Адміністративно-правовий статус державного реєстратора

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 342.9

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове

право; інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ДЕРЖАВНОГО РЕЄСТРАТОРА

Солонар Анастасія Вікторівна

ХЕРСОН - 2013

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор

Кравцова Тетяна Миколаївна, Сумська філія Харківського національного університету внутрішніх справ, професор кафедри юридичних дисциплін.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, старший науковий співробітник Мельник Роман Сергійович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри адміністративного права;

кандидат юридичних наук, доцент Фесюнін Валентин Миколайович, Міжнародний університет бізнесу і права, доцент кафедри адміністративного, кримінального права та процесу.

Захист відбудеться 20 квітня 2013 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 67.135.03 у Міжнародному університеті бізнесу і права (73039, м. Херсон, вул. 49-ї Гвардійської дивізії, 37-А).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Міжнародного університету бізнесу і права (73039, м. Херсон, вул. 49-ї Гвардійської дивізії, 37-А).

Автореферат розісланий 18 березня 2013 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.І. Нікітенко

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Протягом останніх декількох років з метою виконання основних завдань адміністративної реформи провадиться втілення в життя принципово нових інститутів та процедур, у тому числі й таких, які мають безпосереднє відношення до сфери державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Посадовою особою, яка здійснює державну реєстрацію і безпосередньо надає адміністративні послуги, виступає державний реєстратор. На підставі його дій особі надаються формально-юридичні ознаки суб'єкта права, згідно з якими вона починає функціонувати в господарсько-правовому обігу як загальновідома для третіх осіб та органів держави.

Державний реєстратор - посадова особа, яка відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від імені держави здійснює державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Саме ця посадова особа надає можливість суб'єктам підприємництва здійснення легітимних форм діяльності.

Ефективність діяльності державного реєстратора в значній мірі залежить від належного правового регулювання та вирішення проблем, які виникають у ході здійснення покладених на нього функцій. Також необхідною умовою належного виконання завдань є здійснення контролю за діяльністю цієї посадової особи. На даному етапі ці питання не знаходять належного правового регулювання, а тому потребують пильної уваги з боку науковців та законодавців. Тільки детальне вивчення та аналіз усіх сфер діяльності такої посадової особи як державний реєстратор надасть можливість удосконалення як правової бази, так і самої процедури належного виконання покладених на нього функцій.

До сьогодні питання адміністративно-правового статусу державного реєстратора практично не досліджувалося, згадування про цю посадову особу можливо знайти лише під час огляду самої процедури державної реєстрації.

Дослідження було проведено з урахуванням основних положень праць як українських, так і зарубіжних науковців; це Авер'янов В. Б., Армаш Н. О., Бандурка О. М., Бахрах Д. Н., Горшенєв В. М., Бояринцева М. А., Іллічов М. О., Іонова Ж. А., Калюжний Р. А., Квасніцька О. О., Колюка М. М., Кравцова Т. М., Кузьменко О. В., Лазариді А. С., Лазарєв І. М., Ластовецький А. С., Марков В. І., Мозоль В. В., Панютин С. А., Петришин О. В., Попондопуло В. Ф., Рашевський Ю. М., Саніахметова Н. А., Старилов Ю. Н., Харитонова О. І., Шестаков С. В., Юшкевич О. Г., Янюк Н. В. Крім того були враховані наукові міркування вчених, які у своїх працях звертались до аналізу адміністративно-правового статусу органів виконавчої влади (Клюєв О. М., Куліш А. М., Мельник Р. С., Музичук О. М., Угровецький О. П. Фесюнін В. М. та ін.)

З огляду на такий стан та аналіз нормативно-правової бази, що стосується даного питання, розробок на теоретичному рівні, виникає необхідність удосконалення чинного законодавства на підставі результатів здійснення наукового пошуку з метою вдосконалення діяльності державного реєстратора.

Відсутність комплексного дослідження інституту державного реєстратора актуалізує необхідність наукової розробки адміністративно-правового статусу останнього.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження сформульована відповідно до вимог Програми Президента України «Програма економічних реформ на 2010-2014 рік «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава». Дослідження є складовою наукових планів кафедри адміністративного, фінансового та інформаційного права й кафедри правового забезпечення господарської діяльності навчально-наукового інституту права та масових комунікацій Харківського національного університету внутрішніх справ і виконане відповідно Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011-2015 рр., затверджених 24 вересня 2010 р. загальними зборами Національної академії правових наук України, а також Розділу 19 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011-2014 рр., схвалених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 28 грудня 2010 р.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу наукових теорій, чинного законодавства України та практики його реалізації визначити сутність та особливості адміністративно-правового статусу державного реєстратора й на цій основі виробити пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення правового забезпечення та підвищення ефективності виконання останнім своїх повноважень.

