Адміністративно-правове забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

Спеціальність 12.00.07 - Адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Адміністративно-правове забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів

Березан Володимир Миколайович

Київ - 2014

Дисертація є рукопис.

Робота виконана в Міжрегіональній Академії управління персоналом.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, доцент

КУРКО Микола Нестерович,

Міжрегіональна Академія управління персоналом,

проректор з навчально-методичної роботи.

Офіційні опоненти:доктор юридичних наук, професор

ГРОХОЛЬСЬКИЙ Володимир Людвігович,

Одеський державний університет внутрішніх справ,

професор кафедри інформаційно-технічного

забезпечення ОВС та спеціальної техніки;

кандидат юридичних наук, доцент

ДОЦЕНКО Олександр Сергійович,

Національна академія внутрішніх справ,

професор кафедри управління та роботи з персоналом.

Захист відбудеться «27» березня 2014 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.142.02 Міжрегіональної Академії управління персоналом за адресою: 03039, м. Київ-39, вул. Фрометівська, 2.

З дисертацією можна ознайомитись у Міжнародному бібліотечно-інформаційному центрі ім. Ярослава Мудрого Міжрегіональної Академії управління персоналом (03039, м. Київ, вул. Фрометівська, 2).

Автореферат розісланий «24» лютого 2014 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н.П. Христинченко

Размещено на http://www.allbest.ru//

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Право громадян на мирні зібрання закріплене у Загальній декларації прав людини, прийнятій ООН у 1948 р., та національному законодавстві України. У статті 39 Конституції України визначається, що громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей. Зазначені положення в повній мірі відповідають статті 11 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини.

На сучасному етапі розвитку громадянського суспільства та правової держави політичні права, й передусім право на проведення масових заходів, набули нового змісту і поступово перетворилися, з одного боку, на дієву форму участі населення у публічній сфері життя суспільства, а з другого - стали однією з головних форм контролю громадянського суспільства за діяльністю органів державної влади, важливим засобом впливу громадян та соціальних спільнот на перебіг різноманітних суспільних процесів. З прийняттям Конституції України (1996 р.) суттєво змінився порядок проведення масових заходів (з так званого «дозвільного» на значно демократичний - «сповіщальний» («повідомний») порядок), що створило достатні умови для реалізації права громадян на мирні зібрання, кількість яких в Україні постійно зростає (з 5954 масових заходів у 1996 р., до 235768 у 2012 р.), а також волевиявлення громадянської і політичної активності населення (з 10,7 тис. учасників масових заходів у 1996 р., до 94,6 тис. у 2012 р.).

Забезпечення охорони конституційного права громадян на участь у масових заходах та окремі аспекти його реалізації досліджувалися в роботах В. В. Букача, О. В. Васьковської, В. В. Гостєва, В. В. Долежана, О. І. Кононенка, В. В. Копєйчикова, М. І. Логвиненка, В. Г. Поліщука, П. М. Рабіновича, О. Ю. Тодики, О. Ф. Фрицького та ін.

Деякі проблеми охорони громадського порядку під час проведення масових заходів, зокрема правове регулювання та профілактика правопорушень при проведенні масових заходів, правові відносини та забезпечення прав і свобод громадян у сфері громадського порядку розглядалися у наукових працях М. В. Возника, М. В. Лошицького, В. Г. Поліщука, А. В. Сергєєва, О. І. Ульянова, Д. П. Цвігуна та ін.

Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці із загальної теорії держави і права, розробки з адміністративного права та інших правових наук вітчизняних і зарубіжних вчених, серед яких: В. Б. Авер'янов, Ю. П. Битяк, М. Г. Вербенський, І. П. Голосніченко, С. Т. Гончарук, В. Л. Грохольський, Є. В. Додін, Ю. В. Дубко, C. В. Ківалов, О. П. Клюшніченко, А. Т. Комзюк, М. В. Корнієнко, Л. В. Коваль, В. К. Колпаков, М. Н. Курко, О. В. Негодченко, В. П. Пєтков, А. М. Подоляка, Х. П. Ярмакі та ін. Наукові праці перерахованих вчених-правознавців без сумніву мають важливу практичну і наукову цінність, висновки та рекомендації, що містяться в них служать вдосконаленню законодавства, правозастосовної практики. Однак, незважаючи на наявність значної кількості наукових праць, чимало питань зазначеної проблеми й дотепер залишаються недостатньо дослідженими або піддані частковому розгляду в межах більш широкої адміністративно-правової проблематики. У зв'язку з цим, виникає потреба в узагальнені нагромадженого наукою адміністративного права та іншими юридичними науками теоретичного й емпіричного матеріалу, оцінки сучасних тенденцій, виокремлення та обґрунтування на його основі рекомендацій щодо удосконалення адміністративно-правового забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів.

