Актуальність теми. Законодавством України визначаються права та свободи людини і громадянина, які гарантуються та захищаються державою в особі її органів. Проте, правове закріплення пріоритетності прав та свобод людини на конституційному рівні ще не означає їх автоматичну реалізацію. За відсутності дієвого механізму їх забезпечення та реалізації проголошені права залишаються декларативними. У зв'язку з цим, виникає необхідність створення та підтримання в ефективному стані відповідного правового механізму забезпечення прав та свобод кожної людини. Адже саме від рівня забезпеченості прав громадян залежить імідж України як держави серед інших членів світового співтовариства.

Необхідно відзначити, що сьогодні забезпечення прав людини здійснюється за допомогою розгалуженої системи державних органів, які реалізують свою компетенцію у різних сферах суспільної діяльності. Одне із пріоритетних місць серед цих органів належить органам прокуратури. Тому в сучасних умовах набуває актуальності питання щодо ефективності адміністративно-правового забезпечення прав громадян саме органами прокуратури. Враховуючи існуючі тенденції реформування органів прокуратури України, актуальною та своєчасною є робота, присвячена визначенню особливостей адміністративно-правового механізму забезпечення прав громадян саме органами прокуратури.

Науково-теоретичне підґрунтя дисертації складають роботи В.Б. Авер'янова, О.М. Бандурки, І.Л. Бачила, Ю.П. Битяка, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, М.В. Завального, В.О. Заросила, О.М. Ільницького, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, В.В. Копєйчикова, Є.В. Курінного, В.І. Курила, М.Н. Курка, О.М. Музичука, Д.М. Павлова, В.М. Плішкіна, А.М. Подоляки, Т.О. Проценка, А.О. Селіванова, В.С. Стефанюка, Ю.А. Тихомирова, В.О. Шамрая, М.Я. Швеця, І.М. Шопіної та ін. Однак, більшість питань, пов'язаних з організацією та правовою регламентацією адміністративного забезпечення прав громадян органами прокуратури, досі не розроблено, відповідно, залишились невирішені проблеми теоретичного, організаційного і правового характеру зазначеного напрямку діяльності органів прокуратури. Зокрема, в науці адміністративного права механізм забезпечення прав громадян різними органами державної влади досліджувався лише на загальнотеоретичному рівні, а визначення чітко структурованого адміністративно-правового механізму захисту прав громадян органами прокуратури залишилося поза увагою вчених. Це стосується і елементів зазначеного механізму. Крім того, серед науковців існує неоднозначна позиція стосовно форм та методів, які покладені в основу забезпечення прав громадян органами прокуратури, яка також потребує уточнення та обґрунтування. Більш конструктивного наукового підходу вимагає і аналіз гарантій адміністративно-правового забезпечення прав громадян органами прокуратури, оскільки в науці адміністративного права це питання в даному контексті не досліджувалось.

Таким чином, необхідність удосконалення адміністративного забезпечення прав громадян органами прокуратури, відсутність комплексних наукових досліджень цієї проблематики, недосконалість правового регулювання у цій сфері обумовлюють актуальність і вказують на необхідність комплексного дослідження особливостей адміністративно-правового забезпечення прав громадян органами прокуратури України, а також його розвитку і удосконалення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011-2015 pp., затверджених постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 24.09.2010 р. № 10-14, пп.2.3, 17.3 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011-2014 рр., затверджених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 27 грудня 2010 р. (протокол № 10).

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб з урахуванням надбань правової науки, результатів аналізу діяльності органів прокуратури розкрити особливості адміністративно-правового механізму забезпечення прав громадян органами прокуратури і запропонувати науково обґрунтовані пропозиції для його удосконалення.

Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні задачі:

- охарактеризувати права громадян як предмет адміністративно-правового забезпечення органами прокуратури;

- розкрити теоретико-методологічні засади адміністративно-правового механізму забезпечення прав громадян органами прокуратури;

- уточнити сучасний стан адміністративно-правового механізму забезпечення прав громадян органами прокуратури;

- охарактеризувати форми та методи адміністративно-правового забезпечення прав громадян органами прокуратури;

- надати визначення поняттю "гарантії адміністративно-правового забезпечення прав громадян органами прокуратури";

- охарактеризувати зарубіжний досвід адміністративно-правового забезпечення прав громадян компетентними органами;

- запропонувати напрямки удосконалення адміністративно-правового механізму забезпечення прав громадян органами прокуратури.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі адміністративно-правового забезпечення прав громадян органами прокуратури.

Предметом дослідження виступає адміністративно-правовий механізм забезпечення прав громадян органами прокуратури.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є як загальнонаукові, так і спеціальні методи, застосування яких обумовлюється системним підходом, що надасть можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми.

Під час розв'язання поставлених задач застосовувалися такі спеціальні методи дослідження як: гносеологічний метод (підрозділи 1.1 та 1.2), порівняльно-правовий (підрозділи 2.4 та 2.5), аналітичний метод (підрозділи 2.1 та 2.5), структурно-функціональний (підрозділи 1.3 та 2.1), статистичний (підрозділ 2.1), системний (підрозділи 2.2 та 2.3), індуктивний метод (підрозділи 2.1 та 2.5).

Гносеологічний метод дослідження дозволив визначити сутність, поняття та ознаки адміністративно-правового механізму забезпечення прав громадян органами прокуратури, а також поняття прав громадян як предмета адміністративно-правового забезпечення органами прокуратури. Порівняльно-правовий метод покладено в основу аналізу законодавства у досліджуваній сфері в Україні, а також компаративного аналізу відповідних норм вітчизняного та європейського права. Аналітичний метод надав можливість встановити необхідність вдосконалення адміністративно-правового забезпечення прав громадян органами прокуратури. Структурно-функціональний аналіз дозволив визначити відповідність нормативно-правових актів у сфері реалізації адміністративного забезпечення прав громадян органами прокуратури реальним суспільним відносинам у цій сфері. Метод статистичного аналізу було використано під час роботи з офіційно-статистичними матеріалами, звітами органів прокуратури щодо стану законності, а також стану реалізації прокурорами своїх функцій. Системний аналіз було закладено в основу виділення різноманітних форм, методів та гарантій адміністративного забезпечення прав громадян органами прокуратури. Використання індуктивного методу, сукупності отриманих та розглянутих даних дозволяє підтвердити висновок про необхідність вдосконалення деяких положень законодавства у сфері адміністративного забезпечення прав громадян органами прокуратури, зокрема, Закону "Про прокуратуру", Наказу Генерального прокурора "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням та застосуванням законів", що сприятиме підвищенню ефективності адміністративно-правового забезпечення прав громадян органами прокуратури.

Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці фахівців у галузі філософії, загальної теорії держави і права, теорії управління та адміністративного права, інших галузевих правових наук, у тому числі зарубіжних.

Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, які визначають правові засади діяльності органів прокуратури України. Дисертант звертався також до законодавства деяких зарубіжних держав, досвід яких може бути використаний в Україні. Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності органів прокуратури України, політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є однією з перших спроб комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень науки адміністративного права визначити проблеми адміністративно-правового механізму забезпечення прав громадян органами прокуратури та запропонувати авторське бачення шляхів їх вирішення. В результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

вперше:

- надано авторське визначення категорії "механізм адміністративно-правового забезпечення прав громадян органами прокуратури", під яким пропонується розуміти взаємодоповнюючу, органічно пов'язану і взаємодіючу між собою систему регламентованих адміністративно-правовими нормами елементів (правових норм та практики їх застосування, завдань, функцій та методів, засобів, гарантій, тощо) діяльності органів прокуратури, яка спрямована на створення необхідних умов для належного забезпечення прав, свобод і законних інтересів кожного громадянина;

