Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

УДК 342.95

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

адміністративно-правове регулювання адвокатської діяльності в україні

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Меєрович Наталія Анатоліївна

Харків-2014

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Харківському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук,

старший науковий співробітник

Ковальська Віта Володимирівна,

Харківський національний університет

внутрішніх справ, начальник кафедри адміністративного права та процесу.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент

Куліш Анатолій Миколайович,

Сумський державний університет,

декан юридичного факультету;

кандидат юридичних наук

Стаматіна Марина Владиславівна,

заступник Харківського міського голови

з питань правового забезпечення.

Захист відбудеться 24 квітня 2014 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.700.01 у Харківському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, просп. 50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, просп. 50-річчя СРСР, 27.

Автореферат розісланий 22 березня 2014 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л. В. Могілевський

АНОТАЦІЯ

Меєрович Н. А. Адміністративно-правове регулювання адвокатської діяльності в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Харківський національний університет внутрішніх справ. - Харків, 2014.

Дисертація присвячена дослідженню теоретичних і практичних питань адміністративно-правового регулювання адвокатської діяльності в Україні. У роботі здійснено історико-правовий огляд становлення та розвитку адвокатської діяльності. Уточнено поняття, завдання та значення адвокатської діяльності як предмета адміністративно-правового регулювання. Охарактеризовано нормативно-правове забезпечення адвокатської діяльності. Повноваження та відповідальність адвоката визначено як основні складові його адміністративно-правового статусу. З'ясовано принципи здійснення адвокатської діяльності. Надано характеристику формам адвокатської діяльності. Класифіковано види адвокатської діяльності. Окреслено підстави та порядок організації надання правової допомоги. Запропоновано напрямки вдосконалення організаційно-правового забезпечення адвокатської діяльності. Визначено правове врегулювання порядку оплати праці та оподаткування адвокатської діяльності. Вивчено зарубіжний досвід правового регулювання адвокатської діяльності та з'ясовані можливості його впровадження в Україні.

Ключові слова: адміністративно-правове регулювання, адвокатська діяльність, адміністративне право, адміністративно-правовий статус, адвокат, адвокатура, правова допомога, відповідальність, гарантії, захист прав та свобод людини і громадянина.

АННОТАЦИЯ

Меерович Н. А. Административно-правовое регулирование адвокатской деятельности в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс, финансовое право, информационное право. - Харьковский национальный университет внутренних дел. - Харьков, 2014.

В работе проведен историко-правовой обзор становления и развития адвокатской деятельности. Уточнено понятие, задачи и значение адвокатской деятельности как предмета административно-правового регулирования. Охарактеризовано нормативно-правовое обеспечение адвокатской деятельности. Полномочия и ответственность адвоката определены как основные составляющие его административно-правового статуса. Выяснены принципы осуществления адвокатской деятельности. Охарактеризованы формы адвокатской деятельности. Классифицированы виды адвокатской деятельности. Очерчены основания и порядок организации предоставления правовой помощи. Предложены направления совершенствования организационно-правового обеспечения адвокатской деятельности. Определено правовое регулирование порядка оплаты труда и налогообложения адвокатской деятельности. Изучен зарубежный опыт правового регулирования адвокатской деятельности и выяснены возможности его внедрения в Украине.

Определено место адвокатуры в современной правовой системе Украины как один из способов самоограничения государственной власти, с помощью которого создается институт гражданского общества и закрепляется возможность полноценной реализации и защиты гражданами своих прав и свобод.

Обосновано, что законодательное закрепление только дисциплинарной ответственности адвоката является вполне справедливым, ведь адвокат - это профессиональное звание, а следовательно, и привлекаться к ответственности он должен за нарушение профессиональных обязанностей. Определено, что основными принципами осуществления адвокатской деятельности является обусловленная объективным развитием общества и государства система мировоззренческих идей, научных положений и убеждений, которые положены в основу института адвокатуры и адвокатской деятельности и отражают его общественную роль и особенности реализации функционального назначения.

Выяснено, что содержание таких видов адвокатской деятельности, как предоставление правовой информации, консультаций и разъяснений, как правило, состоит в обмене информацией между клиентом и адвокатом. Акцентировано внимание на том, что предоставлять правовую информацию, консультации и разъяснения адвокат должен только в пределах своей профессиональной правосубъективности, то есть исключительно по юридическим вопросам.

Ключевые слова: административно-правовое регулирование, адвокатская деятельность, административное право, административно-правовой статус, адвокат, адвокатура, правовая помощь, ответственность, гарантии, защита прав и свобод человека и гражданина.

SUMMARY

Meerovich N. A. The administrative legal adjusting of advocate activity is in Ukraine - Manuscript.

Dissertation for candidate of law by specialty 12.00.07 _ Administrative law and Process; Financial Law; Information Law. - Kharkiv National University of Internal Affairs. - Kharkov, 2014.

