Адміністративно-правове забезпечення ліцензованої діяльності у сфері паливно-енергетичного комплексу України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Приватний вищий навчальний заклад

«Львівський університет бізнесу та права»

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Адміністративно-правове забезпечення ліцензованої діяльності у сфері паливно-енергетичного комплексу України

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Піцикевич Володимир Васильович

Львів - 2014

Робота виконана у Львівському державному університеті внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент Середа Валерій Вячеславович, Львівський державний університет внутрішніх справ, ректор.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Зозуля Ігор Вікторович, Харківський національний університет

внутрішніх справ, професор кафедри загальноправових дисциплін факультету права та масових комунікацій;

кандидат юридичних наук, доцент Заяць Роман Ярославович, Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України, перший заступник начальника.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми зумовлена євроінтеграційним напрямом розвитку України, що вимагає істотних змін у багатьох сферах життєдіяльності країни, зокрема у сфері паливно-енергетичного комплексу (далі - ПЕК) України. Важливість ПЕК України для економіки нашої держави не можна недооцінювати, оскільки лише за умови його ефективно-продуктивної роботи Україна матиме змогу здобути енергетичну незалежність, а це є одним із надактуальних завдань держави. У сфері ПЕК України ліцензована діяльність посідає центральне місце, а відтак, вдосконалення адміністративно-правового забезпечення ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України сприятиме євроінтеграційним прагненням, підвищенню рівня енергетичної безпеки держави та поліпшенню доброту громадян.

Передумовою провадження суб'єктом господарювання ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України є отримання останнім ліцензії. Видачу ліцензії здійснюють суб'єкти, наділені владними повноваженнями - органи ліцензування. У зв'язку з цим для ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України характерне ліцензування та регулювання адміністративно-правовими нормами, які нерідко потребують зміни.

У програмі економічних реформ на 2010-2014 рр. «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» акцентовано увагу на потребі вдосконалення ліцензування, зокрема шляхом уніфікації процедури одержання ліцензій та законодавчого закріплення критеріїв, на підставі яких ухвалюється рішення про введення ліцензування того або іншого виду діяльності. Адміністративно-правове забезпечення ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України є дотичним до вирішення цих питань.

Необхідність дослідження адміністративно-правового забезпечення ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України спричинена ще й тим, що нормативна база в регулюванні багатьох питань, які стосуються цієї сфери, не відповідає сучасним потребам. Недостатність теоретичних розробок із указаної теми, наявність неуніфікованих термінів, прогалин у законодавстві та багатозначність понять, що стосуються ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України, незаперечне науково-теоретичне і практичне значення та актуальність теми обумовлюють потребу її поглибленого вивчення.

У вітчизняній та зарубіжній літературі окремим питанням адміністративно-правового забезпечення ліцензованої діяльності у сфері ПЕК приділяли увагу такі фахівці: В. Авер'янов, О. Амоша, А. Багандов, Д. Бахрах, Е. Бекірова, Ю. Битяк, І. Бородін, С. Вітвіцький, Т. Ганділов, В. Гіжевський, Р. Заяць, І. Зозуля, З. Кісіль, М. Ковалів, Т. Коломоєць, В. Колпаков, О. Кострубіцька, О. Кузьменко, П. Лахно, О. Остапенко, П. Пальчук, І. Пастух, Б. Россинський, Н. Саніахметова, В. Середа, В. Семчик, Ю. Старилов, С. Стеценко, К. Тотьєв, Ю. Шемшученко, Л. Шестак, А. Шидловський, А. Шпомер та ін.

Однак комплексного дослідження адміністративно-правового забезпечення ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України не здійснювалося.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках наукових досліджень Львівського державного університету внутрішніх справ за напрямом «Проблеми реформування правової системи України» (державний реєстраційний номер 0112U007492), а також Енергетичної стратегії України на період до 2030 року (схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 р. № 1071-р), Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» (схваленої 2 червня 2010 р. на засіданні Комітету з економічних реформ, утвореного згідно з Указом Президента України від 26 лютого 2010 р. № 273), Державної програми активізації розвитку економіки на 2013-2014 роки (затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2013 р. № 187) та Плану дій «Україна - Європейський Союз» від 12 лютого 2005 р. (схваленого Радою з питань співробітництва між Україною і Європейським Союзом 21 лютого 2005 р.).

Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягає в тому, щоб на основі комплексного аналізу наукових праць, нормативно-правових актів України, практики їх застосування, з урахуванням законодавства іноземних держав розкрити проблемні напрями адміністративно-правового забезпечення ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України, з'ясувати й узагальнити теоретичний і практичний аспекти підвищення його ефективності, вдосконалити понятійно-термінологічний апарат у відповідній сфері.

Для досягнення поставленої мети потрібно вирішити такі задачі:

- висвітлити історичні аспекти становлення та розвитку ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України;

- розкрити загальну характеристику ПЕК України;

- дослідити зміст та доцільність використання поняття «ліцензована діяльність» у правовій системі України;

- з'ясувати сутність нерозкритих та удосконалити зміст розкритих елементів основного понятійно-термінологічного апарату адміністративно-правового забезпечення ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України;

- схарактеризувати правову природу адміністративно-правового забезпечення ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України;

- проаналізувати ліцензування та ліцензію у сфері ПЕК України;

- визначити коло суб'єктів адміністративно-правового забезпечення ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України;

- сформулювати правило встановлення (обчислення) строку дії ліцензії на провадження ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України;

- встановити критерії ліцензування;

- розробити пропозиції, спрямовані на підвищення ефективності адміністративно-правового забезпечення ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що пов'язані з адміністративно-правовим забезпеченням ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України.

