Адміністративно-правове забезпечення реалізації органами прокуратури України правозахисної функції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Адміністративно-правове забезпечення реалізації органами прокуратури України правозахисної функції

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В демократичній правовій державі, на шляху розбудови якої знаходиться Україна, важливе значення має захист прав, свобод та інтересів людини та громадянина, прав та інтересів юридичних осіб. Стан, умови та доступність правових засобів захисту всіх видів прав та інтересів для всіх учасників суспільних відносин визначають рівень демократичного та правового розвитку держави в цілому.

В системі органів державної влади, для реалізації захисту прав та інтересів суб'єктів суспільних відносин, діє окрема, найбільш чисельна за своїм складом система правоохоронних органів. Саме на ці органи покладається значний об'єм державних функцій із правозахисної діяльності.

Особливе місце та роль в системі правоохоронних органів належить органам прокуратури. Це обумовлено тим, що на органи прокуратури покладено специфічні завдання та функції в сфері захисту прав, свобод людини та громадянина, прав юридичних осіб, перш за все, від протиправних кримінальних посягань, від незаконних рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб.

Однак, чисельні законодавчі зміни, реформування системи кримінального процесуального законодавства створюють передумови для нечіткості, недосконалості адміністративно-правового регулювання реалізації органами прокуратури правозахисної функції. Це призводить до чисельних порушень прав громадян та юридичних осіб. Тому спеціального дослідження потребують питання, які стосуються особливостей реалізації правозахисної функції органами прокуратури, впливу кадрового, матеріально-технічного та інформаційного забезпечення на стан її реалізації. Визначення шляхів вдосконалення адміністративно-правового забезпечення реалізації органами прокуратури правозахисної функції сприятиме підвищенню ефективності захисту прав, свобод та інтересів всіх учасників суспільних відносин за участю органів прокуратури та утвердженню режиму законності в державі.

Науково-теоретичне підґрунтя дисертації складають роботи В.Б. Авер'янова, М.І. Ануфрієва, І.В. Арістової, О.О. Бандурки, Ю.П. Битяка, І.Л. Бородіна, Д.В. Голобородька, І.П. Голосніченка, В.Л. Грохольського, Є.В. Додіна, В.О. Заросила, О.М. Ільницького, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, С.Ф. Константінова, В.В. Копєйчикова, Б.А. Кормича, М.В. Корнієнка, Є.В. Курінного, В.І. Курила, М.Н. Курка, О.А. Мартиненка, О.М. Музичука, Д.М. Павлова, А.М. Подоляки, Т.О. Проценка, А.О. Селіванова, А.А. Стародубцева, В.С. Стефанюка, Ю.А. Тихомирова, В.О. Шамрая, М.Я. Швеця та ін. Однак, більшість питань, пов'язаних із організацією та правовим забезпеченням реалізації органами прокуратури правоохоронної функції, досі не розроблено, відповідно, залишились невирішені проблеми теоретичного, організаційного і правового характеру зазначеного напрямку діяльності органів прокуратури.

Таким чином, необхідність удосконалення правозахисної функції органів прокуратури, відсутність комплексних наукових досліджень цієї проблематики, недосконалість правового регулювання у цій сфері обумовлюють актуальність і вказують на необхідність комплексного дослідження особливостей адміністративно-правового забезпечення реалізації органами прокуратури України правозахисної функції, а також його розвитку і удосконалення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011-2015 pp., затверджених постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 24.09.2010 р. № 10-14, п. 61 Додатку 13, п. 7 Додатку 14, п. 16 Додатку 17 Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 рр., затверджених наказом МВС України від 29 липня 2010 р. № 347, пп. 2.3, 17.3 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011-2014 рр., затверджених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ від 27 грудня 2010 р. (протокол № 10).

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні сутності, змісту та особливостей адміністративно-правового забезпечення реалізації органами прокуратури правозахисної функції, а також в окресленні шляхів його розвитку та вдосконалення.

Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні задачі:

- визначити поняття правоохоронного органу та органу прокуратури, розкрити сутність та зміст реалізації правозахисної функції органами прокуратури;

- з'ясувати значення органів прокуратури в сучасній системі правоохоронних органів;

- уточнити засоби та принципи реалізації правозахисної функції органами прокуратури;

- охарактеризувати адміністративне законодавство, що визначає реалізацію правозахисної функції органами прокуратури;

- з'ясувати сучасний стан адміністративно-правового регулювання правозахисної функції органів прокуратури України;

- визначити поняття та види адміністративно-правових відносин, які виникають у сфері реалізації правозахисної функції органами прокуратури України, а також їх елементи;

- надати визначення поняттям кадрового, матеріально-технічного та інформаційного забезпечення діяльності органів прокуратури, з'ясувати їх вплив на реалізацію прокуратурою правозахисної функції;

- окреслити напрями розвитку взаємодії органів прокуратури з інститутами громадянського суспільства;

- визначити шляхи вдосконалення адміністративно-правового статусу прокурора як безпосереднього суб'єкта здійснення правозахисної функції;

- узагальнити зарубіжний досвід реалізації правоохоронними органами правозахисної функції, запропонувати можливі шляхи його використання в Україні;

- надати пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення адміністративно-правового регулювання правозахисної діяльності органів прокуратури України.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі адміністративно-правового забезпечення реалізації органами прокуратури правозахисної функції.

Предметом дослідження є адміністративно-правове забезпечення реалізації органами прокуратури України правозахисної функції.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Вони обрані з урахуванням поставлених в роботі мети та задач дослідження, його об'єкта та предмета. Їх застосування характеризується системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їхнього соціального змісту і юридичної форми, здійснити системний аналіз адміністративно-правового забезпечення реалізації органами прокуратури України правозахисної функції. Зокрема, під час розв'язання поставлених задач застосовувалися спеціальні методи дослідження, такі як: гносеологічний (підрозділи 1.1 та 1.2), порівняльно-правовий (підрозділи 2.1 та 3.4), аналітичний (підрозділи 2.2 та 3.1), структурно-функціональний (підрозділи 2.3 та 3.3), статистичний (підрозділи 1.3 та 3.2), системний (підрозділ 2.2), індуктивний (підрозділ 3.1).

Гносеологічний метод дослідження дозволив визначити сутність, поняття та значення реалізації правозахисної функції органами прокуратури та визначити роль та місце органів прокуратури в сучасній системі правоохоронних органів. Порівняльно-правовий метод покладено в основу аналізу законодавства у досліджуваній сфері в Україні, а також компаративного аналізу відповідних норм вітчизняного та європейського права. Аналітичний метод надав можливість встановити необхідність вдосконалення адміністративно-правового законодавства, яке визначає реалізацію правозахисної функції органами прокуратури, а також визначити адміністративно-правові відносини в цій сфері. Структурно-функціональний аналіз дозволив визначити відповідність нормативно-правових актів у сфері реалізації правозахисної функції органами прокуратури реальним суспільним відносинам у цій сфері. Метод статистичного аналізу було використано під час роботи із статистичними матеріалами, звітами органів прокуратури щодо стану законності, а також стану реалізації прокурорами своїх функцій. Системний аналіз було закладено в основу виділення різноманітних форм адміністративно-правових відносин у сфері реалізації правозахисної функції органами прокуратури. Використання індуктивного методу, сукупності отриманих та розглянутих даних дозволяє підтвердити висновок про необхідність вдосконалення деяких положень законодавства у сфері реалізації правозахисної функції органами прокуратури.

Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці фахівців у галузі філософії, загальної теорії держави і права, теорії управління та адміністративного права, інших галузевих правових наук, у тому числі зарубіжних.

Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, які визначають правові засади діяльності органів прокуратури України. Дисертант звертався також до законодавства деяких зарубіжних держав, досвід яких може бути використаний в Україні. Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності органів прокуратури України, політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є однією з перших спроб комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень науки адміністративного права визначити проблеми адміністративно-правового забезпечення реалізації органами прокуратури правозахисної функції та запропонувати авторське бачення шляхів їх вирішення. В результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

вперше:

- надано авторське визначення категорії «реалізація правозахисної функції органами прокуратури», під якою пропонується розуміти досягнення позитивного результату від здійснення покладених на органи прокуратури повноважень по захисту прав та свобод людини та громадянина, а також прав юридичних осіб, що полягає у забезпеченні дотримання, усунення перешкод до використання права фізичних та юридичних осіб або відновлення цього права;

- принципи реалізації правозахисної функції органами прокуратури визначено як закріплені в законодавстві України та міжнародних актах загальнообов'язкові керівні положення та ідеї, які покладені в основу реалізації правозахисної функції органами прокуратури, які відображають соціальну спрямованість цієї функції, сприяють підвищенню ефективності її реалізації, визначаються завданнями та метою правозахисної функції і виступають гарантією дотримання режиму законності органами прокуратури при її реалізації;

