Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний університет «Львівська політехніка»

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Адміністративні стягнення за корупційні правопорушення

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Маринюк Микола Віталійович

Львів - 2014

Робота виконана на кафедрі адміністративного права та адміністративного процесу Львівського державного університету внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент Йосифович Данило Ігорович, Львівський державний університет внутрішніх справ, доцент кафедри адміністративного права та адміністративного процесу

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Кравцова Тетяна Миколаївна, Сумська філія Харківського національного університету внутрішніх справ, професор кафедри юридичних дисциплін

кандидат юридичних наук, доцент Люблін Віталій Давидович, Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Гжицького, завідувач кафедри правознавства

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Реформування антикорупційного законодавства стало визначним кроком нашої держави на шляху демократизації суспільства та повноцінної інтеграції у світове співтовариство. Прийняття Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» докорінно змінило підхід стосовно боротьби з цим загрозливим явищем, оскільки основним стрижнем цього нормативного акту стала профілактична спрямованість на виявлення та усунення умов, що сприяють вчиненню корупційних правопорушень.

Однак, у зв'язку із значним поширенням корупції в Україні та високим рівнем латентності вчинюваних корупційних правопорушень, сподіватися на швидке розв'язання цієї складної проблеми, а тим більше лише за допомогою профілактичних заходів, не доводиться. Як і раніше, ключова роль у боротьбі з конкретними проявами корупції відводиться заходам юридичної відповідальності, в тому числі й адміністративної, яка реалізується шляхом накладення на правопорушників адміністративних стягнень.

Актуальність проблеми застосування адміністративних стягнень за вчинення корупційних правопорушень викликана, передусім, необхідністю підтримання у суспільстві режиму законності та належного забезпечення захисту прав і свобод громадян в адміністративно-деліктних відносинах. Незважаючи на те, що адміністративні стягнення є одним з основних елементів інституту адміністративної відповідальності, дослідження їхньої суті та значення у вітчизняній юридичній науці носить фрагментарний характер. Це повною мірою стосується і адміністративних стягнень за вчинення корупційних правопорушень.

Науково-теоретичною базою дослідження є загальнотеоретичні праці фахівців і адміністративного, й інших галузей права, зокрема Г.А. Аванесова, В.Б. Авер'янова, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, І.Л. Бородіна, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, М.С. Кельмана, Л.В. Коваля, Ю.М. Козлова, Р.А. Калюжного, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, Т.М. Кравцової, О.В. Кузьменко, В.Д. Любліна, В.Л. Ортинського, О.І. Остапенка, О.В. Петришина, Н.Г. Плахотнюка, В.А. Ребкало, С.С. Сливки, Н.П. Тиндик та інших.

Помітний внесок у вивчення проблем правової протидії корупції зробили такі вітчизняні та зарубіжні науковці, як Л.В. Багрій-Шахматов, Б.В. Волженкін, В.М. Гаращук, О. Гределанд, В.Л. Грохольський, І.М. Даньшин, О.М. Джужа, О.О. Дульський, А.П. Закалюк, В.С Зеленецький, О.Г. Кальман, М.І. Камлик, Р. Клітгард, М.В. Костенніков, С. Коткіна, В.М. Кудрявцева, А.В. Куракін, П.С. Матишевський, Г.А. Матусовський, В. Мілер, А.І. Редька, С. Роуз-Екерман, І.В. Сервецький, І.К. Туркевич, М.І. Хавронюк, В.І. Шакун та інші.

Окремі аспекти проблем запобігання та протидії корупції були предметом дисертаційних досліджень таких вітчизняних учених, як Л.І. Аркуші, А.В. Гайдука, О.З. Жовнір, Д.Г. Заброди, Д.І. Йосифовича, І.В. Кушнарьова, М.І. Мельника, Є.В. Невмержицького, І.С.О. Нуруллаєва, О.Я. Прохоренка, С.С. Рогульського, О.В. Терещука, О.В. Ткаченка, Р.М. Тучака, С.А. Шалгунової.

Досягнуті в цьому напрямі науково-теоретичні обґрунтування, правове регулювання і практична діяльність уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції вимагають подальшої комплексної теоретичної розробки вказаної проблеми, зокрема в частині дослідження ролі та значення адміністративних стягнень, які накладаються за вчинення корупційних правопорушень.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до Державної програми щодо запобігання і протидії корупції на 2011-2015 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.11.2011 р. № 1240 (п.3 розділу ХІ), Концепції Державної програми профілактики правопорушень на період до 2015 року, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29.09.2010 р. № 1911-р, наказу МВС України від 23.01.2012 р. № 45 «Про організацію виконання Державної програми щодо запобігання і протидії корупції на 2011-2015 роки» (п. 32), планів наукових досліджень МВС України (зокрема, п. 38 Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ на період 2010-2014 рр., затверджених наказом МВС України від 29.07.2010 р. № 347), а також у контексті наукових досліджень Львівського державного університету внутрішніх справ за напрямом «Проблеми реформування правової системи України» (державний реєстраційний номер 0109U007853).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розроблення науково-практичних рекомендацій для розв'язання проблем у сфері застосування адміністративних стягнень за вчинення корупційних правопорушень.

