Размещено на http://www.allbest.ru/

ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ “УКРАЇНА”

Терещенко Андрій Леонідович

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ ОСІБ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

доктор юридичних наук, доцент Галунько Валентин Васильович,

Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», директор інституту права та суспільних відносин

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Мельник Роман Сергійович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри адміністративного права;

кандидат юридичних наук Пасічніченко Світлана Вікторівна, Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, доцент кафедри соціальної політики

Захист відбудеться «07» березня 2014 р. о 9 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.139.01 у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини «Україна» за адресою: 03115, м. Київ, вул. Львівська, 23

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна” за адресою: 03115, м. Київ, вул. Львівська, 23

Автореферат розісланий «05» лютого 2014 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради С.О. Короєд

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Забезпечення права осіб з особливими потребами на вищу освіту в умовах сьогодення стає нагальною необхідністю, як для таких осіб, так і для суспільства в цілому. Якісна вища освіта для таких осіб є невід'ємним чинником правової демократичної держави. Без забезпечення рівності прав і можливостей осіб з особливими потребами з громадянами, які такого статусу не мають, неможливо забезпечити соціальну справедливість у суспільстві, а в останній час - і економічний розвиток країни.

Численність осіб з особливими потребами в Україні з кожним роком зростає (як і в усьому світі та країнах ближнього зарубіжжя) і на даний час їх чисельність становить близько 2,8 млн., в тому числі 153,4 тис. дітей-інвалідів. За останнє десятиріччя частка громадян цієї категорії в загальній структурі населення України збільшилась з 4 до більш ніж 5 відсотків. І якщо здобуття середньої освіти особами з особливими потребами забезпечується державою в силу конституційної обов'язковості повної загальної середньої освіти, то право на вищу освіту для більшості осіб з особливими потребами є недоступним, про що свідчить невтішна статистика: так, із 2,3 мільйонів студентів, що навчаються у вищих навчальних закладах I-IV рівня акредитації 6500 осіб позиціонують себе з такими особами, що становить всього 0,3 %. Зазначені статистичні дані корелюються із результатами власного соціологічного опитування, згідно із яким 54 % опитаних здобувачем громадян визначили рівень доступності осіб з особливими потребами до вищої освіти як незадовільний.

В умовах реформування соціальної сфери Україні, її інтеграції до єдиного Європейського освітнього простору підвищуються вимоги до функціонування публічної адміністрації у цій сфері, діяльність якої має бути спрямована на забезпечення захисту права осіб з особливими потребами на вищу освіту, тобто виникає необхідність в удосконаленні правових засад та адміністративної діяльності.

Теоретичною основою дослідження стали роботи українських вчених-адміністративістів, зокрема В.Б. Авер'янова, М.М. Биргеу, Ю.П. Битяка, В.В. Бевзенка, В.М. Гаращука, В.В. Галунька, Е. Ф. Демського, П.В. Діхтієвського, Є.В. Додіна, С.В. Ківалова, В.В. Конопльова, Р.А. Калюжного, В.К. Колпакова, С.Ф. Константінова, А.Т. Комзюка, Т.О. Коломоєць, О.В. Кузьменко, В.І. Курила, В.О. Заросила, Р.С. Мельника, В.І. Олефіра, О.І. Остапенка, С.В. Пєткова, Ю.І. Римаренка, В.Д. Сущенка, Ю.О. Фрицького, В.К. Шкарупи та ін.

Окремим аспектам, які так чи інакше стосуються права осіб з особливими потребами на вищу освіту, приділяли свою увагу окремі вітчизняні вчені: М.Л. Авраменко, В.О. Боняк, В.А. Красномовець, Н.Я. Козліковська, К.О. Кольченко, Н.О. Мірошниченко, Г.Ф. Нікуліна, С.В. Пасічніченко, К.М. Романенко, М. Талан, М.В. Чічкань, Л.П. Шумна, П.М. Таланчук. Проте вони досліджували зазначену тематику в рамках здебільшого конституційного права, трудового права, права соціального забезпечення або ж досліджуючи проблеми педагогіки і психології осіб з особливими потребами, і лише побічно торкалися проблем адміністративно-правового захисту осіб з особливими потребами у вищих навчальних закладах.

