Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 342.95:342.725

ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ "УКРАЇНА"

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

Адміністративно-правове регулювання мовної політики в Україні

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

кандидата юридичних наук

Лопушанська Ольга Володимирівна

Київ - 2013

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини "Україна"

Науковий керівник

доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАПрН України Олефір Віктор Іванович, Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», проректор з наукової роботи

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, доцент Мосьондз Сергій Олександрович, ВНЗ «Університет сучасних знань», проректор з навчальної та наукової роботи;

кандидат юридичних наук, професор Демський Едуард Францович, Академія праці і соціальних відносин Федерації професійних спілок України, професор кафедри адміністративного, фінансового та господарського права

Захист відбудеться "28" січня 2014 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.139.01 у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини "Україна" за адресою: 03115, м. Київ, вул. Львівська, 23

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Відкритого міжнародного університету розвитку людини "Україна" за адресою: 03115, м. Київ, вул. Львівська, 23

Автореферат розісланий "21" грудня 2013 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої радиС. О. Короєд

адміністративний мовний політика публічний

Анотація

Лопушанська О.В. Адміністративно-правове регулювання мовної політики в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна", Київ, 2013.

Дисертація є комплексним науковим дослідженням проблем адміністративно-правового регулювання мовної політики в Україні. У роботі вперше на монографічному рівні розкрито особливості адміністративно-правового регулювання мовної політики в Україні, розроблено авторське визначення понять "адміністративно-правове регулювання мовної політики", "мовна політика"; проаналізовано повноваження органів публічної адміністрації у сфері охорони і захисту державної мови і мов національних меншин. Запропоновано перспективи удосконалення мовної політики з урахуванням позитивного досвіду зарубіжних країн.

Автор дослідив принципи, форми і методи адміністративно-правового регулювання мовної політики. Здійснено аналіз правореалізації норм адміністративного права у сфері мовної політики. Запропоновано науково обґрунтовані проекти законодавчих документів щодо внесення змін та доповнень до вітчизняного законодавства, норми яких регулюють досліджуване автором питання.

Ключові слова: мовна політика, публічна адміністрація, адміністративно-правове регулювання, державна мова, мови національних меншин, механізм адміністративно-правового регулювання мовної політики.

Аннотация

Лопушанская О.В. Административно-правовое регулирование языковой политики в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процес; финансовое право; информационное право. - Открытый международный университет развития человека "Украина", Киев, 2013.

В диссертации представлено решение важной научной задачи, которая заключается в комплексном общетеоретическом анализе понятия, особенностей и механизма административно-правового регулирования формирования и реализации языковой политики.

Впервые на монографическом уровне раскрыты особенности административно-правового регулирования языковой политики в Украине, разработаны авторское определение понятий "языковая политика", "административно-правовое регулирование языковой политики", принципы языковой политики, охарактеризован процесс формирования и реализации языковой политики. Получили дальнейшее развитие общетеоретические проблемы административного права, вопросы генезиса и динамики, развития административно-правового регулирования языковой политики. Усовершенствовано понятие "государственный язык", "языки национальных меньшинств". Проанализированы проблемы классификации языковой политики и выделение отдельного специального вида - международной языковой политики.

Проанализирован правовой статус и полномочия органов публичной администрации в сфере охраны и защиты государственного языка и языков национальных меньшинств. К субъектам административно-правового регулирования автор относит: Верховный Совет Украины, Президента Украины, Кабинет Министров Украины, Министерство культуры Украины, а также местные государственные администрации. Автор делает вывод о необходимости создания единого органа государственной власти, в компетенцию которого будет отнесено регулирования всех аспектов формирования и внедрения языковой политики в Украине, или о создании специального департамента в структуре Министерства культуры Украины.

Дано авторское определение административно-правового регулирования языковой политики, как системы форм, принципов и методов деятельности органов публичного администрирования, направленной на официальное признание и нормативное закрепление государственного языка как языка украинского народа с учетом интересов национальных меньшинств и принадлежности к украинскому гражданству. В процессе исследования сформулировано также понятие языковой политики как системы информационных, организационных, правовых и экономических мер реализации публичной политики, направленных на эволюцию политического сознания граждан и формирования политической нации с целью обеспечения национального самоутверждения и надлежащего функционирования, и развития государственного языка, а также охрану и содействие развитию языков национальных меньшинств.

Проанализирован зарубежный опыт административно-правового регулирования языковой политики с целью внедрения позитивных наработок в Украине с учетом исторических особенностей, а также менталитета народа и особенностей языковой ситуации.

Научная новизна полученных результатов заключается в том, что диссертация является одной из первых в Украине комплексных работ, где рассматривается административно-правовое регулирование языковой политики, в результате которого автором предложены теоретически и практически значимые научные концептуальные положения.

Результатом исследования является теоретико-методологическое обобщения и новое решение научной задачи, которая состоит в развитии сути административно-правового регулирования и его особенностей, в частности в сфере языковой политики. Сформулирован ряд выводов, предложений и рекомендаций, направленных на решение указанной задачи.

Ключевые слова: языковая политика, принципы языковой политики, административно-правовое регулирование, государственный язык, языки национальных меньшинств, механизм административно-правового регулирования.

Summary

O.V. Lopushanska. The Administrative and Law Regulation of the Language Policy of Ukraine. - Manuscript.

