Адміністративно-правові засади управління міліцією громадської безпеки в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

УДК 351.743:35.075.5

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ МІЛІЦІЄЮ ГРОМАДСЬКОЇ БЕЗПЕКИ В УКРАЇНІ

Ратушняк Віктор Іванович

Харків - 2013

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.

Науковий керівник: Гусаров Сергій Миколайович, доктор юридичних наук, старший науковий співробітник, член-кореспондент НАПрН України, Заслужений юрист України, ректор Харківського національного університету внутрішніх справ.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Денисюк Станіслав Федорович, Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», професор кафедри адміністративного права;

кандидат юридичних наук, доцент Сергєєв Анатолій Вікторович, Сумський національний аграрний університет, доцент кафедри правового забезпечення агропромислового комплексу.

Захист відбудеться 25 січня 2014 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.700.01 у Харківському національному університеті внутрішніх справ (61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ (61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27).

Автореферат розісланий 23 грудня 2013 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Л. В. Могілевський

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проведення адміністративної реформи в Україні має бути спрямоване, у першу чергу, на формування громадянського суспільства, розбудову України як правової, демократичної та соціальної держави, пріоритетним завданням якої є зміцнення законності, охорона та захист конституційних прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина. Відтак одним із пріоритетних напрямків діяльності органів державної влади є забезпечення громадської безпеки, яке здійснює широке коло державних органів, провідне місце серед яких належить органам внутрішніх справ взагалі та підрозділам міліції громадської безпеки, зокрема.

Незважаючи на помітні зрушення у справі забезпечення громадської безпеки в Україні за останні роки, цей напрямок діяльності органів внутрішніх справ й досі потребує удосконалення. Чинні нормативно-правові акти, які регулюють забезпечення громадської безпеки, організаційна структура органів, на які покладено обов'язки у цій сфері, все ще не повною мірою відповідають сучасним потребам у сфері охорони та забезпечення прав і свобод людини й громадянина. Зміцнення правопорядку потребує не тільки вирішення практичних проблем, що виникають під час організації діяльності міліції громадської безпеки, а й глибокого теоретичного їх осмислення та визначення шляхів удосконалення цієї діяльності.

Теоретичним та практичним аспектам державного управління загалом та управління органами внутрішніх справ, у тому числі міліцією громадської безпеки, присвятила свої праці значна кількість вітчизняних та зарубіжних науковців, зокрема В. Б. Авер'янов, С. М. Алфьоров, Г. В. Атаманчук, О. М. Бандурка, В. Т. Білоус, Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, А. П. Головін, І. П. Голосніченко, В. Л. Грохольський, С. М. Гусаров, С. Ф. Денисюк, О. С. Доценко, С. В. Ківалов, О. М Клюєв, Т. О. Коломоєць, В. К. Колпаков, А. Т. Комзюк, В. В. Конопльов, Т. М. Кравцова, К. Б. Левченко, В. А. Ліпкан, В. Я. Малиновський, Н. П. Матюхіна, Н. Р. Нижник, В. І. Олефір, В. М. Плішкін, А. М. Подоляка, Л. Л. Попов, О. С. Проневич, О. П. Рябченко, А.В. Сергєєв, О. Ю. Синявська, В. В. Цвєтков, Х. П. Ярмакі та ін. Разом з тим комплексні дослідження адміністративно-правових засад управління міліцією громадської безпеки в Україні в сучасних умовах не проводились.

Таким чином, необхідність посилення захисту прав і свобод людини і громадянина, удосконалення діяльності міліції у цій сфері, недостатність предметних наукових розробок з цих питань обумовлюють актуальність дослідження адміністративно-правових засад управління міліцією громадської безпеки в Україні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до пп. 9, 22, 23, 25 Додатку 10 до Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 років, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29.07.2010 № 347, а також пп. 10.1, 13.1, 13.2, 13.9 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на період 2011-2014 рр., затверджених Вченою радою ХНУВС 27 грудня 2010 р., протокол № 10.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України, практики його застосування, узагальнення праць науковців та вивчення зарубіжного досвіду визначити адміністративно-правові засади управління міліцією громадської безпеки в Україні, а також шляхи їх удосконалення.

Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні задачі:

- з'ясувати сутність міліції громадської безпеки як об'єкта державного управління;

- визначити поняття, завдання та систему управління міліцією громадської безпеки;

- здійснити характеристику принципів управління міліцією громадської безпеки;

- окреслити систему та особливості правового регулювання управління міліцією громадської безпеки;

- охарактеризувати функціонально-організаційну структуру міліції громадської безпеки;

- з'ясувати коло суб'єктів управління міліцією громадської безпеки та їх правовий статус;

- дати характеристику форм і методів управління міліцією громадської безпеки;

- розкрити особливості взаємодії підрозділів міліції громадської безпеки між собою та з іншими суб'єктами правоохоронної діяльності;

- виробити перспективні напрямки розвитку функціонально-організаційної структури, форм та методів управління міліцією громадської безпеки;

- вивчити зарубіжний досвід управління міліцією (поліцією) громадської безпеки та визначити можливості його використання в Україні.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які формуються в процесі управління міліцією громадської безпеки в Україні.