Відповідно до поставленої мети здобувачем було визначено такі завдання:

- проаналізувати історичний аспект становлення органів державної реєстрації та інституту державного реєстратора;

розкрити зміст поняття державної реєстрації і державного реєстратора як посадової особи, що надає адміністративні послуги та суб'єкта реєстраційного провадження;

з'ясувати сутність, зміст, значення та особливості адміністративно-правового статусу державного реєстратора;

визначити місце державного реєстратора в системі державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;

уточнити співвідношення таких правових категорій як завдання, функції, компетенція і повноваження державного реєстратора;

здійснити класифікацію прав і обов'язків, що входять до адміністративно-правового статусу державного реєстратора;

з'ясувати особливості юридичної відповідальності державного реєстратора;

визначити особливості взаємодії державного реєстратора з органами державної влади, зокрема суб'єктів, основні форми та напрямки цієї взаємодії;

розробити пропозиції та рекомендації, спрямовані на удосконалення адміністративно-правового статусу державного реєстратора.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються у сфері діяльності державного реєстратора в Україні.

Предмет дослідження становить зміст адміністративно-правового статусу державного реєстратора в Україні.

Методи дослідження. У процесі наукового дослідження було використано різноманітні методи пізнання. Історико-правовий метод був застосований під час з'ясування основних аспектів та етапів становлення інституту державного реєстратора (підрозділ 1.1). Для розкриття змісту поняття державної реєстрації та державного реєстратора, юридичної відповідальності цього суб'єкта надання адміністративних послуг, особливостей взаємодії останнього з органами державної влади застосовано метод аналізу та синтезу (підрозділи 1.2, 1.3, 2.3, 2.4). Метод аналізу, структурно-логічний та порівняльно-правовий методи використано при визначенні поняття адміністративно-правового статусу державного реєстратора та для аналізу його структурних елементів (підрозділ 2.1, 2.2, 2.3). Для визначення прав та обов'язків державного реєстратора як складових елементів його повноважень, форм взаємодії останнього з державними органами було застосовано методи класифікації‚ групування (підрозділи 2.2, 2.4). На основі догматичного аналізу законодавчої бази було виявлено її недоліки і сформульовано пропозиції з удосконалення правових норм, що регламентують адміністративно-правовий статус та діяльність державного реєстратора (підрозділи 1.3, 2.2, 2.3, 2.4) .

Нормативною основою дисертаційного дослідження є Конституція України, закони України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України, а також інші підзаконні нормативно-правові акти‚ що закріплюють адміністративно-правовий статус державного реєстратора.

Емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності державних реєстраторів, політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у вітчизняній юридичній науці комплексним дослідженням адміністративно-правового статусу державного реєстратора. У результаті проведеного наукового дослідження сформульовано низку нових наукових положень, висновків і пропозицій, запропонованих особисто здобувачем, а саме:

вперше:

окреслено основні аспекти історичного розвитку інституту державного реєстратора, починаючи з Давньоримського періоду і до сьогодення, виокремлено етапи становлення останнього;

визначено поняття державного реєстратора як посадової особи, що надає адміністративні послуги: державний реєстратор - посадова особа, яка діє від імені держави, представляє її інтереси і наділяється владними повноваженнями з метою засвідчення факту появи, зміни чи припинення суб'єкта права шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру та здійснення державного обліку і контролю за законністю вищевказаних дій; а також як суб'єкта реєстраційного провадження: державний реєстратор - посадова особа, яка наділена державно-владними повноваженнями в сфері реєстраційного провадження;

здійснено класифікацію обов'язків та прав, що входять до адміністративно-правового статусу державного реєстратора; визначено, що усі обов'язки і права класифікуються за наступними критеріями: 1) на пов'язані з наданням адміністративних послуг; 2) поза сферою надання адміністративних послуг;

визначено суб'єктів взаємодії з державним реєстратором та обґрунтовано основний напрямок такої взаємодії - інформаційний обмін;

сформульовано пропозиції щодо удосконалення нормативно-правового забезпечення діяльності державного реєстратора, зокрема для внесення змін до законодавчих актів, серед яких Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», а також щодо створення принципово нового акту, який би в повному обсязі окреслив усі аспекти адміністративно-правового статусу державного реєстратора;

удосконалено:

характеристику сутності державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як виду адміністративної послуги та окремого реєстраційного провадження; наведено визначення поняття державної реєстрації - засвідчення факту появи, зміни чи припинення суб'єкта права шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру та здійснення державного обліку і контролю за законністю вищевказаних дій;

положення про види ознак державного реєстратора, до яких запропоновано відносити наступні: 1) посадова особа, яка надає адміністративні послуги у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; 2) діє від імені держави; 3) представляє інтереси держави; 4) виступає носієм владних повноважень; 5) перебуває на державній службі; 6) виконує функції відповідної організаційної структури (організаційно-розпорядчі та консультативно-дорадчі функції);

положення про юридичну відповідальність державного реєстратора; запропоновано закріпити на законодавчому рівні додаткові підстави для притягнення державного реєстратора до адміністративної відповідальності: порушення встановленого законодавством порядку електронної державної реєстрації; порушення порядку спрощеної процедури припинення державної реєстрації юридичної особи чи фізичної особи-підприємця; порушення встановленого законом порядку та строків видачі витягів, виписок, довідок з Єдиного державного реєстру; ухилення від проведення перевірок; ненадання інформації необхідної для проведення перевірки;

дістали подальшого розвитку:

понятійно-категоріальний апарат визначення адміністративно-правового статусу державного реєстратора, зокрема уточнено такі поняття: «державна реєстрація», «реєстраційне провадження», «суб'єкт реєстраційного провадження», «суб'єкт владних повноважень», «правовий статус», «адміністративно-правовий статус», «завдання», «функції», «компетенція», «повноваження», «права», «обов'язки», «юридична відповідальність», «взаємодія».