The Ph.D. theses in Law in speciality 12.00.07 - Administrative Law and Procedure; Financial Law; Information Law. - The Open International University of Human Development `Ukraine', Kyiv, 2013.

Dissertation is a complex research issue of administrative regulation of the language policy in Ukraine. The peculiarities of administrative and legal regulation of language policy in Ukraine have been considered in manuscript for the first time. The author's definitions of "administrative and legal regulation of language policy", "language policy" have been developed. She has analyzed the powers of public administrative boards (authorities) in the sphere of the official language and national minorities' languages protection. Based on the positive experience of foreign countries, the tendencies of improving language policy have been offered.

The author has investigated the principles, forms and methods of administrative regulation of language policy. The analysis of the implementation of administrative law in the area of language policy has been fulfilled. The scientifically based drafts of legal acts are proposed for changes and amendments to national legislation, which rules govern the issue studied by the author.

Keywords: the language policy, public administration, the administrative and law regulation, the official language, languages of minorities, principles of the administrative and law regulation of language policy.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми зумовлена необхідністю налагодження механізму регулювання мовної політики у нашій державі та потребою у вдосконаленні законодавства щодо державної мови як мови титульної нації та мов національних меншин, які проживають на території України.

Так, у сучасних умовах дослідження питання мовної політики в Україні характеризується не лише політичним змістом, але й набуває юридичного, оскільки непослідовна політика держави у цій сфері призводить до цілого комплексу економічних, соціальних та культурних проблем. Разом із тим, специфіка мовної політики України настільки складна, що методом конституційно-правового регулювання не охоплюються всі аспекти цього багатогранного питання, тому є нагальна потреба дослідити адміністративно-правові заходи впливу на суспільні відносини у сфері мовної політики, практичне регулювання яких здійснюється саме за допомогою норм адміністративного права. Адже із кожним роком збільшується кількість проектів нормативно-правових актів, де запропоновано різні варіанти унормування мов в України, і на теперішній час у Верховній Раді зареєстровано 20 законопроектів з питань мови, до яких входять як такі, що вносять зміни та доповнення до інших документів, так і проекти нових базових мовних законів. Проте основною проблемою сучасної мовної політики є не тільки недостатня нормативна урегульованість, а й неповне виконання актів суб'єктами адміністративного права.

Наявна мовна ситуація в країні, що характеризується поступовим звуженням сфер використання державної мови та відсутністю повноцінної системи освіти мовами національних меншин є результатом діяльності публічної адміністрації щодо реалізації мовної політики держави як ознаки цілісності та незалежності, адже саме управлінський апарат здійснює регулювання суспільних відносин у сфері використання, охорони і захисту державної та мов національних меншин.

За останніми даними соціологічних опитувань, проведених в Україні, українську мову як єдину державну розглядає 88 % жителів Заходу та 65 % мешканців Центру України, а 76 % жителів Півдня і Сходу переконані у необхідності існування двох державних мов - української та російської, разом із тим мови національних меншин залишаються без належної уваги. Міжнародна організація ЮНЕСКО наводить дані, згідно із якими кожного тижня у світі зникає одна мова, що свідчить про необхідність реагування у даній сфері публічної адміністрації та вжиття відповідних заходів щодо захисту державної мови та мов національних меншин, що проживають на території України.

Виходячи із об'єднавчої функції державної мови, остання ставала об'єктом для підкорення, зміни та підлаштування під той чи інший уряд впродовж всієї історії Української державності, а мовне питання й до цього часу є об'єктом для політичних спекуляцій. Тим не менше, реальний стан впровадження та адміністрування мовної політики у різних сферах суспільного життя потребує оперативного регулювання та корегування.

Зазначені обставини дають підстави розглядати питання адміністративно-правового регулювання мовної політики як наукову проблему з точки зору адміністративного права та практики реалізації мовної політики, що має важливе значення та визначило вибір теми наукового дослідження.

На нинішньому етапі розвитку державності, формування публічного апарату та упорядкування правової системи в Україні змінюються форми і методи адміністративно-правового регулювання мовної політики. Розгляду цієї проблематики і присвячене дане дослідження.

Адміністративно-правовому регулюванню мовної політики в рамках юридичної науки присвячено недостатню увагу. Фундаментальною основою для вказаного дослідження стали праці провідних вчених-адміністративістів, зокрема: В.Б. Авер'янова, О.Ф. Андрійко, А.І. Берлача, Ю.П. Битяка, В.В. Галунька, Е.Ф. Демського, О.А. Задихайло, Є.В. Додіна, Р.А. Калюжного, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, О.В. Кузьменко, С.О. Мосьондза, Н.Р. Нижник, Г.В. Овсієнко-Миронової, В.І. Олефіра, О.І. Остапенка та ін. В науці теорії держави і права та конституційного права свої праці окремим аспектам правового регулювання мовного питання присвятили вчені: Л.С. Клименко, С.П. Кравченко, Г.В. Лаврик, О.Г. Мурашин, С.Г. Стеценко, Є.В. Ткаченко та ін. У науці кримінального права та криміналістики питання мови досліджували такі науковці: В.Т. Маляренко, З.А. Тростюк, В.Я. Радецька, С.С. Яценко та ін.