Dissertation is devoted research of theoretical and practical questions of the administrative legal adjusting of advocate activity in Ukraine. The historical legal review of becoming and development of advocate activity is in-process carried out. A concept, task and value of advocate activity, is specified. The normative legal providing of advocate activity is described. Certainly plenary powers and responsibility of advocate as basic constituents him legal status. Principles of realization of advocate activity are found out. Description the forms of advocate activity are given. The types of advocate activity are classified. Outlined grounds and order of organization of grant of legal aid. Directions of perfection of legal or ware of advocate activity are offered. Certainly legal settlement of order of payment of labour and taxation of advocate activity. Foreign experience of the legal adjusting of advocate activity and found out possibilities of his introduction is studied in Ukraine.

Key words: administrative legal adjusting, advocate activity, administrative law, legal status, advocate, advocacy, legal aid, responsibility, guarantees, defence of rights and freedoms of man and citizen.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Для України, як і для будь якої іншої демократичної правової держави, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека є найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Конституцією передбачено, що утвердження й забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. З метою реалізації вказаних конституційних положень у державі створюється та діє низка інститутів, більшість із яких входить до складу її механізму і має, відповідно, чітко виражену державну природу. Однак деякі з цих інститутів, хоча й виконують функції забезпечення прав, свобод і законних інтересів людини, зокрема їх охорону та захист, утім не мають державного характеру та являють собою продукт розвитку громадянського суспільства. Одним із таких інститутів є адвокатура, яка, відповідно до діючого Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», є недержавним самоврядним інститутом, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому Законом.

У зв'язку з наведеним одними з актуальних наукових та практичних завдань, які потребують вирішення, є з'ясування ролі та місця адміністративного права в правовому регулюванні адвокатської діяльності, визначення особливостей механізму реалізації адвокатської діяльності, знаходження шляхів удосконалення адміністративно-правового регулювання адвокатської діяльності.

Окремі аспекти адміністративно-правового регулювання адвокатської (правозахисної) діяльності досліджувались у наукових працях В. Б. Авер'янова, С. М. Алфьорова, О. В. Анпілогова, О. М. Бандурки, І. Л. Бачило, Ю. П. Битяка, В. М. Гаращука, І. П. Голосніченка, С. М. Гусарова, Є. В. Додіна, Р. А. Калюжного, С. В. Ківалова, В. В. Ковальської, Ю. М. Козлова, А. Т. Комзюка, В. В. Копєйчикова, А. М. Куліша, Є. В. Курінного, К. Б. Левченко, О. М. Музичука, Д. М. Павлова, А. О. Селіванова, М. В. Стаматіної, В. С. Стефанюка, Ю. А. Тихомирова, В. О. Шамрая, В. К. Шкарупи, М. К. Якимчука тощо. Однак більшість питань, пов'язаних з адміністративно-правовим регулюванням адвокатської діяльності, досі не розроблено, відповідно залишились невирішеними проблеми теоретичного, організаційного й правового характеру такої діяльності, зокрема закріплення адміністративно-правового статусу ад воката, вдосконалення організації адвокатської діяльності та гарантій її здійснення.

Таким чином, необхідність удосконалення правових засад адвокатської діяльності, відсутність комплексних наукових досліджень у даній царині, недосконалість правового закріплення організації діяльності адвоката обумовлюють актуальність і вказують на необхідність комплексного дослідження широкого кола питань, пов'язаних з адміністративно-правовим регулюванням адвокатської діяльності в Україні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження спрямоване на виконання Концепції формування системи безоплатної правової допомоги в Україні, схваленої Указом Президента України від 9 червня 2006 р., Концепції Державної цільової програми формування системи безоплатної правової допомоги на 2013-2017 роки, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 4 липня 2012 р., Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011-2015 pp., затверджених постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 24.09.2010 р. № 10-14, п. 32 Додатку 4, п. 22 Додатку 16, пп. 9, 16 Додатку 17 Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 років, затверджених наказом МВС України від 29 липня 2010 р. № 347, пп. 17.3, 17.5, 17.6 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011-2014 рр., затверджених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 27 грудня 2010 р. (протокол № 10).

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні сутності, змісту, особливостей та механізму адміністративно-правового регулювання адвокатської діяльності в Україні, а також окресленні шляхів його розвитку та вдосконалення.

Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні задачі:

- здійснити історико-правовий огляд становлення та розвитку адвокатської діяльності;

- уточнити поняття, завдання та значення адвокатської діяльності як предмета адміністративно-правового регулювання;

- охарактеризувати нормативно-правове забезпечення адвокатської діяльності;

- визначити повноваження та відповідальність адвоката як основних складових його адміністративно-правового статусу;

- з'ясувати принципи здійснення адвокатської діяльності;

- надати характеристику формам адвокатської діяльності;

- встановити види адвокатської діяльності;

- окреслити підстави та порядок організації надання правової допомоги;

- запропонувати напрямки вдосконалення організаційно-правового забезпечення адвокатської діяльності;

- визначити правове врегулювання порядку оплати праці та оподаткування адвокатської діяльності;

- вивчити зарубіжний досвід правового регулювання адвокатської діяльності та з'ясувати можливості його впровадження в Україні.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають під час здійснення адвокатської діяльності.

