Адміністративний арешт майна в системі способів забезпечення виконання платником податків його обов’язків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата

юридичних наук

Адміністративний арешт майна в системі способів забезпечення виконання платником податків його обов`язків

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Стецко Роксолана Володимирівна

Київ - 2013

Робота виконана в Київському міжнародному університеті.

Науковий керівник кандидат юридичних наук, доцент Мулявка Дмитро Григорович Національний університет державної податкової служби України, начальник кафедри організації оперативно-розшукової діяльності

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Проценко Тарас Олександрович Державний науково-дослідний інститут Міністерства внутрішніх справ України, перший заступник начальника

кандидат юридичних наук, професор Гіжевський Володимир Казимирович Університет економіки та права «КРОК», проректор, декан юридичного факультету

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

адміністративний арешт майно податковий

Актуальність теми. Формування сучасного правового забезпечення виконання платником податків його обов'язків пов'язується в першу чергу з прийняттям нового кодифікованого нормативно-правового акта, який узагальнив попередні напрацювання у податковій сфері - Податкового кодексу України (надалі - ПК України). Його впровадження в практичну діяльність податкових органів, а також перебудова взаємовідносин згаданих органів з платниками податків відбувається достатньо складно. Це пов'язано з тим, що формування правової основи цієї сфери не може повною мірою бути прогнозованим і характеризується конфліктністю інтересів та значною кількістю правових колізій й прогалин, які крізь призму проблем, що виникають у практичній діяльності, повинні бути комплексно досліджені та врегульовані.

Подальше удосконалення податкового законодавства має ґрунтуватися виключно на науково вивірених та достовірних позиціях. Тож питання подальшого розвитку норм ПК України є, безумовно, актуальними. Однією із гарантій ефективного функціонування податкової системи є виконання платниками податків їх обов'язків, визначених законом. Натомість у випадках недобросовісного виконання останніми податкового обов'язку чинне законодавство дозволяє податковим органам застосовувати систему спеціальних адміністративно-правових способів, що спонукають до виконання податкового обов'язку. Одним із способів забезпечення виконання податкового обов'язку є адміністративний арешт майна, який займає одне із ключових місць у згаданій системі через його специфічний правообмежувальний характер. Порівняно з іншими, застосування даного забезпечувального способу найбільше впливає на можливість повною мірою реалізовувати право власності платника податків на належне йому майно, тож регламентація цієї процедури потребує особливої детальності, правової однозначності та безальтернативності, що дозволить виключити зловживання з боку податкових органів (підвищить рівень законності), а також спростить і надасть повної зрозумілості відносинам між платниками податків і фіскальними органами держави.

Слід зазначити, що, незважаючи на значне оновлення нормативно-правової основи застосування адміністративного арешту майна (створення відомчого правового регулювання протягом 2010 - 2012 років), залишаються прогалини, окремі неврегульовані питання, які в кінцевому результаті призводять до виникнення проблемних ситуацій, що на практиці знижують ефективність діяльності підрозділів податкової служби України, а також викликають нарікання з боку платників податків. Такими, зокрема, дотепер залишаються проблеми: строків продовження адміністративного арешту майна; некоректність окремих підстав застосування даного примусового заходу; співвідношення адміністративного арешту з іншими засобами виконання платником податків його обов'язків; питання реалізації майна тощо.

Серед іншого необхідно відзначити недостатню наукову розробку даної проблеми, про це свідчить той факт, що до прийняття ПК України питання арешту майна (активів - до набрання чинності ПК України) розглядались фрагментарно, у розрізі загальної характеристики системи способів виконання платником податків його обов'язків, а після запровадження ПК України - взагалі не досліджувались. Таким чином, слід відзначити відсутність в адміністративно-правовій науці системного підходу до розробки проблем застосування адміністративного арешту майна платників податків. Усе сказане свідчить про безспірність того факту, що нині в сучасній правовій науці України виникла потреба проведення комплексного дослідження правової природи та процедури застосування адміністративного арешту майна в системі способів забезпечення виконання платником податків його обов'язків.

Питання застосування заходів державного та адміністративного примусу розглядались у наукових працях російських та вітчизняних вчених. Необхідно виокремити роботи: Б.Т. Базилева, Д.М. Бахраха, Є.О. Безсмертного, Ю.П. Битяка, В.В. Зуй, Л.В. Коваль, Т.О. Коломоєць, А.Т. Комзюка, С.Г. Кузьменко, І.В. Мельник, Р.С. Мельник, Ю.А. Тихомирова, Н.В. Хорощак, В.П. Чабана, О.М. Шевчук та ін.

Особливості застосування примусових заходів у податковій сфері були предметом дослідження у працях А.В. Головача, П.М. Дуравкіна, А.Ю. Кікіна, І.І. Кучерова, М.П. Кучерявенка, О.У. Латипової, Т.О. Мацелик, Д.Г. Мулявки, О.В. Онишка, М.А. Перепелиці, Г.В. Петрової, Ю.М. Старилова, О.В. Тильчик, К.Ю.Тотьєва, П.М. Федотова, В.К. Шкарупи та ін. Саме у роботах цих науковців частково відображаються положення застосування процедури адміністративного арешту, а тому їх аналізу була приділена особлива увага. Детальне вивчення наукових джерел дозволяє зробити висновок про те, що питання застосування адміністративного арешту майна платників податків у сучасній правовій науці комплексно не досліджувались, що додатково свідчить про важливість даної наукової проблеми.