За підсумками проведеного дослідження дисертантом запропоновано внести зміни і доповнення до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» та інших нормативно-правових актів з метою усунення наявних колізій.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що:

- у науково-дослідній сфері - положення та висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані для подальшої розробки питань адміністративно-правового статусу державного реєстратора;

- у правотворчості - у результаті проведеного дослідження окреслено пропозиції щодо внесення змін і доповнень до законодавчої бази, у тому числі і до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»;

- у правозастосовчій діяльності - результати дослідження дозволять покращити діяльність державних реєстраторів при виконанні визначених законом повноважень (довідка впровадження в практичну діяльність відділу реєстраційних процедур управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» від 30.11.2012 р. №114; довідка впровадження в практичну діяльність відділу державної реєстрації юридичних осіб, легалізації об'єднань громадян та державної реєстрації друкованих засобів масової інформації Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Сумській області від 30.11.2012 р. № 03-19/2526);

- у навчальному процесі - матеріали дисертації можуть використовуватися у процесі викладання таких навчальних дисциплін, як «Адміністративне право, «Спецкурс з адміністративного права», для підготовки відповідних методичних розробок, навчальних посібників, курсів лекцій (акт впровадження у навчальний процес від 12 грудня 2012 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана автором самостійно з використанням останніх досягнень теоретиків юридичної науки та практиків юриспруденції у сфері визначення адміністративно-правового статусу державного реєстратора. Усі сформульовані в дисертації положення та висновки ґрунтуються на підставі особистих теоретичних та практичних досліджень автора.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Зроблені в результаті дисертаційного дослідження узагальнення і висновки отримали відображення в доповідях, оприлюднених автором на науково-практичних конференціях: ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених та студентів «Закарпатські правові читання» (2010 р., м. Ужгород); Міжнародній науково-практичній конференції «Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку» (2010 р., м. Суми); І Міжнародній науково-практичній конференції «Теорія і практика сучасного права» (2010 р., м. Херсон); Міжнародній науково-практичній конференції «Права людини: історія, теорія і практика» (2010 р., м. Курськ); Міжнародній науково-практичній конференції «Стратегія забезпечення сталого розвитку правової системи України» (2010 р., м. Одеса); Всеукраїнських науково-практичних читаннях «Проблеми сучасної правової системи України» (2011 р., м. Львів); ІV Міжнародній науково-практичній конференції «Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку» (2011 р., м. Суми); V Міжнародній науково-практичній конференції «Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку» (2012 р., м. Суми).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження дістали своє відображення у семи наукових статтях (одна з них - у співавторстві), опублікованих у фахових виданнях і тезах науково-практичних конференцій.

Структура дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, двох розділів, які містять сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дослідження - 199 сторінок, без урахування списку використаних джерел (194 найменування).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, окреслено її зв'язок з науковими планами, програмами та темами, об'єкт і предмет, мета і завдання, методологія дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, апробація результатів дисертації, публікації та її структура.

Розділ 1 «Державний реєстратор у системі органів виконавчої влади України» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Історія становлення і розвитку інституту державної реєстрації» проаналізовано історичні аспекти становлення та розвитку органів державної реєстрації та інституту державного реєстратора. Підтримана думка стосовно того, що запровадження такого інституту як реєстрація, що нагадує нам сучасний порядок легалізації діяльності фізичних і юридичних осіб, відбулося в ХVІІ ст. Уже у ХVІІІ - ХІХ ст. (Англія та Іспанія) з'являються відповідні посадові особи, що здійснювали державну реєстрацію і мали назву «особливі реєстратори».

Визначено, що лише з прийняттям Положення про торговельну реєстрацію 20.10.1925 р. було конкретно визначено органи, на які покладалося проведення торговельної реєстрації. Дисертант наводить органи, які починаючи з 1917 р. і до відміни державної реєстрації виконували повноваження державного реєстратора.

Зазначено, що після відміни державної реєстрації початок новому етапу розвитку інституту державного реєстратора поклала Постанова Ради Міністрів УРСР від 11.11.1990 р. «Про порядок державної реєстрації кооперативів (філіалів, відділень) та їх спілок (об'єднань) в Українській РСР», якою функції останнього покладалися на виконавчі комітети районних, міських, районних у місті Рад народних депутатів.

Дисертант сформулював певні етапи становлення інституту державного реєстратора. Наголошено, що в Україні уперше визначено поняття «державний реєстратор» з прийняттям Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Підрозділ 1.2 «Теоретичні аспекти розкриття змісту поняття державного реєстратора. Правова основа його діяльності» присвячений дослідженню і визначенню дефініції «державний реєстратор» на підставі аналізу вітчизняного законодавства і наукових поглядів учених, окресленню його основних ознак та наведенню законодавчої бази, яка прямо чи опосередковано стосується цього інституту.

