Вплив інформації, що надається ЗМІ, на скоєння проступків дітьми: адміністративно-правове дослідження

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Вплив інформації, що надається ЗМІ, на скоєння проступків дітьми: адміністративно-правове дослідження

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Лактіонов Денис

Київ 2014

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Національній академії внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.

Науковий керівник

кандидат юридичних наук, професор

Сущенко Віктор Дмитрович,

Національна академія внутрішніх справ,

професор кафедри адміністративного права і процесу

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, доцент

Мосьондз Сергій Олександрович,

Університет сучасних знань,

проректор з навчальної та наукової роботи

кандидат юридичних наук, доцент

Юнін Олександр Сергійович

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. На сьогодні інформаційний потік, що поширюється на всіх членів суспільства, вражає своєю потужністю та обсягом. Найяскравіші його виразники - Інтернет, телебачення, газети, журнали та взагалі засоби масової інформації (далі - ЗМІ) в цілому міцно утвердилися у повсякденному житті кожного громадянина, а вплив інформації, яка від них надходить, на жаль, має не тільки позитивні та прогресивні наслідки. Саме тому на сучасному етапі розвитку людства гостро постала проблема впливу інформації, що надається ЗМІ, на свідомість суб'єктів інформаційних відносин.

Вплив засобів масової інформації на фізичну особу починається в самому ранньому віці й триває все життя. По суті, в сучасному світі ЗМІ перебрали на себе значну частину функцій з формування свідомості людей, поведінки, виховання їх смаків, поглядів, звичок, уподобань. Особливо суттєвий вплив інформація, що надається ЗМІ, здатна здійснити на формування особистості дитини. На початковому етапі життя дитина не тільки активно формується, пізнає навколишню дійсність, але й виробляє до неї відповідне ставлення, відповідно до якого в майбутньому і буде будувати свою поведінку. Так, згідно зі статистичними даними, не менше 83,0 % дітей у віці до 17 років майже щодня дивляться телевізор, ще 14,0 % - кілька разів на тиждень і тільки 3,0 % - 2-3 рази на місяць і рідше. Газети й журнали щодня читають 28,0 %, ще 38,0 % - кілька разів на тиждень, не читають газети й журнали 7,0 %. Усього 1,1 % дитячого населення країни не входить в аудиторію всієї системи ЗМІ. Відповідно до зазначеного, можна констатувати факт усеосяжного охоплення ЗМІ найменш захищеної соціальної групи населення. Водночас під час навчання в школі діти дивляться телевізор у середньому близько 3-3,5 год. у день, слухають радіо близько 1 год. у день, витрачають на читання газет і журналів близько 50 хв. у день.

Варто відзначити, що вплив інформації, що надається ЗМІ, на поведінку дитини є як позитивним, так і негативним. Позитивний вплив ЗМІ добре відомий і не є предметом пропонованого дослідження. До негативного впливу можна віднести різні негативні наслідки сприйняття дитиною змісту такої інформації, а саме: формування антисоціальної спрямованості особистості, під якою варто розуміти стійке прагнення особистості до задоволення своїх потреб за рахунок суспільства без трудової участі та порушення правових норм; агресивну поведінку; вжиття алкогольних і тютюнових виробів тощо. Відповідно, антисоціальна спрямованість особистості, як правило, породжує стан адміністративної протиправності, результатом чого є скоєння адміністративних проступків дитиною. Разом з цим, треба зауважити, що негативний вплив інформації, яка надходить через телекомунікації, на поведінку людини нині у багатьох викликає сумнів, особливо у представників ЗМІ. Проте наукові дослідження, що проводилися в цій сфері, свідчать, що такий вплив існує та відіграє важливу роль у становленні особи як особистості.

Сьогодні негативний вплив інформації, що надається ЗМІ, на скоєння проступків дітьми є досить значущим і характеризується багатьма недоліками, головними з яких є такі: недостатнє нормативно-правове регулювання питань формування та викладення інформації, що надається ЗМІ, на дитячу аудиторію; неналежним чином урегульована діяльність з боку уповноважених органів і посадових осіб щодо попередження та припинення адміністративних проступків, що скоюються дітьми; низький рівень профілактичної, правороз'яснювальної та правовиховної роботи серед дітей; недосконалість теоретичного розроблення проблеми впливу відповідної інформації на скоєння проступків дітьми. Водночас існуюча нормативно-правова база, якою врегульовано досліджувану сферу, містить норми, зміст яких має очевидні суперечності та прогалини, що зумовлює нестабільність національного законодавства і не сприяє розвитку досліджуваної сфери.

У дисертаційному дослідженні було використано праці таких дослідників адміністративного права та процесу, як: В. Б. Авер'янов, О. Ф. Андрійко, О. М. Бандурка, Д. М. Бахрах, Ю. П. Битяк, О. І. Бугера, О. В. Волянська, В. В. Голіна, В. Г. Гончаренко, О. В. Горбач, А. П. Закалюк, Т. О. Коломоєць, В. К. Колпаков, А. Т. Комзюк, О. В. Кузнецов, О. В. Кузьменко, О. Р. Михайленко, М. М. Назаров, О. В. Нікітенко, Л. А. Пешков, М. О. Семчик, В. Д. Сущенко, Д. Н. Срібняк, К. А. Тарасов, А. П. Тузов, І. К. Туркевич, В. І. Шакун, І. А. Фомін та ін.

Загальнотеоретичним підґрунтям дослідження стали наукові праці О. Л. Копиленка, О. В. Зайчука, Я. В. Лазура, С. О. Мосьондза, А. Р. Мацюка, Н. Р. Нижник, Н. М. Онищенка, А. О. Селіванова, С. Г. Стеценка, О. С. Юніна, О. Н. Ярмиша та ін.

Значний вплив на дослідження мали теоретичні праці зарубіжних науковців, які вивчали сфери впливу ЗМІ на поведінку дітей: А. Арансона, А. Бандура, Р. Берона, Д. Гербнера, Ф. Зимбардо, Д. Манзолатті, Р. Парка, Ф. Раіса, Д. Річардсона, К. Хейні.

