Механізм адміністративно-правового регулювання запобігання і протидії корупції в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Приватний вищий навчальний заклад

«Львівський університет бізнесу та права»

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

Механізм адміністративно-правового регулювання запобігання і протидії корупції в Україні

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

кандидата юридичних наук

Коровяк Оксана Ярославівна

Львів, 2014

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Приватному вищому навчальному закладі «Львівський університет бізнесу та права»

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Кісіль Зоряна Романівна, Навчального-науковий інститут права, психології та економіки Львівського державного університету внутрішніх справ, декан факультету психології

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Синявська Олена Юхимівна, Харківський національний університет внутрішніх справ, начальник Навчально-наукового інституту заочного та дистанційного навчання

кандидат юридичних наук Живко Михайло Олександрович, реєстраційна служба Пустомитівського районного управління юстиції,головний спеціаліст відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно

Захист відбудеться «04» грудня 2014 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.140.02 ПВНЗ «Львівський університет бізнесу та права» за адресою: 79021, м. Львів, вул. Кульпарківська, 99, ауд. 206

З дисертацією можна ознайомитись у загальній бібліотеці ПВНЗ «Львівський університет бізнесу та права» за адресою: 79021, м. Львів, вул. Кульпарківська, 99

Автореферат розісланий «04» листопада 2014 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Л.Г. Чистоклетов

Анотація

Коровяк О. Я. Механізм адміністративно-правового регулювання запобігання і протидії корупції в Україні. - На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Приватний вищий навчальний заклад «Львівський університет бізнесу та права», Львів, 2014.

У дослідженні висвітлено сутність та зміст механізму адміністративно-правового регулювання запобігання і протидії корупції в Україні, зокрема комплексно досліджено такий негативний соціальний феномен, як корупція, макросистемні та мікросистемні детермінанти його виникнення й подальшої експансії. Уперше на монографічному рівні здійснено теоретичний і практичний аналіз адміністративного рівня прояву корупційних деліктів за законодавством України, синтезовано й обґрунтовано правові, методологічні та прагматичні підходи до вивчення детермінант і тенденцій формування корупційних деліктів в механізмі державного управління. Запропоновано на основі аналізу емпіричних даних, проведеного опитування класифікацію детермінант формування адміністративних правопорушень корупційного типу, а також комплексно і структурно відображено чітку систему заходів, запровадження яких є необхідним задля підвищення ефективності антикорупційного механізму загалом.

Ключові слова: адміністративне правопорушення корупційного типу, механізм адміністративно-правового регулювання запобігання і протидії корупції, детермінанти корупціалізації, моніторинг корупційної активності, професіоналізація державної служби.

Аннотация

Коровяк О. Я. Механизм административно-правового регулирования предупреждения и противодействия коррупции в Украине. - На правах рукописи.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Частное высшее учебное заведение «Львовский университет бизнеса и права», Львов, 2014.

В роботе осуществлено комплексное исследование механизма административно-правового регулирования предупреждения и противодействия коррупции в Украине.

Аксиоматическим считают утверждение о том, что любой аппарат государственного управления, независимо от типа государственной организации, в той или иной мере поражен коррупцией и не наделен реальными возможностями и достаточной юрисдикцией для борьбы с проявлениями институциональной коррупции. Коррупция в органах публичной власти Украины - социальный феномен, порождение общества и общественных отношений. Посягая на установленный порядок управления социальными делами, превращая его в систему недопустимых способов решения разнообразных личных и иных частных проблем посредством реализации низменных побуждений отдельных должностных лиц персонала государственной власти, коррупция угрожает верховенству закона, демократии и правам человека, подрывает моральные устои общества, доверие к власти, принципы государственного управления, равенства и социальной справедливости, «разъедает» основы здоровых взаимоотношений между государством и гражданским обществом.

Характеризуя предпосылки, детерминирующие коррупционные деяния в органах государственной и муниципальной власти Украины, необходимо выделить следующие факторы, обусловливающие коррупционное поведение уполномоченных субъектов: политические (непоследовательность антикоррупционной политики, недостаточная решимость в проведении мер по борьбе с коррупцией и т.д.); социально-экономические (низкая заработная плата, ликвидация социальных льгот, недостаточное финансирование и т.п.); правовые (несовершенство законодательства, регулирующего деятельность органов публичной власти и т.д.); организационно-управленческие (недостатки в подборе и расстановке кадров в государственном аппарате, в т. ч. проявления непотизма, в проведении воспитательной работы с сотрудниками, неэффективная деятельность подразделений собственной безопасности и т.д.); психологические (отрицательное влияние служебной среды, психологическая неготовность сотрудников к психо-эмоциональным, служебным и иным перенапряжениям, связанным со служебной деятельностью и т.д.).

Выявление и пресечение коррупционных правонарушений (в частности административных правонарушений с признаками коррупции), субъектами которых выступают носители государственно-властных полномочий, является приоритетным направлением деятельности системы не только правоохранительных органов Украины, но также должно, в пропорциональной мере, возлагаться на функционирующую систему гражданского общества и его функциональные институты. Многолетний опыт борьбы с коррупционными правонарушениями свидетельствует, что наиболее эффективной мерой пресечения противоправных деяний, безусловно, следует считать деятельность по их предупреждению. Основными направлениями предупредительного воздействия должны стать совершенствование законодательства, регулирующего деятельность органов публичной власти; создание соответствующей нормативной базы; реформирование правового статуса государственных и муниципальных служащих; формирование реального механизма стимулирования профессиональной деятельности служебных лиц; разработка нового механизма подбора и расстановки кадров; реформирование системы профессионального обучения государственных служащих; разработка новых подходов к практической реализации государственной антикоррупционной стратегии, в частности благодаря реструктуризации административно-правовой компоненты антикоррупционного механизма на общегосударственном, региональном и локальном уровнях.