Зазначене свідчить про актуальність обраної теми дослідження та необхідність подальшого опрацювання й вдосконалення адміністративно-правового забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів, з урахуванням змін у національному законодавстві й тенденцій щодо реформування системи органів державної влади, зокрема, органів внутрішніх справ.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до Концепції реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1209-р, а також згідно Пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень МВС України, що потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ України на період 20102014 років, затверджених наказом МВС України від 29 липня 2010 року № 347, а також загально-академічної науково-дослідної теми ПрАТ «ВНЗ» Міжрегіональна Академія управління персоналом» - «Теоретико-методологічні засади становлення української державності та соціальна практика: політичні, юридичні, екологічні та психологічні проблеми». Тему дисертації затверджено на засіданні Вченої ради ПрАТ «ВНЗ» Міжрегіональна Академія управління персоналом» 27 листопада 2012 року (протокол № 10).

Мета і задачі дослідження. Метою є проведення комплексного дослідження з актуальних проблем адміністративно-правового забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів. За результатами дослідження розробити науково-обґрунтовані пропозиції, спрямовані на удосконалення забезпечення прав громадян на проведення масових заходів та забезпечення охорони громадського порядку і громадської безпеки під час їх проведення.

Для досягнення визначеної мети необхідно вирішити наступні задачі:

проаналізувати загально-теоретичні підходи до сутності та змісту права громадян на масові публічні заходи у демократичному суспільстві;

здійснити аналіз законодавчих та інших нормативно-правових актів, норми яких регулюють забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів;

розкрити адміністративно-правовий механізм організації та проведення масових заходів;

здійснити аналіз та визначити систему суб'єктів забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів;

висвітлити повноваження основних суб'єктів забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів;

вивчити зарубіжний досвід забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів;

сформулювати науково-обґрунтовані пропозиції з удосконалення адміністративно-правового забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у процесі забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів.

Предметом дослідження є адміністративно-правове забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів.

Методи дослідження. Методологічне підґрунтя дослідження становить сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Так, загальнонауковий діалектичний метод дозволив виявити закономірності у адміністративно-правовому регулюванні й практиці діяльності суб'єктів забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів (підрозділи 1.1-1.3). За допомогою логіко-семантичного методу визначено ознаки та сформульовано поняття громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів, уточнено ряд інших дефініцій стосовно предмета дослідження (підрозділи 1.1-1,3, 2.1, 2.3, 2.4). Порівняльно-правовий метод надав змогу визначити суб'єкти забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів, дослідити передбачені законодавством їх основні завдання та функції у сфері забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів (підрозділи 2.1-2.3, 3.1, 3.2). Аналіз і синтез, системно-структурний метод використовувалися для визначення структури та елементів системи нормативно-правового забезпечення діяльності міліції під час проведення масових заходів (підрозділи 1.2, 3.1). Методи класифікації й групування застосовувалися для дослідження функцій, форм і методів діяльності суб'єктів забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів (підрозділи 2.1-2.3,). Соціологічний і статистичний методи використано для з'ясування стану забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів, виявлення факторів, що впливають на ефективність діяльності міліції в цих умовах (підрозділи 2.4, 3.1). Застосування функціонального методу дозволило встановити основні напрями вдосконалення правових та організаційних засад діяльності суб'єктів забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів (підрозділи 2.1-2.3, 3.1, 3.2).

Нормативною та емпіричною базою дисертації стали норми Конституції України та інших законодавчих й нормативно-правових актів України, деяких міжнародно-правових документів, нормативно-правових актів МВС України, що регулюють забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів, національна та частково зарубіжна правозастосовна практика, публікації в періодичних виданнях, довідкова література, статистичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

вперше:

- розкрито зміст охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів як засіб забезпечення прав і свобод громадян, а не як владний вплив на них з боку органів державної влади з обмеження їх прав;

- аргументовано доцільність запровадження в науковий обіг і законодавче визначення терміну «масові публічні заходи»;

- досліджено та визначено механізм адміністративно-правового забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів;

- визначено систему суб'єктів забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів, висвітлено їх завдання, функції та повноваження;

- розкрито роль, місце та особливості діяльності місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування з питань забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів;

удосконалено:

- класифікацію нормативно-правових актів щодо забезпечення прав громадян на мирні зібрання;

- класифікацію нормативно-правових актів, що визначають повноваження суб'єктів забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів;

- пропозиції з удосконалення законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють порядок проведення масових заходів, а також прийняття Закону України «Про масові публічні заходи»;

дістало подальшого розвитку:

- організаційно-правові засади діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів;

- організаційно-тактичні заходи органів внутрішніх справ щодо забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів;