- запропоновано класифікацію гарантій адміністративно-правового забезпечення прав громадян органами прокуратури, які пропонується поділити на три основні групи: які стосуються забезпечення ефективності діяльності самих органів прокуратури; які забезпечують законність та неупередженість діяльності органів прокуратури; які встановлюють завдання та обов'язки органів прокуратури щодо захисту, охорони та відновлення прав громадян та механізм забезпечення їх виконання;

удосконалено:

- класифікацію форм адміністративно-правового забезпечення прав громадян органами прокуратури за такими критеріями: залежно від функції, яка реалізується органами прокуратури; залежно від мети здійснення органами прокуратури своїх повноважень; залежно від наслідків;

- визначення системи елементів адміністративно-правового механізму забезпечення прав громадян органами прокуратури, до яких віднесено нормативно-правові; інституційно-організаційні; процедурно-функціональні; забезпечувальні; інформаційно-аналітичні;

- класифікацію методів адміністративно-правового забезпечення прав громадян органами прокуратури, серед яких:

- 1) методи примусу, що реалізуються під час: проведення планових та позапланових перевірок різних органів державної влади, підприємств, організацій; вивчення та аналізу актів та рішень, які видаються органами державної виконавчої влади на предмет їх відповідності Конституції та законам України; подання позову, апеляційної або касаційної скарги в інтересах громадянина, чиї права порушені; вступу у справу, порушену без участі прокурора, в інтересах громадянина; ініціювання притягнення особи, яка порушила права інших громадян, до кримінальної або адміністративної відповідальності, тощо;

- 2) методи переконання, які реалізуються під час: надання відповідей на звернення громадян (які не стосуються заяв та повідомлень про злочини); забезпечення доступу до публічної інформації (розміщення в засобах масової інформації, офіційних виданнях органів прокуратури, веб-сайтах публічної інформації); проведення оперативних нарад з питань організації діяльності по забезпеченню прав громадян; взаємодії з органами державної влади та громадськими організаціями з приводу забезпечення прав громадян, тощо;

дістали подальшого розвитку:

- пропозиції щодо вдосконалення адміністративно-правового механізму забезпечення прав громадян органами прокуратури, зокрема, шляхом вжиття таких заходів: визначення в Законі України "Про прокуратуру" мети та розширення переліку завдань органів прокуратури; розроблення та затвердження Положення про управління та відділи органів прокуратури з визначенням їх функцій, прав та обов'язків; визначення процедури реалізації органами прокуратури функцій нагляду за органами державної виконавчої служби, інспекціями та службами державного нагляду та контролю, а також судовими органами в окремих галузевих наказах; визначення процедури представництва інтересів громадян в адміністративних та цивільних судах; визначення в Кодексі адміністративного судочинства підстав представництва інтересів громадян органами прокуратури в адміністративних судах;

- шляхи адаптації позитивного досвіду зарубіжних країн у сфері адміністративно-правового забезпечення прав громадян органами прокуратури, а саме: запровадження додаткових заходів дисциплінарної відповідальності для працівників прокуратури; розширення функцій органів прокуратури у сфері забезпечення прав громадян; визначення процедури та механізму реалізації функцій в окремих сферах - нагляд за законністю діяльності виконавчої служби, нагляд за об'єктивністю, повнотою та всебічністю судового розгляду справи, законністю судових рішень, тощо; розширення заходів прокурорського реагування; надання Генеральному прокуророві України права законодавчої ініціативи та права звернення до Конституційного суду з питанням про відповідність законів Конституції України.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені у дисертаційному дослідженні висновки і пропозиції можуть бути використані у:

- науково-дослідній діяльності - для подальшого опрацювання проблемних питань функціонування адміністративно-правового механізму забезпечення прав громадян органами прокуратури;

- правотворчості - при вдосконаленні чинного адміністративного законодавства, яке регулює окремі питання діяльності органів прокуратури;

