Адміністративна відповідальність неповнолітніх

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет державної податкової служби України

УДК 342.922 (477)

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ

Колосовський Євген Юрійович

Ірпінь - 2014

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному університеті державної податкової служби України.

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, професор Коваль Микола Васильович, Національний університет державної податкової служби України, професор кафедри управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Діхтієвський Петро Васильович, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, професор кафедри адміністративного права кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник Багаденко Ірина Петрівна, Державний науково-дослідний інститут МВС України, провідний науковий співробітник науково-дослідної лабораторії кримінологічних досліджень

Захист відбудеться „16” травня 2014 року о 09:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.855.02 у Національному університеті державної податкової служби України за адресою: вул. Садова, 55, м. Ірпінь, Київська обл., 08201.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Національного університету державної податкової служби України за адресою: вул. Карла Маркса, 31, м. Ірпінь, Київська обл., 08201.

Автореферат розісланий „08” квітня 2014 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Т.О. Мацелик

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Успіх процесу побудови сучасної європейської держави в Україні значною мірою залежить від належного правового виховання молодого покоління з метою формування його правосвідомості і міцного фундаменту правомірної поведінки.

Серед багатьох принципів правової держави одним із найголовніших є принцип верховенства права та панування закону в усіх сферах суспільного і державного життя. Реалізація цього принципу потребує наявності ефективних форм контролю й нагляду за здійсненням законів та інших нормативно-правових актів, що, у свою чергу, зобов'язує правоохоронні органи відповідним чином протидіяти таким соціально небезпечним явищам, як правопорушення.

Неповнолітні є окремою групою суспільства, яка у зв'язку з відсутністю в них життєвого досвіду та чітко визначених орієнтирів на майбутнє найбільш піддається впливу негативних факторів соціального оточення. Як результат, саме неповнолітні досить часто стають суб'єктами вчинення протиправних дій.

Підтвердженням цього є статистичні дані. Так, у першому півріччі 2013 року на 0,9 % збільшилась кількість адміністративних правопорушень, що були вчинені неповнолітніми, порівняно з аналогічним періодом 2012 року. Протягом зазначеного періоду до 11,5 тисяч неповнолітніх порушників були застосовані заходи впливу, передбачені у ст. 24-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). У 2012 році цей показник сягав позначки 11,4 тисяч відповідно. Подібні тенденції збереглися й у другому півріччі 2013 та на початку 2014 року.

Модель адміністративно-деліктного законодавства, у тому числі й у сфері відповідальності неповнолітніх, переважно була успадкована Україною з радянських часів, проте суттєвих змін, які б кардинально підвищили її ефективність, за часів незалежності внесено не було. Тому сучасний стан цього адміністративно-правового інституту, незважаючи на постійні зміни норм КУпАП, не відповідає належною мірою об'єктивним потребам демократичного суспільства.

Питання адміністративної відповідальності завжди привертало підвищений інтерес науковців. Так, дослідженню її різних аспектів присвячені роботи відомих вітчизняних та зарубіжних учених, зокрема: В.Б. Авер'янова, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, В.Т. Білоуса, Ю.П. Битяка, А.С. Васильєва, І.П. Голосніченка, Н.В. Гришиної, П.В. Діхтієвського, Є.В. Додіна, В.В. Зуй, Р.А. Калюжного, Р.В. Кимлика, Л.В. Коваля, М.В. Коваля, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, В.І. Курила, О.С. Літошенко, Д.М. Лук'янця, В.О. Морозової, В.І. Олефіра, С.М. Пашкова, М.М. Тищенка, Н.В. Хорощак, В.К. Шкарупи, О.В. Ящук та інших.

Генезис наукового пошуку вирішення проблеми вдосконалення адміністративної відповідальності неповнолітніх простежується з початку 2000-х років: Я.М. Квітка «Попередження адміністративних правопорушень серед неповнолітніх» (2002 р.), М.П. Легецький «Адміністративно-правові заходи протидії правопорушенням, вчиненим неповнолітніми у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» (2004 р.), С.Г. Поволоцька «Діяльність органів внутрішніх справ по профілактиці правопорушень серед неповнолітніх (адміністративно-управлінське дослідження)» (2005 р.), О.М. Горбач «Адміністративна відповідальність неповнолітніх, батьків або осіб, що їх замінюють» (2006 р.), Ю.І. Ковальчук «Неповнолітній як суб'єкт адміністративної відповідальності» (2007 р.), О.Л. Чернецький «Правове регулювання адміністративної відповідальності неповнолітніх» (2008 р.), Р.В. Кимлик «Доказування у справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх» (2011 р.), І.П. Багаденко «Заходи адміністративного впливу, що застосовуються до неповнолітніх» (2011 р.). Усі вищевказані наукові роботи були виконані на рівні кандидатської дисертації та присвячені окремим аспектам адміністративної відповідальності. Зокрема, організації роботи державних органів щодо попередження, протидії та профілактиці адміністративних правопорушень, що вчиняються неповнолітніми (Я.М. Квітка, М.П. Легецький, С.Г. Поволоцька), питанням правового статусу неповнолітніх як суб'єктів адміністративної відповідальності (Ю.І. Ковальчук, О.Л. Чернецький), процедурі розгляду справ про адміністративні правопорушення неповнолітніх та їх притягнення до адміністративної відповідальності (О.М. Горбач), процесу доказування у справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх (Р.В. Кимлик), заходам впливу, що застосуються до неповнолітніх за вчинені адміністративні правопорушення (І.П. Багаденко).

