Адміністративно-правова протидія правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІЗНЕСУ І ПРАВА

УДК 351.756(477)

12.00.07 -- адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Адміністративно-правова протидія правопорушенням, які вчиняються іноземцями в україні

Гамалій Олександр Леонідович

Херсон - 2013

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України. Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Комзюк Анатолій Трохимович, Харківський національний університет внутрішніх справ, помічник ректора.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Куліш Анатолій Миколайович, Сумський державний університет декан юридичного факультету;

кандидат юридичних наук, доцент Синьов Олександр Володимирович, Чорноморський державний університет імені Петра Могили, завідувач кафедри конституційного та адміністративного права і процесу.

Захист відбудеться 22 лютого 2013 року о 9 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 67.135.03 у Міжнародному університеті бізнесу і права (73039, м. Херсон, вул. 49-ї Гвардійської дивізії, 37-А).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Міжнародного університету бізнесу і права (73039, м. Херсон, вул. 49-ї Гвардійської дивізії, 37-А).

Автореферат розісланий 21 січня 2013 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.І. Нікітенко

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Глобалізація, яка є невід'ємною складовою сучасного життя, має як позитивні, так і негативні наслідки, й серед останніх важливе значення має урізноманітнення і все більше поширення протиправної діяльності. Внаслідок інтенсифікації міжнародних зв'язків, утворення «прозорих» кордонів, спрощення адміністративних процедур їх перетину, формування міждержавних підприємницьких та фінансових структур з'явилися глобальні ринки для збуту нелегальної продукції та послуг за участю іноземців. Крім економічних і господарських правопорушень, досить часто іноземці в країнах перебування вчиняють правопорушення, що посягають на громадський порядок, громадську безпеку та безліч інших об'єктів правоохорони. Протягом останніх років динаміка правопорушень, вчинених іноземцями в Україні, має стійку тенденцію до зростання, у зв'язку з чим надзвичайно важливим і актуальним є дослідження широкого кола питань, пов'язаних з діяльністю щодо протидії їм. За умов суттєвих змін у якісних характеристиках правопорушень, які вчиняються іноземцями, необхідні нові підходи до розв'язання різних проблем, що виникають у діяльності суб'єктів протидії їм.

Варто зазначити, що загальні питання адміністративно-правової протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні, розглядалися у працях багатьох вчених, зокрема: В. Б. Авер'янова, О. Ф. Андрійко, О. М. Бандурки, О. О. Бандурки, Є. Ю. Бараша, Д. М Бахраха, Ю. П. Битяка, В. М. Гаращука, В. В. Голіни, І. П. Голосніченка, A. П. Закалюка, А. Ф. Зелінського, В. В. Зуй, О. Г. Кальмана, С. В. Ківалова, О. М. Клюєва, В. К. Колпакова, А. Т. Комзюка, В. В. Конопльова, С. Ф. Константінова, О. Є. Користіна, О. В. Кузьменко, С. О. Кузніченка, А. М. Куліша, К. Б. Левченко, О. М. Литвинова, Ф. А. Лопушанського, Н. П. Матюхіної, Р. С. Мельника, О. М. Музичука, О. І. Нікітенка, B. I. Олефіра, О. І. Остапенка, В. П. Пєткова, Д. В. Приймаченка, О. Я. Свєтлова, С. О. Сергєєва, О. В. Синьова, О. Ю. Синявської, О. П. Угровецького та ін. Разом з тим, далеко не всі проблемні питання знайшли своє вирішення, окремі з них були тільки позначені, а деякі залишаються дискусійними. Саме серед таких проблемних питань актуальним є визначення методологічних засад протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні, а також адміністративно-правового механізму протидії цим правопорушенням.

Таким чином, необхідність удосконалення діяльності щодо протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні, недостатня розробленість цих проблем на теоретичному рівні, наявність неузгоджених практичних питань обумовлюють актуальність комплексного дослідження системи адміністративно-правової протидії зазначеним правопорушенням.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до вимог Рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про стан злочинності у державі та координацію діяльності органів державної влади у протидії злочинним проявам та корупції» від 11.09.2009; п. 2.1, 2.3, 6.2.1, 12.3 Основних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011-2014 рр., схвалених Вченою радою ХНУВС 28.12.2010, протокол № 10.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України та відповідних підзаконних нормативно-правових актів, узагальнення практики їх реалізації визначити систему та особливості адміністративно-правової протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні, а також шляхи її удосконалення.

Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні задачі:

– визначити поняття та особливості адміністративно-правового статусу іноземців в Україні;

– охарактеризувати сучасний рівень правопорушень за участю іноземців в Україні;

– з'ясувати поняття та структуру протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні;

– дати характеристику правового забезпечення протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні;

– окреслити мету, завдання та принципи протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні;

– з'ясувати систему суб'єктів адміністративно-правової протидії таким правопорушенням, проблеми взаємодії та координації між ними;

– запропонувати форми, види та напрями адміністративно-правової протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні;

– визначити адміністративно-правові заходи протидії таким правопорушенням;

– встановити особливості організаційного забезпечення адміністративно-правової протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні;

– сформулювати пропозиції та рекомендації щодо удосконалення адміністративно-правової протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні.

