Адміністративно-правове забезпечення виборчих прав громадян України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ “УКРАЇНА”

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата

юридичних наук

Адміністративно-правове забезпечення виборчих прав громадян України

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Сердюк Євгеній

Київ - 2013

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини “Україна”

Науковий керівник

кандидат юридичних наук, професор

Демський Едуард Францович,

Академія праці і соціальних відносин Федерації професійних спілок України,

професор кафедри адміністративного, фінансового та господарського права

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор

Калюжний Ростислав Андрійович,

Національний авіаційний університет,

заступник директора з наукової роботи юридичного інституту;

кандидат юридичних наук, професор

Сущенко Віктор Дмитрович,

Національна академія внутрішніх справ,

професор кафедри адміністративного права і процесу

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Відповідно до ст. 38 Конституції України громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Сьогодні, коли Україна перебуває на шляху побудови розвиненої демократичної правової держави, особливого значення набуває реалізація громадянами своїх конституційних прав обирати і бути обраними до органів державної влади й органів місцевого самоврядування. У зв'язку з цим публічно-правова охорона цих прав має бути достатньо ефективною, щоб протистояти різним протиправним посяганням. Вагоме місце у системі публічно-правового забезпечення виборчих прав громадян належить нормам адміністративного права, які в умовах сьогодення переживають стан подальшого розвитку. Це пов'язано з тим, що після здобуття Україною незалежності йде постійний процес зміни виборчого законодавства, на що мають реагувати теорія і практика адміністративного права, з метою розвитку, уточнення і забезпечення реалізації конституційно-правових норм.

Ефективне забезпечення виборчих прав громадян є провідною проблемою сьогодення, оскільки порушення цього права призводить до сумнівів у легітимності публічної влади в Україні. Як свідчать результати соціологічних досліджень, проведених провідними політологічними школами, та власне опитування громадян України - виборців, 57 відсотків респондентів визначають рівень забезпечення виборчих прав в Україні як незадовільний, тож відповідно, законодавство у сфері виборчих прав громадян потребує вдосконалення.

Теоретичною основою дисертаційного дослідження стали роботи учених стосовно вивчення різних аспектів адміністративно-правового забезпечення виборчих прав громадян України, зокрема В.Б. Авер'янова, Н.І. Ануфрієва, В.Г. Афанасьєва, О.М. Бандурки, Ю.П. Битяка, В.В. Бевзенка, В.М. Гаращука, В.В. Галунька, Е.Ф. Демського, Є.В. Додіна, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, Т.О. Коломоєць, Л.В. Коваля, О.В. Кузьменко, В.І. Курила, О.Г. Мурашина, Н.Р. Нижник, В.І. Олефіра, В.Ф. Опришка, О.І. Остапенка, С.В. Пєткова, Ю.І. Римаренка, В.Д. Сущенка, О.Ю. Синявської, М.М. Тищенка, Ю.О.Фрицького, В.К. Шкарупи, Х.П. Ярмакі та ін.

Окремі аспекти, які так чи інакше стосуються правового забезпечення виборчих прав громадян України, були предметом дослідження таких науковців, як І. Баранов, С. Бурда, О. Волощук, В. Гайдук, Д. Голосніченко, Я. Давидович, Н. Карпачова, В. Ковтунець, О. Колесников, В. Колесниченко, В. Кравченко, А. Кушниренко, І. Луговий, О. Нельма, О. Осадчук, В. Плукар, М. Смокович, В. Співак, М. Ставнійчук, П. Стецюк, В. Стукаленко, Г. Циверенко, О. Чупахін, В. Шаповал, І. Шкурат, Н. Янюк та ін. Проте, вони лише розкрили окремі аспекти адміністративно-правового забезпечення виборчих прав громадян України, але не здійснили комплексний аналіз у зазначеній сфері.

З точки зору адміністративно-правової методології, правове забезпечення виборчих прав громадян України базується на положеннях нормативно-правових актів та на науковому рівні обґрунтовано в працях вітчизняних та зарубіжних учених із філософії права, теорії держави і права, конституційного права, адміністративного права та процесу. Однак комплексне дослідження проблем адміністративно-правового забезпечення виборчих прав громадян України ще не проводилося. Саме ці обставини визначають актуальність і вибір теми дослідження, її науково-практичну значущість.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до вимог Концепції підвищення правової культури учасників виборчого процесу та референдумів в Україні, затвердженої Указом Президента України від 8 грудня 2000 року № 1322, постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 р. № 88 «Про затвердження заходів щодо реалізації Концепції підвищення правової культури учасників виборчого процесу та референдумів в Україні», постанови Центральної виборчої комісії від 8 жовтня 1999 року № 336 «Про Концепцію підвищення правової культури учасників виборчого процесу і референдумів в Україні», а також теми наукового дослідження Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» «Адміністративно-правове забезпечення суспільних відносин» (номер державної реєстрації 0107U008696). Тема дисертації затверджена Вченою радою Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» від 26 листопада 2009 року (протокол № 3).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є з'ясування та узагальнення теоретичних і практичних аспектів адміністративно-правового забезпечення виборчих прав громадян України, вироблення пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення законодавства й адміністративної діяльності публічної адміністрації з метою запобігання порушенням виборчих прав громадян України, а також створення умов їх реалізації.

