Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

УДК 342.51

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

адміністративно-правові засади протидії безпритульності та бездоглядності дітей органами внутрішніх справ

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Журавель Олег Євгенович

Запоріжжя - 2013

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України.

Науковий керівник -

доктор юридичних наук, професор

Комзюк Анатолій Трохимович,

Харківський національний університет внутрішніх справ,

помічник ректора;

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор

Діхтієвський Петро Васильович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

професор кафедри адміністративного права;

кандидат юридичних наук, доцент

Юшкевич Олена Геннадіївна,

Харківський національний університет внутрішніх справ,

доцент кафедри адміністративного, фінансового та

інформаційного права ННІ права та масових комунікацій.

Захист відбудеться «26» лютого 2013 року о «1000» годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.07 Запорізького національного університету за адресою: 69600, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 74, корп. 5, кім. 202-б.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Запорізького національного університету (м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66-а, корп. 2, кім. 101).

Автореферат розісланий «25» січня 2013 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради П.С. Лютіков

АНОТАЦІЇ

Журавель О. Є. Адміністративно-правові засади протидії безпритульності та бездоглядності дітей органами внутрішніх справ. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Запорізький національний університет, Запоріжжя, 2013.

Роботу присвячено аналізу адміністративно-правових засад протидії безпритульності та бездоглядності дітей органами внутрішніх справ. Охарактеризовано безпритульність та бездоглядність дітей як антисоціальні явища, визначено систему суб'єктів протидії їм. Сформульовано поняття та визначено правові засади протидії безпритульності та бездоглядності дітей. Охарактеризовано їх особливості як об'єкта адміністративно-правової протидії. З'ясовано завдання, функції та повноваження органів внутрішніх справ щодо протидії безпритульності та бездоглядності дітей. Уточнено адміністративно-правові засоби та методи діяльності органів внутрішніх справ у зазначеній сфері. Визначено особливості організації діяльності органів внутрішніх справ щодо протидії безпритульності та бездоглядності дітей та шляхи підвищення її ефективності.

Ключові слова: адміністративно-правові засоби, бездоглядність, безпритульність, органи внутрішніх справ, повноваження, правове регулювання, правоохоронна діяльність, протидія.

Журавель О. Е. Административно-правовые основы противодействия беспризорности детей органами внутренних дел. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Запорожский национальный университет, Запорожье, 2013.

Диссертация посвящена анализу административно-правовых основ противодействия беспризорности детей органами внутренних дел. Определено, что система субъектов противодействия беспризорности детей представляет собой совокупность взаимосвязанных и взаимодействующих участников общественных отношений, которые в рамках своих прав, полномочий осуществляют деятельность по выявлению беспризорных и безнадзорных детей с целью предоставления им опеки и защиты, возвращения к процессам социализации, а также деятельность по выявлению и устранению причин и условий, способствующих возникновению, существованию и развитию этого антисоциального явления.

Получила дальнейшее развитие характеристика системы правового регулирования противодействия беспризорности детей, в связи с чем сделан вывод о том, что она представляет собой совокупность правовых актов различной юридической силы, образующих соответствующее правовое поле для согласованной деятельности всех субъектов такого противодействия с целью решения наиболее неотложных проблем в сфере противодействия беспризорности.

Усовершенствован перечень основных задач органов внутренних дел в сфере противодействия беспризорности детей, к которым отнесены следующие: а) выявление беспризорных детей с последующим их возвратом в семьи или устройством их в соответствующие учреждения социальной защиты; б) принятие мер по предоставлению опеки детям, оставшимся без родительского попечения; в) установление и привлечение к ответственности взрослых лиц, противоправная деятельность которых стала или может стать причиной беспризорности детей; г) предупреждение насилия в семье; д) создание и ведение соответствующих информационных электронных баз данных о детях-сиротах и детях, лишенных родительской опеки; детях, находящихся в сложных жизненных обстоятельствах; детях, отбывших наказание в виде лишения свободы, а также ведение учета лиц, совершивших насилие в семье; е) взаимодействие с другими органами и службами по делам детей по вопросу противодействия беспризорности детей; ж) осуществление контроля за соблюдением другими субъектами, в том числе органами государственной власти и местного самоуправления, требований законодательства относительно опеки, попечительства над детьми-сиротами и детьми, лишенными родительской опеки; з) нормотворческая и аналитическая работа ОВД в сфере защиты детства вообще и противодействия беспризорности в частности.

Определено, что организация деятельности органов внутренних дел по противодействию беспризорности детей представляет собой совокупность организационно-правовых, т.е. определяемых законами и подзаконными нормативно-правовыми актами, и сугубо организационных мероприятий (действий, средств и т.д.), направленных на создание таких условий деятельности органов внутренних дел, которые обеспечат эффективное и качественное выполнение обязанностей в сфере противодействия детской беспризорности.

Усовершенствована классификация субъектов противодействия беспризорности детей по таким критериям, как их правовой статус, количественный состав и характер полномочий.

Усовершенствована классификация уровней противодействия беспризорности детей, под которыми предложено понимать границы (территорию) его реализации и которые объединены в следующие группы: общегосударственный, региональный, местный, локальный.

Сформулированы предложения по совершенствованию правового регулирования полномочий органов внутренних дел в сфере противодействия детской беспризорности и безнадзорности детей, обоснована необходимость законодательного определения (конкретизации) полномочий других, кроме криминальной милиции по делам детей, подразделений органов внутренних дел по противодействию детской беспризорности.

