Адміністративно-правові детермінанти забезпечення прав платників податків

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

УДК 342.951:351.713

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Адміністративно-Правові детермінанти забезпечення прав платників податків

Спеціальність 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Литвинов Сергій Валентинович

Київ - 2014

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Міжрегіональній Академії управління персоналом.

Науковий керівник доктор юридичних наук, професор,

Заслужений юрист України

ПОДОЛЯКА Анатолій Миколайович,

Міжрегіональна Академія управління персоналом, ректор.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

БІЛОУС Віктор Тарасович,

Національний університет державної податкової служби України,

професор кафедри державного права;

кандидат юридичних наук, доцент

ДОЦЕНКО Олександр Сергійович,

Національна академія внутрішніх справ,

професор кафедри управління та роботи з персоналом.

Захист відбудеться «27» листопада 2014 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.142.02 Міжрегіональної Академії управління персоналом (03039, м. Київ-39, вул. Фрометівська, 2).

З дисертацією можна ознайомитися у Міжнародному бібліотечно-інформаційному центрі ім. Ярослава Мудрого Міжрегіональної Академії управління персоналом (03039, м. Київ, вул. Фрометівська, 2).

Автореферат розісланий «23» жовтня 2014 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Н.П. Христинченко

АНОТАЦІЯ

Литвинов С.В. Адміністративно-правові детермінанти забезпечення прав платників податків. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Міжрегіональна Академія управління персоналом. - Київ, 2014.

Дисертація містить комплексний аналіз адміністративно-правових детермінант захисту прав і законних інтересів платників податків, зокрема, процедура адміністративного оскарження покликана забезпечити максимально швидку і повну реалізацію права платника на оскарження рішень органів Державної фіскальної служби, а її здійснення слід розглядати як один із напрямів розвитку юридичних гарантій захисту прав платників податків, а також забезпечення захисту своїх прав у формі податкового спору чи податкової скарги.

У роботі окрему увагу приділено класифікації прав та обов'язків платників податків, а саме, права платників податків доцільно розділити на групи, які включають: а) права на отримання інформації про встановлення, введення і сплату податку; б) у сфері виконання обов'язку по сплаті податків; в) у сфері податкового обліку і контролю; г) у сфері притягнення до відповідальності за здійснення податкових правопорушень; ґ) у сфері захисту своїх прав.

Обґрунтовано необхідність використання в ПК України понять «податковий спір» та «податкова скарга». У зв'язку з цим, дослідженням доведено необхідність внесення відповідних змін до змісту ст. 14 ПК України.

Ключові слова: платник податків, правовий статус, податкові правовідносини, податковий спір, податкова скарга, обов'язки платника податків, захист прав.

АННОТАЦИЯ

Литвинов С.В. Административно-правовые детерминанты обеспечения прав налогоплательщиков. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Межрегиональная Академия управления персоналом. - Киев, 2014.

Диссертация содержит комплексный анализ административно-правовых детерминант защиты прав и законных интересов налогоплательщиков, в частности, процедура административного обжалования призвана обеспечить максимально быструю и полную реализацию права плательщика на обжалование решений органов Государственной налоговой службы, а ее осуществление следует рассматривать как одно из направлений развития юридических гарантий защиты прав налогоплательщиков, а также обеспечения защиты своих прав в форме налогового спора или налоговой жалобы.

Установлено, что налогово-правовой статус - это совокупность всех правовых статусов, которыми могут быть наделены субъекты налогового права. Статус налогоплательщика является одним из видов подотраслевого (налогово-правового) статуса физического лица. Содержание правового статуса налогоплательщика не исчерпывается обязанностями и правами. Кроме прав и обязанностей как элементов правового статуса лица, целесообразно к ним дополнительно включить юридическую ответственность и гарантии.

Учитывая значительный объем обязанностей и прав налогоплательщика представляется целесообразным разделить их на группы, то есть классифицировать по определенному признаку. Предлагаем разделять обязанности налогоплательщика на основные (обязанность по уплате налогов и сборов, вести в установленном порядке учет прибыли и расходов, представлять налоговые декларации, устранять выявленные нарушения) и дополнительные (например, учет, представлять налоговым органам необходимую информацию). Права налогоплательщика предлагаем объединить в следующие группы: право на информацию; право на вежливое и почтительное отношение; право на беспристрастное применение закона; право на признание действий добросовестными; право на конфиденциальность и невмешательство; право на справедливое рассмотрение споров; право применять налоговое законодательство наиболее выгодным для налогоплательщика способом.

Анализ научных взглядов относительно общетеоретических категорий исследования юридических детерминант доказал, что явления, которые порождают и воссоздают налоговые правоотношения являются детерминантами или факторами, к которым, как правило, относятся причины и условия. Поскольку организовать эффективную систему обеспечения защиты прав налогоплательщиков невозможно без выяснения того, какие детерминанты и как именно влияют на возникновение и изменения уровня защиты прав налогоплательщиков. Именно поэтому под детерминантами обеспечения прав налогоплательщиков предлагаем понимать: а) явления, которые выполняют функцию основного принципа, предпосылки как возможность для появления и создания современной системы защиты прав налогоплательщиков de jure - условия; б) обязательные факторы, которые при взаимодействии с условиями создают современную систему защиты прав налогоплательщиков de facto как следствие своего существования или возникновения - причины. Конкретизируя данные детерминанты, автор приходит к выводу, что наиболее употребляемыми детерминантами обеспечения защиты прав налогоплательщиков в Украине являются: презумпции правомерности решений налогоплательщика; обжалование; налоговые споры; налоговое принуждение.