- форми співпраці органів внутрішніх справ з місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування щодо забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів; громадський порядок орган самоврядування

- аналіз зарубіжного досвіду забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів;

- уточнення категорій «громадський порядок», «охорона громадського порядку», «забезпечення громадського порядку», «забезпечення громадської безпеки» під час проведення масових заходів, «адміністративно-правовий механізм забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів»;

- обґрунтування провідної ролі органів внутрішніх справ серед інших суб'єктів забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів;

- удосконалення адміністративно-правового механізму забезпеченню охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані та обґрунтовані в дисертації положення, висновки і пропозиції можуть бути використані у:

правотворчій (нормотворчій) діяльності - для підготовки й уточнення низки законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів щодо забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів, а також відомчих нормативно-правових актів, що регулюють діяльність органів внутрішніх справ під час проведення масових заходів;

науково-дослідній роботі - для подальшого дослідження проблем адміністративно-правових засад проведення масових заходів, забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час їх проведення, наукового обґрунтування пропозицій для удосконалення їх правового регулювання (акт впровадження в науково-дослідну діяльність Державного науково-дослідного інституту МВС України від 17.10.2013 року);

практичній діяльності - для підвищення ефективності діяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та правоохоронних органів щодо забезпечення прав і свобод громадян на масові публічні заходи, а також забезпечення громадського порядку та громадської безпеки під час їх проведення (акт впровадження в практичну діяльність Департаменту громадської безпеки МВС України від 21.10. 2013 року);

навчальному процесі - при підготовці підручників, навчальних, навчально-методичних посібників та навчально-методичних матеріалів, а також проведенні занять з таких напрямів як: «Забезпечення прав і свобод людини», «Державне управління», «Адміністративне право України», «Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ» та інших (акти впровадження Національної Академії внутрішніх справ від 11.09.2013 року, Одеського державного університету внутрішніх справ від 15.01. 2014 року, Інституту кримінально-виконавчої служби від 06.09.2013 року та Інституту права імені князя Володимира Великого ПрАТ «ВНЗ» МАУП» від 05.09.2013 року).

Апробація результатів дисертації. Наукові положення, основні результати дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на: міжнародних науково-практичних конференціях: «ХХV Міжнародній науково-практичній конференції» (Ужгород, 27-30 листопада 2012 р.); «Формування громадянського суспільства в Російській Федерації та в країнах СНД» (Санкт-Петербург, 26 січня 2013 р.); «Реформування національного та міжнародного права» (Одеса, 1-2 лютого 2013 р.); «Реформування та розвиток науки: сучасні виклики» (Київ, 2 лютого 2013 р.); «Актуальні питання розвитку державності та правотворчої діяльності в Україні» (Харків, 2-3 лютого 2013 р.); «Актуальні питання публічного та приватного права в контексті сучасних процесів реформування законодавства» (Херсон, 26-27 квітня 2013 р.); «Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави» (Одеса, 26 квітня 2013 р.); «Боротьба з молодіжною злочинністю» (Одеса, 27 вересня 2013 р.); щорічній всеукраїнській науково-практичній конференції: «Організаційно-правові засади боротьби з правопорушеннями на транспорті» (Одеса, 14 грудня 2012 р. та 29 листопада 2013 р.); науково-практичних семінарах та засіданнях круглого столу: «Проблеми адміністративно-правової науки очима майбутніх юристів» (Донецьк, 2012 р.); «Інноваційний потенціал європейської вищої школи у глобалізаційних трансформаціях ХХІ століття» (Україна-Словаччина-Угорщина, 2012 р.); «Правова система держави: проблеми формування та перспективи розвитку», (Одеса, 2012 р.); «Проблеми службово-бойової діяльності органів внутрішніх справ України» (Сімферополь, 2013 р.); «Ефективність як підстава для зміни якості правових норм» (Москва, 2013 р.).

Публікації. Основні положення та висновки дослідження викладені у шістнадцяти наукових статтях, із яких п'ять, опубліковані у фахових вітчизняних виданнях з юридичних наук, одна - у зарубіжному науковому виданні, а також у десяти тезах доповідей на науково-практичних конференціях, семінарах.

Структура роботи. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, що містять дев'ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (205 найменувань) та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 287 сторінок, із них основного тексту - 200 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі дається загальна характеристика роботи, обґрунтовуються актуальність теми дослідження, зазначається зв'язок роботи з науковими програмами, планами, визначаються його мета та основні задачі, об'єкт, предмет, методологічні та теоретичні засади, висвітлюється наукова новизна, формулюються теоретичне і практичне значення одержаних результатів, ступінь їх апробації.

Розділ 1 «Теоретико-правові засади забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів» складається з трьох підрозділів у яких проаналізовано загально-теоретичні підходи та демократичні традиції до забезпечення права громадян на проведення масових заходів, адміністративно-правове регулювання охорони громадського порядку та громадської безпеки під час їх проведення, механізм організації й проведення масових заходів, їх класифікація.

