Адміністративно-правова діяльність органів і служб у справах дітей щодо профілактики правопорушень

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національний університет «Львівська політехніка»

УДК 343.137.5 (477)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Адміністративно-правова діяльність органів і служб у справах дітей щодо профілактики правопорушень

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Лесько Наталія Володимирівна

Львів - 2013

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі адміністративного права та адміністративного процесу Львівського державного університету внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України

Науковий керівник: доктор юридичних наук, доцент Бортник Надія Петрівна, Національний університет «Львівська політехніка», завідувач кафедри адміністративного та інформаційного права

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Заросило Володимир Олексійович, Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі, проректор з наукової роботи

доктор наук з державного управління, кандидат юридичних наук, професор Шамрай Василь Олександрович, Академія праці і соціальних відносин Федерації професійних спілок України, професор кафедри адміністративного, фінансового та господарського права

Захист відбудеться «28» березня 2013 р. о 14/00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.052.19 в Національному університеті «Львівська політехніка» (79007, м. Львів, вул. Князя Романа, 1-3, ауд. 301 ХІХ навчального корпусу)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету «Львівська політехніка» (79013, м. Львів, вул. Професорська, 1)

Автореферат розісланий «25» лютого 2013 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради І. Ю. Настасяк.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Здійснювати профілактику правопорушень серед дітей - завдання всіх органів і служб у справах дітей. Щобільше, проблема протиправної поведінки неповнолітніх має загальносуспільне значення, оскільки від її розв'язання залежить насамперед духовний і моральний розвиток суспільства та держави. Дбаючи про дітей, нація дбає про своє майбутнє. В Україні для того, щоб покращити профілактику правопорушень, слід змінити ставлення до цього питання кожного громадянина держави. Своєчасна реакція на повідомлення про бездомну дитину, алкоголізм, наркоманію чи насильство в сім'ї, про інші тяжкі життєві ситуації, у які потрапляє підліток, безсумнівно, сприятимуть проведенню профілактичних заходів, спрямованих на усунення, блокування та нейтралізацію детермінант їх протиправної поведінки.

В умовах соціально-економічної кризи в Україні знизився рівень життя більшості громадян. Неповнолітні, як соціальна група, що завжди вирізнялася особливою вразливістю до негативних впливів суспільства, нині виявилася найбільш незахищеною і неготовою протистояти негативним виявам матеріального, психологічного та асоціального змісту.

Зміни в усіх сферах політичного та соціально-економічного життя України не можуть не поширюватися на державну політику у сфері запобігання протиправній поведінці дітей. Зміст використання профілактики правопорушень серед дітей визначається низкою особливостей, з-поміж яких: вік, відсутність досвіду та навичок колективного життя, негативний вплив деліктного середовища, відсутність соціально-правової, медико-психологічної та соціально-педагогічної підтримки і допомоги сім'ї загалом та дітям зокрема. Саме це зумовлює актуальність дослідження адміністративно-правової діяльності органів і служб у справах дітей щодо профілактики правопорушень.

Науково-теоретичним підґрунтям для виконання дисертації послужили наукові праці, розробки українських та зарубіжних фахівців у галузі адміністративного права, кримінології, психології, зокрема таких науковців, як: Г. А. Аванесов, О. М. Бандурка, С. Ф. Денисов, О. М. Джужа, В. В. Голіна, А. Е. Жалінський, Є. С. Жигарев, А. П. Закалюк, О. Г. Кельман, О. Г. Колб, В. А. Комаров, В. М. Кудрявцев, Г. М. Міньковський, О. І. Федоренко, М. В. Щедрін, Л. Б. Шнайдер та ін.

Істотний внесок у розв'язання проблем ювенальної юстиції та вивчення досвіду зарубіжних країн у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх внесли російські й українські вчені, як-от: І. С. Андріїв, А. О. Бакаєв, С. М. Іншаков, С. А. Кабилова, Н. М. Крестовська, Т. Ю. Новикова, В. І. Шмеріга та ін.

Основою для аналізу окремих аспектів профілактичної діяльності серед дітей послугували праці В. Б. Авер'янова, І. Л. Бородіна, І. П. Голосніченка, В. Л. Грохольського, Є. В. Додіна, В. О. Заросила, М. В. Коваліва, Т. О. Коломоєць, В. К. Колпакова, Д. М. Лук'янця, В. Л. Ортинського, О. І. Остапенка, О. П. Рябченко, В. О. Шамрая, Х. П. Ярмакі та ін.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконано відповідно до плану наукових досліджень МВС України (п. 38 Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ на період 2010-2014 рр., затверджених наказом МВС України від 29.07.2010 № 347), а також у контексті наукових досліджень Львівського державного університету внутрішніх справ за напрямами: «Організація та забезпечення профілактики правопорушень органами виконавчої влади» (державний реєстраційний номер 0106U003637) та «Проблеми реформування правової системи України» (державний реєстраційний номер 0112U007492).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в дослідженні адміністративно-правової діяльності органів і служб у справах дітей із профілактики правопорушень та вироблення дієвих рекомендацій щодо її удосконалення.

Для досягнення зазначеної мети потрібно було вирішити такі завдання:

- подати загальну характеристику адміністративних правопорушень серед дітей в Україні;

- виявити загальносоціальні причини й умови виникнення адміністративних правопорушень серед дітей;

- розглянути правовий статус органів і служб у справах дітей;

- узагальнити досвід зарубіжних країн у сфері профілактики правопорушень серед дітей;

- вивчити правову природу адміністративних заходів впливу, що застосовуються до дітей, та їх доцільність;

- здійснити класифікацію профілактичних заходів, що застосовуються до неповнолітніх органами і службами у справах дітей;

- проаналізувати діяльність органів внутрішніх справ, як одного з основних суб'єктів адміністративно-правової профілактики правопорушень серед дітей;

- підготувати пропозиції, спрямовані на вдосконалення діяльності органів і служб у справах дітей щодо профілактики правопорушень.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері адміністративно-правової діяльності органів і служб у справах дітей щодо профілактики правопорушень.