Об'єкт дослідження становлять суспільні відносини, що складаються в процесі формування та реалізації в Україні адміністративно-правової протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями.

Предметом дослідження є адміністративно-правова протидія правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження виступає сукупність загальнонаукових і спеціально-наукових методів та прийомів наукового пізнання. В основу дослідження покладено загальнонауковий діалектичний метод пізнання, що полягає у дослідженні взаємозв'язку та взаємодії суспільних явищ. У процесі дослідження також використано логіко-семантичний, системний підхід, формально-юридичний, порівняльно-правовий та інші методи наукового пізнання.

З використанням логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат, зокрема вдосконалено розуміння таких категорій, як «правовий статус», «національний режим», «елементи правового статусу», «іноземець», «протидія правопорушенням», «суб'єкт протидії правопорушенню» та ін. (підрозділи 1.1, 1.4, 2.2). Системно-структурний метод було використано для з'ясування поняття та структури, а також системи суб'єктів адміністративно-правової протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні (підрозділи 1.3, 2.2).

Порівняльно-правовий метод використано для визначення поняття та особливостей адміністративно-правового статусу і адміністративно-правових заходів протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні (підрозділи 1.1, 2.4). Формально-юридичний метод застосовано для окреслення мети, завдань та принципів протидії таким правопорушенням, пропозиції форм, видів та напрямів адміністративно-правової протидії їм (підрозділи 2.1, 2.3).

Статистичний метод і документальний аналіз застосовувались для характеристики рівня правопорушень та встановлення організаційного забезпечення адміністративно-правової протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні (підрозділи 1.2, 2.5). Конкретно-соціологічні методи збору, узагальнення та аналізу статистичної інформації (вивчення матеріалів преси та електронних видань тощо) сприяли всебічному отриманню найбільш повної інформації про об'єкт і предмет дослідження, що позитивно позначилося на обґрунтуванні теоретичних висновків і практичних рекомендацій.

Теоретичну основу дослідження становлять наукові праці провідних вчених у галузі загальної теорії держави і права, конституційного права, теорії управління, адміністративного права і процесу, інших галузей правової науки, соціології, психології, педагогіки тощо, які стосуються предмета дослідження. Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, які визначають правові засади протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні. Дисертант звертався також до законодавства деяких зарубіжних держав, досвід яких щодо правового регулювання такої протидії може бути використано в Україні. Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності правоохоронних органів України, довідкові видання, статистичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів обумовлена тим, що дисертація є одним із перших у вітчизняній юридичній науці комплексних досліджень, присвячених визначенню адміністративно-правового механізму протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні, з'ясуванню її структури та правового забезпечення. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

вперше:

- визначено поняття та структуру протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні, як систему різноманітних видів діяльності та комплексних заходів, які здійснюються системою суб'єктів протидії, спрямованих на попередження, усунення, нейтралізацію і обмеження факторів, що детермінують вчинення правопорушень іноземцями;

- встановлено правову основу протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні, якою є Конституція України, міжнародно-правові договори, адміністративне та кримінальне законодавство, відомчі нормативно-правові акти, державні програмні та інші документи;

- з'ясовано систему суб'єктів адміністративно-правової протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні, до якої віднесено Президента України, Верховну Раду України, Кабінет Міністрів України, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, громадян та їх об'єднання, обґрунтовано поділ їх на загальних і спеціальних;

удосконалено:

- дефініції термінів: «правовий статус» як сукупність різних прав, свобод і обов'язків суб'єктів, закріплених нормами всіх галузей права та гарантії їх здійснення; «елементи правового статусу» - статусні правові норми і правові відносини, правові принципи і юридичні гарантії, громадянство, правосуб'єктність. суб'єктивні права, свободи і юридичні обов'язки, законні інтереси, юридична відповідальність; «іноземець» в соціальному та правовому аспектах з огляду на його місце і роль у суспільстві та державі, особливості правового статусу та зв'язок із громадянством іншої держави;

- визначення поняття «адміністративно-правові заходи протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні» як передбачених нормами адміністративного права засобів впливу, що у своїй сукупності здатні реально та ефективно позначатися на стані й динаміці правопорушень, які вчиняються іноземцями в Україні, максимально перешкоджати їх вчиненню, а відповідно - і настанню їх негативних соціальних наслідків;

- розуміння мети протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні, як позбавлення правопорушника-іноземця можливості вчинення правопорушення; розуміння завдань протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні, як переліку заходів, що впливають на досягнення поставленої мети;

- перелік і систему принципів протидії правопорушенням, у тому числі й які вчиняються іноземцями в Україні, у такому складі: державної політики, соціальної справедливості, демократизму, гуманності, законності та верховенства права, обґрунтованості, економічної доцільності, пріоритету запобіжної діяльності над репресивною, правового та соціального контролю, координації діяльності щодо реалізації державної політики протидії правопорушенням, плановості, комплексності і диференціації, науковості, реальності й конкретності;