Разом з тим, у більшості сучасних наукових доробок окреслена тема висвітлюється лише фрагментарно, хоча вона має важливе наукове і практичне значення. Саме тому вивчення адміністративно-правового регулювання у площині мовної політики крізь призму реалій сьогодення видається актуальним, необхідним і своєчасним.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до Пріоритетних напрямків розвитку правової науки на 2011-2015 рр., затверджених Загальними зборами Національної академії правових наук України 24 вересня 2010 р., та спрямована на забезпечення реалізації положень Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженої Указом Президента України від 22 липня 1998 р. № 810/98. Дисертаційне дослідження проводилось згідно з планом науково-дослідницької роботи кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Відкритого міжнародного університету розвитку людини "Україна" на тему: "Адміністративно-правове регулювання суспільних відносин" (номер державної реєстрації 0107u008696). Тема дисертації затверджена вченою радою Відкритого міжнародного університету розвитку людини "Україна" від 11 квітня 2011 року (протокол № 2).

Мета і задачі дослідження. Мета дисертації полягає в тому, щоб на основі аналізу вітчизняних і зарубіжних наукових, науково-публіцистичних джерел та чинного вітчизняного законодавства дослідити основи адміністративно-правового регулювання мовної політики в Україні, сформулювати концептуальні засади подальшої реалізації мовної політики адміністративно-правовими засобами.

Мета дослідження обумовила постановку таких задач:

- висвітлити становлення та розвиток мовної політики держави як правової категорії на рівні адміністративно-правового регулювання;

- охарактеризувати об'єкт адміністративно-правового регулювання у сфері мовної політики держави;

- навести поняття адміністративно-правового регулювання та принципи мовної політики України у сфері публічних відносин;

- розкрити законодавчі, підзаконні акти, норми яких регулюють суспільні відносини у сфері реалізації мовної політики та сформулювати обґрунтовані пропозиції щодо удосконалення правового регулювання діяльності публічної адміністрації у сфері мови;

- охарактеризувати систему, правовий статус та визначити компетенцію органів державної влади, що реалізують мовну політику в Україні;

- на основі аналізу статистичних матеріалів щодо мовної ситуації в Україні та зарубіжного досвіду з досліджуваного питання, окреслити шляхи удосконалення адміністративно-правового впливу на реалізацію мовної політики в Україні;

- виокремити шляхи підвищення ефективності адміністративно-правового регулювання мовної політики в Україні.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини щодо стану мовної політики, які виникають у сфері публічного адміністрування в Україні.

Предметом дослідження є адміністративно-правове регулювання мовної політики в Україні.

Методи дослідження. Обґрунтованість положень і висновків, що мають місце у роботі, досягається за рахунок комплексного застосування як загальнонаукових, так і спеціальних методів наукового пізнання: діалектичного, порівняльно-правового, формально-логічного, конкретно-соціологічного, історичного, статистичного. Застосування даних методів зумовлюється системним підходом, що дає можливість вивчати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. Діалектичний метод пізнання досліджуваних процесів дозволив проаналізувати їх розвиток та взаємодію, виявити усталені напрями та взаємодію в цілому. Історично-правовий метод забезпечив виявлення генезису адміністративно-правового регулювання мовної політики (підрозділ 1.1); системно-структурний підхід застосовувався при визначенні суб'єктів відносин у досліджуваній сфері (підрозділ 2.2). Використано логіко-семантичний метод наукового пізнання з метою формування авторських визначень окремих дефініцій (підрозділи 1.2, 1.3). Порівняльно-правовий метод дослідження сприяв проаналізувати зарубіжний досвід адміністративно-правового регулювання мовної політики (підрозділ 3.1), завдяки соціологічному методу виявлено настрої громадян щодо формування, реалізації та стану мовної політики (підрозділ 2.3). Метод документального аналізу застосовано для виявлення результатів діяльності публічної адміністрації у сфері формування та реалізації мовної політики (підрозділи 2.2, 2.3). Вимоги формальної логіки щодо послідовності, визначеності, неупередженості і обґрунтованості положень були застосовані під час формулювання висновків і пропозицій відповідно до мети дисертації (підрозділи 1.1, 1.2, 2.2, 3.2). Використання таких методів, як моделювання, аналіз і синтез сприяли формулюванню висновків і пропозиції щодо удосконалення нормативно-правового регулювання мовної політики в Україні (підрозділ 3.2).

Нормативна основа дослідження. Основні висновки дисертації ґрунтуються на положеннях Конституції України, законів та інших нормативних актах, у яких закріплені правові та організаційні основи діяльності суб'єктів публічної адміністрації у сфері реалізації мовної політики в Україні.

Емпірична основа дослідження. Автором узагальнено статистичні матеріали щодо стану мовної політики та практичної управлінської діяльності органів публічної адміністрації, до сфери відання яких належить мовна політика; опрацьовано судові рішення із досліджуваної проблеми; а також з метою повноти та всебічності опрацювання статистичної інформації й для моніторингу суспільної думки з питань мови проведено анкетування серед студентів декількох вищих навчальних закладах м. Києва, вчених, практикуючих юристів, працівників культури, менеджерів та робітників, за результатами якого опитано 257 респондентів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є одним із перших в Україні комплексних досліджень адміністративно-правового регулювання мовної політики, в результаті якого автором запропоновано теоретично та практично значущі наукові концептуальні положення, а саме:

вперше:

- розкрито поняття адміністративно-правового регулювання мовної політики України, зміст якого полягає в системі форм, принципів та методів діяльності органів публічного адміністрування, спрямованої на офіційне визнання та нормативне закріплення державної мови як мови українського народу з урахуванням інтересів національних меншин та належності до українського громадянства;

- визначено зміст категорій "державна мова" та "мовна політика держави", сформульовано їх дефініції, відповідно до яких державна мова - це визнана громадськістю, закріплена Конституцією та законами України мова спілкування корінного етносу суспільства певної конкретної території у світовому географічному просторі. Мовна політика держави як об'єкт адміністративно-правового регулювання визначається як система інформаційних, організаційних, правових та економічних заходів реалізації публічної політики, спрямованих на еволюцію політичної свідомості громадян і формування політичної нації з метою забезпечення національного самоствердження та належного функціонування і розвитку державної мови, а також на охорону і сприяння розвитку мов національних меншин;

- обґрунтовано пропозиції та рекомендації щодо удосконалення системи публічного адміністрування мовної політики, як особливого об'єкту адміністративно-правового регулювання, до яких автор відносить: налагодження управлінського механізму, що регулює публічні відносини, пов'язані із порядком використання мов в Україні; захистом статусу державної та мов національних меншин;

- розроблено проект Закону України "Про внесення доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення" та проекти Законів України "Про внесення змін до Конституції України та Закону України "Про вибори народних депутатів України";

удосконалено:

- теоретичні засади системи та правового статусу суб'єктів адміністративно-правового регулювання мовної політики в Україні, до елементів яких віднесено правосуб'єктність та правомочність органів публічної адміністрації. Визначено структуру суб'єктів мовної політики України та їх права, обов'язки і відповідальність у сфері мовних правовідносин;

- інструментарій заходів адміністративно-правового регулювання щодо реалізації мовної політики в Україні, її правового, організаційного та інформаційного забезпечення, який полягає у впровадженні системи економічних, політичних, правових, соціальних, ідеологічних засобів та методів їх реалізації;

набули подальшого розвитку:

- узагальнення досвіду зарубіжних країн (Франції, Латвії) у сфері мовних правовідносин та реалізації мовної політики держави;

- обґрунтування перспектив розвитку інституту адміністративно-правового регулювання мовної політики, невід'ємною складовою яких є закріплення заходів спонукання до розвитку, поширення, збереження та використання мови у сфері публічного адміністрування щодо пропаганди використання державної мови у правозастосовчій діяльності органів владних повноважень, місцевого самоврядування, суду та ін.;

- аналіз правореалізації норм адміністративного права у сфері мовної політики та теоретичних положень про наявні проблеми, що не дозволяють розвиватися доктрині та практиці реалізації мовної політики в Україні та запропоновано шляхи удосконалення цих норм.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес, та можуть бути використані:

у правотворчій сфері - у результаті дослідження запропоновано ряд пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства України, норми якого регулюють суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації мовної політики (Довідка Комітету з питань культури і духовності Верховної Ради України № 04-23/7-284 (126081) від 21.05.2013);

у сфері правозастосування - запропоновані автором теоретичні напрацювання дозволять покращити практичну діяльність суб'єктів адміністративно-правового регулювання мовної політики (Довідка про впровадження у практичну діяльність відділу культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради Київської області № 347/01-07 від 17.12.2013);

