Фінансово-правові основи загальнообов’язкового державного медичного страхування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Фінансово-правові основи загальнообов'язкового державного медичного страхування

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. У статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, який включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у випадку старості та в інших випадках, передбачених законом і це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.

За своєю природою інститут державного соціального страхування є фінансово-правовим, оскільки стосується формування, розподілу та використання в інтересах соціальних груп специфічних публічних фондів грошових коштів, здійснює вплив не лише на дохідну та видаткову частини бюджетів усіх рівнів, але й на інші інститути фінансового права.

Рівень правового регулювання організації системи соціального страхування в державі та її адекватності до реальних потреб та умов існування суспільства є одним з найважливіших критеріїв оцінки гарантій додержання прав людини і громадянина, дієвості державних та фінансових інститутів, а також правового забезпечення загалом, оскільки визначений Конституцією України курс на побудову демократичної, соціальної, правової держави - свідчить про якісно нові засади державної політики і концепції соціально-економічних прав людини.

Особливу увагу в сьогоднішніх умовах привертає проблема медичного страхування населення, яке було передбачено ще в Основах про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в Україні та на сьогодні декларується як один з «лакмусових папірців» здатності на ефективні реформи оновленої владної команди. Cфера охорони здоров'я почала впливати на фінансово-економічну сферу життя людей, на механізми соціального захисту громадян. Україна сьогодні стоїть на шляху впровадження медичного соціального страхування з огляду на зростання значення надання страхових медичних послуг, пошуку оптимальної моделі взаємовідносин між застрахованим і страхувальником, а також розуміння необхідності створення та визначення порядку функціонування Фонду соціального медичного страхування. Значне зростання кількості приватних закладів надання медичних послуг і стабільна незабезпеченість медичними обладнаннями та препаратами, при колосальних бюджетних витратах на вказану сферу, вимагає прийняття низки нормативно-правових актів і створення якісно нової системи медичного страхування, а саме, Фонду державного обов'язкового соціального медичного страхування, діяльність якого буде спрямована на захист громадян у випадку настання страхових ризиків.

Окремі питання соціального страхування розглядали українські та російські науковці: В.С. Андреєв, В.М. Андріїва, Є.І. Астрахан, В.Д. Базилевич, К.С. Батигін, Я.І. Безугла, Т.В. Блащук, Н.Б. Болотіна, Н.П. Бортник, А.Д. Зайкін, В.О. Заросило, С.Ф. Коньшин, Л.А. Мотилев, В.Г. Рогань, Т.А. Ротова, І.М. Сирота, Б.І. Сташків, Б.С. Стичинський, В.М. Фурман, М.Я. Шімінова, О.Б. Чорномаз та інші. Дослідники зробили вагомий внесок у науково-практичні основи проблематики соціального страхування та структури його побудови. Проте, поза увагою сьогодні залишаються питання запровадження Фонду медичного страхування в Україні та розроблення відповідних нормативно-правових актів. Крім цього, необхідно звернути увагу на практику зарубіжних держав з приводу функціонування Фонду медичного страхування з надання соціальних послуг громадянам. Основними працями фінансово-правового напряму, що слугують орієнтиром подальших фінансово-правових досліджень - є результати досліджень Я.М. Буздуган, О.В. Виноградова, З.С. Гладуна, О.Б. Зайчук, А.А. Нечай, Н.Ю. Пришви, Л.І. Савченко, О.В. Солдатенко, у яких автори приділяли увагу аналізу правової природи Фондів соціального страхування, їх правового забезпечення та основ фінансового забезпечення галузі охорони здоров'я тощо.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконане у відповідності до Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, затвердженої Законом України від 18.03.2004 р., тема дисертаційної роботи відповідає науковому напряму кафедри адміністративного та інформаційного права, а також у контексті теми, що виконується в межах робочого часу на кафедрі адміністративного та інформаційного права Навчально-наукового Інституту права та психології Національного університету «Львівська політехніка» за напрямом «Вдосконалення правового механізму захисту прав і свобод людини і громадянина в умовах розбудови правової держави» (Державний реєстраційний номер 0112U001217).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є встановлення теоретичних і практичних засад функціонування системи обов'язкового державного медичного страхування для формування теоретичних висновків та пропозицій, спрямованих на запровадження системи обов'язкового державного соціального медичного страхування.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

- визначити та охарактеризувати основні етапи історичного розвитку і становлення інституту державного соціального страхування на території України;

- з'ясувати роль та функції держави як учасника правовідносин у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування;

- запропонувати шляхи удосконалення правового статусу страхових соціальних фондів;

- охарактеризувати відносини у сфері загальнообов'язкового державного медичного страхування через визначення їхньої мети, завдань, об'єкту і предмету;

- окреслити систему учасників правовідносин у сфері загальнообов'язкового державного медичного страхування та їх правовий статус;

- здійснити системну класифікацію мережі закладів охорони здоров'я;

- обґрунтувати передумови та етапи запровадження нової системи фінансування охорони здоров'я та базі загальнообов'язкового державного соціального страхування в Україні;

- дослідити основні моделі фінансування системи охорони здоров'я у світі;

- запропонувати внесення змін до чинного законодавства України на підставі аналізу досвіду функціонування світових моделей фінансування охорони здоров'я;

Об'єктом дослідження є суспільні відносини з приводу загальнообов'язкового державного медичного страхування в Україні.