Диссертантом обоснована необходимость применения в Налоговом кодексе Украины понятия «налоговый спор» и сформулированы предложения относительно закрепления его в ст. 14 НКУ в такой редакции: «налоговый спор - не разрешенный в административном (досудебном) порядке конфликт налогового органа с налогоплательщиком по поводу объема налоговых прав и обязанностей в заявленный период по видам налогообложения, применения норм налогового права, а также установление фактических обстоятельств, который подлежит решению в порядке, предусмотренном процессуальным законодательством».

Предлагается механизм правового регулирования защиты прав налогоплательщиков определять как систему правовых средств, которые последовательно организованы с целью преодоления препятствий в удовлетворении и обеспечении прав и интересов налогоплательщиков. В данном случае автор определяет механизм правовой регуляции защиты прав налогоплательщиков через сущность его цели, а именно, обеспечение беспрепятственного удовлетворения материальных интересов субъектов налоговых правоотношений.

В процессе исследования автор пришел к выводу, что механизм обеспечения защиты прав налогоплательщиков в индустриально развитых странах мира является единой системой защиты прав налогоплательщиков. Эта система представляет собой единый механизм защиты прав налогоплательщиков, который характеризуется: во-первых, четким определением прав и обязанностей налогоплательщика и налогового органа во время процедуры обжалования. Все права и обязанности налогоплательщика закреплены в системе четких нормативных актов, которые не противоречат друг другу, а лишь дополняют их; во-вторых, установлением четких пределов ответственности и наказания должностных лиц в случае неправомерного решения относительно налогоплательщика, начиная от взыскания из налогового органа значительных судебных расходов, и заканчивая криминальной ответственностью.

Ключевые слова: налогоплательщик, правовой статус, налоговые правоотношения, налоговый спор, налоговая жалоба, обязанности налогоплательщика, защита прав.

ANNOTATION

Litvinov S.V. Administrative and legal determinants of ensuring the rights of taxpayers. - Manuscript.

Dissertation for the scientific degree of the Candidate of Jurisprudence in specialty 12.00.07 - administrative law and process; financial law; information law. - Interregional Academy of Personnel Management. - Kyiv, 2014.

The thesis contains complex analysis of administrative and legal determinants of rights and legitimate interests of taxpayers, namely, administrative appeal procedure is intended to ensure the most rapid and full realization of taxpayers right to appeal decisions of the State Fiscal Service, and its implementation should be seen as one of the areas of development of legal guarantees of protection of taxpayers' rights and ensure protection of their rights in the form of tax dispute or dispute complaint.

In the paper, special attention is paid to the classification of rights and obligations of taxpayers, namely, the rights of taxpayers should be divided into groups, which include: a) the right to receive information on the establishment, administration and payment of tax; b) in the field of implementation of duties to pay taxes; c) in the field of tax accounting and control; d) in the field of calling to account for tax offenses; e) in the field of the protection of their rights.

It is substantiated the necessity of the use in the PC of Ukraine concepts of “tax dispute” and “tax complaint”. In this regard, research has demonstrated the need for appropriate amendments to the content of art. 14 of the PC of Ukraine.

Keywords: taxpayer, legal status, tax legal relationships, tax dispute, tax complaint, duties taxpayer protection rights.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Останні роки становлення українського законодавства в податковій сфері характеризуються прогресивними реформами. Прийняття Податкового кодексу України (далі ПК України) свідчить про лібералізацію та демократизацію податкового законодавства, яке полягає у переході до цивілізованої побудови взаємовідносин держави та підприємництва. Настав той час, коли потрібно переходити від жорсткої системи стягування податків до більш виваженої та пристосованої до нових форм та сфер господарювання в країні. Використання нових засобів та інструментів поповнення бюджету за рахунок податкових надходжень має захищати права платників податків.

Становлення прав платників податків, їх реальність для всіх і кожного, незалежно від ставлення окремих суб'єктів права, їх юридичне забезпечення і захист знаходять закріплення в джерелах права. Адміністративний та судовий спосіб захисту прав платників податків є інститутами, основне призначення яких зводиться до захисту прав, свобод і законних інтересів платників податків. Саме тому важливо на законодавчому рівні закріпити засоби та методи захисту прав платників податків.

Термін «захист права» застосовується в різних аспектах як у законодавстві, так і в науковій літературі. У законодавстві поняття «захист права» найчастіше носить досить абстрактний характер і означає можливість держави, її органів захищати ті чи інші права, не конкретизуючи, чи йде мова про захист порушених прав, про гарантії, форми реалізації тих чи інших порушених прав. До останнього часу одним з основних принципів податкового законодавства, що дозволяє платникам податків почувати себе захищеними від можливих проявів свавілля фіскальними органами, був принцип презумпції правомірності. Незважаючи на те, що розуміння даного принципу неодноразово деформувалося, проте, на сьогодні основними засадами податкового законодавства України передбачено, що «презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу» (ст. 4 ПКУ).

Варто відзначити, що принцип презумпції правомірності, як і інші принципи правової держави, реалізуються лише частково. Але слід зазначити, що концепція забезпечення захисту прав платників податків продовжує розвиватися. Суттєвою проблемою залишається приведення національного законодавства і політичної практики у відповідність з міжнародними стандартами.

Тому побудова дієвої системи забезпечення захисту прав платників податків є надзвичайно актуальною сьогодні для України. Основоположні детермінанти формування сучасної системи забезпечення захисту прав платників податків мають бути єдиними і неподільними у порядку захисту прав платників податків, які характеризуються точним визначенням прав і обов'язків платника податків і фіскального органу. Всі права та обов'язки платника податків повинні бути повністю закріплені в єдиному нормативному акті.