Для досягнення зазначеної мети було визначено такі завдання дослідження:

- розкрити соціально-правову сутність та зміст понять «адміністративна відповідальність» і «корупція»;

- визначити ознаки, за допомогою яких здійснити відмежування адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення від інших видів юридичної відповідальності;

- з'ясувати особливості категорій суб'єктів відповідальності за корупційні правопорушення;

- охарактеризувати види адміністративних стягнень за корупційні правопорушення;

- проаналізувати стан дотримання законності при застосуванні адміністративних стягнень за корупційні правопорушення;

- дослідити профілактичну спрямованість застосування адміністративних стягнень;

- визначити напрями удосконалення діяльності суб'єктів профілактики корупційних правопорушень з урахуванням провідного зарубіжного досвіду щодо створення окремого антикорупційного органу;

- сформувати пропозиції щодо вдосконалення законодавства у сфері запобігання та протидії корупції, зокрема в частині застосування адміністративних стягнень за корупційні правопорушення.

Об'єктом дослідження є правовідносини, що виникають у зв'язку із застосуванням заходів адміністративної відповідальності за вчинення корупційних правопорушень.

Предмет дослідження - адміністративні стягнення за корупційні правопорушення.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань використано загальнонаукові та спеціальні методи пізнання правових явищ. Їх застосування ґрунтується на комплексному підході, що дає змогу досліджувати проблеми крізь призму їх соціального змісту та юридичної форми. За допомогою історико-правового методу здійснено аналіз підходів до розуміння понять «адміністративна відповідальність» та «корупція» (підрозділ 1.1), проаналізовано вітчизняне антикорупційне законодавство в частині розширення кола суб'єктів відповідальності (підрозділ 1.3), розглянуто розвиток підходів до визначення статусу вітчизняного спеціалізованого антикорупційного органу (розділ 3); методу сходження від загального до конкретного - поглиблено понятійний апарат (підрозділ 2.1); порівняльно-правового методу - здійснено порівняння вітчизняного та зарубіжного законодавства (розділ 3); методу статистичного аналізу - узагальнено результати діяльності спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції та органів адміністративної юрисдикції (судів) щодо адміністративної практики притягнення до відповідальності за порушення Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» (підрозділи 1.3, 2.2, 2.3); системно-структурного - досліджено співвідношення адміністративної відповідальності з іншими видами юридичної відповідальності за корупційні правопорушення (підрозділ 1.2); формально-логічного - проаналізовано зміст законодавчих та інших нормативно-правових актів, які регламентують діяльність уповноважених органів у сфері протидії корупції (підрозділ 2.2, розділ 3); логіко-семантичного - внесено пропозиції щодо вдосконалення вітчизняного законодавства (підрозділ 2.2, розділ 3). Застосування зазначених методів дало змогу всебічно проаналізувати застосування адміністративних стягнень за вчинення корупційних правопорушень, систематизувати емпіричні дані й одержати власні теоретичні результати.

Науково-теоретичним підґрунтям дисертації стали розробки фахівців у галузях теорії держави та права, адміністративного права, конституційного права, загальної теорії управління, кримінального і цивільного права тощо.

Нормативно-правовою основою роботи стали положення Конституції України, закони України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Федеративної Республіки Німеччини, Угорщини‚ Румунії, Польщі, Російської Федерації та США.

Емпіричну базу дослідження становлять результати опитування 240 працівників органів внутрішніх справ, статистичні дані Міністерства юстиції України та Судової адміністрації України про результати адміністративно-правової протидії корупції, результати соціологічних досліджень, які проводилися фахівцями в рамках здійснення окремих проектів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що виконана дисертація є однією з не багатьох наукових робіт, в якій, з урахуванням існуючого досвіду запобігання та протидії корупції в Україні, проведено комплексне дослідження застосування адміністративних стягнень за корупційні правопорушення.

На основі проведеного дослідження сформульовано низку висновків, положень, пропозицій, які мають елементи наукової новизни:

уперше:

- адміністративні стягнення за корупційні правопорушення розглянуто з позицій єдності їх мети та функцій, що дозволило розглянути профілактичну спрямованість застосування адміністративних стягнень не лише з позицій загальної та індивідуальної превенції правопорушень, але й з позицій органічного поєднання і виховання, і покарання (притягнення до відповідальності) правопорушника;

- сформульовано та обґрунтовано пропозиції щодо необхідності безумовного застосування конфіскації, як додаткового адміністративного стягнення, у всіх випадках пов'язаних із одержанням суб'єктами відповідальності неправомірної вигоди при вчиненні корупційних правопорушень;

удосконалено:

- класифікацію категорій суб'єктів відповідальності за вчинення корупційних правопорушень;

- визначення поняття «профілактика корупційних правопорушень», під якою автор розуміє систему заходів і діяльність спеціально визначених у Законі України «Про засади запобігання і протидії корупції» суб'єктів, що спрямовані на усунення причин і умов, які сприяють учиненню корупційних правопорушень, припинення таких правопорушень і притягнення осіб, які їх учинили, до відповідальності;

- теоретичні напрацювання зі створення вітчизняного спеціалізованого органу боротьби із корупцією;

- організаційно-правові засади діяльності суб'єктів запобігання та протидії корупції;

набули подальшого розвитку:

- концептуальні підходи щодо визначення понять «адміністративна відповідальність» і «корупція»;

- характеристика ознак відмежування адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення від інших видів відповідальності;

- наукові позиції щодо забезпечення законності при застосуванні адміністративних стягнень за корупційні правопорушення;

- теоретичні положення щодо удосконалення законодавства в частині застосування адміністративних стягнень;

- основні напрями удосконалення діяльності суб'єктів запобігання та протидії корупції в Україні, з урахуванням провідного зарубіжного досвіду такої діяльності.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані та обґрунтовані в дисертації висновки та рекомендації мають науково-теоретичне і практичне значення:

- у науково-дослідній сфері - для подальшої розробки організаційно-правових заходів щодо протидії корупції та визначення шляхів адаптації вітчизняної нормативної бази до вимог Європейського Союзу;

