Размещено на http://www.allbest.ru/

ЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В. М. КОРЕЦЬКОГО

УДК 347.73

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

організаційно-правові засади регулювання відносин неплатоспроможності банків в Україні

Спеціальність 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Собчук Юлія Геннадіївна

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України.

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор

ЧЕРНАДЧУК Віктор Дмитрович,

Державний вищий навчальний заклад «Українська академія банківської справи Національного банку України», завідувач кафедри цивільно-правових дисциплін та банківського права.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

ЛАТКОВСЬКА Тамара Анатоліївна,

Національний університет «Одеська юридична академія», професор кафедри адміністративного і фінансового права;

кандидат юридичних наук

КРОТЮК Володимир Леонідович,

Публічне акціонерне товариство

«Комерційний банк “НАДРА”»

радник Голови Правління

Захист відбудеться «____» __________________2014 року о _______год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.03 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук в Інституті держави і права ім. В. М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розісланий «____» ________________ 2014 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Т. І. Тарахонич

Собчук Ю. Г. Організаційно-правові засади регулювання відносин неплатоспроможності банків в Україні. - На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Київ, 2014.

У дисертації здійснено комплексне дослідження теоретичних та прикладних аспектів організаційно-правових засад регулювання відносин неплатоспроможності банків в Україні. Зокрема, розкрито зміст основних понять, науково обґрунтовано і визначено фінансово-правовий характер відносин неплатоспроможності банків, виявлено їх особливості та запропонована авторська класифікація.

Особливу увагу приділено дослідженню правової природи відносин неплатоспроможності банків та аналізу їх суб'єктного складу, дослідженню особливостей правового статусу суб'єктів правовідносин.

У дисертаційному дослідженні розкрито особливості правового регулювання та проблеми застосування окремих способів виведення неплатоспроможного банку з ринку, сформульовано та обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України, яке регулює відносини неплатоспроможності банків.

Ключові слова: банк, виведення неплатоспроможного банку з ринку, ліквідація банку, неплатоспроможний банк, правовідносини неплатоспроможності банків, проблемний банк, тимчасова адміністрація банку, уповноважена особа Фонду.

Собчук Ю. Г. Организационно-правовые основы регулирования отношений неплатежеспособности банков в Украине. - На правах рукописи.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Институт государства и права им. В. М. Корецкого НАН Украины, Киев, 2014.

В диссертации осуществлено комплексное исследование теоретических и прикладных аспектов организационно-правовых основ регулирования отношений неплатежеспособности банков в Украине. В частности, раскрыто содержание основных понятий, научно обоснован и определен финансово-правовой характер отношений неплатежеспособности банков, выявлены их особенности и предложена авторская классификация. Отношения неплатежеспособности банков характеризуются как отношения, возникающие между Национальным банком Украины, Фондом гарантирования вкладов физических лиц и неплатежеспособным банком по поводу вывода такого банка с рынка путем восстановления его платежеспособности или ликвидации с применением установленных законодательством способов.

Выявлены особенности правового статуса субъектов правоотношений неплатежеспособности. В диссертации проанализированы позитивные и негативные последствия передачи функции банковского регулирования и надзора Фонда гарантирования вкладов физических лиц, зарубежный опыт реализации этой функции в отношениях неплатежеспособности банков и предоставлены предложения, которые будут способствовать повышению эффективности реализации указанной функции. Значительное внимание уделено исследованию таких категорий банков, как проблемный, неплатежеспособный, переходный и принимающий банки, что позволило предложить авторское определение понятий этих категорий и выявить особенности их правового статуса.

Особое место в диссертации занимает исследование актуальных проблем правового регулирования процедуры временной администрации. Обосновано, что правовой режим временной администрации предусматривает особый порядок осуществления временного управления банком с использованием комплекса правовых средств, которые характеризуют особое сочетание взаимодействующих разрешений, запретов и позитивных обязательств, которые создают особую направленность правового регулирования отношений, желаемое состояние деятельности банка, обеспечивают или не обеспечивают удовлетворение интересов субъектов банковского права. Проанализировано современное состояние правового регулирования процедур временной администрации и даны предложения относительно разработки и принятия Фондом гарантирования вкладов физических лиц нормативно-правовых актов, которые бы устанавливали требования к деятельности переходного банка, определяли порядок проведения конкурса и продажи переходного банка, требования к инвестору, порядок заключения с инвестором договора купли-продажи акций переходного банка.

В диссертационном исследовании раскрыты особенности правового регулирования процедуры ликвидации неплатежеспособного банка. Особое место в диссертации занимает анализ правового обеспечения таких стадий ликвидационной процедуры, как формирование реестра акцептованных требований кредиторов, формирования ликвидационной массы и удовлетворения требований кредиторов. Значительное внимание уделено совершенствованию понятийно-категориального аппарата, предложено авторское определение понятий и уточнены отдельные определения, в частности понятия «ликвидация банка», «ликвидационная масса банка», «ликвидационная процедура», «неплатежеспособность банка», «реестр акцептованных требований кредиторов», «план финансового оздоровления», «переходный банк», «проблемный банк», «неплатежеспособный банк».