дістали подальшого розвитку:

- позиція, згідно з якою основним постійно діючим постачальником правопорушників з числа іноземців в Україну є нелегальна міграція; запропоновано відкрити статистичні дані МВС України щодо іноземців за правопорушеннями, вчиненими усіма категоріями цих осіб;

- розуміння форми протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні, як вираження діяльності суб'єктів такої протидії, способу її реалізації;

- розкриття сутності організаційного забезпечення адміністративно-правової протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні, щодо суб'єктів, що реалізують заходи протидії; внутрішньорганізаційні заходи в організаційному забезпеченні суб'єкта протидії пропонується сприймати як підготовчий елемент до здійснення ним зовнішньоорганізаційних заходів - безпосередньої протидії таким правопорушенням.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес, зокрема, висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, можуть використовуватися:

- у науково-дослідній сфері - для подальшого розроблення теоретико-правових питань адміністративно-правової протидії правопорушенням, зокрема які вчиняються іноземцями в Україні;

- у сфері правотворчості - для удосконалення чинних і розробки проектів нових законодавчих та підзаконних актів, що буде сприяти поліпшенню адміністративно-правової протидії правопорушенням, у тому числі й які вчиняються іноземцями в Україні;

- у правозастосовній діяльності - використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність правоохоронних органів України (акт впровадження результатів дослідження у практичну діяльність ГУМВС України в Харківській області від 11.10.2012 р.);

- у навчальному процесі - матеріали дисертації знайдуть застосування при підготовці підручників і навчальних посібників та проведенні занять з навчальних дисциплін «Адміністративне право», «Адміністративна діяльність», вони вже використовуються у ході проведення занять з цих дисциплін у Харківському національному університеті внутрішніх справ (акт впровадження результатів дослідження в навчальний процес ХНУВС від 21.11.2012 р.).

Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення й висновки були оприлюднені дисертантом на науково-практичних конференціях: «Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку» (Суми, 2011 р.), «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених» (Харків, 2012 р.), а також на засіданнях кафедри адміністративного, фінансового та інформаційного права навчально-наукового інституту права та масових комунікацій Харківського національного університету внутрішніх справ.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у 6 статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, та тезах наукового повідомлення на науково-практичній конференції.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів‚ поділених на дев'ять підрозділів, висновків до кожного розділу і загального висновку та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 195 сторінок. Список використаних джерел складається із 205 найменувань і займає 24 сторінки.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено її зв'язок з науковими планами та програмами, розкрито мету і завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження, окреслено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено відомості щодо апробації результатів дослідження та публікації.

Розділ 1 «Загальна характеристика протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні» складається з чотирьох підрозділів, в яких аналізуються поняття та особливості адміністративно-правового статусу іноземців в Україні, сучасний рівень правопорушень за їх участю, поняття та структура протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями, та правове забезпечення протидії цим правопорушенням.

У підрозділі 1.1 «Поняття та особливості адміністративно-правового статусу іноземців в Україні» на основі аналізу загального поняття правового та адміністративно-правового статусу адміністративно-правовий статус іноземця розглядається як сукупність їх прав, свобод і обов'язків, закріплених нормами адміністративного права. Його зміст визначається адміністративною правосуб'єктністю іноземця, зміст якої становлять адміністративна правоздатність і адміністративна дієздатність, тобто здатність мати та здобувати своїми діями і здійснювати права й обов'язки адміністративно-правового характеру.

Встановлено особливості змісту адміністративно-правового статусу іноземця, а також його реалізації. Наголошено, що будь-який громадянин іноземної держави, перебуваючи в Україні, є передусім носієм адміністративної правосуб'єктності, властивої тій країні, звідки він прибув. Адміністративна правосуб'єктність такого іноземця може суттєво відрізнятись від аналогічної для громадянина України. Це обумовлено також і певними відмінностями адміністративно-правового статусу іноземців, які постійно проживають в Україні і які перебувають в ній тимчасово. Тому в інтересах запобігання вчиненню правопорушень в Україні пропонується передбачити у чинному законодавстві обов'язок щодо доведення до відома кожного іноземця обсягу його адміністративної правосуб'єктності в Україні, із виявленням усіх суттєвих розходжень. Прикладом необхідності реалізації цього положення названо право на володіння зброєю в ряді країн і заборону вільного володіння нею в Україні.

Наголошується, що правовий статус іноземців може бути трьох видів залежно від його режиму: національного, за яким іноземці зрівнюються в правах з власними громадянами; найбільшого сприяння, за яким іноземцям надаються такі ж права, як і громадянам будь-якої третьої держави; спеціального, за яким для іноземців встановлюється особливий режим, більш жорсткий порівняно з двома першими.

