Адміністративно-юрисдикційна діяльність адміністративного суду в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міжрегіональна академія управління персоналом

Коротких Андрій Юрійович

АДМІНІСТРАТИВНО-ЮРИСДИКЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ В Україні

Спеціальність 12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ - 2014

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.

Науковий керівник:	кандидат юридичних наук Кравченко Ірина Сергіївна, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, доцент кафедри адміністративного права, процесу та адміністративної діяльності.
Офіційні опоненти:	доктор юридичних наук, старший науковий співробітник шопіна Ірина Миколаївна, Державний науково-дослідний інститут МВС України, начальник 2-го науково-дослідного відділу науково-дослідної лабораторії проблем правового забезпечення діяльності ОВС;
	кандидат юридичних наук Мироненко Тетяна Євгенівна, Національна академія прокуратури України, директор інституту підготовки кадрів.

Захист відбудеться 27 березня 2014 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.142.02 Міжрегіональної Академії управління персоналом (03039, Київ-39, вул. Фрометівська, 2).

З дисертацією можна ознайомитись у Міжнародному бібліотечно-інформаційному центрі ім. Ярослава Мудрого Міжрегіональної Академії управління персоналом (03039, м. Київ, вул. Фрометівська, 2).

Автореферат розісланий 24 лютого 2014 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Н.П. Христинченко

Размещено на http://www.allbest.ru/

Загальна характеристика роботи

адміністративний суд юрисдикція статус

Актуальність теми. Якісний стан правосуддя є однією з умов демократичної та правової держави, де права, свободи та інтереси людини визначають її зміст і спрямованість. Держава в особі уповноважених державних органів, зокрема судової влади, вживає заходів щодо контролю за дотримання проголошених законом цінностей шляхом реалізації правосуддя.

Вивчення судової практики свідчить про існування значної кількості матеріальних та процесуальних недоліків законодавства України, що автоматично виключає можливість здійснення ефективного правосуддя. На сьогоднішній день адміністративне судочинство не повною мірою відповідає реаліям сучасного життя. Збільшення за останні роки кількості публічно-правових спорів, затягування процесу розгляду адміністративних справ є наслідком судових помилок, серед яких слід виділити порушення правил підвідомчості справ, неповне дослідження обставин справи, недотримання вимог складання процесуальних документів судом тощо, що прямо пропорційно впливає на ефективність роботи адміністративного суду.

Аналізуючи статистичні дані ефективності здійснення правосуддя адміністративними судами, спостерігаємо тенденцію до її зменшення. Наприклад, за перше півріччя 2013 року апеляційні адміністративні суди розглянули 511 191 справу, що становить 46 % загальної кількості справ, що перебували на розгляді, а в першому півріччі 2012 року - 567 495. Значна частина справ і матеріалів не знайшли свого вирішення - 54 % (600 025), це на 7 % більше, ніж у 2012 році - 47 % (505 678). Отже, діяльність адміністративних судів повинна бути більш продуктивнішою. З метою її удосконалення необхідно вжити всіх необхідних заходів по виявленню негативних факторів, які впливають на ефективність роботи адміністративних судів, розробити ряд рекомендацій щодо їх усунення, запропонувати шляхи удосконалення адміністративного процесуального законодавства в рамках відповідних програм, проектів, які спрямовані на покращення здійснення правосуддя. Одним з таких є Проект Twinning «Підвищення ефективності та якості управління адміністративних судів в Україні», який був розроблений з метою вивчення європейського досвіду функціонування адміністративних судів, впровадження у національну систему правосуддя відповідних навчальних програм для суддів та вирішення нагальних проблем в організації діяльності адміністративного суду, підвищення ефективності суддівського самоврядування, удосконалення законодавства про адміністративне судочинство тощо. Проте не всі рекомендації експертів, які були визначені в цьому Проекті, реалізовані адміністративними судами України, що є переконливим доказом доцільності нашого дослідження.

Необхідно відмітити, що незважаючи на достатню кількість досліджень, окремі питання адміністративно-юрисдикційної діяльності адміністративного суду вивчено фрагментарно. До сьогодні не в повній мірі досліджено правовий статус адміністративного суду як суб'єкта адміністративної юрисдикції, його місце в системі інших суб'єктів адміністративної юрисдикції. Додаткову увагу необхідно приділити проблемам розмежування компетенції між адміністративними та іншими судами. Комплексного дослідження потребують особливості розгляду окремих категорій справ адміністративними судами. Крім того, недостатня законодавча регламентація адміністративного процесу створює простір для трактування норм закону судом на власний розсуд, що обумовлює винесення незаконного по справі рішення.

