Размещено на http://www.allbest.ru/

Адміністративна юрисдикція органів управління освітньою діяльністю в Україні

Актуальність питань про сутнісні ознаки та оновлення змісту адміністративної юрисдикції органів управління освітньою діяльністю в Україні підвищується в умовах радикальної зміни ідеології в галузі освіти. За роки незалежності України в освітній галузі розроблена нова законодавча база, створено вітчизняні підручники, оновлено зміст освіти, насамперед у суспільно-гуманітарній сфері, розширено масштаби україномовної освіти, зроблено вагомі кроки щодо входження української освіти в європейський і світовий освітній простір. Зокрема, приведено у відповідність до міжнародних вимог освітньо-кваліфікаційні рівні та ступневість освіти, розроблено держстандарти освіти, укладено угоди про співпрацю з більш як п'ятдесятьма країнами світу. У зв'язку з цим наукою адміністративного права здійснюється пошук ефективного механізму управління освітньою діяльністю, створення демократичних стратегічних моделей, які б дозволили максимально реалізувати право людини і громадянина на освіту.

Ефективне гарантування реалізації права на освіту не можливе без удосконалення адміністративної юрисдикції органів управління освітньою діяльністю в Україні. Невирішеність зазначеного питання негативно впливає на законодавчу і правоохоронну практику.

Огляд наукових праць із питань організації діяльності органів управління освітньою діяльністю України свідчить, що і вітчизняні вчені все більше приділяють увагу дослідженню окресленої проблематики. Проблемами організації та розвитку галузі освіти займаються наукові установи Національної академії наук України, Національної академії правових наук України, галузеві науково-дослідні інститути і вищі навчальні заклади. Про це свідчать праці О.А. Автенюка, С.К. Андрейчука, М.І. Ануфрієва, О.М. Бандурки, Й.М. Бескиди, Ю.П. Битяка, Т.М. Боголіб, І.П. Голосніченка, В.С. Журавського, В.В. Конопльова, М.В. Корнієнка, М.Н. Курка, Л.І. Миськів, П.В. Нестеренко, С.Ю. Обрусної, А.М. Подоляки, Т.О. Проценка, О.О. Романовського, Т.В. Фінікова, Р.В. Шаповала та ін. Незважаючи на таке широке висвітлення проблеми науковцями та практиками, багато питань освітянської галузі досліджувалися фрагментарно й потребують комплексного дослідження засад здійснення адміністративної юрисдикції органами управління освітньою діяльністю України.

Таким чином, потреба ефективного забезпечення реалізації конституційних положень щодо забезпечення прав людини та громадянина у сфері освіти, переосмислення місця та значення органів управління освітньою діяльністю в Україні, недостатня розробленість відповідних теоретичних положень, ряд організаційно-правових проблем у цій сфері зумовлюють актуальність теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження спрямоване на реалізацію положень Державної національної програми «Освіта» («Україна XXI століття»), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1993 р. № 896; Національної програми правової освіти населення, затвердженої Указом Президента України від 18.10.2001 р. № 992/2001; Національної доктрини розвитку освіти, затвердженої Указом Президента України від 17.04.2002 р.; п. 7.2 та 9.3 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011-2014 роки, схвалених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 28 грудня 2010 р.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в тому, щоб на основі аналізу теоретичних засад, системи правового регулювання та практики діяльності органів управління освітньою діяльністю в Україні визначити сутність, принципи, правові засади та особливості здійснення ними адміністративної юрисдикції, а також шляхи вдосконалення їх діяльності.

Окреслена мета дисертації зумовила такі основні задачі:

- з'ясувати гарантії реалізації права людини і громадянина на освіту в Україні;

- визначити поняття та сутність адміністративної юрисдикції органів управління освітньою діяльністю в Україні;

- здійснити історико-правовий огляд становлення та розвитку системи освіти в Україні;

- удосконалити нормативно-правове регулювання здійснення адміністративної юрисдикції органами управління освітньою діяльністю в Україні;

- уточнити поняття адміністративно-правового статусу органів управління освітньою діяльністю в Україні та визначити їх систему;

- охарактеризувати структуру та повноваження державних органів управління освітньою діяльністю;

- розкрити зміст діяльності органів місцевого самоврядування та їх повноваження у сфері освіти;

- сформулювати пропозиції щодо удосконалення організаційно-правового забезпечення здійснення адміністративної юрисдикції органами управління освітньою діяльністю в Україні;

- надати характеристику механізму здійснення державного контролю за адміністративною юрисдикцією органів управління освітньою діяльністю в Україні;

- вивчити міжнародний досвід здійснення адміністративної юрисдикції органами управління освітньою діяльністю та визначити можливості його впровадження в Україні.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які формуються в процесі здійснення адміністративної юрисдикції органами управління освітньою діяльністю в Україні.

