Адміністративно-правовий захист права на житло в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Приватний вищий навчальний заклад

«Львівський університет бізнесу та права»

УДК 351.778.51 (477)

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ ПРАВА НА ЖИТЛО В УКРАЇНІ

Лепех Юлія Степанівна

Львів - 2014

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Львівському державному університеті внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України

Науковий керівник кандидат юридичних наук, доцент Когут Ярослав Михайлович,

Львівський державний університет внутрішніх справ, професор кафедри адміністративного права та адміністративного процесу.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Алфьоров Сергій Миколайович,

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, Заслужений юрист України;

доктор юридичних наук, доцент Мельничук Наталія Юріївна,

Львівський університет бізнесу та права, завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін.

Захист відбудеться «24» жовтня 2014 р. о 14.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.140.02 у Приватному вищому навчальному закладі «Львівський університет бізнесу та права» за адресою: 79021, м. Львів, вул. Кульпарківська, 99; ауд. 206.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці ПВНЗ «Львівський університет бізнесу та права» за адресою: 79021, м. Львів, вул. Кульпарківська, 99.

Автореферат розісланий «24» вересня 2014 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.Г. Чистоклетов

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Адміністративно-правовий захист права на житло, зокрема гарантія наявного механізму його захисту, є однією з актуальних соціально-економічних проблем в Україні. Побудова правової соціальної Української держави тісно пов'язана з удосконаленням діяльності усіх органів публічної адміністрації, зокрема тих, які здійснюють адміністративно-правовий захист права на житло. Не викликає сумніву, що ефективність такого захисту є вирішальним чинником надійного забезпечення права на житло. В умовах сьогодення в Україні провадиться діяльність щодо створення ефективної системи управління та контролю у сфері забезпечення житлових прав. Результат цієї роботи багато в чому залежить від осмислення набутого вітчизняного та закордонного досвіду, здійснення наукового аналізу адміністративно-правового захисту в цій галузі та відпрацювання шляхів його удосконалення.

Недостатність забезпечення громадян житлом, зловживання у сфері надання житла особам, які потребують поліпшення житлових умов, значна кількість адміністративних правопорушень у галузі житлових прав, відсутність належного контролю щодо адміністративно-правового захисту права на житло свідчать про необхідність удосконалення механізму адміністративно-правового забезпечення у зазначеній сфері. Останнє є одним із важливих чинників у вирішенні головних соціально-економічних питань, що обумовило вибір теми дисертації та необхідність подальшого вивчення та дослідження окресленої проблеми.

У юридичній науці дослідження адміністративно-правового захисту права на житло досі комплексно не проводилося. Певною теоретичною основою для такого аналітичного осмислення стали наукові праці провідних фахівців вітчизняної правової науки, зокрема В. Б. Авер'янова, С. М. Алфьорова, О. М. Бандурки, Ю. П. Битяка, І. Л. Бородіна, В. В. Галунька, В. М. Гаращука, З. С. Гладуна, І. П. Голосніченка, І. О. Ієрусалімової, С. В. Ківалова, Т. О. Коломоєць, Я. М. Когута, В. К. Колпакова, О. В. Кузьменко, Я. В. Лазура, Н. Ю. Мельничук, О. Б. Німко, О. І. Остапенка, В. І. Полюховича, А. О. Селіванова, В. В. Середи, О. Ф. Скакун, С. Г. Стеценка. Окремі питання щодо проблематики зазначеного дослідження знайшли своє відображення у працях О. Є. Куща, В. П. Муравки, О. М. Соколовської. Різні аспекти правового регулювання житлових прав є предметом дослідження М. К. Галянтича, Є. О. Мічуріна, С. О. Сліпченка. Питання механізму правового забезпечення прав і свобод громадян вивчали А. М. Колодій, А. Ю. Олійник, П. М. Рабінович.

Проте у наукових працях обрана тема здебільшого розглядається лише частково, попри те, що вона має доволі важливе наукове і практичне значення. Відтак дослідження адміністративно-правового захисту права на житло нині є актуальним, необхідним та своєчасним.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до основних положень Концепції Державної програми «Соціальне житло», основного змісту Державної цільової соціально-економічної програми будівництва (придбання) доступного житла на 2010-2017 роки, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 1249 від 11 листопада 2009 року, Державної програми забезпечення молоді житлом на 2013-2017 роки, Основних напрямів запобігання бездомності до 2017 року, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 13 березня 2013 року. Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Львівського державного університету внутрішніх справ (протокол № 5 від 23 грудня 2009 р.).

Мета і задачі дослідження - на основі аналізу чинного законодавства України, наукових, науково-публіцистичних джерел, вітчизняного та зарубіжного досвіду встановити сутність та особливості адміністративно-правового захисту права на житло, а також сформулювати пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства у цій сфері.

Для досягнення мети було поставлено такі задачі:

- розкрити сутність поняття адміністративно-правового захисту права на житло та дати його визначення;

- окреслити особливості механізму адміністративно-правового забезпечення права на житло, проаналізувати його основні складові;

- охарактеризувати нормативно-правове регулювання адміністративно-правового захисту права на житло в Україні;

- встановити особливості діяльності контролюючих органів публічної адміністрації, органів прокуратури та суду щодо адміністративно-правового захисту права на житло;

- з'ясувати особливості адміністративної відповідальності за порушення правових норм у сфері захисту права на житло;

- виробити конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення теоретичних та практичних аспектів адміністративно-правового захисту права на житло.