- правозастосовчій діяльності - представлені рекомендації спрямовані на вдосконалення практики застосування адміністративного законодавства, вирішення колізій у сфері адміністративно-правових відносин за участю органів прокуратури (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у практичну діяльність прокуратури м. Суми від 11.07.2013 р.);

- навчальному процесі - положення і висновки дисертації можуть бути використані при підготовці підручників і навчальних посібників з курсу "Адміністративне право", вони вже використовуються у ході проведення занять із зазначених дисциплін в Харківському національному університеті внутрішніх справ. Їх враховано також у навчально-методичних розробках, підготовлених за участю автора (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у навчальний процес Харківського національного університету внутрішніх справ від 23.07.2013 р.).

Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки були оприлюднені дисертантом на міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях, семінарах, "круглих столах", зокрема: "Актуальні проблеми застосування нового кримінального процесуального законодавства України та тенденції розвитку криміналістики на сучасному етапі" (Харків, 2012), "Кримінально-правові та кримінологічні засади протидії корупції в Україні" (Харків, 2013), "Впровадження нового Кримінального процесуального кодексу України в правоохоронну діяльність та навчальний процес: досвід та шляхи удосконалення" (Харків, 2013).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у восьми наукових працях, п'ять з яких - наукові статті у фахових виданнях з юридичних наук в Україні, одна - у зарубіжному виданні, дві - тези наукових повідомлень на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, які складаються з дев'яти підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 194 сторінки. Список використаних джерел складається із 205 назв і займає 23 сторінки.

Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено її зв'язок з науковими планами та програмами, розкрито мету і задачі, об'єкт і предмет, методи дослідження, окреслено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено відомості щодо апробації результатів дослідження та публікації.

Розділ 1. "Теоретико-методологічні засади адміністративно-правового механізму забезпечення прав громадян органами прокуратури" складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 "Права громадян як предмет адміністративно-правового забезпечення органами прокуратури" проаналізовані різні наукові підходи та концепції до визначення поняття прав громадян, на підставі чого удосконалено визначення категорії "права громадян". Зокрема, наголошено, що права громадянина, як предмет адміністративного забезпечення органами прокуратури, являють собою суб'єктивну можливість кожного громадянина, незважаючи на його походження, стать, релігійну приналежність, переконання та інші ознаки, активно діяти певним чином і вимагати визначених дій від інших суб'єктів (громадян, держави в особі органів державної влади, місцевого самоврядування) з метою реалізації, забезпечення та захисту своїх можливостей від неправомірних зазіхань.

Обґрунтовано, що ознаками прав людини і громадянина є такі: вони визнаються в правовій державі вищою соціальною цінністю та закріплюються в законодавстві цієї держави; захищаються органами державної влади, що виступає основною метою та пріоритетними завданнями їх діяльності; гарантуються можливістю застосування державного примусу для захисту або забезпечення реалізації основоположних прав людини та громадянина; утворюють цілу систему, яка включає в себе особисті, політичні, економічні та інші види прав; основоположні права надаються людині з народження та не залежать від активності її дій по реалізації цих прав, оскільки така реалізація не пов'язана зі вступом людини у будь-які правовідносини (наприклад, право на життя, на повагу до своєї особистості тощо).

Визначено основні напрямки забезпечення нормами адміністративного права прав, свобод і законних інтересів громадян, а також механізму їх реалізації.

У підрозділі 1.2 "Сутність, поняття та ознаки адміністративно-правового механізму забезпечення прав громадян органами прокуратури" на підставі огляду та аналізу наукових джерел визначено категорію "адміністративно-правовий механізм забезпечення прав громадян органами прокуратури", а також з'ясовано його сутність та ознаки.

Встановлено, що механізм адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян органами прокуратури України являє собою взаємодоповнюючу, органічно пов'язану і взаємодіючу між собою систему регламентованих адміністративно-правовими нормами елементів (правових норм та практики їх застосування, завдань, функцій та методів, засобів, гарантій, тощо) діяльності органів прокуратури, яка спрямована на створення необхідних умов для належного забезпечення прав, свобод і законних інтересів кожного громадянина.