Проведенный критический анализ действующего законодательства, нормативно-правовых актов Фонда гарантирования вкладов физических лиц позволил выявить ряд проблем и предложить пути их решения. Анализ правоприменительной практики позволил сформулировать ряд предложений по совершенствованию этой практики.

Ключевые слова: банк, вывод неплатежеспособного банка с рынка, ликвидация банка, неплатежеспособный банк, правоотношения неплатежеспособности банков, проблемный банк, временная администрация банка, уполномоченное лицо Фонда.

Sobchuk Yu. G. Organizational and Legal Bases of Regulating the Relations of Bank Insolvency in Ukraine. - On the right of the manuscript.

Thesis for a Candidate Degree in Law: speciality 12.00.07 - Administrative Law and Procedure; Financial Law; Informational Law. - V. M. Koretskiy Institute of State and Law of NAS of Ukraine, Kyiv, 2014.

The thesis is a complex investigation of theoretical and applied aspects concerning organizational and legal bases of regulating the relations of bank insolvency in Ukraine. In particular, the meaning of the basic notions is revealed, financial and legal character of bank insolvency relations is substantiated and defined, their peculiarities are found out and the author's classification is suggested.

Special attention is paid to the research into the legal nature of relations of bank insolvency and to the analysis of their subject composition, the investigation into peculiarities of the legal status of subjects of law.

The thesis unfolds the features of legal regulation and the problems of applying some ways to remove an insolvent bank from the market, formulates and proves the proposals concerning the improvement of the present legislation of Ukraine that regulates the relations of bank insolvency.

Key words: bank, removal of the insolvent bank from the market, bank liquidation, insolvent bank, legal relations of bank insolvency, problem bank, provisional bank administration, representative of the Fund.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Серед завдань соціально-економічного розвитку України особливого значення набуває вдосконалення правового регулювання банківських відносин. Це зумовлено тим, що ці відносини забезпечують оптимальне функціонування фінансової, а в більш широкому розумінні - економічної системи держави. Розвиток банківської системи впливає на формування та розвиток ринкових відносин і тісно пов'язаний із рухом фінансових ресурсів, без яких неможливе функціонування ринкового господарства. Однак існує низка причин, які впливають на фінансовий стан банку. До них належать, зокрема, недотримання банками вимог законодавства та економічних нормативів; стан банківського законодавства; конфлікти інтересів, пов'язані з власністю; недостатність диверсифікації кредитного та інвестиційного портфелів тощо. Саме ці та низка інших чинників впливають на платоспроможність банків, а їх поєднання спричиняє стан їх неплатоспроможності, що призводить до трансформації регулятивних банківських відносин у відносини неплатоспроможності. Тому в сучасних умовах актуального значення у вирішенні проблем удосконалення правового регулювання відносин неплатоспроможності банків набуває вироблення єдиної концепції реформування законодавства про неплатоспроможність банків, яка б передбачала пошук основних напрямів його вдосконалення з чітким уявленням про мету такого вдосконалення та системні наслідки відповідних трансформацій.

Істотні зміни, що відбулися у правовому регулюванні відносин неплатоспроможності банків у зв'язку із прийняттям Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та передачею частини повноважень від Національного банку України до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у сфері реалізації функції банківського регулювання та нагляду в цьому сегменті банківських відносин, а також сучасна практика виведення неплатоспроможного банку з ринку, виявили низку актуальних теоретичних та практичних питань, які потребують свого вирішення.

Теоретичну базу дисертаційного дослідження становлять наукові праці відомих теоретиків права, зокрема: С. С. Алексєєва, С. М. Братуся, А. Б. Вєнгерова, А. П. Дудіна, С. Ф. Кечек'яна, О. О. Красавчикова, О. Е. Лейста, Р. З. Лівшиц, М. С. Малеїна, М. І. Матузова, В. М. Протасова, Ю. К. Толстого, Р. Й. Халфіної, В. М. Хропанюка, Л. С. Явича та інших; праці українських науковців у галузі фінансового та банківського права, зокрема: Л. К. Воронової, Д. О. Гетьманцева, В. Л. Кротюка, М. П. Кучерявенка, Т. А. Латковської, В. П. Нагребельного, А. А. Нечай, О. П. Орлюк, П. С. Пацурківського, Н. Ю. Пришви, Л. А. Савченко, А. О. Селіванова, В. Д. Чернадчука та інших, а також російських учених: О. М. Горбунової, О. Ю. Грачової, С. В. Запольського, М. В. Карасьової, Ю. О. Крохіної, Н. А. Саттарової, Г. А. Тосуняна, Е. Д. Соколової, Н. І. Хімічевої та інших. Окремі положення дисертаційного дослідження спираються на праці відомих учених - представників науки адміністративного та конституційного права: В. Б. Авер'янова, О. Ф. Андрійко, Є. Б. Кубка, О. О. Кутафіна, В. Ф. Опришка, В. Ф. Погорілка, В. Ф. Сіренка, В. Д. Сорокіна, Ю. М. Старилова, Ю. О. Тихомирова, Ю. М. Тодики, О. І. Харитонової, В. В. Цвєткова, В. М. Шаповала, Ю. С. Шемшученка, О. І. Ющика та інших.