Предметом дослідження є адміністративно-правове регулювання адвокатської діяльності в Україні.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження стали філософські, сучасні загальні та спеціальні методи наукового пізнання. Їх застосування обумовлено системним підходом, що дає змогу проаналізувати проблеми в єдності їх соціального змісту та юридичної форми. Основними спеціальними правовими методами дослідження стали: логіко-семантичний, системно-структурний, історичний та догматичний аналіз, формально-логічний, статистичний, порівняльно-правовий. Зокрема, за допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (розділи 1-3), уточнено поняття, завдання та значення адвокатської діяльності (підрозділ 1.2), з'ясовано принципи здійснення адвокатської діяльності (підрозділ 2.2). Завдяки застосуванню методу історичного аналізу здійснено історико-правовий огляд становлення адвокатської діяльності (підрозділ 1.1), системно-структурний метод використано для характеристики нормативно-правового забезпечення адвокатської діяльності (підрозділ 1.3). Формально-догматичний аналіз уможливив виявлення недоліків правового врегулювання статусу адвоката та організаційного забезпечення його діяльності (розділи 2, 3). За допомогою формально-логічного методу сформульовано висновки та рекомендації щодо вдосконалення адміністративно-правового регулювання адвокатської діяльності (розділи 2, 3). У дисертації також використано порівняльно-правовий метод для дослідження правового регулювання адвокатської діяльності в зарубіжних країнах і з'ясування можливостей його використання в Україні (підрозділ 3.3). Статистичний і документальний аналіз застосовувались для визначення недоліків правового регулювання адвокатської діяльності.

Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації становлять наукові праці фахівців у галузі філософії, загальної теорії держави і права, теорії управління та адміністративного права, інших галузевих правових наук, у тому числі зарубіжних. Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, які визначають правові засади адвокатської діяльності. Дисертант звертався також до законодавства деяких зарубіжних держав, досвід яких може бути використаний в Україні. Інформаційною та емпіричною основою дослідження є узагальнення практики діяльності адвокатів в Україні, політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є однією з перших спроб комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень науки адміністративного права визначити недоліки адміністративно-правового регулювання адвокатської діяльності в Україні та запропонувати авторське бачення шляхів їх вирішення. В результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

вперше:

- обґрунтовано дуалістичну природу адвокатської діяльності, у зв'язку з чим наголошено, що, з одного боку, адвокати діють на платній основі, а отже, однією з цілей осіб, що є адвокатами чи прагнуть ними стати, є задоволення власних економічних потреб, а з іншого - сам інститут адвокатури сформувався не як комерційний, а як засіб охорони та захисту прав, свобод і законних інтересів учасників суспільного життя (фізичних та юридичних осіб);

- запропоновано власне визначення поняття адвокатської діяльності як кваліфікованої юридичної допомоги, надаваної на професійній основі особами, що одержали статус адвоката в порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», фізичним і юридичним особам з метою захисту їхніх прав, свобод і законних інтересів, а також забезпечення доступу до правосуддя;

- акцентовано увагу на відсутності законодавчого закріплення поняття страхування адвокатської діяльності. Визначено, що страхування адвокатської діяльності - це особливий вид страхування професійної відповідальності адвокатів при здійсненні ними адвокатської діяльності, який надає кожному можливість пред'явити адвокатам претензії за допущені помилки при виконанні ними професійних обов'язків, що також може слугувати підставою для підвищення якості надання адвокатами правової допомоги;

удосконалено:

- розуміння основних історико-правових засад становлення та розвитку адвокатури, які свідчать про те, що поява адвокатури як публічного інституту була викликана складною системою взаємовідносин між суспільством і державою, а також потребою зовнішнього, тобто публічного контролю за останньою у сфері здійснення правосуддя;

- визначення особливостей адміністративно-правового статусу адвоката, а саме повноважень адвоката, зокрема підкреслено, що права та обов'язки можуть закріплюватися і у формі прямих заборон, тобто визначення переліку дій, від вчинення яких адвокат зобов'язаний утриматися, і у формі відповідальності;

- характеристику представництва як виду адвокатської діяльності, що полягає в наступному: адвокат, у межах наданих йому повноважень, вчиняє від імені та в інтересах клієнта дії матеріально-правового та (або) процесуального характеру, при цьому адвокат, по-перше, спостерігає за тим, щоб усі юридично значущі дії, які прямо вчиняються іншими учасниками суспільних відносин щодо його клієнта або так чи інакше його стосуються, не порушували прав, свобод і законних інтересів останнього, а в разі порушення - відстоює та захищає їх; по-друге, забезпечує законність дій самого клієнта, інтереси якого представляє; і по-третє, сприяє здійсненню правосуддя;

- класифікацію нормативно-правових актів, що регламентують адвокатську діяльність, та охарактеризовано їх зважаючи на юридичну силу, а також запропоновано закріпити ними положення, згідно з якими адвокат зобов'язаний здійснювати адвокатську діяльність тільки в тих організаційних формах, що прямо передбачені законом, та включити до переліку принципів адвокатської діяльності гуманізм і професіоналізм;

