Адміністративно-правове регулювання волонтерської діяльності в України

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Державний вищий навчальний заклад

«ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

Міністерства освіти і науки України

12.00.07 - Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Адміністративно-правове регулювання волонтерської діяльності в України

Сидоренко Костянтин Олександрович

Запоріжжя - 2013

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній академії внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України.

Науковий керівник - кандидат юридичних наук, доцент

Мосьондз Сергій Олександрович,

Університет сучасних знань,

проректор з навчальної та наукової роботи;

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор

Бородін Іван Лук'янович,

Юридичний інститут Національного авіаційного університету,

завідувач кафедри теорії та історії держави і права;

кандидат юридичних наук

Чорна Вікторія Григорівна,

Навчально-науковий інститут права та психології

Національної академії внутрішніх справ,

доцент кафедри адміністративного права.

Захист відбудеться «25» квітня 2013 року о «1000» годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.07 Запорізького національного університету за адресою: 69600, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 74, корп. 5, кім. 202-б.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Запорізького національного університету (м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66-а, корп. 2, кім. 101).

Автореферат розісланий «21» березня 2013 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради П.С. Лютіков

Размещено на http://www.allbest.ru//

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Невід'ємною складовою всіх демократичних правових держав світу є розвинуте громадянське суспільство, одним із головних інститутів якого є волонтерство, котре було визнано важливим чинником у розвитку людства ще у 2001 році, коли 126 держав-членів Організації Об'єднаних Націй спільно підготували резолюцію Генеральної Асамблеї ООН на завершення Міжнародного року волонтерів стосовно засобів заохочення та підтримки волонтерства, мета якого _ привернути увагу спільноти до діяльності людей, які витрачають особистий час на безоплатну допомогу іншим, а також заохотити до цього більше людей.

Україна також не стояла осторонь, саме тому пріоритетним стратегічним напрямком державної політики розвитку громадянського суспільства в Україні стало сприяння волонтерській діяльності, яка є однією із форм громадської активності, що відіграє важливу роль у формуванні громадянської культури, побудові соціальної та правової держави. Вона формує основу багатьох національних та міжнародних неурядових організацій, інших організацій громадянського суспільства, а також соціальних і політичних рухів. Даний вид діяльності характерний більшою мірою для державного сектору і дедалі частіше стає ознакою приватного сектора. Так, станом на кінець першого півріччя 2011 року органами юстиції в Україні зареєстровано близько 50 тис. громадських формувань, із них 31,0 % - місцеві, всеукраїнські та міжнародні благодійні організації та організації, які займаються волонтерською діяльністю різних напрямків.

Треба відзначити, що інтерес до волонтерської діяльності в Україні значно виріс за останні роки, про що свідчить активне висвітлення волонтерської діяльності в засобах масової інформації, особливо у зв'язку з почастішанням природних катаклізмів; великими спортивними подіями, такими як Олімпійські ігри та чемпіонат світу з футболу; зростанням кількості інвалідів, осіб з обмеженими функціональними можливостями, а також для допомоги в тяжких життєвих ситуаціях, зокрема бідності, соціального відчуження та конфліктів з насиллям в сім'ї. За офіційною інформацією Міністерства соціальної політики України, в нашій державі на сьогодні чисельність інвалідів складає 2,628 млн. осіб та близько 2,5 млн. осіб мають обмежені функціональні можливості. Це означає, що майже кожний 18-й та

20-й громадянин України відповідно потребують спеціальної підтримки - отримання волонтерської допомоги.

Разом з тим на сьогоднішній день сучасний стан розвитку волонтерської діяльності в Україні характеризується багатьма недоліками, головними з яких є: недостатня визначеність адміністративно-правового статусу волонтера та волонтерських організацій як суб'єктів надання волонтерської допомоги; недостатня законодавча регламентація напрямків здійснення волонтерської діяльності; відсутність чіткого законодавчого та теоретичного визначення понять «волонтерська діяльність», «доброчинна діяльність»; недостатня ефективність механізму реалізації державної політики у сфері волонтерської діяльності; відсутність визначеного центрального органу виконавчої влади у сфері волонтерської діяльності; вузьке коло отримувачів волонтерської допомоги. Існуюча нормативно-правова база, якою врегульовано сферу волонтерської діяльності, містить норми, зміст яких має очевидні суперечності, що зумовлює нестабільність національного законодавства і йде не на користь розвитку досліджуваної сфери.

При підготовці дослідження було використано праці таких дослідників адміністративного права та процесу: В.Б. Авер'янова, С.С. Алексєєва, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, І.Л. Бородіна, Є.В. Доніна, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, Л.В. Коваля, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, О.В. Кузьменко, В.І. Курила, Д.М. Лук'янця, Р.С. Мельника, С.В. Тихомирова, В.Г. Чорної, В.К. Шкарупи та ін.

