Адміністративно-правові засади забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,

МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІЗНЕСУ І ПРАВА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Адміністративно-правові засади забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами

Спеціальність 12.00.07 -- адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Колеснікова Марія

Херсон -- 2013

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Сумському державному університеті, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор

Куліш Анатолій Миколайович,

Сумський державний університет

декан юридичного факультету.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент

Бевзенко Володимир Михайлович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри адміністративного права;

кандидат юридичних наук, доцент

Джагупов Григорій Володимирович,

Харківський національний університет внутрішніх справ, заступник начальника з навчально-методичної роботи факультету з підготовки фахівців міліції громадської безпеки

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Правовідносини виникають та розвиваються на основі постійного створення, отримання, обміну, використання та розповсюдження інформації. Така інформація може стосуватися будь-яких сторін життя держави, підприємства, об'єднання громадян, окремої людини тощо. Без обміну інформацією практично неможливе існування суспільства та держави як соціальних утворень взагалі. Власником інформації можуть виступати всі суб'єкти правовідносин: фізичні та юридичні особи, держава в особі її органів або інші колективні суб'єкти. Проте, право власності на інформацію майже не буває абсолютним, і частіше за все власник інформації, її користувач чи розпорядник - це різні суб'єкти. Крім того, інформація та її матеріальні носії (інформаційні ресурси) також можуть належати різним суб'єктам.

З метою захисту прав та інтересів суб'єктів суспільних відносин у сфері інформації, інформаційне забезпечення діяльності державних органів, правовідносини, які пов'язані з обігом інформації, регламентовані чисельними законодавчими та підзаконними актами у тому числі і міжнародними. Проте, не зважаючи на наявність таких нормативних актів в інформаційній сфері, які в тому числі врегульовують питання, пов'язані із захистом права на інформацію, на практиці виникає безліч проблемних ситуацій, в яких право на інформацію порушується. Через це виникає потреба в дієвому адміністративно-правовому механізмі забезпечення таких інформаційних прав.

Провідна роль у механізмі забезпечення (охорони та захисту) інформаційних прав належить правоохоронним органам держави. Адже саме правоохоронні органи одночасно є гарантами охорони законних прав та інтересів учасників правовідносин та одними із найбільших користувачів та розпорядників інформації, яка є чужою власністю. Звідси і їх особлива роль у забезпеченні права власності на інформацію. В цьому аспекті діяльність правоохоронних органів потребує комплексного дослідження і аналізу з таких причин: по-перше, законодавчо невизначене поняття «право власності на інформацію», по-друге, несистематизованість інформаційного законодавства, по-третє, відсутність чіткої правової регламентації діяльності правоохоронних органів у сфері захисту інформаційних прав, по-четверте, відсутність законодавчого закріплення форм та методів забезпечення захисту інформаційних прав, в тому числі права власності на інформацію, правоохоронними органами тощо. Саме на вирішення цих проблемних питань та подолання законодавчих прогалин спрямоване дане дисертаційне дослідження.

Варто зазначити, що комплексне дослідження особливостей адміністративно-правового регулювання забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами в українській науці не проводилося. Окремі аспекти цього питання вивчали такі науковці як: В.Б. Авер'янов, І.В. Арістова, Г.В. Атаманчук, О.М. Бандурка, Є.Ю. Бараш, В.М. Бевзенко, К.І. Бєляков, Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук, І.П. Голосніченко, В.Г. Гріценко, К.Ф. Гуценко, Г.В. Джагупов, Є.В. Додін, Н.І. Золотарьова, О.М. Клюєв, А.М. Куліш, Є.В. Курінний, В.Я. Маліновський, О.М. Музичук, С.С. Овчинський, А.О. Селіванов, О.П. Угровецький, О.Г. Фролова, М.Я. Швець та інші. Однак більшість питань, пов'язаних із адміністративно-правовим регулюванням забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами, зокрема й методологічні засади, його сутність та особливості, досі не розроблено. Як наслідок, окремі теоретичні та практичні питання забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами досліджені недостатньо.

Таким чином, необхідність удосконалення адміністративно-правових засад забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами, наявність прогалин у відповідному правовому регулюванні та відсутність предметних досліджень цих проблем обумовлюють актуальність обраної теми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до основних положень законів України «Про Національну програму інформатизації» від 04.02.1998 р., «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки» від 09.01.2007 р., а також в рамках планів досліджень юридичного факультету Сумського державного університету на 2011-2014 рр. та спеціальної науково-дослідної теми «Правоохоронна система України: адміністративно-правові заходи організації та функціонування» (номер державної реєстрації 0110U005040).

Мета та задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України та узагальнення практики їхньої реалізації, вивчення наукових розробок визначити сутність та особливості адміністративно-правових засад забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами, а також шляхи їх розвитку та вдосконалення.

Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно було вирішити такі основні задачі:

- з'ясувати сутність та зміст адміністративно-правового забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами;

- охарактеризувати законодавство у сфері забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами;

- визначити роль правоохоронних органів в забезпеченні права власності на інформацію;

- уточнити компетенцію правоохоронних органів щодо забезпечення права власності на інформацію;

- визначити систему гарантій, засобів, форм і методів адміністративно-правового забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами;

- охарактеризувати проблемні питання організації діяльності правоохоронних органів щодо забезпечення права власності на інформацію, надати пропозиції щодо її вдосконалення;

- сформулювати пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення адміністративно-правових засад забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами в Україні.

Об'єкт дослідження становлять суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами.

Предмет дослідження становлять адміністративно-правові засади забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Вони обрані з урахуванням поставлених в роботі мети та завдань дослідження, його об'єкта та предмета. Їх застосування характеризується системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їхнього соціального змісту і юридичної форми, здійснити системний аналіз адміністративно-правових засад забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами.

У роботі використовувалися також окремі методи наукового пізнання, зокрема гносеологічний метод дослідження дозволив визначити сутність адміністративно-правового забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами (підрозділ 1.1). Порівняльно-правовий метод покладено в основу аналізу законодавства у досліджуваній сфері в Україні, а також компаративного аналізу відповідних норм вітчизняного та європейського права (підрозділи 1.2). Аналітичний метод надав можливість встановити необхідність забезпечення пріоритету інформаційної безпеки особистості, яка не повинна вступати в конфлікт з національною інформаційною безпекою, а бути її складовою частиною (підрозділи 2.3 та 2.4). За допомогою методу формально-логічного аналізу юридичних актів виявлено співвідношення змісту і форми законодавства в сфері забезпечення інформаційних прав (підрозділи 1.3 та 2.3). Структурно-функціональний аналіз дозволив визначити відповідність нормативно-правових актів в сфері забезпечення права власності на інформацію реальним суспільним відносинам у цій сфері (підрозділи 2.2 та 2.3). Метод статистичного аналізу було використано під час роботи з офіційно-статистичними матеріалами, звітами різних правоохоронних органів щодо стану дотримання інформаційних прав (підрозділ 2.1). Системний аналіз було закладено в основу визначення гарантій, засобів, форм і методів адміністративно-правового забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами, організаційних засад адміністративно-правового забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами (підрозділи 2.2.-2.4). Використання індуктивного методу, сукупності отриманих та розглянутих даних дозволяє підтвердити висновок про необхідність вдосконалення законів України «Про інформацію», «Про основи національної безпеки», Кримінального кодексу України та інших, що сприятиме підвищенню ефективності адміністративно-правового забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами (підрозділи 2.3 та 2.4).

Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали загальнотеоретичні наукові праці, розробки провідних фахівців у галузі теорії управління та адміністративного права, інших галузевих правових наук. Нормативною базою наукового дослідження стали Конституція України, міжнародно-правові акти, законодавчі акти, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, інші підзаконні нормативно-правові акти. Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності правоохоронних органів щодо забезпечення права власності на інформацію, політико-правова публіцистика, довідкові видання.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексним дослідженням адміністративно-правових засад забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами. У результаті проведеного наукового дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Зокрема:

вперше:

- адміністративно-правове забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами визначено як вплив держави на суспільні відносини з метою захисту та охорони права власності на інформацію між її власниками, розпорядниками та користувачами шляхом надання певному суб'єкту владних повноважень (правоохоронним органам) законодавчо визначених спеціальних механізмів такого впливу;

- гарантії адміністративно-правового забезпечення права власності на інформацію у сфері публічного управління визначені як система нормативних, інституційних та організаційно-правових чинників, що забезпечують у сукупності здійснення права особи на володіння, користування та розпорядження інформацією;

удосконалено:

- визначення категорії «правоохоронний орган» під яким запропоновано розуміти державний орган, утворений у визначеному законодавством порядку, з метою охорони законних прав та інтересів суб'єктів правовідносин, забезпечення правопорядку в державі шляхом реалізації своїх державно-владних повноважень, заснованих на принципах законності та гласності;

- розуміння ролі правоохоронних органів як суб'єктів забезпечення права власності на інформацію, яка полягає: у створені умов реалізації права на інформацію; реагуванні на відповідні заяви та повідомлення про факти порушення права власності на інформацію; у вжитті заходів щодо припинення порушення права власності на інформацію; у притягненні до відповідальності винних у порушені права власності на інформацію осіб; у відновленні порушеного права та відшкодуванні завданої шкоди;

- класифікацію повноважень правоохоронних органів як основного елементу механізму адміністративно-правового забезпечення права власності на інформацію;

