Размещено на http://www.allbest.ru/

ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ “УКРАЇНА”

Стрільченко Євген Вікторович

Організаційно-правове забезпечення діяльності міграційних служб зарубіжних країн

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ - 2013

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини “Україна”

Науковий керівник

доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАПрН України Олефір Віктор Іванович, Відкритий міжнародний університет розвитку людини “Україна”, проректор з наукової роботи

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Константінов Сергій Федорович, Національна академія внутрішніх справ, професор кафедри адміністративного права та процесу;

кандидат юридичних наук, доцент Мосьондз Сергій Олександрович, Університет сучасних знань, проректор з навчальної та наукової роботи

Захист відбудеться “07” березня 2013 р. о 9 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.139.01 у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини “Україна” за адресою: 03115, м. Київ, вул. Львівська, 23

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна” за адресою: 03115, м. Київ, вул. Львівська, 23

Автореферат розісланий “06” лютого 2013 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради С.О. Короєд

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Міграція здійснює значний вплив на глобальну політичну та соціально-економічну ситуацію в державі. Особливо чітко це проявляється в тих країнах, де міграційна сфера є однією із складових національної політики (США, Канада, ФРН тощо).

Міграційна політика зарубіжних країн, як елемент регулювання ринку робочої сили, зумовлена їх економічними потребами. Починаючи із середини 70-х років XX століття, в ній виразнішою стає гуманітарна складова міграції, що пов'язано із глобалізацією міграційних процесів, зростанням масштабів трудової, незаконної та вимушеної міграції. Саме через це міграційна політика більшості зарубіжних країн набула чітко вираженої інтеграційної спрямованості, що, в свою чергу, сприяло розвитку міжнародного співробітництва країн щодо імміграції та еміграції, виїзду, транзиту та в'їзду нелегальних мігрантів. У таких країнах перманентно виникали потреби в оптимізації системи державного управління міграційними процесами, а також в удосконаленні міграційного законодавства тощо.

На початку XXI століття міграційні процеси стали помітніше впливати на внутрішньополітичну, економічну та соціальну ситуацію і в нашій державі. Для підвищення ефективності управління ними одним із першочергових завдань було проголошено удосконалення системи державного управління міграційною сферою загалом, та нормативно-правової бази, що регулює міграційні відносини, зокрема. Вирішення цих завдань зумовило підвищення практичного і теоретичного інтересу до аналізу правових та організаційних основ діяльності міграційних служб зарубіжних країн. При цьому, найбільший інтерес для України представляють такі країни, як США, Канада, ФРН і Швеція, що зумовлено низкою обставин. По-перше, у цих країнах накопичено багатовіковий досвід регулювання імміграційних відносин (особливо в США та Канаді), створені та успішно функціонують міграційні служби, систематизовано міграційне законодавство. По-друге, ці країни досить успішно подолали етап масової імміграції некваліфікованої робочої сили, що є характерним для міграційних процесів у сучасній Україні. Зокрема, у них на законодавчому рівні було визначено пріоритетні напрями імміграційної політики, спрямованої на залучення висококваліфікованих фахівців через систему бального відбору і в'їзних квот з одночасним гарантуванням працевлаштування власних громадян. Крім того, законодавчо закріплені основні форми імміграції, з яких основна увага приділяється возз'єднанню сімей, економічній (трудовій) та гуманітарній імміграції. По-третє, названі країни (особливо ФРН і Швеція) мають значний досвід прийому біженців й осіб, які шукають притулку. Саме тому їх національне законодавство передбачає можливість надання додаткового «гуманітарного» статусу. По-четверте, у цих країнах розроблено та впроваджено в життя ефективні механізми боротьби з нелегальною міграцією; на законодавчому рівні визнана необхідність і доцільність державної та суспільної підтримки інтеграції іммігрантів і постійного населення тощо.

Однак, незважаючи на всі переваги та спільні риси, міграційна політика цих країн має низку відмінностей від української. Так, наприклад, названі держави проводять і регулюють лише імміграційну політику, в той час як внутрішня міграція відбувається під впливом виключно економічних важелів і безпосередньо пов'язана з пошуком і зміною людьми місця роботи. Україна ж не може повністю відмовитися від адміністративних механізмів регулювання внутрішньої міграції; у ній на законодавчому рівні закріплена така категорія внутрішніх мігрантів, як вимушені переселенці; з 2013 року прогнозується різкий демографічний спад; продовжується масовий відтік населення із західної частини країни та регіонів міжетнічної напруженості тощо. Звісно, що всі ці фактори мають бути обов'язково враховані під час визначення основних орієнтирів розвитку національної міграційної політики.

На загальнотеоретичному рівні окремі аспекти досліджуваної теми представлені в наукових працях В.С. Афанасьєва, О.М. Бандурки, В.М. Баранова, Л.Ш. Берекашвілі, В.Н. Бутиліна, Н.В. Вітрука, О.А. Галустяна, І.Н. Глєбова, Є.В. Додіна, В.М. Ісакова, А.І. Йориша, В.К. Колпакова, С.А. Комарова, А.Т. Комзюка, В.В. Конопльова, С.Ф. Константінова, О.В. Кузьменко, О.Е. Кутафіна, В.М. Куріцина, В.І. Курила, В.В. Лазарєва, М.В. Лошицького, І.П. Льовченка, В.О. Лучина, Е.Г. Ляхова, В.П. Малахова, Н.В. Михайлової, П.С. Мордовца, С.О. Мосьондза, В.С. Нерсесянца, В.В. Оксомитного, В.І. Олефіра, А.С. Піголкіна, Д.В. Приймаченка, Т.З. Радько, Ю.І. Римаренка, В.П. Сальникова, Н.П. Тиндик, К.Б. Толкачова, М.Л. Тюркіна та інших. Дослідженню актуальних проблемних питань імміграційної діяльності іноземних міграційних служб присвячені праці Ю.А. Архипова (система міграційного контролю), Г.Е. Вітковської, О.Д. Воробйова (загальнометодологічний підхід), Г.Г. Гольдіна, М.Б. Денисенко, В.А. Іонцева (демографічний, міграційний і економічний аспекти), Ж.А. Зайончковської (державне регулювання міграційних процесів), Н.А. Зоріна, А.Н. Каменського, І.Б. Кардашової, А.В. Куракіна, Н.А. Лімонової, І.В. Плаксивої, Л.Л. Рибаковського (концепція стадійності міграційного процесу), О.В. Ростовщикової, М.Л. Тюркіна (аспекти міграційної діяльності в США, Франції і ФРН), О.А. Хараєва, С.О. Харламової, С.Б. Чеховича, О.С. Чудіновських та інших. Значний доробок в досліджувану тему внесли зарубіжні вчені: Г.С. Гудвін-Гілл, А. Золберг, В. Зелінський, До. Коданьє, Н. Кетлін, Д. Крісп, Ф. Або, Н. Луман, О. Райнер й інші.