Предмет дослідження становить адміністративна юрисдикція органів управління освітньою діяльністю в Україні.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження стали сучасні загальні та спеціальні методи наукового пізнання. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати завдання в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (розділи 1-3), визначено поняття та сутність адміністративної юрисдикції органів управління освітньою діяльністю в Україні (підрозділ 1.2). Використання історико-правового методу дозволило здійснити огляд становлення та розвитку освітніх установ в Україні (підрозділ 1.3). Порівняльно-правовий метод використано для з'ясування гарантій реалізації права людини і громадянина на освіту в Україні (підрозділ 1.1), з'ясування нормативно-правового регулювання адміністративної юрисдикції органами управління освітньою діяльністю України (підрозділ 1.4), розгляду особливостей адміністративно-правового статусу та системи органів управління освітньою діяльністю в Україні (підрозділ 2.1), розкриття змісту повноважень органів місцевого самоврядування у сфері освіти (підрозділ 2.3), надано характеристику здійснення державного контролю за адміністративною юрисдикцією органів управління освітньою діяльністю в Україні (підрозділ 3.2). Системно-структурний метод використано для характеристики структури та повноважень державних органів управління освітньою діяльністю в Україні (підрозділ 2.2), удосконалення організаційно-правового забезпечення здійснення адміністративної юрисдикції органами управління освітньою діяльністю в Україні (підрозділ 3.1), вивчення міжнародного досвіду здійснення адміністративної юрисдикції органами управління освітньою діяльністю та визначення можливостей його впровадження в Україні (підрозділ 3.3). Статистичний і документальний аналіз застосовувалися для визначення недоліків правового та організаційного забезпечення адміністративної юрисдикції органів управління освітньою діяльністю в Україні (розділи 1-3).

Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали праці фахівців у галузі філософії, загальної теорії держави і права, теорії управління та адміністративного права, інших галузевих правових наук, а також дослідження зарубіжних учених. Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, законодавчих і підзаконних нормативно-правових актах, які визначають правові засади регулювання адміністративної юрисдикції органів управління освітньою діяльністю в Україні. Дисертант звертався і до законодавства деяких інших держав, досвід яких з правового регулювання та організації здійснення адміністративної юрисдикції органами управління освітньою діяльністю може бути використаний в Україні. Інформаційною та емпіричною основою дослідження є узагальнення практичної діяльності органів управління освітньою діяльністю, які здійснюють адміністративну юрисдикцію, статистичні матеріали, політико-правова публіцистика, довідкові видання.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є однією з перших спроб комплексно, із використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень правової науки дослідити проблемні питання здійснення адміністративної юрисдикції органами управління освітньою діяльністю та сформулювати авторське бачення шляхів їх вирішення. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

уперше:

- комплексно, із використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень правової науки визначаються правові та організаційні питання здійснення адміністративної юрисдикції органами управління освітньою діяльністю в Україні, суть якої полягає у вчиненні дій щодо проведення ліцензування, атестації, акредитації, сертифікації, розгляду звернень громадян, усунення порушень режиму законності освітньої діяльності;

- визначено поняття адміністративної юрисдикції органів управління освітньою діяльністю України, під яким запропоновано розуміти виконавчо-розпорядчу діяльність відповідних посадових осіб щодо об'єктів управління у сфері освіти і прийняття щодо них управлінських рішень (адміністративних актів);

удосконалено:

- систему органів управління освітньою діяльністю, до якої віднесено міністерства, агентства, інспекції, служби, обласні державні адміністрації, органи місцевого самоврядування;

- класифікацію повноважень органів місцевого самоврядування у сфері освіти, зокрема виділено такі групи: нормотворчі, установчі, контролюючі, інформаційно-консультативні та фінансові;

- поняття організаційно-правового забезпечення здійснення адміністративної юрисдикції органами управління освітньою діяльністю в Україні, слід розуміти закріплення в чинному законодавстві обумовлених об'єктивними законами розвитку суспільства, його нагальними потребами (запитами) і прагненнями всіх найбільш важливих (суттєвих) аспектів здійснення адміністративної юрисдикції органами управління освітньою діяльністю, що забезпечують законність, ефективність, прозорість та безперешкодність процесів підготовки і реалізації останньої;

- механізм державного контролю за адміністративною юрисдикцією органів управління освітньою діяльністю, який здійснює ієрархічна система керівних органів, яка включає парламентсько-президентський, урядово-центральний, регіональний, обласний і районний рівні;

- практику гарантування якості освіти через створення в цьому процесі незалежних акредитаційних агенцій. Запропоновано запроваджувати таку практику в кілька етапів, а саме: розробки нормативно-правового забезпечення, організації початку діяльності агенцій із гарантій якості освіти, формування механізму контролю за діяльністю такої агенції;

дістали подальшого розвитку:

- розуміння сучасного управління освітньою діяльністю, яке має передбачати визначення цілей, завдань освітніх інституцій; забезпечення ефективності їх діяльності через дієву систему формування та організації виконання рішень; підтримку функціонування та контролю за здійсненням адміністративної юрисдикції органами управління освітньою діяльністю;

- розуміння сутності компетенції Міністерства освіти і науки України, яка вміщує в собі предмет відання та повноваження. У межах компетенції виділено функціональні, процесуальні, предметні, територіальні повноваження;

- питання, які мають бути вирішені під час організаційно-правового забезпечення здійснення адміністративної юрисдикції органами управління освітньою діяльністю в Україні, а саме: формування чіткого термінологічно-понятійного апарату в цій сфері, визначення основних завдань і принципів, встановлення системи суб'єктів, здійснення зазначеної юрисдикційної діяльності з чітким та однозначним визначенням владних повноважень кожного із них у процесі її підготовки та виконання; закріплення процедури здійснення адміністративної юрисдикції органами управління освітньою діяльністю в Україні; встановлення юридичних та інших гарантій її здійснення, тощо;

- завдання державного контролю за здійсненням адміністративної юрисдикції органами управління освітньою діяльністю, яке полягає в спостереженні та перевірці розвитку суспільної системи й усіх її елементів відповідно до визначених напрямів, а також у попередженні та виправленні можливих помилок і неправомірних дій, що перешкоджають такому розвитку;

- види гарантії реалізації права людини і громадянина на освіту в Україні: загальні і спеціальні, міжнародні та державні; правові й інституційні; матеріальні, процедурні, процесуальні, організаційні; конституційні, галузеві, локальні. Визначено та проаналізовано гарантії, які забезпечують організацію інклюзивного та дистанційного навчання в Україні.