Вагомий внесок у становлення теорії волонтерства, розробку його теоретичних та методологічних засад зроблено російськими (І.О. Айнутдинова, О.І. Акімова, Л.П. Вандишева, В.С. Пестрикова), українськими (О.П. Безпалько, І.С. Звєрєва, Н.О. Заверико, Г.Р. Лактіонова, Л.І. Міщик, І.К. Мигович, С.Л. Пальчевський, В.С. Петрович, Ю.Р. Поліщук, А.П. Рижанова, М.Н. Тименко) й зарубіжними (Р.О. Лінч, С.Р. Маккарлі (США), Л.П. Питка, (Республіка Польща) дослідниками, які визначили сутність, ознаки, особливості, напрями та принципи волонтерської роботи.

Однак нині відсутні комплексні монографічні праці, в яких би повно та всебічно розглядалося адміністративно-правове регулювання волонтерської діяльності в Україні, а у виконаних наукових дослідженнях зазначена проблема аналізувалася фрагментарно або в рамках ширшої адміністративно-правової проблематики, без відповідного комплексного підходу.

Викладене вище свідчить про необхідність узагальнення теоретичного та емпіричного матеріалу, оцінки сучасних тенденцій розвитку адміністративно-правового регулювання волонтерської діяльності в Україні, а відповідно, про актуальність теми дослідження, що передбачає, зокрема, розроблення пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення національної нормативно-правової бази, яка врегульовує сферу волонтерської діяльності.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до Указу Президента України від 24 березня 2012 р. № 212/2012 «Про Стратегію державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні та першочергові заходи щодо її реалізації»; розпоряджень Кабінету Міністрів України від 01 липня 2009 р. № 740-р «Про затвердження плану заходів з реалізації Концепції соціальної адаптації осіб, які відбували покарання у виді позбавлення волі на певний строк, до 2015 року»; від 31 травня 2012 р. № 329-р «Про затвердження плану заходів з виконання у 2012 році Загальнодержавної програми «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2016 року»; наказу Міністерства внутрішніх справ України від 29 липня 2010 р. № 347 «Пріоритетні напрямки дисертаційних досліджень МВС України, що потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 роки»; плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ на 2011-2012 роки.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі досягнень науки адміністративного права та норм чинного законодавства України, вітчизняного та зарубіжного досвіду, а також узагальнень практики його застосування здійснити аналіз адміністративно-правового регулювання волонтерської діяльності в Україні, а також сформулювати відповідні пропозиції щодо вдосконалення вітчизняного законодавства та практики його застосування в зазначеній сфері.

Для досягнення мети дисертаційної роботи були поставлені такі завдання:

здійснити характеристику волонтерської діяльності як об'єкта адміністративно-правового дослідження;

розкрити зміст та особливості напрямків волонтерської діяльності;

виділити принципи волонтерської діяльності та з'ясувати їх сутність;

розкрити зміст державної політики у сфері волонтерської діяльності;

з'ясувати зміст та особливості діяльності суб'єктів надання волонтерської допомоги;

визначити поняття та категорії отримувачів волонтерської допомоги;

узагальнити зарубіжний досвід правового регулювання волонтерської діяльності;

визначити перспективи розвитку регулювання волонтерської діяльності в Україні; волонтерський адміністративний правовий

виробити конкретні пропозиції до законодавства та практичні рекомендації щодо адміністративно-правового регулювання волонтерської діяльності в Україні.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері волонтерської діяльності.

Предмет дослідження - адміністративно-правове регулювання волонтерської діяльності в Україні.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є різні наукові методи, що використовувалися одночасно з метою забезпечення достовірності знань, вирішення поставлених завдань та обґрунтування зроблених висновків та рекомендацій. Так, діалектичний метод застосовано задля дослідження теоретичних і нормативних положень щодо адміністративно-правового регулювання волонтерської діяльності в Україні (всі розділи); класифікації та групування - для виокремлення класифікації принципів волонтерської діяльності (підрозділ 1.3), нормативно-правових актів регулювання волонтерської діяльності (підрозділ 2.1), волонтерів та волонтерських організацій (підрозділ 2.2); структурно-функціональний - для дослідження особливостей діяльності суб'єктів надання волонтерської допомоги (підрозділ 2.2); порівняльно-правовий - задля співставлення правового регулювання волонтерської діяльності в Україні та в інших державах світу і визначення перспектив його розвитку в Україні (підрозділи 3.1, 3.2); статистичний та документального аналізу - для аналізу та виявлення недоліків провадження волонтерської діяльності в Україні (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2, розділ 3); соціологічний - при здійсненні анкетування громадян щодо здійснення волонтерської діяльності в Україні (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2, 3.1); компаративний та моделювання - для вироблення пропозицій стосовно вдосконалення законодавства, на підставі якого здійснюється регулювання волонтерської діяльності (підрозділи 1.2, 1.3, 1.4, 3.1, розділ 2). Ці та інші методи наукового пізнання використовувались у взаємозв'язку, що сприяло проведенню всебічного аналізу, обґрунтуванню теоретичних висновків та практичних рекомендацій.

Нормативною основою дослідження є Конституція України, закони України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України, а також відомчі нормативно-правові акти, якими регулюються відносини у сфері волонтерської діяльності.