Ключевые слова: административное правонарушение коррупционного типа, механизм административно-правового регулирования предупреждения и пресечения коррупции, детерминанты коррупциализации, мониторинг коррупционной активности, профессионализация государственной службы.

Summary

Korovjak O. Y. Administratively-legal mechanism of prevention and counteraction of corruption in Ukraine. - Manuscript.

Dissertation on achievement of scientific degree of candidate of legal science on the specialty 12.00.07 -administrative law and procedure; financial law; informational law. - Private higher educational institution «Lviv university of business and law», Lviv, 2014.

In the dissertation, themechanism of administrative-legal forms of counteraction of corruption offences in the bodies of state governance of Ukraine, especially the analysis of the negative social phenomenon of corruption in the previously-named institutions has been analyzed. The research is the primary complex monographic representation of the administrative-legal forms of corruption offences that take their place in the governmental structures of Ukraine, in which the synthesis of the legal, methodological and practical concepts of scientific research of the system of determination factors and tendencies of institutionalization of corruption has been made. The results of the researchare structurally based onthe complex empirical and practical data as well as on the information obtained afterwards the conduction of specified sociological primaries dedicated to the problem of corruption offences occurrence, the classification of determination factors of corruption has been produced.

Also, the modern mechanism of corruption resistance in the national law-enforcement bodies functioning on the base of comparative analysis of experience of international law protective apparatus activity has been made.

Key words: administrative-legal offenceof corruption type, the mechanism of administrative-legal regulation of corruption counteraction, obstacles of corruption legal offences emergence in Ukrainian governmental structures, complex observation of corruption activity, professionalization of state service.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Попри той факт, що корупція - соціально-правове явище з досить тривалою історичною ретроспективою, актуальність проблематики нейтралізації її проявів у функціонуванні сучасних політико-територіальних організацій публічної влади досі є пріоритетною. Деструктивний вплив корупції простежувався в усіх без винятку державних утвореннях, які наділялись ознакою делегування публічних повноважень, незважаючи на форму правління чи державний режим, що характеризував їх функціонування. Численні наукові розробки та дослідження корупційної проблематики наглядно демонструють тенденцію до глобалізації та інтегративності цього явища з перманентним зростанням його питомого значення в системі девіативних форм соціальної активності. Оскільки інтегративний характер корупції, зумовлений рефлексією її впливу усіма без винятку (соціальною, культурною, політичною та економічною) сферами суспільного буття, в умовах сьогодення не становить предмета наукової дискусії через його аксіоматичність, вирішальним завданням на шляху до ефективної наукової операціоналізації цього явища є ідентифікація спеціалізованих методик виявлення та нейтралізації його проявів у кожній із цих сфер.

У межах галузевої стратифікації сучасної правової науки формо-змістовні, сутнісні чи процедурні прерогативи феномену корупції певною мірою виступають самостійними предметами правового регулювання майже кожної з галузей права. Все ж, потрібно констатувати, попри значну актуальність проблеми протидії корупції, її прояви досі є невіддільним атрибутом управлінських процесів та простежуються не лише на внутрішньодержавному рівні, але й набувають транснаціонального характеру. Наявні вони і у функціонуванні публічного механізму, діяльність котрого пов'язують з практичною реалізацією організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських повноважень як структурних компонент динамічного процесу управління.

Враховуючи предметну специфіку та універсальність управління як соціально-правової категорії, вважаємо, що провідне значення в контексті нейтралізації факторів дестабілізації публічної системи влади відіграє саме адміністративне право - самостійна галузь правового регулювання, у межах якої здійснено нормативно-правову фіксацію оптимального алгоритму організації та практичної реалізації владних функцій. Отож, адміністративно-правова ланка механізму запобігання і протидії корупції набуває системотворчого значення у формуванні чіткого розуміння факторів емергенції та подальшої інтеграції проявів цього явища в соціальні інститути. Однак доктринальна рефлексія означуваного феномену набула властивостей партикулярних вузькогалузевих розробок, у яких подекуди евристичні завдання дослідження субституюються констатацією очевидних фактів при тотальній нівеляції системності як критерію ідентифікації цінності наукової роботи/Необхідність реструктуризації не лише практичної, але й теоретико-методологічної основи сприйняття корупції - стратегічне завдання, чітко окреслене фактичною неспроможністю сучасної антикорупційної системи забезпечити ефективний та планомірний поступальний рух у напрямку викорінення корупційного фактору із соціально-правової дійсності. Досвід багатьох держав об'єктивно продемонстрував неприпустимість провадження антикорупційної політики суто шляхом інтенсифікації заходів правової репресії. Ключового значення у цьому руслі набуває налаштування ефективного механізму соціально-правового реагування на корупційні прояви, функціональним інструментом якого і є адміністративно-правовий вимір вітчизняної правової системи.

Актуальність проблематики механізму адміністративно-правового регулювання засад запобігання і протидії корупції пояснює значну кількість наукових робіт саме у цій сфері. Так, окремі аспекти проблематики відображено у працях В. Авер'янова, О. Андрійко, О. Бандурки, Д. Бахраха, Ю. Битяка, М. Живко, Р. Калюжного, С. Ківалова, З. Кісіль, В. Коваленка, Л. Коваля, І. Коліушка, В. Колпакова, А. Комзюка, О. Копиленка, В. Кудрявцева, Є. Курінного, Д. Лук'янця, М. Мельника, Є. Невмержицького, О. Негодченка, Н. Нижник, О. Синявської, С. Стеценка, В. Сташиса, Ю. Шемшученка, В. Шкарупи, Р. Клітгарда, В. Мілера, С. Роуз-Екерман, А. Шайо та ін. Втім, незважаючи на значну кількість наукових розвідок з означеної проблеми, відсутність системного дослідження істотно зменшує практичну цінність доктринальних засад у розбудові дієвої системи адміністративно-правової операціоналізації проявів корупції в діяльності правоохоронної системи України.