- під адміністративно-правовими відносинами, які виникають при реалізації органами прокуратури правозахисної функції, пропонується розуміти різновид правових відносин, які врегульовані нормами адміністративного права, суб'єктами яких виступають, з одного боку, органи прокуратури, наділенні державно-владними повноваженнями, з іншого - громадяни, юридичні особи або органи державної влади чи їх посадові особи, і які полягають у реалізації працівниками прокуратури владних повноважень щодо захисту прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб;

удосконалено:

- визначення поняття «правозахисна функція органів прокуратури» під якою пропонується розуміти визначену Конституцією, законами та іншими нормативно-правовими актами діяльність цих органів, обумовлену метою та завданням захисту прав, свобод та інтересів громадян від будь-яких незаконних посягань, в тому числі зі сторони органів державної влади, яка здійснюється відповідно до обсягу компетенції прокуратури за допомогою визначеної системи правових засобів;

- пропозиції стосовно підвищення ефективності взаємодії органів прокуратури з громадськістю та органами державної влади під час реалізації правозахисної функції, серед яких: врегулювання на відомчому рівні напрямів, форм та процедур взаємодії органів прокуратури з різними органами державної влади, місцевого самоврядування та громадськістю щодо реалізації правозахисної функції, а також повноважень суб'єктів зазначеної взаємодії; підготовка фахівців по зв'язкам з громадськістю, збільшення штатної чисельності прес-служби органів прокуратури та ін.;

- визначення поняття «взаємодія органів прокуратури з органами державної влади та громадськістю в процесі реалізації правозахисної функції», під якою розуміється динамічний елемент зовнішніх соціально-правових відносин, в які вступають органи прокуратури з громадянами, їх об'єднаннями, іншими інститутами та органами державної влади, шляхом здійснення спільних дій з метою забезпечення захисту прав та свобод людини та громадянина та прав юридичних осіб, а також утвердження режиму законності в державі;

дістали подальшого розвитку:

- шляхи адаптації позитивного досвіду зарубіжних країн з реалізації правоохоронними органами правозахисної функції, серед яких: 1) законодавче розширення правозахисної функції органів прокуратури, зокрема, за рахунок таких функцій як нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, нагляд за додержанням прав юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців при здійсненні за ними контролю та нагляду різними державними органами, нагляд за виконанням законів органами державної виконавчої служби, нагляд за законністю рішень, прийнятих установами виконання кримінальних покарань; 2) врегулювання в галузевих наказах Генерального прокурора таких сфер правозахисної діяльності як захист прав громадян та юридичних осіб в податковій сфері, у сферах державних перевірок; 3) законодавче закріплення підстав, форм та процедур громадського, судового, президентського та парламентського контролю за діяльністю прокуратури; 4) більш активне та систематичне залучення громадськості до реалізації органами прокуратури правозахисної функції;

- пропозиції щодо вдосконалення адміністративного законодавства у сфері реалізації правозахисної функції органами прокуратури, зокрема, шляхом прийняття нової редакції Закону України «Про прокуратуру», в якому необхідно врахувати положення нового Кримінального процесуального кодексу, розширити функції органів прокуратури, визначивши функцію нагляду за дотриманням прав та свобод людини та громадянина, нагляду за додержанням прав юридичних осіб та фізичних осіб підприємців при здійсненні за ними контролю та нагляду різними державними органами, нагляду за виконанням законів органами державної виконавчої служби, нагляду за законністю рішень, прийнятих установами виконання кримінальних покарань, тощо;

- пропозиції щодо подальшого правового врегулювання процедурних питань реалізації правозахисної функції із захисту прав і свобод дітей, представництва інтересів громадянина або держави в суді та їх захисту при виконанні судових рішень.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені у дисертаційному дослідженні висновки і пропозиції можуть бути використані у:

- науково-дослідній діяльності - для подальшого опрацювання проблемних питань реалізації органами прокуратури України правозахисної функції;

- правотворчості - при вдосконаленні чинного адміністративного законодавства, яке регулює окремі питання діяльності органів прокуратури;

- правозастосовчій діяльності - представлені рекомендації спрямовані на вдосконалення практики застосування адміністративного законодавства, вирішення колізій у сфері адміністративно-правових відносин за участю органів прокуратури (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у практичну діяльність прокуратури м. Харкова від 11.06.2013 р.);

- навчальному процесі - положення і висновки дисертації можуть бути використані при підготовці підручників і навчальних посібників з курсу «Адміністративне право», вони вже використовуються у ході проведення занять із зазначених дисциплін в Харківському національному університеті внутрішніх справ. Їх враховано також у навчально-методичних розробках, підготовлених за участю автора (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у навчальний процес Харківського національного університету внутрішніх справ від 20.06.2013 р.).

Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки були оприлюднені дисертантом на міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях, семінарах, «круглих столах», зокрема: «Актуальні проблеми застосування нового кримінального процесуального законодавства України та тенденції розвитку криміналістики на сучасному етапі» (Харків, 2012), «Кримінально-правові та кримінологічні засади протидії корупції в Україні» (Харків, 2013), «Впровадження нового Кримінального процесуального кодексу України в правоохоронну діяльність та навчальний процес: досвід та шляхи удосконалення» (Харків, 2013).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у семи наукових працях, чотири з яких - наукові статті у фахових виданнях з юридичних наук в Україні, одна - у зарубіжному виданні, дві - тези наукових повідомлень на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які складаються з десяти підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 224 сторінки. Список використаних джерел складається із 252 назв і займає 27 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено її зв'язок з науковими планами та програмами, розкрито мету і задачі, об'єкт і предмет, методи дослідження, окреслено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено відомості щодо апробації результатів дослідження та публікації.

Розділ 1. «Методологічні засади адміністративно-правового забезпечення реалізації органами прокуратури правозахисної функції» складається з трьох підрозділів, в яких з'ясовується значення органів прокуратури в сучасній системі правоохоронних органів, уточнюються засоби та принципи реалізації правозахисної функції органами прокуратури, характеризується адміністративне законодавство, що визначає реалізацію правозахисної функції органами прокуратури.

У підрозділі 1.1. «Місце та призначення органів прокуратури України у сучасній правоохоронній системі» на підставі аналізу науково-правових джерел надано визначення таким категоріям як «правоохоронний орган», «орган прокуратури». Зокрема, доведено, що правоохоронний орган - це утворений в спеціальному порядку, визначеному законодавством, орган державної влади, який наділений спеціальним адміністративно-правовим статусом, що надає йому виключне право виконувати частину завдань, покладених в основу правоохоронної функції держави, та право у межах, встановлених законодавством, обмежувати права та свободи громадян виключно з метою захисту суспільних та національних інтересів, національної безпеки, забезпечення законності та правопорядку в державі за допомогою спеціального механізму засобів та методів на основі демократичних правових принципів.

Обґрунтовано, що органи прокуратури України є єдиною системою державних органів зі спеціальним конституційним та адміністративно-правовим статусом, який включає процесуальну незалежність для ефективного та неупередженого виконання покладених на них обов'язків, основним функціональним призначенням яких є охорона та захист прав, свобод та інтересів людини та громадянина, утвердження режиму законності та правопорядку в суспільстві та державі.

Визначено місце, призначення та особливості органів прокуратури в системі поділу влади.

У підрозділі 1.2. «Сутність, поняття та значення реалізації органами прокуратури України правозахисної функції» визначено такі категорії як «правозахисна функція органів прокуратури» та «реалізація правозахисної функції органів прокуратури», а також з'ясовано зміст та сутність реалізації правозахисної функції органами прокуратури України. Зокрема, доведено, що правозахисна функція органів прокуратури - це визначена Конституцією, законами та іншими нормативно-правовими актами діяльність цих органів, обумовлена метою та завданням захисту прав, свобод та інтересів громадян від будь-яких незаконних посягань, в тому числі зі сторони органів державної влади, яка здійснюється відповідно до обсягу компетенції прокуратури за допомогою визначеної системи правових засобів на основі визначених принципів.

Визначено, що сутність реалізації правозахисної функції органів прокуратури полягає у тому, що при виконанні своїх повноважень в кінцевому рахунку ці органи завжди здійснюють захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб, який покладений в основу всіх функцій органів прокуратури та є метою їх діяльності.

Зроблено висновок, що будь-яка функція прокуратури, яка складає предмет її зовнішньої діяльності, містить в собі правозахисний елемент.

Проаналізувавши зміст правозахисних функцій органів прокуратури, дисертантом визначено, що реалізація цієї функції відіграє важливе соціальне значення в суспільстві та державі, яке полягає в створенні дієвого контрольно-наглядового механізму за режимом законності та правопорядком в державі та забезпеченні захисту прав та законних інтересів всіх верств населення від будь-яких незаконних посягань.