У підрозділі 1.1 «Право громадян на масові публічні заходи як демократичний інститут сучасного суспільства» визначено, що зміни, які відбуваються у суспільно-політичному житті України, щорічне зростання кількості масових заходів, особливо громадсько-політичного характеру, потребує відповідних новацій у підходах до забезпечення прав і свобод громадян на масові заходи, охорони громадського порядку та громадської безпеки під час їх проведення.

Наголошено, що держава не лише визнає і поважає право громадян на мирні зібрання, а й зобов'язана сприяти реалізації цього права. Зокрема, одним із напрямів сприяння реалізації права на масові заходи є адміністративно-правове забезпечення порядку їх проведення, а також охорони громадського порядку, громадської безпеки під час таких заходів. Реальність забезпечення цих прав має підтверджуватись цілою низкою гарантій - засобів, способів та умов.

Запропоновано, для реалізації закріпленого у ст. 39 Конституції України права громадян збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, ввести у науковий обіг, і в законодавче регулювання, і у подальшому використовувати об'єднуюче поняття - право на «масові публічні заходи», яке більш чітко визначає зміст, сутність та спрямованість усіх передбачених Основним Законом масових заходів, оскільки воно акцентує увагу саме на наявності публічного інтересу в процесі їх організації та проведення.

Звернуто увага на те, що право громадян на масові публічні заходи сприяє зростанню й поширенню політичної активності громадян, забезпечує задоволення їх прав і законних інтересів, виступає засобом суспільного контролю за діяльністю влади, є необхідною передумовою формування дієвих інститутів громадянського суспільства, а також одним з головних каналів так званого «зворотного зв'язку» у будь-якій соціальній системі, без якого остання не може функціонувати ефективно.

Констатовано, що останнім часом в нашій країні значно зросла політична активність як різних громадських організацій, так і окремих соціальних груп та громадян. Зокрема, якщо у 1996 році в масових публічних заходах взяло участь 14,1 млн. людей, то у 2012 році - 94,6 млн.

У підрозділі 1.2 «Адміністративно-правове регулювання охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів» підкреслено, що адміністративно-правове регулювання являє собою цілеспрямований організаційно-нормативний вплив на суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів за допомогою правових засобів. Правове регулювання охоплює специфічну діяльність органів державної влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, правоохоронних органів, пов'язану з розробленням юридичних настанов, встановленням певних правил поведінки та визначенням юридичних засобів підготовки, проведення та припинення масових заходів.

Наголошено, що у такому складному соціальному явищі, як охорона громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів, використовується широкий комплекс правових норм з різних галузей права, насамперед адміністративного. За скоєння адміністративних правопорушень у вказаній сфері передбачено Кодексом України про адміністративні правопорушення адміністративну відповідальність.

Дано визначення адміністративно-правового регулювання охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів під яким запропоновано розуміти насамперед, гарантії правильного застосування правових норм; систему правових, економічних, ідеологічних, моральних вимог, умов і засобів, спрямованих на законне й обґрунтоване застосування права, охорону прав та інтересів усіх суб'єктів правозастосовної діяльності.

Підкреслено, що забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів здійснюється шляхом вироблення і реалізації державної політики у цій сфері, яка повинна спрямовуватись на реалізацію прав і свобод громадян, створення і підтримку необхідного рівня охорони громадського порядку та безпеки, здійснення на підставі законів заходів нормативно-правового, організаційного, правоохоронного, морально-виховного та іншого характеру, адекватних загрозам життєво важливим інтересам особи, суспільства та держави.

У підрозділі 1.3 «Адміністративно-правовий механізм організації та проведення масових заходів, їх класифікація» висвітлено проблеми, які ускладнюють механізм організації та проведення масових заходів.

Наголошено, що механізм реалізації права громадян збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації є досить складним та містить цілу низку різноманітних складників (компонентів): політичну, соціальну, правову, духовно-культурну та психологічну. В механізмі організації та проведення масових заходів виділяється фінансово-економічна складова, оскільки проведення масових заходів, по-перше, вимагає певних витрат від учасників та організаторів; по-друге, потребує певних витрат та зусиль від органів державної влади та органів місцевого самоврядування; по-третє, може певним чином впливати на необхідність зміни транспортних потоків, маршрутів руху, режиму роботи житлово-комунальних служб, зумовлює необхідність залучення для охорони громадського порядку та громадської безпеки великої кількості працівників міліції (лише у 2012 році було задіяно 1,2 млн. працівників), окремих бригад швидкої допомоги, облаштування тимчасових медичних пунктів, організації прибирання території з залученням додаткових працівників та технічних засобів, тобто, все це зазвичай тягне за собою використання додаткових коштів, не передбачених у місцевому й державному бюджетах.