Разом з тим поза увагою дослідників залишився інститут медіації та його роль у вирішенні конфліктних ситуацій, що виникають внаслідок вчинення неповнолітнім адміністративного правопорушення. Крім того, недостатньо глибоко проаналізовано зарубіжний досвід притягнення неповнолітніх до відповідальності за вчинені адміністративні правопорушення та порядок оскарження рішень, дій та бездіяльності органів (посадових осіб), що здійснюють притягнення неповнолітніх до адміністративної відповідальності.

Вказані обставини у поєднанні з нагальною потребою в удосконаленні норм адміністративно-деліктного законодавства щодо притягнення неповнолітніх до адміністративної відповідальності зумовили актуальність обраної теми та визначили необхідність її детального дослідження.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до п. 54 Додатка 6 Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 років, затвердженого наказом МВС України від 29.07.2010 року № 347. Дисертаційне дослідження відповідає основним напрямам, визначеним Указами Президента України від 22.07.1998 року № 810/98 «Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні», від 18.01.1996 року № 63/96 «Про затвердження Національної програми «Діти України», від 18.03.1998 року № 200/98 «Про затвердження Комплексних заходів щодо профілактики бездоглядності та правопорушень серед дітей, їх соціальної реабілітації в суспільстві»; розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 року № 1209-р «Про схвалення Концепції реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року».

Тема дисертації затверджена Вченою радою Національного університету державної податкової служби України від 27 листопада 2008 року (протокол № 3), уточнена від 25 жовтня 2012 року (протокол № 3) та розглянута координаційним бюро відповідного відділення Національної академії правових наук України без зауважень.

Мета та завдання дослідження. Мета дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України, досягнень юридичної науки, вивчення передового досвіду зарубіжних країн здійснити аналіз особливостей адміністративної відповідальності неповнолітніх у сучасний період, з'ясувати її генезис та правові засади застосування, висвітлити причини та підстави такої відповідальності та на цій основі сформулювати відповідні пропозиції щодо удосконалення вітчизняного законодавства у досліджуваній сфері.

Для досягнення поставленої мети в процесі дослідження необхідно було вирішити такі основні завдання:

- простежити ґенезу адміністративної відповідальності неповнолітніх на теренах України та запропонувати періодизацію етапів її розвитку;

- визначити правовий статус неповнолітніх як суб'єктів адміністративної відповідальності;

- узагальнити зарубіжний досвід притягнення неповнолітніх до відповідальності за вчинені адміністративні правопорушення та можливість його використання в Україні;

- провести систематизацію нормативно-правових актів, які регламентують адміністративну відповідальність неповнолітніх;

- проаналізувати підстави адміністративної відповідальності неповнолітніх;

- охарактеризувати сутність та зміст заходів впливу, що застосовуються до неповнолітніх і надати пропозиції щодо їх удосконалення;

- виокремити особливості провадження у справах про адміністративні правопорушення, вчинених неповнолітніми, та обґрунтувати можливість запровадження інституту медіації в чинне адміністративно-деліктне законодавство;

- проаналізувати порядок оскарження рішень, дій та бездіяльності органів (посадових осіб), що здійснюють притягнення неповнолітніх до адміністративної відповідальності, та надати рекомендації щодо його удосконалення.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини, які виникають з приводу вчинення неповнолітніми адміністративних правопорушень.

Предмет дослідження - адміністративна відповідальність неповнолітніх.

Методи дослідження. Відповідно до мети і завдань дослідження в роботі використано сукупність як загальних, так і спеціальних методів наукового пізнання, що надало змогу всебічно проаналізувати предмет дослідження. Так, застосування історико-правового методу дало змогу розкрити ґенезу адміністративної відповідальності неповнолітніх осіб на теренах України (зародження, становлення та сучасний етап розвитку) (підрозділ 1.1). Формально-юридичний метод застосовано під час дослідження категорії «адміністративна відповідальність неповнолітніх» (підрозділ 1.2), правового статусу неповнолітніх як суб'єктів адміністративної відповідальності (підрозділ 2.1). За допомогою порівняльно-правового методу досліджено порядок та процедуру притягнення неповнолітніх до адміністративної відповідальності в європейських країнах (підрозділ 1.3). Використання системно-структурного методу дозволило окреслити коло досліджуваних проблем, узагальнити емпіричні дані та розробити відповідні пропозиції (підрозділи 2.3, 3.1-3.3).

Соціологічні та статистичні методи використано при проведенні анкетування щодо визначення причин вчинення неповнолітніми адміністративних правопорушень та обробці його результатів (підрозділ 2.2), а також під час вивчення особливостей провадження у справах про адміністративні правопорушення, вчинених неповнолітніми (підрозділ 3.1).

Емпіричну базу дослідження становлять: Конституція України, адміністративно-деліктне законодавство, адміністративно-процесуальне законодавство, відомчі нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України; матеріали щодо адміністративних правопорушень неповнолітніх; матеріали проведеного анкетування, статистичні дані та аналітичні документи органів державної влади, зокрема спеціально уповноважених суб'єктів у сфері виявлення, попередження та припинення адміністративних правопорушень серед неповнолітніх.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що в рамках зазначеної роботи комплексно досліджено питання теоретичних та правових аспектів визначення причин вчинення, підстав та порядку притягнення неповнолітніх до адміністративної відповідальності на сучасному етапі державотворення, окреслено проблеми в цій сфері та сформульовано наукові положення і рекомендації щодо їх вирішення, запропоновані особисто здобувачем. Зокрема:

вперше:

- на підставі аналізу адміністративно-деліктного законодавства таких європейських країн, а саме: Австрії, Чехії, Сербії щодо притягнення неповнолітніх до адміністративної відповідальності, обґрунтовано доцільність застосування до останніх таких заходів впливу, як покладання відшкодування заподіяної шкоди або зобов'язання її усунення своєю працею, а також заборона відвідування громадських місць та місць масового відпочинку у нічний час доби (з 22.00 до 06.00 години);

- запропоновано введення в адміністративний процес інституту медіації, зокрема його використання під час провадження у справах про адміністративні правопорушення, що вчинені неповнолітніми, а також створення посади медіатора в службі у справах дітей селищних, районних та міських виконкомів;

дістали подальшого розвитку:

- теоретичні напрацювання щодо періодизації виникнення та розвитку чинного адміністративно-деліктного законодавства щодо неповнолітніх шляхом їх розподілу на етапи: І етап - ІV ст. до н.е. - XVIII ст. н.е., ІІ етап - XVIII ст. - 1917 рік, ІІІ етап - 1917-1984 роки, ІV етап - з 1984 року і до сьогодні;

- визначення ознак неповнолітнього як суб'єкта адміністративної відповідальності, до яких віднесено неможливість застосування до останніх окремих видів стягнень та вказано умови притягнення до такої відповідальності;

- положення щодо систематизації нормативно-правових актів, які регламентують притягнення неповнолітніх до адміністративної відповідальності;

- розуміння процедури притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема, підходи щодо стадій провадження у справах про адміністративні правопорушення, порядку оскарження рішень щодо притягнення неповнолітніх до адміністративної відповідальності тощо;

удосконалено:

- поняття «адміністративна відповідальність неповнолітніх», яке, порівняно з існуючими, містить положення щодо виконання неповнолітніми встановлених заходів впливу та адміністративних стягнень;

- систему заходів впливу, які застосовуються до неповнолітніх за адміністративні правопорушення шляхом їх розподілу на основні і додаткові, та виключення догани чи суворої догани із системи таких заходів;

- положення щодо удосконалення діяльності служб у справах дітей в частині визначення їх повноважень щодо участі в провадженні у справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх та надання права оскаржувати ними рішення судів за результатами розгляду такого провадження.

Практичне значення отриманих результатів визначається тим, що вони можуть бути використані для удосконалення адміністративно-деліктного законодавства в частині притягнення неповнолітніх до адміністративної відповідальності. Зокрема, наукові результати, отримані автором у процесі дослідження, можуть бути використані та вже використовуються у:

- правотворчій діяльності - для вдосконалення правового регулювання у сфері адміністративної відповідальності неповнолітніх шляхом внесення доповнень та змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших нормативно-правових актів;

- науково-дослідній сфері - сформульовані висновки та узагальнення були використані в діяльності Державного науково-дослідного інституту МВС України під час розробки науково-дослідної теми «Аналіз причин та умов, що сприяють поширенню злочинності серед неповнолітніх, та розробка пропозицій щодо її попередження» (державний реєстраційний номер 0112U000437) (акт впровадження від 26 грудня 2013 року);

- практичній діяльності - органами внутрішніх справ (Алчевський МВ ГУМВС України в Луганській області) при застосуванні адміністративно-правових заходів до неповнолітніх осіб за вчинення ними адміністративних правопорушень (акт впровадження від 10 вересня 2013 року);

- навчальному процесі - окремі положення дисертаційного дослідження впроваджено у навчальний процес Національного університету державної податкової служби України (акт впровадження від 15 вересня 2013 року) і Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка (акт впровадження від 14 жовтня 2013 року) та використовуються при підготовці та проведенні лекцій, семінарських та практичних занять зі слухачами, курсантами та студентами з таких навчальних дисциплін «Адміністративне право», «Адміністративний процес», «Право публічного адміністрування», «Адміністративно-деліктне право», «Адміністративна юстиція».

Особистий внесок здобувача. Положення, викладені в науковій роботі, що виноситься на захист, є самостійною завершеною роботою. Основні положення, висновки та пропозиції, отримані в ході дисертаційного дослідження, розроблені автором самостійно. В опублікованих у співавторстві наукових статтях «Запровадження інституту медіації неповнолітніх: стан та перспективи розвитку в контексті національного адміністративно-процесуального законодавства» та «Розвиток відносин інституту адміністративної відповідальності неповнолітніх» дисертанту належить 60 % загального обсягу тексту.

Наукові ідеї та розробки, які належать співавторам, у дисертаційному дослідженні не використовувались.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження обговорювалися на засіданні міжкафедрального семінару кафедр управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності; фінансового права; організації ОРД та Науково-дослідного центру з проблем оподаткування Національного університету державної податкової служби України.

Теоретичні положення та висновки дисертації були оприлюднені на науково-практичних конференціях та семінарах: «Право як ефективний суспільний регулятор» (Львів, 6-7 квітня 2012 р.); «Вплив юридичної науки на розвиток міжнародного та національного законодавства» (Харків, 12-13 квітня 2012 р.); «Право и экономика в государствах - бывших республиках СССР: история и современность, проблемы и перспективы развития» (Санкт-Петербург, 20-21 грудня 2012 р.); «Людина і закон: публічно-правовий вимір» (Дніпропетровськ, 28-29 вересня 2013 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційної роботи викладено у шести статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях, у тому числі одному зарубіжному, та чотирьох тезах доповідей на міжнародних науково-практичних конференціях.