У підрозділі 1.2 «Сучасний стан правопорушень за участю іноземців в Україні» підкреслено, що разом із привнесенням в Україну власних культурно-побутових традицій, іноземці, що перебувають в ній, не завжди «вписуються» в реалії країни перебування, являючись в тому числі й потенційними або реальними учасниками протиправних діянь.

Зазначається, що останніми роками в Україні проживало близько 1 млн. іноземців. Серед іноземців, зареєстрованих в Україні, найбільшу кількість становлять вихідці із Росії, Центральної Азії, Близького Сходу та Східної Європи. Проте у своїй переважній більшості (87 % від загального числа) - це громадяни з країн колишнього СРСР, у тому числі 68 % - громадяни Росії, Білорусі та Молдови.

Наголошується, що суттєвою перешкодою для визначення сучасного стану правопорушень, які вчиняються іноземцями в Україні, є практична відсутність узагальнених статистичних даних про них. Особливо це стосується даних щодо вчинених іноземцями адміністративних правопорушень. Є лише дані про загальну кількість вчинених злочинів за відповідний період певними суб'єктами. Зокрема МВС України оприлюднює дані щодо злочинів, вчинених окремими категоріями осіб, в тому числі й іноземцями. Так, у 2010 р. останніми було вчинено 3524 злочини (питома вага - 1,1 %), у 2011 р. - 3778 злочини (1,2 %), загальна динаміка - + 7,2 %. Відтак існує нагальна потреба у веденні та оприлюдненні такої статистики, особливо виходячи з потреб аналізу потенційної та реальної небезпеки, а також в інтересах протидії правопорушенням, учиненим іноземцями та проти них.

На основі аналізу повідомлень засобів масової інформації та наукових публікацій встановлено, що серед правопорушень, які вчиняються іноземцями в Україні, найбільш поширені порушення правил перебування в Україні і транзитного проїзду через територію України, протизаконна діяльність у зовнішньоекономічній галузі, правопорушення проти власності, проти особи, дрібне хуліганство, наркообіг, нелегальна міграція, контрабанда, підробка документів та ін.

У підрозділі 1.3 «Поняття та структура протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні» зазначається, що термін «протидія чому-небудь» пов'язується виключно з нормативно-правовою позицією держави стосовно тих чи інших правопорушень, які вчиняються суб'єктами правопорушень, щодо теми дослідження - іноземцями, які перебувають в Україні і виступають вказаними суб'єктами. Здійснено порівняльну характеристику подібних за змістом термінів, які використовуються в юридичній літературі і стосуються протиправних проявів: «попередження», «профілактика», «соціальна профілактика», «боротьба», «війна», «протистояння», «вплив», «контроль», «регулювання», «управління», «запобігання», «превенція», «припинення».

Протидію правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні, визначено як систему різноманітних видів діяльності та комплексних заходів, які здійснюються системою відповідних суб'єктів протидії, спрямованих на попередження, усунення, нейтралізацію і обмеження (ослаблення) факторів, що детермінують правопорушення іноземців в Україні.

Визначено структуру протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні, виділено, зокрема загальносоціальний, спеціальний та індивідуальний її рівні. Підкреслено, що кожному рівню властиві власні суб'єкти протидії, а також види заходів, які ними вживаються.

У підрозділі 1.4 «Правове забезпечення протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні» встановлено, що базові засади протидії правопорушенням регламентують міжнародно-правові акти. Участь України в боротьбі з міжнародними правопорушеннями, обумовлена в тому числі й подальшою імплементацією міжнародного законодавства в національне, має не тільки безпосереднє відношення, але й впливає на успіх протидії правопорушенням, що вчиняються іноземцями в Україні.

У правовому забезпеченні протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні, виокремлено окремі напрямки, серед яких адміністративно-правовий, кримінально-правовий та кримінологічний. Доведено, що в нормативній базі, яка регламентує протидію правопорушенням, що вчиняються іноземцями в Україні, можна виділити групу спеціальних, в тому числі й відомчих, нормативно-правових актів, спрямованих на регулювання тих чи інших аспектів змісту зазначеної діяльності. Окрему групу становлять закони, норми яких регулюють діяльність конкретних органів щодо боротьби із зазначеними правопорушеннями, - органів прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки України, митних органів, органів охорони державного кордону та ін.

Наголошується, що за останні 20 років в Україні на законодавчому рівні було розглянуто тільки 3 нормативно-правові акти, що мали відношення до правопорушень, вчинених іноземцями, чого замало для якісної протидії цим правопорушенням. До заходів, які сприяли б удосконаленню правового забезпечення протидії правопорушенням, що вчиняються іноземцями в Україні, віднесено також поліпшення національного законодавства насамперед шляхом його гармонізації із законодавством Європейського Союзу. В той же час імплементація європейських законів у національну правову систему та їх органічне поєднання з національним законодавством України потребують більшої виваженості.

Розділ 2. «Адміністративно-правовий механізм протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні» складається з п'яти підрозділів, в яких аналізуються мета, завдання та принципи протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні, система суб'єктів адміністративно-правової протидії цим правопорушенням та проблеми взаємодії та координації між ними, форми, види та напрями адміністративно-правової протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні, адміністративно-правові заходи протидії таким правопорушенням та її організаційне забезпечення.