Окремі аспекти зазначеної проблематики знайшли своє відображення у наукових працях фахівців різних галузей права, серед яких: В.Б. Авер'янов, С.С. Алексєєв, С.М. Алфьоров, О.М. Бандурка, С.Ю. Беньковський, В.В. Бондар, І.Л. Бородін, Ю.П. Битяк, П.Т. Василенков, С.В. Ващенко, І.П. Голосніченко, Є.Ф. Демський, Є.В. Додін, А.П. Клюшніченко, І.С. Кравченко, Л.В. Коваль, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, С.О. Короєд, В.І. Курило, М.Н. Курко, Д.М. Лук'янець, Т.Є. Мироненко, Д.М. Павлов, В.М. Плішкін, А.М. Подоляка, Т.О. Проценко, А.О. Селіванов, О.О. Сорока, Г.Б. Супрун, Р.Є. Строцький, В.С. Стефанюк, М.М. Тищенко, Ю.А. Тихомиров, В.О. Шамрай, М.Я. Швець, І.М. Шопіна, Є.В. Чаку та інші. Їх праці і стали науковим підґрунтям дисертаційного дослідження. Однак більшість питань, пов'язаних з адміністративно-юрисдикційною діяльністю адміністративного суду, залишилися поза увагою вчених-адміністративістів, відповідно залишились невирішеними проблеми теоретичного, організаційного і правового характеру у цій сфері.

Таким чином, необхідність удосконалення адміністративно-юрисдикційної діяльності адміністративного суду в Україні, відсутність комплексних наукових досліджень цієї проблематики, недосконалість правового регулювання у цій сфері обумовлюють актуальність теми дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до наукової теми «Актуальні проблеми державотворення, правотворення та правозастосування» (державний реєстраційний номер 0112U003550), дослідження якої здійснюється в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ. Її проблематика безпосередньо випливає з положень Концепції вдосконалення судочинства для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, затвердженої Указом Президента України від 10.05.2006 р. № 361.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у розкритті сутності організації та діяльності суду як суб'єкта адміністративної юрисдикції на основі аналізу норм адміністративно законодавства, напрацювань вчених-адміністративістів та здобутків судової практики.

Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні задачі:

- визначити сутність адміністративної юрисдикції як виду юридичної діяльності;

- окреслити систему суб'єктів адміністративної юрисдикції, розкрити сутність їх правового статусу;

- з'ясувати особливості функціонування адміністративного суду серед інших суб'єктів адміністративної юрисдикції;

- уточити зміст компетенції адміністративного суду при розгляді публічно-правових спорів та визначити правову природу «публічно-правових спорів», який підвідомчий адміністративному суду;

- охарактеризувати структуру правового статусу адміністративного суду;

- розкрити сутність господарської, конституційної юрисдикцій та юрисдикції загальних судів, визначити їх співвідношення із адміністративною юрисдикцією;

- з'ясувати сутність і правову природу інституту «публічної служби»;

- виявити процесуальні особливості розгляду адміністративним судом окремих категорій підвідомчих йому справ;

- окреслити перспективи удосконалення механізму здійснення правосуддя адміністративним судом та внести ряд пропозицій щодо удосконалення інституту «адміністративної юрисдикції».

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають при здійснені юрисдикційної діяльності адміністративним судом.

Предмет дослідження становлять теоретичні і практичні проблеми організації та діяльності адміністративного суду як суб'єкта адміністративної юрисдикції в Україні.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження складають наступні методи наукового пізнання: порівняльний, формально-логічний, системно-структурний, логіко-семантичний, метод моделювання, аналізу судової практики.

Використання порівняльно-правового методу дало змогу виділити позитивні риси організації судової системи зарубіжних країн (підрозділ 2.2). За допомогою формально-логічного методу розкрито сутність адміністративної юрисдикції (підрозділ 1.1); визначено місце адміністративного суду в системі суб'єктів адміністративної юрисдикції (підрозділ 1.3). Системно-структурний метод дозволив узагальнити систему суб'єктів адміністративної юрисдикції (підрозділ 1.2); визначити правовий статус адміністративного суду (підрозділ 2.1). Логіко-семантичний метод застосовано при аналізі та поглибленні понятійного апарату адміністративного законодавства (підрозділи 1.1, 2.1). Метод моделювання сприяв внесенню пропозицій щодо вдосконалення норм адміністративного законодавства (підрозділ 1.3, розділи 2, 3). Метод аналізу судової практики допоміг здійснити аналіз судової практики щодо здійснення правосуддя в окремих категорій адміністративних справ, підвідомчих адміністративному суду (підрозділи 2.3, 3.1-3.3).

Нормативно-правову основу дослідження становлять акти національного законодавства, зокрема Конституція України, Кодекс адміністративного судочинства України, Закон України «Про судоустрій і статус суддів», Митний кодекс України, Кодекс законів про працю України, Закони України «Про звернення громадян», «Про прокуратуру» «Про міліцію», «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», «Про виконавче провадження»; підзаконні нормативно-правові акти: Укази Президента України «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування», «Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні», «Про вдосконалення мережі адміністративних судів України», Постанова Верховної Ради України «Про Концепцію судово-правової реформи в Україні» та інші нормативно-правові акти.

Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичного застосування норм закону та підзаконних актів, політико-правова публіцистика, судова практика, довідкові видання, статистичні дані.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дане дисертаційне дослідження є першим у вітчизняній юридичній науці адміністративного права комплексним правовим дослідженням особливостей юрисдикційної діяльності адміністративного суду в Україні. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд наукових положень і висновків:

вперше:

- використовуючи метод комбінаторного аналізу, представлено авторську позицію щодо визначення адміністративно-юрисдикційної діяльності адміністративного суду, під якою слід розуміти передбачену чинним адміністративним законодавством систему повноважень адміністративного суду щодо розгляду та вирішення публічно-правових спорів, пов'язаних з реалізацією суб'єктом владних повноважень владно-управлінських функцій, крім тих, які відносяться до інших видів юрисдикції, та застосування заходів адміністративно-правового примусу шляхом винесення юридично обов'язкового рішення;

- комплексно охарактеризовано систему суб'єктів адміністративної юрисдикції в Україні у межах: 1) адміністративно-деліктного провадження; 2) дисциплінарного провадження; 3) провадження за скаргами громадян; 4) провадження адміністративних справ у порядку адміністративного судочинства;

- системно досліджено зміст компетенції адміністративного суду при розгляді: 1) спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, їх проходження, звільнення з публічної служби; 2) справ щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб; 3) спорів, які виникають між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

удосконалено:

- критерії розмежування компетенції між адміністративним та іншими судами, а також іншими органами адміністративної юрисдикції, до основних з яких необхідно віднести: 1) предмет відання; 2) суб'єктивний склад підвідомчих спорів;

- системний підхід до визначення ознак спору з приводу прийняття громадян на публічну службу, їх проходження, звільнення з публічної служби, до яких відносимо такі: 1) підставою спору є порушення порядку прийняття, проходження та звільнення з публічної служби; 2) суб'єктами такого спору, з однієї сторони, є орган публічної служби, з іншої - державний службовець (посадова особа місцевого самоврядування) або кандидат на посаду в публічній службі; 3) предметом спору є рішення керівника державного органу, що може стосуватися призначення, переведення на іншу посаду, притягнення до відповідальності, стягнення заробітної плати, звільнення з посади тощо або дій (бездіяльності) суб'єктів владних повноважень; 4) строк звернення до суду щодо вирішення цих видів спорів становить один місяць;

- систему суб'єктів адміністративної юрисдикції, зокрема визначені перспективи реформування системи органів державної влади шляхом зміни структури органів виконавчої влади з поступовим переходом від галузевого до функціонального принципу побудови міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та відповідним скороченням їх чисельності;

дістали подальшого розвитку:

- розуміння сутності адміністративної юрисдикції як виду юридичної діяльності, а саме: визначення її характерних ознак та встановлення критеріїв співвідношення з адміністративною юстицією;

- характеристика компетенції адміністративного суду через призму стадійності провадження справи: 1) звернення до адміністративного суду та відкриття провадження; 2) підготовче провадження; 3) судовий розгляд справи; 4) прийняття по справі рішення; 5) повідомлення заінтересованих осіб про прийняте рішення та його виконання; 6) оскарження рішення в апеляційному порядку; 7) оскарження рішення в касаційному порядку; 8) перегляд справ ВСУ у визначених законодавством випадках;

- дослідження процесуальних особливостей розгляду адміністративним судом окремих категорій підвідомчих справ.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес, зокрема:

- у науково-дослідній роботі - положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки питань щодо ефективної організації суб'єктів адміністративної юрисдикції, зокрема адміністративного суду;

- у правотворчій діяльності - наведені пропозиції потребують закріплення в адміністративному законодавстві, що сприятиме систематизації правової основи механізму відправлення правосуддя адміністративними судами;

- у правозастосовній діяльності суддів - використання одержаних результатів дозволить усунути конфлікти судової практики у діяльності адміністративного суду (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у практичну діяльність Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2014 р.);

- у навчальному процесі - у юридичних та інших навчальних закладах під час вивчення дисциплін «Адміністративне право», «Адміністративний процес», «Судові та правоохоронні органи України», при написанні підручників, монографій, науково-практичних посібників, розробці методичних рекомендацій, а також під час викладення лекційного матеріалу та при проведенні семінарських занять (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у навчальний процес Харківського національного університету внутрішніх справ від 17.01.2013 р.).

Апробація результатів дисертації. Роботу виконано й обговорено на кафедрі адміністративного права, процесу та адміністративної діяльності органів внутрішніх справ Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ.