Дисертант спрямовує увагу на те, що державний реєстратор виступає як посадова особа органу місцевого самоврядування і як державний службовець з усіма притаманними їм ознаками, хоча він діє від імені держави, а не від імені територіальної громади і представляє інтереси держави, а не територіальної громади. На думку здобувача, з метою уникнення подвійного правового статусу державного реєстратора необхідно закріпити за останнім правовий статус посадової особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Визначено наступні ознаки державного реєстратора: 1) посадова особа, яка надає адміністративні послуги у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; 2) діє від імені держави; 3) представляє інтереси держави; 4) виступає носієм владних повноважень; 5) перебуває на державній службі; 6) виконує функції відповідної організаційної структури (організаційно-розпорядчі та консультативно-дорадчі функції).

Дисертант зазначає, що без розкриття змісту поняття державної реєстрації визначення дефініції «державний реєстратор» було б неповним. Тому, державна реєстрація - засвідчення факту появи, зміни чи припинення суб'єкта права шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру та здійснення державного обліку і контролю за законністю вищевказаних дій.

Врахувавши поняття державного реєстратора як посадової особи, ознаки останнього та поняття державної реєстрації, зроблена спроба визначити поняття державного реєстратора як посадової особи, яка діє від імені держави, представляє її інтереси і наділяється владними повноваженнями з метою засвідчення факту появи, зміни чи припинення суб'єкта права шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру та здійснення державного обліку і контролю за законністю вищевказаних дій.

Здобувач окреслив нормативно-правові акти, які в тій чи іншій мірі мають відношення до державного реєстратора і прийшов до висновку, що постає необхідність певним чином систематизувати всі положення стосовно правового статусу даної посадової особи в окремому нормативно-правовому акті, в якому передбачити поняття, порядок призначення на посаду, права, обов'язки, відповідальність, принципи і гарантії діяльності останнього, розкрити повноваження і механізм їх реалізації, тобто передбачити всі аспекти, які в найбільш повній мірі забезпечили б правове регулювання діяльності державного реєстратора.

У підрозділі 1.3. «Державний реєстратор як суб'єкт реєстраційного провадження» зазначено, що реєстраційне провадження - це регламентована нормативно-правовими актами процедура здійснення юридично значимих дій, що вчиняється уповноваженими органами публічної адміністрації в процесі вирішення індивідуальних справ в безспірному порядку. Крім того окреслено основні ознаки реєстраційного провадження. Здобувач наводить поняття суб'єкта реєстраційного провадження як посадової особи, яка наділена державно-владними повноваженнями в сфері реєстраційного провадження.

Наголошено, що державний реєстратор у реєстраційному провадженні виступає суб'єктом регіонального рівня; відноситься до суб'єктів, які здійснюють реєстраційні та післяреєстраційні процедури; має державний інтерес у вирішенні справи, тобто процесуальний; і належить до основних суб'єктів, адже саме завдяки його діяльності можлива поява нового суб'єкта права.

Здобувач зазначає, що державний реєстратор призначається на посаду та звільняється з посади міським головою міста обласного значення або головою районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації за погодженням із спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації та наполягає на необхідності доповнення вимог до особи, яка призначається на посаду державного реєстратора ще одним важливим положенням: навчання кандидата на зайняття посади державного реєстратора шляхом внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Визначено також процедуру навчання кандидатів на зайняття посади державного реєстратора та підвищення кваліфікації державних реєстраторів.

Наведено поняття державного реєстратора як суб'єкта реєстраційного провадження - посадова особа, яка наділена державно-владними повноваженнями в сфері реєстраційного провадження, тобто в сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Дисертант окреслює систему реєстраційних органів та їх компетенцію. Визначено, що на верхній ланці системи постає Кабінет Міністрів України, на другій ланці - Міністерство юстиції України, зокрема Міністр юстиції України, на третій ланці посідає своє місце Державна реєстраційна служба (у складі чотирьох підрозділів), далі - Державна адміністрація і безпосередньо - державний реєстратор (Центр надання адміністративних послуг).

Розділ 2 «Концепція адміністративно-правового статусу державного реєстратора» складається з чотирьох підрозділів.

Підрозділ 2.1. «Поняття та зміст адміністративно-правового статусу державного реєстратора» стосується дослідження поняття правового статусу, адміністративно-правового статусу державного реєстратора та складових елементів адміністративно-правового статусу.

Здобувач визначає, що під правовим статусом слід розуміти певне становище, положення особи, яке певним чином охоплене правом. Наведено, що у загальному розумінні адміністративно-правовий статус - певне правове положення суб'єкта адміністративно-правових відносин, яке закріплено чинними нормативно-правовими актами і обумовлене особливостями обіймання певної посади у сфері державного управління.

Дисертант підкреслює, що адміністративно-правовий статус державного службовця виступає родовим по відношенню до державного реєстратора і визначає загальні риси, які будуть характеризувати правовий статус останнього.

Окреслено елементи адміністративно-правового статусу: права, обов'язки і відповідальність. Наголошено, що правосуб'єктність не виступає як структурний елемент адміністративно-правового статусу державного реєстратора, а є тільки передумовою для набуття певних прав та виконання юридичних обов'язків державного реєстратора. Адміністративна правосуб'єктність державного реєстратора виникає з моменту його призначення на посаду і припиняється з моменту припинення виконання посадових обов'язків через припинення служби.