- визначення поняття адміністративно-правових засобів забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами, під якими пропонується розуміти юридично значимі дії, які здійснюються з метою забезпечення реалізації права всіх форм власності на інформацію, їх охорони та захисту, попередження, виявлення чи припинення правопорушень у цій сфері, відновлення порушених прав та притягнення винних до відповідальності;

- систему форм адміністративно-правового забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами, проаналізовано їх види;

- класифікацію методів адміністративного примусу в досліджуваній сфері, яка включає: попереджувальний, припиняючий та каральний методи, надано їх авторське визначення;

- розуміння змісту організаційної діяльності правоохоронних органів щодо забезпечення права власності на інформацію, до елементів якої віднесено: підбір кадрів та комплектування правоохоронних органів кваліфікованими спеціалістами для виконанню завдань із захисту інформаційних прав громадян; здійснення прийому громадян; забезпечення доступу громадян до публічної інформації; організація інформаційного обміну між правоохоронними органами; формування баз даних, які використовуються у діяльності правоохоронного органу, забезпечення їх захисту від несанкціонованого проникнення; ведення архіву; організація прийняття заяв та повідомлень про вчинені правопорушення та злочини в інформаційній сфері, їх розслідування, притягнення винних осіб до відповідальності; складання та направлення звітів про результати діяльності із забезпечення права власності на інформацію, а також щоденний інструктаж з поточних питань правоохоронної діяльності в інформаційній сфері;

дістали подальшого розвитку:

- обґрунтування необхідності законодавчого закріплення поняття «право власності на інформацію» шляхом визначення цієї категорії в Законі України «Про інформацію»;

- пропозиції щодо внесення змін та доповнень до чинного інформаційного законодавства з таких питань як: визначення основних видів таємної (конфіденційної) інформації (держана таємниця, комерційна таємниця, конфіденційна інформація про фізичну особу) в Законі України «Про інформацію»; визначення системи правових та організаційних засобів охорони та захисту права на інформацію, форм та методів діяльності правоохоронних органів у цій сфері; визначення в Кодексі України про адміністративні правопорушення переліку правоохоронних органів, які уповноважені складати протоколи про адміністративні правопорушення в інформаційній сфері; запровадити кримінальну відповідальність за порушення права громадян на звернення у випадку, якщо таке порушення призвело до тяжких наслідків, а існуючу адміністративну відповідальність підвищити до ста неоподаткованих мінімумів, конкретизувати правопорушення в цій сфері; розробити методику розслідування злочинів в сфері забезпечення права на інформацію, а також методику провадження у справах про адміністративні правопорушення з урахуванням особливостей цих категорій справ.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:

- у науково-дослідній сфері -- основні положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки шляхів вдосконалення забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами;

- у правотворчості -- в результаті дослідження сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до нормативних актів, які забезпечують право власності на інформацію правоохоронними органами;

- у правозастосовчій діяльності -- використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність правоохоронних органів із забезпечення права власності на інформацію (акти впровадження результатів дисертаційного дослідження у практичну діяльність прокуратури Сумської області від 20.09.2012 р. та Державної податкової служби у Сумській області від 24.09.2012 р.);

- у навчальному процесі -- матеріали дисертації можна використовувати під час проведення занять та підготовки навчальної літератури з дисциплін «Адміністративне право» та «Інформаційне право», вони вже використовуються у ході проведення занять із цих дисциплін у Сумському державному університеті (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в навчальний процес Сумського державного університету від 10.09.2012 р.).

Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення та висновки були оприлюднені дисертантом на науково-практичних конференціях: «Проблеми розкриття, розслідування та попередження кіберзлочинів та злочинів, пов'язаних з торгівлею людьми» (Харків, 2011 р.), «Сучасні проблеми правового, економічного та соціального розвитку держави» (Харків, 2012 р.), «Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку» (Суми, 2012 р.), «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених» (Харків, 2012 р.), а також на засіданнях кафедри права Сумського державного університету.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у п'яти наукових статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, а також у трьох тезах наукових повідомлень на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, поділених на підрозділи, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг роботи становить 198 сторінок. Список використаних джерел складається із 223 найменувань і займає 24 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв'язок з науковими планами та програмами, мета і задачі, об'єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, апробація результатів дослідження та публікації.

Розділ 1 «Методологічні засади забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Сутність адміністративно-правового забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами» подається огляд літератури та законодавства за темою дослідження, зокрема щодо визначення поняття «інформація», «правова інформація», «інформаційне забезпечення», «право власності на інформацію» тощо.

