Адміністративно-правовий статус державного нотаріуса

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІЗНЕСУ І ПРАВА

УДК 342.92

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Адміністративно-правовий статус державного нотаріуса

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Висєканцев Олександр Олександрович

Херсон - 2014

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Сумському державному університеті, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат юридичних наук

Бондар Сергій Олександрович,

Сумський державний університет,

доцент кафедри адміністративного, господарського права та фінансово-економічної безпеки юридичного факультету.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

Зозуля Ігор Вікторович,

Приватний вищий навчальний заклад Міжнародний університет бізнесу і права, професор кафедри адміністративного, кримінального права та процесу;

кандидат юридичних наук, доцент

Джафарова Олена В'ячеславівна,

Харківській національний

університет внутрішніх справ,

професор кафедри адміністративної діяльності ОВС;

Захист відбудеться 28 квітня 2014 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 67.135.03 у Міжнародному університеті бізнесу і права (73039, м. Херсон, вул. 49 Гвардійської дивізії, 37-А).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Міжнародного університету бізнесу і права (73039, м. Херсон, вул. 49 Гвардійської дивізії, 37-А).

Автореферат розісланий 27 березня 2014 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради В. В. Маліков

АНОТАЦІЇ

Висєканцев О.О. Адміністративно-правовий статус державного нотаріуса. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Міжнародний університет бізнесу та права, Херсон, 2014.

Дисертаційне дослідження присвячено аналізу правового регулювання адміністративно-правового статусу державного нотаріуса. Здійснено історичний аналіз становлення державної нотаріальної діяльності в Україні. Визначено місце і роль державного нотаріуса в системі нотаріальних органів України. Проведено аналіз нормативно-правового регулювання діяльності державного нотаріуса в Україні. Визначено поняття і структуру адміністративно-правового статусу державного нотаріуса. Окреслено коло повноважень державного нотаріуса та порядок їх реалізації. Вивчено та проаналізовано державні гарантії здійснення нотаріальної діяльності державним нотаріусом. Встановлено особливості адміністративної відповідальності державного нотаріуса. Розкрито особливості набуття та припинення адміністративно-правового статусу державного нотаріуса.

В процесі дослідження виявлено прогалини в законодавстві щодо правового регулювання діяльності державного нотаріуса та сформульовано пропозиції щодо їх усунення.

Ключові слова: статус, адміністративно-правовий, державний нотаріус, повноваження, гарантії, відповідальність, удосконалення, законодавство.

Высеканцев А.А. Административно-правовой статус государственного нотариуса. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Международный университет бизнеса и права, Херсон, 2014.

Диссертационное исследование посвящено анализу правового регулирования административно-правового статуса государственного нотариуса. Осуществлен исторический анализ становления государственной нотариальной деятельности в Украине. Установлено, что проводимая в стране реформа нотариата с целью упразднения государственного нотариата и создания нотариата латинского типа осуществляется механически, без учета национальных особенностей. Обращено внимание на то, что опыт таких ведущих стран, как Германия, Швейцария и других государств, в которых качественные нотариальные услуги предоставляются наравне с государственными и частными нотариусами, свидетельствует о том, что наличие государственного нотариата не является препятствием к совершенному обеспечению населению нотариальных услуг, а в некоторых случаях именно государственный нотариат является гарантией предоставления качественных нотариальных услуг.

Определены место и роль государственного нотариуса в системе нотариальных органов Украины. Установлено, что статистические данные, рассмотренные в исследовании, свидетельствуют о большем доверии со стороны граждан к государственным нотариусам.

Проведен анализ нормативно-правового регулирования деятельности государственного нотариуса в Украине, в результате чего наведены дополнительные обоснования необходимости принятия мер по систематизации и кодификации законодательства о нотариате и сведению его в Нотариальный и Нотариальный процессуальный кодексы Украины.

Определены понятие и структура административно-правового статуса государственного нотариуса. Очерчен круг полномочий государственного нотариуса и порядок их реализации. Изучены и проанализированы государственные гарантии осуществления нотариальной деятельности государственным нотариусом. Выяснено, что административно-правовой статус государственного нотариуса усовершенствован по сравнению со статусом частного нотариуса, потому что он наделен системой гарантий социально-материального блока, при этом специальные профессиональные нотариальные гарантии идентичны.

Установлены особенности административной ответственности государственного нотариуса и предложено предусмотреть возможность обжалования действий государственного нотариуса в порядке административного судопроизводства.

Раскрыты особенности возникновения и прекращения административно-правового статуса государственного нотариуса. Предложено внести изменения в требования к кандидатам на должность государственного нотариуса. Выявлены пробелы в правовом регулировании процесса прекращения статуса государственного нотариуса в связи с аннулированием свидетельства о праве на занятие нотариальной деятельностью и сформулированы предложения по их заполнению.

Ключевые слова: статус, административно-правовой, государственный нотариус, полномочия, гарантии, ответственность, совершенствование, законодательство

Vysekancev O.O. Administrative-legal status of a notary public. The manuscript.

Thesis for a candidate's degree by specialty 12.00.07. - administrative law and procedure; financial law; informational law. - International University of Business and Law, Kherson, 2014.

Dissertation research is devoted to the analysis of legal regulation of administrative-legal status of a notary public. Carried out a historical analysis of the development of state notary activity in Ukraine. A place and role of the notary public in the notary bodies of Ukraine. The analysis of normative-legal regulation of the activities of a notary public in Ukraine. The concept and structure of the administrative-legal status of a notary public. Outlined the terms of reference of the notary public and the manner of their implementation. Studied and analyzed the state guarantee of implementation of notary activity by a notary public. The peculiarities of administrative liability of a notary public. Peculiarities of the acquisition and termination of the administrative-legal status of a notary public.