Ключові теоретичні положення й практичні рекомендації оприлюднені в наукових доповідях і повідомленнях на науково-теоретичних і науково-практичних конференціях: «Юридична наука: виклики і сьогодення» (м. Одеса, 2-3 серпня 2013 р.), «Правові системи суспільства: сучасні проблеми та перспективи розвитку» (м. Львів, 16-17 серпня 2013 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у дев'яти наукових працях: серед них п'ять статтей, опубліковані у фахових виданнях України, дві - у виданні іноземної держави, а також тези двох доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації зумовлена метою й задачами дослідження і складається з переліку умовних скорочень, вступу, 3-х розділів, які об'єднують 9 підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації становить 194 сторінки. Список використаних джерел складається з 191 найменування і займає 22 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, формулюються її мета і задачі, визначаються об'єкт і предмет дослідження, з'ясовується зв'язок з науковими програмами та планами, методи дослідження, розкривається наукова новизна одержаних результатів, наукове та практичне значення роботи, а також містяться відомості про апробацію одержаних результатів.

Розділ 1 «Загальна характеристика адміністративної юрисдикції як виду юридичної діяльності» містить три підрозділи, в яких розкрито сутність адміністративної юрисдикції як виду юридичної діяльності, досліджено правові засади діяльності адміністративного суду та його значення у системі суб'єктів адміністративної юрисдикції, визначено та проаналізовано систему суб'єктів адміністративної юрисдикції в цілому.

У підрозділі 1.1 «Поняття та сутність адміністративної юрисдикції як виду юридичної діяльності» досліджено сутність адміністративної юрисдикції як виду юридичної діяльності, виділено її характерні ознаки та досліджено види адміністративно-юрисдикційної діяльності.

Адміністративна юрисдикція розглядається у широкому та вузькому значенні. У широкому значенні адміністративну юрисдикцію визначено як засіб вирішення та попередження правових конфліктів, які виникають при реалізації законних приписів, а у вузькому - як порядок розгляду та вирішення судом та іншими уповноваженими державними органами правових спорів.

Окрему увагу приділено розмежуванню термінів «юстиція» та «юрисдикція», що полягає не лише у колі уповноважених на розгляд справ суб'єктів, а й у сфері правовідносин, на які поширюються вказані інститути. Визначені ознаки адміністративної юрисдикції, до яких віднесено: наявність правового спору; суб'єктами, уповноваженими на розгляд справ в рамках адміністративної юрисдикції, є суд та інші державні органи; наявність процесуальної форми; змагальність процесу; наявність юрисдикційного акта як результату вирішення спору по суті.

У підрозділі відмічається, що адміністративний процес охоплює конфліктні та неконфліктні провадження. Розкриваються види конфліктних проваджень адміністративного процесу, до яких віднесено: дисциплінарні провадження, провадження у справах про адміністративні правопорушення, провадження з розгляду скарг громадян та розгляд справ у судах адміністративної юрисдикції.

У підрозділі 1.2 «Система суб'єктів адміністративної юрисдикції в Україні та перспективи її розвитку» визначено та проаналізовано систему суб'єктів адміністративної юрисдикції залежно від виду юрисдикційного провадження, в якому вони беруть участь. Досліджено правовий статус владних суб'єктів адміністративно-деліктного, адміністративно-регулятивного та адміністративно-судочинного видів адміністративної юрисдикції.

До суб'єктів адміністративно-деліктного провадження віднесені: адміністративні комісії при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад; виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад; органи внутрішніх справ; органи державних інспекцій та інші органи (посадові особи), уповноважені на те КУпАП; районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди, а у випадках, передбачених КУпАП, місцеві адміністративні та господарські суди, апеляційні суди, вищі спеціалізовані суди та Верховний Суд України.

Коло суб'єктів адміністративно-регулятивного виду юрисдикційної діяльності окреслено Законом України «Про адміністративні послуги», до яких віднесені орган виконавчої влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, уповноважені відповідно до закону надавати адміністративні послуги.

Адміністративно-судочинне провадження охоплює діяльність адміністративних судів щодо вирішення відповідних публічно-правових спорів. Специфіка правового статусу суду вбачається, насамперед, у належних йому повноваженнях, а також компетенції адміністративного суду, що поширена на ту категорію публічно-правових спорів, які визначені Кодексом адміністративного судочинства України.

У підрозділі 1.3 «Місце адміністративного суду серед інших суб'єктів адміністративної юрисдикції» охарактеризована правова основа становлення та діяльності адміністративного суду, розкривається сутність діяльності адміністративного суду, зокрема принципи діяльності, система адміністративних судів, виокремлено особливості суду у системі суб'єктів адміністративної юрисдикції.

На основі аналізу законодавчих актів та доктринальних досліджень, адміністративний суд визначено як державний орган судової влади, завдання якого полягає у вирішенні публічно-правових спорів відповідно до підсудності щодо оскарження дій чи бездіяльності посадових осіб органів державної влади, спорів, які виникають між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції тощо (ст. 17, ч. 2 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України). Підкреслено, що публічно-правовий спір підпадає під юрисдикційну діяльність суду лише при зверненні до останнього, існування публічно-правового спору поза межами судової системи не тягне за собою відкриття провадження у судовому порядку. На основі аналізу практики визначено місце адміністративного суду в системі суб'єктів адміністративної юрисдикції та проведено розмежування компетенції адміністративного суду та інших органів державного управління, які уповноважені на здійснення адміністративно-юрисдикційної діяльності.