Зазначено, що права та обов'язки державного реєстратора регламентовані Законами України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», «Про адміністративні послуги», «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», Положенням про здійснення державного нагляду за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Здобувач наголошує на необхідності розмежувати права та обов'язки останнього на пов'язані з наданням адміністративних послуг і поза цією сферою.

Наведено, що юридичну відповідальність на державного реєстратора покладає Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» у вигляді дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності.

У підрозділі 2.2. «Завдання, функції та повноваження державного реєстратора» визначено співвідношення завдань, функцій і повноважень державного реєстратора і надано характеристику зазначених понять.

Здобувачем запропоновано наступне співвідношення зазначених категорій: всі державні чи недержавні органи створені з певною метою діяльності, саме у завданнях останніх і відображається ця мета, проте без функцій, завдяки яким реалізуються поставлені перед органом завдання, мета не може бути реалізована, тому для виконання функцій кожний орган наділяється правами та обов'язками, тобто які можна окреслити поняттям повноваження. А сукупність перерахованих структурних елементів складає собою поняття компетенції.

У ході дослідження дисертант визначає завдання державного реєстратора: 1) забезпечення прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави в сфері державної реєстрації; 2) зміцнення державної влади, зокрема на рівні державної реєстрації юридичних осіб на фізичних осіб-підприємців; 3) недопущення і попередження створення фіктивних підприємств; 4) створення умов поліпшення ведення прозорого бізнесу в Україні.

Крім того, окреслено функції державного реєстратора: 1) засвідчення факту появи нового суб'єкта права; 2) засвідчення факту припинення юридичної особи або фізичної особи-підприємця; 3) забезпечення державного обліку юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; 4) контроль за законністю виникнення, зміни і припинення певного суб'єкта правових відносин.

Дисертантом проаналізовано повноваження державного реєстратора з врахуванням положень Законів України «Про державну службу», «Про адміністративні послуги», «Про службу в органах місцевого самоврядування», Положення про здійснення державного нагляду за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і виокремлено права і обов'язки, що пов'язані з наданням адміністративних послуг та поза цією сферою.

У зв'язку з необхідністю удосконалення процедури державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запропоновано доповнити перелік повноважень державного реєстратора наступними положеннями: здійснення резервування найменувань юридичних осіб; надання консультацій, роз'яснень з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; проведення семінарів з питань пов'язаних з діяльністю державного реєстратора. Крім того, обґрунтовано необхідність закріпити на законодавчому рівні процедуру реалізації зазначених повноважень. державний реєстратор адміністративний юридичний

Запропоновано врегулювати на рівні закону процедуру здійснення наступних повноважень: оформлення, видачу, засвідчення юридичним особам дублікатів оригіналів їх установчих документів та змін до них; звернення державного реєстратора до суду із заявою про зміну мети установи; видача довідки, витягу, виписки за запитом, що поданий заявником особисто, поштовим відправленням або електронною поштою; проведення державної реєстрації у випадку тимчасової відсутності державного реєстратора.

Дисертант наполягає на потребі розроблення Положення про відділ державної реєстрації відповідної ради, де закріпити завдання, функції, повноваження, відповідальність державного реєстратора та особливості взаємодії з державними органами.

У підрозділі 2.3. «Юридична відповідальність державного реєстратора» визначається, що під юридичною відповідальністю слід розуміти певну реакцію держави на дії чи бездіяльність порушника, яка проявляється в покладенні на останнього обов'язку понести відповідне покарання за вчинене.

Зазначено, що на державного реєстратора може бути покладено дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність.

Дисертант зазначає, що при вчиненні державним реєстратором дисциплінарного проступку слід враховувати положення Кодексу законів про працю України, Законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Визначено, що адміністративна відповідальність державного реєстратора заснована на положеннях ст. 166-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Наголошено на тому, що КпАП потребує доповнення наступними проступками, за які на державного реєстратора буде покладена адміністративна відповідальність: порушення встановленого законодавством порядку електронної державної реєстрації; порушення порядку спрощеної процедури припинення державної реєстрації юридичної особи чи фізичної особи-підприємця; порушення встановленого законом порядку та строків видачі витягів, виписок, довідок з Єдиного державного реєстру; ухилення від проведення перевірок; ненадання інформації необхідної для проведення перевірки. Наголошено на доцільності схвалення проекту Закону України щодо встановлення адміністративної відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері надання адміністративних послуг.

У підрозділі 2.4. «Взаємодія державного реєстратора з органами державної влади» досліджено поняття взаємодії, а також визначено суб'єктів взаємодії з державним реєстратором і форми співробітництва.

Зазначено, що взаємодія - це передбачена чинною законодавчою базою узгоджена за цілями, діями, часом і вимогами закону діяльність суб'єктів, спрямована на спільне виконання завдань, покладених на них державою.

Дисертант наводить суб'єктів взаємодії з державним реєстратором: Державна реєстраційна служба України, Державна податкова служба України, Державна служба статистики України, Пенсійний фонд України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Фонди соціального страхування, Міністерство юстиції України, суд, правоохоронні органи, органи реєстрації актів цивільного стану, Центр надання адміністративних послуг.

Акцентовано увагу на необхідності врегулювання питання відповідальності суб'єктів співробітництва у разі порушення порядку взаємодії.

