Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ІНФОРМАТИКИ І ПРАВА

УДК 343.346.8 : 342.56 (477)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Правові засади інформаційних відносин у системі місцевих загальних судів України

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Мозолевська Олена Миколаївна

Київ - 2013

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Науково-дослідному інституті інформатики і права Національної академії правових наук України

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор Марущак Анатолій Іванович, Національна академія Служби безпеки України, перший заступник директора Навчально-наукового інституту інформаційної безпеки

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, старший науковий співробітник Бутузов Віталій Миколайович, Міністерство внутрішніх справ України, радник Міністра - начальник Управління стратегічного аналізу та прогнозування Департаменту забезпечення Міністра, стратегічного аналізу та прогнозування

кандидат юридичних наук Шамрай Оксана Василівна, Національна школа суддів України, начальник відділу науково-методичного забезпечення діяльності Вищої ради юстиції

Захист відбудеться «24» квітня 2013 р. о 13-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.501.01 у Науково-дослідному інституті інформатики і права Національної академії правових наук України за адресою: 01024, м. Київ, вул. П. Орлика, 3.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Науково-дослідного інституту інформатики і права Національної академії правових наук України за адресою: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110-в.

Автореферат розісланий «21» березня 2013 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради О.О. Золотар.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Питання участі різноманітних суб'єктів в інформаційних правовідносинах дедалі частіше стає предметом наукових досліджень. Демократизація відносин «держава - громадянин» зумовлює появу нових механізмів забезпечення права громадян на інформацію. Розвиток інформаційних технологій, зміна правового регулювання суспільних інформаційних відносин у зв'язку з упровадженням принципів відкритості і публічності державної влади України зумовлює необхідність наукових розробок щодо інформаційних правовідносин, у яких одним із суб'єктів є орган державної влади.

У сфері діяльності судової влади це виявляється у правових механізмах оприлюднення судових рішень, надання доступу до публічної інформації тощо. Питання актуалізується і вищими органами державної влади України. Зокрема, з метою забезпечення права громадян на доступ до правосуддя, гарантування права на судовий захист і сприяння впровадженню міжнародних стандартів у цій сфері Президент України 23 жовтня 2012 р. дав доручення Кабінету Міністрів України за участю Державної судової адміністрації України забезпечити реалізацію заходів щодо інформування громадськості про місцезнаходження та компетенцію судів, порядок і терміни звернення до суду, процесуальні вимоги та необхідні документи, ознайомлення громадськості зі зразками основних процесуальних документів, зокрема, шляхом розміщення у приміщеннях судів інформаційних стендів із відомостями, необхідними для реалізації права на судовий захист, інформацією про умови і порядок виконання рішень судів Про забезпечення права громадян на доступ до правосуддя, гарантування права на судовий захист та сприяння впровадженню міжнародних стандартів у цій сфері : Доручення Президента України : від 23 жовтня 2012 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу до офіційного сайту Президента України : http://www.president.gov.ua/ru/documents/15100.html..

Разом із тим, залишаються чинними положення інформаційного та процесуального законодавства України щодо закритих судових розглядів, захисту інформації з обмеженим доступом у процесі розгляду місцевими загальними судами цивільних, кримінальних, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Судові органи були і залишаються єдиними суб'єктами прийняття остаточного рішення у спірних і конфліктних суспільних відносинах. Місцеві загальні суди України, які розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення у випадках та порядку, передбачених процесуальним законом, нерідко при ухваленні рішень зіштовхуються із дилемою: забезпечити доступ до публічної інформації чи задовольнити право власника інформації з обмеженим доступом (ІзОД) на її захист. Такі питання доводиться вирішувати при прийнятті рішення щодо закритого судового розгляду, щодо розкриття банківської таємниці тощо. Суддя має справу не так із процесуальними відносинами, як з інформаційними, оскільки своїми рішеннями формує їх, змінює чи припиняє.

У своїх працях питання інформаційних відносин розкривають представники інформаційно-правової науки: І. В. Арістова, К. І. Бєляков, В. М. Брижко, В. М. Бутузов, В. Д. Гавловський, Ю. О. Гелич, Д. О. Гетманцев, Р. А. Калюжний, Т. А. Костецька, Б. А. Кормич, О. В. Кохановська, Г. М. Красноступ, О. О. Лисенко, А. І. Марущак, Ю. О. Мосенко, А. М. Новицький, І. В. Панова, О. М. Пастухов, В. Г. Хахановський, В. С. Цимбалюк, О. В. Шамрай, І. В. Шатковська, М. Я. Швець, О. В. Шепета; І. Л. Бачило, В. А. Копилов, В. М. Лопатін, І. В. Смолькова, М. А. Федотов (Російська Федерація) та ін. Проблеми державної політики в інформаційній сфері як складової національної безпеки та державного управління розглядалися Т. М. Будко, В. І. Гурковським, О. В. Копаном, В. Г. Пилипчуком, М. П. Стрельбицьким, В. О. Шамраєм, О. М. Юрченком.

На розкриття відносин, суміжних з інформаційними, спрямовували свої дослідження представники інших галузевих правових наук: О. Ф. Андрійко, В. В. Бірюков, А. Г. Дідук, В. К. Колпаков, О. Л. Копиленко, Є. Б. Кубко, О. В. Кузьменко, Ю. О. Ланцедова, С. М. Логінова, Є. Д. Лук'янчиков, Т. В. Михальчук, В. В. Назаров, О. О. Овсяннікова, В. Ф. Опришко, А. В. Савченко, Т. В. Садова, В. М. Селіванов, Ю. В. Скрипіна, М. Ф. Сокиран, В. М. Тертишник, Ю. О. Тихомиров та ін.

