Адміністративна відповідальність за порушення пенсійного законодавства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Адміністративна відповідальність за порушення пенсійного законодавства

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Стаття 46 Основного Закону нашої держави чітко закріплює, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Наведена вище стаття Конституції отримала подальший розвиток у ряді законів та підзаконних правових актів. Однак, для того, щоб норми правових актів не залишилися простими деклараціями, держава повинна розробити та впровадити механізм, який би гарантував та забезпечував їх реалізацію, тобто реальне втілення у життя. І одне із пріоритетних місць у такому механізмі має займати юридична відповідальність. Хоча переважна більшість суспільних відносин і процесів відбувається у межах правових вимог, від проявів протиправної, антисоціальної поведінки не застраховане на сьогодні жодне суспільство. Юридична ж відповідальність як елемент зазначеного механізму покликана усувати такі прояви деструктивної поведінки, а також її наслідки, карати винних, відновлювати порушений стан суспільних відносин і забезпечувати їх подальше нормальне протікання.

Практика свідчить, що законодавство про соціальне забезпечення взагалі та пенсійне зокрема досить часто порушується, тобто фактично відбувається недотримання основоположних конституційних прав людини і громадянина. Відтак, питання теоретичної розробки проблематики юридичної відповідальності, в тому числі адміністративної, за порушення пенсійного законодавства стає все більш актуальним.

Юридична відповідальність -- це одна із центральних категорій правознавства, що, як предмет наукових пошуків, вже досить давно перебуває у полі зору дослідників із різних галузей права. Так, наприклад, у теорії держави та права загальні питання юридичної відповідальності вивчали О.Ф. Скакун, М.І. Матузов, М.Н. Марченко, В.В. Копєйчиков, В.В. Лазарєв та ін.; у кримінальному праві -- М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, Ю.В. Александров, Н.Ф. Кузнєцова, І.М. Тяжкова, Г.М. Міньковський, О. Г. Фролова та ін.; в адміністративному -- В.Б. Авер'янов, О.М. Бандурка, Д.М. Бахрах, Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук, І.П. Голосніченко, О.М. Клюєв, Л.В. Коваль, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, А.М. Куліш, Р.С. Мельник, О.М. Музичук, В.Ю. Стеценко, О.П. Угровецький та інші; у сфері трудового права та права соціального забезпечення -- Н.Б. Болотіна, Г.І. Чанищева, В.І. Прокопенко, П.Д. Пилипенко та ін.; у цивільному праві -- О.В. Дзера, Н.С. Кузнєцова, Є.О. Харитонов, О.В. Старцев та ін. Проте, незважаючи на досить активний інтерес правників до різних аспектів юридичної відповідальності, ряд моментів потребує суттєвого уточнення та доопрацювання, що і не дивно, оскільки система суспільних відносин являє собою багатогранне та надзвичайно розгалужене явище, тож відповідальність за порушення тих чи інших правових норм, які регулюють певний вид суспільних відносин, має як загальні, спільні для усіх видів відповідальності риси, так і особливі ознаки, обумовлені специфікою конкретних суспільних відносин. Серед таких питань юридичної відповідальності, що потребують наукового опрацювання, знаходиться й адміністративна відповідальність за порушення вимог пенсійного законодавства, адже більшість дослідників, як правило, розглядає дану проблему фрагментарно у межах більш широкої проблематики -- державного управління у сфері соціального захисту населення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до пп. 1 Додатку 9 Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 рр., затверджених наказом МВС України від 29 липня 2010 р. № 347, п. 17.6 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011-2014 рр., затверджених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 27 грудня 2010 р. (протокол № 10).

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України та узагальнення практики його реалізації, вивчення наукових розробок визначити сутність та особливості адміністративної відповідальності за порушення пенсійного законодавства, а також шляхи її розвитку та вдосконалення.

Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно було вирішити такі основні задачі:

– охарактеризувати поняття адміністративної відповідальності за порушення пенсійного законодавства;

– визначити соціально-правову природу відповідальності за порушення пенсійного законодавства;

– визначити суб'єкт та суб'єктивну сторону порушення пенсійного законодавства;

– з'ясувати об'єктивні ознаки порушення пенсійного законодавства;

– здійснити класифікацію суб'єктів, які застосовують заходи адміністративно-правового впливу за порушення пенсійного законодавства;

– визначити особливості взаємодії органів, які застосовують заходи адміністративного впливу за правопорушення пенсійного законодавства;

– уточнити порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення у сфері пенсійного законодавства;

– сформулювати пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення адміністративної відповідальності за порушення пенсійного законодавства.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які формуються з питань притягнення до адміністративної відповідальності за порушення пенсійного законодавства.