- у правотворчості - для удосконалення нормативно-правового регулювання правовідносин у сфері запобігання і протидії корупції;

- у правозастосовній діяльності - для підвищення ефективності практичної діяльності спеціально уповноважених суб'єктів, які безпосередньо здійснюють у межах своєї компетенції заходи щодо виявлення, припинення та розслідування корупційних правопорушень, а також застосування адміністративних стягнень за їх вчинення;

- у навчальному процесі - під час проведення занять із навчальних дисциплін «Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ» та «Адміністративна відповідальність» (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в навчальний процес Львівського державного університету внутрішніх справ від 24 жовтня 2012 р.);

- у системі службової підготовки співробітників органів внутрішніх справ з питань практичного ознайомлення особового складу підрозділів і служб із проблемними моментами застосування адміністративних стягнень за корупційні правопорушення (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в практичну діяльність Управління МВС України на Львівській залізниці від 27 листопада 2012 р.).

Особистий внесок здобувача. Сформульовані в дисертації положення, узагальнення, висновки, рекомендації, пропозиції обґрунтовано на підставі власних досліджень у результаті опрацювання й аналізу наукових, нормативних та статистичних джерел.

Апробація результатів дослідження. Основні положення, висновки і рекомендації дисертації доповідались й обговорювались на засіданнях кафедри адміністративного права та адміністративного процесу Львівського державного університету внутрішніх справ. Низку положень дисертації викладено в наукових доповідях і повідомленнях на: Звітній науковій конференції факультету громадської безпеки ЛьвДУВС, Львів, 24 лютого 2012 р.; Звітній науковій конференції «Економічна безпека і право: проблеми та шляхи вирішення», Львів, 25 лютого 2011 р.; Звітній науково-практичній конференції факультету з підготовки слідчих, Львів, 23 березня 2012 р.; VI Звітній науково-практичній конференції факультету з підготовки фахівців для підрозділів кримінальної міліції «Актуальні проблеми діяльності кримінальної міліції та підготовки фахівців для її підрозділів», Львів, 6 квітня 2012 р.

Публікації. Основні теоретичні висновки та практичні рекомендації, що містяться у дисертації, відображено у десяти наукових працях, з яких шість наукових статей, зокрема п'ять - у наукових виданнях, що входять до переліку наукових фахових видань України, і одна - у виданні іноземної держави, чотири у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять шість підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 215 сторінок, з яких 189 - основний текст, 6 - додатки, 20 - список використаних джерел (211 найменувань).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації; встановлено зв'язок з науковими програмами; визначено мету і завдання; об'єкт, предмет та методологію дослідження; розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів; наведено дані про їх апробацію, про публікації, структуру й обсяг дисертації.

Розділ 1 «Теоретико-правова характеристика засад адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення» складається з трьох підрозділів і містить з'ясування сутності та змісту адміністративної відповідальності загалом, та за корупційні правопорушення, зокрема.

У підрозділі 1.1 «Сутність та ознаки адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення» шляхом аналізу праць вітчизняних і зарубіжних вчених розглянуто, з урахуванням сучасних наукових поглядів, підходи до розуміння поняття «відповідальність». Аналізуючи думки науковців стосовно можливості існування поряд з негативним (ретроспективним) також позитивного аспекту юридичної відповідальності, з урахуванням профілактичної спрямованості норм Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» та зважаючи на те, що при встановленні в ньому певних заборон законодавець не у всіх випадках передбачає конкретний вид стягнення, а також враховуючи «дух» закону, припускається, що у цьому Законі знайшли поєднання обидва вказані аспекти. Натомість в роботі адміністративну відповідальність, розглянуто у традиційному (ретроспективному) розумінні, тобто як різновид юридичних наслідків, що настають у разі порушення правових норм. Визначено особливості адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення.

Здійснено огляд літературних джерел, які відображають погляди науковців стосовно проблеми визначення поняття «корупція», подано характеристику тлумачення та застосування поняття «корупція» у зарубіжних країнах. Зважаючи на соціальну природу явища корупції, проаналізовано результати різноманітних соціологічних досліджень щодо поширеності корупції в українському суспільстві. В межах дисертаційного дослідження, терміни «корупція» та «корупційне правопорушення» вживаються у такому сенсі і в таких значеннях, які випливають з їх розуміння відповідно до ст. 1 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

У підрозділі 1.2 «Відмежування адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення від інших видів юридичної відповідальності» на підставі найпоширеніших у науковій літературі ознак, проаналізовано ті види юридичної відповідальності, які визначені у ст. 21 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

З-поміж ознак до уваги бралися такі: за підставами застосування відповідальності; за органами (посадовими особами), які уповноважені її застосовувати; за колом суб'єктів, що притягаються до відповідальності; за правовими наслідками притягнення до відповідальності; за процесуальним порядком здійснення провадження; за видами та розмірами санкцій, що застосовуються до правопорушника.

Проведений аналіз дозволяє запропонувати поняття «корупційного дисциплінарного проступку», що дасть змогу ширше використовувати потенціал дисциплінарної відповідальності, оскільки, на сьогодні, єдиним, передбаченим у Законі, дисциплінарним стягненням за корупційне правопорушення є звільнення. Так, факт вчинення корупційного правопорушення є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності, а факт накладення адміністративного стягнення (реалізація адміністративної відповідальності) за вчинення корупційного правопорушення пов'язаного «з порушенням обмежень» є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з роботи (служби). В той же час, Міністерством юстиції України даються роз'яснення, що у «випадках притягнення до відповідальності за дрібні корупційні правопорушення не пов'язані «з порушенням обмежень» (несвоєчасне подання декларації, неповідомлення про конфлікт інтересів) - звільнення не має застосовуватися». В такому випадку дисциплінарний вплив на порушника не можливий, бо інші заходи Законом не встановлені.

