Адміністративне розслідування міліцією справ про адміністративні проступки

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Державний вищий навчальний заклад

«ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

МіністерствА освіти і науки України

12.00.07 - Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Адміністративне розслідування міліцією справ про адміністративні проступки

Савка Андрій Юрійович

Запоріжжя - 2013

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній академії внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України.

Науковий керівник -

доктор юридичних наук, професор

Кузьменко Оксана Володимирівна,

Національна академія внутрішніх справ,

начальник кафедри адміністративного права і процесу;

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор

Діхтієвський Петро Васильович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

професор кафедри адміністративного права;

кандидат юридичних наук

Стрельченко Оксана Григорівна,

Навчально-науковий інститут права та психології

Національної академії внутрішніх справ,

завідувач кафедри адміністративного права.

Захист відбудеться «24» квітня 2013 року о «1300» годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.07 Запорізького національного університету за адресою: 69600, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 74, корп. 5, кім. 202-б.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Запорізького національного університету (м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66-а, корп. 2, кім. 101).

Автореферат розісланий «21» березня 2013 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради П.С. Лютіков

Размещено на http://www.allbest.ru//

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Одним із найважливіших завдань будь-якої правової держави є формування зваженої та обґрунтованої адміністративно-юрисдикційної політики держави, яка суттєво впливає на широке коло суспільних відносин. У зв'язку з цим зростає потреба в укріпленні законності та правопорядку, безпеки особи, держави та суспільства. Ефективне вирішення цього завдання, в першу чергу, пов'язується з необхідністю запровадження дієвого механізму врегулювання суперечок між громадянином і державою за рахунок удосконалення адміністративних процедур. Реалізація зазначених завдань багато в чому залежить від удосконалення адміністративно-деліктного провадження, адже саме в цій сфері адміністративно-правового регулювання виникає велика кількість конфліктних ситуацій між різними суб'єктами права. Переважна частина цих конфліктів виникає саме на стадії адміністративного розслідування, на якій відбувається безпосередній збір доказів та формування матеріалів справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Міліція є одним з основних суб'єктів, котрі активно реалізують адміністративно-деліктне законодавство України. За статистичними даними МВС України, тільки у 2011 році співробітниками органів внутрішніх справ було виявлено 5878808 фактів вчинення адміністративних проступків та 4976538 осіб, які вчинили адміністративні правопорушення. Але високі, на перший погляд, показники продуктивності праці працівників міліції не забезпечують ефективності їх діяльності у вирішенні поставлених завдань.

Проте на сьогодні існує багато проблем у сфері адміністративного розслідування міліцією справ про адміністративні проступки, що обумовлено низкою чинників. По-перше, відсутністю законодавчого визначення та закріплення в Кодексі України про адміністративні правопорушення поняття адміністративного розслідування як стадії адміністративно-деліктного провадження. По-друге, невідповідністю, а в деяких випадках і суперечливістю, норм адміністративно-деліктного законодавства, що регулюють адміністративне розслідування в правозастосовній практиці. По-третє, відсутністю в КУпАП чітко визначеної процедури проведення адміністративного розслідування. По-четверте, формальним підходом працівників міліції до проведення адміністративного розслідування справ про адміністративні проступки. Вищезазначене дає підстави стверджувати, що діяльність органів внутрішніх справ зі здійснення адміністративного розслідування справ про адміністративні проступки є недосконалою.

З огляду на викладене вбачається нагальна потреба в дослідженні змісту та юридичної природи адміністративного розслідування, визначення його місця в провадженні у справах про адміністративні проступки, особливостей адміністративного розслідування, що здійснюється міліцією, а також у розробленні на цій основі відповідних пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення національного законодавства, яким регулюються відносини в досліджуваній сфері, та впорядкування діяльності міліції із застосування заходів примусового характеру під час адміністративного розслідування.

У ході підготовки дослідження було використано праці відомих вітчизняних і зарубіжних дослідників адміністративного права і процесу, зокрема: В.Б. Авер'янова, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, І.А. Галагана, В.М. Гаращука, І.П. Голосніченка, П.В. Діхтієвського, Є.В. Додіна, М.І. Єропкіна, А.П. Клюшніченка, Л.В. Коваля, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, О.В. Кузьменко, Д.М. Лук'янця, О.І. Остапенка, Н.Г. Саліщевої, Ю.М. Старілова, О.Г. Стрельченко, В.Д. Сорокіна, В.Д. Сущенка, Ю.О. Тихомирова, М.М. Тищенка, А.П. Шергіна, О.М. Якуби та ін.