Для досягнення визначеної мети дисертантом були поставлені такі задачі:

- визначити виборчі права громадян як об'єкт адміністративно-правого регулювання суспільних відносин у сфері реалізації прав громадян на вибори;

- сформулювати поняття та визначити зміст адміністративно-правого забезпечення виборчих прав громадян;

- виявити принципи адміністративно-правового забезпечення виборчих прав громадян України;

- розкрити адміністративно-правовий статус суб'єктів публічної адміністрації, які забезпечують адміністративно-правове забезпечення виборчих прав громадян;

- з'ясувати форми діяльності суб'єктів публічної адміністрації стосовно забезпечення виборчих прав громадян України;

- розкрити адміністративні процедури забезпечення виборчих прав громадян України;

- сформулювати зміст адміністративної відповідальності за порушення виборчих прав громадян України;

- вивчити зарубіжний досвід забезпечення виборчих прав;

- сформулювати шляхи розвитку законодавства у сфері адміністративно-правового забезпечення виборчих прав громадян.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають під час забезпечення публічною адміністрацією та адміністративними судами виборчих прав громадян України.

Предмет дослідження - адміністративно-правове забезпечення виборчих прав громадян України.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування зумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту й юридичної форми. У ході дослідження використовувались загальнофілософські, загальнонаукові, логічні та спеціальні методи пізнання. Серед загальнофілософських методів основним став діалектичний, який дозволив здійснити дослідження державно-правових явищ у сфері адміністративно-правового забезпечення виборчих прав громадян України, зокрема виявити юридичну природу виборчих прав громадян, розкрити їх поняття та зміст (підрозділи 1.1, 1.2). Головними серед загальнонаукових методів стали: системно-структурний, сутність якого полягала в комплексному дослідженні проблем адміністративно-правового забезпечення виборчих прав громадян України, як єдиного цілісного комплексного утворення з узгодженням усіх його елементів і частин, завдяки йому вдалось сформулювати адміністративно-правовий статус суб'єктів публічної адміністрації, розкрити форми та процедури їх діяльності, виявити особливості адміністративної відповідальності за порушення виборчих прав громадян України (розділ 2); статистичний метод забезпечив отримання та обробку інформації, що характеризує кількісні показники забезпечення діяльності публічної адміністрації стосовно забезпечення виборчих прав громадян України. Методи аналізу та синтезу дозволили уточнити нормативно-правовий статус суб'єктів адміністративно-правових відносин (підрозділ 1.3), систему адміністративно-правового забезпечення виборчих прав громадян України, кожну з його складових (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 2.4); на основі дедуктивного методу розроблено концептуальні напрями розвитку адміністративно-правового забезпечення виборчих прав громадян (розділ 3). Основним серед сукупності використаних спеціально-юридичних методів був формально-догматичний, зміст якого полягав в дослідженні чинного законодавства і практики його застосування публічною адміністрацією, у відносно чистому вигляді без врахування політичних, соціальних та економічних чинників (підрозділи 1.2, 1.3, 2.1, 2.3, 3.1); метод порівняльного правознавства забезпечив необхідність визнання елементів права зарубіжної юридичної спільноти у вітчизняній правотворчій та правозастосовній діяльності публічної адміністрації (розділ 3).

Нормативна основа дослідження. Положення і висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, чинних законодавчих та інших нормативно-правових актах, які визначають правові й організаційні засади діяльності суб'єктів публічної адміністрації у сфері адміністративно-правового забезпечення виборчих прав громадян України.

Емпіричну основу дослідження становить узагальнена практика управлінської діяльності Центральної, окружних та територіальних виборчих комісій. Спрямованість дисертації зумовила необхідність збирання інформації, що обумовило участь у соціологічному дослідженні в ролі «експертів» 239 громадян.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є комплексним науковим дослідженням, в якому ґрунтовно досліджено проблеми адміністративно-правового забезпечення виборчих прав громадян. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових вагомих теоретичних положень, обґрунтовано відповідні висновки, рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України. Основні з них такі:

вперше:

- запропоновано запровадження механізму адміністративно-правового забезпечення дистанційного голосування виборців через систему поштового повідомлення, шляхом доповнення проекту Виборчого кодексу України розділом «Особливості підготовки і проведення голосування за допомогою поштових повідомлень», який має складатися із таких статей: «повідомлення виборця про голосування поштовим повідомленням»; «направлення пакета документів виборцю»; «дистанційне голосування виборця»; «порядок зберігання, обліку і використання поштових повідомлень»;

- надано авторське визначення поняття адміністративно-правового забезпечення виборчих прав громадян України, як цілеспрямованого впливу норм адміністративного права на суспільні відносини з метою забезпечення виборчих прав, свобод та законних інтересів щодо формування органів державної влади та місцевого самоврядування;

- визначено елементи правового забезпечення формування органів державної влади та місцевого самоврядування, які потребують додаткового врегулювання нормами адміністративного права. До них відносяться: а) встановлення адміністративної відповідальності за порушення порядку дистанційного голосування; б) запровадження обов'язкової спеціальної перевірки кандидатів в депутати усіх рівнів та кандидатів на посади сільських, селищних, міських голів; в) впровадження електронної системи «Вибори» для підрахунку голосів та ін.;

удосконалено:

- визначення системи принципів адміністративно-правового забезпечення виборчих прав громадян України, як основних вихідних, об'єктивно зумовлених засад, на яких ґрунтується діяльність суб'єктів публічної адміністрації, стосовно реалізації виборчих прав громадян та нормального функціонування громадянського суспільства;

- зміст та структуру адміністративної процедури при забезпеченні виборчих прав громадян України, як установлених виборчим законодавством порядку провадження, стадій, етапів та дій суб'єктів публічної адміністрації (в першу чергу виборчих комісій та адміністративного суду), спрямованих на забезпечення виборчих прав громадян України, забезпечення публічного інтересу держави і суспільства, в аспекті того, що носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування;