Предметом дослідження є адміністративно-правова діяльність органів і служб у справах дітей щодо профілактики правопорушень з її особливостями та тенденціями розвитку.

Методи дослідження. Відповідно до мети і завдань роботи було використано сукупність методів і прийомів наукового пізнання, що дали змогу дослідити проблему в єдності її соціального змісту і юридичної форми. Найбільш значущим є загальнонауковий діалектичний метод пізнання, завдяки якому окреслені проблеми розглянуто в єдності їх соціального змісту та юридичної форми, системно проаналізовано співвідношення адміністративно-деліктного права з кримінальним (Розділ 1). Застосування історико-правового методу сприяло виявленню характерних тенденцій виникнення, формування, становлення та розвитку системи органів і служб у справах дітей (підрозділи 1.1, 2.2, 3.2, 3.3). За допомогою логіко-семантичного методу розвинуто понятійний апарат дослідження (підрозділи 1.1, 1.2, 3.1). Метод системно-структурного аналізу сприяв дослідженню питань, пов'язаних із визначенням цілісної державної системи органів і служб у справах дітей (підрозділи 2.1, 2.2, 3.3), а також системи заходів профілактики правопорушень серед дітей; форм, методів та засобів реалізації цих заходів (підрозділи 3.2, 3.4). Порівняльно-правовий метод сприяв з'ясуванню тенденцій розвитку законодавства в частині профілактики правопорушень серед дітей (підрозділи 2.3, 3.1, 3.4).

Нормативна база дослідження. Положення і висновки дисертації ґрунтуються на приписах Конституції України, чинних законодавчих та інших нормативно-правових актах, що визначають правові засади профілактики правопорушень загалом та серед дітей зокрема. Розглянуто законодавство деяких зарубіжних держав, досвід яких щодо організації профілактики правопорушень серед дітей є корисним для України.

Емпіричну базу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності органів і служб у справах дітей щодо профілактики правопорушень серед дітей, аналіз наукових публікацій, довідкових видань, результати анкетування 52 працівників кримінальної міліції у справах дітей УМВС України на Львівській залізниці.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що їх одержано внаслідок комплексного дослідження адміністративно-правової діяльності органів і служб у справах дітей щодо профілактики правопорушень. Досягнення мети і вирішення завдань дослідження сприяли виявленню нових ідей і тенденцій у діяльності органів і служб у справах дітей щодо профілактики правопорушень та досвіду зарубіжних країн у вказаній сфері. Сформульовано концептуальні положення, зміст яких має наукову новизну, а також важливе теоретичне і практичне значення:

уперше:

- з'ясовано зміст профілактики правопорушень серед дітей з урахуванням особливостей сучасного етапу соціально-економічного розвитку Української держави і суспільства, що дозволило визначити профілактику правопорушень серед дітей як систему соціальних, правових, педагогічних, психологічних, медичних заходів, що здійснюються органами і службами у справах дітей, а також іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування з метою ліквідації, блокування та нейтралізації детермінант протиправної поведінки дітей, віддаючи перевагу індивідуальній профілактичній роботі з дітьми та родинами, які опинилися у складних життєвих обставинах;

- обґрунтовано необхідність розробки та вжиття оптимальних системних заходів, спрямованих на підвищення ефективності профілактики правопорушень серед дітей;

- запропоновано створити координаційний орган з профілактики правопорушень, а саме Комісію з профілактики правопорушень серед дітей;

удосконалено:

- оптимальні засоби розробки механізму забезпечення профілактики правопорушень серед дітей, шляхом вилучення невластивих або таких, які дублюються іншими, функцій органів і служб у справах дітей, що сприятиме підвищенню відповідальності працівників за кінцевий результат їхньої роботи;

- підходи щодо здійснення наукового аналізу детермінант, які сприяють вчиненню адміністративних правопорушень дітей;

набули подальшого розвитку:

- пропозиції щодо змін і доповнень до Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», а також Кодексу України про адміністративні правопорушення;

- положення про необхідність впровадження єдиної системи показників ефективності проведення індивідуальної профілактичної роботи з дітьми та їхніми сім'ями;

- рекомендації про доцільність спеціалізації окремих вищих навчальних закладів для підготовки кадрів, необхідних для роботи в органах і службах у справах дітей.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять і науково-теоретичний, і практичний інтерес:

- у науково-дослідній сфері - положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшого напрацювання питань, пов'язаних з діяльністю органів і служб у справах дітей у сфері профілактики правопорушень;

- у правотворчості - у підсумку дослідження сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства в частині профілактики правопорушень серед дітей;

- у правозастосовній діяльності - використання одержаних результатів сприятиме покращенню профілактичної діяльності органів внутрішніх справ серед дітей;

- у навчальному процесі - матеріали дисертації можуть бути використані для розробки та викладання навчальних дисциплін «Адміністративне право», «Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ», «Адміністративна деліктологія», для написання підручників та навчальних посібників з відповідних курсів;

- у практичній діяльності - у плануванні, організації та вжитті запобіжних заходів щодо профілактики адміністративних правопорушень органами внутрішніх справ (акт впровадження № 18 від 26.12.2011).