Водночас сьогодні питанням впливу інформації, що надається ЗМІ, на скоєння проступків дітьми присвячено недостатньо уваги в монографічних дослідженнях, у наукових працях ці питання досліджено лише фрагментарно. У науці адміністративного права комплексний аналіз впливу такої інформації на скоєння проступків дітьми залишився поза увагою.

Таким чином, недостатня розробленість на теоретичному рівні цієї проблематики, наявність правових прогалин, а також необхідність проведення комплексного правового дослідження зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до указів Президента України «Про концепцію розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні» від 24 травня 2011 р. № 597/2011 та «Про питання щодо забезпечення реалізації прав дітей в Україні» від 16 грудня 2011 р. № 1163/2011; наказу МВС України «Про пріоритетні напрямки дисертаційних досліджень МВС України, що потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 рр.» від 29 липня 2010 р. № 347; плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт у Національній академії внутрішніх справ України на 2013 рік.

Тема дисертації затверджена Вченою радою Національної академії внутрішніх справ 29 листопада 2011 року, протокол № 22.

Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягає в тому, щоб на основі аналізу національного та міжнародного законодавства і практики його реалізації здійснити загальну характеристику впливу інформації, що надається ЗМІ, на дітей, визначити теоретико-правові основи запобігання та протидії адміністративним проступкам, що скоюються дітьми, а також виробити на цій основі пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення зазначеної сфери і підвищення ефективності її практичної реалізації.

Для досягнення мети дисертаційної роботи було поставлено такі задачі:

здійснити характеристику дитини як об'єкта впливу інформації, що надається ЗМІ;

розкрити генезис розвитку державної політики щодо формування та викладення інформації ЗМІ як основоположного засобу впливу на поведінку реципієнта-дитини;

охарактеризувати нормативно-правове регулювання надання інформації ЗМІ як основного важеля впливу на поведінку дітей;

визначити заходи попередження та припинення адміністративних проступків, які скоюються дітьми;

з'ясувати зміст поняття адміністративних проступків, що скоюються дітьми, і навести їх класифікацію;

окреслити роль ОВС у профілактиці проступків, що скоюються дітьми;

проаналізувати зарубіжний досвід протидії впливу інформації, що надається ЗМІ, на скоєння проступків дітьми;

виокремити основні чинники впливу інформації, що надається ЗМІ, на скоєння проступків дітьми;

виробити конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення впливу інформації, що надається ЗМІ, на скоєння проступків дітьми.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини, що виникають у процесі впливу інформації, яка надається ЗМІ, на дітей.

Предмет дослідження - вплив інформації, що надається ЗМІ, на скоєння проступків дітьми.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є різні наукові методи, що використовувалися з метою забезпечення достовірності знань, вирішення поставлених цілей та завдань й обґрунтованості зроблених висновків і рекомендацій, зокрема: діалектичний - задля дослідження теоретичних і нормативних положень щодо впливу інформації, яка надається ЗМІ, на скоєння проступків дітьми (у всіх розділах); класифікації та групування - для виокремлення класифікації адміністративних проступків, що скоюються дітьми (підрозділ 2.2), заходів попередження та припинення адміністративних проступків, що скоюються дітьми (підрозділ 2.1); історико-правовий - надав можливість дослідити генезис розвитку державної політики щодо формування та викладення інформації ЗМІ як основоположного засобу впливу на поведінку реципієнта-дитини (підрозділ 1.2); структурно-функціональний - для дослідження особливостей впливу ЗМІ на дітей (підрозділ 1.1); порівняльно-правовий - з метою порівняння зарубіжного досвіду протидії впливу інформації, що надається ЗМІ, на скоєння проступків дітьми (підрозділ 3.1); структурно-логічний - допоміг визначити роль ОВС у профілактиці проступків, що скоюють діти (підрозділ 2.3); статистичний та документального аналізу - для аналізу та виявлення недоліків впливу інформації, що надається ЗМІ, на скоєння проступків дітьми(розділи 1, 3); моделювання - задля розроблення пропозицій стосовно удосконалення нормативно-правове регулювання надання інформації ЗМІ як основного важелю впливу на поведінку дітей (підрозділ 1.3); соціологічний - при здійсненні соціологічного опитування дітей і, відповідно, аналізі його результатів (підрозділи 1.1, 3.2); статистичний - з метою аналізу та узагальнення емпіричної інформації, яка стосується теми дисертаційного дослідження (підрозділи 1.3, 2.2, 2.3).

Емпіричну базу дослідження становлять: 1) статистичні дані Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти і науки України в період 2011-2013 рр.; 2) узагальнення практичної діяльності десяти УМВС України (щодо попередження та припинення адміністративних проступків, які скоюють діти) у період 2011-2013 рр.; 3) результати анкетування 200 громадян; 4) правова публіцистика, довідкові видання.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за своїм характером і змістом дисертація є однією з перших в Україні праць, яка присвячена комплексному та системному дослідженню впливу інформації, що надається ЗМІ, на скоєння проступків дітьми. Конкретний внесок дисертанта в наукове розроблення цієї проблематики полягає в обґрунтуванні пропозицій і рекомендацій, що містять елементи наукової новизни й мають теоретичне та практичне застосування, зокрема:

вперше:

_ наведено дефініції таких понять: «державна політика щодо захисту дітей в інформаційному просторі», «нормативно-правове регулювання в сфері надання інформації дітям», «адміністративний проступок, що скоюється дітьми»;

_ визначено завдання державної політики щодо захисту дітей в інформаційному просторі;

_ здійснено класифікацію системи нормативно-правових актів у сфері надання інформації дітям;

_ обґрунтовано необхідність затвердження Концепції державної політики щодо захисту прав дітей в інформаційному просторі на 2015-2020 рр.(проект розроблено автором і наведено у додатках);