Предмет дослідження становлять адміністративно-правові засади управління міліцією громадської безпеки в Україні.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування спрямовується системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. У роботі використовувалися також окремі методи наукового пізнання. За допомогою логіко-семантичного методу та методу сходження від абстрактного до конкретного поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.1-1.3, 2.1-2.3). Порівняльно-правовий метод та інформаційний підхід широко використано для визначення поняття, завдань та системи управління міліцією громадської безпеки (підрозділ 1.2), кола суб'єктів управління міліцією громадської безпеки та їх правового статусу (підрозділ 2.2), особливостей взаємодії підрозділів міліції громадської безпеки між собою та з іншими суб'єктами правоохоронної діяльності (підрозділ 2.4), зарубіжного досвіду управління міліцією (поліцією) громадської безпеки (підрозділ 3.2). Методи класифікації, системно-структурний, системно-функціональний застосовано для аналізу міліції громадської безпеки як об'єкта державного управління (підрозділ 1.1), з'ясування завдань та системи управління міліцією громадської безпеки (підрозділ 1.2), дослідження принципів управління міліцією громадської безпеки (підрозділ 1.3), з'ясування кола суб'єктів управління міліцією громадської безпеки (підрозділ 2.2), аналізу форм і методів управління міліцією громадської безпеки (підрозділ 2.3). Статистичний, порівняльно-правовий та структурно-логічний методи використовувались для визначення напрямків удосконалення функціонально-організаційної структури, форм та методів управління міліцією громадської безпеки (підрозділи 2.1, 2.3, 3.1).

Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації становлять наукові праці фахівців у галузі філософії, загальної теорії держави і права, теорії управління та адміністративного права, інших галузевих правових наук, у тому числі зарубіжних дослідників. Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, які визначають адміністративно-правові засади управління міліцією громадської безпеки в Україні. Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності різних органів державної влади, досвід зарубіжних країн, політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали та веб-сайти мережі Інтернет.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є однією з перших спроб комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень правової науки дослідити проблемні питання управління міліцією громадської безпеки та сформулювати авторське бачення шляхів їх вирішення. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

вперше:

- обґрунтовано доцільність дворівневого аналізу міліції громадської безпеки як об'єкта управління, наголошено, що як самостійний структурний підрозділ органів внутрішніх справ міліція громадської безпеки характеризується лише їй властивими організаційно-функціональними особливостями, які дозволяють розглядати її як самостійний об'єкт державного управління;

- з'ясовано сутність та особливості управління міліцією громадської безпеки, під яким пропонується розуміти діяльність спеціально уповноважених органів та їх посадових осіб, спрямовану на упорядкування діяльності підрозділів органів внутрішніх справ, на які покладено функції щодо забезпечення громадського порядку та громадської безпеки, безпеки дорожнього руху, профілактики правопорушень, взаємодії з населенням за даними напрямами та в інших сферах правоохоронної діяльності, віднесених до компетенції міліції громадської безпеки;

- сформульовано авторську позицію щодо визначення системи принципів управління міліцією громадської безпеки, обґрунтовано їх поділ на загальні, тобто універсальні, якими мають керуватися всі суб'єкти управління міліцією громадської безпеки незалежно від свого статусу (законності; соціальної спрямованості, об'єктивності, комплексності і системності, гласності, поєднання єдиноначальності та колегіальності, професіоналізму, відповідальності, ефективності, наукової обґрунтованості), і спеціальні принципи організації діяльності органів управління міліцією громадської безпеки, які відображають специфіку організації та діяльності окремих підрозділів міліції громадської безпеки відповідно до покладених на них завдань (ієрархічності; функціональний; територіально-галузевий; відповідності);

удосконалено:

- розуміння сутності функціонально-організаційної структури міліції громадської безпеки, основними елементами якої визнаються функції, ланки, ступені (рівні), відносини і зв'язки між службами та підрозділами;

- визначення поняття та видів суб'єктів управління міліцією громадської безпеки, яких поділено на дві групи: суб'єктів, які здійснюють управління міліцією громадської безпеки як структурним підрозділом міліції в цілому, та суб'єктів, які безпосередньо здійснюють управління окремими підрозділами міліції громадської безпеки;

- характеристику форм і методів управління міліцією громадської безпеки; зважаючи на соціально-сервісну діяльність органів внутрішніх справ та значущість виховної ролі перевиховання, першочергове значення мають методи переконання, а вже потім - примусу;

- з'ясування шляхів впровадження зарубіжного досвіду управління міліцією (поліцією) громадської безпеки шляхом порівняння організаційних засад діяльності та повноважень підрозділів міліції громадської безпеки в Україні з аналогічними підрозділами органів внутрішніх справ деяких країн СНД, Західної Європи та США;

дістали подальшого розвитку:

- характеристика правового регулювання управління міліцією громадської безпеки як сукупності зовнішніх та внутрішніх нормативно-правових актів, якими визначаються принципи та завдання управління, права та обов'язки суб'єктів і об'єктів управління та порядок їх реалізації;

- розуміння сутності взаємодії підрозділів міліції громадської безпеки між собою та з іншими суб'єктами як заснованої на законодавчих та підзаконних нормативних актах діяльності, узгодженої за цілями, часом, місцем проведення між цими підрозділами та іншими рівноправними незалежними один від одного державними органами, органами місцевого самоврядування та громадськими об'єднаннями, з метою їх погодженого функціонування в інтересах забезпечення громадської безпеки, захисту прав, свобод і законних інтересів громадян, запобігання правопорушенням та їх припинення;