- процедуру допуску до адвокатської діяльності для адвокатів іноземних держав, які виявили бажання працювати на території України, зокрема надана пропозиція запровадити обов'язкове проходження атестації таким адвокатом з питань знання національного законодавства або закріпити положення, згідно з яким адвокати іноземних держав можуть здійснювати адвокатську діяльність на території України виключно з питань права певної іноземної держави;

дістали подальшого розвитку:

- розуміння того, що прийняття Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» було покликане розширити та конкретизувати повноваження адвокатів, ствердити та зміцнити гарантії їх діяльності, вдосконалити механізм відповідальності адвокатів, визначивши чіткий перелік підстав притягнення їх до дисциплінарної відповідальності, встановивши прозору та змагальну процедуру розгляду питання притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності;

- характеристика місця адвоката в сучасній правовій системі України, що можна визначити як один зі способів самообмеження державної влади, що сприяє повноцінній реалізації та захисту громадянами своїх прав і свобод, та наголошено, що адвокати, хоча і не входять до складу державного механізму, проте індивідуалізують щодо конкретних випадків правозахисну та правоохоронну функцію держави;

- визначення принципів здійснення адвокатської діяльності як обумовленої об'єктивним розвитком суспільства і держави системи світоглядних ідей, наукових положень і переконань, що покладені в основу інституту адвокатури та адвокатської діяльності та відображають його суспільну роль і особливості реалізації функціонального призначення;

- класифікація обов'язків адвоката, які залежно від спрямованості можна поділити на обов'язки: перед клієнтом, перед державою, перед судом, перед органами державної влади та місцевого самоврядування, перед колегами, перед суспільством;

- пропозиції щодо вдосконалення адміністративного законодавства в Україні, яке регулює адвокатську діяльність, з урахуванням зарубіжного досвіду, серед яких: закріплення додаткового переліку принципів адвокатської діяльності; визначення окремих аспектів закріплення організаційних засад діяльності адвокатури; розширення меж повноважень адвокатів; передбачення права на пільгове оподаткування адвокатської діяльності; закріплення порядку та умов страхування адвокатської діяльності.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені у дисертаційному дослідженні висновки і пропозиції можуть бути використані в:

- науково-дослідній діяльності - для подальшого опрацювання проблемних питань адміністративно-правового регулювання адвокатської діяльності;

- правотворчості - у ході вдосконалення чинного адміністративного законодавства, яке регулює діяльність адвокатів в Україні;

- правозастосовній діяльності - з метою вдосконалення практики адміністративно-правового регулювання адвокатської діяльності (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у практичну діяльність адвоката Корецької Л. В. від 10.12 2013 р.);

- навчальному процесі - під час підготовки підручників і навчальних посібників з курсів «Адміністративне право», «Адвокатура України», вони вже використовуються в ході проведення занять із зазначених дисциплін у Харківському національному університеті внутрішніх справ. Їх враховано також у навчально-методичних розробках, підготовлених за участю автора (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у навчальний процес Харківського національного університету внутрішніх справ від 12.12.2013 р.).

Апробація результатів дослідження. Підсумки розроблення проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення й висновки було оприлюднено дисертантом на чотирьох міжнародних та науково-практичних конференціях, зокрема: «Сучасні проблеми правового забезпечення державних реформ» (Львів, 2012), «Роль права у забезпеченні законності та правопорядку» (Запоріжжя, 2012), «Держава і право: проблеми становлення та стратегії розвитку» (Ужгород, 2013), «Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні» (Харків, 2013).

Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження відображено в п'яти статтях, опублікованих у фахових виданнях, та двох тезах доповідей і наукових повідомлень на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, поділених на десять підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 203 сторінки. Список використаних джерел складається зі 189 найменувань і займає 20 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

адвокат адміністративний правовий відповідальність

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації‚ визначається її зв'язок із науковими планами та програмами, окреслюються мета і задачі‚ об'єкт і предмет‚ методи дослідження‚ викладається наукова новизна, вказується на практичне значення одержаних результатів, наводяться відомості, які свідчать про апробацію результатів дослідження та публікації.

У розділі 1 «Теоретична характеристика адміністративно-правового регулювання адвокатської діяльності в Україні» проведено історико-правовий огляд становлення адвокатської діяльності; охарактеризовано поняття, завдання та значення адвокатської діяльності як предмета адміністративно-правового регулювання; розкрито стан нормативно-правового забезпечення адвокатської діяльності. Розділ складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Історико-правовий огляд становлення та розвитку адвокатської діяльності» наголошено, що доходити серйозних висновків з питань адвокатури на основі аналізу лише сьогоднішніх реалій є неправильним, у зв'язку з чим охарактеризовано адвокатську діяльність починаючи з давньогрецького періоду. Наголошено, що важливим етапом розвитку адвокатури є часи Давнього Риму. Аналіз історії адвокатури в Україні дозволив переконатись, що протягом тривалого часу значення адвокатури зменшувалося, і адвокатура не могла знайти належного законодавчого регулювання. Минуле адвокатури розкрило багато важливих властивостей її сучасного стану.