During the research identified gaps in the legislation concerning legal regulation of activities of the state notary and proposals for their elimination.

Keywords: status, administrative law, state notary powers, guarantees, liability, improvements, the legislation.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В сучасній Україні реалізується реформа нотаріату, одним з основних напрямків якої є скасування державного нотаріату та запровадження інституту єдиного нотаріату. Перший крок на шляху до єдиного нотаріату було здійснено законодавцем під час зрівняння державних та приватних нотаріусів у повноваженнях. Проте, й до цього часу, державний нотаріус займає незамінне місце в системі органів та посадових осіб, уповноважених на вчинення нотаріальних дій, як такий, що в питаннях організації діяльності підпорядкований відповідному органу юстиції, забезпечує доступ населення у віддалених районах до нотаріальних послуг, відповідає за збереження Державного нотаріального архіву.

Через специфіку українського національного менталітету, розвиток правосвідомості, недостатнє забезпечення нотаріальними послугами населення у віддалених районах та деякі інші фактори, сумнівною видається позиція щодо скасування державного нотаріату та запровадження єдиного нотаріату в Україні. Особливо гостро питання доцільності скасування інституту державного нотаріату виступає, зважаючи на досвід провідних іноземних країн (Німеччини, Швейцарії та деяких інших), який свідчить про те, що існування державного нотаріату не є недоліком системи органів нотаріату та не має негативного впливу на якість нотаріальних послуг. При цьому світовому досвіду врегулювання діяльності з надання нотаріальних послуг відомі приклади повернення до державного нотаріату після проведення експериментальних дій щодо залишення в країні тільки приватно практикуючих нотаріусів (наприклад, ця ситуація спостерігалася в Узбекистані).

Питання історичного становлення та розвитку інституту нотаріату в Україні, загальних засад, організації діяльності нотаріату, правового статусу нотаріуса, його складу та змісту вивчалися у працях В.В. Баранкової, М.В. Бондарєвої, І.А. Гамаль, Г.Ю. Гулевської, І.В. Гури, А.О. Давиденко, Л. Данюк, Н.В. Ільєвої, О.П. Коляди, В.В. Комарова, В.В. Лосєв, У.О. Палієнко, К.І. Федорової, І.П. Фріса, С.Я. Фурси, В.Г. Шишленко, Г.Г. Черемних, В.М. Черниша, Л.Е. Ясінської та інших науковців. Не применшуючи значення наукових розробок в зазначеній сфері, слід відмітити, що поза сферою детальної уваги науковців залишилось питання адміністративно-правового статусу державного нотаріуса та нормативно-правового регулювання його діяльності.

Враховуючи здійснювану в Україні реформу інституту нотаріату, а також відсутність ґрунтовних робіт за обраним напрямком, здійснення дослідження за вказаною тематикою видається актуальним та доцільним.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках планів досліджень юридичного факультету Сумського державного університету на 2011-2014 рр. та науково-дослідної теми «Правоохоронна система України: адміністративно-правові заходи організації та функціонування» (номер державної реєстрації 0110U005040).

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі комплексного аналізу питань адміністративно-правового статусу державного нотаріуса, правового регулювання його повноважень, гарантій діяльності та відповідальності розробити і сформулювати пропозиції щодо удосконалення нормативно-правового регулювання його правового статусу, організації діяльності.

Для досягнення мети дисертаційного дослідження у процесі роботи ставилися такі основні задачі:

- визначити місце і роль державного нотаріуса в системі нотаріальних органів України;

- встановити порядок нормативно-правового регулювання діяльності державного нотаріуса в Україні;

- визначити поняття і структуру адміністративно-правового статусу державного нотаріуса;

- розкрити особливості набуття адміністративно-правового статусу державного нотаріуса;

- виокремити особливості припинення адміністративно-правового статусу державного нотаріуса;

- окреслити коло повноважень державного нотаріуса та порядок їх реалізації;

- визначити державні гарантії здійснення нотаріальної діяльності державним нотаріусом;

- встановити особливості адміністративної відповідальності державного нотаріуса;

- визначити в процесі дослідження прогалини в законодавстві щодо правового регулювання діяльності державного нотаріуса та сформулювати пропозиції щодо їх усунення.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають під час здійснення нотаріальної діяльності державним нотаріусом.

Предметом дослідження є адміністративно-правовий статус державного нотаріуса в сучасних умовах в Україні.