Удосконалення правового підґрунтя податкової сфери, що обумовлено необхідністю запровадження нових дієвих заходів з наповнення бюджету, оптимізація та спрощення податкових процедур з одного боку і формування адекватної правосвідомості у платників податків, спрямованої на розуміння важливості своєчасної сплати податків - з іншого, а також обопільний захист інтересів держави і платників податків є важливою складовою частиною провадження податкової реформи в Україні. Застосування державою спеціальних механізмів примусового стягнення податкового боргу повинно відбуватися виключно на нормах чинного податкового законодавства, яке має бути побудоване на засадах науковості, перевірене та відкориговане на практиці. Тому постає питання про здійснення глибокого аналізу проблем застосування адміністративного арешту майна в системі способів забезпечення виконання платником податків його обов'язків, вироблення рекомендацій щодо удосконалення цієї процедури й оптимізації її нормативно-правового регулювання, що обумовлює актуальність цього дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження є складовою частиною науково-дослідної теми Юридичного інституту Київського міжнародного університету «Захист прав людини: міжнародні та національні аспекти» (державний реєстраційний номер 0104U003159), а також науково-дослідної теми кафедри організації оперативно-розшукової діяльності Національного університету державної податкової служби України «Проблеми удосконалення законодавства та практики протидії злочинності у сфері господарської діяльності» (державний реєстраційний номер 0108U001142), де автор є однією із співвиконавців.

Обрана тема дослідження безпосередньо пов'язана із виконанням завдань Стратегічного плану розвитку Державної податкової служби України на період до 2013 р. (Додаток до наказу ДПА України від 20 вересня 2005 р. № 420).

Тема дисертації затверджена Вченою радою Київського міжнародного університету від 31 жовтня 2011 р. (Протокол № 3). Вона розглянута координаційним бюро відповідного відділення Академії правових наук України і має позитивний відгук щодо актуальності, коректності формулювання та доцільності дослідження у вигляді дисертації за спеціальністю 12.00.07.

Мета i задачі дослідження. Мета роботи полягає у тому, щоб на основі чинного податкового законодавства, сучасної практики діяльності податкових органів України комплексно дослідити правову природу та процедуру застосування адміністративного арешту майна в системі способів забезпечення виконання платником податків його обов'язків, а також формування на цій основі науково обґрунтованих пропозицій та рекомендацій, спрямованих на підвищення його ефективності.

Досягнення цієї мети реалізовувалось через постановку і вирішення наступних завдань:

– надати загальну характеристику та визначити особливості адміністративно-примусових способів забезпечення виконання платником податків його обов'язків;

– проаналізувати сучасне нормативно-правове забезпечення виконання платником податків його обов'язків;

– визначити поняття та розкрити сутність, а також проаналізувати підстави та види застосування адміністративного арешту майна;

– узагальнити зарубіжний досвід застосування адміністративного арешту майна;

– розкрити функції підрозділів податкової служби України щодо примусового забезпечення виконання платником податків його обов'язків;

– оцінити крізь призму процедурних відносин порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків;

– підготувати пропозиції та рекомендації теоретичного та практичного значення, спрямовані на підвищення належного організаційно-правового забезпечення застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини у сфері застосування адміністративного арешту майна як виняткового способу забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Предметом дослідження є адміністративний арешт майна в системі способів забезпечення виконання платником податків його обов'язків.

Методи дослідження. Методологічну основу становлять положення та висновки загальної теорії пізнання. Для проведення дослідження у роботі були використані такі методи: історичний, порівняльно-правовий, формально-юридичний, системний, соціологічний, системно-структурний аналіз, статистичний, спостереження та аналіз службової документації.

За допомогою історичного методу було з'ясовано особливості правового регулювання застосування адміністративного арешту майна до прийняття та набрання чинності ПК України (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1).

Порівняльно-правовий метод використовувався при зіставленні норм податкового законодавства до прийняття ПК України і після його запровадження в практичну діяльність. Цей метод також надав можливість зіставити положення щодо застосування адміністративного арешту майна у нормативних актах та практиці окремих зарубіжних держав (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 3.1).

Формально-юридичний метод став основою для дослідження концептуальних засад, а також процедури застосування адміністративного арешту майна, що дало змогу розробити визначення, уточнити підстави та сформувати види цього способу забезпечення виконання платником податків його обов'язків (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 2.2, 3.1, 3.2).

Методи системного та системно-структурного аналізу дозволили окреслити коло досліджуваних проблем, виокремити основні напрями, що є принциповими для дослідження і потребують першочергового вирішення. Крім того, дані методи дозволили розглянути способи забезпечення виконання платником податків його обов'язків в єдності та взаємозв'язку (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1).

Через використання статистичних та соціологічних методів була проаналізована інформація про реальний стан у сфері застосування примусових способів виконання платником податків його обов'язків, а також з'ясовано позиції практичних працівників на проблеми, які виникають під час застосування адміністративного арешту майна (підрозділи 2.1, 3.1). Усього автором дисертації було проанкетовано 178 практичних працівників податкової служби України.

Методи спостереження та аналізу службової документації були використані автором роботи під час практичної діяльності в органах податкової служби України, які надали дисертації практичної складової, що, безперечно, розширило коло тих проблем, вирішення яких стало можливим у результаті проведеного дослідження.

Під час дослідження були застосовані й інші методи пізнання.

Емпіричну базу дослідження становлять дані офіційної статистики податкової служби України, відомчі нормативно-правові акти податкової служби України, рішення судів у справах, що стосуються проблематики дослідження, узагальнення результатів опитування працівників податкової служби України.