Визначено, що адміністративно-правове забезпечення права власності на інформацію повинно бути реалізоване шляхом передбачення в законодавчих та підзаконних актах: видів юридичної відповідальності за порушення права власності на інформацію; системи суб'єктів владних повноважень, яким надано право здійснювати охорону та захист відповідного права власності на інформацію, а також їх прав та механізмів впливу (гарантій, засобів, форм та методів), встановлення певних режимів доступу до інформації; напрямків та форм взаємодії між правоохоронними органами з питань забезпечення права власності на інформацію; організаційних та правових засад контролю та нагляду за їх правоохоронною діяльністю.

Підрозділ 1.2. «Аналіз законодавства у сфері забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами» відзначається, що законодавство в інформаційній сфері та в сфері адміністративно-правового забезпечення права власності на інформацію досить чисельне, але несистематизоване, містить ряд недоліків та суперечностей.

Аналіз відповідних правових джерел дозволив виявити в законодавчому регулюванні адміністративно-правового забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами такі недоліки та суперечності. По-перше, відсутність чіткого понятійного апарату. По-друге, визначення права на інформацію, яке наведено в Законі України «Про інформацію» є обмеженим. По-третє, при визначенні інформації з обмеженим доступом як інформації, розголошення якої може завдати шкоди національній безпеці, суспільним інтересам, інтересам державної безпеки, інтересам людини або громадянина або інтересам суб'єкта господарювання, національне законодавство не визначає, які з перелічених інтересів є вищими і які з них підлягають першочерговому захисту у випадку їх порушення. По-четверте, законодавчо чітко не визначене поняття комерційної таємниці, порушення якої визначено предметом протиправних посягань.

Внесені пропозиції щодо вирішення проблем, пов'язаних із законодавчим регулюванням в означеній сфері, шляхом відповідних роз'яснень щодо однакового застосування судами законодавства про інформацію, для чого необхідно систематизувати інформаційне законодавство, зокрема, доповнити Закон України «Про інформацію»: поняттям права власності на інформацію; основними видами таємної (конфіденційної) інформації; системою засобів захисту права на інформацію та суб'єктами їх реалізації.

У підрозділі 1.3. «Роль правоохоронних органів в забезпеченні права власності на інформацію» підкреслюється, що в літературі та в законодавстві України не існує чіткого визначення поняття «правоохоронний орган», у зв'язку з чим коло державних органів, які входять до правоохоронних не може бути достовірно встановлено.

До ознак правоохоронних органів віднесені: особливий, визначений законодавством порядок утворення; наявність державно-владних повноважень; чітка регламентація компетенції за принципом: дозволено робити тільки те, що зазначено в законі; обов'язкове підпорядкування діяльності принципам законності та гласності; особлива мета діяльності: охорона законних прав та інтересів суб'єктів суспільних відносин.

Виходячи з окреслених ознак, сформульовано авторське визначення правоохоронного органу та їх види, окреслена роль кожного із правоохоронних органів та узагальнена роль правоохоронних органів в адміністративно-правовому механізмі забезпеченні права власності на інформацію в цілому.

Розділ 2 «Особливості адміністративно-правових засад забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами» складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Компетенція правоохоронних органів щодо забезпечення права власності на інформацію» проаналізовано різні наукові підходи до визначення поняття «компетенція», на підставі чого запропоновано розглядати компетенцію правоохоронних органів в галузі забезпечення права власності на інформацію як сукупність прав та обов'язків, в межах яких відповідний орган може здійснювати вплив на реалізацію права власності на інформацію, оскільки наявність при цьому відповідних знань, досвіду, навичок є характерною особливістю працівника правоохоронного органу.

До переважної компетенції правоохоронних органів належать права та обов'язки в галузі забезпечення інформаційної безпеки особистості, тобто забезпечення права власності на інформацію переважно фізичних осіб.

Аналіз правових та наукових джерел з досліджуваного питання дозволив виявити основні причини незадовільного стану національної інформаційної безпеки України та інформаційної безпеки особи.

Обґрунтовано необхідність розробити на держаному рівні дієвий механізм забезпечення права на інформацію громадян в зазначених сферах, який повинен включати не тільки встановлення відповідальності за фактами виявлення порушень (яку також доречно підвищити), але і стимулювати відповідні господарюючі суб'єкти не порушувати інформаційні права громадян шляхом запровадження ефективних економічних, психологічних та інших стимулів.

В підрозділі 2.2. «Гарантії та засоби адміністративно-правового забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами» аналізуються наукові визначення поняття гарантій, пропонуються їх спільні риси. На підставі визначених ознак під гарантіями адміністративно-правового забезпечення права власності на інформацію у сфері публічного управління пропонується розуміти систему нормативних, інституційних та організаційно-правових чинників, що забезпечують у сукупності здійснення права особи на володіння, користування та розпорядження інформацією.