З точки зору методології, адміністративно-правовий захист осіб з особливими потребами базується на працях вітчизняних та зарубіжних учених в галузі філософії права, теорії держави і права, цивільного права, права соціального забезпечення, адміністративного права і теорії управління. Однак комплексне дослідження проблем адміністративно-правового захисту осіб з особливими потребами у вищих навчальних закладах не проводилося. Саме ці обставини визначають актуальність і вибір теми дослідження, її науково-практичну значущість.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з планом науково-дослідницької роботи кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Інституту права та суспільних відносин Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» на тему: «Адміністративно-правове регулювання суспільних відносин» (номер державної реєстрації 0107U008696) та відповідно до основних напрямів, визначених у Національному плані дій на 2011 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», затверджених Указом Президента України від 27 квітня 2011 р., Концепції Загальнодержавної програми «Національний план дій з Реалізації Конвенції про права інвалідів та розвитку системи реабілітації інвалідів на період до 2020 року», затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2011 р. та Закону України «Про Загальнодержавну програму «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2016 року» від 5 березня 2009 р. Тема дисертації затверджена вченою радою Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» від 26 грудня 2011 р. (протокол № 5).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є узагальнення теоретичних і практичних аспектів адміністративно-правового захисту осіб з особливими потребами у вищих навчальних закладів, вироблення пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення законодавства та адміністративної діяльності публічної адміністрації у цій сфері.

Для досягнення визначеної мети дисертантом були поставлені такі задачі:

- розкрити зміст права осіб з особливими потребами на вищу освіту як об'єкт адміністративно-правового захисту;

- сформувати поняття та розкрити зміст адміністративно-правового захисту осіб з особливими потребами у вищих навчальних закладах;

- з'ясувати адміністративно-правовий статус суб'єктів публічної адміністрації, які здійснюють захист осіб з особливими потребами у вищих навчальних закладах;

- навести поняття та з'ясувати елементи механізму адміністративно-правового захисту осіб з особливими потребами у вищих навчальних закладах;

- виявити юридичну природу та розкрити зміст форми діяльності публічної адміністрації щодо адміністративно-правового захисту осіб з особливими потребами у вищих навчальних закладах;

- розкрити зміст методів адміністративної діяльності публічної адміністрації щодо адміністративно-правового захисту осіб з особливими потребами в вищих навчальних закладах;

- виявити міжнародний досвід захисту осіб з особливими потребами у вищих навчальних закладах;

- сформувати шляхи удосконалення законодавства стосовно адміністративно-правового захисту осіб з особливими потребами у вищих навчальних закладах.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають під час здійснення адміністративно-правового регулювання вищої освіти в Україні.

Предметом дослідження є адміністративно-правовий захист осіб з особливими потребами у вищих навчальних закладах.

Методи дослідження. Структурою методології дослідження є сукупність прийомів, засов та способів наукового та практичного пізнання сутності і змісту вищої освіти та особливих суб'єктів права її реалізації. З'ясування за допомогою їх юридичної природи аналізованого предмету забезпечило досягнення мети і завдань дисертаційного дослідження. При проведенні дослідження було використано ряд класичних філософських, загальнонаукових, загально-логічних, спеціально-юридичних методів наукового пізнання та спеціальні методи адміністративного права. Діалектичний метод дозволив виявити правову природу різних аспектів адміністративно-правового захисту осіб з особливими потребами у вищих навчальних закладах у їх розвитку, багатоманітності й чисельних зв'язках з іншими соціальними, економічними, трудовими явищами, які є дотичними до аналізованих проблем (підрозділи 1.1, 1.2, 2.2). Із когорти загальнонаукових методів найбільший внесок у розкриття зазначеної проблематики забезпечив системно-структурний метод, обумовлений тим, що система захисту права осіб на вищу освіту представляє собою множину впорядкованих елементів, взаємодія яких породжує нові якості, стосовно забезпечення права осіб з особливими потребами на вищу освіту (розділ 2). Загальнологічні методи аналізу і синтезу дозволили розкрити адміністративно-правовий статус суб'єктів публічної адміністрації (підрозділ 1.3). На основі дедуктивного методу розроблено концептуальні напрями удосконалення адміністративно-правового захисту у цій сфері (розділ 3). Статистичний метод забезпечив отримання, обробку і аналіз інформації, яка характеризує ефективність діяльності суб'єктів публічної адміністрації щодо забезпечення права осіб з особливими потребами на вищу освіту. Основним серед сукупності використаних спеціально-юридичних методів був формально-догматичний, що дозволив проаналізувати джерела права, які характеризують зовнішні очевидні факти захисту прав осіб з особливими потребами на вищу освіту, з погляду позитивізму без зв'язку із іншими соціальними явищами (підрозділи 1.3, 2.2, 2.3). Із спеціальних методів адміністративного права був використаний метод адміністративної компаративістики, який забезпечив імплементацію адміністративно-правових норм деяких зарубіжних країн у вітчизняну правотворчу та правозастосовну діяльність (розділ 3).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, зазначено зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначено мету, задачі, об'єкт, предмет, методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, надано відомості щодо шляхів і форм їх впровадження та апробацію, наведено характеристику публікацій дисертанта, у яких відображено основні положення представленого наукового дослідження.