- з'ясування шляхів удосконалення процесу управління підрозділами міліції громадської безпеки, оптимізації її діяльності щодо захисту прав і свобод громадян, надання соціально-сервісних послуг населенню.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес, зокрема висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, можуть бути використані:

- у науково-дослідній сфері - для подальшого розроблення проблем адміністративно-правового регулювання управління міліцією громадської безпеки та удосконалення організації діяльності підрозділів міліції громадської безпеки;

- у сфері правотворчості - з метою удосконалення чинного національного законодавства та розробки нових нормативно-правових актів, які мають регулювати особливості управління міліцією громадської безпеки;

- у правозастосовній діяльності - для підвищення ефективності управління міліцією громадської безпеки та вдосконалення діяльності підрозділів міліції громадської безпеки в цілому (Акт впровадження результатів дисертаційного дослідженні в діяльність МВС України від 21.10.2013 р.);

- у навчальному процесі - в ході підготовки підручників та навчальних посібників, проведення занять з дисциплін «Адміністративне право», «Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ», «Управління в органах внутрішніх справ України» (Акт впровадження результатів дисертаційного дослідженні в навчальний процес ХНУВС від 14.10.2013 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації, теоретичні та практичні висновки було оприлюднено на науково-практичних конференціях «Впровадження нового Кримінального процесуального кодексу України в правоохоронну діяльність та навчальний процес: досвід та шляхи удосконалення» (Харків, 2013) та «Заходи протидії насильству в сім'ї» (Харків, 2013).

Публікації. Основні положення дисертації відображено в семи статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях України та наукових періодичних виданнях інших держав, та у двох тезах наукових повідомлень на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які об'єднують дев'ять підрозділів, висновків, п'яти додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 238 сторінок, додатки займають 13 сторінок, список використаних джерел містить 289 найменувань і займає 32 сторінки.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначається її зв'язок з науковими програмами, планами й темами, окреслюються мета й задачі, об'єкт і предмет, методи дослідження, вказується на наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наводяться дані, що свідчать про апробацію результатів дослідження та публікації.

Розділ 1 «Загальна характеристика управління міліцією громадської безпеки» присвячено з'ясуванню сутності міліції громадської безпеки як об'єкта державного управління, визначенню його загальних засад.

У підрозділі 1.1 «Міліція громадської безпеки як об'єкт державного управління» доведено, що міліція громадської безпеки, як і органи внутрішніх справ в цілому, з одного боку, реалізує управлінські функції у сфері охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки та діє в якості суб'єкта управління, а з іншого - сама підпадає під управлінський вплив держави, виступаючи у такому випадку об'єктом державного управління. Наголошено, що громадська безпека визначається як необхідна складова демократичного розвитку держави, одна із основних умов забезпечення цивілізованого способу життя, безперешкодного функціонування інститутів суспільства та держави.

Визначено, що стан громадських відносин, що забезпечують комфортні та безпечні умови існування людини та суспільства, обов'язково є результатом не тільки дбайливого ставлення осіб, з яких складається суспільство на певній території, а й впливу правозастосування, тобто діяльності уповноважених суспільством органів щодо впорядкування громадських відносин за допомогою відповідних нормативно-правових актів.

Доведено, що одним із головних напрямків управління в галузі внутрішніх справ є охорона громадського порядку та забезпечення громадської безпеки. Ці явища є взаємопов'язаними між собою і, відповідно, складають одну з найголовніших цілей діяльності органів внутрішніх справ.

З'ясовано, що однією із специфічних функцій управління є забезпечення громадської безпеки, особливості реалізації якої зумовлені специфікою сфери громадської безпеки. Наголошено, що під час здійснення управління міліцією громадської безпеки важливо своєчасно реагувати на нові вимоги, що висуваються до даного органу. Це, зокрема, проявляється у необхідності запровадження нових форм та методів, переосмислення цілей та завдань управління.

У підрозділі 1.2 «Поняття, завдання та система управління міліцією громадської безпеки» під управлінням міліцією громадської безпеки запропоновано розуміти діяльність спеціально уповноважених органів та їх посадових осіб, спрямовану на упорядкування діяльності підрозділів органів внутрішніх справ, на які покладено функції щодо забезпечення громадського порядку та громадської безпеки, безпеки дорожнього руху, профілактики правопорушень, взаємодії з населенням за даними напрямами та в інших сферах правоохоронної діяльності, віднесених до компетенції міліції громадської безпеки.

Обґрунтовано, що завдання управління міліцією громадської безпеки виходять із загальної мети, поставленої перед ними. Запропоновано до основних завдань управління міліцією громадської безпеки віднести: 1) забезпечення, організацію, контроль та моніторинг діяльності органів внутрішніх справ України; 2) удосконалення діяльності міліції громадської безпеки; 3) організацію діяльності окремих підрозділів міліції громадської безпеки, їх взаємодії між собою та з іншими підрозділами органів внутрішніх справ та правоохоронними органами; 4) організацію взаємодії з населенням у сфері забезпечення громадського порядку та громадської безпеки, профілактики правопорушень; 5) проведення моніторингу нормативно-правового забезпечення діяльності підрозділів міліції громадської безпеки, розробку нормативно-правових актів з питань їх діяльності відповідно до компетенції суб'єктів управління.