У дисертації використано праці з проблем філософії, теорії держави та права, адміністративного права та процесу, адміністративної діяльності податкового та фінансового права, окремі положення економічної теорії та бухгалтерського обліку, а також цивільного, господарського та підприємницького права.

Наукова новизна одержаних результатів. Дана дисертація є одним із перших у вітчизняній правовій науці досліджень адміністративного арешту майна в системі способів забезпечення виконання платником податків його обов'язків. Після кардинального оновлення податкового законодавства (прийняття ПК України) дана робота є першою, що порушує цю проблему.

Автором запропоновано нові положення, які сформульовані та обґрунтовані в результаті проведеного дисертаційного дослідження. Основні з них такі:

вперше:

­ системно узагальнені положення правової науки, а також позиції науковців, які відображають правову природу, сутність та підстави застосування адміністративного арешту майна в системі способів забезпечення виконання обов'язків платником податків, що дозволило сформулювати його авторське визначення, розкрити ознаки та особливості, а також процедуру застосування;

­ здійснена авторська класифікація адміністративного арешту майна і виділення його видів;

­ проведене порівняння норм податкового законодавства України та зарубіжних країн, що визначає процедуру застосування адміністративного арешту майна;

­ визначені способи розширення практики застосування альтернативних способів погашення податкового боргу шляхом застосування процедури погашення податкової заборгованості платника податків за рахунок його дебіторської заборгованості;

­ запропонований комплекс заходів правового та організаційного характеру, спрямований на удосконалення процедури застосування адміністративного арешту майна;

удосконалено:

­ порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків податковою службою України, зокрема зроблено висновок про некоректність окремих підстав застосування адміністративного арешту майна, необхідність конкретизації та чіткого визначення строків продовження адміністративного арешту майна, наслідки адміністративного арешту майна;

­ правовий статус підрозділів податкової служби України щодо примусового забезпечення виконання платником податків його обов'язків, що досягнуто за допомогою розроблених пропозицій щодо розширення їх функцій, прав та обов'язків;

­ правове регулювання забезпечення виконання платником податків його обов'язків через обґрунтування норм, які необхідно внести до чинного податкового законодавства, що призведе до зменшення суперечностей і підвищення його ефективності;

дістали подальшого розвитку:

­ окремі аспекти застосування заходів податкового примусу через формування власного бачення їх призначення та обов'язкових вимог для них;

­ теоретичні засади застосування адміністративно-примусових заходів забезпечення виконання платником податків його обов'язків, зокрема було вироблено авторське розуміння даних заходів забезпечення виконання податкового обов'язку, проаналізовано та внесено пропозиції щодо удосконалення їх системи;

­ положення щодо співвідношення публічного і приватного в правовому регулюванні забезпечення виконання платником податків його обов'язків;

­ співвідношення окремих аспектів процедури застосування адміністративного арешту майна з іншими способами (податковою заставою зокрема) забезпечення виконання платником податків його обов'язків.

Практичне значення одержаних результатів. Основні результати дослідження використані при удосконаленні правового та організаційного забезпечення застосування процедури адміністративного арешту майна (внесення змін до ПК України та відомчих нормативно-правових актів податкової служби України).

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані:

- у науково-дослідній сфері - положення дисертації, висновки, узагальнення і рекомендації мають науковий інтерес для науки адміністративного, фінансового та податкового права. Вони можуть бути використані при проведенні подальших наукових досліджень питань забезпечення виконання платником податків його обов'язків (акт впровадження в наукову діяльність Київського міжнародного університету від 02.03.2012 року № 388/03-12);

­ у правотворчій сфері - результати дослідження використовуються для підготовки нормативно-правових актів застосування процедури адміністративного арешту майна платників податків;

_ у практичній правоохоронній діяльності - у діяльності конкретних підрозділів податкової служби України, які опікуються питаннями погашення податкового боргу та підрозділів податкової міліції, які здійснюють оперативне супроводження цього напряму діяльності, а також при формуванні основних напрямів подальшого реформування функціонування згаданих підрозділів (акт провадження в діяльність головного управління податкової міліції Державної податкової служби України від 07.09.2012 року № 3421/0172-12);

­ у навчальному процесі - результати дисертаційного дослідження використовуються в Київському міжнародному університеті (акт впровадження від 18.04.2012 року № 017), а також Національному університеті державної податкової служби України (акт впровадження від 14.09.2012 року № 14/08/12) при викладанні курсів «Адміністративне право України», «Фінансове право України», «Податкове право України», спецкурсів, присвячених проблемам діяльності правоохоронних органів, фінансової діяльності, а також у навчально-методичних розробках, посібниках, підготовлених за участі дисертанта.

Особистий внесок здобувача. Сформульовані в роботі положення і висновки ґрунтуються на особистих дослідженнях автора, а також аналізі та критичному осмисленні наукових праць, положень чинного законодавства України й іноземних держав. У дослідженні не використовувались ідеї співавторів опублікованих колективних праць, а особистий внесок у цих працях пропорційний кількості співавторів.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження обговорювалися на засіданні міжкафедрального семінару Київського міжнародного університету.