Практичне значення одержаних результатів. Викладені в дисертації положення, висновки і пропозиції можуть бути використані:

- у науково-дослідній сфері: основні положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшого розроблення питань щодо здійснення адміністративної юрисдикції органами управління освітньою діяльністю в Україні;

- у правотворчості: за результатами дослідження сформульовано низку пропозицій щодо вдосконалення організаційно-правових засад адміністративної юрисдикції органів управління освітньою діяльністю в Україні;

- у правозастосовній діяльності: використання одержаних результатів дозволить покращити практичне здійснення адміністративної юрисдикції органами управління освітньою діяльністю в Україні (акт упровадження результатів дисертаційного дослідження в практичну діяльність Департаменту освіти Харківської міської ради від 03.12.2013 р.);

- у навчальному процесі: матеріали дослідження можуть бути використані для підготовки підручників та навчальних посібників з дисциплін «Адміністративне право», «Судові та правоохоронні органи України» і вже використовуються під час проведення занять із зазначеної дисципліни в Харківському національному університеті внутрішніх справ (акт упровадження результатів дисертаційного дослідження в навчальний процес Харківського національного університету внутрішніх справ від 05.12.2013 р.). Їх враховано також у навчально-методичних розробках, підготовлених автором.

Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на чотирьох міжнародних та науково-практичних конференціях і конгресах. Основні з них такі: «Сучасні проблеми правового забезпечення державних реформ» (Львів, 2012), «Роль права у забезпеченні законності та правопорядку» (Запоріжжя, 2012), «Держава і право: проблеми становлення та стратегії розвитку» (Ужгород, 2013), «Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні» (Харків, 2013).

Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено в п'яти наукових статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях та двох тезах доповідей і наукових повідомлень на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається із переліку умовних позначень, вступу, трьох розділів, поділених на десять підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 222 сторінки. Список використаних джерел складається із 207 найменувань і займає 22 сторінки.

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв'язок з науковими планами та програмами, мета і задачі, об'єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ 1 «Теоретична характеристика адміністративної юрисдикції органів управління освітньою діяльністю в Україні» присвячено з'ясуванню гарантій реалізації права людини і громадянина на освіту в Україні, визначенню поняття та сутності адміністративної юрисдикції органів управління освітньою діяльністю; історико-правовому огляду становлення та розвитку системи освіти в Україні; характеристиці нормативно-правового регулювання адміністративної юрисдикції органів управління освітньою діяльністю в Україні.

У підрозділі 1.1 «Гарантії реалізації права людини і громадянина на освіту в Україні» зазначено, що забезпечення права людини на освіту в будь-якій країні є одним із найважливіших обов'язків держави. Це зумовлено тим, що освіта в сучасному глобалізованому й інформатизованому світі стає ожним з вирішальних чинників суспільного прогресу і національної безпеки, важливою складовою повноцінного розвитку людської особистості, збільшення поваги до прав і свобод людини і громадянина. Підкреслено, що конституційне право на освіту в Україні, регламентуючи статус особи в країні, відображає прагнення й обов'язок української держави сприяти розвитку кожної людини, і у зв'язку з цим характеризується постійним підвищенням рівня гарантій реалізації цього права.

У дисертації здійснена класифікація таких видів гарантій реалізації права людини і громадянина на освіту в Україні: загальних і спеціальних, міжнародних та державних, правових і інституційних, матеріальних, процедурних, процесуальних, організаційних, конституційних, галузевих, локальних, та надано їх характеристику. Визначено та проаналізовано гарантії, які забезпечують організацію інклюзивного та дистанційного навчання в Україні.

Наголошено на тому, що головним завданням гарантій реалізації права людини і громадянина на освіту є забезпечення можливості здобути освіту, професійну кваліфікацію незалежно від статі, раси, національності, соціального і майнового стану, роду та характеру занять, світоглядних переконань, належності до партій, ставлення до релігії, віросповідання, стану здоров'я, місця проживання.

У підрозділі 1.2 «Поняття адміністративної юрисдикції органів управління освітньою діяльністю в Україні» запропоновано під адміністративною юрисдикцією органів управління освітньою діяльністю розуміти виконавчо-розпорядчу діяльність відповідних посадових осіб щодо об'єктів управління у сфері освіти і прийняття щодо них управлінських рішень (адміністративних актів). Зазначено, що сутність адміністративної юрисдикції органів управління освітньою діяльністю полягає в здійсненні дій щодо проведення ліцензування, атестації, акредитації, сертифікації, розгляду звернень громадян, усунення порушень режиму законності освітньої діяльності і вчинення інших виконавчо-розпорядчих дій.

З'ясовано, що адміністративна юрисдикція органів управління освітньою діяльністю є результатом практичної реалізації певної частини повноважень, які разом із предметом відання становлять компетенцію відповідних освітніх інститутів. За допомогою такого виду діяльності органи управління освітньою діяльністю в Україні забезпечують відповідну поведінку суб'єктів правовідносин у сфері освіти. Адміністративна юрисдикція забезпечує охорону певних соціальних благ і цінностей в освітній сфері.