Питання правового статусу і діяльності органів судової влади і суддів були предметом наукових пошуків таких дослідників: Т. М. Анакіна, Г. О. Барабаш, Л. П. Бартащук, І. М. Винокурова, О. О. Гаркуша, І. І. Діткевич, В. С. Єгорова, М. П. Запорожець, В. Я. Корсун, Г. А. Кравчук, В. В. Кривенко, Р. О. Куйбіда, Т. М. Кучер, Л. М. Москвич, О. Б. Прокопенко, О. В. Соловйов, Г. Б. Супрун, Д. С. Суханова, Л. П. Сушко, І. Б. Шицький, В. В. Шумов та інших науковців.

Однак ступінь наукової розробленості питань регулювання інформаційних відносин у системі місцевих загальних судів України є недостатнім. Науково необґрунтованими залишалися питання розмежування повноважень місцевих загальних судів і їх суддів щодо надання публічної інформації, забезпечення відкритості судівництва й імперативних вимог щодо дотримання режимів ІзОД.

Таким чином, вибір теми дисертації обумовили соціальна і наукова значущість досліджуваного питання, недостатній рівень теоретико-методологічної розробленості та потреба в практичному впровадженні відповідних наукових результатів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. За своїм змістом і спрямованістю наукового пошуку тема дисертації пов'язана з реалізацією положень законів України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки», «Про доступ до публічної інформації», «Про доступ до судових рішень». Дисертаційну роботу виконано відповідно до «Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011-2015 роки», затверджених Національною академією правових наук України (НАПрН України), а також планів наукової діяльності Науково-дослідного інституту інформатики і права (НДІІП) НАПрН України.

Тема роботи затверджена Вченою радою НДІІП НАПрН України (від 21.10.2011 р. протокол №11 ) та схвалена Національною академією правових наук України.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є науково-теоретичне обґрунтування основ правового регулювання інформаційних відносин у системі місцевих загальних судів України.

Для досягнення зазначеної мети у процесі дослідження були поставлені такі задачі:

- здійснити аналіз джерельної бази із проблеми дослідження;

- сформулювати понятійно-категоріальний апарат дослідження, зокрема, визначити зміст понять «інформаційна правосуб'єктність місцевого загального суду України», «інформаційна правосуб'єктність судді місцевого загального суду України», «інформаційна дієздатність місцевого загального суду України», «інформаційна дієздатність судді місцевого загального суду України» тощо;

- обґрунтувати прийнятні для України напрями поліпшення правового регулювання інформаційних відносин за участі судових органів з урахуванням досвіду іноземних держав;

- визначити основні права й обов'язки місцевих загальних судів та їх суддів в інформаційних відносинах;

- теоретично обґрунтувати напрями удосконалення інформаційної правосуб'єктності місцевих загальних судів і їх суддів в Україні, зокрема у контексті доступу до публічної інформації й інформатизації окремих інформаційних відносин;

- сформулювати теоретичні висновки та практичні рекомендації щодо удосконалення чинного законодавства України для регулювання інформаційних відносин у системі місцевих загальних судів України.

Об'єкт дослідження - суспільні інформаційні відносини, що виникають у зв'язку зі здійснення судочинства в Україні.

Предмет дослідження - правові засади інформаційних відносин у системі місцевих загальних судів України.

Методи дослідження обрані з урахуванням теми, мети та завдань дослідження. Стан досліджуваної в дисертації теми вивчався на основі застосування теоретичних методів:

- діалектичного - при розкритті прав й обов'язків місцевих загальних судів і їх суддів в Україні в інформаційних відносинах (підрозд. 2.2, 2.3);

- структурно-функціонального - під час визначення напрямів удосконалення інформаційно-правового статусу місцевих загальних судів (підрозд. 3.2, 3.3);

- формально-логічного - при визначенні основних понять дослідження (підрозд. 2.1);

- правових аналогій - при розкритті зарубіжного досвіду регулювання інформаційних відносин за участю судових органів (підрозд. 1.2);

- соціологічного - під час проведення анкетування адвокатів, суддів, громадян - учасників процесу (підрозд. 3.1).

Інформаційну та емпіричну базу дослідження становлять закони України й інші нормативно-правові акти, судова практика місцевих загальних судів, наукові праці вітчизняних і зарубіжних науковців, а також дані проведеного анкетування 234 респонденти (із 18 областей України), з яких 69 адвокатів, 48 суддів місцевих загальних судів та 117 громадян - учасників процесу. Визначення обсягу вибірки здійснено задля забезпечення її репрезентативності.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці комплексного підходу до удосконалення правового регулювання інформаційних відносин у системі місцевих загальних судів України на основі всебічного аналізу їх правового статусу та реалій розвитку інформаційного суспільства.

На основі проведеного дослідження сформульовано низку положень, що мають важливе значення як для теорії інформаційного права, так і для правозастосування, а саме:

уперше:

- визначено поняття «інформаційна дієздатність місцевого загального суду України», під яким пропонується розуміти здатність місцевого загального суду України набувати інформаційні права й обов'язки в цивільних, кримінальних, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, а також у відносинах, що виникають на основі норм, закріплених у Законах України «Про доступ до судових рішень», «Про доступ до публічної інформації», «Про звернення громадян», «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації»;

- обґрунтовано необхідність правового регулювання відносин, що виникають із приводу доступу до публічної інформації в місцевому загальному суді України, на основі єдиного нормативно-правового акта - Положення про забезпечення доступу до публічної інформації в місцевих загальних судах України, проект якого розроблено дисертантом з урахуванням процесуальних кодексів і Закону України «Про доступ до публічної інформації»;

- доведено доцільність правового регулювання відносин щодо формування, обліку, використання, зберігання та знищення електронних архівів (документів), створених у процесі діяльності місцевих загальних судів, що дозволить: забезпечити надання фізичним і юридичним особам у будь-який час протягом періоду зберігання в архівах інформації про розглянуті справи (матеріали кримінального провадження); зменшити обсяги паперових документів; використовувати архівні матеріали для підготовки статистичних даних, наукової діяльності;