Структура дисертації визначена метою та завданнями дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, які включають дев'ять підрозділів, висновків до кожного розділу та загальних висновків до роботи. Повний обсяг дисертації становить 231 сторінку, з них основний текст - 184 сторінки, список використаної літератури (197 найменувань) - 21 сторінку, додатки - 26 сторінок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано вибір теми, актуальність дослідження, зв'язок його з науковими програмами та планами, визначено завдання, мету, об'єкт, предмет і методологічні основи; сформульовано основні теоретичні, практичні результати дослідження, наукову новизну та особистий внесок здобувача у розробку даної проблеми, наведено відомості про апробацію та публікації основних положень, структуру і обсяг роботи.

Розділ 1 «Теоретико-правові засади адміністративної відповідальності неповнолітніх в Україні» складається з трьох підрозділів і присвячений розгляду ґенези застосування до неповнолітніх правопорушників адміністративної відповідальності, правових засад відповідальності неповнолітніх за вчинені адміністративні правопорушення та комплексному аналізу європейського законодавства у цій сфері.

У підрозділі 1.1 «Ґенеза адміністративної відповідальності неповнолітніх на теренах України» розглянуто етапи формування категорії адміністративної відповідальності з античних часів до сьогодні. Проаналізовані нормативно-правові акти, що визначали відповідальність неповнолітніх за вчинені протиправні діяння (правопорушення), зокрема «Статут про покарання, що накладаються мировими суддями» 1864 року, «Положения о мерах к охранению государственного порядка и общественного спокойствия» 1881 року, Адміністративний кодекс УРСР 1927 року та інші підзаконні акти. З'ясовано, що до неповнолітніх, як особливої категорії правопорушників, встановлювались особливі умови притягнення до відповідальності, а поняття «адміністративна відповідальність» почало широко застосовуватись у вітчизняному законодавстві із другої половини ХХ сторіччя.

У підрозділі 1.2 «Правові засади відповідальності неповнолітніх за вчинені адміністративні правопорушення» визначено, що КУпАП є основним нормативно-правовим документом, що регламентує притягнення до адміністративної відповідальності неповнолітніх осіб.

На сьогодні характерною ознакою адміністративної відповідальності, в тому числі й неповнолітніх, є наявність значної кількості нормативних документів не тільки адміністративного законодавства, але й інших галузей, що регламентують порядок притягнення до такого виду відповідальності. Це не є характерним для інших видів юридичної відповідальності. Автор підтримує тезу щодо необхідності визнати КУпАП єдиним законодавчим актом щодо встановлення адміністративної відповідальності та таким чином уникнути виникнення численних колізій, а також пришвидшити процедуру реформування законодавства про адміністративну відповідальність щодо неповнолітніх.

Аналіз диспозицій статей особливої частини КУпАП засвідчив: за вчинення переважної більшості адміністративних правопорушень особи, що на момент їх вчинення досягли саме 16-річного віку, підлягають адміністративній відповідальності. Водночас дана категорії осіб не є суб'єктом значної кількості адміністративних правопорушень у різних сферах та галузях суспільного життя. Обґрунтовано необхідність, що всі нормативно-правові документи, які регламентують питання встановлення та притягнення неповнолітніх до адміністративної відповідальності, потрібно поділити на дві групи: КУпАП та інші кодекси і закони України.

У підрозділі 1.3 «Зарубіжний досвід притягнення неповнолітніх до відповідальності за вчинені адміністративні правопорушення» здійснено аналіз зарубіжного досвіду притягнення неповнолітніх до відповідальності за вчинені адміністративні правопорушення на прикладі таких європейських країн, як Австрія, Чехія, Сербія.

До особливостей їх законодавства потрібно віднести те, що в даних країнах, так само як і в Україні, вчинення неповнолітньою особою адміністративного правопорушення (проступку) є обставиною, що пом'якшує його покарання. Вік, з якого особа може бути притягнена до адміністративної відповідальності, є нижчим, ніж в Україні (в Австрії - з 14 років, Чехії - з 15 років, Сербії - з 14 років). Досягнення правопорушником відповідного віку та осудність є обов'язковими ознаками для притягнення винної особи до відповідальності в усіх державах. У свою чергу, провадження щодо проступків, які були вчинені неповнолітніми правопорушниками, здійснюється на загальних підставах, але в кожній країні має свої особливості. Необхідно зазначити, що призначене покарання за вчинений проступок несе в собі не стільки каральну, а скільки виховну, а також профілактичну функції. Воно направлене на формування правосвідомості останнього, виховання почуття поваги до етичних і моральних засад суспільства, обов'язковості дотримання правових норм та відповідальності, насамперед фінансової, за вчинення протиправних дій.

Їх досвід може бути використаний у процесі вдосконалення чинного українського законодавства відповідно до міжнародних стандартів у цілому і реформування вищезазначеного інституту вітчизняного адміністративного права зокрема.

Розділ 2 «Характеристика адміністративної відповідальності неповнолітніх» складається з трьох підрозділів, в яких охарактеризовано неповнолітнього як суб'єкта адміністративної відповідальності, проаналізовано причини, підстави відповідальності неповнолітніх та характеристику сутності і змісту заходів впливу, що застосовуються до неповнолітніх.

Підрозділ 2.1 «Неповнолітні як суб'єкти адміністративної відповідальності» присвячено вивченню особи неповнолітнього та ознак, що характеризують його як спеціального суб'єкта адміністративної відповідальності.

Запропоновано авторське визначення поняття «адміністративна відповідальність неповнолітніх», під якою необхідно розуміти відносини між відповідними органами виконавчої і судової влади та особами, які не досягли віку повноліття, що виникають за наявності фактів вчинення останніми адміністративних правопорушень та полягають у застосуванні до них заходів впливу, а в окремо визначених випадках - адміністративних стягнень, які повинні обов'язково бути виконаними правопорушниками.