У підрозділі 2.1 «Мета, завдання та принципи протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні» обґрунтовано, що метою протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні, є позбавлення правопорушника-іноземця можливості їх вчинення. Така мета трансформується у профілактичні заходи, спрямовані на виявлення та ліквідацію причин та умов конкретних протиправних діянь, а також на встановлення іноземців-правопорушників, потенційно здатних їх вчинити. Зроблено висновок, що зазначена загальна мета трансформується у конкретну мету щодо протидії конкретним видам правопорушень.

Щодо поняття «завдання протидії правопорушенням», зазначено, що воно має розкривати перелік заходів, які впливають на досягнення поставленої мети, містити комплексне охоплення питань, що гарантують її здійснення. Тобто завдання сприяють практичному здійсненню протидії і полягають у виявленні і аналізі причин і умов, які сприяють вчиненню іноземцями правопорушень, для подальшого їх усунення чи нейтралізації, визначенні можливих правопорушників і здійсненні профілактичного впливу на них, а також на осіб, які вже вчинили правопорушення, з метою недопущення рецидиву. Завдання протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні, розподілено на основні та спеціальні, які стосуються саме правопорушень іноземців.

Виділено і охарактеризовано такі принципи протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні: державної політики, соціальної справедливості, демократизму, гуманності, верховенства права і законності, обґрунтованості, економічної доцільності, пріоритету запобіжної діяльності над репресивною, правового та соціального контролю, координації діяльності щодо реалізації державної політики протидії правопорушенням, плановості, комплексності і диференціації, науковості, реальності й конкретності.

У підрозділі 2.2 «Система суб'єктів адміністративно-правової протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні, та координації їх діяльності» визначено, що суб'єкт протидії правопорушенню - це фізична або юридична особа, дії якої спрямовані на запобігання або припинення правопорушення та притягнення винних осіб до відповідальності. адміністративний правовий правопорушення іноземець

Суб'єктів адміністративно-правової протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні, поділено на загальних, які здійснюють цю діяльність в межах виконання покладених на них інших основних функцій (Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, інші державні органи, органи місцевого самоврядування), і спеціальних, тобто спеціально створених для протидії правопорушенням, в тому числі тим, що вчиняються іноземцями в Україні (органи прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки та ін.). Підкреслено особливе міце серед зазначених суб'єктів Державної міграційної служби України.

Визначено поняття взаємодії суб'єктів адміністративно-правової протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні, її напрямки та форми. Наголошено, що рівень взаємодії та координації діяльності суб'єктів адміністративно-правової протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні, повною мірою визначається компетенцією та повноваженнями відповідного органу.

У підрозділі 2.3 «Види, форми та напрями адміністративно-правової протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні» на основі аналізу позицій різних вчених зроблено висновок щодо доцільності виділення таких видів адміністративно-правової протидії правопорушенням, що вчиняються іноземцями в Україні, як загальносоціальна, яка здійснюється загальними суб'єктами протидії, спеціальна (здійснюється спеціально уповноваженими органами та установами) та індивідуальна, спрямована на недопущення протиправної поведінки конкретними іноземцями.

Визначено, що форма протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні, - це вираз діяльності суб'єктів протидії цим правопорушенням, спосіб її реалізації. Оскільки діяльність суб'єктів протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні, полягає у здійсненні певних заходів протидії, які можуть бути заходами, спрямованими на роз'яснення протиправності поведінки, змісту і значення норм про відповідальність за неї; заходи попередження про неприпустимість протиправних діянь; заходи, спрямовані на запобігання протиправній поведінці; технічні заходи виявлення і припинення протиправної поведінки; заходи адміністративної відповідальності за вчинені правопорушення; організаційні заходи.

Наголошено, що напрями протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні, залежать від виду суб'єкта протидії і відповідають його основним завданням та функціям. Серед таких напрямів названо удосконалення національного законодавства щодо протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні; координацію діяльності державних органів, громадських і міжнародних організацій з протидії правопорушенням іноземців; підвищення рівня професійної компетенції працівників державних органів щодо протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями; забезпечення постійного збору інформації та проведення аналізу поточної ситуації щодо протидії правопорушенням іноземців; моніторинг ефективності заходів, спрямованих на протидію правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні; проведення профілактичних заходів з протидії правопорушенням іноземців.

У підрозділі 2.4 «Адміністративно-правові заходи протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні» встановлено, що адміністративно-правова протидія правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні, забезпечується низкою заходів соціального, правового, організаційно-управлінського та іншого характеру, що здійснюються на загальному, спеціальному та індивідуальному рівнях. Серед правових заходів особливе місце відводиться адміністративно-правовим. В той же час наголошено, що адміністративно-правові заходи не можна зводити до одного лише адміністративного примусу, який полягає в застосуванні уповноваженими на те органами та посадовими особами встановлених нормами адміністративного права примусових заходів впливу до правопорушників у зв'язку з невиконанням правових приписів.