Об'єктом дослідження є правовідносини, що виникають у сфері адміністративно-правового захисту права на житло.

Предмет дослідження - адміністративно-правовий захист права на житло в Україні.

Методи дослідження. У дисертації використано і загальнонаукові, і спеціально-наукові методи, які забезпечують об'єктивний аналіз досліджуваного предмету.

Використання логічного методу дало змогу проаналізувати нормативні акти, аналітичні матеріали, думки вчених з окремих питань, які є предметом дослідження. Порівняльно-правовий метод застосовувався з метою врахування досвіду правового регулювання захисту права на житло органами державної влади Російської Федерації та можливостей застосування його в Україні. Системний та функціональний методи дали змогу здійснити аналіз системи органів публічної адміністрації, які забезпечують захист права на житло. За допомогою формально-юридичного методу тлумачились правові норми, які регулюють адміністративну відповідальність у галузі житлових прав. Статистичний метод дав змогу дослідити динаміку надання житла особам, які потребують поліпшення житлових умов. Методи моделювання, аналізу та синтезу були використані під час розробки пропозицій щодо удосконалення законодавства досліджуваної сфери. Вимоги формальної логіки щодо послідовності, визначеності, несуперечності і обґрунтованості суджень дотримувалися при формулюванні висновків і пропозицій відповідно до мети дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших в Україні комплексних досліджень адміністративно-правового захисту права на житло в Україні. У результаті проведеного дослідження сформульовано та обґрунтовано низку нових концептуальних наукових положень, запропонованих особисто здобувачем, що вирізняються науковою новизною і мають важливе теоретичне та практичне значення, а саме:

уперше:

? визначено поняття «адміністративно-правовий захист права на житло», «механізм адміністративно-правового забезпечення права на житло»;

? запропоновано виокремити дві групи юридичних гарантій права людини на житло: нормативно-правові та організаційно-процесуальні;

? встановлено три стадії механізму адміністративно-правового забезпечення права на житло;

? виокремлено рівні адміністративно-правового регулювання захисту права на житло;

? запропоновано розглядати судовий конституційний контроль та контроль адміністративних судів як основні види судового контролю у сфері захисту права на житло;

удосконалено:

? понятійно-категорійний апарат у сфері адміністративно-правового захисту права на житло, зокрема уточнено поняття «службове житло», «відомче житло», «право на житло», «поліпшення житлових умов»;

? механізм адміністративно-правового забезпечення права на житло;

? класифікацію суб'єктів, уповноважених розглядати справи про адміністративну відповідальність за правопорушення у галузі житлових прав громадян;

набули подальшого розвитку:

? дослідження співвідношення понять «право на житло» та «житлові права» як об'єкти адміністративно-правового регулювання, «прокурорський нагляд» та «державний контроль» як адміністративно-правові способи захисту права на житло, «судовий контроль» та «правосуддя»;

? змістовна характеристика парламентського, президентського та урядового контролю у сфері адміністративно-правового захисту права на житло;

? наукові погляди щодо діяльності прокуратури за додержанням законів у сфері адміністративно-правового захисту права на житло;

? пропозиції щодо прийняття Адміністративно-процедурного кодексу України, Житлового кодексу України, Закону України «Про державний контроль в Україні», Закону України «Про адміністративно-правове забезпечення житлом осіб, які потребують соціального захисту», Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, спеціального галузевого наказу Генерального прокурора України «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів у сфері захисту права на житло», внесення змін і доповнень до деяких чинних нормативно-правових актів України, зокрема Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), Закону України «Про звернення громадян»;

? теоретичні положення щодо системи контролюючих та наглядових органів, уповноважених здійснювати адміністративно-правовий захист права на житло.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони становлять і науково-теоретичний, і практичний інтерес та можуть бути використані:

- у науково-дослідній сфері - для подальшого дослідження проблем адміністративно-правового захисту права на житло;

- у правотворчій сфері - під час підготовки нових відповідних нормативно-правових актів та внесення змін і доповнень до чинних законодавчих актів у сфері адміністративно-правового захисту права на житло;

- у правозастосовній діяльності Франківської районної адміністрації Львівської міської ради - під час підготовки та впровадження програми соціально-економічного розвитку, а також цільових програм з питань захисту права на житло громадян (акт впровадження від 26 травня 2014 року);

- у навчальному процесі - під час викладання навчальних дисциплін «Адміністративне право. Адміністративна відповідальність» у Львівському державному університеті внутрішніх справ (акт впровадження від 29 травня 2014 року).

Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана здобувачем самостійно. Запропоновані у дисертаційному дослідженні положення, висновки, пропозиції, рекомендації обґрунтовані автором на підставі здійснення особистих досліджень після опрацювання та аналізу нормативних, статистичних джерел та наукової літератури.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри адміністративного права та адміністративного процесу Львівського державного університету внутрішніх справ. Основні положення, висновки і практичні рекомендації, що містяться у роботі, висвітлено у доповідях на шести наукових, науково-практичних конференціях: науково-практичній конференції «Економіко-правові виклики 2012 року» (м. Львів, 4 листопада 2011 р.); III Всеукраїнському круглому столі «Державотворення та правотворення в Україні крізь призму дотримання прав людини: ретроспектива, сучасні проблеми та наукове прогнозування» (м. Львів, 9 грудня 2011 р.); науковій конференції «Актуальні аспекти підготовки фахівців для підрозділів міліції громадської безпеки» (м. Львів, 24 лютого 2012 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Право як ефективний суспільний регулятор» (м. Львів, 15-16 лютого 2013 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Діяльність підрозділів кримінальної міліції: сучасний стан та перспективи вдосконалення» (м. Львів, 12 квітня 2013 р.); III Всеукраїнській науково-практичній конференції «Економіко-правові виклики 2014 року» (м. Львів, 6 грудня 2013 р.).

