Адміністративні суди у системі суб’єктів адміністративного права України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,

МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІЗНЕСУ І ПРАВА

Кірєєв Денис Володимирович

АДМІНІСТРАТИВНІ СУДИ У СИСТЕМІ СУБ'ЄКТІВ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

12.00.07 -- адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

ХЕРСОН -- 2013

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Харківському національному університеті внутрішніх справ, МВС України.

Захист відбудеться 22 лютого 2013 року об 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 67.135.03 у Міжнародному університеті бізнесу і права (73039, м. Херсон, вул. 49-ї Гвардійської дивізії, 37-А).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Міжнародного університету бізнесу і права (73039, м. Херсон, вул. 49-ї Гвардійської дивізії, 37-А).

Автореферат розісланий 21 січня 2013 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.І. Нікітенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

адміністративний суд засади влада

Актуальність теми. Становлення та розвиток України як правової, соціальної держави сьогодні уявляються неможливими без існування чіткої та ефективної системи адміністративної юстиції як невід'ємної складової загальної системи захисту прав і свобод особистості. Запровадження в Україні системи адміністративного судочинства та створення адміністративних судів є дієвим механізмом захисту прав і законних інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин, забезпечення верховенства права та законності діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування.

Виконання адміністративними судами завдань щодо захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій вимагає належного правового та організаційного забезпечення їх діяльності. Особлива роль у цьому повинна відводитись нормам адміністративного законодавства, які регулюють як процесуальну діяльність адміністративних судів, так і їх позапроцесуальну (внутрішньоорганізаційну) діяльність. Проте, в діяльності адміністративних судів існує низка невирішених правових та організаційних проблем, переважна більшість з яких пов'язана із поступовим становленням системи адміністративного судочинства в Україні. Сказане стосується необхідності оптимізації структури адміністративних судів, удосконалення їх взаємодії як між собою, так і з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування та громадськістю. Більш ефективним повинен бути контроль за діяльністю адміністративних судів. Необхідно переглянути завдання, функції та компетенцію адміністративних судів, деталізувати їх повноваження у сфері публічно-правових відносин. Виконання вищенаведених та багатьох інших завдань неможливе без посилення юридичних гарантій забезпечення діяльності адміністративних судів, удосконалення організаційних форм їх професійної діяльності. У зв'язку з цим, виникає необхідність чіткого визначення місця і ролі адміністративних судів у судовій системі та системі суб'єктів адміністративного права, а також з'ясування особливостей їх адміністративно-правового статусу як колективних суб'єктів адміністративного права.

Загальним дослідженням у сфері адміністративної юстиції присвячена ціла низка праць таких вітчизняних та зарубіжних науковців як В. Авер'янов, Д. Бахрах, В. Бевзенко, Ю. Битяк, Ю. Георгієвський, І. Голосніченко, О. Гусарєва, М. Завальний, С. Ківалов, О. Клюєв, Т. Коломоєць, В. Колпаков, А. Колодій, В. Комзюк, Р. Куйбіда, А. Куліш, І. Марочкін, Р. Мельник, О. Музичук, В. Олефір, О. Пасенюк, Ю. Педько, Ю. Старілов, В. Стефанюк, О. Угровецький, Н. Хаманьова, Ю. Шемшученко та ін. Аналіз різних аспектів правового статусу адміністративних судів України подається в дослідженнях Л. Анохіної, Л. Виноградової, В. Єгорової, А. Неугоднікова, О. Свиди, В. Скавронюка. Окремі правові та організаційні проблеми забезпечення діяльності системи адміністративних судів на різних етапах її розвитку розглядалися в працях С. Бондара, А. Борка, І. Винокурової, О. Міщенко, А. Руденка, М. Стахурського, Є. Чаку, І. Шруб.

Проте, незважаючи на велику активність досліджень у даній сфері, значна кількість питань залишається не вивченою -- відсутній єдиний підхід до розуміння поняття адміністративної юстиції, у науковців немає чіткої позиції щодо визначення оптимальної структури адміністративних судів, їх юрисдикції, взаємодії з іншими органами влади та органами місцевого самоврядування, тощо. Слід відзначити, що й досі недостатньо вивченими є зміст та особливості правового статусу адміністративного суду саме як колективного суб'єкта правовідносин. Поза увагою залишаються й проблемні питання визначення його місця та особливостей у системі судової влади та у загальній системі суб'єктів адміністративного права. Крім того, процес становлення інституту адміністративної юстиції в Україні, що відбувається в умовах постійного розвитку та оновлення національної законодавчої бази, потребує постійного перегляду стану нормативно-правового забезпечення функціонування системи адміністративних судів з урахуванням сучасних вітчизняних суспільно-політичних реалій та існуючого зарубіжного досвіду.