Ключевые слова: административно-правовые средства, безнадзорность, беспризорность, органы внутренних дел, полномочия, правовое регулирование, правоохранительная деятельность, противодействие.

Zhuravel O.Ye. Administrative and legal principles of combating children's homelessness and neglect by law enforcement bodies. - Manuscript.

Dissertation on the obtaining of scientific degree of Candidate of Laws by specialty 12.00.07 - administrative law and process; financial law; informational law. - Zaporizhzhia National University, Ukraine, Zaporizhzhia, 2013.

Work is devoted the analysis of administrative legal principles of counteraction homelessness and neglect of children the organs of internal affairs. The homelessness and neglect of children as the antisocial phenomenon is described, certainly system of subjects of counteraction to them. A concept and certainly legal principles of counteraction homelessness and neglect of children is formulated. Features are described them as an object of administrative legal counteraction. A task, functions and plenary powers of organs of internal affairs, is found out in relation to counteraction homelessness and neglect of children. Administrative legal facilities and methods of activity of organs of internal affairs are specified in the noted sphere. The features of organization of activity of organs of internal affairs in relation to counteraction homelessness and neglect of children and ways of increase of its efficiency are certain.

Key words: administrative and legal measures, neglect, homelessness, law enforcement bodies, authority, legal regulation, law enforcement activity, combating.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Виховання здорового молодого покоління, охорона дитинства та забезпечення розвитку молоді є одним із завдань сучасної соціально-орієнтованої держави. Істотне значення для його виконання має подолання таких негативних явищ у суспільстві, як безпритульність та бездоглядність дітей, які в переважній більшості випадків стають причиною їхньої подальшої деструктивної, зокрема протиправної, поведінки, призводять до погіршення їхнього психічного та фізичного здоров'я. Соціально-економічна ситуація, що склалася в Україні наприкінці ХХ ст. та на початку ХХІ ст., ускладнення матеріального становища населення та зниження рівня його соціальної захищеності внаслідок фінансово-економічної кризи обумовили істотне погіршення становища дітей, спричинили збільшення кількості безпритульних та бездоглядних дітей, а також підвищення рівня підліткової злочинності.

Незважаючи на реалізацію низки державних заходів щодо протидії безпритульності та бездоглядності дітей, вони так і не дали бажаного результату, не призвели до відчутних позитивних змін. Свідченням цього є збільшення кількості безпритульних та бездоглядних дітей на вулицях, вокзалах та в інших громадських місцях. Інколи навіть складається враження, що такі діти залишені напризволяще. Крім того, в правовому регулюванні та організації протидії безпритульності та бездоглядності накопичилось чимало проблем, які суттєво впливають на можливість виправлення ситуації, серед яких: відсутність законодавчо визначеної системи суб'єктів протидії цим негативним явищам, а також належно організованої взаємодії між ними; недієвість законодавчо закріплених заходів протидії безпритульності та бездоглядності дітей; розпорошеність та нечіткість у визначенні завдань, функцій і повноважень суб'єктів протидії безпритульності й бездоглядності дітей та багато інших, які в комплексі сприяють поширенню безпритульності та бездоглядності дітей в Україні, збільшують і урізноманітнюють її форми і прояви. Малоефективною в справі протидії безпритульності та бездоглядності дітей є діяльність органів внутрішніх справ, які виконують найбільший обсяг завдань щодо запобігання цьому явищу.

Проблематику бездоглядності та безпритульності неповнолітніх розробляли А. Адлер, Ю. Антонян, М. Бабаєв, С. Бадора, А. Биков, С. Бородін, М. Вєтров, Л. Волинець, М. Гернет, С. Гончарук, І. Горобець, Л. Гурковська, І. Діптана, В. Ермаков, Г. Забрянський, А. Зінченко, Ю. Кашуба, Я. Квітка, С. Котелечук, М. Левітіна, П. Люблінський, М. Миньковский, О. Нечаєва, Н. Павлик, В. Панкратов, О. Паращевіна, В. Плешаков, Н. Пов'якіль, С. Поволоцька, С. Познишев, В. Рубінштейн, Д. Футтер, Я. Шевченко, Т. Шульга та ін. Однак, незважаючи на пильну увагу науковців до зазначеної проблеми і суттєвий теоретичний доробок у цій сфері, є низка питань, які все ще потребують уточнення та доопрацювання.

Таким чином, необхідність якісного перегляду та вдосконалення організаційних, правових, управлінських та інших заходів протидії безпритульності та бездоглядності дітей на сучасному етапі розвитку України, визначення місця, значення та особливостей цієї діяльності органів внутрішніх справ, з одного боку; відсутність відповідних наукових досліджень із цієї проблематики та неналежне правове забезпечення протидії безпритульності та бездоглядності дітей в Україні - з іншого, обумовлюють актуальність комплексного дослідження адміністративно-правових засад протидії безпритульності та бездоглядності дітей органами внутрішніх справ, а також їхнього розвитку й удосконалення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п. 10 додатку 2, пп. 15, 61 додатку 13 Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 рр., затверджених наказом МВС України від 29 липня 2010 р. № 347, Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011-2015 рр., затверджених постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 24 березня 2010 р. № 14-10, а також п. 3.23 плану НД і ДКР Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ на 2011 р. у межах загальноуніверситетської науково-дослідної теми: «Актуальні проблеми забезпечення безпеки та правопорядку в Україні» (номер державної реєстрації 0112U003548).

Тему дисертації затверджено вченою радою Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ 26 листопада 2009 р. (протокол № 9), уточнено - 25 жовтня 2012 р. (протокол № 2).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації визначити сутність та особливості адміністративно-правового забезпечення протидії безпритульності та бездоглядності дітей органами внутрішніх справ і на цій основі виробити пропозиції та рекомендації щодо його вдосконалення.