На сьогодні відсутні комплексні монографічні праці, в яких би повно та всебічно розглядалася проблема адміністративного розслідування міліцією справ про адміністративні проступки, а у виконаних наукових дослідженнях зазначена проблема аналізувалася фрагментарно або в рамках ширшої адміністративно-правової проблематики, без відповідного комплексного підходу.

Таким чином, проблема адміністративного розслідування міліцією справ про адміністративні проступки на теоретичному рівні досліджена недостатньо, наявні прогалини в нормативно-правовому регулюванні досліджуваного явища, а тому назріла необхідність проведення комплексного правового дослідження такого актуального питання, як адміністративне розслідування міліцією справ про адміністративні проступки, що і зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до положень указів Президента України від 27 жовтня 2009 р. № 870 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11.09.2009 р. «Про стан злочинності у державі та координацію діяльності органів державної влади у протидії злочинним проявам та корупції», від 12 березня 2012 р. № 187/2012 «Про Національний план дій на 2012 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», Постанови Кабінету Міністрів України від 08 серпня 2012 р. № 767 «Про затвердження плану заходів з виконання Концепції реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року», розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. № 1209-р «Про схвалення концепції реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року», наказу Міністерства внутрішніх справ України від 29 липня 2010 р. № 347 «Про затвердження Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 років», Плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ на 2011 рік.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі досягнень науки адміністративного права та норм чинного законодавства України, вітчизняного та зарубіжного досвіду, а також узагальнень практики його застосування здійснити аналіз правових та організаційних проблем проведення міліцією адміністративного розслідування справ про адміністративні проступки, а також сформулювати відповідні пропозиції щодо вдосконалення вітчизняного законодавства та практики його застосування в зазначеній сфері.

Мета дослідження зумовила вирішення таких завдань:

розкрити юридичну природу адміністративного розслідування і на підставі проведеного дослідження сформулювати обгрунтовану дефініцію відповідного поняття; міліція розслідування проступок адміністративний

визначити місце адміністративного розслідування в системі стадій адміністративно-деліктного провадження;

дати характеристику етапів стадії адміністративного розслідування;

з'ясувати зміст та специфіку діяльності міліції на стадії адміністративного розслідування;

дослідити основні адміністративно-процесуальні засоби, що використовують співробітники міліції для зібрання доказів на стадії адміністративного розслідування;

окреслити зміст особливостей адміністративно-правової регламентації застосування міліцією примусових заходів особистісного та майнового характеру в межах адміністративного розслідування;

узагальнити зарубіжний досвід правового регулювання проведення адміністративного розслідування та практики його застосування;

розробити кокретні пропозиції до національного законодавства та практичні рекомендації щодо правового регулювання проведення міліцією адміністративного розслідування в адміністративно-деліктному провадженні.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають в процесі розслідування міліцією справ про адміністративні проступки.

Предмет дослідження - адміністративне розслідування міліцією справ про адміністративні проступки.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту та юридичної форми.

За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат у сфері адміністративно-деліктного законодавства, наприклад, запропоновано дефініції «адміністративне розслідування», «доказування в адміністративному розслідуванні», «суб'єкти доказування», «суб'єкти стадії адміністративного розслідування», «адміністративно-примусова діяльність міліції» (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3, 2.1). Для визначення місця адміністративного розслідування в системі стадій провадження в справах про адміністративні проступки та дослідження природи адміністративного розслідування використано метод єдності логічного та історичного‚ методи аналізу та синтезу (підрозділи 1.1, 1.2). Системно-структурний, логіко-семантичний, структурно-функціональний методи застосовані для дослідження суб'єктів стадії адміністративного розслідування (підрозділ 1.2) та специфіки діяльності міліції на стадії адміністративного розслідування (підрозділ 2.1). Порівняльно-правовий метод дав можливість дослідити нормативно-правове регулювання сфери адміністративного розслідування (підрозділ 2.1), зарубіжний досвід правового регулювання здійснення адміністративного розслідування (розділ 3). Шляхом застосування методів класифікації та групування досліджено види примусових заходів, що застосовуються міліцією в межах адміністративного розслідування (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3). За допомогою соціологічного, статистичного методів і методу документального аналізу визначено недоліки діяльності міліції в зазначеній сфері, узагальнено юридичну практику, проаналізовано емпіричну базу Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління МВС України в м. Києві, статистичні та аналітичні дані органів судової влади, здійснено анкетування 300 працівників міліції ГУ МВС України в м. Києві (підрозділ 2.2). Компаративний метод використано для вироблення пропозицій стосовно вдосконалення законодавства, на підставі якого здійснюється адміністративно-правове регулювання діяльності міліції в адміністративно-деліктному провадженні (підрозділи 1.3, 2.2, 2.3).