Нормативно-правову основу дисертаційної праці становлять акти конституційного, адміністративного, фінансового та банківського законодавства України, законодавство зарубіжних країн, а також інші нормативно-правові акти, що регулюють банківські відносини.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилось як складова частина тематики досліджень відділу проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, а саме: «Розвиток демократичних засад державного управління в Україні: проблеми адміністративно-правового забезпечення» (номер державної реєстрації 0106U008728) та «Система органів виконавчої влади в Україні: адміністративно-правові проблеми удосконалення організації та діяльності» (номер державної реєстрації 0104U007588).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є дослідження теоретико-методологічних і практичних проблем правового регулювання відносин неплатоспроможності банків; розроблення науково-теоретичних висновків та практичних рекомендацій щодо вдосконалення законодавства, яке регулює відносини в цій сфері.

проаналізувати правові засади застосування ліквідаційних способів виведення неплатоспроможного банку з ринку;

вивчити зарубіжний досвід у сфері правового регулювання відносин неплатоспроможності та з'ясувати доцільність його застосування для вдосконалення вітчизняного законодавства у цій сфері;

сформулювати пропозиції та рекомендації щодо удосконалення законодавства про неплатоспроможність банків, нормативно-правових актів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та практики їх застосування.

Об'єктом дослідження є сукупність суспільних відносин, що виникають у сфері банківської діяльності та організації банківської системи.

Предметом дослідження є організаційно-правові засади регулювання відносин неплатоспроможності банків в Україні.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність філософсько-світоглядних, загальнонаукових принципів і підходів та спеціально наукових методів пізнання правових явищ. Дисертаційне дослідження здійснювалося, виходячи з принципів всебічності, об'єктивності, конкретності, історизму, обґрунтованості, комплексності, що сприяло отриманню достовірних результатів. Комплексний підхід дозволив визначити напрями удосконалення правового регулювання відносин неплатоспроможності банків (підрозділи 3.1, 3.2). Системний підхід як методологічна основа дисертаційного дослідження дав можливість розглянути фінансово-правове явище, яке визначається за його змістом, структурою, функціями, розкрити його внутрішньосистемні зв'язки та особливості (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 2.2, 2.3).

З метою отримання достовірних наукових результатів дослідження взято за основу філософсько-світоглядні методи, що забезпечило єдність філософського та правового аналізу правовідносин. Орієнтація на діалектичний метод дозволила простежити розвиток правового регулювання відносин неплатоспроможності (підрозділи 1.2, 3.1, 3.2).

Історико-правовий метод використовувався при вивченні наукових поглядів і думок на окремі аспекти правового регулювання відносин неплатоспроможності банків (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1). Формально-логічний метод застосовано для визначення основних понять та термінів, правових засад вирішення колізій правового регулювання відносин неплатоспроможності банків (підрозділи 1.1, 3.1, 3.2). Структурно-функціональний метод взято до уваги в частині аналізу функціонального зв'язку між суб'єктами правовідносин неплатоспроможності банків (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3). Порівняльно-правовий метод застосовувався при аналізі законодавства інших країн та вивченні зарубіжного досвіду правового регулювання відносин неплатоспроможності банків, а також при порівнянні елементів механізму правового регулювання в галузях вітчизняного права (підрозділи 2.3, 3.1, 3.2). У дослідженні використовувалися методи моделювання та прогнозування, завдяки яким здійснено пошук оптимальної моделі правового регулювання відносин неплатоспроможності (підрозділи 3.1, 3.2).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним з перших комплексних фінансово-правових досліджень організаційно-правових засад регулювання відносин неплатоспроможності банків в Україні, на основі якого обґрунтовано нові наукові положення і розроблено пропозиції щодо вдосконалення відповідного законодавства України. Наукова новизна результатів дослідження полягає в наступному:

уперше:

науково обґрунтовано і визначено фінансово-правовий характер і особливості відносин неплатоспроможності банків, які виникають між Національним банком України, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та неплатоспроможним банком з приводу виведення такого банку з ринку шляхом відновлення його платоспроможності або ліквідації із застосуванням встановлених законодавством способів;

запропонована авторська класифікація відносин неплатоспроможності банків, яка базується на використанні найбільш значущих критеріїв, а саме за метою та особливостями об'єкта;

доведено, що перехідний банк - це тимчасовий неплатоспроможний банк, який створений з метою відновлення його платоспроможності шляхом продажу кваліфікованому інвестору, якого, за результатами розгляду поданих документів, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб визнав таким, що відповідає встановленим критеріям для виведення неплатоспроможного банку з ринку в обраний спосіб продажу шляхом відчуження всіх або частини активів і зобов'язань, для здійснення заходів з приведення діяльності банку у відповідність до вимог чинного законодавства або здійснення приєднання (злиття) банку до існуючого платоспроможного банку;

здійснено семантичне порівняння термінів «ліквідаційна процедура» та «процедура ліквідації» стосовно неплатоспроможного банку;

удосконалено:

понятійно-категоріальний апарат, а саме: запропоновано уточнені визначення понять «ліквідація банку», «ліквідаційна процедура», «неплатоспроможність банку», «реєстр акцептованих вимог кредиторів», «план фінансового оздоровлення»; «проблемний банк», «неплатоспроможний банк» та інші;