Для досягнення поставленої мети в дисертації поставлено такі основні завдання:

– охарактеризувати безпритульність та бездоглядність дітей як антисоціальне явище;

– визначити систему суб'єктів протидії безпритульності та бездоглядності дітей;

– сформулювати поняття та визначити правові засади протидії безпритульності та бездоглядності дітей;

– охарактеризувати особливості безпритульності та бездоглядності дітей як об'єкта адміністративно-правової протидії;

– уточнити завдання та функції органів внутрішніх справ щодо протидії безпритульності та бездоглядності дітей;

– визначити систему повноважень органів внутрішніх справ щодо протидії безпритульності та бездоглядності дітей;

– уточнити адміністративно-правові засоби та методи діяльності органів внутрішніх справ щодо протидії безпритульності та бездоглядності дітей;

– визначити особливості організації діяльності органів внутрішніх справ щодо протидії безпритульності та бездоглядності дітей;

– з'ясувати шляхи підвищення ефективності діяльності органів внутрішніх справ щодо протидії безпритульності та бездоглядності дітей.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які формуються з питань адміністративно-правового забезпечення протидії безпритульності та бездоглядності дітей органами внутрішніх справ.

Предмет дослідження становлять адміністративно-правові засади протидії безпритульності та бездоглядності дітей органами внутрішніх справ.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування зумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності соціального змісту і юридичної форми, здійснити системний аналіз адміністративно-правових засад протидії безпритульності та бездоглядності дітей органами внутрішніх справ. У роботі використовувалися також окремі методи наукового пізнання. За допомогою логіко-семантичного методу та методу сходження від абстрактного до конкретного поглиблено понятійний апарат (розділи 1, 2). Порівняльно-правовий метод широко використано для з'ясування особливостей безпритульності та бездоглядності дітей як об'єкта адміністративно-правової протидії (підрозділи 1.1, 1.4). Методи класифікації, групування, системно-структурний, системно-функціональний застосовано для визначення системи суб'єктів протидії безпритульності та бездоглядності дітей, з'ясування в цій системі місця органів внутрішніх справ, завдань та функцій, форм та методів такої протидії (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2, 2.4, 2.5). За допомогою методу документального аналізу, спеціально-юридичного та статистичного методів охарактеризовано сучасний стан організації та функціонування ОВС щодо протидії безпритульності та бездоглядності дітей, уточнено систему її суб'єктів та об'єктів (підрозділи 2.1, 2.3). Статистичний, порівняльно-правовий, структурно-логічний та компаративний методи використовувалися для визначення особливостей безпритульності та бездоглядності дітей як антисоціальних явищ (підрозділ 1.1).

Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці фахівців у галузі філософії, загальної теорії держави і права, теорії управління та адміністративного права, інших галузевих правових наук, у тому числі зарубіжних, зокрема: В. Авер'янова, О. Андрійко, М. Ануфрієва, О. Бандурки, В. Бевзенка, Ю. Битяка, А. Васильєва, В. Галунька, В. Гаращука, П. Діхтієвського, Д. Калаянова, Р. Калюжного, Т. Коломоєць, В. Колпакова, А. Комзюка, С. Кузніченка, О. Кузьменко, В. Курила, Д. Лук'янця, Р. Мельника, О. Музичука, О. Скакун, С. Стеценка, Х. Ярмакі та ін.

Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, які визначають правові засади як правоохоронної діяльності взагалі, так і протидії безпритульності та бездоглядності дітей зокрема.

Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності органів внутрішніх справ за вказаним напрямом, політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є однією з перших спроб комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, врахуванням новітніх досягнень науки адміністративного права визначити проблеми адміністративно-правової протидії безпритульності та бездоглядності дітей органами внутрішніх справ та сформулювати авторське бачення шляхів їх вирішення. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Зокрема:

вперше:

– визначено поняття організації діяльності органів внутрішніх справ щодо протидії безпритульності та бездоглядності дітей як сукупності організаційно-правових, тобто таких, що визначені законами і підзаконними нормативно-правовими актами, та суто організаційних заходів (дій, засобів тощо), спрямованих на створення таких умов діяльності органів внутрішніх справ, які забезпечать ефективне та якісне виконання обов'язків у сфері протидії дитячій безпритульності та бездоглядності;

– сформульовано пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання повноважень органів внутрішніх справ у сфері протидії дитячій безпритульності та бездоглядності, у зв'язку з чим обґрунтовано необхідність законодавчого визначення (конкретизації) повноважень інших, окрім кримінальної міліції в справах дітей, підрозділів органів внутрішніх справ щодо протидії дитячій безпритульності та бездоглядності;

удосконалено:

– визначення поняття правових засад протидії безпритульності та бездоглядності дітей, під якими пропонується розуміти прямо чи опосередковано закріплені в нормах національного законодавства та нормах міжнародних правових актів, до яких приєдналася Україна, положення, якими керується держава в особі своїх органів та посадових осіб, а також інші суб'єкти протидії безпритульності і бездоглядності дітей (підприємства, організації, установи незалежно від форм власності, окремі громадяни та їхні об'єднання тощо) під час організації та здійснення відповідної діяльності;

