Адміністративно-правове регулювання сфери санітарного та епідемічного благополуччя населення

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

УДК 351.793.141

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СФЕРИ САНІТАРНОГО ТА ЕПІДЕМІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ НАСЕЛЕННЯ

Татарова Тетяна Олександрівна

Харків - 2014

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Харківському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.

Науковий керівник:

кандидат юридичних наук, професор

Сущенко Віктор Дмитрович,

Національна академія внутрішніх справ, професор кафедри адміністративного права і процесу.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Алісов Євгеній Олександрович,

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, директор Інституту підготовки слідчих кадрів для МВС України;

доктор юридичних наук, старший науковий співробітник

Олійник Олег Вікторович,

Інститут законодавства Верховної Ради України, головний консультант.

Захист відбудеться 23 травня 2014 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.700.01 у Харківському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, просп. 50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, просп. 50-річчя СРСР, 27.

Автореферат розісланий 22 квітня 2014 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Л. В. Могілевський

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Одним із напрямів здійснення охорони здоров'я та безпечного для життя і здоров'я довкілля є забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення. Заходи з охорони здоров'я населення включають у себе і дії щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення. Слід зазначити, що в сучасних умовах здоров'я населення України все частіше визначається саме санітарним та епідемічним благополуччям населення, реальним забезпеченням прав громадян на безпечне середовище проживання і профілактику захворювань.

З кожним днем дедалі частіше громадяни стикаються з проблемами, що виникають у даній сфері. Так, упродовж 2013 року зареєстровано понад 800 звернень з питань забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення. За останні роки різко підвищилося забруднення атмосферного повітря за рахунок шкідливих викидів. Зокрема, в Україні щорічно викидається в атмосферу 20 млн т шкідливих речовин.

У сучасних умовах існуючий механізм, організаційні структури, форми управління та чинне законодавство, яким регулюється сфера санітарного та епідемічного благополуччя населення, не відповідають новим суспільно-політичним і соціальним реаліям. Наразі недостатньо розробленими залишаються питання правової регламентації надання санітарних послуг, правового статусу суб'єктів, які їх надають. У діючому законодавстві, яким урегульовано сферу санітарного та епідемічного благополуччя населення, містяться норми, які мають суперечності, що зумовлює нестабільність національного законодавства та шкодить розвитку зазначеної сфери. Водночас уповноваженим публічним органам управління сфери забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення притаманне дублювання функцій, відсутність чіткої системи механізму взаємодії, ігнорування та пасивність запровадження зарубіжного досвіду регулювання відповідних правовідносин. Усе це породжує необхідність перегляду засад адміністративно-правового регулювання санітарного та епідемічного благополуччя населення й істотно актуалізує необхідність наукового дослідження вказаної проблематики.

Важливе значення під час проведення дослідження мали наукові праці відомих вітчизняних і зарубіжних учених, зокрема: В. Б. Авер'янова, Є. О. Алісова, О. Ф. Андрійко, Г. В. Атаманчука, О. М. Бандурки, Д. М. Бахраха, Ю. П. Битяка, В. В. Богуцького, Г. П. Бондаренка, І. І. Веремеєнка, І. А. Галагана, В. М. Гаращука, О. П. Гетманець, В. М. Горшеньова, С. М. Гусарова, С. Ф. Денисюка, Є. В. Додіна, Л. В. Коваля, Т. О. Коломоєць, В. К. Колпакова, А. Т. Комзюка, В. В. Конопльова, К. Б. Левченко, О. М. Музичука, О. В. Олійника, В. Г. Перепелюка, О. Ю. Синявської, В. Ф. Сіренка, І. С. Студенікіної, В. Д. Сущенка, Ю. А. Тихомирова, М. М. Тищенка, І. Б. Шахова, Ю. С. Шемшученка, А. П. Шергіна, Є. В. Шоріної та інших.

Однак сьогодні відсутні комплексні монографічні праці, в яких би повно та всебічно розглядалася проблема адміністративно-правового регулювання у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, а в наявних наукових дослідженнях зазначена проблема аналізується фрагментарно або в рамках більш широкої адміністративно-правової проблематики, без відповідного комплексного підходу.

