Адміністративно-правовий статус нотаріуса в умовах реформування юстиції України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ

МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

Адміністративно-правовий статус нотаріуса в умовах реформування юстиції України

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Юрченко Василь

Київ - 2013

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському міжнародному університеті.

Науковий керівник - кандидат юридичних наук

МИСЬКІВ Леся Ігорівна,

доцент кафедри міжнародного права і порівняльного правознавства

Київського міжнародного університету.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

КОЛПАКОВ Валерій Костянтинович,

Національний авіаційний університет,

завідувач кафедри конституційного і адміністративного права;

кандидат юридичних наук, доцент

ЗАБАРНИЙ Григорій Григорович,

Національний університет державної податкової служби України, професор кафедри цивільно-правових дисциплін.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Для України, яка сповідує демократичні й гуманістичні цінності, у своєму розвитку орієнтується на ідеали правової держави та громадянського суспільства, має розвинену економіку, засновану на ринкових законах, інститут нотаріату є одним із ключових та об'єктивно необхідних. Адже забезпечення повної реалізації прав, свобод і законних інтересів людини й громадянина, їх охорона і захист виступають завданнями першочергового порядку, при цьому для більш повного та якісного їх виконання до цієї діяльності залучаються не лише державні органи, посадові особи, органи місцевого самоврядування, але й інші інститути громадянського суспільства, деяким з яких, зокрема, нотаріусам, держава делегує певні державно-управлінські функції.

Дослідження широкого кола питань закріплення адміністративно-правового статусу нотаріуса зумовлено тим, що, по-перше, нотаріус, як правило, асоціюється із цивільно-правовими відносинами та, відповідно, цивільним правом. Однак інститут нотаріату має багатоаспектний, комплексний характер, тому основні організаційно-правові питання його функціонування регулюються нормами одразу декількох галузей права, зокрема цивільного, фінансового, податкового, трудового, адміністративного. Тобто нотаріус є суб'єктом і адміністративного, і фінансового, і податкового і деяких інших галузей права, а отже, набуває у зв'язку із цим певних особливостей, що визначаються специфікою конкретної правової галузі. По-друге, подане у законі визначення нотаріату лише в загальному вигляді окреслює систему суб'єктів, що можуть вчиняти нотаріальні дії, втім не дозволяє сформувати чітке уявлення про те, хто є нотаріусом (адже нотаріальні дії можуть вчиняти не лише нотаріуси), яке він займає місце серед інших суб'єктів адміністративного права та в чому полягає його роль. По-третє, наразі в Україні триває масштабна реформа адміністративно-правової системи та органів нотаріату, що також підкреслює актуальність дослідження особливостей положення нотаріуса серед інших суб'єктів адміністративного права, адже реформаційні процеси завжди супроводжуються певними змінами, переміщеннями у перетворюваній системі, а суб'єкти - це один з основних елементів будь-якого соціального утворення.

Окремі аспекти й питання створення, розвитку і діяльності нотаріату привертали увагу українських і зарубіжних учених, а саме: В.Б. Авер'янова, С.С. Алексєєва, О.М. Бандурки, В.М. Бесчасного, Ю.П. Битяка, В.П. Бож'єва, В.М. Гаращука, А.П. Гель, Г.Г. Забарного В.К. Колпакова, С.П. Кондракової, М.І. Матузова, Ю.В. Нікітіна, Г.В. Осипова, М.М. Розенталя, Г.С. Семакова, О.Ф. Скакун, Л.С. Сміяна, К.І. Федорової, І.Т. Фролова, С.Я. Фурси, та інших. Вагомий внесок у розвиток окресленої проблематики внесли М.Г. Глобінець, Л.Е. Ясінська, які досліджували проблемні питання контрольних проваджень у діяльності нотаріусів та становлення й розвитку інституту нотаріату в Україні. Проте, саме адміністративно-правовий статус нотаріуса в умовах реформування юстиції України, залишився поза увагою вчених.

Таким чином, необхідність з'ясування змісту та особливостей адміністративно-правового статусу нотаріуса в умовах реформування юстиції України, наявність прогалин у відповідному правовому регулюванні та відсутність предметних досліджень цих проблем визначають актуальність обраної теми.

Зв'язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до основних положень «Концепції реформування органів нотаріату в Україні» (затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 3290/5 від 24.12.2010 р.) в частині сприяння становленню цілісного підходу до визначення функцій нотаріату та побудови чіткої структури нотаріальних органів для надання населенню послуг правового та нотаріального характеру у відповідності до міжнародних стандартів, а також поступового і системного реформування українського нотаріату як інституту позасудового захисту прав фізичних та юридичних осіб; відповідає вимогам Указу Президента України № 1085 від 9 грудня 2010 р. «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади». Дослідження є частиною науково-дослідної теми Київського міжнародного університету «Україна в умовах європейської інтеграції і глобалізації світу» (державний реєстраційний номер 0108U008609). Тема дисертаційної роботи затверджена вченою радою Київського міжнародного університету (протокол № 8 від 29 березня 2012 р.).

Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу чинних міжнародних актів, національного законодавства України, відповідних підзаконних нормативно-правових актів, узагальнення практики їх реалізації, концептуальних і програмних документів, а також з урахуванням представлених у юридичній літературі наукових поглядів визначити сутність та особливості адміністративно-правового статусу нотаріуса в умовах реформування юстиції України.