Апробація результатів дисертації. Основні ідеї положень дисертаційної роботи були апробовані на: V Міжнародній студентській та аспірантській науково-практичній конференції «Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Луцьк, 20-21 березня 2009 р.); засіданні круглого столу «Проблеми державотворення та правотворення в Україні (в контексті порівняльного правознавства та права на приватність)» (м. Львів, 22 травня 2009 р.); ІІІ Всеукраїнській науковій конференції ад'юнктів, аспірантів та здобувачів «Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні» (м. Львів, 25 вересня 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Запобігання злочинам та адміністративним правопорушенням в умовах проведення фінальної частини чемпіонату Європи з футболу» (м. Львів, 20 листопада 2009 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Тенденції та пріоритети реформування законодавства України» (м. Запоріжжя, 13 березня 2010 р.); VI Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Луцьк, 19-20 березня 2010 р.); Звітній науковій конференції факультету економічної безпеки «Загальні проблеми правотворення в Україні» (м. Львів, 25 березня 2010 р.); Всеукраїнській науковій конференції ад'юнктів, аспірантів та здобувачів «Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні» (м. Львів, 24 вересня 2010 р.); VIII Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток економічних і політично-правових систем України та інших країн Європи на початку XXI століття» (м. Львів, 2728 жовтня 2011 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Нове міжнародне та національне законодавство - нові завдання юридичної науки» (м. Київ, 1617 лютого 2012 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні питання організації роботи щодо захисту прав дітей» (м. Львів, 17-18 травня 2012 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Основні напрями реформування законодавства України в умовах розбудови демократичної держави» (м. Харків, 12-13 жовтня 2012 р.).

Основні результати та висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри адміністративного права та адміністративного процесу Львівського державного університету внутрішніх справ, а також на кафедрі адміністративного та інформаційного права Навчально-наукового інституту права та психології Національного університету «Львівська політехніка» та одержали позитивні відгуки.

Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено в 19 публікаціях, з яких 7 статей опубліковано у фахових виданнях, 12 - у збірниках матеріалів науково-практичних заходів.

Структура роботи. Дисертація складається зі списку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, які містять десять підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи становить 224 сторінок, з них основний текст ? 187 сторінок, список використаних джерел (253 найменування) - 27 сторінок і додатки - 10 сторінок.

Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи; зазначено про її зв'язок з науковими програмами, планами, темами; висвітлено ступінь розробки та методи наукового аналізу; визначено мету і завдання дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; подано відомості про публікації; вказано форми апробації та впровадження одержаних результатів.

Розділ 1 «Вихідні засади діяльності органів і служб у справах дітей у сфері профілактики правопорушень» складається з трьох підрозділів, у яких розглянуто питання щодо формування наукового уявлення про профілактику правопорушень серед дітей. Проаналізовано стан і показники адміністративної деліктності серед дітей в Україні.

У підрозділі 1.1 «Історіографія проблеми та напрями дослідження» зазначено, що в наукових колах досить багато уваги привертає проблема правопорушень, які вчиняють неповнолітні.

Для формулювання глибокого уявлення про сутність та зміст профілактики адміністративних правопорушень серед дітей з'ясовано лінгвістично-правовий зміст таких понять, як «дитина», «неповнолітній», «профілактика правопорушень», «попередження правопорушень», «запобігання правопорушенням». Зауважено, що термін «дитина» в національному і міжнародному законодавстві трактовано неоднозначно. Відтак наведено авторську позицію щодо розуміння поняття «профілактика правопорушень серед дітей».

У підрозділі 1.2 «Теоретико-методологічні підходи до вивчення діяльності органів і служб у справах дітей у сфері профілактики правопорушень» відзначено, що методологія вивчення адміністративно-правової діяльності вказаних органів передбачає використання наукових методів одержання інформації. Методику дослідження розроблено так, щоб зібрана інформація містила відомості і об'єктивного, і суб'єктивного характеру, оскільки їх поєднання є важливою умовою одержання достовірних результатів.

Важливим у методологічному аспекті є аналіз нормативних актів, що регулюють відносини у сфері профілактики правопорушень серед дітей. У цьому випадку нормативний матеріал є основою фактів про економічні, політичні та соціальні процеси, що відбуваються в суспільстві.

У процесі вивчення особи неповнолітнього правопорушника особливе значення відіграє порівняльний аналіз особистісних характеристик правопорушників і законослухняних неповнолітніх, що охоплює: соціально-демографічні й освітньо-культурні показники; потреби та інтереси дітей; мотиви їхньої поведінки; емоційно-вольову сферу неповнолітніх; етико-правові переконання.

У підрозділі 1.3 «Загальна характеристика адміністративних правопорушень серед дітей в Україні» зазначено, що правопорушення серед дітей - це своєрідний барометр, який визначає рівень морального стану суспільства. Наголошено, що протиправний шлях неповнолітнього часто починається з виявів девіантної поведінки, а пізніше переростає у вчинення адміністративних правопорушень. Натомість недостатнє і несвоєчасне реагування на вчинення дітьми адміністративних правопорушень призводить до формування в них відчуття безкарності та вседозволеності.

У загальній структурі вчинених у країні протиправних діянь адміністративні правопорушення займають значне місце. Вони характеризуються масштабністю, завданням істотної шкоди законним інтересам особи, суспільства та держави. Профілактичні заходи, які застосовує держава, на жаль, не приносять бажаних результатів.

Наголошено, що зменшення кількості дітей, які перебувають на обліку в органах кримінальної міліції у справах дітей, на перший погляд, може свідчити про зменшення кількості порушень закону з боку дітей. Однак, враховуючи відсутність кардинальних змін у політиці щодо профілактики правопорушень, ідеться, радше, про дещо меншу частотність контактів дітей з офіційною системою правосуддя та підвищення рівня їх латентності.