Предмет дослідження становить адміністративна відповідальність за порушення пенсійного законодавства.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів, засобів та прийомів наукового пізнання. Як основний метод наукового аналізу використовується системний підхід, що дозволяє дослідити проблематику адміністративної відповідальності за порушення пенсійного законодавства у єдності її соціально-правового змісту та юридичної форми. Логіко-семантичний, структурно-семантичний, порівняльно-правовий методи застосовувалися для поглиблення та вдосконалення понятійного апарату (розділи 1, 2). Метод сходження від загального до окремого був застосований під час дослідження поняття адміністративної відповідальності за порушення пенсійного законодавства та аналізу її соціально-правової природи (1.1, 1.2). Системно-структурний та системно-функціональний метод, а також метод класифікації були використані під час аналізу ознак юридичної відповідальності взагалі та адміністративної зокрема, функцій останньої, класифікації об'єкта порушення пенсійного законодавства, характеристики системи суб'єктів, які застосовують заходи адміністративного впливу за порушення пенсійного законодавства (підрозділи 1.1, 1.2, 1.4, 2.1, 2.2). З використанням догматичного методу та методу документального аналізу було проведено аналіз чинного законодавства, яким регламентується адміністративна відповідальність за порушення пенсійного законодавства, та вироблені пропозиції щодо його удосконалення (1.3, 2.1, 2.3, 2.4).

Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали загальнотеоретичні наукові праці, розробки провідних фахівців у галузі теорії управління та адміністративного права, екологічного права, трудового права та права соціального забезпечення. Нормативною базою наукового дослідження стали Конституція України, міжнародно-правові акти, законодавчі акти, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, інші підзаконні нормативно-правові акти. Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності органів Пенсійного фонду України, огляд судової практики з питань застосування заходів адміністративної відповідальності, методичні матеріали і рекомендації Пенсійного фонду України та Прокуратури України, політико-правова публіцистика.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексним дослідженням особливостей адміністративної відповідальності за порушення пенсійного законодавства. У результаті проведеного наукового дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Зокрема:

вперше:

– визначено, що адміністративна відповідальність за порушення пенсійного законодавства -- це забезпечений силою державного примусу обов'язок особи (суб'єкта) понести певні негативні (несприятливі) наслідки, як правило, матеріального характеру, передбачені санкціями відповідних адміністративно-правових норм, що визначають порядок акумуляції та розподілення коштів, призначених на пенсійне забезпечення громадян, які досягли пенсійного віку, визнані інвалідами або мають право на отримання пенсії з інших підстав, визначених законом, а також порядок здійснення у зв'язку із цим контрольно-наглядової діяльності;

– запропоновано класифікацію суспільних відносин, що становлять об'єкт адміністративних правопорушень у сфері пенсійного законодавства з урахуванням поділу об'єкта правопорушення на загальний, родовий, видовий та безпосередній;

– визначено, що провадження у справах про адміністративні правопорушення у сфері пенсійного законодавства являє собою сукупність визначених і врегульованих законами та підзаконними нормативно-правовими актами взаємопов`язаних, цілеспрямованих і логічно послідовних управлінських дій, що вчиняються компетентними особами відповідних органів Пенсійного фонду з метою розгляду і вирішення справ про адміністративні проступки у сфері пенсійного законодавства;

удосконалено:

– поняття адміністративно-правового впливу, яке визначене як система правових та неправових (організаційних, ідеологічних, тощо) заходів, які реалізуються органами державної влади на підставі та у межах норм адміністративного права і спрямовуються на учасників суспільних відносин з метою врегулювання їх поведінки та забезпечення її протікання в межах чинного законодавства;

– перелік ознак та властивостей, що відображають соціально-правове призначення адміністративної відповідальності за порушення пенсійного законодавства;

– основні функції адміністративної відповідальності за порушення пенсійного законодавства, до яких віднесені наступні: штрафна, виховна, превентивна, мотиваційна, компенсаційна (правовідновлююча), регулятивна;

дістали подальший розвиток:

– характеристика головних ознак юридичної відповідальності взагалі та специфічних властивостей адміністративної відповідальності зокрема;