Аргументовано, що застосування терміна «неповнолітні» не суперечить міжнародно-правовим стандартам у сфері захисту прав і свобод людини та вказує на їх характерну особливість - недосягнення особою віку повноліття. Оскільки в положеннях КУпАП чітко зазначається дана особливість неповнолітніх, то у процесі дослідження питань, пов'язаних з їх відповідальністю, таке використання є логічним та правильним.

Підрозділ 2.2 «Причини та підстави адміністративної відповідальності неповнолітніх» присвячений вивченню нормативної, фактичної й процесуальної підстав, наявність яких є обов'язковою умовою притягнення неповнолітніх правопорушників до адміністративної відповідальності, а також дослідженню умов, що впливають на вибір неповнолітніми протиправної поведінки.

Автор констатує, що законодавець, враховуючи той факт, що неповнолітні правопорушники є спеціальним суб'єктом адміністративної відповідальності, визначає особливості підстав застосування такої відповідальності. До них в першу чергу можна віднести особливості процесуального порядку притягнення неповнолітнього до відповідальності, визначення питання щодо дієздатності такого правопорушника та врахування того факту, що за вчинення певних протиправних дій до відповідальності буде притягнений не правопорушник, а особи, які займались його вихованням - батьки, опікуни, або особи, що їх замінюють.

За результатами проведеного соціологічного дослідження було опитано 741 особу з усіх регіонів України та встановлено, що неналежне виконання батьками своїх обов'язків щодо виховання дітей є основним фактором, що впливає на протиправний характер їх поведінки, а прагнення та бажання самоствердження серед однолітків та нехтування правовими і моральними нормами суспільства - основними причинами вчинення неповнолітніми правопорушень.

У підрозділі 2.3 «Заходи впливу до неповнолітніх: процедурно-процесуальний аспект» запропоновано удосконалити систему заходів впливу, які застосовуються до неповнолітніх за адміністративні правопорушення шляхом їх розподілу на основні і додаткові, та виключити догану чи сувору догану із системи таких заходів.

Аргументовано теоретичні положення стосовно того, що батьки повинні нести відповідальність за неналежне виховання своїх дітей. Конституція України визначає обов'язок батьків виховувати та піклуватися про своїх дітей. Саме неналежне виконання цього обов'язку дорослими часто призводить до того, що дитина не в змозі самостійно вирішити, як саме їй поводитись у тій чи іншій ситуації, наслідком чого стає вчинення нею протиправних дій - правопорушення. Законодавець чітко визначає батьків та осіб, які їх замінюють, суб'єктами правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП. Таким чином він підкреслює той факт, що дані особи припустилися певних помилок у процесі виховання дитини, які призвели до вчинення останньою діяння, відповідальність за яке передбачена положеннями КУпАП, та повинні за це відповісти. Визначаючи батьків та осіб, які їх замінюють, суб'єктами правопорушення, що вказується у ч. 3 ст. 184 КУпАП, законодавець не робить так званого «перекладання відповідальності за чужу дію (діяння)». Він свідомо передбачив те, що санкція даної статті застосовуються до осіб, що є винними за невиконання або недобросовісне виконання свого безпосереднього обов'язку щодо виховання підлітків.

Розділ 3 «Провадження у справах про адміністративні правопорушення, вчинені неповнолітніми: проблеми та шляхи вирішення» присвячено виокремленню особливостей провадження у справах про адміністративне правопорушення, вчинені неповнолітніми, аналізу роботи органів та посадових осіб, що здійснюють провадження у справах про адміністративну правопорушення, вчинені неповнолітніми, та аналізу порядку оскарження рішень, дій та бездіяльності органів (посадових осіб) у справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх.

У підрозділі 3.1 «Особливості провадження у справах про адміністративні правопорушення, вчинені неповнолітніми» запропоновано введення інституту медіації у адміністративний процес, зокрема його використання під час розслідування та подальшого провадження у справах про адміністративні правопорушення, що вчинені неповнолітніми. Запропоновано, законодавчо закріпити представників служб у справах дітей як учасників провадження у справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх, оскільки це зазначено в положеннях Закону України «Про органи і служби у справах дітей».

Застосування медіації в процесі провадження у справах про адміністративні правопорушення можливо на всіх його стадіях. Медіація повинна включати в себе такі етапи: пропозиція від сторони правопорушника потерпілому щодо застосування медіації як альтернативного (позасудового) варіанта вирішення конфлікту; прийняття рішення потерпілою стороною щодо застосування медіації; вибір медіатора, як центральної особи, що сприятиме розв'язанню конфлікту між сторонами; вирішення конфліктної ситуації між сторонами та аналіз отриманих внаслідок цього результатів.

У підрозділі 3.2 «Органи та посадові особи, що здійснюють провадження по справах про адміністративні правопорушення, вчинені неповнолітніми» обґрунтовано, що введення посади медіатора до штату служби у справах дітей місцевих виконкомів забезпечить практичну реалізацію положень щодо впровадження та функціонування інституту медіації в адміністративно-процесуальному законодавстві. Основною метою роботи медіатора є саме укладання угоди між сторонами конфліктної ситуації, метою якої є задоволення їх вимог. У свою чергу медіатор повинен стати для неповнолітнього правопорушника своєрідною довіреною особою, з якою він зможе обговорити усі питання, які стосуються його відношення до вчиненого адміністративного проступку, та отримати у відповідь не жорсткі нарікання, а розумні поради, які б убезпечили його від вчинення таких дій у майбутньому. Обґрунтовано, що питання щодо підготовки кваліфікованих спеціалістів - медіаторів потребує комплексного вивчення на державному рівні.