Методи дослідження. З метою вирішення поставлених завдань в методологічну основу покладені загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання. Так, в ході комплексного дисертаційного дослідження були застосовані наступні методи дослідження: 1) історико-правовий - використовувався задля аналізу шляхів становлення та розвитку державного нотаріату в Україні (підрозділ 1.1); 2) системно-структурний метод та метод формальної логіки дозволив визначити місце, сутність, значення та роль державного нотаріуса в системі нотаріальних органів України (підрозділ 1.2); 3) спеціально-юридичний метод, метод аналізу правових норм та засобів формальної логіки застосовувалися при вивченні та аналізі нормативно-правового регулювання діяльності державного нотаріуса. За їх допомогою виявлені прогалини, дублювання та інші недосконалості законодавства України, щодо організації та діяльності державного нотаріуса, його адміністративно-правового статусу, зроблені аргументовані висновки та розроблені пропозиції щодо внесення змін та доповнень до норм чинного законодавства (підрозділи 1.3, 2.2, 3.2, 3.3); 4) системно-функціональний та порівняльно-правовий - дозволили визначити статус нотаріуса і його функції, проаналізувати досвід іноземних держав щодо визначення правового статусу нотаріуса, його набуття та припинення, наділення нотаріуса повноваженнями, встановлення гарантій діяльності нотаріуса та притягнення його до відповідальності (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2, 3.3); 5) формально-логічний метод також дозволив розробити та поглибити понятійний апарат інституту державного нотаріату, зокрема, таких правових понять як «нотаріальна діяльність», «адміністративно-правовий статус нотаріуса», «свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю», «адміністративна відповідальність», «гарантії діяльності державного нотаріуса» (підрозділи 1.3, 2.1, 2.2, 3.2, 3.3); 6) методи класифікації та групування застосовано для дослідження та класифікації функцій нотаріату, повноважень нотаріуса, гарантій його діяльності (підрозділи 1.2, 3.1, 3.2); 7) теоретико-прогностичний - дозволив розробити пропозиції щодо розробки та запровадження єдиних кодифікованих нормативно-правових актів Нотаріального та Нотаріального процесуального кодексів України та виділити нотаріальне право у окрему галузь права (підрозділ 1.3); 8) метод аналізу застосовувався при ознайомленні із діючим законодавством України та іноземних держав та науковими концепціями українських та іноземних юристів вчених та практиків (розділи 1, 2, 3).

Нормативну базу дисертаційного дослідження становлять: Конституція України, Кодекс законів про працю України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Закон України «Про нотаріат» та інші підзаконні нормативні акти з організації та діяльності нотаріату в Україні.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першою комплексною спробою проаналізувати ефективність нормативно-правового регулювання адміністративного статусу державного нотаріуса та на основі цього виявити прогалини в чинному нотаріальному законодавстві, а також розробити пропозиції щодо його удосконалення.

За результатами дисертаційного дослідження, згідно із метою дослідження, поставлених завдань, розроблені та визначені висновки та положення, що виносяться на захист:

Вперше:

- комплексно розглянуто адміністративно-правовий статус державного нотаріуса як встановлені законодавством права, обов'язки, обмеження, гарантії та відповідальність, які у своїй взаємодії відображають правове положення державного нотаріуса в системі державних органів;

- проведено теоретико-методологічну етапізацію процесу позбавлення державного нотаріуса його адміністративно-правового статусу, яка має важливе практичне значення для виявлення недоліків правового регулювання означеного процесу на різних етапах;

- обґрунтовано необхідність удосконалення припинення адміністративно-правового статусу державного нотаріуса шляхом урегулювання процедури анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю в Україні;

- обґрунтовано, що у разі усунення державним нотаріусом обставин, які стали підставою для анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, доцільно поставити питання про можливість особи претендувати на повторне зайняття такою діяльністю не раніш ніж через три роки після прийняття рішення про його анулювання;

- на базі аналізу іноземного досвіду запропоновано запровадити в Україні розмежування підвідомчості нотаріуса на певні групи залежно від складності нотаріальної дії, вчиняти які будуть мати право нотаріуси із відповідним підтвердженим рівнем підготовки, стажу та кваліфікації.

Удосконалено:

визначення змісту державної нотаріальної діяльності, зокрема, доведено, що таку діяльність слід розуміти виключно широко, включаючи до неї окрім нотаріального провадження, нотаріальне діловодство, надання консультативних послуг, надання додаткових послуг правового та технічного характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, складання проектів угод та заяв, виготовлення копій документів та виписки з них, надання роз'яснювальних послуг, а також перевірка та зберігання заповітів, що надходять до нотаріальних архівів з органів місцевого самоврядування, консульських установ, керівників стаціонарних лікувальних закладів, установ виконання покарань;

характеристику вимог до нотаріусів, зокрема, вимог до кандидатів на посаду нотаріуса, а також вимог до приватних нотаріусів, які добирають та приймають на роботу помічників, що в подальшому мають намір працювати нотаріусами;класифікацію функцій державного нотаріуса;

положення про відповідальність державного нотаріуса, зокрема, запропоновано законодавчо визначити останнього як посадову особу із можливістю притягнення його до адміністративної відповідальності.

Дістали подальшого розвитку:

характеристика державних гарантій здійснення нотаріальної діяльності державними нотаріусами, в результаті чого здійснено класифікацію таких гарантій і встановлено, що державний нотаріус забезпечений у порівнянні із приватним нотаріусом додатковим блоком соціально-матеріальних гарантій;

обґрунтування доцільності прийняття Нотаріального та Нотаріального процесуального кодексів, а також пропозиції щодо їхнього змістовного наповнення.

Практичне значення одержаних результатів. Висновки, отримані в ході дисертаційного дослідження адміністративно-правового статусу державного нотаріуса, можуть бути використані у:

- науково-дослідній сфері, з метою подальшого розвитку науково-правової концепції адміністративно-правового статусу нотаріуса взагалі та державного нотаріуса зокрема;

- правотворчій та правозастосовній сферах, з метою розвитку та удосконалення законодавства з регулювання питань організації та діяльності державного нотаріуса і його досконалого застосування;

- навчальному процесі, для використання в розробці правових наукових підручників, посібників, лекцій, методичних матеріалів, навчальних програм тощо.

Апробація результатів дисертації. Обговорення результатів проведеного наукового дослідження здійснювалося на засіданнях кафедри права Сумського державного університету. Результати дисертаційного дослідження були оприлюднені на наступних науково-теоретичних і науково-практичних конференціях: «Сучасні проблеми правового забезпечення державних реформ» (м. Львів, 2012 р.) та «Сучасний стан та перспективи подальшого розвитку правової системи України» (м. Харків, 2012 р.).