Процес реструктуризації вітчизняної антикорупційної системи має базуватись на низці запропонованих в дисертаційній роботі організаційних, функціональних та правових заходів, які сукупно становитимуть значний крок в напрямку стабілізації законності та мінімізації корупційного фактору в межах системи управління, сприятимуть подальшому розвитку України як соціальної та правової держави.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до Пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень МВС України, що потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність ОВС України на період 2010-2014 рр. (наказ МВС України від 29 липня 2010 р. № 347). Дисертація безпосередньо пов'язана з виконуваною Львівським державним університетом внутрішніх справ комплексною темою «Проблеми реформування правової системи України» (державний реєстраційний номер 0109U007853). Тему роботи затверджено рішенням вченої ради Приватного вищого навчального закладу «Львівський університет бізнесу та права» від 31 травня 2012 р. (протокол № 10).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування на основі системного аналізу правової доктрини та практики правозастосовної діяльності теоретико-методологічних, функціональних та формо-змістовних ознак механізму адміністративно-правового регулювання запобігання і протидії корупції в Україні і вироблення на їх основі комплексних пропозицій щодо модернізації вітчизняної антикорупційної системи.

Для досягнення поставленої мети визначено такі завдання:

– визначити та дослідити фундаментальні концепції розкриття формо-змістовних характеристик корупції;

– окреслити адміністративно-правовий вимір корупції в Україні в його історико-правовій ретроспективі;

– консолідувати теоретико-методологічні аспекти дослідження адміністративно-правового виміру корупції;

– ідентифікувати макросистемні і мікросистемні детермінанти виникнення корупції та дослідити механізм вчинення корупційних проступків;

– структуризувати механізм адміністративно-правового регулювання запобігання і протидії корупції в Україні;

– визначити місце та роль правоохоронних органів у механізмі адміністративно-правового регулювання запобігання і протидії корупції в Україні;

– систематизувати досвід окремих держав у сфері організації ефективної системи адміністративно-правового регулювання протидії корупції;

– узагальнити засади адміністративно-правової регламентації антикорупційних заходів крізь призму екстракції ключових факторів стагнації останньої;

– обґрунтувати сутність і значення антикорупційної експертизи нормативно-правових актів та їх проектів у системі засобів запобігання і протидії корупції в Україні.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини, які виникають у сфері запобігання і протидії корупційним правопорушенням.

Предмет дослідження - механізм адміністративно-правового регулювання запобігання і протидії корупції в Україні.

Методи дослідження. В основі методології дослідження механізму адміністративно-правового регулювання запобігання і протидії корупції в Україні використано цілісний континуум загальнотеоретичних та спеціальних принципів і підходів, асиміляція котрих у процесі дослідження проблематики забезпечила повне її розкриття і сформувала основу для практичних рекомендацій щодо шляхів оптимальної організації процесу вдосконалення антикорупційної системи України.

Відповідно до мети та завдань дослідження використано сукупність загальнонаукових та спеціальних методів і прийомів наукового пізнання. Системний підхід до їх застосування надав можливість здійснити комплексне дослідження механізму адміністративно-правового регулювання запобігання і протидії корупції в Україні, окреслити шляхи вдосконалення зазначених процесів. За допомогою діалектичного підходу визначено і теоретично відображено сутність корупції як комплексного соціально-правового феномену (розділ 1). Історико-правовий метод використано в контексті репрезентації метаморфічних процесів у доктринально-правовій та нормативній площинах відображення корупційної проблематики в соціальному досвіді України та низки інших держав (підрозділ 1.2). Системно-структурний та компаративістсько-правовий методи сформували функціональний базис для планомірної екстраполяції факторів інтенсифікації ефективності антикорупційних заходів з практики окремих провідних держав та уможливили окреслення шляхів їх інтерполяції в площину національного законодавства у формі конкретних правових положень та інститутів (підрозділ 3.1). За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат та методику аналізу процедурної компоненти в межах досліджуваної проблематики (розділи 1, 2, 3). Методи абстрагування, аналізу, синтезу та моделювання використано для розроблення пропозицій щодо вдосконалення механізму адміністративно-правового регулювання запобігання і протидії корупції в Україні (підрозділ 3.2). Використання герменевтичного методу сприяло дослідженню ретроспективних форм та особливостей соціополітичних умов ґенези явища корупції і позначуваних цією категорією понять (розділ 1). Метод наукового узагальнення застосовано в ході проведення класифікації детермінант виникнення та інфільтрації проявів корупції в публічно-правовий механізм (підрозділи 2.1, 2.2). Синтез, як прийом наукового пізнання, використано для узагальнення даних, отриманих в результаті аналізу різних властивостей й ознак досліджуваного явища (розділи 1, 2, 3). Метод формалізації дозволив систематизувати, деталізувати й методологічно обґрунтувати засоби запобігання і протидії корупції як деструктивному соціально-правовому явищу, з'ясувати характер взаємозв'язку детермінант виникнення корупційних деліктів, виявити і проаналізувати методи резолвації ще невирішених проблем (розділ 1, 2, 3).