Публікації. Основні висновки і пропозиції дисертації знайшли відображення у дванадцяти наукових працях, зокрема у шести статтях (одна у науковому журналі Російської Федерації), п'ять із них опубліковані у наукових фахових виданнях України, і шести тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, які містять 8 підрозділів, висновків, списку використаних джерел (206 найменувань на 26 сторінках), додатків. Повний обсяг дисертації становить 231 сторінка, з них загальний обсяг тексту - 185 сторінок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі розкрито сутність і стан досліджуваної проблеми; обґрунтовано актуальність обраної теми дисертації; охарактеризовано мету, основні задачі, об'єкт, предмет і методи дослідження; визначено наукову новизну та встановлено практичне значення одержаних результатів; наведено дані про їх апробацію та опублікування.

Розділ 1 «Загальнотеоретичні основи адміністративно-правового захисту права на житло в Україні» складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Захист права на житло як об'єкт адміністративно-правового регулювання» зазначено, що із житлом як матеріальною цінністю тісно пов'язане право на житло, яке регулюється Конституцією і законами України. Значення конституційного права на житло полягає в тому, що кожна людина може одержати у власність чи у користування придатне для проживання житло, необхідне для підтримки самого життя людини.

Наголошено на співвідношенні термінів «право на житло» та «житлові права». Конституція України передбачає право кожного на житло. КУпАП встановлює відповідальність за адміністративні правопорушення в галузі житлових прав громадян. Визначено, що «право на житло» розглядається як складова більшого за обсягом поняття «житлові права». На підставі дослідження змісту «права на житло» з'ясовано, що це гарантована державою можливість задоволення фізіологічних та соціальних потреб особи в умовах безпечного та здорового довкілля шляхом придбання житла у власність, користування житлом на визначених законом підставах та здійснення захисту у разі недотримання та порушення зазначених можливостей. Право на житло створює особливі правові відносини між громадянами та органами державної влади.

Зазначено, що адміністративно-правове регулювання права на житло - це складна система діяльності органів публічної адміністрації та місцевого самоврядування щодо управління у сфері реалізації забезпечення за потреби громадян доступним житлом за допомогою адміністративно-правових гарантій. Складовими механізму адміністративно-правового регулювання права на житло є: а) норми права; б) адміністративно-правові відносини, що виникають, реалізуються і припиняються під час застосування норм адміністративного права; в) акти реалізації норм права. Метою адміністративно-правового регулювання права на житло є визначення і створення соціально-економічних, організаційно-правових гарантій адміністративно-правового захисту права на житло.

Акцентовано на тому, що законодавчого визначення потребують поняття «відомче житло», «службове житло», «доступне житло», «житло соціального забезпечення» для ширшого їх трактування та адміністративно-правового захисту.

У підрозділі 1.2 «Адміністративно-правовий захист у системі гарантій права на житло в Україні» зазначено, що в юридичній літературі по-різному тлумачать термін «гарантія». Здебільшого наголошують, що це охорона та захист прав і свобод громадянина. Попри те, що дефініції «адміністративно-правова охорона» і «адміністративно-правовий захист» використовуються доволі широко, а в юридичній літературі тривають дискусії щодо їх співвідношення, чіткого розмежування цих понять не просліджується. За результатами аналізу наукової літератури запропоновано власні визначення понять «адміністративно-правова охорона права на житло», «адміністративно-правовий захист права на житло».

Наголошено на тому, що пріоритет з-поміж багатьох цінностей суспільства відводиться правам і свободам людини і громадянина; водночас для ефективного їх забезпечення, дотримання та адміністративно-правового захисту потрібний належний рівень гарантованості.

Акцентовано увагу на тому, що правові гарантії права на житло охоплюють: гарантії кожного знати свої права на житло; гарантії на адміністративно-правовий захист права на житло; гарантії на судовий захист права на житло; гарантії захисту права на житло у міжнародних судових установах чи відповідних органах міжнародних організацій; гарантії на звернення по захист своїх прав до органів державної влади та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; гарантії на самозахист права на житло; гарантії на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів публічної адміністрації та органів місцевого самоврядування та їх службовими і посадовими особами.

Докладніше охарактеризовано юридичні гарантії права людини на житло, виокремивши їх у дві групи: нормативно-правові та організаційно-процесуальні.

Визначено поняття «юридичні гарантії конституційного права людини і громадянина на житло» як закріплену національним законодавством України й актами міжнародного права єдину систему правових умов (спеціальних засобів та способів), що забезпечує безперешкодну процедуру здійснення права на житло на всіх стадіях його реалізації, адміністративно-правової охорони та захисту, відновлення його в разі порушення та притягнення винних до відповідальності.

Наголошено, що метою правових гарантій права на житло є: 1) законодавче закріплення захисту права на житло; 2) створення ефективної системи адміністративно-правового захисту права на житло, яка могла б забезпечити його реалізацію; 3) формування у громадян високої правової культури, що передбачає знання про право на житло та його захист; 4) здійснення державного і громадського контролю за станом забезпечення і захисту права на житло.