– розгляд адміністративної відповідальності у ретроспективному (негативному) та проспективному (позитивному) аспектах в умовах розбудови України як демократичної, правової, соціальної держави, що сповідує високі гуманістичні цінності, таким чином, щоб адміністративна відповідальність несла у собі як карну, так і виховну та мотиваційну функції, які б сприяли виробленню в осіб на рівні свідомості необхідності правомірної поведінки як обов'язкової умови нормального суспільного життя і розвитку;

– визначення значення взаємодії як одного із ключових факторів, що забезпечує єдність та цілісність системи суб'єктів, які застосовують заходи адміністративного впливу за порушення пенсійного законодавства, з'ясування сутності координації та її співвідношення із взаємодією;

– пропозиції щодо вдосконалення законодавчого регулювання адміністративної відповідальності за порушення пенсійного законодавства, у зв'язку з чим запропоновано внести ряд змін та доповнень до чинного законодавства, зокрема: віднести складання протоколів про адміністративні правопорушення не до прав, а до обов'язків органів Пенсійного фонду України; визначити в КУпАП України поняття посадової особи; розробити приблизний перелік підстав застосування статті 22 КУпАП під час розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері пенсійного законодавства та ін.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:

-у науково-дослідній сфері -- положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки проблемних питань притягнення осіб до адміністративної відповідальності за порушення пенсійного законодавства;

-у правотворчості -- в результаті дослідження сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до нормативних актів, які регулюють порядок притягнення до адміністративної відповідальності за порушення пенсійного законодавства;

-у правозастосовчій діяльності -- використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність суб'єктів, які здійснюють контроль та нагляд за дотриманням пенсійного законодавства (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у нормотворчу діяльність прокуратури м. Харкова від 20.09.2012 р.);

-у навчальному процесі -- матеріали дисертації знайдуть застосування при підготовці підручників та навчальних посібників з дисциплін «Адміністративне право» та «Адміністративна відповідальність», вони вже використовуються у ході проведення занять із зазначених дисциплін в Харківському національному університеті внутрішніх справ. Їх враховано також у навчально-методичних розробках, підготовлених за участю автора (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в навчальний процес Харківського національного університету внутрішніх справ від 10.09.2012 р.).

Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення й висновки було оприлюднено дисертантом на науково-практичних конференціях: «Проблеми соціального захисту населення в контексті правової держави» (Харків, 2010 р.), «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених» (Харків, 2012 р.), «Сучасні проблеми правового, економічного та соціального розвитку держави» (Харків, 2012 р.), «Актуальні проблеми застосування нового кримінального процесуального законодавства України та тенденції розвитку криміналістики на сучасному етапі» (Харків, 2012 р.), «Становлення пенсійного законодавства в період незалежності України» (Харків, 2012 р.), а також на засіданнях кафедри адміністративного, фінансового та інформаційного права навчально-наукового інституту права та масових комунікацій Харківського національного університету внутрішніх справ.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у п'яти статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, у двох тезах наукових повідомлень на науково-практичних конференціях, а також у двох інших публікаціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, поділених на підрозділи, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг роботи становить 204 сторінки. Список використаних джерел складається із 231 найменування і займає 22 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв'язок з науковими планами та програмами, мета і завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ 1. «Теоретико-правові основи адміністративної відповідальності за порушення пенсійного законодавства» присвячено характеристиці поняття адміністративної відповідальності за порушення пенсійного законодавства, її ознак, соціально-правового змісту та функцій, з`ясуванню та аналізу суб'єктивних та об'єктивних ознак порушення пенсійного законодавства України.

У підрозділі 1.1. «Поняття адміністративної відповідальності за порушення пенсійного законодавства» охарактеризовані теоретичні визначення понять відповідальності у філософській та соціологічній літературі, а також вивчені наукові точки зору правників з приводу розуміння сутності юридичної відповідальності взагалі та адміністративної зокрема. На підставі цього виокремлено специфічні ознаки адміністративної відповідальності.

За результатом аналізу понять «адміністративна відповідальність», «пенсія» та «законодавство» зроблено висновок про те, що адміністративну відповідальність за порушення пенсійного законодавства слід розуміти як забезпечений силою державного примусу обов'язок особи (суб'єкта) понести певні негативні (несприятливі) наслідки, як правило, матеріального характеру, передбачені санкціями відповідних адміністративно-правових норм, що визначають порядок акумуляції та розподілення коштів, призначених на пенсійне забезпечення громадян, які досягли пенсійного віку, визнані інвалідами або мають право на отримання пенсії з інших підстав, визначених законом, а також порядок здійснення у зв'язку із цим контрольно-наглядової діяльності.