Науково-теоретичну основу дослідження становлять численні наукові дослідження вітчизняних та зарубіжних учених-правознавців у сферах теорії держави і права, теорії управління, адміністративного та кримінального права, кримінології та адміністративної деліктології, міжнародного публічного та конституційного права, філософії права, інших галузевих правових наук, а також психології та юридичної психології, політології, соціології тощо. адміністративний корупція правовий делікт

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняній правовій науці системним дослідженням механізму адміністративно-правового регулювання запобігання і протидії корупції в Україні. За результатами цілеспрямованого наукового пошуку здійснено евристичне концептуальне дослідження окресленого аспекту корупційної проблематики, консолідація змісту якого можлива у формі таких положень, що мають науково-методологічну та практично-прикладну цінність:

Уперше:

– запропоновано й обґрунтовано концептуальні поняття, які репрезентують комплекс наукових знань, що дають цілісне і систематизоване уявлення про сутність і соціальну природу корупції як явища, а також механізму адміністративно-правового регулювання заходів запобігання і протидії її проявам в Україні;

– наведено цілісну, логічно структуровану консолідацію детермінаційних факторів виникнення адміністративно-правового континууму деліквентних проявів корупції;

– ідентифіковано оптимальну модель організації загальнодержавної та локальної підсистем механізму адміністративно-правового регулювання антикорупційної діяльності та визначено засади інверсифікації функціонального осередку кожної з них;

Удосконалено:

– концепцію ендогенного та екзогенного функціонування правоохоронних органів у сфері запобігання і протидії корупції;

– теоретико-методологічні засади ідентифікації динамічних властивостей корупції в контексті визначення формо-змістовних ознак корупційно-ініціювальних та посторганізаційних категорій корупційних деліктів;

Дістали подальшого розвитку:

– засади проведення та подальшої експлуатації результатів компаративістично-правового підходу до розробки конкретних заходів щодо модернізації вітчизняної антикорупційної системи;

– дослідження засад проведення, завдань та питомого значення антикорупційної експертизи нормативно-правових актів та їх проектів у парадигмі засобів нейтралізації корупції як соціально-правового явища.

Практичне значення одержаних результатів зумовлене актуальністю та новизною висвітленого аспекту проблематики і полягає в доцільності їх застосування:

– у науково-дослідній роботі - для поглиблення наукової розробки питань механізму адміністративно-правового регулювання запобігання і протидії корупції в Україні;

– у правотворчості - для застосування оптимальних заходів нормативно-правового забезпечення нейтралізації детермінант та мінімізації рівня корупції;

– у правозастосовній діяльності - для оптимізації діяльності суб'єктів, які здійснюють заходи щодо запобігання і протидії корупційним правопорушенням в Україні (акт впровадження у практичну діяльність Сихівського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області від 20.05.2014 р., Франківського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області від 10.06.2014 р.).

– у навчальному процесі - для вдосконалення викладання навчальних дисциплін з адміністративного права, основ управління, кримінального права та кримінології, адміністративного процесу (акт впровадження у навчальний процес Львівського університету внутрішніх справ від 08.09.2014 р.)

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом самостійного наукового пошуку дисертанта. Викладені в ній положення, узагальнення, оцінки, висновки, рекомендації й пропозиції сформульовано особисто в процесі дослідження проблематики, комплексного опрацювання і ґрунтовного аналізу наукових і нормативно-правових джерел, правозастосовної практики.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та висновки дисертаційної роботи обговорено на засіданнях кафедри адміністративного права і процесу, фінансового та інформаційного права Приватного вищого навчального закладу «Львівський університет бізнесу та права», оприлюднені в доповідях і повідомленнях на трьох всеукраїнських та двох регіональних науково-практичних та науково-теоретичних заходах: Всеукраїнській науково-практичній конференції «Філософські, теоретичні та методологічні проблеми юридичної науки в умовах євроінтеграції України» (м. Львів, 2014 р.); регіональному круглому столі «Проблеми державотворення та правотворення в Україні» (м. Львів, 2011 р.); регіональній звітній науковій конференції «Економічна безпека і право: проблеми та шляхи вирішення» (м. Львів, 2011 р.); Всеукраїнському круглому столі «Державотворення та правотворення в Україні крізь призму дотримання прав людини: ретроспектива, сучасні проблеми та наукове прогнозування» (м. Львів, 2010 р.); Всеукраїнській науковій конференції «Актуальні проблеми протидії злочинам у сфері економіки» (м. Львів, 2010 р.).

Публікації. Основні наукові положення та результати дисертації опубліковано в 11 наукових працях, з яких 1 монографія, 5 статей у фахових наукових виданнях, 1 стаття у фаховому виданні за кордоном та 5 публікацій у збірниках тез доповідей на науково-практичних та науково-теоретичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, 3 розділів, які об'єднують 9 підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 214 сторінок, з них 189 сторінок - основний текст. Список використаних джерел (198 найменувань) викладено на 19 сторінках.

Основний зміст роботи

У вступі дисертації обґрунтовано актуальність тематики дослідження, вказано на зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначено її мету і завдання, об'єкт, предмет та методи дослідження, окреслено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, наведено дані про їх апробацію та оприлюднення.

Розділ 1 «Концептуально-теоретичні питання механізму запобігання і протидії корупції в Україні» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Фундаментальні концепції розкриття формо-змістовних характеристик корупції» докладно проаналізовано особливості доктринальної і такої, що базувалась на ній, нормативно-правової репрезентації феномену корупції як об'єкта наукового дослідження у провідних концепціях. Досліджено концепції розкриття сутності корупційного феномену, зокрема: адміністративно-правову, кримінально-правову, міжгалузеву, концепцію службових девіацій. Відтак виділено основні властивості цих концепцій та проаналізовано їх вплив на формування антикорупційної системи як комплексного правового інституту.