у навчальному процесі та науково-дослідній сфері - матеріали дисертації використовуються під час проведення занять в Інституті підвищення кваліфікації Державної служби зайнятості України із дисциплін "Організаційно-правові основи державного управління" (Довідка про впровадження Інституту підвищення кваліфікації Державної служби зайнятості України № 15/ЦПК від 05.03.2013). Автором дисертації розроблено авторський курс "Мовна політика як складова публічної політики", що викладався для слухачів Центру підвищення кваліфікації керівних працівників та службовців Інституту підвищення кваліфікації Державної служби зайнятості України (Довідка про впровадження Інституту підвищення кваліфікації Державної служби зайнятості України № 13/ЦПК від 05.03.2013). Окремі положення та висновки дисертації використовуються у навчальному процесі Відкритого міжнародного університету розвитку людини "Україна" під час викладання дисциплін "Адміністративне право", "Адміністративна відповідальність", "Актуальні проблеми адміністративного права" (Акт впровадження Відкритого міжнародного університету розвитку людини "Україна" від 01.03.2013), а також у навчальному процесі Деснянського економіко-правового технікуму при Міжрегіональній академії управління персоналом під час викладання таких навчальних дисциплін, як "Адміністративне право", "Митне право", "Господарське право", "Комерційне право" (Акт впровадження Деснянського економіко-правового технікуму при Міжрегіональній академії управління персоналом від 30.01.2012). Положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки питання адміністративно-правового регулювання у сфері мовної політики.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження доповідалися та обговорювалися на засіданнях кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Відкритого міжнародного університету розвитку людини "Україна", де була виконана дисертація. Положення та висновки, що містяться у роботі, висвітлені у доповідях на 22 науково-практичних та науково-теоретичних конференціях: V Всеукраїнській науковій конференції студентів і молодих вчених "Молодь: освіта, наука, духовність" (м. Київ, 17 квітня 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених "Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих вчених" (м. Київ, 24-25 квітня 2008 р.), II Міжвузівській студентській науково-теоретичній конференції "Мовна ситуація та мовна політика в Україні" (м. Київ, 22 травня 2008 р.); ІІ міжнародній науковій конференції "bezpeиne Slovensko a Eurуpska Ъnia" (Словацька Республіка, м. Кошице, 13-14 листопада 2008 р.); ІХ Міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні проблеми навчання та виховання людей в інтегрованому освітньому середовищі" (м. Київ, 26-27 листопада 2008 р.), Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених "Сьомі осінні юридичні читання" (м. Хмельницький, 28-29 листопада 2008 р.); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених "Права людини в умовах сучасного державотворення: теоретичні і практичні аспекти" (м. Суми, 12-13 грудня 2008 р.); Всеукраїнській конференції з адміністративного права "Сучасні проблеми адміністративної реформи в Україні" (м. Запоріжжя, 05-06 березня 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених "Актуальні правові питання очима молодих вчених" (м. Київ, 23-24 квітня 2009 р.); VI Всеукраїнській науковій конференції студентів і молодих вчених "Молодь: освіта, наука, духовність" (м. Київ, 20-23 квітня 2009 р.); міжвузівській науково-теоретичній конференції "Права людини та механізм їх забезпечення в Україні" (м. Київ, 4 грудня 2009 р.); Всеукраїнській науковій курсантсько-студентській конференції "Правова система держави: проблеми формування та перспективи розвитку" (м. Одеса, 11 грудня 2009 р.); Х міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні проблеми навчання та виховання в інтегрованому освітньому середовищі" (м. Київ, 24-25 березня 2010 р.); VII Всеукраїнській науковій конференції студентів і молодих вчених "Молодь: освіта, наука, духовність" (м. Київ, 20 квітня 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих учених" (м. Київ, 23 квітня 2010 р.); ІІ міжвузівській науково-теоретичній конференції "Правові реформи в Україні" (м. Київ, 21 жовтня 2010 р.); Міжвузівській науково-теоретичній конференції "Проблеми та стан дотримання захисту прав людини в Україні" (м. Київ, 8 грудня 2010 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції "Актуальні проблеми адміністративного права та адміністративної діяльності" (м. Донецьк, 10 грудня 2010 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції "Актуальні проблеми юридичної науки очима молодих вчених" (м. Донецьк, 25 лютого 2011 р.), VII міжнародній науково-практичній конференції молодих науковців "Современные проблемы юридической науки" (Російська Федерація, м. Челябінськ, 5-6 травня 2011 р.), VIIІ Всеукраїнській науковій конференції студентів і молодих вчених "Молодь: освіта, наука, духовність" (м. Київ, 12 квітня 2011 р.); Регіональній науковій конференції молодих вчених Сибіру у сфері гуманітарних і соціальних наук "Актуальные проблемы гуманитарных и социальных исследований" (Російська Федерація, м. Новосибірськ, 22-23 листопада 2011 р.).

Публікації. Основні висновки і пропозиції дисертації знайшли відображення у п'яти наукових статтях, що опубліковані у наукових фахових виданнях України, одній статті в іноземному виданні, та 22 тезах доповідей на науково-практичних конференціях, у тому числі і за кордоном (Словаччина та Російська Федерація).

Структура дисертації зумовлена її метою та логікою дослідження і складається із вступу, трьох розділів, які включають сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (337 найменувань на 31 сторінці) та додатків (11 сторінок). Обсяг основного тексту дисертації становить 175 сторінок. Повний обсяг дисертації займає 217 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, ступінь її наукової розробленості, висвітлено зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначено мету, задачі, об'єкт і предмет дослідження, охарактеризовано його методологічну основу, показано наукову новизну одержаних результатів, їх теоретичну і практичну цінність, подано інформацію про апробацію та публікації основних положень і висновків дослідження.

У Розділі 1 "Концептуальні основи адміністративно-правового регулювання мовної політики", що складається із трьох підрозділів, сформульовано загальнотеоретичну характеристику проблем адміністративно-правового регулювання мовної політики, а також виявлено особливості розвитку інституту адміністративно-правого регулювання мовної політики в Україні.

У підрозділі 1.1 "Історичні етапи формування мовної політики в Україні" проаналізовано наукові дослідження, що відносяться до тематики дисертації, вивчено історичні етапи генезису мовної політики в Україні, серед яких автор виокремлює: 1-ий етап - Козацька доба (у наукових дослідженнях звикли брати етапом відліку Київську Русь, проте на той час мовна політика не прослідковувалася, оскільки існувала старослов'янська мова, яка була зрозуміла для всіх слов'ян); 2-ий етап - події, пов'язані з прийняттям Валуєвського циркуляру 1863 р. та тотальним нищенням української мови як мови народу і нації; 3-ій етап - період 1917-1920 рр., який характеризується націоналістичною політикою у сфері мови; 4-ий етап - радянський період до 1930 р., що характеризувався підтримкою публічною адміністрацією української мови та сприяння її розвитку; 5-ий етап - радянський період після 1930 р., коли політику українізації змінила політика русифікації; 6-ий етап - з часу отримання Україною незалежності, який характеризується виокремлення української мови як повноправного національного засобу комунікації та отримання статусу державної мови, що, нарешті, робить спробу створити для мови систему правового захисту; 7-ий етап - теперішній час, що відрізняється нестабільністю мовної ситуації та залежністю від зовнішньополітичного курсу держави.