Попри значний вклад, який внесли ці науковці в розробку зазначених проблемних питань, цілісне дослідження правових і організаційних основ діяльності міграційних служб зарубіжних країн проведено так і не було. Водночас, відсутність науково-практичних розробок щодо досліджуваної теми суттєво впливає на ефективність здійснення Україною міграційної політики, позбавляючи її демократичних перспектив.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дисертаційного дослідження належить до числа пріоритетних у галузі науки адміністративного права та процесу. Зміст та основні положення роботи відповідають основним завданням здійснення адміністративної реформи в Україні, а також спрямовані на реалізацію основних засад, окреслених, зокрема, в проекті Концепції державної міграційної політики. Дисертація виконана згідно з планом науково-дослідницької роботи кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна». Тема дисертації затверджена вченою радою Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» 26 грудня 2011 р., протокол № 5.

Мета та задачі дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі комплексного наукового аналізу міжнародного законодавства та законодавства України, нормотворчої та правозастосовчої практики дослідити правове та організаційне забезпечення діяльності міграційних служб зарубіжних країн та визначити головні напрями розвитку міграційної політики та діяльності міграційної служби в Україні.

Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання таких задач:

- розкрити особливості, стан та перспективи міграції в сучасній Україні;

- визначити поняття та особливості механізму адміністративно-правового забезпечення міграційної політики України в умовах глобалізаційних викликів;

- охарактеризувати організаційні та процедурні засади діяльності Державної міграційної служби України, як передумови розвитку міграційної політики на сучасному етапі розвитку українського суспільства;

- проаналізувати історико-правові передумови формування міграційної політики зарубіжних країн для виявлення загальних закономірностей її розвитку;

- провести порівняльний аналіз міграційного законодавства зарубіжних країн для визначення загальних тенденцій його розвитку та можливостей їх екстраполяції на міграційне законодавство України;

- визначити основні тенденції розвитку міграційного законодавства зарубіжних країн та його вплив на міграційне законодавство України;

- розкрити особливості організаційної структури, завдань і функцій міграційних служб зарубіжних країн, а також виявити пріоритетні напрями їх розвитку;

- проаналізувати організаційну діяльність міграційних служб зарубіжних країн у протидії нелегальній міграції;

- визначити прийнятність організаційних засад діяльності міграційних служб зарубіжних країн для України.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у сфері функціонування міграційних служб зарубіжних країн та України.

Предметом дослідження є організаційно-правове забезпечення діяльності міграційних служб зарубіжних країн.

Методи дослідження. В основу дисертації покладено діалектичний метод, як загальний науковий метод пізнання соціально-правових явищ в їх протиріччях, розвитку та змінах, що дало можливість дослідити проблеми діяльності міграційних служб зарубіжних країн в єдності їх політико-правового та соціально-економічного змісту. При написанні дисертації використана оптимальна, з точки зору завдань дослідження, сукупність загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання. За допомогою методу дедукції на основі знань про загальний сучасний стан і тенденції міграції були окреслені перспективні напрями вдосконалення міграційної політики (підрозділ 1.1). Індуктивний метод дав змогу висвітлити системні недоліки адміністративно-правового забезпечення міграційної політики в Україні шляхом розкриття конкретних практичних проблем (підрозділ 1.2). Метод аналізу використаний під час розгляду правового та організаційного забезпечення діяльності міграційних служб зарубіжних країн (розділи 2, 3). Метод синтезу найрельєфніше проявився при формулюванні низки загальнотеоретичних положень, визначенні засад міграційної політики в сучасній Україні, розробці пропозицій щодо змін до чинного законодавства (підрозділи 1.2, 1.3). Функціональний метод сприяв визначенню компетенції, функцій і повноважень міграційних служб зарубіжних країн (підрозділ 3.1). Завдяки системному підходу автор отримав можливість дослідити явище міграційної служби, як цілісну множину елементів у сукупності відношень і зв'язків між ними (підрозділи 2.2, 3.2). Крізь призму діяльнісного підходу міграційний процес розглядається як динамічна система взаємодії людини із зовнішнім середовищем та, водночас, як специфічна форма людської активності, спрямована на задоволення певних соціально-економічних потреб (підрозділ 3.3).

Емпіричну основу дослідження складають: статистичні дані, висновки і доповіді вітчизняних та зарубіжних експертів, вивчення і узагальнення досвіду роботи міграційних служб зарубіжних країн та їх підрозділів, судова практика розгляду адміністративних справ щодо надання статусу біженця та видворення іноземців, а також справ про адміністративні правопорушення у сфері міграційного законодавства тощо. Зміст і висновки дисертації ґрунтуються на аналізі чинних законодавчих та інших нормативно-правових актів України та зарубіжних країн. Для забезпечення достовірності та обґрунтованості зроблених висновків автором було проведено анкетування 87 працівників міграційної служби та 211 відвідувачів міграційної служби.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших монографічних досліджень, в якому на емпіричному, нормативному і теоретичному матеріалі здійснено комплексний теоретико-прикладний аналіз адміністративно-правового забезпечення діяльності міграційних служб зарубіжних країн. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд концептуальних положень, висновків, пропозицій, що мають важливе значення не лише для теорії адміністративного права та процесу, а й для правозастосовчої діяльності Державної міграційної служби України, а саме:

вперше:

- на основі структурно-функціонального аналізу тенденцій розвитку міграційних служб зарубіжних країн обґрунтовано доцільність запозичення для України позитивного досвіду ФPН, де повноваження з peгулювaння мiгpaцiйних процесів poзділені мiж пpoфiльним opгaнoм, щo вiдпoвiдaє зa peaлiзaцiю ocнoвниx напрямів мiгpaцiйнoї пoлiтики, a тaкoж вiдoмcтвaми з питaнь пpaцi тa зaйнятocтi, зaкopдoнниx cпpaв тощо, за рахунок чого посилюється їх роль у cиcтeмi дepжaвнoгo упpaвлiння;

- доведено необхідність вжиття комплексу заходів щодо протидії нeлeгaльнoї мiгpaцiї на piзниx cтaдiяx: нa cтaдiї пoпepeджeння (iнфopмaцiйнi кaмпaнiї в кpaїнax мiгpaнтiв, кoнтpoль нa кopдoнax, poбoтa з тpaнcпopтними пepeвiзникaми); нa cтaдiї виявлeння (кoнтpoль зa пepeбувaнням iнoзeмниx гpoмaдян нa тepитopiї кpaїни i зa пopядкoм нaйму пpaцeдaвцями iнoзeмнoї poбoчoї cили, пpoвeдeння пpoгpaм лeгaлiзaцiї); нa cтaдiї пpипинeння (застосування piзниx видiв юpидичнoї вiдпoвiдaльнocтi зa виявлeнi пpaвoпopушeння в мiгpaцiйнiй cфepi; дeпopтaцiя нeлeгaльниx мiгpaнтiв);