Предмет дослідження - адміністративно-правове забезпечення ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених задач застосовано загальнонаукові та спеціальні методи пізнання правових явищ. За допомогою історично-правового методу досліджено історію становлення та розвитку ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України (підрозділ 1.1); порівняльно-правового методу - здійснено порівняльну характеристику вітчизняної та зарубіжної нормативних баз, що регламентують ліцензовану діяльність у сфері ПЕК (підрозділи 2.2, 3.1, 3.2). Завдяки логіко-семантичному методу поглиблено понятійно-термінологічний апарат (підрозділи 1.2, 1.3, 1.4, 2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2) та розроблено пропозиції щодо вдосконалення нормативної бази адміністративно-правового забезпечення ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України (1.2, 1.3, 2.1, 3.1, 3.2). Використовуючи структурно-функціональний метод, розкрито структуру ПЕК України, механізму адміністративно-правого забезпечення ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України та визначено коло суб'єктів адміністративно-правового забезпечення ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України (підрозділи 1.2, 1.4, 2.3). За допомогою формально-юридичного методу проаналізовано зміст нормативно-правових актів, що регламентують діяльність суб'єктів адміністративно-правового забезпечення ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України (підрозділи 2.1, 2.3); соціологічного методу - проведено опитування працівників ПАТ «Львівгаз», ПАТ «Львівобленерго», Філії ПАТ «Укртрансгаз» Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз», ТзОВ «Західгруп», відділу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики у Львівській області, Львівської обласної державної адміністрації (підрозділ 1.2, 1.3, 2.1, 2.2, 3.1, 3.2).

Науково-теоретичним підґрунтям дисертації стали розробки фахівців у галузі історії держави та права, теорії держави і права, логіки, філософії, техніки, юридичної психології, адміністративного права, цивільного та господарського права, правової статистики тощо.

Нормативно-правовою основою роботи стали положення Конституції України, закони України, укази Президента України, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Водночас було розглянуто нормативно-правові акти Європейського Союзу, Великобританії, Російської Федерації, Республік Білорусь, Вірменія, Туркменістан, Казахстан, Узбекистан, провінції Канади Альберта.

Емпіричну базу дослідження становлять судові рішення Конституційного Суду України, Вищого адміністративного суду України, Вищого господарського суду України, статистично-довідкові матеріали Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, а також результати опитування 110 громадян, зокрема - 35 працівників органів ліцензування у сфері ПЕК України й їхніх структурних підрозділів та 75 працівників суб'єктів господарювання, які здійснюють ліцензовану діяльність у сфері ПЕК України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших системних досліджень, у якому комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, на основі новітніх досягнень правової науки проаналізовано адміністративно-правове забезпечення ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України.

У результаті здійсненого дисертаційного дослідження сформульовано та обґрунтовано низку нових теоретичних положень, висновків, рекомендацій та пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства і підзаконних нормативно-правових актів України.

Найсуттєвішими результатами дослідження, що зумовлюють його новизну і мають важливе теоретичне та практичне значення, є такі положення і висновки, а саме

вперше:

- досліджено історію становлення та розвитку ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України;

- обґрунтовано доцільність використання поняття «ліцензована діяльність», застосовуючи сукупність визначень, термінів, висновків тлумачних словників, аналіз нормативно-правової бази України та поглядів науковців у сфері правознавства;

- розкрито сутність понять «ліцензована діяльність у сфері ПЕК України», «ліцензія у сфері ПЕК України», «суб'єкти адміністративно-правового забезпечення ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України», «строк дії ліцензії у сфері ПЕК України», «зупинення дії ліцензії у сфері ПЕК України»;

- з'ясовано коло суб'єктів адміністративно-правового забезпечення ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України та здійснено їх поділ на групи;

удосконалено:

- змістовну характеристику ПЕК України;

- зміст та механізм адміністративно-правового забезпечення ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України;

- правило встановлення (обчислення) строку дії ліцензії, зокрема на провадження ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України;

- критерії ліцензування;

дістало подальший розвиток:

- адміністративно-правові аспекти ліцензування у сфері ПЕК України;

- розуміння поняття «ліцензія» винятково в одному значенні;

- впровадження та забезпечення надання адміністративних послуг органами ліцензування в електронній формі, зокрема подання заяви про видачу ліцензії та отримання суб'єктом господарювання ліцензії у формі електронного документа;

- теоретичні положення та практичні напрацювання з питань впливу ліцензії на суб'єкта господарювання та зупинення дії ліцензії у сфері ПЕК України;

- пропозиції щодо удосконалення адміністративно-правового забезпечення ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України шляхом доповнення та зміни нормативно-правових актів України.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані та обґрунтовані в дисертації висновки і пропозиції мають науково-теоретичну і практичну цінність:

- у науково-дослідній сфері - для подальшої розробки актуальних проблем ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України, визначення шляхів адаптації вітчизняної нормативної бази з питань ПЕК України до вимог Європейського Союзу;

- у правотворчості - для вдосконалення нормативно-правового регулювання правовідносин щодо ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України (акт впровадження результатів дисертації у діяльність народного депутата України від 14 серпня 2014 р. № 179);

- у правозастосовній діяльності - для поліпшення практичної діяльності суб'єктів адміністративно-правового забезпечення ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України та налагодження ефективної взаємодії зі суб'єктами господарювання, які мають намір провадити або провадять ліцензовану діяльність у сфері ПЕК України (акт про впровадження дисертаційного дослідження в судову практику Львівського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2014 р.; акт про впровадження результатів дисертації у практичну діяльність ТзОВ «Західгруп» від 23 квітня 2014 р.);

- у навчальному процесі - матеріали дисертації використовують під час проведення занять із навчальних дисциплін «Адміністративне право та адміністративний процес», «Проблеми адміністративного права і адміністративного процесу» (акт про впровадження результатів дисертації у Львівському державному університеті внутрішніх справ від 27 вересня 2013 р. № 30).