Отже, з огляду на викладене, а також враховуючи існуючі тенденції реформування судової системи України, вважаємо надзвичайно актуальним та своєчасним вивчення особливостей адміністративних судів у системі суб'єктів адміністративного права України. Окремо слід наголосити на тому, що глибоке, комплексне дослідження названої проблематики ще не проводилось, а відсутність відповідної наукової літератури ще раз свідчить як про її складність, так і про недостатню увагу до неї вчених-правознавців.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до п. 67 Додатку 13, п. 7 Додатку 14 Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 рр., затверджених наказом МВС України № 347 від 29 липня 2010 р., п. 19.5 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011-2014 рр., затверджених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 27 грудня 2010 р. (протокол № 10).

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі теоретичного осмислення наукових праць, присвячених аналізу проблем адміністративної юстиції, питань становлення, розвитку та функціонування адміністративних судів, а також аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, відповідного зарубіжного досвіду правового забезпечення і організації діяльності адміністративних судів визначити сутність та особливості адміністративних судів у системі суб'єктів адміністративного права України, виробити пропозиції і рекомендації щодо удосконалення їх діяльності.

Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно було вирішити такі основні завдання:

- здійснити теоретико-методологічну характеристику адміністративних судів як суб'єктів адміністративного права;

- охарактеризувати правові засади забезпечення діяльності адміністративних судів, їх відповідність сучасним міжнародним стандартам у галузі адміністративної юстиції;

- з'ясувати адміністративно-правовий статус адміністративних судів України, визначити його основні складові;

- уточнити форми та процедури взаємодії адміністративних судів між собою, з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування та громадськістю;

- визначити систему гарантій та види контролю за діяльністю адміністративних судів;

- запропонувати шляхи удосконалення адміністративно-правового регулювання та організації діяльності адміністративних судів України.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які формуються з питань адміністративно-правового забезпечення діяльності адміністративних судів.

Предмет дослідження становлять адміністративні суди у системі суб'єктів адміністративного права України.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність загальних та спеціальних методів наукового пізнання, застосування яких обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати визначені проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. В роботі використовувалися також окремі методи наукового пізнання. За допомогою логіко-семантичного методу та методу сходження від абстрактного до конкретного проаналізовано і поглиблено понятійний апарат (розділи 1, 2). Системно-структурний метод дав можливість з'ясувати особливості та місце адміністративного суду в судовій системі і системі суб'єктів адміністративного права (підрозділ 1.2). Використання історичного методу дозволило дослідити основні причини та умови виникнення і становлення інституту адміністративної юстиції в Україні (підрозділи 1.2, 1.3). Методи класифікації, групування, а також структурно-функціональний застосовано для визначення структури адміністративно-правового статусу адміністративного суду, з'ясування завдань та функцій, компетенції адміністративного суду (підрозділи 2.1, 2.2). Застосування порівняльно-правового методу дало змогу виділити ступінь відповідності правового забезпечення діяльності адміністративних судів України міжнародним стандартам в галузі адміністративної юстиції, з'ясувати можливості використання зарубіжного досвіду в удосконаленні правового забезпечення та організації їх діяльності (підрозділ 3.2). Статистичний, порівняльно-правовий, структурно-логічний та компаративний методи використовувалися для визначення шляхів оптимізації системи адміністративно-правового регулювання і організації діяльності адміністративних судів України, механізмів їх взаємодії між собою, з іншими органами державної влади, місцевого самоврядування, громадськістю, а також для удосконалення системи гарантій та контролю за їх діяльністю (підрозділи 3.1, 3.3, 3.4).

Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів, які визначають засади організації та функціонування системи адміністративних судів. Нормативну базу дослідження складають і міжнародно-правові акти у сфері адміністративної юстиції, що можуть бути використані для удосконалення правового забезпечення та організації діяльності адміністративних судів України, а також низка проектів законів та інших нормативно-правових актів. Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності адміністративних судів України, політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали.

Науково-теоретичну базу дослідження складають наукові праці в галузі загальної теорії держави і права, теорії управління та адміністративного права, конституційного права, міжнародного права, порівняльного правознавства, інших галузевих правових наук, соціології, політології, філософії, тощо, а також праці провідних вітчизняних та зарубіжних вчених, присвячені розгляду загальних питань адміністративної юстиції та питань, що безпосередньо стосуються організації і діяльності адміністративних судів.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є одним із перших комплексних досліджень місця та особливостей адміністративних судів у системі суб'єктів адміністративного права України. У результаті проведеного наукового дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Зокрема:

вперше:

- визначено особливості адміністративного суду як різновиду колективних суб'єктів адміністративного права, що, насамперед, зумовлено як специфікою безпосередніх завдань адміністративного судочинства, їх компетенцією, так і специфікою самих публічно-правових відносин за їх участю;

- з'ясовано місце адміністративних судів у судовій системі та системі суб'єктів адміністративного права в сучасних суспільно-політичних і правових умовах, що зумовлено специфікою самих публічно-правових відносин, учасниками яких вони виступають, особливістю їх юрисдикції, тобто притаманним тільки їм комплексом повноважень, які стосуються розгляду та вирішення ними адміністративних справ, і діяльність яких спрямована на здійснення спеціалізованого судового контролю за діями та рішеннями публічної адміністрації;