Теоретичні положення та висновки дисертації були оприлюднені на науково-практичних конференціях, найбільш значимими з яких є такі:

­ міжнародні науково-практичні конференції: «Напрями удосконалення протидії правопорушенням у сфері господарської діяльності» (Ірпінь, 2 _ 3 грудня 2011 року); «Напрями удосконалення протидії правопорушенням у сфері господарської діяльності» (Ірпінь, 26 - 27 листопада 2010 року); «Україна. 20 років шляхом незалежності» (Київ, 23 травня 2011 року), «Проблеми гуманізації навчання та виховання у вищому закладі освіти (Х Ірпінські міжнародні педагогічні читання)» (Ірпінь, 29 березня 2012 року);

- міжвузівські науково-практичні конференції та семінари: «Державне управління: стратегія і тактика формування сучасного фахівця (Київ, 2012); «Криміналістична наука: витоки, сучасність та перспективи» (Ірпінь, 2011); «Проблеми сучасного права» (Чернігів, 2010); «Історико-правові та соціально-економічні аспекти розвитку суспільства та держави» (Чернігів, 2011); "Нові напрями діяльності юридичних клінік" (Київ, 2011); "Актуальні проблеми правового регулювання та діяльності служби дільничних інспекторів міліції" (Київ, 2011); Науково-практичний семінар за підсумками стажування курсантів факультету податкової міліції Національного університету державної податкової служби України (за 2011/2012 навчальний рік) (Ірпінь, 19 вересня 2012 року).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 8 наукових статей (7 наукових статей - у виданнях, що визначені як фахові з юридичних наук, одна з яких - у співавторстві (особистий внесок - 50 %), одна стаття у співавторстві (особистий внесок - 30 %) надрукована у виданні іноземної держави), а також 8 матеріалів і тез конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, 7 підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 217 сторінок, з яких основний текст дисертації - 185 сторінок, список використаних джерел - 22 сторінки (184 найменування), 2 додатки на 10 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, визначаються зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, мета і завдання, об'єкт і предмет і методологічна основа дисертації, формулюються наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, подано відомості про апробацію та публікацію основних результатів дослідження.

Розділ 1 «Теоретико-правові засади застосування адміністративно-примусових способів забезпечення виконання платником податків його обов'язків» складається із двох підрозділів. Він присвячений дослідженню правової природи адміністративно-примусових способів забезпечення виконання платником податків його обов'язків та аналізу основних нормативно-правових актів, які регулюють виконання платником податків податкового обов'язку.

У підрозділі 1.1 «Поняття та особливості адміністративно-примусових способів забезпечення виконання платником податків його обов'язків» досліджуються адміністративно-примусові заходи забезпечення виконання платником податків його обов'язків як складової державного примусу, що реалізовується у спеціальній діяльності податкових органів.

Способи забезпечення виконання обов'язків зі сплати податків і зборів повинні відповідати наступним обов'язковим вимогам: гарантувати повне і своєчасне надходження податків, запобігати збиткам від їх неповного та несвоєчасного надходження; ґрунтуватися виключно на нормах чинного законодавства та застосовуватися із чітко визначеною процедурою; не допускати обмежень законних інтересів суб'єктів податкових відносин, не створювати перешкод для розвитку підприємництва.

Узагальнення різних позицій вітчизняних та зарубіжних вчених дало можливість виробити визначення забезпечення виконання податкового обов'язку та охарактеризувати його способи.

У підрозділі 1.2. «Сучасне нормативно-правове забезпечення виконання платником податків його обов'язків» детально аналізується система правового регулювання відносин, пов'язаних із забезпеченням виконання платником податків його обов'язків.

Під правовим регулюванням виконання платником податків його обов'язків розуміється владний вплив, який здійснюється спеціально уповноваженими органами держави на відносини, які складаються між державою (в особі податкових органів) і платниками податків з приводу належного виконання останніми обов'язків зі сплати податків, недопущення прострочення податкових платежів, виражається та закріплюється в системі юридичних норм, які є підставою для реалізації згаданими учасниками відносин власного правового статусу, а також визначають порядок та процедуру здійснення примусових заходів щодо осіб, які неналежним чином виконали обов'язки, визначені законом.

У роботі здійснюється систематизація нормативно-правих актів, які регулюють питання виконання платником податків його обов'язків за юридичною силою, напрямом і характером правового регулювання, визначаються його особливості.

Розділ 2 «Загальна характеристика адміністративного арешту майна як виняткового способу забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом», складається із трьох підрозділів, присвячений визначенню поняття та правової природи адміністративного арешту майна, дослідженню підстав його застосування, класифікації видів адміністративного арешту майна, узагальненню міжнародного досвіду застосування цього забезпечувального способу.

У підрозділі 2.1 «Поняття та підстави застосування адміністративного арешту майна» досліджено передумови застосування, визначене поняття та проаналізовані підстави застосування даного способу забезпечення виконання платником податків його обов'язків. Зазначається, що згаданий інститут з'явився в податковому законодавстві з моменту прийняття ПК України. Він замінив інститут адміністративного арешту активів.

Аналіз загальних підходів до розуміння арешту, що робиться на основі аналізу наукових джерел, дозволяє узагальнити, що арешт розглядається як захід: забезпечення судової вимоги (позову); стягнення (покарання); забезпечення виконання певного обов'язку; припинення протиправної діяльності.

Основними характеристиками інституту адміністративного арешту майна серед заходів державного примусу, і водночас його особливими ознаками, що виокремлюють його від інших примусових заходів, є: власне (специфічне) призначення (мета застосування), об'єкт і предмет впливу (специфічна сфера застосування); засоби, якими він реалізується.

Проаналізувавши погляди науковців щодо сутності адміністративного арешту майна, автор сформулювала визначення, згідно з яким він розуміється як правообмеження, що полягає у накладенні на платника податків системи обов'язків, які тимчасово позбавляють його можливості щодо реалізації прав власності на майно, з метою запобігання неналежній поведінці платників податків і забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

У контексті розгляду адміністративного арешту майна як виняткового способу забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків досліджено один із нових та альтернативних способів погашення податкового боргу, який нині може бути одним із найбільш ефективних та дієвих, - погашення податкової заборгованості платника податків за рахунок його дебіторської заборгованості, право вимоги якої переведено на орган податкової служби.