Останнім часом, законодавець все більше звертається до запровадження кримінальної відповідальності за корупційні правопорушення, виконуючи тим самим взяті Україною зобов'язання відповідно до міжнародних угод, які діють у сфері протидії корупції. Однак не варто недооцінювати важливість адміністративної відповідальності, яка у поєднанні з дисциплінарною, має величезний потенціал запобігання вчинення корупційних правопорушень.

У підрозділі 1.3 «Характеристика категорій суб'єктів адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення» здійснено порівняльну характеристику суб'єктного складу визначеного Законами України «Про боротьбу з корупцією» (1995 р.), «Про засади запобігання та протидії корупції» (2009 р.) та «Про засади запобігання і протидії корупції» (2011 р.), в ході якої автором виявлено як позитивні, так і негативні сторони. До позитивних слід віднести: значне розширення кола суб'єктів; віднесення до їх числа фізичних осіб та запровадження відповідальності юридичних осіб. Негативним слід вважати відмову законодавця від «підвищеної» відповідальності посадових осіб, як категорії спеціальних суб'єктів, у порівнянні із загальними суб'єктами адміністративної відповідальності, що не у повній мірі співвідноситься з вимогами КУпАП.

Аналізуючи адміністративно-правовий статус фізичних осіб, як суб'єктів відповідальності за корупційні правопорушення, автор визначає певні особливості та доходить до висновку про те, що після виключення ст. 172-3 КУпАП, яка передбачала відповідальність за пропозицію або надання неправомірної вигоди, суб'єктами відповідальності за порушення якої виступали фізичні особи, - у адміністративному законодавстві стали відсутніми правові підстави для притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності за вчинення корупційного правопорушення. Зауважується також, що не представляється можливим притягнення фізичної особи і до дисциплінарної відповідальності не лише за вчинення корупційного правопорушення, а й взагалі.

Розділ 2 «Адміністративні стягнення за корупційні правопорушення та особливості їх застосування» складається з трьох підрозділів, які містять узагальнену характеристику адміністративних стягнень, що накладаються за вчинення корупційних правопорушень, особливостей їх застосування та аналіз нових для вітчизняного антикорупційного законодавства обмежень та заборон, яких повинні дотримуватися суб'єкти відповідальності за вчинення корупційних правопорушень.

У підрозділі 2.1 «Поняття, види та характеристика адміністративних стягнень за корупційні правопорушення» проаналізувавши та узагальнивши точки зору науковців стосовно розуміння поняття «адміністративне стягнення» автор доходить висновку про те, що адміністративне стягнення за корупційне правопорушення одночасно виступає і заходом (конкретним видом стягнення), і мірою (індивідуалізоване і відображене у певному розмірі) відповідальності за вчинене правопорушення.

Аналіз адміністративного законодавства дав можливість встановити, що в різний час норми КУпАП передбачали різні одиниці виміру, якими визначались розміри штрафу, внаслідок чого автором систематизовано та виділено чотири таких періоди.

Також вбачається за доцільне передбачити сталий обов'язковий мінімальний розмір штрафу, що повинно сприяти підвищенню ефективності застосування цього виду адміністративного стягнення. Не викликає сумніву той факт, що штраф володіє значним превентивним, виховним та стримуючим впливом, однак правильне визначення його конкретного розміру в окремо взятій справі, набуває особливо важливого значення, оскільки у кінцевому результаті виражає ефективність застосування санкції.

На підставі аналізу наукових джерел та нормативно-правових актів чинного законодавства України розглянуто проблемні питання, що стосуються застосування конфіскації у справах про адміністративні правопорушення. Встановлено, що дискусійні питання застосування конфіскації як адміністративного стягнення, в меншій мірі стосуються корупційних правопорушень, оскільки санкції ст.ст. 172-4 та 172-5 КУпАП містять визначення конкретних об'єктів, що підлягають конфіскації, у випадку вчинення зазначених правопорушень.

У підрозділі 2.2 «Особливості застосування адміністративних стягнень за корупційні правопорушення» на підставі аналізу наукової літератури та чинного законодавства України, автор доходить висновку про те, що процес застосування адміністративних стягнень нерозривно пов'язується із здійсненням юрисдикційної діяльності компетентного органу, кінцевим результатом якої виступає накладення адміністративного стягнення на конкретну особу, за вчинення нею правопорушення. Таким чином, у теоретичному аспекті, можна вести мову про те, що поняття «застосування» є ширшим за поняття «накладення», оскільки останнє виступає кінцевим результатом правозастосовної діяльності юрисдикційного органу, однак перейшовши в практичну площину можна дійти висновку, що вказані поняття, переважно, вживаються як синоніми, оскільки характеризують певну (процесуальну) діяльність органу юрисдикції, яка здійснюється у встановленому (а не довільному) порядку в ході притягнення правопорушника до відповідальності, тобто накладення на нього адміністративного стягнення.

Автором розглянуто стадії провадження у справах про адміністративні корупційні правопорушення, звернуто увагу на юрисдикційні повноваження компетентних суб'єктів та проаналізовано конкретні елементи юридичних складів корупційних правопорушень, у зв'язку з чим обґрунтовано доцільність прийняття відповідних змін та доповнень до законодавства. Зокрема, зважаючи на те, що Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» стосовно осіб, які звільнилися з посад або припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави чи місцевого самоврядування встановлено обмеження на працевлаштування та здійснення професійної діяльності у тих сферах, які можуть бути пов'язаними з виконуваною раніше роботою - запропоновано внести відповідні зміни до законодавства, з тим, щоб передбачити конкретну відповідальність за ці дії.