- визначено зміст, структуру та особливості правового статусу адміністративного суду як колективного суб'єкта правовідносин, встановлено та проаналізовано його елементний склад: мету та завдання адміністративних судів; функції адміністративних судів; компетенцію адміністративних судів; відповідальність адміністративних судів;

- визначено основні елементи взаємодії адміністративних судів між собою, з іншими органами державної влади, місцевого самоврядування і громадськістю, у зв'язку з чим запропоновано перспективні напрямки та форми такої взаємодії, а також шляхи її удосконалення;

удосконалено:

- визначення поняття «адміністративна юстиція», у якому вказано на його інституційний (організаційний) і процесуальний аспекти;

- систему завдань адміністративних судів України (загальні, безпосередні, додаткові), класифікацію їх функцій (головні та додаткові) відповідно до загальної мети їх діяльності -- здійснення ефективного судового контролю за діями та рішеннями органів державної влади і місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних повноважень;

- розуміння сутності зовнішнього та внутрішнього контролю за діяльністю адміністративних судів України, у звязку з чим уточнено їх суб'єктний склад, форми та методи їх контрольних повноважень, а також доведено, що зовнішній контроль за діяльністю адміністративних судів є недостатнім і охоплює лише певні її аспекти, переважно в питаннях щодо використання судами фінансових коштів та матеріальних цінностей, а найменшу правову урегульованість має наразі така форма контролю за діяльністю адміністративних судів як контроль з боку громадськості;

дістали подальший розвиток:

- характеристика юридичної відповідальності адміністративного суду як інтегральної складової правового статусу, визначення основних шляхів її вдосконалення, серед яких: деталізація підстав та процедури притягнення суддів до юридичної відповідальності; розширення переліку дисциплінарних стягнень, що надасть можливість з більшою об'єктивністю оцінювати правопорушення суддів та реагувати на них;

- визначення правових засад адміністративно-правового забезпечення діяльності адміністративних судів України, визначення серед них місця адміністративно-правового регулювання, в загальному масиві нормативних актів якого виділені: конституційні та міжнародно-правові норми загального характеру, що закріплюють основоположні засади адміністративної юстиції і здійснення адміністративного процесу; нормативні акти, що встановлюють конкретні організаційні, кадрові, наукові, фінансово-матеріальні, інформаційні засади діяльності адміністративних судів, та нормативні акти, що визначають юрисдикцію адміністративних судів (закріплюють їх компетенцію, порядок розгляду і вирішення адміністративно-правових спорів);

- розгляд міжнародних стандартів у сфері адміністративної юстиції, які визначаються як система норм, принципів та обов'язкових вимог, що встановлюють необхідний рівень гарантованості прав і свобод людини у відносинах з органами державної влади та місцевого самоврядування і визначають основні способи їх реалізації;

- характеристика гарантій забезпечення діяльності адміністративних судів, з'ясування їх системного характеру, змісту та значення, основних видів, до яких віднесені загальні (загальносоціальні) та спеціальні (юридичні).

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:

- у науково-дослідній сфері -- основні положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки теоретико-правових питань організації та реалізації судової влади в Україні, зокрема, системи адміністративних судів як її самостійної ланки;

- у правотворчості -- висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, можуть бути використані для підготовки і уточнення низки законодавчих та підзаконних актів з питань функціонування судової системи України;

- у правозастосовчій діяльності -- використання отриманих результатів дозволить підвищити ефективність діяльності адміністративних судів по відправленню правосуддя в Україні (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у практичну діяльність Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.10.2012 р.);

- у навчальному процесі -- матеріали дисертації доцільно використовувати при підготовці підручників і навчальних посібників з дисциплін «Адміністративне право», «Адміністративний процес» та інших дисциплін адміністративно-правового характеру, при підготовці відповідних їх розділів, а також при проведенні занять з підвищення кваліфікації суддів й інших працівників судової системи України, вони вже використовуються у ході проведення занять із вищевказаних дисциплін у Харківському національному університеті внутрішніх справ (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в навчальний процес Харківського національного університету внутрішніх справ від 25.09.2012 р.).

Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення й висновки були оприлюднені дисертантом на науково-практичних конференціях: «Суверенність, незалежність, конституційність: становлення та розвиток української держави» (Харків, 2011 р.), «Адміністративне право України: сучасний стан та шляхи розвитку» (Харків, 2012 р.), «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених» (Харків, 2012 р.), «Актуальні проблеми застосування нового кримінального процесуального законодавства України та тенденції розвитку криміналістики на сучасному етапі» (Харків, 2012 р.), а також на засіданнях кафедри адміністративного, фінансового та інформаційного права навчально-наукового інституту права та масових комунікацій Харківського національного університету внутрішніх справ.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у п'яти статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, у двох тезах наукових повідомлень на науково-практичних конференціях, а також у навчальному посібнику.