Публікації. Основні результати проведеного дослідження викладені у 7 статтях, опублікованих у фахових наукових журналах і збірниках наукових праць, а також у 2 тезах доповідей і повідомлень на вказаних наукових конференціях.

Структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які містять дев'ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (182 найменування). Обсяг дисертації - 203сторінки, з них основного тексту 179 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми, визначаються мета, завдання, об'єкт та предмет дисертаційного дослідження, розкриті методологічна та теоретична основи роботи, сформульовані наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, які виносяться на захист.

Розділ 1. «Загальна характеристика державної нотаріальної діяльності в Україні» містить три підрозділи, в яких розглядається історичне становлення державної нотаріальної діяльності в Україні, розкривається місце та роль державного нотаріуса в системі органів і посадових осіб, уповноважених на вчинення нотаріальних дій в Україні, здійснюється аналіз нормативно-правового регулювання основних засад їх діяльності.

В підрозділі 1.1 «Становлення державної нотаріальної діяльності в Україні» розглядається історичне становлення та розвиток інституту державного нотаріату. Встановлено, що інститут українського нотаріату розвивався з урахуванням особливостей національного історичного становлення держави і права та під впливом іноземного втручання правових систем Росії, Польщі, Литви та Німеччини в певні періоди історії України. В Україні поява нотаріату приходиться на часи утворення Київської Русі, економічний розвиток якої, внаслідок поширення торговельної діяльності, збільшення цивільного обігу, утворив сприятливі умови для його формування. За часів Радянської України функції нотаріату було зведено до формального посвідчення певних документів, при цьому інституту нотаріату як такого практично не існувало в зв'язку із відсутністю ринкової економіки та обмаль приватних цивільних відносин. Свого розвитку та перших ознак сучасний нотаріат набув за часи незалежної України із прийняттям у 1993 році Закону України «Про нотаріат» та створенням Української нотаріальної палати (УНП) - добровільної громадської організації нотаріусів, яка трансформувалась у самоврядну професійну організацію нотаріусів - Нотаріальну палату України..

Виявлено, що сьогодні в світовій науці та практиці нотаріату існує два поширені типи нотаріальних систем - латинського та англосаксонського, форми організації яких різняться залежно від ролі і значення, яке відіграє нотаріат в сфері реалізації прав і свобод фізичних та юридичних осіб тієї чи іншої держави. Прагнення Української нотаріальної палати до Міжнародного союзу латинського нотаріату веде до механічного приведення інституту нотаріату до вимог класичної моделі латинського нотаріату, тобто незалежного (приватного) нотаріату. Обґрунтовано недоцільність скасування інституту державного нотаріату, яке передбачається здійснити в процесі реформи, через специфіку українського національного менталітету, розвиток правосвідомості, недостатнє забезпечення нотаріальними послугами населення у віддалених районах. Окрім того, досвід таких провідних країн, як Німеччина, Швейцарія та інших держав, в яких якісні нотаріальні послуги надаються нарівні державними і приватними нотаріусами, свідчить, що наявність державного нотаріату не є перешкодою до досконалого забезпечення населення нотаріальними послугами, а в деяких випадках саме державний нотаріат є гарантію надання якісних нотаріальних послуг.

В підрозділі 1.2. «Місце і роль державного нотаріуса в системі нотаріальних органів України» встановлено систему органів та осіб, які мають право вчиняти нотаріальні дії та дії прирівняні до нотаріальних, в Україні.

Вивчено досвід РФ, Республік Білорусь, Казахстан, Молдова щодо організації діяльності нотаріальних органів та встановлено, що після розпаду СРСР нотаріат в цих країнах розвивався практично ідентично та має значну кількість спільних рис. На даний час в РФ, Молдові, Білорусі, як і в Україні, й до сьогодні нотаріальні дії вчиняють державні та приватні нотаріусі, які зрівняні у повноваженнях. Зазначене свідчить про прагнення до запровадження єдиного нотаріату, який вже існує в Казахстані. Спільною рисою в організації діяльності нотаріату країн-учасниць СНД є те, що повноваження щодо регламентації та державного регулювання нотаріальної діяльності покладаються на систему органів юстиції відповідної держави. Прикладом кардинально протилежного розвитку інституту нотаріату є нотаріат Республіки Узбекистан, де до травня 2010 року нотаріат діяв у складі державних та приватних нотаріусів, але у 2010 році інститут приватних нотаріусів в Республіці Узбекистан було взагалі скасовано, натомість створено додаткові державні нотаріальні контори.

Проаналізовано досвід з означеного питання країн дальнього зарубіжжя Франції і Німеччини, які відносяться до країн латинської системи права, та США і Великобританії, які відносяться до країн із англосаксонською правовою системою. Визначено, що, незважаючи на певні відмінності, інститути нотаріату Франції та Німеччини вважаються класичними моделями нотаріату латинського типу. В Англії нотаріуси є державними службовцями, але цей факт не є перешкодою для досконалого здійснення ними своїх обов'язків. Законодавство Франції, Німеччини, США, Англії та Уельсу має досить давнє коріння, не підлягає постійним змінам. При цьому законодавець не намагається змінювати систему органів та порядок організації нотаріату задля приведення його до будь-яких стандартів або вимог. В державах досить успішно діє саме та система нотаріату, яка є притаманною кожній конкретній державі та її правовій системі, і забезпечує потреби й вимоги фізичних та юридичних осіб країни.

Підрозділ 1.3. «Нормативно-правове регулювання діяльності державних нотаріусів в Україні» присвячено вивченню та аналізу нормативно-правових актів, якими сьогодні в Україні визначаються основні засади діяльності державного нотаріуса, а також низки нормативно-правових актів, які регулюють саме нотаріальну діяльність, тобто процесуальні дії нотаріусів щодо реалізації покладених на них законодавством повноважень.