Викладене вище свідчить про актуальність і необхідність узагальнення теоретичного та емпіричного матеріалу, оцінювання сучасних тенденцій розвитку адміністративно-правового регулювання у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, відповідно обґрунтування на цій підставі способів вирішення поставлених у дослідженні завдань.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до основних положень Закону України «Про затвердження Загальнодержавної програми імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних хвороб на 2009-2015 роки» від 21 жовтня 2009 р., розпоряджень Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції Загальнодержавної програми імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних хвороб на 2007-2015 роки» від 3 серпня 2006 р., «Про затвердження Концепції загальнодержавної цільової соціальної програми «Здорова нація» на 2009-2013 роки» від 21 травня 2008 р., «Про схвалення Загальнодержавної програми боротьби з онкологічними захворюваннями на 2007-2016 роки» від 10 липня 2006 р., п. 15 Додатку 10 Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 років, затверджених наказом МВС України від 29 липня 2010 р. № 347, пп. 10.10 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011-2014 рр., затверджених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 27 грудня 2010 р. (протокол № 10).

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі досягнень науки адміністративного права та норм чинного законодавства України, вітчизняного та зарубіжного досвіду, а також узагальнень практики його застосування визначити сутність та особливості адміністративно-правового регулювання у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, а також окреслити шляхи його вдосконалення.

Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні задачі:

- визначити поняття санітарного та епідемічного благополуччя населення як об'єкта правової охорони;

- з'ясувати мету, завдання, принципи та функції держави у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення;

- встановити систему факторів, що впливають на благополуччя населення;

- розкрити особливості адміністративно-правового регулювання санітарного та епідемічного благополуччя населення;

- окреслити зміст і специфіку діяльності суб'єктів забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення;

- охарактеризувати адміністративно-правові заходи забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення;

- уточнити особливості адміністративної відповідальності за порушення вимог безпеки у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення;

- виробити пропозиції та рекомендації щодо розвитку та вдосконалення адміністративно-правового регулювання санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають під час забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Предметом дослідження є адміністративно-правове регулювання сфери санітарного та епідемічного благополуччя населення в Україні.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту та юридичної форми.

За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат публічного адміністрування, зокрема визначено сутність термінів «благополуччя», «здоров'я», «санітарне та епідемічне благополуччя населення», «середовище життєдіяльності людини», «фактори середовища життєдіяльності», «адміністративно-правове регулювання у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення» (підрозділи 1.1, 1.3). У ході розгляду ролі й завдань держави щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення на сучасному етапі розвитку суспільства застосовувався діалектичний метод (підрозділ 1.2). Системно-структурний, структурно-функціональний методи використані для дослідження суб'єктів забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, нормативно-правового забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, адміністративної відповідальності у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення (підрозділи 2.1, 2.2, 3.2). Порівняльно-правовий метод дав можливість дослідити нормативно-правове регулювання сфери забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення (підрозділ 2.1), проблемні питання розмежування компетенції різних суб'єктів, задіяних у забезпеченні санітарного та епідемічного благополуччя населення (підрозділ 2.2). За допомогою соціологічного, статистичного методів й методу документального аналізу визначено недоліки адміністративної відповідальності в зазначеній сфері, узагальнено юридичну практику, проаналізовано емпіричну базу Міністерства охорони здоров'я України, Державної санітарно-епідеміологічної служби України. Компаративний метод використано для вироблення пропозицій стосовно вдосконалення законодавства, на підставі якого здійснюється адміністративно-правове регулювання санітарного та епідемічного благополуччя населення (підрозділи 2.1, 2.2, 3.2).

Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації становлять наукові праці фахівців у галузі філософії, загальної теорії держави і права, адміністративного права, інших галузевих правових наук, у тому числі зарубіжних дослідників. У ході дисертаційного дослідження було також вивчено законодавство деяких зарубіжних країн, досвід яких щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення може бути використаний в Україні.

Нормативною основою роботи є Конституція України, закони України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України, відомчі нормативно-правові акти, а також проекти нормативних актів, що визначають правові засади забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Емпіричну базу дослідження становлять: статистичні дані Міністерства охорони здоров'я України; статистичні дані Державної санітарно-епідеміологічної служби України; результати інтерв'ювання 350-ти посадових і службових осіб, які згідно з посадовими обов'язками забезпечують санітарне та епідемічне благополуччя населення; правова публіцистика, довідкові видання.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що робота є однією з перших спроб комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень науки адміністративного права дослідити проблеми адміністративно-правового регулювання діяльності із забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та виробити авторське бачення шляхів їх вирішення. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

вперше:

- запропоновано авторське визначення таких понять, як: «середовище життєдіяльності людини», «благополуччя», «радіаційна безпека», «принципи забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «суб'єкти забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «адміністративно-правові засоби у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «ліцензія у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»;