Структура дисертації. Згідно з метою і завданнями дослідження дисертація складається зі вступу, трьох розділів, поділених на 11 підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації -- 233 сторінки; список використаних джерел містить 298 найменувань і займає 34 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, характеризується ступінь розробленості проблеми, встановлюється зв'язок із науковими планами та програмами, визначаються об'єкт, предмет, мета, завдання, науково-теоретична база дослідження, наукова новизна і практичне значення результатів дослідження, апробація результатів дисертації та наукові публікації.

Розділ 1. «Теоретико-методологічна характеристика судів як суб'єктів адміністративного права» складається з трьох підрозділів і присвячений аналізу загальнотеоретичних проблем діяльності адміністративних судів як колективних суб'єктів адміністративного права, визначенню їх особливостей і місця у системі суб'єктів адміністративного права.

У підрозділі 1.1. «Поняття та види суб'єктів адміністративного права» розглянуто особливості адміністративної галузі права, що зумовлюють визначальні характеристики її суб'єктів. З'ясовано, що адміністративне право України характеризується великою кількістю суб'єктів, які мають різні повноваження і свої специфічні особливості. Суб'єкт адміністративного права визначений як особа, яка є носієм суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, передбачених адміністративно-правовими нормами, і яка має здатність приймати самостійні рішення та здійснювати свої цілі, беручи участь в адміністративних правовідносинах.

Розгляд найбільш розповсюджених у сучасній адміністративно-правовій науці підходів до класифікації суб'єктів адміністративного права дав змогу визначити доцільність їх загального розподілу за організаційно-правовою формою на індивідуальні та колективні з подальшим виділенням більш вузьких підгруп відповідно до інших критеріїв, зокрема, особливостей правового статусу і обсягу владних повноважень, що дозволяє повніше визначити сутність адміністративних судів як різновиду колективних суб'єктів адміністративного права та надає широкі можливості для їх теоретичного дослідження.

У підрозділі 1.2. «Сутність та особливості адміністративних судів у судовій системі та системі суб'єктів адміністративного права» обґрунтовано доцільність виділення у науковому тлумаченні адміністративної юстиції її інституційного і процесуального аспектів. Адміністративну юстицію визначено як систему спеціалізованих судів, що здійснюють контроль за дотриманням законності у сфері державного управління шляхом розгляду і вирішення адміністративно-правових спорів.

На підставі аналізу та узагальнення існуючих наукових підходів до розуміння поняття адміністративного суду запропоновано його визначення як спеціалізованого суду загальної юрисдикції, до компетенції якого відноситься вирішення адміністративно-правових спорів у сфері державної влади та управління з метою забезпечення законності та захисту прав і законних інтересів індивідуальних та колективних суб'єктів адміністративних правовідносин від неправомірних дій і рішень суб'єктів владних повноважень.

Відзначено, що особливість місця адміністративних судів, яке вони посідають у судовій системі України, зумовлюється специфікою самих публічно-правових відносин, учасниками яких виступають суб'єкти владних повноважень та фізична чи юридична особа, що потребує судового захисту. Це визначає роль адміністративного суду, яку він виконує у забезпеченні захисту порушених прав і свобод, виступаючи в судовому процесі незалежним органом влади, перед яким особа і будь-який суб'єкт владних повноважень є рівними. Встановлено, що визначення особливостей адміністративних судів та їх місця у судовій системі потребує чіткого визначення їх юрисдикції щодо розгляду і вирішення адміністративних справ. До основних рис адміністративних судів, що вказують на особливості їх побудови та діяльності і визначають роль та місце у судовій системі України, віднесено також системність, структурованість, особливий порядок утворення, специфіку процесуальної та внутрішньоорганізаційної діяльності.

У підрозділі 1.3. «Правові засади забезпечення діяльності адміністративних судів та місце серед них адміністративно-правового регулювання» визначено систему адміністративно-правового забезпечення діяльності адміністративних судів України, яку складає узгоджена за змістом і впорядкована відповідно до юридичної сили система нормативно-правових актів.

За своєю цільовою спрямованістю у загальному масиві нормативних актів виділені: конституційні та міжнародно-правові норми загального характеру, що закріплюють основоположні засади адміністративної юстиції і здійснення адміністративного процесу; нормативні акти, що встановлюють конкретні організаційні, кадрові, наукові, фінансово-матеріальні, інформаційні засади діяльності адміністративних судів, та нормативні акти, що визначають юрисдикцію адміністративних судів (закріплюють їх компетенцію, порядок розгляду і вирішення адміністративно-правових спорів).

В підрозділі сформульовані пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності адміністративних судів.

Розділ 2. «Адміністративно-правовий статус адміністративних судів України» складається з чотирьох підрозділів і присвячений аналізу змісту правового статусу адміністративних судів як колективних суб'єктів адміністративного права, розгляду його основних елементів.

