Оскарження рішень органів державної податкової служби України в порядку здійснення адміністративного судочинства

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 342.951

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ В ПОРЯДКУ ЗДІЙСНЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА

Яковенко Євген Олександрович

Запоріжжя - 2013

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України.

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор

Приймаченко Дмитро Володимирович,

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, професор кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності ОВС;

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, доцент Лук'янець Дмитро Миколайович, ДВНЗ «Українська академія банківської справи Національного банку України», завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін;

кандидат юридичних наук, доцент Федотова Ірина Олександрівна, Феодосійська фінансово-економічна академія, доцент кафедри правознавства.

Захист відбудеться «22» квітня 2013 року о «1300» годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.07 Запорізького національного університету за адресою: 69600, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 74, корп. 5, кім. 202-б.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Запорізького національного університету (м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66-а, корп. 2, кім. 101).

Автореферат розісланий «21» березня 2013 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради П. С. Лютіков

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, адміністративний суд повинен забезпечити право кожного на доступ до правосуддя в порядку, встановленому Конституцією і законами України, та на справедливий судовий розгляд. Це є визначальним фактором для здійснення правосуддя в адміністративних судах при розгляді та вирішенні юридичних конфліктів за участю суб'єктів владних повноважень, в тому числі й пов'язаних з оскарженням рішень органів державної податкової служби України, які реалізуються в межах відповідних судових процедур, що встановлюються процесуальним законом. Захист прав та законних інтересів платника податків при розв'язанні адміністративним судом податкового спору можливий лише при комплексному застосуванні як норм адміністративного судочинства, так і процесуальних та матеріальних норм податкового закону з урахуванням сталої судової практики.

Аналіз даних офіційної судової статистики щодо розгляду адміністративними судами справ за участю органів державної податкової служби у 2011 році свідчить, що судами першої інстанції було розглянуто 120036 справ даної категорії, що на 13 % більше, ніж у 2010 році (104400 справ) і складає 3,3 % від загальної кількості розглянутих справ усіх категорій. 118270 таких справ (98,5 %) розглянуто окружними адміністративними судами. Із них позовні вимоги задоволено в 100847 справах, що складає 84 % від загальної кількості розглянутих справ цієї категорії. 15657 постанов у цих справах (тобто 15,5 % від розглянутих у судах першої інстанції) були переглянуті в апеляційному порядку і по кожній четвертій справі постанову було змінено або скасовано. Такі дані вказують, по-перше, на поступову та стійку загальну динаміку збільшення кількості звернень платників податків до суду за захистом своїх прав та законних інтересів у сфері справляння податків і зборів; по-друге, на існування процесуальних проблем у діяльності адміністративних судів із розгляду даної категорії справ, внаслідок чого має місце прийняття в окремих випадках незаконних рішень у справах.

Правовою підставою звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом щодо оскарження рішень органів державної податкової служби України є Кодекс адміністративного судочинства України, який набрав чинності 01 вересня 2005 року. Водночас КАС України та інші нормативні акти, що регламентують порядок оскарження рішень органів державної податкової служби України, в ряді випадків містять суперечливі положення; залишається неврегульованим значне коло питань, пов'язаних із процедурою розгляду та вирішення даної категорії адміністративних справ, а саме: визначення предмету оскарження, процесуального статусу окремих учасників адміністративного провадження, меж та способів доказування, реалізації окремих процесуальних дій та ін. Залишаються прогалини в систематизації судової практики щодо розгляду даної категорії справ, що унеможливлює визначення вад застосування законодавства в практичній діяльності адміністративних судів та напрацювання на цій основі напрямків удосконалення процедури судового провадження.

Наявність вищезазначених процесуальних проблем провадження щодо оскарження рішень органів державної податкової служби України зумовлює актуальність тематики роботи та необхідність проведення поглибленого наукового дослідження.

Науково-теоретичне підґрунтя дослідження склали роботи таких вчених, як В. Б. Авер'янов, В. Г. Атаманчук, О. М. Бандурка, І. Л. Бачило, В. М. Бевзенко, А. І. Берлач, Ю. П. Битяк, Л. К. Воронова, І. П. Голосніченко, Г. Г. Забарний, Д. Г. Заброда, Р. А. Калюжний, І. В. Коліушко, Ю. М. Козлов, Т. О. Коломоєць, В. К. Колпаков, А. Т. Комзюк, І. Є. Криницький, О. В. Кузьменко, Р. О. Куйбіда, М. М. Кучерявенко, К. Б. Левченко, Н. А. Литвин, Д. М. Лук'янець, В. Я. Малиновський, Р.С. Мельник, А. А. Нечай, Н. Р. Нижник, О. М. Пасенюк, Ю. С. Педько, А. Б. Писаренко, Д. В. Приймаченко, Д. М. Притика, А. В. Руденко, О. П. Рябченко, О. Г. Свида, В. В. Синцов, В. М. Скавронюк, В. С. Стефанюк, В. А. Сьоміна, Н. П. Тиндик, І.О. Федотова, Д. Д. Цабрій, І. В. Цвєтков, В. К. Шкарупа, І. В. Шруб та інших вчених.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі адміністративного права та адміністративної діяльності органів внутрішніх справ Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ відповідно до науково-дослідної теми «Актуальні проблеми забезпечення безпеки та правопорядку в Україні» (державний номер 0112U003548), Програми стратегічного розвитку державної податкової служби України до 2013 року, затвердженої наказом ДПА України від 20 вересня 2005 року № 420 та Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, затвердженої Указом Президента України від 10 травня 2006 року № 361/2006.