Для досягнення поставленої мети визначено основні завдання:

- з'ясувати місце нотаріуса у системі суб'єктів адміністративного права та визначити його особливості;

- розглянути порядок, умови та підстави набуття правового статусу нотаріуса;

- визначити поняття й структуру адміністративно-правового статусу нотаріуса;

- проаналізувати нормативно-правове забезпечення діяльності нотаріуса;

- визначити сутність механізму забезпечення реалізації адміністративно-правового статусу нотаріуса;

- охарактеризувати форми здійснення нотаріальних дій в умовах реформування юстиції України;

- встановити місце адміністративної процедури у забезпеченні реалізації адміністративно-правового статусу нотаріуса;

- з'ясувати організаційні засади діяльності нотаріуса;

- окреслити питання державного контролю за діяльністю нотаріуса.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які формуються та реалізуються в процесі набуття особою адміністративно-правового статусу нотаріуса, та здійснення останнім, як уповноваженою державою особою, свого функціонального призначення.

Предмет дослідження _ адміністративно-правовий статус нотаріуса в умовах реформування юстиції України.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів, засобів та прийомів наукового пізнання. Як основний метод наукового аналізу був використаний системний підхід, що дозволив підійти до розгляду проблеми адміністративно-правового статусу нотаріуса комплексно й дослідити її у єдності його соціально-правового змісту та юридичної форми. Логіко-семантичний, структурно-семантичний, порівняльно-правовий методи застосовувалися для поглиблення та вдосконалення понятійного апарату (розділи 1, 2). Системно-структурний та системно-функціональний метод, а також метод класифікації були використані під час аналізу місця й особливостей нотаріуса серед інших суб'єктів адміністративного права, структури його адміністративно-правового статусу, сутності та змісту механізму забезпечення реалізації правового положення нотаріуса (підрозділи 1.1, 1.3, 2.1, 2.2). Метод сходження від загального до окремого був застосований під час дослідження місця адміністративної процедури у забезпеченні реалізації правого статусу нотаріуса та розкриття змісту державного контролю за діяльністю нотаріуса (підрозділи 2.1, 2.4). За допомогою догматичного методу, методу документального аналізу та класифікації було проведено аналіз змісту положень чинного національного та міжнародного законодавства, яким регулюються питання адміністративно-правого статусу нотаріуса, вказано на наявні у ньому недоліки та можливі шляхи їх усунення (підрозділи 1.1, 1.2, 1.4, 2.2, 2.1, 2.3, 2.4).

Науково-теоретичною основою для виконання дисертації стали наукові праці фахівців в галузі філософії, соціології, загальної теорії держави і права, теорії управління та адміністративного права, теорії правоохоронних та судових органів, інших галузевих правових наук. Правове підґрунтя основних положень і висновків дисертації становлять норми Конституції України, Закону України «Про нотаріат», інших законів та підзаконних нормативно-правових актів, що стосуються адміністративно-правового статусу нотаріуса й визначають організаційно-правові засади його функціонування. Інформаційною й емпіричною основою дослідження є узагальнення практики діяльності державних нотаріальних контор і приватних нотаріусів, а також органів юстиції з питань контролю за законністю та якістю їх роботи, політико-правова публіцистика.

Наукова новизна одержаних результатів зумовлена тим, що дисертація є одним із перших комплексних досліджень адміністративно-правового статусу нотаріуса в умовах проведення в Україні адміністративної реформи та реформи юстиції. За результатами проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем, а також удосконалено вже існуючі. Основні з них такі:

вперше:

- охарактеризовано адміністративно-правовий статус нотаріуса з акцентом на його дуалістичну природу та запропоновано власне визначення умов й підстав набуття правового статусу нотаріуса;

- надано власне визначення організаційних засад діяльності нотаріуса з урахуванням принципових, основоположних вимог щодо територіального розміщення нотаріусів та стану їхнього робочого місця, матеріально-технічного забезпечення нотаріальної діяльності, ведення нотаріального діловодства тощо;

- державний контроль за діяльністю нотаріуса визначено як один із різновидів державної контрольно-наглядової діяльності, що полягає у проведенні компетентними державними органами по відношенню до нотаріусів відповідних, передбачених законодавством, організаційно-правових заходів, спрямованих на зміцнення принципу верховенства права та режиму законності у їхній діяльності, покращення якості послуг, які вони надають, постійне вдосконалення їхнього професіоналізму, підвищення рівня правової та професійної культури, виявлення та усунення недоліків і порушень у діяльності нотаріусів, а також притягнення винних у їх появі осіб до відповідальності;

- розкрито сутність механізму забезпечення реалізації адміністративно-правового статусу нотаріуса та запропоновано його визначення. Виокремлено та охарактеризовано основні елементи цього механізму;

удосконалено:

- за допомогою системного підходу класифікацію основних завдань та функцій нотаріуса;

- розуміння правового становища нотаріуса як уповноваженої державою особи;

- характеристику теоретичної конструкції сутності та структури правового статусу нотаріуса в умовах демократичної, правової, соціальної держави;

- поняття та класифікацію принципів нотаріальної діяльності, які покладено в основу організації та реалізації діяльності нотаріуса;

дістали подальшого розвитку:

- перелік та зміст підстав і умов набуття правового статусу нотаріуса, поняття механізму держави та апарату держави, поняття форм нотаріальної діяльності та їх класифікація, перелік основних організаційних засад нотаріальної діяльності, розуміння сутності державного контролю, зміст та цілі нормативно-правового забезпечення діяльності нотаріуса;