- виокремлено чотири групи небезпек життєдіяльності людства: природні, техногенні, соціально-політичні та комбіновані, перші три з яких указують на те, що небезпеки за своїм походженням належать до трьох елементів середовища життєдіяльності, яке оточує людину, - природного, техногенного (матеріально-культурного) та соціального. До четвертої групи належать природно-техногенні, природно-соціальні та соціально-техногенні небезпеки, джерелами яких є комбінація різних елементів середовища життєдіяльності;

- доведено необхідність прийняття Закону України «Про сертифікацію», запропоновано його структуру та основні положення, сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення, законів України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про захист населення від інфекційних хвороб», «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»;

удосконалено:

- наукові підходи щодо розуміння сутності санітарного та епідемічного благополуччя населення, що визначено як стан середовища життєдіяльності, що впливає на здоров'я населення, при якому показники захворюваності перебувають на усталеному рівні для даної території, умови проживання сприятливі для населення, а параметри факторів середовища життєдіяльності знаходяться в межах, визначених санітарними нормами;

- визначення поняття контролю у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення як діяльності публічної адміністрації (посадових осіб), яка полягає у спостереженні, аналізі та перевірці об'єктів контролю в цій сфері, спрямованої на запобігання, виявлення та припинення дій, що суперечать санітарному законодавству, правилам і стандартам, застосування заходів відповідальності до винних осіб;

- перелік санкцій за вчинення адміністративних проступків у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення;

- розуміння сутності мети санітарного та епідемічного благополуччя населення, якою є не лише вирішення комплексу завдань щодо розв'язання проблем охорони здоров'я населення, навколишнього середовища і довкілля, а й визначення шляхів удосконалення системи забезпечення санітарної та епідемічної безпеки, організаційних засад її функціонування, зміцнення технічної і ресурсної бази, зменшення захворюваності населення;

дістали подальшого розвитку:

- наукові підходи щодо визначення змісту санітарного та епідемічного благополуччя населення, у зв'язку з чим зазначено, що він, у першу чергу, охоплює сприятливе навколишнє середовище життєдіяльності та безпечні умови існування населення, які безпосередньо впливають на здоров'я людини;

- співвідношення понять «суб'єкти» та «учасники», зокрема визначено, що суб'єкти забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення - це носії публічно-правових владних прав та обов'язків, які визначають і реалізовують політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, а учасниками забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення є суб'єкти, котрі безпосередньо беруть участь у правовідносинах, які виникають у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення;

- пропозиції щодо вдосконалення системи суб'єктів публічного адміністрування у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, їх повноваження, форми та методи взаємодії між ними;

- визначення критеріїв класифікації засобів публічного адміністрування у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані:

- у науково-дослідній сфері - як основа для подальшого розроблення проблем адміністративно-правового регулювання сфери санітарного та епідемічного благополуччя населення;

- у правотворчості - для вдосконалення чинних і розроблення проектів законодавчих і підзаконних актів, що сприятиме поліпшенню правового регулювання сфери санітарного та епідемічного благополуччя населення;

- у правозастосовній діяльності - з метою підвищення ефективності організації та діяльності органів санітарного та епідемічного благополуччя населення;

- у навчальному процесі - під час підготовки підручників і навчальних посібників із дисциплін «Адміністративне право» та «Адміністративний процес» (акт впровадження у навчальний процес Харківського національного університету внутрішніх справ).

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації оприлюднено на науково-практичних конференціях: «Сучасні правові системи світу в умовах глобалізації: реалії та перспективи» (Київ, 2013); «Перспективи втілення демократичних цінностей та реалізація прав людини в Україні» (Київ, 2013); «Юридическая наука в ХХІ веке: перспективные и приоритетные направления исследований» (Симферополь, 2013).

Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження відображено в п'яти статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, а також у трьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел та двох додатків. Повний обсяг дисертації становить 240 сторінок, з яких основного тексту - 204 сторінки. Список використаних джерел складається з 236 найменувань та займає 26 сторінок. Додатки розміщені на 10 сторінках.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв'язок з науковими планами та програмами, мета і задачі, окреслюються об'єкт і предмет, методи дослідження, вказується на наукову новизну й практичне значення одержаних результатів, апробацію результатів дослідження та публікації.