Серед зазначених заходів виділено, зокрема запровадження та підтримання спеціального порядку перебування іноземців на території України; заборону певним категоріям осіб імміграції в Україну; визнання іноземця біженцем або особою, що потребує додаткового чи тимчасового захисту, позбавлення особи такого статусу; дактилоскопію та зняття інших біометричних даних іноземців, занесення отриманих відомостей до централізованої інформаційної системи; заборону в'їзду в Україну іноземцям та тимчасове відкладення їх виїзду з України, ведення баз даних таких осіб; перевірку мети перебування та наявності в іноземця достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування в Україні; занесення до паспортного документа іноземця відмітки про заборону в'їзду в Україну; скасування дозволу на імміграцію; застосування адміністративно-запобіжних заходів та заходів адміністративного припинення; накладення адміністративних стягнень, зокрема примусове видворення іноземців за межі України тощо.

У підрозділі 2.5 «Організаційне забезпечення адміністративно-правової протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні» під організаційним забезпеченням щодо соціальних систем, якою є також система протидії правопорушенням, пропонується розуміти заходи, заплановані або вжиті в інтересах належного функціонування такої системи. Про організаційне забезпечення адміністративно-правової протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями, можна вести мову щодо тих чи інших суб'єктів, що реалізують заходи протидії. Внутрішньорганізаційні заходи в організаційному забезпеченні суб'єкта протидії пропонується розуміти як підготовчий елемент до здійснення ним зовнішньоорганізаційних заходів - безпосередньої протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні.

На соснові аналізу нормативних актів та наукових джерел до заходів організаційного забезпечення адміністративно-правової протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні, пропонується віднести формулювання мети і завдань, прогнозування й планування, контроль (аудит), звітність, взаємодію та координацію суб'єктів, коригування запланованих заходів, інформаційне забезпечення, ресурсне забезпечення (кадрове, фінансове, матеріально-технічне) тощо.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання щодо визначення системи та особливостей адміністративно-правової протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні, а також шляхів її удосконалення. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд положень та висновків, спрямованих на досягнення поставленої мети:

1. Уточнено понятійний апарат, зокрема терміни: «правовий статус» - сукупність різних прав, свобод і обов'язків суб'єктів, закріплених нормами всіх галузей права та гарантії їх здійснення; «національний режим» - вид правового режиму, за яким громадянину або юридичній особі однієї держави надаються на території іншої держави ті самі права, пільги, що їх надає ця держава своїм громадянам або юридичним особам; «елементи правового статусу» - статусні правові норми і правові відносини, правові принципи і юридичні гарантії, громадянство, правосуб'єктність. суб'єктивні права, свободи і юридичні обов'язки, законні інтереси, юридична відповідальність; «іноземець» - з огляду на особливості правового статусу та зв'язок із громадянством іншої держави.

2. Встановлено, що адміністративно-правовий статус іноземців в Україні визначається низкою нормативних актів, зокрема законами України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI, «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 08.07.2011 № 3671-VI; Указом Президента України «Про заходи щодо посилення боротьби з незаконною міграцією» від 18.01.2001 р. № 22/2001; постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України» від 15.02.2012 р. № 150 та ін.

3. Основним постійно діючим постачальником правопорушників з числа іноземців в Україну, а фактично - і суттєвим деліктогенним фактором - визнається нелегальна міграція. Сформульовано пропозицію щодо доцільності відкриття повних статистичних даних щодо іноземців за правопорушеннями, вчиненими усіма їх категоріями.

4. Протидія правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні, визначається як сукупність різноманітних видів діяльності та комплексних заходів, які здійснюються системою суб'єктів протидії, спрямованих на попередження, усунення, нейтралізацію і обмеження (ослаблення) факторів, детермінуючих правопорушення іноземців в Україні. Зазначається, що термін «протидія» як засадничий в адміністративному праві та кримінології отримав у законодавстві України як позитивні, так і протилежні, негативні контекстні ознаки. складовими структури протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні, є тільки та діяльність, що безпосередньо стосується іноземців.

5. Нормативною основою адміністративно-правової протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні, визнаються Конституція України, міжнародно-правові договори, законодавчі, відомчі нормативно-правові акти, державні програмні та інші документи. Зокрема до міжнародно-правових актів, що регламентують протидію правопорушенням і де надається кваліфікація правопорушень міжнародного характеру, віднесено документи як загальної сфери дії, так і тематичні - стосовно міжнародної боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин, боротьби з контрабандою, корупцією, фальшивомонетництвом, рабством, відмиванням коштів, отриманих злочинним шляхом, торгівлею людьми, піратством та ін.

6. Метою протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні, визнано позбавлення правопорушника-іноземця можливості вчинення правопорушення. Завдання протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні, розподіляються на основні та спеціальні. Основні завдання системи протидії правопорушенням є майже стандартними і універсальними щодо будь-яких їх суб'єктів, спеціальні завдання пов'язані зі специфікою протидії правопорушенням саме іноземців.