підходи до визначення принципів правового регулювання окремих процедур та стадій виведення неплатоспроможного банку з ринку;

сформульовано низку пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства про неплатоспроможність банків, зокрема щодо внесення змін до статей 2 і 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та нормативно-правових актів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

набули подальшого розвитку положення щодо:

критеріїв визнання банку неплатоспроможним, до яких віднесено неспроможність та невідповідність;

критеріїв вибору способу реалізації майна банку, що ліквідується;

розмежування повноважень Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з метою реалізації функції банківського регулювання та нагляду у сфері банківських відносин неплатоспроможності;

правового режиму тимчасової адміністрації, що запроваджується Національним банком України та здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб з метою виведення неплатоспроможного банку з ринку, як особливого порядку діяльності неплатоспроможного банку.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації наукові положення, висновки й пропозиції можуть бути використані:

у науково-дослідній сфері - для подальших наукових досліджень актуальних проблем правового регулювання відносин неплатоспроможності банків;

у правотворчій діяльності - для подальшого вдосконалення банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

у правозастосовчій діяльності - теоретичні положення, висновки та рекомендації можуть бути застосовані Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженою особою Фонду та банками під час здійснення заходів щодо відновлення платоспроможності банку, його виведення з ринку або примусової ліквідації банку (Акт впровадження від 07 листопада 2013 р. № 12-6463/13);

у навчальному процесі - при викладанні навчальних дисциплін «Банківське право», «Правове регулювання неплатоспроможності банків», «Фінансове право» (Акт впровадження від 31 жовтня 2013 р. № 50-009/3133), при написанні монографій, підручників, навчальних посібників, практикумів, довідкової та методичної літератури.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертаційної роботи оприлюднені та обговорювалися на науково-практичних конференціях, круглих столах, семінарах, зокрема: ХІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України» (м. Суми, 28-29 листопада 2010 р.; тези опубліковано); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми регулювання фінансово-кредитних відносин» (м. Суми, 10-11 червня 2011 р.; тези опубліковано); VI Міжнародній науково-практичній конференції «Адміністративне право України: стан і перспективи розвитку» (м. Київ, 23-24 вересня 2011 р.; тези опубліковано); ХІV Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України» (м. Суми, 27-28 листопада 2011 р.; тези опубліковано); Міжнародній науково-практичній конференції «Принципи фінансового права» (м. Харків, 19-20 квітня 2012 р.; тези опубліковано); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми публічного та приватного права» (м. Запоріжжя, 03 жовтня 2012 р.; тези опубліковано); Круглому столі «Актуальні проблеми сучасного адміністративного права» (м. Запоріжжя, 22 березня 2013 р.; тези опубліковано).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження викладені в розділі колективної монографії, в 5 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях з юридичних наук, в 1 науковій статті в зарубіжному фаховому виданні з юридичних наук, в 1 статті в інших юридичних виданнях, 6 тезах доповідей та повідомлень на науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг дисертації обумовлені метою і завданнями дисертаційного дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які містять сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (220 найменувань) та додатків. Загальний обсяг дисертації - 211 сторінок, з них основного тексту -183 сторінки, додатки - на 3 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, вказано на зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами; окреслено мету і задачі дисертаційного дослідження, визначено об'єкт і предмет; методи дослідження; сформульовано основні теоретичні, практичні результати дослідження, наукову новизну та особистий внесок здобувача в розробку цієї проблеми; наведено відомості про апробацію та опублікування результатів дослідження, його структуру та обсяг.

Розділ 1 «Загальнотеоретичні положення неплатоспроможності банків» складається із двох підрозділів, у яких досліджується поняття неплатоспроможності банків та особливості відносин неплатоспроможності банків, а також аналізуються історико-правові аспекти виникнення та розвитку фінансово-правового інституту неплатоспроможності банків.

У підрозділі 1.1 «Поняття неплатоспроможності банків:ґенеза і сучасність» дослідження сучасних проблем правового регулювання відносин неплатоспроможності банків починається із аналізу понятійно-категоріального апарату. Ґрунтовний аналіз наукових поглядів щодо розуміння поняття неплатоспроможності банків та суміжних із ним понять дозволив здійснити розмежування понять «неплатоспроможність» та «банкрутство».

Проведений аналіз банківського законодавства дав підстави вважати нормативними критеріями неплатоспроможності банків такі: неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше, ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним; зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України; невиконання банком протягом 10 робочих днів поспіль 10 і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами.

На основі вивчення та узагальнення відповідних наукових джерел, чинного законодавства та практики його застосування запропоновано авторське визначення поняття неплатоспроможності банків, яке враховує такі ознаки неплатоспроможності банків, як неспроможність та невідповідність. Під неспроможністю пропонується розуміти нездатність (неможливість) банку своєчасно та в повному обсязі виконати законні вимоги кредиторів через відсутність коштів. Під невідповідністю пропонується розуміти зменшення розміру регулятивного капіталу банку або економічних нормативів порівняно із встановленими банківським законодавством або нормативно-правовими актами Національного банку України, наслідком чого може бути загроза платоспроможності банку.