Предметом дослідження є фінансово-правові основи загальнообов'язкового державного медичного страхування.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань було застосовано і загальнонаукові, і спеціальні методи та прийоми наукового пізнання правових явищ і понять.

Історико-правовий метод використовувався при дослідженні становлення та розвитку інституту загальнообов'язкового державного соціального страхування та розвитку світових моделей фінансування охорони здоров'я (п.п. 1.1, 3.1); системно-структурний метод застосовувався при визначенні суб'єктів відносин у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування та державного медичного страхування (п.п. 1.2, 2.2); порівняльно-правовий метод дозволив виявити та проаналізувати окремі правові явища та суспільні відносини (п.п. 2.1, 2.3); формально-логічний - для визначення та аналізу основних правових основ фінансування охорони здоров'я (р. 2); статистичний метод - для дослідження статистичних даних з метою встановлення ефективного функціонування правових явищ (п. 1.3); дедуктивний та логіко-семантичний - для дослідження явищ та значень, які формулюються у роботі (п. 1.2); аналізу та синтезу - для формулювання пропозицій та висновків стосовно моделі фінансування охорони здоров'я та пропозицій щодо удосконалення норм чинного законодавства (п.п. 3.2, 3.3).

Теоретико-правову основу дисертаційного дослідження склали наукові положення, які містяться в працях вітчизняних та іноземних науковців з фінансового та адміністративного права, права соціального забезпечення, теорії права, Конституція України, закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, постанови правлінь фондів соціального страхування, а також норми законодавства зарубіжних країн.

Емпіричну основу дослідження становлять статистичні дані, які характеризують діяльність фондів соціального страхування, результати проведених соціологічних опитувань медичних працівників закладів охорони здоров'я.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є одним із перших в Україні комплексних досліджень на основі теоретичних напрацювань правових основ фінансово-правового регулювання загальнообов'язкового державного медичного страхування, в результаті якого, автором обґрунтовується низка теоретичних положень і концептуальних висновків, практичних рекомендацій і пропозицій щодо вдосконалення правового механізму фінансового регулювання системи охорони здоров'я в Україні, а саме:

уперше:

- визначено державу як суб'єкта, що поєднує різнорідні функції у відносинах із загальнообов'язкового державного соціального страхування та вказано на недоліки такої участі, що впливають на ефективність функціонування такого інституту;

- зважаючи на правову природу Рахункової палати та її основне призначення запропоновано внести зміни до Конституції України та Закону України «Про Рахункову палату» в контексті розширення сфери повноважень Рахункової палати на діяльність усіх публічних фондів грошових коштів;

- обґрунтовано основні передумови для запровадження страхової моделі фінансування охорони здоров'я;

- запропоновано дві альтернативні системи фінансування охорони здоров'я та визначено три етапи для запровадження системи державного соціального медичного страхування;

- сформульовано практичні рекомендації щодо затвердження типових умов здійснення загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування.

удосконалено:

- визначення та характеристика основних історичних етапів розвитку інституту загальнообов'язкового державного соціального страхування в Україні;

- розмежування понять «об'єкт» та «предмет» правовідносин у сфері загальнообов'язкового державного медичного страхування та їхнє встановлення;

- класифікацію закладів мережі охорони здоров'я.

набули подальшого розвитку:

- положення про доцільність закріплення в спеціальному законодавстві альтернативних джерел формування фінансової бази страхових фондів;

- питання класифікації системи учасників правовідносин у сфері загальнообов'язкового державного медичного страхування та характеристика їхнього правового статусу;

- обґрунтування необхідності прийняття законів України «Про заклади охорони здоров'я та правовий статус медичних працівників», «Про фінансування охорони здоров'я» та «Про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування» та підзаконних нормативно-правових актів, спрямованих на їхню реалізацію;

- пропозиції щодо внесення змін до конституційних норм, які регулюють фінансове забезпечення охорони здоров'я в Україні (ст. 49 Конституції України).

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані й обґрунтовані в дисертації висновки і пропозиції мають практичну ціннісну перманенту, зокрема можуть використовуватися у:

- науковій діяльності - при здійсненні подальших теоретичних розробок та прикладних досліджень фінансово-правових основ загальнообов'язкового державного медичного страхування;

- правотворчості - для внесення змін і доповнень до Конституції України, висловлені пропозиції можуть бути враховані при розробці проектів законів України «Про заклади охорони здоров'я та правовий статус медичних працівників», «Про фінансування охорони здоров'я» та «Про загальнообов'язкове державне медичне страхування», а також при розробці підзаконних нормативно-правових актів;

- правозастосовній діяльності - запропоновані рекомендації можуть бути використані для удосконалення організаційно-правових засад функціонування органів державної влади;

- навчальному процесі - при викладанні курсу «Фінансове право», при підготовці підручників і навчальних посібників.