У підрозділі 1.2. «Соціально-правова характеристика відповідальності за порушення пенсійного законодавства» зазначається, що під час дослідження соціально-правового змісту відповідальності за порушення пенсійного законодавства корисно відійти від її суто юридичного розуміння та звернути увагу на теоретичне обґрунтування відповідальності та її сутності у філософії, соціології, етиці, психології, тощо. Втім, не слід зловживати таким підходом, оскільки це може призвести до відриву від правової дійсності і формування занадто абстрактного уявлення про відповідальність як таку.

Встановлено, що основними аспектами (властивостями), які відображають соціально-правову природу відповідальності, є те, що вона: виступає одним з інструментів узгодження, впорядкування поведінки особи відповідно до вимог соціальних норм та потреб суспільних відносин, які вони регулюють; характеризує (відображає, закріплює) ступінь відповідності поведінки учасників суспільних відносин соціальним нормам та загальносуспільним інтересам; виступає формою зв'язку між суспільством в цілому та кожним його окремим суб'єктом; спрямовується на підтримку соціальної справедливості у суспільстві, забезпечення його цілісності та єдності, злагодженого і стабільного розвитку.

Проаналізовані наявні у юридичній літературі підходи до розуміння відповідальності у ретроспективному (негативному) та проспективному (позитивному) аспектах.

До основних функцій відповідальності за порушення пенсійного законодавства, у яких конкретизується та розкривається її соціально-правовий зміст, віднесені: штрафна, виховна, превентивна, мотиваційна, компенсаційна (правовідновлююча), регулятивна.

У підрозділі 1.3. «Суб'єкт та суб'єктивна сторона порушення пенсійного законодавства» наголошено, що суб'єкт є одним із ключових елементів складу правопорушення. Зауважено, що у правознавстві існують дві схожі категорії -- це «суб'єкт права» та «суб'єкт правовідношення». Попри відсутність серед правників єдиної думки щодо співвіднесення цих понять (є вони тотожними чи ні), вважаємо, що у межах адміністративно-деліктних правовідносин зазначені категорії збігаються.

Проаналізувавши чинне законодавство, а також деякі Постанови Пленумів Верховного Суду України, було встановлено, що суб'єктом адміністративних проступків у сфері пенсійного законодавства можуть бути тільки фізичні особи, які мають статус посадових осіб, до обов'язків яких належать: нарахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, складання та подання звітності щодо страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, іншої звітності та відомостей, передбачених законами України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» і «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», сплата страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Зазначено, що порушення у сфері пенсійного законодавства можуть вчинятися як у формі прямого умислу, так і з необережності. Форма вини в обов'язковому порядку враховується компетентним органом під час накладання на правопорушника адміністративного стягнення.

У підрозділі 1.4. «Об'єктивні ознаки порушення пенсійного законодавства» зазначається, що до об'єктивних ознак правопорушення належать об'єкт та об'єктивна сторона. Визначено, що у загальному розумінні об'єкт -- це будь-яке явище, що протистоїть суб'єкту, і на яке спрямована його розумова (мислення) та (або) фізична (поведінка, дії, вчинки) активність.

Враховуючи розгалуженість та різноманітність діючих у державі суспільних відносин, було проведено їх класифікацію з метою більш чіткого уявлення про те, які ж саме із них становлять об'єкт порушень у сфері пенсійного законодавства. Групування об'єкта було проведено за традиційною для вітчизняної юриспруденції схемою: загальний -- родовий -- видовий -- безпосередній об'єкти, тобто критерієм виступив ступінь (рівень) узагальнення або конкретизації суспільних відносин та соціальних цінностей, що охороняються адміністративним законодавством.

За результатами аналізу норм адміністративного законодавства, що стосуються адміністративної відповідальності за порушення пенсійного законодавства, було встановлено, що адміністративні проступки у зазначеній сфері можуть вчинятися у формі як дії, так і бездіяльності, тобто навмисного чи з необережності невиконання належних особі обов'язків, що були покладені на неї відповідними нормативними актами.