Обґрунтовано, що сутність механізму адміністративно-правового забезпечення прав громадян органами прокуратури полягає в тому, що він виконує подвійну роль: з однієї сторони, виступає регулятором правових відносин з реалізації прав громадян, в першу чергу адміністративних, а з іншої - являє собою адміністративно-правову гарантію збереження можливості реалізації визначених Конституцією та іншими законами прав громадян у будь-яких суспільних відносинах, в тому числі з представниками органів державної влади.

Визначено ознаки механізму адміністративно-правового забезпечення прав громадян органами прокуратури.

У підрозділі 1.3 "Елементи адміністративно-правового механізму забезпечення прав громадян органами прокуратури" визначено структуру адміністративно-правового механізму забезпечення прав громадян.

Доведено, що кожний елемент механізму адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян виконує специфічну роль у регулюванні поведінки людей і виникаючих на її основі суспільних відносин і одночасно виступає в якості юридичних засобів адміністративно-правового регулювання, включених у даний процес у певній послідовності.

Зазначається, що органи прокуратури наділені державно-владними повноваженнями по реалізації механізму адміністративно-правового забезпечення, які виражаються в здійсненні правозастосовчих, правоохоронних, а також контрольно-наглядових функцій, спрямованих на забезпечення прав, свобод і законних інтересів громадян.

До загальної структури адміністративно-правового механізму забезпечення прав громадян органами прокуратури запропоновано включити такі блоки: нормативно-правовий; інституційно-організаційний; процедурно-функціональний; забезпечувальний; інформаційно-аналітичний.

Розділ 2. "Особливості адміністративно-правового механізму забезпечення прав громадян органами прокуратури" складається з п'яти підрозділів.

У підрозділі 2.1 "Сучасний стан адміністративно-правового механізму забезпечення прав громадян органами прокуратури" зазначається, що сучасний стан адміністративно-правового механізму забезпечення прав громадян органами прокуратури характеризується рядом особливостей, які обумовлені дією таких факторів як адміністративно-правове регулювання забезпечення прав громадян органами прокуратури, стан реалізації органами прокуратури своєї функції щодо забезпечення прав громадян, сучасний стан інформаційного та кадрового забезпечення цих органів, тощо.

Встановлено, що адміністративно-правовий механізм забезпечення прав громадян на сучасному етапі знаходиться в незадовільному стані, особливо такі його елементи як нормативний, функціональний та забезпечувальний, які потребують суттєвого вдосконалення, підвищення ефективності. Особливо негативною тенденцією сучасності є зниження активності органів прокуратури у здійсненні своєї функції по забезпеченню прав громадян.

Визначено особливості сучасного стану адміністративно-правового механізму забезпечення прав громадян органами прокуратури, сформульовано пропозиції щодо його вдосконалення.

У підрозділі 2.2 "Форми та методи адміністративно-правового забезпечення прав громадян органами прокуратури" зазначається, що система досліджуваних форм та методів утворює процедурно-функціональний елемент адміністративного механізму забезпечення прав громадян, завдяки якому відбувається активізація інших елементів зазначеного механізму.

Зроблено висновок, що подальший розвиток законодавства у сфері визначення форм та методів адміністративного забезпечення прав громадян органами прокуратури повинен здійснюватися в напрямку розширення існуючих форм забезпечення, конкретизації методів та деталізації способів, що дозволить підвищити ефективність застосування різних форм забезпечення прав громадян органами прокуратури та удосконалити процедуру в цій сфері.

Визначено поняття форм та методів адміністративно-правового забезпечення прав громадян органами прокуратури, наведено критерії їх класифікації.

У підрозділі 2.3 "Гарантії адміністративно-правового забезпечення прав громадян органами прокуратури" досліджено поняття та систему гарантій адміністративно-правового забезпечення прав громадян органами прокуратури.