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, сформульовані положення та висновки, викладені в дисертації, отримані автором особисто. Аргументація окремих положень ґрунтується на працях інших учених, міжнародних та внутрішньодержавних джерел законодавства, на які зроблено відповідні посилання.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на наукових семінарах кафедри фінансового та адміністративного права ЛНУ імені Івана Франка, кафедри адміністративного та інформаційного права Навчально-наукового інституту права і психології Національного університету «Львівська політехніка», а також на науково-практичних заходах зокрема: I Міжнародній науково-практичній конференції «Публічні фінанси і фінансове право Центральної і Східної Європи в умовах фінансової кризи» (м. Бялосток Республіка Польща, 11-12 вересня 2010 р.); XVI регіональній науково-практичній конференції «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (м. Львів, 8-9 лютого 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Фінансове право у ХХІ столітті: досягнення та перспективи» (м. Ірпінь, 4-7 жовтня 2011 р.); XVIІ регіональній науково-практичній конференції «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (м. Львів, 3-4 лютого 2011 р.); XVIІІ регіональній науково-практичній конференції «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (м. Львів, 26-27 січня 2012 р.); І Всеукраїнській науково-практичній конференції «Захист прав і свобод людини та громадянина в умовах формування правової держави» (м. Львів, 25 квітня 2012 р.); IІ Міжнародній науково-практичній конференції «Годовое и многолетнее планирование в публичних финансах стран Центральной и Восточной Европи» (м. Бялосток, 12-14 квітня 2013 р.); I Міжнародній науково-практичній конференції «The interaction of national legal systems: convergence or divergence?» (м. Вільнюс, 25-26 квітня 2013 р.); XIX регіональній науково-практичній конференції «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (м. Львів, 7-8 лютого 2013 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано в 16 друкованих працях, з них - 6 статей у наукових фахових виданнях, 1 стаття - в іншомовному фаховому виданні, 9 - публікацій у збірниках наукових праць за матеріалами конференцій.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять 9 підрозділів, висновків, списку використаних джерел (236 найменування на 26 сторінках) і додатків (14 сторінок). Загальний обсяг дисертації 234 сторінки, з яких основного тексту 194 сторінки.

Основний зміст роботи

правовідносини державний соціальний страхування

У Вступі обґрунтовано вибір теми дисертації, її актуальність та ступінь дослідження; окреслено зв'язок роботи з науковими планами і темами; визначено мету, основні завдання, об'єкт, предмет дослідження та методи дослідження; розкривається наукова новизна, теоретичне та практичне значення; висвітлено теоретичну та емпіричну базу дослідження, практичне значення результатів та апробацію результатів.

Розділ 1 «Загальнообов'язкове державне соціальне страхування - як елемент фінансової системи держави» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Історичні та теоретико-правові закономірності становлення та розвитку інституту загальнообов'язкового державного соціального страхування» здійснено аналіз теоретико-правових досліджень в контексті історичного та теоретичного становлення і розвитку цього інституту.

Виділено п'ять основних етапів становлення інституту соціального страхування з огляду на реформування системи фінансування та управління цією системою, з визначенням активної участі профспілкових організацій у цьому процесі, а також охарактеризовано переваги і недоліки кожного з етапів. На підставі здійсненого аналізу вказано, що інститут соціального страхування у системі фінансування та управління вже тривалий період є незмінним і потребує комплексного реформування.

Теоретичні дослідження цієї сфери пройшли довгий шлях від розуміння та розкриття значення у цивільно-правовому аспекті до однієї з основних теоретичних проблем, - фінансового права, через публічний характер цих відносин.

У підрозділі 1.2 «Держава - як суб'єкт загальнообов'язкового державного соціального страхування» визначено, що правовідносини у сфері соціального страхування - це комплексні правовідносини, які складаються між: громадянином і уповноваженим органом держави; уповноваженими органами держави з приводу формування і розподілу коштів фондів соціального страхування, а також безпосереднього створення страхових фондів та організації їх діяльності. Держава в цьому випадку розглядається як уніфікований суб'єкт уповноважених органів з конкретним правовим статусом. Держава здійснює безпосередній вплив на суспільні відносини шляхом прийняття нормативно-правових актів та фіксування в законодавстві комплексу прав і обов'язків суб'єктів у сфері соціального страхування.