Доведено, що проблема юридичних гарантій права на житло - це здебільшого проблема наявності ефективного механізму адміністративно-правового захисту права на житло.

У підрозділі 1.3 «Адміністративно-правове забезпечення та захист права на житло» наголошено, що адміністративно-правовий захист є основним завданням механізму адміністративно-правового забезпечення права на житло.

Зазначено, що механізм адміністративно-правового забезпечення права на житло - процес застосування цілісної системи адміністративно-правових норм, яка регулює діяльність органів публічної адміністрації щодо адміністративно-правового захисту права на житло шляхом створення надійних умов для гарантування здійснення, реалізації, охорони права на житло та відновлення його в разі порушення. Водночас у рамках цього терміна потребують ефективного функціонування всі його складові частини, до яких належать: а) норма права та нормативно-правові акти; б) правовідносини; в) форми, засоби діяльності суб'єктів правовідносин; г) гарантії здійснення адміністративно-правового захисту права на житло; д) юридичні факти; е) процес практичного втілення адміністративно-правового захисту права на житло. Кожен із наведених елементів у підрозділі охарактеризовано детально.

З'ясовано, що процес практичного втілення адміністративно-правового захисту права на житло проходить такі стадії: 1) регулювання адміністративно-правових відносин за допомогою правових норм, що стосуються права на житло; 2) практичне застосування органами публічної адміністрації і місцевого самоврядування цих правових норм; 3) здійснення суб'єктивного права особи на житло та юридичного обов'язку уповноважених органів, за якого правове забезпечення права на житло досягає своїх цілей.

У підрозділі 1.4 «Нормативне регулювання адміністративно-правового захисту права на житло» здійснено аналіз правового забезпечення захисту права на житло. Встановлено, що ця сфера регулюється такими видами нормативно-правових актів: міжнародними пактами, деклараціями, конвенціями, Конституцією України, Законами України, Указами Президента України, постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами, інструкціями, положеннями Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України тощо. Виокремлено чотири рівні адміністративно-правового регулювання права на житло, наведено їх загальну характеристику. Зазначено, що необхідно виокремити норми загального законодавства та спеціальні закони, які безпосередньо стосуються адміністративно-правового захисту права на житло. Встановлено особливості адміністративно-правового регулювання захисту права на житло: чимала кількість законодавчих актів, які регулюють досліджувану сферу; значна частина підзаконних нормативно-правових документів; численність органів, які видають зазначені законодавчі акти. Доведено необхідність прийняття нових та удосконалення окремих положень відповідних нормативно-правових актів з метою поліпшення діяльності органів публічної адміністрації у сфері адміністративно-правового захисту права на житло.

Другий розділ «Напрями адміністративно-правового захисту права на житло» складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 «Адміністративно-правові засади здійснення контролю органами державної влади у сфері захисту права на житло» розглядаються такі види державного контролю, як парламентський, президентський та урядовий.

Звернено увагу на контрольну діяльність Комітету з питань будівництва, містобудування та житлово-комунального господарства та регіональної політики у складі Верховної Ради України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Державної архітектурної будівельної інспекції України як центрального органу виконавчої влади. Зокрема зазначено, що українська модель інституту Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини потребує удосконалення. Відтак запропоновано створити в Україні інститут Уповноваженого з питань захисту права на житло як спеціалізований орган адміністративно-правового захисту права на житло, основними завданнями якого мають бути: а) постійний моніторинг додержання права на житло та його захист, внесення в установленому порядку Верховній Раді України (ВРУ) пропозицій щодо припинення і запобігання повторенню порушення права на житло та права на його захист; б) внесення до ВРУ пропозицій щодо підготовки проектів законів з питань захисту права на житло громадян, зокрема осіб, які потребують поліпшення житлових умов; в) здійснення заходів, спрямованих на інформування населення про право на житло та його захист.

Обґрунтовано необхідність внести зміни у КУпАП та закріпити розгляд справ про самовільне переобладнання та перепланування жилих будинків та жилих приміщень інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.

Зазначено, що в Україні діє доволі розвинута система контролю. Проте нормативного врегулювання та удосконалення потребує законодавство, що визначає правовий статус та повноваження контрольно-наглядових органів, їх структура. Доведено, що першочерговим кроком має бути прийняття Закону України «Про державний контроль в Україні», в якому нормативно закріпити сутність поняття «контроль», окреслити загальну систему контролюючих органів та сферу їх діяльності. Наголошено на необхідності виокремити контроль у сфері захисту права на житло та створити у системі органів публічної адміністрації окремий Департамент з питань управління та контролю у сфері захисту права на житло, основними завданнями якого є: а) забезпечення реалізації державної політики у сфері захисту права на житло; б) аналіз стану забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та підготовка пропозицій до проектів бюджету щодо фінансування регіональних програм забезпечення житлом цих осіб; в) забезпечення в межах своїх повноважень додержання вимог нормативно-правових актів з питань адміністративно-правового захисту права на житло; г) організація виконання державних програм, розроблення і реалізація регіональних програм забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов; д) виконання функцій управління та контролю у сфері адміністративно-правового захисту права на житло, координація та регулювання діяльності структурних підрозділів місцевих органів публічної адміністрації та місцевого самоврядування. Зазначено, що такий підхід дасть змогу підійти впритул до дійового та ефективного контролю у житловій сфері, який сприятиме підвищенню ефективності державного управління і відповідно, сприятиме зменшенню кількості правопорушень.