У підрозділі 1.2 «Відносини неплатоспроможності банків: поняття, особливості та проблеми класифікації» досліджено місце інституту неплатоспроможності банків у системі фінансового і банківського права, його галузевої належності, а також запропоновано авторське визначення поняття відносин неплатоспроможності банків, запропонована їх класифікація та виявлені особливості цих відносин. Обґрунтовано доведено, що відносини, які виникають з приводу віднесення банку до категорії проблемного та здійснення комплексу заходів щодо приведення його діяльності у відповідність до законодавства, фінансового оздоровлення або виконання програми капіталізації банку, не можна вважати відносинами неплатоспроможності банків.

У роботі аналізуються існуючі погляди на класифікацію відносин неплатоспроможності банків і запропонована їх авторська класифікація. За метою ці відносини поділяються на відносини тимчасової адміністрації та ліквідаційні відносини (перший рівень). За об'єктом цих відносин пропонується виділяти майнові та немайнові відносини неплатоспроможності банків (другий рівень). За особливостями об'єкта майнові відносини неплатоспроможності банків поділяються на власне майнові та забезпечувальні, а немайнові - на управлінські, організаційні та контрольні відносини. Такий підхід дозволив запропонувати визначення відносин неплатоспроможності банків як відносин, що виникають між Національним банком України, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та неплатоспроможним банком з приводу виведення такого банку з ринку шляхом відновлення його платоспроможності або ліквідації із застосуванням встановлених законодавством способів. Відносини тимчасової адміністрації - це відносини, що виникають між Національним банком України, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та неплатоспроможним банком з приводу його виведення з ринку шляхом відновлення його платоспроможності із застосуванням встановлених законодавством способів. Під ліквідаційними відносинами запропоновано розуміти відносини, що виникають у межах процедури примусової ліквідації банку внаслідок визнання його неплатоспроможним.

Розділ 2 «Особливості суб'єктного складу відносин неплатоспроможності банків» складається з трьох підрозділів, у яких досліджується коло суб'єктів цих відносин та особливості їх правового статусу.

У підрозділі 2.1 «Правове забезпечення реалізації функції банківського регулювання та нагляду Національним банком України у відносинах неплатоспроможності банків» порівняльний аналіз законодавчих визначень понять банківського регулювання та банківського нагляду дозволив зробити висновок про те, що вони, хоча різні за змістом, поєднуються уповноваженим суб'єктом (Національний банк України) та метою, але відрізняються різними способами її досягнення. Мета банківського регулювання досягається шляхом видання Національним банком України нормативно-правових актів, що регламентують види і способи здійснення банківської діяльності. Мета банківського нагляду досягається шляхом постійного та безперервного проведення перевірок банків на предмет дотримання ними вимог банківського законодавства та нормативно-правових актів Національного банку України, економічних нормативів, резервування та інших вимог щодо здійснення банківської діяльності, які є результатом банківського регулювання.

Однією із функцій Національного банку України є функція банківського регулювання і нагляду. Певні зміни в системі банківського регулювання і нагляду відбулися із прийняттям Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», внаслідок чого відбулася «передача» частини функції банківського регулювання та нагляду стосовно неплатоспроможного банку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і відповідно частина повноважень щодо реалізації цієї функції. У дисертації проаналізовано позитивні та негативні, на думку дисертанта, наслідки такого передання, зарубіжний досвід реалізації функції банківського регулювання і нагляду у відносинах неплатоспроможності банків та надані пропозиції, які сприятимуть підвищенню ефективності реалізації цієї функції.

Сутність банківського нагляду полягає у співставленні або порівнянні показників банківської діяльності із встановленими показниками, тобто накладенні предмета нагляду на об'єкт і подальшому встановленні співвідносності та виявленні відхилень. У випадку встановлення співвідносності маємо регулятивні банківські правовідносини, а в разі з'ясування відхилень - деліктні. Аналіз виявлених порушень дозволив зробити висновок про наявність підстав для застосування заходів впливу Національним банком України, в тому числі - віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного, а також відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. У цьому випадку деліктні банківські правовідносини трансформуються у правовідносини неплатоспроможності банків у їх видах: правовідносини тимчасової адміністрації або правовідносини ліквідації неплатоспроможного банку (ліквідаційні правовідносини).

У підрозділі 2.2 «Правовий статус Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у відносинах неплатоспроможності банків» досліджено особливості правового статусу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у цих відносинах. Встановлено, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб реалізує функції, серед яких виокремлено та охарактеризовано основну (гарантійну) та похідні (фондоутворюючу, регулятивну, контрольну, інвестиційну, прогностичну, облікову, відновлювальну, ліквідаційну) функції. Виявлено особливості правового статусу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у відносинах неплатоспроможності банків.

У контексті досліджуваних проблем у роботі зазначено, що у правовідносинах неплатоспроможності банків Фонд гарантування вкладів фізичних осіб може виступати як безпосередній або опосередкований суб'єкт цих правовідносин. Якщо Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є опосередкованим суб'єктом, то безпосереднім суб'єктом (учасником) правовідносин завжди буде уповноважена особа Фонду (працівник Фонду), яка діє від імені Фонду в межах своїх повноважень, виконуючи дії із забезпечення виведення неплатоспроможного банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку або його ліквідації.