Необхідно відмітити, що проблеми адміністративно-правового регулювання податкових відносин були предметом наукового аналізу. Зокрема, в ході дослідження були вивчені і використані праці В. Б. Авер'янова, В. Г. Афанасьєва, О. О. Бандурки, В. В. Безуглої, В. Т. Білоуса, Л. К. Воронової, Н. В. Воротіна, Д. М. Гвішіані, Г. Г. Забарного, Р. А. Калюжного, А. М. Колодій, М. П. Кучерявенко, Я. В. Литвиненка, Т. О. Мацелика, О. А. Музики-Стефанчук, А. М. Новицького, В. В. Павленка, В. Л. Павленка, Т. О. Проценка, Н. Ю. Пришви, В. Д. Рудашевського, Ю. І. Руснак, Л. А. Савченко, А. О. Селіванова, Ю. А. Тихомирова, П. М. Чистякова, В. К. Шкарупи, Ф. О. Ярошенко та інші.

Крім того, в ході дослідження використовувалися роботи зарубіжних вчених, в яких досліджені правові і організаційні аспекти захисту прав громадян у сфері справляння податків, а саме: Н. М. Артемова, A. B. Бризгаліна, C. B. Берестового, Д. В. Вінницького, Є. Ю. Грачевої, П. М. Годме, A. B. Деміна, М. В. Карасьова, П. Кірххофа, М. В. Кустової, І. І. Кучерова, К. Мерфі, С. Г. Пепеляєва, Є. А. Ровинського, С. Д. Ципкіна, Н. А. Шевельова, В. А. Яговкиної та ін.

Не дивлячись на те, що проблеми забезпечення прав громадян, а також захисту прав платників податків були предметом наукового аналізу, цілісної концепції забезпечення та захисту прав платників податків через цілий ряд обставин як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру так і не було створено. Все це і обумовило актуальність дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до Пріоритетних тематичних напрямів наукових досліджень і науково-технічних розробок на період до 2015 р.; затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.2011 р. № 942, Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011-2015 рр.; затверджених постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 24.09.2010 р., пп. 13.7, 13.27, 14.1, 17.3. Робота має безпосередній зв'язок із загальними положеннями Податкового кодексу України. Дослідження виконано відповідно до загально-інститутської науково-дослідної теми Інституту права ім. князя Володимира Великого МАУП «Адміністративно-правові проблеми управління у сфері господарювання в умовах ринкової економіки України 2012-2017 рр.».

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексне теоретичне дослідження проблем, пов'язаних з належним забезпеченням платників податків способами захисту права, а також чинників, що впливають на результативність їх застосування, вироблення науково-обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення адміністративно-правового механізму забезпечення прав платників податків в Україні.

Відповідно до поставленої мети наукового дослідження були сформульовані наступні задачі:

- визначити основний зміст податкових правовідносин в Україні;

- охарактеризувати сутність і поняття правового статусу платника податків;

- дослідити сутність та види прав і обов'язків платників податків;

- розкрити основні способи і форми захисту прав платників податків та класифікувати їх;

- сформулювати поняття «детермінанти забезпечення захисту прав платників податків» і її основні види;

- сформувати визначення та визначити дефініції податкових правовідносин «податковий спір» та «податкова скарга»;

- дослідити адміністративні процедури оскарження як один із засобів захисту прав платників податків;

- розкрити зміст адміністративно-правового механізму захисту прав платників податків;

- встановити основні концепції захисту прав платників податків які функціонують в зарубіжних країнах, та можливості їх імплементації в Україні.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини у сфері захисту прав платників податків.

Предметом дослідження є адміністративно-правові детермінанти забезпечення прав платників податків.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають загальнонаукові методи дослідження (діалектичний метод пізнання, аналіз, синтез та ін.), а також спеціальні методи дослідження (розділи 1-3), про які слід сказати детальніше.

Основним методом дослідження став формально-юридичний метод (підрозділи 1.2, 1.3, 2.1). Застосування формально-юридичного методу полягало в аналізі норм чинного законодавства, перш за все Податкового кодексу України. Оцінка норм чинного законодавства здійснювалася за допомогою методу порівняно-правового дослідження (підрозділи 1.1, 3.1).

У роботі широко використовувався конкретно-соціологічний метод дослідження (підрозділи 2.2, 2.3): аналіз статистичних даних, відомостей про роботу податкових органів за 2012-2014 роки. Застосування цього методу допомогло виявити прогалини і недоліки в податковому законодавстві, запропонувати заходи по їх усуненню.

Використання методу звернення до інших наук, зокрема, економічних дало можливість виробити підходи до вирішення низки питань, мало висвітлених в науці фінансового права (підрозділи 3.2, 3.3). Наприклад, питання, пов'язані з теорією податкової скарги, з адміністративним і судовим порядком оскарження неправомірних дій уповноважених органів і їх посадових осіб, важко було б розглядати без аналізу праць учених в сфері адміністративного права.

Застосування перерахованих методів дозволило дати комплексну оцінку забезпеченню захисту прав платників податків з урахуванням їх історичного розвитку і порівняно з податковим законодавством розвинених країн; виявити недоліки і прогалини адміністративно-правового регулювання захисту прав платників податків і запропонувати шляхи по їх усуненню.

Нормативною основою роботи є Конституція України, Закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Державної фіскальної служби України, ухвали Уряду України з питань оподаткування та інших центральних органів виконавчої влади. У процесі підготовки дисертації, автор використовував праці вітчизняних і зарубіжних науковців з адміністративного, фінансового, податкового права, державного управління.