У підрозділі 3.3 «Оскарження рішень, дій та бездіяльності органів (посадових осіб) у справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх» на підставі аналізу особливостей сучасного адміністративно-деліктного процесу визначено, що служба у справах дітей є повноправним учасником провадження у справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх, проте положення КУпАП не передбачають можливості оскарження даним органом винесеного рішення суду стосовно неповнолітнього правопорушника. Пропонується шляхом внесення змін до чинного КУпАП надати службі у справах дітей права на оскарження таких рішень для забезпечення принципу рівності сторін у провадженні у справах про адміністративні правопорушення, що вчинені неповнолітніми.

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на підставі аналізу національного законодавства, правозастосовної практики, осмислення наукових праць із різних галузей правової науки, сформульовано висновки, узагальнення та пропозиції, спрямовані на вирішення наукового завдання, яке полягало у здійсненні аналізу особливостей адміністративної відповідальності неповнолітніх в сучасний період та виробленні пропозицій з удосконалення національного законодавства у цій сфері. Основні з них такі:

1. Розвиток адміністративної відповідальності неповнолітніх як складової частини адміністративного права включає чотири етапи:

І етап - ІV ст. до н.е. - XVIII ст. н.е. - поява категорії «відповідальність» та її відповідне формування. Питання віку, з якого можливе притягнення до відповідальності за свої діяння, у цей період є юридично неврегульованим, а саме поняття «відповідальність» в офіційних документах не зустрічається;

ІІ етап - XVIII ст. - 1917 рік - початок використання терміна «відповідальність» шляхом закріплення його змісту у нормативних документах, виникнення та становлення відносин, подібних до сучасної адміністративної відповідальності. У цей період вперше використовується поняття «відповідальність», щоправда в сфері держаного управління. Проте вже у другій половині ХІХ століття робиться перша спроба кодифікації норм, що регламентують відносини в сфері «поліцейських проступків», з метою їх відділення від злочинів. Неповнолітні правопорушники мають спеціальний статус, до них застосовуються більш гуманні види покарання, визначається вік, з якого особа може бути притягнена до відповідальності;

ІІІ етап - 1917-1984 роки - формування адміністративної відповідальності неповнолітніх як самостійного інституту адміністративного права. Більшовицьким керівництвом СРСР активно здійснюється боротьба з проявами протиправної поведінки громадян, у тому числі й неповнолітніх, що підтверджується значною кількістю нормативно-правових актів, які встановлюють відповідальність за вчинення подібних діянь. У 1927 році приймається Адміністративний кодекс УРСР, що є першим кодифікованим правовим актом у досліджуваній сфері. В ньому вперше використовується термін «адміністративна відповідальність». Проте, його подальше використання в національному законодавстві здійснюється рідко та має локальний характер аж до 1960-х ХХ століття. Відбувається формування відповідних видів адміністративних стягнень та заходів впливу щодо неповнолітніх порушників. Останні представляють для держави особливий інтерес, а питання профілактики вчинення ними правопорушень є першочерговим для вирішення;

ІV етап - з 1984 року і до сьогодні - сучасний етап розвитку та реформування інституту адміністративної відповідальності неповнолітніх. У грудні 1984 року був прийнятий Кодекс Української РСР про адміністративні правопорушення (КУпАП), який з численними змінами діє й сьогодні. Він встановлює основні засади застосування адміністративної відповідальності за вчинені адміністративні правопорушення. Водночас, його сучасний стан потребує модернізації та приведення до рівня міжнародних стандартів у цій сфері. адміністративний відповідальність медіація законодавство

2. Адміністративно-деліктному статусу неповнолітніх як спеціальних суб'єктів адміністративної відповідальності притаманні такі ознаки: більш м'яка, порівняно з повнолітніми, відповідальність; неможливість застосування окремих видів стягнень, зокрема адміністративного арешту; відповідальність носить тільки судовий характер; у переважній більшості випадків до неповнолітніх застосовуються заходи впливу, які мають на меті виховний та профілактичний характер; вони притягуються на загальних підставах до адміністративної відповідальності лише у спеціально передбачених законодавством випадках; особи, які не досягли 16-річного віку на момент вчинення ними адміністративного правопорушення, не є суб'єктами адміністративної відповідальності та не можуть бути до неї притягнуті; у разі вчинення особою у віці від 14 до 16 років діяння, відповідальність за яке передбачена нормами КУпАП, суб'єктами адміністративної відповідальності визнаються її батьки або особи, що їх замінюють.

3. До особливостей адміністративно-деліктного законодавства європейських країн (Австрії, Чехії та Сербії) - слід віднести те, що в даних державах, так само як і в Україні, вчинення неповнолітньою особою адміністративного правопорушення (проступку) є обставиною, що пом'якшує міру накладеного стягнення. Водночас, вік, з якого особа може бути притягнена до адміністративної відповідальності, є нижчим, ніж в Україні (в Австрії - з 14 років, Чехії - з 15 років, Сербії - з 14 років). Досягнення правопорушником відповідного віку та осудність є обов'язковими ознаками для притягнення винної особи до відповідальності в усіх державах. У свою чергу, провадження щодо проступків, які були вчинені неповнолітніми правопорушниками, здійснюється на загальних підставах, але в кожній країні має свої особливості. При цьому призначене покарання за вчинений проступок несе в собі не стільки каральну, скільки виховну, а також профілактичну функції. Воно направлене на формування правосвідомості останнього, виховання почуття поваги до етичних і моральних засад суспільства, обов'язковості дотримання правових норм та відповідальності, насамперед фінансової, за вчинення протиправних дій. Для вітчизняного законодавства досвід вказаних країн може бути корисним в аспекті впровадження застосування до неповнолітнього правопорушника таких заходів впливу, як покладання відшкодування заподіяної шкоди або зобов'язання її усунення своєю працею та заборони відвідування громадських місць та місць масового відпочинку у нічний час доби з 22.00 до 06.00 години.