- питання співвідношення категорій «суб'єкт адміністративного права» та «суб'єкт адміністративних правовідносин», а також понять «державний контроль» і «державний нагляд»;

- науковий підхід до визначення кола суб'єктів, що здійснюють контроль за діяльністю нотаріусів, та їхні повноваження;

- пропозиції щодо удосконалення законодавства, що регламентує діяльність нотаріуса, зокрема, до Закону України «Про нотаріат», в частині формування та реалізації адміністративно-правового статусу нотаріату.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:

- у науково-дослідній сфері ? основні положення й висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки теоретико-правових питань щодо вдосконалення та забезпечення адміністративно-правового статусу нотаріуса (акт про впровадження №540 від 06.02.2013);

- у правотворчості ? висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, можуть бути використані для підготовки низки законодавчих і підзаконних актів, уточнення їх норм з питань регулювання нотаріальної діяльності;

- у правозастосовній діяльності ? використання одержаних результатів дозволить підвищити ефективність контролю за законністю та якістю виконання нотаріусами свого функціонального призначення;

- у навчальному процесі - матеріали дисертації знайдуть застосування при підготовці підручників та навчальних посібників із дисципліни «Адміністративне право» (акт про впровадження № 032 від 06.02.2013 р.).

Апробація результатів дослідження. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки були оприлюднені дисертантом на науково-практичних конференціях: «Україна в євроінтеграційних процесах» (м. Київ, 16-17 лютого 2013 р.); «Сучасні наукові дослідження представників юридичної науки - прогрес законодавства України майбутнього» (м. Дніпропетровськ, 24 лютого 2013 р.); «Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні» (м. Одеса, 1-2 березня 2013 р.); «Європейський шлях розвитку України: плани і реалії» (м. Київ, 6-7 квітня 2013 р.); «Актуальні питання правотворення в сучасній Україні» (м. Київ, 19 квітня 2013 р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано одинадцять наукових праць, п'ять з яких - наукові статті у фахових виданнях з юридичних наук в Україні, одна - у зарубіжному виданні, п'ять - тези доповідей за матеріалами науково-практичних конференцій.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, які об'єднують дев'ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи - 217 сторінок, з яких основного тексту - 185. Список використаних джерел складається з 299 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми, визначається стан її наукової розробки, розкривається сутність наукового завдання та його значущість, з'ясовується зв'язок дисертаційного дослідження з науково-дослідними роботами, висвітлюється мета, завдання об'єкт, предмет і методи дослідження, формулюються наукова новизна, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, наводяться відомості про апробацію результатів дослідження.

Розділ 1 «Загальні засади адміністративно-правового статусу нотаріуса» присвячено характеристиці комплексу питань адміністративно-правового статусу нотаріуса. Зокрема, розглянуто особливості, що виокремлюють нотаріуса з-поміж інших суб'єктів адміністративного права та зумовлюють його місце серед них; проаналізовано підстави та умови набуття адміністративно-правового статусу нотаріуса, а також його сутність та основні структурні елементи; досліджено нормативно-правове підґрунтя діяльності нотаріуса. нотаріус адміністративний правовий

У підрозділі 1.1 «Місце та особливості нотаріуса у системі суб'єктів адміністративного права» наголошено на важливості ролі нотаріуса у забезпеченні прав, свобод і законних інтересів людини та громадянина. Обґрунтовано необхідність дослідження місця нотаріусів у системі суб'єктів адміністративного права.

У підрозділі звертається увага на загальнофілософське та правове розуміння категорії «суб'єкт». Вказується на необхідність розрізняти поняття «суб'єкт адміністративного права» та «суб'єкт адміністративних правовідносин», оскільки перше є ширшим за друге. Запропоновано з метою з'ясування місця нотаріуса у системі суб'єктів адміністративного права розглядати його не як посадову чи службову особу, а як суб'єкта, що надає публічні послуги. На підставі аналізу норм низки правових документів, зокрема, Законів України «Про нотаріат» та «Про засади запобігання і протидії корупції», Інформаційного листа щодо понять «службова особа», «посадова особа», відділу методично-правового забезпечення діяльності нотаріату Департаменту нотаріату та реєстрації адвокатських об'єднань, зроблено висновок про відмінності між державними та приватними нотаріусами. З'ясовано місце та специфіку нотаріусів як суб'єктів адміністративного права, окреслено їх призначення, визначено завдання та функції нотаріуса.

У підрозділі автор приходить до висновку про специфічну дуалістичну правову природу нотаріуса і акцентує увагу, що йому притаманне виконання публічних завдань і функцій щодо позасудової охорони та захисту прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, територіальних громад та держави, зміцнення законності та підтримки правопорядку, попередження протиправних дій - з одного боку. З іншого боку - нотаріуси, реалізуючи певну частину державної влади, можуть організовувати свою діяльність не тільки на державній, але й на приватній основі, також виступати в межах цивільно-правових відносин.

У підрозділі 1.2 «Порядок, умови та підстави набуття правового статусу нотаріуса» доведено, що нотаріус є важливим суб'єктом правоохоронної та правозахисної діяльності, а отже і складовим елементом відповідних правоохоронного та правозахисного механізмів держави. Проаналізовано процедуру набуття особами правового статусу нотаріуса.