– характеристику системи суб'єктів протидії безпритульності та бездоглядності дітей, яку становить сукупність взаємопов'язаних та взаємодіючих учасників суспільних відносин, які в межах своїх повноважень здійснюють діяльність щодо виявлення безпритульних та бездоглядних дітей з метою надання їм піклування та захисту, повернення до процесів соціалізації, а також діяльність щодо виявлення та усунення причин та умов, що сприяють виникненню, розвитку й існуванню зазначеного антисоціального явища;

– визначення поняття адміністративно-правових методів протидії безпритульності та бездоглядності дітей, під якими розуміються способи, прийоми, форми, операції, до застосування яких в межах своєї компетенції звертаються органи внутрішніх справ з метою виявлення безпритульних та бездоглядних дітей, повернення їх у сім'ї та надання їм опіки, а також виявлення та усунення причин і умов, які сприяють виникненню та розвитку такого негативного соціального явища, як «діти вулиці»;

– перелік основних завдань органів внутрішніх справ у сфері протидії безпритульності і бездоглядності дітей, до яких віднесено: а) виявлення безпритульних та бездоглядних дітей із наступним їх поверненням у сім'ї чи влаштуванням у відповідні заклади соціального захисту; б) вжиття заходів щодо надання опіки дітям, які залишились без батьківського піклування; в) встановлення та притягнення до відповідальності дорослих осіб, протиправна діяльність яких стала чи може стати причиною безпритульності та бездоглядності дітей; г) попередження насильства в сім'ї; д) створення та ведення відповідних інформаційних електронних баз даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, відбули покарання у вигляді позбавлення волі, а також ведення обліку осіб, що вчинили насильство в сім'ї; е) взаємодія з іншими органами та службами в справах дітей з питання протидії безпритульності та бездоглядності дітей; є) здійснення контролю за дотриманням іншими суб'єктами, в тому числі органами державної влади та місцевого самоврядування, вимог законодавства щодо опіки, піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування; ж) нормотворча та аналітична робота ОВС у сфері захисту дитинства взагалі та протидії безпритульності і бездоглядності зокрема;

– класифікацію суб'єктів протидії безпритульності та бездоглядності дітей за такими критеріями, як їхній правовий статус, кількісний склад та характер повноважень;

дістали подальшого розвитку:

– з'ясування особливостей переконання як адміністративно-правового методу чи засобу протидії органами внутрішніх справ безпритульності та бездоглядності дітей, який полягає в комплексі організаційно-правових, ідеологічних, психологічних, заохочувальних, виховних та інших заходів, що застосовуються до дітей, їхніх батьків чи осіб, які їх замінюють, а також до інших суб'єктів та суспільства загалом з метою вироблення у них через відповідний вплив на їхню свідомість стійкої звички жити в соціумі та будувати свою поведінку згідно з вимогами норм моралі та права;

– характеристика системи правового регулювання протидії безпритульності та бездоглядності дітей, яка є сукупністю правових актів різної юридичної сили, що утворюють відповідне правове поле для погодженої (узгодженої) діяльності всіх суб'єктів такої протидії для вирішення найбільш нагальних проблем у сфері протидії безпритульності та бездоглядності дітей.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:

- у науково-дослідній сфері: положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки проблемних питань адміністративно-правових засад протидії безпритульності та бездоглядності дітей органами внутрішніх справ (акт впровадження Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 18.05.2012 р.);

- у правотворчості: в результаті дослідження сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до нормативних актів, які регулюють порядок протидії безпритульності та бездоглядності дітей (лист Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України від 13.11.2012 р.);

- у правозастосовній діяльності: використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність щодо реалізації спільних правоохоронних заходів підрозділами органів внутрішніх справ у сфері протидії безпритульності та бездоглядності дітей (акт впровадження відділу кримінальної міліції у справах дітей ГУМВС України в Дніпропетровській області від 05.09.2012 р.);

- у навчальному процесі: матеріали дисертації знайдуть застосування при підготовці підручників та навчальних посібників із дисциплін «Адміністративне право» та «Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ», вони вже використовуються в проведенні занять із зазначених дисциплін в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ. Їх враховано також у навчально-методичних розробках, підготовлених за участю автора (акт впровадження Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 18.05.2012 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дослідження були оприлюднені на 6 науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми протидії правопорушенням та злочинам у сфері громадської безпеки» (м. Дніпропетровськ, 2009 р.), «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених» (м. Харків, 2010 р.), «Право як ефективний суспільний регулятор» (м. Львів, 2012 р.), «Роль права та закону в громадянському суспільстві» (м. Одеса, 2012 р.), «Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю неповнолітніх: вітчизняний та міжнародний досвід» (м. Дніпропетровськ, 2012 р.), «Актуальні проблеми протидії правопорушенням і злочинам у сфері громадської безпеки» (м. Дніпропетровськ, 2012 р.).

Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено у 5 наукових статтях, опублікованих у виданнях, що визначені як фахові з юридичних дисциплін, а також у 6 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, які містять дев'ять підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 206 сторінок. Список використаних джерел налічує 191 найменування й займає 20 сторінок.

бездоглядність дитина безпритульність протидія

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, з'ясовано її зв'язок з науковими програмами, планами, темами, окреслені мета й завдання дослідження, його об'єкт і предмет, характеризується методологічне підґрунтя, аргументуються наукова новизна і практичне значення одержаних результатів, наводиться інформація про апробацію й публікацію результатів дослідження.

Розділ 1 «Методологічні засади протидії безпритульності та бездоглядності дітей в державі» складається з чотирьох підрозділів, які присвячено розкриттю сутності, змісту, загальних засад, функцій та методів протидії безпритульності та бездоглядності дітей.