Зроблено висновок, що адміністративна юрисдикція органів управління освітньою діяльністю в Україні має бути оптимальною й ефективною, визначатися Верховною Радою України відповідно до Конституції України, здійснюватися органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Адміністративна юрисдикція органів управління освітньою діяльністю повинна забезпечувати правове поле й законодавчі гарантії громадянам у рівному доступі та здобутті якісної освіти у відповідності зі світовими випереджальними стратегіями розвитку системи освіти. Запропоновано, з метою вдосконалення понятійного апарату, закріпити на законодавчому рівні термін «адміністративна юрисдикція», враховуючи, що в цій сфері існує достатньо доктринальних розробок.

У підрозділі 1.3 «Становлення та розвиток системи освіти: історико-правовий огляд» акцентується увага на тому, що розгляд питання сутності освіти та її системи нерозривно пов'язаний з осмисленням історичного досвіду розвитку та становлення цього великого суспільного інституту і новітніх тенденцій, які існують у розвинених країнах сьогодні.

Визначено, що одним із основних історичних завдань освіти була передача інформації практичного значення, яка б забезпечила виживання людини. За умови досягнення цієї мети виникали об'єктивні обставини для передачі інформації іншого характеру, наприклад соціально-культурної тощо.

З'ясовано, що кожен народ у своєму історичному розвитку впродовж багатьох століть створював і акумулював свій головний капітал - морально-духовні, звичаєві цінності як основу формування освіти. Усе, що було напрацьовано людством, слугувало певною базою для створення системи освіти. Зроблено висновок, що знання історії освітньої діяльності дозволяє більш глибоко проаналізувати перебіг процесів, що відбувалися під час її розвитку, і відібрати те найцінніше, що дозволить надалі розвивати сучасну систему освіти.

У підрозділі 1.4 «Нормативно-правове регулювання адміністративної юрисдикції органів управління освітньою діяльністю в Україні» зазначено, що нормативно-правове забезпечення адміністративної юрисдикції органів управління освітньою діяльністю за останні десять років зазнало численних змін. Одним із завдань розвитку освіти на сучасному етапі правотворчості в Україні є правове реформування системи освіти та зокрема адміністративної юрисдикції органів управління освітньою діяльністю.

Конституція України закріпила право кожного громадянина країни на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей (ст. 23) та право на освіту (ст. 53). Відповідно до ст. 92 Конституції України законами України визначаються засади регулювання освітньою діяльністю. Базовим же законом, що спрямований на врегулювання суспільних відносин у сфері освітньої діяльності, є Закон України «Про освіту». Цей закон встановлює правові, організаційні, фінансові та інші засади функціонування системи освіти та зокрема органів управління освітньою діяльністю. Основні положення, які регламентують засади функціонування органів управління освітньою діяльністю, викладені також у Законах України: «Про професійно-технічну освіту», «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», «Про дошкільну освіту», «Про вищу освіту», а також у Положеннях, затверджених Указами Президента України «Про Міністерство освіти і науки України», «Про Державну інспекцію навчальних закладів України», «Про Державну службу інтелектуальної власності України», «Про Державне агентство з питань науки, інновацій та інформатизації України» та у відомчих нормативно-правових актах Міністерства освіти і науки України й інших міністерств, до складу яких входять навчальні заклади.

Визначено, що у 2013 році Указом Президента України «Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року» було запропоновано нову стратегію розвитку освіти в Україні. Розроблення Національної стратегії зумовлено необхідністю кардинальних змін, спрямованих на підвищення якості і конкурентоспроможності освіти в нових економічних і соціокультурних умовах, прискорення інтеграції України в міжнародний освітній простір. Доведено, що управління освітньою діяльністю повинно здійснюватися на засадах інноваційних стратегій відповідно до принципів сталого розвитку, створення сучасних систем освітніх проектів та їх моніторингу, розвитку моделі державно-громадського управління у сфері освіти, у якій особистість, суспільство та держава стають рівноправними суб'єктами і партнерами.

Зроблено висновок, що реформування адміністративної юрисдикції органів управління освітньою діяльністю в Україні необхідно проводити через модернізацію нормативно-правової бази. Тобто закріплення кола питань, що належать до відання органів управління освітньою діяльністю в законодавстві України та сфери застосування цими суб'єктами їхньої компетенції.

Розділ 2 «Адміністративно-правовий статус органів управління освітньою діяльністю в Україні» присвячено визначенню поняття адміністративно-правового статусу органів управління освітньою діяльністю в Україні та їх системи, характеристиці структури та повноважень державних органів управління освітньою діяльністю та органів місцевого самоврядування у сфері освіти.

У підрозділі 2.1 «Поняття адміністративно-правового статусу органів управління освітньою діяльністю в Україні та їх система» зазначається, що під адміністративно-правовим статусом органів управління освітньою діяльністю в Україні потрібно розуміти складну правову конструкцію, що включає в себе систему закріплених у нормативно-правових актах прав, обов'язків та відповідальності, відповідно до яких вказані органи влади формують свою діяльність. Підкреслено, що адміністративно-правовий статус випливає із правового статусу органів управління освітньою діяльністю, а саме: з урахуванням призначення органу та його місця в механізмі держави, цілі утворення органу, визначення сфери його відання та діяльності; формулювання його завдань і функцій; встановлення повноважень (прав і обов'язків) із здійснення визначених завдань та функцій у певній галузі чи сфері його відання; наділення його правом приймати відповідні правові акти; введення органу, його керівника та інших посадових осіб у систему відповідальності за порушення законності в діяльності органу; встановлення порядку формування його структури, штатів; фінансування, порядку ліквідації; встановлення порядку прийняття, реалізації і контролю за виконанням його рішень; інформаційне забезпечення органу виконавчої влади та його підрозділів.