Охарактеризовано терміни «умова», «підстава» та «порядок», запропоновано їх авторське визначення. Досліджено наукові підходи до розуміння сутності категорії «юридичний факт». З метою визначення основних умов, підстав та порядку набуття правового статусу нотаріуса, проаналізовано положення законодавства, що регулює сферу нотаріальної діяльності. Окрему увагу приділено характеристиці етапу набуття правового статусу нотаріуса на якому претендент складає кваліфікаційний іспит та отримує ліцензію на заняття нотаріальною діяльністю. На підставі аналізу наукової літератури та нормативно-правової бази автором встановлено, що отримання ліцензії ще не робить особу нотаріусом у повному сенсі цього поняття. Дане свідоцтво є підтвердженням того, що суб'єкт, який має на меті стати нотаріусом, пройшов і виконав усі необхідні, передбачені законодавством, етапи та умови для цього, а також підставою для призначення його на посаду державного нотаріуса або для реєстрації приватної нотаріальної діяльності, що фактично і є завершальним етапом у процесі набуття особою правового статусу нотаріуса.

У підрозділі 1.3 «Поняття та структура адміністративно-правового статусу нотаріуса» наголошено, що нотаріус хоча прямо і не належить до жодної з гілок влади, утім є складовою ланкою механізму держави. У зв'язку із цим розглянуто зміст понять «механізм держави» та «апарат держави», а також їх співвідношення.

Розглянуто існуючі у соціологічній та юридичній літературі погляди на сутність поняття «статусу» як соціально-правового явища. Проаналізовано думки представників науки адміністративного права щодо розуміння змісту поняття «адміністративно-правовий статус». З'ясовано наявні у правовій літературі точки зору стосовно елементного складу правового статусу та запропоновано авторське бачення основних складових адміністративно-правового статусу нотаріуса, а саме: призначення (мету), завдання, функції, права, обов'язки та відповідальність, а також порядок організації їх діяльності. Відзначено, що попри первинне значення обов'язків для адміністративно-правового статусу нотаріуса, не слід їх повністю відмежовувати від прав та, відповідно, применшувати роль останніх.

Окрему увагу приділено юридичній відповідальності нотаріуса як елементу його адміністративно-правового статусу. Обґрунтовано наявність недоліків у Законі України «Про нотаріат» в частині закріплення юридичної відповідальності нотаріуса, запропоновано внести до нього відповідні зміни. Наприкінці, автор приходить до висновку, що адміністративно-правовий статус нотаріуса є значущим у контексті його загальноправового становища у суспільстві, оскільки саме він дозволяє сформувати уявлення про нотаріуса як одного із суб'єктів, що реалізує державну владу, а саме: специфіку його призначення та становище у механізмі держави, особливості організації та забезпечення його функціонування, обсяг прав і обов'язків нотаріуса, основні засади, напрями та межі їх реалізації тощо.

У підрозділі 1.4 «Нормативно-правове забезпечення діяльності нотаріуса» акцентовано увагу на ключовому значенні правових норм у забезпеченні правового статусу нотаріуса, особливу увагу приділено поняттям: «норми», «правові норми», «адміністративно-правові норми», а також підходам до розуміння сутності права як явища. Розмірковуючи про нормативно-правове забезпечення діяльності нотаріусів, автор виходить із того, що право - це зумовлене об'єктивним розвитком суспільства інституційне утворення, що існує як система формально визначених, тобто відображених (об'єктивованих) у відповідних правових джерелах юридичних норм, які виходять від держави та забезпечуються нею і концентрують у собі пануюче у суспільстві уявлення про рівність, справедливість, і свободу. На сторінках підрозділу пропонується власне визначення поняття «нормативно-правове забезпеченням діяльності нотаріуса».

Здійснено комплексний аналіз системи нормативно-правових актів як національного, так і міжнародного характеру, що регулюють сферу нотаріату. Зроблено висновок про недосконалість нормативно-правового підґрунтя діяльності нотаріусів. Встановлено наявність низького рівня участі у врегулюванні діяльності нотаріусів правових актів вищої юридичної сили, тобто законів, високий ступінь узагальнення (абстракції) їх норм, величезної кількості підзаконних нормативно-правових актів, що спричиняє появу різного роду правових колізій, невизначеність правового статусу нотаріусів тощо. Разом із тим, окреслено позитивні тенденції розвитку законодавства, що регулює нотаріальну діяльність.

Розділ 2 «Механізм реалізації адміністративно-правового статусу нотаріуса в умовах реформування юстиції» присвячено розкриттю сутності механізму забезпечення реалізації адміністративно-правового статусу нотаріуса, характеристиці форм здійснення нотаріальних дій в умовах реформування юстиції України, встановленню місця адміністративної процедури у забезпеченні реалізації адміністративно-правового статусу нотаріуса; висвітленню організаційних засад його діяльності, а також особливостям державного контролю за функціонуванням нотаріусів.

У підрозділі 2.1 «Сутність механізму забезпечення реалізації адміністративно-правового статусу нотаріуса» наголошено на обов'язку держави забезпечити нотаріусу реальні можливості реалізувати свій адміністративно-правовий статус.