Зроблено висновок, що законодавство України щодо регулювання інституту нотаріату можна поділити на певні категорії: організаційні питання (нормативно-правові акти, які закріплюють загальні засади інституту нотаріату в Україні, регулюють питання доступу до професії, набуття та припинення статусу нотаріуса тощо), процесуальні норми (нормативно-правові акти, якими регулюються питання реалізації нотаріальної діяльності (вчинення нотаріальних дій, здійснення інших юридичних заходів, відповідно до повноважень тощо), в тому числі з питань міжнародного співробітництва у сфері нотаріальної діяльності), реєстраційне забезпечення нотаріальної діяльності, яке може бути віднесено до процесуальних норм (містить нормативно-правові акти з реєстрації нотаріальних дій, та якими регулюються питання ведення, забезпечення доступу до реєстрів, які необхідні нотаріусу для забезпечення якісного вчинення нотаріальних дій).

Зауважено на тому, що законодавство про нотаріат містить значну кількість підзаконних актів, норми яких суперечать одна одній, воно штучно «роздуте», певні норми дубльовані в декількох нормативних актах, що тягне за собою можливість зловживань, використання нормативних розбіжностей у особистих цілях та, як наслідок, допущення помилок та проявів безграмотності під час вчинення нотаріальних дій. Така ситуація зумовлює порушення прав та інтересів фізичних та юридичних осіб. Доведено, що вирішенню цієї проблеми сприятиме здійснення заходів щодо систематизації та кодифікації законодавства про нотаріат та зведення його у Нотаріальний та Нотаріальний процесуальний кодекси України.

Розділ 2. «Поняття та особливості набуття і припинення адміністративно-правового статусу державного нотаріуса» складається з трьох підрозділів, в яких розв'язуються проблеми визначення поняття та структурних елементів адміністративно-правового статусу державного нотаріуса та особливості його набуття і припинення.

В підрозділі 2.1. «Поняття та структура адміністративно-правового статусу державного нотаріусу» на підставі визначення сутності правового статусу як правового явища розкривається поняття адміністративно-правового статусу державного нотаріуса. Звернено увагу на невизначеність правового статусу державного нотаріуса в чинному законодавстві, зокрема, немає прямої вказівки на те чи є нотаріус посадовою особою.

Зазначено, що встановлення законодавством вимог до кандидатів, тобто правосуб'єктності, яка є передумовою набуття статусу та обмежень, має на меті забезпечення населення висококваліфікованими, досвідченими, наділеними особистими та діловими якостями нотаріусами, які в свою чергу, забезпечать ефективне та якісне надання нотаріальних послуг фізичним та юридичним особам в Україні. Проаналізовано досвід РФ, Республік Молдова, Білорусь, Німеччини, Франції, Бельгії, США та Великобританії щодо встановлення вимог до осіб, які мають намір працювати нотаріусом, певні з яких визнані позитивними, зокрема, запропоновано додати перелік вимог до осіб, які мають намір працювати нотаріусом в Україні, наступними вимогами: 1) кандидат має постійно проживати на території України; 2) володіти іноземною мовою (мови держав колишнього СРСР не враховуються); 3) мати особисті, ділові здібності та придатність до виконання функцій нотаріуса. Обмеження також відіграють свою важливу роль при визначенні адміністративно-правового статусу державного нотаріуса. Їх можна умовно поділити залежно від законодавчого закріплення на такі, що встановлюються законодавством про нотаріат, та такі, що встановлюються антикорупційним законодавством; залежно від періоду дії на такі, що застосовуються: 1) превентивно, тобто діють з метою здійснення відбору на етапі доступу до професії; 2) поточно, тобто діють під час перебування особи на посаді державного нотаріуса та під час виконання ним своїх повноважень.

Підрозділ 2.2. «Особливості набуття адміністративно-правового статусу державного нотаріуса» присвячено аналізу порядку доступу кандидатів на посаду нотаріуса. Встановлено, що набуття правового статусу державного нотаріуса в Україні відбувається за встановленою законодавством спеціальною процедурою, яка складається з обов'язкової попередньої роботи помічником нотаріуса або консультантом державної нотаріальної контори, складання кваліфікаційного іспиту та отримання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю і пов'язана із певними кваліфікаційними вимогами до кандидата, що обумовлено специфікою реалізації нотаріальних повноважень, їх важливим значенням в захисті та охороні прав і свобод фізичних та юридичних осіб в Україні. З метою удосконалення процедури набуття практичного досвіду кандидатами на посаду нотаріуса, підвищення його результативності запропоновано доповнити вимоги до осіб, що працюють на посаді та встановити певні вимоги до приватних нотаріусів, які добирають та приймають на роботу помічників, які в подальшому мають намір працювати нотаріусами.

Звернуто увагу на необхідність наявності у осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю, крім професійних, особистих та ділових навиків та якостей, якими має володіти кожний нотаріус, таких як чесність, неупередженість, стресоустойчивість тощо та запропоновано запровадити процедуру щодо виявлення у осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю, зазначених якостей, наприклад, шляхом проведення додаткової співбесіди із кандидатами за участю спеціаліста-психолога, подальші висновки якого будуть враховуватися при прийнятті рішення щодо видачі або відмови у видачі Міністерством юстиції України свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Доцільно залучити до складу кваліфікаційної комісії, окрім практикуючих нотаріусів та працівників Міністерства юстиції України, вчених-юристів викладачів вищих юридичних навчальних закладів, що сприятиме визначенню рівня теоретичних знань кандидатів та відповідно можливо буде корегувати навчальний процес студентів вищих юридичних навчальних закладів з вивчення нотаріальної діяльності.