7. Наголошується, що кількість принципів протидії правопорушенням, в тому числі й тим, що вчиняються іноземцями в Україні, не є сталою. Найбільш оптимальним за якісним складом визнається такий їх перелік: державної політики, соціальної справедливості, демократизму, гуманності, законності і верховенства права, обґрунтованості, економічної доцільності, пріоритету запобіжної діяльності над репресивною, правового та соціального контролю, координації діяльності щодо реалізації державної політики протидії правопорушенням, плановості, комплексності і диференціації, науковості, реальності й конкретності.

8. Зроблено висновок, що система протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні, має відповідати усьому переліку таких правопорушень. Метою типової протидії таким правопорушенням є: позбавлення іноземців-правопорушників можливості користування плодами і результатами протиправної діяльності, а також їх конфіскація (щодо матеріальних результатів); вживання заходів превентивного впливу (заходів попередження) тощо.

9. Суб'єкта протидії правопорушенням визначено як фізичну або юридичну особу, дії якої спрямовані на запобігання правопорушенням або подолання наслідків їх вчинення. До системи суб'єктів адміністративно-правової протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні, віднесено Президента України, Верховну Раду України, Кабінет Міністрів України, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, громадян та громадські об'єднання, обґрунтовано поділ їх на загальних і спеціальних.

10. Взаємодія суб'єктів адміністративно-правової протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні, розуміється як узгоджена діяльність між суб'єктами протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні, яка передбачає їх тісний взаємозв'язок і взаємодоповнюваність та полягає у розробці й впровадженні системи заходів з метою припинення, виявлення, скорочення, усунення причин і умов правопорушень та впливу на осіб, які їх вчинили.

11. Види, форми та напрями адміністративно-правової протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями, встановлено за законами, що регламентують діяльність суб'єктів адміністративно-правової протидії таким правопорушенням, зокрема: Податковий кодекс України, закони «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», «Про прокуратуру», «Про міліцію», «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», «Про Рахункову палату», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про засади запобігання і протидії корупції», «Про Службу безпеки України» та за результатами новітніх наукових досліджень у цій галузі.

12. Визначено, що заходи протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні, становлять певні конкретно визначені різновиди діяльності, що застосовуються спеціально уповноваженим суб'єктом у визначеному законодавством порядку й спрямовані на подолання, усунення, мінімізацію та нейтралізацію причин, умов та інших чинників правопорушень, які вчиняються іноземцями в Україні.

13. Зазначається, що адміністративно-правові заходи запобігання, припинення та стягнення лише у своїй оптимально збалансованій сукупності здатні реально й ефективно позначатися на стані та динаміці правопорушень, які вчиняються іноземцями в Україні, максимально перешкоджати вчиненню таких правопорушень, а відповідно й настанню їх негативних соціальних наслідків. Наголошено, що адміністративно-правова протидія правопорушенням іноземців в Україні здійснюється не тільки заходами адміністративного примусу, а й іншими заходами, врегульованими нормами адміністративного права.

14. Під організаційним забезпеченням щодо соціальних систем пропонується розуміти заходи, заплановані або вжиті в інтересах належного функціонування такої системи. Про організаційне забезпечення адміністративно-правової протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями, мова йде тільки щодо тих чи інших суб'єктів, що реалізують заходи протидії. Внутрішньорганізаційні заходи в організаційному забезпеченні суб'єкта протидії пропонується розуміти як підготовчий елемент до здійснення ним зовнішньоорганізаційних заходів - безпосередньої протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Гамалій О. Л. Поняття та особливості адміністративно-правового статусу іноземців в Україні / О. Л. Гамалій // Право і безпека. - 2011. - № 2 (39). - С. 122-126.

2. Гамалій О. Л. Сучасний стан злочинності та адміністративної деліктності за участю іноземців в Україні та деякі проблеми адміністративно-правової протидії їм / О. Л. Гамалій // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2011. - № 4 (55). - С. 228-235.

3. Гамалій О. Л. Правове забезпечення протидії правопорушенням, вчиненим іноземцями в Україні / О. Л. Гамалій // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2012. - № 1 (56). - С. 75-83.

4. Гамалій О. Л. Мета, завдання та принципи протидії правопорушенням, вчиненим іноземцями в Україні / О. Л. Гамалій // Форум права. - 2012.

5. Гамалій О. Л. Форми, види та напрями адміністративно-правової протидії правопорушенням, вчиненим іноземцями в Україні / О. Л. Гамалій // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2012. - № 4 (59). - Частина 2. - С. 30-36.

6. Гамалій О. Л. Система суб'єктів адміністративно-правової протидії правопорушенням, вчиненим іноземцями в Україні / О. Л. Гамалій // Право і Безпека. - 2012. - № 5 (47). - C. 68-72.