Емпіричну основу становлять узагальнення практичної діяльності центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики щодо забезпечення прав платників податків, офіційні звіти та статистичні дані з проблеми дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в формуванні цілісної концепції забезпечення прав платників податків, як системи суб'єктивних податкових зобов'язань і прав платників податків в тому числі права на захист своїх прав у сфері справляння податків.

На основі здійсненого дослідження отримано цілісну наукову роботу, в якій сформульовано низку концептуальних положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем.

Відповідно до такого підходу отримано результати, що містять елементи наукової новизни:

уперше:

– запропоновано та науково обґрунтовано, з урахуванням теорії та практики захисту прав платників податків, визначення поняття «детермінанти забезпечення захисту прав платників податків», яке включає в себе презумпцію правомірності рішень платника податків; оскарження; податкові спори; податковий примус. Найвищий рівень забезпечення захисту прав платників податків досягається лише в системній єдності та тісній інтеграції зазначених детермінант;

– обґрунтовано необхідність застосування в Податковому кодексі України понять «податковий спір» та «податкова скарга». Відповідно до цього, аргументовано закріпити у ст. 14 ПКУ наступні визначення понять: «податковий спір - не вирішений в адміністративному (досудовому) порядку конфлікт контролюючого органу з платником податків з приводу обсягу податкових прав і обов'язків в заявлений період за видами оподаткування, застосування норм податкового права, а також встановлення фактичних обставин, який підлягає вирішенню в порядку, передбаченому процесуальним законодавством»; «податкова скарга - це повідомлення платником податків компетентному органу про порушення своїх суб'єктивних податкових прав і законних інтересів державними органами виконавчої влади (посадовими особами), які наділені повноваженнями в податковій сфері, з проханням (вимогою) відновити порушені права і забезпечити охорону законних інтересів, і, в окремих випадках, покарати винних за здійснення протиправного діяння»;

- запропоновано класифікацію способів захисту прав платників податків, в основі якої було покладено поділ їх на наступні групи: 1) спрямовані на визнання права, зміну правовідношення, припинення правовідношення; 2) спрямовані на припинення дії, яка порушує право та примусове виконання обов'язку; 3) відновлення становища, яке існувало до порушення та відшкодування завданих збитків;

удосконалено:

- діючий адміністративний порядок оскарження дій (бездіяльності) і рішень уповноважених органів і їх посадових осіб, що порушують права і законні інтереси платника податків, а саме, з метою їх усунення є необхідним розробити єдину детальну процедуру розгляду податкових скарг і закріпити цю процедуру в ПК України; встановити у законодавстві України спеціальні підстави відповідальності державних органів і посадових осіб за порушення порядку розгляду податкових скарг;

- розуміння системи суб'єктивних податкових прав і обов'язків, які чітко визначають межі поведінки платника податків, а також поєднують публічні і приватні інтереси в податковій сфері;

- теоретичне положення щодо правового статусу платника податків. Правовий статус платника податків характеризується обов'язками, правами, а також юридичною відповідальністю, і визначається як підгалузевий ролевий статус суб'єктів податкового права, заснованих на конституційному обов'язку по сплаті податків, системі юридичних обов'язків і прав, гарантованих інститутами юридичної відповідальності і правом скарги на податкові-повідомлення рішення та неправомірні дії (бездіяльність) уповноважених органів і їх посадових осіб;

дістали подальшого розвитку:

- розуміння основних засад податкових правовідносин, до яких віднесено наступні: міра належної поведінки і міра дозволеної поведінки;

- визначення змісту адміністративно-правового механізму забезпечення прав платників податків, через призму його взаємопов'язаних елементів, таких як: норми права; правовідносини; принципи прав громадян у сфері справляння податків; стадії їх забезпечення; гарантії здійснення прав у сфері справляння податків громадян; юридичні факти; акти застосування норм права;

- визначення основної концепції захисту прав платників податків в контексті імплементації досвіду використання всієї сукупності способів захисту прав платників податків в зарубіжних країнах, з метою гармонізації вітчизняного законодавства до умов Європейського права.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що сформульовані в ньому висновки і пропозиції можуть бути використані:

- в правотворчій діяльності, спрямованій на вдосконалення законодавства України в сфері податків і зборів;

- у правозастосовній діяльності - для підвищення ефективності забезпечення прав платників податків (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в практичну діяльність Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Київській області від 21.05.2014 р.);

- у навчальному процесі - положення та висновки дисертації використовувалися при підготовці і проведенні занять з курсів «фінансове право, адміністративне право» та «Адміністративна відповідальність», який внесено до планів занять студентів Інституту права ім. Володимира Великого МАУП (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в навчальний процес Інституту права ім. Володимира Великого МАУП від 08.04.2014 р.), а також можуть бути використані при підготовці підручників, навчальних посібників з курсів «Податкове право», «Фінансове право», «Оподаткування фізичних та юридичних осіб», та як допоміжний матеріал для подальших наукових досліджень із зазначеної проблематики.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації, висновки, узагальнення та пропозиції оприлюднені на І Міжнародній науково-практичній конференції «Бізнес-аналітика в управлінні зовнішньоекономічною діяльністю» (м. Київ листопад 2012 р.); на ХХІХ Международной научно-практической конференции «Актуальные научные исследования» (г. Горловка, январь 2013 г.); на XIV Міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Розвиток України в ХХІ столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми» (м. Тернопіль березень 2013 р.); на ХХХІХ Международной научно-практической конференции «Внедрение научных знаний в повседневную жизнь» (г. Горловка, ноябрь 2013 г.).