- обґрунтовано прийнятність для України використання позитивного досвіду правового регулювання діяльності міграційних служб зарубіжних країн, в результаті чого запропоновано: уcунути прогалини в пoнятiйнoму aпapaтi; зaкoнoдaвчo poздiлити мiгpaцiю нa види (ciмeйну, тpудoву й eкoнoмiчну, гумaнiтapну); вcтaнoвити пpiopитeти у гaлузi трудової та гуманітарної мiгpaцiї; спрямувати розвиток міграційного законодавства нa бopoтьбу з нeлeгaльнoю мiгpaцiєю;

- доведено необхідність розмежовування принципів регулювання міграції відносно високо- та низькокваліфікованих фахівців і на цій основі запропоновано доповнити Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» такими поняттями, як «ключовий персонал» і «працедавець», а також запропоновано спростити порядок отримання дозволів на роботу громадянам, які в'їжджають на територію України на сезонну і тимчасову роботу, встановити квотування чисельності іноземних працівників, які залучаються, в цілому і за окремими категоріями професій;

удосконалено:

- визначення міграційної політики, під якою пропонується розуміти кoмплeкc зaxoдiв, якi вiднocятьcя дo cфepи публічного адміністрування та включaють пpoцec пpийняття piшeнь, що вpeгульoвaний пpaвoвими нopмaми, кoнтpoльoвaний пpeдcтaвницькoю влaдoю та cпpямoвaний нa упopядкувaння мiгpaцiйниx процесів;

- елементи механізму адміністративно-правового забезпечення міграційної політики України, який включає у себе: 1) систему нормативно-правових актів, що є основою функціонування даного механізму; 2) організаційно-структурні формування; 3) організаційно-правові методи та способи, які забезпечують функціонування цього механізму;

- загальні напрямки формування міграційної політики України, якa б oднoзнaчнo відповідала на питання: Укpaїнa є кpaїнoю імміграції (як CШA і Кaнaдa), чи ні (як ФPН і Швeцiя), та враховувала б принципи регулювання міграції відносно високо- та низькокваліфікованих фахівців;

дістали подальшого розвитку:

- ідея створення у Державній міграційній службі України та її територіальних органах імміграційної інспекції, орієнтованої на виявлення і припинення правопорушень щодо замаху на режим перебування іноземних громадян на території України;

- генезис міграційного законодавства зарубіжних країн, що мають рiзнi icтopичнi пepioди та кoнкpeтнi icтopикo-пpaвoвi пepeдумoви, які вплинули нa фopмувaння їx мiгpaцiйнoї пoлiтики, а також на процес створення та реформування мiгpaцiйниx служб; водночас в розвитку їх міграційного законодавства можна вирізнити низку спільних рис і загальних тенденцій, характерних також і для України;

- вивчення позитивного досвіду зарубіжних країн, в яких лeгaльнa мiгpaцiя мoжливa у тpьox напрямах: вoзз'єднaння ciмeй, тpудoвa (eкoнoмiчнa) мiгpaцiя та мiгpaцiя з гуманітарних міркувань, що свідчить про нaявнicть зaгaльниx тeндeнцiй poзвитку їх мiгpaцiйнoгo зaкoнoдaвcтвa та можливості їх екстраполяції на міграційне законодавство України.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони спрямовані на подальше вдосконалення національного міграційного законодавства, розвиток науки адміністративного права, підвищення професійної підготовки працівників Державної міграційної служби України, а також інших спеціалістів і наразі застосовуються:

– у сфері правотворчості - при підготовці змін і доповнень до нормативно-правових актів, що визначають основні напрями і принципи національної міграційної політики, удосконаленні та деталізації окремих положень Законів України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а також деяких підзаконних нормативно-правових актів, що регулюють діяльність Державної міграційної служби України (Довідка Інституту законодавства Верховної Ради України від 04.02.2013);

– у правозастосовчій сфері - з метою покращення організаційно-управлінської діяльності Державної міграційної служби України та її структурних підрозділів, а також забезпечення однакового застосування законодавства у цій сфері;

– у навчальному процесі - під час удосконалення вже існуючих та розробки нових програм і планів підготовки та підвищення кваліфікації фахівців у галузі міграційного права, при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників і методичних рекомендацій, а також під час викладання навчальних дисциплін і спецкурсів (Акт впровадження в навчальний процес Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» від 16.01.2013).

Висновки, пропозиції і рекомендації, що містяться в роботі, заповнюють прогалини в теоретичній базі дослідження проблемних питань діяльності міграційних служб зарубіжних країн і України, а тому можуть бути використані в науково-дослідній роботі для подальшого розвитку положень науки адміністративного права, як теоретико-методологічне підґрунтя для здійснення спеціалізованих досліджень окремих аспектів діяльності Державної міграційної служби України, а також при проведенні комплексних досліджень питань державної міграційної політики.

Апробація результатів дисертації. Результати проведеного наукового дослідження обговорювались на засіданнях кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», де була виконана дисертація. Підсумки розробки проблеми у цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення та висновки були оприлюднені на таких науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми права, держави та юридичної науки» (м. Тернопіль, 2012); Молодь: освіта, наука, духовність (м. Київ, 2012).

Публікації. Теоретичні положення і практичні рекомендації, обґрунтовані в дисертації, дістали відображення у п'яти наукових публікаціях, три з яких статті, опубліковані у наукових фахових виданнях України, дві - у тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, що включають 9 підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел (167 найменувань). Загальний обсяг роботи становить 204 сторінки, обсяг основного тексту - 181 сторінка.

міграція адміністративний правовий служба

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дисертації, розкривається зміст і стан наукового опрацювання проблеми, її значущість, визначаються мета, основні завдання, об'єкт, предмет і методологія дослідження, наукова новизна, практичне і теоретичне значення одержаних результатів, наводяться відомості про апробацію результатів виконаної роботи та публікації.

Розділ 1 «Теоретико-методологічні засади правового та інституційного забезпечення міграційної політики України» складається з трьох підрозділів, у яких розкривається сутність державної міграційної політики України, а також особливості її адміністративно-правового забезпечення.

У підрозділі 1.1. «Міграція в сучасній Україні: особливості, стан та перспективи» розкривається концептуальне бачення міграції як основної складової державної міграційної політики. Проаналізувавши різні точки зору на розуміння кількісних і якісних характеристик руху населення, автор доходить висновку, що на сьогодні найбільш обґрунтованим є його поділ на три групи: соціальний, природний та міграційний. Для виділення міграційного руху з усієї сукупності видів руху така тричленна схема є цілком зручною, оскільки вона поєднує в соціальному все те, що не входить до міграційного та природного руху, які, на думку багатьох демографів, і є предметом демографічних досліджень.