_ сформульовано конкретні пропозиції щодо внесення змін і доповнень до деяких національних нормативно-правових актів, зокрема, до законів України «Про інформацію», «Про охорону дитинства»;

удосконалено:

_ теоретичні підходи щодо створення в структурі Міністерства внутрішніх справ України окремого підрозділу - ювенальної міліції;

_ положення щодо особливостей впливу ЗМІ на дитину;

_ пропозиції щодо класифікації адміністративних проступків, що скоюють діти;

дістали подальшого розвитку:

_ теоретичні положення щодо розмежування заходів профілактики, попередження та припинення адміністративних проступків, що вчиняються дітьми;

_ особливості адміністративних проступків, що скоюються дітьми;

_ чинники впливу інформації, що надається ЗМІ, на скоєння проступків дітьми.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки та пропозиції використовуються у:

_ науково-дослідній діяльності - під час удосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності кримінальної міліції у справах дітей (акт впровадження в Національну академію внутрішніх справ від 29 листопада 2013 р.);

_ правозастосовній діяльності - висновки сприятимуть удосконаленню діяльності як ЗМІ, так і відповідної практичної діяльності правоохоронних органів (акт впровадження в УЗГ МВС України від 29 січня 2014 р.);

_ навчальному процесі - для підготовки навчально-методичних матеріалів і викладання таких навчальних дисциплін, як «Адміністративне право», «Адміністративна відповідальність» в Національній академії внутрішніх справ (акт впровадження від 22 листопада 2013 р.).

Апробація результатів дисертації. Підсумки розроблення проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки були оприлюднені дисертантом на засіданнях кафедри адміністративного права і процесу Національної академії внутрішніх справ, а також у формі доповідей на науково-практичних конференціях та круглих столах, а саме: науково-практичному семінарі «Актуальні проблеми діяльності ОВС» (Кіровоград, 2008); всеукраїнських науково-практичних конференціях «Протидія злочинності неповнолітніх: досвід та сучасні проблеми» (Кіровоград, 2009) та «Національні інтереси та проблеми забезпечення безпеки України» (Кіровоград, 2010); міжнародних науково-практичних конференціях «Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави» (Одеса, 2012) та «Актуальні проблеми національного законодавства» (Кіровоград, 2012).

Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено в шести наукових статтях, опублікованих у виданнях, що визначені як фахові з юридичних дисциплін, у тому числі одному міжнародному, а також у п'яти тезах доповідей науково-практичних конференцій і круглих столах.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що об'єднують вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (235 найменувань) та додатків. Повний обсяг дисертації становить 250 сторінок, із них загальний обсяг тексту - 204 сторінки.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації; визначено зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами; охарактеризовано мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; наведено відомості про їх апробацію та впровадження, а також щодо кількості публікацій, структури й обсягу роботи.

Розділ перший «Загальна характеристика впливу інформації, що надається ЗМІ, на дітей» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Дитина як об'єкт впливу інформації, що надається ЗМІ» визначено, що дитина є найбільш уразливим суб'єктом впливу інформації, що надається ЗМІ. Акцентується увага на тому, що інформація є одним із найбільш ефективних засобів управління поведінкою дитини, формування її ставлення до навколишньої дійсності, при цьому інформаційна дія є основним способом навчання і виховання дитини, у зв'язку з чим вона використовується як основа механізмів соціального регулювання поведінки найбільш соціально незахищеної верстви суспільства в усіх сферах життєдіяльності. Водночас, захищеність цих властивостей дитини в суспільстві, ефективна реалізація механізмів соціальної комунікації від загроз є умовою їх свідомого та вільного розвитку як особистості.

Зазначено, що особливості впливу ЗМІ на дитину проявляються таким чином: а) відбувається порушення фізіологічного розвитку дитини; б) психіка дитини дуже легко піддається навіюванню; в) багатовекторність впливу ЗМІ; г) формуються та пропагуються певні ціннісні установки, світоглядні стереотипи та моделі поведінки; д) результатом надмірного захоплення ЗМІ є збільшення випадків насильства; е) неконтрольованість інформації, що надходить від ЗМІ, з боку батьків створює можливість наслідування неправильних стилів поведінки, вживання слів, формування поглядів на життя; є) виникає швидка залежність від ЗМІ, що призводить до виникнення безпідставних проявів агресії, конфліктності, наркоманії та алкоголізму.

З'ясовано, що залежно від вікової належності вплив ЗМІ на дитину можна розподілили на такі періоди: від 1 до 3 років - дитина стає «глядачем мимоволі», у випадках використання батьками телебачення як «теленяні»; від 3 до 6 років - характеризується асоційованим сприйняттям побаченого; від 7 до 11 років - розвивається здатність дитини зрозуміти завдання та механізм впливу; від 12 до 15 років - характеризується зниженням продуктивності праці, збільшується вплив на свідомість дитини шляхом усвідомлення побаченого чи почутого; від 16 до 18 років - здатність самостійно обирати джерело ЗМІ та зміст необхідної інформації, формується власна думка під впливом інформації, отриманої від ЗМІ.

У підрозділі 1.2. «Генезис розвитку державної політики щодо формування та викладення інформації ЗМІ як основоположного засобу впливу на поведінку реципієнта-дитини» зазначається, що державна політика щодо захисту дітей в інформаційному просторі - це систематична, організована та цілеспрямована діяльність публічної адміністрації, яка орієнтована на створення сприятливих умов соціально-культурного розвитку дитини як свідомої особистості, на задоволення її інтелектуальних, культурних і духовних потреб шляхом формування та надання різнобічної розвиваючої інформації, що спрямована на формування культурної, соціально значимої особистості.