Мета та завдання дослідження. Мета роботи полягає в тому, щоб на основі комплексного аналізу теоретичних засад діяльності державної податкової служби України, Кодексу адміністративного судочинства України, податкового законодавства та з урахуванням сталої судової практики з'ясувати правовий механізм оскарження рішень органів державної податкової служби України в адміністративних судах і надати конкретні пропозиції та рекомендації щодо його вдосконалення.

Для досягнення поставленої мети було визначено такі завдання:

з'ясувати правову природу та загальну характеристику публічно-правового спору;

висвітлити генезис та сутність права на оскарження рішень суб'єктів владних повноважень;

визначити поняття та зміст процедури оскарження рішень органів державної податкової служби України;

проаналізувати сучасний стан забезпечення доступу платника податків до адміністративного суду та сформулювати авторське бачення проблем його реалізації;

з'ясувати особливості реалізації принципів адміністративного судочинства при вирішенні справ щодо оскарження рішень органів державної податкової служби України;

розкрити особливості стадій судового розгляду адміністративних справ при оскарженні рішень органів державної податкової служби України;

з'ясувати характеристики засобів правового забезпечення законності в податкових правовідносинах;

узагальнити зарубіжний досвід розгляду справ щодо оскарження рішень податкових органів;

розробити конкретні пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення правового механізму оскарження рішень органів державної податкової служби України.

Об'єктом дослідження є суспільні правовідносини, що формуються в процесі організації та здійснення адміністративного судочинства у сфері оподаткування.

Предметом дослідження є правовий механізм оскарження рішень органів державної податкової служби України в порядку здійснення адміністративного судочинства.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є цілісна та узгоджена система методів і прийомів наукового пізнання. Завдяки системному підходу вони дали можливість дослідити обране правове явище в єдності його соціального змісту та юридичної форми.

Діалектичний метод дозволив проаналізувати та розглянути зміст явищ та процесів, що відбуваються у сфері адміністративного судочинства та пов'язані з діяльністю органів державної податкової служби України, виявити усталені напрями і закономірності в цілому та спрогнозувати їх подальший розвиток (підрозділи 1.3, 2.1, 3.1). Феноменологічний метод дозволив окреслити основні напрямки вдосконалення механізму оскарження рішень органів державної податкової служби України в адміністративних судах (розділ 3). За допомогою логіко-семантичного, імперативного та диспозитивного методів сформульовано та поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3). Використання системно-структурного методу дозволило проаналізувати адміністративно-правове забезпечення законності в податкових правовідносинах (підрозділи 2.2, 3.1). Визначальну роль у дослідженні процедури порушення адміністративних справ відіграв функціональний метод (підрозділ 2.1). За допомогою нормативно-логічного методу проаналізовано принципи адміністративного судочинства (підрозділи 1.4, 2.2). Порівняльно-правовий метод дозволив виявити переваги та недоліки зарубіжного досвіду організації оскарження рішень органів державної податкової служби (підрозділ 3.2) та оскарження й перегляду рішень адміністративного суду (підрозділ 2.3). Застосування методів аналізу та синтезу дозволило сформулювати пропозиції щодо шляхів удосконалення механізму оскарження рішень органів державної податкової служби України (підрозділ 3.2).

Емпіричну базу дисертації становлять статистичні дані про діяльність державної податкової служби України за 2006-2012 роки, пов'язану з її участю в адміністративному судочинстві при розгляді та вирішенні судами справ у сфері оподаткування; про здійснення правосуддя адміністративними судами першої, апеляційної інстанції та Вищим адміністративним судом України, Верховним Судом України, Конституційним Судом України, Європейським судом з прав людини.

Наукова робота виконана з урахуванням практичного досвіду автора, здобутого під час роботи в юридичному підрозділі Дніпропетровської обласної податкової інспекції.

Нормативна основа дослідження. Положення і висновки дисертації ґрунтуються на нормах та приписах Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Податкового кодексу України, законів України, указів Президента України, міжнародних нормативно-правових актів та нормативно-правових актів деяких країн світу, досвід яких щодо законодавчої регламентації оскарження рішень органів державної податкової служби в порядку здійснення адміністративного судочинства може бути застосовано в Україні.

Наукова новизна одержаних результатів визначається як сформульованим завданням дослідження, так і тим, що дисертація є одним із перших у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексним дослідженням, присвяченим теоретичним та практичним питанням оскарження рішень органів державної податкової служби України в порядку здійснення адміністративного судочинства.