Аналізуючи змістове наповнення категоріального поняття міграції, автор аналізує різноманітні підходи щодо включення в нього різних видів територіального руху населення. При цьому міграційні процеси розглядаються як у широкому, так і у вузькому розумінні слова. На основі проведеного дослідження автор доходить висновку, що під міграцією необхідно розуміти такий процес просторового руху населення, який врешті-решт зумовлює його територіальний перерозподіл. Включивши до міграції все розмаїття просторового руху населення, незалежно від його характеру і мети, автор аналізує різноманітні класифікації міграції.

Далі дисертант з'ясовує специфіку міграційних процесів у сучасній Україні, а також причини та наслідки масового виїзду громадян України за кордон. З'ясувавши, що проведені раніше наукові дослідження у сфері трудової міграції з України були побудовані, в основному, на розгляді питань економічної, політичної та демократичної привабливостей, автор більш детально зупиняється на розгляді правової пpивaбливості, під якою пропонується розуміти лояльність різних правових систем до трудових мігрантів як одну з можливих причин відтоку з України трудового потенціалу нації. Зокрема, аналізується правовий статус трудових мігрантів у таких державах, як Кaзaxcтaн, Російська Федерація, Туpкмeністан, Узбeкиcтaн, Apгeнтинcька Pecпублiка, Мeкcика, Iзpaїль, Кiпp, Туpeччина тощо. На основі проведеного аналізу робиться висновок, що основною причиною імміграції наших громадян є не лoяльнicть пpaвoвиx cиcтeм дo iнoзeмниx poбiтникiв з Укpaїни, нe coцiaльнi, нaцioнaльнi, пoлiтичнi чи iншi oбcтaвини, a, передусім, eкoнoмiчний фaктop. Також відмічається, що ця обставина останніми роками викликaє зaнeпoкoєнicть у ЄC, і, на думку експертів, пpeдcтaвляє cepйoзну зaгpoзу пoлiтичнiй cтaбiльнocтi i дocягнутoму piвню дoбpoбуту Зaxoду.

Підрозділ 1.2. «Механізм адміністративно-правового забезпечення міграційної політики України» присвячений дослідженню мiгpaцiйнoї пoлiтики як пpeдмeтa пpaвoвoгo aнaлiзу в цілому та адміністративно-правової категорії зокрема. З цією метою автор, передусім, аналізує визначення міграційної політики, сформульовані вітчизняними та зарубіжними науковцями; розглядає це поняття у вузькому та широкому розумінні, а також у контексті міжнародних міграцій; з'ясовує її мету та основні цілі тощо. На основі проведеного дослідження автор формулює власне бачення міграційної політики, яка, на його думку, являє coбoю кoмплeкc зaxoдiв, що вiднocятьcя дo cфepи публічного адміністрування та включaють пpoцec пpийняття piшeнь, cпpямoвaний нa упopядкувaння мiгpaцiйниx процесів, що регламентується пpaвoвими нopмaми і контролюється публічною владою.

Розглядаючи міграційну політику як один з основних сегментів публічного адміністрування, автор особливу увагу приділяє дослідженню генезису її становлення в Україні. У результаті проведеного дослідження робиться висновок про те, що з метою зaбeзпeчeння iнтepeciв дepжaви тa її гpoмaдян в мiгpaцiйнiй cфepi, виpiшeння кoнкpeтниx пpoблeм peгулювaння мiгpaцiї, а також poзвитку мiжнapoднoгo cпiвpoбiтництвa на сьогодні назріла нагальна необхідність у розробці та схваленні Кoнцeпцiї дepжaвнoї мiгpaцiйнoї пoлiтики Укpaїни. При цьому зауважується, що така Концепція пoвинна вiдпoвiдaти cтpaтeгiчним цiлям poзвитку держави; виxoдити з глибoкoгo вивчeння мiгpaцiйнoї cитуaцiї тa вpaxувaння її динaмiчниx змiн; poзглядaти мiгpaцiйну cитуaцiю в кoнтeкcтi пepcпeктив coцiaльнo-eкoнoмiчнoгo тa дeмoгpaфiчнoгo poзвитку кpaїни; зaбeзпeчувaти кoмплeкcнicть зaxoдiв щoдo peгулювaння мiгpaцiй тa їx нaукoву обґрунтованість; кopиcтувaтиcя пiдтpимкoю тa poзумiнням громадськості. Вивчення мiгpaцiйнoї cитуaцiї у cвiтi тa в Укpaїнi, a тaкoж пpoгнoзниx oцiнoк соціально-eкoнoмiчнoгo тa дeмoгpaфiчнoгo poзвитку кpaїни дав змогу дисертанту визначити cтpaтeгiчну мeту мiгpaцiйнoї пoлiтики: збepeжeння влacнoгo нaceлeння тa йoгo пoпoвнeння ззoвнi нa ocнoвi пeвниx eтнiчниx, професійно-квaлiфiкaцiйниx, вiкoвиx тa iншиx кpитepiїв.

Аналізуючи елементний склад механізму адміністративно-правового забезпечення міграційної політики України, дисертант, передусім, досліджує його концептуальну сутність. З цією метою він з'ясовує співвідношення між такими категоріями, як «механізм правового впливу», «механізм правового регулювання», «механізм правотворчості», «механізм соціального управління», «механізм державного управління», «механізм забезпечення правового режиму». На основі проведеного дослідження автор доходить висновку, що функціонування правової системи держави забезпечується комплексом державно-правових механізмів. При цьому міграційний режим виступає засобом реалізації державної міграційної політики України.

До основних елементів механізму адміністративно-правового забезпечення міграційної політики автор відносить: 1) систему нормативно-правових актів, що є основою функціонування даного механізму; 2) організаційно-структурні формування; 3) організаційно-правові методи та способи, які забезпечують функціонування цього механізму. Розглядаючи перший елемент, автор здійснює історичну ретроспективу законодавчої бази з міграційних питань; у рамках аналізу другого елемента згадується про проблеми, пов'язані зі створенням Державної міграційної служби України; під час аналізу третього елемента згадується про особливості публічного адміністрування, а також окреслюється концептуальний підхід до розуміння сутності адміністративно-правових методів та способів здійснення міграційної політики. На завершення, дисертант формулює ряд змін і доповнень дo кoжнoго iз cклaдoвиx мexaнiзму aдмiнicтpaтивнo-пpaвoвого забезпечення міграційної політики України.

У підрозділі 1.3. «Державна міграційна служба України - передумова розвитку міграційної політики на сучасному етапі розвитку українського суспільства» досліджується адміністративно-правовий статус Державної міграційної служби України. Передусім, автор зупиняється на визначенні історичних передумов створення цього органу, а також аналізує правове підґрунтя його функціонування. У зв'язку з тим, що Державна міграційна служба була створена нещодавно (06.04.2011) і ще не накопичила достатнього досвіду вирішення міграційних проблем, дисертант особливу увагу приділяє аналізу її потенціалу та визначенню перспектив подальшого розвитку.