Наголошено на тому, що при взаємодії з Державною податковою службою, Державною службою статистики України, Пенсійним фондом України, співробітництво відбувається у формі обміну відомостей. Загалом кількість відомостей, що передаються відповідним органам налічує понад 20 позицій.

Зазначено, що процес співробітництва із судом зводиться до таких форм:

1) звернення державного реєстратора до суду із заявою про зміну мети установи у встановленому законом порядку;

2) направлення судом державному реєстратору судового рішення для внесення запису до ЄДР про таке рішення та його виконання;

3) оскарження до суду дій посадових осіб Державної реєстраційної служби, представників Головного управління юстиції у зв'язку з проведенням планової чи позапланової перевірки.

Аналізуючи особливості взаємодії державного реєстратора з правоохоронними органами, здобувач наводить пропозицію затвердити зразок повідомлення, яке надсилається правоохоронним органам щодо порушення визначеного законом строку для подання відповідними посадовими особами юридичної особи та фізичною особою-підприємцем державному реєстраторові рішень щодо припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Наголошено на доцільності оновлення Регламенту передачі Міністерством юстиції та його територіальними органами державним реєстраторам даних про юридичних осіб. Визначено особливості взаємодії державного реєстратора з Центром надання адміністративних послуг, зокрема адміністратором даного центру.

Проаналізувавши особливості співробітництва у даній сфері, дисертант визначає, що основним напрямком взаємодії у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців між окресленими суб'єктами виступає інформаційний обмін.

ВИСНОВКИ

В дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання - удосконалення адміністративно-правового статусу державного реєстратора в Україні. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети.

1. Виокремлено етапи його становлення починаючи з Давньоримського періоду і до сьогодення:

Перший етап - давньоримський період, у результаті якого було закладено основу для подальшого розвитку інституту державного реєстратора.

Другий етап - середні віки, коли не заперечувалося існування інституту державної реєстрації, але підкреслювалася відсутність впливу з боку держави.

Третій етап - новий період, поява такого поняття як «особливі реєстратори».

Четвертий етап (1917-1990 рр.) - коли Україна перебувала у складі СРСР. Цей етап характеризується великою кількість нормативних актів, створенням інституту торгової реєстрації, введенням державної реєстрації і її скасуванням.

П'ятий етап (1990-до сьогодні) - характеризується врегулюванням питання державної реєстрації на основі національного законодавства. Приймаються перші положення, які визначають порядок легалізації діяльності підприємств, ведеться аналіз чинного законодавства, виявляються недоліки існуючих процедур реєстрації. Саме на цьому етапі з прийняттям Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» запроваджується інститут державного реєстратора.

2. Визначено поняття державної реєстрації, під якою дисертант розуміє засвідчення факту появи, зміни чи припинення суб'єкта права шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру та здійснення державного обліку і контролю за законністю вищевказаних дій.

3. Доведено, що поняття державного реєстратора має два значення. По-перше, державного реєстратора можна розглядати як посадову особу, що надає адміністративні послуги, по-друге - як суб'єкта реєстраційного провадження.

Державний реєстратор як посадова особа, що надає адміністративні послуги - це посадова особа, яка діє від імені держави, представляє її інтереси і наділяється владними повноваженнями з метою засвідчення факту появи, зміни чи припинення суб'єкта права шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру та здійснення державного обліку і контролю за законністю вищевказаних дій. До ознак державного реєстратора належать такі: 1) посадова особа, яка надає адміністративні послуги у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; 2) діє від імені держави; 3) представляє інтереси держави; 4) виступає носієм владних повноважень; 5) перебуває на державній службі; 6) виконує функції відповідної організаційної структури (організаційно-розпорядчі та консультативно-дорадчі функції).

Державний реєстратор як суб'єкт реєстраційного провадження - це посадова особа, яка наділена державно-владними повноваженнями в сфері реєстраційного провадження. Державний реєстратор по-перше, належить до основних суб'єктів реєстраційного провадження; по-друге, як суб'єкт провадження він виступає на регіональному рівні; по-третє, це суб'єкт, який безпосередньо як «кінцева» ланка здійснює реєстраційні та післяреєстраційні процедури.

Визначено, що державний реєстратор посідає своє місце на кінцевій ланці системи як безпосередній виконавець державної волі. Проте, з метою уникнення подвійного правового статусу державного реєстратора та закріплення його як елемента даної системи, наголошено на необхідності закріпити за останнім правовий статус посадової особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

4. Доведено, що адміністративно-правовий статус державного реєстратора - це певне правове положення державного реєстратора як суб'єкта адміністративно-правових відносин, яке закріплено чинними нормативно-правовими актами і обумовлене особливостями обіймання посади державного реєстратора. Поряд із багаточисленними міркуваннями стосовно елементів адміністративно-правового статусу, виділено наступні: права, обов'язки і відповідальність.

5. З огляду на розбіжності вчених у тлумаченнях термінів «завдання», «функції», «компетенція», «повноваження», запропоновано наступне співвідношення зазначених категорій: всі державні чи недержавні органи створені з певною метою діяльності, саме у завданнях останніх і відображається ця мета, проте без функцій, завдяки яким реалізуються поставлені перед органом завдання, мета не може бути реалізована, тому для виконання функцій кожний орган наділяється правами та обов'язками, тобто які можна окреслити поняттям повноваження. А сукупність перерахованих структурних елементів складає собою поняття компетенції.