Основними складовими системи управління міліцією громадської безпеки визнаються: 1) суб'єкт управління, який здійснює управління, впливає на об'єкт (згадані спеціально уповноважені органи та їх посадові особи); 2) об'єкт управління, тобто те, на що спрямовано вплив суб'єкта (міліція громадської безпеки, її окремі підрозділи та працівники); 3) зміст управління, тобто взаємозв'язки суб'єкта з об'єктом.

У підрозділі 1.3 «Принципи та правове регулювання управління міліцією громадської безпеки» встановлено, що принципи управління міліцією громадської безпеки є системою, в якій вони взаємопов'язані та взаємозалежні, неналежне дотримання одного принципу управління може призвести до недотримання усіх інших, що негативно відобразиться на ефективності управління міліцією громадської безпеки в цілому.

Обґрунтовано доцільність поділу принципів управління міліцією громадської безпеки на загальні, тобто універсальні, якими мають керуватися всі суб'єкти управління міліцією громадської безпеки незалежно від свого статусу (законності; соціальної спрямованості, об'єктивності, комплексності і системності, гласності, поєднання єдиноначальності та колегіальності, професіоналізму, відповідальності, ефективності, наукової обґрунтованості), і спеціальні принципи організації діяльності суб'єктів управління міліцією громадської безпеки, які відображають специфіку організації та діяльності окремих підрозділів міліції громадської безпеки відповідно до покладених на них завдань (ієрархічності; функціональний; територіально-галузевий; відповідності).

Наголошено, що гарантією ефективного здійснення управлінської діяльності із застосуванням певних принципів, форм, методів та процедур є їх належне нормативно-правове закріплення. Управлінські відносини, зокрема пов'язані з організацією діяльності підрозділів міліції громадської безпеки, регулюються сукупністю правових норм, що забезпечують нормальне функціонування зазначених підрозділів.

Проведений аналіз нормативних актів, які утворюють систему правового регулювання управління міліцією громадської безпеки, дозволив умовно поділити їх на зовнішню нормативну базу і внутрішню. Особливу увагу акцентовано на розгалуженості правового регулювання діяльності міліції громадської безпеки, що обумовлено різноманітністю завдань, які на неї покладаються.

Розділ 2 «Організація управління міліцією громадської безпеки» присвячено дослідженню адміністративно-правового статусу суб'єктів управління міліцією громадської безпеки, особливостей застосування ними форм та методів управління міліцією громадської безпеки.

У підрозділі 2.1 «Функціонально-організаційна структура міліції громадської безпеки» зроблено висновок, що ієрархічна побудова міліції громадської безпеки відображає ступінь складності структури внутрішньо-системного управління, зокрема, кількість ступенів управління та характер управлінського впливу.

Функціонально-організаційна структура управління визначається як форма розподілу управлінської діяльності, в рамках якої здійснюється процес управління за відповідними функціями, спрямованими на вирішення поставлених завдань і досягнення намічених цілей, основними елементами якої визнаються функції, ланки, ступені (рівні), відносини і зв'язки між службами та підрозділами.

Акцентовано увагу, що функціонально-організаційна структура міліції громадської безпеки має відповідати таким вимогам: простота; економічність; скасування паралельно діючих, дублюючих посад; забезпечення ефективного виконання поставлених завдань.

У підрозділі 2.2 «Суб'єкти управління міліцією громадської безпеки та їх правовий статус» під ними запропоновано розуміти суб'єктів, які здійснюють цілеспрямований вплив на загальнодержавному та локальному рівнях на об'єкти управління, тобто відповідні підрозділи міліції громадської безпеки, з метою досягнення поставлених перед ними завдань.

В якості основних критеріїв класифікації суб'єктів управління міліцією громадської безпеки визначено характер повноважень відповідних органів виконавчої влади та вертикаль побудови виконавчої гілки влади. Обґрунтовано доцільність класифікації суб'єктів управління міліцією громадської безпеки на дві групи: 1) суб'єкти, які здійснюють управління міліцією громадської на загальнодержавному рівні; 2) суб'єкти, які безпосередньо здійснюють управління окремими підрозділами міліції громадської безпеки на локальному рівні. У результаті аналізу правового статусу зазначених суб'єктів зроблено висновок, що вони характеризуються чіткою ієрархічною побудовою із врахуванням особливостей певної місцевості.

У підрозділі 2.3 «Форми та методи управління міліцією громадської безпеки» обґрунтовано поділ форм управління міліцією громадської безпеки на чотири основні групи: перша спрямована на організацію роботи органів внутрішніх справ, в тому числі підрозділів міліції громадської безпеки; друга стосується здійснення внутрішньовідомчого контролю; третя охоплює організаційну роботу, спрямовану на вдосконалення практичної діяльності підрозділів міліції громадської безпеки; четверта забезпечує колегіальність управління в цих підрозділах.

Доведено, що управління міліцією громадської безпеки здійснюється за допомогою різних методів - організаційних (координація, узгодження, інструктування), психологічних (психологічне спонукання, мотивація, авторитет), адміністративних та економічних. Наявність значної кількості методів обумовлено складністю процесів управлінської діяльності.