4. Правове регулювання відповідальності неповнолітніх за вчинені адміністративні правопорушення здійснюється виключно законами України. Для зручності дослідження даного питання запропоновано їх розподіл на дві групи:

- КУпАП - займає провідне місце в чинному законодавстві (визначає основні засади відповідальності даної категорії осіб та встановлює її за вчинення переважно більшої частини правопорушень);

- інші кодекси та закони України - відіграють «умовне» значення (вони встановлюють відповідальність неповнолітнього у разі виконання ним певних умов - реєстрації як підприємця, отримання прав водія або роботи як найманого працівника на підприємстві).

5. Притягнення неповнолітніх осіб до відповідальності можливе лише на підставі розуміння ними протиправного характеру своїх діянь. У зв`язку з цим сьогодні виникає потреба у ґрунтовному розгляді питання щодо доцільності збереження існуючого підходу щодо визначення віку, з якого особа притягується до адміністративної відповідальності та можливості його зменшення до 14 років. Зокрема, пропонується провести парламентські слухання з цієї проблеми. Зменшення віку притягнення до адміністративної відповідальності повинно стати фактором, що буде стримувати зростання кількості правопорушень серед неповнолітніх та формувати у даної категорії правопорушників модель поведінки на майбутнє через формування адекватної позиції несприйняття протиправних діянь.

6. Визначено особливості підстав застосування адміністративної відповідальності до неповнолітніх як спеціальних суб'єктів адміністративних правопорушень. До них в першу чергу віднесено особливості процесуального порядку притягнення неповнолітнього до відповідальності, визначення питання щодо дієздатності такого правопорушника та врахування того факту, що за вчинення певних протиправних дій до відповідальності буде притягнений не правопорушник, а особи, які займались його вихованням - батьки, опікуни, або особи, що їх замінюють.

7. На підставі проведеного соціологічного дослідження можна зробити висновок, що неналежне виконання батьками своїх обов'язків щодо виховання дітей є основним фактором, що впливає на протиправний характер їх поведінки, а прагнення та бажання самоствердження серед однолітків та нехтування правовими і моральними нормами суспільства - основними причинами вчинення неповнолітніми правопорушень.

8. З метою підвищення ефективності системи заходів впливу, що застосовуються до неповнолітніх, необхідно удосконалити систему означених заходів шляхом їх розподілу на основні і додаткові та виключити догану чи сувору догану із системи таких заходів.

9. Неналежне виховання дитини є порушенням відповідного конституційного обов'язку та виражається в допущенні певних помилок під час здійснення процесу виховання, наслідком чого є вчинення неповнолітнім протиправної дії (адміністративного правопорушення). Таким чином, притягнення батьків або осіб, що їх замінюють, до адміністративної відповідальності повинно здійснюватись саме за невиконання або неналежне виконання такого обов'язку.

10. Запровадження медіації як альтернативного позасудового варіанта вирішення конфліктної ситуації між неповнолітнім правопорушником та потерпілим у процесі розслідування та розгляду провадження у справах про адміністративні правопорушення можливо на всіх його стадіях. Медіація повинна включати такі етапи: пропозиція від сторони правопорушника потерпілому щодо застосування медіації як альтернативного (позасудового) варіанта вирішення конфлікту; прийняття рішення потерпілою стороною щодо застосування медіації; вибір медіатора як центральної особи, що сприятиме розв'язанню конфлікту між сторонами; вирішення конфліктної ситуації між сторонами та аналіз отриманих внаслідок цього результатів. Введення посади медіатора до штату служби у справах дітей місцевих виконкомів забезпечить практичну реалізацію положень щодо впровадження та функціонування інституту медіації в адміністративно-процесуальному законодавстві.

11. З метою удосконалення законодавства, що регламентує порядок притягнення неповнолітніх до адміністративної відповідальності, запропоновано внести відповідні зміни до редакції статей 12, 13, ст. 24-1, ч. 3 ст.184 КУпАП, зокрема:

Ст. 12 КУпАП «Вік, після досягнення якого настає адміністративна відповідальність» викласти у наступній редакції:

«Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення чотирнадцятирічного віку».

Ст. 13 КУпАП «Відповідальність неповнолітніх» викласти у наступній редакції:

«Неповнолітніми визначаються особи у віці від 14 до 18 років. У випадках вчинення неповнолітніми адміністративних правопорушень до них можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені ст. 24-1 КУпАП.

У разі вчинення особами віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 121-127, частинами першою, другою і третьою статті 130, статтею 139, частиною другою статті 156, статтями 173, 174, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу».

«Ст. 24-1 КУпАП «Заходи впливу, що можуть застосовуватися до неповнолітніх» викласти у наступній редакції:

«За вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від 14 до 18 років можуть бути застосовані наступні основні та додаткові заходи впливу. Основним є такі заходи впливу:

1) зобов'язання публічно або і в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;

2) попередження;

3) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання;

4) покладання на неповнолітнього відшкодування заподіяної шкоди або зобов'язання своєю працею усунути її.