7. Гамалій О. Л. Адміністративна відповідальність: поняття, риси, особливості // Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку: зб. матеріалів IV Міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 20-ій річниці незалежності України та 20-ій річниці заснування інституту президентства в Україні (Суми, 21-22 травня 2011 р.) // Сумська філія ХНУВС. - Суми: Університетська книга, 2011. - С. 307-309.

АНОТАЦІЇ

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Міжнародний університет бізнесу і права, Херсон, Україна, 2013.

Дисертацію присвячено аналізу методологічних засад та системи адміністративно-правової протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні, зокрема, поняття та особливостей адміністративно-правового статусу іноземців в Україні, сучасного стану правопорушень за їх участю, поняття та структури протидії цим правопорушенням, правового забезпечення протидії їм. Розглянуто адміністративно-правовий механізм протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні, зокрема окреслено її мету, завдання та принципи, з'ясовано систему її суб'єктів та проблеми їх взаємодії, охарактеризовано форми, види та напрями адміністративно-правової протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні, а також адміністративно-правові заходи та організаційне забезпечення такої протидії. Сформульовано конкретні пропозиції щодо удосконалення адміністративно-правової протидії правопорушенням, які вчиняються іноземцями в Україні.

Ключові слова: адміністративно-правові заходи, іноземці, напрями, правове забезпечення, правопорушення, протидія, суб'єкти, форми.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Международный университет бизнеса и права, Херсон, Украина, 2013.

Диссертация посвящена анализу методологических основ и системы административно-правового противодействия правонарушениям, совершаемым иностранцами в Украине. Исследуются методологические принципы противодействия правонарушениям, совершаемым иностранцами в Украине, в частности, терминологический аппарат, понятие и особенности административно-правового статуса иностранцев в Украине, современный уровень правонарушений с участием иностранцев в Украине, понятие и структура противодействия правонарушениям, совершаемым иностранцами в Украине, правовое обеспечение противодействия таким правонарушениям. Показано, что правовой основой противодействия правонарушениям, совершаемым иностранцами в Украине, являются Конституция Украины, международно-правовые договоры, законодательные и подзаконные нормативно-правовые акты, государственные программные и другие документы.

В работе исследован административно-правовой механизм противодействия правонарушениям, совершаемым иностранцами в Украине, - очерчены цели, задачи и принципы противодействия этим правонарушениям; выяснена система субъектов административно-правового противодействия правонарушениям, совершаемым иностранцами в Украине, как физических или юридических лиц, действия которых направлены на предотвращение или прекращение правонарушения, а также проблемы взаимодействия и координации между ними. Целью противодействия правонарушениям, совершаемым иностранцами в Украине, определено лишение правонарушителя-иностранца возможности совершения правонарушения. К системе принципов противодействия правонарушениям, в том числе и совершаемым иностранцами в Украине, отнесены социальная справедливость, демократизм, гуманность, законность и верховенство права, обоснованность, экономическая целесообразность, приоритет предупредительной деятельности над репрессивной, правовой и социальный контроль, координация деятельности по реализации государственной политики противодействия правонарушениям, плановость, комплексность и дифференциация, научность, реальность и конкретность.

Охарактеризованы формы, виды и направления административно-правового противодействия правонарушениям, совершаемым иностранцами в Украине. Установлено, что формы, виды и направления административно-правового противодействия правонарушениям, совершаемым иностранцами в Украине, определяются в соответствии с законодательством Украины.

Рассмотрены административно-правовые меры противодействия правонарушениям, совершаемым иностранцами в Украине, показана их зависимость от состояния и динамики правонарушений, совершаемым иностранцами, и установлено организационное обеспечение административно-правового противодействия правонарушениям, совершаемым иностранцами в Украине.

Сформулированы конкретные предложения по совершенствованию административно-правового противодействия правонарушением, совершаемым иностранцами в Украине.

Ключевые слова: административно-правовые меры, иностранцы, направления, правовое обеспечение, правонарушения, противодействие, субъекты, формы.

Dissertation for candidate of law degree by specialty 12.00.07 - Administrative Law and Process; Financial Law; Information Law. -International University of Business and Law, Kherson, Ukraine, 2013.

Dissertation is devoted the analysis of methodological principles and system of administrative-legal counteraction offences which are accomplished foreigners in Ukraine, in particular, concept and features of administrative-legal status of foreigners in Ukraine, modern state of offences after their participation, concept and structure of counteraction these offences, legal providing of counteraction, to them. The administrative-legal mechanism of counteraction offences which are accomplished foreigners in Ukraine is considered, in particular outlined its purpose, task and principles, the system of its subjects and problems of their co-operation is found out, forms, kinds and directions of administrative-legal counteraction offences which are accomplished foreigners in Ukraine, and also administrative-legal measures and orgware of such counteraction, are described. Concrete suggestions are formulated in relation to the improvement of administrative-legal counteraction offences which are accomplished foreigners in Ukraine.

Keywords: administrative-legal measures, foreigners, directions, legal providing, offence, counteraction, subjects, forms.

Размещено на Allbest.ru

...