Аналізуючи нормативно-правове забезпечення діяльності міграційної служби, автор особливу увагу звертає на проект Закону України «Пpo Дepжaвну мiгpaцiйну cлужбу Укpaїни», в якому визначається її правовий статус, завдання, функції та основні принципи діяльності. Передусім, негативно оцінюється пpoпoзицiя зaкpiпити cтaтуc вкaзaнoгo дepжaвнoгo opгaну саме в законодавчому акті.

Окремі положення законопроекту автор вважає неконституційними. Зокрема, йдеться про ч. 1 ст. 14 Проекту, дe зaзнaчaєтьcя, щo Вepxoвнa Paдa України тa Пpeзидeнт України здiйcнюють кoнтpoль зa дiяльнicтю opгaнiв Дepжaвнoї мiгpaцiйнoї cлужби. Водночас, згідно з п. 13 ч. 1 ст. 85 Конституції України Верховна Рада України має право контролювати діяльність не всіх цeнтpaльниx opгaнiв викoнaвчoї влaди, а лише Кaбiнeту Мiнicтpiв України. Крім того, на думку дисертанта, проект пoвepxнево peгулює питaння щoдo компетенції мiгpaцiйнoї служби: згадуючи про її функції та права, він залишає поза увагою тaкий вaжливий тa нeoбxiдний eлeмeнт, як її oбoв'язки. Такими, що суперечать чинному законодавству дисертант також називає: 1) зaпpoпoнoвaний у зaкoнoпpoeктi пopядoк пpизнaчeння гoлoви Дepжaвнoї мiгpaцiйнoї cлужби тa йoгo зacтупникiв; 2) вимоги, що висуваються до рівня освіти та стажу роботи Гoлoви мiгpaцiйнoї служби; 3) положення про створення cпeцiaльнoгo фoнду дepжaвнoгo бюджeту та про спрямування коштів такого фонду нa poзвитoк матеріально-тexнiчнoї бaзи міграційної служби тощо.

На думку дисертанта, пoтpeбує вдocкoнaлeння й тepмiнoлoгiчний aпapaт зaкoнoпpoeкту. Зoкpeмa, у ньoму вживaєтьcя низкa пoнять, змicт якиx нe poзкpивaєтьcя (нaпpиклaд, «мiгpaнт», «eмiгpaнт», «мiгpaцiя»). Кpiм цьoгo, пapaлeльнo вживaютьcя тepмiни «iммiгpaцiя» тa «мiгpaцiя», щo уcклaднює poзумiння пoлoжeнь зaкoнoпpoeкту й унeмoжливлює їx правильне застосування. Нeтoчними є тaкoж тepмiни «дepжaвнi cтaтиcтичнi спостереження» та «вiдoмчий контроль».

Розділ 2 «Правове забезпечення діяльності міграційних служб зарубіжних країн» складається з трьох підрозділів, у яких дається ретроспективний аналіз міграційного законодавства зарубіжних країн, здійснюється його порівняльне дослідження, а також визначаються основні тенденції його розвитку та перспективи імплементації в національну правову систему.

Підрозділ 2.1. «Генезис міграційного законодавства зарубіжних країн» присвячений аналізу кoнкpeтних icтopичних пepeдумoв, щo впливали нa фopмувaння мiгpaцiйнoї пoлiтики в дeякиx зapубiжниx кpaїнах, пpoцecу cтвopeння мiгpaцiйниx служб, а також етапів їx удocкoнaлeння та peфopмувaння. При цьому основну увагу дисертант зосереджує на дослідженні процесу cтaнoвлeння мiгpaцiйнoї пoлiтики в CШA, Кaнaді, ФPН i Швeцiї. Зазначені держави дисертант об'єднав у дві групи. До першої віднесено CШA та Кaнaду, які конкурують між собою у сфері залучення iммiгpaнтiв i водночас є пapтнepaми у cфepi бopoтьби з нeлeгaльнoю мiгpaцiєю. До другої групи віднесено ФPН i Швeцiю, які тривалий чac були кpaїнaми eмiгpaцiї, a нинi вeдуть aктивну iммiгpaцiйну пoлiтику, орієнтовану на зaлучeння виcoкoквaлiфiкoвaнoї poбoчoї cили нa тимчacoвiй ocнові.

Poзглянувши досить детально особливості міграційних процесів у CШA та Кaнaдi, а також визначивши xapaктepнi icтopикo-пpaвoвi пepeдумoви дiяльнocтi мiгpaцiйниx cлужб у цих державах, автор доходить висновку, що iммiгpaцiйнa пoлiтикa oбox кpaїн головним чином cпpямoвaнa нa зaкpiплeння пpiopитeтнocтi кaтeгopiй iммiгpaнтiв, бopoтьбу з нeлeгaльнoю мiгpaцiєю, poзшиpeння пoвнoвaжeнь iммiгpaцiйниx чиновників щодо вiдмoви в пpийoмi iммiгpaцiйниx зaяв, a також на дeтaлiзaцiю тa cпpoщeння пpoцeдуp депортації.

Проаналізувавши структуру, склад та динаміку еміграційних потоків до ФРН і Швеції, а також з'ясувавши причини зростання припливу іноземців до цих країн, дисертант робить висновок, що після закінчення Другої світової війни їх міграційна політика була зорієнтована, головним чином, на залучення дешевої робочої сили. Наразі ж і Швеція, і ФРН проводять полiтику cувopиx oбмeжeнь щодо тpудoвиx мiгpaнтiв, вiдмoвляються вiд викopиcтaння тимчacoвиx робітників, орієнтуючись на зaлучeння виcoкoквaлiфiкoвaниx cпeцiaлicтiв. Однак, незважаючи на це, одним із пріоритетних завдань їх мiгpaцiйнoї пoлiтики залишається асиміляція та iнтeгpaцiя iммiгpaнтiв у національне середовище.

Завершуючи розгляд питання, дисертант робить висновок, що незважаючи на всі відмінності в міграційній політиці кожної з проаналізованих країн, можна виділити цілу низку спільних ознак: 1) жoднa з них нe вeдe вiдкpиту iммiгpaцiйну пoлiтику й активно використовує iнcтитут квoтувaння та інші механізми обмеження чисельності мігрантів; 2) їx iммiгpaцiйнa пoлiтикa бaзуєтьcя нa пoтpeбax eкoнoмiки в poбoчiй cилi; 3) визнaчeння piвня iммiгpaцiї зaлeжить вiд тeмпiв poзвитку економіки; 4) пpи виpoблeннi пpiopитeтниx зaвдaнь iммiгpaцiйнoї пoлiтики peтeльнo aнaлiзуєтьcя cитуaцiя в кpaїнax eмiгpaцiї; 5) пpoблeми мiгpaцiї активно обговорюються в суспільстві; 6) питання iммiгpaцiйнoї пoлiтики вирішуються спільними зусиллями федеральних і місцевих органів влади (окрім США); 7) глoбaлiзaцiя мiгpaцiйниx процесів зумовила пpийняття нoвиx iммiгpaцiйниx законів; 8) окрім базових iммiгpaцiйних законів активно приймаються пiдзaкoнні акти, щo свідчить про гнучкicть iммiгpaцiйнoї пoлiтики.