У результаті наведено власне визначення державного контролю у сфері захисту права на житло - це сукупність різних за формою дій, що здійснюються в процесі повсякденної діяльності органів публічної адміністрації; виявляється у забезпеченні законності та дисципліни в публічному управлінні у сфері захисту права на житло, у припиненні порушень законів про захист права на житло, застосуванні заходів з ліквідації причин і умов, які їх породжують, відновленні порушеного права на житло, покаранні винних осіб.

У підрозділі 2.2 «Роль судового контролю як засобу забезпечення адміністративно-правового захисту права на житло» зазначено, що громадяни мають право звертатися до суду за захистом свого порушеного права. Своєю чергою, суд, розглядаючи під час судових засідань справи, перевіряє легітимність рішень органів публічної адміністрації та встановлює відповідність їх законодавству або визнає, що такі дії суперечать його вимогам.

На основі аналізу співвідношення судового контролю і правосуддя як напрямів реалізації судової влади з'ясовано, що стосовно доктрини цієї проблеми нема одностайності. Деякі науковці визнають судовий контроль формою правосуддя (Л. П. Сушко), складовою частиною правосуддя (М. О. Колоколов). О. В. Кондратьєв, А. Р. Туманянц вважають, що судовий контроль не є правосуддям і становить самостійну функцію при здійсненні судочинства. Проте дисертант поділяє точку зору М. І. Смоковича, що окремо від правосуддя функція судового контролю не є конституційною.

Визначено, що судовий контроль за законністю правових актів та діяннями посадових осіб у сфері адміністративно-правового захисту права на житло - це здійснювана в особливому, встановленому законом, процедурному порядку діяльність судів щодо перевірки правових актів та діянь у сфері адміністративно-правового захисту права на житло, забезпечення законності з метою охорони і поновлення права на житло. Встановлено, що основною метою цього правового інституту є захист громадян від учинення органами публічної адміністрації правопорушень та удосконалення їхньої роботи. Відтак обґрунтовано, що судовий контроль над органами публічної адміністрації пов'язаний зі змінами у їхній діяльності.

Запропоновано розглядати як основні види судового контролю у сфері захисту права на житло: судовий конституційний контроль та контроль адміністративних судів. Кожен із цих видів детально охарактеризовано.

З'ясовано, що судовий контроль має менший вплив на підконтрольні органи, ніж адміністративний. Водночас наголошено, що його можна охарактеризувати як більш дієвий засіб адміністративно-правового захисту права на житло.

Доведено, що судовий контроль має важливе значення у діяльності органів публічної адміністрації для побудови демократичної, соціальної держави, у зміцненні правопорядку та встановленні режиму законності.

Підрозділ 2.3 «Прокурорський нагляд у системі адміністративно-правового захисту права на житло» присвячений дослідженню наглядової діяльності органів прокуратури щодо захисту права на житло.

Акцентовано увагу на співвідношенні понять «прокурорський нагляд» і «державний контроль» та зазначено, що неоднозначне їх тлумачення призводять до неправильного їх застосування та впливають на ефективність здійснення. У зв'язку з цим виокремлено основні відмінності між цими поняттями.

Наведено два напрями діяльності прокуратури за додержанням законів у сфері адміністративно-правового захисту права на житло:

1) нагляд за виконанням законів про порядок розгляду звернень громадян з питань захисту права на житло;

2) нагляд за виконанням законів про захист права на житло соціальних груп, які потребують державної допомоги (наприклад, неповнолітніх; бездоглядних; осіб, які проживають у гуртожитках або не мають постійного місця проживання; осіб, які потребують поліпшення житлових умов). Кожен із цих напрямів детально охарактеризовано.

Звернено увагу на законодавчо невстановлену адміністративну відповідальність за порушення права на звернення, що може передбачити незаконну відмову у прийнятті заяви чи скарги; направлення скарги громадянина для розгляду до органу публічної адміністрації, дії чи бездіяльність якого оскаржуються; порушення строків розгляду звернення. Запропоновано відповідні доповнення до законодавства.

Визначено, що прокурорський нагляд за дотриманням і виконанням законодавства, яке передбачає адміністративно-правовий захист права на житло - це діяльність, яка здійснюється працівниками прокуратури і полягає у виявленні, дослідженні й аналізі фактів про порушення законів у сфері захисту права на житло органами публічної адміністрації та у застосуванні заходів реагування на порушення законності з метою запобігання, виявлення, припинення й усунення правопорушень, скасування нелегітимних рішень та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності.

Доведено, що прокурорський нагляд є додатковою гарантією адміністративно-правового захисту права на житло.

У підрозділі 2.4 «Адміністративна відповідальність за порушення правил і норм у сфері адміністративно-правового захисту права на житло» розглянуто питання про відповідальність у галузі житлових прав громадян як один із головних способів адміністративно-правового захисту права на житло. Наголошено, що значна частина правопорушень виникає у разі незаконного зняття з квартирного обліку осіб, які мають потребу у житлі. Відповідно до пп. 1 п. 26 «Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов та надання їм жилих приміщень» особу знімають з квартирного обліку у разі поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення. Відтак тлумачення «поліпшення житлових умов» є багатогранним і може бути суб'єктивним. Запропоновано у цьому ж пункті Правил обліку визначити, що поліпшення житлових умов - це забезпечення жилою площею, яка є вищою за мінімальний рівень жилої площі, що визначається у розмірі більшому, ніж 21 кв.м. загальної площі на одну особу, та додатково 10 кв.м. на сім'ю. Законодавчо має бути визначено і технічні характеристики, які можна вважати ознаками поліпшенням житлових умов.