До адміністративно-правових засобів забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами віднесені: 1) контроль, який здійснюється правоохоронними органами у визначеній сфері; 2) вирішення (розгляд) звернень громадян правоохоронними органами та їх посадовими особами; 3) забезпечення доступу громадян до публічної інформації; 4) прокурорський нагляд.

Підрозділ 2.3. «Форми і методи адміністративно-правового забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами» присвячений аналізу адміністративно-правових форм та методів, які використовують правоохоронні органи у своїй діяльності при забезпеченні права власності на інформацію.

При забезпеченні права власності на інформацію правоохоронні органи в своїй діяльності використовують наступні форми: інформаційний патронаж, інформаційну кооперацію, інформаційне протиборство, нормотворчу та правозастосовну діяльність правоохоронних органів, та методи: переконання та примусу (попереджувального, припиняючого та карального). При цьому під адміністративно-правовими формами забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами запропоновано розуміти врегульовану законодавством групу, об'єднаних внутрішнім і зовнішнім змістом, способів здійснення правоохоронними органами діяльності по ефективному забезпеченню інформаційної безпеки особи та національної інформаційної безпеки держави.

Адміністративно-правовий метод переконання при забезпеченні права власності на інформацію правоохоронними органами визначено як позитивний вплив на волю суб'єктів інформаційних правовідносин, який здійснюється з метою утвердження упевненості цих суб'єктів в необхідності дотримання норм чинного законодавства в інформаційній сфері. Виявлено, що для забезпечення права власності на інформацію правоохоронні органи можуть використовувати такі засоби переконання, як профілактично-роз'яснювальна робота серед населення; застосування матеріальних та моральних стимулів для попередження або розкриття злочинів та адміністративних правопорушень в інформаційній сфері.

Виявлено основні законодавчі недоліки, які впливають на ефективність реалізації форм і методів забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами.

У підрозділі 2.4. «Організація діяльності правоохоронних органів щодо забезпечення права власності на інформацію» на підставі аналізу науково-правових джерел було визначено характерні ознаки організаційної діяльності правоохоронних органів.

Беручи до уваги ознаки організаційної діяльності, встановлено, що організація діяльності правоохоронних органів по забезпеченню права власності на інформацію - це систематична повсякденна діяльність управлінських органів чи безпосередніх керівників, закріплена у відповідних управлінських рішеннях, спрямована на координацію, узгодження різних елементів діяльності правоохоронних органів в інформаційній сфері з метою досягнення найбільш ефективного виконання поставлених перед ними завдань по забезпеченню права на інформацію.

Організація діяльності конкретного правоохоронного органу в законодавстві представлена у вигляді встановленого переліку функцій, які слід реалізовувати для ефективного виконання покладених на нього завдань. Аналіз таких функцій надав автору змогу визначити структурні елементи організаційної діяльності правоохоронних органів у забезпечені права власності на інформацію.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання - удосконалення адміністративно-правових засад забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення зазначеного завдання. власність інформація правоохоронний

Доведено, що адміністративно-правове забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами є впливом держави на суспільні відносини з метою захисту та охорони права власності на інформацію між її власниками, розпорядниками та користувачами шляхом надання певному суб'єкту владних повноважень (правоохоронним органам) законодавчо визначених спеціальних механізмів такого впливу.

Наголошується, що в законодавчому регулюванні забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами існують недоліки та суперечності, які можуть бути усунуті шляхом внесення змін та доповнень до Закону України «Про інформацію», а саме: передбачення у ньому визначення права власності на інформацію; визначення видів таємної (конфіденційної) інформації (державна, комерційна, конфіденційна інформація про фізичну особу); визначення засобів захисту права на інформацію; виключення із підстав обмеження права на інформацію, визначених ст. 7 Закону України «Про інформацію», слова «за винятком випадків, передбачених законом», та конкретизації, які саме обмеження можуть встановлюватися, при цьому перелік таких обмежень має бути вичерпним.

Під компетенцією правоохоронних органів щодо забезпечення права власності на інформацію пропонується розуміти сукупність прав та обов'язків, в межах яких відповідний орган може здійснювати вплив на реалізацію права власності на інформацію. До обов'язків правоохоронних органів в сфері забезпечення права власності на інформацію належать: обов'язки з встановлення складу службової інформації, що захищається; обов'язки по обліку і реєстрації інформаційних ресурсів, що містять службову інформацію; обов'язки з актуалізації і верифікації інформаційних ресурсів; обов'язки із розробки й реалізації комплексу організаційних, технічних, криптографічних засобів захисту службової інформації; обов'язки, із сертифікації засобів захисту службової інформації і ліцензування відповідної діяльності; обов'язки із забезпечення інформаційного обміну між органами державної влади різного рівня і надання службової інформації уповноваженим особам; обов'язки із здійснення внутрішньовідомчого і надвідомчого контролю (нагляду) за захистом службової інформації; обов'язки по відшкодуванню збитків, заподіяних неправомірними діями з інформаційними ресурсами, що містять службову інформацію. До прав правоохоронних органів в інформаційній сфері пропонується віднести такі: право доступу до всіх видів конфіденційної інформації в межах і в порядку передбачених законодавством; право на направлення та отримання відповіді на запити у зв'язку із здійсненням своїх службових обов'язків у найкоротші терміни; право вимагати припинення правопорушень в інформаційній сфері; право на проведення оперативно-розшукових та інших заходів, які сприяють розкриттю злочинів та адміністративних правопорушень в інформаційній сфері; право на внесення отриманої службової інформації до бази даних відповідного правоохоронного органу та використання її у подальшій діяльності.