Ґрунтовний аналіз вимог, які пред'являються до уповноваженої особи Фонду засвідчив, що конфлікт інтересів полягає в наявності в особи, яка призначається Фондом для здійснення тимчасової адміністрації, особистих або опосередкованих через родичів ділових інтересів у відповідному банку, що має наслідком досягнення правового компромісу. Правовий компроміс у відносинах неплатоспроможності банків - це опосередкований правовими формами засіб упорядкування конфлікту інтересів при вирішенні питання про призначенні уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку з метою непризначення або відсторонення цієї особи. Результатом досягнення такого правового компромісу є прийняття відповідного рішення виконавчою дирекцією Фонду.

У підрозділі 2.3 «Особливості правового статусу банків у відносинах неплатоспроможності банків» проаналізовані законодавчі визначення понять категорій банків та особливості правового статусу банку залежно від належності до певної категорії.

Проведений аналіз законодавства України та зарубіжних країн засвідчив, що віднесення банку до категорії проблемних є, з одного боку, заходом впливу за порушення банківського законодавства, а з іншого певним превентивним заходом щодо приведення його діяльності у відповідність до банківського законодавства, і дозволив запропонувати авторське визначення поняття проблемного банку. Значну увагу приділено дослідженню таких категорій банків, як неплатоспроможний, перехідний та приймаючий банки, що дозволило запропонувати авторські визначення цих категорій та виявити особливості їх правового статусу.

Обґрунтовано необхідність розмежувати банк - суб'єкт неплатоспроможності та банк - суб'єкт правовідносин неплатоспроможності. Банком - суб'єктом неплатоспроможності є банк, діяльність якого має відхилення від встановленої нормами банківського права моделі банківської діяльності, наслідком чого є загроза платоспроможності, що створює передумови виникнення його неплатоспроможності і вжиття заходів щодо виведення цього банку з ринку (неплатоспроможний банк, перехідний банк). Банк - суб'єкт правовідносин неплатоспроможності - це банк, який є реальним учасником цих правовідносин, реалізуючи надані йому суб'єктивні права та обов'язки у правовідносинах неплатоспроможності.

Розділ 3 «Правове регулювання виведення неплатоспроможного банку з ринку» складається з двох підрозділів, присвячених правовим засадам виведення неплатоспроможного банку з ринку шляхом здійснення процедури тимчасової адміністрації банку або ліквідації неплатоспроможного банку.

У підрозділі 3.1 «Правовий режим тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку» наголошується на тому, що процедура тимчасової адміністрації банку зазнала суттєвих змін у зв'язку із прийняттям Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Ураховуючи різноманіття підходів щодо розуміння одного й того ж правового явища, яке є одним із способів виведення неплатоспроможного банку з ринку, з метою надання сучасного уточненого визначення поняття тимчасової адміністрації як процесуальної категорії виявлено та досліджено її ознаки (спеціальний правовий режим, строковість, здійснення комплексу заходів, зумовленість мети).

Призначення уповноваженої особи Фонду є юридичним фактом настання певних наслідків у вигляді обмежень. Насамперед уповноважена особа Фонду набуває усіх повноважень органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Вивчення наслідків запровадження процедури тимчасової адміністрації в Україні та зарубіжних країнах дозволило запропонувати для застосування позитивний досвід, зокрема, передбачити можливість делегування уповноваженою особою Фонду органам банку окремих повноважень чи надання окремих доручень.

Уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів банку, запобігання втрати майна чи збитків банку, а також збереження документації банку. З цією метою проводиться низка заходів з перевірки договорів (правочинів), укладених банком протягом одного року до запровадження тимчасової адміністрації з метою виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку, які відповідають одному з критеріїв, встановлених ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», і, відповідно, вважаються нікчемними. Проведений аналіз переліку таких договорів виявив низку проблемних питань, а стосовно вирішення окремих з них висловлено власне бачення.

Проаналізовано сучасний стан правового регулювання процедур тимчасової адміністрації та надано пропозиції щодо розроблення та прийняття Фондом гарантування вкладів фізичних осіб нормативно-правових актів, які б встановлювали вимоги до діяльності перехідного банку, визначали порядок проведення конкурсу та продажу перехідного банку, вимоги до інвестора, порядок укладення з інвестором договору купівлі-продажу акцій перехідного банку.

У підрозділі 3.2 «Ліквідаційні способи виведення неплатоспроможного банку з ринку» розглядається процедура примусової ліквідації банку внаслідок визнання його неплатоспроможним як один із способів виведення неплатоспроможного банку з ринку. Ґрунтовний аналіз наукових поглядів, чинного законодавства та практики його застосування дозволили виділити ознаки та запропонувати визначення поняття ліквідації неплатоспроможного банку як процедури, що застосовується до неплатоспроможного або перехідного банку Національним банком України за пропозицією (ініціативою) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за наявності законодавчо визначених підстав, яка спрямована на виведення банку з ринку та задоволення вимог вкладників та інших кредиторів цього банку шляхом продажу майна банку, що входить до ліквідаційної маси, припиненням юридичної особи шляхом внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і безпосередньо здійснюється уповноваженою особою Фонду.