Визначено такі завдання державної політики щодо захисту дітей в інформаційному просторі: а) розроблення, прийняття, реалізація державних програм соціально-культурного, інформаційного розвитку дітей; б) вживання заходів для забезпечення того, щоб телевізійні трансляції, які здійснюються телекомпаніями під їх юрисдикцією, не містили будь-яких програм, здатних шкідливо впливати на фізичний, психічний або моральний розвиток неповнолітніх, зокрема програм, що містять елементи порнографії та необґрунтованого насильства; в) сприяння запровадженню деталізованої й ефективної системи маркування продукції, яка поширюється як друкованими, так і електронними ЗМІ, новими медіа; г) створення ефективної системи контролю якості та відповідності дитячого аудіовізуального продукту; д) запровадження чіткого законодавчого регулювання у цій сфері та забезпечення проведення експертної оцінки, постійний моніторинг із залученням до цієї роботи громадськості, мотивуванням до цього батьків; е) створення ефективного механізму захисту дітей від впливу інформації, що надається ЗМІ як основоположного засобу впливу на поведінку дітей; є) активізації паритетних відносин (суспільного консенсусу) між владою, представниками медіа-бізнесу та громадськістю з питань налагодження співпраці з експертами, політиками, соціальними службами, правоохоронними органами з метою розроблення, запровадження та контролю за застосуванням нових технологій із захисту дітей від ризиків, пов'язаних з користуванням мережею Інтернет, підвищення обізнаності працівників ЗМІ щодо прав дітей і проблем впливу на дитину інформації, що надається ЗМІ. За результатами проведеного опитування, понад 28,0 % опитаних дітей готові надіслати свої фотокартки незнайомцям у мережі Інтернет; 17,0 % - діляться інформацією про себе і свою родину (адреса, професія, графік роботи батьків, наявність цінних речей у домі тощо); 22,0 % - періодично потрапляють на сайти для дорослих; 28,0 %, побачивши в Інтернеті рекламу алкоголю або куріння, хоча б один раз спробували їх купити; близько 14,0 % - час від часу відправляють платні SMS за бонуси в онлайн іграх і лише деякі з них звертають увагу на вартість послуги, у 18,0 % випадків батьки перевіряють, які сайти відвідує їхня дитина.

Аналіз положень державної політики щодо формування та викладення інформації ЗМІ як основоположного засобу впливу на поведінку реципієнта-дитину дає можливість автору стверджувати, що сьогодні ця сфера потребує прийняття Концепції державної політики щодо захисту прав дітей в інформаційному просторі на 2015-2020 рр. (проект розроблено автором і наведено у додатках до дисертаційної роботи).

У підрозділі 1.3. «Нормативно-правове регулювання надання інформації ЗМІ як основного важелю впливу на поведінку дітей» здійснено детальний аналіз нормативно-правових актів, якими урегульовано відносини у сфері формування, викладення та надання інформації, що споживається дітьми, а саме: Конвенції про права дитини, Декларації ООН з питань освіти, науки та культури (ЮНЕСКО) про засоби масової інформації, Конституції України, законів України «Про охорону дитинства», «Про інформацію», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про телебачення і радіомовлення», «Про рекламу», «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні», «Про захист суспільної моралі» та ін.

Доведено, що в спеціалізованому нормативно-правовому акті, яким урегульовано питання охорони дитинства в Україні як стратегічного загальнонаціонального пріоритету - Законі України «Про охорону дитинства» відсутні положення щодо захисту прав дітей від інформації, що надається ЗМІ, що може завдати шкоди їхньому розвитку та (або) здоров'ю. Зважаючи на це, автором запропоновано доповнити названий Закон України такими статтями: «Повноваження органів виконавчої влади у сфері захисту прав дітей від інформації, що надається ЗМІ та завдає шкоди їх здоров'ю і розвитку»; «Інформація, поширення якої забороняється серед дітей»; ««Інформація, поширення якої обмежується серед дітей».

Також аргументовано необхідність внесення змін до Закону України «Про інформацію», в якому не враховано велику кількість теоретичних положень і не врегульовано окремі аспекти досліджуваної сфери. Саме тому автором внесено пропозицію доповнити цей законодавчий акт такими статтями: «Особливості поширення інформації», «Особливі вимоги щодо формування та викладення інформаційної продукції для дітей», «Державний контроль за дотриманням прав дітей у сфері інформації» та «Громадський контроль за дотриманням прав дітей у сфері інформації».

Окрім цього, під час дослідження дисертантом запропоновано класифікувати нормативно-правові акти у сфері формування, викладення та надання інформації дітям на: 1) міжнародні; 2) загальної дії; 3) спеціалізовані.

Розділ други «Теоретико-правові основи запобігання адміністративним проступкам, що скоюються дітьми» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Попередження та припинення адміністративних проступків, які скоюються дітьми» зазначається, що важливими заходами попередження адміністративних проступків, що скоюються дітьми, є належне виховання підростаючого покоління як у сім'ї, так і в школі, інших навчально-виховних закладах. Зазначено, що попередження цієї групи адміністративних проступків не може відбуватися без систематичного контролю і нагляду за поведінкою дітей з боку батьків, педагогічних працівників, уповноважених органів та інших осіб.

Автор на підставі проведеного аналізу означених правових норм доводить, що попередження адміністративних проступків, що скоюються дітьми, - це система правових, соціально-психологічних заходів, які застосовуються уповноваженими органами та посадовими особами з метою недопущення вчинення можливих протиправних діянь з боку спеціальних суб'єктів, якими є діти. Водночас припинення адміністративних проступків, що скоюються дітьми, - це сукупність заходів державно-примусового характеру, які спрямовані на припинення протиправних дій, що вчиняються зазначеними суб'єктами та використовуються для того, щоб не допустити нових правопорушень і настання шкідливих наслідків таких діянь, забезпечення умов для притягнення винних до відповідальності.

Дисертантом запропоновано класифікувати суб'єкти, які здійснюють попереджувальну діяльність щодо адміністративних проступків, що скоюються дітьми, на загальні та спеціальні.