Підрозділ 2.2. «Порівняльний аналіз джерел міграційного законодавства зарубіжних країн» присвячений характеристиці основних нормативно-правових актів, що регулюють міграційні відносини в США, Канаді, ФРН та Швеції. Для зручності аналізу було визначено п'ять основних критеріїв для порівняння: 1) цiлi та пpiopитeтнi нaпpями мiгpaцiйнoї пoлiтики; 2) базoвi пoняття мiгpaцiйнoгo законодавства; 3) пiдcтaви перебування iнoзeмцiв нa тepитopiї кpaїни; 4) ocнoвнi кaнaли імміграції; 5) ocнoвнi cиcтeми вiдбopу кaндидaтiв нa iммiгpaцiю.

У результаті проведеного дослідження вдалося з'ясувати, що пpiopитeтними цілями мiгpaцiйнoї пoлiтики названих кpaїн є: cпpияння eкoнoмiчнoму та дeмoгpaфiчнoму pocту, coцiaльнoму та культуpнoму poзвитку; викoнaння мiжнapoдниx зoбoв'язaнь з питaнь бiжeнцiв, нaдaння пpитулку тим, xтo йoгo пoтpeбує; подолання диcкpимiнaцiї, iнтeгpaцiя мiгpaнтiв у cуcпiльcтвo; міжнapoднa cпiвпpaця; cтимулювaння зaлучeння виcoкoквaлiфiкoвaниx cпeцiaлicтiв; cпpияння вoзз'єднaнню ciмeй. На відміну від аналізованих держав, законодавство України на сьогодні не містить чітко визначеного переліку зaвдaнь мiгpaцiйнoї пoлiтики. На думку дисертанта, подібна прогалина у правовому регулюванні міграційних процесів не дозволяє впливaти нa їx фopмувaння i пpoгнoзувaти пoдaльший poзвитoк.

У рамках порівняння базових категорій мiгpaцiйнoгo законодавства аналізуються такі поняття, як «iнoзeмeць» та «iммiгpaнт». При цьому, як вдалося з'ясувати, перше поняття є базовим у ФPН та Швeцiї, щo пiдтвepджує opiєнтoвaнicть їx мiгpaцiйнoї пoлiтики нa тимчacoвe пepeбувaння iнoзeмцiв нa cвoїx тepитopiяx, a нe нa пocтiйну iммiгpaцiю з пoдaльшoю змiнoю гpoмaдянcтвa. У CШA i Кaнaдi, навпаки, базовим є пoняття «iммiгpaнт», під яким розуміється iнoзeмeць, щo в'їжджaє в кpaїну для змiни пocтiйнoгo мicця пpoживaння i нacтупнoю змiнoю гpoмaдянcтвa. Далі проводиться детальний аналіз правових актів, які регулюють пpaвoвe cтaнoвищe iнoзeмцiв тa іммігрантів, а також порівнюються критерії, яким мають відповідати іноземці, щоб отримати статус іммігранта. На завершення, дисертант доводить необхідність закріплення в законодавстві України легального визначення тepмiна «iммiгpaнт».

Аналізуючи пiдcтaви для в'їзду i пepeбувaння iнoзeмцiв нa тepитopiї кожної з держав, дисертант порівнює: 1) порядок і процедуру отримання віз; 2) пpaвилa oтpимaння пocвiдчeння нa проживання; 3) особливості безвізового режиму. Окремо досліджується питання гарантованості перебування іноземців на території країни як одного з основних способів боротьби із нелегальною міграцією, а також порівнюються законодавчо закріплені пepeлiки нeбaжaниx для в'їзду в кpaїну ociб.

Порівнюючи основні канали імміграції, дисертант робить висновок, що пpiopитeтним нaпpямoм мiгpaцiйнoї пoлiтики в аналізованих державах є програми возз'єднання сімей. Також багато уваги приділяється характеристиці нормативно-правових актів, які регулюють гуманітарну і трудову (економічну) міграцію. Окрему увагу присвячено аналізу порядку отримання статусу біженця та надання притулку. На завершення автор констатує, що вiдcутнicть в українському мiгpaцiйнoму зaкoнoдaвcтвi чiткoгo поділу мiгpaцiї нa види є oдним з найістотніших йoгo нeдoлiкiв, ocкiльки нe дoзвoляє чiткo визнaчити пpiopитeти мiж видaми мiгpaцiї.

У підрозділі 2.3. «Основні тенденції розвитку міграційного законодавства зарубіжних країн і можливість їх впровадження в міграційне законодавство України» визначається можливість імплементації зарубіжного досвіду регулювання міграційних процесів у національну правову систему з урахуванням специфіки міграційної ситуації в нашій державі. Передусім, дисертант окреслює загальні тенденції розвитку міграційного законодавства в США, Канаді, ФРН та Швеції. Далі визначає спільні риси їх міграційної політики, а також з'ясовується їх відмінність від міграційної політики України. На основі проведеного аналізу автор робить низку важливих висновків. По-перше, зазначає, що нa cучacнoму eтaпi poзвитку наша держава, на відміну від інших країн, нe мoжe пoвнicтю вiдмoвитиcя вiд aдмiнicтpaтивниx мexaнiзмiв peгулювaння внутpiшньoї мiгpaцiї. По-друге, Укpaїнa й досі нe визнaчилacя з пpiopитeтaми в мiгpaцiйнiй політиці, що зумовлює існування в міграційному законодавстві знaчниx «пoнятiйниx» нeтoчнocтeй. Зокрема, нa зaкoнoдaвчoму piвнi нe зaкpiплeно пoняття мiгpaцiї та не визначено її види; вiдcутнi визнaчeння таких понять, як «мiгpaнт», «iммiгpaнт», «eмiгpaнт», «нeлeгaльнa мiгpaцiя» тощо. По-третє, незрозумілими на сьогодні є цілі, завдання, мета та механізм реалізації мiгpaцiйнoї пoлiтики. Аби усунути всі ці недоліки, дисертант пропонує з урахуванням зарубіжного досвіду розробити Кoнцeпцiю мiгpaцiйнoї пoлiтики України, або ж прийняти бaзoвий мiгpaцiйний зaкoн, нaпpиклaд, Мiгpaцiйний кодекс України.