Адміністративно-правовий механізм організації та проведення масових заходів визначено як систему нормативно-правових та інституційно-організаційних елементів, які у своїй сукупності та взаємодії, забезпечують здійснення громадянами контролю за діяльністю органів публічної влади шляхом формування і висування (проголошення) відповідних вимог у процесі проведення масових заходів, сприяють вияву їх громадсько-політичної активності та публічному висловленню колективного ставлення до певних подій, фактів та рішень, що мають суспільне значення, та реалізації інших прав і свобод.

Доведено, що адміністративно-правовий механізм поділяється на два блоки. До першого блоку віднесено систему конституційно-правових норм, які встановлюють правові основи і порядок організації та проведення масових заходів (норми Конституції України, міжнародних договорів та інших міжнародно-правових документів, згоду на обов'язковість яких дала Верховна Рада України або до яких приєдналася Україна, в законодавчих та підзаконних актах). Другий блок складають державні та недержавні інституції, на які покладається створення належних умов для реалізації громадянами права на мирні зібрання, сприяння проявам політичної активності громадян під час масових заходів, а також здійснення контролю за їх проведенням та забезпечення правопорядку, недопущення порушення прав інших осіб у процесі їх здійснення.

Підкреслено, що важливе значення для належного забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів має їх класифікація. На підставі аналізу нормативно-правових актів та різних поглядів фахівців, автор масові заходи поділяє на: суспільно-політичні, метою яких є досягнення суспільно-політичних цілей, задоволення потреб, що стосуються вимог до влади, задоволення певних політичних вимог як на місцевому, так і на загальнодержавному рівні; релігійні, які мають на меті відправлення релігійних обрядів; спортивні, які проводяться як правило організовано; розважальні, метою яких є задоволення потреб населення у відпочинку.

Багато інших масових заходів класифікується відповідно до специфіки їх організації та проведення. Зокрема до таких заходів дисертант відносить: мітинг, похід, демонстрація, парад, маніфестація, страйк, пікетування, акція. За способом організації масові заходи у роботі поділяються на регламентовані, неформальні та змішані. За представництвом учасників і статусом проведення, на: міжнародні, загальнодержавні та місцеві.

Розділ 2 «Адміністративно-правова діяльність суб'єктів забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів» складається з чотирьох підрозділів, у яких визначається система суб'єктів забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів, їх повноваження; організаційно-правові засади діяльності та організаційно-тактичні заходи органів внутрішніх справ щодо забезпечення охорони громадського порядку та безпеки під час їх проведення.

У підрозділі 2.1 «Система суб'єктів забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів, їх повноваження» обґрунтовано, що під системою суб'єктів забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів слід розуміти сукупність органів державної влади та місцевого самоврядування, які утворюють єдине ціле і взаємодіють один з одним, а також з навколишнім середовищем (неурядовими установами, організаціями; профспілками; громадськими організаціями; партіями; населенням та ін.), з метою забезпечення належної організації проведення масових заходів. Така система являє собою цілісний комплекс відмежованих, водночас взаємопов'язаних і взаємодіючих органів державної влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, правоохоронних органів та інших суб'єктів, які утворюють єдність із суспільством.

Виходячи з положень Конституції України та інших законодавчих актів, автор суб'єкти забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів поділяє на такі категорії: 1) органи державної влади, які визначають політику і регулюють суспільні відносини у сфері забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів (Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України); 2) місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, які завчасно повідомляються про проведення масових заходів, і вразі необхідності, звертаються до суду про заборону проведення масових заходів. Крім того, на місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування покладається забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів; 3) міністерства, органи, служби, установи, які безпосередньо виконують завдання щодо забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів; 4) органи, установи, організації, об'єднання і окремі громадяни, які надають допомогу з забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів.

У підрозділі 2.2 «Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування як суб'єкти забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів» визначено, що громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються місцеві державні адміністрації чи органи місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей (ст. 39 Конституції України).

Наголошено, що аналіз повноважень діяльності місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів дає підстави стверджувати, що ці суб'єкти, згідно чинного законодавства є основними організаторами з забезпечення належного проведення масових заходів та можуть звертатися до суду про заборону їх проведення.

Визначено проблеми взаємодії між місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування (їх службами, підрозділами) та органами внутрішніх справ. Зокрема, інформація про отримання повідомлень, які надходять до цих органів від організаторів масових заходів, не завжди вчасно доводиться, а інколи взагалі не доводиться до органів внутрішніх справ, що у свою чергу призводить до неналежної підготовки з забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення таких заходів.