Розділ 1 «Теоретико-правова характеристика адміністративно-правового захисту осіб з особливими потребами у вищих навчальних закладах» складається з трьох підрозділів, присвячених аналізу права осіб з особливими потребами на вищу освіту та адміністративно-правовим засадам їх захисту у ВНЗ.

У підрозділі 1.1 «Право осіб з особливими потребами на вищу освіту як об'єкт адміністративно-правового захисту» зазначається, що інвалідність як соціальне явище притаманне кожній державі; понад 650 мільйонів людей у всьому світі та 2,628 млн в Україні живуть з інвалідністю (тобто кожен 18-тий українець є інвалідом). Дисертант наводить авторське визначення категорій «інвалід» та «інвалідність». Так, інвалід - це особа, яка має порушення здоров'я зі стійкими розладами функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травми чи дефектами, що призводять до обмеженої життєдіяльності, викликають необхідність її соціального захисту. Інвалідність - це постійна або тривала втрата працездатності, яка виникла внаслідок захворювання, поранення, анатомічного дефекту. Інвалідність визначається за проявами захворювання, які перешкоджають виконанню професійної роботи і набули сталого характеру.

Провідною особливістю навчання студентів з обмеженими можливостями в інтегрованому колективі є те, що, сприймаючи їх як рівних, до них висувають такі саме вимоги, як і до інших студентів. Зміст права громадян України на освіту, як і будь-якого суб'єктивного права, складається з трьох груп передбачених нормами права повноважень: повноваження поводити себе таким чином, щоб забезпечити собі здобуття вищої освіти (так зване право суб'єкта на власну поведінку); повноваження вимагати від інших суб'єктів такої поведінки, що протиправно не ускладнює здобуття уповноваженою особою вищої освіти (право на поведінку інших суб'єктів); повноваження звертатися до компетентних органів за захистом і відновленням права на власну поведінку і права на поведінку інших суб'єктів у випадках їх порушень (право на допомогу і захист).

Наводиться визначення права осіб з особливими потребами на вищу освіту як факультативне право таких осіб за власною ініціативою вимагати від держави і суспільства забезпечити їм умови для інклюзивної освіти у вищих начальних закладах, які належно обладнанні для такої освіти, за вибором студента при фінансуванні за рахунок держави чи публічних фондів.

У підрозділі 1.2 «Поняття та зміст адміністративно-правового захисту осіб з особливими потребами у вищих навчальних закладах» дисертант обґрунтовує точку зору про те, що адміністративно-правовий захист осіб з особливими потребами - це динамічні (активні) правові дії публічної адміністрації, які спрямовані на відновлення порушених прав абітурієнтів і студентів з особливими потребами в процесі здобуття вищої освіти, що здійснюються засобами адміністративного права.

Обґрунтовується висновок, що адміністративно-правовим захистом осіб з особливими потребами у вищих навчальних закладах є діяльність публічної адміністрації щодо відновлення порушеного права у сферах: 1) санітарно-гігієнічних вимог щодо обладнання вищих навчальних закладів під навчання осіб з особливими потребами; 2) пільгового вступу абітурієнтів з особливими потребами; 3) публічної підтримки навчання: а) навчання за рахунок державного бюджету; б) навчання за рахунок соціального фонду інвалідів; в) забезпечення спеціальною стипендією (пенсією); г) спеціальне медичне забезпечення під час навчання; д) право на рівність оцінювання, державної атестації; 4) забезпечення осіб з особливими потребами спеціальним обладнанням, необхідним для навчання: для глухонімих (сурдоперекладачі), сліпих (собаки-поводирі), для спінальників (спеціальні навчальні парти) тощо; 5) забезпечення спеціальною літературою; 6) пріоритету влаштування на роботу; 7) забезпечення спеціальними гуртожитками.