- визначення поняття адміністративної відповідальності за порушення виборчих прав громадян України, як спеціального виду юридичної відповідальності, яка має за мету захистити виборчі права громадян України та виражається у застосуванні судом до особи, що посягає на здійснення народного волевиявлення, адміністративного стягнення та інших заходів адміністративного примусу;

дістали подальшого розвитку:

- поняття об'єкту адміністративно-правового регулювання виборчих прав громадян України, як системи суспільних відносин щодо реалізації активного і пасивного виборчого права громадян України стосовно безпосереднього здійснення влади, та можливості бути її єдиним джерелом шляхом формування та забезпечення загального, рівного і прямого виборчого права через таємне голосування;

- форми забезпечення виборчих прав громадян, як зовнішнього вираження однорідних за своїм характером і правовою природою дій суб'єктів публічної адміністрації (в першу чергу виборчих комісій), у рамках законності та їх компетенції з метою забезпечення активного і пасивного виборчого права щодо формування публічної влади;

- пропозиції щодо вдосконалення адміністративно-правового забезпечення виборчих прав громадян, зокрема шляхом кодифікації виборчого законодавства, розробки адміністративної процедури стосовно голосування громадян України, які перебувають за межами держави, обладнання приміщень для голосування засобами, які б дозволити реалізовувати своє виборче право особам з обмеженими можливостями, поліпшення якості інформаційного забезпечення;

- характеристика адміністративно-правового статусу громадянина як суб'єкта виборчого права, що полягає у сукупності встановлених законодавством України суб'єктивних публічних виборчих прав і юридичних обов'язків та відповідальності за порушення виборчого законодавства.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що висновки, пропозиції та рекомендації можуть бути використані для подальших досліджень загальнотеоретичних питань, пов'язаних із удосконаленням адміністративно-правового забезпечення виборчих прав громадян України. Висновки та пропозиції, сформульовані дисертантом, можуть бути використані: у науково-дослідній роботі - для поглиблення теорії адміністративно-правового забезпечення виборчих прав громадян України; у правотворчій діяльності - при вдосконаленні чинних нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення виборчих прав громадян України; у навчальному процесі - під час викладання навчальної дисципліни «Адміністративне право України» (акт впровадження Інституту права та суспільних відносин Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» від 11.09.2011); у практичній діяльності суб'єктів владних повноважень - під час забезпечення заходів щодо забезпечення виборчих прав громадян України (акт впровадження територіальної виборчої комісії від 17.10.2012).

Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення та висновки обговорювались на засіданнях кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», де була виконана дисертація, та були оприлюднені дисертантом на чотирьох науково-практичних конференціях: ІХ Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми навчання та виховання людей в інтегрованому освітньому середовищі» (Київ, 2008); «Актуальні проблеми запобігання та протидії корупції і охорони права власності» (Херсон, 2011); «Молодь: освіта, наука, духовність», (Київ, 2012); «Охорона права власності : проблеми та напрями вирішення» (Київ, 2012).

Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено в чотирьох наукових статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях України, а також у трьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана здобувачем особисто. Усі наукові результати, сформульовані у дисертації положення та висновки обґрунтовано на основі особистих досліджень автора та мають самостійний характер.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які об'єднують дев'ять підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Обсяг основного тексту дисертації становить 189 сторінок. Список використаних джерел налічує 256 найменувань. Три додатки займають 6 сторінок. Повний обсяг дисертації займає 227 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначається її зв'язок із науковими планами та програмами, мета і задачі, об'єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, апробація результатів дисертації і публікації.

Розділ 1 «Теоретико-правові засади адміністративно-правового забезпечення виборчих прав громадян України», складається з трьох підрозділів, у яких розкриваються основоположні чинники адміністративно-правового забезпечення виборчих прав громадян України.

У підрозділі 1.1 «Виборчі права громадян, як об'єкт адміністративно-правого регулювання» підкреслено, що вітчизняні норми права визначили виборче право громадян України як невід'ємне природне право здійснювати управління державою безпосередньо та бути єдиним джерелом формування публічної влади шляхом реалізації активного і пасивного виборчого права в процесі референдумів, виборів та інших форм безпосередньої демократії.

Здобувачем уточнено, що об'єктивне виборче право - це система правових норм, зовнішнім виразом яких є Конституція та закони України, акти Верховної Ради України, Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, акти Центральної виборчої комісії України, що регулюють порядок реалізації громадянами права участі у виборах. Суб'єктивне виборче право - це право громадянина України бути учасником правовідносин, що виникають при виборах, воно означає, що громадянин може бути зареєстрованим як кандидат або/та виборець, мати право на подачу голосу і т.д. та відповідний обов'язок із боку суб'єктів публічної адміністрації забезпечити громадянину реалізацію його права.

Об'єктом адміністративно-правового регулювання виборчих прав громадян виступають суспільні відносини, врегульовані нормами адміністративного права з приводу забезпечення прав громадян України на вільне, незалежне і самостійне обрання органів державної влади і місцевого самоврядування, бути обраними до них та брати участь в управлінні державними справами.

У підрозділі 1.2 «Принципи адміністративно-правового забезпечення виборчих прав громадян України» розкрито основоположні засади у зазначеній сфері.

На основі теорії права і чинного законодавства здійснено класифікацію принципів адміністративно-правового забезпечення виборчих прав громадян за суб'єктами здійснення на: принципи забезпечення взаємовідносин суспільства й публічної адміністрації та принципи адміністративного судочинства, які використовуються при оскарженні порушень виборчих прав громадян. До перших віднесено: принцип вільних виборів, принцип загального, рівного і прямого виборчого права, принцип таємного голосування. Стосовно других зазначено, що принципи здійснення правосуддя в адміністративних судах знайшли своє позитивне відображення у Кодексі адміністративного судочинства України, при цьому дисертант здійснив їх авторську інтерпретацію для спеціальних потреб захисту виборчих прав громадян.