Особистий внесок здобувача. Сформульовані в дисертації положення, узагальнення, висновки, рекомендації, пропозиції обґрунтовано на підставі власних досліджень у результаті опрацювання й аналізу наукових, нормативних та статистичних джерел.

Апробація результатів дисертації. Підсумки роботи, розробки і шляхи вирішення проблеми було оприлюднено на XІ Міжнародній студентсько-аспірантській науковій конференції «Актуальні проблеми прав людини, держави та правової системи» (м. Львів, 20-22 квітня 2012 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні правові системи світу в умовах глобалізації: реалії та перспективи» (м. Київ, 26-27 квітня 2012 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Сутність та значення впливу законодавства на розвиток суспільних відносин» (м. Одеса, 18-19 травня 2012 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Способи забезпечення реалізації та захисту прав людини у контексті євроінтеграції України» (м. Одеса, 20-21 липня 2012 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Правова система України: сучасний стан та способи подальшого розвитку» (м. Запоріжжя, 28-29 липня 2012 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасний стан та перспективи подальшого розвитку правової системи України» (м. Харків, 14-15 вересня 2012 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми адміністративного права та процесу» (м. Донецьк, 28 вересня 2012 р.), Звітній науковій конференції ад'юнктів, аспірантів та здобувачів «Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні» (м. Львів, 28 вересня 2012 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Становлення громадянського суспільства в Україні: нормативно-правове підґрунтя» (м. Дніпропетровськ, 2 червня 2013 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Юридична наука в ХХІ столітті: перспективні та пріоритетні напрями досліджень» (м. Сімферополь, 13-14 вересня 2013 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Політико-правові реформи та становлення громадянського суспільства в Україні» (м. Херсон, 20-21 вересня 2013 р.).

Публікації. Основні положення і висновки дисертації викладено у двадцяти публікаціях, з них дев'ять - наукові статті, шість з яких опубліковані у наукових фахових виданнях України, три - у наукових періодичних виданнях інших держав за напрямом, за яким підготовлено дисертацію, та одинадцять - в інших виданнях, які додатково відображають наукові результати дисертації.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, що охоплюють дев'ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (244 найменування на 27 сторінках), 27 додатків на 37 сторінках. Повний обсяг дисертації становить 245 сторінок, з них основного тексту - 181 сторінка.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, окреслено зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, сформульовано мету і задачі дослідження, визначено його об'єкт і предмет, наведено методи дослідження, розкрито наукову новизну одержаних результатів, їх практичне значення, подано відомості щодо їх публікацій.

Розділ 1 «Теоретико-правові основи адміністративно-правового забезпечення ліцензованої діяльності у сфері паливно-енергетичного комплексу України» складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Історія становлення та розвитку ліцензованої діяльності у сфері паливно-енергетичного комплексу України» на основі аналізу історико-правових джерел визначено, що ліцензована діяльність у сфері ПЕК України розвивалася здавна, а відтак має свою певну історію. Проведене дослідження започаткування обов'язку отримання особами в органах влади спеціальних дозволів на здійснення гірничої справи - гірничої регалії - дало змогу зробити висновок, що за своєю суттю гірнича регалія була ліцензією, а тому зародження ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України відбулось у Київській Русі. Згодом за часів перебування території України під Польським королівством, Річчю Посполитою, Австрією, Австро-Угорщиною, Московським князівством, Російською імперією та за часів Західноукраїнської Народної Республіки, Української Радянської Соціалістичної Республіки ліцензована діяльність у зазначеній сфері надалі йде еволюційним шляхом.

Із аналізу законодавчих актів встановлено, що розвитку ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України сприяло прийняття Закону Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про підприємництво», відповідно до первинної редакції якого до ліцензованих видів діяльності у цій сфері належать пошук (розвідка) та експлуатація родовищ корисних копалин. Однак найбільш вагомою віхою в історії ліцензування стало прийняття Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», який і досі визначає вектори розвитку ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України.

Опрацювання нормативно-правової бази незалежної України дало підстави стверджувати, що види господарської діяльності, що підлягали ліцензуванню у сфері ПЕК України, видозмінювались, до них висувались нові вимоги, а перелік ліцензованої діяльності у зазначеній сфері є доволі значний, до якого відповідно до чинного законодавства належать: а) зовнішньоекономічна діяльність (щодо окремих видів паливно-енергетичних ресурсів); б) діяльність у сфері електроенергетики; в) діяльність у сфері використання ядерної енергії; г) транспортування нафти, нафтопродуктів магістральним трубопроводом, транспортування природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ трубопроводами та їх розподіл; ґ) постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим та нерегульованим тарифом; д) зберігання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ в обсягах, що перевищують рівень, встановлений ліцензійними умовами; е) виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії; є) торгівля рідким паливом з біомаси та біогазом.

У підрозділі 1.2 «Зміст та загальна характеристика паливно-енергетичного комплексу України» на основі аналізу наукових праць, тлумачних словників та нормативно-правових актів України наведено авторське визначення поняття «паливно-енергетичний комплекс України». Обґрунтовано, що роз'яснення його змісту доцільно проводити, використовуючи поняття «паливно-енергетичні ресурси».