- запропоновано закріпити за учасниками судових процесів права вибору форми подання до місцевого загального суду процесуальних документів у електронному чи паперовому вигляді;

удосконалено:

- визначення поняття «інформаційна дієздатність судді місцевого загального суду України» як здатності своїми діями набувати інформаційних прав і самостійно їх здійснювати, а також як здатності своїми діями створювати для себе інформаційні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання;

- класифікацію інформаційної дієздатності місцевих загальних судів України та їх суддів за різноманітними критеріями: залежно від сфери її виникнення (у цивільних справах; у кримінальних справах; в адміністративних справах; у справах про адміністративні правопорушення; позасудова); за суб'єктами (інформаційна дієздатність місцевого загального суду України; судді місцевого загального суду України); за статусом суб'єкта в інформаційних відносинах (інформаційна дієздатність суб'єкта, наділеного правом; зобов'язаного суб'єкта);

- підхід до групування прав місцевих загальних судів і їх суддів в Україні в інформаційних відносинах шляхом виділення права на: отримання місцевими загальними судами та їх суддями інформації для здійснення судочинства; застосування відеоконференцій у кримінальному, цивільному й адміністративному процесах; вибір форм фіксації інформації судового процесу; отримання інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи; санкціонування розкриття ІзОД;

- підхід до виокремлення основних обов'язків місцевих загальних судів та їх суддів в Україні в інформаційних відносинах у частині виділення таких обов'язків: дотримуватися режиму ІзОД; забезпечувати доступ до рішень місцевих загальних судів; надавати доступ до публічної інформації; зберігати судову інформацію;

дістали подальшого розвитку:

- прийнятні для України напрями поліпшення правового регулювання інформаційних відносин за участю судових органів в іноземних державах у частині виділення удосконалення регулювання відносин щодо наповнення загальнодержавних баз судових рішень; інформаційних відносин, що стосуються доступу до публічної інформації; процесу висвітлення діяльності місцевих загальних судів засобами масової інформації тощо;

- положення щодо дотримання режимів ІзОД у Кримінальному процесуальному кодексі України (КПК України), зокрема в частині врахування класифікації, закріпленої в інформаційному праві України для опису видів ІзОД, а також регламентації процедури розкриття банківської таємниці для цілей кримінального процесу;

- положення про те, що не можливо визначити будь-яку інформацію із судового засідання автоматично публічною;

- напрями удосконалення процесуальних інформаційних прав й обов'язків місцевих загальних судів і їх суддів в Україні у частині виокремлення регламентації процедур прийняття рішень місцевих загальних судів щодо розкриття ІзОД та розвитку інформаційно-правового статусу слідчого судді місцевого загального суду.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані у роботі висновки і пропозиції спрямовані на підвищення ефективності правового регулювання інформаційних відносин у системі місцевих загальних судів.

Основні положення дисертації впроваджено у діяльність Апеляційного суду м. Києва (акт впровадження від 21 січня 2013 р.), в навчальний процес Національної школи суддів України (акт впровадження від 1 лютого 2013 р.) та використані в наукових розробках НДІІП НАПрН України (акт впровадження від 25 січня 2013 р.).

Окремі положення, висновки і пропозиції дисертації можуть також бути використані:

- у нормотворчій діяльності - для удосконалення нормативно-правового регулювання інформаційних відносин, що виникають у системі місцевих загальних судів України;

- у правозастосовній діяльності - для підвищення ефективності здійснення судочинства, а також інформування учасників процесу, громадян про рішення та діяльність місцевих загальних судів;

- у науково-дослідній сфері - при подальшій науковій розробці проблеми правового регулювання інформаційних відносин;

- у навчальному процесі - для викладання окремих тем інформаційного права України, спецкурсів за магістерськими програмами.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним науковим дослідженням. Основні концептуальні ідеї, теоретичні положення, висновки і рекомендації, які викладено в дисертації, належать авторові. При використанні наукових доробків інших вчених для обґрунтування власних міркувань автора на них обов'язково зроблені посилання. У публікаціях [4, 8] автором розроблено: застосування підходів до інформаційної правосуб'єктності на прикладі місцевих загальних судів і їх суддів; підстави правомірності обмеження судами інформаційних прав людини.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та практичні результати виконаної дослідницької роботи оприлюднені в наукових доповідях та повідомленнях на конференціях, зокрема на міжвузівській науково-практичній конференції студентів, курсантів, аспірантів і молодих учених «Протидія злочинності : теорія і практика» (Луганськ, 21 жовтня 2011 р.), міжвідомчій науково-практичній конференції «Взаємодія державного сектора та громадянського суспільства у запобіганні корупції, розбудові доброчесності і належного врядування в Україні» (Київ, 28 жовтня 2011 р.), міжнародній науково-практичній конференції «Інформаційні стратегії в глобальному управлінні» (Київ, 29 жовтня 2011 р.), науковому круглому столі «Актуальні питання підготовки фахівців із розслідування кіберзлочинів» (Київ, 25 листопада 2011 р.), всеукраїнській науково-практичній конференції «Протидія злочинності у сфері інтелектуальної власності та комп'ютерних технологій органами внутрішніх справ: стан, проблеми та шляхи вирішення» (Донецьк, 9 грудня 2011 р.), науково-практичній конференції «Актуальні проблеми управління інформаційною безпекою держави» (Київ, 30 березня 2012 р.), міжнародній науковій конференції «Совершенствование системы образования как фактор обеспечения безопасности и развития страны» (Москва, 20-21 квітня 2012 р.), всеукраїнській науково-практичній конференції «Протидія злочинності у сфері інтелектуальної власності та комп'ютерних технологій органами внутрішніх справ : стан, проблеми та шляхи їх вирішення» (Донецьк, 23 листопада 2012 р.). Дисертація обговорювалась на засіданнях Вченої ради НДІІП НАПрН України та на науковому семінарі в НДІІП НАПрН України.