Розділ 2 «Правовий статус органів і служб у справах дітей» складається з трьох підрозділів і присвячений дослідженню загальносоціальних причин та умов виникнення адміністративних правопорушень серед дітей, розглянуто також статус органів і служб у справах дітей, узагальнено досвід зарубіжних країн щодо запобігання правопорушенням серед дітей.

У підрозділі 2.1 «Загальносоціальні причини та умови виникнення адміністративних правопорушень серед дітей» констатовано, що основним завданням органів і служб у справах дітей є виявлення й усунення причин та умов, які сприяють вчиненню дітьми правопорушень.

Вказано, що причини адміністративної деліктності можна визначити як сукупність негативних соціальних явищ і процесів, що у взаємодії з чинниками й умовами сприяють протиправним діянням дітей.

Серед причин адміністративних правопорушень виокремлено ті, що мають: соціально-демографічний характер (пов'язані з міграцією населення, змінами статево-вікової структури населення); економічні (пов'язані з матеріальним забезпеченням населення, рівнем безробіття); соціально-психологічні (пов'язані з послабленням традиційних форм соціального контролю за особою у зв'язку з урбанізацією, зі зменшенням ролі сім'ї у вихованні дітей, з освітнім рівнем населення, станом психофізичного здоров'я окремих соціальних груп); організаційно-правові (пов'язані з рівнем нормативно-правового забезпечення державних органів, органів місцевого самоврядування, із професійною підготовленістю державних службовців).

У підрозділі 2.2 «Законодавче регулювання діяльності органів і служб у справах дітей у сфері профілактики правопорушень» зосереджено увагу на загальній характеристиці статусу суб'єктів профілактики правопорушень.

Аналіз діяльності органів і служб у справах дітей у сфері профілактики адміністративних правопорушень серед неповнолітніх здійснено з урахуванням їх підпорядкованості відповідним міністерствам, а саме: Міністерству соціальної політики України (служби у справах дітей, притулки для дітей, центри соціально-психологічної реабілітації дітей, соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка), мережа центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді); Міністерству внутрішніх справ України (уся система органів внутрішніх справ, зокрема кримінальна міліція у справах дітей, приймальники-розподільники для дітей); Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України (школи соціальної реабілітації та професійні училища соціальної реабілітації); Міністерству охорони здоров'я України (центри медико-соціальної реабілітації дітей). Виокремлено також спеціальні виховні установи Державної кримінально-виконавчої служби України; суд та інші суб'єкти, які здійснюють профілактику правопорушень серед дітей.

У підрозділі 2.3 «Досвід зарубіжних країн щодо профілактики правопорушень серед дітей» розглянуто спеціалізовану систему органів державної влади різних країн, які провадять діяльність щодо захисту прав та інтересів неповнолітніх, а також здійснюють профілактику правопорушень серед дітей. адміністративний правопорушення неповнолітній

Зауважено, що важливим напрямом профілактичної роботи в багатьох країнах є створення спеціальних органів з метою координації діяльності всіх суб'єктів профілактики.

Зазначено, що в низці країн Європейського Союзу (Великобританія, Нідерланди, Італія, Німеччина) координування заходів запобігання правопорушенням серед дітей на центральному рівні здійснюють міністерства внутрішніх справ та юстиції. Спеціальні підрозділи, які функціонують у їхній структурі (наприклад, департаменти запобігання злочинності в Міністерстві юстиції Нідерландів і Міністерстві внутрішніх справ Великобританії) надають допомогу в розробці заходів запобігання правопорушенням серед дітей на місцевому рівні, координують політику, спрямовану на допомогу жертвам протиправних дій, контролюють та координують приватну індустрію технічних засобів захисту від правопорушень, а також координують діяльність поліції у сфері запобігання протиправній поведінці дітей.

Розділ 3 «Особливості реалізації адміністративно-правових заходів щодо профілактики правопорушень серед дітей» складається з чотирьох підрозділів, у яких увагу акцентовано на правовій природі адміністративних заходів впливу, що застосовуються до дітей; класифіковано адміністративно-правові заходи щодо запобігання правопорушенням серед дітей, які застосовуються органами і службами у справах дітей; розглянуто діяльність органів внутрішніх справ як одного з основних суб'єктів адміністративно-правової профілактики правопорушень серед дітей; проаналізовано напрями підвищення ефективності діяльності органів і служб у справах дітей щодо профілактики правопорушень.

У підрозділі 3.1 «Правова природа адміністративних заходів впливу, що застосовуються до дітей» вказано, що необхідність виокремлення спеціальних норм про адміністративну відповідальність дітей зумовлена принципами справедливості та гуманізму.

Зауважено, що адміністративні заходи впливу для дітей - це заходи державного примусу, що застосовуються до правопорушника з метою досягнення профілактичних цілей.

Відзначено, що заходи впливу на неповнолітніх мають такі ознаки: а) основна ціль застосування - виховання (виправлення) порушника; б) підставою їх застосування є вчинення адміністративного проступку; в) застосовуються тільки стосовно деліктоздатної особи; г) спільний процесуальний порядок застосування адміністративних стягнень та заходів впливу для неповнолітніх (накладаються органами адміністративної юрисдикції в порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення). Водночас, заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх, мають свою специфіку, а саме: а) якщо застосування адміністративного стягнення загалом спричинює виникнення стану, коли особа вважається такою, що упродовж року притягувалася до адміністративної відповідальності, то застосування заходів впливу стосовно неповнолітніх таких правових наслідків не має; б) елемент кари більш характерний для адміністративних стягнень, аніж для заходів впливу на неповнолітніх; в) заходи впливу на неповнолітніх застосовують лише як заміну адміністративних стягнень.