Нормативною основою роботи є Конституція України, закони України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України, а також відомчі нормативно-правові акти‚ що регулюють відносини у сфері адміністративно-примусової діяльності міліції в провадженні у справах про адміністративні проступки. Дисертант звертався до законодавства деяких зарубіжних країн, позитивний досвід яких може бути застосовано в Україні.

Емпіричну базу дослідження становлять: а) статистичні дані Міністерства внутрішніх справ за 2009-2011 рр. та 8 місяців 2012 р.; б) статистичні дані Головного управління МВС України в м. Києві за 2011 р.; в) результати анкетування 300 працівників ГУ МВС України в м. Києві; г) політико-правова публіцистика, довідкові видання та статистичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є першим комплексним дослідженням питань, пов'язаних з особливостями проведення міліцією адміністративного розслідування справ про адміністративні проступки. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

вперше:

на підставі нової доктрини адміністративного права розкрито зміст правової природи адміністративного розслідування, що дало можливість відмежувати поняття «адміністративне розслідування» від поняття «перевірка». Основними критеріями відмежування діяльності суб'єктів владних повноважень по здійсненню розслідування від перевірки є мета здійснення такого виду діяльності та її кінцевий результат;

запропоновані авторські визначення дефініцій «розслідування», «адміністративне розслідування», «доказування в адміністративному розслідуванні», «суб'єкти доказування на стадії адміністративного розслідування», «адміністративно-примусова діяльність міліції в адміністративному розслідуванні»;

встановлено співвідношення між процедурами проведення перевірок та розслідувань. Доведено, що розслідування є самостійним видом процесуальної діяльності суб'єктів публічної адміністрації, спрямованої на створення передумов щодо належної реалізації адміністративно-деліктного законодавства;

виділено основні чинники, що впливають на ефективність проведення міліцією адміністративного розслідування справ про адміністративні проступки, до яких належать: 1) правильне визначення мети; 2) подальше вдосконалення чинного адміністративно-деліктного законодавства; 3) належне виконання органами внутрішніх справ своїх функцій та повноважень щодо здійснення адміністративної діяльності; 4) врахування засобів досягнення цілей правових норм і соціальної корисності самих норм; 5) належний рівень правосвідомості і правової культури;

сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін та доповнень до деяких чинних нормативно-правових актів України, зокрема: Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про міліцію», Статуту патрульно-постової служби міліції України, затвердженого наказом МВС України від 28.07.1994 р. № 404;

удосконалено:

класифікацію адміністративно-примусових заходів, що застосовуються міліцією в процесі реалізації функціональних обов'язків, а саме: заходи примусу особистісного характеру та примусові заходи майнового характеру;

наукові підходи щодо співвідношення понять «суб'єкти» і «учасники» адміністративно-деліктного провадження;

розуміння змісту стадійності адміністративно-деліктного провадження;

набули подальшого розвитку:

види заходів адміністративного примусу, що застосовуються міліцією при здійсненні адміністративного розслідування, а саме: пред'явлення особи для впізнання; направлення запитів, доручень та витребування речей і документів, необхідних для провадження в справі про адміністративне правопорушення;

існуючі пропозиції щодо підстав застосування міліцією окремих заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження: 1) доставлення - вчинення протиправного діяння; 2) привід - ухилення від явки за викликом до суб'єкта владних повноважень.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані:

у законодавчій та законопроектній роботі Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та Кабінету Міністрів України: запропоновано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства, зокрема, до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про міліцію» (акт впровадження Комітету Верховної Ради України з питань правової політики від 02.10.2012 р., акт впровадження Кабінету Міністрів України № 256-р від 12.09.2012 р.);

у практичній діяльності ГУМВС України в м. Київ (акт впровадження ГУМВС України в м. Київ від 10.10.2012 р.) та УМВС в Тернопільській області (акт впровадження УМВС в Тернопільській області від 26.09.2012 р.) - з метою сприяння підвищення ефективності адміністративної діяльності міліції в контексті системи державного управління у сфері правоохоронної діяльності;

у навчальному процесі - під час підготовки навчально-методичних матеріалів і викладання таких навчально-юридичних дисциплін, як «Адміністративне право», «Адміністративна відповідальність» (акт впровадження Національної академії внутрішніх справ від 01.10.2012 р.).

Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки були оприлюднені дисертантом у формі доповідей на науково-практичних конференціях: «Людиноцентризм як домінанта соціокультурних вимірів людського буття» (м. Хмельницький, 2010 р.), «Розвиток вітчизняного законодавства в умовах новітніх інтеграційних процесів» (м. Львів, 2011 р.), «Державне управління: стратегія і тактика формування сучасного фахівця» (м. Київ, 2012 р.), «Правові реформи в Україні: реалії сьогодення» (м. Київ, 2012 р.).

Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено в 5 наукових статтях, опублікованих у виданнях, що визначені як фахові з юридичних дисциплін, а також у 4 тезах доповідей на науково-практичних конференціях і засіданні круглого столу.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять шість підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 240 сторінок. Список використаних джерел налічує 185 найменувань і займає 18 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації; визначено зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами; охарактеризовано мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; наведено відомості про їх апробацію та впровадження, а також щодо кількості публікацій, структури й обсягу роботи.

Розділ 1 «Теоретико-правові засади адміністративного розслідування» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Юридична природа адміністративного розслідування» досліджено юридичну природу поняття адміністративного розслідування та його визначення в законодавчих актах України. Аргументовано положення про те, що адміністративне розслідування є різновидом процесуальної діяльності уповноважених суб'єктів владних повноважень, спрямованої на належну реалізацію норм адміністративно-деліктного законодавства. На підставі співвідношення понять розслідування та адміністративного розслідування автором наведено власну дефініцію поняття «адміністративне розслідування».

При дослідженні юридичної природи та змісту адміністративного розслідування відзначені такі його особливості: виступає самостійним видом правозастосовної діяльності і має виключно правоохоронний характер; є процесуальною формою юрисдикційної діяльності суб'єктів публічної адміністрації; здійснюється визначеним колом уповноважених суб'єктів публічної адміністрації; наявність чітко окресленого кола заходів, котрі застосовуються під час його проведення, та процесуальних документів, що оформлюються за результатами їх застосування; здійснюється на всіх стадіях правозастосовного процесу. З урахуванням мети здійснення відповідного виду діяльності акцентовано увагу на необхідності розмежування таких понять, як «перевірка» та «розслідування».

У підрозділі 1.2 «Адміністративне розслідування як стадія провадження в справах про адміністративні проступки» зроблено аналіз наукових досліджень проблеми стадійності провадження в справах про адміністративні проступки. Подано різні погляди щодо визначення місця адміністративного розслідування в системі стадій адміністративно-деліктного провадження.

Дисертантом досліджено зміст, особливості та етапи стадії адміністративного розслідування. Виділяються наступні етапи адміністративного розслідування: прийняття рішення про проведення адміністративного розслідування; встановлення фактичних даних по справі; зупинення адміністративного розслідування (факультативна стадія); процесуальне оформлення результатів розслідування; направлення матеріалів справи для розгляду. Зазначається, що адміністративне розслідування можна розглядати як в широкому, так і у вузькому розумінні, а саме, як процесуальну діяльність уповноважених суб'єктів публічної адміністрації щодо розслідування лише окремої категорії справ про адміністративні проступки.

Зроблено висновок про те, що основу адміністративного розслідування складає процес доказування, тобто процес встановлення об'єктивної істини в справі, що полягає у зібранні, дослідженні та оцінюванні доказів, на підставі яких суб'єктом владних повноважень встановлюється факт вчинення адміністративного проступку та вина особи, яка його вчинила. Акцентується увага на необхідності законодавчого закріплення поняття «процесуальні строки проведення адміністративного розслідування» - встановлені законом часові межі, протягом яких уповноважений суб'єкт публічної адміністрації повинен виконати дії організаційно-процесуального характеру з метою встановлення ознак складу адміністративного проступку, зібрання і фіксації доказів його вчинення.

У підрозділі 1.3 «Суб'єкти адміністративного розслідування в провадженні у справах про адміністративні проступки» наведено різні підходи до класифікації та співвідношення понять «суб'єкти» та «учасники» стадії адміністративного розслідування. Автором визначено, що поняття «суб'єкти» є гносеологічною категорією, яка сформована в наукових дослідженнях і містить суб'єктивні погляди на властивості, що характеризують учасників в адміністративно-деліктному провадженні. Залежно від функціонального призначення осіб, які беруть участь у провадженні в справах про адміністративні проступки, запропоновано виділити наступних суб'єктів стадії адміністративного розслідування: а) суб'єкти владних повноважень, які впливають на рух і долю справи; б) суб'єкти, що мають особистий інтерес у справі; в) суб'єкти, що сприяють встановленню об'єктивної істини в справі; г) суб'єкти, які мають спеціальні знання та навички і залучаються для дослідження з їх використанням фактичних даних; д) суб'єкти, що засвідчують важливі факти, дії, обставини по справі. Крім того, серед суб'єктів адміністративного розслідування пропонується виділити окрему категорію осіб, наділених правом доказування, відповідно до чого подано авторське визначення суб'єктів доказування як осіб, котрі відповідно до свого адміністративно-процесуального статусу в адміністративно-деліктному провадженні наділені правами та обов'язками щодо збирання, дослідження та оцінки доказів у справі про адміністративне правопорушення.