У підрозділі 2.4 «Взаємодія підрозділів міліції громадської безпеки між собою та з іншими суб'єктами правоохоронної діяльності» доведено, що ефективна діяльність підрозділів міліції громадської безпеки вимагає підвищення рівня взаємодії з органами місцевої влади, насамперед, у проблемних питаннях залучення населення до охорони громадського порядку.

Важливими напрямками взаємодії підрозділів міліції громадської безпеки з іншими службами і підрозділами органів внутрішніх справ, державними органами та органами місцевого самоврядування і громадськими об'єднаннями визнано вироблення та реалізацію дієвого механізму протидії насильству в сім'ї, взаємодію з питань забезпечення безпеки дорожнього руху та його учасників, охорони громадського порядку, профілактики та розкриття кримінальних правопорушень і зменшення забруднення транспортом навколишнього середовища, а також з проведення карантинних ветеринарних заходів.

Проаналізовано основні форми зазначеної взаємодії, якими визнаються: проведення спільних засідань, оперативних нарад керівників; розробка та реалізація спільних планів, програм; видання спільних відомчих нормативних актів; створення спільних робочих груп; надання практичної допомоги; спільна підготовка та подання пропозицій про заходи щодо поліпшення криміногенної ситуації; взаємне інформування; спільне патрулювання тощо.

Розділ 3 «Шляхи удосконалення адміністративно-правових засад управління міліцією громадської безпеки» присвячено аналізу зарубіжного досвіду управління міліцією (поліцією) громадської безпеки, визначенню системи заходів, урахування яких сприятиме удосконаленню функціонально-організаційної структури, форм та методів управління міліцією громадської безпеки.

У підрозділі 3.1 «Розвиток функціонально-організаційної структури, форм та методів управління міліцією громадської безпеки» наголошено, що процес управління підрозділами міліції громадської безпеки містить велику кількість організаційних форм управління. Покращення процедури їх проведення стане вагомим кроком в оптимізації всієї системи управління.

Зроблено висновок, що основними заходами, які б сприяли розбудові міліції громадської безпеки, поліпшили процес управління її підрозділами, оптимізували її діяльність щодо захисту прав і свобод громадян, надання їм соціально-сервісних послуг, мають стати:

- визначення оптимальної науково обґрунтованої кількості населення, що обслуговується одним дільничним інспектором міліції, що дасть змогу підвищити оперативність управління силами та засобами при здійсненні охорони громадського порядку на відповідній дільниці;

- здійснення комплексу організаційно-практичних заходів, спрямованих на розвиток мережі стаціонарних та пересувних постів патрульної служби, пересувних міліцейських груп, патрульних дільниць;

- розробка програм систематичного опитування населення з метою з'ясування його думки про ефективність діяльності місцевих органів внутрішніх справ в цілому та служби дільничних інспекторів міліції і патрульної служби, зокрема;

- продовження роботи щодо організації стажування, навчання та підвищення кваліфікації працівників органів внутрішніх справ з метою набуття ними практичних навичок взаємодії з громадськістю та засобами масової інформації;

- здійснення постійного психологічного забезпечення кадрової роботи в підрозділах міліції громадської безпеки, формування психологічних настанов, які б відповідали вимогам переходу до нової моделі правоохоронної діяльності, заснованої на принципі партнерства і соціальної допомоги;

- здійснення розбудови інформаційного простору Департаменту громадської безпеки МВС України шляхом створення окремого сайту із наповненням його матеріалами правоохоронного спрямування, базою нормативних актів щодо діяльності підрозділів міліції громадської безпеки, пам'ятками населенню щодо співпраці із правоохоронними органами тощо;

- розробка оновлених критеріїв ефективності діяльності міліції громадської безпеки та системи її оцінки, орієнтованих на прозорість у роботі, досягнення стратегічних цілей, надання населенню відповідних послуг тощо. організаційний міліція безпека правоохоронний

У підрозділі 3.2 «Зарубіжний досвід управління міліцією (поліцією) громадської безпеки та можливості його використання в Україні» підкреслено, що ефективне виконання завдань, покладених на підрозділи міліції громадської безпеки, має ґрунтуватися на кращих позитивних здобутках як вітчизняних, так зарубіжних підрозділів.

Висвітлено роботу патрульної служби за кордоном, яку намагаються оптимізувати таким чином, щоб управлінські накази в процесі охорони громадського порядку якомога швидше доходили до безпосередніх виконавців. Це досягається у результаті запровадження інформаційних систем швидкого реагування, вдосконалення планів охорони громадського порядку на конкретній території, збільшення кількості автопатрулів.

Наголошено, що в роботі з особовим складом у підрозділах поліції громадської безпеки за кордоном велику увагу приділяють навчанню особового складу. На підставі цього сформульовано пропозиції щодо вдосконалення практичного відпрацювання дій у реальних ситуаціях у підрозділах міліції громадської безпеки.

Визначено, що звичайною зарубіжною практикою є те, що поліцію громадської безпеки репрезентують, в основному, підрозділи патрульної служби (в усіх їх проявах) та підрозділи дорожньої поліції (інколи підрозділи дорожньої поліції є частиною патрульної поліції). Дослідження організаційно-правових засад їх діяльності показало, що управління з боку центральних органів виконавчої влади здебільшого зводиться до координаційних дій, а реальні управлінські функції передаються на місцевий рівень. Таким чином центральні суб'єкти можуть визначати загальні концептуальні цілі, які коригуються на місцях із врахуванням специфіки території.