До додаткових заходів впливу відносять:

1) надання неповнолітньому кваліфікованої психологічної допомоги (психологічної реабілітації) за місцем навчання або роботи, чи в спеціальних медичних установах;

2) заборону відвідування громадських місць та місць масового відпочинку у нічний час доби з 22.00 до 06.00 години».

Ч. 3 ст., 184 КУпАП «Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей» викласти у наступній редакції:

«Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від обов'язку щодо виховання неповнолітніх дітей, що виразилось у вчиненні останніми у віці від 14 до 18 років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Реалізація вказаних пропозицій дозволила б досягти більш високо рівня правової захищеності дітей в Україні, сприяла б додержанню їх прав і свобод, підвищенню ефективності адміністративно-деліктного процесу, суб'єктами якого є неповнолітні, та дала б змогу знизити рівень адміністративних правопорушень серед неповнолітніх.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Колосовський Є. Ю. Розвиток відносин інституту адміністративної відповідальності неповнолітніх / М. В. Коваль, Є. Ю. Колосовський // Науковий вісник Національного університету державної податкової служби України (економіка, право). - 2011. - №4 (55). - С. 174-179.

2. Колосовський Є. Ю. Адміністративна відповідальність неповнолітніх за законодавством Австрійської Республіки / Є. Ю. Колосовський // Наше право. - 2012. - № 2. - Ч.2. - С. 68-71.

3. Колосовський Є. Ю. Неповнолітні - суб'єкти адміністративної відповідальності: теоретико - правовий аспект / Є. Ю. Колосовський // Бюлетень міністерства юстиції України. - 2012. - № 7. - С. 76-82.

4. Колосовский Е. Ю. Механизм реализации административной ответственности несовершеннолетних в Украине: проблемные вопросы и способы их урегулирования / Е. Ю. Колосовский // Экономика и право Казахстана. - 2012. - № 23 (431). - С. 49-54.

5. Колосовський Є. Ю. Актуальні питання реформування інституту адміністративної відповідальності неповнолітніх / Є. Ю. Колосовський // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка. - 2013. - Спеціальний випуск № 3 . - С. 306-314.

6. Колосовський Є. Ю. Запровадження інституту медіації неповнолітніх: стан та перспективи розвитку в контексті національного адміністративно-процесуального законодавства / М. В. Коваль, Є. Ю. Колосовський // Науковий вісник Ужгородського національного університету. - 2013. - № 22. - Ч.ІІ. - Т.2. - С. 203-205. - Серія «Право».

7. Колосовський Є. Ю. Розвиток адміністративної відповідальності в 20-х роках ХХ століття: історико-правовий аналіз та погляд сьогодення / Є. Ю. Колосовський // Право як ефективний суспільний регулятор : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, м. Львів, 6-7 квітня 2012 р. - Львів : Західноукраїнська організація «Центр правничих ініціатив», 2012. - Ч. ІІ. - С. 94-95.

8. Колосовський Є. Ю. Використання поняття «неповнолітні» в адміністративно-деліктному законодавстві: теоретико - правовий аналіз / Є. Ю. Колосовський // Вплив юридичної науки на розвиток міжнародного та національного законодавства : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, м. Харків, 12-13 квітня 2012 р. - Харків : ГО «Асоціація аспірантів-юристів», 2012. - Т. 2. - С. 51-53.

9. Колосовский Е. Ю. Особенности применения административной ответственности в отношении лиц, совершивших правонарушение в несовершеннолетнем возрасте / Е. Ю. Колосовский // Право и экономика в государствах - бывших республиках республиках СССР: история и современность, проблемы и перспективы развития : материалы Международной научно-практической конференции, г. Санкт-Петербург, 20-21 декабря 2012 г. / под ред. Э. П. Григониса, О. В. Харченко. - Санкт-Петербург : СПбИГО, ООО «МНИОЦ», 2013. - С. 143-147.

10. Колосовський Є. Ю. Теоретико-правовий аналіз підстав застосування адміністративної відповідальності по відношенню до осіб, які вчинили правопорушення в неповнолітньому віці / Є. Ю. Колосовський // Людина і закон: публічно-правовий вимір : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, м. Дніпропетровськ, 28-29 вересня 2013 р. - Дніпропетровськ : ГО «Правовий світ», 2013. - С. 37-41.

АНОТАЦІЯ

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Національний університет державної податкової служби України. - Ірпінь, 2014.

Дисертацію присвячено аналізу адміністративно-правового регулювання адміністративної відповідальності неповнолітніх в Україні в сучасний період. Досліджено генезис та правові засади застосування адміністративної відповідальності неповнолітніх, причини вчинення та підстави притягнення до такої відповідальності. Сформульовано поняття та основні ознаки адміністративної відповідальності неповнолітніх. Розглянуто заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх, та надано пропозиції щодо їх удосконалення в чинному адміністративно-деліктному законодавстві. Запропоновано введення інституту медіації неповнолітніх у адміністративний процес. Проаналізовано міжнародний досвід вирішення зазначеної проблеми та сформульовано пропозиції щодо імплементації його в національне законодавство.

Ключові слова: адміністративне правопорушення, адміністративна відповідальність, неповнолітні, медіація, заходи впливу, провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Национальный университет государственной налоговой службы Украины. - Ирпень, 2014.

Диссертация посвящена вопросам анализа административно-правового регулирования ответственности несовершеннолетних в Украине в современный период.

Объектом исследования являются общественные отношения, которые возникают в связи с привлечением несовершеннолетних к административной ответственности. Предмет исследования составляет административная ответственность несовершеннолетних.

...