У підрозділі 3.2 «Класифікація адміністративно-правових заходів щодо профілактики правопорушень серед дітей» вказано, що в науковій літературі існують різні підходи до класифікації адміністративно-правових заходів, які стосуються профілактики правопорушень серед дітей. З-поміж них виокремлюють три самостійні блоки: 1) загальні заходи соціального попередження адміністративної деліктності; 2) організаційні і правові заходи забезпечення соціального попередження адміністративної деліктності; 3) спеціальні заходи соціального попередження адміністративної деліктності.

Підтримано думку про доцільність поділу профілактики адміністративних правопорушень на загальну та індивідуальну, що є досить раціональним для практичної її реалізації суб'єктами і вимагає нормативного закріплення вищими органами державної влади.

У підрозділі 3.3 «Органи внутрішніх справ як суб'єкти адміністративно-правової профілактики правопорушень серед дітей» зазначено, що в органах внутрішніх справ профілактичну функцію здійснюють усі структурні підрозділи та служби в межах своїх повноважень, використовуючи при цьому властиві тільки їм форми і методи діяльності.

У структурі органів внутрішніх справ виділено дві основні групи суб'єктів профілактики правопорушень серед неповнолітніх. До першої групи зараховано ті служби й підрозділи, які здійснюють профілактичну роботу серед неповнолітніх, водночас виконуючи ширші службові обов'язки (кримінальна міліція, міліція громадської безпеки та ін.). Друга група - служби та підрозділи, які безпосередньо здійснюють профілактичну роботу серед неповнолітніх (кримінальна міліція у справах дітей, приймальники-розподільники для дітей).

У підрозділі 3.4 «Напрями підвищення ефективності діяльності органів і служб у справах дітей у сфері профілактики правопорушень» наголошено на тому, що без аналізу ефективності дії правових норм загалом та адміністративних зокрема неможливим є їх вдосконалення та розробка нових законопроектів, а отже, і подолання негативних тенденцій у сфері профілактики правопорушень неповнолітніх.

Зазначено, що ефективність адміністративно-правових заходів профілактики - це співвідношення між фактичним результатом застосування адміністративних норм права відповідними державними органами і зниженням рівня правопорушень з боку неповнолітніх. Ефективність адміністративно-правових заходів залежить від якості відповідних норм адміністративного права, від рівня правосвідомості - суспільної, групової та індивідуальної і самих неповнолітніх, їхніх батьків, а також тих посадових осіб державних органів, котрі застосовують заходи адміністративно-правової дії.

Найпоширенішими показниками визначення ефективності діяльності органів і служб у справах дітей щодо профілактики правопорушень, є такі: загальний рівень правопорушень серед дітей; показник розкриття правопорушень серед дітей; дотримання громадського порядку серед дітей; якість виконання професійних функцій працівниками органів і служб у справах дітей; кількість скарг на дії працівників органів і служб у справах дітей; службове навантаження на працівників органів і служб у справах дітей; рівень взаємодії органів і служб у справах дітей з громадськістю.

Констатовано, що в Україні, незважаючи на зростання кількості правопорушень, немає єдиної системи органів, що здійснюють профілактичну діяльність, а також єдиного закону, який регулював би діяльність з профілактики адміністративних проступків. Наразі профілактична діяльність здійснюється хаотично та в мінімально можливому режимі.

Висновки

Дисертаційна робота вирізняється сучасною постановкою проблеми, виявленням і дослідженням нових тенденцій розвитку відносин у сфері адміністративно-правової діяльності органів і служб у справах дітей щодо профілактики правопорушень та напрямів удосконалення законодавства. У роботі враховано положення чинного законодавства України, міжнародні правові стандарти діяльності органів і служб у справах дітей, піддано всебічному аналізу теоретичний та практичний матеріал, що стосується тематики дослідження. Це сприяло обґрунтуванню і розв'язанню кола проблем, які мають важливе наукове і прикладне значення. У підсумку дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій та рекомендацій:

1. Встановлено, що в Україні спостерігається стійка динаміка зростання адміністративних правопорушень, скоюваних дітьми. Небезпека адміністративних правопорушень полягає в їх масовості, а також у значних збитках, що завдаються суспільству. Саме тому держава повинна розуміти небезпеку адміністративних правопорушень для всього суспільства, що, своєю чергою, змусить відповідні органи здійснювати профілактику не лише злочинів, а й адміністративних правопорушень.

2. Доведено, що причиною вчинення адміністративних правопорушень неповнолітніми є взаємозв'язок внутрішніх умов, обставин та особистих якостей неповнолітніх, що детермінують протиправний проступок. Водночас не варто виділяти якусь загальну «основну» причину, що вичерпно пояснювала б скоєння адміністративного правопорушення. Недоречно також створювати універсальний каталог причин адміністративної деліктності, оскільки між ситуацією і правопорушенням завжди є особа неповнолітнього. Адже неповноліття - це період, коли молода людина формується, і фізично, і психологічно, а тому легше підпадає під вплив навколишнього середовища. Тож будь-яке правопорушення - це один з можливих варіантів поведінки людини.

Натомість, якщо розібратися з кожною протиправною поведінкою неповнолітнього, то основні причини ховаються в неналежному виконанні батьками або особами, що їх замінюють, своїх обов'язків, у невиконанні середнім навчальним закладом передбачених законодавством обов'язків щодо навчання та виховання дітей, у невикористанні потенціалу позашкільних навчальних закладів.