В історії становлення інституту адвокатури на території сучасної України виділено та охарактеризовано наступні періоди: (а) період становлення й розвитку адвокатури з XV ст. по 1917 р.; (б) радянський період розвитку адвокатури з 1917 р. до початку 90-х років XX ст.; (в) період розвитку адвокатури в незалежній Україні. Акцентовано увагу на тому, що підвищення ролі адвокатури в суспільстві пов'язане з прийняттям Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що дозволяє формувати в Україні інститут адвокатури європейського зразка та надає відповідний спектр гарантій здійснення адвокатської діяльності.

У підрозділі 1.2 «Поняття, завдання та значення адвокатської діяльності як предмета адміністративно-правового регулювання» детальному аналізу піддано наукові підходи та погляди законодавця щодо визначення понять «адвокатура» та «адвокатська діяльність». Розкрито етимологічне та лінгвістичне походження поняття «адвокат». Доведено, що сучасне законодавство пов'язує поняття адвокатури насамперед з адвокатською діяльністю, що є предметом адміністративно-правового регулювання. Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає особливості адвокатської діяльності в її змісті, суб'єктах, організації діяльності, функціях, повноваженнях, гарантіях діяльності та цілях.

Встановлено, що основним завданням адвокатської діяльності є надання юридичної допомоги. Завдання адвокатської діяльності проаналізовано через призму переліку видів юридичної допомоги. Доведено, що перелік видів юридичної допомоги, яка може надаватися адвокатами, не є вичерпним. Обґрунтовано правильність такого регламентування з точки зору законодавчої техніки, адже виключний перелік обмежував би права громадян на отримання юридичної допомоги. Зроблено висновок, що основне значення адвокатської діяльності полягає в можливості захисту громадянами України реалізовувати свої права, свободи та законні інтереси, а також поновлювати та захищати порушені права.

У підрозділі 1.3 «Нормативно-правове забезпечення адвокатської діяльності» вивчено та проаналізовано такі основні нормативно-правові акти, що регламентують адвокатську діяльність: Конституція України (зокрема ст. 29, 63, 59); Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; Правила адвокатської етики; Положення про Раду адвокатів України; Положення про Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури; Положення про щорічні внески адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування; Порядок підвищення кваліфікації адвокатами України; Положення про комісію з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правової допомоги; Положення про ордер адвоката та порядок ведення реєстру ордерів; Положення про помічника адвоката; Порядок допуску до складання кваліфікаційного іспиту, порядок складання кваліфікаційного іспиту та методика оцінювання результатів кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю в Україні; Програма складання кваліфікаційного іспиту; Програма проходження стажування для отримання особою свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; Положення про організацію та порядок проходження стажування для отримання особою свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Найбільшу увагу приділено характеристиці Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Наголошено, що прийняття вказаного Закону визначило законодавчі засади для створення в Україні професійного самоврядного інституту адвокатури та посилення гарантій діяльності адвокатури. Доведено, що оновлена нормативна база у сфері адвокатської діяльності дозволяє формувати в Україні інститут адвокатури європейського зразка.

У розділі 2 «Адміністративно-правовий статус адвоката та механізм реалізації адвокатської діяльності в Україні» з'ясовано повноваження та відповідальність адвоката; розкрито принципи здійснення, види та форми адвокатської діяльності; охарактеризовано підстави та порядок організації надання правової допомоги адвокатами. Розділ містить чотири підрозділи.

У підрозділі 2.1 «Повноваження та відповідальність адвоката як основні складові його адміністративно-правового статусу» на підставі аналізу енциклопедичних джерел та точок зору науковців наголошено, що повноваження та відповідальність адвоката становлять ядро його адміністративно-правового статусу.

Доведено, що проведення реформування інституту адвокатури посприяло більш чіткому та конкретизованому визначенню повноважень адвоката. Сьогодні адвокат має достатньо прав для нормального здійснення ним свого функціонального призначення. Разом із тим відзначено, що адвокат фактично не має жодних особливих прав порівняно зі звичайним громадянином, окрім права посвідчувати копії документів у справах, які він веде. Під час аналізу повноважень адвоката окрему увагу приділено обов'язкам адвоката як елементу його повноважень. При цьому акцентовано увагу на тому, що закріплення прав та обов'язків адвоката не обмежується лише вказівкою на них у Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Під час аналізу відповідальності адвоката наголошено, що відповідальність застосовується індивідуально до кожного з учасників суспільних відносин, тому специфіка правового статусу тих чи інших категорій учасників суспільних відносин обумовлює особливості їх відповідальності. Це стосується й адвокатів, питання відповідальності яких урегульовані спеціальним законом. Проведено дослідження визначення поняття «відповідальність» в енциклопедичній та юридичній літературі. Констатовано, що більшість із визначень поняття відповідальності мають тільки зовнішні відмінності, тобто у формулюванні, втім його сутність при цьому залишається незмінною - це обов'язок особи, що вчинила порушення, понести для себе негативні наслідки певного характеру. Тобто відповідальність являє собою специфічну форму обов'язку, що виникає тільки в разі порушення чийогось права (свободи, законного інтересу). Доведено, що основним видом відповідальності адвоката є дисциплінарна відповідальність. Розкрито юридичну природу дисциплінарної відповідальності адвокатів. Охарактеризовано підстави, порядок, умови та процедуру притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.