6. Акцентовано увагу на відсутності текстуального розмежування прав та обов'язків державного реєстратора і запропоновано здійснити дане розмежування з огляду на їх класифікацію за наступними критеріями: 1) пов'язані з наданням адміністративних послуг; 2) поза сферою надання адміністративних послуг.

7. Зроблено висновок про необхідність зазначення додаткових підстав для притягнення даної посадової особи до адміністративної відповідальності: порушення встановленого законодавством порядку електронної державної реєстрації; порушення порядку спрощеної процедури припинення державної реєстрації юридичної особи чи фізичної особи-підприємця; порушення встановленого законом порядку та строків видачі витягів, виписок, довідок з Єдиного державного реєстру; ухилення від проведення перевірок; ненадання інформації необхідної для проведення перевірки. Також наголошено на доцільності схвалення проекту Закону України щодо встановлення адміністративної відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері надання адміністративних послуг.

8. Доведено, що взаємодія - це передбачена чинною законодавчою базою узгоджена за цілями, діями, часом і вимогами закону діяльність суб'єктів, спрямована на спільне виконання завдань, покладених на них державою. З огляду на Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» та підзаконні нормативно-правові акти, зроблена спроба окреслити суб'єктів співробітництва з державним реєстратором, а саме: Державна реєстраційна служба України, Державна податкова служба України, Державна служба статистики України, Пенсійний фонд України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Фонди соціального страхування, Міністерство юстиції України, суд, правоохоронні органи, органи реєстрації актів цивільного стану, Центр надання адміністративних послуг. Дисертант підкреслює, що основним напрямком співробітництва між окресленими суб'єктами виступає інформаційний обмін.

9. Зроблено висновок про необхідність створення принципово нового акту, який би в повному обсязі окреслив усі аспекти адміністративно-правового статусу державного реєстратора. Дисертантом наведено ряд пропозицій щодо внесення змін до законодавчих актів з метою удосконалення нормативно-правового забезпечення діяльності державного реєстратора. Серед них: 1) визначення на рівні закону як умову для обіймання посади державного реєстратора - навчання кандидата на зайняття посади державного реєстратора; 2) кандидат на посаду державного реєстратора повинен мати вищу юридичну освіту; 3) закріплення на рівні закону порядку оформлення, видачі, засвідчення юридичним особам дублікатів оригіналів їх установчих документів та змін до них; 4) покладення на державного реєстратора сферу надання консультацій, роз'яснень або передбачити посаду консультанта з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; 5) врегулювати питання проведення державної реєстрації у випадку тимчасової відсутності державного реєстратора; 6) оновлення Регламенту передачі Міністерством юстиції та його територіальними органами державним реєстраторам даних про юридичних осіб; 7) посилення юридичної відповідальності державного реєстратора та ін.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Солонар А. В. Поняття та принципи діяльності публічної адміністрації / Т. М. Кравцова, А. В. Солонар // Форум права. - 2010. - № 4. - С. 522-525.

2. Солонар А. В. Становлення інституту державного реєстратора: історичний аспект / А. В. Солонар // Підприємництво, господарство і право. - 2011. - № 8. - С. 93-96.

3. Солонар А. В. Деякі аспекти визначення місця державного реєстратора в системі реєстраційних органів / А. В. Солонар // Право і Безпека. - 2012. - № 2 (44). - С. 77-82.

4. Солонар А. В. Державний реєстратор: поняття, основні ознаки / А. В. Солонар // Форум права. - 2012. - № 1. - С. 888-891.

5. Солонар А. В. Особливості взаємодії державного реєстратора з органами державної влади / А. В. Солонар // Публічне право. - 2012. - № 4. - С. 355-361.

6. Солонар А. В. Особливості адміністративно-правового статусу державного реєстратора / А. В. Солонар // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. - 2012. - Т. 3, вип. 19. - С. 201-203.

7. Солонарь А. В. Некоторые аспекты взаимодействия государственного регистратора с центрами предоставления административных услуг в Украине / А. В. Солонарь // Право.by. - 2013. - № 1. - С. 129-132.

8. Солонар А. В. Державний реєстратор як елемент системи органів, що здійснюють реєстраційне провадження / А. В. Солонар // Матеріали ІІ Всеукр. наук.-практ. конф. «Закарпатські правові читання» : у 2 т. (Ужгород, 29-30 квітня 2010 р.) / за заг. ред. Ф. Г. Ващука, П. А. Трачука.- Ужгород : ЗакДУ, 2010. - Т.1. - С. 239-240.

9. Солонар А. В. Правові засади нагляду за діяльністю державного реєстратора / А. В. Солонар // Матеріали Міжн. наук.-практ. конф. «Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку» (Суми, 15-16 травня 2010 р.) / Сумська філія Харківського національного університету внутрішніх справ. - Суми : ФОП Ляпощенко Л. Г., 2010. - С. 304-306.