Розділ 2 «Адміністративний суд як суб'єкт адміністративної юрисдикції» містить три підрозділи, в яких досліджено сутність та елементи правового статусу адміністративного суду як суб'єкта адміністративної юрисдикції, охарактеризовано його компетенцію. Увагу зосереджено на особливостях компетенції адміністративного суду як основного елемента його правового статусу.

У підрозділі 2.1 «Поняття та структура правового статусу адміністративного суду як суб'єкта адміністративної юрисдикції» розкрито зміст правового статусу адміністративного суду.

Зазначається, що правовий статус державного органу являє собою складну структуровану категорію, зміст якої розкриває засади його організації та діяльності, від яких, в свою чергу, залежить ефективність функціонування як державного органу, так і системи державного управління в цілому. Сутність правового статусу державного органу розкрито через наступні характеристики: 1) правовий статус державного органу визначає міру його належної, а в деяких випадках необхідної поведінки; 2) передумовою правового статусу є його закріплення нормативними приписами; 3) правовий статус охоплює сукупність взаємопов'язаних складових (компетенційного, організаційного та цільового блоків), які забезпечують цілісну конструкції розглядуваної категорії; 4) характеризується індивідуальністю, так як кожному органу притаманний різний обсяг та зміст правового статусу; 5) правовий статус є стабільною категорією, оскільки його елементи не можуть відчужуватись, передаватись без законодавчо визначених підстав.

Визначено особливості правового статусу адміністративного суду через його структурні елементи: цільовий блок, компетенцію, організаційний блок.

У підрозділі 2.2 «Компетенція як основний елемент правового статусу адміністративного суду в Україні» проаналізований обсяг належної адміністративному суду компетенції в підвідомчих йому публічно-правових спорах.

У процесі уточнення сутності поняття «компетенція» виділено ряд характерних їй ознак, а саме: а) обсяг компетенції чітко визначається законом, а тому вихід за межі нормативних приписів вважається перевищенням повноважень, тобто неправомірною діяльністю; б) це міра як можливих, так і необхідних дій, здійснення яких забезпечує регулятивний вплив відповідної сфери суспільних відносин; в) захищається від посягань з боку інших суб'єктів відповідними санкціями, тобто законодавець встановив гарантії безперешкодної реалізації повноважень. Компетенцію суду розглянуто через призму функціонального, предметного, процесуального та територіального елементів. Функціональна компетенція залежить від інстанції суду, в провадженні якого знаходиться справа. Предметна компетенція визначає, якому органу слід розглядати ту чи іншу справу. Процесуальна компетенція суду безпосередньо пов'язана із здійсненням правосуддя. Територіальна компетенція передбачає можливість розгляду судом справи за місцем проживання позивача, за вибором позивача або окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

У підрозділі 2.3 «Проблеми та критерії розмежування компетенції між адміністративними та іншими судами» розкрито сутність господарської, конституційної юрисдикції та юрисдикції загальних судів; досліджено порядок їх розмежування з адміністративною юрисдикцією.

Аналіз судової практики свідчить, що, наприклад, земельні, податкові спори можуть розглядатись одночасно в порядку адміністративного та господарського судочинства, що, в свою чергу, призводить до виникнення труднощів у визначенні підсудності справ та їх подальшого вирішення. Обґрунтовано, що при розмежуванні господарської та адміністративної юрисдикцій враховується характер функцій органу державної влади та їх зв'язок із виникненням публічно-правового спору. Складність розмежування конституційної та адміністративної юрисдикцій зумовлено неточністю законодавчих положень, які стосуються повноважень адміністративного суду та Конституційного Суду України. Адже адміністративні суди, не здійснюючи розгляду справ щодо конституційності нормативно-правових актів, уповноважені відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України переглядати правові акти Верховної Ради України, акти Президента і Кабінету Міністрів України, правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим на їх відповідність актам вищої юридичної сили, крім Конституції України. Критерієм розмежування юрисдикції загальних судів та адміністративної юрисдикції визначено предмет їх діяльності.

Розділ 3 «Особливості розгляду окремих категорій справ адміністративними судами в Україні» містить три підрозділи, в яких детально відображаються процесуальні особливості вирішення спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, їх проходження, звільнення з публічної служби; справ щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб; спорів, які виникають між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

У підрозділі 3.1 «Особливості розгляду адміністративними судами спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, їх проходження, звільнення з публічної служби» з'ясовано правову природу публічної служби та визначено особливості провадження адміністративними судами справ, предметом яких є спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, їх проходження, звільнення з публічної служби.