Розділ 1 «Теоретико-правові засади сфери санітарного та епідемічного благополуччя населення» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Санітарне та епідемічне благополуччя населення як об'єкт правової охорони» визначено, що правова природа санітарного та епідемічного благополуччя населення в законодавстві України об'єднує два об'єкти охорони: здоров'я людини та середовище її проживання, тобто навколишнє природне середовище. Доведено, що термін «санітарне та епідемічне благополуччя населення», в першу чергу, охоплює сприятливе навколишнє середовище життєдіяльності та безпечні умови існування населення, які безпосередньо впливають на здоров'я людини.

Виокремлено основні ознаки санітарно-епідеміологічної безпеки й ознаки санітарного та епідемічного благополуччя населення.

На підставі аналізу правових актів, що регулюють відносини у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, та уніфікації нормативно-правового забезпечення автором доведено, що відсутність небезпеки і наявність сприятливих умов для людського організму - це два обов'язкові компоненти санітарного та епідемічного благополуччя населення, на які спрямоване його правове забезпечення.

У підрозділі 1.2 «Мета, завдання та принципи забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» встановлено, що метою санітарного та епідемічного благополуччя населення є не лише вирішення комплексу завдань щодо розв'язання проблем охорони здоров'я населення, навколишнього середовища і довкілля, а й визначення шляхів удосконалення системи забезпечення санітарної та епідемічної безпеки й організаційних засад її функціонування, зміцнення технічної і ресурсної бази, зменшення захворюваності населення.

Акцентовано увагу на виконанні низки завдань, реалізація яких дасть змогу зменшити або усунути шкідливий вплив небезпечних факторів на здоров'я людей і довкілля та запобігти виникненню інфекційних і професійних хвороб, різного роду епідемічних ситуацій.

Визначено зміст і запропоновано класифікацію принципів як узагальненої правової категорії, що визначає соціальну сутність та правову спрямованість будь-якої діяльності.

У підрозділі 1.3 «Фактори середовища життєдіяльності, що впливають на благополуччя населення» уточнено зміст, що вкладається в категорії «середовище» та «середовище життєдіяльності». Вивчено основні теоретичні концепції вчених різних галузей права щодо поняття та змісту факторів середовища життєдіяльності, які погіршують стан навколишнього середовища і несприятливо позначаються на здоров'ї, життєдіяльності та благополуччі населення. Визначено, що середовище життєдіяльності людини складається з трьох компонентів - природного, соціального та техногенного середовищ, які в сукупності утворюють навколишнє середовище. При дослідженні змісту цих компонентів визначено їх характерні ознаки та особливості. адміністративний відповідальність епідемічний благополуччя

Доведено, що все населення тією чи іншою мірою піддається негативному впливу різних чинників навколишнього середовища, які погіршують його якість і несприятливо позначаються на здоров'ї, життєдіяльності та благополуччі людей.

На підставі аналізу небезпек життєдіяльності людства здійснено класифікацію факторів, що безпосередньо призводять до негативного впливу на людину, згідно з якою всі небезпеки поділяються на чотири групи: природні, техногенні, соціально-політичні та комбіновані.

Розділ 2 «Механізм адміністративно-правового регулювання у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 2.1 «Нормативно-правове регулювання сфери санітарного та епідемічного благополуччя населення» зазначено, що в Україні створено правову базу, якою врегульовано компетенцію спеціальних органів, які забезпечують санітарне та епідемічне благополуччя населення. Охарактеризовано основні нормативно-правові акти у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Зауважено, що при всій позитивній динаміці формування законодавчої бази в цій сфері сьогодні необхідно запровадити єдиний понятійний апарат, що використовується у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, зокрема терміни «інфекційні захворювання, які становлять небезпеку для оточуючих», «обмежувальні заходи».

Доведено, що для забезпечення належного рівня безпеки здоров'я населення та середовища його життєдіяльності необхідне видання відповідних комплексних нормативно-правових актів; удосконалення системи управління та технічне переоснащення; поповнення матеріальних резервів, призначених для проведення заходів, спрямованих на збереження здоров'я та благополуччя населення, запобігання епідемічним ситуаціям.

У підрозділі 2.2 «Суб'єкти публічного адміністрування сфери санітарного та епідемічного благополуччя населення» уточнено поняття «публічна адміністрація», виокремлено її завдання та функції у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Здійснено розмежування правових категорій «учасник» і «суб'єкт». Доведено, що ці поняття несуть різне змістовне та правове навантаження і не є синонімами. Відповідно проаналізовано зміст термінів «суб'єкт забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «система суб'єктів забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та «учасники забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення». Встановлено, що суб'єкти забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення - це носії публічно-правових владних прав та обов'язків, які визначають і реалізовують політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, а учасники забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення є суб'єктами відносин, котрі безпосередньо беруть участь у правовідносинах, що виникають у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Запропоновано доповнити Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» главою «Система суб'єктів забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».