Разом з тим, дисертантом конкретизується увага, що адміністративно-правове забезпечення виборчих прав громадян базується не тільки на конституційних принципах - вільності виборів, загального, рівного і прямого виборчого права, але й на принципах: служіння публічної адміністрації громадянинові; зв'язаності публічної адміністрації законом і підконтрольності її суспільству; формування виборчих комісій; вчасного оприлюднення рішень виборчих комісій; обов'язковості участі спостерігачів; підрахунку голосів виборців тощо.

У підрозділі 1.3 «Поняття та зміст адміністративно-правового забезпечення виборчих прав громадян» присвячений розкриттю зовнішніх чинників адміністративно-правового забезпечення виборчих прав громадян.

Здобувачем зазначено, що до сфери адміністративно-правового забезпечення виборчих прав громадян України входять відносини: 1) які відображають індивідуальні публічні потреби громадян України безпосередньо здійснювати державну владу, а також бути єдиним джерелом формування публічної влади; 2) які реалізують імперативно-владну компетенцію публічної адміністрації стосовно забезпечення виборчих прав громадян; 3) які потребують дотримання певних установлених державою в адміністративно-правових нормах правил у сфері виборчих прав.

Розкриваючи свої погляди щодо механізму правового забезпечення виборчих прав громадян України, дисертант стверджує, що він складається із наступних стадій: 1) правотворчості - видання норм адміністративного права та їх загальний вплив на суспільні відносини у сфері виборчих прав громадян України, встановлення адміністративно-правового статусу суб'єктів права; 2) реалізації правових норм адміністративного права - коли вони втілюються в життя, забезпечують суб'єктивні публічні виборчі права та обов'язки суб'єктів адміністративного права; 3) правоохоронної діяльності суб'єктів публічної адміністрації, що включає засоби адміністративного впливу до порушників виборчих прав і свобод фізичних осіб.

Виокремлюючи основні способи адміністративно-правового впливу на забезпечення виборчих прав громадян дисертант підкреслює, що будь-які правовідносини регулюються шляхом встановлення зобов'язань, заборон чи надання дозволів (уповноважень) учасником відносин, що обумовлено функціями права. Але адміністративно-правовому регулюванню забезпечення виборчих прав притаманні власні специфічні способи впливу: по-перше, це у більшості випадків переважають дозволи ніж заборони чи зобов'язання; по-друге, це можливість ведення агітаційної, інформаційної діяльності з метою впливу на поведінку учасників відносин.

Змістовною ознакою адміністративно-правового забезпечення виборчих прав громадян є обов'язок публічної адміністрації: 1) попередити протиправне посягання на виборчі права громадян; 2) не допустити порушення фізичними та юридичними особами виборчих прав громадян; 3) припинити порушення виборчих прав громадян; 4) застосувати всі передбачені заходи щодо поновлення виборчих прав громадян; 5) забезпечити притягнення винних у порушенні виборчих прав громадян осіб до адміністративної чи іншого виду юридичної відповідальності.

Розділ 2 «Механізм адміністративно-правового забезпечення виборчих прав громадян України» складається з чотирьох підрозділів і присвячений розкриттю найбільш актуальних елементів забезпечення суб'єктами публічної адміністрації виборчих прав.

Підрозділ 2.1 «Адміністративно-правовий статус суб'єктів публічної адміністрації у сфері забезпечення виборчих прав громадян України» присвячений розкриттю адміністративно-правової природи суб'єктів публічної адміністрації в аналізованій сфері.

До суб'єктів публічної адміністрації, які забезпечують реалізацію виборчих прав громадян, дисертант відносить: Верховну Раду України, Президента України, Кабінет Міністрів України, деякі центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, Центральну виборчу комісію, окружні та дільничні виборчі комісії. Разом з тим, на думку дисертанта, значний вплив на реалізацію виборчих прав громадян здійснюють недержавні публічні органи - політичні партії, громадські організації, органи самоорганізації населення, а в певних випадках й релігійні конфесії, хоча останні відокремлені від держави, офіційні спостерігачі тощо.

Суб'єкти публічної адміністрації, які забезпечують виборчі права громадян України, класифіковані: 1) за ступенем спеціалізації - а) на органи загальної компетенції, що мають широкі публічні функції, зокрема забезпечують виборчі права громадян України (Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування); б) органи спеціальної компетенції, що створені спеціально для забезпечення виборчих прав громадян України (Центральна виборча комісія, територіальні виборчі комісії, дільничні виборчі комісії, до них можна умовно віднести Міністерство юстиції, Міністерство закордонних справ, Державний департамент України з питань виконання покарань, Міністерство оборони); 2) за ієрархічним статусом - а) вищі та центральні (Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Центральна виборча комісія), б) окружні (територіальні виборчі комісії, обласні ради та держадміністрації), в) місцеві (дільничні виборчі комісії, районні ради та органи місцевого самоврядування).

Адміністративно-правовий статус суб'єктів публічної адміністрації, а також недержавних публічних органів визначається як система юридичних засобів, які характеризують роль і місце публічних органів у виборчих правовідносинах стосовно: а) характеру і обсягу повноважень; б) повноти юридичних обов'язків; в) наявності відповідних прав; г) заходів юридичної відповідальності; д) порядку формування чи створення того чи іншого органу публічної адміністрації. виборчий право адміністративний відповідальність

У підрозділі 2.2 «Форми діяльності суб'єктів публічної адміністрації стосовно забезпечення виборчих прав громадян України» розкрито зовнішні чинники адміністративної діяльності публічної адміністрації щодо забезпечення виборчих прав.