Сутність поняття «публічна служба» визначено через призму характерних їй ознак: по-перше, публічна служба здійснюється уповноваженими особами, яким делеговані управлінські функції; по-друге, працівники публічної служби приймаються на посаду за спеціальною процедурою на підставі адміністративно-правового акта, а не на підставі трудового договору чи контракту; по-третє, діяльність працівників публічної служби фінансується за рахунок державного чи місцевого бюджетів залежно від виду служби; по-четверте, публічна служба здійснюється в межах законодавства, що забезпечує правове регулювання процедури зарахування, проходження та звільнення з державної служби; по-п'яте, діяльність працівників публічної служби має постійний та професійний характер.

Спорам з приводу публічної служби притаманний специфічний предмет та характерний відповідний суб'єктний склад. Для прийняття на публічну службу особа має відповідати визначеним у Законі України «Про державну службу» умовам та вимогам. Обґрунтовано необхідність встановлення в КАС України та КЗпП України єдиних строків звернення до суду за захистом свої прав і законних інтересів та встановлення загальних строків розгляду спорів з приводу прийняття, проходження та звільнення з публічної служби.

У підрозділі 3.2 «Розгляд адміністративними судами справ щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб» розглянуто порядок провадження справ щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб та визначено особливості його розгляду.

Наголошено на тому, що предметом відповідної категорії справ є суперечності з приводу законності рішень, дій та бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових, службових осіб.

Зроблено висновок про те, що судді під час розгляду справ щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб повинні звертатись до норм спеціального законодавства, яке встановлює правовий статус суб'єктів владних повноважень. Зокрема, до такого законодавства слід віднести Закони України «Про державну службу», «Про Кабінет Міністрів України», «Про прокуратуру», «Про державну виконавчу службу», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації» тощо. Саме аналіз даних нормативно-правових актів при розгляді досліджуваної категорії справ надасть змогу встановити законність чи незаконність рішень, дій або бездіяльності відповідних суб'єктів владних повноважень.

У підрозділі 3.3 «Розгляд адміністративними судами спорів, які виникають між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень» досліджено особливості розгляду адміністративними судами справ, предметом яких є спори, що виникають між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

У підрозділі розкривається сутність поняття «компетенційний спір», визначено притаманні йому риси та предмет даного спору (проблеми, пов'язані із реалізацією органами державної влади чи органами місцевого самоврядування своїх управлінських функції); коло суб'єктів - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові чи службові особи, інші суб'єкти, уповноважені ними на здійснення владних управлінських функцій, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

У процесі розкриття особливостей порядку розгляду спорів, які виникають між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, виокремлено особливості судового провадження компетенційного спору, до яких належать такі: 1) обґрунтоване вирішення спорів вимагає дослідження правових актів, які регулюють діяльність сторін провадження; 2) спостерігається значна активність суду та прокурора; 3) зростає роль експертів; 4) своєрідним є збір доказів, адже доводиться давати оцінку таким доказам, як компетенційні норми законів, акти, положення, плани роботи, службова інформація і навіть усні рішення.

ВИСНОВКИ

У дисертації викладено основні теоретичні положення та нове вирішення наукової задачі щодо удосконалення теоретичних та практичних основ організації та діяльності адміністративного суду як суб'єкта адміністративної юрисдикції. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети.

1. Сутність адміністративної юрисдикції розкрито через ряд притаманних їй ознак: 1) в основі лежить правовий спір; 2) уповноваженими на розгляд справ в рамках адміністративної юрисдикції є суд та державні органи; 3) їй притаманна адміністративно-процесуальна форма; 4) одним з основних принців є змагальність процесу; 5) наявність юрисдикційного акта як результату розгляду справи.

2. Здійснено класифікацію суб'єктів адміністративної юрисдикції, орієнтуючись на види юрисдикційних проваджень, серед яких: 1) адміністративно-деліктне провадження, до суб'єктів якого слід віднести адміністративні комісії при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад; виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад; районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди, місцеві адміністративні та господарські суди, апеляційні суди, вищі спеціалізовані суди та Верховний Суд України; органи внутрішніх справ, органи державних інспекцій та інші органи (посадові особи) тощо та фізичні та юридичні особи; 2) дисциплінарне провадження щодо державних службовців - суб'єкти: органи державної влади, які уповноважені накладати дисциплінарне стягнення, державні службовці, адміністративні суди; 3) провадження за скаргами громадян - суб'єкти: фізичні, юридичні особи, суб'єкт владних повноважень, який прийняв рішення, що оскаржується, вищестоящі органи державної влади, які уповноважені розглядати скарги на дії чи бездіяльність посадових осіб, адміністративні суди; 4) адміністративні справи у порядку адміністративного судочинства - суб'єкти: адміністративні суди, фізичні, юридичні особи, суб'єкти владних повноважень.

3. Специфіка адміністративних судів у системі інших суб'єктів адміністративної юрисдикції полягає у тому, що вони є одночасно самостійним, незалежним інститутом правосуддя та складовою управлінської діяльності органів державної влади. Суд, як і органи державного управління, виконує правоохоронну функцію, при цьому суд є контролюючим органом у разі неправомірних дій інших уповноважених органів, що підтверджує його авторитетність в структурі державного апарату.