Доведено, що сьогодні в Україні утворено багатоструктурну систему публічного адміністрування у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, для якої характерними є складність та ієрархічність побудови - наявність рівнів, на яких вони діють, а правова основа щодо оптимального публічного адміністрування в цій сфері є недосконалою.

Для ефективного функціонування та територіальної структурованості, що сприятиме чіткому виконанню поставлених завдань для ефективного забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, запропоновано внести зміни до таких законів України: «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (ст. 1 «Визначення основних термінів і понять»); «Про захист населення від інфекційних хвороб» (ст. 26-1 «Лікування та правовий захист хворих на СНІД»); «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» (ч. 10 ст. 1 «Визначення термінів»); «Про місцеві державні адміністрації» (ст. 2 «Повноваження в галузі науки, освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту, материнства і дитинства, сім'ї та молоді»).

Розділ 3 «Засоби регулювання сфери санітарного та епідемічного благополуччя населення» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1 «Види та особливості засобів регулювання сфери санітарного та епідемічного благополуччя населення» аргументовано, що адміністративно-правові засоби адміністрування у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення поділяються на: регулятивні (ліцензування, сертифікація, державна санітарно-епідеміологічна експертиза, гігієнічна регламентація та державна реєстрація небезпечних факторів) і правоохоронні (державний контроль у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, державний нагляд у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, адміністративна відповідальність за порушення законодавства України у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення) засоби. Запропоновано авторське визначення понять «ліцензія у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «ліцензування у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «контроль у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «нагляд у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення». Доведено, що особливим регулятивним засобом публічного адміністрування у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення є державна санітарно-епідеміологічна експертиза, під якою розуміється професійна діяльність органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, що полягає в комплексному вивченні об'єктів експертизи з метою виявлення можливих небезпечних факторів у цих об'єктах, установленні відповідності об'єктів експертизи вимогам санітарного законодавства, а в разі відсутності відповідних санітарних норм - в обґрунтуванні медичних вимог щодо безпеки об'єкта для здоров'я та життя людини.

Особливу увагу приділено встановленню форм здійснення контролю у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Стверджується, що різновидом контролю виступає нагляд, який є похідною складовою з властивими специфічними ознаками. Наведено авторське визначення поняття нагляду у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

У підрозділі 3.2 «Адміністративна відповідальність за порушення норм, якими регулюється сфера санітарного та епідемічного благополуччя населення» уточнено зміст поняття «адміністративна відповідальність» і визначено її місце в системі засобів забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Встановлено, що адміністративна відповідальність у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення полягає в застосуванні уповноваженими суб'єктами публічної адміністрації заходів адміністративного впливу до осіб‚ які вчинили проступки у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, на підставах і в порядку, встановленому нормами адміністративного права.

Проаналізовано проступки, за які законодавством України передбачено адміністративну відповідальність у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, та виявлено недоліки, що стоять на заваді ефективного публічного адміністрування у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення: ухилення окремих посадових осіб від застосування адміністративних санкцій щодо порушників; недостатня урегульованість відповідальності юридичних осіб за правопорушення у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення і механізму її застосування; малозначність вказаних адміністративних санкцій. Для усунення вищезазначених недоліків автором запропоновано доповнити КУпАП главою «Адміністративні правопорушення в галузі забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», де передбачити посилення штрафних санкцій за проступки в даній сфері.

ВИСНОВКИ

В дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання - визначення сутності та особливостей адміністративно-правового регулювання у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, а також вироблення шляхів його вдосконалення. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети.

1. Обґрунтовано, що здоров'я - це такий стан організму, який характеризується оптимальною саморегуляцією, повною узгодженістю при функціонуванні всіх органів і систем, рівновагою поміж організмом і зовнішнім середовищем при відсутності хворобливих проявів.

Середовище життєдіяльності людини об'єднано в дві групи: навколишнє природне середовище, тобто те природне середовище, з яким людина перебуває в постійних зв'язках і яке є джерелом її здоров'я; соціальне середовище, тобто те, що відбувається зі здоров'ям і життям людини при її зв'язках і відносинах з іншими людьми.