Наголошено, що здобути енергетичну незалежність Україна зможе лише за ефективно-продуктивної роботи паливно-енергетичного комплексу, для чого, зокрема, необхідне належне адміністративно-правове забезпечення ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України. Розкрито та проаналізовано структуру ПЕК України, виокремивши окремі галузі. Найбільш пріоритетними напрямами розвитку ПЕК України визнано: а) нафтогазову галузь, зважаючи на можливість видобутку сланцевого газу та вигідне географічне розташування України, що становить інтерес західноєвропейських держав щодо модернізації української газотранспортної системи; б) ядерну галузь, зважаючи на розміщення на території нашої держави чотирьох діючих атомних електростанцій та значних покладів урану; в) відновлювану енергетику, зважаючи на поступове зменшення та вичерпність невідновлюваних паливно-енергетичних ресурсів, прагнення українського суспільства вступити до Європейського Союзу та об'єктивну потребу зменшення шкідливого впливу діяльності ПЕК України на навколишнє природне середовище.

Використовуючи директиву Європейського Союзу, доведено необхідність заміни поняття «нетрадиційні джерела енергії», «нетрадиційні та/або поновлювані джерела енергії» на поняття «відновлювані джерела енергії», що, своєю чергою, сприятиме встановленню юридичної однозначності та чіткості понятійного апарату, гармонізації законодавства України, його адаптації до законодавства Європейського співтовариства.

У підрозділі 1.3 «Поняття «ліцензована діяльність» в українському законодавстві та юридичній науці», навівши конкретні норми законодавства і твердження науковців, акцентовано увагу на негативному явищі, зокрема на тому, що для позначення поняття «вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню» у правовій системі України використовують такі терміни, поняття, як «ліцензований вид господарської діяльності», «ліцензований вид діяльності», «ліцензована діяльність», «ліцензійний вид діяльності», «ліцензійна діяльність».

З уваги на положення тлумачного словника української мови, а також на те, що в окремих нормативно-правових актах України міститься дефініція терміна «ліцензована діяльність», який набув широкого застосування під час формування змісту нормативно-правових актів, зроблено висновок, що для позначення поняття «вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню» найбільш обґрунтовано та доцільно буде використовувати термін, поняття «ліцензована діяльність». Розкрито зміст поняття «ліцензована діяльність» і «ліцензована діяльність у сфері паливно-енергетичного комплексу України».

У підрозділі 1.4 «Поняття та механізм адміністративно-правового забезпечення ліцензованої діяльності у сфері паливно-енергетичного комплексу України» на основі аналізу різноманітних тлумачень щодо розуміння сутності поняття «правове забезпечення» та «адміністративно-правове забезпечення» роз'яснено їх зміст. З огляду на це, та відповідно до раніше зроблених висновків сформульовано визначення поняття «адміністративно-правове забезпечення ліцензованої діяльності у сфері паливно-енергетичного комплексу України».

Отримані дані сприяли з'ясуванню сутності механізму адміністративно-правового забезпечення ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України та розкриттю його структури, до якої належать такі елементи (засоби): механізм адміністративно-правового регулювання, система адміністративно-правових гарантій та правомірна поведінка органів влади щодо ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України, які, своєю чергою, складаються з окремих піделементів.

Аналізуючи механізм адміністративно-правового регулювання ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України, виявлено, що його специфічним засобом є ліцензування. Досліджуючи адміністративно-правові гарантії прав та інтересів щодо ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України, встановлено, що це - система гарантій, яка становить сукупність адміністративно-правових норм та діянь, мета яких - сприяти особам у набутті, реалізації, охороні, захисті прав та інтересів щодо ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України. Вивчаючи правомірність поведінки органів влади щодо ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України, визначено, що її можна встановити на основі принципів (вимог), передбачених у ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розділ 2 «Адміністративно-правова характеристика забезпечення ліцензованої діяльності у сфері паливно-енергетичного комплексу України» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 «Ліцензування як засіб адміністративно-правового регулювання ліцензованої діяльності у сфері паливно-енергетичного комплексу України» наведено та узагальнено різноманітні погляди щодо розуміння ліцензування, що дало змогу виокремити відмінні між собою твердження науковців щодо нього, комплексно показати, в яких основних аспектах його розглядають, та визначити характерні ознаки ліцензування у сфері ПЕК України: а) це не діяльність суб'єктів господарювання, а діяльність спеціально уповноважених органів влади у сфері ПЕК України; б) його учасниками не можуть бути фізичні особи; в) починається з видачі ліцензії у сфері ПЕК України; г) видача ліцензії у сфері ПЕК України є лише

його окремим елементом; ґ) містить низку окремих юридичних дій; д) є засобом адміністративно-правового регулювання ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України.

Узявши до уваги законодавче роз'яснення змісту ліцензування, дослідивши сутність поняття «засіб», доведено, що ліцензування передусім - засіб адміністративно-правового регулювання (адміністративний засіб державного регулювання) ліцензованої діяльності. Розкривши зміст ліцензування, роз'яснено сутність поняття «ліцензування у сфері паливно-енергетичного комплексу України», акцентуючи, що невід'ємними елементами ліцензування є також визнання ліцензії недійсною та зупинення дії ліцензії.

Наголошено на тому, що у сфері ПЕК України широко застосовується ліцензування, тобто держава обов'язково контролює і допуск осіб до провадження, і сам процес провадження ліцензованої діяльності у цій сфері. Опрацювавши зміст нормативно-правових актів, що врегульовують ліцензування у сфері ПЕК України, по-перше, акцентовано увагу на невиправданості та застарілості окремих його положень; по-друге, виокремлено прогалини у спеціальному законодавстві;

по-третє, обґрунтовано, що ліцензування у сфері ПЕК України є однією з найважливіших стадій ліцензованого процесу у сфері ПЕК України.