У підрозділі 2.3 «Забезпечення законності при накладенні адміністративних стягнень за корупційні правопорушення» на підставі статистичних даних Міністерства юстиції України за 2011-2012 роки проведено аналіз показників роботи судів України по розгляду адміністративних корупційних правопорушень. Встановлено, що у 2011 р. 16,17% адміністративних справ були закриті судами, а у 2012 р. цей показник склав 24,33%, що свідчить про достатньо низький рівень збору та досудової підготовки адміністративних матеріалів даної категорії. Зважаючи на те, що прокурор обов'язково погоджує матеріали адміністративної справи про корупційне правопорушення, висловлюється думка про недостатньо високий рівень здійснення наглядової діяльності органами прокуратури щодо забезпечення законності у сфері протидії корупції.

Наголошується на тому, що кваліфікація протиправних діянь займає чільне місце серед чинників, які безпосередньо впливають на законність притягнення до адміністративної відповідальності шляхом накладення адміністративних стягнень за корупційні правопорушення.

Автором звертається увага на використання в юридичній літературі понять «забезпечення» та «дотримання» при характеристиці стану законності в різних сферах суспільних відносин. На переконання автора, дотримання законності пов'язане з діяльністю скерованою на підтримання її певного стану на визначеному рівні, в той час коли забезпечення законності асоціюється з більш активним видом діяльності, метою якого є встановлення бажаного рівня або ж його відновлення у випадку порушення незаконними діями.

У розділі 3 «Профілактична спрямованість застосування адміністративних стягнень та напрями удосконалення діяльності уповноважених суб'єктів з профілактики корупційних правопорушень» встановлено, що роль і значення адміністративних стягнень ще, на жаль, залишаються недооціненими та до кінця недослідженими. Вони володіють значним превентивним, виховним і репресивним потенціалом, зокрема щодо корупційних правопорушень, адже під час застосовування адміністративних стягнень здійснюється профілактичний вплив і на правопорушника, і на інших осіб. Профілактичну спрямованість застосування адміністративних стягнень не слід зводити лише до загальної та індивідуальної превенції правопорушень, оскільки вона органічно поєднує і виховання і покарання правопорушника. Ширше застосування адміністративних стягнень у боротьбі з корупційними правопорушеннями в Україні, сприятиме посиленню протидії цьому небезпечному соціальному явищу.

Здійснено загальну характеристику спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції, охарактеризовано повноваження вказаних суб'єктів, розкрито специфіку профілактичної роботи цих підрозділів та окреслено основні напрями удосконалення їх діяльності. Пропонується до спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції віднести підрозділи ДСБЕЗ МВС України.

Проаналізовано декілька варіантів класифікації суб'єктів протидії корупції, що передбачалися нормативно-правовими актами, виданими у різні роки. Проведено порівняння компетенції суб'єктів протидії корупції, виходячи з їх законодавчого закріплення у різні періоди становлення вітчизняного антикорупційного законодавства. Досліджуючи питання можливості створення спеціалізованого антикорупційного органу в Україні, автор здійснює періодизацію такої діяльності.

На підставі аналізу наукових джерел та нормативно-правової бази розглянуто зміст профілактики корупційних правопорушень, правові та організаційні форми діяльності державних органів по профілактиці адміністративних правопорушень, в тому числі й корупційних. Запропоновано авторське визначення поняття профілактики корупційних правопорушень.

ВИСНОВКИ

адміністративне стягнення корупційне правопорушення

На основі аналізу чинного законодавства України та міжнародно-правових актів, теоретичного осмислення наукових праць та літературних джерел як вітчизняних, так і зарубіжних науковців, з'ясування ставлення пересічних громадян до боротьби з корупцією та її профілактики, узагальнення даних проведеного анкетування, а також статистичних даних Міністерства юстиції України та Судової адміністрації України сформульовано низку висновків та рекомендацій, які за своїм змістом позитивно впливають на стан розв'язання вказаної проблеми:

1. У дисертації теоретично узагальнено і запропоновано нове за змістом вирішення наукових і практичних завдань, пов'язаних із застосуванням адміністративних стягнень за вчинення корупційних правопорушень.

Встановлено, що соціально-правова сутність адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення полягає не лише в обов'язку особи, винної у вчиненні корупційного правопорушення, зазнати адміністративних стягнень у порядку, встановленому законодавством, але й у вихованні цієї особи, шляхом формування усвідомленого ставлення до свого обов'язку і недопущення неправомірних дій чи вчинення нових правопорушень як правопорушником так і іншими особами. Це досягається ефективним застосуванням заходів адміністративної відповідальності, якими виступають адміністративні стягнення.

2. Особливості адміністративної відповідальності найбільше визначаються при її порівнянні з іншими видами юридичної відповідальності. Зміст цих особливостей носить дискусійний характер внаслідок різних підходів, що застосовуються ученими при визначенні об'єктивних і суб'єктивних ознак розмежування видів юридичної відповідальності.