У підрозділі 2.1. «Поняття та структура адміністративно-правового статусу адміністративних судів» досліджуються особливості правової конструкції адміністративно-правового статусу адміністративних судів України, під яким пропонується розуміти їх правове становище, що випливає із встановлених цілей, завдань, функцій і повноважень, які реалізуються у сфері державного управління та врегульовані адміністративно-правовими нормами.

Доведено доцільність розгляду змісту адміністративно-правового статусу шляхом встановлення та характеристики його елементного складу. В структурі правового статусу адміністративних судів України виділені такі елементи як: мета та завдання адміністративних судів; функції адміністративних судів; компетенція адміністративних судів; відповідальність адміністративних судів.

У підрозділі 2.2. «Мета, завдання та функції діяльності адміністративних судів України» аналізується специфіка правового статусу адміністративних судів як органів державної влади, що визначається у меті, завданнях та функціях їх діяльності.

Зазначається, що загальною метою утворення та діяльності адміністративних судів України є запровадження ефективного судового контролю за діями та рішеннями органів державної влади і місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних повноважень.

Встановлено, що безпосереднім завданням адміністративних судів України слід вважати розв'язання адміністративно-правових справ, що виникають у зв'язку із захистом прав та інтересів індивідуальних і колективних суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади та управління. До додаткових завдань адміністративних судів віднесено: забезпечення законності діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб; визнання або поновлення порушених прав та законних інтересів учасників адміністративних правовідносин; ствердження та підтримку авторитету норм об'єктивного права та ін.

Функції адміністративних судів України об'єднано у дві групи: головні та додаткові.

У підрозділі 2.3. «Компетенція адміністративних судів України» встановлено, що як головний змістовий елемент правового статусу адміністративного суду компетенція відображає законодавчо визначене коло повноважень, спрямованих на здійснення діяльності, пов'язаної з розглядом адміністративно-правових справ.

Відповідно до принципів, на яких побудована судова система України, розрізняється обсяг повноважень місцевих, апеляційних адміністративних судів та Вищого адміністративного суду. За таким критерієм як підсудність різні ланки системи адміністративних судів наділені відповідним обсягом повноважень. Визначено такі види підсудності -- предметну (що окреслює коло справ, розгляд яких віднесено до компетенції адміністративних судів відповідних ланок як судів першої інстанції), територіальну (що визначає компетенцію адміністративних судів на підставі розподілу адміністративних справ залежно від території) та інстанційну (яка визначає компетенцію адміністративних судів відповідно до законодавчо закріплених можливостей щодо перегляду адміністративних справ).

У підрозділі 2.4. «Особливості юридичної відповідальності адміністративних судів», виходячи з виділення в змісті юридичної відповідальності двох взаємопов'язаних аспектів -- негативного та позитивного, обґрунтовується доцільність її розгляду як статусної відповідальності, що, інтегруючи основні складові правового статусу, постає безпосереднім чинником його реалізації, засобом забезпечення законності і правопорядку. Виділяється індивідуальна і колективна юридична відповідальність, при цьому, адміністративні суди як органи публічної влади є суб'єктами обох видів відповідальності (безпосередньо суду як органу державної влади та суддів як посадових осіб, наділених державно-владними повноваженнями).

Розгляд змісту та особливостей юридичної відповідальності адміністративних судів дозволяє відзначити об'єктивну необхідність вдосконалення даного інституту, що передбачає: більш чітке та деталізоване визначення підстав і процедури притягнення суддів до юридичної відповідальності; розширення переліку дисциплінарних стягнень; закріплення інституту відповідальності адміністративних судів на законодавчому рівні шляхом внесення змін та доповнень до Закону «Про судоустрій і статус суддів».

Розділ 3. «Шляхи удосконалення адміністративно-правового регулювання та організації діяльності адміністративних судів України» складається з чотирьох підрозділів і присвячений аналізу напрямків вдосконалення функціонування системи адміністративних судів України, визначенню відповідних конкретних заходів правового та організаційного характеру.

У підрозділі 3.1. «Оптимізація системи адміністративно-правового регулювання та організації діяльності адміністративних судів України» з'ясовано, що створення в Україні дієвого інституту адміністративної юстиції передбачає: забезпечення єдності судової практики; забезпечення дотримання визначених законом строків і порядку розгляду адміністративних справ; остаточне розмежування юрисдикції адміністративних судів із судами цивільної та господарської юрисдикцій; забезпечення своєчасного і повного виконання судових рішень; організаційне, матеріально-технічне, наукове та інформаційне забезпечення судів.