Також зроблено висновок про те, що порушення пенсійного законодавства мають формальний характер, тому для визнання дій у цій сфері протиправними достатньо факту їх вчинення (або невчинення при протизаконній бездіяльності), настання ж шкідливих наслідків не є обов'язковим. Однак, розмір шкідливих наслідків, умови вчинення адміністративного проступку та інші його факультативні ознаки можуть та повинні бути враховані під час розгляду справи про адміністративне порушення пенсійного законодавства уповноваженим на те суб'єктом.

Розділ 2. «Застосування адміністративної відповідальності за порушення норм пенсійного законодавства» присвячено характеристиці системи суб'єктів, що прямо та опосередковано забезпечують реалізацію заходів адміністративної відповідальності за порушення пенсійного законодавство, розгляду механізму їх взаємодії, специфіці провадження по справах про адміністративні правопорушення та шляхам удосконалення законодавчого регулювання адміністративної відповідальності за порушення пенсійного законодавства.

У підрозділі 2.1 «Класифікація суб'єктів, що застосовують заходи адміністративно-правового впливу за порушення пенсійного законодавства» акцентовано увагу на тому, що застосовувати заходи адміністративного впливу можуть тільки ті суб'єкти, які мають у своєму розпорядженні відповідні державно-владні повноваження.

На підставі аналізу таких понять як «правовий вплив», «державно-управлінський вплив» та «адміністративний примус» сформульовано визначення поняття адміністративно-правового впливу -- це система правових та неправових (організаційних, ідеологічних, тощо) заходів, які реалізуються органами державної влади на підставі та у межах норм адміністративного права і спрямовуються на учасників суспільних відносин з метою врегулювання їх поведінки та забезпечення її протікання в межах чинного законодавства.

Залежно від ступеня та характеру внеску, який робить уповноважений суб'єкт у застосування заходів адміністративного впливу, їх поділено на ті, що здійснюють безпосереднє застосування заходів адміністративно-правового впливу за порушення пенсійного законодавства (органи Пенсійного фонду України та суди у порядку оскарження постанови органів Пенсійного фонду України), а також ті, що здійснюють опосередкований (непрямий) адміністративно-правовий вплив, тобто виконують ряд функцій зі сприяння у діяльності органам першої групи, -- це Парламент, Президент України, Кабінет Міністрів України, Прокуратура, Міністерство внутрішніх справ, Державна податкова служба та Державна виконавча служба.

У підрозділі 2.2. «Особливості взаємодії органів, що застосовують заходи адміністративного впливу за порушення пенсійного законодавства» зазначається, що, функціонуючи як єдина система, органи і посадові особи, що застосовують заходи адміністративного впливу, перебувають у постійній взаємодії, яка є тим фактором, що забезпечує єдність та цілісність цієї системи.

Наголошено, що взаємодія щодо застосування заходів адміністративно-правового впливу відбувається не лише на зовнішньому рівні, коли Пенсійний фонд України взаємодіє з іншими органами влади, але й також на внутрішньоорганізаційному рівні, тобто співпраця між окремими структурними підрозділами (відділами, секторами, тощо) та посадовими особами Пенсійного фонду України.

Зроблено висновок про те, що взаємодія є обов'язковою та необхідною умовою функціонування системи органів, які застосовують заходи адміністративного впливу за правопорушення пенсійного законодавства, оскільки вона сприяє поліпшенню якості та ефективності діяльності органів Пенсійного фонду у цьому напрямку, в тому числі: підвищує оперативність реагування на випадки вчинення порушень пенсійного законодавства, виступає гарантією об'єктивності та повноти розгляду справи про адміністративне правопорушення і, як результат, адекватного вчиненому проступку застосування санкції. Крім того, взаємодія дозволяє виявити та усунути недоліки і прогалини, що існують у діяльності як органів Пенсійного фонду України, так й інших суб'єктів взаємодії.

У підрозділі 2.3 «Порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення у сфері пенсійного законодавства», за результатами вивчення наукових підходів до визначення понять «адміністративне провадження», «адміністративно-юрисдикційне провадження», «провадження у справах про адміністративні правопорушення», було визначено, що провадження у справах про адміністративні правопорушення у сфері пенсійного законодавства являє собою сукупність визначених і врегульованих законами та підзаконними нормативно-правовими актами взаємопов'язаних, цілеспрямованих і логічно послідовних управлінських дій, що вчиняються компетентними особами відповідних органів Пенсійного фонду з метою розгляду і вирішення справ про адміністративні проступки у сфері пенсійного законодавства.