Емпіричну базу дослідження становлять: а) статистичні дані Міністерства соціальної політики з 2010 по 2012 роки; б) статистичні дані Державної служби статистики України за 2012 рік; в) статистичні дані Головного управління у справах сім'ї, молоді та спорту за перше півріччя 2012 року; г) результати анкетування 200 громадян щодо провадження волонтерської діяльності в Україні; д) правова публіцистика, довідкові видання.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за своїм характером і змістом дисертація є однією з перших в Україні праць, яка присвячена комплексному та системному дослідженню питання адміністративно-правового регулювання волонтерської діяльності в Україні. У дисертації сформульовано низку концептуально нових положень і висновків, зокрема:

вперше:

здійснено розмежування понять «волонтерська діяльність», «доброчинна діяльність» та «благодійна діяльність»;

здійснено класифікацію напрямків волонтерської діяльності, зокрема, залежно від: 1) сфери дії; 2) типу діяльності; 3) мети діяльності; 4) характеру роботи волонтера в процесі реалізації відповідних напрямків волонтерської діяльності;

доведено необхідність створення окремих відділів у кожному з міністерств (Міністерство освіти і науки України; Міністерство соціальної політики України; Міністерство внутрішніх справ України; Міністерство екології та природних ресурсів України; Міністерство культури України; Міністерство охорони здоров'я України), які реалізують окремі напрямки державної політики у сфері волонтерської діяльності;

аргументовано необхідність прийняття «Концепції державної політики у сфері волонтерської діяльності на 2012-2020 рр.»;

удосконалено:

поняття: «волонтерська діяльність», під яким запропоновано розуміти специфічну форму благодійництва, добровільну, безоплатну діяльність, яка характеризується вчиненням активних дій суб'єктом надання волонтерської допомоги на користь отримувача волонтерської допомоги з метою покращення його стану; «волонтер» _ це фізична особа, яка добровільно, безкорисливо, безоплатно здійснює неприбуткову, соціально громадську діяльність на користь отримувача волонтерської допомоги з метою надання йому різного роду допомоги, здійснення догляду, проведення заходів, пов'язаних з охороною навколишнього природного середовища, збереженням культурної спадщини, історико-культурного середовища, пам'яток історії та культури, місць поховання, а також сприяння проведенню заходів національного та міжнародного значення, пов'язаних з організацією масових спортивних, культурних та інших видовищних і громадських заходів, та є членом відповідної волонтерської організації, з якою уклала договір про здійснення волонтерської діяльності; «отримувач волонтерської допомоги» _ це фізичні особи, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують волонтерської допомоги, суб'єкти публічної адміністрації, організації, установи (заклади), що уклали з волонтерською організацією договір про надання волонтерської допомоги фізичним особам або про надання волонтерської допомоги за напрямами волонтерської діяльності, а також тварини, об'єкти навколишнього природного середовища, пам'ятки історії та культури, на користь яких провадиться волонтерська діяльність;

класифікацію волонтерів та волонтерських організацій;

набули подальшого розвитку:

наукові положення щодо системи правових принципів волонтерської діяльності;

напрямки здійснення волонтерської діяльності;

положення щодо ознак, властивих волонтерській організації та волонтерам як суб'єктам надання волонтерської допомоги.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані:

у практичній діяльності Міністерства соціальної політики під час проведення семінарів, симпозіумів та під час вироблення рекомендацій щодо вдосконалення адміністративно-правового регулювання волонтерської діяльності (акт впровадження Міністерства соціальної політики України від 10.12.2012 р. № 180/19/164-12);

у правозастосовній діяльності Державної служби з питань інвалідів та ветеранів України (акт впровадження Державної служби з питань інвалідів та ветеранів України від 09.01.2013 р. № 58/01/211-13);

у навчальному процесі - під час підготовки навчально-методичних матеріалів і викладання такої навчально-юридичної дисципліни, як «Адміністративне право» (акт впровадження Національної академії внутрішніх справ від 01.10.2012 р.)

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження оприлюднені дисертантом у формі доповідей на п'яти науково-практичних конференціях і круглих столах: «Державний контроль: нові погляди на його сутність та призначення» (м. Київ, 2011 р.), «Роль права у забезпеченні законності та правопорядку (м. Запоріжжя, 2011 р.), «Український та зарубіжний досвід реформування національної правової системи в контексті інтеграційних процесів» (м. Львів, 2012 р.), «Актуальні проблеми адміністративного права» (м. Донецьк, 2012 р.), «Проблеми та стан дотримання захисту прав людини в Україні» (м. Київ, 2012 р.).

Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено в 5 наукових статтях, опублікованих у виданнях, що визначені як фахові з юридичних дисциплін, а також у 6 тезах доповідей на науково-практичних конференціях і круглих столах.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять дев'ять підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 234 сторінки. Список використаних джерел налічує 185 найменувань і займає 20 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації; визначено зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами; охарактеризовано мету, задачі, об'єкт, предмет і методи дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; наведено відомості про їх апробацію та впровадження, а також щодо кількості публікацій, структури й обсягу роботи.