У роботі сформульовано ряд нових положень і висновків, обґрунтовано низку понять, практичних рекомендацій, спрямованих на вдосконалення податкового законодавства, діяльності адміністративних судів, державних податкових органів, процедури оскарження рішень органів державної податкової служби, зокрема:

вперше:

визначено та обґрунтовано критерії законності прийняття рішень органами державної податкової служби України, які підлягають оцінюванню судом при розгляді конкретної адміністративної справи, а саме, прийняття рішень: на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, неупереджено, добросовісно, розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку;

здійснено кваліфікаційну характеристику доказів у справах щодо оскарження рішень органів державної податкової служби України, в основу якої покладено виокремлення таких груп, як показання сторін, показання свідків, акти перевірок, матеріали проведення податкової перевірки, документи, які підтверджують законність її проведення;

визначено особливості процесуального порядку формулювання та пред'явлення позовних вимог щодо оскарження в суді рішень органів державної податкової служби України, які полягають у виокремленні предмету, підстав адміністративного позову та приводів для його подання;

сформульовано та обґрунтовано низку пропозицій щодо внесення змін та доповнень до Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, щодо нормативного визначення таких обов'язків сторін провадження: з'являтися за викликом суду для прийняття участі в судовому засіданні у випадку неможливості його проведення без участі сторін або однієї зі сторін; вчасно та повною мірою виконувати процесуальні рішення суду в адміністративній справі; в повному обсязі доводити ті обставини, на яких ґрунтуються їхні вимоги та заперечення;

удосконалено:

теоретичні засади, що визначають процесуальний порядок судового розгляду та вирішення адміністративної справи щодо оскарження рішень органів державної податкової служби України в суді першої інстанції, апеляційному та касаційному порядку, шляхом встановлення особливостей процесуальних дій, що здійснюються в межах цих стадій провадження;

положення про систему принципів провадження щодо оскарження рішень органів державної податкової служби України, виходячи з їх класифікації за: способом закріплення, сферою поширення, цільовою спрямованістю та механізмом їх реалізації при розгляді та вирішенні адміністративної справи в суді;

характеристику процесуального статусу сторін як учасників провадження щодо оскарження рішень органів державної податкової служби України шляхом визначення пріоритетності реалізації його елементів: для позивача - його права, для відповідача - його обов'язків;

дістали подальшого розвитку:

наукові положення щодо сутності права на оскарження рішень суб'єктів владних повноважень в адміністративних судах, у тому числі рішень органів державної податкової служби України, що реалізується шляхом можливості оскарження платником податків такого рішення до окружного, апеляційного, касаційного суду в межах національної судової системи та до Європейського суду з прав людини;

дослідження щодо систематизації та аналізу стадій провадження щодо оскарження в суді рішень органів державної податкової служби України: порушення провадження в адміністративній справі; розгляду справи в суді першої інстанції; розгляду адміністративної справи в апеляційному та касаційному порядку;

положення про доцільність використання зарубіжного досвіду вирішення адміністративних спорів у сфері сплати податків, зокрема, щодо визначення інстанційності розгляду та вирішення справ по оскарженню в суді рішень органів державної податкової служби України та можливості застосування ефективних мір відповідальності до відповідача у випадку задоволення адміністративного позову.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в роботі положення, висновки та рекомендації поглиблюють наукові засади організації та здійснення оскарження рішень у сфері податкової справи, підготовки нормативно-правових актів, які спрямовані на вдосконалення правового регулювання процедури оскарження.

Основні положення та результати дослідження можуть бути використані:

у науково-дослідній діяльності - для подальшого поглибленого теоретичного вивчення проблем правового регулювання та забезпечення оскарження рішень органів державної податкової служби;

у нормотворчій діяльності - при реформуванні адміністративного та податкового законодавства, зокрема, при підготовці змін та доповнень до Кодексу адміністративного судочинства України в частині вдосконалення процедури звернення до суду, апеляційного оскарження прийнятого рішення;

у правозастосовній діяльності - для покращення правозастосовної практики діяльності органів державної податкової служби України (акт впровадження результатів ДПС у Дніпропетровській області від 08.12.2011 р.); для вдосконалення судового порядку розгляду справ щодо оскарження в суді рішень органів державної податкової служби України (довідка про впровадження Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2012 р.);

у навчальному процесі - при підготовці підручників та навчальних посібників із дисциплін «Адміністративне право», «Податкове право», «Адміністративне судочинство» та інших дисциплін публічно-правового характеру. Результати дослідження використовувались при проведенні занять із зазначених дисциплін у навчальному процесі Академії митної служби України та Запорізького національного університету (акт впровадження Академії митної служби України від 21.12.2011 р., акт впровадження Запорізького національного університету від 20.02.2012 р.).

у правовиховній роботі - для підвищення рівня правової та професійної культури посадових осіб державної податкової служби, фізичних та юридичних осіб.

Особистий внесок здобувача. На основі останніх досягнень у галузі теорії адміністративного права здобувачем виконано наукове дослідження самостійно, сформульовані в ньому положення та висновки обґрунтовані особисто автором. У співавторстві здобувачем написано тези доповіді «Суб'єкти владних повноважень, діяння яких може бути оскаржено до адміністративних судів». У них розкрито авторське розуміння законодавства щодо визначення владних повноважень та їх видів. У дисертаційній роботі не використовувались ідеї та розробки, які належать співавторам.

Апробація результатів дослідження. Одержані узагальнення, висновки та окремі аспекти проблеми, розглянутої в роботі, було оприлюднено на п'яти науково-практичних конференціях: «Митна політика та актуальні проблеми економічної безпеки на сучасному етапі» (м. Дніпропетровськ, 2010 р.), «Запорізькі правові читання» (м. Запоріжжя, 2011 р.), «Вдосконалення правового регулювання прав та основних свобод людини і громадянина» (м. Івано-Франківськ, 2011 р.), «Актуальні питання реформування правової системи України» (м. Луцьк, 2011 р.), «Актуальні проблеми публічного та приватного права» (м. Запоріжжя, 2012 р.).

Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено в 5 наукових статтях, опублікованих у виданнях, що визначені як фахові з юридичних дисциплін, а також у 3 тезах доповідей на науково-практичних конференціях і круглих столах.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять дев'ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 218 сторінок. Список використаних джерел налічує 184 найменування і займає 16 сторінок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, висвітлено її зв'язок з науковими програмами та планами, визначено мету і завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено дані про апробацію результатів дисертації та публікації.

Розділ 1 «Теоретико-правові засади процедури оскарження рішень суб'єктів владних повноважень до адміністративного суду» містить чотири підрозділи, в яких проаналізовано правову природу та загальну характеристику публічно-правового спору, генезис та сутність права на оскарження рішень суб'єктів владних повноважень в адміністративних судах, поняття та зміст процедури оскарження рішень органів державної податкової служби України, особливості реалізації принципів адміністративного судочинства у сфері оподаткування.

У підрозділі 1.1 «Правова природа та загальна характеристика публічно-правового спору» наголошено на доцільності здійснення теоретико-правового аналізу правової природи та здійснення загальної характеристики публічно-правового спору у формі окремої дефініції, закріпленої нормативно. Аналіз праць вітчизняних науковців свідчить про те, що у публічно-правовій сфері спори можуть виникати у зв'язку з діяльністю суб'єкта як наділеного владними повноваженнями, так і не наділеного владними повноваженнями. З метою з'ясування сутності публічно-правового спору виділені такі категорії, як «спір», «юридичний конфлікт».

Визначено правову природу публічно-правого спору та досліджено основні його ознаки (конституційне право особи на звернення за захистом своїх прав, свобод та законних інтересів з метою їх реалізації; виникнення публічно-правого спору, що пов'язано з наявністю юридичного конфлікту, який переведений в площину процесу, де одною зі сторін є суб'єкт владних повноважень); з'ясовано особливі критерії, за якими він відмежовується від інших спорів (суб'єктний склад; виникнення з публічно-правових відносин; предмет), а також його структури.

Визначено, що оскільки предметом спорів у сфері оподаткування є питання публічно-правового характеру, однією зі сторін яких виступає орган державної податкової служби України (суб'єкт владних повноважень), то процедура вирішення податкових спорів здійснюється на основі процесуальних і матеріальних норм законодавства України. Такі спори можна визначити як різновид адміністративних. Відповідно до частини 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

З'ясовано, що специфіка публічно-правових спорів у сфері оподаткування полягає в тому, що їх виникнення є відповідною реакцією на конфліктну ситуацію, коли одна сторона адміністративно-правових відносин, досягаючи поставленої мети, допускає вторгнення до сфери реалізації суб'єктивних прав іншої сторони або створює умови, за яких стає неможливою реалізація таких прав. Водночас адміністративно-правові відносини природно передбачають нерівне становище сторін: одна з них має владні повноваження, а інша залежить від реалізації цих повноважень.

У підрозділі 1.2 «Генезис та сутність права на оскарження рішень суб'єктів владних повноважень» обґрунтовано, що права і свободи людини, її гарантії відповідно до Конституції України визначають зміст та спрямованість діяльності держави. Розкрито зміст терміна «право на захист»: це конституційне право, що визначає та фіксує ступінь свободи правомірної поведінки і полягає в можливості носія такого права самостійно вчиняти юридично значущі активні дії при настанні певних умов з метою відновлення порушеного права чи інтересу.

Звернено увагу на те, що як об'єктами захисту засобами адміністративного судочинства є не всі права, свободи та інтереси громадян, а лише ті, що виникають, змінюються і припиняються у сфері публічно-правових відносин та управлінсько-владних правовідносин.

Виходячи з аналізу норм Кодексу адміністративного судочинства України і з урахуванням правової позиції Конституційного Суду України запропоновано здійснити уточнення норм Кодексу адміністративного судочинства України, в яких застосовується слово «інтерес», шляхом його доповнення словом «законний», що відповідає змісту охоронюваних законом відносин і є об'єктом захисту засобами адміністративного судочинства.

Доведено, що головне призначення адміністративних судів полягає не стільки в підтриманні чіткості функціонування управлінської вертикалі в державі, скільки в гарантії прав та законних інтересів як фізичних осіб, так і юридичних осіб у процесі їх взаємодії з публічними органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, іншими суб'єктами, які здійснюють владні управлінські функції. Разом з тим адміністративні суди та їх судова практика із захисту прав фізичних та юридичних осіб від порушень у сфері публічно-правових відносин з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування є відображенням процесів, які відбуваються в державно-управлінських та адміністративно-правових відносинах.

У підрозділі 1.3 «Поняття та зміст процедури оскарження рішень органів державної податкової служби України до адміністративного суду» з урахуванням аналізу норм законодавства та судової практики наведено критерії, притаманні суб'єктам владних повноважень, їх посадовим (службовим) особам, рішення яких можуть бути оскаржені до адміністративного суду на прикладі органів державної податкової служби України.

Досліджено критерії рішень органів державної податкової служби України, за наявності яких такі рішення можуть бути оскаржені до адміністративного суду. Визначення певного рішення органу державної податкової служби України як такого, що може бути оскаржене, є прерогативою виключно платника податків та залежить тільки від його суб'єктивного ставлення до рішення як такого, що порушує законні інтереси або обмежує його права, та готовності подати позов на таке рішення.