3. Встановлено, що найважливішою ознакою системи профілактики правопорушень серед дітей є наявність значної кількості суб'єктів профілактики, що відрізняються характером, формами і методами діяльності, а також своїми повноваженнями. Проте основні акценти в діяльності цих установ зроблено не на профілактиці вчинення першого правопорушення, а на вторинній профілактиці - профілактиці вчинення правопорушень серед неповнолітніх, які вже мали проблеми із законом.

Зазначено, що хоча правові основи діяльності органів і служб у справах дітей, на які покладено функцію здійснення соціального захисту і профілактики правопорушень серед осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку, визначено Законом України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» від 12 жовтня 2010 р., ситуація з правопорушеннями неповнолітніх майже не змінилася, чинна система не дає позитивних результатів. Однією з проблем системи профілактики правопорушень серед дітей є відсутність налагодженої міжвідомчої взаємодії.

4. Обґрунтовано необхідність створення координаційного органу з профілактики правопорушень, а саме Міжвідомчого комітету з профілактики правопорушень, до структури якого входила б Комісія з профілактики правопорушень серед дітей. Такий орган координував би діяльність усіх суб'єктів профілактики правопорушень серед дітей та мав би такі повноваження, як: координація дій центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій в комплексному розв'язанні проблем профілактики правопорушень серед дітей; комплексне, поточне і перспективне планування профілактичної діяльності; розгляд питань, пов'язаних з виконанням Конвенції ООН про права дитини; внесення пропозицій щодо розроблення і вдосконалення нормативно-правової бази з питань профілактики правопорушень серед дітей, захисту їхніх прав; підготовка інформаційно-аналітичних та довідкових матеріалів щодо організації роботи органів і служб у справах дітей; збір та аналіз інформації про стан і тенденції правопорушень серед дітей; підготовка щорічної доповіді про стан і заходи профілактики правопорушень серед дітей; визначення критеріїв оцінки ефективності профілактичної діяльності органів і служб у справах дітей.

5. Узагальнюючи закордонний досвід діяльності спеціалізованих суб'єктів, які здійснюють профілактику правопорушень серед неповнолітніх, зазначено, що ця робота проводиться в таких напрямах: розуміння профілактики правопорушень серед дітей як важливої частини державної політики; розроблення і прийняття національних законів, розроблення державних і локальних програм, що спрямовані на попередження правопорушень серед дітей; створення єдиного контрольного органу з профілактики правопорушень серед дітей; активна участь громадськості у профілактиці правопорушень; створення спеціальних суб'єктів профілактики, зокрема у структурі поліцейських органів, а також виконання поліцією, окрім суто поліцейських, інших функцій.

6. Пропоновано:

- прийняти єдиний нормативно-правовий акт - Закон України «Про профілактику правопорушень в Україні», який містив би загальні напрями, форми, методи профілактичної діяльності, визначав би коло учасників цієї діяльності, їх правовий статус, сферу діяльності, критерії оцінки ефективності роботи;

- доповнити ст. 184 КУпАП «Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей» частиною, яка передбачала б відповідальність педагогів чи інших працівник загальноосвітнього навчального закладу або лікувального закладу за невиконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Окрім того, за невиконання вищезгаданих обов'язків видається доцільним збільшити розмір штрафу, а також ввести виправні роботи;

- розробити та прийняти нову інструкцію з діяльності органів внутрішніх справ у сфері профілактики правопорушень серед дітей;

- запровадити такі заходи впливу стосовно дітей, як скерування на бесіду до психолога, нарколога, соціального працівника або іншого спеціаліста, а також застосовувати виховні заходи впливу: переведення у спеціальні класи, у групи продовженого дня;

- у профілактичній діяльності органів внутрішніх справ з неповнолітніми використовувати жінок-міліціонерів, які пройшли курс спеціальної підготовки. Окрім того, потрібно розглянути можливість спеціалізації вищих навчальних закладів з підготовки кадрів, які необхідні для профілактичної роботи в органах і службах у справах дітей.

7. Обґрунтовано, що основними показниками ефективності діяльності підрозділів кримінальної міліції у справах дітей щодо профілактики адміністративних правопорушень серед дітей треба вважати співвідношення кількості неповнолітніх, які зняті з обліку у зв'язку з позитивною динамікою, до загальної кількості неповнолітніх, які стоять на обліку за певний період, а також критерієм ефективності має виступати співвідношення загальної кількості адміністративних правопорушень, що вчинені неповнолітніми, до загальної кількості дитячого населення, яке проживає на конкретній території.

8. Наголошено на доцільності розгляду питання щодо введення до системи профілактики нових суб'єктів, зокрема шкільного інспектора, який міг би застосовувати найрізноманітніші заходи профілактики - від загально-профілактичних заходів переконання до спеціальних заходів примусу, проводити стосовно дітей весь узгоджений комплекс превентивних заходів, що, безумовно, сприяло б переорієнтації неповнолітнього правопорушника.

Водночас запропоновано передбачити за інспектором кримінальної міліції у справах дітей, який закріплений за середнім навчальним закладом (шкільним інспектором), такі завдання: захист прав і законних інтересів дітей - учнів середніх навчальних закладів; профілактика правопорушень серед учнів середнього навчального закладу; забезпечення громадського порядку та громадської безпеки; проведення індивідуально-профілактичної роботи з учнями і їхніми батьками, які стоять на внутрішньому обліку в середньому навчальному закладі, на обліку у кримінальній міліції у справах дітей, службі у справах дітей; забезпечення охорони громадського порядку в місцях масового перебування учнів середніх навчальних закладів, а також під час проведення культурних і спортивних заходів; виявлення разом з педагогічним колективом навчального закладу сімей, у яких діти перебувають у соціально небезпечному становищі, та інформування про них відповідні органи; виявлення і проведення профілактичної роботи із соціальними сиротами (дітьми, батьки яких перебувають за кордоном); проведення правової освіти в навчальному закладі, організація вікторин, рольових ігор з правових питань, а також організація секцій з вивчення основ кримінального права, адміністративного права, правил дорожнього руху.