У підрозділі 1.3. «Засоби та принципи реалізації органами прокуратури правозахисної функції» визначено поняття та критерії класифікації засобів та принципів реалізації органами прокуратури України правозахисної функції. Зокрема, доведено, що правові засоби реалізації правозахисної функції органами прокуратури - це визначені в законодавстві України правові інструменти, які застосовуються органами прокуратури у встановленому порядку та за визначених умов, у межах повноважень цих органів, з метою повної та ефективної реалізації покладеної на них правозахисної функції.

Визначено групи правових засобів реалізації правозахисної функції органами прокуратури.

Сформульовано поняття принципів реалізації органами прокуратури правозахисної функції, запропоновано критерії їх класифікації.

Розділ 2. «Особливості організаційно-правового забезпечення реалізації органами прокуратури правозахисної функції» складається з трьох підрозділів, в яких характеризується адміністративне законодавство, що визначає реалізацію правозахисної функції органами прокуратури, визначаються види адміністративно-правових відносини, які виникають у сфері реалізації правозахисної функції органами прокуратури України, з'ясовуються особливості кадрового, матеріально-технічного та інформаційного забезпечення діяльності органів прокуратури.

У підрозділі 2.1. «Сучасний стан адміністративно-правового забезпечення реалізації органами прокуратури України правозахисної функції» визначено поняття та особливості сучасного стану адміністративно-правового забезпечення реалізації органами прокуратури правозахисної функції. Зокрема, зазначено, що сучасний стан адміністративно-правового регулювання правозахисної функції органів прокуратури характеризується такими особливостями: воно представлене чисельними нормативно-правовими актами, внаслідок чого відсутня чіткість та узгодженість між деякими з них, виникає плутанина в їх застосуванні; система адміністративно-правових актів не в повній мірі упорядковує суспільні відносини, які виникають у сфері реалізації правозахисної функції органами прокуратури, оскільки не всі сфери цих відносин врегульовані належним чином; деякі нормативні акти потребують оновлення (зокрема, Закон України «Про прокуратуру») або узгодження з новим Кримінальним процесуальним кодексом України.

Адміністративно-правове регулювання правозахисної функції органів прокуратури визначено як механізм закріплення в адміністративно-правових нормах організаційно-управлінських засад реалізації правозахисної функції, а також безпосередньо реалізацію з метою упорядкування суспільних правовідносин у сфері захисту прав і законних інтересів громадян органами прокуратури.

У підрозділі 2.2. «Поняття та види адміністративно-правових відносин, які виникають під час реалізації органами прокуратури правозахисної функції» зазначено, що суб'єкт адміністративних правовідносин, які виникають в процесі реалізації органами прокуратури правозахисної функції, - це учасник цих відносин, який володіє адміністративною правосуб'єктністю та вступає в ці відносини з метою захисту своїх прав та свобод, з однієї сторони, органи прокуратури або їх посадові особи, які захищають ці права, - з другої, та фізична, юридична, посадова особа або орган державної влади, які спричинили або допустили порушення права та підлягають притягненню до відповідальності, - з третьої сторони.

Об'єкт адміністративних правовідносин, які виникають при реалізації органами прокуратури правозахисної функції, визначено як діяльність, дію або поведінку органів прокуратури та інших учасників цих правовідносин, визначених нормами адміністративного права, які спрямовано на захист (попередження, зупинення порушення або відновлення) прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Юридичний зміст адміністративних правовідносин, які виникають при реалізації органами прокуратури правозахисної функції, - це сукупність суб'єктивних прав, спрямованих на захист органами прокуратури прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, та кореспондуючих їм юридичних обов'язків, спрямованих на припинення порушення права та його відновлення, а також обов'язок винної особи понести відповідальність.

Юридичний факт, як елемент адміністративно-правових відносин, які виникають при реалізації органами прокуратури правозахисної функції, - це визначені адміністративно-правовими нормами факти об'єктивної дійсності (управлінські рішення, інші дії або події), з якими пов'язані виникнення, зміна або припинення адміністративних правовідносин за участю органів прокуратури при здійсненні ними захисту прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Сформульовано поняття адміністративно-правових відносин, які виникають під час реалізації органами прокуратури правозахисної функції, та запропоновано критерії їх класифікації.

У підрозділі 2.3. «Вплив кадрового, інформаційного та матеріально-технічного забезпечення на реалізацію органами прокуратури правозахисної функції» визначено поняття та особливості кадрового, інформаційного та матеріально-технічного забезпечення реалізації органами прокуратури правозахисної функції.