4. Публічно-правовому спору притаманні такі ознаки: а) обов'язковою стороною публічно-правового спору є суб'єкт владних повноважень; б) спір виникає з приводу здійснення суб'єктом владних повноважень своїх управлінських функцій; в) моментом виникнення публічно-правового спору як предмета юрисдикційних повноважень адміністративного суду слід вважати момент звернення особи до суду.

5. Правовому статусу адміністративного суду притаманні наступні ознаки: 1) правовий статус адміністративного суду визначає об'єм його повноважень; 2) невід'ємною передумовою правового статусу є його закріплення на нормативному рівні (Закон України «Про судоустрій і статус суддів», Кодекс адміністративного судочинства України тощо); 3) правовий статус охоплює сукупність взаємопов'язаних складових (компетенційного, організаційного та цільового блоків); 4) характеризується індивідуальністю, так як у Кодексі адміністративного судочинства передбачено вичерпний перелік публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративного суду; 5) правовий статус є стабільною категорією, оскільки його елементи не можуть відчужуватись, передаватись без законодавчо визначених підстав, адже функція правосуддя належить тільки судовим органам і делегування їх повноважень іншим органам державної влади є недопустимим.

6. Розглядаючи співвідношення юрисдикційної діяльності органів виконавчої влади та адміністративної юстиції, встановлено, що адміністративній юстиції (судовій владі) притаманні такі властивості: 1) юрисдикційні повноваження реалізуються тільки спеціально уповноваженими державними установами - судами (у тому числі і спеціалізованими); 2) ці органи повинні мати лише їм притаманні можливості вирішення певних категорій спорів (зокрема господарських, адміністративних тощо).

7. Виділено характерні публічній службі ознаки: провадиться уповноваженими особами, яким делеговані управлінські функції; працівники публічної служби приймаються на посаду за спеціальною процедурою на підставі адміністративно-правового акта; фінансується за рахунок державного чи місцевого бюджетів; здійснюється на підставі та в межах законодавчо визначених норм; діяльність працівників публічної служби має постійний та професійний характер.

Проаналізовано та визначено недоліки законодавчої дефініції «публічна служба», під якою у КАС України слід розуміти перелік видів публічної служби, та до неї відносять діяльність на державних політичних посадах, професійну діяльність суддів, прокурорів, військову службу, альтернативну (невійськову) службу, дипломатичну службу, іншу державну службу, службу в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Дефініція не передбачає жодних ознак публічної служби та не визначає вичерпність видів досліджуваного інституту. Це свідчить про те, що законодавець об'єднав різні за змістом види службової діяльності - політичну, що залежить від розстановки політичних сил у вищих органах державної влади, та професійну, яка забезпечує повсякчасну реалізацію завдань держави, як результату діяльності перших.

8. Особливостями судового провадження компетенційного спору є: 1) обґрунтоване вирішення спорів вимагає дослідження правових актів, які регулюють діяльність сторін провадження; 2) спостерігається значна активність суду та прокурора; 3) своєрідним є збір доказів, адже доводиться давати оцінку таким доказам, як компетенційні норми законів, акти, положення, плани роботи, службова інформація і навіть усні рішення.

9. Обґрунтовано необхідність закріплення в КАС України у вигляді імперативної норми критеріїв віднесення тієї чи іншої особи до осіб публічної служби, які визначено наявністю запису в трудовій книжці особи про прийняття Присяги державного службовця та присвоєння відповідного рангу державного службовця, а також наявністю виплати сум за ранг у загальній сумі заробітної плати.

Враховуючи те, що законодавець, регламентуючи предметну та територіальну підсудність справи з приводу оскарження актів органів влади, акцентує увагу лише на правових актах індивідуальної дії, встановлена необхідність усунення термінологічної невизначеності щодо «правовий акт індивідуальної дії» та «нормативно-правовий акт». При цьому ключовим критерієм визначено те, що нормативно-правовий акт призначений для неодноразового застосування і стосується невизначеного кола осіб, а правовий акт індивідуальної дії, навпаки, призначений для застосування до конкретної особи.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях України та виданнях іноземних держав:

1. Коротких А.Ю. Місце адміністративного суду серед інших суб'єктів адміністративної юрисдикції / А.Ю. Коротких // Наука і правоохорона. - 2013. - № 3 (21), ч. 2. - С. 121-126.

2. Коротких А.Ю. Адміністративна юрисдикція як вид юридичної діяльності: поняття та сутність / А.Ю. Коротких // Актуальні проблеми права: теорія і практика. Збірник наукових праць. - 2013. - № 27. - С. 278-285.

3. Коротких А.Ю. Система суб'єктів адміністративної юрисдикції в Україні та перспективи її розвитку / А.Ю. Коротких // Публічне право. Науково-практичний юридичний журнал. - 2013. - № 3 (11). - С. 77-84.