У підрозділі 2.2 «Принципи здійснення та форми адвокатської діяльності» з метою розгляду принципів адвокатської діяльності визначено сутність поняття «принцип» та охарактеризовано значення принципів. На підставі аналізу поглядів учених встановлено, що попри певні відмінності у формулюванні визначення поняття принципу його сутнісний зміст, незалежно від сфери застосування (соціологія, право, управління тощо) залишається незмінним - це певне теоретичне положення, вчення, світоглядна ідея, правило, норма, що покладені в основу чогось (діяльності, інституту, поведінки, організації тощо). Запропоновано власне визначення поняття «принципи адвокатської діяльності» як обумовлена об'єктивним розвитком суспільства і держави система світоглядних ідей, наукових положень і переконань, що покладені в основу інституту адвокатури та адвокатської діяльності та відображають його суспільну роль і особливості реалізації функціонального призначення. До основних принципів адвокатської діяльності віднесено наступні: верховенства права, незалежності, демократизму, гуманізму, конфіденційності, самоврядування, корпоративності, рівноправності адвокатів.

Надано характеристику таким принципам адвокатської діяльності, як принцип верховенства права, принцип законності, принцип демократизму, принцип гуманізму, принцип незалежності, принцип конфіденційності, принцип уникнення конфлікту інтересів, принцип професіоналізму. Внесено пропозицію законодавчо закріпити принципи гуманізму та професіоналізму.

Охарактеризовано поняття форми адвокатської діяльності. Встановлено, що формами адвокатської діяльності є її виявлення в об'єктивній дійсності, способи її реалізації. В ході розгляду форм адвокатської діяльності відзначено, що є форми її організації, а є форми здійснення окремих адвокатський дій (послуг). Окреслено організаційні форми адвокатської діяльності.

У підрозділі 2.3 «Види адвокатської діяльності» підкреслено, що в Законі Україні «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» нормотворець більш ґрунтовно підійшов до визначення видів адвокатської діяльності, законодавчий перелік яких став ширшим та конкретнішим.

Охарактеризовано такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань. Встановлено, що зміст таких видів адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультації та роз'яснення, як правило, полягає в обміні інформацією між клієнтом та адвокатом. Акцентовано увагу на тому, що надавати правову інформацію, консультації та роз'яснення адвокат повинен тільки в межах своєї професійної правосуб'єктності, тобто виключно з юридичних питань.

Надано характеристику і таким видам адвокатської діяльності, як складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, наголошено на особливостях їх складання. До найважливішого виду адвокатської діяльності віднесено представництво інтересів клієнтів у різного роду державних інстанціях, у тому числі суді, а також у відносинах з органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями, фізичними та юридичними особами. Детально охарактеризовано зазначений вид адвокатської діяльності, окреслено його недоліки та шляхи вдосконалення. Розкрито сутність та особливості й такого виду адвокатської діяльності, як захист правопорушника.

У підрозділі 2.4 «Підстави та порядок організації надання правової допомоги» наголошено, що підставою надання адвокатом правової допомоги є сукупність встановлених законодавством умов і фактів, юридичним наслідком виконання та (або) настання яких є виникнення між адвокатом і клієнтом взаємних прав та обов'язків.

Розглянуто порядок організації надання правової допомоги. Акцентовано увагу на тому, що за загальним правилом адвокат укладає угоду про надання правової допомоги безпосередньо з клієнтом, тобто особою, чиї інтереси він захищатиме та (або) представлятиме. Втім у деяких випадках закон дозволяє укладати угоду на користь клієнта іншою особою. Окреслено умови, за яких адвокат зобов'язаний відмовитися від укладення договору про надання правової допомоги. Окрему увагу приділено порядку організації правової допомоги в адміністративному та іншому судочинстві.

У розділі 3 «Шляхи удосконалення адміністративно-правового регулювання адвокатської діяльності в Україні» окреслено напрямки вдосконалення організаційно-правового забезпечення адвокатської діяльності; проаналізовано порядок оплати праці та оподаткування адвокатської діяльності; вивчено досвід зарубіжних країн щодо правового регулювання адвокатської діяльності та з'ясовано можливості його впровадження в Україні. Розділ об'єднує три підрозділи.

У підрозділі 3.1 «Вдосконалення організаційно-правового забезпечення адвокатської діяльності» наголошено, що з метою правового забезпечення здійснення адвокатами адвокатської діяльності створена недержавна професійна організація «Національна асоціація адвокатів України». Для захисту професійних, соціальних та інших прав адвокатів, організації сприяння забезпеченню гарантій адвокатської діяльності та необхідних умов для ефективного та якісного виконання адвокатами своїх професійних обов'язків при Національній асоціації адвокатів України створено Комітет захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності. Розкрито особливості діяльності вказаних утворень для вдосконалення роботи адвоката.