З'ясовано, що органи державної податкової служби України, здійснюючи свої повноваження в межах своєї компетенції, можуть приймати відповідні рішення, що стосуються прав та законних інтересів платників податків (суб'єктів господарювання), які пов'язані із застосуванням не тільки норм податкового законодавства, а й іншого законодавства (наприклад, адміністративно-деліктного). Отже, податкові спори є лише частиною (хоча і більшою) спорів, що розглядаються адміністративними судами, предметом яких є рішення органів державної податкової служби України.

У підрозділі 1.4 «Особливості реалізації принципів адміністративного судочинства в проваджені щодо оскарження рішень органів державної податкової служби України» увагу зосереджено на з'ясуванні принципів адміністративного судочинства, які регламентуються відповідними адміністративно-процесуальними нормами та реалізуються під час здійснення правосуддя адміністративним судом у справах щодо оскарження рішень органів державної податкової служби України.

Доведено, що принципи адміністративного судочинства у сфері оподаткування у своїй сукупності повинні утворювати струнку систему основних засад, які не суперечать одна одній.

Обґрунтовано, що основою ефективності розгляду та вирішення справ щодо оскарження рішень органів державної податкової служби України є реалізація таких принципів адміністративного судочинства, як: забезпечення доступності адміністративного судочинства, право на звернення до суду з адміністративним позовом, забезпечення справедливого та своєчасного розгляду адміністративної справи, ухвалення законного та обґрунтованого рішення в адміністративній справі. Запропоновано засади реалізації принципу доступності правосуддя в означеній категорії адміністративних справ. правовий адміністративний суд податковий

Розділ 2 «Особливості провадження щодо оскарження рішень органів державної податкової служби України в порядку здійснення адміністративного судочинства» містить три підрозділи, в яких проаналізовано стадії адміністративного судочинства щодо оскарження рішень органів державної податкової служби України: звернення з адміністративним позовом та відкриття провадження в справі; судовий розгляд справи та ухвалення судового рішення; перегляд рішень адміністративного суду.

У підрозділі 2.1 «Звернення з адміністративним позовом та відкриття провадження в адміністративній справі» надано визначення компетентного суду адміністративної юрисдикції, а також предметної, територіальної та інстанційної підсудності адміністративних справ. На підставі аналізу норм Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням судової практики доведено, що помилковий вибір позивачем (платником податків) компетентного адміністративного суду при поданні позовної заяви з вимогами до органів державної податкової служби України, а також не встановлення судом адміністративної юрисдикції, до якого подано позовну заяву, підсудності, до якої належить адміністративна справа, в деяких випадках є визначальним для результатів розгляду і вирішення адміністративної справи та може призвести до скасування судових рішень судами вищих інстанцій.

Доведено, що для унеможливлення винесення неправосудного та незаконного рішення саме на адміністративний суд лягає основний тягар щодо встановлення підсудності, яка повинна обов'язково бути вирішена при розгляді питання про відкриття провадження в адміністративній справі.

Наведено аргументи, які дають можливість стверджувати, що строк для звернення до адміністративного суду платника податків із вимогою щодо визнання протиправним рішення органу державної податкової служби України про нарахування грошового зобов'язання повинен визначатися за правилами Податкового кодексу України та позиції Вищого адміністративного суду України і становить три роки з моменту отримання такого рішення незалежно від того, чи скористався платник податків своїм правом на досудове розв'язання спору шляхом застосування процедури адміністративного оскарження.

У підрозділі 2.2 «Судовий розгляд справи та ухвалення судового рішення» досліджуються такі стадії судового розгляду адміністративної справи: розгляд справи по суті, ухвалення та проголошення судом рішення за результатами розгляду справи.

З'ясовано структуру адміністративного спору, головним елементом якого є суб'єктний склад: орган державної податкової служби України та платник податків (суб'єкт господарювання), а предметом - рішення органу державної податкової служби України.

Надано загальну правову характеристику доказів у справах щодо оскарження рішень органів державної податкової служби України, які повинні обов'язково враховуватися судом при винесенні рішення. Звернено увагу на активну роль адміністративного суду щодо офіційного з'ясування всіх обставин у справі з урахуванням принципу презумпції правомірності рішень платника податку. Обґрунтовано можливість залучення в якості другого відповідача суб'єкта владних повноважень (органу державної податкової служби України).

У підрозділі 2.3 «Перегляд рішень адміністративного суду» аналізується реалізація права на апеляційне оскарження особами (платниками податків), які беруть участь у справі, а також тими, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їх права та інтереси.

Доведено, що відповідно до рішень Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини в адміністративному судочинстві при розгляді спорів у сфері оподаткування право особи на оскарження в апеляційному порядку ухвал суду першої інстанції окремо від постанови суду не вичерпується лише випадками, за якими прямо встановлено таке оскарження Кодексом адміністративного судочинства України.

На підставі аналізу основних положень реформи в системі судоустрою України, яка відбулась у 2010 році, аналізуються особливості провадження в суді касаційної інстанції справ щодо оскарження рішень органів державної податкової служби України. Приділено увагу дослідженню особливостей здійснення Верховним Судом України касаційних проваджень перегляду судових рішень по зазначеній категорії адміністративних справ, у тому числі за нововиявленими обставинами. Визначено зміст судових рішень адміністративного суду по цій категорії справ, а також проаналізовано їх виконання.