Здійснено семантичне порівняння змісту термінів «ліквідаційна процедура» та «процедура ліквідації» стосовно неплатоспроможного банку. Доведено, що ліквідаційна процедура здійснюється в межах внутрішнього середовища банку і охоплює процеси, які відбуваються всередині неплатоспроможного банку з метою його припинення як юридичної особи. Натомість процедура ліквідації неплатоспроможного банку охоплює, крім ліквідаційної процедури, ще й зовнішнє середовище, тобто всю сукупність дій уповноважених суб'єктів з метою припинення банку як юридичної особи, зокрема внесення пропозиції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Національному банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку, прийняття рішення Національним банком України про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку тощо.

Значну увагу приділено дослідженню та удосконаленню правового регулювання стадій ліквідації неплатоспроможного банку, які виділено у дисертаційній роботі. Перша стадія - введення ліквідаційної процедури, що передбачає здійснення комплексу (сукупності) дій щодо юридичного оформлення цієї процедури та її початку. Другою стадією процедури ліквідації банку визначено виявлення та встановлення вимог кредиторів (формування реєстру акцептованих вимог кредиторів). Третя стадія полягає у формуванні ліквідаційної маси, яку визначено як усі види майнових активів (майно та майнові права) банку, що належать йому на праві власності на день відкриття ліквідаційної процедури та виявлених у ході ліквідації за винятком тих, що не підлягають включенню відповідно до законодавства. Четверта стадія - реалізація майна. П'ята стадія - задоволення вимог кредиторів. Шоста стадія - завершення ліквідації банку.

Дисертант акцентує увагу на меті законодавчого встановлення черговості задоволення вимог кредиторів банку (зменшення конфлікту інтересів кредиторів банку) і робить висновок, що встановлений порядок задоволення вимог кредиторів до банку базується на принципах пріоритету та безперервності оплати ліквідаційних витрат; пріоритету задоволення вимог заставних та привілейованих кредиторів; послідовності та пропорційності задоволення вимог кредиторів; субсидіарного задоволення вимог; виключення відмовної вимоги кредитора; виключення переведення вимоги кредитора; принцип умовного задоволення вимог кредиторів банку.

Проведений критичний аналіз чинного законодавства, нормативно-правових актів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб дозволив виявити інші проблеми та запропонувати шляхи їх вирішення. Аналіз правозастосовчої практики дозволив сформулювати низку пропозицій щодо удосконалення цієї практики.

Висновки

У Висновках сформульовано найбільш суттєві результати і положення дисертаційного дослідження, наведені теоретичні узагальнення та нові підходи до вирішення наукового завдання щодо організаційно-правових засад регулювання відносин неплатоспроможності банків в Україні. До найбільш важливих з них можна віднести:

1. Неплатоспроможність банку - це нездатність (неможливість) банку своєчасно та в повному обсязі виконати законні вимоги кредиторів через відсутність коштів, зменшення розміру регулятивного капіталу банку або економічних нормативів порівняно із встановленими банківським законодавством та нормативно-правовими актами Національного банку України, наслідком чого може бути загроза платоспроможності банку.

2. Запропонована авторська класифікація відносин неплатоспроможності банків. На першому рівні такої класифікації пропонується за метою виокремлювати відносини тимчасової адміністрації та ліквідаційні відносини. На другому рівні за об'єктом цих відносин пропонується виділяти майнові та немайнові відносини неплатоспроможності банків. На третьому рівні за особливостями об'єкта майнові відносини неплатоспроможності банків поділяються на власне майнові та забезпечувальні відносини неплатоспроможності банків. Серед немайнових відносин неплатоспроможності виділено управлінські, організаційні та контрольні відносини.

3. Розвиток відносини неплатоспроможності банків передбачає послідовну зміну відносин введення тимчасової адміністрації або ліквідації, відносин здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації та відносин завершення тимчасової адміністрації або ліквідації банку. Причому, якщо відносини введення та завершення за правовою природою є виключно публічними, то відносини здійснення тимчасової адміністрації або ліквідації банку є переважно публічними, які перетинаються із приватними (цивільними, господарськими), які в свою чергу мають елементи публічності.

4. Сутність банківського нагляду полягає у співставленні або порівнянні показників банківської діяльності із встановленими законодавством та нормативно-правовими актами Національного банку України показниками, тобто накладенні предмета нагляду на об'єкт і подальшому встановленні співвідносності та виявленні відхилень. У випадку з'ясування співвідносності маємо регулятивні банківські правовідносини, а при встановленні відхилень - деліктні банківські правовідносини. Аналіз виявлених порушень дає можливість зробити висновок про наявність підстав для застосування заходів впливу Національним банком України, у тому числі - віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного, а також відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. У цьому випадку деліктні банківські правовідносини трансформуються у правовідносини неплатоспроможності банків у їх видах: правовідносини тимчасової адміністрації або правовідносини ліквідації неплатоспроможного банку.