У межах даного підрозділу досліджено становлення інституту державної мови та мов національних меншин в Україні. Автор робить висновок, що формування та реалізація мовної політики на кожному етапі державотворення мала свої відмінності та виокремлює етапи генезису мовної політики у залежності від етапу становлення державотворення в Україні.

Аналіз наукових праць дозволив дійти висновку, що, незважаючи на існування значної кількості робіт, у яких розглядаються питання мовної політики, пряма постановка і комплексна монографічна розробка проблеми адміністративно-правового регулювання мовної політики ще не здійснена. Загальнотеоретичні дослідження у цій сфері, головним чином, присвячені вивченню питання функціонування державної мови та мов національних меншин (без комплексної характеристики).

Відзначаючи певний ступінь наукової розробленості окремих аспектів проблематики даного дослідження, варто констатувати, що в юридичній науці залишаються недослідженими питання адміністративно-правового регулювання мовної політики.

У підрозділі 1.2 "Поняття адміністративно-правового регулювання мовної політики в Україні: принципи, форми та методи" вивчено праці вчених щодо поняття і сутності адміністративно-правового регулювання та досліджено особливості адміністративно-правового регулювання мовної політики. Зокрема, встановлено, що адміністративно-правове регулювання мовної політики являє собою систему форм, принципів та методів діяльності органів публічного адміністрування, спрямовану на офіційне визнання та нормативне закріплення державної мови як мови українського народу з урахуванням інтересів національних меншин та належності до українського громадянства.

Аналіз чинного законодавства та праць українських вчених дає підстави виокремити серед принципів адміністративно-правового регулювання загальні та спеціальні. До загальних принципів адміністративно-правового регулювання мовної політики автор відносить: законність; верховенство права; поділ влади; гласність; ефективність діяльності органів адміністративно-правового регулювання; відповідальність; контрольованість; участь громадян та їх об'єднань в адміністративно-правовому регулюванні.

Що ж до спеціальних принципів, на яких має ґрунтуватися регулювання мовної політики держави, то до таких, на думку автора, варто віднести: офіційне визнання та нормативне закріплення державної мови як мови Українського народу; встановлення державної мови мовою освіти, науки, офіційного діловодства, юридичної техніки, державного управління, інформації, назв, картографічних позначень, топонімів та ін.; урахування інтересів національних меншин при формуванні Концепції державної мовної політики; створення сприятливих умов національним меншинам для їх мовно-культурного розвитку; віднесення державної мови до пріоритетних напрямів національної безпеки України; встановлення української мови як ознаки належності до українського громадянства; здійснення мовної політики з урахуванням історичного минулого, наявної мовної ситуації у країні та інтересів національних меншин; створення сприятливих умов для вивчення іноземних мов; збереження багатства української мови (діалектів, говірок); створення належних умов для вивчення закордонними українцями української мови та поширення останньої у світі.

Автор визначає форму адміністративно-правового регулювання мовної політики як систему заходів органів публічної адміністрації, спрямованих на створення належних умов для розвитку, захисту прав на користування державною та мов національних меншин. У даному підрозділі автор аналізує такі методи адміністративно-правового регулювання мовної політики, як переконання, заохочення і примус.

У підрозділі 1.3 "Мовна політика як об'єкт адміністративно-правового регулювання" розглядаються особливості адміністративно-правового регулювання мовної політики, що обумовлені об'єктом, предметом і завданнями дослідження, які вимагають специфічного застосування деяких традиційних і нетрадиційних підходів та методів.

Визначено особливості мовної політики як об'єкту адміністративно-правового регулювання та надано визначення мовної політики, що являє собою систему інформаційних, організаційних, правових та економічних заходів реалізації публічної політики, спрямованих на еволюцію політичної свідомості громадян і формування політичної нації з метою забезпечення національного самоствердження та належного функціонування і розвитку державної мови, а також на охорону і сприяння розвитку мов національних меншин. У даному підрозділі автор пропонує здійснити поділ мовної політики за об'єктом регулювання на два види, серед яких виокремлює: мовну політику щодо державної мови та мовну політику щодо мов національних меншин.

З метою повноти дослідження мовної політики здійснено аналіз праць провідних вітчизняних та зарубіжних вчених, які вивчали питання державної (публічної) політики, державної мови та мов національних меншин, на підставі чого та з урахуванням норм українського законодавства, автор наводить власні визначення таких понять, як мовна політика, державна мова та мови національних меншин.

Розділ 2 "Механізм адміністративного-правового регулювання мовної політики в Україні" складається із трьох підрозділів, у яких висвітлюються питання правового регулювання мовної політики, суб'єкти адміністративно-правового регулювання мовної політики, а також питання реалізації мовної політики на сучасному етапі державотворення.

У підрозділі 2.1 "Правове регулювання мовної політики" підкреслюється, що всі суспільні відносини мають бути врегульовані певними соціальними нормами, чи-то нормами моралі, чи-то нормами звичаїв, чи-то нормами права.

Визначено, що правові відносини у сфері мовної політики є суспільно значимими, отже, потребують правового опосередкування, еталонізації у системі нормативно-правових приписів. Встановлено, що, з юридичної точки зору, в основі аналізу правової політики має лежати поняття мовних правовідносин. Запропоновано авторське визначення мовних правовідносин, що є суспільними відносинами, урегульованими нормами адміністративного права, змістом яких є правовий зв'язок між суб'єктами, завдяки якому юридичні особи, громадські організації чи громадяни реалізовують надані їм Конституцією України право на користування рідною мовою, із одного боку, і уповноваженими органами державного і муніципального управління, зобов'язаними забезпечити реалізацію вказаних прав, з іншого боку.