З метою визначення поняття «механізм забезпечення реалізації адміністративно-правового статусу нотаріуса» проаналізовано наукові підходи до розуміння термінів «механізм держави», «механізм правового регулювання», «механізм управління», «механізм правового виховання», «механізм реалізації права», «механізм державного управління», тощо. Окрему увагу приділено аналізу наукових поглядів щодо розуміння поняття «механізм забезпечення прав і свобод людини та громадянина». Автор приходить до висновку, що механізм забезпечення реалізації адміністративно-правового статусу нотаріуса не можна зводити лише до механізмів правового забезпечення, правового регулювання чи реалізації права. З метою більш детального розуміння сутності механізму забезпечення реалізації адміністративно-правового статусу нотаріусів охарактеризовано найбільш важливі його елементи. Наголошено, що механізм забезпечення реалізації адміністративно-правового статусу нотаріуса являє собою складне комплексне явище, у якому інтегруються та взаємодіють окремі самостійні механізми, а саме: правовий, організаційно-інституційний, політичний, соціально-економічний, мотиваційний, виховний тощо.

У підрозділі 2.2 «Форми здійснення нотаріальних дій в умовах реформування юстиції України» акцентовано увагу на формах реалізації нотаріусами свого функціонального призначення. Розглянуто загальне поняття «форми» та випадки його застосування у правотворчості та державному управлінні. Визначено поняття «форми вчинення нотаріальних дій».

З метою встановлення основних форм діяльності нотаріуса проаналізовані норми чинного законодавства. Запропоновано форми здійснення нотаріальних дій об'єднати у три групи. До першої групи віднесено нотаріальні дії, які вчиняються у формі здійснення посвідчувальних написів та видання свідоцтв. Другу групу становлять нотаріальні дії, що вчиняються у формі заходів щодо охорони майна та збереження документів. Такі форми характеризують нотаріусів як суб'єктів правоохоронної системи держави, адже, на відміну від попередніх форм (посвідчення та видача свідоцтв), нотаріус не просто засвідчує достовірність факту чи прав суб'єкта, а вчиняє низку активних дій, спрямованих на забезпечення збереження майна, з метою захисту законних інтересів осіб, які мають на нього відповідні права, зокрема: проводить опис майна, залучає до цього свідків, передає майно на збереження тощо. До третьої групи віднесено форми нотаріальних дій, що надають виконавчої сили документам - це вчинення виконавчих написів, протестів векселів.

Зроблено висновок, що законодавець приділяє належну увагу регламентації способів зовнішнього виявлення повноважень нотаріусів. Дещо загальні та у деяких моментах нечіткі положення норм Закону України «Про нотаріат» щодо форм нотаріальних дій доповнюються та конкретизуються відповідними спеціальними підзаконними нормативно-правовими актами ? такими, як: Правила ведення нотаріального діловодства, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та іншими, що позитивно відображається на нотаріальній діяльності в цілому, оскільки таким чином забезпечується належний рівень якості та ефективності реалізації нотаріусами своїх повноважень, крім того підтримується режим законності.

У підрозділі 2.3 «Місце адміністративної процедури у забезпеченні реалізації адміністративно-правового статусу нотаріуса» проведено аналіз понять «процедура», «правова (юридична) процедура», «адміністративно-правова процедура». У контексті нотаріальної діяльності запропоновано визначення адміністративної процедури. Доведено, що адміністративно-правова процедура виступає важливим інструментом у забезпеченні реалізації нотаріусами свого правового статусу, оскільки, встановлюючи чіткий порядок поведінки нотаріусів, держава, з одного боку, гарантує дотримання принципу законності під час реалізації нотаріусами своїх владних повноважень, а з іншого - забезпечує захист прав, свобод та законних інтересів самих же нотаріусів у відносинах з іншими владними суб'єктами.

У підрозділі 2.4 «Організаційні засади діяльності нотаріуса» розглянуто поняття «засада» та «організація» («організовувати»), на підставі чого визначено поняття «організаційні засади». Встановлено, що найбільш важливі організаційні засади закріплюються на рівні відповідних нормативно-правових актів. Охарактеризовано відповідні нормативно-правові акти та з'ясовано, що складним залишається питання матеріально-технічного забезпечення нотаріусів. Адже дана, безперечно, важлива організаційна засада фактично не має нормативно-правового підґрунтя. Стосовно державних нотаріусів питання є відносно врегульованим, адже вони утримуються за рахунок державного бюджету, відповідно фінансування та матеріально-технічне забезпечення здійснюється Міністерством юстиції України через його територіальні органи в межах бюджету. Матеріально-технічне забезпечення діяльності приватних нотаріусів покладається на них самих. З одного боку - це цілком зрозуміло, адже будь-яка приватна діяльність, у тому числі нотаріальна, здійснюється суб'єктом за рахунок власних ресурсів (фінансових, матеріально-технічних, людських тощо). У той же час, нотаріуси як державні, так і приватні, допомагають державі реалізовувати її функції і є, у зв'язку із цим, уповноваженими державою особами. Тому, обґрунтовано необхідність передбачити можливість приватних нотаріусів, у разі необхідності, звертатися за фінансовою та матеріально-технічною підтримкою до держави.

У підрозділі 2.5 «Державний контроль за діяльністю нотаріуса» досліджено сутність контролю як соціального та державно-управлінського явища. З приводу першого відзначено, що попри певні відмінності у зовнішньому формулюванні визначення поняття «соціальний контроль» його сутність залишається незмінною - він є засобом, способом (або ж їх сукупністю, системою), механізмом за допомогою яких підтримується як стабільність та нормальне функціонування соціальної системи в цілому, так і забезпечується адекватна, тобто відповідна встановленим нормам і стандартам, поведінка її окремих суб'єктів. Наголошено, що державний контроль хоча і має свою специфіку, втім є похідним від соціального, і тому зберігає усі його основні властивості та ознаки. Зауважено, що хоча чинне законодавство і дозволяє сформулювати певне уявлення про державний контроль у тій чи іншій сфері, все ж таки воно не є досконалим та має певні недоліки. Встановлено, що найсуттєвішим із них є те, що законодавець не встановлює різниці між наглядом та контролем і формулює визначення одного через застосування іншого або ж використовує їх як синонімічні.