Формами публічної діяльності щодо забезпечення виборчих прав громадян є нормативно-правові акти, які прийняті у процесі розпорядчої діяльності органами та посадовими особами публічної адміністрації (в першу чергу Центральною виборчою комісією), владні приписи загального характеру з метою забезпечення виборчих прав громадян України щодо конкретизації і деталізації виборчих законів до стадії їх застосування, та індивідуальні адміністративні акти, які є поширеним способом реалізації публічною адміністрацією владної компетенції стосовно забезпечення виборчих прав громадян. Сутність їх полягає в тому, що вони встановлюють, змінюють або припиняють конкретні адміністративні правовідносини та звернені до конкретних суб'єктів і об'єктів адміністративно-правового регулювання виборчого процесу.

Поряд з класичними формами публічного адміністрування (прийняття нормативних актів, видання індивідуальних актів, вчинення інших юридично значущих дій), дисертант особливу увагу приділив специфічним формам діяльності, які на відміну від регулювання інших адміністративно-правових відносин, у виборчому процесі носять не допоміжний характер, а ключовий, які є вирішальним показником демократичності суспільства і довіри зарубіжної спільноти до держави. До них відносяться такі форми діяльності, як: формування, підготовка та навчання членів виборчих комісій, їх методологічне забезпечення; забезпечення приміщеннями для голосування; виготовлення, облік, використання та зберігання виборчих бюлетенів, виборчих скриньок; забезпечення відеоспостереження за виборами, а в деяких випадках й аудіозапис; підрахунок голосів; забезпечення прозорості проведення виборів; матеріально-технічне забезпечення тощо.

У підрозділі 2.3 «Адміністративні процедури забезпечення виборчих прав громадян України» розкрито порядок провадження, стадії, етапи та дії суб'єктів владних повноважень у виборчому процесі.

Аналізуючи різні підходи авторів (Н.В. Галіциної, Е.Ф. Демського, В.К. Колпакова, О.В. Кузьменко, О.І. Миколенка, В.М. Протасова) до визначення поняття адміністративної процедури, дисертант приходить до висновку, що адміністративна процедура є частиною певного процесу. В даному випадку, процедура - це частина виборчого процесу, тобто встановлених законодавством правил, порядку і умов вчинення відповідних процесуальних дій з метою розв'язання і вирішення конкретної ситуації, що виникає у виборчому процесі.

Далі, процедура - це статика, процес - це динаміка. Отже будь-яка справа у виборчому процесі вирішується шляхом її послідовного розгляду з дотриманням встановлених процедур.

Виходячи зі змісту виборчого процесу можна виділити декілька узагальнених видів процедур: процедури щодо формування списків виборців; процедури щодо формування виборчих комісій; процедури щодо проведення виборів; процедури щодо оскарження дій органів публічного адміністрування; процедури щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

У підрозділі 2.4 «Адміністративна відповідальність за порушення виборчих прав громадян України» розкрито особливості адміністративної відповідальності у сфері виборчих прав громадян.

До особливостей адміністративної відповідальності за порушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення, дисертант відносить те положення, що суб'єктами відповідальності в основному законодавцем визначені посадові особи публічних органів, і лише в окремих випадках суб'єктами можуть бути громадяни - виборці.

Це положення пояснюється тим, що законодавець намагається захистити права громадян України як носія суверенітету і єдиного джерела влади, від посягання органів публічної адміністрації на спотворення народного волевиявлення і встановленого порядку його забезпечення. Зазначена законодавча доктрина лише в окремих випадках передбачає громадянина суб'єктом відповідальності, а саме: у випадку порушення громадянином порядку і правил агітації; порушення порядку надання фінансової допомоги; виготовлення або розповсюдження з порушенням друкованих матеріалів передвиборної агітації; за невиконання рішень виборчої комісії.

Разом з тим, дисертантом пропонується встановити адміністративну відповідальність за порушення порядку голосування через поштове повідомлення, у випадку запровадження такого виду голосування.

Розділ 3 «Напрями вдосконалення адміністративно-правового забезпечення виборчих прав громадян» складається з двох підрозділів, в яких узагальнюється зарубіжний досвід забезпечення виборчих прав та формуються шляхи вдосконалення вітчизняного законодавства.

Підрозділ 3.1 «Зарубіжний досвід забезпечення виборчих прав» дозволив узагальнити передовий зарубіжний досвід забезпечення виборчих прав.

Дисертант здійснив компаративістичну характеристику законодавства про вибори зарубіжних країн (Франції, Німеччини, Іспанії та ін.) та вимог Венеціанської комісії і дійшов висновку, що на часі прийняття Виборчого кодексу України, проект якого з 13 березня 2010 р. № 4234-1 перебуває на розгляді у Верховній Раді України. Кодифікація - це шлях до вдосконалення законодавства про вибори. В процесі кодифікації відбувається змістовне вдосконалення законодавства, скасування застарілих і неефективних норм права, вироблення нових норм, заповнення прогалин, усунення дублювання і суперечностей між нормативними актами.

Разом з тим, проект Виборчого кодексу України потребує суттєвих доповнень щодо врегулювання голосування через поштове повідомлення, обладнання офісних приміщень виборчих комісій та приміщень для голосування засобами, доступними для людей з обмеженими можливостями, аудіо- та відеоспостереженням тощо.

У підрозділі 3.2 «Шляхи розвитку законодавства у сфері адміністративно-правового забезпечення виборчих прав громадян» сформульовано зміни і доповнення до вітчизняного законодавства з метою забезпечення справедливої й ефективної реалізації виборчих прав громадян.