Публікації. Основні результати дослідження опубліковані у 12 публікаціях, у тому числі у 5 наукових виданнях, що входять до переліку фахових видань, одній науковій статті в зарубіжному юридичному науковому журналі, у 6 тезах конференцій.

Структура дисертації визначена метою і завданнями дослідження, містить перелік умовних скорочень, вступ, три розділи, висновки, список використаних джерел і додатки. Повний обсяг дисертації становить 223 сторінки, з яких основного тексту 181 сторінка. У дисертації міститься 6 додатків, обсягом 16 сторінок. Список використаних джерел включає 211 найменувань на 26 сторінках.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність наукового дослідження, окреслено його мету, завдання, предмет й об'єкт, визначено зв'язок із науковими програмами, планами, темами, розкрито ступінь розробленості теми, методи дослідження, висвітлено наукову новизну і практичну значущість результатів дослідження, наведено дані про їх публікацію, апробацію та впровадження.

У розділі 1 «Місцеві загальні суди в інформаційних відносинах: наукові дослідження і зарубіжний досвід» виокремлено основні етапи розвитку наукової думки щодо предмета дослідження, а також проаналізовано зарубіжний досвід правового регулювання відповідних відносин.

У підрозділі 1.1 «Дослідження інформаційних правовідносин за участю місцевих загальних судів у науковій літературі» всебічно проаналізовано роботи дослідників правової науки за суміжними напрямами. Із цією метою звертається увага на роботи таких дослідників інформаційного права, як І. В. Арістова, К. І. Бєляков, В. М. Брижко, Ю. О. Гелич, Д. О. Гетманцев, Т. А. Костецька, О. О. Лисенко, А. І. Марущак, О. Г. Марценюк, О. С. Рождественська, Д. В. Сулацький, В. С. Цимбалюк та ін.

Опрацьовано роботи представників галузевих наук кримінального, цивільного, адміністративного права: А. Г. Дідук, В. Г. Лісогора, С. М. Логінової, Д. Ю. Кондратова, Т. В. Михальчук, С. Т. Мішуровської, В. В. Назарова, Н. А. Савінової, І. Б. Тацишина, А. О. Шаповалової, О. В. Шепети, С. В. Ясечко, у яких частково розкриваються питання інформаційних відносин.

Для визначення ще невирішених у юридичній науці питань, які необхідно залучити до предмета дослідження, проаналізовано наукові праці, що безпосередньо стосуються правового статусу судів і їх суддів. Зокрема проаналізовано роботи І. М. Винокурової, О. О. Гаркуші, І. І. Діткевич, В. С. Єгорова, М. П. Запорожця, О. В. Колісник, В. Я. Корсун, В. В. Кривенка, Р. О. Куйбіди, Л. М. Москвича, С. В. Нечипорука, С. Ю. Обрусної, О. О. Овсяннікової, Г. Б. Супрун, І. Б. Факас, Л. І. Фесенко, С. В. Шевчука, І. Б. Шицького, С. Г. Штогуна й інших щодо прав та обов'язків судів і їх суддів, зокрема в інформаційних відносинах.

Значної уваги приділено аналізу наукових пошуків порівняльно-правового характеру, у яких частково розкриваються питання правового регулювання інформаційних відносин у зарубіжних країнах, зокрема С. С. Аскерова, І. В. Назарова, А. В. Савченка, В. А. Савченко, Т. В. Садової, Ю. В. Скрипіної, О. В. Соловйова, Ю. Б. Хім'яка та ін.

На основі аналізу праць провідних дослідників юридичної науки визначено, що предметом їх досліджень були переважно питання: розкриття загальнотеоретичних питань інформаційного права; наукові пошуки щодо визначення режимів ІзОД; дослідження правового статусу судових органів і суддів; з'ясування питань доступності правосуддя і судових рішень; вивчення зарубіжних судових відносин; аналіз правових, зокрема інформаційних, відносин у сфері правосуддя.

У підрозділі 1.2 «Регулювання інформаційних відносин за участю судових органів в іноземних державах» на основі порівняльного аналізу позицій науковців і положень інформаційного законодавства визначено, що прийнятними для України напрямами поліпшення правового регулювання інформаційних відносин за участю судових органів в іноземних державах є удосконалення регулювання: відносин щодо наповнення загальнодержавних баз судових рішень; відносин за участю судових органів, що стосуються доступу до публічної інформації; процесу висвітлення діяльності місцевих загальних судів засобами масової інформації; інформаційних відносин, що виникають у процесі здійснення судочинства; використання інформаційних технологій для належної реалізації судами своїх повноважень.

З'ясовано, що не розв'язаними залишилися питання, пов'язані з роллю місцевих загальних судів в інформаційних відносинах, питання інформаційної правосуб'єктності місцевих загальних судів і їх суддів, права суду санкціонувати розкриття ІзОД, обов'язку забезпечувати доступ до публічної інформації, а також практичні питання поліпшення інформування громадян і громадськості про діяльність місцевих загальних судів в Україні, ухвалення рішень місцевих загальних судів про розкриття ІзОД тощо, які й стали напрямами наукового пошуку в дисертації.

У розділі 2 «Правове регулювання інформаційних відносин за участю місцевих загальних судів в Україні», який складається із чотирьох підрозділів, розкрито методику дослідження і висвітлено питання інформаційно-правового статусу місцевих загальних судів та їх суддів в Україні.