У підрозділі 2.2 «Ліцензія у сфері паливно-енергетичного комплексу України: адміністративно-правовий аспект» на основі дослідження законодавства України та іноземних держав, судової практики, юридичних енциклопедій, словників та поглядів науковців виявлено, що поняття «ліцензія» використовується у різних змістових значеннях. Відтак, проведено їх узагальнення та авторський поділ

на окремі групи. Обґрунтовано, що термін та поняття «ліцензія» необхідно використовувати винятково в одному значенні, а саме як спеціальний дозвіл на провадження ліцензованої діяльності.

Встановлено, що видачі ліцензії у сфері ПЕК України обов'язково передує прийняття органом ліцензування індивідуального правового акта управління - рішення про видачу відповідної ліцензії. Дослідивши правову природу акта управління, виокремивши ознаки ліцензії та зіставивши їх із характерними ознаками акта управління, зроблено висновок, що ліцензія, зокрема у сфері ПЕК України, не є правовим актом управління, а є спеціальним дозволом на провадження конкретного виду ліцензованої діяльності, оформленого у вигляді документа державного зразка.

Наголошено на неодностайності поглядів учених щодо впливу ліцензії на суб'єкта господарювання. З'ясовано, що реалізувати надане державою право здійснювати ліцензовану діяльність у сфері ПЕК України суб'єкт господарювання зможе лише за умови набуття розширеного обсягу адміністративної дієздатності, який виникає після одержання останнім ліцензії на провадження ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України. З уваги на це, доведено вплив ліцензії у сфері ПЕК України, її одержання на адміністративну дієздатність, адміністративну правосуб'єктність, адміністративно-правовий статус суб'єкта господарювання, спростувавши водночас її вплив на адміністративну правоздатність останнього.

У підрозділі 2.3 «Суб'єкти адміністративно-правового забезпечення ліцензованої діяльності у сфері паливно-енергетичного комплексу України» розкрито зміст поняття «суб'єкти забезпечення», «суб'єкти адміністративно-правового забезпечення» та «суб'єкти адміністративно-правового забезпечення ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України». Проаналізувавши повноваження органів влади, визначено коло суб'єктів адміністративно-правового забезпечення ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України та здійснено їх поділ на групи.

На основі завдань адміністративного судочинства встановлено, що до суб'єктів адміністративно-правового забезпечення ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України належать також адміністративні суди, оскільки вони, здійснюючи правосуддя, захищають права та інтереси суб'єктів господарювання від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Такий судовий захист вважається гарантією відновлення порушених прав та інтересів суб'єктів господарювання, які мають намір провадити або провадять ліцензовану діяльність у сфері ПЕК України.

Розділ 3 «Вдосконалення адміністративно-правового забезпечення ліцензованої діяльності у сфері паливно-енергетичного комплексу України» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1 «Часові аспекти ліцензованої діяльності у сфері паливно-енергетичного комплексу України» аргументовано тезу про те, що право на реалізацію права здійснювати ліцензовану діяльність у сфері ПЕК України виникає у суб'єкта господарювання лише після одержання (фактичного отримання) останнім відповідної ліцензії. Виявлено відсутність нормативно прописаного правила стосовно встановлення органами ліцензування початку перебігу строку дії ліцензії, що зумовлює неповноту правового регулювання, на недопущення чого звертав увагу Конституційний Суд України у рішенні від 30.05.2001 р. № 7-рп/2001.

Обґрунтовано, що строк дії ліцензії пов'язаний із датою прийняття рішення про видачу ліцензії, тобто ліцензія повинна набирати чинності з дати прийняття рішення органом ліцензування про видачу ліцензії. Водночас строк дії ліцензії, зокрема у сфері ПЕК України повинен починати відраховуватись із наступного дня після дати прийняття рішення органом ліцензування про видачу ліцензії. У разі, якщо строк дії ліцензії обмежений, то закінчується строк дії ліцензії у відповідний місяць та число останнього року строку, а за умови, якщо строк дії ліцензії необмежений, то ліцензія діє безстроково.

З'ясовано, що строк дії ліцензії та допустимий строк провадження ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України за діючої ліцензії не співпадатимуть у разі видачі органом ліцензування ліцензії після початку строку її дії.

Для уникнення цього та з метою спрощення адміністративної процедури видачі ліцензії запропоновано пришвидшити введення в дію електронного документообігу між органами ліцензування та суб'єктами господарювання у сфері ПЕК України, що передбачатиме, зокрема, видачу ліцензії у формі електронного документа.

Доведено, що ефективним заходом адміністративного примусу (впливу) до ліцензіата-порушника є зупинення дії ліцензії у сфері ПЕК України та обґрунтовано необхідність наділення відповідним правом усіх органів ліцензування у сфері ПЕК України стосовно всіх видів ліцензованої діяльності. Водночас на основі судової практики акцентовано увагу на тому, що обов'язковою умовою легітимності зупинення дії ліцензії у сфері ПЕК України є не лише прийняття відповідного рішення органом ліцензування у спосіб та в порядку, передбаченими законом, а й доведення до відома ліцензіата-порушника інформації про зупинення дії ліцензії.