Зазначається, що гарантії адміністративно-правового забезпечення прав громадян є необхідною передумовою практичної реалізації органами прокуратури своєї функції в даній сфері.

Визначено ознаки гарантій адміністративно-правового забезпечення прав громадян органами прокуратури: відображаються в адміністративних нормах та принципах правового регулювання прав громадян та діяльності органів прокуратури; створюють умови для повного та всебічного забезпечення реалізації прав громадян органами прокуратури; являють собою систему умов та адміністративних засобів забезпечення прав громадян органами прокуратури; належать до сфери діяльності органів прокуратури.

Формулюється поняття гарантій адміністративно-правового забезпечення прав громадян органами прокуратури, пропонуються критерії їх класифікації.

Наголошується, що вдосконалення чинних та запровадження додаткових гарантій у сфері адміністративно-правового забезпечення прав громадян органами прокуратури дозволить підвищити якість роботи цих органів, зміцнити в них режим законності та дисципліни, що, в свою чергу, сприятиме утвердженню в нашій державі верховенства права та пріоритету прав та свобод людини та громадянина не як декларативних приписів, а як реальних та практично реалізованих можливостей.

У підрозділі 2.4 "Зарубіжний досвід адміністративно-правового забезпечення прав громадян органами прокуратури" проведено аналіз законодавства країн континентальної, східної Європи, країн СНД, Англії, США та інших, який дозволив обґрунтувати шляхи вдосконалення законодавства України у сфері забезпечення прав громадян органами прокуратури, що дозволить не тільки вирішити проблемні питання захисту та охорони прав громадян органами прокуратури, але і зробити це в максимально короткі строки, не вдаючись при цьому до законодавчих експериментів, а діючи перевіреними ефективними методами.

Зазначається, що в порівнянні із зарубіжними державами українська прокуратура володіє значно ширшими можливостями забезпечення прав громадян, охоплюючи всі сфери державного управління, трудові, цивільні, господарські та інші відносини. Однак, ці функції потребують уточнення, визначення механізму їх реалізації та вдосконалення адміністративного статусу прокурора. Поряд з цим, до прокурорів в зарубіжних країнах висуваються більш високі вимоги щодо рівня підготовки, дисципліни, тощо.

Визначено шляхи адаптації позитивного зарубіжного досвіду адміністративно-правового забезпечення прав громадян органами прокуратури.

У підрозділі 2.5 "Удосконалення адміністративно-правового механізму забезпечення прав громадян органами прокуратури" визначено критерії оцінки ефективності функціонування адміністративно-правового механізму забезпечення прав громадян органами прокуратури та запропоновано шляхи його удосконалення.

Зазначається, що необхідність удосконалення адміністративно-правового механізму забезпечення прав громадян органами прокуратури обумовлюється декількома причинами. По-перше, низьким рівнем ефективності захисту та охорони прав громадян органами прокуратури, про що свідчать статистичні дані; по-друге, незадовільним станом таких елементів адміністративного механізму забезпечення прав громадян як нормативний, функціональний та забезпечувальний.

Враховуючи наведені критерії ефективності, а також сучасний стан адміністративно-правового механізму забезпечення прав громадян, визначимо шляхи удосконалення основних елементів цього механізму, серед яких: визначення мети та розширення завдань органів прокуратури; прийняття Положення про основні управління та відділи органів прокуратури із визначенням їх функцій, прав та обов'язків; визначення процедури реалізації органами прокуратури функції нагляду за органами державної виконавчої служби, інспекціями та службами державного нагляду та контролю, а також судовими органами в окремих галузевих наказах, тощо.

Наголошується, що запропоновані заходи дозволять підвищити ефективність та дієвість адміністративно-правового механізму забезпечення прав громадян органами прокуратури відповідно до визначених критеріїв оцінки даного механізму, а також сприятимуть вирішенню основних проблем та прогалин у сфері захисту та охорони прав громадян органами прокуратури.

Висновки