4. Коротких А.Ю. Проблеми розмежування компетенції між адміністративними та іншими судами / А.Ю. Коротких // Актуальні проблеми права: теорія і практика. Збірник наукових праць. - 2013. - № 28. - С. 340-349.

5. Коротких А.Ю. Поняття та структура правового статусу адміністративного суду як суб'єкта адміністративної юрисдикції / А.Ю. Коротких // Митна справа. - 2013. - № 5 (част. 2, кн. 2). - С. 134-139.

6. Коротких А.Ю. Особенности рассмотрения административными судами споров по поводу принятия граждан на публичную службу, их прохождения, увольнения с публичной службы / А.Ю. Коротких // Закон и Жизнь. Международный научно-практический правовой журнал. - 2013. - № 11/3 (263). - С. 82-85.

7. Коротких А.Ю. Компетенция как основной элемент правового статуса административного суда в Украине / А.Ю. Коротких // Вестник Волгоградского института бизнеса. Бизнес. Образование. Право. - 2013. - № 5 (25). - С. 340-344.

Матеріали наукових конференцій:

8. Коротких А.Ю. До питання визначення видів юрисдикційного адміністративного провадження / А.Ю. Коротких // «Юридична наука: виклики і сьогодення»: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (м. Одеса, 2-3 серпня 2013). - Одеса, 2013. - С. 84-87.

9. Коротких А.Ю. Аналіз розвитку системи суб'єктів адміністративної юрисдикції в Україні / А.Ю. Коротких // «Правові системи суспільства: сучасні проблеми та перспективи розвитку»: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (м. Львів, 16-17 серпня 2013 р.). - Львів, 2013. - С. 57-60.

АНОТАЦІЯ

Коротких А.Ю. Адміністративно-юрисдикційна діяльність адміністративного суду в Україні. - На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Міжрегіональна Академія управління персоналом. - Київ, 2014.

Дисертацію присвячено аналізу сутності та особливостей функціонування адміністративного суду в системі суб'єктів адміністративної юрисдикції, розкрито сутність видів юрисдикційних проваджень. Особливу увагу присвячено системі суб'єктів адміністративної юрисдикції, у процесі чого визначено місце адміністративного суду в системі суб'єктів адміністративної юрисдикції та уточнено його правовий статус через призму компетенційного, цільового, організаційного блоків. Увагу приділено компетенції як основному елементу правового статусу адміністративного суду та розкрито сутність даної категорії, враховуючи її функціональний, предметний, процесуальний, територіальний елементи. Крім того, компетенцію адміністративного суду, відповідно до специфіки підвідомчих йому публічно-правових спорів, розглянуто через призму стадійності провадження адміністративної справи. З'ясовано сутність господарської, конституційної юрисдикції та юрисдикції загальних судів, досліджено проблеми розмежування їх з адміністративною юрисдикцією та наведено пропозиції щодо їх усунення.

Досліджено особливості провадження таких публічно-правових спорів як: спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, їх проходження, звільнення з публічної служби; спорів щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб; спорів, які виникають між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень. Проаналізована судова практика розгляду даних категорій справ та визначено перспективи удосконалення процедури їх розгляду адміністративним судом.

Ключові слова: адміністративний суд, суб'єкти адміністративної юрисдикції, компетенція, публічно-правовий спір, правовий статус суду.

Аннотация

Коротких А.Ю. Административно-юрисдикционная деятельность административного суда в Украине. - На правах рукописи.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Межрегиональная Академия управления персоналом. - Киев, 2014.

Диссертация посвящена анализу сущности и особенностей функционирования административного суда в системе субъектов административной юрисдикции. Раскрыта сущность видов юрисдикционных производств, а именно: производство по делам об административных правонарушениях, дисциплинарное производство, производство по жалобам граждан и производство дела в порядке административного судопроизводства и выяснено круг их участников.

Особое внимание уделено системе субъектов административной юрисдикции и раскрыта сущность ее отдельных элементов. Учитывая разветвленность и сложность системы субъектов административной юрисдикции, предложены пути реформирования через внедрение структурных изменений.

Определено место административного суда в системе субъектов административной юрисдикции: установлен его правовой статус сквозь призму компетенционного, целевого, организационного блоков, учитывая специфику производства публично-правовых споров. Особое внимание уделено компетенции как основному элементу правового статуса административного суда и раскрыта сущность данной категории, учитывая ее функциональный, предметный, процессуальный, территориальный элементы. Кроме того, компетенцию административного суда, учитывая специфику подведомственных ему публично-правовых споров, рассмотрено через призму стадийности производства административного дела: 1) обращение в административный суд и открытие производства; 2) подготовительное производство; 3) судебное разбирательство; 4) принятие по делу решения; 5) сообщение заинтересованных лиц о принятом решении и его выполнении; 6) обжалование решения в апелляционном порядке; 7) обжалование решения в кассационном порядке; 8) пересмотр дел ВСУ в определенных законодательством случаях.

...