Зроблено висновок, що роль правоохоронних органів у забезпечені права власності на інформацію полягає у: створені умов для реалізації права на інформацію; реагуванні на відповідні заяви та повідомлення про факти порушення права власності на інформацію; вжитті заходів щодо припинення порушення права власності на інформацію; притягненні до відповідальності винних у порушені права власності на інформацію осіб; відновленні порушеного права та відшкодуванні завданої шкоди;.

Гарантії адміністративно-правового забезпечення права власності на інформацію у сфері публічного управління визначені як система нормативних, інституційних та організаційно-правових чинників, що забезпечує у сукупності здійснення права особи на володіння, користування та розпорядження інформацією. А також наголошено, що ефективність і дієвість цих гарантій залежить від розвитку громадянського суспільства, розвиненості інститутів правової держави, високого рівня правової культури населення і всіх ланок державного апарату, якості роботи нормотворчих, а також правоохоронних органів і їх посадових осіб. Вона також залежить від стану міжнародної обстановки, від впливу міжнародних організацій і окремих держав на практику дотримання прав людини і громадянина. До безпосередніх гарантій адміністративно-правового забезпечення права власності на інформацію у сфері публічного управління віднесені: закріплення в Конституції основоположних інформаційних прав і свобод людини та громадянина; можливість судового захисту відповідних прав; наявність розгалуженої системи адміністративних правопорушень та кримінальних злочинів в інформаційній сфері, за які передбачена юридична відповідальність; наявність системи органів, які забезпечують охорону та захист інформаційних прав; можливість здійснювати самозахист інформаційних прав; передбачення права на компенсацію матеріальної та моральної шкоди за порушення інформаційних прав; закріплення принципу гласності діяльності державних органів.

Адміністративно-правові засоби забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами визначено як юридично значимі дії, які здійснюються з метою забезпечення реалізації права всіх форм власності на інформацію, їх охорони та захисту, попередження, виявлення чи припинення правопорушень у цій сфері, відновлення порушених прав та притягнення винних до відповідальності. До адміністративно-правових засобів забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами відносяться: контроль; вирішення (розгляд) звернень громадян; забезпечення доступу громадян до публічної інформації; прокурорський нагляд.

Під адміністративно-правовими формами забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами пропонується розуміти врегульовану законодавством групу, об'єднаних внутрішнім і зовнішнім змістом заходів спрямованих на ефективне забезпечення інформаційної безпеки особи та держави. До форм забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами віднесені: інформаційний патронаж, інформаційна кооперація, інформаційне протиборство, нормотворча та правозастосовна діяльність.

Адміністративно-правові методи забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами визначено як групу прийомів та безпосередніх заходів, об'єднаних однорідним способом впливу на об'єкт, які використовуються з метою забезпечення реалізації, охорони та захисту права всіх форм власності на інформацію. Визначено дві основні групи таких методів: методи адміністративно-правового переконання та примусу. Адміністративно-правовий метод переконання при забезпеченні права власності на інформацію правоохоронними органами - це позитивний вплив на волю суб'єктів інформаційних правовідносин, який здійснюється правоохоронними органами з метою утвердження упевненості цих суб'єктів в необхідності дотримання норм чинного законодавства в інформаційній сфері. Для забезпечення права власності на інформацію правоохоронні органи можуть використовувати такі засоби переконання, як профілактично-роз'яснювальна робота серед населення про зміст та значення інформаційної безпеки та способів її дотримання, про необхідність обмеження негативного впливу інформації на неповнолітніх осіб, про можливість доступу до публічної інформації та порядок отримання такого доступу; застосування матеріальних та моральних стимулів для попередження або розкриття злочинів та адміністративних правопорушень в інформаційній сфері. Примус у сфері забезпечення права власності на інформацію - це зовнішній (фізичний, майновий чи інший) публічно-правовий, формально визначений вплив правоохоронних органів, їх посадових осіб, на свідомість і поведінку суб'єктів, які здійснюють протиправну діяльність, з метою боротьби з правопорушеннями та іншими небажаними для суспільства діяннями, охорони інформаційних прав людини і громадянина, які тягнуть встановлені правовими актами негативні наслідки морального, фізичного, майнового чи організаційного характеру.