Автор аналізує сучасну систему права України на предмет нормативно-правового забезпечення мовної політики в Україні. Детально аналізуються найбільш дискусійні положення законодавчих актів щодо забезпечення належного адміністрування мовної політики та значення у нормативних документах таких понять, як "мови національних меншин" та "регіональна мова". Окрім того, автором здійснено тлумачення вище вказаних понять та їх співвідношення із категорією "національна мова". На підставі чого зроблено висновок, що норми вітчизняного законодавства не містять поняття "національна мова".

У межах даного підрозділу здійснено юридичний аналіз норм чинного законодавства, які регулюють мовні правовідносини у різних сферах суспільного життя, в результаті чого сформовано висновок про необхідність удосконалення нормативно-правових актів та комплексного регулювання мовної політики у всіх сферах публічного адміністрування, а також введення адміністративної відповідальності за наругу над державною мовою, оскільки чинне законодавство містить тільки декларативні норми з даного питання.

Автором досліджено проекти законів, норми яких покликані регулювати мовні відносини в Україні, та на підставі яких автор дійшов висновку, що вітчизняна правова база потребує удосконалення, оскільки існуючі норми є розпорошеними та не створюють ефективного захисту державної мови та мов національних меншин.

Розроблено проекти Законів України "Про внесення доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення", "Про внесення змін до Конституції України та Закону України "Про вибори народних депутатів України".

У підрозділі 2.2 "Адміністративно-правовий статус суб'єктів регулювання мовної політики" акцентується увага на необхідності налагодженого публічного адміністрування у сфері формування та реалізації мовної політики. Виходячи із вище вказаного, автор здійснила дослідження функцій та повноважень органів публічної адміністрації. За підсумками даного дослідження, виділено систему суб'єктів адміністративно-правового регулювання мовної політики, до яких запропоновано віднести такі інститути адміністративного права: Верховна Рада України; Президент України; Кабінет Міністрів України; Міністерство культури України, Державний комітет телебачення і радіомовлення.

У підрозділі визначено повноваження вище вказаних органів влади у сфері захисту, розвитку та поширення державної мови, а також мов національних меншин, що проживають на території України. Автор також аналізує обов'язки суб'єктів публічної адміністрації щодо збереження мови закордонних Українців.

На підставі аналізу правосуб'єктності органів публічної адміністрації сформульовано висновок про необхідність створення спеціального органу виконавчої влади, основною метою якого буде регулювання мовної політики, яким, наприклад може стати Міністерство мовної політики, справ національних меншин та української діаспори або утворити у структурі діючого Міністерства культури України департамент із відповідною назвою та завданнями діяльності.

У підрозділі 2.3 "Реалізація мовної політики в Україні" опрацьовано акти реалізації мовної політики органами публічної адміністрації у різних сферах суспільних відносин, зокрема, культури, управління, судочинства, освіти та науки. У межах даного підрозділу вивчено судову практику щодо захисту правового статусу мов в Україні, згідно з якою, державна мова все частіше стає об'єктом для політичних спекуляцій та маніпулювання.

Автор проаналізувала статистичні матеріали щодо сучасного стану мовної політики у сфері державної мови та мов національних меншин, на підставі чого зроблено висновок, що наявна мовна ситуація не відображає належним чином історичних традицій та нормативних приписів публічної адміністрації щодо створення та підтримання належного середовища розвитку мов.

У даному підрозділі наведено опрацьовані дані анкетування, яке проводилося у рамках виконання дисертаційної роботи. Метою вказаного анкетування було виявлення суспільної думки щодо питання функціонування державної мови, мов національних меншин та рівня реалізації українською владою мовної політики. Так, зокрема, 90 % опитаних громадян вважають, що державною мовою має бути українська, а 60 % опитаних до мов національних меншин відносять російську. Анкетування показало, що рівень реалізації мовної політики у державі опитані вважають низьким (70 %).

Розділ 3 "Удосконалення адміністративно-правового регулювання мовної політики в Україні" складається з двох підрозділів, що присвячені визначенню питань зарубіжного досвіду регулювання мовної політики та особливостей удосконалення публічного адміністрування у сфері мовної політики в Україні.

У підрозділі 3.1 "Зарубіжний досвід регулювання мовної політики" розглянуто особливості формування та реалізації мовної політики у країнах Європейського Союзу: Франції, Латвії та ін. з метою вивчення можливості впровадження позитивного зарубіжного досвіду в Україні. З'ясовано, що у цих державах приділяється належна увага мовній політиці, а державна мова розглядається як складова національної безпеки.

Зазначено, що французька модель мовної політики є результатом багатовікової роботи органів публічного адміністрування у сфері збереження та розвитку державної мови, результатом якої стало формування відповідного рівня мовної свідомості та культури, і є зразковою.

Відтак, автор розглядає перспективи запозичення досвіду Французької Республіки з питання нормативного захисту державної мови із урахуванням історичних особливостей розвитку державності, структури національного складу населення та ментальності в Україні.

Із урахуванням досвіду Латвії пропонується ввести санкції за порушення мовного законодавства як елемента державного примусу з метою забезпечення належного захисту, а не тільки його декларування, в Україні.