Проаналізовано завдання та повноваження уповноважених державою органів, які свідчать про те, що у відносинах державного соціального страхування держава виступає як нормотворець, управлінець, контролер та виконавець і її роль є визначальною. Доведено, що інститут соціального страхування в умовах коли один з учасників не лише встановлює, регулює, контролює цю сферу, а ще й виступає виконавцем, не може функціонувати ефективно. Якщо відносини у сфері соціального страхування виникають між різними учасниками на задоволення публічного інтересу, то і права та обов'язки повинні бути рівнозначними.

У підрозділі 1.3 «Правове регулювання системи державного соціального страхування в Україні: інституційна та функціональна характеристики» систему державного соціального страхування визначено як сукупність фондів грошових коштів, які надходять та витрачаються, тобто як систему відносин щодо формування, розподілу та використання коштів в інтересах громадян.

Зазначено, що нормативними актами встановлено, що головними елементами інституційної характеристики системи державного соціального страхування, які розкривають функціональну характеристику цієї системи є п'ять фондів соціального страхування. Натомість функціональна характеристика розкривається через порядок формування коштів фондів, витрачання таких коштів у разі настання страхового випадку та здійснення нагляду за діяльністю фондів з боку структурних одиниць фондів.

Вказано, що на фонди соціального страхування покладено важливе завдання - матеріальний захист громадян в разі настання страхових випадків. Водночас нестабільна ситуація в Україні, що супроводжується кризовими явищами в економіці призводить до руйнування системи функціонування соціального страхування. Вирішенням цієї проблеми може стати активна участь і співпраця держави з роботодавцями для того, щоб налагодити процес виробництва і нормалізувати роботу підприємств і фінансових компаній, удосконалити механізм формування та використання резервних коштів страхових фондів, вкладання їх в економіку та отримання процентів для погашення боргу фондів і виплату страхових коштів.

Встановлено, що однією з функцій державних органів є контрольна функція. Контроль і нагляд за діяльністю публічних фондів щодо розподілу та використання коштів Фондів соціального страхування є одним з найважливіших елементів реалізації державної політики. Не менш важливою проблемою у цій сфері є вдосконалення законодавства про правовий статус Рахункової палати.

Розділ 2 «Механізм правового регулювання відносин у сфері загальнообов'язкового державного медичного страхування» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 «Мета, завдання, об'єкт та предмет правовідносин у сфері загальнообов'язкового державного медичного страхування» зосереджено вагу на меті та завданнях правовідносин у сфері загальнообов'язкового державного медичного страхування.

Зазначено, що об'єктом правовідносин з державного медичного страхування є те, на що спрямована реалізація суб'єктами правовідносин своїх прав та здійснення обов'язків.

Натомість зауважено, що науковці ототожнюють предмет і об'єкт вказаних вище правовідносин або ж взагалі не визначають предмету таких правовідносин. Однак, для реалізації основної мети медичного страхування потрібні відповідні кошти, які виступатимуть інструментом реалізації громадянами своїх прав та виконання обов'язків для надання відповідної допомоги і послуг населенню, що, власне, і є предметом загальнообов'язкового державного медичного страхування.

Наголошено, що з фінансово-правової точки зору, метою досліджуваних відносин є не сам порядок надання медичної допомоги пацієнтам, а реалізація публічного інтересу через отримання такої допомоги з бюджетів, а в перспективі з державного соціального медичного фонду, виходячи із забезпечення формування грошових фондів, чисельності та структури трудових ресурсів, сприяння вирівнюванню життєвого рівня різних соціальних груп населення. Завданнями загальнообов'язкового державого медичного страхування визначається: створення доступного ринку медичних послуг та надання якісної медичної допомоги громадянам; забезпечення здорових і безпечних умов життя; здійснення навчання та перекваліфікації медичного персоналу; надання змоги громадянам права вибору медичного закладу; здійснення належного фінансового контролю за діяльністю медичних установ і медичних працівників.

У підрозділі 2.2 «Суб'єкти відносин у сфері загальнообов'язкового державного медичного страхування» виділено основних суб'єктів інституту державного медичного страхування, а саме: застраховані, заклади охорони здоров'я та держава, через уповноважені органи. Основним критерієм такого розподілу є ознаки, що вказують на: визначеність особливої ролі держави через владно-майновий характер відносин; публічність характеру відносин, порядок та умови задоволення інтересів громадян у цій сфері; гарантування державою виконання своїх обов'язків щодо фінансування галузі через функціональну характеристику системи органів держави.

Наявність тих фактів, що організація побудови системи закладів охорони здоров'я організована на застарілих принципах її побудови, недосконалість нормативно-правової бази, недостатність фінансування галузі та централізований метод управління цією системою дозволив комплексно підійти до вирішення питання оптимізації системи закладів охорони здоров'я, визначивши при цьому критерії класифікації поділу останніх. Такими критеріями визначено: спосіб утворення та підпорядкування; місце розташування; рівень надання медичної допомоги та спосіб фінансування.

Встановлено, що застраховані суб'єкти є, безсумнівно, основними суб'єктами правовідносин у сфері державного медичного страхування. Законодавством передбачений перелік їх прав та обов'язків, який є досить широким, проте не вичерпним.