В підрозділі 2.3. «Особливості припинення адміністративно-правового статусу державного нотаріуса» розглянуто процедуру та особливості припинення трудових правовідносин із державним нотаріусом, який суттєво відрізняється від порядку припинення правового статусу приватного нотаріуса. Особливість припинення статусу нотаріуса в Україні обумовлюється такою специфічною підставою як анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Визначено етапи розгляду питання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, на підставі чого внесено низку пропозицій щодо удосконалення чинного законодавства, яким здійснюється правове регулювання припинення адміністративно-правового статусу державного нотаріуса. Зазначено, що державний нотаріус має дуальний статус: як найманий працівник та як суб'єкт адміністративно-правових відносин. Розглянуто загальні підстави припинення трудових правовідносин з ініціативи роботодавця та запропоновано поділити їх на дві групи та визначити їх як об'єктивні підстави (котрі не залежать від працівника та його дій) та суб'єктивні підстави (відповідно підстави, які виникають з протиправної, винної поведінки працівника та є її наслідками).

Розділ 3. «Елементи адміністративно-правового статусу державного нотаріуса» містить три підрозділи, в яких розглядаються повноваження, відповідальність державного нотаріуса та гарантії його діяльності.

В підрозділі 3.1 «Повноваження державного нотаріуса та їх реалізація» права і обов'язки нотаріуса класифіковано на загальнотрудові (встановлені трудовим законодавством для всіх категорій працівників) та нотаріальні (які регулюються нормами законодавства про нотаріат, притаманні лише нотаріусам, та саме і є нотаріальними повноваженнями). Аналіз чинного законодавства дав змогу зробити висновок про «підміну» в ньому понять повноваження (сукупність прав та обов'язків) і підвідомчість (коло діяльності органу, посадових осіб) стосовно діяльності державних нотаріусів.

Запропоновано розширену класифікацію повноважень державного нотаріуса залежно від місця процесуального вчинення дій, від органів та посадових осіб, на яких покладено обов'язки щодо вчинення нотаріальних дій.

Аналіз нотаріальних дій, які має право вчиняти нотаріус (як в Україні, так і в Російській Федерації, Республіках Молдова, Казахстан та Білорусь, у Великобританії, США, Німеччини, Греції, Франції і Бельгії), дозволяє зробити висновок, що певні нотаріальні дії дійсно зводяться до вчинення формальних, механічних дій (засвідчення вірності копії, перекладу, видача дублікатів, посвідчення часу пред'явлення документу, посвідчення факту перебування особи у певному місці тощо), разом із тим, певні дії потребують додаткових спеціальних знань, досвіду, кваліфікації (вчинення нотаріальних дій, пов'язаних із спадковим майном та інші). У зв'язку із чим, запропоновано розглянути питання щодо розмежування підвідомчості нотаріуса на певні групи, вчиняти які будуть мати право нотаріуси із відповідним рівнем підготовки, стажу та кваліфікації.

В підрозділі 3.2 «Державні гарантії здійснення нотаріальної діяльності державними нотаріусами» встановлено, що через застосування законодавчо встановленої та закріпленої системи гарантій діяльності нотаріуса досягається досконала, повна та неупереджена реалізація ним своєї компетенції, що й гарантує фізичним та юридичним особам, які звернулися за отриманням нотаріальних послуг ,захист та охорону їх прав, свобод і законних інтересів.

Запропоновано класифікувати систему гарантій діяльності нотаріуса залежно від нормативного регулювання на: 1) загально-правові (встановлені Конституцією України та кодифікованими джерелами права (Кодексом законів про працю України та іншими); 2) гарантії діяльності нотаріусів взагалі (регламентуються законодавством України про нотаріат); 3) гарантії діяльності державного нотаріуса (також закріплені нормами законодавства України про нотаріат, але додатково регламентовані спеціальними підзаконними нормативно-правовими актами). Залежно від змісту гарантій діяльності державного нотаріуса, їх можна класифікувати на: 1) загально-правові (до яких можуть бути віднесені суспільні, політичні та інші гарантії); 2) соціально-матеріальні (трудові) гарантії (які в свою чергу доцільно поділити на соціально-побутові (відпустка, пенсійне забезпечення та інші) і матеріальні гарантії (система оплати праці, заохочення, надбавки, премії та інші) та 3) спеціальні професійні гарантії (до яких можуть бути віднесені гарантії щодо заборони втручання в діяльність нотаріуса щодо вчинення нотаріальних дій, виїмки реєстрів нотаріальних дій та інші). Доречно класифікувати гарантії діяльності нотаріуса залежно від його адміністративно-правового статусу. Так, по-перше - це система гарантій діяльності, яка відповідає (є складовою частиною) правовому статусу працівника взагалі, включає блок соціально-матеріальних гарантій, встановлених нормами трудового законодавства, притаманні всім працівникам, незалежно від галузі, в якій вони працюють; по-друге - це гарантії діяльності нотаріуса взагалі (державного та приватного), містить весь блок гарантій, притаманний адміністративно-правовому статусу нотаріуса; по-третє гарантії діяльності, притаманні адміністративно-правовому статусу державного нотаріуса, до якого входять соціально-матеріальні та спеціальні професійні гарантії діяльності.