Визначено, що до системи органів управління освітньою діяльністю з адміністративною юрисдикцією слід віднести: Кабінет Міністрів України як вищий орган виконавчої влади, центральні органи управління освітньою діяльністю - Міністерство освіти і науки України, інші міністерства, до системи яких входять навчальні заклади (Міністерство культури і мистецтв України, Міністерство охорони здоров'я України, Міністерство юстиції України, Міністерство внутрішніх справ України, Служба безпеки України, прокуратура України), Державна інспекція навчальних закладів України, Державна служба інтелектуальної власності України, Державне агентство з питань науки, інновацій та інформатизації України) та місцеві органи влади, які здійснюють свою діяльність у сфері освіти (місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування).

У підрозділі 2.2 «Структура та повноваження державних органів управління освітньою діяльністю» запропоновано під структурою розуміти сукупність стійких зв'язків об'єкта, що забезпечують його цілісність, тотожність самому собі, тобто збереження основних властивостей за різних зовнішніх та внутрішніх змін. Наявність структури - невід'ємний атрибут усіх чинних систем, і освітня не є винятком. Під словом «повноваження» запропоновано розуміти сукупність прав та обов'язків державних органів. З'ясовано, що державні органи управління освітньою діяльністю реалізують надані їм законодавством України повноваження через свої структурні підрозділи.

Визначено, що до державних органів управління освітньою діяльністю слід віднести: Кабінет Міністрів України, Міністерство освіти і науки України, Міністерство культури і мистецтв України, Міністерство охорони здоров'я України, Міністерство юстиції України, Міністерство внутрішніх справ України, Службу безпеки України, прокуратуру України, Державну інспекцію навчальних закладів України, Державну службу інтелектуальної власності України, Державне агентство з питань науки, інновацій та інформатизації України, місцеві державні адміністрації. У дисертації детально розглянуті юрисдикційні повноваження кожного з вищезазначених органів.

У підрозділі 2.3 «Органи місцевого самоврядування та їх повноваження у сфері освіти» зазначено, що законодавець покладає низку завдань та функцій на органи місцевого самоврядування у сфері освіти. Підкреслено, що Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» певні повноваження сільських, селищних, міських рад у сфері освіти відносить до виключної компетенції. Таким чином, певне коло питань, що безпосередньо або опосередковано належить до галузі освіти, має вирішуватися виключно на пленарних засіданнях відповідної сільської, селищної, міської ради. З'ясовано, що органи місцевого самоврядування мають як власні (самоврядні), так і делеговані повноваження в освітній галузі. Реалізація власних повноважень пов'язана з вирішенням питань місцевого значення, реалізація делегованих повноважень пов'язана з виконанням функцій виконавчої влади на місцях, тим самим виконавчі комітети є підконтрольними і підзвітними відповідним органам влади.

Визначено, що органи місцевого самоврядування встановлюють обсяги бюджетного фінансування навчальних закладів, фінансують утримання закладів комунальної власності; забезпечують розвиток мережі, зміцнення матеріальної бази, господарське обслуговування закладів освіти, здійснюють соціальний захист працівників освіти, дітей, учнів, студентів, створюють умови для їх виховання, навчання і роботи відповідно до нормативів матеріально-технічного та фінансового забезпечення; організовують облік дітей дошкільного та шкільного віку, контролюють виконання вимог щодо їх освіти тощо.

Зроблено висновок, що аналіз повноважень органів місцевого самоврядування у сфері освіти надав підстави для такої їх класифікації: нормотворчі, установчі, контролюючі, інформаційно-консультативні та фінансові. У роботі детально охарактеризовано кожну із груп.

Розділ 3 «Напрями вдосконалення адміністративної юрисдикції органів управління освітньою діяльністю в Україні» присвячено характеристиці організаційно-правового забезпечення здійснення адміністративної юрисдикції органами управління освітньою діяльністю в Україні, визначенню особливостей реалізації державного контролю за здійсненням адміністративної юрисдикції органами управління освітньою діяльністю, вивченню міжнародного досвіду здійснення адміністративної юрисдикції органами управління освітньою діяльністю та визначенню можливостей його впровадження в Україні.

У підрозділі 3.1 «Організаційно-правове забезпечення здійснення адміністративної юрисдикції органами управління освітньою діяльністю в Україні» наголошується на тому, що здійснення адміністративної юрисдикції - це перш за все специфічний вид правоохоронної діяльності, і як будь-який інший її різновид вона потребує організаційно-правового забезпечення, яке сприяє послідовності, цілеспрямованості, узгодженості та законності реалізації цієї діяльності.

Визначено, що під організаційно-правовим забезпеченням здійснення адміністративної юрисдикції органами управління освітньою діяльністю в Україні слід розуміти закріплення в чинному законодавстві обумовлених об'єктивними законами розвитку суспільства, його нагальними потребами (запитами) і прагненнями усіх найбільш важливих (суттєвих) аспектів здійснення адміністративної юрисдикції органами управління освітньою діяльністю, що забезпечують законність, ефективність, прозорість та безперешкодність процесів підготовки і реалізації останньої.