Розділ 1 «Теоретико-правові засади волонтерської діяльності в Україні» складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Волонтерська діяльність як об'єкт адміністративно-правового дослідження» досліджено поняття «волонтерська діяльність». Здійснено розмежування таких правових явищ, як: «доброчинна діяльність», «благодійна діяльність», «волонтерська діяльність». З'ясовано, що різниця між доброчинною діяльністю і волонтерською діяльністю полягає у відмінності правового статусу суб'єктів провадження таких видів діяльності. По-перше, доброчинна діяльність здійснюється доброчинцями, які вступають у відносини з приводу надання різного роду допомоги без укладання відповідних письмових договорів як на надання доброчинної допомоги, так і про провадження доброчинної діяльності. По-друге, для того щоб здійснювати доброчинну діяльність, добровольцю не обов'язково бути приналежним до доброчинної організації. Водночас стосовно волонтерської діяльності спостерігається протилежна ситуація. По-перше, волонтерська діяльність здійснюється суб'єктами, які є членами відповідної волонтерської організації. По-друге, для того щоб здійснювати волонтерську діяльність, потрібно укладати договір між потенційним волонтером та волонтерською організацією про провадження волонтерської діяльності. По-третє, волонтерська допомога надається на підставі договору про надання волонтерської допомоги. Відмінність благодійної діяльності від волонтерської діяльності полягає в тому, що, по-перше, волонтерська діяльність є специфічною формою благодійної діяльності, а по-друге, провадження благодійної діяльності передбачає можливість надання «нужденним» не лише фізичної, моральної допомоги, але й матеріальної допомоги, фінансової підтримки.

Визначено ознаки, особливості, цілі та завдання здійснення волонтерської діяльності.

У підрозділі 1.2 «Напрямки волонтерської діяльності» розкрито зміст напрямків волонтерської діяльності. Доведено, що законодавчо закріплені напрямки волонтерської діяльності не охоплюють повною мірою всі можливі види діяльності волонтерів та волонтерських організацій. Обґрунтовано необхідність доповнення переліку напрямків волонтерської діяльності такими: профілактика наркотичної, алкогольної, тютюнової залежності серед підлітків; здійснення наставницької діяльності; надання просвітницько-навчальної допомоги особам, які прагнуть її отримати; фандрейзинг; здійснення інформаційно-пропагандистської діяльності; формування економіко-правового світогляду громадян; надання допомоги безпритульним тваринам.

Здійснено класифікацію напрямків волонтерської діяльності залежно від: 1) сфери дії: а) соціальний захист; б) охорона здоров'я; в) освіта та виховання; г) охорона навколишнього середовища та тварин; д) культура та молодіжний рух; е) розвиток міжнародного співробітництва; 2) типу: а) взаємодопомога та самодопомога; б) філантропія та послуги іншим людям; в) участь або громадянський обов'язок; г) рекламно-пропагандистська діяльність або проведення кампаній; 3) мети діяльності: а) профорієнтаційний; б) реабілітаційний; в) інформаційно-просвітницький; г) фандрейзинг; д) рекреативний; е) соціально-побутовий; є) діагностико-корекційний; ж) виховний; 4) характеру роботи волонтера в процесі реалізації відповідних напрямків волонтерської діяльності: а) соціально-реабілітаційна робота, попередження та подолання негативних явищ у молодіжному середовищі; б) соціальна опіка і захист найменш захищених категорій осіб; в) допомога в інтеграції в суспільство.

У підрозділі 1.3 «Принципи волонтерської діяльності» розглянуто основні вихідні положення (головні ідеї) та закономірності, котрі закладено в основу даного виду діяльності.

Наведено класифікацію принципів волонтерської діяльності залежно від юридичної регламентованості: а) міжнародні; б) конституційні; в) галузеві; г) інституціональні. Автором детально досліджено останню групу принципів, а саме: 1) самоврядування; 2) поваги і неупередженого ставлення до осіб, які потребують волонтерської допомоги; 3) «рівний-рівному»; 4) територіальності; 5) партнерства, взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інститутів громадянського суспільства; 6) свободи договору; 7) солідарності з принципами та цілями волонтерської організації; 8) сумлінності; 9) професіоналізму у вирішенні соціальних завдань; 10) націленості на ефективний результат діяльності-орієнтації суб'єктів взаємодії на високу якість профілактичної роботи; 11) альтруїзму; 12) милосердя; 13) самовідданості.

У підрозділі 1.4 «Державна політика у сфері волонтерської діяльності» відзначається, що визначення терміну «державна політика в сфері волонтерської діяльності» залежить від підходів до розуміння родового терміну «державна політика». Здійснення аналізу існуючих позицій щодо змісту феномену «державна політика у сфері волонтерської діяльності» дає можливість запропонувати авторське визначення зазначеної дефініції.