Залежно від специфічних ознак суб'єктів, які здійснюють діяльність щодо попередження адміністративних правопорушень, виділено три основні рівні попередження адміністративних проступків, що скоюються дітьми: а) індивідуальний; б) спеціальний; в) загальносоціальний.

У підрозділі 2.2. «Поняття та класифікація адміністративних проступків, що скоюються дітьми» розкрито ознаки та склади передбачених нормами КУпАП адміністративних проступків, що скоюються дітьми.

Зазначено, що адміністративний проступок, що скоюється дітьми, - це суспільно небезпечне, протиправне, винне, каране діяння (дія чи бездіяльність), що посягає на суспільні відносини у сферах громадського порядку і громадської безпеки, власності, охорони праці та здоров'я населення, транспорту, шляхового господарства і зв'язку, торгівлі та управління, вчиняється спеціальним суб'єктом (особа до 18 років) та за яке передбачено адміністративну відповідальність у вигляді адміністративних санкцій або застосування заходів виховного характеру, встановлених нормами КУпАП.

Визначено ознаки, властиві адміністративним проступкам, що скоюються дітьми, а саме: а) об'єктом посягання виступають суспільні відносини, що виникають у різних сферах суспільного життя, зокрема, сферах громадського порядку і громадської безпеки, власності, охороні праці та здоров'я населення, транспорту, шляхового господарства і зв'язку, торгівлі та управління; б) суб'єктами проступку є фізичні особи, які можуть мати як загальні, так і особливі ознаки; в) суб'єктами юрисдикції є районні, районні в місті, міські та міськрайонні суди (ст. 221 КУпАП); г) за вчинення адміністративних правопорушень дітьми до них можуть бути застосовані такі заходи виховного впливу: 1) зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; 2) попередження; 3) догана або сувора догана; 4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання та адміністративні стягнення: штраф; оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення (зброя, боєприпаси); позбавлення спеціального права, наданого такому громадянинові (права керування транспортним засобом); громадські роботи.

Автором наведено та розкрито зміст запропонованої класифікації адміністративних проступків, що скоюються дітьми, залежно від: 1) об'єкта посягання; 2) способу скоєння; 3) наслідків; 4) суб'єкта, який несе відповідальність; 5) поширеності.

У підрозділі 2.3. «Роль ОВС у профілактиці проступків, що скоюються дітьми» визначено, що провідна роль ОВС у здійсненні профілактики проступків, що вчиняються дітьми, полягає в тому, що: а) діяльність ОВС спрямовується не на каральну, а на попереджувально-профілактичну діяльність, яка ґрунтується на широкому застосуванні принципів відновного правосуддя, рекомендаціях Європейського Союзу, документах ООН та ЮНІСЕФ, зокрема: проактивний і відновний підхід, урахування психологічних особливостей дитини, повага до суспільних цінностей та визнання прав дитини; б) суб'єктами здійснення профілактики є підрозділи карного розшуку боротьби з незаконним обігом наркотиків, державної служби боротьби з економічною злочинністю, боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми, дільничні інспектори міліції, наряди патрульної служби, державна автомобільна інспекція, відділи у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, кінологічна служба, підрозділи слідства та дізнання, експертної служби, Державної служби охорони, зв'язків з громадськістю, чергових частин, навчальні та науково-дослідні установи МВС України; в) здійснюється моніторинг друкованих видань ЗМІ районів області та мережі Інтернет з метою виявлення матеріалів, що містять насильство, жорстокість чи порнографію (цю діяльність здійснює служба по боротьбі з кіберзлочинністю); г) постійно впроваджуються нові форми роботи з підлітками, які перебувають на обліках органів внутрішніх справ, зокрема такі: дні відкритих дверей у міліції; відвідування учнями інтернатних закладів, ПТУ, дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, підрозділів різних служб - експертно-криміналістичної, кінологічної, чергових частин; обласний конкурс малюнку «ОВС очима дітей»; налагоджено партнерські відносини зі спортивними організаціями («Спорт для всіх») для залучення до занять спортом підлітків з девіантною поведінкою.

Автором наголошується на необхідності створення в структурі МВС України підрозділу ювенальної міліції, метою діяльності якої буде впровадження системи захисту прав дітей шляхом профілактики правопорушень серед них, організації їх розшуку, розкриття злочинів, скоєних дітьми і стосовно них, а також надання соціально-правової та психологічної допомоги дітям, які перебувають у складних життєвих обставинах або права яких було порушено, виявлення причин і умов, що стають причинами правопорушень з боку дітей, притягнення до відповідальності дорослих, які втягують дітей у злочинну діяльність, пияцтво, жебрацтво, або які розбещують чи експлуатують дітей.

Розділ третій «Протидія впливу інформації, що надається ЗМІ, на скоєння проступків дітьми» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1. «Зарубіжний досвід протидії впливу інформації, що надається ЗМІ, на скоєння проступків дітьми» приділено увагу особливостям протидії впливу інформації, що надається ЗМІ, на скоєння проступків дітьми таких держав, як Сполучені Штати Америки, Великобританія, Японія, Нідерланди, Російська Федерація, Республіка Чехія, Республіка Молдова, Республіка Казахстан.

На основі проведеного аналізу міжнародного досвіду протидії впливу інформації, що надається ЗМІ, на скоєння проступків дітьми названих країн було сформульовано низку пропозицій щодо запозичення позитивного досвіду та вдосконалення цього виду впливу в Україні. Зокрема, було запропоновано запозичити досвід Японії щодо розроблення нормативно-правового акту, що зобов'язує попереджувати про небажаність перегляду певних передач дітьми за допомогою титрів чи накладання їх під час демонстрації таких передач, а також у попередніх коментарях у друкованих ЗМІ і на сторінках мережі Інтернет. Японські телерадіожурналісти зобов'язані робити такі попередження, якщо в передачі є сцени сексу і насильства.