2. Визначено, що середовище життєдіяльності людини включає в себе не тільки навколишній світ, з яким людина перебуває в постійних зв'язках, а й стан здоров'я людей при їх відносинах з іншими людьми, з тими матеріальними благами, які вони створюють і споживають.

3. Виокремлено ознаки санітарного та епідемічного благополуччя населення, зокрема: наявне навантаження факторів навколишнього середовища на здоров'я населення не викликає у нього ніяких фізичних і психічних відхилень; навколишнє природне середовище не створює інфекційні та небезпечні захворювання й ураження; наявне техногенне забруднення навколишнього середовища знаходиться в межах санітарних і екологічних нормативів і норм; відсутнє перевищення природного радіаційного фону; люди проживають за межами встановлених санітарних зон підприємств; показники захворюваності та смертності не залежать від несприятливих факторів довкілля; зберігається й поліпшується адаптаційна здатність людей до факторів навколишнього природного й соціального середовища; санітарно-епідемічні заходи мають профілактичний і запобіжний характер; населення перебуває в комфортному психофізичному стані; відсутній ризик зниження фізичного та інтелектуального потенціалу людей.

4. Принципи забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення визначено як закріплені в чинному законодавстві України основні ідеї, що характеризують сутність, правову природу, зміст і юридичне призначення інституту санітарного та епідемічного благополуччя населення, а також запобігання шкідливому впливу на здоров'я населення факторів навколишнього середовища та визначають подальший законодавчий розвиток та практику застосування заходів забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, спрямованих на оптимальне вирішення його завдань з метою забезпечення охорони здоров'я, сприятливого середовища проживання і санітарного та епідемічного благополуччя.

5. Доведено, що принципами забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення є: гарантування державою громадянам конституційного права на охорону здоров'я, сприятливе середовище проживання й санітарне та епідемічне благополуччя; гласність у сфері забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення; визнання захисту населення від хвороб одним із пріоритетних напрямів діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; вільний доступ населення до інформації про вплив факторів навколишнього середовища на здоров'я; превентивність діяльності щодо запобігання шкідливому впливу на здоров'я населення факторів навколишнього середовища; обов'язковість компенсації шкоди здоров'ю людини, заподіяної підприємствами, установами, організаціями та громадянами в результаті недотримання санітарних правил і норм, гігієнічних нормативів; комплексність проведення профілактичних, протиепідемічних, санітарних, соціальних і освітніх заходів, обов'язковість їх фінансування.

6. Обґрунтовано, що факторами, які позитивно впливають на здоров'я людини, є: здорова спадковість; сприятливі побутові, виробничі, кліматичні та природні умови, екологічно сприятливе середовище проживання; високий рівень профілактичних заходів, своєчасна і повноцінна медична допомога; раціональна організація життєдіяльності; адекватна рухова активність, осілий, а також соціальний спосіб життя.

7. Визначено, що нормативні акти, які регулюють діяльність держави у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, поділяються на: загальноправові, які формулюють базовий понятійний апарат, принципи, цілі, задачі, основні напрями державної політики в даній сфері; спеціальні - законодавство у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, яке становить систему нормативно-правових актів, що регулюють безпосередні відносини, які виникають у цій сфері.

8. Аргументовано, що суб'єктами забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення є носії публічно-правових владних прав та обов'язків, які визначають і реалізують державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, а учасниками забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення є суб'єкти відносин, котрі безпосередньо беруть участь у правовідносинах, що виникають у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

9. Встановлено, що адміністративно-правовими засобами є сукупність прийомів і способів, за допомогою яких публічна адміністрація впливає на суспільні відносини у різних сферах з метою регулювання та охорони публічних інтересів. Відповідно адміністративно-правові засоби у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення визначено як сукупність установлених нормами адміністративного права способів і прийомів, за допомогою яких публічна адміністрація впливає на суспільні відносини у зазначеній сфері з метою регулювання та охорони публічних інтересів і досягнення поставлених цілей у зазначеній сфері.

10. Доведено доцільність поділу адміністративно-правових засобів регулювання у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення на: регулятивні (ліцензування, сертифікація, державна санітарно-епідеміологічна експертиза, гігієнічна регламентація та державна реєстрація небезпечних факторів) і правоохоронні (державний контроль у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, державний нагляд у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, адміністративна відповідальність за порушення законодавства України у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення) засоби.