Аналіз реформування сфери волонтерської діяльності дає можливість визнати, що сьогодні ця сфера діяльності потребує детальної регламентації у вигляді Концепції державної політики у сфері волонтерської діяльності на 2012-2020 рр. (проект розроблено автором і представлено в додатках до дисертації). Автором доведено, що вищезазначена пропозиція повинна бути закріплена в Законі України «Про волонтерську діяльність» та міститися не в окремій статті, а в окремому розділі. Саме тому пропонуємо внести зміни до даного закону та доповнити його окремим Розділом*** «Державна політика у сфері волонтерської діяльності». Запропоновано привести законодавство у сфері волонтерської діяльності у відповідність до європейських стандартів, які передбачають загальну стандартизацію нормативного акта, відсутність дублювання окремих правових норм.

Розділ 2 «Особливості правового регулювання волонтерської діяльності в Україні» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 «Нормативно-правове регулювання волонтерської діяльності» зазначено, що прийнятий 19 квітня 2011 р. Закон України «Про волонтерську діяльність» є фундаментальним підґрунтям для розвитку сфери волонтерської діяльності, разом із тим даним нормативно-правовим актом не враховано велику кількість теоретичних положень та не врегульовано окремі сторони досліджуваної сфери.

Саме тому автором було запропоновано зміни та доповнення до зазначеного акту: доповнити ч. 2 ст. 1 та викласти в такій редакції: «Волонтерська діяльність ґрунтується на принципах добровільності, безоплатності, безкорисливості, неприбутковості, адресності та індивідуальності підходу, доступності та відкритості, добровільності вибору отримання чи відмови від надання волонтерських послуг, комплексності, соціальної справедливості, конфіденційності, дотримання суб'єктами, що надають волонтерські послуги, етичних норм і правил», а ч. 3 ст. 1 пунктами: 9) профілактика наркотичної, алкогольної, тютюнової залежності серед підлітків; 10) здійснення наставницької діяльності; 11) надання просвітницько-навчальної допомоги особам, які бажають її отримати; 12) фандрейзинг; 13) здійснення інформаційно-пропагандистської діяльності; 14) формування економіко-правового світогляду громадян; 15) надання допомоги безпритульним тваринам. Виключити з ч. 1 ст. 5 цього закону слова «отримала статус волонтерської організації»; внести зміни в ч. 1 ст. 7 щодо зменшення віку волонтера; доповнити ч. 4 ст. 7 «Права волонтера»; доповнити ст. 9 ч. 4 положеннями щодо змісту договору про провадження волонтерської діяльності. Внести зміни та доповнити ст. 13, в якій передбачити випадки адміністративної відповідальності волонтерських організацій.

Крім того, автором запропоновано класифікувати нормативно-правові акти у сфері волонтерської діяльності залежно від змісту суспільних відносин на: 1) загальні; 2) спеціалізовані; 3) профільні.

У підрозділі 2.2 «Суб'єкти надання волонтерської допомоги» визначено, що суб'єктами надання волонтерської допомоги є волонтери та волонтерські організації. Автором запропоновано авторське поняття «волонтер» та виділено характерні риси волонтера, які відрізняють його від інших суміжних понять, наприклад, «благодійник», «доброволець», а саме: 1) надає волонтерську допомогу добровільно, безкорисливо, безоплатно; 2) здійснювана волонтером діяльність є неприбутковою, соціально громадською, на користь отримувача волонтерської допомоги; 3) діяльність волонтера реалізується шляхом надання допомоги, здійснення догляду, проведення заходів, пов'язаних з охороною навколишнього природного середовища, збереженням культурної спадщини, історико-культурного середовища, пам'яток історії та культури, місць поховання, а також сприяння проведенню заходів національного та міжнародного значення, пов'язаних з організацією масових спортивних, культурних та інших видовищних і громадських заходів; 4) волонтери є обов'язковими членами відповідної волонтерської організації; 5) правовою підставою здійснення волонтерської діяльності є укладення договору між волонтером та волонтерською організацією.

Виділено головні якості особи волонтера, які є визначальними в процесі виконання волонтерської роботи, зокрема: соціальна активність, толерантність, емпатія, альтруїзм, моральна відповідальність, терпимість, комунікативність, етичність. Варто зазначити, що за результатами проведеного анкетування на питання, якими особистими якостями повинен володіти волонтер, запропоновані автором відповіді розподілилися наступним чином: соціальна активність _ 21,0 %, толерантність - 19,0 %, емпатія - 13,0 %, альтруїзм - 10,0 %, моральна відповідальність - 8,0 %, терпимість - 8,0 %, комунікативність - 8,0 %, етичність - 7,0 %, свій варіант відповіді - 6,0 %.

Здійснено класифікацію волонтерів та волонтерських організацій як суб'єктів надання волонтерської допомоги. Разом з тим за результатами проведеного дисертантом інтерв'ювання з приводу визначення найбільш розповсюдженого виду діяльності волонтерських організацій варіанти відповідей розподілилися наступним чином: 45,0 % опитаних зазначили, що найбільш розповсюдженим та необхідним видом волонтерської діяльності є здійснення соціального патронування дитячих будинків; 15,0 % _ соціальне патронування літніх людей; 10,0 % _ збір коштів, необхідних отримувачам волонтерської допомоги; 7,0 % _ охорона, відновлення та збереження об'єктів навколишнього середовища; 6,0 % _ організація акцій, проведення бесід та інші форми волонтерської роботи щодо здорового способу життя та шкідливого впливу алкоголю, тютюну, наркотичних речовин; по 5,0 % _ надання медичної консультації, здійснення педагогічного супроводу (підтримка дітей, підлітків, молоді, жінок), соціально-психологічної та юридичної підтримки (молодіжні психологічні та юридичні служби); 2,0 % _ творчий та інтелектуальний розвиток.