На прикладі досвіду Нідерландів, автором запропоновано створити систему захисту дітей від впливу інформації, що надається ЗМІ, подібно системі «Кайквайзер», яку розробив Нідерландський інститут класифікації аудіовізуальних медіа (NICAM). Це набір позначок, відповідно до якого весь телепродукт маркується. До NICAMу входять понад 200 психологів, соціологів, представників батьківських комітетів, різних неурядових і державних організацій, мовників тощо. Це напівдержавна, напівгромадська інституція, що фінансується мовниками і на яку покладено завдання перегляду всього контенту та підбору актуальних позначок до нього.

У підрозділі 3.2. «Основні чинники впливу інформації, що надається ЗМІ, на скоєння проступків дітьми» визначено, що під чинниками впливу інформації, що надається ЗМІ, на скоєння проступків дітьми розуміється сукупність зовнішніх факторів, що сприяють виникненню та реалізації негативного наміру в дитини шляхом ознайомлення останньої зі змістом інформації, що надається ЗМІ, та намаганням реалізувати бажане за допомогою вчинення протиправного діяння.

До чинників впливу інформації, що надається ЗМІ, на скоєння проступків дітьми належать: 1) неналежним чином нормативно-правове урегулювання формування та викладення інформації, що надається ЗМІ, яка розрахована на дитячу аудиторію; 2) неконтрольованість і змішаність характеру інформації, що надається ЗМІ; 3) безконтрольність дітей з боку батьків та осіб, що їх заміняють, стосовно змісту інформації, що надається ЗМІ, та яку отримують діти; 4) можливість вільного доступу дітей до користування мережею Інтернет; 5) недостатність профілактичної роботи серед дитячої аудиторії з боку батьків, осіб, що їх заміняють, педагогічних працівників, уповноважених органів і посадових осіб; 6) поширеність і доступність різних форм ЗМІ; 7) здійснення неналежного контролю та нагляду з боку уповноважених органів і посадових осіб за змістом інформації, що надається ЗМІ; 8) відсутність контролю уповноважених органів за змістом інформації, що розміщується в мережі Інтернет.

Висновки

У Висновках дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукових завдань шляхом комплексного та правового аналізу впливу інформації, що надається ЗМІ, на скоєння проступків дітьми: адміністративно-правове дослідження названих проблем і формулювання на цій основі відповідних теоретичних новел і практичних рекомендацій щодо удосконалення низки положень нормативно-правових актів. Найбільш важливими є такі висновки:

1. Встановлено особливості негативного впливу ЗМІ на дитину: а) відбувається порушення фізіологічного розвитку дитини; б) психіка дитини дуже легко піддається навіюванню; в) багатовекторність впливу ЗМІ; г) формуються та пропагуються ціннісні установки, світоглядні стереотипи та моделі поведінки; д) є збільшення випадків насильства; е) прищеплюється залежність від ЗМІ, що призводить до виникнення безпідставних проявів агресії, конфліктності, наркоманії та алкоголізму.

2. Визначено, що державна політика щодо захисту дітей в інформаційному просторі - це систематична, організована та цілеспрямована діяльність публічної адміністрації, яка орієнтована на створення сприятливих умов соціально-культурного розвитку дитини як свідомої особистості, задоволення її інтелектуальних, культурних і духовних потреб шляхом застосування законодавчо закріпленої системи заходів, що спрямовані на формування культурної, соціально значимої особистості.

3. Зазначено, що попередження адміністративних проступків, які скоюються дітьми, - це система правових, соціально-психологічних заходів, що застосовуються уповноваженими органами та посадовими особами з метою недопущення вчинення можливих протиправних діянь з боку спеціальних суб'єктів, якими є діти.

4. Автором запропоновано класифікувати суб'єктів, які здійснюють попереджувальну діяльність щодо адміністративних проступків, що скоюються дітьми, на загальні та спеціальні.

Аргументовано, що припинення адміністративних проступків, які скоюються дітьми, - це сукупність заходів державно-примусового характеру, які спрямовані на припинення протиправних дій, що вчиняються зазначеними суб'єктами та використовуються для того, щоб не допустити нових правопорушень і настання шкідливих наслідків таких діянь, забезпечення умов для притягнення винних до відповідальності.

5. Визначено, що адміністративний проступок, який скоюється дітьми, - це суспільно небезпечне, протиправне, винне, каране діяння (дія чи бездіяльність), що посягає на суспільні відносини у сферах громадського порядку та громадської безпеки, власності, охорони праці та здоров'я населення, транспорту, шляхового господарства і зв'язку, торгівлі та управління, вчиняється спеціальним суб'єктом (особою до 18 років) та за яке передбачено адміністративну відповідальність у вигляді адміністративних санкцій або застосування заходів виховного характеру, встановлених нормами КУпАП. дитина інформація адміністративний проступок

6. Окреслено ознаки, властиві адміністративним проступкам, що скоюються дітьми: а) об'єктом посягання виступають суспільні відносини, що виникають у різних сферах суспільного життя, зокрема, сферах громадського порядку та громадської безпеки, власності, охороні праці та здоров'я населення, транспорту, шляхового господарства і зв'язку, торгівлі та управління; б) суб'єктами проступку є фізичні особи, які можуть мати як загальні, так і особливі ознаки; в) суб'єктами юрисдикції є районні, районні в місті, міські та міськрайонні суди (ст. 221 КУпАП); г) за вчинення адміністративних правопорушень дітьми до них можуть бути застосовані такі заходи виховного впливу: 1) зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; 2) попередження; 3) догана або сувора догана; 4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання та адміністративні стягнення: штраф; оплатне вилучення предмету, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення (зброя, боєприпаси); позбавлення спеціального права, наданого такому громадянинові (права керування транспортним засобом категорії А1: мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт; категорії А: мотоцикли, у тому числі з боковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом 50 куб. см і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше); громадські роботи.