До основних заходів у цьому напрямку віднесено: вирішення та законодавче закріплення питань розмежування судової юрисдикції стосовно окремих сфер державного управління; уніфікацію практики застосування КАС під час розгляду справ у судах першої та апеляційної інстанцій; встановлення обов'язку для суб'єктів владних повноважень виконувати рішення судів за аналогічними справами; розробку та введення в дію Адміністративно-процедурного кодексу, який надав би можливість застосовувати механізми досудового вирішення адміністративних спорів; остаточне визначення підстав для звернення суб'єкта владних повноважень з позовом до особи або іншого суб'єкта владних повноважень; закріплення на законодавчому рівні положень про порядок виконання постанов суду та встановлення юридичної відповідальності за їх невиконання, тощо.

У підрозділі 3.2. «Удосконалення правового забезпечення та організації діяльності адміністративних судів України відповідно до сучасних міжнародних та європейських стандартів» на підставі аналізу міжнародних документів у сфері адміністративної юстиції визначені такі напрямки удосконалення діяльності адміністративних судів України відповідно до міжнародних стандартів: забезпечення доступного та справедливого судочинства, незалежності, безсторонності та професіоналізму суддів; забезпечення юридичної визначеності, однаковості судової практики і відкритості судових рішень; посилення гарантій незалежності суддів; якісне підвищення фахового рівня суддівського корпусу; підвищення статусу суддів у суспільстві; поліпшення умов професійної діяльності суддів; поліпшення стану виконання судових рішень та ін.

Удосконалення нормативно-правового регулювання та організації діяльності адміністративних судів відповідно до міжнародних стандартів у галузі адміністративної юстиції вимагає також створення альтернативних способів розв'язання спорів, що дозволило б суттєво розвантажити роботу адміністративних судів, сприяло б наближенню адміністративних органів влади до громадян.

У підрозділі 3.3. «Взаємодія адміністративних судів між собою, з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування і громадськістю» відповідно до спрямованості діяльності та відношення до судової влади виділено та проаналізовано низку суб'єктів взаємодії загальної та спеціальної компетенції. Доведено, що удосконалення взаємодії адміністративних судів із органами державної влади передбачає зміну існуючого порядку призначення суддів. З метою забезпечення реальної незалежності суду доцільними є: відміна першого п'ятирічного терміну призначення суддів; віднесення права призначення суддів до компетенції органів, відповідальних за формування суддівського корпусу, -- Вищої кваліфікаційної комісії суддів та Вищої ради юстиції; зміни у механізмі формування складу Вищої ради юстиції, яку мають складати переважно судді, обрання більшості її складу З'їздом суддів; віднесення права звільнення судді з посади і надання згоди на затримання чи арешт судді до винесення обвинувального вироку судом до повноважень органів, відповідальних за формування суддівського корпусу; віднесення питань призначення суддів на адміністративні посади до компетенції суддівського самоврядування (Ради суддів України).

Серед інших аспектів взаємодії, що потребують свого удосконалення, відзначається питання взаємодії адміністративних судів із суспільством -- органами місцевого самоврядування, громадськістю. Головними завданнями, що постають перед адміністративними судами у цьому напрямку, є: співробітництво зі ЗМІ; забезпечення належного доступу громадськості до судової інформації, судових рішень; тощо.

У підрозділі 3.4. «Система гарантій та контроль за діяльністю адміністративних судів України» гарантії визначаються як складна система соціально-економічних, політичних, моральних, юридичних, організаційних та інших умов і засобів, що створюють рівні можливості для практичної реалізації прав та інтересів, усунення перешкод їх належного здійснення. До основних гарантій забезпечення діяльності адміністративних судів, закріплених у нормах-принципах, віднесені норми, що закріплюють незалежність судів, їх самостійність; недоторканість і безсторонність суддів; особливий порядок формування суддівського корпусу, у тому числі формалізовані вимоги та обмеження, що висуваються до суддів та кандидатів на суддівські посади. До процесуальних гарантій належать: закріплені у КАС України основні принципи адміністративного судочинства; процесуальний характер здійснення правосуддя; самостійність суддів у вирішенні питань за справами; гласність і відкритість судового розгляду; порядок ухвалення рішення по справі; таємниця прийняття судового рішення та ін. До організаційно-правових гарантій віднесено: визначення організаційної структури судів, розподіл між ними функцій і повноважень; інформаційне, наукове, кадрове, матеріальне та фінансове забезпечення.

Важливою гарантією забезпечення ефективного функціонування системи адміністративних судів України є встановлення та реалізація контролю за їх діяльністю.

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання -- визначення сутності та особливостей адміністративних судів у системі суб'єктів адміністративного права України, вироблено пропозиції і рекомендації щодо удосконалення їх діяльності.

Наголошується, що особливе місце в загальній системі колективних суб'єктів адміністративного права України займають адміністративні суди, що виділені у самостійну ланку судової системи, діяльність якої спрямована на здійснення спеціалізованого судового контролю за діями та рішеннями публічної адміністрації.

Адміністративну юстицію запропоновано розглядати як систему спеціалізованих судів, що здійснюють контроль за дотриманням законності у сфері державного управління шляхом розгляду та вирішення адміністративно-правових спорів.