У підрозділі 2.3 «Отримувачі волонтерської допомоги» визначено поняття «отримувач волонтерської допомоги», під яким розуміються фізичні особи, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують волонтерської допомоги, суб'єкти публічної адміністрації, організації, установи (заклади), що уклали з волонтерською організацією договір про надання волонтерської допомоги фізичним особам або про надання волонтерської допомоги за напрямами волонтерської діяльності, а також тварини, об'єкти навколишнього природного середовища, пам'ятки історії та культури, на користь яких провадиться волонтерська діяльність.

Здійснено розподіл категорії отримувачів волонтерської допомоги на чотири групи: 1) фізичні особи, незалежно від стану їхнього здоров'я, фізичних можливостей, віку, соціального статусу; 2) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, організації, установи (заклади) незалежно від форм власності; 3) об'єкти тваринного світу; 4) об'єкти навколишнього природного середовища, пам'ятки історії та культури.

Розділ 3 «Шляхи вдосконалення адміністративно-правового регулювання волонтерської діяльності» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1 «Зарубіжний досвід правового регулювання волонтерської діяльності, основні передумови та пріоритети його запозичення для України» приділено увагу здійсненню волонтерської діяльності в таких державах, як Сполучені Штати Америки, Великобританія, Російська Федерація, Республіка Чехія, Республіка Молдова, Республіка Казахстан.

На основі проведеного аналізу міжнародного правового регулювання волонтерської діяльності зазначених країн було сформульовано низку пропозицій щодо запозичення позитивного досвіду та вдосконалення цього виду регулювання в Україні. Зокрема, було запропоновано запозичити досвід Сполучених Штатів Америки щодо залучення до волонтерської діяльності особи правопорушника під час виконання адміністративного стягнення у вигляді громадських робіт, однак необхідно враховувати такі фактори, як: 1) можливість займатися волонтерською діяльністю правопорушнику має бути призначено лише за його згодою; 2) метою такого залучення повинно стати відновлення правосвідомості правопорушника та запобігання повторного вчинення адміністративного правопорушення; 3) напрямком волонтерської діяльності в даному випадку можуть бути роботи, виконання яких пов'язане з проведенням заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, збереження культурної спадщини, історико-культурного середовища, пам'яток історії та культури, місць поховання; надання волонтерської допомоги для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру.

На прикладі здійснення волонтерської діяльності Великобританії запропоновано створити національну електронну базу даних волонтерів для допомоги перспективним волонтерам у пошуках підходящих волонтерських позицій у відповідних організаціях, що дасть можливість для обміну досвідом, прийняття нестандартних рішень, розширення свого кругозору, налагодження волонтерських зв'язків та ін.

Аналіз правового регулювання волонтерської діяльності Республіки Молдова дав можливість запропонувати імплементацію в національне законодавство правових положень щодо: а) змісту договору про провадження волонтерської діяльності; б) правового статусу волонтера; в) відповідальності за порушення законодавства у сфері волонтерської діяльності; г) розподілу конкретних напрямків волонтерської діяльності по галузевим органам виконавчої влади.

У підрозділі 3.2 «Перспективи розвитку регулювання волонтерської діяльності в Україні» виокремлено та проаналізовано перспективні напрямки регулювання волонтерської діяльності як з боку публічної адміністрації, так і з боку волонтерів та волонтерських організацій, а саме: 1) проведення пропагандистських кампаній щодо популяризації волонтерства; 2) впровадження формалізації трудових відносин у сфері волонтерства; 3) організація налагодженої системи обліку волонтерів та розроблення єдиної форми звітності у сфері волонтерства; 4) створення національної електронної бази волонтерів та волонтерських організацій; 5) введення податкових пільг для фізичних та юридичних осіб, що підтримують волонтерські ініціативи; 6) підвищення рівня мотивації волонтерів, що полягає в усвідомленні необхідності та важливості мети і завдань тієї діяльності, якою вони займаються; 7) створення та здійснення правового регулювання школи волонтерів; 8) розширення системи міжнародного обміну волонтерами світу, залучення більшої кількості країн, які беруть участь у програмі обміну волонтерами, обмін міжнародним досвідом провадження волонтерської діяльності; 9) підвищення рівня правового регулювання волонтерської діяльності кожного законодавчо визначеного напрямку волонтерської діяльності та прийняття Концепції державної політики у сфері волонтерської діяльності; 10) забезпечення публічною адміністрацією надання в безоплатну оренду приміщень та іншого майна волонтерам та волонтерським організаціям для провадження волонтерської діяльності; 11) заохочення волонтерів за результатами їхньої діяльності; 12) прийняття кодексу волонтерів.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що полягає в комплексному правовому аналізі адміністративно-правового регулювання волонтерської діяльності в Україні та формулюванні на цій основі відповідних теоретичних новел і практичних рекомендацій щодо вдосконалення низки положень нормативно-правових актів. Найбільш важливими є такі:

Визначено, що волонтерська діяльність - це специфічна форма благодійництва, добровільна, безоплатна діяльність, яка характеризується вчиненням активних дій суб'єктом надання волонтерської допомоги на користь отримувача волонтерської допомоги з метою покращення його стану.