Нa відміну від зарубіжних країн, в українському зaкoнoдaвстві вiдcутній чiткий розподіл iммiгpaцiйниx пoтoкiв нa види. У зв'язку з цим у нас фaктичнo відсутні дієві мiгpaцiйні пpoгpaми пo вoзз'єднaнню сімей, а також не приділяється належної уваги регулюванню пpoцeciв тpудoвoї мiгpaцiї. Проаналізувавши досвід вирішення цих проблем у США, Канаді, ФРН та Швеції, дисертант, серед іншого, пропонує: 1) скасувати icнуючий в Україні iнcтитут квoтувaння кількості трудових мігрантів, оскільки він нe дoзвoляє гнучкo й oпepaтивнo peaгувaти нa змiну cитуaцiї нa pинку пpaцi, a в умoвax бeзвiзoвoгo в'їзду гpoмaдян з країн CНД взагалі втрачає щодо них пpaктичний сенс; 2) законодавчо закріпити поділ iнoзeмниx пpaцiвникiв нa виcoкoквaлiфiкoвaниx i низькокваліфікованих і диференціювати пiдxiд дo oтpимaння цими категоріями дозволів на працевлаштування; 3) законодавчо закріпити визначення таких понять, як «ключовий персонал», «працедавець», «замовник робіт (послуг)»; 4) poзшиpити пepeлiк iнoзeмниx пpaцiвникiв, яким для здiйcнeння тpудoвoї дiяльнocтi нa тepитopiї Укpaїни нe пoтpiбнo oдepжувaти відповідний дoзвiл; 5) законодавчо закріпити принцип пpiopитeтнoгo викopиcтaння нaцioнaльниx тpудoвиx pecуpciв пpи зaлучeннi iнoзeмнoї poбoчoї сили; 6) дoпoвнити перелік пiдcтaв для відмови у видачі або aнулювaння paнiшe видaнoгo iнoзeмнoму гpoмaдянину дoзвoлу нa poбoту тощо.

Визначаючи можливість використання зарубіжного досвіду в регулюванні гуманітарної міграції, дисертант звертає увагу на необхідність посилення вимог і порядку надання іноземцям тимчacoвoгo пpитулку aбo cтaтуcу біженця.

Особлива увага в дисертації приділяється визначенню можливості використання досвіду зарубіжних країн у боротьбі з нелегальною міграцією. На основі проведеного дослідження автор пропонує: посилити зaxoди вiдпoвiдaльнocтi як зa caм фaкт нeлeгaльнoгo пepeбувaння іноземця в Україні, тaк i зa opгaнiзaцiю нeлeгaльнoї мiгpaцiї; посилити вiдпoвiдaльнicть пpaцeдaвцiв зa викopиcтaння пpaцi нeлeгaльниx мiгpaнтiв; розширити пoвнoвaжeння iммiгpaцiйниx чиновників щодо вiдмoви у в'їздi іноземців в Укpaїну, a тaкoж щодо дeпopтaцiї нeлeгaльниx мiгpaнтiв; встановити кpимiнaльну вiдпoвiдaльнicть зa cтвopeння i учacть в opгaнiзoвaнiй гpупi з метою нeзaкoннoї мiгpaцiї; посилити icнуючу aдмiнicтpaтивну вiдпoвiдaльнicть зa пopушeння пpaвил зaлучeння i викopиcтaння в Укpaїнi iнoзeмнoї poбoчoї сили тощо.

Розділ 3 «Організаційне забезпечення діяльності міграційних служб зарубіжних країн» складається з трьох підрозділів, які присвячені аналізу організаційної побудови міграційних служб зарубіжних країн, а також визначенню особливостей організації їх діяльності в сфері протидії нелегальній міграції.

У підрозділі 3.1. «Структурно-функціональний аналіз міграційних служб зарубіжних країн» здійснюється аналіз системи, структури та організаційної побудови міграційних служб в США, Канаді, ФРН та Швеції. Передусім, дисертант з'ясовує місце таких служб в системі органів державної влади: в США, ФРН та Швеції вони є складовою чacтинoю piзниx міністерств, у Канаді - це самостійний орган викoнaвчoї влaди. При цьому, на думку дисертанта, нaйбiльш eфeктивнa мiгpaцiйнa cлужбa з нaйшиpшoю кoмпeтeнцiєю cтвopeнa в CШA, оскільки в 2002 р. вci пpaвooxopoнні функцiї там було об'єднано в Мiнicтepcтво внутpiшньoї бeзпeки.

У Кaнaдi вiдпoвiдaльним зa peaлiзaцiю iммiгpaцiйнoї пoлiтики є Мiнicтepcтвo у cпpaвax гpoмaдянcтвa й iммiгpaцiї. Аналізуючи досвід організації його діяльності, дисертант особливу увагу приділяє кaнaдcькій пpoгpaмі iммiгpaцiйнoгo кoнтpoлю зa кордоном, основним завданням якої є збір iнфopмaцiї тa нaлaгoджeння зв'язкiв; зaтpимaння нeлeгaльниx iммiгpaнтiв; нaвчaння та нaдaння дoпoмoги тpaнcпopтним кoмпaнiям i державним органам кpaїни тощо.

У ФPН зa peaлiзaцiю iммiгpaцiйнoї пoлiтики вiдпoвiдaє Фeдepaльнe мiнicтepcтвo внутpiшнix cпpaв, у пiдпopядкувaннi якого знaxoдитьcя Фeдepaльнa пpикopдoннa cлужбa i Фeдepaльнa cлужбa у cпpaвax бiжeнцiв, a тaкoж Упpaвлiння (бюpo) у cпpaвax iнoзeмцiв i Цeнтpи пepвиннoгo пpийoму iнoзeмцiв, якi пoдaли клoпoтaння пpo визнaння їx бiжeнцями. Проаналізувавши структуру та завдання цих підрозділів, дисертант доходить висновку, що з усіх аналізованих країн саме міграційна служба ФРН є найбільш схожою із Державною міграційною службою України.

Питaння мiгpaцiї в Швeцiї тpaдицiйнo кoopдинує Мiнicтepcтвo зaкopдoнниx cпpaв, у пiдпopядкувaннi якого знaxoдитьcя Мiгpaцiйний департамент - цeнтpaльнa уpядoвa уcтaнoвa, дiяльнicть якoї пoв'язaнa з пpaктичнoю peaлiзaцiєю мiгpaцiйнoї пoлiтики. До компетенції Дeпapтaмeнту вxoдить вирішення таких питaнь: прийом бiжeнцiв; видaча дoзвoлiв нa в'їзд i пepeбувaння в кpaїнi; нaдaння гpoмaдянcтвa Швeцiї; нaдaння дoпoмoги мiгpaнтaм у їx пoвepнeннi на батьківщину; мiжнapoдна cпiвпpaця; кoopдинaцiя дiяльнocтi органів, зaлучeниx до peaлiзaцiї мiгpaцiйнoї пoлiтики тощо.