Доведено, що адміністративний суд є спеціалізованим судом загальної юрисдикції, до компетенції якого відносяться розгляд та вирішення адміністративно-правових спорів у сфері державної влади і управління з метою забезпечення законності та захисту прав і законних інтересів індивідуальних та колективних суб'єктів від неправомірних дій та рішень суб'єктів владних повноважень -- органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Визначено, що особливості адміністративних судів та місце, яке вони посідають у судовій системі України, зумовлюються як специфікою безпосередніх завдань адміністративного судочинства, так і специфікою самих публічно-правових відносин. Обґрунтовано, що встановлення особливостей адміністративних судів та їх місця у судовій системі потребує визначення їх юрисдикції щодо розгляду і вирішення адміністративних справ. До основних характерних рис адміністративних судів, що вказують на особливості їх діяльності, розкривають суттєві ознаки їх побудови та визначають їх роль у судовій системі України, віднесено також системність та структурованість, особливий порядок утворення, специфіку процесуальної і внутрішньоорганізаційної діяльності.

Обґрунтовано, що систему адміністративно-правового забезпечення діяльності адміністративних судів України складає узгоджена за змістом і впорядкована відповідно до юридичної сили система законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів: конституційні та міжнародно-правові норми загального характеру, що закріплюють основоположні засади адміністративної юстиції і здійснення адміністративного процесу; нормативні акти, які встановлюють конкретні організаційні, кадрові, наукові, фінансово-матеріальні, інформаційні засади діяльності адміністративних судів, та нормативні акти, що визначають юрисдикцію адміністративних судів (закріплюють їх компетенцію, порядок розгляду і вирішення адміністративно-правових спорів).

Наголошується, що адміністративно-правовий статус адміністративних судів як різновиду колективних суб'єктів правовідносин необхідно аналізувати шляхом встановлення та характеристики його елементного складу. Відповідно, в структурі правового статусу адміністративних судів виділені такі елементи як: мета діяльності, що визначається як реалізація судового контролю за діяльністю суб'єктів владних повноважень, спрямованого на захист і відновлення прав та законних інтересів індивідуальних і колективних суб'єктів публічно-правових відносин, забезпечення законності у сфері виконавчої влади і місцевого самоврядування; завдання діяльності, що полягають у розв'язанні адміністративно-правових справ, які виникають у зв'язку із захистом прав та інтересів індивідуальних і колективних суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади та управління; функції, до головних з яких віднесено перевірку законності дій органів державного управління (контрольно-наглядову функцію), вирішення адміністративно-правового спору (здійснення правосуддя), охорону прав, свобод та інтересів індивідуальних і колективних суб'єктів публічно-правових відносин (правозахисну функцію); компетенція, яка відображає законодавчо визначене коло повноважень, спрямованих на здійснення діяльності, пов'язаної з розглядом та вирішенням адміністративно-правових справ, і поширюється на спори індивідуальних та колективних суб'єктів із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності; статусна відповідальність, яка, інтегруючи основні складові правового статусу, постає безпосереднім чинником його реалізації, ефективним засобом забезпечення законності та правопорядку, важливим чинником незалежності суду (суддівського корпусу).

Доведено, що подальший розвиток системи адміністративних судів в Україні потребує удосконалення існуючих механізмів адміністративно-правового регулювання, оптимізації структури та організації їх діяльності. Створення в Україні дієвого інституту адміністративної юстиції передбачає: забезпечення єдності судової практики; дотримання визначених законом строків і порядку розгляду адміністративних справ; остаточне розмежування юрисдикції адміністративних судів із судами цивільної і господарської юрисдикцій; забезпечення своєчасного виконання судових рішень; організаційне, матеріально-технічне, наукове та інформаційне забезпечення.

Зазначається, що розвиток системи адміністративних судів України повинен відбуватися з урахуванням міжнародних стандартів та позитивного практичного досвіду провідних країн Європи і світу, що передбачає: забезпечення доступного та справедливого судочинства, незалежності, безсторонності та професіоналізму суддів; забезпечення юридичної визначеності, однаковості судової практики і відкритості судових рішень; посилення гарантій незалежності суддів; підвищення фахового рівня суддівського корпусу; поліпшення стану виконання судових рішень, створення альтернативних способів розв'язання спорів та ін.

Визначено, що важливим аспектом оптимізації діяльності адміністративних судів України є удосконалення системи зв'язків та механізмів взаємодії адміністративних судів між собою, з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування і громадськістю, зокрема, шляхом забезпечення незалежності адміністративних судів від виконавчої та представницької влади, посилення ролі органів суддівського самоврядування, розвитку зв'язків із суспільством. Реалізація даного завдання вимагає як здійснення низки організаційно-правових заходів, так і вдосконалення нормативно-правової регламентації їх взаємодії.