Узагальнення наукових розробок про феномен корупції у працях вітчизняних і зарубіжних учених дозволяє стверджувати, попри значну кількість спеціалізованих досліджень у цій сфері, про певну доктринальну та практично-прикладну аномію саме адміністративно-правового аспекту корупції, оскільки в чинному законодавстві України лише вказано про наявність цієї підсистеми корупційних правопорушень. У доктрині права ж зроблено лише спроби ідентифікувати окремі склади адміністративних правопорушень корупційного характеру. Тож розробка і подальша інтеграція механізму адміністративно-правового регулювання процесів запобігання і протидії корупції - визначальне завдання доктрини права.

У підрозділі 1.2 «Адміністративно-правовий вимір корупції в Україні: історіографія та феноменологія» на основі спеціалізованих досліджень у цій сфері визначено тенденції розвитку наукового та формально-юридичного сприйняття корупції в контексті продукування дієвої системи адміністративно-правових заходів щодо протидії цьому явищу. Висвітлено досвід інституціоналізації адміністративно-правової підсистеми антикорупційної діяльності державних утворень на території сучасної України, починаючи з Російської імперії до сучасного етапу державотворення.

Історико-політичний вимір процесу трансформації сприйняття явища корупції надав підстави виділити елементи доктринальної системи адміністративно-правового регулювання антикорупційної діяльності, кожному з яких властиві характерні особливості нормативного і наукового вимірів відображення досліджуваного явища, які докладно проаналізовано в дослідженні: дорадянський період (XVII-XX ст.), післяреволюційний та радянський період (1917-1991 рр.), пострадянський (сучасний) період (з 1991 р.).

У підрозділі 1.3 «Теоретико-методологічні підходи дослідження адміністративно-правового виміру корупції» обґрунтовано вибір системи функціонально обумовлених способів та засобів наукового пізнання, визначених відповідно до особливостей предмета наукового дослідження. Практичного застосування в ході виконання завдань дисертаційної роботи набули: діалектичний, історико-правовий, системно-структурний, формально-юридичний, компаративістсько-правовий, герменевтичний, логіко-семантичний методи. Задля реалізації окремих завдань дослідження використовувались також методи абстрагування, аналізу, синтезу, наукового узагальнення та моделювання.

Розділ 2 «Адміністративно-правові засади організації і функціонування інституту запобігання і протидії корупції в Україні» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 «Макросистемні і мікросистемні детермінанти виникнення корупції та механізм вчинення корупційних проступків» докладно проаналізовано систему детермінант корупції як явища та факторів вчинення корупційних правопорушень, як форми його прояву. Обґрунтовано доцільність проведення та здійснено класифікацію детермінант корупції в контексті виділення причин та умов корупції, які проявляються на макросистемному (комплекс причин та умов виникнення корупції, локалізація яких має транссуб'єктний характер та пов'язана із загальнодержавними соціальними, економічними чи політико-правовими процесами) та мікросистемному (детермінанти інтеграції корупції в соціально-правове середовище, пов'язані з інституційними чи індивідуальними факторами корупційної дисоціації з офіційними регламентами провадження публічної влади, які не мають загальнодержавного характеру та ідентифікуються як девіаційні прояви) рівнях.

У підрозділі 2.2 «Механізм адміністративно-правового регулювання запобігання і протидії корупції в Україні» розкрито сутність основних (моністична, процедурна, інституційна, процесуальна, нормативно-правова) концепцій щодо наукової розробки розуміння цього інституту та, на основі екстраполяції базових властивостей останніх, структуризовано функціональну авторську модель механізму адміністративно-правового регулювання запобігання і протидії корупції в Україні. Під механізмом адміністративно-правового регулювання запобігання і протидії корупції пропонується розуміти систему загальнодекларативних та спеціалізованих правових норм, закріплених в адміністративно-правових актах, спрямованих на регулювання відносин переважно управлінського характеру, власне ця категорія відносин та процеси правореалізації, які становлять їх зміст, об'єднані метою превенції, виявлення, припинення та правової нейтралізації адміністративно-правового виміру проявів корупції.

Структурно до складу цього інституту віднесено систему спеціалізованих адміністративно-правових норм антикорупційного змісту, суб'єктів, наділених повноваженнями щодо їх практичної реалізації (застосування), ієрархічно-функціональні зв'язки субординаційного, координаційного та процедурного типів, що виникають між вказаними суб'єктами, а також комплекс юридичних фактів, які актуалізують антикорупційну діяльність усіх ланок механізму.

У підрозділі 2.3 «Місце та роль правоохоронних органів у механізмі адміністративно-правового регулювання запобігання і протидії корупції в Україні» здійснено комплексний аналіз системи заходів правового впливу правоохоронних органів на суспільні відносини та, задля визначення адміністративно-правової методики запобігання і протидії корупції у цій ланці публічного апарату, за критерієм локалізації антикорупційного впливу виділено внутрішньоорганізаційну (заходи впливу правоохоронної системи на функціонування її елементів з метою превенції і протидії корупції в самій правоохоронній діяльності) та екстернальну (комплекс заходів, спрямованих на протидію проявам корупції в інших ланках суспільної організації) підсистеми.