Зазначено, що одним із елементів протидії правопорушень у галузі житлових прав громадян, зокрема тих, що стосуються черговості отримання житла, є наявність відкритого і доступного для населення Єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Запропоновано доповнити КУпАП окремою статтею «Порушення порядку надання житлово-комунальних послуг», яка передбачає відповідальність посадових осіб за порушення нормативів забезпечення громадян комунальними послугами. Обґрунтовано необхідність вивести у главі 11 КУпАП окрему статтю, що передбачає адміністративну відповідальність за самовільне перепланування та переобладнання жилих приміщень. Зокрема, слід визначити відповідальність фізичних осіб за самовільне перепланування та переобладнання жилих будинків і жилих приміщень, використання їх не за призначенням, оскільки суб'єктом цього правопорушення може бути лише фізична особа - власник чи орендар житла. Наголошено на необхідності встановити відповідальність суб'єктів публічної адміністрації у разі надання дозволу на перепланування чи переобладнання жилих будинків і жилих приміщень, що призвело до негативних наслідків.

Для активізації боротьби з правопорушеннями щодо самовільного перепланування та переобладнання жилих приміщень запропоновано прийняти окремий законодавчий акт про порядок систематичного проведення огляду житла з метою виявлення фактів самовільного перепланування та переобладнання приміщень.

Розроблено структуру глави 11 КУпАП, яка повинна охоплювати такі склади адміністративних правопорушень: порушення порядку взяття на облік та строків заселення жилих будинків і жилих приміщень; порушення порядку ведення Єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов; ненадання або неналежне надання житлово-комунальних послуг належної якості, порушення строків надання послуг; порушення правил користування жилими будинками і жилими приміщеннями; самовільне перепланування та переобладнання жилих будинків і жилих приміщень; самоправне зайняття жилого приміщення; порушення правил благоустрою територій міст та інших населених пунктів; знищення або пошкодження зелених насаджень або інших об'єктів озеленення населених пунктів; порушення правил тримання собак і котів.

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні на основі аналізу нормативно-правових актів та практики їх застосування, осмислення наукових здобутків юридичної науки здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає у встановленні сутності та дослідженні особливостей адміністративно-правового захисту права на житло. Розроблено і обґрунтовано низку висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на вирішення поставленого завдання.

1. Житло - це одна з основних матеріальних та соціальних умов життя людини, і конституційне право людини і громадянина на житло є одним із соціальних прав фізичної особи в Україні. Водночас задоволення багатьох інших благ людей, зокрема права на відпочинок, творчість, гідну старість, достатній життєвий рівень, без реалізації права на житло та забезпечення його адміністративно-правового захисту повною мірою неможливе. Право на житло є правом комплексним, що опосередковує особливі юридичні відносини - відносини між особою та державою. У зв'язку з цим запропоновано пришвидшити прийняття Житлового кодексу України, що відповідав би вимогам сьогодення, урегульовував адміністративно-правові відносини щодо захисту права на житло. Законодавчого визначення потребують поняття «житло», «відомче житло», «службове житло», «доступне житло», «житло соціального забезпечення» для застосування ширшого їх трактування та адміністративно-правового захисту.

2. Адміністративно-правовий захист права на житло - владна діяльність органів публічної адміністрації щодо забезпечення права на житло, відновлення в разі його порушення, відшкодування збитків потерпілим і притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності. Адміністративно-правовий захист права на житло є основним завданням механізму адміністративно-правового забезпечення права на житло. Механізм адміністративно-правового забезпечення права на житло - процес застосування цілісної системи адміністративно-правових норм, яка регулює діяльність органів публічної адміністрації щодо адміністративно-правового захисту права на житло шляхом створення надійних умов для гарантування здійснення, реалізації, охорони права на житло та відновлення його в разі порушення. Водночас у рамках цього терміна потребують ефективного функціонування всі його складові частини, до яких належать: а) норма права та нормативно-правові акти; б) правовідносини; в) форми, засоби діяльності суб'єктів правовідносин; г) гарантії здійснення адміністративно-правового захисту права на житло; д) юридичні факти; е) процес практичного втілення адміністративно-правового захисту права на житло. Аналіз структурних елементів механізму адміністративно-правового забезпечення права на житло дав змогу виявити особливості адміністративно-правового захисту права на житло: а) саме адміністративно-правові норми сприяють реалізації права на житло та здійснення його захисту; б) під час здійснення адміністративно-правового захисту права на житло виникають адміністративно-правові відносини; в) інститут адміністративного оскарження є одним із найважливіших засобів адміністративно-правового захисту права на житло; г) для ефективного забезпечення, дотримання та адміністративно-правового захисту права на житло потрібний належний рівень гарантованості; д) судовий контроль за діянням органів публічної адміністрації є найефективнішим способом адміністративно-правового захисту права на житло; е) прокурорський нагляд за діяльністю органів публічної адміністрації є додатковою гарантією адміністративно-правового захисту права на житло в Україні. адміністрація прокуратура суд відповідальність

3. У результаті дослідження виокремлено дві групи юридичних гарантій права людини на житло: нормативно-правові та організаційно-процесуальні. Перша група гарантій передбачає закріплення у чинному законодавстві норм щодо забезпечення права на житло та захисту в разі їх порушення. Організаційно-процесуальні гарантії закріплюють механізм адміністративно-правового захисту права на житло, що здійснюється органами публічної адміністрації, органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами. Тобто першу групу гарантій становлять загальні теоретичні засоби захисту права на житло. До другої групи належать спеціальні засоби адміністративно-правового захисту права на житло, що передбачені чинним законодавством та використовуються у юридичній практиці (прокурорський нагляд, судовий контроль, контроль органів публічної адміністрації).