10. Солонар А. В. Історія становлення інституту державного реєстратора / А. В. Солонар // Матеріали І Міжн. наук.-практ. конф. «Теорія і практика сучасного права» (Херсон, 29 жовтня 2010 р.) / Херсонський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ. - Херсон : Айлант, 2010. - Т. 1. - С. 296-298.

11. Солонар А. В. Окремі питання щодо правового статусу державного реєстратора / А. В. Солонар // Матеріали Міжн. наук.-практ. конф. «Права людини: історія, теорія і практика» : у 2 ч. (Курськ-Суми, 9-10 грудня 2010 р.) / ред. кол. В. В. Коровін (відп. ред.) [та ін.]. - Курськ : МУ «Видавничий центр «ЮМЕКС», 2010. - Ч. 2. - С. 87-89.

12. Солонар А. В. Деякі аспекти відповідальності державного реєстратора / А. В. Солонар // Матеріали Міжн. наук.-практ. конф. «Стратегія забезпечення сталого розвитку правової системи України» (Одеса, 21-22 грудня 2010 р.) : у 2 ч. - Одеса : ГО «Причорноморська фундація права», 2010. - Ч. 2. - С. 80-81.

13. Солонар А. В. Щодо запровадження системи електронної державної реєстрації / А. В. Солонар // Всеукр. наук.-практ. читання «Проблеми сучасної правової системи України» (Львів, 25-26 лютого 2011 р.) : у 2 т. - Львів : Західноукраїнська організація «Центр правничих ініціатив», 2011. - Т. ІІ. - С. 54-56.

14. Солонар А. В. Механізм спрощеної процедури державної реєстрації припинення суб'єкта підприємницької діяльності / А. В. Солонар // Матеріали IV Міжн. наук.-практ. конф. «Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку» (Суми, 21-22 травня 2011 р.) / Сумська філія Харківського національного університету внутрішніх справ. - Суми : Університетська книга, 2011. - С. 438-440.

15. Солонар А. В. Особливості реалізації державним реєстратором повноважень, пов'язаних з формуванням, веденням та зберіганням реєстраційних справ / А. В. Солонар // Збірник матеріалів V Міжн. наук.-практ. конф. «Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку», (Суми, 19-20 травня 2012 р.) / Сумська філія Харківського національного університету внутрішніх справ. - Суми : ТОВ «Друкарський дім «ПАПІРУС», 2012. - С. 502-505.

АНОТАЦІЇ

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Міжнародний університет бізнесу та права, Херсон, 2013.

Дисертація присвячена дослідженню адміністративно-правового статусу державного реєстратора. У результаті вивчення історії розвитку інституту державної реєстрації окреслено основні етапи становлення інституту державного реєстратора. У роботі надано визначення державного реєстратора як посадової особи, яка здійснює надання адміністративних послуг та суб'єкта реєстраційного провадження. Крім того, наведено основні ознаки, які притаманні останньому.

Визначено поняття адміністративно-правового статусу державного реєстратора та детально охарактеризовано основні його складові елементи (права, обов'язки, відповідальність). Наведено додаткові підстави притягнення державного реєстратора до адміністративної відповідальності.

Наведено особливості взаємодії державного реєстратора з органами державної влади, окреслено форми і суб'єкти такої взаємодії. Обґрунтовано необхідність удосконалення деяких аспектів співробітництва та встановити відповідальність за порушення вчиненні в ході взаємодії.

У результаті проведеного дослідження запропоновано внесення змін до діючого законодавства, яке регламентує адміністративно-правовий статус державного реєстратора та безпосередньо стосується сфери його діяльності.

Ключові слова: державний реєстратор, державна реєстрація, адміністративна послуга, посадова особа, суб'єкт реєстраційного провадження, адміністративно-правовий статус, повноваження, юридична відповідальність, взаємодія.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Международный университет бизнеса и права, Херсон, 2013.

Диссертация посвящена исследованию административно-правового статуса государственного регистратора. В результате проведенного исследования сформулированы определения таких дефиниций как «государственный регистратор», «государственная регистрация», «регистрационное производство», «субъект регистрационного производства», «правовой статус», «административно-правовой статус», «задачи», «функции», «компетенция», «полномочия», «права», «обязанности», «юридическая ответственность», «взаимодействие».

В процессе исследования истории развития органов государственной регистрации и института государственного регистратора выделены этапы становления последнего: первый этап - древнеримский период, в результате которого была заложена основа для дальнейшего развития института государственного регистратора; второй этап - средние века, когда отрицалось существование института государственной регистрации, но подчеркивалось отсутствие влияния со стороны государства; третий этап - новый период, появление такого понятия как «особые регистраторы»; четвертый этап (1917-1990 гг.) - когда Украина находилась в составе СССР; пятый этап (1990-по настоящее время) - характеризуется урегулированием вопроса государственной регистрации на основе национального законодательства. Именно на этом этапе вводится институт государственного регистратора.

Предпринята попытка определить понятие государственного регистратора как должностного лица, предоставляющего административные услуги следующим образом: государственный регистратор - должностное лицо, которое действует от имени государства, представляет его интересы и наделяется властными полномочиями с целью засвидетельствования факта появления, изменения или прекращения субъекта права путем внесения соответствующих записей в Единый государственный реестр и осуществление государственного учета и контроля за законностью вышеуказанных действий.

...