Система органів держави та імперативний метод управління системою державного медичного страхування дозволили запропонувати розмежування компетенції зазначених органів на основі принципу децентралізації.

У підрозділі 2.3 «Зміст правовідносин у сфері загальнообов'язкового державного медичного страхування» розкрито зміст фінансових правовідносин сутність яких полягає у фінансовому забезпеченні функціонування системи охорони здоров'я, тобто системи організації установ, що забезпечують охорону здоров'я та кореспондуючих повноважень уповноважених державою органів. Відповідно, взаємовідносини між органами держави та закладами охорони здоров'я визначаються як владні відносини. З огляду на систему взаємодії зазначених суб'єктів, визначено недоліки у взаємозв'язках, а саме: чинна система органів держави є надто розгалуженою, і тому функції у цій сфері є розпорошеними та надто широкими, що викликає неоднозначність управління системою; недосконалість системи здійснення фінансування; обмеженість ролі громадян в організації системи охорони здоров'я.

Розділ 3 «Перспективи запровадження загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування в Україні» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1 «Правові моделі фінансування охорони здоров'я в зарубіжних країнах» визначено, що більшість науковців є одностайними у виокремленні трьох моделей фінансування охорони здоров'я, а саме: бюджетної, страхової та приватної систем фінансування охорони здоров'я, з огляду на історичний розвиток, джерельну базу фінансування охорони здоров'я та механізму соціального захисту. Наголошено, що процес реформування системи медичного страхування є безперервним, оскільки і дотепер країни модернізують моделі до реалій сьогодення та приймають ряд законів з внесенням якісних змін до системи.

У пункті 3.1.1 «Модель медичного страхування за Бісмарком на прикладі країн Німеччини, Франції та Нідерландів» встановлено, що процес формування системи обов'язкового державного медичного страхування моделі Бісмарка відбувався через масштабне реформування соціального страхування виходячи з інтересів всього населення. До уваги не брався розмір заробітку, керуючись принципом, що кожен повинен мати рівний доступ до медичної допомоги. Основними причинами реформування виступало правило доступу до медичної допомоги та змога покращення надання медичної допомоги з мінімізацією витрат на неї, що і відбувалося. Перевагами системи Бісмарка є: рівномірність внесків працівників та роботодавців; право вибору застрахованими лікувального закладу; цілеспрямованість внесків; обмежена роль уряду; управління та контроль за страхуванням здійснюють працівники та роботодавці.

У пункті 3.1.2 «Модель медичного страхування за Беверіджем на прикладі країн Великобританії, Швеції та Канади» визначено, що перевагами системи Беверіджа виступають: забезпечення всього населення незалежно від розміру заробітної плати; єдина система оподаткування, яка направляється на фінансування системи охорони здоров'я; єдиний розмір внесків для всіх; право вибору застрахованими лікувального закладу; цілеспрямованість внесків; доступність і безоплатність медичної допомоги; контроль за страхуванням з боку держави; відсутність конкуренції в наданні медичної допомоги.

У пункті 3.1.3 «Характеристика ринкової моделі фінансування охорони здоров'я на прикладі США» проаналізовано процес формування системи ринкової моделі, який починався з формування державної системи страхування, однак, з часом, перейшов у ринкову модель, де діє жорстка конкуренція на ринку медичних послуг, громадяни приватно страхуються, а у випадку неспроможності отримати допомогу діє державна схема медичного страхування.

Перевагами ринкової системи є: абсолютно ринкова система господарювання на страховому ринку; право вибору застрахованими лікувального закладу; жорстка конкуренція на ринку медичних послуг; обмежена роль уряду; управління системою здійснюється за домовленістю між закладами охорони здоров'я та громадянами; контроль за страхуванням здійснює держава.

У підрозділі 3.2 «Передумови запровадження загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування в Україні» визначено, що конституції згаданих вище держав по-різному регулюють питання соціального, медичного страхування. Однак жодна конституція не закріплює детальної характеристики того, яка модель в державі застосовується.

Констатується, що в Конституції України регламентовано право людини на медичне страхування, на надання кожному громадянину права на отримання безоплатної медичної допомоги у державних та комунальних закладах охорони здоров'я. Законодавець на сьогодні визначив політику держави у сфері медичного страхування, вказуючи на модель страхування за Беверіджем. З огляду на це, доцільно викласти норму статті 49 Конституції України в такій редакції: «Кожна людина має право на охорону здоров'я. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності. Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя», а вже детальну регламентацію права людини на охорону здоров'я здійснювати у законах України та підзаконних нормативно-правових актах.