Доведено необхідність законодавчого регулювання страхування професійної відповідальності адвокатів при здійсненні ними адвокатської діяльності, яке надає кожному можливість пред'явити адвокатам претензії за допущені помилки при виконанні ними професійних обов'язків, що також може слугувати підставою для підвищення якості надання адвокатами правової допомоги.

Запропоновано вдосконалити процедуру допуску до адвокатської діяльності для адвокатів іноземних держав, які виявили бажання працювати на території України, зокрема внесено пропозицію запровадити обов'язкове проходження атестації таким адвокатом з питань знання національного законодавства або закріпити положення, згідно з яким адвокати іноземних держав можуть здійснювати адвокатську діяльність на території України виключно з питань права певної іноземної держави.

Доведено, що для вдосконалення організаційно-правового забезпечення адвокатської діяльності необхідно законодавчо закріпити, за яких підстав та обставин настає відповідальність осіб і органів влади за перешкоджання або втручання в адвокатську діяльність, а також визначити види такої відповідальності.

У підрозділі 3.2 «Правове врегулювання оплати праці та оподаткування адвокатської діяльності» підкреслено, що питання оплати праці адвоката та оподаткування його діяльності є предметом адміністративно-правового регулювання, оскільки від чіткості формулювання зазначених положень залежить організація здійснення адвокатської діяльності. Визначено, що відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Охарактеризовано порядок та умови обрахування гонорару адвокату за надання його послуг, а також правові підставі обчислення гонорару. Окрему увагу приділено оплаті праці адвоката під час надання безоплатної правової допомоги.

Відзначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою, у зв'язку з чим його діяльність підпадає під особливий вид оподаткування. Визначено, що фізична особа, яка здійснює незалежну адвокатську діяльність, не може бути підприємцем у межах такої адвокатської діяльності. Встановлено, що адвокат, який здійснює незалежну адвокатську діяльність із отриманого гонорару, відраховує витрати своєї діяльності та із залишку сплачує єдиний соціальний внесок.

У підрозділі 3.3 «Досвід зарубіжних країн правового врегулювання адвокатської діяльності та можливості його впровадження в Україні» охарактеризовано організацію адвокатської діяльності таких країн, як Франція, Німеччина, Норвегія, Росія. Окрему увагу приділено характеристиці адвокатської діяльності в Канаді, Великобританії, Уельсі, Ірландії, Китаї. Позитивним досвідом організації адвокатської діяльності, який запропоновано запровадити в Україні, є регулювання питання заборон для адвоката при здійсненні ним адвокатської діяльності, законодавче визначення їх переліку.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання - визначення сутності, змісту, особливостей та механізму адміністративно-правового регулювання адвокатської діяльності в Україні, а також окреслення шляхів його розвитку та вдосконалення.

В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, надано пропозиції та рекомендації, спрямовані на досягнення поставленої мети.

1. Здійснено історико-правовий огляд становлення та розвитку адвокатури, який переконує в тому, що поява адвокатури як публічного інституту була викликана складною системою взаємовідносин між суспільством і державою, а також потребою зовнішнього, тобто публічного контролю за останньою у сфері здійснення правосуддя.

2. Уточнено поняття, завдання та значення адвокатської діяльності як предмета адміністративно-правового регулювання. Під адвокатською діяльністю запропоновано розуміти кваліфіковану юридичну допомогу, яка надається на професійній основі особами, що отримали статус адвоката в порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», фізичним і юридичним особам з метою захисту їхніх прав, свобод і законних інтересів, а також забезпечення доступу до правосуддя. Встановлено, що основним задаванням адвокатської діяльності є надання юридичної допомоги. Завдання адвокатської діяльності проаналізовано через призму переліку видів юридичної допомоги. З'ясовано, що основне значення адвокатської діяльності полягає в можливості захисту громадянами України реалізовувати свої права, свободи та законні інтереси, а також поновлювати та захищати порушені права.

3. Охарактеризовано нормативно-правове забезпечення адвокатської діяльності. Найбільшу увагу приділено характеристиці Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Наголошено, що прийняття вказаного Закону визначило законодавчі засади для створення в Україні професійного самоврядного інституту адвокатури та посилення гарантій діяльності адвокатури. Доведено, що оновлена нормативна база у сфері адвокатської діяльності дозволяє формувати в Україні інститут адвокатури європейського зразка та надає відповідний спектр гарантій здійснення адвокатської діяльності.

4. Повноваження та відповідальність адвоката визначено як основні складові його адміністративно-правового статусу. Наголошено, що проведення реформування інституту адвокатури посприяло більш чіткому та конкретизованому визначенню повноважень адвоката. Відзначено, що адвокат фактично не має жодних особливих прав порівняно зі звичайним громадянином, окрім права посвідчувати копії документів у справах, які він веде. Під час аналізу повноважень адвоката окрему увагу приділено його обов'язкам як елементу повноважень. Обґрунтовано, що законодавче закріплення тільки дисциплінарної відповідальності адвоката є цілком справедливим, адже адвокат - це професійне звання, а отже, і притягатися до відповідальності він має за порушення професійних обов'язків. Крім того, відзначено, що вчинення особою, яка займається адвокатською діяльністю, інших видів правопорушень, окрім дисциплінарних, дуже часто виявляється несумісним із професійною етикою адвоката та тягне за собою настання відповідальності.