З'ясовано, що принципи волонтерської діяльності - це основні вихідні положення (головні ідеї) та закономірності, які закладено в основу даного виду діяльності, що визначають засади надання та/чи здійснення безкорисливих, соціально спрямованих робіт/послуг волонтерами та/чи волонтерськими організаціями.

Встановлено, що державна політика у сфері волонтерської діяльності - це комплекс організаційних, правових та фінансових заходів, з використанням яких держава цілеспрямовано впливає на регулювання відносин, що виникають у сфері волонтерської діяльності в процесі публічного адміністрування.

Обґрунтовано, що нормативно-правові акти у сфері волонтерської діяльності поділяються на: 1) загальні - правові акти, які формують базовий понятійний апарат, принципи, цілі, задачі, основні напрями державної політики в даній сфері; 2) спеціалізовані - правові акти, які регулюють безпосередні відносини, які виникають у сфері волонтерської діяльності; 3) профільні - правові акти, які регулюють суспільні відносини, що виникають у сфері волонтерської діяльності та пов'язані з реалізацією конкретних напрямків волонтерської діяльності.

Доведена необхідність створення окремих відділів у кожному з міністерств (Міністерство освіти і науки України; Міністерство соціальної політики України; Міністерство внутрішніх справ України; Міністерство екології та природних ресурсів України; Міністерство культури України; Міністерство охорони здоров'я України), які реалізують окремі напрямки державної політики у сфері волонтерської діяльності. Даний крок буде економічно найбільш вигідним рішенням та дасть можливість забезпечити ефективну та збалансовану участь органів виконавчої влади в здійсненні волонтерської діяльності.

Визначено, що волонтер - це фізична особа, яка добровільно, безкорисливо, безоплатно здійснює неприбуткову, соціально громадську діяльність на користь отримувача волонтерської допомоги з метою надання йому різного роду допомоги, здійснення догляду, діяльність щодо проведення заходів, пов'язаних з охороною навколишнього природного середовища, збереженням культурної спадщини, історико-культурного середовища, пам'яток історії та культури, місць поховання, а також сприяння проведенню заходів національного та міжнародного значення, пов'язаних з організацією масових спортивних, культурних та інших видовищних і громадських заходів, та є членом відповідної волонтерської організації, з якою уклала договір про здійснення волонтерської діяльності.

Подано класифікацію волонтерів залежно від: 1) приналежності до волонтерської організації: а) волонтери державних організацій; б) волонтери недержавних організацій; в) волонтери навчальних закладів; г) кооперативні волонтери; д) волонтери ініціативних груп мешканців територіальних громад; 2) досвіду волонтерської роботи: а) волонтери без досвіду роботи; б) волонтери-початківці; в) волонтери з достатнім досвідом роботи; 3) направлення волонтерської допомоги: а) ті, які працюють із дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування; б) ті, які працюють із дітьми та молоддю з функціональними обмеженнями; в) ті, які працюють з метою підтримки малозабезпечених, безробітних, багатодітних, бездомних, безпритульних, осіб, що потребують соціальної реабілітації; г) ті, які здійснюють догляд за хворими, інвалідами, одинокими, людьми похилого віку та іншими особами, які через свої фізичні, матеріальні чи інші особливості потребують підтримки та допомоги; д) ті, які надають допомогу громадянам, що постраждали внаслідок стихійного лиха, екологічних, техногенних та інших катастроф, у результаті соціальних конфліктів, нещасних випадків, а також жертвам злочинів, біженцям; е) ті, які займаються проведенням заходів, пов'язаних з охороною навколишнього природного середовища, збереженням культурної спадщини, історико-культурного середовища, пам'яток історії та культури, місць поховання; є) ті, які сприяють проведенню заходів національного та міжнародного значення, пов'язаних з організацією масових спортивних, культурних та інших видовищних і громадських заходів; ж) ті, які надають волонтерську допомогу для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру; 4) країни надання волонтерської допомоги та здійснення волонтерської діяльності: а) міжнародні волонтери; б) національні волонтери; 5) тривалості волонтерської роботи: а) волонтери, які працюють тривалий проміжок часу (понад три місяці); б) сезонні волонтери; в) волонтери, які працюють короткий проміжок часу (менше трьох місяців); г) волонтери з одноразовим залученням; 6) складу волонтерської групи: а) змішана; б) однотипна; 7) ступеня мобільності: а) мобільні; б) з обмеженою мобільністю; в) немобільні; 8) віку волонтерів: а) підлітки; б) молодь; в) люди зрілого віку; г) люди похилого віку; 9) ступеня професіоналізму: а) фахівці; б) нефахівці в галузі, за якою здійснюється волонтерська робота; 10) соціального статусу: а) учні; б) студенти; в) безробітні; г) фахівці; д) пенсіонери; е) батьки; 11) сфери провадження волонтерської діяльності - волонтери, які задіяні у сфері: а) соціального захисту; б) охорони здоров'я; в) освіти та виховання; г) охорони навколишнього середовища; д) спорту і туризму; е) культури та молодіжного руху; є) розвитку міжнародного співробітництва; ж) правозахисної діяльності; з) менеджменту - керівництвом волонтерською діяльністю; 12) адміністративно-правового статусу: а) громадяни України; б) іноземці; в) особи без громадянства.