Запропоновано шляхи удосконалення зазначених видів організаційного забезпечення реалізації органами прокуратури правозахисної функції

Розділ 3. «Шляхи удосконалення адміністративно-правового забезпечення реалізації органами прокуратури України правозахисної функції» складається з чотирьох підрозділів, в яких надаються пропозиції щодо удосконалення адміністративного законодавства, яке регламентує здійснення органами прокуратури України правозахисної функції, адміністративно-правового статусу прокурора, а також взаємодії органів прокуратури з цього питання з органами державної влади, місцевого самоврядування та громадськістю.

У підрозділі 3.1. «Удосконалення адміністративно-правового законодавства, яке регламентує здійснення органами прокуратури України правозахисної функції» наголошується, що адміністративне законодавство, яке регламентує здійснення органами прокуратури правозахисної функції, потребує удосконалення шляхом внесення змін та доповнень, а також прийняття нових актів. Зокрема, пропонується: 1) систематизувати різнопланові нормативні акти, які визначають порядок здійснення органами прокуратури правозахисної функції, та узгодити положення галузевих наказів між собою; 2) прийняти нову редакцію Закону України «Про прокуратуру», положення якого будуть узгоджені з новим кримінальним процесуальним законодавством; 3) врегулювати процедурні питання реалізації правозахисної функції із захисту прав і свобод дітей, представництва інтересів громадянина або держави в суді та їх захисту при виконанні судових рішень; 4) прийняти галузеві накази Генерального прокурора у сфері нагляду за виконанням судових рішень, прийнятих за участю прокурорів, не пов'язаних з відбуванням кримінального покарання, перевірки відповідності актів центральних органів виконавчої влади та інших вищих органів державної влади Конституції та законам України, здійснення нагляду за суб'єктами господарювання, визначення методики та порядку оцінки ефективності реалізації прокуратурою своїх функцій, в тому числі правозахисних.

У підрозділі 3.2. «Підвищення ефективності взаємодії органів прокуратури України з органами державної влади та громадськістю під час реалізації правозахисної функції» визначено поняття взаємодії органів прокуратури України з органами державної влади та громадськістю та шляхи її вдосконалення.

Обґрунтовано, що взаємодія органів прокуратури з органами державної влади та громадськістю в процесі реалізації правозахисної функції - це динамічний елемент зовнішніх соціально-правових відносин, в які вступають органи прокуратури з громадянами, їх об'єднаннями, іншими інститутами та органами державної влади шляхом здійснення спільних дій з метою забезпечення захисту прав та свобод людини та громадянина та прав юридичних осіб, а також утвердження режиму законності в державі.

Підвищення ефективності взаємодії органів прокуратури з громадськістю та органами державної влади під час реалізації правозахисної функції пропонується шляхом: врегулювання на відомчому рівні напрямів, форм та процедур взаємодії органів прокуратури з різними органами державної влади, місцевого самоврядування та громадськістю щодо реалізації правозахисної функції, а також повноважень суб'єктів зазначеної взаємодії; підготовки фахівців по зв'язкам з громадськістю, збільшення штатної чисельності прес-служби органів прокуратури.

У підрозділі 3.3. «Шляхи удосконалення адміністративно-правового статусу прокурора як безпосереднього суб'єкта реалізації правозахисної функції» визначено, що адміністративно-правовий статус прокурора - це врегульована адміністративно-правовими нормами система прав, обов'язків, гарантій, а також порядку призначення, притягнення до відповідальності та звільнення, які обумовлені посадою, яку займає прокурор відповідного рівня.

Доведено, що до елементів адміністративно-правового статусу прокурора належать: правова основа їх діяльності; порядок призначення; повноваження прокурора як сукупність регламентованих адміністративним законодавством прав та обов'язків; гарантії діяльності; порядок та підстави притягнення до відповідальності; порядок та підстави звільнення.

З метою удосконалення адміністративно-правового статусу прокурора, який є безпосереднім суб'єктом реалізації правозахисної функції, ініційовано внесення змін та доповнень до чинного законодавства, яке регламентує діяльність органів прокуратури.

У підрозділі 3.4. «Зарубіжний досвід адміністративно-правового забезпечення реалізації органами прокуратури правозахисної функції та можливості його використання в Україні» проаналізовано досвід правового регулювання реалізації органами прокуратури правозахисної функції в зарубіжних країнах, а також визначено можливості його застосування в Україні. Зокрема, запропоновано: визначити в Законі України «Про прокуратуру» категорії цивільних та господарських справ, в яких обов'язковою є участь прокурора (справи про опіку над неповнолітніми, усиновлення, справи про банкрутство, визнання осіб недієздатними, обмежено дієздатними, зниклими безвісти, оголошеними померлими, тощо); розширити повноваження прокурора в законотворчій діяльності; розширити функції прокуратури щодо здійснення нагляду за законністю та об'єктивністю відправлення правосуддя, законністю суддівських актів, тощо.