До особливостей адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення упевнено можна віднести особливу підставу її настання, а саме юридичний склад конкретного адміністративного корупційного правопорушення, визначеного у статтях 172-4 - 172-9 КУпАП. Наступна відмінність органічно випливає із попередньої, оскільки стосується особливостей самого юридичного складу адміністративних корупційних правопорушень: по-перше це чітко виражені родовий (встановлений порядок управління) і безпосередній (нормальна діяльність осіб, які виконують функції держави) об'єкти посягання; по-друге, для корупційних правопорушень, які пов'язані із одержанням неправомірної вигоди характерним є матеріальний склад, а формальний - для усіх інших правопорушень; по-третє, наявність спеціального суб'єкта (особи, зазначені у статті 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції»); по-четверте, вина тільки у формі умислу. До особливостей також можна віднести більш високі розміри штрафу (від 10 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) у порівнянні з розмірами штрафу за інші адміністративні правопорушення, а також певні відмінності процесуального характеру.

3. У процесі становлення і розвитку вітчизняного антикорупційного законодавства, підхід до визначення засад відповідальності категорій суб'єктів за корупційні правопорушення зазнав докорінних змін. Пропонується виділяти наступні етапи:

1) запровадження відповідальності за корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією - обумовлено прийняттям у 1995 році Закону України «Про боротьбу з корупцією», відповідно до якого встановлено відповідальність за «пасивну» корупцію, тобто коли суб'єкти відповідальності одержують неправомірну вигоду;

2) розвиток вітчизняного законодавства з урахуванням міжнародного досвіду - обумовлено прийняттям у 2009 році «пакету антикорупційних Законів», відповідно до яких, поряд з відповідальністю за «пасивну» корупцію, встановлено відповідальність за прояви «активної» корупції, тобто коли пропонують, надають або передають службовій особі неправомірну вигоду;

3) удосконалення антикорупційного законодавства з урахуванням рекомендацій міжнародних організацій - обумовлено прийняттям у 2011 році Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», відповідно до якого, поряд з існуванням відповідальності за прояви «пасивної» та «активної» корупції, запроваджено «змішану» модель, при якій певна група суб'єктів, а саме посадові особи та працівники юридичних осіб (пункт 4 частини першої статті 4) можуть нести відповідальність як за прояви «пасивної» так і «активної» корупції.

Аналіз поняття «корупція», яке міститься у статті 1 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» дає підстави стверджувати, що відповідальність за «пасивну» та «активну» корупцію поширюється на усіх суб'єктів, зазначених у частині першій статті 4 вказаного Закону, а тому запровадження «змішаної» моделі стосовно певної (окремої) групи суб'єктів є радше винятком, ніж правилом.

4. Ведучи мову про конфіскацію, як вид адміністративного стягнення, варто зазначити, що у зв'язку із зміною суспільно-економічного устрою держави та поступовою демократизацією відносин, пов'язаною з відходом від «тоталітарного» підходу бачення ролі людини та громадянина у державі, науковцями справедливо порушуються питання стосовно розуміння природи цього заходу відповідальності на сучасному етапі розвитку суспільства не лише у кримінальному, а й в адміністративному законодавстві.

Досліджуючи матеріальні та процесуально-правові властивості штрафу, а також норми адміністративного законодавства автором встановлено, що в різний час норми КУпАП по-різному визначали одиниці виміру, якими визначались розміри штрафу. Пропонується виділити чотири таких часових періоди: 1-ий - з моменту прийняття КУпАП у 1984 р. і до червня 1992 р. - одиницею виміру штрафу був «карбованець», під яким спочатку розумівся радянський карбованець, а після здобуття Україною незалежності - український карбованець, який у тогочасному готівковому обороті був представлений купоном Національного банку України; 2-ий - з червня 1992 р. до липня 1995 р. - штраф вимірювався у кратному розмірі в «карбованцях» або в певній кількості «мінімальних розмірів заробітної плати»; 3-ій - з липня 1995 р. до лютого 1997 р. - для визначення розміру штрафу використовували і «карбованець», і «мінімальний розмір заробітної плати», і «неоподатковуваний мінімум доходів громадян»; 4-ий - з лютого 1997 р. по теперішній час - використовується «неоподатковуваний мінімум доходів громадян». Оскільки вказаний підхід, вже понад 15 років у КУпАП залишається незмінним, тому пропонується закріпити його у статті 27 КУпАП, шляхом конкретизації.

5. Для покращення стану забезпечення законності при застосуванні адміністративних стягнень за корупційні правопорушення необхідно передбачити обов'язок проведення службових розслідувань щодо працівників прокуратури по кожному факту звільнення правопорушника від відповідальності у зв'язку із закриттям справи за відсутності події або складу корупційного правопорушення.

6. Розглядаючи питання про мету адміністративного стягнення, встановлено, що вона ґрунтуються на положеннях статті 23 КУпАП, які повинні розглядатися комплексно та нерозривно, оскільки є взаємодоповнювальними та взаємообумовлювальними. Помилковим видається підхід, за допомогою якого намагаються визначити основні та другорядні цілі адміністративного стягнення, оскільки, на нашу думку, вони рівноправні (однаково важливі), а виділення окремих із них як головних, що простежується в деяких наукових розвідках, лише підкреслює суб'єктивні погляди дослідників.

Підхід єдності мети та функцій адміністративних стягнень за корупційні правопорушення, дозволив розглянути профілактичну спрямованість застосування адміністративних стягнень не лише з позицій загальної та індивідуальної превенції правопорушень, а й з позицій органічного поєднання і виховання, і покарання (притягнення до відповідальності) правопорушника.

7. Розглядаючи питання стосовно можливості створення окремого спеціалізованого органу з протидії та боротьби з корупцією, проаналізовано міжнародний досвід створення таких органів і встановлено, що у більшості зарубіжних країн створені та діють спеціалізовані антикорупційні структури. Зважено на намагання керманичів нашої держави створити в Україні окремий спеціалізований антикорупційний орган, який би контролював реалізацію єдиної державної антикорупційної політики з можливістю здійснювати діяльність щодо безпосереднього виявлення і розслідування фактів корупції.