У підрозділі 1.1 «Загальна характеристика безпритульності та бездоглядності дітей як антисоціальних явищ» безпритульні діти визначаються як такі, що не мають батьківської або державної опіки, постійного місця проживання, відповідних до віку позитивних занять, необхідного нагляду, систематичного навчання й виховання; бездоглядні - діти, які забезпечені постійним місцем проживання, але з різних причин (як суб'єктивних, так і об'єктивних) не отримують необхідного піклування і систематично перебувають без належного догляду та контролю за їхньою поведінкою, розвитком, зростанням з боку батьків, усиновителів або інших осіб, які за них відповідають. Обґрунтовано думку про те, що дитяча безпритульність та дитяча бездоглядність - це самостійні явища, які існують незалежно одне від одного, однак через споріднену природу тісно пов'язані і можуть спричиняти одне інше.

Зроблено висновок: дитяча безпритульність та бездоглядність є однією з найгостріших проблем як українського суспільства, так і світової спільноти. У дітей, які не отримують необхідного піклування, зростають та виховуються на вулиці, руйнуються соціальні настанови та життєві орієнтири, відбувається соціально-психологічна дезадаптація особистості, що значно ускладнює процес соціалізації дитини, тобто її включення в суспільство через засвоєння нею низки соціальних норм, правил, звичаїв тощо. Натомість внаслідок девіантної поведінки діти набувають багатьох соціально негативних звичок (навичок), що вкорінюються в їхній свідомості й призводять до того, що діти не визнають будь-якого контролю з боку суспільства, ухиляються від суспільно корисної праці та обирають інші, як правило протизаконні, способи отримання засобів для існування, поповнюючи таким чином ряди неповнолітніх злочинців.

У підрозділі 1.2 «Система суб'єктів протидії безпритульності та бездоглядності дітей» визначено, що ця система становить сукупність взаємопов'язаних та взаємодіючих учасників суспільних відносин, які в межах своїх повноважень здійснюють діяльність щодо виявлення безпритульних та бездоглядних дітей з метою надання їм піклування та захисту, повернення до процесів соціалізації, а також діяльність щодо виявлення та усунення причин і умов, що сприяють виникненню, існуванню та розвитку цього антисоціального явища.

Акцентовано увагу на тому, що кількість суб'єктів, які проводять роботу щодо протидії безпритульності та бездоглядності, досить велика, однак це ще не гарантує ефективності зазначеної роботи. Адже для того, щоб досягнути якісного результату, всі зусилля мають бути скоординованими та злагодженими. А для цього вказані суб'єкти повинні бути об'єднані в систему.

Суб'єктів, що протистоять виникненню та поширенню безпритульності та бездоглядності серед дітей, розподілено на дві групи: суб'єкти загальної компетенції, тобто ті, для яких протидія дитячій безпритульності та бездоглядності є не основним, а супутнім напрямком діяльності; суб'єкти спеціальної компетенції, для яких безпосередня реалізація заходів протидії безпритульності та бездоглядності є одним із центральних (першочергових) завдань. До останніх віднесено органи внутрішніх справ.

У підрозділі 1.3 «Правові засади протидії безпритульності та бездоглядності дітей» наголошено, що правові засади протидії безпритульності та бездоглядності дітей становлять прямо чи опосередковано закріплені в нормах національного законодавства та нормах міжнародних правових актів, до яких приєдналася Україна, вихідні, базові положення, якими керується держава в особі своїх органів та посадових осіб, а також інші суб'єкти протидії безпритульності й бездоглядності дітей (підприємства, організації, установи незалежно від форм власності, окремі громадяни та їх об'єднання тощо) під час організації та здійснення відповідної діяльності.

Доведено, що правові засади протидії безпритульності та бездоглядності дітей ґрунтуються на наступних принципах: а) верховенства права; б) гуманізму; в) законності; г) пріоритету держави та державних заходів у здійсненні протидії безпритульності і бездоглядності дітей; д) дотримання прав дітей та сімей, в яких виховуються діти, на соціальний захист та матеріальну підтримку; е) активної взаємодії (співпраці) органів усіх гілок державної влади між собою та з органами місцевого самоврядування на всіх рівнях (загальнодержавному, регіональному, місцевому тощо); є) міжнародного співробітництва в цьому напрямку та використання міжнародного досвіду; ж) активного залучення громадськості до протидії безпритульності та бездоглядності дітей.

У підрозділі 1.4 «Особливості безпритульності та бездоглядності дітей як об'єкта адміністративно-правової протидії» обґрунтовано положення про те, що зазначений об'єкт адміністративно-правової протидії має комплексний характер і доволі широкий за обсягом: від окремої особи до суспільства в цілому. Зважаючи на викладене, виділено певні рівні протидії, кожному з яких відповідає певна категорія об'єктів. Адміністративно-правова протидія безпритульності та бездоглядності дітей має відбуватися на таких рівнях: а) особистісному, сутність якого полягає в безпосередньому впливі на конкретну бездоглядну чи безпритульну дитину з метою повернення її з вулиці до сім'ї, соціуму та відновлення її навичок жити в них; б) сімейному, що передбачає здійснення відповідного регулятивного впливу на сім'ю, адже вона є первинним осередком суспільства, на рівні якого починаються процеси соціалізації дитини, тобто засвоєння нею та відтворення певного соціального досвіду, який дає їй змогу інтегруватися в суспільство, тому саме характер сімейних відносин (сімейна атмосфера) у більшості випадків стає вирішальним фактором, що визначає місце перебування дитини: сім'я чи вулиця; в) соціальному. На останньому рівні адміністративно-правова протидія дитячій безпритульності й бездоглядності полягає в регулятивному впливі на суспільство в цілому з метою його виховання в дусі дотримання прав дитини і формування в ньому у зв'язку з цим відповідних ціннісних настанов, ідей, поглядів тощо.