До основних питань, які мають бути вирішені під час організаційно-правового забезпечення здійснення адміністративної юрисдикції органами управління освітньою діяльністю в Україні відносять такі: формування чіткого термінологічно-понятійного апарату в цій сфері; визначення основних завдань і принципів; встановлення системи суб'єктів, здійснення зазначеної юрисдикційної діяльності з чітким та однозначним визначенням владних повноважень кожного із них у процесі її підготовки та виконання; закріплення адміністративної процедури здійснення адміністративної юрисдикції органами управління освітньою діяльністю в Україні; встановлення юридичних та інших гарантій її здійснення, тощо.

Наразі слід констатувати, що всупереч тому, що в Україні діє ціла низка нормативно-правових актів різного рівня, що регулюють відносини в сфері освіти, питання організаційно-правового забезпечення адміністративної юрисдикції органів управління освітньою діяльністю в Україні не мають необхідного нормативно-правового підґрунтя і вимагають кропіткої та ґрунтовної нормотворчої роботи з метою вирішення даної проблеми.

У підрозділі 3.2 «Державний контроль за здійсненням адміністративної юрисдикції органами управління освітньою діяльністю в Україні» визначено, що державний контроль за здійсненням адміністративної юрисдикції органами управління освітньою діяльністю в Україні - це складний процес, складовою якого є правильний вибір цілей і завдань, вивчення та глибокий аналіз досягнутого рівня навчально-виховної роботи, система раціонального планування, організація діяльності учнівського і педагогічного колективів, вибір оптимальних шляхів підвищення рівня навчання і виховання, ефективний контроль за цим процесом з боку держави.

Відзначено, що загалом контроль використовується для перевірки відповідності діяльності учасників суспільних відносин установленим приписам, у межах яких вони мають діяти. Мета контролю за здійсненням адміністративної юрисдикції органами управління освітньою діяльністю полягає у встановленні результатів діяльності відповідних суб'єктів, допущених відхилень від прийнятих вимог, принципів організації, виявленні причин цих відхилень, а також у визначенні шляхів подолання перешкод для ефективного функціонування всієї освітньої системи.

З'ясовано, що сутність державного контролю за здійсненням адміністративної юрисдикції органами управління освітньою діяльністю полягає у спостереженні та перевірці розвитку суспільної системи й усіх її елементів відповідно до визначених напрямів, а також у попередженні та виправленні можливих помилок і неправомірних дій, що перешкоджають такому розвитку. Разом із контролем за здійсненням адміністративної юрисдикції органами управління освітньою діяльністю в дисертації вивчаються і такі види діяльності, як нагляд і моніторинг.

Зазначається, що державний контроль за здійсненням адміністративної юрисдикції органами управління освітньою діяльністю здійснює ієрархічна система керівних органів, яка включає парламентсько-президентський, урядово-центральний, регіональний, обласний і районний рівні. Парламентсько-президентський рівень визначає державну освітню політику, розробляє законопроекти, нормативно-правову базу функціонування та розвитку освіти. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади реалізовує управління освітою та контроль за здійсненням повноважень органами управління освітньою діяльністю як безпосередньо, так і через Міністерство освіти і науки України, міністерства і відомства, яким підпорядковані навчальні заклади, Державна атестаційна комісія України. На регіональному, обласному, районному рівнях управління освітою контроль за здійсненням адміністративної юрисдикції реалізовують у межах компетенції Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які створюють відповідні органи управління освітою, - Міністерство освіти і науки АР Крим, обласні управління освіти і науки, районні, міські відділи (управління) освіти. Управління освіти й науки в межах своїх повноважень здійснюють керівництво освітньою діяльністю на території області, міст Києва, Севастополя.

У підрозділі 3.3 «Міжнародний досвід здійснення адміністративної юрисдикції органами управління освітньою діяльністю та впровадження його в Україні» акцентовано увагу на тому, що головною метою юрисдикційних процедур у галузі освіти є забезпечення належної якості освіти. Зазначається, що європейська практика оцінки якості освіти йде шляхом створення спеціалізованих акредитаційних агенцій - громадських організацій, що займаються розробкою інструментарію й методик оцінки якості, а також здійснюють перевірки якості освіти. До компетенції цих агенцій належить відбір і навчання експертів, що проводять перевірки, а також періодична публікація матеріалів перевірок, аналіз результатів діяльності, проблем і перспектив систем якості в сфері освіти. З'ясовано, що відмінності національних систем оцінки якості освіти в західноєвропейських країнах виявляються у таких аспектах: формула оцінки: перевірці підлягають окремі навчальні заклади або групи закладів, що мають однакові навчальні програми; об'єкт оцінки: здатність навчального закладу досягти задекларованих цілей, навчальний процес та навчальні програми, наукові дослідження, ефективність фінансової діяльності, системи внутрішнього контролю; наслідки перевірки: допомога в удосконаленні якості навчання, розподіл державного фінансування, зміст додаткових перевірок навчального закладу.

Доведено, що незалежність акредитаційної агенції від зовнішнього впливу повинна виявлятися в його відносинах з кожним із зацікавлених учасників ринку освітніх послуг - не лише з державою, але й з іншими навчальними закладами, зі студентами й роботодавцями.

Висновки

державний адміністративний юрисдикція освітній

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання - визначення сутності, специфіки правового регулювання та практичної діяльності адміністративної юрисдикції органів управління освітньою діяльністю в Україні. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення організаційно-правових засад здійснення адміністративної юрисдикції органами управління освітньою діяльністю в Україні. Основні з них такі:

1. З'ясовано гарантії реалізації права людини і громадянина на освіту в Україні. Здійснена класифікація та характеристика таких видів гарантій реалізації права людини і громадянина на освіту в Україні: загальних і спеціальних, міжнародних та державних; правових і інституційних; матеріальних, процедурних, процесуальних, організаційних; конституційних, галузевих, локальних. Визначено та проаналізовано гарантії, які забезпечують організацію інклюзивного та дистанційного навчання в Україні.