Публікації. Основні положення та результати дисертації викладені у чотирьох наукових статтях, опублікованих у фахових юридичних виданнях України та одна у збірнику наукових праць, який внесений в міжнародну науково-метричну базу РІНЦ, а також трьох тезах доповідей на міжнародних науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Відповідно до мети, задач і предмета дослідження робота складається зі вступу, трьох розділів, які об'єднують дев'ять підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації складає 202 сторінки, з яких 180 - основний текст. Список використаних джерел складає 204 найменування, які розміщено на 20 сторінках, додатки розміщені на 2 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

право податок платник захист

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, розкривається ступінь її наукової розробки, вказується на зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначається мета і задачі дослідження, його об'єкт, предмет, методологічна основа, відзначається наукова новизна положень, що виносяться на захист, теоретичне та практичне значення одержаних у ході дослідження результатів, наведені відомості про апробацію, публікацію основних положень роботи, її структуру та обсяг.

Розділ 1. «Теоретико-правові основи формування правового статусу платника податків» - містить три підрозділи, присвячені дослідженню правового статусу платника податків, розкрито суть, поняття і види податкових правовідносин, проведений аналіз сутності та видів прав і обов'язків платника податків в Україні.

У підрозділі 1.1. «Загальна характеристика податкових правовідносин в Україні» висвітлюються особливості правового регулювання та чинники формування принципово нової системи податкових відносин, які мають відповідати умовам ринкової економіки та світовому досвіду.

Одним із значущих напрямів розвитку науки фінансового права є дослідження природи процедурного регулювання податкових відносин. Актуальність і значущість цієї проблеми обумовлено необхідністю формування доктринального підґрунтя уніфікації чисельних податкових дій і процедур у напрямі набуття ними прозорості, посилення контролю як гарантії дотримання прав, свобод, законних інтересів платників податків.

Визначено, що однією із особливостей податкових правовідносин є виключне становище держави, коли вона виступає як організатор цих відносин, так і власник податкових надходжень. Уповноважені органи здійснюють від імені та під контролем державної влади дії щодо стягнення податків і зборів владного спрямування. Звідси випливає ще одна особливість податкових правовідносин, яка полягає у тому, що сторони цих правовідносин ніколи не бувають рівними. Тому особливо важливою є чітка регламентація повноважень фіскальних органів.

У податкових правовідносинах, як частині фінансових, органічно поєднується аспект владності і майновий характер. Обґрунтовано, що податкові відносини в Україні є зобов'язуючими для усіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства визначені платниками податків незалежно від їх підпорядкованості та форми власності, а також для контролюючих органів усіх рівнів. Податкові правовідносини - це суспільні відносини, суб'єкт яких наділений податковим законодавством певним обсягом обов'язків та прав і який набуває їх за певних, передбачених законодавством умов.

У підрозділі 1.2. «Правовий статус платників податків у контексті реалізації їх прав та обов'язків» проведений аналіз сутнісних ознак статусу платників податків у контексті реалізації їх прав та обов'язків, на основі яких сформульовано визначення поняття «правовий статус платника податків», і виділені види правового статусу платника податків.

Правовий статус платника податків розвивався упродовж усієї історії паралельно з податковою системою. Відмінною рисою обов'язків і прав, що утворюють статус платника податків є їх конституційна основа - обов'язок сплачувати податок, а також право на справедливе стягування податку. Ця ознака дозволяє відмежувати обов'язки і права платника податків від обов'язків і прав інших податково-правових статусів суб'єктів податкового права.

Досліджено, що зміст правового статусу платника податків не вичерпується обов'язками і правами. На жаль, в загальній теорії права не існує єдиного підходу до питання віднесення тих або інших правових інститутів до елементів правового статусу. Окрім прав і обов'язків як елементів правового статусу особи, доцільно до них додатково включити юридичну відповідальність і гарантії. Пропонується до правового статусу включати такі елементи як правові норми, що встановлюють цей статус, правосуб'єктність, основні права і обов'язки, законні інтереси, громадянство, юридичну відповідальність, правові принципи і правовідносини загального (статутного) типу.

Викладене дозволяє визначити правовий статус платника податків в Україні як підгалузевий ролевий статус суб'єктів податкового права України (організацій і фізичних осіб), заснованих на конституційному обов'язку зі сплати податків, систему юридичних обов'язків і прав, гарантованих інститутами юридичної відповідальності і права скарги на неправомірні дії (бездіяльність) і рішення уповноважених органів і їх посадових осіб.

У підрозділі 1.3. «Поняття, сутність та види прав та обов'язків платників податків» розглянуті найбільш гострі питання регулювання обов'язків і прав у вказаній сфері податкових правовідносин.

Обов'язки і права чітко визначено у межах поведінки платника податків в податковій сфері. Вони виступають і як встановлення меж втручання держави в майнову сферу і сферу приватного життя платника податків. Оскільки кожен з цих елементів служить задоволенню інтересів відповідного суб'єкта, то покладання на особу і обов'язків, і прав служить поєднанню цих інтересів.