У підрозділі 1.3 «Адміністративно-правовий статус суб'єктів публічної адміністрації, які здійснюють захист осіб з особливими потребами у вищих навчальних закладах» автор приділяє увагу питанням публічної адміністрації, яка здійснює адміністративно-правовий захист осіб з особливими потребами у ВНЗ. До них здобувач відносить наступні спеціалізовані суб'єкти: Міністерство освіти і науки, Міністерство праці та соціальної політики, Міністерство охорони здоров'я, Міністерство молоді та спорту, Фонд соціального захисту інвалідів, Раду з питань освіти інвалідів при Міністерстві освіти і науки та Міністерстві праці та соціальної політики, Уповноваженого Уряду з прав інвалідів, Центр інклюзивних технологій навчання ВНЗ та ін.

Акцентується увага на те, що Міністерство освіти і науки - це провідний центральний орган виконавчої влади, який забезпечує заходи щодо адміністративно-правового захисту прав інвалідів в процесі підзаконної правотворчості, владної та контрольної діяльності та цільового адміністративно-бюджетного фінансування ВНЗ, в яких навчаються особи з особливими потребами.

Розділ 2 «Механізм адміністративно-правового захисту осіб з особливими потребами у вищих навчальних закладах».

У підрозділі 2.1 «Поняття та елементи механізму адміністративно-правового захисту осіб з особливими потребами у вищих навчальних закладах» здобувач звертає увагу не тільки на норми, що регулюють відповідний захист зазначених інституцій, а й діяльність державних органів, що покликані забезпечити дієвість цього механізму, а також на необхідність підвищення правової культури, правосвідомості рівня законності в суспільстві.

Автором наводиться поняття механізму адміністративно-правового захисту осіб з особливими потребами у вищих навчальних закладах як цілісного комплексу динамічних дій публічної адміністрації, що спрямовані на відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів студентів (абітурієнтів) - осіб з особливими потребами, усунення перешкод щодо їх здійснення засобами адміністративного права з можливістю застосування заходів адміністративного примусу та притягнення винних до адміністративної відповідальності;

Елементами механізму адміністративно-правового захисту осіб з особливими потребами у вищих навчальних закладах є: норми адміністративного права через їхнє зовнішнє вираження джерела адміністративного права; форми та методи діяльності публічної адміністрації щодо захисту прав осіб з особливими потребами у ВНЗ та адміністративні процедури у цій сфері.

При цьому, засоби адміністративно-правового захисту осіб з особливими потребами у вищих навчальних закладах - це способи та прийоми цілеспрямованого впливу суб'єктів публічної адміністрації на підставі закріпленої за ними компетенції у встановлених межах та відповідній формі на осіб, які відповідають за різні види реабілітаційних заходів осіб з особливими потребами у вищих навчальних закладах.

У підрозділі 2.2 «Форми діяльності публічної адміністрації щодо адміністративно-правового захисту осіб з особливими потребами у вищих навчальних закладах» автор встановлює, що адміністративно-правовим захистом осіб з особливими потребами у вищих навчальних закладах є діяльність публічної адміністрації щодо відновлення порушеного права.

Форми діяльності суб'єктів публічної адміністрації у сфері захисту осіб з особливими потребами у вищих навчальних закладах розглядаються як зовнішнє вираження однорідних за своїм характером і правовою природою груп адміністративних дій посадових осіб і органів публічної адміністрації, здійснене у рамках режиму законності та компетенції для досягнення адміністративно-правової мети - публічного захисту прав осіб з особливими потребами у вищих навчальних закладах.

Розкриваються головні напрями діяльності публічної адміністрації в зазначеній сфері. Обґрунтовується, що здійснення матеріально-технічних операцій у сфері захисту осіб з особливими потребами у ВНЗ є провідним невід'ємним напрямом діяльності публічної адміністрації (а не додатковим) щодо використання технічних засобів і створення матеріально-технічних умов для навчання осіб з особливими потребами, шляхом видання спеціальної навчально-методичної літератури; забезпечення глухих та слабочуючих студентів сурдоперекладачами; забезпечення архітектурної безбар'єрності та ін.

У підрозділі 2.3 «Методи адміністративної діяльності публічної адміністрації щодо адміністративно-правового захисту осіб з особливими потребами у вищих навчальних закладах» автор надає характеристики як правовим, так і неправовим (організаційним) методам діяльності захисту осіб з особливими потребами у ВНЗ.

Здобувачем розглядаються особливості застосування двох основних методів - переконання і примусу. Так, метод переконання при здійсненні адміністративно-правового захисту осіб з особливими потребами у вищих навчальних закладах, є одним із засобів адміністративного права, що шляхом роз'яснення загальної гуманної теорії природного права та діючого законодавства у сфері захисту прав осіб з особливими потребами забезпечує поновлення їхнього порушеного права на вищу освіту.