Провідною проблемою сучасного стану забезпечення виборчих прав є забезпечення голосування громадян України, які постійно чи тимчасово перебувають за межами нашої держави. Одним із методів забезпечення дистанційного голосування, який вдало використовується у багатьох державах, є система голосування через поштове повідомлення, зміст якого полягає в такому: завчасна реєстрація виборця; направлення йому виборчою комісією пакета документів; дистанційне голосування виборця; направлення у запечатаному конверті результатів заповненого бюлетеня у місцеву виборчу комісію чи посольство (консульство), у яких є закордонна виборча комісія.

Для цього необхідно доповнити проект Виборчого кодексу України нормами, які б регулювали виборчі правовідносини від повідомлення про вибори до здійснення самого голосування, а за порушення порядку дистанційного голосування встановити адміністративну відповідальність, а саме доповнити КУпАП ст. 212-21 «Порушення виборцем правил голосування через поштове повідомлення.

Велике значення для забезпечення виборчих прав громадян має навчання системних адміністраторів програмно-технічного комплексу окружних виборчих комісій; впровадження інформаційних технологій системи «Вибори»; створення системи виборчої освіти громадян; підготовка правоохоронних органів на період проведення виборів; створення необхідних умов для нормального доступу до голосування людей з обмеженими можливостями тощо.

Одним із напрямів вдосконалення законодавства у сфері виборчих прав громадян є пропозиція дисертанта щодо запровадження спеціальної перевірки для кандидатів в депутати всіх рівнів і кандидатів на посаду сільських, селищних, міських голів.

З метою забезпечення виборчих прав осіб з особливими потребами здобувач пропонує доповнити ст. 39 «Приміщення для голосування та службове приміщення дільничної виборчої комісії» проекту Закону України від 13 березня 2010 року № 4234-1 «Виборчий кодекс України» ч. 7 у такій редакції: «Приміщення для голосування та службові приміщення дільничної виборчої мають бути обладнані таким чином, щоб забезпечити можливість пересування особам з обмеженими можливостями (з порушенням опорно-рухового апарата, які користуються інвалідним візком, милицями, ціпком тощо)».

ВИСНОВКИ

У дисертації навeдeнo тeoрeтичнe узагальнення й нoвe рoзв'язання наукoвoгo завдання щoдo удосконалення адміністративно-правового забезпечення виборчих прав громадян України. Здoбувачeм сформульовано ряд висновків, прoпoзицій і рeкoмeндацій, спрямoваниx на вирішeння зазначeнoгo завдання. Oснoвні з ниx такі:

1. Об'єктом адміністративно-правового регулювання виборчих прав громадян є суспільні відносини врегульовані нормами адміністративного права, що спрямовані на реалізацію невід'ємного природного права громадян України управляти державою безпосередньо та бути єдиним джерелом формування державної влади і місцевого самоврядування шляхом здійснення активного і пасивного виборчого права в процесі виборів, референдумів та інших форм безпосередньої демократії.

2. Адміністративно-правове забезпечення виборчих прав громадян України щодо їх участі у всеукраїнських і місцевих виборах та референдумах, а також в інших безпосередніх формах демократії (наприклад, законодавча ініціатива), здійснюється в процесі діяльності суб'єктів публічної адміністрації шляхом забезпечення реалізації загального, рівного, прямого виборчого права через таємне голосування.

До змісту адміністративно-правового забезпечення виборчих прав громадян України належать: 1) прийняття відповідних адміністративно-правових норм; 2) встановлення адміністративно-правового статусу суб'єктів публічної адміністрації, які забезпечують виборчі права громадян; 3) виконання принципів адміністративно-правового забезпечення виборчих прав громадян; 4) здійснення адміністративно-правових відносин щодо організації проведення виборів; 5) видання індивідуальних актів суб'єктами публічної адміністрації у цій сфері; 6) дотримання адміністративних процедур забезпечення виборчих прав громадян України.

3. Доведено, що до принципів забезпечення взаємовідносин суспільства й публічної адміністрації у сфері виборчих прав громадян України належать: служіння публічної адміністрації громадянам України (виборцям); повнота забезпечення виборчих прав громадян України засобами, передбаченими нормами адміністративного права; зв'язаності публічної адміністрації законом і підконтрольності її суду; оптимальне доповнення й урівноваження державно-владних повноважень органів виконавчої влади з повноваженнями громадських об'єднань у сфері забезпечення виборчих прав; гласності; відповідальності; самостійності прийняття рішень виборцем.

4. Адміністративно-правовий статус суб'єктів публічної адміністрації, які забезпечують виборчі права громадян, - це система юридичних засобів, що характеризують місце і роль суб'єктів публічної адміністрації в адміністративно-правових виборчих відносинах стосовно: 1) характеру і обсягу їх правосуб'єктності; 2) юридичних обов'язків і прав суб'єктів публічної адміністрації щодо забезпечення виборчих прав громадян; 3) адміністративної, дисциплінарної та моральної відповідальності членів виборчих комісій.

5. За характером і правовою природою форми забезпечення виборчих прав громадян поділяються на такі, що: 1) встановлені законами і підзаконними нормативно-правовими актами у сфері забезпечення виборчих прав громадян України; 2) здійснюються шляхом прийняття індивідуальних адміністративних актів, як способів реалізації публічною адміністрацією владної компетенції щодо забезпечення виборчих прав громадян; 3) виконуються шляхом вчинення інших юридично значущих адміністративних дій, а саме: а) висуненням та реєстрацією кандидатів в депутати; б) фіксацією і документуванням порушень виборчих прав громадян України; г) офіційним оприлюдненням результатів виборів тощо; 4) пов'язані із матеріально-технічними операціями, до яких належать: а) забезпечення виборів приміщеннями для голосування; б) виготовлення, облік, використання та зберігання виборчих бюлетенів та скриньок; г) підрахунок голосів; д) зберігання виборчої документації; е) навчання, інструктаж та надання практичної допомоги членам виборчих комісій, спостерігачам, громадським формуванням, представникам засобів масової інформації та ін.