Запропоновано, з метою усунення вказаних недоліків та удосконалення діяльності місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування щодо забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів: 1) внести зміни і доповнення до Законів України «Про місцеві державні адміністрації», «Про місцеве самоврядування», де чітко визначити, що місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування не тільки забезпечують, а й відповідають за належну організацію охорони громадського порядку та громадської безпеки на території обслуговування; 2) прийняти Закон України «Про масові публічні заходи», в якому чітко визначити права й обов'язки місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування та органів внутрішніх справ щодо забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів; 3) забезпечити чітку взаємодію між місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування та органами внутрішніх справ щодо забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів, шляхом запровадження інституту уповноважених представників зазначених органів, визначенням їх прав та обов'язків.

У підрозділі 2.3 «Організаційно-правові засади діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів» наголошено, що узагальнення практики діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів дає підстави говорити про те, що ефективна діяльність за цих умов можлива лише при комплексному використані організаційно-правових і тактичних форм та методів їх діяльності.

У роботі автор розглядає громадський порядок як стан соціальної урегульованості, при якому забезпечується життя, здоров'я громадян, їх права та свободи, громадський спокій, мораль, людська гідність та ін. Виходячи з цього зазначається, що громадський порядок як об'єкт адміністративно-правової охорони в умовах проведення масових заходів визначається як соціально-правова категорія, що забезпечує умови реалізації громадянами конституційних прав і свобод в обстановці спокою та нормального спілкування в громадських місцях і поза ними. Громадський порядок та його охорона знаходяться у тісному взаємозв'язку і взаємодії з іншими сферами суспільних відносин, зокрема з громадською безпекою, яка у правоохоронній практиці означає відсутність небезпеки, тобто загрози заподіяння шкоди будь-кому, перш за все людям та їх майну.

Визначено, що проблемою сьогодення є не урегульованість діяльності міліції у разі порушення правил проведення масових заходів. Рішення про припинення масового заходу приймає керівник органу внутрішніх справ, але, які саме заходи він повинен вжити, у законодавчих, підзаконних та відомчих нормативно-правових актах чітко не визначається. Пропонується цю проблему вирішити на законодавчому рівні.

У підрозділі 2.4 «Організаційно-тактичні заходи органів внутрішніх справ по забезпеченню охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів» визначено, що тактика - це сукупність засобів, прийомів і способів для досягнення поставленої мети. Тактика охоплює багато сторін практичної діяльності і суспільних відносин, широко застосовується в політиці та економіці, у військовій справі й плануванні, управлінні та інших галузях практичної діяльності. Сутністю тактики охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів є вибір, визначення шляхів та засобів, форм і способів діяльності органів внутрішніх справ, які більш за все відповідають конкретній обстановці і спрямовані на успішне вирішення поставленого завдання.

Наголошено, що тактика не дає готових і однозначних рецептів забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів. Її цінність полягає у виробленні основних, найбільш важливих положень і правил, виконуючи які, суб'єкт приймає самостійне рішення, що відповідає конкретним умовам оперативної обстановки.

Підкреслено, що характер масових заходів та їх особливості вимагають оперативності й готовності керівників органів внутрішніх справ до прийняття дієвих рішень з організації охорони громадського порядку та громадської безпеки під час їх проведення. Відсутність необхідного правового регулювання, обґрунтованих методичних рекомендацій з цих питань, знижують активність і ефективність дій працівників органів внутрішніх справ та приводить до прийняття іноді неправильних та не зовсім виважених управлінських рішень.

Організаційно-тактичні заходи органів внутрішніх справ щодо забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів автор поділяє на три етапи: підготовчий, виконавчий і заключний. Визначені етапи детально охарактеризовано і розглянуто тактику діяльності органів внутрішніх справ на кожному етапі.

Зазначається, що глибокий і всебічний аналіз різних явищ і процесів у правоохоронній сфері, сприятиме своєчасному виявленню проблем, тенденцій, протиріч в організації охорони громадського порядку під час проведення масових заходів, правильному оцінюванню і прогнозуванню розвитку подій, пошуку шляхів й засобів їх вирішення.

Розділ 3 «Шляхи удосконалення забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів» складається з двох підрозділів, у яких досліджено напрями удосконалення адміністративно-правового механізму забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів та зарубіжний досвід такої діяльності.

У підрозділі 3.1 «Напрями удосконалення адміністративно-правового механізму забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів» наголошено, що у зв'язку із збільшенням кількості масових заходів у державі та з метою неухильного дотримання прав і свобод громадян виникає нагальна потреба у вдосконаленні адміністративно-правового механізму забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів.

У роботі охарактеризовано історичний, політичний та правовий аспекти адміністративно-правового механізму як один із складових елементів управління суспільством.