У підрозділі 2.1 «Методика дослідження інформаційних відносин у місцевих загальних судах» основою методики дослідження питань регулювання інформаційних відносин у системі місцевих загальних судів визначено ґрунтовне розкриття інформаційної правосуб'єктності місцевих загальних судів і їх суддів як основних учасників таких відносин.

У підрозділі 2.2 «Інформаційна правосуб'єктність місцевих загальних судів та їх суддів» доведено, що обсяг інформаційної дієздатності суддів суттєво відрізняється від обсягу інформаційної дієздатності інших фізичних осіб з огляду на те, що лише судді можуть використовувати особливі процесуальні засоби отримання, створення інформації, санкціонувати певні дії щодо ІзОД тощо. А деліктоздатність суддів місцевих загальних судів має зумовлюватися особливістю їх професійної діяльності, ширшими порівняно з іншими суб'єктами інформаційних відносин правами щодо отримання інформації, необхідністю забезпечення нерозголошення інформації, отриманої в судовому процесі. правовий інформаційний суд

У розділі запропоновано класифікацію інформаційної дієздатності місцевих загальних судів України та їх суддів за різноманітними критеріями:

- залежно від сфери її виникнення: у цивільних справах; у кримінальних справах; в адміністративних справах; у справах про адміністративні правопорушення; позасудова;

- за суб'єктами: інформаційна дієздатність місцевого загального суду України; судді місцевого загального суду України;

- за статусом суб'єкта в інформаційних відносинах: інформаційна дієздатність суб'єкта, наділеного правом; зобов'язаного суб'єкта.

У підрозділі 2.3 «Права місцевих загальних судів та їх суддів в Україні в інформаційних відносинах» шляхом порівняльно-правового аналізу положень Цивільного процесуального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, Кодексу України про адміністративні правопорушення сформовано групи прав місцевих загальних судів і їх суддів в Україні в інформаційних відносинах: отримання місцевими загальними судами та їх суддями інформації для здійснення судочинства; застосування відеоконференцій у кримінальному, цивільному й адміністративному процесах; право суду на вибір форм фіксації інформації судового процесу; право отримувати інформацію про місце проживання (перебування) фізичної особи; право санкціонувати розкриття ІзОД.

Визначено, що використання такого механізму отримання доказової інформації у кримінальних, цивільних, адміністративних справах як відеоконференції сприяє пришвидшенню провадження у справах (не витрачається час на очікування безпосередньої участі певних осіб у провадженні, які за станом здоров'я або з інших поважних причин не можуть прибути до суду), оперативності отримання судом доказової інформації.

На основі аналізу практики діяльності місцевих загальних судів зроблено висновок, що переважно суди санкціонують розкриття таємної ІзОД, зокрема банківської таємниці. Критично досліджено типові рішення Солом'янського районного суду м. Києва щодо розкриття банківської таємниці в цивільному і кримінальному процесах.

У підрозділі 2.4 «Обов'язки місцевих загальних судів та їх суддів в Україні в інформаційних відносинах» на основі всебічного аналізу процесуальних кодексів і законодавства про судоустрій запропоновано класифікацію груп обов'язків місцевих загальних судів і їх суддів в Україні в інформаційних відносинах: інформування учасників процесу, надання інформації органам суддівського нагляду і самоврядування, органам державної влади; обов'язки проводити відкритий або закритий судовий розгляд; фіксувати інформацію судового процесу; зберігати ІзОД; забезпечувати доступ до рішень місцевих загальних судів; надавати доступ до публічної інформації; зберігати судову інформацію.

На основі розроблених теоретичних положень у розділі сформульовано пропозиції до зміни законодавства України:

1) у Кодифікаторі відомостей, що не можуть бути розголошені в текстах судових рішень, відкритих для загального доступу через офіційний веб-портал судової влади України в Інтернет з метою його спрощення, а також приведення у відповідність до вимог Законів України «Про доступ до судових рішень» і «Про захист персональних даних» запропоновано закріпити положення: «не можуть бути розголошені у тексті судового рішення, відкритого для загального доступу відомості про будь-яких фізичних осіб, крім прізвища й ініціали суддів, що ухвалили судове рішення; імена посадових чи службових осіб, які, виконуючи свої повноваження, беруть участь у цивільній, господарській, адміністративній чи кримінальній справах, справах про адміністративні правопорушення (проступки); імена сторін у справі, що розглядалася міжнародною судовою чи іншою міжнародною установою, на рішення якої міститься посилання в тексті судового рішення»;

2) скорегувати редакцію ст. 162 КПК України з метою врахування класифікації, закріпленої в інформаційному праві України, для опису видів ІзОД, до яких може бути надано доступ.

У розділі 3 «Удосконалення інформаційно-правового статусу місцевих загальних судів», який складається із трьох підрозділів, запропоновано основні напрями удосконалення інформаційно-правового статусу місцевих загальних судів в Україні.

У підрозділі 3.1 «Покращення інформування громадян і громадськості про діяльність місцевих загальних судів в Україні» з урахуванням положень чинного інформаційного законодавства України обґрунтовано основні вимоги до правового регулювання відносин, що виникають із приводу доступу до публічної інформації у місцевому загальному суді України. Відповідний нормативно-правовий акт не має поширюватися на надання інформації при здійсненні місцевим загальним судом судочинства, а також на відносини у сфері звернень громадян, ним повинні бути передбачені форми забезпечення доступу до публічної інформації про діяльність суду, а саме: оприлюднення або опублікування публічної інформації в засобах масової інформації; розміщення публічної інформації на офіційному веб-сайті суду в мережі Інтернет; розміщення публічної інформації на інформаційних стендах у приміщенні суду; надання інформації за запитами про публічну інформацію.