6. Встановлено, що, з погляду теорії природного права та діючого законодавства про вибори існують декілька узагальнених адміністративних процедур, спрямованих на забезпечення виборчих прав громадян. До них належать:

- адміністративні процедури щодо підготовки, створення, ведення Державного реєстру виборців та внесення змін до нього;

- адміністративні процедури щодо створення виборчих комісій, забезпечення їх офісами та приміщеннями для голосування з використанням відеозапису;

- адміністративні процедури щодо оскарження дій чи бездіяльності органів (посадових осіб) публічної адміністрації у сфері виборчих відносин;

- адміністративні процедури щодо оскарження дій виборчих комісій або їх членів з приводу організації і проведення виборів;

- адміністративні процедури щодо оскарження результатів виборів;

- адміністративні процедури щодо притягнення до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про вибори.

7. Зазначено, що адміністративні правопорушення, які посягають на виборчі права громадян України можна поділити на три групи: 1) правопорушення у сфері забезпечення публічною адміністрацією права громадян України на дотримання чіткого адміністративно-правового режиму організації і проведення виборів; 2) правопорушення щодо дотримання правил проведення передвиборної агітації; 3) правопорушення у сфері фінансування виборчої кампанії.

8. Проведена компаративістична характеристика законодавства про вибори зарубіжних країн (Франції, Німеччини, Іспанії та ін.) та вимог Венеціанської комісії засвідчила, що на часі прийняття Виборчого кодексу України, проект якого перебуває на розгляді у Верховній Раді України.

У зв'язку з цим зроблено висновок, що напрямами вдосконалення адміністративно-правового забезпечення виборчих прав громадян, передусім, є кодифікація виборчого законодавства та використання кращого зарубіжного досвіду стосовно впровадження дистанційного голосування, які успішно використовуються у багатьох демократичних державах, як система голосування через поштове повідомлення. Тому прийняття Виборчого кодексу України є своєчасним і необхідною умовою забезпечення виборчих прав громадян.

9. Встановлено, що зміст дистанційного голосування через систему голосування - поштове повідомлення полягає у: 1) завчасній реєстрації виборця, який має бажання голосувати дистанційно через поштове повідомлення; 2) направленні виборцю виборчою комісією пакета документів; 3) дистанційному голосуванні виборця; 4) направленні у запечатаному конверті результатів заповненого бюлетеня до місцевої виборчої комісії або посольства (консульства), в яких діє закордонна виборча дільниця; 6) зберіганні дільничною виборчою комісією опломбованого конверта із бюлетенем до дня голосування; 7) тому, що в день голосування конверт опускають три члени комісії у скриньку для голосування.

В цьому зв'язку пропонується доповнити проект Виборчого кодексу України розділом: «Особливості підготовки і проведення голосування за допомогою поштових повідомлень» згідно з текстом дисертації та додатком Б.

З метою недопущення порушення виборцем правил голосування через поштове повідомлення є потреба доповнити КУпАП статтею «Порушення виборцем правил голосування через поштове повідомлення» в такій редакції: «Порушення виборцем, який здійснює голосування через поштове повідомлення, таємниці заповнення бюлетеня або розголошення таємниці власного волевиявлення до моменту початку голосування в Україні, тягне за собою накладення штрафу у розмірі від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

10. Обґрунтовано необхідність здійснення спеціальної перевірки кандидатів у депутати всіх рівнів, кандидатів на посади сільських, селищних, міських голів. Це є необхідною умовою для обіймання виборної посади у сфері публічних відносин, пов'язаних із виконанням завдань і функцій держави або місцевого самоврядування. В цьому зв'язку у ст. 11 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» варто виключити положення про звільнення від спеціальної перевірки кандидатів в депутати всіх рівнів та кандидатів на посади сільських, селищних, міських голів.

11. З метою забезпечення доступу до виборчих дільниць людей з обмеженими можливостями, пропонується доповнити ст. 39 проекту Виборчого кодексу України та відповідні статті законів про вибори і про всеукраїнський референдум таким реченням: «Приміщення для голосування та службові приміщення окружних і дільничних виборчих комісій мають бути обладнані відповідно до стандартів таким чином, щоб громадяни з обмеженими можливостями (з порушенням опорнорухового апарату, які користуються інвалідним візком, милицями тощо) могли безперешкодно діставатися до виборчої дільниці і здійснювати голосування особисто».

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Сердюк Є. В. Адміністративні процедури у сфері забезпечення виборчих прав громадян / Є. В. Сердюк // Форум права. - 2012. - № 1. - С. 874-876 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2012-1/12hoofbd.pdf.

2. Сердюк Є. В. Правовий статус суб'єктів публічної адміністрації, які здійснюють адміністративно-правове регулювання виборчих прав громадян / Є.В. Сердюк // Держава і право. - 2012. - № 1. - С. 256-259.

3. Сердюк Є. В. Проблеми у сфері адміністративно-правового забезпечення виборчих прав громадян України / Є. В. Сердюк // Митна справа. - 2012. - № 2. - С. 105-108.

4. Сердюк Є. В. Виборчі права громадян України як об'єкт адміністративно-правового регулювання / Є. В. Сердюк // Вісник Національного університету біоресурсів і природокористування : серія право. - 2012. - № 1. - С. 270-274.

5. Сердюк Є. В Забезпечення виборців з особливими потребами інклюзивним обладнанням в приміщеннях для голосування / Є. В. Сердюк // тези доповіді на міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми запобігання та протидії корупції і охорони права власності» (м. Херсон, 2011 р.). - С. 234-239.