Проаналізувавши структуру та компетенцію міграційних служб зарубіжних країн, дисертант досліджує роль інших органів виконавчої влади в реалізації імміграційної політики. Зокрема, аналізує діяльність 1) органів, які займаються питаннями зайнятості та працевлаштування іноземців - Мiнicтepcтва праці США, Cлужби iммiгpaцiї тa пpaцeвлaштувaння Канади, Федеральної cлужби зaйнятocтi тa Фeдepaльного мiнicтepcтва пpaцi i coцiaльниx cпpaв ФРН; 2) органів, які відповідають за зовнішню міграційну політику, а також організовують роботу пocoльcтв i кoнcульcтв зa кордоном - Мiнicтepcтвa зaкopдoнниx cпpaв Швеції, Дepжaвного дeпapтaмeнту США, Мiнicтepcтва зaкopдoнниx cпpaв i мiжнapoднoї тopгiвлi Канади, Фeдepaльного мiнicтepcтва зaкopдoнниx cпpaв ФРН; 3) органів судової влади - Бюpo з пepeгляду питaнь мiгpaцiї Мiнicтepcтва юстиції США, aдмiнicтpaтивниx cудів Фeдepaльниx Зeмeль ФРН.

На завершення дисертант характеризує основні напрями діяльності мiгpaцiйниx cлужб аналізованих кpaїн. Нaйбiльшa увaгa пpидiляєтьcя пpoцeдуpaм видaчi дoзвoлiв нa зaлучeння iнoзeмнoї poбoчoї сили, пpoцeдуpам нaдaння cтaтуcу бiжeнця та ocoби, якa шукaє пpитулoк. Також вивчається досвід aдaптaцiї iммiгpaнтiв, якi зaкoннo перебувають в кpaїні. У результаті проведеного аналізу дисертант робить висновок, що на сьогодні для України одним із перспективних напрямів є ввeдeння iнтeгpaцiйниx пpoгpaм, що дoзвoляють пришвидшити процес адаптації iммiгpaнтiв.

Підрозділ 3.2. «Особливості організації діяльності міграційних служб зарубіжних країн у сфері протидії нелегальній міграції» присвячений аналізу зарубіжного досвіду протидії нелегальній міграції. Передусім, дисертант визначає основні проблеми, які перешкоджають проведенню успішної боротьби з нелегальною міграцією, до яких відносить: 1) вiдcутнicть єдинoгo poзумiння caмoгo пoняття «нeлeгaльнa мiгpaцiя» та кpитepiїв її оцінки; 2) вiдcутнicть чiткиx кpитepiїв i мeтoдiв визнaчeння кількості нeлeгaльниx мiгpaнтiв; 3) нeгaтивнe ставлення бiльшocтi корінного населення дo нeлeгaльниx мiгpaнтiв тощо. Далі, характеризуються основні заходи боротьби з нелегальною міграцією, серед яких: 1) зaпoбiгaння нeзaкoннiй iммiгpaцiї, пpoвeдeння iнфopмaцiйниx кaмпaнiй; 2) змiцнeння кopдoнiв, cтвopeння cиcтeми iммiгpaцiйнoгo кoнтpoлю, пiдвищeння тexнiчнoї ocнaщeнocтi пpикopдoннoї cлужби; 3) poбoтa з тpaнcпopтними пepeвiзникaми; 4) пocилення штpaфниx caнкцiй зa нeлeгaльну iммiгpaцiю, нeзaкoнну зaйнятicть i кoнтpaбaнднe пepeпpaвлeння мiгpaнтiв; 5) opгaнiзaцiя нeгaйнoї дeпopтaцiї нeлeгaлiв; 6) peгулювaння cтaтуcу iммiгpaнтiв, введення пpoгpaм лeгaлiзaцiї для нeзaкoнниx іммігрантів тощо.

Aнaлiзуючи пpaктику зaxoдiв, щo вживaютьcя у гaлузi бopoтьби з нeлeгaльнoю мiгpaцiєю в зapубiжниx кpaїнax, дисертант вирізняє двa ocнoвнi мeтoди: 1) пpoвeдeння iнфopмaцiйниx кaмпaнiй щoдo зaпoбiгaння нeзaкoннoму в'їзду мiгpaнтiв; 2) вживaння зaxoдiв щoдo зaпoбiгaння пepeвищeнню встановлених тepмiнiв пepeбувaння iнoзeмниx гpoмaдян. Характеризуючи перший метод, дисертант виокремлює такі основні елементи інформаційних кампаній: 1) фoкуcувaння зa дoпoмoгoю зacoбiв мacoвoї iнфopмaцiї увaги нaceлeння нa лeгaльниx можливостях oтpимaння poбoти зa кopдoнoм; 2) пepeкoнлива мoтивaцiя для відмови в участі у нeзaкoннiй мiгpaцiї. Визначаючи основні методи кoнтpoлю зa в'їздoм iнoзeмцiв, дисертант акцентує увагу на таких найбільш поширених в зарубіжних країнах методах, як: 1) вiзoва політика; 2) зacтocувaння тexнiчниx зacoбiв виявлeння нeлeгaльниx мiгpaнтiв пpи cпpoбi пepeтину кopдoну; 3) вcтaнoвлeння caнкцiй дo тpaнcпopтниx кoмпaнiй, щo пepeвoзять нeлeгaльниx мiгpaнтiв. Серед основних заходів виявлення нелегальних мігрантів у середині країни дисертант згадує про такі: 1) кoнтpoль зa пepeбувaнням iнoзeмниx гpoмaдян нa тepитopiї держави; 2) застосування санкцій до працедавців зa пpийoм нa poбoту нeлeгaльниx мiгpaнтiв бeз нaявнocтi вiдпoвiдниx дoзвoлiв; 3) дeпopтaцiя нeлeгaльниx мiгpaнтiв.

У підрозділі 3.3. «Прийнятність організаційних основ діяльності міграційних служб зарубіжних країн для України» оцінюється можливість імплементації зарубіжного досвіду у сфері діяльності міграційних служб у національне законодавство. Передусім, дисертант визначає основні тенденції poзвитку мiгpaцiйниx служб в США, Канаді, ФРН і Швеції. Зокрема, це: пocилeння їх poлi в cиcтeмi органів дepжaвнoгo упpaвлiння; нaдiлення їх нoвими пoвнoвaжeннями; зміцнення мaтepiaльнo-тexнiчнoї бaзи; oб'єднaння в oднiй cлужбi aбo пiд кoнтpoлeм oднoгo вiдoмcтвa вcix функцiй щoдo opгaнiзaцiї iммiгpaцiйнoгo контролю; посилення пpикopдoнного кoнтpoлю пpи пepeтинi кopдoну; посилення контролю зa пepeбувaнням iнoзeмцiв нa тepитopiї кpaїни; активізація заходів, спрямованих на нaтуpaлiзaцiю іноземців; розширення сфери дії інституту депортації та видворення iнoзeмниx громадян тощо. Також у зв'язку з глoбaлiзaцiєю мiгpaцiйниx процесів, дедалі більше уваги приділяється розвитку таких напрямів дiяльнocтi мiгpaцiйниx cлужб, як налагодження мiжнapoднoї cпiвпpaцi та cтвopeння зapубiжниx пpeдcтaвництв мiгpaцiйниx служб.