В підрозділі 3.3 «Адміністративна відповідальність державного нотаріуса» зазначається, що юридична відповідальність державних нотаріусів є обов'язковим складовим елементом їх адміністративно-правового статусу, яка представляє собою встановлені нормами галузевого законодавства заходи та засоби примусового впливу, які застосовується до особи за здійснення протиправного вчинку (дії чи бездіяльності) в межах реалізації посадових повноважень. Доведено, що юридична відповідальність приватного та державного нотаріуса розрізняються.

Наголошено на негативності існуючого підходу українського законодавця щодо максимального узагальнення норми відповідальності нотаріуса (що спостерігається і в таких країнах СНД як РФ, Республіки Білорусь, Молдова, Казахстан). Доведено, що оскарження дій (бездіяльності) нотаріуса або відмови у вчиненні нотаріальних дій не може розглядатися в судах загальної юрисдикції в порядку позовного провадження, у зв'язку зі спеціальним статусом нотаріуса та специфікою його професійної діяльності. Враховуючи це, запропоновано передбачити оскарження діяльності державного нотаріуса в порядку адміністративного судочинства.

державний нотаріус адміністративний правовий

ВИСНОВКИ

У дисертації подане теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання щодо з'ясування адміністративно-правового статусу державного нотаріуса, яке виявляється у вдосконаленні понятійного апарату і формулюванні науково-практичних рекомендацій, які мають бути покладені в основу якісного перетворення механізму правового регулювання його повноважень, гарантій діяльності та відповідальності. Наведемо їх.

1. Державна нотаріальна діяльність - це досить широке поняття, яке не можна зводити лише до нотаріального провадження. До змісту нотаріальної діяльності, окрім нотаріального провадження, слід віднести нотаріальне діловодство, надання консультативних послуг, надання додаткових послуг правового та технічного характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, складання проектів угод та заяв, виготовлення копій документів та виписки з них, надання роз'яснювальних послуг, а також перевірку та зберігання заповітів, що надходять до нотаріальних архівів з органів місцевого самоврядування, консульських установ, керівників стаціонарних лікувальних закладів, установ виконання покарань.

2. Державний нотаріус в системі органів та осіб, що уповноважені на вчинення нотаріальних дій, посідає одне з головних місць, оскільки саме він забезпечує доступ населення до нотаріальних послуг у віддалених районах, збереження Державного нотаріального архіву, накопичення та перевірку заповітів, що надходять до нотаріальних архівів, тощо. Статистичні дані свідчать про більший рівень довіри громадян в Україні до державного нотаріусу.

3. Адміністративно-правовий статус державного нотаріуса це встановлені законодавством права, обов'язки, обмеження, гарантії та відповідальність, які у своїй взаємодії відображають правове положення державного нотаріуса в системі державних органів.

4. Аналіз обсягів вимог до осіб, які мають намір працювати нотаріусом в Україні, РФ, Молдові, Білорусі, Німеччині, Бельгії та інших іноземних країнах, дозволив дійти висновку, що перелік вимог до осіб, які мають намір набути статусу нотаріуса в Україні, потребує удосконалення. Запропоновано додати вимоги: щодо постійного проживання особи, яка має намір працювати нотаріусом на території України, щодо володіння іноземною мовою (мови колишнього СРСР не враховуються), а також щодо наявності особистих, ділових якостей та придатності до виконання повноважень нотаріуса.

5. Законодавством України встановлений спеціальний досить складний порядок набуття статусу нотаріуса. З метою удосконалення процедури набуття практичного досвіду кандидатами на посаду нотаріуса, підвищення його результативності запропоновано збільшити строк набуття практичного досвіду особами, які мають намір працювати нотаріусом, на посаді помічника приватного нотаріуса до п'яти років та встановити певні вимоги (наявність стажу практичної самостійної роботи нотаріусом не менш ніж три роки, відсутність обґрунтованих скарг з боку громадян, відсутність порушень вимог чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій, виявлених контролюючими органами) до приватних нотаріусів, які добирають та приймають на роботу помічників, які в подальшому мають намір працювати нотаріусами.

Визнано необхідним, у межах складання кваліфікаційного іспиту, запровадити процедуру з'ясування наявності у кандидатів на посаду нотаріуса додаткових ділових та особистих якостей і навичок, необхідних для досконалої реалізації нотаріусом своїх повноважень. До складу кваліфікаційної комісії щодо визначення кваліфікаційного рівня осіб, які мають намір працювати нотаріусом, також запропоновано залучати науковців викладачів вищих юридичних навчальних закладів, що сприятиме в подальшому теоретичній підготовці кваліфікованих нотаріусів.

6. Обов'язковою умовою набуття статусу державного нотаріуса є отримання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, але до сьогодні законодавець не визначив поняття цього важливого документу. Запропоновано наступну дефініцію: документ встановленого зразка, що видається Міністерством юстиції України на підставі рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату особам, які успішно склали кваліфікаційний іспит і допущені до нотаріальної діяльності та який є підставою для призначення на посаду державного нотаріуса або реєстрації приватної нотаріальної діяльності.

7. Особливість припинення статусу державного нотаріуса обумовлюється такою специфічною підставою як анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Встановлено, що процес позбавлення державного нотаріуса його правового статусу через анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю з ініціативи управління юстиції (із яким державний нотаріус перебуває у трудових правовідносинах) або Нотаріальної палати України складається з п'ятьох етапів: перший - підготовчий (підготовка та направлення подання управлінням юстиції або Нотаріальною палатою України); другий - попереднього розгляду Міністерством юстиції (розгляд подання щодо оформлення та наявності необхідних документів); третій - попереднього розгляду комісією (розгляд подання уповноваженим членом комісії); четвертий - безпосереднього розгляду (розгляд подання на засіданні Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату у присутності сторін та прийняття рішення); п'ятий - заключний (видання наказу про анулювання свідоцтва та повернення його до Міністерства юстиції України).