6. Сердюк Є. В Проблеми забезпечення виборчих прав громадян України, які перебувають за кордоном / Є. В. Сердюк // тези доповіді на міжнародній науково-практичній конференції «Охорона права власності» (м. Київ, 2012 р.). - С. 122-128.

7. Сердюк Є. В. Поняття та предмет адміністративно-правового регулювання сфери виборчих прав громадян / Є. В. Сердюк // тези доповіді на IX Всеукраїнській науковій конференції студентів і молодих вчених «Молодь: освіта, наука, духовність», (Київ, 2012). - К. : вид-во Університету «Україна», 2012. - частина ІІІ. - С.147-150.

АНОТАЦІЇ

Дисертацію присвячено розкриттю змісту і сутності адміністративно-правового забезпечення виборчих прав громадян України. Визначено виборчі права громадян, як об'єкт адміністративно-правового забезпечення.

Розкрито розуміння об'єкта адміністративно-правового забезпечення виборчих прав громадян України, як сукупності активного і пасивного виборчого права громадян України безпосередньо здійснювати державну владу, а також бути єдиним джерелом публічної влади шляхом її формування, та дії суб'єктів публічної адміністрації стосовно забезпечення загального, рівного і прямого виборчого права через таємне голосування. Виявлено принципи адміністративно-правового забезпечення виборчих прав громадян України.

Розкрито адміністративно-правову природу суб'єктів публічної адміністрації в аналізованій сфері, класичні та специфічні форми діяльності публічної щодо забезпечення виборчих прав громадян, зокрема: висунення кандидатів; фіксація і документування порушень виборчих прав; офіційне оприлюднення результатів виборів; забезпечення виборів приміщеннями для голосування; виготовлення, облік, використання та зберігання виборчих скриньок; підрахунок голосів.

Проаналізовано передовий зарубіжний досвід, запропоновано низку законодавчих змін і доповнень до вітчизняного законодавства щодо адміністративно-правового забезпечення виборчих прав громадян України.

Ключові слова: виборець, суб'єкт публічної адміністрації, виборчі права, адміністративно-правове забезпечення, форми діяльності суб'єктів публічної адміністрації, адміністративна процедура.

Диссертация посвящена раскрытию содержания и сущности административно-правового обеспечения избирательных прав граждан Украины. Определены избирательные права граждан как объект административно-правового обеспечения.

Раскрыто понимание объекта административно-правового обеспечения избирательных прав граждан Украины как совокупности активного и пассивного избирательного права граждан Украины непосредственно осуществлять государственную власть, а также быть единственным источником публичной власти путем ее формирования и действия субъектов публичной администрации в отношении обеспечения всеобщего, равного и прямого избирательного права при тайном голосовании. Выявлены принципы административно-правового обеспечения избирательных прав граждан Украины.

Раскрыта административно-правовая природа субъектов публичной администрации в анализируемой сфере, классические и специфические формы деятельности публичной администрации относительно обеспечения избирательных прав граждан, в частности: выдвижение кандидатов; фиксация и документирование нарушений избирательных прав; официальное обнародования результатов выборов; обеспечение выборов помещениями для голосования; изготовление, учет, использование и хранение избирательных ящиков; подсчет голосов.

Установлено, что с точки зрения теории естественного права и действующего законодательства о выборах существуют несколько обобщенных административных процедур, направленных на обеспечение избирательных прав граждан.

Отмечено, что административные правонарушения, посягающие на избирательные права граждан Украины, можно разделить на три группы: 1) правонарушения в сфере обеспечения публичной администрацией права граждан Украины на соблюдение четкого административно-правового режима организации и проведения выборов; 2) правонарушения относительно соблюдения правил проведения предвыборной агитации; 3) правонарушения в сфере финансирования избирательной кампании.

Сделан вывод, что направлением совершенствования административно-правового обеспечения избирательных прав граждан, прежде всего, является кодификация избирательного законодательства. В процессе кодификации происходит содержательное совершенствования законодательства, отмена устаревших и неэффективных норм права, разработка новых норм, заполнение пробелов, устранение дублирования и противоречий между нормативными актами.

Проанализирован передовой зарубежный опыт, предложен ряд законодательных изменений и дополнений к отечественному законодательству по административно-правовому обеспечению избирательных прав граждан Украины.

Указано, что содержание дистанционного голосования при помощи системы голосования - почтовое уведомление - заключается в: 1) заблаговременной регистрации избирателя, который имеет желание голосовать дистанционно путем почтового уведомления; 2) направлении избирателю избирательной комиссией пакета документов; 3) дистанционном голосовании избирателя; 4) направлении в запечатанном конверте результатов заполненного бюллетеня в местную избирательную комиссию или посольство (консульство), при которых действует заграничный избирательный участок; 6) хранении участковой избирательной комиссией опломбированного конверта с бюллетенем до дня голосования; 7) том, что в день голосования конверт опускают три члена комиссии в ящик для голосования. В связи с этим предлагается дополнить проект Избирательного кодекса Украины разделом: «Особенности подготовки и проведения голосования путем почтовых уведомлений».

Обоснована необходимость осуществления специальной проверки кандидатов в депутаты всех уровней, кандидатов на должности сельских, поселковых, городских председателей. Это является необходимым условием для занятия выборной должности в сфере публичных отношений, связанных с выполнением задач и функций государства или местного самоуправления. В связи с этим из ст. 11 Закона Украины «О принципах предотвращения и противодействия коррупции» следует исключить положение об освобождении от специальной проверки кандидатов в депутаты всех уровней и кандидатов на должности сельских, поселковых, городских председателей.

...