9. Обґрунтовано необхідність започаткувати викладання спецкурсу «Адміністративна деліктологія» у вищих навчальних закладах України. Існування в Україні перспективного наукового напряму «Адміністративна деліктологія» викликано насамперед тим, що поряд із злочинами значне місце в загальній кількості деліктів посідають адміністративні правопорушення. Хоч адміністративна деліктологія перебуває на етапі свого становлення, проте її висновки і рекомендації можуть відігравати важливу роль у здійсненні профілактики адміністративних правопорушень в Україні.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Лесько Н. В. Досвід зарубіжних країн у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх / Н. В. Лесько // Митна справа. - 2010. - № 2 (68), ч. 2. - С. 57-63.

2. Лесько Н. В. Законодавче забезпечення профілактики правопорушень органами і службами у справах дітей / Н. В. Лесько // Митна справа. - 2010. - № 5 (71), ч. 2. - С. 135-139.

3. Лесько Н. В. Профілактична діяльність у сучасних умовах підрозділів кримінальної міліції в справах дітей / Н. В. Лесько // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - 2010. - Вип. 1. - С. 192-201.

4. Лесько Н. В. Адміністративно-правові заходи профілактики правопорушень серед дітей / Н. В. Лесько // Митна справа. - 2011. - № 1 (73), ч. 2. - С. 149-155.

5. Лесько Н. В. Значення заходів адміністративного впливу у профілактиці правопорушень серед дітей / Н. В. Лесько // Митна справа. - 2011. - № 5 (77), ч. 2. - С. 310-316.

6. Лесько Н. В. Поняття правоохоронної діяльності у сфері профілактики правопорушень серед дітей / Н. В. Лесько // Митна справа. - 2012. - № 3 (81), ч. 2, кн. 2. - С. 52-58.

7. Лесько Н. В. Деякі аспекти підвищення ефективності діяльності органів і служб у справах дітей щодо профілактики правопорушень / Н. В. Лесько // Митна справа. - 2012. - № 5 (83), ч. 2, кн. 2. - С. 318-324.

8. Лесько Н. В. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх - важливий напрямок роботи ОВС / Н. В. Лесько // Проблеми державотворення та правотворення в Україні (в контексті порівняльного правознавства та права на приватність) : матер. круглого столу (м. Львів, 22 травня 2009 р.). - Львів : Львів. держ. ун-т внутр. справ, 2009. - С. 153-157.

9. Лесько Н. В. Профілактика правопорушень неповнолітніх в Україні спеціальними органами і службами у справах дітей / Н. В. Лесько // Правове життя : сучасний стан та перспективи розвитку : матер. V Міжнар. наук.-практ. конф. молодих вчених (м. Луцьк 20-21 березня 2009 р.). - Луцьк : Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2009. - С. 367-369.

10. Лесько Н. В. Правове забезпечення профілактики правопорушень службою у справах дітей / Н. В. Лесько // Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні : матер. ІІІ звіт. Всеукр. наук. конф. ад'юнктів, аспірантів та здобувачів (м. Львів, 25 вересня 2009 р.). - Львів : ЛьвДУВС, 2009. - С. 68-70.

11. Лесько Н. В. Профілактика адміністративних правопорушень серед неповнолітніх - вагомий фактор забезпечення безпеки осіб під час проведення «Євро - 2012» / Н. В. Лесько // Запобігання злочинам та адміністративним правопорушенням в умовах проведення фінальної частини чемпіонату Європи з футболу : матер. Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Львів, 20 листопада 2009 р.). - Львів : ЛьвДУВС, 2009. - С. 195-199.

12. Лесько Н. В. Адміністративні заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх / Н. В. Лесько // Тенденції та пріоритети реформування законодавства України : матер. Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Запоріжжя, 13 березня 2010 р.). - Запоріжжя : Запорізька громадська організація «Істина», 2010. - Ч. 2. - С. 60-61.

13. Лесько Н. В. Причини та умови вчинення адміністративних правопорушень дітьми / Н. В. Лесько // Правове життя : сучасний стан та перспективи розвитку : матер. VI Міжнар. наук.-практ. конф. молодих вчених (м. Луцьк 19-20 березня 2010 р.). - Луцьк : Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2010. - С. 143-145.

14. Лесько Н. В. Профілактики правопорушень серед неповнолітніх у зарубіжних країнах / Н. В. Лесько // Загальні проблеми правотворення в Україні : матер. Звіт. наук. конф. ф-ту екон. безпеки (м. Львів, 26 березня 2010 р.). - Львів : ЛьвДУВС, 2010. - С. 108-112.

15. Лесько Н. В. Правоохоронна діяльність у сфері профілактики правопорушень серед дітей / Н. В. Лесько // Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні : матер. Всеукр. наук. конф. ад'юнктів, аспірантів та здобувачів (м. Львів, 24 вересня 2010 р.). - Львів : ЛьвДУВС, 2010. - С. 103-106.

16. Лесько Н. В. Профілактика правопорушень серед дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах в силу соціального сирітства / Н. В. Лесько // Розвиток економічних і політико-правових систем України та інших країн Європи на початку XXI століття : матер. VIII Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Львів, 27-28 жовтня 2011 р.). - Львів : Львів. ун-т бізнесу і права, 2011. - С. 226-228.

17. Лесько Н. В. Правове виховання як засіб підвищення рівня адміністративно-деліктної чутливості дітей / Н. В. Лесько // Нове міжнародне та національне законодавство - нові завдання юридичної науки : матер. Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 16-17 лютого 2012 р.). - К. : Центр правових наук. дослідж., 2012. - Т. 2. - С. 82-84.