Обґрунтовується позиція автора, що лише конституційними нормами визначити порядок проведення масових заходів, а тим більше, забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час їх проведення, не можливо. Констатується, що на жаль, в Україні немає закону, який би регламентував суспільні відносини у процесі забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів. Наголошується, що у більшості європейських країн, подібні закони активно застосовуються на державному та муніципальному рівнях.

Зазначено, що ефективність адміністративно-правового механізму забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів можна підвищити шляхом: виваженого, науково обґрунтованого, чіткого правового регулювання порядку проведення масових заходів та забезпечення охорони громадського порядку і громадської безпеки під час їх проведення; проведення якомога швидше реформи системи правоохоронних органів держави, чітко розмежувавши їх завдання, функції і повноваження; чіткого розмежування компетенції керівників органів внутрішніх справ різного рівня, передавши більше повноважень організаційно-тактичного характеру на місця, водночас посиливши міру відповідальності цих керівників за стан справ на території обслуговування; нормативного визначення форм і методів взаємодії між місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування та органами внутрішніх справ під час забезпечення охорони громадського порядку і громадської безпеки при проведені масових заходів.

У підрозділі 3.2 «Зарубіжний досвід забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів» зазначається, що євроінтеграція українського суспільства зумовлює необхідність проведення суттєвих змін в державі, проведення реформування і побудови якісно нової системи органів державної влади, приведення їх у відповідність до європейських стандартів та принципів, пошуку та впровадження нових підходів, форм та методів їх діяльності у сфері забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів, забезпечення прав і свобод людини й громадянина. Саме тому, важливого теоретичного та практичного значення набуває досвід діяльності країн світу у цьому напрямі.

Акцентовано увагу на тому, що в розвинених країнах використовуються різноманітні моделі забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів. Проведено їх групування за спільними ознаками. За ступенем підпорядкованості вони поділяються на три типи: централізована (Франція, Італія, Польща, Данія, Ізраїль, Норвегія, Португалія, Фінляндія, Швеція та ряд інших держав), напівцентралізована (Австралія, Австрія, Бразилія, Великобританія, Німеччина та деякі інші країни) та децентралізована (Швейцарія, США, Японія) моделі. Наразі, в сучасних зарубіжних поліцейських системах виділяють дві тенденції: 1) системи, які децентралізовані, намагаються включити в себе механізми централізації; 2) системи, що в історичному процесі були централізовані, намагаються, наскільки це можливо на місцевому рівні, внести елементи децентралізації. Важливу роль у цьому відіграє економічний фактор і бажання держави перекласти тягар витрат з утримання поліції на місцеві громади.

Підкреслено, що більш ефективною визначається централізована модель управління у цій сфері, оскільки саме у такому випадку можливо досягнути чітко налагоджених форм зв'язку між окремими підрозділами поліції, встановити та реалізувати єдині для усіх підрозділів поліції правила діяльності з забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів. Децентралізована ж модель управління поліцією може бути ефективною тільки за умов високої правосвідомості населення, чіткого дотримання усіх правил під час проведення масових заходів.

Наголошено, що сьогодні, враховуючи зарубіжний досвід, в Україні необхідно, у першу чергу, звернути увагу на забезпечення системності, злагодженості та послідовності дій усіх суб'єктів забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів, вироблення єдиної національної стратегії щодо форм та методів забезпечення прав і свобод громадян, здійснення ефективного контролю в місцях проведення масових заходів та на законодавчому рівні урегулювати порядок проведення масових публічних заходів.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляються в адміністративно-правовому забезпечені охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів. Визначається низка наукових понять і категорій, тлумачиться чинне національне законодавство, міжнародно-правові акти, а також законодавчі акти окремих зарубіжних держав, сформульовано пропозиції з удосконалення визначеної проблеми. Найбільш важливими є такі висновки:

1. Право на масові публічні заходи в західній правовій доктрині розглядається і як невід'ємна складова частина принципу верховенства права в цілому, і як складова демократії зокрема, і як прояв активності громадянського суспільства. Право людини і громадянина на свободу зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій визрівало в контексті розвитку суспільно-правової думки, пов'язаної з демократичними традиціями, ідеями природного права. Забезпечення права людей на проведення мирних масових заходів передбачає створення всіх необхідних умов і засобів для участі громадян, їх об'єднань у суспільно-політичному житті держави. Це одна з форм безпосередньої демократії, яка дозволяє політично-активним громадянам оперативно впливати на перебіг різноманітних процесів в суспільстві й державі, забезпечує можливості фактично постійної участі в політичному житті, безперервної реалізації народом своєї влади.