Обґрунтовано, що основними напрямами вдосконалення форм та методів забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами мають бути: визначення в Кодексі України про адміністративні правопорушення переліку посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення; створення єдиної інформаційної бази про осіб, які протягом року притягувалися до адміністративної відповідальності, і передбачення права у посадових осіб, які згідно із законом вправі провадити адміністративне розслідування, доступу до такої бази; визначення порядку та терміну, протягом якого дільничний інспектор зобов'язаний повідомляти громадян про стан правопорядку на адміністративній дільниці, заходи, які вживаються міськрайорганом внутрішніх справ щодо попередження правопорушень з метою підвищення авторитету та довіри населення до його діяльності; приведення у відповідність термінології з питань забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами, яка міститься у різних правових актах.

Доведено, що організація діяльності правоохоронних органів по забезпеченню права власності на інформацію - це систематична повсякденна діяльність керівників (начальників) спрямована на координацію, узгодження різних елементів діяльності правоохоронних органів в інформаційній сфері з метою досягнення найбільш ефективного виконання поставлених перед ними завдань по забезпеченню права на інформацію. До структурних елементів організаційної діяльності правоохоронних органів по забезпеченню права власності на інформацію віднесені: підбір кадрів та комплектування правоохоронних органів кваліфікованими спеціалістами для виконанню завдань із захисту інформаційних прав громадян; здійснення прийому громадян; забезпечення доступу громадян до публічної інформації; організація інформаційного обміну між правоохоронними органами; формування баз даних, які використовуються у діяльності правоохоронного органу, забезпечення їх захисту від несанкціонованого проникнення; ведення архіву; організація прийняття заяв та повідомлень про вчинені правопорушення та злочини в інформаційній сфері, їх розслідування, притягнення винних осіб до відповідальності; складання та направлення звітів про результати діяльності із забезпечення права власності на інформацію, а також щоденний інструктаж з поточних питань правоохоронної діяльності в інформаційній сфері.

Для усунення недоліків в організації діяльності правоохоронних органів по забезпеченню права власності на інформацію пропонується внести відповідні зміни та доповнення до законодавства: запровадити кримінальну відповідальність за порушення права громадян на звернення у випадку, якщо таке порушення призвело до тяжких наслідків, а існуючу адміністративну відповідальність збільшити до ста неоподаткованих мінімумів, а також конкретизувати правопорушення в цій сфері: немотивована відмова в прийнятті звернення; несвоєчасне надання відповіді на звернення; переслідування громадян за звернення тощо; законодавчо визначити види власників інформації, яка потрапляє в базу даних правоохоронних органів про фізичних та юридичних осіб, внести зміни в Закон України «Про захист персональних даних» шляхом виключення із п. 5 та 6 ст. 8 слова «вмотивовану» або закріпити систему мотивів, які можуть бути прийняті; розробити методику розслідування злочинів в сфері забезпечення права на інформацію, а також методику провадження в справах про адміністративні правопорушення з урахуванням особливостей цих категорій справ.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Колеснікова М. В. Поняття, сутність та значення інформаційного забезпечення правоохоронних органів України / М.В. Колеснікова // Право та безпека. - 2011. - № 5 (42). - С.126-130.

2. Колеснікова М. В. Сутність адміністративно-правового забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами / М.В. Колеснікова // Право та безпека. - 2012. - №1 (43). - С.82-86.

3. Колеснікова М. В. Гарантії адміністративно-правового забезпечення права власності на інформацію у сфері публічного управління / М.В. Колеснікова // Актуальні проблеми права: теорія і практика. Збірник наукових праць № 25. -- Луганськ : Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, 2012. -- С.335-340.

4. Колеснікова М. В. Адміністративно-правові форми забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами / М.В. Колеснікова // Європейські перспективи. - 2012. - № 4. Ч. 2. - С. 49-53.

5. Колеснікова М. В. Роль правоохоронних органів в адміністративно-правовому механізмі забезпечення права власності на інформацію / М.В. Колеснікова // Митна справа. Науково-аналітичний журнал № 6 (84). -- Ч. 2. -- 2012 р. -- С. 291-296.

6. Колеснікова М. В. Особливості інформаційного забезпечення правоохоронних органів України / М.В. Колеснікова // Сучасні проблеми правового, економічного та соціального розвитку держави : матеріали наук.-практ. конф. (Харків. 10 квітня 2012 р.) / МВС України, Харк. нац. Ун-т внутр.. справ. - Х.: ХНУВС, 2012. - С. 78-80.