У підрозділі 3.2 «Впровадження критеріїв ліцензування та інші шляхи вдосконалення адміністративно-правового забезпечення ліцензованої діяльності у сфері паливно-енергетичного комплексу України» зосереджено увагу на необхідності законодавчого закріплення критеріїв ліцензування. Розмежовано критерії ліцензування від принципів ліцензування. Проаналізувавши погляди науковців, законодавство інших країн та вітчизняні нормативно-правові акти і законопроекти, розроблено авторські критерії ліцензування. На їх основі, а також провівши порівняння між видами ліцензованої діяльності у сфері ПЕК іноземних держав та України, обґрунтовано необхідність розширити перелік видів ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України.

Проаналізувавши окремі нормативно-правові акти: а) з'ясовано, що

Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» невиправдано розширив склад суб'єктів господарювання, увівши додатково до нього громадянина України, іноземця, особу без громадянства, що є стороною угоди про розподіл продукції відповідно до Закону України «Про угоди про розподіл продукції»; б) вказано на існування неуніфікованих законодавчих визначень терміна «ліцензія»; в) виявлено недосконалість положень норм права, що врегульовують видачу дубліката ліцензії та переоформлення ліцензії. Зважаючи на це, запропоновано вдосконалення дефініції терміна «суб'єкт господарювання», «ліцензія» та правових норм щодо видачі дубліката ліцензії, її переоформлення.

Для створення більш сприятливого клімату провадження ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України доведено доцільність: а) нормативно закріпити обов'язок суб'єкта господарювання до заяви про видачу ліцензії додавати документ, що підтверджує сплату коштів за видачу ліцензії; б) передбачити можливість отримання суб'єктом господарювання нової ліцензії раніше, ніж в останній робочий день дії попередньо виданої ліцензії.

ВИСНОВКИ

У дисертації теоретично узагальнено і запропоновано нове за змістом вирішення наукових і практичних завдань, що полягає в удосконаленні адміністративно-правового забезпечення ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України. Отримані результати дослідження підтверджують актуальність теми і важливість вирішення окреслених завдань, що можна викласти у таких висновках:

1. Зародження ліцензованої діяльності у сфері ПЕК відбулось у часи феодальної системи права та пов'язано із гірничими регаліями на право провадження регальної (ліцензованої) діяльності. Гірничі регалії також були поширені у Київській Русі, а відтак, витоки формування ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України прослідковуються від Давньоруської держави. Згодом у часи перебування території України під Польським королівством, Річчю Посполитою, Австрією, Австро-Угорщиною, Московським князівством, Російською імперією,

у часи Західноукраїнської Народної Республіки, Української Радянської Соціалістичної Республіки та у незалежній Україні ліцензована діяльність у відповідній сфері і надалі йде еволюційним шляхом та зазнає постійного розвитку.

2. Паливно-енергетичний комплекс України - це сукупність галузей промисловості, що забезпечують розвідування, видобуток, переробку, виробництво, зберігання, транспортування, постачання, передачу, розподіл, торгівлю, збут чи продаж паливно-енергетичних ресурсів. Основними складовими ПЕК України є електроенергетична, теплопостачальна, ядерна, вугільна, нафтогазова галузь та відновлювана енергетика. Рушійною силою для розвитку ПЕК України з метою здобуття повної енергетичної незалежності повинні стати нафтогазова, ядерна галузь та відновлювана енергетика. Прийняття Енергетичного кодексу України сприятиме підвищенню рівня законодавчого врегулювання відносин у сфері ПЕК України.

3. У правовій системі України для позначення поняття «вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню» вживається близько п'яти різних термінів, що негативно позначається на єдності логіко-правничої термінології. Для уникнення цього та позначення відповідного поняття єдиним терміном найбільш обґрунтованим буде використання терміна, поняття «ліцензована діяльність».

Ліцензована діяльність - це певний вид господарської діяльності, на провадження якого суб'єкту господарювання необхідно отримати ліцензію. Ліцензована діяльність у сфері ПЕК України - певний вид діяльності (розвідка, видобуток, переробка, виробництво, зберігання, транспортування, постачання, передача, розподіл, торгівля, збут чи продаж паливно-енергетичних ресурсів) у сфері ПЕК України, на провадження якого суб'єктові господарювання необхідно отримати ліцензію.

4. Адміністративно-правове забезпечення ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України - це правомірна поведінка органів влади щодо створення умов, за яких: а) суб'єкти господарювання матимуть змогу належним чином реалізувати свої права, інтереси щодо ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України; б) діє система гарантій для набуття, реалізації, охорони, захисту прав та інтересів щодо ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України.

Механізм адміністративно-правового забезпечення ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України - це сукупність адміністративно-правових засобів, за допомогою яких здійснюється (вводиться в дію) адміністративно-правове забезпечення ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України. До структури цього механізму належать такі елементи (засоби):

а) механізм адміністративно-правового регулювання ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України, який складається з адміністративно-правових норм, адміністративно-правових відносин, актів реалізації норм права, юридичних фактів, правової свідомості, правової культури, законності, актів тлумачення норм права, ліцензування у сфері ПЕК України;

б) система адміністративно-правових гарантій ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України, яка складається з адміністративно-правових гарантій набуття, реалізації, охорони, захисту прав, інтересів щодо ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України;

в) правомірна поведінка органів влади щодо ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України, що становить суспільно-корисні дії, рішення чи бездіяльність органів влади щодо ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України, які відповідають основним принципам (вимогам) діяльності суб'єктів владних повноважень.

5. Ліцензування у сфері ПЕК України - це засіб адміністративно-правового регулювання ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України, зміст якого полягає у діяльності спеціально уповноважених органів влади щодо видачі, переоформлення, зупинення дії та анулювання ліцензій, видачі дублікатів ліцензій, визнання ліцензій недійсними, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контролю за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, видачі розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування. Вдосконалити процедуру ліцензування можливо шляхом реального надання органами ліцензування адміністративних послуг в електронній формі.