В якості прикладу реалізації методу примусу, в дисертації розглядаються адміністративні санкції, які накладаються на фізичних осіб за порушення права осіб з особливими потребами на вищу освіту, - це заходи матеріального, особистого та психологічного впливу, які застосовуються у примусовому порядку до фізичних осіб, які порушили права осіб з особливими потребами на вищу освіту та їх вина була доведена в результаті процесуального провадження.

Реалізація методу примусу також проявляється в адміністративно-господарських санкціях, які застосовуються до юридичних осіб (ВНЗ) за порушення ними права осіб з особливими потребами на вищу освіту, - це матеріальні та організаційні заходи впливу карного характеру, які застосовуються до них за порушення права зазначених осіб на якісну вищу освіту. Основним видом із зазначених санкцій є: відмова у видачі ліцензії; призупинення дії ліцензії; позбавлення ліцензії за порушення стандартів надання освітніх послуг особам з особливими потребами тощо.

Розділ 3 «Напрями удосконалення адміністративно-правового захисту осіб з особливими потребами у Вищих навчальних закладах».

У підрозділі 3.1 «Міжнародний досвід захисту осіб з особливими потребами у вищих навчальних закладах» дисертант досліджує міжнародні конвенції, угоди, що ратифіковані Верховною Радою України, звертаючи при цьому увагу на проблеми міжнародних стандартів щодо адміністративно-правового захисту осіб з особливими потребами у вищих навчальних закладах.

Встановлено, що квінтесенцією країн Європейського Союзу і Північної Америки є те, що вони розглядаються як повноцінні суб'єкти права (члени студентського колективу), які на рівних навчаються з іншими студентами, при цьому забезпечуються публічною адміністрацією інклюзивними засобами для якісного навчання у побуті та відпочинку.

Автором з'ясовано, що міжнародними стандартами захисту прав осіб з особливими потребами у ВНЗ є основоположні міжнародно-правові акти ООН та Ради Європи, які пред'являють до вітчизняної системи права вимоги пріоритету загальнолюдських цінностей та ґрунтуються на гармонійному розвитку особистості, недискримінації осіб з особливими потребами за будь-якими ознаками та конструктивної турботи про них.

У підрозділі 3.2 «Шляхи удосконалення законодавства стосовно адміністративно-правового захисту осіб з особливими потребами у вищих навчальних закладах» здобувач приділив увагу шляхам удосконалення законодавства у вказаній царині, а саме: врахування у законах України «Про державний бюджет» на кожний відповідний рік видатків на задоволення потреб осіб з особливими потребами, які мають бути забезпечені різноманітними засобами комфортного існування та навчання за рахунок державного бюджету, у випадку відсутності власних коштів чи коштів, залучених за рахунок приватної ініціативи; більшість питань адміністративно-правового захисту осіб з особливими потребами має бути вирішено в новому законі України «Про вищу освіту», до якого здобувачем запропоновано чисельні зміни і доповнення; запропоновано терміново легалізувати дистанційну форму навчання для осіб з особливими потребами, шляхом внесення змін і доповнень до підзаконних нормативно-правових актів МОН, не чикаючи, коли буде прийнятий новий закон «Про вищу освіту»; необхідно законодавчо стимулювати підприємців до працевлаштування осіб з особливими потребами, при одночасному врахуванні їх точки зору щодо якості підготовки фахівців, осіб з особливими потребами. У випадку неякісної підготовки такого фахівця, якщо він буде звільнений за професійну непридатність, тоді ВНЗ, які їх готували, мають повернути витрачені на їх навчання кошти до державного, місцевого бюджетів або Фонду соціального захисту інвалідів.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуального наукового завдання, що полягає в узагальненні теоретичних і практичних аспектів адміністративно-правового захисту осіб з особливими потребами у вищих навчальних закладів, виробленні пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення законодавства та адміністративної діяльності публічної адміністрації у цій сфері. У результаті проведеного дослідження було сформульовано ряд висновків і пропозицій, основними з яких можна вважати такі:

1. Доведено, що об'єктом адміністративно-правового захисту осіб з особливими потребами у вищих навчальних закладах в контексті адміністративно-правових відносин є право осіб з особливими потребами на вищу освіту та діяння суб'єктів публічної адміністрації щодо його забезпечення.