У підрозділі 2.2 «Види адміністративного арешту майна» автором проведено ґрунтовний аналіз адміністративного арешту майна з позиції різних критеріїв. Актуальність необхідності аналізу різних видів адміністративного арешту обумовлена поєднанням матеріальної та процесуальної складової діяльності, пов'язаної із застосуванням даного способу.

Проаналізувавши погляди вчених, які займалися дослідженням цієї проблематики, автор дійшла висновку, що у наукових працях питання визначення видів адміністративного арешту майна не знайшло належного відображення. Через це методом класифікації та системного аналізу розроблено власну систему критеріїв систематизації адміністративного арешту майна, яка ґрунтується на основі чинних нормативно-правових актів та практики його застосування, що відображено у висновках.

Підрозділ 2.3 «Міжнародний досвід застосування адміністративного арешту майна» присвячено дослідженню досвіду країн СНД при застосуванні зазначеного забезпечувального способу. Автором визначено особливості законодавства, що регулює застосування адміністративного арешту майна таких країн, як Російська Федерація, Таджикистан, Киргизька Республіка, Туркменістан, Республіка Білорусь, Республіка Вірменія, Молдова, Республіка Казахстан, Азербайджан, Грузія. Проаналізовано підстави застосування зазначеного забезпечувального способу та процедуру його здійснення.

Аналіз міжнародного досвіду у податковій сфері дозволяє виділити декілька підходів у правовому регулюванні арешту майна платника податків. Перший передбачає застосування арешту судом при зверненні податкового органу в суд у порядку заходів по забезпеченню позовних вимог податкового органу зі стягнення заборгованості платника податків. Другий підхід передбачає застосування арешту як за допомогою судової, так і позасудової процедури звернення стягнення на майно платника податків. Третій передбачає застосування арешту майна платника податків також у позасудовому порядку, але тільки щодо того податкового обов'язку, який визнаний неоскаржуваним.

Особливу увагу приділено вивченню досвіду застосування адміністративного арешту майна Російської Федерації, адже російський підхід до вирішення досліджуваних проблем є досить специфічним і заснований на різних видах арешту майна в рамках податкових правовідносин.

Розділ 3 «Удосконалення процедури застосування адміністративного арешту майна» складається із двох підрозділів.

Підрозділ 3.1 «Урегулювання проблем у діяльності податкової служби України, пов'язаних із порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків» присвячений дослідженню правових аспектів застосування адміністративного арешту майна, аналізу основних проблем, що виникають у діяльності податкової служби України при здійсненні зазначеного забезпечувального способу, а також формуванню пропозицій щодо удосконалення порядку застосування адміністративного арешту майна.

Дискусійність викликає формулювання деяких із підстав застосування цього забезпечувального способу, які, на думку автора, є неефективними. Запропоновано відкоригувати ці підстави шляхом внесення змін до ПК України та відомчого правового регулювання даного питання, що відображено у висновках.

Сам порядок застосування адміністративного арешту майна також не позбавлений суперечностей. Відповідно до ПК України обґрунтованість арешту на майно, накладеного рішенням керівника (його заступника) органу податкової служби, має бути перевірена судом протягом 96 годин. Зазначене формулювання, хоча на перший погляд і виглядає досить простим та чітким, викликає певні застереження. У першу чергу необхідно звернути увагу на те, що даною нормою не визначено чіткої процедури та тих обставин, що повинні бути перевірені судом. Автор зазначає про необхідність передбачити чіткий перелік документів, який зобов'язаний надати податковий орган на підтвердження власного рішення.

Особливу увагу приділено дослідженню процедури продовження строку застосування адміністративного арешту майна. Адже ні ПК України, ні відомчі накази не дають жодного роз'яснення щодо порядку здійснення цієї процедури. У роботі сформульовані пропозиції щодо урегулювання такої прогалини. Для вирішення колізії зі строками застосування адміністративного арешту автор пропонує доповнити п. 94.10 статті 94 ПК України. Для формування правових підстав для розгляду подання органу податкової служби України про продовження строків адміністративного арешту майна також запропоновано доповнити статтю 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України четвертим підпунктом. Зміст пропонованих змін надається у висновках роботи.

У роботі робиться висновок про необхідність включення до ПК України положень, які попередньо були передбачені в проекті ПК України, але не були прийняті в діючій редакції закону. Це, зокрема, наступна норма, яка також має віднайти своє місце в п. 94.10 статті 94 ПК України: «Адміністративний арешт майна продовжується судом. Керівник відповідного органу державної податкової служби (його заступник) має право звернутися до суду з поданням про продовження строку арешту майна платника податків за наявності достатніх підстав вважати, що звільнення майна з-під адміністративного арешту може загрожувати їх зникненням або знищенням».

У підрозділі розглядається існування ще однієї проблеми, пов'язаної з майном, яке перебуває під арештом. Стаття 94 ПК України чітко визначає підстави припинення адміністративного арешту майна, які є наслідками виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. Проте подальша доля майна платника податків, на яке було накладено адміністративний арешт, і який не виконав свого обов'язку з погашення податкового боргу, ні статтею 94 ПК України, ні відомчим наказом не визначена. Зазначену проблему запропоновано вирішувати за аналогією із положеннями статті 95 ПК України, яка визначає порядок реалізації майна, яке перебуває у податковій заставі.