З метою впорядкування нормативно-правового визначення адміністративно-процесуального статусу суб'єктів стадії адміністративного розслідування дисертантом запропоновано внести відповідні доповнення до КУпАП, якими: 1) визначається адміністративно-процесуальний статус понятих як суб'єктів адміністративного розслідування; 2) закріплюється перелік осіб, до яких не може бути застосоване адміністративне доставлення; 3) передбачається адміністративна відповідальність за злісне ухилення свідка, потерпілого, експерта, перекладача від явки до суб'єктів владних повноважень, які здійснюють розслідування справ про адміністративні проступки.

Розділ 2 «Адміністративно-процесуальний порядок адміністративного розслідування справ про адміністративні проступки, що здійснюється міліцією» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 «Міліція як суб'єкт здійснення адміністративного розслідування в справах про адміністративні проступки» досліджено поняття «міліція», виокремлено її завдання та функції у сфері правоохоронної діяльності. Зазначається, що серед суб'єктів, які уповноважені здійснювати адміністративно-деліктне провадження, міліція займає особливе місце, оскільки на неї покладається завдання по охороні широкого кола суспільних відносин. Відповідно до положень КУпАП із переліку адміністративних деліктів, визначених в особливій частині, органам внутрішніх справ не підвідомчі лише дві групи проступків: адміністративні правопорушення в промисловості, будівництві та у сфері використання паливно-енергетичних ресурсів, а також адміністративні правопорушення в галузі стандартизації, якості продукції, метрології та сертифікації. За даними Державної служби статистики України, станом на 01 січня 2012 р. до адміністративної відповідальності було притягнуто 8 млн. 854, 1 тис. осіб, з яких органами внутрішніх справ - 4976538 осіб.

Вказується, що в межах адміністративного розслідування органи внутрішніх справ наділені правом застосування різноманітних заходів адміністративного примусу, яке носить подвійний характер, що проявляється в застосуванні працівниками міліції заходів адміністративного примусу, спрямованих як на реалізацію власних повноважень в адміністративному розслідуванні, так і на реалізацію повноважень інших суб'єктів адміністративного розслідування (наприклад, здійснення адміністративного затримання чи привід особи за зверненням суб'єкта адміністративного розслідування, який таких повноважень не має).

Проведений аналіз чинного законодавства дав змогу автору визначити дворівневу систему регулювання адміністративного розслідування, що здійснюється міліцією в провадженні в справах про адміністративні проступки, а саме: зазначене регулювання здійснюється на підставі як законів України, так і відомчих правових актів.

У підрозділі 2.2 «Заходи адміністративного примусу особистісного характеру, що застосовуються міліцією в адміністративному розслідуванні справ про адміністративні проступки» досліджено види примусових заходів, що застосовуються міліцією під час здійснення адміністративного розслідування безпосередньо до особи, яка підозрюється у вчиненні протиправного діяння, а саме: доставлення, привід, адміністративне затримання, особистий огляд, відсторонення від керування транспортним засобом та огляд на стан сп'яніння. Зазначається, що право на доставлення особи виникає у працівників міліції лише за наявності певних обставин, а саме: вчинення особою протиправного діяння, яке визначається КУпАП як адміністративний проступок; існування обставин, за яких протокол про адміністративне правопорушення не може бути складено на місці вчинення правопорушення чи місці виявлення особи, яка його вчинила. Крім того, обґрунтовано думку про те, що строки доставлення особи залежать від низки об'єктивних факторів, серед яких центральне місце посідають маршрут доставлення та засоби пересування.

Акцентується увага на тому, що досить близьким до доставлення за своєю юридичною природою та процедурою застосування є привід. Однак зазначені заходи розрізняються за метою та підставами їх застосування.

Досліджено генезис адміністративного затримання. Розглянуті питання класифікації та строків адміністративного затримання. Пропонується розмежовувати такі поняття, як адміністративне затримання, що застосовується міліцією та має попереджувально-припинювальний характер, та адміністративне затримання, що має адміністративно-процесуальне спрямування, характерною особливістю якого є можливість застосування без вмотивованого рішення суду.

Автором обґрунтовується позиція щодо закріплення в КУпАП процедури проведення огляду на стан сп'яніння не лише в разі порушення правил дорожнього руху, а й в інших випадках вчинення протиправних діянь, оскільки відповідно до ст. 35 КУпАП вчинення особою адміністративного проступку в стані сп'яніння є обставиною, що обтяжує адміністративну відповідальність.