Обов'язок зі сплати податку пропонуємо розглядати в двох аспектах: в широкому і вузькому. Обов'язок зі сплати податку в широкому аспекті включає комплекс заходів належної поведінки платника податків по їх виконанню (розділ IV ПК України). Це, наприклад, обов'язки за нарахуванням суми податку, по його сплаті, а у разі невиконання останнього обов'язку, обов'язок зазнати заходів державного примусу. Обов'язок зі сплати податку у вузькому аспекті є міра належної поведінки платника податків, пов'язаної з власне сплатою податку. Таке подвійне розуміння обов'язку по сплаті податку продиктоване не лише його змістом, але і моментом виникнення і припинення. Якщо вказаний обов'язок в широкому аспекті виникає з моменту появи об'єкту оподаткування (ст. 163 ПК України), то обов'язок сплатити податок у вузькому аспекті з'являється з моменту настання обставин, передбачених нормами податкового законодавства по конкретному податку. Припинення обов'язку по сплаті податку в широкому сенсі може бути пов'язано як безпосередньо із сплатою податку, так і з іншими обставинами, передбаченими законодавством.

Враховуючи значний обсяг обов'язків і прав платника податків представляється доцільним розділити їх на групи, тобто класифікувати за певною ознакою. Пропонуємо розділяти обов'язки платника податків на основні і додаткові. До основних обов'язків платника податків, на нашу думку, відносяться: обов'язок по сплаті податків і зборів, вести в установленому порядку облік прибутків і витрат, представляти податкові декларації, усувати виявлені порушення. Прикладом додаткових обов'язків можуть служити обов'язок встати на податковий облік, представляти фіскальним органам необхідну інформацію. Права платника податків пропонуємо об'єднати в наступні групи: право на інформацію; право на ввічливе і шанобливе відношення; право на неупереджене застосування закону; право на визнання дій добросовісними; право на конфіденційність і невтручання; право на справедливий розгляд спорів; право застосовувати податкове законодавство найбільш вигідним для платника податків способом.

Розділ 2. «Правові детермінанти забезпечення захисту прав платників податків в Україні» - складається із трьох підрозділів і присвячений дослідженню детермінант забезпечення захисту прав платників податків і причин їх неефективного застосування. Детермінанти захисту права дають відповідь на питання про те, як, яким способом найефективніше, раціонально і продуктивно можливо відновити порушене право.

У підрозділі 2.1. «Детермінанти захисту прав платників податків в механізмі правового регулювання податкових правовідносин» розкриваються поняття «детермінанти захисту прав платників податків» і «спосіб захисту права», їх місце в правовому регулюванні податкових правовідносин. Відзначається, що для захисту прав платників податків характерні дві форми захисту: судова і адміністративна (квазісудова). Спосіб захисту прав є складовою частиною поняття захисту прав платника податків. З урахуванням цього уточнюється поняття захисту прав платника податків і способу захисту права платника податків. При цьому спосіб захисту права розглядається як найважливіший елемент існуючих форм захисту порушеного права платника податків.

Аналіз наукових поглядів щодо загальнотеоретичних категорій дослідження юридичних детермінант довів, що явища, які породжують та відтворюють податкові правовідносини є детермінантами або факторами, до яких, як правило, відносяться причини та умови, а також корелянти. Водночас чітко відмежовувати причини від умов сьогодні недоцільно, адже дуже часто одні миттєво перетворюються на інші.

Спосіб захисту права і форма захисту не є тотожними поняттями. Основу поняття захисту права платника податків складає спосіб захисту. Ефективність захисту безпосередньо залежить від визначення способів захисту права, форми захисту, підстав застосування кожного конкретного способу захисту права, наслідків застосування, тобто отримання того результату, з метою якого був застосований відповідний спосіб захисту права і, як наслідок, було досягнуто результату, визначеного в нормах права як моделі поведінки суб'єктів податкових правовідносин. Юридичні детермінанти мають бути чітко визначені в нормах права. Це стосується і повноважень органу, який безпосередньо приймає рішення відносно захисту прав платника податків. Виникає необхідність і чіткого визначення заходів відповідальності за порушення посадовими особами і компетентними органами суб'єктивних прав платників податків, які вимушені звертатися до відповідних органів за захистом порушеного права.

У підрозділі 2.2. «Класифікація засобів захисту прав платників податків» пропонується незважаючи на законодавство, що постійно розвивається класифікувати способи захисту прав платників податків, оскільки регулювання податкових відносин повинно бути закріплено на законодавчому рівні.

В роботі автор розглядає способи захисту прав платників податків в двох формах: адміністративній і судовій. У зв'язку з цим розглядалось питання класифікації способів захисту прав платників податків характерної як для судової форми захисту права, так і адміністративної.

Для класифікації судових і адміністративних способів захисту прав платників податків можна використовувати досвід, який накопичений цивільно-процесуальним правом при класифікації позовів за способом захисту права, у зв'язку з цим запропоновано класифікувати позови за способом захисту порушеного права, які є предметом позову. Саме тому, автор пропонує класифікувати позови як за характером тих правовідносин, з яких вони витікають, так і за характером тих вимог, які позивач пред'являє відповідачеві через суд, арбітраж або в іншому процесуальному порядку. Та при цьому він погоджується з сучасними авторами, які класифікують способи захисту прав платників податків за різними ознаками. В основі такої класифікації покладені або особливості розгляду того або іншого податкового спору, або просте перерахування способів захисту порушеного права, які розглядаються з урахуванням цих особливостей, причому кількість способів захисту варіюється залежно від зміни процесуального законодавства і норм матеріального права.

Запропоновано власну класифікацію способів захисту прав платників податків, які поділено на три основні групи: 1) спрямовані на визнання права, зміну правовідношення, припинення правовідношення; 2) спрямовані на припинення дії, яка порушує право та примусове виконання обов'язку; 3) відновлення становища, яке існувало до порушення та відшкодування завданих збитків.