Вказано, що коло суб'єктів, які здійснюють контроль за функціонуванням нотаріусів, досить широке: Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, міністерства та відомства, суди. Однак форми та способи (засоби) контролю, якими користуються контролюючі суб'єкти, мають певні особливості, зумовлені їх функціональним призначенням та правовим становищем у механізмі держави. Запропоновано власне визначення державного контролю за діяльністю нотаріуса.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання ? удосконалення адміністративно-правового статусу нотаріуса в умовах реформування юстиції України. У результаті здійсненого дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення зазначеного завдання:

1. Доведено, що нотаріус, незалежно від того, на якій основі він здійснює свою діяльність, державній чи приватній, не є державним службовцем. Застосування поняття посадової особи до державного нотаріуса у тому значенні, у якому воно викладене у Законі України «Про державну службу» є не зовсім коректним. Водночас, державні нотаріуси, не маючи статусу державних службовців, є посадовими особами, що мають державновладні повноваження, тобто виступають представниками державної влади.

2. Встановлено, що реформування юстиції сприятливим чином вплинуло на вдосконалення правового статусу нотаріуса: сформульовано та офіційно закріплено поняття нотаріуса; зрівняно у правах приватних та державних нотаріусів, які відрізняються тепер тільки формою організації своєї діяльності (приватна, та державна); введені нові умови доступу осіб до здійснення нотаріальної діяльності; у законодавстві визначено чіткі вимоги щодо меж та порядку виконання нотаріусом свого функціонального призначення; вдосконалено механізм державного контролю за діяльністю нотаріусів; врегульовані питання професійного самоврядування нотаріусів. Отже, ряд змін у правовому статусі нотаріуса, яких він зазнав у контексті реформування юстиції в Україні, дозволяють констатувати, що нотаріус, виступаючи представником вільної професії, втім є однією з основних ланок у виконанні державних завдань і функцій у сфері реалізації державної правової політики в частині забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів учасників суспільних відносин у позасудовому порядку.

3. Загальною метою діяльності нотаріусів є забезпечення надійного, стабільного та безпечного існування і розвитку як держави та суспільства в цілому, так і кожного з їхніх суб'єктів окремо, шляхом надання специфічних публічних послуг усім, хто має право на їх отримання і висловив на це бажання, у вигляді вчинення нотаріальних дій.

4. Аналіз норм Закону України «Про нотаріат», зокрема в частині різновидів вчинюваних нотаріусами нотаріальних дій, дозволив виокремити основні завдання нотаріуса, а саме: а) забезпечення охорони та захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних осіб та колективних суб'єктів, а також сприяння реалізації належних цим суб'єктам прав та покладених на них обов'язків; б) забезпечення захисту та охорони усіх форм власності; в) попередження правопорушень; г) загальне зміцнення законності та підтримка належного рівня правопорядку.

5. До основних функцій нотаріусів як носіїв владних повноважень та суб'єктів адміністративного права віднесено: а) охоронну та правозахисну; б) правозастосовну; в) доказову; г) попереджувально-профілактичну, або превентивну; ґ) фіскальну.

6. Особливість положення нотаріуса у системі суб'єктів адміністративного права пов'язана з тим, що нотаріус має специфічну дуалістичну правову природу, зумовлену тим, що він знаходиться на межі приватного та публічного права і, відповідно, здійснює свою діяльність як у публічних, так і у приватних інтересах. Нотаріус є однією із важливих сполучних ланок між державою та громадянським суспільством. Відбувається це за рахунок того, що держава не тільки визнає існування державних та приватних нотаріусів, але й функціонально зрівнює їх у статусі, делегуючи приватним нотаріусам, які організаційно не входять до структури жодної з гілок влади, частину державновладних повноважень у сфері здійснення охоронної та правозахисної діяльності, завдяки чому їхні дії мають таку ж юридичну силу, як і дії державних нотаріусів.

7. Умови та підстави набуття правового статусу нотаріуса - це сукупність закріплених у законодавстві вимог щодо властивостей і характеристик, якими він має володіти, та дій, які повинна вчинити особа, що прагне стати нотаріусом. У свою чергу, порядок являє собою визначену законодавством схему поведінки особи (послідовність та строки вчинення дій, їх форми тощо), якої вона повинна дотримуватися з метою набуття статусу нотаріуса.

8. Адміністративно-правовий статус нотаріуса - це положення нотаріуса у механізмі держави та системі владовідносин, визначене шляхом закріплення у адміністративно-правових нормах його прав та обов'язків, а також інших найбільш важливих і принципових юридичних характеристик. До основних структурних елементів адміністративно-правового статусу нотаріуса віднесено його призначення (мету), завдання, функції, права, обов'язки та відповідальність, а також порядок організації його діяльності. Зазначений перелік елементів досліджуваного правового статусу не виключний, а містить лише найбільш важливі, на нашу думку, з них.

9. Нормативно-правове забезпечення діяльності нотаріуса визначено як систему правових норм, що закріплюються у відповідних джерелах права та визначають права й обов'язки нотаріуса, а також інші важливі аспекти його правового статусу як учасника тих чи інших суспільних відносин, зокрема, як носія владних повноважень та суб'єкта адміністративно-правових відносин.