11. Під ліцензією у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення запропоновано розуміти документ державного зразка, виданий уповноваженим органом публічного управління, що засвідчує право на здійснення певних видів діяльності, пов'язаних із потенційною небезпекою для здоров'я людей; а ліцензуванням у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення - засіб регулювання при забезпеченні санітарного та епідемічного благополуччя населення, який регулює видачу, призупинення дії, анулювання і вилучення ліцензій на здійснення певних видів діяльності, пов'язаних із потенційною небезпекою для здоров'я людей, та контроль за їх здійсненням.

12. Визначено, що адміністративна відповідальність у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення - це застосування уповноваженими суб'єктами публічної адміністрації заходів адміністративного впливу до осіб‚ які вчинили проступки у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, на підставах і в порядку, встановленому нормами адміністративного права.

13. Встановлено відповідні прогалини та колізії у сфері правового регулювання санітарного та епідемічного благополуччя населення. З метою їх усунення запропоновано внести зміни та доповнення до: КУпАП, який доцільно доповнити главою «Адміністративні правопорушення в галузі забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»; Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», ст. 1 якого доповнити поняттями: «інфекційні захворювання», «інфекційні захворювання, які становлять небезпеку для оточуючих», «обмежувальні заходи (карантин)», а також доповнити цей Закон статтями: «Принципи забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та «Повноваження місцевих органів виконавчої влади по забезпеченню санітарного та епідемічного благополуччя населення»; розділом «Система суб'єктів забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»; Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», доповнивши його ст. 26-1 «Лікування та правовий захист хворих на СНІД»; Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», доповнивши його ч. 10 ст. 1 поняттям радіаційної безпеки.

14. Доведено необхідність прийняття Закону України «Про сертифікацію» (проект розроблено автором та запропоновано в додатках до дисертації).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Татарова Т. О. Система правового регулювання сфери санітарного та епідемічного благополуччя населення / Т. О. Татарова // Право : науковий вісник Ужгородського національного університету. - 2013. - № 2 (2). - С. 309-312.

2. Татарова Т. О. Поняття факторів середовища життєдіяльності, що впливають на благополуччя населення / Т. О. Татарова // Наука і правоохорона. - 2013. - № 2. - С. 75-81.

3. Татарова Т. О. Сутність санітарного та епідемічного благополуччя населеня / Т. О. Татарова // Митна справа. - 2013. - № 2. Ч. 2. - С. 491-496.

4. Татарова Т. А. Принципы обеспечения санитарного и эпидемического благополучия населения / Т. А. Татарова // Закон и жизнь. - 2013. - № 2. - С. 48-50.

5. Татарова Т. О. Характеристика суб'єктів публічного адміністрування в сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення / Т. О. Татарова // Науковий вісник Херсонського державного університету. - 2013. - № 3. Т. 2. - С. 66-69.

6. Татарова Т. О. Здоров'я населення та середовище життєдіяльності як основні елементи санітарного та епідемічного благополуччя населення / Т. О. Татарова // Сучасні правові системи світу в умовах глобалізації: реалії та перспективи : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. : [у 2 ч.] (м. Київ, 13-14 квіт. 2013 р.). - К. : Центр прав. наук. дослідж., 2013. - Ч. ІІ. - С. 83-85.

7. Татарова Т. О. Ознаки санітарного та епідемічного благополуччя населення / Т. О. Татарова // Перспективи втілення демократичних цінностей та реалізація прав людини в Україні : матеріали підсумк. наук.-теорет. конф. (м. Київ, 24 квіт. 2013 р.). - К. : Нац. акад. внутр. справ, 2013. - С. 119-121.

8. Татарова Т. О. Мета та завдання забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення / Т. О. Татарова // Юридическая наука в ХХІ веке: перспективные и приоритетные направления исследований : материалы Междунар. науч.-практ. конф. (г. Симферополь, 13-14 сент. 2013 г.). - Симферополь : Науч. об-ние «Юридическая мысль», 2013. - С. 101-105.

АНОТАЦІЯ

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Харківський національний університет внутрішніх справ. - Харків, 2014.

Дисертацію присвячено визначенню змісту та особливостей адміністративно-правового регулювання у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення. Визначено поняття, мету, завдання та принципи забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення. Розглянуто сутність факторів середовища життєдіяльності, які впливають на благополуччя населення. Розкрито зміст негативних факторів середовища життєдіяльності людини, виокремлено їх характерні ознаки та особливості.

Проаналізовано систему нормативно-правових актів у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення. Визначено шляхи вдосконалення адміністративно-правового регулювання у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, а також виокремлено основні фактори ефективності публічного адміністрування в даній сфері.