4. Процес практичного втілення адміністративно-правового захисту права на житло проходить такі стадії: а) регулювання адміністративно-правових відносин за допомогою правових норм, що стосуються права на житло; б) практичне застосування органами публічної адміністрації і місцевого самоврядування цих правових норм; в) здійснення суб'єктивного права особи на житло та юридичного обов'язку уповноважених органів, за якого правове забезпечення права на житло досягає своїх цілей.

5. У результаті дослідження виокремлено чотири рівні нормативно-правового регулювання адміністративно-правового захисту права на житло в Україні. Перший рівень охоплює міжнародні нормативно-правові та організаційно-правові норми захисту права на житло. Другий закріплює гарантії, зазначені в Конституції України. Третій рівень охоплює норми галузевого законодавства, яке прийняте на основі Конституції. Необхідно виокремити норми загального законодавства та спеціальні закони, які безпосередньо стосуються адміністративно-правового захисту права на житло соціально незахищених верств населення. Четвертий рівень охоплює норми, що закріплені у підзаконних нормативно-правових актах (указах Президента України, постановах і розпорядженнях Кабінету Міністрів України, локальних нормативно-правових актах), що прийняті на основі Конституції і законів України.

6. Стан боротьби з правопорушеннями у сфері житлових прав громадян є одним із напрямів здійснення державного контролю. З метою удосконалення механізму ефективного державного контролю за захистом права на житло громадян запропоновано створити у системі органів державної влади інститут Уповноваженого Верховної Ради України з питань захисту права на житло громадян, який би виконував такі завдання: а) постійний моніторинг додержання права на житло та його захист, внесення в установленому порядку ВРУ пропозицій щодо припинення і запобігання повторному порушенню права на житло та права на його захист; б) внесення до ВРУ пропозицій щодо підготовки проектів законів з питань захисту права на житло громадян, зокрема осіб, які потребують поліпшення житлових умов; в) здійснення заходів, спрямованих на інформування населення про право на житло та його захист.

7. Доведено необхідність виокремити контроль у сфері захисту права на житло та створити у системі органів публічної адміністрації окремий Департамент з питань управління та контролю у сфері захисту права на житло, основними завданнями якого були б: а) забезпечення реалізації державної політики у сфері захисту права на житло; б) аналіз стану забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов та підготовка пропозицій до проектів бюджету щодо фінансування регіональних програм забезпечення житлом цих осіб; в) забезпечення в межах своїх повноважень додержання вимог нормативно-правових актів з питань адміністративно-правового захисту права на житло; г) організація виконання державних програм, розроблення і реалізація регіональних програм забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов; д) виконання функцій управління та контролю у сфері адміністративно-правового захисту права на житло, координація та регулювання діяльності структурних підрозділів місцевих органів публічної адміністрації та місцевого самоврядування. Такий підхід дасть змогу підійти впритул до дійового та результативного контролю у житловій галузі, який сприятиме підвищенню ефективності державного управління і, відповідно, сприятиме зменшенню кількості правопорушень у сфері житлових прав громадян.

8. На основі аналізу діяльності прокуратури у сфері виявлення та усунення порушень права на житло та з огляду на те, що у сучасних умовах жоден з органів державної влади в повному обсязі не може взяти на себе обов'язок нагляду за додержанням і застосуванням законів, що регулюють адміністративно-правовий захист права на житло, визначено, що прокурорський нагляд є додатковою гарантією адміністративно-правового захисту права на житло. Потребують додаткової розробки теоретичні основи прокурорського нагляду за додержанням законів у сфері захисту права на житло. У зв'язку з цим доцільно прийняти спеціальний галузевий наказ Генерального прокурора України «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів у сфері захисту права на житло», що регулюватиме діяльність прокуратури у досліджуваній сфері.

9. З метою вдосконалення порядку надання житла особам, які потребують поліпшення житлових умов запропоновано прийняти спеціальний законодавчий акт «Про адміністративно-правове забезпечення житлом осіб, які потребують соціального захисту», в якому урегулювати питання щодо переліку осіб, які потребують соціального захисту з боку органів державної влади та місцевого самоврядування, та визначити коло осіб, яким житло може надаватися безкоштовно і за доступну для них плату. Особливої уваги потребує питання щодо права розпорядження соціального житла. Зважаючи на скрутне соціальне становище осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та великі квартирні черги, у зв'язку з відсутністю можливості придбати житло за ринковими цінами через низькі доходи, для профілактики бездомності, враховуючи потребу адміністративно-правового захисту осіб, які потребують поліпшення житлових умов, запропоновано законодавчо закріпити можливість останніх та порядок викупу протягом встановленого терміну це житло. Відтак необхідно законодавчо встановити осіб, які контролюють та відповідають за наведений механізм надання у власність соціального житла, та чітко зазначити перелік осіб, які мають право використати таку можливість. Водночас це дасть змогу зменшити квартирні черги, а відтак певним чином уникнути правопорушення у досліджуваній сфері.