На підставі аналізу національної законодавчої бази з питань застосування адміністративної відповідальності за порушення пенсійного законодавства з'ясовано, що суттєвих відмінностей у порядку провадження в справах про адміністративні правопорушення у сфері пенсійного законодавства від проваджень по інших категоріях адміністративних справ немає. Однак, разом із тим, варто все ж таки відзначити такі його особливості: по-перше, ці справи розглядають виключно органи Пенсійного фонду; по-друге, коло посадових осіб пенсійного фонду, які мають повноваження щодо розгляду справ про адміністративні порушення у сфері пенсійного законодавства, набагато вужче за коло його посадових осіб, які мають право складати протоколи про ці адміністративні правопорушення; по-третє, постанова у справі про адміністративне правопорушення, винесена компетентною посадовою особою пенсійного фонду, є виконавчим документом.

У підрозділі 2.4. «Удосконалення законодавчого регулювання адміністративної відповідальності за порушення пенсійного законодавства» розглянуті шляхи вдосконалення норм матеріального і процесуального адміністративного права.

Наголошено на необхідності вирішення проблеми тлумачення поняття посадової особи для мети Кодексу України про адміністративні правопорушення шляхом визначення у ньому її поняття. Також у КУпАП слід зробити вказівку (примітку) на те, що фізичні особи, зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності без створення юридичної особи, не є посадовими особами.

Вбачається більш правильним діяльність посадових осіб по складанню протоколів про адміністративні правопорушення виключити з переліку їх прав та віднести до кола їх обов'язків. Адже право використовується на розсуд його носія, у той час як обов'язок належить до виконання незалежно від бажання особи, на яку він покладений. Тобто у кожному випадку виявлення адміністративного правопорушення відповідна посадова особа зобов'язана скласти протокол (окрім тих випадків, коли є передбачені законодавством підстави, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення) і направити його разом з іншими матеріалами на розгляд начальнику (заступнику) пенсійного фонду України.

Акцентовано увагу на необхідності приділення особливої уваги випадкам застосування статті 22 КУпАП при розгляді справ про адміністративні проступки у сфері пенсійного законодавства.

Наголошено на необхідності підвищення (підсилення) рівня контролюючої та виховної діяльності з боку керівних органів Пенсійного фонду України відносно підпорядкованих їм осіб.

ВИСНОВКИ

В дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання -- визначення особливостей адміністративної відповідальності за порушення пенсійного законодавства та шляхів удосконалення її правового регулювання. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення зазначеного завдання.

Доведено, що спеціальними ознаками адміністративної відповідальності є такі: а) застосовується за вчинення адміністративного проступку; б) має державно-владну природу; в) застосовується з метою охорони та захисту прав і свобод людини та громадянина, власності, прав і законних інтересів юридичних осіб, держави та суспільства, підтримки правопорядку та зміцнення режиму законності, виховання громадян з метою підвищення рівня їх правосвідомості, правової і загальної культури, а також захисту інших найбільш важливих суспільних і державних цінностей; г) встановлюється нормами адміністративного права, що містяться як у спеціальному кодифікованому нормативно-правовому акті -- Кодексі України про адміністративні правопорушення, так і в інших законах; д) виражається у формі накладання на порушника відповідних адміністративних стягнень, перелік яких визначається законодавством; е) характеризується широким колом суб'єктів, які мають повноваження на застосування до правопорушників адміністративних стягнень (санкцій).

Під адміністративною відповідальністю за порушення пенсійного законодавства запропоновано розуміти забезпечений силою державного примусу обов'язок особи (суб'єкта) понести певні негативні (несприятливі) наслідки, як правило, матеріального характеру, передбачені санкціями відповідних адміністративно-правових норм, що визначають порядок акумуляції та розподілення коштів, призначених на пенсійне забезпечення громадян, які досягли пенсійного віку, визнані інвалідами або мають право на отримання пенсії з інших підстав, визначених законом, а також порядок здійснення у зв'язку із цим контрольно-наглядової діяльності.