Також пропонується доповнити перелік примусових заходів особистісного характеру, що застосовуються в адміністративно-деліктному проваджені, таким заходом, як пред'явлення особи для впізнання. Дана позиція підтримана 75,0 % опитаних у рамках проведеного анкетування.

У підрозділі 2.3 «Заходи адміністративного примусу майнового характеру, що застосовуються міліцією в адміністративному розслідуванні справ про адміністративні проступки» розглянуто сутність і значення заходів примусу, що можуть застосовуватись працівниками міліції для зібрання та забезпечення речових доказів по справі, до яких відносяться: огляд речей; вилучення речей і документів; тимчасове вилучення посвідчення водія; тимчасове затримання транспортних засобів; тимчасове вилучення ліцензійної картки на транспортний засіб.

Розглянуто особливості правової регламентації різних видів огляду, проведено порівняльний аналіз між проведенням огляду та здійсненням обшуку. Аргументовано необхідність закріплення в КУпАП положень щодо можливості застосування огляду житлового або іншого приміщення. Про доцільність закріплення в КУпАП вказаного примусового заходу свідчать також дані, отримані в ході проведеного анкетування. Так, 80,0 % респондентів підтримали необхідність внесення таких змін до КУпАП, і лише 20,0 % висловилися проти.

Зазначається, що кінцевими примусовими заходами, після особистого огляду та огляду речей, є заходи, пов'язані з вилученням речей і документів, які стосуються такої проблеми, як втручання у право власності особи. На прикладі застосування вилучення до речей, що мають обмежений термін реалізації, доводиться, що неузгодженість позицій у правових нормах щодо застосування вилучення в практичній діяльності може призвести або ж до порушення прав та законних інтересів осіб, у яких їх вилучили, або ж до ускладнення виконання працівниками міліції покладених на них функцій на належному рівні. Розв'язати зазначену проблему автор пропонує шляхом доповнення норм КУпАП положенням, що «вилучені речі, в яких обмежений термін реалізації, або ті, які швидко псуються, підлягають оцінюванню та реалізації через відповідні організації».

Також автором обґрунтовується позиція щодо необхідності законодавчого закріплення можливості застосування на стадії адміністративного розслідування таких заходів, як проведення експертизи, оскільки процедура застосування зазначеного заходу не визначена КУпАП, а також направлення запитів, доручень та витребування речей і документів, необхідних для провадження в справі про адміністративне правопорушення.

Розділ 3 «Шляхи вдосконалення адміністративного розслідування міліцією справ про адміністративні проступки: зарубіжний досвід та перспективи для України» містить обґрунтування напрямів удосконалення діяльності міліції по здійсненню адміністративного розслідування справ про адміністративні проступки.

Зазначається, що дослідження в галузі адміністративно-правової науки, а також аналіз нормативних джерел показують, що на даний момент в теорії адміністративного права виділяють дві альтернативні моделі формування адміністративно-деліктного законодавства: європейська модель, орієнтована на вивчення та запозичення досвіду Французької Республіки, Федеративної Республіки Німеччина та інших країн, і модель, яка орієнтована, перш за все, на досвід країн Співдружності незалежних держав. Зазначається, що в законодавстві Європейського Союзу спостерігається неоднорідність у питанні правової природи, ступеню систематизації, обсягу повноважень адміністративних органів, оскільки саме з діяльністю останніх пов'язується процедура притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного делікту (позасудовий порядок). Судові органи здійснюють тільки правосуддя, і в цій сфері вони уповноважені тільки на надання дозволу щодо застосування заходів процедурного примусу і перегляд рішень органів публічної адміністрації щодо призначення стягнень.

Крім того, на регулювання провадження в справах про адміністративні правопорушення суттєвий вплив має і правова природа матеріального адміністративного деліктного права (відокремленість чи належність до широкого карного права).

Автором також приділено увагу здійсненню адміністративного розслідування в таких державах, як Російська Федерація, Республіка Білорусія, Республіка Казахстан, Естонська Республіка.

Проведено порівняльний аналіз процедури затримання в поліції США, Канади, Великої Британії та міліції України, який дав можливість дійти висновку, що повноваження органів публічної адміністрації вказаних країн щодо застосування затримання в порівнянні з відповідною компетенцією міліції України є дещо звуженими, що має своє позитивне значення і може бути запозичене у світлі встановлення партнерських взаємовідносин особи і держави, звуження сфери примусового втручання держави в життя особи.