7. Стверджується, що провідна роль ОВС у здійсненні профілактики проступків, що вчиняються дітьми, передбачає таке: а) діяльність ОВС спрямовується не на каральну, а на попереджувально-профілактичну діяльність, яка ґрунтується на широкому застосуванні принципів відновного правосуддя, рекомендаціях Європейського Союзу, документах ООН та ЮНІСЕФ, серед них: проактивний і відновний підхід, урахування психологічних особливостей дитини, повага до суспільних цінностей та визнання прав дитини; б) суб'єктами здійснення профілактики є підрозділи карного розшуку боротьби з незаконним обігом наркотиків, Державної служби боротьби з економічною злочинністю, боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми, дільничні інспектори міліції, наряди патрульної служби, Державної автомобільної інспекції, відділи у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, кінологічна служба, підрозділи слідства та дізнання, експертної служби, Державної служби охорони, зв'язків з громадськістю, чергових частин, навчальні та науково-дослідні установи МВС України; в) здійснюється моніторинг друкованих видань засобів масової інформації районів області та мережі Інтернет з метою виявлення матеріалів, що містять насильство, жорстокість чи порнографію (цю діяльність здійснює служба по боротьбі з кіберзлочинністю); г) постійно впроваджуються нові форми роботи з підлітками, які перебувають на обліках органів внутрішніх справ. Наголошується на необхідності створення в структурі МВС України ювенальної міліції.

8. Встановлено, що чинники впливу інформації, яка надається ЗМІ, на скоєння проступків дітьми - це сукупність зовнішніх факторів, що сприяють виникненню та реалізації негативного наміру в дитини шляхом ознайомлення останньої зі змістом інформації, що надається ЗМІ, та намаганням реалізувати бажане за допомогою вчинення протиправного діяння.

З'ясовано, що до чинників впливу інформації, що надається ЗМІ, на скоєння проступків дітьми належать: 1) неналежним чином нормативно-правове урегулювання формування та викладення розрахованої на дитячу аудиторію інформації, що надається ЗМІ; 2) неконтрольованість і змішаність характеру інформації, що надається ЗМІ; 3) безконтрольність дітей з боку батьків та осіб, що їх заміняють, стосовно змісту інформації, що надається ЗМІ, та яку отримують діти; 4) можливість вільного доступу дітей до користування мережею Інтернет; 5) недостатність профілактичної роботи серед дитячої аудиторії з боку батьків, осіб, що їх заміняють, педагогічних працівників, уповноважених органів і посадових осіб; 6) поширеність і доступність різних форм ЗМІ; 7) неналежний контроль та нагляд збоку уповноважених органів і посадових осіб за змістом інформації, що надається ЗМІ; 8) відсутність контролю уповноважених органів за змістом інформації, що розміщується в мережі Інтернет.

9. Аргументовано необхідність прийняття Концепції державної політики щодо захисту прав дітей в інформаційному просторі на 2015-2020 рр. (проект розроблено автором і наведено у додатках до дисертації).

З метою вдосконалення нормативно-правового регулювання надання інформації ЗМІ як основоположного важелю впливу на поведінку дітей запропоновано такі зміни та доповнення до законодавства: Закон України «Про охорону дитинства» доповнити статтями: «Повноваження органів виконавчої влади в сфері захисту прав дітей від інформації, що надається ЗМІ, яка завдає шкоду їх здоров'ю та розвитку»; «Інформація, поширення якої забороняється серед дітей»; «Інформація, поширення якої обмежується серед дітей»; Закон України «Про інформацію» доповнити статтями: «Особливості поширення інформації»; «Особливі вимоги щодо формування та викладення інформаційної продукції для дітей»; «Державний контроль за дотриманням прав дітей у сфері інформації»; «Громадський контроль за дотриманням прав дітей у сфері інформації».

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Лактіонов Д. В. Зарубіжний досвід щодо питань правового захисту дітей від шкідливого впливу ЗМІ / Д. В. Лактіонов // Південноукраїнський правничий часопис. - 2011. - № 3. - С. 86-88.

2. Лактіонов Д. В. Вплив засобів масової інформації на агресивність дітей / Д. В. Лактіонов // Південноукраїнський правничий часопис. - 2011.- № 4. - С. 351-353.

3. Лактіонов Д. В. Попередження адміністративних правопорушень, вчинюваних дітьми під впливом ЗМІ / Д. В. Лактіонов // Південноукраїнський правничий часопис. - 2012. - № 3. - С. 260-263.

4. Лактіонов Д. В. Аналіз та класифікація правопорушень, вчинюваних дітьми / Д. В. Лактіонов // Митна справа. - 2012. - № 4. - Ч. 2. - С. 99-104.

5. Лактионов Д. В. Особенности влияния СМИ на формирование морально-правового сознания детей / Д. В. Лактионов // Право и политика : науч.-метод. журн. - 2012. - № 3. - С. 211-217.

6. Лактіонов Д. В. Кримінальна міліція у справах дітей чи ювенальна міліція - перспектива створення нового органу профілактики правопорушень, вчинених дітьми / Д. В. Лактіонов // Митна справа. - 2013. - № 1. - Ч. 2. - С. 396-401.

7. Лактіонов Д. В. Місце ОВС в профілактиці правопорушень, що вчинюються дітьми / Д. В. Лактіонов // Актуальні проблеми діяльності ОВС : зб. матеріалів наук.-практ. семінару (м. Кіровоград, 29 квіт. 2008 р.). - Кіровоград: Кіровоград. юрид. ін-т ХНУВС, 2008. - С. 89-94.

8. Лактіонов Д. В. Особливості впливу сучасного суспільства на формування особистості дитини / Д. В. Лактіонов // Протидія злочинності неповнолітніх: досвід та сучасні проблеми : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Кіровоград,16 квіт. 2009 р.) / за заг. ред. В. П. Пєткова. - Кіровоград: КірЮІ ХНУВС, 2009. - С. 255-258.