Запропоновано класифікацію волонтерських організацій залежно від: 1) статусу: а) міжнародні; б) національні; 2) статі учасників: а) жіночі волонтерські організації; б) змішані; 3) масштабу дії: а) міжнародні; б) всеукраїнські; в) регіональні; г) місцеві; 4) джерела фінансування: а) дотаційні; б) автономні; 5) об'єкта волонтерської допомоги: а) ті, які надають допомогу фізичним особам; б) ті, які надають допомогу, здійснюють захист тварин; в) ті, які здійснюють охорону, відновлення об'єктів навколишнього природного середовища; г) ті, які здійснюють охорону, відновлення, збереження культурної спадщини, історико-культурного середовища, пам'яток історії та культури.

Аргументована необхідність прийняття Концепції державної політики у сфері волонтерської діяльності на 2012-2020 рр. (проект розроблено автором і представлено в додатках до дисертації).

З метою вдосконалення нормативно-правового регулювання сфери волонтерської діяльності запропоновано зміни та доповнення до Закону України «Про волонтерську діяльність» (проект Закону України «Про внесення змін та доповнень до Закону України «Про волонтерську діяльність» розроблено автором і представлено в додатках до дисертації), а саме: ст. 1 «Волонтерська діяльність та основні засади її провадження»; ст. 5 «Волонтерські організації, їх права та обов'язки»; ст. 7 «Волонтери, їх права та обов'язки»; ст. 9 «Договір про провадження волонтерської діяльності»; ст. 13. «Відповідальність за порушення законодавства у сфері волонтерської діяльності» та Розділом*** «Державна політика у сфері волонтерської діяльності».

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

Сидоренко К.О. Адміністративно-правовий статус отримувачів волонтерської допомоги / К.О. Сидоренко // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. _ 2012. _ № 2. - С. 310_317.

Сидоренко К.О. Принципи провадження волонтерської діяльності / К.О. Сидоренко // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. Серія «Юридична». _ 2012. _ № 5 - С. 68_74.

Сидоренко К.О. Адміністративно-правовий статус волонтерів як суб'єктів надання волонтерської допомоги / К.О. Сидоренко // Вісник Запорізького національного університету. Серія «Юридичні науки». - 2012. - № 1. - Ч. 2. - С. 196_201.

Сидоренко К.О. Перспективи розвитку регулювання волонтерської діяльності в Україні / К.О. Сидоренко // Право і суспільство. _ 2012. - № 4. - С. 133_137.

Сидоренко К.О. Детермінація поняття «волонтерська діяльність» / К.О. Сидоренко // Митна справа. - 2012. - № 5. - С. 349_354.

Сидоренко К.О. Правове регулювання волонтерської діяльності в Україні / К.О. Сидоренко // Правові реформи в Україні: реалії сьогодення : матеріали VI Всеукраїнської науково-теоретичної конференції. - Ч. 2. - К., 2012. - С. 95_98.

Сидоренко К.О. Волонтерські організації як суб'єкти надання волонтерської допомоги та їх класифікація / К.О. Сидоренко // Український та зарубіжний досвід реформування національної правової системи в контексті інтеграційних процесів : матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - Л., 2012. - С. 57_60.

Сидоренко К.О. Правове забезпечення волонтерської діяльності в Україні / К.О. Сидоренко // Адміністративна відповідальність: проблеми та шляхи подолання : матеріали круглого столу. - К., 2012. - С. 193_196.

Сидоренко К.О. Класифікація нормативно-правових актів, якими урегульовано сферу волонтерської діяльності в Україні / К.О. Сидоренко // Актуальні проблеми адміністративного права та процесу. _ Донецьк, 2012. - С. 281_283.

Сидоренко К.О. Право суб'єктів на отримання волонтерської допомоги / К.О. Сидоренко // Проблеми та стан дотримання захисту прав людини в Україні : програма ІІІ всеукраїнської науково-теоретичної конференції. - К., 2012 - С. 14.

Сидоренко К.О. Провадження міжнародної волонтерської діяльності на досвіді Республіки Молдова та можлива імплементація провадження волонтерської діяльності в Україні / К.О. Сидоренко // Роль права у забезпеченні законності та правопорядку : матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - Запоріжжя, 2011. - С. 31_34.

Размещено на Allbest.ru