Право осіб з особливими потребами на вищу освіту - це факультативне право таких осіб за власною ініціативою вимагати від держави і суспільства забезпечити їм умови для інклюзивної освіти у вищих начальних закладах, які належно обладнанні для такої освіти, за вибором студента, при фінансуванні за рахунок держави чи публічних фондів.

2. Зроблено висновок, що адміністративно-правовим захистом осіб з особливими потребами у вищих навчальних закладах є дії публічної адміністрації щодо відновлення порушеного права у сферах: 1) санітарно-гігієнічних вимог щодо обладнання вищих навчальних закладів під навчання осіб з особливими потребами; 2) пільгового вступу абітурієнтів з особливими потребами; 3) публічної підтримки навчання: а) навчання за рахунок державного бюджету; б) навчання за рахунок соціального фонду інвалідів; в) забезпечення спеціальною стипендією (пенсією); г) спеціальне медичне забезпечення під час навчання; д) право на рівність оцінювання, державної атестації; 4) забезпечення осіб з особливими потребами спеціальним обладнанням, необхідним для навчання: для глухонімих (сурдоперекладачі), сліпих (собаки-поводирі), для спінальників (спеціальні навчальні парти) тощо; 5) забезпечення спеціальною літературою; 6) пріоритету влаштування на роботу; 7) забезпечення спеціальними гуртожитками.

3. Виявлено, що до основних спеціалізованих суб'єктів публічної адміністрації, які здійснюють адміністративно-правовий захист осіб з особливими потребами у ВНЗ, відносяться: Міністерство освіти і науки, Міністерство праці та соціальної політики, Міністерство охорони здоров'я, Міністерство молоді та спорту, Фонд соціального захисту інвалідів, Рада з питань освіти інвалідів при Міністерстві освіти і науки та Міністерстві праці та соціальної політики, Центр інклюзивних технологій навчання ВНЗ та ін.

При цьому виявлено, що Міністерство освіти і науки - це провідний центральний орган виконавчої влади, який забезпечує заходи щодо адміністративно-правового захисту прав інвалідів в процесі підзаконної правотворчості, владної та контрольної діяльності та цільового адміністративно-бюджетного фінансування ВНЗ, в яких навчаються особи з особливими потребами. З цією метою законодавством перед МОН поставлені широкі завдання та воно наділено вагомою компетенцією. Особливістю діяльності МОН у цій сфері є те, що його зусилля в основному зосередженні на адміністративно-правовому впливі на ВНЗ в цілому, а не безпосередньо на студента з особливими потребами. На відміну від нього, Мінсоцполітики - це провідний центральний орган виконавчої влади, який безпосередньо забезпечує захист осіб з особливими потребами, що навчаються у ВНЗ, шляхом підзаконної правотворчості, координації і контролю за діяльністю різноманітних суб'єктів публічної адміністрації та шляхом надання сервісних адміністративно-бюджетних послуг. Іншими словами, компетенція цього міністерства у більшості випадків направлена безпосередньо на студента з особливими потребами та його адміністративно-правовий захист.

4. Доведено, що засоби адміністративно-правового захисту осіб з особливими потребами у вищих навчальних закладах - це способи та прийоми цілеспрямованого впливу суб'єктів публічної адміністрації на підставі закріпленої за ними компетенції у встановлених межах та відповідній формі на осіб, які відповідають за різні види реабілітаційних заходів осіб з особливими потребами у вищих навчальних закладах.

Елементами механізму адміністративно-правового захисту осіб з особливими потребами у вищих навчальних закладах є: норми адміністративного права через їхнє зовнішнє вираження джерела адміністративного права; форми та методи діяльності публічної адміністрації щодо захисту прав осіб з особливими потребами у ВНЗ та адміністративні процедури у цій сфері.

5. Доведено, що форми діяльності суб'єктів публічної адміністрації у сфері захисту осіб з особливими потребами у вищих навчальних закладах - це зовнішнє вираження однорідних за своїм характером і правовою природою груп адміністративних дій посадових осіб і органів публічної адміністрації, здійснене у рамках режиму законності та компетенції для досягнення адміністративно-правової мети - публічного захисту прав осіб з особливими потребами у вищих навчальних закладах.

6. Зроблено висновок, що адміністративні санкції, які накладаються на фізичних осіб за порушення права осіб з особливими потребами на вищу освіту - це заходи матеріального, особистого та психологічного впливу, які застосовуються у примусовому порядку до фізичних осіб, які порушили права осіб з особливими потребами на вищу освіту та їх вина була доведена в результаті процесуального провадження.