10. Механізм забезпечення реалізації адміністративно-правового статусу нотаріуса розуміється як система правових та неправових (організаційних, політичних, економічних тощо) засобів, форм, методів, інструментів державної діяльності, спрямованих на створення такої кількості, якості та видового різноманіття умов, які б давали нотаріусам можливості для ефективного здійснення покладених на них завдань і функцій, безперешкодно та у межах чинного законодавства реалізувати свої права та обов'язки, а також користуватися іншими перевагами, зумовленими виконанням владних повноважень. Механізм забезпечення реалізації адміністративно-правового статусу нотаріуса являє собою складне комплексне явище, у межах якого інтегруються та взаємодіють окремі самостійні механізми, а саме: правовий, організаційно-інституційний, політичний, соціально-економічний, мотиваційний, виховний тощо.

11. Під формами вчинення нотаріальних дій запропоновано розуміти зовнішній прояв наданих нотаріусу повноважень, спосіб їх реалізації, які об'єднано у три групи. Законодавець приділяє досить ретельну увагу регламентації способам зовнішнього виявлення повноважень нотаріусів. Дещо загальні та у деяких моментах нечіткі положення норм Закону України «Про нотаріат» щодо форм нотаріальних дій, доповнюються та конкретизуються відповідними спеціальними підзаконними нормативно-правовими актами, такими як: Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, Правила ведення нотаріального діловодства та ін. Така ситуація, безумовно, є позитивним моментом державної політики у сфері нотаріальної діяльності, оскільки таким чином забезпечується належний рівень якості та ефективності у реалізації нотаріусами своїх повноважень, а також підтримується режим законності.

12. Доведено, що адміністративна процедура у контексті нотаріальної діяльності - це встановлений та закріплений державою у відповідних нормативно-правових актах порядок вчинення нотаріусами нотаріальних дій, а також послідовність здійснення ними інших організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення нормальної реалізації нотаріусами свого правового статусу в умовах адміністративно-правових відносин.

13. Під організаційними засадами запропоновано розуміти систему принципових, основоположних, базисних вимог (положень), щодо територіального розміщення нотаріусів та стану їхніх робочих місць, матеріально-технічного забезпечення нотаріальної діяльності та ведення нотаріального діловодства тощо.

14. Державний контроль за діяльністю нотаріуса - це один із різновидів державної контрольно-наглядової діяльності, який полягає у застосуванні компетентними державними органами по відношенню до нотаріусів відповідних, передбачених законодавством організаційно-правових заходів, спрямованих на зміцнення принципу верховенства права та режиму законності у їх діяльності, покращення якості послуг, які вони надають, постійне вдосконалення їх професіоналізму, підвищення рівня правової та професійної культури, виявлення й усунення недоліків і порушень у діяльності нотаріусів, а також притягнення винних у їхній появі осіб до відповідальності.

15. Запропоновано внести зміни до нормативно-правових актів, що встановлюють адміністративно-правовий статус нотаріуса, зокрема:

- частину 2 статті 3 Закону України «Про нотаріат» викласти у такій редакції: «Нотаріусом може бути громадянин України, який має повну вищу юридичну освіту та здобув освітньо-кваліфікаційний рівень магістра, володіє державною мовою, ….». Відповідна зміна обумовлена специфікою і суспільним значенням завдань та функцій нотаріуса, що вимагають від нього найвищого рівня фахової підготовки;

- у Законі України «Про нотаріат» закріпити бланкетну норму, у якій встановити, що нотаріуси за вчинення адміністративних правопорушень та злочинів під час здійснення своєї діяльності несуть адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до чинного законодавства.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Юрченко В.В. Місце нотаріуса у системі суб'єктів адміністративного права / В.В. Юрченко // Український часопис міжнародного права. - 2012. - № 3. - С. 95-98.

2. Юрченко В.В. Форми здійснення нотаріальних дій в умовах реформування юстиції України / В.В. Юрченко // Європейські перспективи. - 2013. - № 2. - С. 76-81

3. Юрченко В.В. Умови та підстави набуття правового статусу нотаріуса / В.В. Юрченко // Наше право. - 2013. ? № 4. - С. 68?73.

4. Юрченко В.В. Мета, завдання та функції нотаріуса в умовах реформування юстиції / В.В. Юрченко // Український часопис міжнародного права. - 2013. ? № 1. - С. 131?135.

5. Юрченко В.В. Адміністративно-правовий статус нотаріуса: адміністративно-правові засади механізму реалізації / В.В. Юрченко // Науковий вісник Ужгородського національного університету, серія право. - 2013. - № 20. - Том 3, ч. 2. - С. 149-152.

6. Юрченко В.В. Сущность механизма обеспечения реализации административно-правого статуса нотариуса / В.В. Юрченко // Вестник Новосибирского государственного университета. - 2013. - № 1. - Том. 1. ? С. 41?45.

7. Юрченко В.В. Правова природа нотаріуса як суб'єкта адміністративного права / В.В. Юрченко // Україна в євроінтеграційних процесах: матеріали XVIII Міжнародної наук.-практ. конф. (м. Київ, 16?17 лютого 2013 р.). - К., 2012. - С. 244-246.