18. Лесько Н. В. Шкільний інспектор міліції - захисник прав і законних інтересів дітей / Н. В. Лесько // Актуальні питання організації роботи щодо захисту прав дітей : матер. Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Львів, 17-18 травня 2012 р.). - Львів : ЛОІППО, 2012. - С. 35-36.

19. Лесько Н. В. Профілактика та попередження правопорушень серед дітей (підходи до визначення понять) / Н. В. Лесько // Основні напрями реформування законодавства України в умовах розбудови демократичної держави : матер. Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Харків, 12-13 жовтня 2012 р.). - Х. : Асоціація аспірантів-юристів, 2012. - С. 51-52.

Анотація

Лесько Н. В. Адміністративно-правова діяльність органів і служб у справах дітей щодо профілактики правопорушень. - На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Національний університет «Львівська політехніка» Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Львів, 2013.

У дисертації проведено комплексне наукове дослідження адміністративно-правової діяльності органів і служб у справах дітей щодо профілактики правопорушень.

Розглянуто вихідні засади діяльності органів і служб у справах дітей у сфері профілактики правопорушень. Подано загальну характеристику адміністративних правопорушень серед дітей в Україні.

Розкрито загальносоціальні причини й умови виникнення адміністративних правопорушень серед дітей, законодавче регулювання діяльності органів і служб у справах дітей у сфері профілактики правопорушень, узагальнено досвід зарубіжних країн щодо профілактики правопорушень серед дітей.

З'ясовано особливості реалізації адміністративно-правових заходів щодо профілактики правопорушень серед дітей, проаналізовано діяльність органів внутрішніх справ як одного з основних суб'єктів адміністративно-правової профілактики правопорушень серед дітей. Обґрунтовано низку змін і доповнень до чинних нормативно-правових актів, які регулюють відносини, що складаються у процесі профілактики правопорушень серед дітей.

Ключові слова: адміністративно-правова діяльність, органи і служби у справах дітей, профілактика правопорушень, діти, неповнолітні, адміністративна відповідальність.

Аннотация

Лесько Н. В. Административно-правовая деятельность органов и служб по делам детей относительно профилактики правонарушений. - На правах рукописи.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс, финансовое право, информационное право. - Национальный университет «Львовская политехника» Министерства образования и науки, молодежи и спорта Украины, Львов, 2013.

В диссертации проведено комплексное научное исследование административно-правовой деятельности органов и служб по делам детей в сфере профилактики правонарушений. Рассмотрены вопросы формирования научного представления о профилактике правонарушений среди детей. Выяснено лингвистически-правовое содержание таких понятий, как «ребенок», «несовершеннолетний», «профилактика правонарушений», «предупреждение правонарушений», «предотвращение правонарушений».

Профилактика правонарушений среди детей определена как система социальных, правовых, педагогических, психологических, медицинских мер, осуществляемых органами и службами по делам детей, а также другими органами исполнительной власти, органами местного самоуправления с целью устранения, ликвидации, блокирования и нейтрализации детерминант противоправного поведения детей, при этом предпочтение отдается индивидуальной профилактической работе с детьми и семьями, которые оказались в сложных жизненных обстоятельствах.

Представлена общая характеристика административных правонарушений среди детей в Украине. Отмечается, что противоправный путь несовершеннолетнего часто начинается с проявлений девиантного поведения, а позже перерастает в совершение административных правонарушений. Недостаточное и несвоевременное реагирование на совершение детьми административных правонарушений приводит к формированию у них чувства безнаказанности и вседозволенности.

Констатируется, что основной задачей органов и служб по делам детей является выявление и устранение причин и условий, способствующих совершению правонарушений детьми. Указывается, что причины административной деликтности можно определить как совокупность негативных социальных явлений и процессов, которые во взаимодействии с факторами, условиями и причинами способствуют противоправным проявлениям.

Рассмотрено законодательное регулирование деятельности органов и служб по делам детей в сфере профилактики правонарушений. Важнейшим признаком системы профилактики правонарушений среди детей является наличие значительного количества субъектов профилактики, отличающихся характером, формами и методами деятельности, а также своими полномочиями. Однако главный акцент в деятельности этих учреждений сделан не на профилактике совершения первого правонарушения, а на вторичной профилактике - профилактике совершения правонарушений среди несовершеннолетних, которые уже имели проблемы с законом.

Обобщен опыт зарубежных стран в сфере профилактики правонарушений среди детей. Рассмотрены специализированные системы органов государственной власти разных стран, осуществляющие деятельность по защите прав и интересов несовершеннолетних, а также профилактику правонарушений среди детей. Указано, что важным направлением профилактической работы во многих странах является создание специальных органов с целью координации деятельности всех субъектов профилактики.

Раскрыты особенности реализации административно-правовых мер по профилактике правонарушений среди детей. Административные мероприятия для детей - это мера государственного принуждения, применяемая к правонарушителю с целью достижения профилактических целей.

Проанализирована деятельность органов внутренних дел как одного из основных субъектов административно-правовой профилактики правонарушений среди детей. В структуре органов внутренних дел выделены две основные группы субъектов профилактики правонарушений среди несовершеннолетних. К первой группе отнесены службы и подразделения, осуществляющие профилактическую работу среди несовершеннолетних, одновременно выполняя широкий круг служебных обязанностей (криминальная милиция, милиция общественной безопасности и др.). Вторая группа - службы и подразделения, которые непосредственно осуществляют профилактическую работу среди несовершеннолетних (криминальная милиция по делам детей, приемники-распределители для детей).

...