У підрозділі 3.2 "Основні напрями розвитку публічного адміністрування мовної політики в Україні" розглядаються питання перспектив розвитку інституту адміністративно-правового регулювання мовної політики. З метою повного, всебічного і належного упорядкування реалізації мовної політики у всіх сферах суспільного життя запропоновано введення юридичної відповідальності за порушення законодавства з питань мови. Зокрема, автор пропонує запровадити юридичну відповідальність за порушення законодавства з питань мови шляхом внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, доповнивши останній ст. 92-2 "Порушення законодавства з питань мови" у такій редакції: "Наруга над державною мовою, політичні спекуляції, використання питання мови під час передвиборної кампанії, розпалювання територіальної ворожнечі по принципу мови та/чи мовної ворожнечі, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від ста до двохсот мінімумів доходів громадян".

Автором запропоновано внесення змін до ч. 2 ст. 76 Конституції України, доповнивши її словами "має вищу освіту та володіє державною мовою в обсязі, необхідному для виконання депутатських повноважень", та до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про вибори народних депутатів України", доповнивши її словами "має вищу освіту та володіє державною мовою в обсязі, необхідному для виконання депутатських повноважень".

У межах даного підрозділу автор, із урахуванням теоретичних напрацювань вітчизняних і зарубіжних вчених з питань адміністративно-правового регулювання, державної політики тощо, наявної мовної ситуації, позитивного зарубіжного досвіду та історичних етапів формування і розвитку мовної політики, вказує на наявні недоліки адміністративно-правового регулювання мовної політики та надає пропозиції щодо удосконалення діяльності публічної адміністрації у сфері мови.

Висновки

У результаті проведеного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його реалізації, теоретичного осмислення ряду наукових доктрин у різних галузях знань, автором здійснено теоретико-методологічне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у розвитку розуміння сутності адміністративно-правового регулювання та його особливостей у сфері мовної політики. Сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеного завдання. До основних з них можна віднести такі:

1. Проаналізовано генезис мовної політики на території України у контексті розвитку інституту державності, на підставі чого виокремлено 7 етапів становлення та розвитку мовної політики, які викладені автором у підрозділі 1.1. Встановлено, що кожен із даних етапів характеризується особливостями адміністративно-правового регулювання мовної політики, що обумовлені системою публічного апарату та правовим статусом суб'єктів, до компетенції яких належало питання мовної політики.

2. Запропоновано авторське визначення таких понять:

об'єкту адміністративно-правового регулювання - як предметів, явищ, процесів, а також їх системи матеріального та нематеріального характеру, на які органи влади адміністративно-правовими засобами здійснюють вплив із метою досягнення державного інтересу;

мовної політики держави як об'єкту адміністративно-правового регулювання - як системи інформаційних, організаційних, правових та економічних заходів реалізації публічної політики, спрямованих на еволюцію політичної свідомості громадян і формування політичної нації з метою забезпечення національного самоствердження та належного функціонування і розвитку державної мови, а також на охорону і сприяння розвитку мов національних меншин.

державної мови - як визнаної громадськістю, закріпленої Конституцією та законами України мови спілкування корінного етносу суспільства певної конкретної території в географічному просторі світу.

Запропоновано спосіб класифікації останньої за об'єктом регулювання суспільних відносин, за сферою здійснення мовної політики та за сферами реалізації у суспільстві.

3. Сформульовано поняття адміністративно-правового регулювання мовної політики - як системи форм, принципів та методів діяльності органів публічного адміністрування, спрямованої на офіційне визнання та нормативне закріплення державної мови як мови українського народу з урахуванням інтересів національних меншин та належності до українського громадянства.

До принципів мовної політики автор відносить: єдність державної мови; сприяння розвитку та захисту мов національних меншин; верховенство Конституції та законів України; урахування інтересів населення та ін.

Дослідження проблеми змісту адміністративно-правового регулювання у сфері мовної політики обумовило необхідність аналізу й розкриття цілей адміністративно-правового регулювання взагалі, що, у свою чергу, дозволило визначити призначення адміністративно-правового регулювання, його мету, яка полягає у впорядкуванні мовних правовідносин та створенні разом із нормами конституційного права належної захищеності мов в Україні.

4. Встановлено, що надзвичайно актуальним є питання встановлення юридичної відповідальності за прийняття законів та інших нормативно-правових актів, спрямованих на обмеження використання української мови як державної мови України, а також інших дій, які перешкоджають здійсненню прав громадян на користування державною мовою та мовами національних меншин в Україні. Виходячи з вище зазначеного, встановлено, що доцільно було б виписати процедуру притягнення винних у порушенні законодавства з питань мови до адміністративної відповідальності. Запропоновано відповідні зміни до вітчизняного законодавства.

Вивчивши норми актів, що складають правовий механізм захисту мови в Україні, вказано на його недосконалості та з метою підвищення рівня захищеності державної мови в Україні запропоновано доповнити текст Кодексу України про адміністративні правопорушення статтею 92-2 і викласти останню у такій редакції: "Стаття 92-2. Порушення законодавства з питань мови.

Наруга над державною мовою, політичні спекуляції, використання питання мови під час передвиборної кампанії, розпалювання територіальної ворожнечі по принципу мови та/чи мовної ворожнечі, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, і на посадових осіб - від ста до двохсот мінімумів доходів громадян".

...