Обґрунтовано, що належне виконання встановлених завдань і функцій, реалізація повноважень адміністративних судів передбачають встановлення ефективної системи гарантій та забезпечення необхідного рівня контролю за їх діяльністю. За зв'язком із юридичною практичною діяльністю та правом гарантії розподілено на загальні -- соціально-економічні, політичні та духовно-культурні; і спеціальні (юридичні) -- нормативно-правові та організаційно-правові засоби забезпечення реалізації адміністративними судами їх завдань, функцій і повноважень. Виділено зовнішній та внутрішній види контролю за діяльністю адміністративних судів України. Аналіз механізмів взаємодії адміністративних судів із органами державної влади, місцевого самоврядування та громадськістю свідчить про недостатній рівень контролю за діяльністю адміністративних судів. До першочергових заходів його вдосконалення віднесено розробку та закріплення на законодавчому рівні механізмів реалізації громадського контролю за діяльністю адміністративних судів України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Кірєєв Д. В. Сучасний стан адміністративно-правового регулювання діяльності адміністративних судів України та шляхи його удосконалення / Д. В. Кірєєв // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ : Збірник наукових праць. -- 2012. -- Спец. Вип. № 2 (61) «Актуальні питання адміністративно-правової науки». -- С. 264-270.

2. Кірєєв Д. В. Сутність та особливості адміністративних судів як складової судової системи України / Д. В. Кірєєв // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. -- 2012. -- № 4 (59). -- С. 185-193.

3. Кірєєв Д. В. Адміністративна юстиція: сучасні підходи до визначення / Д. В. Кірєєв // Форум права. -- 2012. -- № 3. -- С. 287-291 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2012-3/12kdvpdv.pdf.

4. Кірєєв Д. В. Правове забезпечення діяльності адміністративних судів України / Д. В. Кірєєв // Актуальні проблеми права: теорія і практика. Збірник наукових праць № 25. -- Луганськ : Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, 2012. -- С. 324-334.

5. Кірєєв Д. В. Адміністративно-правовий статус адміністративних судів України: поняття, структура, особливості / Д. В. Кірєєв // Митна справа. Науково-аналітичний журнал № 6 (84). -- Ч. 2. -- 2012 р. -- С. 457-462.

6. Кірєєв Д. В. Шляхи удосконалення адміністративно-правового регулювання та організації діяльності адміністративних судів України / Д. В. Кірєєв // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених : матер. наук.-практ. конф. (м. Харків, 25 травня 2012 р.) / МВС України, Харк. нац. ун-т внутр. справ. -- Х. : ХНУВС, 2011. -- С. 31-35.

7. Кірєєв Д. В. Проблеми класифікації суб'єктів адміністративного права / Д. В. Кірєєв // Актуальні проблеми застосування нового кримінального процесуального законодавства та тенденції розвитку криміналістики на сучасному етапі : м-ли Всеукр. наук.-практ. конф. (Харків, 5 жовтня 2012 р.) / МВС України ; Харк. нац. ун-т внутр. справ ; Кримінологічна асоціація України. -- Х. : ХНУВС, 2012. -- С. 619-621.

8. Кірєєв Д. В. Напрямки підвищення ефективності взаємодії міліції з питань профілактики правопорушень / Д. В. Кірєєв // Теорія та практика правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ України: Навчальний посібник / За заг. ред. докт. юрид. наук, проф. М. І. Іншина, докт. юрид. наук, проф., члена-кореспондента НАПрН України В. І. Олефіра. -- К.: «Хай-Тек Прес», 2012. -- С. 788-800.

АНОТАЦІЇ

Кірєєв Д.В. Адміністративні суди у системі суб'єктів адміністративного права України. -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.07 -- адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. -- Міжнародний університет бізнесу і права, Херсон, Україна, 2013.

Дисертацію присвячено аналізу сутності та особливостей адміністративних судів у системі суб'єктів адміністративного права України. Здійснено теоретико-методологічну характеристику адміністративних судів як суб'єктів адміністративного права. З'ясовано місце адміністративних судів у судовій системі та системі суб'єктів адміністративного права в сучасних суспільно-політичних і правових умовах. Визначено правові засади забезпечення діяльності адміністративних судів, їх відповідність сучасним міжнародним стандартам у галузі адміністративної юстиції. З'ясовано зміст та особливості правового статусу адміністративного суду як колективного суб'єкта правовідносин. Охарактеризовано взаємодію адміністративних судів між собою, з іншими органами державної влади, місцевого самоврядування і громадськістю, окреслено шляхи її оптимізації. Визначено систему гарантій і контролю за діяльністю адміністративних судів. Сформульовано низку теоретичних положень, практичних висновків і рекомендацій, спрямованих на удосконалення адміністративно-правового регулювання та організації діяльності адміністративних судів України.

Ключові слова: адміністративний суд, адміністративна юстиція, адміністративне судочинство, суб'єкти адміністративного права, адміністративно-правове регулювання.