5. Визначено, що принципами здійснення адвокатської діяльності є обумовлена об'єктивним розвитком суспільства і держави система світоглядних ідей, наукових положень і переконань, що покладені в основу інституту адвокатури та адвокатської діяльності та відображають його суспільну роль і особливості реалізації функціонального призначення. До основних принципів адвокатської діяльності віднесено наступні: верховенства права, незалежності, демократизму, конфіденційності, самоврядування, корпоративності, рівноправності адвокатів. Обґрунтовано необхідність включити до переліку принципів адвокатської діяльності гуманізм та професіоналізм.

6. Надано характеристику формам адвокатської діяльності. Запропоновано в Законі України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вказати, що адвокат зобов'язаний здійснювати адвокатську діяльність тільки в тих організаційних формах, що прямо передбачені законом.

7. Встановлено та охарактеризовано такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань; складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів клієнтів у різного роду державних інстанціях, у тому числі суді, а також у відносинах з органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями, фізичними та юридичними особами; захист правопорушника. З'ясовано, що зміст таких видів адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій та роз'яснень переважно полягає в обміні інформацією між клієнтом та адвокатом. Акцентовано увагу на тому, що надавати правову інформацію, консультації та роз'яснення адвокат повинен тільки в межах своєї професійної правосуб'єктності, тобто виключно з юридичних питань.

8. Окреслено підстави та порядок організації надання правової допомоги. З'ясовано, що підставою надання адвокатом правової допомоги є сукупність встановлених законодавством умов і фактів, юридичним наслідком виконання та (або) настання яких є виникнення між адвокатом і клієнтом взаємних прав та обов'язків.

9. Запропоновано напрямки вдосконалення організаційно-правового забезпечення адвокатської діяльності, зокрема: запровадити обов'язкове проходження атестації адвокатом іноземної держави, який виявив бажання працювати на території України, з питань знання національного законодавства або закріпити положення, згідно з яким адвокати іноземних держав можуть здійснювати адвокатську діяльність на території України виключно з питань права певної іноземної держави; законодавчо закріпити, за яких підстав та обставин настає відповідальність осіб і органів влади за перешкоджання або втручання в адвокатську діяльність, а також визначити види такої відповідальності. Доведено, що здійснення адвокатської діяльності в Україні на сучасному етапі приведено до європейських стандартів згідно з нормами та вимогами світової юридичної практики. З прийняттям Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» удосконалено організаційно-правове забезпечення адвокатської діяльності в Україні, що, у свою чергу, надає можливість Україні виконати зобов'язання, взяті нею при вступі до Ради Європи.

10. Вказано на правове регулювання порядку оплати праці та оподаткування адвокатської діяльності. Окреслено недоліки оподаткування адвокатської діяльності, у зв'язку з чим наголошено, що адвокат на даний час повинен сплачувати державі майже половину розміру свого прибутку. Щодо оподаткування діяльності адвокатських бюро та об'єднань зауважено, що наразі вони є суб'єктами оподаткування, а не адвокатська діяльність, що підлягає правовому регулюванню. Внесено пропозицію запровадити в Україні спрощену систему оподаткування не тільки для адвокатських бюро та об'єднань, а також для самозайнятих осіб.

11. Вивчено зарубіжний досвід правового регулювання адвокатської діяльності та з'ясовані можливості його впровадження в Україні. Запропоновано перейняти досвід регулювання питання заборон для адвоката при здійсненні ним адвокатської діяльності та законодавчо визначити їх перелік.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ за темою дисертації

1. Меєрович Н. А. До питання відповідальності адвоката / Н. А. Меєрович // Вісник Запорізького національного університету. Серія юридичні науки. - 2013. - № 3. - С. 168-174.

2. Меєрович Н. А. Щодо адміністративно-правового статусу адвоката / Н. А. Меєрович // Форум права. - 2013. - № 3. - С. 372-375. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-1/09hajovc.pdf.

3. Меерович Н. А. Теоретические подходы к характеристике юридической ответственности адвоката / Н. А. Меерович // Закон и жизнь. - 2013. - № 11/3. - С. 104-108.

4. Меєрович Н. А. Інститут адвокатури в сучасній правовій системі України / Н. А. Меєрович // Південноукраїнський правничий часопис. - 2013. - № 3. - С. 88-89.

5. Меєрович Н. А. Історико-правовий огляд становлення адвокатської діяльності в Україні / Н. А. Меєрович // Південноукраїнський правничий часопис. - 2013. - № 4. - С. 91-92.

6. Меєрович Н. А. Окремі аспекти дисциплінарної відповідальності адвоката / Н. А. Меєрович // Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (м. Ужгород, 2013 р.). - Херсон : Видавничий дім «Гельветика», 2013. - С. 158-160.

7. Меєрович Н. А. Інститут адвокатури у сучасному суспільстві / Н. А. Меєрович // Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (м. Харків, 2013 р.). - Х. : Асоціація аспірантів-юристів, 2013. - С. 42-43.

Размещено на Allbest.ru

...