Підрозділ 3.2 «Функції підрозділів органів податкової служби України щодо примусового забезпечення виконання платником податків його обов'язків» присвячений проведенню аналізу функціонального наповнення процедури застосування адміністративного арешту майна в першу чергу підрозділами податкової служби України, адже саме ці органи відстоюють інтереси держави у питаннях повноцінного наповнення державного бюджету через сплату податків.

Наводиться вичерпний перелік учасників процедури застосування адміністративного арешту майна, до яких належать органи податкової служби України, суди, боржники. Проблематика компетенції певних підрозділів податкової служби України щодо примусового забезпечення виконання платником податків його обов'язків у сучасних умовах обумовлена перебудовою організаційно-штатної структури самої податкової служби України.

Компетенція підрозділів податкової служби України щодо забезпечення виконання платником податків його обов'язків визначається як коло повноважень (сукупність прав та обов'язків), наданих відповідним підрозділам щодо здійснення діяльності, спрямованої на створення матеріальних гарантій для відновлення податкової дисципліни, своєчасної сплати податків та зборів, запобігання нанесення шкоди публічним інтересам через несплату або несвоєчасну сплату відповідних сум податків і зборів, а також спонукання платника податків до виконання свого обов'язку зі сплати податків і зборів.

Систематизація функцій та визначення суб'єктного складу учасників діяльності щодо примусового виконання платником податків його обов'язків дозволило виробити логічну схему організаційних зв'язків цієї діяльності. Узагальнення функцій та процедур, що здійснюються підрозділами податкової служби України, дозволило систематизувати їх та умовно назвати основними, допоміжними та обслуговуючими.

ВИСНОВКИ

У дисертації на основі чинного податкового законодавства, сучасної практики діяльності органів податкової служби України комплексно досліджено правову природу та процедуру застосування адміністративного арешту майна в системі способів забезпечення виконання платником податків його обов'язків. За результатами проведеного дослідження були сформовані науково обґрунтовані пропозиції та рекомендації теоретичного та практичного спрямування, направлені на підвищення ефективності застосування адміністративного арешту майна в системі способів забезпечення виконання платником податків його обов'язків. Основні з них такі:

1. Адміністративно-примусові заходи забезпечення виконання платником податків його обов'язків є складовою державного примусу, що реалізовується у спеціальній діяльності податкових органів з метою спонукання платників податків до виконання власних обов'язків.

2. Забезпечення виконання податкового обов'язку визначається як здійснювана у визначених законом формах діяльність, підставою для здійснення якої є виникнення податкового боргу внаслідок прострочення сплати податків і зборів, спрямована на створення матеріальних гарантій для відновлення податкової дисципліни, своєчасної сплати податків та зборів, запобігання нанесення шкоди публічним інтересам через несплату або несвоєчасну сплату відповідних сум податків і зборів, а також примушування платника податків до виконання свого обов'язку зі сплати податків і зборів.

Під способом забезпечення виконання податкового обов'язку розуміється встановлений законом комплекс заходів, спрямованих на створення умов для спонукання платника податків до виконання свого обов'язку зі сплати податків, безпосередньо сплати податку, а також запобігання збиткам у разі його несплати.

3. Питання, пов'язані з примусовим виконанням платником податків його обов'язків безпосередньо відображені в розділі 2 ПК України. Дані відносини узагальнені у Главі 9 («Погашення податкового боргу платників податків» (статті 87-102)) ПК України.

Особливість положень даної глави полягає в тому, що вона: по-перше, узагальнила накопичений досвід попереднього законодавства у сфері податкових боргових відносин (у першу чергу йдеться про Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ»); по-друге, за аналогією зі згаданим законом, містить норми як матеріального, так і процесуального характеру; по-третє, створила передумови для формування підзаконного правового регулювання питань забезпечення виконання платниками податків їх обов'язків, визначених законом у системі наказів ДПС України, які визначають процедуру та порядок застосування окремих заходів примусового характеру.

4. Основними характеристиками інституту адміністративного арешту майна серед заходів державного примусу і водночас його особливими ознаками, що виокремлюють його від інших примусових заходів, є: власне (специфічне) призначення (мета застосування), об'єкт і предмет впливу (специфічна сфера застосування); засоби, якими він реалізується, тощо.

Призначення адміністративного арешту майна _ запобігання неналежній поведінці платників податків і забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. Таким чином відзначається подвійна природа даного інституту.

Об'єктом арешту майна виступають відносини, які виникають між платником податків (носієм податкового обов'язку зі сплати податків) та державою з приводу забезпечення виконання першим його обов'язку, передбаченого законом. Предметом є майно. Якщо адміністративний арешт накладено на майно платника податків, який має податковий борг, то у майбутньому таке майно може стати джерелом погашення цього податкового боргу.

5. У питаннях альтернативних способів погашення податкового боргу достатньо новим та недостатньо науково опрацьованим способом є погашення податкової заборгованості платника податків за рахунок його дебіторської заборгованості, право вимоги якої переведено на орган податкової служби.

6. Пропонується змінити структуру п. 94.1 ПК України, розбити його на два підпункти і додати підпункт 94.1.2. зазначеного нижче змісту. Таким чином, у запропонованій редакції дана стаття може мати наступний вигляд:

«94.1.1. Адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

94.1.2. Адміністративний арешт майна платника податків (податковий арешт майна) _ це правообмеження, яке полягає у накладенні на платника податків системи обов'язків, які тимчасово позбавляють його можливості щодо реалізації прав власності на майно з метою запобігання неналежній поведінці платників податків і забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом».