ВИСНОВКИ

В дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукових задач - удосконалення адміністративно-правового забезпечення реалізації органами прокуратури правозахисної функції, визначення його змісту та особливостей. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети.

Доведено, що органи прокуратури України - це єдина система державних органів зі спеціальним конституційним та адміністративно-правовим статусом, який включає процесуальну незалежність для ефективного та неупередженого виконання покладених на них обов'язків, і основним функціональним призначенням яких є охорона та захист прав, свобод та інтересів людини та громадянина, утвердження режиму законності та правопорядку в суспільстві та державі.

Обґрунтовано, що правозахисна функція органів прокуратури - це визначена Конституцією, законами та іншими нормативно-правовими актами діяльність цих органів, обумовлена метою та завданням захисту прав, свобод та інтересів громадян від будь-яких незаконних посягань, в тому числі зі сторони органів державної влади, яка здійснюється відповідно до обсягу компетенції прокуратури за допомогою визначеної системи правових засобів.

Зроблено висновок, що правові засоби реалізації правозахисної функції органами прокуратури - це визначені в законодавстві України правові інструменти, які застосовуються органами прокуратури у встановленому порядку та за визначених умов, у межах повноважень цих органів, з метою повної та ефективної реалізації покладеної на них правозахисної функції. Визначено такі групи правових засобів реалізації органами прокуратури правозахисної функції: які використовуються органами прокуратури при реалізації функції представництва інтересів громадянина та держави в суді; які використовуються при реалізації функції роботи зі зверненнями громадян; які використовуються при реалізації функції підтримання державного обвинувачення в суді; які використовуються при реалізації наглядової функції.

Принципи реалізації органами прокуратури правозахисної функції визначені як закріплені в законодавстві України та міжнародних актах загальнообов'язкові керівні положення та ідеї, які покладені в основу реалізації правозахисної функції органами прокуратури, які відображають соціальну спрямованість цієї функції, сприяють підвищенню ефективності її реалізації, визначаються завданнями та метою правозахисної функції і виступають гарантією дотримання режиму законності органами прокуратури при її реалізації.

До принципів реалізації органами прокуратури правозахисної функції віднесені: 1) принцип єдиноначальності; 2) принцип процесуальної незалежності прокурора як безпосереднього суб'єкта реалізації правозахисної функції; 3) принцип гласності (хоча він повторює загальний принцип, однак, є важливим саме в реалізації правозахисної функції); 4) принцип використання всіх можливих та законних засобів для ефективної реалізації правозахисної функції; 5) принцип постійного вдосконалення методики реалізації правозахисної функції з метою підвищення її ефективності; 6) принцип пріоритетності захисту конституційних та невід'ємних особистих прав та свобод людини; 7) принцип збереження рівноваги захисту прав всіх суб'єктів правовідносин.

Адміністративно-правові відносини, які виникають при реалізації органами прокуратури правозахисної функції, визначено як різновид правових відносин, які врегульовані нормами адміністративного права, суб'єктами яких виступають, з одного боку, органи прокуратури, наділенні державно-владними повноваженнями, з іншого - громадяни, юридичні особи або органи державної влади чи їх посадові особи, і які полягають у реалізації працівниками прокуратури владних повноважень щодо захисту прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб.

Адміністративно-правові відносини, які виникають під час реалізації органами прокуратури правозахисної функції, запропоновано класифікувати: залежно від сфери управління - внутрішні та зовнішні; залежно від виду управлінської функції, покладеної в основу правовідносин, - адміністративні правовідносини планування, координації, організації та нагляду; залежно від змісту - попереджувальні та правовідновлювальні. Також наголошується, що одночасно всі ці види відносин можуть належати або до субординаційних, або до координаційних, або до реординаційних, а також до вертикальних чи горизонтальних.

Визначено, що належний рівень кадрового, інформаційного та матеріально-технічного забезпечення: 1) гарантує досягнення позитивного результату реалізації правозахисної функції органами прокуратури у вигляді усунення перешкод для користування фізичними та юридичними особами своїми правами, їх відновлення або допомогу у реалізації; 2) гарантує дотримання органами прокуратури законодавства при здійсненні покладених на них завдань, функцій та повноважень; 3) забезпечує своєчасне реагування на заяви та звернення громадян та юридичних осіб; 4) забезпечує своєчасне, достовірне та повне надходження інформації, необхідної для забезпечення захисту прав та свобод людини та громадянина; 5) гарантує неупереджене дотримання працівниками органів прокуратури своїх функціональних обов'язків.