Доведено доцільність використання в діяльності органів внутрішніх справ досвіду роботи місцевих консультативних рад з питань правопорядку, які, виходячи з особливостей свого регіону, визначають стратегічні цілі з питань охорони громадського порядку та безпеки, вказують місцевим підрозділам поліції на прорахунки в роботі, а також допомагають вирішувати ї їх проблеми.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання Ї визначення адміністративно-правових засад управління міліцією громадської безпеки в Україні, а також шляхів їх удосконалення. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд положень та висновків, спрямованих на досягнення поставленої мети.

Встановлено, що міліція громадської безпеки як об'єкт державного управляння є системним утворенням, на яке спрямований владний вплив держави з метою забезпечення громадського спокою, недоторканності особи, її життя та здоров'я, нормальної діяльності державних і громадських інституцій, підприємств, установ, закладів.

Доведено, що належне виконання підрозділами та органами внутрішніх справ покладених на них обов'язків безпосередньо залежить від правильно обраної моделі управління ними. Саме завдяки грамотному застосуванню зазначеної моделі управління можливо досягти необхідного рівня взаємодії відповідних підрозділів задля забезпечення виконання поставлених перед ними завдань у сфері забезпечення громадської безпеки.

Обґрунтовано, що завдання управління органами внутрішніх справ витікають із загальної мети, поставленої перед ними. Управлінням міліцією громадської безпеки визначено як діяльність спеціально уповноважених органів та їх посадових осіб, спрямовану на упорядкування діяльності підрозділів органів внутрішніх справ, на які покладено функції щодо забезпечення громадського порядку та громадської безпеки, безпеки дорожнього руху, профілактики правопорушень, взаємодії з населенням за даними напрямами та в інших сферах правоохоронної діяльності, віднесених до компетенції міліції громадської безпеки.

Визначено, що у сфері управління міліцією громадської безпеки управлінський процес в цілому відповідає загальним характеристикам, властивим процесу управління органами внутрішніх справ в цілому. Зроблено висновок, що управління міліцією громадської безпеки на сучасному етапі потребує реформування. Це зумовлюється, з одного боку, необхідністю уніфікації системи управління, а з іншого - поступовою трансформацією завдань міліції громадської безпеки.

Під принципами управління міліцією громадської безпеки запропоновано розуміти універсальні, науково-обґрунтовані й апробовані практикою, закріплені на рівні відповідних нормативно-правових актів основні правила, керівні настанови та закономірності, які визначають ключові вимоги до системи управління міліцією громадської безпеки, процесу прийняття управлінських рішень, виражають сутність і специфіку управління міліцією громадської безпеки, відповідають меті практичного функціонування системи управління в цій сфері.

Правове регулювання управління міліцією громадської безпеки розглядається як сукупність зовнішніх та внутрішніх нормативно-правових актів, якими визначаються принципи та завдання управління, права та обов'язки суб'єктів і об'єктів управління та порядок їх реалізації, специфіка юридичного впливу держави на суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення функцій управління міліцією громадської безпеки.

Під функціонально-організаційною структурою міліції громадської безпеки запропоновано розуміти систему раціонального розподілу функціональних обов'язків, прав і відповідальності працівників, форм та методів взаємодії між відповідними службами та підрозділами, ефективне функціонування якої сприятиме досягненню якісно нових показників. Функціонально-організаційна структура досягається завдяки наявності органічного «зчеплення» всіх управлінських ланок, їх функціонального взаємозв'язку і взаємозалежності.

Обґрунтовано, що при побудові функціонально-організаційної структури міліції громадської безпеки та розробці нормативів її штатної чисельності необхідно враховувати специфіку діяльності та завдань її служб та підрозділів.

Суб'єктів управління міліцією громадської безпеки поділено на дві групи: 1) суб'єкти, які здійснюють управління міліцією громадської безпеки як структурним підрозділом міліції в цілому; 2) суб'єкти, які безпосередньо здійснюють управління окремими підрозділами міліції громадської безпеки. Здійснено характеристику правового статусу цих суб'єктів.

Запропоновано усю сукупність форм управління підрозділами міліції громадської безпеки звести до чотирьох основних груп: перша спрямована на організацію роботи органів внутрішніх справ, в тому числі підрозділів міліції громадської безпеки; друга стосується здійснення внутрішньовідомчого контролю; третя охоплює організаційну роботу, спрямовану на вдосконалення практичної діяльності підрозділів міліції громадської безпеки; четверта забезпечує колегіальність управління в цих підрозділах.

Доведено, що діяльність підрозділів міліції громадської безпеки здійснюється за допомогою різних методів. Наголошено, що всі методи управління міліцією громадської безпеки мають відповідати чинному законодавству за змістом, цілеспрямованості і організаційній формі. Складність процесів управлінської діяльності обумовлює доцільність використання значної кількості методів управління.

Обґрунтовано, що до числа основних методів, що використовуються органами внутрішніх справ, належать методи переконання та примусу. Зважаючи на соціально-сервісну діяльність органів внутрішніх справ та значущість виховної ролі перевиховання, наголошено, що першочергове значення мають методи переконання, а вже потім - примусу.