На основі всебічного аналізу поглядів провідних науковців та з урахуванням попередньо отриманих результатів визначено, що внесення до переліку форм забезпечення доступу до публічної інформації про діяльність суду такої форми як присутність запитувачів інформації на відкритих судових засіданнях у суді є недоречним, оскільки вона є суто процесуальною і стосується здійснення місцевим загальним судом судочинства. Висловлено позицію, що рішення з приводу оприлюднення інформації про будь-який судовий процес приймається судом (суддею) з урахуванням обставин справи, правового статусу сторін, тому неможливо визначити будь-яку інформацію із судового засідання автоматично публічною, а зафіксована технічними засобами інформація також не є публічною апріорі, оскільки практично завжди належить особам - учасникам процесу, а в деяких випадках є іншим видом ІзОД.

У підрозділі 3.2 «Інформатизація діяльності місцевих загальних судів в Україні» розкрито питання інформатизації окремих інформаційних відносин у судах, зокрема й у місцевих загальних. Охарактеризовано позитивні характеристики автоматизованої системи документообігу суду (зокрема визначення судді для конкретного судового процесу).

Крім того, виокремлено недоліки у функціонуванні електронних архівів судів: не визначені загальні правила формування, обліку, використання, зберігання та знищення електронних архівів (документів), створених у процесі діяльності судів.

У зазначеному підрозділі запропоновано основні вимоги до порядку формування електронних архівів з окремих електронних документів, що утворюються у процесі діяльності місцевих загальних судів. Нами зроблено висновок про те, що висунуті вимоги до формування і функціонування електронних архівів місцевих загальних судів дозволять: забезпечити надання фізичним і юридичним особам у будь-який час протягом періоду зберігання в архівах інформації про розглянуті справи (матеріали кримінального провадження); зменшити обсяги паперових документів; використовувати архівні матеріали для підготовки статистичних даних, наукової діяльності тощо.

Автором наголошено, що нині важливим є об'єднання інформаційних масивів, які створюються у процесі діяльності місцевого загального суду, на єдиній програмно-технічній основі. Проаналізовано пілотні проекти і погляди науковців на створення та функціонування системи «Електронний суд».

Зазначено, що найбільшої ефективності така інформаційна система досягне при впровадженні альтернативності вибору учасниками процесу паперового чи електронного документообігу. А надання права вибору форми подання до місцевого загального суду процесуальних документів саме учасникам процесу дає змогу використати сучасні інформаційно-комунікаційні засоби тим, хто має відповідну технічну можливість, насамперед, - власний електронний цифровий підпис, а іншим учасникам - застосовувати класичні процедури подання процесуальних документів.

У підрозділі 3.3 «Удосконалення процесуальних інформаційних прав і обов'язків місцевих загальних судів в Україні» обґрунтовано, що удосконалення процесуальних інформаційних прав й обов'язків місцевих загальних судів в Україні має розглядатися у таких основних напрямах: регламентація процедур ухвалення рішень місцевих загальних судів про розкриття ІзОД; удосконалення процедур прийняття інших рішень інформаційного характеру; поліпшення інформаційної діяльності місцевого загального суду та його підрозділів; розвиток інформаційно-правового статусу слідчого судді місцевого загального суду.

Перехід із паперових на електронні носії інформації і, відповідно, ведення електронних архівів визначено найактуальнішим завданням поліпшення діяльності архівного підрозділу місцевого загального суду.

На основі розроблених теоретичних положень у розділі сформульовано пропозиції до зміни законодавства України:

1) запропоновано прийняти Положення про забезпечення доступу до публічної інформації у місцевому загальному суді України і затвердити його наказом ДСА України задля розмежування публічної інформації від службової та іншої ІзОД; закріплення особливого інформаційно-правового статусу місцевого загального суду у відносинах, пов'язаних із доступом до публічної інформації; розмежування засобів отримання інформації, передбачених законодавством про цивільні, кримінальні й інші процеси, від засобів отримання інформації, закріплених інформаційним законодавством; розробки конкретних алгоритмів дій працівників місцевого загального суду, відповідальних за надання доступу до публічної інформації. Проект положення викладено в додатках дисертації;

2) висловлено пропозицію розробити і затвердити Державною судовою адміністрацією України Положення про порядок формування, зберігання та знищення електронних архівів для визначені термінів зберігання електронних документів, способів їх формування, зберігання, отримання доступу до них тощо;

3) обґрунтовано необхідність регламентації у КПК України процедури розкриття банківської таємниці для цілей кримінального процесу, зокрема підстави розкриття, уніфікованих вимог до запиту слідчого, терміну розгляду подання слідчого, оскарження відповідного рішення місцевого загального суду.

Висновки

У дисертації подано теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється в розробці та науковому обґрунтуванні основ правового регулювання інформаційних відносин у системі місцевих загальних судів України. Реалізовані мета і завдання дослідження дають змогу зробити такі висновки й рекомендації.

1. Усебічний аналіз вітчизняної та світової літератури, нормативно-правових актів, які слугували теоретико-методологічною основою дослідження, свідчить, що питання правового регулювання інформаційних відносин у системі місцевих загальних судів України були малодослідженими в юридичній літературі інформаційно-правового спрямування. Увага дослідників переважно спрямовувалася на такі проблеми: розкриття загальнотеоретичних питань інформаційного права; наукові пошуки щодо визначення режимів ІзОД; дослідження правового статусу судових органів і суддів; наукові пошуки з питань доступності правосуддя і судових рішень; дослідження зарубіжних судових відносин; аналіз правових, зокрема інформаційних, відносин у сфері правосуддя.

Поза увагою дослідників залишилися питання, пов'язані з інформаційною правосуб'єктністю місцевих загальних судів і їх суддів, правами суду санкціонувати розкриття ІзОД, обов'язком забезпечувати доступ до публічної інформації, поліпшенням інформування громадян і громадськості про діяльність місцевих загальних судів в Україні, ухваленням рішень місцевих загальних судів про розкриття ІзОД тощо, які й обрані основними напрямами цього дослідження.