2. Право людей на мирні зібрання та проведення масових заходів закріплене як в міжнародних нормативно-правових актах, так і в національних законодавчих актах багатьох держав світу. В Україні це право передбачено ст. 39 Конституції України. Запропоновано ввести у науковий обіг та закріпити на законодавчому рівні об'єднуюче поняття - «право на масові публічні заходи», яке більш чітко розкриває сутність, зміст та особливості усіх передбачених Основним Законом України масових заходів (право громадян збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації) та акцентує увагу саме на наявності публічного інтересу в процесі організації та проведенні таких заходів.

Для ефективного застосування адміністративних та правоохоронних заходів із забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів потрібно на рівні підзаконних нормативно-правових актів визначити межі та гарантії здійснення права громадян на масові публічні заходи, визначити систему відповідальності всіх суб'єктів як посадових осіб, представників органів внутрішніх справ, так і організаторів та учасників вказаних заходів.

3. Розкриваючи адміністративно-правовий механізм організації та проведення масових заходів запропоновано розуміти його як систему нормативно-правових та інституційно-організаційних елементів, які, у своїй сукупності та взаємодії, забезпечують здійснення громадянами контролю за діяльністю органів публічної влади шляхом формування і висування (проголошення) відповідних вимог у процесі проведення масових публічних заходів, сприяють вияву їх громадсько-політичної активності та публічному висловленню колективного ставлення до певних подій, фактів та рішень, що мають суспільне значення, а також реалізації інших прав і свобод громадян.

4. Система суб'єктів забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів - це сукупність органів державної влади і місцевого самоврядування утворюючих єдине ціле і взаємодіючих один з одним, а також з навколишнім середовищем (неурядовими установами, організаціями; профспілками; громадськими організаціями; партіями; населенням та ін.), з метою забезпечення належної організації проведення масових публічних заходів. Така система є також цілісним комплексом відмежованих, водночас взаємопов'язаних і взаємодіючих органів державної влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, правоохоронних органів та інших суб'єктів, які утворюють єдність із суспільством.

5. З огляду на те, що місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування не завжди повідомляють органи внутрішніх справ про проведення масових заходів, пропонується: 1) внести зміни і доповнення до Законів України «Про місцеві державні адміністрації» і «Про місцеве самоврядування», де чітко визначити, що місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування не тільки забезпечують, а й відповідають за належну організацію охорони громадського порядку та громадської безпеки на території обслуговування; 2) прийняти Закон України «Про масові публічні заходи», в якому чітко визначити права й обов'язки місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування та органів внутрішніх справ щодо забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів; 3) забезпечити чітку взаємодію між місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування та органами внутрішніх справ щодо забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів, шляхом запровадження інституту уповноважених представників зазначених органів, визначенням їх прав та обов'язків.

Основний зміст діяльності органів внутрішніх справ під час проведення масових заходів полягає у створені найбільш сприятливих умов їх проведення і недопущення порушень громадського порядку та громадської безпеки. Під громадським порядком як об'єктом адміністративно-правової охорони в умовах проведення масових заходів пропонується розуміти соціально-правову категорію, що забезпечує умови реалізації громадянами конституційних прав і свобод в обстановці спокою та нормального спілкування в громадських місцях і поза ними. Громадська безпека при проведенні масових заходів розглядається як система нормативно-врегульованих суспільних відносин, спрямованих на запобігання небезпечних наслідків для життя, здоров'я, прав і законних інтересів громадян, спокою населення, поваги до громадської моральності, честі та гідності людини.

6. Євроінтеграція українського суспільства зумовлює необхідність проведення суттєвих змін в державі, проведення реформування і побудови якісно нової системи органів державної влади, приведення їх у відповідність до європейських стандартів та принципів, пошуку та впровадження нових підходів, форм та методів їх діяльності у сфері забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів, забезпечення прав і свобод людини й громадянина. Кожна країна характеризується своєю моделлю забезпечення громадської безпеки під час проведення масових заходів, які умовно можна згрупувати на: централізовану, напівцентралізовану та децентралізовану. З урахуванням сьогодення, найбільш ефективною визнається централізована модель. У більшості зарубіжних держав прийнято спеціальні закони щодо проведення масових заходів.

7. Для ефективного захисту та охорони прав і свобод людини під час проведення масових заходів, а також забезпечення громадського порядку та безпеки необхідно: привести відомчі нормативно-правові документи МВС України в сфері забезпечення громадського порядку та безпеки громадян під час проведення масових заходів у відповідність до вимог Керівних принципів зі свободи мирних зібрань Бюро з демократичних інститутів та прав людини ОБСЄ і Ради Європи; здійснювати моніторинг випадків порушень прав людини під час проведення масових заходів та проводити ефективні розслідування таких порушень; залучати фахівців міжнародних інституцій та правозахисних організацій до розробки та проведення спеціалізованих тренінгів для працівників міліції з урахуванням європейського досвіду та міжнародних стандартів з прав людини.