Проаналізовані моделі фінансування охорони здоров'я вказали на оптимальну модель фінансування охорони здоров'я, яку варто запровадити в Україні, а саме на страхову модель фінансування охорони здоров'я. Запропоновано, що основними принципами функціонування страхової моделі фінансування охорони здоров'я будуть: уряд не братиме на себе відповідальності за фінансування системи охорони здоров'я, за винятком деяких сегментів, а лише буде створювати умови для функціонування фондів медичного страхування; управління медичним страхуванням буде здійснюватись працівниками та роботодавцями; солідарність - допомога надаватиметься незалежно від доходу, сімейного стану та ризику захворіти; здійснення натуральної виплати за надану допомогу без укладення договору між застрахованим та надавачем медичної допомоги; правом вибору застрахованим надавача медичної допомоги та страховика; страхові медичні фонди мають бути наділені повноваженнями щодо визначення точного розміру внесків та збору внесків; витрати лікарень за надану медичну допомогу відшкодовуватимуться відповідно до кількості застрахованих та покриваючи всі види допомог, які надаватимуться лікарями.

Передумовами до запровадження зазначеної моделі є визначення учасників правовідносин, а саме: застраховані особи, заклади охорони здоров'я, які надаватимуть безпосередню допомогу, страхові фонди, які здійснюватимуть фінансування медичної допомоги та держава як гарант права людини на медичне страхування, законодавець та виконавець державної політики у цій сфері та контрольний орган в системі медичного страхування.

У підрозділі 3.3 «Етапи запровадження загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування в Україні» встановлено три основні етапи для запровадження запропонованої моделі фінансування охорони здоров'я, а саме: перший етап полягає у визначенні ролі уряду та основних повноважень у сфері охорони здоров'я щодо встановлення загальних питань охорони здоров'я, проведення державної політики у визначеній сфері та здійснення нагляду за дотриманням державних програм, встановлення гарантованої мінімальної заплати медичним працівникам, встановлення мінімального розміру страхових тарифів за системою державного соціального медичного страхування, складення списку незадовільних фармацевтичних фірм з подальшою їх ліквідацією, обговорення з комерційними компаніями їх участі у наданні медичної допомоги громадянам за системою обов'язкового державного соціального медичного страхування; другий етап - розширення повноважень органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій щодо встановлення розміру зарплати медичних працівників, розміру внесків на обов'язкове соціальне медичне страхування, визначення кадрової політики за участі представників застрахованих і держави, обговорення питання створення фонду державного медичного страхування, вирішення питання щодо кількості застрахованих осіб, яким надаватиметься медична допомога комерційними страховими компаніями, встановлення рівнів надання медичної допомоги за рахунок коштів бюджету, медичного фонду та особистих внесків громадян і прийняття відповідних нормативно-правових актів із зазначених питань, прийняття законів України «Про заклади охорони здоров'я та правовий статус медичних працівників», «Про фінансування охорони здоров'я»; третій етап - створення медичного фонду, закріплення його прав щодо укладення контрактів із закладами охорони здоров'я, запровадження довготривалого медичного страхування, встановлення стандартів якості надання медичної допомоги на всіх рівнях, прийняття закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування».

Згідно пропонованої концепції допомога надаватиметься основній частині населення за рахунок коштів Державного бюджету, роботодавців та працівників. Кошти будуть розподілятись у страховому фонді. В законодавстві також необхідно встановити, що: суб'єкти державного соціального медичного страхування - це є всі сторони медичного страхування, які перебувають у постійному і нерозривному взаємозв'язку щодо забезпечення громадян медичними послугами; суб'єктами державного соціального медичного страхування виступають застраховані, страховик, страхувальники та надавачі медичних послуг.

Висновки

У результаті дослідження проведеного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його реалізації, історичного та зарубіжного досвіду, теоретичного осмислення низки наукових праць з різних галузей знань, здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у розвитку розуміння сутності фінансово-правових основ загальнообов'язкового державного медичного страхування. На підставі виконаного дисертаційного дослідження зроблено такі висновки, які мають важливе і наукове, і практичне значення.

1. На підставі проведеного історичного аналізу становлення, розвитку та удосконалення системи державного соціального страхування визначено п'ять основних етапів такого розвитку, взявши за основу критерій - визначення ролі держави спершу як регулятора, а в подальшому, і як учасника таких правовідносин.

2. Зазначено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування зародилось в контексті цивільно-правового регулювання страхової справи, де держава є учасником і за участі якої формується цей інститут. Важливими характерними елементами такого страхування визначено публічний характер таких відносин та основні ознаки участі держави у правовідносинах з обов'язкового державного соціального страхування: публічний характер виражається через регулювання відносин специфічними методами за допомогою визначених принципів та завдань за особливої участі держави як учасника таких правовідносин; держава в зазначених правовідносинах виступає безпосереднім учасником. Саме завдяки виконанню основних функцій для задоволення публічного інтересу держава виступає в ролі нормотворця, управлінця, контролера та виконавця. Натомість необхідно реформувати систему соціального страхування в контексті визначення рівної ролі усіх учасників страхових правовідносин, а саме: держава повинна бути наділена прописаними нормотворчими повноваженнями; управління та контроль за публічними фондами повинні здійснювати органи місцевого самоврядування.