5. У зв'язку із прийняттям Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відбулася передача функцій по роботі з неплатоспроможними банками Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у тому числі частково функції банківського регулювання та банківського нагляду. У дисертації критично проаналізовано наслідки такого передання, виявлено позитивні та негативні сторони. Виправданою була б поступова передача функції банківського регулювання та нагляду до відповідного органу (Фонду), про що свідчить досвід більшості європейських країн, де виробилася схема єдиного регулятора фінансових ринків, що здійснює нагляд за банківським та за небанківським сектором, а центральний банк в основному відповідає за грошово-кредитну політику.

6. Фонд гарантування вкладів реалізує функції, серед яких виокремлено основну (гарантійна) та похідні (фондоутворююча, регулятивна, контрольна, інвестиційна, прогностична, облікова, відновлювальна, ліквідаційна) функції. Гарантійна функція (функція відшкодування вкладів) полягає у здійсненні заходів щодо організації та виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку. Відновлювальна функція полягає у здійсненні процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації способами, визначеними законодавством. Зміст ліквідаційної функції полягає у здійсненні процедури ліквідації банку внаслідок його визнання неплатоспроможним. Реалізація функцій відбувається внаслідок виконання повноважень Фонду, які виступають як повноваження адміністративної ради та виконавчої дирекції Фонду у відносинах гарантування вкладів фізичних осіб та уповноваженої особи Фонду у відносинах неплатоспроможності.

7. Запропоновано авторські визначення категорій банків у відносинах неплатоспроможності. Проблемний банк - це банк, реальна діяльність якого має відхилення від встановленої нормами банківського права моделі банківської діяльності, що створює передумови виникнення в майбутньому його неплатоспроможності. Неплатоспроможний банк - це банк, який неспроможний своєчасно та в повному обсязі виконати законні вимоги кредиторів через відсутність коштів або зменшення розміру капіталу банку до суми, що становить менше однієї третини мінімального розміру регулятивного капіталу банку. Приймаючий банк - це платоспроможний банк, який у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку приймає від неплатоспроможного банку активи і зобов'язання, набуває усіх прав та обов'язків перехідного банку перед відповідними кредиторами (вкладниками) неплатоспроможного банку, а також прав кредитора щодо боржників, вимоги до яких передані відповідно до договору про відступлення права вимоги разом із правами за договорами забезпечення таких вимог.

8. Проведений аналіз категорій банків дозволяє зробити висновок про доцільність розмежування таких категорій: банк - суб'єкт неплатоспроможності та банк - суб'єкт правовідносин неплатоспроможності. Банком - суб'єктом неплатоспроможності є банк, діяльність якого має відхилення від встановленої нормами банківського права моделі банківської діяльності, наслідком чого є загроза платоспроможності, що створює передумови виникнення його неплатоспроможності і вжиття заходів щодо виведення цього банку з ринку (неплатоспроможний банк, перехідний банк). Банк - суб'єкт правовідносин неплатоспроможності - це банк, який є реальним учасником цих правовідносин, реалізуючи надані йому суб'єктивні права та обов'язки у правовідносинах неплатоспроможності.

9. Розглянуто питання розмежування повноважень Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Встановлено, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб отримує повне та виняткове право управляти неплатоспроможним банком та проводити процедуру ліквідації банку, за винятком випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку. Встановлено, що, незважаючи на чітке розмежування предмета правового регулювання банківських відносин неплатоспроможності, позитивним, на нашу думку, є визначене законодавством часткове перетинання та деяке умовне «злиття» повноважень у питаннях реалізації функції банківського регулювання та нагляду (контролю) шляхом окреслення питань, з приводу яких відбувається співпраця та координація діяльності зазначених суб'єктів.

10. Правовий режим тимчасової адміністрації передбачає особливий порядок здійснення тимчасового управління банком з використанням комплексу правових засобів, які характеризують особливе поєднання взаємодіючих дозволів, заборон та позитивних зобов'язань, що створюють особливу спрямованість правового регулювання відносин, бажаний стан діяльності банку, забезпечують або не забезпечують задоволення інтересів суб'єктів банківського права. Для тимчасової адміністрації властивим є застосування режиму правового обмеження, що полягає у встановленні чітко визначених банківським законодавством та нормативно-правовими актами Фонду варіантів поведінки суб'єктів.

11. Проведений аналіз законодавства, нормативно-правових актів Фонду та наукових поглядів, а також порівняння сучасної процедури тимчасової адміністрації з попередньою дозволяє зробити певні узагальнення та висновки. По-перше, відбулася зміна мети з відновлення платоспроможності банку в процедурі тимчасової адміністрації на виведення неплатоспроможного банку з ринку шляхом його продажу інвестору або через створення та продаж перехідного банку. По-друге, недостатня та неякісна урегульованість окремих процедур тимчасової адміністрації. По-третє, короткий строк для впровадження якісно нового правового регулювання відносин тимчасової адміністрації. Останнє особливо актуальне з точки зору швидкої передачі функцій від Національного банку України до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який не мав достатнього досвіду (регулятивного та практичного) щодо відновлення платоспроможності банку (виведення неплатоспроможного банку з ринку).