8. З метою удосконалення нормативного регулювання питань припинення адміністративно-правового статусу нотаріуса доцільно внести певні доповнення до відповідних нормативно-правових актів. Так, у статті 41 Кодексу законів про працю України «Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов» передбачити підставу припинення трудових відносин із державним нотаріусом державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву у зв'язку із анулюванням його свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю. А також у Законі України «Про нотаріат» та Порядку внесення Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі або Нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його розгляд Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату зазначити, що: 1) у разі звільнення державного нотаріуса з займаної посади за будь-якою підставою, крім переведення, або звільнення за власним бажанням, його свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю підлягає анулюванню; 2) у разі анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю особа звільняється з посади державного нотаріуса; 3) анульоване свідоцтво вилучається відповідним управлінням юстиції та протягом трьох робочих днів направляється до Міністерства юстиції України. Окрім того, аналіз законодавства України про нотаріат дозволив виявити, що законодавець не передбачив право особи, свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю якої було анульовано, повторно претендувати на посаду нотаріуса. Тому доцільно поставити питання щодо можливості претендувати на повторне зайняття нотаріальною діяльністю за умови можливості усунення обставин, які були підставою анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та не раніше ніж через три роки після прийняття рішення про його анулювання.

9. Адміністративно-правовий статус державного нотаріуса більш удосконалений у порівнянні із статусом приватного нотаріуса, через те, що його наділено системою гарантій соціально-матеріального блоку, при цьому спеціальні професійні нотаріальні гарантії абсолютно ідентичні.

10. Обґрунтовано доцільність розробки та прийняття Нотаріального та Нотаріального процесуального кодексів. Серед питань, яким приділено увагу в дослідженні: 1) у Нотаріальному кодексі має бути передбачений окремий розділ «Компетенція нотаріальних органів», яким будуть регламентовані права, обов'язки та підвідомчість системи органів та посадових осіб, які мають право вчиняти нотаріальні дії. Важливо, що при встановленні переліків повноважень та підвідомчості недопустимо застосовувати словосполучення «інші дії», «інші повноваження» тощо. Тобто, зазначені переліки мають бути вичерпними та не підлягати розширеному тлумаченню; 2) у новому Нотаріальному кодексі слід передбачити окремий розділ «Гарантії діяльності нотаріуса». Даний розділ має бути присвячений виключно гарантіям діяльності нотаріуса, класифікованих в залежності від суб'єкта та виду гарантії. В окремій узагальненій статті мають бути перелічені соціально-побутові, матеріальні та спеціальні професійні гарантії діяльності нотаріуса та подальші статті мають конкретизувати норми по кожній конкретній гарантії; 3) доцільно передбачити окремий розділ, присвячений відповідальності, у Нотаріальному кодексі України. Перелічити та конкретизувати види відповідальності, до якої може бути притягнутий нотаріус (залежно від статусу), затвердити переліки проступків та стягнень, які можуть бути застосовані до нотаріуса. При необхідності посилання на норми інших галузей права застосовувати посилання на конкретні норми (статті).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Висєканцев О.О. Законодавство України про нотаріат: перспективи розвитку / О.О. Висєканцев // Публічне право. - 2012. № 3 (7). - С. 405411.

2. Висєканцев О.О. Доступ до професійного нотаріуса: вимоги до кандидатів / О.О. Висєканцев // Європейські перспективи. - 2012. № 3. - Ч. 3. - С. 3135.

3. Висєканцев О.О. Стажування - перший крок доступу до професії нотаріуса / О.О. Висєканцев // Митна справа. - 2012. № 4 (82). - С. 171175.

4. Висєканцев О.О. Система організації нотаріату: закордонний досвід / О.О. Висєканцев // Публічне право. 2012. № 4. - С. 408415.

5. Висєканцев О.О. Повноваження нотаріуса: класифікація та перспективи подальшого врегулювання / О.О. Висєканцев // Наука і правоохорона. -2012. № 2. - Ч. 2. - С. 1721.

6. Висєканцев О.О. Адміністративна відповідальність державного нотаріусу / О.О. Висєканцев // Актуальні проблеми права: теорія і практика. Збірник наукових праць № 25. - Луганськ : Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, 2012.. - С. 190196.

7. Высеканцев А.А. Особенности приобретения административно-правового статуса государственного нотариуса / А.А. Высеканцев // Право и политика: научно-методический журнал. - 2013. - № 3. С. 123128.

8. Висєканцев О.О. Систематизація та зведення у єдиний кодифікований документ законодавства України про нотаріат / О.О. Висєканцев // Сучасні проблеми правового забезпечення державних реформ : мат. всеукр. наук.-практ. конф. ( м. Львів, 11 серпн. 2012 р.). - Л. : Центр правничих ініціатив. - 2012. - C. 27-29.

9. Висєканцев О.О. Класифікація повноважень нотаріуса / О.О. Висєканцев // Сучасний стан та перспективи подальшого розвитку правової системи України : мат. всеукр. наук.-практ. конф. (м. Харків, 14-15 вересн. 2012 р.). - Х.: ГО «Асоціація аспірантів-юристів». - 2012. - С. 2728.

Підписано до друку 20.03.2014 р. Формат 60х84/16.

Папір офсетний. Друк різографічний. Умов.-друк. арк. 0,9.

Тираж 100 прим.

Виготовлено на поліграфічній базі ПВНЗ

Міжнародний університет бізнесу і права

70039, м. Херсон, вул. 49 Гвардійської дивізії, 37а

Размещено на Allbest.ru

...