6. Поняття та термін «ліцензія» використовуються у різних змістових значеннях: а) як спеціальний дозвіл на провадження ліцензованої діяльності; б) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності; в) дозвіл на використання об'єктів у сфері природокористування та охорони навколишнього природного середовища. Така ситуація негативно впливає на правову систему України. Відтак, під ліцензією слід розуміти винятково спеціальний дозвіл, виданий органом ліцензування на провадження ліцензованої діяльності.

Ліцензія у сфері ПЕК України - це документ державного зразка індивідуальної дії, яким оформляється, підтверджується (засвідчується) право персоніфікованого суб'єкта господарювання на провадження конкретного виду ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України. Ліцензія у сфері ПЕК України, а саме її одержання, впливає на адміністративну дієздатність, адміністративну правосуб'єктність, адміністративно-правовий статус, але в жодному разі не впливає на адміністративну правоздатність суб'єкта господарювання, оскільки така виникає в повному обсязі з моменту створення суб'єкта господарювання та не підлягає розширенню чи доповненню.

7. Суб'єкти адміністративно-правового забезпечення ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України - органи влади, які на виконання своїх повноважень створюють умови, за яких: а) суб'єкти господарювання, які провадять або мають намір провадити ліцензовану діяльність у сфері ПЕК України, матимуть змогу належним чином реалізувати свої права, інтереси; б) діє система гарантій для набуття, реалізації, охорони, захисту прав та інтересів щодо ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України.

Суб'єктів адміністративно-правового забезпечення ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України доцільно поділити на три групи: а) основні: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Президент України, суди; б) спеціалізовані: Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Державна інспекція ядерного регулювання України, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, Державна служба України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва та створена при ній Експертно-апеляційна рада; в) додаткові: Рада національної безпеки і оборони України, Антимонопольний комітет України, прокуратура, органи місцевого самоврядування.

8. Строк дії ліцензії, зокрема у сфері ПЕК України, повинен починати відраховуватись з наступного дня після дати прийняття рішення органом ліцензування про видачу ліцензії.

Строк дії ліцензії у сфері ПЕК України - це час, упродовж якого суб'єкт господарювання має теоретичне право провадити ліцензовану діяльність у сфері ПЕК України і зобов'язаний виконувати свої обов'язки, що випливають з ліцензії. Право на практичну реалізацію права здійснювати ліцензовану діяльність у сфері ПЕК України виникає у суб'єкта господарювання лише після одержання (фактичної видачі та отримання) останнім ліцензії.

Зупинення дії ліцензії у сфері ПЕК України - адміністративне покарання ліцензіата-порушника, яке полягає у зупиненні (призупиненні) провадження суб'єктом господарювання ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України з метою примусити ліцензіата-порушника упорядкувати свою ліцензовану діяльність відповідно до законодавства. Водночас доцільно наділити усі органи ліцензування правом зупинити дію ліцензії у визначених випадках. Аналогічна практика існує в Республіках Білорусь, Вірменія, Казахстан, Узбекистан та Російській Федерації.

9. Під критеріями ліцензування слід розуміти захист життя та здоров'я людей, захист навколишнього природного середовища, забезпечення безпеки держави та/або провадження діяльності у сферах природних монополій та на суміжних ринках. Одні з перших історично сформованих видів ліцензованої діяльності, а саме пошук (розвідка) корисних копалин і видобування корисних копалин із родовищ, що мають загальнодержавне значення та включені до Державного фонду родовищ корисних копалин, повинні підлягати ліцензуванню. Аналогічна практика існує у Великобританії, Данії, Канаді (провінція Альберта), Німеччині, Нідерландах, Польщі, Франції.

10. З метою нормативного вдосконалення адміністративно-правового забезпечення ліцензованої діяльності у сфері ПЕК України запропоновано внести зміни та доповнення до низки нормативно-правових актів: Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV; Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-IV; Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 р. № 959-XII, Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15.12.1993 р. № 3687-XII, Закону України «Про енергозбереження» від 1.07.1994 р. № 74/94-ВР, Закону України «Про електроенергетику» від 16.10.1997 р. № 575/97-ВР, Закону України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії» від 11.01.2000 р. № 1370-XIV, Закону України «Про альтернативні види палива» від 14.01.2000 р. № 1391-XIV, Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1.06.2000 р. № 1775-III, Закону України «Про теплопостачання» від 2.06.2005 р. № 2633-IV, нормативно-правових актів Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства аграрної політики та продовольства України, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Зазначені зміни та доповнення стосуються уніфікації термінологічних понять у сфері відновлюваної енергетики та упорядкування їх відповідно до стандартів Європейського Союзу; законодавчого закріплення визначення терміна «ліцензована діяльність» та вдосконалення визначень цього терміна, які містяться в підзаконних нормативно-правових актах; вдосконалення ліцензування, зокрема вдосконалення та уніфікації процедури одержання ліцензій у сфері ПЕК України; заміни терміна «ліцензія» на «дозвіл» тоді, коли термін «ліцензія» використовується у значеннях, відмінних від спеціального дозволу, виданого органом ліцензування на право провадження ліцензованої діяльності; нормативного вдосконалення повноважень Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва; збільшення мінімального строку дії ліцензії у сфері електроенергетики та використанні ядерної енергії; закріплення критеріїв ліцензування та можливості зупинення дії ліцензії органами ліцензування; розширення переліку видів діяльності, що підлягають ліцензуванню у сфері ПЕК України; вдосконалення визначення терміна «ліцензія».