З огляду на порівняно нетривалий період розвитку інститутів вітчизняного антикорупційного законодавства, з часу здобуття незалежності Україною, автором виокремлено декілька етапів, які можна виділити у намаганнях створення спеціалізованого органу боротьби із корупцією:

1-ий - запровадження та становлення антикорупційного законодавства, спроба створення окремого органу боротьби із корупцією (1995-2005 роки);

2-ий - удосконалення та розвиток антикорупційного законодавства, пошук моделей формування спеціалізованого органу боротьби із корупцією (2005-2010 роки);

3-ій - оновлення антикорупційного законодавства та імплементація зарубіжного досвіду, розробка законопроектів щодо створення спеціалізованого органу боротьби із корупцією (з 2011 року і по теперішній час).

Проаналізувавши статистичні дані стосовно виконання вимог Закону України «Про боротьбу з корупцією» за період 2001-2010 рр. автором встановлено, що показники діяльності підрозділів Державної служби боротьби з економічною злочинністю (ДСБЕЗ) не поступались, а не рідко й суттєво перевищували відповідні показники підрозділів боротьби з організованою злочинністю МВС України. Тому, зважаючи на значне розширення кола суб'єктів відповідальності за корупційні правопорушення, звернуто увагу на доцільність включення підрозділів ДСБЕЗ до числа спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції.

До основних напрямів удосконалення діяльності спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції автором відносяться: удосконалення законодавства, що передбачає регулювання відповідальності за корупційні правопорушення; удосконалення правового забезпечення діяльності відповідних підрозділів; удосконалення здійснення організаційних заходів; узагальнення практики застосування антикорупційного законодавства.

8. Для підвищення ефективності нормативно-правового регулювання притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, в частині застосування адміністративних стягнень запропоновано внести доповнення:

а) у Кодекс України про адміністративні правопорушення:

- статтю 27 викласти у наступній редакції: «штраф є грошовим стягненням, що виражається у неоподатковуваних мінімумах доходів громадян (крім ст. 135 КУпАП, в якій застосовано кратний підхід) та накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України»;

- статтю 172-8 доповнити частиною 2 такого змісту: «Ті самі дії, пов'язані з одержанням неправомірної вигоди - тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією отриманої неправомірної вигоди»;

- статтю 172-9 доповнити частиною 2 такого змісту: «Невжиття передбачених законом заходів щодо звільнення з роботи (служби) особи, визнаної винною у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення - тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян»;

б) у Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції»:

- абзац 2 частини 5 статті 5 перед словом «якщо» доповнити словами «підрозділи ДСБЕЗ МВС України».

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Маринюк М.В. Боротьба з корупцією в органах виконавчої влади / М.В. Маринюк // Науковий вісник ЛьвДУВС (серія юридична). - 2009. - № 1. - С. 170-178.

2. Маринюк М.В. Корупційні делікти в системі адміністративних правопорушень та напрями їх запобігання / М.В. Маринюк // Науковий вісник ЛьвДУВС (серія юридична). - 2011. - № 1(2). - С. 63-68.

3. Маринюк М.В. Адміністративні стягнення відповідно до оновленого антикорупційного законодавства / М.В. Маринюк // Митна справа. - 2012. - № 2(80), ч. 2, кн. 1. - С. 384-388.

4. Маринюк М.В. Результати правозастосовної діяльності спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції / М.В. Маринюк // Митна справа. - 2012. - № 4(82), ч. 2, кн. 2. - С. 138-142.

5. Маринюк М.В. Адміністративна відповідальність за вчинення корупційних правопорушень / М.В. Маринюк // Митна справа. - 2012. - № 5(83), ч. 2, кн. 2. - С. 400-405.

6. Маринюк М.В. К вопросу об определении целей административных взысканий / М.В. Маринюк // Закон и жизнь. - 2013. - № 8/4 (260). - С. 65-68.

7. Маринюк М.В. Щодо розуміння сутності поняття «корупція» / М.В. Маринюк // Актуальні аспекти підготовки фахівців для підрозділів міліції громадської безпеки: тези доповідей звітної наукової конференції факультету громадської безпеки (м. Львів, 24 лютого 2012 р.). - Львів: ЛьвДУВС, 2012. - С. 156-158.

8. Маринюк М.В. Результати адміністративно-юрисдикційної діяльності органів, уповноважених на боротьбу з корупцією / М.В. Маринюк // Економічна безпека і право: проблеми та шляхи вирішення: матеріали звітної наукової конференції (Львів, 25 лютого 2011 р.). - Львів: ЛьвДУВС, 2011. - С. 275-278.

9. Маринюк М.В. Адміністративні стягнення за вчинення корупційних правопорушень / М.В. Маринюк // Матеріали звітної науково-практичної конференції факультету з підготовки слідчих (Львів, 23 березня 2012 р.). - Львів: ЛьвДУВС, 2012. - С. 342-345.

10. Маринюк М.В. Адміністративна відповідальність за вчинення корупційних правопорушень / М.В. Маринюк // Актуальні проблеми діяльності кримінальної міліції та підготовки фахівців для її підрозділів: матеріали VI звітної науково-практичної конференції факультету з підготовки фахівців для підрозділів кримінальної міліції (м. Львів, 06 квітня 2012 р.). - Львів: ЛьвДУВС, 2012. - С. 306-309.