Адміністративно-господарські санкції, які застосовуються до юридичних осіб (ВНЗ) за порушення ними права осіб з особливими потребами - це матеріальні та організаційні заходи впливу карного характеру, які застосовуються до них за порушення права осіб з особливими потребами на якісну вищу освіту. Основним видом із зазначених санкцій є: відмова у видачі ліцензії; призупинення дії ліцензії; позбавлення ліцензії за порушення стандартів надання освітніх послуг особам з особливими потребами тощо.

7. Зроблено висновок, що міжнародними стандартами захисту прав осіб з особливими потребами у ВНЗ є основоположні міжнародно-правові акти ООН та Ради Європи, які пред'являють до вітчизняної системи права вимоги пріоритету загальнолюдських цінностей та ґрунтуються на гармонійному розвитку особистості, недискримінації осіб з особливими потребами за будь-якими ознаками та конструктивної турботи про них.

8. Визначено напрями удосконалення законодавства у зазначеній сфері, а саме: врахування у законах України «Про державний бюджет» на кожний відповідний рік видатків на задоволення потреб осіб з особливими потребами, які мають бути забезпечені різноманітними засобами комфортного існування та навчання за рахунок державного бюджету, у випадку відсутності власних коштів чи коштів, залучених за рахунок приватної ініціативи; більшість питань адміністративно-правового захисту осіб з особливими потребами має бути вирішено в новому законі України «Про вищу освіту», до якого здобувачем запропоновано чисельні зміни і доповнення; запропоновано терміново легалізувати дистанційну форму навчання для осіб з особливими потребами, шляхом внесення змін і доповнень до підзаконних нормативно-правових актів МОН, не чикаючи, коли буде прийнятий новий закон «Про вищу освіту»; необхідно законодавчо стимулювати підприємців до працевлаштування осіб з особливими потребами, при одночасному врахуванні їх точки зору щодо якості підготовки фахівців, осіб з особливими потребами. У випадку неякісної підготовки такого фахівця, якщо він буде звільнений за професійну непридатність, тоді ВНЗ, які їх готували, мають повернути витрачені на їх навчання кошти до державного, місцевого бюджетів або Фонду соціального захисту інвалідів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Терещенко А. Л. Механізм адміністративно-правового захисту осіб з особливими потребами у вищих навчальних закладах / А. Л. Терещенко // Закарпатські правові читання. - 2012. - С 54-57.

2. Терещенко А. Л. Адміністративно-правовий статус осіб з особливими потребами / А. Л. Терещенко // Держава і право : Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 55. - К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2012. - С. 267-271.

3. Терещенко А. Л. Поняття та зміст адміністративно-правового захисту осіб з особливими потребами у вищих навчальних закладах / А. Л. Терещенко // Митна справа. - 2012. - № 1 (79). - С. 146-149.

4. Терещенко А. Л. Право осіб з особливими потребами на вищу освіту як об'єкт адміністративно-правового захисту / А. Л. Терещенко // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. - 2012. - № 173, частина 1. - С. 199-206.

5. Терещенко А. Л. Елементи механізму адміністративно-правового захисту осіб з особливими потребами у вищих навчальних закладах / А. Л. Терещенко // Форум Права. - 2012. - № 1. - С. 962-965.

6. Терещенко А. Л. Міжнародний досвід захисту осіб з особливими потребами у вищих навчальних закладах / А. Л. Терещенко // Митна справа. - 2013. - № 1 (85). - С. 368-373.

7. Терещенко А. Л. Инвалиды и высшее образование: правовая проблематика / А. Л. Терещенко // Научно-методический журнал "Право и политика". - 2012. - № 4. - С. 135-142. (Кыргызская Республика)

8. Терещенко А. Л. Право инвалидов на высшее образование / А. Л. Терещенко // Вестник Московского государственного гуманитарно-экономического института. - 2013. - № 2 (14). - С. 28-38. (Российская Федерация)

9. Терещенко А. Л. Актуальні проблеми і завдання у сфері соціального захисту інвалідів та ветеранів війни і праці / А. Л. Терещенко // тези доповідей "Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами". - 2004. - С. 106-107.

10. Терещенко А. Л. Права людей з інвалідністю: декларація чи гарантія? / А. Л. Терещенко // тези доповідей "Актуальні проблеми навчання та виховання людей в інтегрованому освітньому середовищі". - 2010. - Частина 2. - С. 113-114.