З урахуванням приведеної класифікації слід закріпити конкретний перелік способів захисту права в нормах податкового законодавства України, зокрема, автором пропонуються наступні детермінанти забезпечення захисту прав платників податків в Україні: презумпції правомірності рішень платника податків; оскарження; податкові спори; податковий примус.

У підрозділі 2.3. «Податковий спір як спосіб захисту прав платників податків» досліджено зміст, ознаки та місце податкового спору в системі захисту прав платників податків.

Основою для захисту прав і законних інтересів платників податків є податкові спори. Податкові спори є специфічним різновидом адміністративно-правових спорів. Варто зазначити, що кожен податковий спір носить адміністративно-правовий характер, але не кожен спір, що виникає між фіскальним органом і платником податків (юридичною або фізичною особою), є податковим, а тільки той, який дійсно витікає з податкових правовідносин.

Автор зазначає, що податкові спори мають досить складну структуру. Структура податкового спору є певною юридичною конструкцією, зовнішнім вираженням правової сутності податкового спору.

Податковий спір є системою правомірних дій суб'єктів, їх взаємовідносини пов'язані з відновленням суб'єктивного права, його захистом. На практиці саме структура спору обумовлює елементний склад позову, за допомогою якого, в свою чергу, спір стає предметом розгляду суду. Вважаємо, що доцільним є виокремлення суддів, які розглядають податкові спори, в окрему категорію, підвищення їх кваліфікації в напрямах спеціальних знань у галузі бухгалтерського, податкового обліку, економіки, розгляд питання щодо забезпечення суддів безкоштовними консультаціями фахівців.

Дисертантом обґрунтовано необхідність застосування в Податковому кодексі України поняття «податковий спір» та сформульовано пропозиції щодо закріплення його у ст. 14 ПКУ у такій редакції: «податковий спір - не вирішений в адміністративному (досудовому) порядку конфлікт контролюючого органу з платником податків з приводу обсягу податкових прав і обов'язків в заявлений період за видами оподаткування, застосування норм податкового права, а також встановлення фактичних обставин, який підлягає вирішенню в порядку, передбаченому процесуальним законодавством».

Розділ 3. «Напрями удосконалення адміністративно-правового механізму забезпечення прав платників податків» - складається із трьох підрозділів і присвячений дослідженню напрямів удосконалення механізму забезпечення прав платників податків в Україні та світі.

У підрозділі 3.1. «Адміністративні процедури оскарження як один із засобів захисту прав платників податків» визначено, що оскарження, як елемент правового статусу платника податків, спрямоване на захист не лише його суб'єктивних прав, але і законних інтересів.

У системі суб'єктивних прав платника податків особливе місце займає своєрідне суб'єктивне право, призначенням якого є захист усіх його інших прав і інтересів. Суб'єктивним правом є право платника податків на оскарження рішень контролюючих органів у сфері справляння податків. Необхідність захисту прав зобов'язаних суб'єктів податкових правовідносин зумовлена можливістю здійснення неправомірних дій владними публічними суб'єктами - державою, компетентними органами і їх посадовими особами. Можна стверджувати, що права платників податків порушувалися владними суб'єктами постійно - це історична тенденція.

Як справедливо зазначають вчені, право на оскарження дій та рішень органів Державної фіскальної служби (далі ДФС) є абсолютним, необмеженим і невідчужуваним правом платника податків. Для його реалізації не потрібно отримувати чиюсь згоду чи видавати будь-які державні акти.

Варто погодитись з тим, що ефективність захисту прав платників податків шляхом оскарження рішень органів ДФС залежить як від дій самого платника податків, так і від правозастосовної діяльності фіскальних органів, їх посадових осіб, від прийняття ними відповідних рішень. Процедура адміністративного оскарження покликана забезпечити максимально швидку і повну реалізацію права платника на оскарження рішень органів ДФС, а її здійснення слід розглядати як один із напрямів розвитку юридичних гарантій захисту прав платників податків.

У підрозділі 3.2. «Завдання і структура адміністративно-правового механізму забезпечення прав платників податків» відзначається, що адміністративно-правовий механізм захисту прав платників податків має складну конструкцію, визначальними елементами якого є норми адміністративного права, адміністративні правовідносини і акти реалізації норм права платниками податків.

З метою ефективного адміністративного захисту прав платників податків вимагають вдосконалення адміністративні процедури, що забезпечують можливість самостійного виконання платником податків обов'язку по сплаті податку у разі неотримання ним від фіскальних органів документів (податкових повідомлень), на підставі яких з'являється така сплата.

Механізм правового регулювання захисту прав платників податків визначається як система правових засобів, які послідовно організовані з метою подолання перешкод у задоволенні та забезпеченні прав та інтересів платників податків. В даному випадку автор визначає механізм правового регулювання захисту прав платників податків через сутність його мети, а саме, забезпечення безперешкодного задоволення матеріальних інтересів суб'єктів податкових правовідносин. Механізм адміністративно-правового забезпечення захисту прав платників податків - це сукупність засобів, гарантій та відповідальності, за допомогою яких здійснюється державна політика у сфері захисту прав платників податків.

Зазначимо, що адміністративна складова у забезпеченні захисту прав платників податків у взаємовідносинах з фіскальними органами має вкрай важливе значення. Сьогодні ще не сформовані усі необхідні механізми захисту прав платників податків. Автор зазначає, що захист прав платників податків здійснюється в результаті реалізації адміністративних, податкових, а також в цілому фінансових правовідносин.