Дослідження міжнародного досвіду правового регулювання у сфері адміністративно-деліктного провадження дозволило сформулювати низку пропозицій щодо вдосконалення положень вітчизняного адміністративно-деліктного законодавства, яким регламентується діяльність міліції по здійсненню адміністративного розслідування справ про адміністративні проступки. Обґрунтовано перелік основних чинників, які впливають на ефективність здійснення даного виду юрисдикційної діяльності, а саме: 1) правильне визначення мети; 2) подальше вдосконалення чинного адміністративно-деліктного законодавства; 3) належне виконання органами внутрішніх справ своїх функцій та повноважень щодо здійснення адміністративної діяльності; 4) врахування засобів досягнення цілей правових норм і соціальної корисності самих норм; 5) належний рівень правосвідомості і правової культури.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, яке полягає в комплексному правовому аналізі адміністративного розслідування міліцією справ про адміністративні проступки та формулюванні на цій основі відповідних теоретичних новел і практичних рекомендацій щодо вдосконалення низки положень нормативно-правових актів. Найбільш важливими є такі висновки:

Обґрунтовано положення про те, що адміністративне розслідування - це процесуальна діяльність уповноважених суб'єктів публічної адміністрації в провадженні у справах про адміністративні правопорушення, спрямована на встановлення факту вчинення адміністративного проступку, причин та обставин його вчинення, встановлення винних осіб, а також процесуальне закріплення зібраних доказів, задля створення передумов для належної реалізації адміністративно-деліктного законодавства.

Визначено особливості адміністративного розслідування, а саме: виступає самостійним видом правозастосовної діяльності і носить виключно правоохоронний характер; є процесуальною формою юрисдикційної діяльності суб'єктів публічної адміністрації; здійснюється визначеним колом уповноважених суб'єктів публічної адміністрації; має чітко окреслене коло заходів, що можуть застосовуватись під час його проведення, та процесуальних документів, що оформлюються за результатами їх застосування; здійснюється на всіх стадіях правозастосовного процесу.

Обґрунтовано положення про необхідність розмежування понять «перевірка» та «розслідування». Основними критеріями відмежування діяльності суб'єктів владних повноважень по здійсненню розслідування від перевірки є мета здійснення такого виду діяльності та її кінцевий результат, а саме: 1) перевірка - це контрольна діяльність за правильною реалізацією тими чи іншими суб'єктами правових норм, а також з метою встановлення чи відсутності факту протиправних дій з боку останніх, а розслідування - діяльність, що здійснюється з метою підтвердження вже існуючих даних по факту вчинення протиправного діяння (зібрання доказів та їх фіксація); 2) за результатами перевірки приймається рішення по матеріалах перевірки, а за результатами розслідування - по матеріалах справи щодо притягнення винної особи до певного виду юридичної відповідальності.

Визначено, що адміністративне розслідування як стадія адміністративно-деліктного провадження являє собою діяльність органів публічної адміністрації (їх посадових осіб чи службових осіб), спрямовану на встановлення фактичних даних адміністративного проступку, їх фіксацію та правову кваліфікацію, результатом якої є складання протоколу про адміністративне правопорушення та направлення матеріалів справи на розгляд за підвідомчістю.

Виділено наступні етапи стадії адміністративного розслідування: прийняття рішення про проведення адміністративного розслідування; встановлення фактичних даних по справі; зупинення адміністративного розслідування (факультативна стадія); процесуальне оформлення результатів розслідування; направлення матеріалів справи для розгляду.

Встановлено, що основу адміністративного розслідування складає процес доказування, тобто процес встановлення об'єктивної істини в справі, що полягає у зібранні, дослідженні та оцінюванні доказів, на підставі яких суб'єктом владних повноважень встановлюється факт вчинення адміністративного проступку та вина особи, яка його вчинила.

Запропоновано на законодавчому рівні закріпити процесуальні строки проведення адміністративного розслідування - встановлені законом часові межі, протягом яких уповноважений суб'єкт публічної адміністрації повинен виконати дії організаційно-процесуального характеру з метою встановлення ознак складу адміністративного проступку, зібрання і фіксації доказів його вчинення. Так, за результатами проведеного анкетування, 76,0% респондентів висловились за підтримання такої законодавчої ініціативи, 20,0% - проти, 4,0% - не змогли визначитись.

Встановлено, що залежно від функціонального призначення осіб, які беруть участь у провадженні в справах про адміністративні проступки, можна виділити таких суб'єктів стадії адміністративного розслідування: а) суб'єкти владних повноважень, які впливають на рух і долю справи; б) суб'єкти, що мають особистий інтерес у справі; в) суб'єкти, що сприяють встановленню об'єктивної істини в справі; г) суб'єкти, які мають спеціальні знання та навички і залучаються для дослідження з їх використанням фактичних даних; д) суб'єкти, що засвідчують важливі факти, дії, обставини по справі.