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Наукові праці, в яких опубліковані основні наукові результати дисертації

1. Піцикевич В. В. Поняття та юридична сутність ліцензування / В. В. Піцикевич // Митна справа: наук.-аналіт. журн. - 2011. - № 6. - Ч. 2. - Кн. 2. - С. 548-552.

2. Піцикевич В. В. Доцільність використання терміна «ліцензована діяльність» у правовій системі України / В. В. Піцикевич // Право і суспільство. - 2012. - № 4. - С. 63-67.

3. Піцикевич В. В. Зміст поняття «ліцензія» та його однозначність / В. В. Піцикевич // Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. - 2012. - № 8. - С. 207-211.

4. Піцикевич В. В. Вплив ліцензії на внутрішні ознаки суб'єктів господарювання / В. В. Піцикевич // Держава і право: збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - 2012. - № 57. - С. 351-357.

5. Піцикевич В. Критерії впровадження ліцензування / В. Піцикевич // Право України. - 2012. - № 11-12. - С. 385-390.

6. Пицикевич В. В. Остановка действия лицензии в сфере топливно-энергетического комплекса Украины / В. В. Пицикевич // Актуальные проблемы экономики и права. - 2013. - № 1. - С. 233-238.

7. Піцикевич В. В. Електронний документообіг між органами ліцензування та суб'єктами господарювання у сфері паливно-енергетичного комплексу України / В. В. Піцикевич // Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. - 2013. - № 10. - С. 366-369.

8. Пицикевич В. В. Срок действия лицензии в сфере топливно-энергетического комплекса Украины / В. В. Пицикевич // Вестник КазНУ. Серия юридическая. - 2013. - № 4. - С. 113-117.

9. Пицикевич В. Решение о выдаче лицензии и лицензия в сфере топливно-энергетического комплекса Украины / В. Пицикевич // Legea si Viata. - 2014. - № 1/3. - С. 117-120.

Опубліковані праці апробаційного характеру

1. Піцикевич В. Проблеми визначення терміну «ліцензування» / В. Піцикевич // Актуальні проблеми прав людини, держави та правової системи: матер. XІ міжнар. студент.-аспірант. наук. конф. (20-22 квітня 2012 р.). - Львів: Юридичний факультет ЛНУ ім. І. Франка, 2012. - С. 42-44.

2. Піцикевич В. В. Паливно-енергетичний комплекс: що це? / В. В. Піцикевич // Сучасні правові системи світу в умовах глобалізації: реалії та перспективи: матер. міжнар. наук.-практ. конф. (26-27 квітня 2012 р.): у 2 т. - К.: Центр прав. наук. дослід., 2012. - Т. 1. - С. 88-90.

3. Піцикевич В. В. Проблемні питання розкриття змісту поняття «ліцензія» / В. В. Піцикевич // Сутність та значення впливу законодавства на розвиток суспільних відносин: матер. міжнар. наук.-практ. конф. (18-19 травня 2012 р.):

у 2 ч. - Одеса: ГО «Причорноморська фундація права», 2012. - Ч. 1. - С. 99-101.

4. Піцикевич В. В. Ліцензія як спосіб захисту прав людини / В. В. Піцикевич // Способи забезпечення реалізації та захисту прав людини у контексті євроінтеграції України: матер. міжнар. наук.-практ. конф. (20-21 липня 2012 р.). - Одеса: ГО «Причорноморська фундація права», 2012. - С. 90-92.

5. Піцикевич В. В. Юридична термінологія у сфері ліцензування / В. В. Піцикевич // Правова система України: сучасний стан та способи подальшого розвитку: матер. міжнар. наук.-практ. конф. (28-29 липня 2012 р.). - Запоріжжя: Запорізька міська ГО «Істина», 2012. - С. 78-81.

6. Піцикевич В. В. Строк провадження суб'єктом господарювання ліцензованої діяльності / В. В. Піцикевич // Сучасний стан та перспективи подальшого розвитку правової системи України: матер. міжнар. наук.-практ. конф. (14-15 вересня 2012 р.). - Х.: ГО «Асоціація аспірантів-юристів», 2012. - С. 40-42.

7. Піцикевич В. В. Зупинення дії ліцензії на провадження ліцензованої діяльності у сфері паливно-енергетичного комплексу України / В. В. Піцикевич // Актуальні проблеми адміністративного права та процесу: матер. всеукр. наук.-практ. конф. (28 вересня 2012 р.). - Донецьк: Донецький юридичний інститут МВС України, 2012. - С. 253-256.

8. Піцикевич В. В. Критерії ліцензування видів господарської діяльності / В. В. Піцикевич // Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні: матер. звіт. наук. конф. ад'юнктів, аспірантів та здобувачів (28 вересня 2012 р.). - Львів: ЛьвДУВС, 2012. - С. 161-164.

9. Піцикевич В. В. Електронна ліцензія у сфері паливно-енергетичного комплексу України як крок до розбудови громадянського суспільства / В. В. Піцикевич // Становлення громадянського суспільства в Україні: нормативно-правове підґрунтя: матер. міжнар. наук.-практ. конф. (2 червня 2013 р.): у 2 т. - Дніпропетровськ: ГО «Правовий світ», 2013. - Т. 2. - С. 46-48.

10. Піцикевич В. В. Механізм адміністративно-правового регулювання / В. В. Піцикевич // Юридическая наука в XXI веке: перспективные и приоритетные направления исследований: матер. междунар. научно-практ. конф. (13-14 сентября 2013 г.). - Симферополь: Научное объединение «Юридическая мысль», 2013. - С. 90-94.

...