Розділ 3 «Удосконалення інституту оскарження рішень органів державної податкової служби України в адміністративних судах» містить два підрозділи, в яких обґрунтовано нагальну потребу в правовому вдосконалені механізму оскарження рішень органів державної податкової служби України.

У підрозділі 3.1 «Забезпечення законності рішень органів державної податкової служби України» розглянуто один із важливих елементів, без якого не можуть реалізовуватись рішення органів державної податкової служби України, - «законність». Встановлено, що законність органічно включає в себе практичну реалізацію прав і свобод громадян та нерозривно пов'язаних з нею комплексу обов'язків. Доведено, що для поновлення своїх порушених прав і законних інтересів та забезпечення законності в стосунках з органами державної податкової служби України платник податків має право звернутися за допомогою до відповідних органів державної влади (адміністративних, судових, органів прокуратури тощо).

Досліджено функцію контролю адміністративного суду за законністю рішень органів державної податкової служби України, яка реалізовується через здійсненням правосуддя. Акцентовано увагу на нетотожності термінів «закон» та «законодавство», які вживаються в нормах Конституції України та у висновках Конституційного Суду України. Вказано на наявність правових розбіжностей між приписами норм Конституції України та результатами нормотворчої діяльності законодавчого органу, що знайшло відображення в Податковому кодексі України, що зумовлює необхідність забезпечення законності у сфері податкових правовідносин вже на етапі здійснення нормотворчої діяльності законодавчим органом України.

У підрозділі 3.2 «Зарубіжний досвід та його використання при вдосконаленні механізму організації оскарження рішень органів державної податкової служби України» проаналізовано зарубіжний досвід розгляду податкових спорів. Визначено особливості організаційної побудови адміністративної юстиції в Федеративній Республіці Німеччина та США щодо оскарження рішень податкової служби.

Наведено аргументи щодо необхідності запровадження в Україні позитивного досвіду системи побудови судових органів Федеративної Республіки Німеччина та США щодо оскарження рішень податкової служби України, що є необхідною умовою вдосконалення рівня правосуддя в адміністративних судах України.

Обґрунтовано положення про те, що побудова та функціонування адміністративної юстиції в Україні ближча до європейських принципів, стандартів, теоретичних положень та доктрин, які знайшли своє відображення в КАС України.

На основі аналізу системи організації та побудови адміністративної юстиції в Федеративній Республіці Німеччина та США щодо оскарження рішень податкової служби визначено шляхи вдосконалення механізму оскарження рішень органів державної податкової служби України. З метою об'єктивного досудового вирішення податкових спорів запропоновано ліквідувати підрозділи апеляцій, які розглядають скарги платників податків на рішення органів державної податкової служби України, і створити єдиний автономний та незалежний орган, підпорядкований Кабінету Міністрів України. Наведено аргументи щодо доцільності створення в Україні на базі адміністративних судів першої та апеляційної інстанцій спеціалізованих судів, які б вирішували спори виключно у сфері податкових правовідносин.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено нове розв'язання наукового завдання, яке полягає в тому, щоб на основі комплексного аналізу теоретичних засад діяльності державної податкової служби України та законодавства з урахуванням судової практики дослідити механізм оскарження рішень органів державної податкової служби України в порядку адміністративного судочинства, охарактеризувати особливості його правового регулювання і надати рекомендації щодо його вдосконалення. Здобувачем сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, які спрямовані на вирішення поставлених задач.

Обґрунтовано положення про те, що правова природа виникнення публічно-правового спору обумовлена потребою вирішення юридичного конфлікту шляхом звернення до юрисдикційного органу. При цьому можна стверджувати, що спір є публічно-правовим лише при наявності характеристик, які відображені в його основних ознаках, критеріях та структурі. Встановлено, що сутність публічно-правового спору ґрунтується на необхідності забезпечення чіткості та однозначності в правовому регулюванні публічно-правових відносин. Визначено, що особливими критеріями відмежування публічно-правового спору від інших спорів є його суб'єктний склад, правова підстава, предмет спору.

Сформульовано авторське визначення поняття процедури оскарження в суді рішень органів державної податкової служби України, під якою слід розуміти нормативно встановлений порядок здійснення процесуальних дій учасників судового процесу відповідно до певної стадії судового провадження, метою яких є захист прав та законних інтересів платника податків шляхом реалізації свого конституційного права на оскарження відповідних рішень органів державної податкової служби України.

Визначено, що зміст процедури вирішення адміністративним судом справ щодо оскарження в суді рішень органів державної податкової служби України полягає в наступному: вона може бути встановлена лише процесуальним законом - КАС України, крім можливих процесуальних строків звернення до суду, які можуть бути визначені (врегульовані) спеціальним законодавством - Податковим кодексом України; направлена на чітку регламентацію дій учасників судового процесу та суду щодо порядку та способу їх вчинення на всіх стадіях такого провадження (з моменту одержання судом адміністративного позову платника податку до моменту виконання судового рішення); передбачає відповідне оформлення результату за діями вчиненими учасниками судового процесу; визначається суб'єктним складом учасників, де позивачем є платник податків, а відповідачем - орган державної податкової служби України; забезпечує (з урахуванням мети та завдання адміністративного судочинства) реалізацію платником податків свого конституційного права на захист прав і законних інтересів.