З'ясовано, що суб'єкти доказування в адміністративному розслідуванні - це особи, котрі відповідно до свого адміністративно-процесуального статусу в адміністративно-деліктному провадженні наділені правами та обов'язками щодо збирання, дослідження та оцінки доказів у справі про адміністративне правопорушення. Одночасно обґрунтовано позицію, згідно з якою поняття «суб'єкти доказування в адміністративному розслідуванні» є похідним від поняття «суб'єкти стадії адміністративного розслідування», оскільки до останніх відносяться також і свідки, поняті, експерт, перекладач, на яких законодавством України про адміністративну відповідальність не покладаються ані права, ані обов'язки щодо здійснення доказової діяльності.

Визначено дворівневу систему регулювання адміністративного розслідування, що здійснюється міліцією в провадженні в справах про адміністративні проступки, а саме: зазначене регулювання здійснюється на підставі як законів України, так і відомчих правових актів.

Обґрунтовано положення про те, що заходи примусу, які спрямовані на зібрання та забезпечення доказів в адміністративно-деліктній справі і застосовуються міліцією при здійсненні адміністративного розслідування справ про адміністративні проступки, класифікуються на заходи примусу особистісного характеру та примусові заходи майнового характеру.

У процесі аналізу правової бази виявлено низку прогалин та колізій. З метою їх усунення запропоновано внести зміни і доповнення до Кодексу України про адміністративні правопорушення, якими: 1) визначається адміністративно-процесуальний статус понятих як суб'єктів адміністративного розслідування; 2) закріплюється перелік осіб, до яких не може бути застосоване адміністративне доставлення; 3) передбачається адміністративна відповідальність за злісне ухилення свідка, потерпілого, експерта, перекладача від явки до суб'єктів владних повноважень, які здійснюють розслідування справ про адміністративні проступки; 4) визначається порядок та процедура застосування таких заходів, як привід, пред'явлення особи для впізнання, проведення огляду житлового чи іншого приміщення; 5) регламентується процедура застосування адміністративного затримання.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

Савка А.Ю. Питання суб'єктності в адміністративному розслідуванні / А.Ю. Савка // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. Серія «Юридична». - 2012. - № 4. - С. 107-116.

Савка А.Ю. Правові колізії реалізації норм адміністративно-деліктного законодавства у справах про порушення правил дорожнього руху на стадії адміністративного розслідування / А.Ю. Савка // Вісник Запорізького національного університету. Серія «Юридичні науки». - 2012. - № 1. - Ч. 2.

- С. 157-161.

Савка А.Ю. Міліція як суб'єкт застосування заходів примусу в адміністративному розслідуванні / А.Ю. Савка // Право і суспільство. _ 2012. -№ 4. - С. 125-129.

Савка А.Ю. Адміністративне розслідування: поняття та юридична природа / А.Ю. Савка // Митна справа. - 2012. - № 1. - Ч. 2. - Кн.1. -

С. 221-225.

Савка А.Ю. Щодо проблем правового регулювання адміністративного розслідування в справах про адміністративні правопорушення / А.Ю. Савка // Право та управління. - Електронне наукове видання. - 2012. - № 3. -

С. 765-777.

Савка А.Ю. Юридична природа поняття адміністративного розслідування / А.Ю. Савка // Людиноцентризм як домінанта соціокультурних вимірів людського буття : матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції / ред. Кремень В. Г. та ін. - К. : Університет сучасних знань, 2010. - С. 144-146.

Савка А.Ю. Поняття «адміністративного розслідування» та його стадії / А.Ю. Савка // Розвиток вітчизняного законодавства в умовах новітніх інтеграційних процесів : матеріали всеукраїнських науково-практичних читань. - Львів : Західноукраїнська організація «Центр правничих ініціатив», 2011. - С. 65-67.

Савка А.Ю. Проблемні питання тактики проведення адміністративного розслідування / А.Ю. Савка // Державне управління: стратегія і тактика формування сучасного фахівця : матеріали круглого столу. - К. : Національна академія внутрішніх справ, 2012. - С. 19.

Савка А.Ю. Адміністративно-правове реформування детермінанти «доставлення особи в межах адміністративного розслідування / А.Ю. Савка // Правові реформи в Україні: реалії сьогодення : матеріали IV Всеукраїнської науково-теоретичної конференції. - К. : Національна академія внутрішніх справ, 2012. - С. 93-95.

Размещено на Allbest.ru