2. Визначено поняття та сутність адміністративної юрисдикції органів управління освітньою діяльністю в Україні, зокрема запропоновано під адміністративною юрисдикцією органів управління освітньою діяльністю розуміти виконавчо-розпорядчу діяльність відповідних посадових осіб щодо об'єктів управління у сфері освіти і прийняття щодо них управлінських рішень (адміністративних актів). Зазначено, що сутність адміністративної юрисдикції органів управління освітньою діяльністю полягає у здійсненні дій щодо проведення ліцензування, атестації, акредитації, сертифікації, розгляду звернень громадян, усунення порушень режиму законності освітньої діяльності і вчинення інших виконавчо-розпорядчих дій.

З'ясовано, що адміністративна юрисдикція органів управління освітньою діяльністю є результатом практичної реалізації певної частини повноважень, які разом із предметом відання становлять компетенцію відповідних освітніх інститутів.

3. Здійснено короткий історико-правовий огляд становлення та розвитку системи освіти в Україні. З'ясовано, що кожен народ у своєму історичному розвитку впродовж багатьох століть створював і акумулював свій головний капітал - морально-духовні, звичаєві цінності як основу формування освіти. Усе, що було напрацьовано людством, слугувало певною базою для створення системи освіти. Підкреслено, що знання історії освітньої діяльності дозволяє більш глибоко проаналізувати перебіг процесів, що відбувалися під час її розвитку, і відібрати те найцінніше, що дозволить надалі розвивати сучасну систему освіти.

4. Удосконалено нормативно-правове регулювання здійснення адміністративної юрисдикції органами управління освітньою діяльністю в Україні. Визначено, що на сьогодні запропоновано нову стратегію розвитку освіти в Україні. Розроблення Національної стратегії зумовлено необхідністю кардинальних змін, спрямованих на підвищення якості і конкурентоспроможності освіти в нових економічних і соціокультурних умовах, прискорення інтеграції України в міжнародний освітній простір. Доведено, що реформування органів управління освітньою діяльністю в Україні необхідно проводити через модернізацію нормативно-правової бази. Тобто закріплення кола питань, що належать до відання органів управління освітньою діяльністю в законодавстві України та сфері застосування цими суб'єктами їхньої компетенції.

5. Уточнено поняття адміністративно-правового статусу органів управління освітньою діяльністю в Україні та їх систему. Під адміністративно-правовим статусом органів управління освітньою діяльністю України запропоновано розуміти складну правову конструкцію, що включає в себе систему закріплених у нормативно-правових актах прав, обов'язків та відповідальності, відповідно до яких вказані органи влади формують свою діяльність.

До системи органів управління освітньою діяльністю з адміністративною юрисдикцією, слід віднести: Кабінет Міністрів України як вищий орган виконавчої влади, центральні органи управління освітньою діяльністю - Міністерство освіти і науки України, інші міністерства до системи яких входять навчальні заклади (Міністерство культури і мистецтв України, Міністерство охорони здоров'я України, Міністерство юстиції України, Міністерство внутрішніх справ України, Служба безпеки України, прокуратура України), Державна інспекція навчальних закладів України, Державна служба інтелектуальної власності України, Державне агентство з питань науки, інновацій та інформатизації України) та місцеві органи влади, які здійснюють свої повноваження у сфері освіти (місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування).

6. Охарактеризовано структуру та повноваження державних органів управління освітньою діяльністю в Україні. Структура - це сукупність стійких зв'язків об'єкта, що забезпечують його цілісність, тотожність самому собі, тобто збереження основних властивостей за різних зовнішніх та внутрішніх змін. Наявність структури - невід'ємний атрибут усіх чинних систем, і освітня не є винятком. Під терміном «повноваження» розуміємо сукупність прав та обов'язків державних органів.

Запропоновано до державних органів управління освітньою діяльністю віднести Кабінет Міністрів України, Міністерство освіти і науки України, Міністерство культури і мистецтв України, Міністерство охорони здоров'я України, Міністерство юстиції України, Міністерство внутрішніх справ України, Службу безпеки України, прокуратуру України, Державну інспекцію навчальних закладів України, Державну службу інтелектуальної власності України, Державне агентство з питань науки, інновацій та інформатизації України, місцеві державні адміністрації.

7. Розкрито зміст діяльності органів місцевого самоврядування та їх повноваження у сфері освіти. Підкреслено, що певні повноваження сільських, селищних, міських рад у сфері освіти відносять до виключної компетенції. З'ясовано, що органи місцевого самоврядування мають як власні (самоврядні), так і делеговані повноваження в освітній галузі. Реалізація власних повноважень пов'язана з вирішенням питань місцевого значення, реалізація делегованих повноважень пов'язана з виконанням функцій виконавчої влади на місцях, тим самим виконавчі комітети є підконтрольними і підзвітними відповідним органам влади.

Аналіз повноважень органів місцевого самоврядування у сфері освіти дав підстави класифікувати їх у такі групи: нормотворчі, установчі, контролюючі, інформаційно-консультативні та фінансові.

8. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення організаційно-правового забезпечення здійснення адміністративної юрисдикції органами управління освітньою діяльністю в Україні. Запропоновано під організаційно-правовим забезпеченням здійснення адміністративної юрисдикції органами управління освітньою діяльністю в Україні розуміти закріплення у чинному законодавстві обумовлених об'єктивними законами розвитку суспільства, його нагальними потребами (запитами) і прагненнями усіх найбільш важливих (суттєвих) аспектів здійснення адміністративної юрисдикції органами управління освітньою діяльністю, що забезпечують законність, ефективність, прозорість та безперешкодність процесів підготовки і реалізації останньої.

До основних питань, які мають бути вирішені під час організаційно-правового забезпечення здійснення адміністративної юрисдикції органами управління освітньою діяльністю в Україні, віднесено такі: формування чіткого термінологічного-понятійного апарату в цій сфері; визначення основних завдань и принципів; встановлення системи суб'єктів, здійснення зазначеної юрисдикційної діяльності з чітким та однозначним визначенням владних повноважень кожного із них у процесі її підготовки та виконання; закріплення адміністративної процедури здійснення адміністративної юрисдикції органами управління освітньою діяльністю в Україні; встановлення юридичних та інших гарантій її здійснення тощо.

Доведено, що всупереч тому, що в Україні діє ціла низка нормативно-правових актів різного рівня, що регулюють відносини сфери освіти, питання організаційно-правового забезпечення адміністративної юрисдикції органів управління освітньою діяльністю в Україні не мають необхідного нормативно-правового підґрунтя і вимагають кропіткої та ґрунтовної нормотворчої роботи з метою вирішення даної проблеми.

9. Охарактеризовано механізм здійснення державного контролю за адміністративною юрисдикцією органів управління освітньою діяльністю в Україні. Визначено, що державний контроль за здійсненням адміністративної юрисдикції органами управління освітньою діяльністю України - це складний процес, складовою частиною якого є правильний вибір цілей і завдань, вивчення та глибокий аналіз досягнутого рівня навчально-виховної роботи, система раціонального планування, організація діяльності учнівського і педагогічного колективів, вибір оптимальних шляхів підвищення рівня навчання і виховання, ефективний контроль за цим процесом з боку держави.

З'ясовано, що державний контроль за здійсненням адміністративної юрисдикції органами управління освітньою діяльністю України здійснює ієрархічна система керівних органів, яка включає парламентсько-президентський, урядово-центральний, регіональний, обласний і районний рівні.

10. Вивчено міжнародний досвід здійснення адміністративної юрисдикції органами управління освітньою діяльністю та визначено можливості його впровадження в Україні. Підкреслено, що європейська практика оцінки якості освіти йде шляхом створення спеціалізованих акредитаційних агенцій - громадських організацій, що займаються розробкою інструментарію й методик оцінки якості, а також здійснюють перевірки якості освіти. До компетенції цих агенцій належить відбір і навчання експертів, що проводять перевірки, а також періодична публікація матеріалів перевірок, аналіз результатів діяльності, проблем і перспектив систем якості в сфері освіти.

З'ясовано, що відмінності національних систем оцінки якості освіти в західноєвропейських країнах виявляються в таких аспектах: формула оцінки: перевірці підлягають окремі навчальні заклади або групи закладів, що мають однакові навчальні програми; об'єкт оцінки: здатність навчального закладу досягти задекларованих цілей, навчальний процес та навчальні програми, наукові дослідження, ефективність фінансової діяльності, системи внутрішнього контролю; наслідки перевірки: допомога в удосконаленні якості навчання, розподіл державного фінансування, зміст додаткових перевірок.

Отже, дисертація охоплює найважливіші питання розвитку організаційно-правових засад здійснення адміністративної юрисдикції органами управління освітньою діяльністю в Україні. Однак вирішення цих проблем є складним завданням, тому вимагає продовження досліджень з метою внесення нових пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення адміністративної юрисдикції органів управління освітньою діяльністю в Україні.

державний адміністративний юрисдикція освітній

Список опублікованих праць

1. Солнцева Х. В. Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері освіти / Х. В. Солнцева // Вісник Запорізького національного університету. Серія юридичні науки. - 2013. - № 3. - С. 189-195.

2. Солнцева Х. В. Правовий статус системи управління освітньою діяльністю в Україні / Х. В. Солнцева // Форум права. - 2013. - № 3. - С. 609-614 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-1/09hajovc.pdf.

3. Солнцева Х. В. Судебная защита права граждан на образование в Украине / Х. В. Солнцева // Закон и жизнь. - 2013. - № 11/3. - С. 190-194.

4. Солнцева Х. В. Державний контроль за здійсненням адміністративної юрисдикції органами управління освітньою діяльністю в Україні / Х. В. Солнцева // Південноукраїнський правничий часопис. - 2013. - № 3. - С. 120-121.

5. Солнцева Х. В. Структура та повноваження органів управління освітньою діяльністю в Україні / Х. В. Солнцева // Південноукраїнський правничий часопис. - 2013. - № 4. - С. 131-132.

6. Солнцева Х. В. Актуальні питання реалізації повноважень органів місцевого самоврядування у сфері освіти / Х. В. Солнцева // Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку: мат. Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Ужгород). - Херсон : Видавничий дім «Гельветика», 2013. - С. 166-169.

7. Солнцева Х. В. До проблеми визначення організаційно-правового забезпечення здійснення адміністративної юрисдикції органами управління освітньою діяльністю в Україні / Х. В. Солнцева // Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні: мат. Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Харків). - Х. : ГО «Асоціація аспірантів-юристів», 2013. - С. 43-45.

Размещено на Allbest.ru