Зроблено висновок, що адміністративне законодавство, яке регламентує реалізацію органами прокуратури правозахисної функції, потребує удосконалення шляхом внесення змін та доповнень, а також прийняття інших правових актів. Зокрема, пропонується: 1) систематизувати різнопланові нормативні акти, які визначають порядок здійснення органами прокуратури правозахисної функції, та узгодити положення галузевих наказів між собою; 2) прийняти нову редакцію Закону України «Про прокуратуру», положення якого будуть узгоджені з новим кримінальним процесуальним законодавством; 3) врегулювати процедурні питання реалізації правозахисної функції із захисту прав і свобод дітей, представництва інтересів громадянина або держави в суді та їх захисту при виконанні судових рішень; 4) прийняти галузеві накази Генерального прокурора у сфері нагляду за виконанням судових рішень, прийнятих за участю прокурорів, не пов'язаних з відбуванням кримінального покарання, перевірки відповідності актів центральних органів виконавчої влади та інших вищих органів державної влади Конституції та законам України, здійснення нагляду за суб'єктами господарювання, визначення методики та порядку оцінки ефективності реалізації прокуратурою своїх функцій, в тому числі правозахисних.

Для підвищення ефективності взаємодії органів прокуратури з громадськістю та органами державної влади та місцевого самоврядування під час реалізації правозахисної функції пропонується: визначити на відомчому рівні напрями, форми та процедури взаємодії органів прокуратури з різними органами державної влади, місцевого самоврядування та громадськістю щодо реалізації правозахисної функції, а також повноваження суб'єктів зазначеної взаємодії; запровадити підготовку фахівців по зв'язкам з громадськістю; збільшити штатну чисельності прес-служби органів прокуратури.

Визначені наступні шляхи адаптації позитивного досвіду зарубіжних країн з реалізації правоохоронними органами правозахисної функції, серед яких: 1) законодавче розширення правозахисної функції органів прокуратури, зокрема, за рахунок таких функцій як нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, нагляд за додержанням прав юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців при здійсненні за ними контролю та нагляду різними державними органами, нагляд за виконанням законів органами державної виконавчої служби, нагляд за законністю рішень, прийнятих установами виконання кримінальних покарань; 2) врегулювання в галузевих наказах Генерального прокурора таких сфер правозахисної діяльності як захист прав громадян та юридичних осіб в податковій сфері, у сферах державних перевірок; 3) законодавче закріплення підстав, форм та процедур громадського, судового, президентського та парламентського контролю за діяльністю прокуратури; 4) більш активне та систематичне залучення громадськості до реалізації органами прокуратури правозахисної функції.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

прокуратура юридичний правоохоронний адміністративний

1.Панов В.М. Реалізація органами прокуратури України правозахисної функції / В.М. Панов // Наука і правоохорона. - 2012. - № 3 (17). - С. 82-85.

2.Панов В.М. Класифікація адміністративно-правових відносин, які виникають при реалізації органами прокуратури правозахисної функції / В.М. Панов // Форум права. - 2013. - № 2. - С. 434-441 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/FP_index.htm_2013_2_68.pdf.

3.Панов В.М. Шляхи вдосконалення кадрового забезпечення органів прокуратури як основна умова підвищення ефективності реалізації правозахисної функції / В.М. Панов // Європейські перспективи. - 2013. - № 7. - С. 47-53.

4.Панов В.М. Поняття та характеристика правозахисної функції органів прокуратури України / В.М. Панов // Наше право. - 2013. - № 8. - С. 53-58.

5.Панов В.М. Пути усовершенствования административно-правового регулирования правозащитной функции органов прокуратуры / В.М. Панов // Человек: преступление и наказание. - 2013. - № 4 (83). - С. 156-160. (Научный журнал Академии права и управления Федеральной службы исполнения и наказания Российской Федерации, г. Рязань).

6. Панов В.М. Сучасний стан адміністративно-правового регулювання правозахисної функції органів прокуратури / В.М. Панов // Впровадження нового Кримінального процесуального кодексу України в правоохоронну діяльність та навчальний процес: досвід та шляхи удосконалення: матеріали наук.-практ. конф. (м. Харків, 5 квіт. 2013 р.). - Х. : ХНУВС, 2013. - С. 455-459.

Размещено на Allbest.ru