8. Юрченко В.В. До проблеми правового регулювання виконавчих написів нотаріуса / В.В. Юрченко // Сучасні наукові дослідження представників юридичної науки ? прогрес законодавства України майбутнього: матеріали Міжнародної наук.-практ. конф. (м. Дніпропетровськ, 24 лютого 2013 р.). - Дніпропетровськ, 2013. - С. 45?47.

9. Юрченко В.В. Функції нотаріуса за сучасним законодавством / В.В. Юрченко // Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні: матеріали Міжнародної наук.-практ. конф. (м. Одеса, 1?2 березня 2013 р.). - Одеса, 2013. - С. 83?85.

10. Юрченко В.В. Механізм забезпечення реалізації адміністративно-правового статусу нотаріуса / В.В. Юрченко // Європейський шлях розвитку України: плани і реалії: матеріали XVIII Міжнародної молодіжної наук.-практ. конф. (м. Київ, 6?7 квітня 2013 р.). - К., 2013. - С. 100?101.

11. Юрченко В.В. Адміністративні процедури у забезпеченні діяльності нотаріуса / В.В. Юрченко // Актуальні питання правотворення в сучасній Україні: збірник матеріалів IV наук.-практ. конф. (м. Київ, 19 квітня 2013 р.). - К., 2013. - С. 118?120.

АНОТАЦІЇ

У роботі з'ясовано місце нотаріуса у системі суб'єктів адміністративного права та визначено його особливості; розглянуто порядок, умови та підстави набуття правового статусу нотаріуса; досліджено поняття й структуру адміністративно-правового статусу нотаріуса; проаналізовано нормативно-правове забезпечення діяльності нотаріуса; визначено сутність механізму забезпечення реалізації адміністративно-правового статусу нотаріуса; охарактеризовано форми здійснення нотаріальних дій в умовах реформування юстиції України; встановлено місце адміністративної процедури у забезпеченні реалізації адміністративно-правового статусу нотаріуса; з'ясовано організаційні засади діяльності нотаріуса; досліджено питання державного контролю за діяльністю нотаріуса.

Ключові слова: нотаріус, правовий статус, умова, підстава, порядок, механізм забезпечення правового статусу, форма нотаріальних дій, адміністративна процедура, організаційні засади, державний контроль.

В диссертации сформулированы выводы, предложения и рекомендации, направленные на усовершенствование административно-правового статуса нотариуса в условиях реформирования юстиции Украины. Установлено место нотариуса в системе субъектов административного права, определено его особенности. Рассмотрен порядок, условия и основания приобретения правового статуса нотариуса. Исследованы понятие и структура административно-правового статуса нотариуса, проанализировано нормативно-правовое обеспечение деятельности нотариуса.

Определена сущность механизма обеспечения реализации административно-правового статуса нотариуса, охарактеризованы формы совершения нотариальных действий в условиях реформирования юстиции Украины. Установлены место административной процедуры в обеспечении реализации административно-правового статуса нотариуса, организационные основы деятельности нотариуса. Исследованы вопросы государственного контроля за деятельностью нотариуса. Доказано, что государственные нотариусы, не имея статуса государственных служащих, являются должностными лицами, имеющими государственно-властные полномочия, то есть выступают представителями государственной власти. Установлены задачи и функции деятельности нотариусов. Обосновано, что нотариус имеет специфическую дуалистическую правовую природу, обусловленную тем, что он находится на грани частного и публичного права, соответственно, осуществляет свою деятельность как в публичных, так и в частных интересах. Предложено определение понятий «административно-правовой статус нотариуса», «нормативно-правовое обеспечение деятельности нотариуса», «механизм обеспечения реализации административно-правового статуса нотариуса». Отмечено, что механизм обеспечения реализации административно-правового статуса нотариуса представляет собой сложное комплексное явление, в рамках которого интегрируются и взаимодействуют отдельные самостоятельные механизмы, а именно: правовой, организационно-институциональный, политический, социально-экономический, мотивационный, воспитательный и др. Проанализированы каждый из указанных элементов механизма. Доказано, что административная процедура в контексте нотариальной деятельности ? это установленный и закрепленный государством, в соответствующих нормативно-правовых актах порядок совершения нотариусами нотариальных действий, а также последовательность осуществления ими других организационно-управленческих мероприятий, направленных на обеспечение реализации нотариусами своего правового статуса в условиях административно-правовых отношений. Предложен ряд изменений к нормативно-правовым актам, определяющих административно-правовой статус нотариуса.

Ключевые слова: нотариус, правовой статус, условие, основание, порядок, механизм обеспечения правового статуса, форма нотариальных действий, административная процедура, организационные основы, государственный контроль.

Thesis is devoted to the complex study of theoretical and practical problems of the realization of the notary's administrative and legal status.

Notary's place in the system of the subjects of administrative law is considered and its peculiarities are determined; procedures, conditions and grounds for getting the legal status of a notary are examined; concept and structure of the notary's administrative and legal status are investigated; regulatory and legal bases for the notary's activity are analyzed; essence of the mechanism of the ensuring of the implementation of notary's administrative and legal status is revealed; forms of the notary's acts in the conditions of the reforming of the Justice of Ukraine are characterized; the place of the administrative procedures of the ensuring of the implementation of notary's administrative and legal status is defined; organizational principles of the notary's activity are found out; the issue of the state control over the notary's activities is examined.

Keywords: notary, legal status, condition, grounds, order, mechanism of the ensuring of the implementation of notary's administrative and legal status, form of notarial acts, administrative procedure, organizational principles, state control.

Размещено на Allbest.ru