10. Встановлено, що основною формою захисту права на житло є судовий захист. Видаючи адміністративний акт, орган публічної адміністрації повинен передбачити, чи витримає цей акт перевірку судом, тобто чи пройде судовий контроль. Запропоновано розглядати як основні види судового контролю у сфері захисту права на житло: судовий конституційний контроль та контроль адміністративних судів. Незважаючи на те, що судовий контроль у своєму розпорядженні має менше засобів впливу на підконтрольні органи, ніж адміністративний, його все ж можна вважати більш ефективним засобом адміністративно-правового захисту права на житло.

11. Боротьба з правопорушеннями у сфері житлових прав громадян є одним із напрямів адміністративно-правового захисту права на житло і передбачає діяльність громадян та уповноважених органів публічної адміністрації, які розробляють і здійснюють заходи, спрямовані на запобігання і припинення протиправних діянь, за які законодавством передбачена адміністративна відповідальність. Доведено, що боротьба з адміністративними правопорушеннями у сфері захисту права на житло, насамперед, пов'язана з питаннями щодо вдосконалення законодавства про адміністративну відповідальність.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Наукові праці, в яких опубліковані основні наукові результати дисертації

1. Лепех Ю. С. Адміністративно-правовий захист права на житло дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування / Ю. С. Лепех // Митна справа : науково-аналітичний журнал. - 2012. - № 1. - Ч. 2. - Кн. 2. - С. 284-289.

2. Лепех Ю. С. Право на житло як об'єкт адміністративно-правового регулювання / Ю. С. Лепех // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - 2012. - № 3. - С. 244-251.

3. Лепех Ю. С. Організаційно-правові аспекти протидії порушень у сфері надання житлово-комунальних послуг / Ю. С. Лепех // Митна справа : науково-аналітичний журнал. - 2012. - № 6. - Ч. 2. - Кн. 2. - С. 157-161.

4. Лепех Ю. С. Прокурорский надзор как административно-правовой способ защиты права на жилье / Ю. С. Лепех // Теория и практика общественного развития : научный журнал. - 2013. - № 7. - С. 239-242.

5. Лепех Ю. С. Поняття механізму правового забезпечення та механізму адміністративно-правового забезпечення права на житло / Ю. С. Лепех // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - 2013. - № 3. - С. 248-254.

6. Лепех Ю. С. Адміністративно-правові засади здійснення контролю органами державної влади у сфері захисту права на житло / Ю. С. Лепех // Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. - 2014. - № 12. - С. 136 - 140.

Опубліковані праці апробаційного характеру

1. Лепех Ю. С. Адміністративно-правовий захист прав громадян у сфері державного управління / Ю. С. Лепех // Економіко-правові виклики 2012 року : тези доповідей учасників науково-практичної конференції (4 листопада 2011 р.). - Львів: Національна академія наукового розвитку, 2011.- С. 91-94.

2. Лепех Ю. С. Співвідношення понять «адміністративно-правова охорона права на житло» та «адміністративно-правовий захист права на житло» / Ю. С. Лепех // Державотворення та правотворення в Україні крізь призму дотримання прав людини : ретроспектива, сучасні проблеми та наукове прогнозування : тези учасників III Всеукраїнського круглого столу (9 грудня 2011 р.). - Львів: ЛьвДУВС, 2011. - С. 110-114.

3. Лепех Ю. С. Адміністративно-правовий захист права на житло як вид юридичної гарантії / Ю. С. Лепех // Актуальні аспекти підготовки фахівців для підрозділів міліції громадської безпеки : тези доповідей учасників звітної наукової конференції (24 лютого 2012 р.). - Львів : ЛьвДУВС, 2012. - С. 134-137.

4. Лепех Ю. С. Проблеми адміністративно-правового забезпечення прав громадян, які потребують соціального захисту / Ю. С. Лепех // Право як ефективний суспільний регулятор : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (15-16 лютого 2013 р.). - Львів: Західноукраїнська організація «Центр правничих ініціатив», 2013. - у 2-х частинах. - Ч.II. - С. 12-13.

5. Лепех Ю. С. До питання про суб'єктів адміністративно-правового забезпечення права на житло / Ю. С. Лепех // Діяльність підрозділів кримінальної міліції : сучасний стан та перспективи вдосконалення: тези доповідей та повідомлень учасників Міжнародної науково-практичної конференції (12 квітня 2013 р.). - Львів: ЛьвДУВС, 2013. - С. 524 - 527.

6. Лепех Ю. С. Організаційно-правові засади здійснення судового контролю за дотриманням адміністративно-правового забезпечення права на житло / Ю. С. Лепех // Економіко-правові виклики 2014 року : тези доповідей учасників науково-практичної конференції (6 грудня 2013 р.). - Львів: Національна академія наукового розвитку, 2014. - С. 117-120.

АНОТАЦІЯ

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Приватний вищий навчальний заклад «Львівський університет бізнесу та права», Львів, 2014.

Дисертація є комплексним дослідженням адміністративно-правового захисту права на житло в Україні. Дисертант обґрунтовує нові наукові положення, уточнює зміст понять, термінів, що мають значення для науки та практики. Згідно з поставленою метою визначено поняття та окреслено особливості адміністративно-правового захисту права на житло, сформульовано пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства у цій сфері. Розглянуто механізм адміністративно-правового забезпечення права на житло, проаналізовано його основні складові.

...