3. Визначено, що держава як виконавець через фонди соціального страхування є єдиним та основним учасником у відносинах соціального страхування, попри те, головним суб'єктом є застраховані, а тому потрібно переглянути положення про те, що стороною відносин соціального страхування є держава, яка діє через фонди соціального страхування.

Вищий нагляд за фінансовою діяльністю в Україні повинна здійснювати Рахункова палата, що передбачає необхідність поширення сфери її компетенції не тільки на Пенсійний фонд України, але й на інші фонди державного соціального страхування.

4. Об'єктом державного медичного страхування вважаємо фонди коштів, а саме порядок їх формування, розподілу (перерозподілу) та використання. А для реалізації основної мети медичного страхування потрібні відповідні кошти, які саме виступатимуть інструментами реалізації громадянами своїх прав та виконання обов'язків для надання відповідної допомоги та послуг населенню, - предмет правовідносин у сфері загальнообов'язкового державного медичного страхування.

5. Обґрунтовано, що основною метою загальнообов'язкового державного страхування у вузькому значенні виступає забезпечення здійснення превентивних заходів, а у широкому значенні - матеріальний захист громадян; здійснення матеріального забезпечення громадян у разі настання страхових випадків. Основними завданнями загальнообов'язкового державного медичного страхування має стати: створення доступного ринку медичних послуг та надання якісної медичної допомоги громадянам; здійснення навчання та перекваліфікації медичного персоналу; надання права на існування приватних медичних закладів; надання громадянам права вибору медичного закладу; здійснення належного фінансового контролю за діяльністю медичних установ та медичних працівників.

6. До системи суб'єктів державного медичного страхування віднесено застрахованих, уповноважені державою органи та заклади охорони здоров'я. Стосовно правового статусу учасників таких відносин обґрунтовано доцільність передачі частини повноважень Міністерства охорони здоров'я України місцевим органам виконавчої влади. Натомість стосовно повноважень органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій, доцільно було б диференціювати ці повноваження без визначення сфери делегованих повноважень в зазначеній сфері. З метою покращення взаємодії суб'єктів правовідносин державного медичного страхування, виявивши прогалини функціонування такої системи, запропоновано визначити зміст правовідносин у сфері державного соціального медичного страхування у перспективі, суб'єктами якої виступатимуть застраховані, страхувальники, надавачі медичних послуг, соціальний медичний фонд та органи держави.

7. Систему закладів охорони здоров'я класифіковано за деякими критеріями, з-поміж яких: спосіб утворення та підпорядкування; місце розташування; рівень надання медичної допомоги та спосіб фінансування. Обґрунтовано доцільність прийняття закону України «Про заклади охорони здоров'я та правовий статус медичних працівників», яким буде регулюватись правових статус державних та комунальних закладів охорони здоров'я з чітким розмежуванням їх компетенції, порядку фінансування та підпорядкованості.

8. На основі аналізу моделей фінансування охорони здоров'я визначено, що медичне страхування існує в межах бюджетної та страхової моделі фінансування охорони здоров'я. Україну частково можна віднести до бюджетної моделі фінансування охорони здоров'я, з огляду на систему фінансування охорони здоров'я, джерельну базу формування коштів у фондах, локалізацію зазначених коштів та порядок і умови витрачання таких коштів. В Україні не може бути запроваджена одна з проаналізованих моделей медичного страхування в чистому вигляді, оскільки в Україні існує велика різниця в кількості працюючого та непрацюючого населення та розмірі отримуваної заробітної плати працюючого населення, відповідно, рівень, якість та обсяг надання допомоги буде дуже низьким.

9. Доведено, що оптимальним варіантом буде запровадження переважаючої кількості елементів страхової моделі фінансування охорони здоров'я, а основними принципами її функціонування будуть: уряд не братиме на себе відповідальності за фінансування системи охорони здоров'я, за винятком деяких сегментів, а лише буде створювати умови для функціонування фонду соціального медичного страхування; управління медичним страхуванням буде здійснюватись працівниками та роботодавцями; солідарність - рівень допомоги надаватиметься однаково незалежно від доходу, сімейного стану та ризику захворіти; здійснення натуральної виплати за надану допомогу без укладення договору між застрахованим та надавачем медичної допомоги; правом вибору застрахованим надавача медичної допомоги та страховика; страхові медичні фонди мають бути наділені повноваженнями щодо визначення точного розміру внесків та збору внесків; витрати лікарень за надану медичну допомогу відшкодовуватимуться відповідно до кількості застрахованих і покриватимуть всі види допомог, які надаватимуться лікарями.

10. Сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін та доповнень до законодавства України:

- до статі 49 Конститутції України;

- до законів України «Про Рахункову палату», «Про місцеві державні адміністрації», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»;

- до Указу Президента України «Про положення про Міністерство охорони здоров'я України».