Обґрунтовано, що взаємодія підрозділів міліції громадської безпеки може мати два напрями: зовнішній - як узгодження діяльності з іншим органом (суб'єктом правоохоронної діяльності) і внутрішній - як встановлення планів діяльності підрозділом вищого рівня для підрозділу нижчого чи спільної діяльності з іншими підрозділами в середині системи органів внутрішніх справ.

Взаємодію підрозділів міліції громадської безпеки між собою та з іншими суб'єктами визначено як засновану на законодавчих та підзаконних нормативних актах діяльність, узгоджену за цілями, часом, місцем проведення між цими підрозділами та іншими рівноправними незалежними один від одного державними органами, органами місцевого самоврядування та громадськими об'єднаннями з метою їх погодженого функціонування в інтересах забезпечення громадської безпеки, захисту прав, свобод і законних інтересів громадян, запобігання правопорушенням та їх припинення шляхом найбільш доцільного поєднання форм і методів, властивих даним суб'єктам.

Обґрунтовано, що система управління оперативно-службовою діяльністю міліції громадської безпеки неможлива без оптимізації її організаційної структури. В сучасних умовах це питання має розглядатися в контексті концептуальних засад реформування органів внутрішніх справ.

Наголошено, що базовим підрозділом міліції громадської безпеки, який, безумовно, потребує організаційного вдосконалення та переорієнтації основних форм і методів роботи, є служба дільничних інспекторів міліції. Така точка зору зумовлена тим, що сьогодні керівництвом МВС України акцентовано увагу на профілактиці правопорушень, своєчасному і якісному розгляді звернень громадян, а також налагодженні ділового співробітництва з населенням та громадськими формуваннями на території адміністративної одиниці, проведенні профілактично-роз'яснювальної роботи серед громадян з метою виховання правової культури, пропаганди здорового способу життя, негативного ставлення до суспільно небезпечних явищ, піднятті на якісно новий рівень престижу служби серед людей.

Підкреслено, що перетворенню МВС на відомство європейського зразка із соціально-сервісними функціями покликаний сприяти такий пріоритет діяльності даного правоохоронного органу як забезпечення максимального спрощення, швидкості та прозорості процедур надання адміністративних послуг.

Здійснено порівняльний аналіз організаційних засад діяльності та повноважень підрозділів міліції громадської безпеки в Україні з аналогічними підрозділами внутрішніх справ деяких країн СНД, на основі чого зроблено певні узагальнення. Зокрема обґрунтовано доцільність запровадження муніципальних інспекторів з охорони громадського порядку, які будуть виконувати функції помічників дільничного. Кількість і місце роботи таких муніципальних інспекторів мають визначати органи місцевого самоврядування, а фінансування та матеріально-технічне забезпечення їх діяльності буде здійснюватися за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Перспективним напрямом оптимізації системи управління силами та засобами міліції (поліції) є використання можливостей мобільного зв'язку та сучасних технічних пристроїв. Органи внутрішніх справ мають впроваджувати аналогічні засоби, що можуть бути використані громадянами для швидкого сповіщення про вчинення правопорушень (аналог «Електронного поліцейського»), можлива розробка програм-пам'яток для населення в контексті дотримання прав і свобод громадян (права громадян, права міліції, телефони гарячих ліній, дії громадян в екстремальних ситуаціях тощо).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Ратушняк В. І. Принципи управління міліцією громадської безпеки: поняття та види / В. І. Ратушняк // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ: Збірник наукових праць. - 2012. - Спеціальний випуск № 2 (61) «Актуальні питання адміністративно-правової науки». - С. 3-10.

2. Ратушняк В. І. Завдання та структура підрозділів міліції (поліції) громадської безпеки України та інших країн СНД: порівняльно-правовий аналіз / В. І. Ратушняк // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2012. - № 4 (59). - С. 145-154.

3. Ратушняк В. І. Перспективні шляхи удосконалення управління міліцією громадської безпеки в Україні / В. І. Ратушняк // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. - 2013. - № 2 (96). - С. 12-15.

4. Ратушняк В. І. До питання взаємодії підрозділів міліції громадської безпеки між собою та з іншими суб'єктами правоохоронної діяльності / В. І. Ратушняк // Право і Безпека. - 2013. - № 1 (48). - С. 95-100.

5. Ратушняк В. І. Поняття та завдання управління міліцією громадської безпеки / В. І. Ратушняк // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2013. - № 1 (60). - С. 120-128.

6. Ратушняк В. І. Суб'єкти управління міліцією громадської безпеки та їх правовий статус / В. І. Ратушняк // Форум права. - 2013.

7. Ратушняк В. Актуальные вопросы совершенствования деятельности милиции общественной безопасности Украины / В. Ратушняк // Закон и жизнь. - 2013. - № 10/3 (262). - С. 177-181.

8. Ратушняк В. І. Напрямки удосконалення процесу управління міліцією громадської безпеки в Україні / В. І. Ратушняк // Впровадження нового Кримінального процесуального кодексу України в правоохоронну діяльність та навчальний процес: досвід та шляхи удосконалення : матеріали науково-практичної конференції (5 квітня 2013 року, м. Харків) / МВС України, Харк. нац. ун-т внутр. справ. - Х., 2013. - С. 387-389.

9. Ратушняк В. І. Специфіка діяльності підрозділів міліції громадської безпеки щодо протидії насильству в сім'ї / В. І. Ратушняк // Заходи протидії насильству в сім'ї : матеріали «круглого столу» (4 березня 2013 р, м. Харків). - Харків: Права людини, 2013. - С. 75-78.