До компонент внтурішньоорганізаційної підсистеми віднесено: атестаційні процедури (заходи професійно-психологічного відбору та інші заходи, пов'язані зі вступом особи на службу в правоохоронні органи); власне службові заходи (здійснення нагляду та контролю за службовою діяльністю співробітників правоохоронних органів, стимулювання та накладення стягнень за результатами проходження служби); розатестаційні заходи (комплекс адміністративних антикорупційних заходів, пов'язаних з припиненням служби в правоохоронних органах). Екстернальна підсистема адміністративно-правової антикорупційної діяльності правоохоронних органів України охоплює: контрольно-наглядові заходи, правозастосовну (зокрема юрисдикційну) діяльність, систему заходів щодо моніторингу, статистичного дослідження явища корупції та нормопроектувальну практику.

Розділ 3 «Сучасна система адміністративно-правових заходів запобігання і протидії корупції: світовий досвід та законодавча практика України» складається з трьох підрозділів.

Підрозділ 3.1 «Світова практика нормативно-правової регламентації антикорупційних заходів» базується на застосуванні компаративістсько-правового підходу щодо аналізу антикорупційних систем США, ФРН, Франції, Ізраїлю, Нідерландів, Польщі, Сінгапуру, Великої Британії. За результатами дослідження в антикорупційну систему України запропоновано імплементувати комплекс інноваційних організаційних та нормативно-правових засад щодо нейтралізації корупції: забезпечення невідкладної реформи органів державної влади шляхом оптимізації інститутів публічної влади та скорочення їхніх штатів; інституціоналізація спеціалізованого органу - Державної комісії з питань запобігання і протидії корупції, підпорядкованої безпосередньо Президентові України; розробка та впровадження спеціалізованих відомчих актів, які регламентують алгоритм кадрового забезпечення діяльності окремих ланок державного управління, критеріїв відбору на службу в органи державної влади; підготовки та розстановки управлінських кадрів, оптимізацію системи заходів щодо запобігання проникненню на публічну службу осіб, схильних до корупційних та інших неправомірних дій; механізм наукової розробки пропозицій та нормативного визначення системи заходів щодо забезпечення ротації кадрового апарату органів публічної влади, визначивши період, механізм та засади службової ротації; шляхи реформування наявної системи соціально-економічного та правового забезпечення осіб, на яких покладено реалізацію публічних функцій; засади здійснення системного моніторингу соціальної думки щодо діяльності публічних інститутів з можливістю повідомлення про відомі факти порушення вимог законодавства у сфері державної служби.

У підрозділі 3.2 «Регламентація адміністративно-правового рівня запобігання і протидії корупційним правопорушенням за законодавством України: проблеми та шляхи їх вирішення» на основі системного аналізу національного законодавства України у сфері запобігання і протидії корупції встановлено фактичну відсутність чітких положень щодо визначення змісту адміністративно-правової підсистеми антикорупційних правопорушень та процедурних приписів щодо форм та методів забезпечення дієвого антикорупційного впливу на суспільні відносини у сфері управління за допомогою засобів адміністративного впливу. Проаналізовано систему факторів, які призводять до зниження регулятивної ефективності адміністративної підсистеми антикорупційного законодавства України та запропоновано чіткі рекомендації щодо їх практичного вирішення.

У підрозділі 3.3 «Антикорупційна експертиза нормативно-правових актів та їх проектів як фактор запобігання і протидії корупції в Україні» визначено місце антикорупційної експертизи в системі адміністративно-правових заходів щодо запобігання і протидії корупції за національним законодавством України. Антикорупційну експертизу визначено як комплексну перевірку нормативно-правових актів і їх проектів на предмет виявлення положень, які прямо (за результатами застосування приписів досліджуваного акта) чи опосередковано (внаслідок процедурної деталізації в похідних, зокрема підзаконних актах) можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень службовими особами. Проведено докладний аналіз механізму (методики, суб'єктів та об'єктів антикорупційного експертного дослідження) антикорупційної експертизи нормативних актів, у контексті якого виявлено низку організаційних, процедурних та формально-правових недоліків сучасного стану нормативної регламентації цього виду антикорупційних заходів, запропоновано авторське бачення дієвих методів вирішення виявлених дефектів.

Висновки

За результатами системного дослідження проблематики механізму адміністративно-правового регулювання запобігання і протидії корупції в доктринальному та нормативно-правовому аспектах виокремлено комплекс положень теоретико-методологічного і практично-прикладного характеру, консолідація яких можлива у формі таких висновків:

1. Значна актуальність проблематики налаштування ефективної антикорупційної системи, а також поліаспектність самого епісоціального феномену корупції зумовили виникнення значної кількості концептуальних підходів до розкриття її сутності, змісту та проявів. В ході дослідження здійснено комплексний аналіз кримінально-правової, кримінологічної, загальноправової (міжгалузевої), морально-психологічної, філософсько-правової та релятивістської концепцій репрезентації окресленого явища, за результатами якого ідентифіковано низку функціональних особливостей кожної з них. Обґрунтовано домінантну практичну значущість загальноправової (міжгалузевої) моделі дослідження корупції, в межах якої окреслено низку інституційних, функціональних та процедурних дефектів адміністративно-правової компоненти у сфері методики формальної регламентації складів адміністративних деліктів корупційного характеру, засад їх превенції та протидії. Послідовне розкриття прерогатив кожної з моделей дослідження корупції, які претендують на ознаки основних в межах правової науки, дозволило структуризувати цілісне уявлення про типові методологічні і практичні недоліки таких підходів, які мінімізують значення правової доктрини як середовища та інструменту розробки заходів запобігання і протидії корупції для державної антикорупційної політики, та сформувати чіткі рекомендації щодо їх усунення.