Визначено, що основоположними принципами провадження щодо оскарження в суді рішень органів державної податкової служби України є: верховенство права; принцип законності; принцип рівності всіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; принцип змагальності сторін, принцип диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі; принцип гласності й відкритості адміністративного процесу; принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду; принцип обов'язковості судових рішень.

Встановлено, що підвищенню рівня законності прийняття рішень органів державної податкової служби України, а відповідно і зменшенню кількості адміністративних позовів до суду, сприятиме нормативне закріплення в податковому законодавстві таких принципів: «презумпції добросовісного платника» та «індивідуальної юридичної відповідальності платника податку». Зміст «презумпції добросовісного платника» проявляється в тому, що платник не може зазнавати негативних наслідків (зокрема, у вигляді позбавлення його права на податковий кредит) внаслідок діянь інших платників, оскільки податкове законодавство не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань, а відтак, кожний платник є «добросовісним» якщо не буде доведене протилежне. Зміст «індивідуальної юридичної відповідальності платника податку» полягає в тому, що платник самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків іншим платником та порушення таким платником правил здійснення господарської діяльності, а в разі, якщо податковий орган доведе протилежне та узгодженість дій між платником та його контрагентами, до такого платника застосовується юридична відповідальність.

Визначено напрями забезпечення доступності до правосуддя в адміністративному судочинстві, а саме: 1) створення в кожній адміністративно-територіальній одиниці України, де діє окружний адміністративний суд, апеляційного адміністративного суду; 2) внесення відповідних змін до Закону України «Про судовий збір» з метою встановлення розмірів судового збору з огляду на реальні доходи платників.

Визначено особливості розгляду та вирішення адміністративних справ щодо судового оскарження рішень органів державної податкової служби України, які полягають: 1) у необхідності визначення компетентного суду адміністративної юрисдикції, до повноважень якого належить розгляд та вирішення різних категорій адміністративних справ, залежно від їх предметної, територіальної та інстанційної підсудності на стадії звернення до адміністративного суду; 2) у доцільності виділення в стадії розгляду справи в суді першої інстанції означеного провадження таких процесуальних етапів: підготовки справи до судового розгляду, судового розгляду адміністративної справи та прийняття судового рішення по адміністративній справі; 3) у необхідності дослідження судом окремих критеріїв законності прийняття оскаржуваних рішень органів державної податкової служби України; 4) у доцільності оскарження в апеляційному порядку ухвал суду першої інстанції окремо від постанови; 5) у можливості залучення судом в адміністративному процесі другого відповідача та іншому.

З'ясовано, що вадами правового регулювання діяльності адміністративних судів щодо провадження по оскарженню рішень органів державної податкової служби України є недосконалість нормативно-правових актів щодо визначення: меж компетенції та повноважень органів державної податкової служби України при прийнятті ними рішень, що підлягають обов'язковому виконанню платниками податків; порядку вчинення дій керівником органу державної податкової служби України у випадку оскарження рішень цього органу; порядку доведення рішень органів державної податкової служби України до платників податку.

Запропоновано напрями вдосконалення правового регулювання такого провадження, зокрема:

1) унормування в главі 6 КАС України особливостей процесуального порядку розгляду та вирішення адміністративних справ щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності органів державної податкової служби України;

2) встановлення строків звернення до адміністративного суду для оскарження рішення органу державної податкової служби України;

3) внесення відповідних змін до Закону України «Про судовий збір» з метою встановлення розмірів судового збору з огляду на реальні доходи платників податків;

4) приведення нормативно-правового поля у сфері оподаткування у відповідність до приписів Конституції України, а саме встановлення системи оподаткування виключно законами.

9. Узагальнення зарубіжного досвіду розгляду справ щодо оскарження рішень податкової служби свідчить, що існують два основних види розв'язання адміністративних спорів у сфері оподаткування, з яких перший передбачає утворення спеціалізованих судів для розгляду спорів, що виникають у сфері діяльності органів управління (Федеративна Республіка Німеччина), а другий - розгляд таких спорів як незалежним органом виконавчої влади, так і судами загальної юрисдикції (США до 1969 року).

Визначено, що для України оптимальною моделлю є існування досудового та судового порядку оскарження рішень податкової служби, перевагами яких є те, що, по-перше, оскарження рішення посадової особи податкового органу до вищестоящого органу або посадової особи надасть керівнику можливість оцінювати рівень професіоналізму його підлеглих та прийняти рішення щодо подальшого виконання ними юрисдикційних функцій; по-друге, в подальшому суд, переглядаючи справу, дає оцінку законності дій не лише посадової особи, яка прийняла попереднє рішення в справі, а й рішення керівника за результатом розгляду скарги, таким чином суд дає оцінку рівню професіоналізму керівника та його репутації.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Яковенко Є. О. Суб'єкти владних повноважень та їх види / Є. О. Яковенко // Вісник Запорізького національного університету. Серія «Юридичні науки». - 2010. - № 4. - С. 171-177.

2. Яковенко Є. О. Судовий розгляд адміністративних справ / Є. О. Яковенко // Вісник Академії митної служби України. Серія «Право». - 2011. - № 1 (6). - С. 109-116.

3. Яковенко Є. О. Генезис та сутність права на оскарження / Є. О. Яковенко // Митна справа. - 2011. - № 2 (74). - Ч. 2. - С. 42-44.