АНОТАЦІЇ

Маринюк М.В. Адміністративні стягнення за корупційні правопорушення. - На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Національний університет «Львівська політехніка», Львів, 2014.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню адміністративних стягнень за корупційні правопорушення. Здійснено огляд літературних джерел, які відображають погляди науковців стосовно проблеми визначення поняття адміністративної відповідальності та співставлення її з іншими видами юридичної відповідальності за вчинення корупційних правопорушень. Проаналізовано види адміністративних стягнень, що накладаються за вчинення корупційних правопорушень, звернуто увагу на процесуальні особливості застосування адміністративних стягнень. Розглянуто систему суб'єктів протидії корупції в Україні та правове регулювання їх діяльності у цій сфері. Запропоновано авторське визначення поняття «профілактики корупційних правопорушень».

Ключові слова: корупційні правопорушення, адміністративна відповідальність, адміністративні стягнення, запобігання та протидія корупції, штраф, конфіскація.

Маринюк М.В. Административные взыскания за коррупционные правонарушения. - На правах рукописи.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс, финансовое право, информационное право. - Национальный университет «Львовская политехника», Львов, 2014.

Диссертация посвящена комплексному исследованию административных взысканий за коррупционные правонарушения. Осуществлен обзор литературных источников, отражающих взгляды ученых по проблеме определения понятия административной ответственности и сопоставления ее с другими видами юридической ответственности за совершение коррупционного правонарушения.

В процессе совершенствования нормативно-правового регулирования в сфере предотвращения и противодействия коррупции, целесообразно ввести понятие «коррупционного дисциплинарного проступка», что позволит более широко использовать потенциал дисциплинарной ответственности, поскольку, на данный момент, единственным, предусмотренным в Законе Украины «О принципах предотвращения и противодействия коррупции», дисциплинарным взысканием за коррупционное правонарушение является увольнение.

Осуществлен обзор литературных источников, отражающих взгляды ученых по проблеме определения понятия «коррупция», дана характеристика толкования и применения понятия «коррупция» в зарубежных странах. Учитывая социальную природу явления коррупции, автором проанализированы результаты различных социологических исследований относительно распространенности коррупции в украинском обществе.

Проведена сравнительная характеристика субъектного состава определенного Законами Украины «О борьбе с коррупцией » (1995 г.), «О принципах предотвращения и противодействия коррупции» (2009 г.) и «О принципах предотвращения и противодействия коррупции» (2011 г.), в ходе которой автором выявлены как положительные, так и отрицательные стороны. К положительным следует отнести: значительное расширение круга субъектов; отнесение к их числу физических лиц и введение ответственности юридических лиц. Негативным следует считать отказ законодателя от «повышенной» ответственности должностных лиц, как категории специальных субъектов, по сравнению с общими субъектами административной ответственности, что не в полной мере соотносится с требованиями КУоАП.

Проанализировав и обобщив точки зрения ученых относительно понимания понятия «административное взыскание» автор приходит к выводу о том, что административное взыскание за коррупционное правонарушение одновременно выступает и средством (конкретным видом взыскания), и мерой (индивидуализированное и отражено в определенном размере) ответственности за совершенное правонарушение.

Анализ административного законодательства позволил установить, что в разное время нормы КУоАП предусматривали разные единицы измерения, которыми определялись размеры штрафа, в результате чего автором систематизированы и выделены четыре таких периода.

Рассмотрены проблемные вопросы, касающиеся применения конфискации по делам об административных правонарушениях. Установлено, что дискуссионные вопросы применения конфискации как административного взыскания, в меньшей степени касаются коррупционных правонарушений, поскольку санкции ст 172-4 и 172-5 КУоАП содержат определения конкретных объектов, подлежащих конфискации, в случае совершения указанных правонарушений.

Автором рассмотрены стадии производства по делам об административных коррупционных правонарушениях, обращено внимание на юрисдикционные полномочия компетентных субъектов и проанализированы конкретные элементы юридических составов коррупционных правонарушений, в связи с чем обоснована целесообразность принятия соответствующих изменений и дополнений в законодательство.

Доказано, что процесс квалификации противоправных деяний занимает главное место среди факторов, которые непосредственно влияют на состояние соблюдения законности при применении административных взысканий за коррупционные правонарушения.

Осуществлена общая характеристика специально уполномоченных субъектов в сфере противодействия коррупции, охарактеризированы полномочия указанных субъектов, раскрыта специфика профилактической работы этих подразделений и намечены основные направления совершенствования их деятельности.

На основании анализа научных источников и нормативно-правовой базы рассмотрено содержание профилактики коррупционных правонарушений, правовые и организационные формы деятельности государственных органов по профилактике административных правонарушений, в том числе и коррупционных. Предложено авторское определение понятия «профилактики коррупционных правонарушений».

Ключевые слова: коррупционные правонарушения, административная ответственность, административные взыскания, предотвращение и противодействие коррупции, штраф, конфискация.

Marynyuk M.V. Administrative penalties for corruption offenses. - On the manuscript.

The thesis for the scientific degree of a Candidate of Law in speciality 12.00.07 - Administrative Law and Procedure; Financial Law; Information Law. - National University "Lviv Polytechnic", Lviv, 2014.

The thesis is devoted to administrative penalties for corruption offenses. Made the survey of the literature, reflecting the views of scientists on the problem definition of administrative responsibility and its comparison with other types of legal liability for corruption offenses. Analysis of types of administrative penalties imposed for corruption, pay attention to the features of a procedural nature in the application of administrative penalties. The system of subjects against corruption in Ukraine and regulation of their activities in this area. An author's definition of «prevention of corruption offenses».

Keywords: corruption, administrative responsibility, administrative penalties, preventing and combating corruption, fines, confiscation.

Размещено на Allbest.ru

...