Зроблено висновок, що юридична відповідальність за порушення пенсійного законодавства має як ретроспективний, так і проспективний аспекти. У зв'язку із цим, пропонується відійти від усталеної на практиці точки зору на відповідальність як покарання, тобто зменшити значення ретроспективного аспекту юридичної відповідальності. У той же час абсолютно необхідно більше уваги приділяти розвитку таких її функцій як виховна та превентивна, оскільки якісна і, обов'язково, систематична робота за цими напрямками сприятиме виробленню у суб'єктів мотивів, установок та переконань, орієнтованих на позитивну, правомірну поведінку, яка у першу чергу характеризується свідомим добровільним виконанням учасниками суспільних відносин покладених на них законодавством обов'язків.

Доведено, що суб'єктами адміністративних правопорушень у сфері пенсійного законодавства можуть бути тільки посадові, тобто фізичні особи, у той час як до юридичних осіб за вчинення проступків у цій галузі застосовуються не адміністративні, а фінансові санкції.

Наголошено, що задля вдосконалення адміністративної відповідальності за порушення пенсійного законодавства необхідно: по-перше, розробити та закріпити на рівні закону універсальне, тобто єдине для усіх галузей права, поняття «посадової особи»; по-друге, більш детально опрацювати та вирішити питання щодо можливості застосування адміністративної відповідальності за порушення законодавства, в тому числі у сфері пенсійного забезпечення, до юридичних осіб та фізичних осіб -- суб'єктів підприємницької діяльності.

Визначено, що об'єктом правопорушення виступають суспільні відносини та соціальні цінності, що у своїй сукупності утворюють ту систему, в межах якої існують та взаємодіють між собою суб'єкти, їх групи, в якій реалізуються їх можливості, свободи, інтереси, прагнення, бажання. На підставі такого критерію як ступінь (рівень) узагальнення або конкретизації суспільних відносин та соціальних цінностей, що охороняються адміністративним законодавством, здійснено класифікацію об'єктів адміністративних правопорушень у сфері пенсійного законодавства.

З'ясовано, що порушення пенсійного законодавства мають формальний характер, тому для визнання дій у цій сфері протиправними достатньо факту їх вчинення (або невчинення), настання ж шкідливих наслідків не є обов'язковим. Втім, розмір шкідливих наслідків, умови вчинення адміністративного проступку та інші його факультативні ознаки можуть бути враховані під час розгляду справи про адміністративне порушення пенсійного законодавства уповноваженим на те суб'єктом.

Наголошено на тому, що наявність у суб'єкта державно-владних повноважень є обов'язковою умовою можливості застосування до інших осіб заходів адміністративно-правового впливу. У свою чергу, адміністративно-правовий вплив являє собою систему правових та неправових (організаційних, ідеологічних, тощо) заходів, які реалізуються органами державної влади на підставі та у межах норм адміністративного права і спрямовуються на учасників суспільних відносин з метою врегулювання їх поведінки та забезпечення її протікання в межах чинного законодавства.

Визначено, що центральне місце у реалізації заходів адміністративно-правового характеру щодо порушників пенсійного законодавства належить Пенсійному фонду України. Саме він в особі його органів і посадових осіб здійснює безпосереднє застосування заходів адміністративно-правового впливу за порушення пенсійного законодавства, зокрема, у вигляді накладання на осіб, які вчинили адміністративний проступок у зазначеній сфері, адміністративних санкцій (стягнень). Окрема роль належить судам, які розглядають справи про адміністративні правопорушення у сфері пенсійного законодавства тільки у порядку оскарження вже прийнятих по ним рішень органами Пенсійного фонду України, перевіряючи там самим їх законність та обґрунтованість.

Зроблено висновок, що основними ознаками взаємодії є наступні: існує тільки в активній формі -- взаємовигідній діяльності; супроводжується взаємним (обопільним) впливом суб'єктів, яких має бути щонайменше двоє; виконує ряд важливих функцій (організуючу та стабілізуючу) по відношенню до систем, в межах яких вона реалізується; має синергетичний ефект, тобто результат від співпраці незалежних елементів системи забезпечує збільшення загального ефекту до величини більшої, ніж сума ефектів цих же елементів, діючих незалежно; має спільну мету, яка є важливим організуючим аспектом взаємодії, саме вона є тим первинним, основоположним фактором, заради якого виникає та здійснюється взаємодія; узгоджена за часом, місцем, завданнями, напрямками, формами, засобами, методами, тощо; відбувається, як правило, між рівними, тобто прямо не підпорядкованими один одному суб`єктами; нормативно-правова визначеність взаємодії.