7. Колеснікова М. В. Правове забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами / М.В. Колеснікова // Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку : зб. Матеріалів V Міжнародної наук.-практ. конф. (19-20 травня 2012 р., м. Суми). І частина. / Сумська філія Харківського національного університету внутрішніх справ. - Суми : ТОВ «Друкарський дім «ПАПІРУС», 2012. - С. 389-392.

8. Колеснікова М. В. Способи адміністративно-правового забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами / М.В. Колеснікова // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених: матеріали науково-практичної конференції (Харків, 25 травня 2012 р.). - Х.: Вид-во Харк. нац.. ун-ту внутр. справ, 2012. - С.43-48.

АНОТАЦІЇ

Дисертацію присвячено аналізу адміністративно-правових засад забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами. У роботі з'ясовується сутність та зміст адміністративно-правового забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами. Характеризується національне законодавство у сфері забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами. Визначається роль правоохоронних органів в забезпеченні права власності на інформацію, уточнюється їх компетенція у цій сфері. Визначається система гарантій, засобів, форм і методів адміністративно-правового забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами. Характеризуються проблемні питання організації діяльності правоохоронних органів щодо забезпечення права власності на інформацію, надаються пропозиції щодо її вдосконалення.

Ключові слова: інформація, право власності на інформацію, інформаційне забезпечення, правоохоронні органи, захист права власності.

Диссертация посвящена анализу административно-правовых основ обеспечения права собственности на информацию правоохранительными органами. В работе определены такие понятия, как информация, правовая информация, информационное обеспечение, право собственности на информацию, информационная безопасность личности, национальная информационная безопасность. Предложено авторскую классификацию форм, методов и средств административно-правового механизма обеспечения права собственности на информацию правоохранительными органами и обосновано наиболее эффективные и действенные организационные основы деятельности правоохранительных органов в этой сфере. Определена роль правоохранительных органов в обеспечении права собственности на информацию.

В работе проанализированы положения научно-правовых источников, на основании которых определены основные недостатки современного информационного и административного законодательства и концепций по вопросам административно-правового механизма обеспечения права собственности на информацию, определены тенденции и перспективы нормативно-правового регулирования отдельных аспектов в этой сфере. Так, были определены такие недостатки. Во-первых, отсутствие четкого понятийного аппарата, в результате чего при возникновении споров суды и другие органы государственной власти в большинстве случаев не правильно трактуют понятие «общественный интерес» или «общественный порядок» и ограничивают законное право на информацию. Во-вторых, определение права на информацию, которое приведено в Законе Украины «Об информации» является несколько ограниченным, поскольку из содержания этого определения следует, что право на информацию лицо имеет лишь в связи с реализацией своих прав, свобод и законных интересов, т.е. получая или требуя информацию у органов государственной власти, оно должно доказать такую необходимость, что является лишним тратой времени, в течение которого его законные права и интересы уже могут быть нарушены.

Указанные недостатки могут быть решены путем соответствующих официальных разъяснений законодательства об информации, для чего необходимо систематизировать информационное законодательство, в частности, расширить и дополнить Закон Украины «Об информации» наиболее важными положениями, а именно: 1) закрепить в нем понятие «право собственности на информацию», 2) определить основные виды тайной (конфиденциальной) информации и представить их общую характеристику; 3) определить способы защиты права на информацию. Кроме того, целесообразно исключить из оснований ограничения права на информацию, определенных ст. 7 Закона Украины «Об информации» слова «за исключением случаев, предусмотренных законом», лучше конкретизировать, какие именно ограничения могут устанавливаться, причем перечень таких ограничений должен быть исчерпывающим. В Законе Украины «О защите персональных данных» вместо термина «субъект персональных данных» ввести понятие «владелец персональных данных». В целях дальнейшего совершенствования национального законодательства и практики его применения сформулированы и другие предложения касающиеся внесения соответствующих изменений и дополнений в законы Украины «Об информации», «О защите персональных данных», «Об обращениях граждан», Уголовного кодекса Украины, Кодекса Украины об административных правонарушениях.

Ключевые слова: информация, право собственности на информацию, информационное обеспечение, правоохранительные органы, защита права собственности.

Dissertation is devoted to analysis of administrative-legal bases of ensuring property right on information by law enforcement authorities. The work uncovers essence and content of administrative-legal ensuring property right on information by law enforcement authorities. It characterizes national legislature in the sphere of ensuring property right on information by law enforcement authorities. The dissertation identifies role of law enforcement authorities in ensuring property right on information, specifies their competence in this sphere. The work defines system of guarantees, means, forms and methods of administrative-legal ensuring property right on information by law enforcement authorities. It characterizes organizational issues of law enforcement activity, which facilitates ensuring property right on information, and offers propositions for improvement in this sphere.

Key words: information, property right on information, informational support, law enforcement authorities, property right protection.

Размещено на Allbest.ru