АНОТАЦІЯ

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Харківський національний університет внутрішніх справ, Харків, 2013.

Дисертацію присвячено аналізу адміністративно-правових засад управління міліцією громадської безпеки в Україні. З'ясовано сутність міліції громадської безпеки як об'єкта державного управління, визначено поняття, завдання та систему управління міліцією громадської безпеки, надано характеристику його принципів, окреслено систему та особливості його правового регулювання. Охарактеризовано функціонально-організаційну структуру міліції громадської безпеки, з'ясовано коло суб'єктів цього управління та їх правовий статус. Встановлено специфіку форм і методів управління міліцією громадської безпеки, особливості взаємодії її підрозділів між собою та з іншими суб'єктами правоохоронної діяльності. Визначено шляхи удосконалення адміністративно-правових засад управління міліцією громадської безпеки, в тому числі шляхом використання в Україні зарубіжного досвіду управління міліцією (поліцією) громадської безпеки.

Ключові слова: громадська безпека, міліція громадської безпеки, управління, правове регулювання, суб'єкти, організаційно-функціональна структура, правовий статус, взаємодія, удосконалення.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Харьковский национальный университет внутренних дел, Харьков, 2013.

Диссертация посвящена анализу административно-правовых основ управления милицией общественной безопасности в Украине. Выяснена сущность милиции общественной безопасности как объекта государственного управления. Подчеркнуто, что обеспечение общественной безопасности является специфической функцией управления, которая продиктована сферой общественной безопасности и ее потребностями.

Определено понятие, задачи и система управления милицией общественной безопасности; уточнено содержание основных понятий и категорий. Обоснована целесообразность включения процесса управления милицией общественной безопасности к сфере внутренних организационных административно-правовых отношений. Выяснено, что кроме соответствия требованиям нормативно-правовых актов, важным требованием к любой системе управления, в том числе и системе управления милицией общественной безопасности, является ее эффективность, которая обеспечивается преимущественно грамотно разработанным процессом управления.

Сформулированы и проанализированы принципы управления милицией общественной безопасности. Обосновано, что эти принципы являются системой, в которой они взаимосвязаны и взаимозависимы, ненадлежащее соблюдение одного принципа управления может привести к несоблюдению всех остальных, что негативно отобразится на эффективности управления милицией общественной безопасности в целом.

Определены система и особенности правового регулирования управления милицией общественной безопасности. Проведенный анализ нормативных актов, которые образуют его систему, позволил условно разделить их на внешнюю нормативную базу и внутреннюю.

Исследована функционально-организационная структура милиции общественной безопасности. Сделан вывод, что иерархическое построение функционально-организационной структуры милиции общественной безопасности отражает степень сложности структуры внутренне системного управления, в частности, количество ступеней управления и характер управленческого воздействия.

Определены виды субъектов управления милицией общественной безопасности и проанализирован их правовой статус. В качестве основных критериев классификации субъектов управления милицией общественной безопасности избраны: характер полномочий соответствующих органов исполнительной власти и вертикаль построения исполнительной ветви власти.

Акцентировано внимание на необходимости совершенствования форм и методов деятельности подразделений милиции общественной безопасности по повышению имиджа сотрудника милиции среди населения.

Сформулированы особенности взаимодействия подразделений милиции общественной безопасности между собой и с другими субъектами правоохранительной деятельности. Доказано, что эффективная деятельность подразделений милиции общественной безопасности требует повышения уровня взаимодействия с органами местной власти, прежде всего, в проблемных вопросах привлечения населения к охране общественного порядка, организации эффективного взаимодействия с представителями общественных формирований, подборе и оформлении участковыми инспекторами своих общественных помощников.

Предложены перспективные направления развития функционально-организационной структуры, форм и методов управления милицией общественной безопасности. Подчеркнуто, что одним из важных вопросов, который нужно решать в контексте модернизации управления подразделениями милиции общественной безопасности, является оценка их деятельности, которая во-первых, будет частью оценки деятельности органов внутренних дел в целом, а во-вторых, характеризовать собой состояние системы управления этими подразделениями.

Ключевые слова: общественная безопасность, милиция общественной безопасности, управление, правовое регулирование, субъекты, организационно-функциональная структура, правовой статус, взаимодействие, совершенствование.

The dissertation for scientific degree of the candidate of legal science on the speciality 12.00.07 - administrative law and process; financial law; information law. - Kharkiv national University of internal Affairs, Kharkiv, 2013.

The dissertation is devoted to the analysis of the administrative and legal bases of management of police of public security in Ukraine. The essence of the public security police as the object of state governance, defined the concept, objectives and the system of management of police of public security, description of its principles, outlines the system and peculiarities of its regulation. Characterized functional organizational structure of the public security police, explained the circle of subjects of management and their legal status. Established for the specific forms and methods of management of police of public security, the features of the interaction of its divisions among themselves and with other subjects of law enforcement. Defines the ways of improving the administrative and legal bases of management of police of public security, including through the use in Ukraine of foreign experience of management by the militia (police) public security.

Key words: social security, public security militia, management, regulation, actors, organizational and functional structure, legal status, interaction, improvement.

Размещено на Allbest.ru

...