Визначено, що під провадженням у справах про адміністративні правопорушення у сфері пенсійного законодавства слід розуміти сукупність визначених і врегульованих законами та підзаконними нормативно-правовими актами взаємопов'язаних, цілеспрямованих і логічно послідовних управлінських дій, які вчиняються компетентними особами відповідних органів Пенсійного фонду з метою розгляду і вирішення справ про адміністративні проступки у сфері пенсійного законодавства.

З метою підвищення якості та ефективності застосування адміністративної відповідальності за порушення пенсійного законодавства запропоновано такі основні напрямки його вдосконалення: по-перше, має бути вирішена проблема тлумачення поняття посадової особи та його закріплення у Кодексі про адміністративні правопорушення, за основу якого можна взяти закріплене у КК України визначення поняття службової особи. Крім того, доречно скористатися досвідом таких країна як Російська Федерація, Республіка Казахстан, Киргизька Республіка, у кодексах про адміністративні порушення яких, в окремих стаття чи примітках до них, закріплено визначення поняття «посадова особа», яке застосовується для цілей і завдань цих кодексів; по-друге, в КУпАП необхідно зробити вказівку про те, що фізичні особи, зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності без створення юридичної особи, не є посадовими особами; по-третє, складання протоколів про адміністративні правопорушення у разі встановлення факту вчинення особою адміністративного проступку у сфері пенсійного законодавства слід закріпити як обов'язок, а не право повноважних органів і посадових осіб Пенсійного фонду України; по-четверте, слід більш детально опрацювати та обумовити у нормативно-правових актах випадки застосування статті 22 КУпАП; по-п'яте, доречно закріпити в якості обов'язку органу (посадової особи), який виносить постанову, здійснювати у ній роз'яснення правопорушнику про його можливість сплатити штраф добровільно у визначений законом термін, а також про наслідки такої несплати; по-шосте, слід підвищити рівень контролюючої та виховної діяльності з боку керівних органів Пенсійного фонду України відносно підпорядкованих їм осіб.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

законодавство адміністративний пенсійний відповідальність

1.Чумак К.О. Порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення у сфері пенсійного законодавства / К.О. Чумак // Форум права. -- 2012. -- № 2. -- С. 754-758 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2012-2/12hkocpz.pdf

2.Чумак К.О. Соціально-правова характеристика відповідальності за порушення пенсійного законодавства / К.О. Чумак // Український часопис міжнародного права. -- 2012. -- № 4. -- С. 103-107.

3. Чумак К.О. Удосконалення законодавчого регулювання адміністративної відповідальності за порушення пенсійного законодавства / К.О. Чумак // Актуальні проблеми права: теорія і практика. Збірник наукових праць, Луганськ. -- 2012. -- № 4. -- С. 54-58.

4. Чумак К.О. Об'єктивні ознаки порушення пенсійного законодавства / К.О. Чумак // Європейські перспективи -- 2012. -- № 5. -- С. 24-29.

5. Чумак К.О. До проблеми адміністративної відповідальності за порушення пенсійного законодавства / К.О. Чумак // Митна справа. -- 2012. -- № 6. -- С. 44-49.

6. Чумак К.О. Соціально-правова характеристика адміністративної відповідальності за порушення пенсійного законодавства / К.О. Чумак // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених: матер. наук.-практ. конф. (Харків, 25 травня 2012 р.). -- Х.: Харк. нац. ун-ту внутр. справ, 2012. -- С. 12-15.

7. Чумак К.О. Об'єктивні ознаки порушення пенсійного законодавства / К.О. Чумак // Актуальні проблеми застосування нового кримінального процесуального законодавства та тенденції розвитку криміналістики на сучасному етапі : м-ли Всеукр. наук.-практ. конф. (Харків, 5 жовтня 2012 р.) / МВС України ; Харк. нац. ун-т внутр. справ ; Кримінологічна асоціація України. -- Х. : ХНУВС, 2012. -- С. 656-658.

8. Чумак К.О. Характеристика об'єктивних ознак порушення пенсійного законодавства / К.О. Чумак // Вісник прокуратури. -- 2012. -- № 11. -- С. 86-91.

9.Чумак К.О. У дітей не повинно бути нещасливого дитинства // Дніпровські вогні / Інформаційний портал Вільнянського району 15 листопада 2011 року [Електронний ресурс] режим доступу http://dniprovskivogni.ru/prokuror/u-ditej-ne-povinno-buti-neshhaslivogo-ditinstva.html.

Размещено на Allbest.ru