7. Враховуючи думки науковців та власні дослідження правового та організаційного забезпечення застосування адміністративного арешту майна, була здійснена наступна класифікація: залежно від природи нормативно-правової регламентації; залежно від ступеня обмеження права власності платника податків на майно; залежно від підстав його застосування: пов'язаний з наявністю у платника податків податкового боргу; не пов'язаний з наявністю у платника податків податкового боргу; залежно від порядку застосування адміністративного арешту майна; залежно від предмета, на який накладається адміністративний арешт; необхідно розподіляти учасників процедури застосування адміністративного арешту на платників податків, а також осіб, які мають відношення до права власності на майно платника податків та суб'єктів застосування адміністративного арешту.

8. Дослідження міжнародного досвіду у податковій сфері дозволяє зробити висновок, що адміністративний арешт майна в Україні має спільні риси з відповідним інститутом, який застосовується у Грузії. Як і в законодавстві Грузії, арешт майна платника податків в Україні здійснюється лише по відношенню до суми податкової заборгованості, щодо якої немає оскарження, або яка вже узгоджена. Поряд з існуванням обов'язкової податкової застави ця модель грузинського і українського законодавства є найбільш оптимальною.

9. В українському законодавстві, на відміну від законодавства деяких держав (наприклад, Російської Федерації) чітко визначено момент, з якого податковий обов'язок можна вважати невиконаним у встановлені терміни. Цей позитивний момент нового ПК України дозволяє в подальшому застосовувати податкову заставу, порушення умов якої може призвести до застосування адміністративного арешту майна.

10. Дослідження підстав застосування адміністративного арешту дозволяє констатувати наявність проблем щодо коректності формулювання окремих з них.

Зокрема, викликає дискусійність формулювання підстави, за якою фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон. Таке ж формулювання було притаманне законодавству, яке регулювало дану сферу до набрання чинності ПК України. Погоджуючись із неодноразовими зауваженнями науковців з цього приводу, запропоновано відкоригувати норми ПК України та відомчого наказу шляхом внесення змін і формулювання їх нової редакції. Зокрема, пункт 3.1.2 Наказу Міністерства фінансів України від 07.11.2011 року № 1398 «Про затвердження Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків» викласти в такій редакції: «фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон, за наявності достатніх підстав вважати, що вона намагатиметься ухилитися від його погашення» та «фізична особа, яка має податковий борг у розмірі, який в тисячу і більше разів перевищує установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, виїжджає за кордон».

Об'єктивно правильним було б включити до переліку обставин застосування адміністративного арешту майна платника податків наявність достовірної підтвердженої інформації про діяльність платника податків, спрямованої на приховування майна. У випадках систематичного нез'явлення боржника до податкової інспекції, термінового розпродажу або переоформлення його майна на підставних осіб, участі посередників у його роботі, акумуляції коштів на рахунках інших юридичних осіб податковий орган також повинен описати майно боржника. Проте очевидно, що у даному питанні повинна бути абсолютна ясність і чітко прописані усі підстави та термінологічна визначеність для того, щоб було зрозуміло, що ж насправді є достатньою підставою вважати, що платник податків має намір приховати своє майно.

11. Можна виділити 2 наслідки адміністративного арешту майна:

1) виконання платником податків, на майно якого було накладено адміністративний арешт майна, його обов'язків, визначених законом;

2) реалізація майна платника податків (у випадку, якщо адміністративний арешт майна пов'язаний з існуванням у платника податків податкового боргу, що не був погашений у встановлені граничні строки).

12. Адміністративний арешт майна, що пов'язаний з існуванням податкового боргу, накладається на майно, описане у податкову заставу. Тому доцільно доповнити статтю 94 ПК України наступним пунктом.

«94.22. Реалізація майна, на яке накладено адміністративний арешт, здійснюється відповідно до статті 95 цього Кодексу».

13. Для вирішення питання про продовження строків застосування адміністративного арешту майна пропонується п. 94.10 статті 94 ПК України доповнити змінами наступного змісту:

«У випадку існування у платника податків податкового боргу, в разі підтвердження обґрунтованості його застосування судом, строк адміністративного арешту майна продовжується до 60 днів. У випадку погашення податкового боргу платником податків протягом 60 днів податковий обов'язок визнається виконаним і майно з-під адміністративного арешту звільнюється.

У випадку непогашення податкового боргу протягом зазначеного строку орган податкової служби України зобов'язаний звернутись до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків у порядку, передбаченому ст. 95 ПК України.

У випадку арешту майна, який не пов'язаний з існуванням податкового боргу у платника податків, строк адміністративного арешту майна, у випадку визнання його обґрунтованості судом (після закінчення 96 годин), продовжується до моменту виконання платником податків його обов'язків, невиконання яких призвело до накладення такого арешту».

З метою формування правових підстав для розгляду подання органу податкової служби України про продовження строків адміністративного арешту майна пропонуємо доповнити статтю 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України четвертим підпунктом:

«4) продовження строків адміністративного арешту майна».

Крім того, необхідно повернути до ПК України положення, які попередньо були передбачені в проекті ПК України, але не були прийняті. Це, зокрема, наступна норма, яка також має віднайти своє місце в п. 94.10 статті 94 ПК України:

«Адміністративний арешт майна продовжується судом. Керівник відповідного органу податкової служби (його заступник) має право звернутися до суду з поданням про продовження строку арешту майна платника податків за наявності достатніх підстав вважати, що звільнення майна з-під адміністративного арешту може загрожувати їх зникненням або знищенням».

14. Пропонується розробити та впровадити в діяльність органів податкової служби України Інструкцію про порядок дій підрозділів податкової служби України при застосуванні примусових способів забезпечення виконання платниками податків їх обов'язків, визначених законом.