Розділ 2 «Діяльність органів внутрішніх справ щодо протидії безпритульності та бездоглядності дітей» містить п'ять підрозділів, в яких уточнюються завдання та функції ОВС щодо протидії безпритульності та бездоглядності дітей, визначається їхнє місце та значення в системі суб'єктів протидії безпритульності та бездоглядності дітей.

У підрозділі 2.1 «Завдання та функції органів внутрішніх справ щодо протидії безпритульності та бездоглядності дітей» обґрунтовано думку про те, що специфіка призначення органів внутрішніх справ, а також складність і надзвичайна актуальність проблеми безпритульності та бездоглядності дітей обумовлюють наявність в ОВС широкого кола завдань та функцій щодо протидії зазначеній проблемі. Оскільки йдеться про державні органи, ефективність їхньої роботи в певній сфері прямо залежить від якості законодавчого визначення їхніх завдань та функцій.

Наголошено, що сьогодні законодавче визначення завдань та функцій органів внутрішніх справ щодо протидії безпритульності та бездоглядності дітей є незадовільним. Дається взнаки відсутність систематизованого нормативно-правового документа з питань протидії безпритульності та бездоглядності дітей. Більшість завдань ОВС у цій сфері розпорошені у великій кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів. Що ж стосується функцій, то законодавець, на думку дисертанта, недостатньо акцентує на них увагу, через це в багатьох нормативно-правових документах з питань діяльності органів внутрішніх справ вони дуже часто змішуються з завданнями і повноваженнями.

У підрозділі 2.2 «Повноваження органів внутрішніх справ щодо протидії безпритульності та бездоглядності дітей» визначено, що ці повноваження - це сукупність прав та обов'язків, які покладаються на органи внутрішніх справ з метою організації та здійснення протидії безпритульності і бездоглядності дітей.

Наголошено, що чітке визначення повноважень органів внутрішніх справ щодо протидії безпритульності і бездоглядності дітей є надзвичайно важливим, оскільки суттєво впливає на якість їхньої роботи в цій сфері. Крім того, слід враховувати, що здійснення органами державної влади своїх управлінських повноважень, як правило, супроводжується втручанням у певні сфери життєдіяльності об'єкта управління і нав'язуванням йому їхньої владної волі.

Акцентовано увагу на тому, що сьогодні ситуація щодо визначення повноважень органів внутрішніх справ з питань протидії безпритульності та бездоглядності дітей неоднозначна. З одного боку, законодавець чітко визначив повноваження спеціального підрозділу органів внутрішніх справ з питань дітей. З іншого - він практично не надає у відповідних нормативно-правових актах чітких формулювань щодо повноважень інших структурних ланок органів внутрішніх справ у сфері протидії дитячій безпритульності та бездоглядності (наприклад, ДАІ, транспортної міліції, патрульно-постової служби, служби дільничних інспекторів та ін.). У зв'язку з цим запропоновано більшу увагу приділити законодавчому визначенню (конкретизації) повноважень інших, окрім кримінальної міліції у справах дітей, підрозділів органів внутрішніх справ щодо протидії дитячій безпритульності і бездоглядності.

У підрозділі 2.3 «Адміністративно-правові методи діяльності органів внутрішніх справ щодо протидії безпритульності та бездоглядності дітей» під адміністративно-правовими методами протидії безпритульності та бездоглядності дітей запропоновано розуміти способи, прийоми, форми, операції, до застосування яких в межах своєї компетенції звертаються органи внутрішніх справ з метою виявлення безпритульних та бездоглядних дітей, повернення їх у сім'ї та надання їм опіки, а також виявлення та усунення причин і умов, які сприяють виникненню та розвитку такого негативного соціального явища як «діти вулиці».

Основну увагу приділено таким методам протидії безпритульності та бездоглядності дітей, як переконання та примус.

У підрозділі 2.4 «Організація діяльності органів внутрішніх справ щодо протидії безпритульності та бездоглядності дітей» наголошено, що процес організації діяльності органів влади багато в чому супроводжується та опосередковується відповідними нормами права, проте не вичерпується ними, оскільки цілий спектр заходів, спрямованих на створення необхідних умов для ефективної роботи системи ОВС щодо протидії безпритульності та бездоглядності дітей, реалізується хоча й в межах правового поля, проте поза безпосередньою правовою регламентацією.

Організацію діяльності органів внутрішніх справ щодо протидії безпритульності та бездоглядності дітей визначено як сукупність організаційно-правових, тобто таких, що визначені законами і підзаконними нормативно-правовими актами, та суто організаційних заходів (дій, засобів тощо), спрямованих на створення таких умов діяльності органів внутрішніх справ, які забезпечать ефективне та якісне виконання обов'язків у сфері протидії виникненню і розвитку дитячої безпритульності та бездоглядності.