Запропоновано прийняти закони України «Про заклади охорони здоров'я та правовий статус медичних працівників», «Про фінансування охорони здоров'я», «Про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування» та Постанову правління Фонду державного соціального медичного страхування «Про затвердження типових умов здійснення загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування»

11. Запропоновано три основні етапи запровадження загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування в Україні, які повинні відіграти роль перехідного періоду як для державного апарату, так і для учасників системи медичного страхування. Визначено основні заходи на кожному з них.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Жмурко О. Актуальні проблеми правового регулювання нагляду та контролю за діяльністю публічних фондів / Ольга Жмурко // Юридична Україна. - 2010. - № 11. - С. 77-85.

2. Жмурко О. Конституційно-правове регулювання права на охорону здоров'я в Україні та зарубіжних країнах / Ольга Жмурко // Юридична Україна. - 2011. - № 11. - С. 70-75.

3. Жмурко О. Система закладів охорони здоров'я в Україні: проблеми та перспективи правового регулювання / О. Жмурко // Вісник Львів. ун-ту. Серія юридична. - 2011. - Вип. 52. - С. 158-165.

4. Жмурко О.В. Держава як суб'єкт правовідносин у сфері загальнообов'язкового державного медичного страхування / О.В. Жмурко // Право і суспільство. - 2012. - № 4. - С. 106-111.

5. Жмурко О. Об'єкт і предмет правовідносин у сфері загальнообов'язкового державного медичного страхування / Ольга Жмурко // Підприємництво, господарство і право. - 2012. - № 11. - С. 58-60.

6. Жмурко О.В. Страховий медичний фонд у системі фінансування охорони здоров'я / О.В. Жмурко // Юридичний вісник. - 2013. - № 2. - С. 74-80.

7. Жмурко О.В. Содержание правоотношений в сфере общеобязательного государственного медицинского страхования / О.В. Жмурко // Журнал научных публикаций аспирантов и докторантов. - Курск, 2013. - № 3. - С. 49-53.

8. Жмурко О.В. Особливості здійснення загальнообов'язкового державного соціального страхування в період фінансової кризи та під час виходу з неї / Ольга Володимирівна Жмурко. - Публічні фінанси і фінансове право Центральної і Східної Європи в умовах фінансової кризи. Ред. Євгеніуш Руськовський, Ірина Заверуха. - Бялосток-Львів: Temida 2, 2010. - С. 263-275.

9. Жмурко О. Особливості функціонування загальнообов'язкового державного соціального страхування в кризових умовах: правові аспекти / О. Жмурко // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: матеріали XVI регіональної науково-практичної конференції (м. Львів, 8-9 лютого 2010 р.) / Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка. - Львів, 2010. - С. 124-127.

10. Жмурко О.В. Конституційно-правові основи фінансування охорони здоров'я / О.В. Жмурко: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Фінансове право у ХХІ столітті: досягнення та перспективи» (м. Ірпінь, 4-7 жовтня 2011 р.) / НДІ фінансового права Національного університету ДПС України. - К.: Алерта, 2011. - С. 103-107.

11. Жмурко О. Реформування системи надавачів медичних послуг: фінансово-правовий аспект / О. Жмурко // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: матеріали XVIІ регіональної науково-практичної конференції (м. Львів, 3-4 лютого 2011 р.) / Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка. - Львів, 2010. - С. 133-135.

12. Жмурко О. Перспективи створення фонду загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування / О. Жмурко // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: матеріали XVIІІ регіональної науково-практичної конференції (м. Львів, 26-27 січня 2012 р.) / Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка. - Львів, 2012. - С. 144-145.

13. Жмурко О.В. Правові основи участі громадян в системі загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування / О.В. Жмурко // Захист прав і свобод людини та громадянина в умовах формування правової держави: матеріали І Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Львів, 25 квітня 2012 р.) / Навчально-науковий інститут права та психології Національного університету «Львівська політехніка». - Львів, 2012. - С. 440-444.

14. Olha Zhmurko, Legal bases of health care financing in Ukraine and other countries / Olha Zhmurko // Annual and long term public finances in central and eastern European countries. Ред. Євгеній Руськовськи, Януш Станкевич и др. - Белосток: Temida 2, 2013. - С. 669-679.

15. Olha Zhmurko, Health care system financing in Ukraine and abroad / Olha Zhmurko // The interaction of national legal systems: convergance or divergence: International conference of PhD students and young researchers (с. Vilnius, 25-26 april 2013) / Vilnius University, 2013. - P. 411-417.

16. Жмурко О. Суб'єкти правовідносин у сфері загальнообов'язкового державного медичного страхування / О. Жмурко // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: матеріали XIX регіональної науково-практичної конференції (м. Львів, 7-8 лютого 2013 р.) / Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка. - Львів, 2013. - С. 112-114.

Размещено на Allbest.ru