2. Історико-правовий вимір дослідження феноменологічного ряду явищ, які сукупно формують склад цього комплексного правового інституту, засвідчив істотну інверсифікацію підходів до нормативно-правової та науково-дослідної рефлексії його властивостей. Своєрідною варто визнати й методику галузевих форм репрезентації корупції на різних етапах державотворення. Задля виконання поставлених завдань докладно було проаналізовано політико-правові системи державних формацій від XVII до XX ст. на предмет виявлення ознак формування адміністративно-правових засад антикорупційної діяльності публічного механізму. За результатами здійсненого дослідження виокремлено обернено пропорційну залежність між факторами інтенсифікації корупційної активності державних службовців та рівнем ефективності нормативної регламентації процедур адміністрування. Визначено системотворчі фактори корупціалізації варіативних форм державних режимів та продемонстровано практичний вимір ефективності відмінних за своїм змістом методик протидії корупційним правопорушенням. На основі цих історичних розвідок та положень нормативних документів визначено, що самостійного значення адміністративно-правовий аспект антикорупційного механізму, в етногеографічних межах сучасної України, почав набувати лише на початку XVIII ст., що пов'язано з політичною діяльністю Петра I Олексійовича. Цілісною, з позицій практичної ефективності, варто визнати систему адміністративно-правової протидії корупції, що була характерна для радянського періоду державно-правових процесів, залишки котрої були основою для розбудови наявної вітчизняної моделі антикорупційної практики в межах галузі управління.

3. Теоретико-методологічний рівень здійсненого дослідження корупції структурно охоплює наукову операціоналізацію базових положень, які відіграють роль категорій понятійно-правового інструментарію окресленої сфери правової проблематики та основних способів і засобів правової рефлексії самого явища корупції, консолідація яких супроводжувалась виявленням та наведенням ефективних форм усунення недоліків, властивих сучасній системі їх наукового сприйняття. У контексті розробки термінологічного аспекту корупційної проблематики здійснено концептуальне тлумачення таких категорій, які репрезентують формо-змістовні властивості цього явища: поняття корупції (соціально-правове явище, яке охоплює систему кримінальних, адміністративних та дисциплінарних правопорушень, пов'язаних з трансактивною чи екстортивною формами схилення службової особи до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей, а також подальші форми протиправного використання таких повноважень, вчинені всупереч інтересам служби, суспільства чи держави); суб'єкти корупційного правопорушення (корупціонер та коруптер); рівні корупційних правопорушень (корупційно-ініціюючі та посторганізаційні корупційні делікти); методи налаштування корупційного зв'язку (трансактивний та екстортивний); зміст категорії «неправомірна вигода» (обґрунтовано доцільність екстракції немайнових активів як форми прояву цього інституту) тощо. Методологічний аспект дисертаційної роботи становить функціональний симбіоз загальнонаукових та спеціальних методів і прийомів наукового пізнання. Зокрема, у контексті дослідження використовувались: системний підхід, діалектичний, історико-правовий, системно-структурний та компаративістсько-правовий методи, логіко-семантичний метод, поєднання методів абстрагування, аналізу, синтезу та моделювання, герменевтичний та метод наукового узагальнення, синтез як прийом наукового пізнання, метод формалізації.

4. Динамічний вимір дослідження корупційного феномену здійснено шляхом систематизації факторів виникнення корупційних правопорушень у соціально-правовому середовищі та розкриття алгоритму корупційної взаємодії у формі механізму корупційного правопорушення. Увесь континуум факторів корупціалізації процедур публічного управління розмежовано на: макросистемні - комплекс причин та умов виникнення корупції, локалізація яких має транссуб'єктний характер та пов'язана із загальнодержавними соціальними, економічними чи політико-правовими процесами; мікросистемні - детермінанти інтеграції корупції в соціально-правове середовище, пов'язані з інституційними чи індивідуальними факторами корупційної дисоціації з офіційними регламентами провадження публічної влади, які не мають загальнодержавного характеру та ідентифікуються як девіаційні прояви. Визначено типові способи (трансактивний та екстортивний) налаштування корупційної взаємодії між приватноправовим та службовим учасниками корупційного правопорушення, докладно розкрито засади диференціації кримінально-правової й адміністративно-деліктної ланок корупційної активності, визначено механізм кваліфікації корупційних правопорушень за національним антикорупційним законодавством.

5. Механізм адміністративно-правового регулювання запобігання і протидії корупції визначено як чітко організовану систему інститутів та правових засобів їх функціонування, які поєднані єдиною метою вироблення та практичної реалізації державної антикорупційної політики у сфері здійснення публічного управління. Іманентна організація механізму адміністративно-правового регулювання запобігання і протидії корупції в Україні охоплює суб'єктів антикорупційної діяльності (державні органи, установи та недержавні організації), наділених нормотворчими, правозастосовними та контрольно-наглядовими повноваженнями, нормативно-правовий рівень формальної регламентації адміністративно-правового виміру антикорупційних заходів, специфічну систему правовідносин, які опосередковують практичну реалізацію нормативних приписів антикорупційного законодавства у ході практичної реалізації компетенції окресленої категорії суб'єктів. Докладно визначено необхідність реорганізації засад побудови і функціонування механізму адміністративно-правового регулювання антикорупційної діяльності в Україні шляхом запровадження спеціалізованого органу у сфері запобігання і протидії корупції та визначення компетенційних і процедурних аспектів у його діяльності.