У підрозділі 2.5 «Шляхи підвищення ефективності діяльності органів внутрішніх справ щодо протидії безпритульності та бездоглядності дітей» перш за все зазначається, що з метою підвищення ефективності роботи органів внутрішніх справ щодо протидії безпритульності та бездоглядності дітей слід законодавчо посилити їхню роль у цій діяльності. Так, враховуючи особливу актуальність досліджуваної проблеми, запропоновано розробити та прийняти єдиний нормативно-правовий акт програмного характеру, який би закріплював низку найважливіших моментів державної політики щодо протидії безпритульності та бездоглядності дітей, зокрема щодо системи суб'єктів, які її здійснюють, із визначенням їхніх завдань, прав та обов'язків у цій сфері. Прийняття такого документа матиме як мінімум два позитивні моменти: по-перше, він покладе початок систематизації (необхідність якої вже давно назріла) нормативно-правової бази у сфері захисту дитинства взагалі та протидії безпритульності і бездоглядності дітей зокрема; по-друге, дозволить чітко визначити державний механізм протидії дитячій безпритульності та бездоглядності.

Обґрунтовано необхідність внести відповідні зміни до нормативно-правових актів, які визначають адміністративно-правовий статус різних структурних ланок системи органів внутрішніх справ, з метою конкретизації їхніх завдань, функцій та повноважень щодо протидії безпритульності та бездоглядності дітей. Особливу увагу при цьому запропоновано приділити нормативним актам, що регламентують діяльність служби дільничних інспекторів, патрульно-постової служби, транспортної міліції, ДАІ та ін.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання щодо вдосконалення адміністративно-правових засад протидії безпритульності та бездоглядності дітей органами внутрішніх справ. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень та висновків. Основні з них такі:

1. Безпритульні діти визначаються як такі, що не мають батьківської або державної опіки, постійного місця проживання, відповідних до віку позитивних занять, необхідного нагляду, систематичного навчання й виховання; бездоглядні - діти, які забезпечені постійним місцем проживання, але з різних причин (як суб'єктивних, так і об'єктивних) не отримують необхідного піклування і систематично перебувають без належного догляду та контролю за їхньою поведінкою, розвитком, зростанням з боку батьків, усиновителів або інших осіб, які за них відповідають.

2. Наголошено, що кількість суб'єктів, які проводять роботу щодо протидії безпритульності та бездоглядності, досить велика, однак це ще не гарантує ефективності зазначеної роботи. Визначено, що систему суб'єктів протидії безпритульності та бездоглядності дітей становить сукупність взаємопов'язаних та взаємодіючих учасників суспільних відносин, які в межах своїх повноважень здійснюють діяльність щодо виявлення безпритульних та бездоглядних дітей з метою надання їм піклування та захисту, повернення до процесів соціалізації, а також діяльність щодо виявлення та усунення причин і умов, що сприяють виникненню, існуванню та розвитку цього антисоціального явища.

3. Запропоновано завдання координації протидії бездоглядності та безпритульності дітей покласти на Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України та Міністерство соціальної політики України, адже саме ці центральні органи виконавчої влади є одними з, так би мовити, найбільш наближених до даної проблеми, відповідно, мають найповнішу інформацію про особливості ситуації, що склалася в державі у сфері безпритульності та бездоглядності дітей.

4. Визначено, що правові засади протидії безпритульності та бездоглядності дітей становлять прямо чи опосередковано закріплені в нормах національного законодавства та нормах міжнародних правових актів, до яких приєдналася Україна, вихідні, базові положення, якими керується держава в особі своїх органів та посадових осіб, а також інші суб'єкти протидії безпритульності й бездоглядності дітей (підприємства, організації, установи незалежно від форм власності, окремі громадяни та їх об'єднання тощо) під час організації та здійснення відповідної діяльності.

5. Охарактеризовано безпритульність та бездоглядність дітей як антисоціальні явища. Наголошено, що адміністративно-правова протидія безпритульності та бездоглядності дітей має відбуватися на трьох рівнях: особистісному, сімейному і соціальному.

6. До основних завдань органів внутрішніх справ у сфері протидії безпритульності і бездоглядності дітей віднесено: а) виявлення безпритульних та бездоглядних дітей з наступним їх поверненням у сім'ї чи влаштуванням їх у відповідні заклади соціального захисту; б) вжиття заходів щодо надання опіки дітям, які залишились без батьківського піклування; в) встановлення та притягнення до відповідальності дорослих осіб, протиправна діяльність яких стала чи може стати причиною безпритульності та бездоглядності дітей; г) попередження насильства в сім'ї; д) створення та ведення відповідних інформаційних електронних баз даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах; дітей, які відбули покарання у вигляді позбавлення волі, а також ведення обліку осіб, що вчинили насильство в сім'ї; е) взаємодія з іншими органами та службами в справах дітей з питань протидії безпритульності та бездоглядності дітей; є) здійснення контролю за дотриманням іншими суб'єктами, в тому числі органами державної влади та місцевого самоврядування, вимог законодавства щодо опіки, піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування; ж) нормотворча та аналітична робота ОВС у сфері захисту дитинства взагалі та протидії безпритульності і бездоглядності зокрема.

7. Основними функціями органів внутрішніх справ у сфері протидії безпритульності і бездоглядності дітей є: а) охоронна, спрямована на забезпечення стану неухильного дотримання прав дітей та їх захищеності; б) захисна, яка на відміну від охоронної діє не постійно, а спрацьовує в момент безпосередньої загрози правам, свободам та законним інтересам дитини; в) контролююча, що здійснюється по відношенню до інших суб'єктів, які проводять роботу у сфері захисту дітей, позбавлених батьківського піклування; г) профілактична, яка полягає в постійному моніторингу суспільних відносин на предмет виявлення факторів (умов, чинників), що сприяють виникненню та поширенню безпритульності дітей, з їх наступним усуненням; д) виховна.