9. Лактіонов Д. В. Нормативно-правове регулювання діяльності ЗМІ в Україні / Д. В. Лактіонов // Національні інтереси та проблеми забезпечення безпеки України : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Кіровоград, 18-19 листоп. 2010 р.) / за заг. ред. В. П. Пєткова. - Кіровоград : КірЮІ ХНУВС, 2010. - С. 193-194.

10. Лактіонов Д. В. Вплив засобів масової інформації на ставлення дітей до правоохоронних органів / Д. В. Лактіонов // Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави : зб. матеріалів Міжнар. наук.-практ. конф. (Одеса, 24 лют. 2012 р.). - Одеса : Одес. держ. ун-т внутр. справ, 2012. - С. 50-51.

11. Лактіонов Д. В. Вплив Інтернету на процес соціалізації дитини / Д. В. Лактіонов // Актуальні проблеми національного законодавства : зб. матеріалів міжнар. наук.-практ. конф. (Кіровоград, 8 жовт. 2012 р.). - Кіровоград : Кіровоград. держ. пед. ун-т ім. Володимира Винниченка, 2012. - С. 56-59.

АНОТАЦІЯ

У дисертації здійснено комплексне та системне дослідження впливу інформації, що надається ЗМІ, на скоєння проступків дітьми. Визначено особливості дитини як об'єкта впливу такої інформації. Окреслено завдання державної політики щодо формування та викладення інформації ЗМІ як основоположного засобу впливу на поведінку реципієнта-дитини.

Досліджено зміст теоретико-правових основ запобігання адміністративним проступкам, що скоюються дітьми. Встановлено роль ОВС у профілактиці проступків, що скоюються дітьми.

Проаналізовано зарубіжний досвід і виокремлено основні чинники впливу інформації, що надається ЗМІ, на скоєння проступків дітьми.

Ключові слова: адміністративна відповідальність, адміністративний проступок, дитина, ЗМІ, інформація, органи внутрішніх справ, попередження, припинення, профілактика.

Работа посвящена исследованию влияния информации, предоставляемой СМИ, на совершение проступков детьми: административно-правовое исследование. Определено, что особенностями влияния СМИ на ребенка являются: а) происходит нарушение физиологического развития ребенка; б) психика ребенка очень легко поддается внушению; в) многовекторность влияния СМИ; г) формируются и пропагандируются определенные ценностные установки, мировоззренческие стереотипы и модели поведения; д) результатом чрезмерного увлечения СМИ является увеличение случаев насилия; э) неконтролируемость информации, поступающей от СМИ, со стороны родителей, через СМИ ребенок заимствует неправильные стили поведения, слова, взгляды на жизнь; е) возникает быстрая зависимость от СМИ, что приводит к возникновению необоснованных проявлений агрессии, конфликтности, наркомании и алкоголизма.

Определено, что государственная политика по защите детей в информационном пространстве - это систематическая, организованная и целенаправленная деятельность публичной администрации, которая направлена на создание благоприятных условий социально-культурного развития ребенка как сознательной личности, удовлетворения ее интеллектуальных, культурных и духовных потребностей путем применения законодательно закрепленной системы мер. В то же время в работе выделены задачи государственной политики по защите детей в информационном пространстве.

Аргументировано, что предупреждение административных проступков, совершаемых детьми, - это система правовых, социально-психологических мероприятий, применяемых уполномоченными органами и должностными лицами с целью недопущения совершения возможных антиобщественных деяний. При этом прекращение административного проступка, совершаемого детьми, - это совокупность мер государственно-принудительного характера, направленные на прекращение противоправных действий, которые используются для того, чтобы не допустить новых правонарушений и наступления вредных следствий действий, обеспечение условий для привлечения виновных к ответственности.

Автором предложено классифицировать субъектов, осуществляющих предупредительную деятельность по административных проступкам, совершаемых детьми, на общие и специальные. В то же время, в зависимости от специфических признаков субъектов, осуществляющих деятельность по предупреждению административных правонарушений, выделено три основных уровня предупреждения административных проступков, совершаемых детьми: а) индивидуальный б) специальный в) обще-социальный.

Ведущая роль ОВД в осуществлении профилактики проступков, которые совершаются детьми, заключается в том, что: а) деятельность ОВД направляется не на карательную, а на предупредительно-профилактическую деятельность; б) субъектами осуществления профилактики являются: подразделения уголовного розыска по борьбе с незаконным оборотом наркотиков, Государственной службы борьбы с экономической преступностью, борьбы с преступлениями, связанными с торговлей людьми, участковые инспекторы милиции, наряды патрульной службы, Государственной автомобильной инспекции, отделы по делам гражданства, иммиграции и регистрации физических лиц, кинологическая служба, подразделения следствия и дознания, экспертной службы, Государственной службы охраны, связей с общественностью, дежурных частей, учебные и научно-исследовательские учреждения МВД; в) осуществляется мониторинг печатных изданий средств массовой информации районов области и сети Интернет с целью выявления материалов, содержащих насилие, жестокость или порнографию (данную деятельность осуществляет служба по борьбе с киберпреступностью); г) постоянно внедряются новые формы работы с подростками, которые находятся на учете органов внутренних дел.

Проанализировано международный опыт и выделены основные факторы влияния информации, которая предоставляется СМИ, на совершение проступков среди детей.

Ключевые слова: административная ответственность, административный проступок, ребенок, СМИ, информация, органы внутренних дел, предупреждение, пресечение, профилактика.

The thesis presents a comprehensive and systematic study of the effect of information provided by the media to commit misconduct by the children. The features of the child as an object of influence information provided media are determined. The public policy objectives in developing and presenting information media as a fundamental means of influencing the behaviour of the recipient-child are given.

The content of the theoretical and legal framework preventing administrative offences, committed by children, is examined. The role of the police in the prevention of offences committed by the children is investigated.

The foreign experience and singled out the main factors that influenced the information provided by the media to commit misconduct by the children is given.

Key words: administrative responsibility, administrative offence, child, media, information, police, prevention, suppression, prophylaxis.

Размещено на Allbest.ru

...