6. За результатами дослідження характеристик національної системи запобігання і протидії корупції здійснено комплексний аналіз полікомпонентної структури правоохоронних органів з визначенням їх ролі у процесі нейтралізації впливу корупційного фактору на соціально-правові процеси в Україні. Дослідження проведено в ракурсі ідентифікації ендогенних (внутрішніх) та екзогенних (зовнішніх) аспектів запобігання і протидії корупції з послідовним відображенням ключових факторів, які впливають на їх ефективність. Внутрішній рівень запобігання і протидії корупції у правоохоронній системі розглянуто в єдності таких ланок: атестаційні процедури (заходи професійно-психологічного відбору та інші заходи, пов'язані зі вступом особи на службу в правоохоронні органи); власне службові заходи (здійснення нагляду та контролю за службовою діяльністю співробітників правоохоронних органів, стимулювання та накладення стягнень за результатами проходження служби); розатестаційні заходи (комплекс адміністративних антикорупційних заходів, пов'язаних з припиненням служби в правоохоронних органах). Екстернальний рівень антикорупційної діяльності правоохоронних органів охоплює: контрольно-наглядову діяльність; правозастосовну (зокрема юрисдикційну) діяльність; систему заходів щодо моніторингу та статистичного дослідження явища корупції і нормопроектувальну практику. Запропоновано комплекс організаційних (реструктуризація штатів правоохоронних органів, оптимізація функціонального рівня правоохоронної діяльності), нормативно-правових (прийняття спеціалізованих нормативних актів, які визначали б засади проведення ОРЗ, методику підвищення превентивного значення службово-прелімінаційних процедур службового відбору та перекваліфікації) та соціально-економічних (інтенсифікація заходів державного забезпечення співробітників правоохоронних органів) заходів, які сприятимуть підвищенню ефективності антикорупційної діяльності правоохоронної системи України.

7. Обґрунтовано високу ефективність організації системи заходів із запобігання і протидії корупції на основі широкого застосування результатів компаративно-аналітичного дослідження досвіду антикорупційної діяльності іноземних держав, оскільки кожен із заходів, застосований у ретроспективній політико-правовій практиці, функціонально продемонстрував свою роль у нейтралізації корупційних проявів. Отож, забезпечено консолідацію лише найдієвіших заходів, імплементація яких позитивно вплине на ефективність заходів превенції та протидії корупції в національній правовій системі. Задля виконання поставленого завдання об'єктами компаративістського дослідження вибрано низку держав: США, ФРН, Францію, Ізраїль, Нідерланди, Польщу, Сінгапур, Велику Британію. У результаті екстракції функціональних антикорупційних заходів запропоновано в антикорупційну систему України імплементувати комплекс інноваційних організаційних та нормативно-правових засад щодо нейтралізації корупції: забезпечення невідкладної реформи органів державної влади шляхом оптимізації інститутів публічної влади та скорочення їхніх штатів; інституціоналізація спеціалізованого органу - Державної комісії з питань запобігання і протидії корупції, підпорядкованої безпосередньо Президентові України; розробка та впровадження спеціалізованих відомчих актів, які регламентують алгоритм кадрового забезпечення діяльності окремих ланок державного управління, критеріїв відбору на службу в органи державної влади; підготовки та розстановки управлінських кадрів, оптимізацію системи заходів щодо запобігання проникненню на публічну службу осіб, схильних до корупційних та інших неправомірних дій; наукова розробка пропозицій та нормативне визначення системи заходів щодо забезпечення ротації кадрового апарату органів публічної влади, визначивши період, механізм та засади службової ротації; реформування наявної системи соціально-економічного та правового забезпечення осіб, на яких покладено реалізацію публічних функцій; забезпечення ефективної системи моніторингу соціальної думки щодо діяльності публічних інститутів з можливістю повідомлення про відомі факти порушення вимог законодавства у сфері державної служби тощо.

8. Визначено, що однією з ключових умов інтенсифікації корупції в публічному механізмі України є відсутність логічно структурованої та раціонально організованої моделі адміністративно-правової регламентації сутності, форм прояву та методів протидії корупційним правопорушенням. Національне законодавство України у сфері запобігання і протидії корупції містить лише декларативні вказівки про належність адміністративної компоненти в системі правопорушень, які становлять зміст формального виміру існування корупції. На цей момент не визначено конкретного переліку складів адміністративних правопорушень, наділених ознаками корупції, як і невизначеною є методика відокремлення останніх від інших галузевих проявів цього явища. Оскільки наведена обставина істотно ускладнює процес практичної реалізації антикорупційних заходів правоохоронними органами, зумовлюючи подальшу експансію й поглиблення негативних форм впливу корупції на публічний апарат держави, за результатами аналізу запропоновано конкретні заходи щодо удосконалення наявної моделі нормативної регламентації адміністративної компоненти корупції, зокрема наведено вичерпний перелік корупційних деліктів корупційного характеру.

9. Оскільки в континуумі антикорупційних заходів визначальна роль аксіоматично відводиться превентивним формам правового впливу на соціально-правове середовище, значну увагу було приділено комплексному аналізу антикорупційної експертизи - провідної методики ідентифікації потенційних факторів виникнення корупції у проектах та чинних нормативних актах. Задля забезпечення ефективного застосування антикорупційної експертизи нормативних актів у національній системі заходів запобігання і протидії корупції запропоновано докладну ідентифікацію методики її проведення. Визначено оптимальний суб'єктний склад (підрозділи Міністерства юстиції України із залученням спеціалістів спеціально уповноваженого органу у сфері запобігання і протидії корупції із широким залученням провідних фахівців вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ), об'єкти антикорупційної перевірки (проекти нормативно-правових актів, чинні нормативні акти, правозастосовні акти підзаконного типу, індивідуальні акти управління), корупціогенні фактори (нечітке визначення функцій, прав, обов'язків і відповідальності органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; створення надмірних обтяжень для одержувачів адміністративних послуг; відсутність або нечіткість адміністративних процедур; відсутність чи недоліки конкурсних (тендерних) процедур).