8. Під повноваженнями органів внутрішніх справ щодо протидії безпритульності та бездоглядності дітей запропоновано розуміти сукупність прав та обов'язків, які покладаються на органи внутрішніх справ з метою організації та здійснення протидії безпритульності і бездоглядності дітей. Пропонується приділити більшу увагу законодавчому визначенню (конкретизації) повноважень інших, окрім кримінальної міліції в справах дітей, підрозділів органів внутрішніх справ щодо протидії дитячій безпритульності і бездоглядності.

9. Під адміністративно-правовими методами протидії безпритульності та бездоглядності дітей запропоновано розуміти способи, прийоми, форми, операції, до застосування яких у межах своєї компетенції звертаються органи внутрішніх справ з метою виявлення безпритульних та бездоглядних дітей, повернення їх у сім'ї та надання їм опіки, а також виявлення та усунення причин і умов, які сприяють виникненню та розвитку такого негативного соціального явища, як «діти вулиці». Проаналізовано два основні методи діяльності органів внутрішніх справ щодо протидії безпритульності та бездоглядності дітей: переконання та адміністративний примус.

10. Організація діяльності органів внутрішніх справ щодо протидії безпритульності та бездоглядності дітей розглядається як сукупність організаційно-правових, тобто таких, що визначені законами і підзаконними нормативно-правовими актами, та суто організаційних заходів (дій, засобів тощо), спрямованих на створення таких умов діяльності органів внутрішніх справ, які забезпечать ефективне та якісне виконання обов'язків щодо протидії дитячої безпритульності та бездоглядності.

11. З метою підвищення ефективності роботи органів внутрішніх справ щодо протидії безпритульності та бездоглядності дітей запропоновано розробити та прийняти єдиний нормативно-правовий акт програмного характеру, який би закріплював низку найважливіших напрямів державної політики щодо протидії безпритульності та бездоглядності дітей, зокрема щодо системи суб'єктів, які її здійснюють, із визначенням їхніх завдань, прав та обов'язків у цій сфері.

12. Запропоновано внести відповідні зміни до нормативно-правових актів, які визначають адміністративно-правовий статус різних структурних ланок системи органів внутрішніх справ, з метою конкретизації їхніх завдань, функцій та повноважень щодо протидії безпритульності та бездоглядності дітей. Особливу увагу при цьому пропонується приділити нормативним актам, що регламентують діяльність служби дільничних інспекторів, патрульно-постової служби, транспортної міліції, автомобільної інспекції та ін.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ за темою дисертації

1. Журавель О. Є. Адміністративно-правовий механізм протидії безпритульності та бездоглядності дітей в Україні / О. Є. Журавель // Право і безпека. -2009. - № 4. - С. 107-111.

2. Журавель О. Є. Повноваження ОВС щодо протидії безпритульності та бездоглядності дітей / О. Є. Журавель // Право і суспільство. - 2011. - № 6. - С. 128-132.

3. Журавель О. Є. Адміністративно-правові засоби та методи діяльності ОВС щодо протидії безпритульності та бездоглядності дітей / О. Є. Журавель // Вісник Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - 2011. - № 4. - С. 254-260.

4. Журавель О. Є. Завдання ОВС щодо протидії безпритульності та бездоглядності дітей / О. Є. Журавель // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2011. - № 4 (55). - С. 248-255.

5. Журавель О. Є. Правові засади протидії безпритульності та бездоглядності дітей / О. Є. Журавель // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - 2012. - Спеціальний випуск № 2 (61). - С. 225-231.

6. Журавель О. Є. Проблема дитячої бездоглядності в Україні та роль міліції в її вирішенні / О. Є. Журавель // Матеріали науково-практичної конференції «Актуальні проблеми протидії правопорушенням та злочинам у сфері громадської безпеки». - Дніпропетровськ : Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, 2010. - С. 73-78.

7. Журавель О. Є. Сутність та структура адміністративно-правового механізму протидії безпритульності та бездоглядності в Україні / О. Є. Журавель // Матеріали науково-практичної конференції «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених». - Х. : ХНУВС, 2010. - С. 111-115.

8. Журавель О. Є. Взаємодія ОВС з іншими суб'єктами протидії безпритульності та бездоглядності дітей / О. Є. Журавель // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю неповнолітніх: вітчизняний та міжнародний досвід». - Дніпропетровськ : Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, 2012. - С. 229-231.

9. Журавель О. Є. Особливості безпритульності та бездоглядності дітей як об'єкта адміністративно-правової протидії / О. Є. Журавель // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Право як ефективний суспільний регулятор». - Львів : Західноукраїнська організація «Центр правничих ініціатив», 2012. - Ч. II. - С. 80-82.

10. Журавель О. Є. Підвищення ефективності діяльності ОВС щодо протидії безпритульності та бездоглядності дітей / О. Є. Журавель // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Роль права та закону у громадянському суспільстві». - Одеса : ГО «Причорноморська фундація права», 2012. - Ч. III. - С. 19-21.

11. Журавель О. Є. Міжнародний та вітчизняний досвід протидії безпритульності та бездоглядності / О. Є. Журавель // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні проблеми протидії правопорушення і злочинам у сфері громадської безпеки». - Дніпропетровськ : Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, 2012. - С. 207-211.

Підписано до друку 25.01.2013. Формат 60 х 90/16. Папір офсетний.

Друк ризографічний. Умовн. друк. арк. 0,9. Тираж 100 прим. Зам. № 3.

Запорізький національний університет

69600, м. Запоріжжя, МСП-41

вул. Жуковського, 66

Свідоцтво про внесення суб'єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції

ДК № 2952 від 30.08.2007

Размещено на Allbest.ru

...