2. Результати попередніх наукових пошуків не містять системності в розумінні сутності ключових понять дослідження. З огляду на це в дисертації сформульовано понятійно-категоріальний апарат дослідження, зокрема, розроблено зміст понять:

- інформаційна правосуб'єктність місцевого загального суду України - це здатність місцевого загального суду України бути суб'єктом інформаційного права, учасником інформаційно-правових відносин;

- інформаційна правосуб'єктність судді місцевого загального суду України - це здатність судді місцевого загального суду України бути носієм суб'єктивних прав і юридичних обов'язків в інформаційних правовідносинах, а також нести юридичну відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх обов'язків;

- інформаційна правоздатність місцевого загального суду України - це здатність місцевого загального суду України мати права й обов'язки, пов'язані з отриманням, створенням, поширенням, знищенням, захистом та іншими діями з інформацією;

- інформаційна правоздатність судді місцевого загального суду України - це здатність мати інформаційні права й обов'язки, тобто ті, що пов'язані з отриманням, створенням, поширенням, знищенням, захистом та іншими діями щодо інформації;

- інформаційна дієздатність місцевого загального суду України - це здатність місцевого загального суду України набувати інформаційні права й обов'язки у цивільних, кримінальних, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, а також у відносинах, що виникають на основі норм, закріплених у законах України «Про доступ до судових рішень», «Про доступ до публічної інформації», «Про звернення громадян», «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» тощо;

- інформаційна дієздатність судді місцевого загального суду України - здатність своїми діями набувати інформаційних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе інформаційні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Обсяг інформаційної дієздатності суддів місцевого загального суду України суттєво відрізняється від обсягу інформаційної дієздатності інших фізичних осіб з огляду на те, що лише судді можуть використовувати особливі процесуальні засоби отримання, створення інформації, санкціонувати певні дії щодо інформації з обмеженим доступом тощо.

3. Прийнятними для України напрямами поліпшення правового регулювання інформаційних відносин за участю судових органів в іноземних державах є удосконалення регулювання: відносин щодо наповнення загальнодержавних баз судових рішень; інформаційних відносин за участю судових органів, що стосуються доступу до публічної інформації; процесу висвітлення діяльності місцевих загальних судів засобами масової інформації; інформаційних відносин, що виникають у процесі здійснення судочинства; використання інформаційних технологій для належної реалізації судами своїх повноважень.

4. Основними правами місцевих загальних судів і їх суддів в Україні в інформаційних відносинах є право на:

- отримання місцевими загальними судами та їх суддями інформації для здійснення судочинства;

- застосування відеоконференцій у кримінальному, цивільному й адміністративному процесах;

- вибір форм фіксації інформації судового процесу;

- отримання інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи;

- санкціонувати розкриття ІзОД.

Використання такого механізму отримання доказової інформації у кримінальних, цивільних, адміністративних справах як відеоконференції сприяє пришвидшенню провадження у справах (не витрачається час на очікування безпосередньої участі певних осіб у провадженні, які за станом здоров'я або з інших поважних причин не можуть прибути до суду), оперативності отримання судом доказової інформації.

Реалізуючи право на розкриття ІзОД, суди переважно санкціонують розкриття таємної ІзОД, зокрема банківської таємниці, однак кримінально-процесуальний порядок розкриття останньої потребує удосконалення.

5. Основними обов'язками місцевих загальних судів і їх суддів в Україні в інформаційних відносинах визначено обов'язки:

- інформувати учасників процесу, надавати інформацію органам суддівського нагляду і самоврядування, органам державної влади України;

- проводити відкритий або закритий судовий розгляд, фіксувати інформацію судового процесу;

- дотримуватися режиму ІзОД;

- забезпечувати доступ до рішень місцевих загальних судів;

- забезпечувати доступ до публічної інформації;

- зберігати судову інформацію.

Процесуальні кодекси передбачають існування різноманітних видів професійних таємниць, які не можуть бути розкритими (у кримінальному процесі - захисника, адвоката, нотаріусів, медичних працівників, священнослужителів, професійних суддів, народних засідателів і присяжних тощо; у цивільному процесі - осіб, які за законом зобов'язані зберігати в таємниці відомості, що були довірені їм у зв'язку з їхнім службовим чи професійним становищем тощо).

Задля дотримання режимів ІзОД у КПК України необхідно скорегувати редакцію ст. 162 КПК України з метою врахування класифікації, закріпленої в інформаційному праві України для опису видів ІзОД.

6. Правове регулювання відносин, що виникають із приводу доступу до публічної інформації в місцевому загальному суді України, має бути регламентованим окремим нормативно-правовим актом, ухваленим на основі Закону України «Про доступ до публічної інформації» і з урахуванням процесуальних кодексів.

Відповідне Положення (проект якого розроблено дисертантом) не має поширюватися на надання інформації при здійсненні місцевим загальним судом судочинства, а також на відносини у сфері звернень громадян, ним повинні бути передбачені форми забезпечення доступу до публічної інформації про діяльність суду, а саме:

- оприлюднення або опублікування публічної інформації в засобах масової інформації;

- розміщення публічної інформації на офіційному веб-сайті суду в мережі Інтернет;

- розміщення публічної інформації на інформаційних стендах у приміщенні суду;

- надання інформації за запитами про публічну інформацію.

Внесення до переліку форм забезпечення доступу до публічної інформації про діяльність суду такої форми як присутність запитувачів інформації на відкритих судових засіданнях у суді є недоречним, оскільки така форма отримання інформації є суто процесуальною і стосується здійснення місцевим загальним судом судочинства. Рішення щодо оприлюднення інформації про будь-який судовий процес ухвалюється судом (суддею) з урахуванням обставин справи, правового статусу сторін, тому неможливо визначити будь-яку інформацію із судового засідання автоматично публічною.