4. Яковенко Є. О. Порушення провадження у адміністративній справі компетентним судом адміністративної юрисдикції / Є. О. Яковенко // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - 2011. - № 4 (56). - С. 296-305.

5. Яковенко Є. О. Реалізація конституційного права особи на апеляційне оскарження судових рішень у порядку адміністративного судочинства / Є. О. Яковенко // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - 2011 - № 4 (56). - С. 284-294.

6. Яковенко Є. О. Сутність права на оскарження / Є. О. Яковенко // Вдосконалення правового регулювання прав та основних свобод людини і громадянина : матеріали щорічної всеукр. наук.-практ. конф. молодих вчених та аспірантів. - Івано-Франківськ, 2011. - С. 151-153.

7. Яковенко Є. О. Суб'єкти владних повноважень, діяння яких може бути оскаржено до адміністративних судів / Є. О. Яковенко, Д. В. Приймаченко // Запорізькі правові читання : тези допов. міжнар. наук.-практ. конф., (м. Запоріжжя, 20-21 травня 2011 р.). - Запоріжжя: Запорізький національний університет, 2011. - С. 178-182.

8. Яковенко Є. О. Підсудність адміністративних справ судам адміністративної юрисдикції / Є. О. Яковенко // Актуальні питання реформування правової системи України : тези допов. VIII міжнар. наук.-практ. конф., (м. Луцьк, 17-19 червня 2011 р.). - Луцьк, 2011. - С. 162-165.

АНОТАЦІЇ

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Запорізький національний університет, Запоріжжя, 2013.

Дисертація присвячена розгляду теоретичних та практичних аспектів оскарження рішень органів державної податкової служби України в порядку здійснення адміністративного судочинства.

На основі комплексного аналізу теоретичних засад діяльності державної податкової служби України, податкового законодавства та адміністративного процесу досліджено механізм оскарження рішень органів державної податкової служби України, визначено особливості його правового регулювання та надано рекомендації щодо його вдосконалення.

З податкового законодавства України щодо визначення владних повноважень та їх видів випливає, що в державі створена певна система їх розподілу та дієвості, що дає можливість запропонувати вдосконалення нормотворчої діяльності щодо врегулювання відносин в адміністративному судочинстві у сфері оподаткування.

Одержані в процесі дослідження результати стали підставою для висновку про те, що податкове законодавство України, яке регулює процес оскарження рішень органів державної податкової служби України в порядку здійснення адміністративного судочинства, потребує вдосконалення та врахування зарубіжного податкового досвіду.

Ключові слова: адміністративне судочинство, владні повноваження, оскарження рішень державної податкової служби України, податкове законодавство, податкові органи, правове регулювання.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 _ административное право и процесс, финансовое право, информационное право. - Запорожский национальный университет, Запорожье, 2013.

Работа посвящена рассмотрению теоретических и практических аспектов обжалования решений органов государственной налоговой службы в порядке осуществления административного судопроизводства.

На основе комплексного анализа теоретических основ государственной налоговой службы Украины, налогового законодательства и административного процесса исследованы механизм обжалования решений органов государственной налоговой службы Украины, особенности его правового регулирования и даны рекомендации по его усовершенствованию.

Анализ реализации общих принципов административного судопроизводства дал возможность определить содержание и значение для общества и государства административного судопроизводства в сфере налогообложения.

Характеризуя основные задачи процесса обжалования решений органов налоговой службы, автор выделяет в качестве одной из основных задачу обеспечения законности в сфере налоговых правоотношений.

Проведенный в работе анализ сущности и реализации общих принципов административного судопроизводства в сфере налогообложения дал возможность предложить направления обеспечения доступности к правосудию в административном судопроизводстве.

В результате анализа действующего законодательства и практики его реализации выделены основополагающие принципы производства по обжалованию решений органов налоговой службы: верховенство права; принцип законности; принцип равенства всех участников административного процесса перед законом и судом; принцип соревновательности сторон; принцип диспозитивности и официального установления всех обстоятельств дела; принцип гласности и открытости административного процесса; принцип обеспечения апелляционного и кассационного обжалования решений административного суда; принцип обязательности судебных решений.

Доказано, что направлениями обеспечения доступности к правосудию в административном правосудии является: создание в каждой административно-территориальной единице Украины, где действует окружной административный суд, апелляционного административного суда; внесение соответствующих изменений в Закон Украины «О судебном сборе» с целью установления размеров судебного сбора с учетом реальных доходов плательщика.

В работе доказано, что процессуальные нормы, на основании которых осуществляется правосудие судами административной юрисдикции, должны применяться в части, которая не противоречит решениям Конституционного Суда Украины.

Осуществлена кваликационная характеристика доказательств по делам об обжалованиии решений органов налоговой службы Украины, в основу которой было положено определение таких групп: показания сторон, показания свидетелей, акты ревизий (проверок), материалы видео-, аудиозаписи проведения налоговой проверки, документы, которые подтверждают законность ее проведения.

Обращено внимание на правовые позиции Европейского суда по правам человека, которые относятся к толкованию и применению Конвенции о защите прав человека и основных свобод.

Осуществлен анализ правовых позиций Конституционного Суда Украины, Верховного Суда Украины, Европейского суда по правам человека относительно обеспечения гарантирования общих принципов права личности на правосудие.

...