15. Для удосконалення нормативно-правового забезпечення процедури застосування адміністративного арешту майна також необхідно за російським досвідом розробити Методичні рекомендації застосування способів забезпечення виконання платниками податків їх обов'язків, визначених законом, затвердити їх у вигляді наказу податкової служби України. Тим самим забезпечити однакове застосування положень ПК України та інших нормативно-правових актів у питаннях застосування примусових способів загалом, адміністративного арешту майна зокрема.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Стецко Р. В. Поняття адміністративно-примусових заходів забезпечення виконання платником податків його обов'язків / Р. В. Стецко // Наука і правоохорона. - 2011. _ № 4(14). - С. 129-133.

2. Стецко Р. В. Види адміністративного арешту майна в системі способів забезпечення виконання платником податків його обов'язків / Р. В. Стецко // Право та управління. - 2011. _ № 4. - С. 232-237.

3. Стецко Р. В. Адміністративний арешт майна в системі адміністративно-правових засобів примусового забезпечення виконання платником податків його обов'язків / Р. В. Стецко // Наше право. - 2011. _ № 4, ч. 3. - С. 127-130.

4. Стецко Р. В. Співвідношення публічного і приватного в правовому регулюванні забезпечення виконання платником податків його обов'язків / Р. В. Стецко, Д. Г. Мулявка // Фінансове право. - 2012. - №1(19). - С. 18-21.

5. Стецко Р. В. Функції державної податкової служби України щодо примусового забезпечення виконання платником податків його обов'язків / Р. В. Стецко // Європейські перспективи: науково-практичний журнал. - 2012. _ № 2, ч.2. - С. 208-211.

6. Стецко Р. В. Погашення податкової заборгованості платника податків за рахунок його дебіторської заборгованості, право вимоги якої переведено на орган податкової служби / Р. В. Стецко // Митна справа. - 2012. _ № 2 (80) -Ч.2 (кн.2) - С. 122-128.

7. Стецко Р. В. Результат застосування адміністративного арешту майна платника податків: питання удосконалення правового регулювання / Р. В. Стецко // Право та управління. - 2012. _ № 2. - С. 884-894.

8. Стецко Р. В. Теоретичні питання державного примусу в податковій сфері / Р. В. Стецко // Криміналістична наука: витоки, сучасність та перспективи: збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції. - Ірпінь, 2011. - С. 217-219.

9. Стецко Р. В. Визначення нормативно-правового регулювання виконання платником податків його обов'язків / Р. В. Стецко // Державне управління: стратегія і тактика формування сучасного фахівця: збірник матеріалів круглого столу. _ Київ, 2012. - С. 45-46.

10. Стецко Р. В. Продовження строку застосування адміністративного арешту активів платника за поданням керівника податкового органу / Р. В. Стецко // Проблеми сучасного права: збірник матеріалів науково-практичної конференції. - Чернігів: Інститут історії, етнології та правознавства імені О.М. Лазаревського, ЧНПУ, 2010. - С. 48-56.

11. Стецко Р. В. Концептуальные аспекты взаимодействия правоохранительных органов / С. К. Гречанюк, Н. С. Пузирна, Р. В. Стецко // Probleme actuale de prevenire єi combatere a criminalitгюii / Acad. “Єtefan cel Mare” a MAI al Rep. Moldova; col. red.: Simion Carp (red.-єef), Gheorghe Costachi, Gheorghe Gladchi [et al.]. - Ch.: Acad. “Єtefan cel Mare” a MAI al Rep. Moldova, 2010. - p. 62-70.

12. Стецко Р. В. Досвід Російської Федерації у питаннях застосування адміністративного арешту майна платника податків / Р. В. Стецко // Напрями удосконалення протидії правопорушенням у сфері господарської діяльності: збірник наукових праць за матеріалами Міжнародної науково-практичної конференції, 2 - 3 грудня 2011 року. - Ірпінь: Національний університет ДПС України, 2011. - С. 302-304.

13. Стецко Р. В. Шляхи протидії діяльності суб'єктів господарювання, які мають ознаки фіктивності / Р. В. Стецко // Напрями удосконалення протидії правопорушенням у сфері господарської діяльності: збірник наукових праць за матеріалами Міжнародної науково-практичної конференції, 26 - 27 листопада 2010 року / Національний університет ДПС України, НДІ фінансового права. - К.: Алерта, 2010. - С. 411-416.

14. Стецко Р. В. Значення адміністративного арешту майна та його місце серед заходів забезпечення податкового обов'язку / Р. В. Стецко // Історико-правові та соціально-економічні аспекти розвитку суспільства та держави. Частина 1: збірка матеріалів науково-практичної конференції. - Чернігів: Інститут історії, етнології та правознавства імені О.М. Лазаревського, ЧНПУ, 2011. - С. 40-42.

15. Стецко Р. В. Порядок застосування адміністративного арешту майна за Податковим кодексом України / Р. В. Стецко, О. В. Тильчик // Збірник наукових праць за матеріалами Міжнародної науково-практичної конференції [«Україна. 20 років шляхом незалежності»], (Київ, 23 травня 2011 року). _ Київ: Академія адвокатури, 2011. - С. 34-35.

16. Стецко Р. В. Підстави застосування адміністративного арешту майна за Податковим кодексом України / Р. В. Стецко // Збірник наукових праць за матеріалами Міжнародної науково-практичної конференції [«Гармонізація системи оподаткування в процесі євро інтеграції»], (Ірпінь, березень 2011). - Ірпінь: Національний університет ДПС України, 2011. - С. 72-73.

...