7. Інформатизація діяльності в судах, зокрема й у місцевих загальних, має поширюватися не тільки в межах упровадженої автоматизованої системи документообігу суду. Найактуальнішим завданням поліпшення діяльності архівного підрозділу місцевого загального суду є перехід із паперових на електронні носії інформації і, відповідно, ведення архівів електронних документів.

У місцевих загальних судах не визначені правила формування, обліку, використання, зберігання та знищення електронних архівів (документів), створених у процесі діяльності судів. Основні вимоги до формування електронних архівів з окремих електронних документів, що утворюються у процесі діяльності місцевих загальних судів, такі:

- електронні документи формуються в електронні справи відповідно до затвердженої номенклатури справ місцевого загального суду;

- групування і формування електронних документів у справи здійснюються за тим же порядком, що й документів на паперових носіях;

- методичне керівництво і контроль за формуванням електронних документів у справи та їх оперативним зберіганням здійснює завідувач архіву місцевого загального суду;

- технічні та технологічні умови зберігання і користування електронними архівами електронних документів забезпечує головний спеціаліст з інформаційних технологій.

Надання учасникам процесу права вибору форми подання до місцевого загального суду процесуальних документів дасть змогу використати сучасні інформаційно-комунікаційні засоби тим, хто має власний електронний цифровий підпис, а іншим учасникам - застосовувати класичні процедури подання процесуальних документів.

8. Удосконалення процесуальних інформаційних прав й обов'язків місцевих загальних судів і їх суддів в Україні має розглядатися в таких основних напрямах:

- регламентація процедур ухвалення рішень місцевих загальних судів про розкриття інформації з обмеженим доступом;

- удосконалення процедур прийняття інших рішень інформаційного характеру;

- поліпшення інформаційної діяльності місцевого загального суду та його підрозділів;

- розвиток інформаційно-правового статусу слідчого судді місцевого загального суду.

Інформаційні повноваження слідчого судді набувають розвитку в контексті розгляду скарг на дії (бездіяльність) і рішення осіб, що провадять досудове розслідування, слідчого та прокурора, а також вирішення питань про проведення слідчих дій, які обмежують конституційні права та свободи людини.

9. Задля належного правового регулювання інформаційних відносин у системі місцевих загальних судах доцільно внести такі зміни до законодавства України:

1) прийняти Положення про забезпечення доступу до публічної інформації в місцевому загальному суді України і затвердити його наказом ДСА України; розроблений дисертантом проект положення викладено в додатках;

2) розробити і затвердити Державною судовою адміністрацією України Положення про порядок формування, зберігання та знищення електронних архівів, у якому визначити терміни зберігання електронних документів, отримання доступу до них тощо;

3) спростити Кодифікатор відомостей, що не можуть бути розголошені в текстах судових рішень, відкритих для загального доступу через офіційний веб-портал судової влади України в Інтернет, закріпивши положення: «не можуть бути розголошені у тексті судового рішення, відкритого для загального доступу відомості про будь-яких фізичних осіб, крім прізвища й ініціалів суддів, що ухвалили судове рішення; імена посадових чи службових осіб, які, виконуючи свої повноваження, беруть участь у цивільній, господарській, адміністративній чи кримінальній справах, справах про адміністративні правопорушення (проступки); імена сторін у справі, що розглядалася міжнародною судовою чи іншою міжнародною установою, на рішення якої міститься посилання в тексті судового рішення»;

4) закріпити в Законі України «Про доступ до судових рішень» норму про те, що електронні копії судових рішень надсилаються до Реєстру не пізніше дня, що настає після ухвалення (постановлення) судового рішення, або дня складання повного судового рішення;

5) регламентувати у КПК України процедуру розкриття банківської таємниці для цілей кримінального процесу, зокрема підстави розкриття, уніфіковані вимоги до запиту слідчого, термін розгляду подання слідчого, оскарження відповідного рішення місцевого загального суду.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми регулювання інформаційних відносин, одним із суб'єктів яких є державний орган, а тому засвідчує необхідність її подальшого розроблення за найбільш перспективними напрямами, серед яких: дослідження правових основ для інформаційного забезпечення прийняття суддею рішення; розкриття правових механізмів оприлюднення інформації про судові органи у ЗМІ й Інтернет тощо.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Статті в наукових фахових виданнях:

1. Мозолевська О. М. Інформаційні правовідносини за участю місцевих загальних судів України: постановка проблеми / О. М. Мозолевська // Інформаційна безпека людини, суспільства, держави. - 2011. - № 2. - С. 41-46.

2. Мозолевська О. М. Забезпечення доступу до публічної інформації місцевими загальними судами України / О. М. Мозолевська // Інформація і право. - 2012. - № 1. - С. 75-80.

3. Мозолевська О. М. Розкриття інформації з обмеженим доступом з санкції місцевого загального суду: інформаційно-правовий аспект / О. М. Мозолевська // Форум права : електрон. наук. фахове вид. - 2012. - № 2. [Електронний ресурс] - Режим доступу : http:// www.nbuv.gov.ua/ e-journals/ FP/ 2012-2/ index.htm.

4. Мозолевська О. М. Проблема інформаційної правосуб'єктності (на прикладі місцевих загальних судів та їх суддів) / О. М. Мозолевська, А. І. Марущак // Правова інформатика. - 2012. - № 3. - С. 39-46.

5. Мозолевська О. М. Регулювання інформаційних відносин за участю судових органів в іноземних державах / О. М. Мозолевська // Інформаційна безпека людини, суспільства, держави. - 2012. - № 3. - С. 85-91.

...