11. Терещенко А. Л. Працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями: досвід України та зарубіжних країн / А. Л. Терещенко // тези доповідей "Молодь: освіта, наука, духовність". - 2010. - Частина 2. -С. 109-110.

12. Терещенко А. Л. Особливості навчального процесу та шляхи реабілітації студентів-інвалідів по зору / А. Л. Терещенко // тези доповідей "Молодь: освіта, наука, духовність". - 2011. - Частина 2. - С. 357-359.

13. Терещенко А. Л. Права осіб з особливими потребами / А. Л. Терещенко // тези доповідей "Молодь: освіта, наука, духовність". - 2012. - Частина 3. - С. 163-165.

АНОТАЦІЯ

Терещенко А.Л. Адміністративно-правовий захист осіб з особливими потребами у вищих навчальних закладах. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», Київ, 2014.

В дисертації розкривається зміст права осіб з особливими потребами на вищу освіту як об'єкт адміністративно-правового захисту, формулюється поняття та розкривається зміст адміністративно-правового захисту осіб з особливими потребами у вищих навчальних закладах, з'ясовується адміністративно-правовий статус суб'єктів публічної адміністрації, які здійснюють захист осіб з особливими потребами у вищих навчальних закладах, наводиться поняття та елементи механізму адміністративно-правового захисту осіб з особливими потребами у вищих навчальних закладах, виявляється юридична природа та розкривається зміст форми діяльності публічної адміністрації щодо адміністративно-правового захисту осіб з особливими потребами у вищих навчальних закладах, розкривається зміст методів адміністративної діяльності публічної адміністрації щодо адміністративно-правового захисту осіб з особливими потребами в вищих навчальних закладах, виявляється міжнародний досвід захисту осіб з особливими потребами у вищих навчальних закладах, формулюються шляхи удосконалення законодавства стосовно адміністративно-правового захисту осіб з особливими потребами у вищих навчальних закладах.

Методологія даного питання розкрита через призму об'єктивного тлумачення законодавчої бази України та зарубіжних країн. Автор критично підходить до аналізу державної політики в галузі захисту людей з особливими потребами. У сфері адміністративно-правового регулювання навчання інвалідів у вищих навчальних закладах запропоновано ряд конструктивних, які відповідають сучасним вимогам, пропозицій і рекомендацій, як у законодавчій, так і в правозастосовчій сфері.

Ключові слова: інвалід, інвалідність, люди з особливими потребами, інклюзивна освіта, навчання у вищому навчальному закладі, адміністративно-правовий захист.

АННОТАЦИЯ

Терещенко А.Л. Административно-правовая защита лиц с особыми потребностями в высших учебных заведениях. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Открытый международный университет развития человека «Украина», Киев, 2014.

Диссертация посвящена комплексному правовому анализу административно-правовой защите лиц с ограниченными возможностями.

В диссертации раскрывается содержание права лиц с особыми потребностями на высшее образование как объект административно-правовой защиты, формулируется понятие и раскрывается содержание административно-правовой защиты лиц с особыми потребностями в высших учебных заведениях, выясняется административно-правовой статус субъектов публичной администрации, которые осуществляют защиту лиц с особыми потребностями в высших учебных заведениях, приводится понятие и элементы механизма административно-правовой защиты лиц с особыми потребностями в высших учебных заведениях, показывается юридическая природа и раскрывается содержание формы деятельности публичной администрации по административно-правовой защите лиц с особыми потребностями в высших учебных заведениях, раскрывается содержание методов административной деятельности публичной администрации по административно-правовой защите лиц с особыми потребностями в высших учебных заведениях, выявляется международный опыт защиты лиц с особыми потребностями в высших учебных заведениях, формулируются пути совершенствования законодательства по административно-правовой защите лиц с особыми потребностями в высших учебных заведениях.

В работе раскрывается отношение государства к людям с особыми потребностями на разных этапах развития человечества, с использованием значительного арсенала наработок; показана административно-правовая защита лиц с ограниченными возможностями в Украине и за рубежом.

Уделено внимание понятию и содержанию административно-правовой защиты инвалидов, а также административно-правовому статусу субъектов публичной администрации которые осуществляют указанную защиту.

Исследованы понятие и механизм административно-правовой защиты лиц с инвалидностью, формы и методы деятельности публичной администрации относительно административно-правовой защиты указанной категории людей, проанализирован международный опыт защиты людей с особыми потребностями в высших учебных заведениях, а также пути усовершенствования законодательства в разрезе исследованной проблемы.