У підрозділі 3.3. «Механізм забезпечення прав платників податків в зарубіжних країнах і можливості імплементації зарубіжного досвіду в Україні» відзначається, що в індустріально розвинених країнах, історія правових відносин в яких вимірюється століттями, гарантії захисту прав і законних інтересів платників податків відображається в чіткій системі органів влади, яка забезпечує ефективний захист прав платників податків, який ґрунтується на встановлені чітких меж компетенції фіскальних органів, встановлені гарантій їх незалежності і самостійності при прийняті рішень, встановлені прав і обов'язків платників податків, а також прозорих принципів оподаткування. Все це і складає стійкий механізм забезпечення захисту прав платників податків, який варто імплементувати в українські реалії.

Автор відзначає, що у більшості країн існують особливості захисту прав платників податків. Так, в Австралії, Новій Зеландії, Італії, Туреччині перед зверненням до суду платник податків повинен повністю виконати податкове зобов'язання, проте він має право на повернення сплаченої суми з відсотками у разі винесення судом рішення на користь платника податків. У Франції і Португалії виконання вимоги про сплату податків на період його оскарження припиняється лише за умови надання достатніх гарантій з боку платників податків.

Дослідження способів захисту прав платників податків, показало, що на відміну від України, де існують фактично два способи захисту прав платника податків, в Швейцарії діє єдина система захисту прав яка характеризується по-перше, точним визначенням прав і обов'язків платника податків і податкового органу під час процедури оскарження; по-друге, встановленням заходів відповідальності чиновників у разі неправомірного рішення відносно платника податків. Швейцарська система захисту прав забезпечує платникові податків, у разі наявності реальних і доведених фактів порушення прав, захист і відміну незаконного рішення податкового органу.

Імплементація в податкову систему України міжнародного досвіду повинна сприяти як найшвидшому переходу до нової сталої та дієвої системи оподаткування, яка ґрунтуватиметься на всебічному поєднанні найкращих передових методів та запозичених позитивних елементів з досвіду податкових систем зарубіжних країн, особливо в сфері захисту прав платників податків, що має призвести до посилення соціальної складової системи оподаткування.

ВИСНОВКИ

Дисертаційне дослідження визначається сучасною постановкою питання, виявленням і дослідженням нових ідей та тенденцій стосовно адміністративно-правових детермінант забезпечення прав платників податків в Україні. У роботі враховані положення національного законодавства, піддано всебічному аналізу теоретичний та практичний матеріал, що стосується тематики дослідження. Це сприяло обґрунтуванню та вирішенню кола задач, які мають важливе наукове і прикладне значення. У результаті автором сформульовано низку висновків, пропозицій та рекомендацій, що полягають у наступному:

1. Податкові правовідносини є одним із видів фінансових правовідносин, оскільки норми податкового права є різновидом фінансово-правових норм, а податкове право - підгалуззю фінансового права. Змістом податкових правовідносин є міра належної поведінки і міра дозволеної поведінки. Міра належної поведінки належить платникам податків і виражається в їх обов'язку внести до бюджету податок у визначеному розмірі й у встановлений термін, а міра дозволеної поведінки - у державних органів, яка виражається у праві вимагати сплати податку у повному обсязі й у встановлений термін, а також здійснювати контроль за правильністю обчислення і сплати податку. Податкові правовідносини - це владно-майнові суспільні відносини у сфері справляння податків, які побудовані на довірі, взаємоповазі та співпраці між усіма учасниками відносин на основі закону, де держава та платники податків виступають як носії юридичних прав і обов'язків, що пов'язані зі сплатою податків і зборів до бюджетів та фондів.

2. Правовий статус платника податків визначається обов'язками, правами, а також юридичною відповідальністю. Ці елементи є базовими ознаками даного поняття. Правові обов'язки встановлюються державою в нормах права і містять в собі вказівку тій або іншій особі (зобов'язаному суб'єктові) на необхідність певної поведінки. Держава і її органи, будучи в податкових правовідносинах уповноваженими суб'єктами, мають можливість вимагати, у тому числі використовуючи апарат державного примусу, від зобов'язаного суб'єкта виконання покладеного на нього обов'язку. Таким чином, правовий (юридичний) обов'язок по сплаті податків є прописаний нормами права і забезпечений заходами державного примусу.

Викладене дозволяє визначити поняття правового статусу платника податків в Україні як підгалузевий ролевий статус суб'єктів податкового права України (організацій і фізичних осіб), заснованих на конституційному обов'язку по сплаті податків, систему юридичних обов'язків і прав, гарантованих інститутами юридичної відповідальності і права скарги на неправомірні дії (бездіяльність) уповноважених органів і їх посадових осіб.

3. Суб'єктивні податкові обов'язки і права чітко визначають межі поведінки платника податків, а також поєднують публічні і приватні інтереси в податковій сфері. Обов'язки і права платника податків також можна розділити залежно від груп податкових відносин: 1) у сфері стягування податку; 2) у сфері податкового контролю; 3) у сфері притягнення до відповідальності за порушення податкового законодавства; 4) у сфері оскарження дій і рішень уповноважених органів і їх посадових осіб, що порушують права і законні інтереси платника податків. Застосування цієї класифікації сприяє глибшому дослідженню особливостей регулювання статусу платника податків в Україні.

4. Платники податків можуть захищати свої права і законні інтереси, як в судовому, так і адміністративному (досудовому) порядку. Способи захисту прав платників податків постійно розвиваються. Ефективність способів захисту прав суб'єктів податкових відносин (як держави так і платників податків, а також інших учасників) залежить, по-перше, від якості законодавчих актів, які складаються із правових норм; по-друге, від конструкцій податково-правових норм в законі.

...