З'ясовано зміст та специфіку діяльності суб'єктів адміністративно-правового регулювання під час забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Ключові слова: середовище життєдіяльності людини, здоров'я населення, санітарне та епідемічне благополуччя населення, негативні фактори, профілактичні заходи, нормативні акти, благополуччя населення.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс, финансовое право, информационное право. - Харьковский национальный университет внутренних дел. - Харьков, 2014.

Диссертация посвящена исследованию административно-правового регулирования в сфере обеспечения санитарного и эпидемического благополучия населения. Диссертантом изучены основные теоретические концепции ученых разных отраслей права относительно понятия и содержания здоровья и благополучия населения. Выделены основные признаки санитарно-эпидемиологической безопасности и признаки санитарного и эпидемического благополучия населения.

Определены понятие и цель обеспечения санитарного и эпидемического благополучия населения. Акцентировано внимание на выполнении ряда задач, реализация которых позволит уменьшить или устранить вредное влияние опасных факторов на здоровье людей и окружающую среду и предотвратить возникновение инфекционных и профессиональных болезней, разного рода эпидемических ситуаций.

Исследовано содержание, особенности и классификация принципов как обобщенной правовой категории, которая определяет социальную сущность и правовую направленность любой деятельности. Классифицируя принципы обеспечения санитарного и эпидемического благополучия населения, автор разделяет их на общие и специальные, так как именно это разделение дает возможность в полном объеме раскрыть суть указанной категории в данной сфере.

Проанализирована система нормативно-правовых актов в сфере обеспечения санитарного и эпидемического благополучия населения. Определены пути совершенствования административно-правового регулирования в сфере обеспечения санитарного и эпидемического благополучия населения, а также выделены основные факторы эффективности публичного администрирования в этой сфере.

Диссертантом охарактеризованы содержание и специфика деятельности субъектов административно-правового регулирования при обеспечении санитарного и эпидемического благополучия населения. Проведён анализ компетенции публичных органов управления в сфере обеспечения санитарного и эпидемического благополучия населения.

Особое внимание уделяется характеристике административно-правовых средств по публичному администрированию в сфере обеспечения санитарного и эпидемического благополучия населения. Аргументировано, что административно-правовые средства администрирования в сфере обеспечения санитарного и эпидемического благополучия населения делятся на: регулятивные (лицензирование, сертификация, государственная санитарно- эпидемиологическая экспертиза, гигиеническая регламентация и государственная регистрация опасных факторов) и правоохранительные (государственный контроль в сфере обеспечения санитарного и эпидемического благополучия населения, государственный надзор в сфере обеспечения санитарного и эпидемического благополучия населения, административная ответственность за нарушение законодательства Украины в сфере обеспечения санитарного и эпидемического благополучия населения).

Также в работе исследуется институт административной ответственности за нарушение требований безопасности в сфере санитарного и эпидемического благополучия населения, предложена собственная дефиниция «административная ответственность в сфере обеспечения санитарного и эпидемического благополучия населения», которая заключается в применении уполномоченными субъектами публичной администрации мер административного воздействия к лицам, совершившим проступки в сфере обеспечения санитарного и эпидемического благополучия населения, на основании и в порядке, установленном нормами административного права.

Проанализированы проступки, за которые законодательством Украины предусмотрена административная ответственность в сфере обеспечения санитарного и эпидемического благополучия населения.

Ключевые слова: среда жизнедеятельности человека, здоровье населения, санитарное и эпидемическое благополучие населения, негативные факторы, профилактические мероприятия, нормативные акты, благополучие населения.

Dissertation for the degree of candidate of juridical sciences, specialty 12.00.07 - administrative law and process, financial law, information law. - Kharkov University of Internal Affairs. - Kharkov, 2014.

This research focuses on the administrative and legal regulation in the area of sanitary and epidemiological welfare of the population. The concept, the purpose, the objectives and the principles of the sanitary and epidemiological welfare of the population are investigative. The essence of the life environmental factors that affect the well-being of the population is determined. The content of negative environmental factors of human activity, their characteristics and features are given.

The system of the legal acts in the area of sanitary and epidemiological welfare of the population is examine. The ways of the improving the administrative and legal regulation in the area of sanitary and epidemiological welfare of the population are determined, and singled out the main factors of efficiency of public administration in the area.

The content and the specific activity of the administrative and legal regulation in ensuring sanitary and epidemiological welfare of the population are given.

Key words: environment human life, health, sanitary and epidemiological welfare of the population, the negative factors, preventive measures, regulations, welfare.

Размещено на Allbest.ru

...