Адміністративно-правові засади здійснення інформаційної політики органами державної влади

Размещено на http: //www. allbest. ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІЗНЕСУ І ПРАВА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Адміністративно-правові засади здійснення інформаційної політики органами державної влади

Топіха Світлана Миколаївна

Херсон 2014

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник:

доктор юридичних наук, доцент Угровецький Олег Петрович,

Приватний вищий навчальний заклад Міжнародний університет бізнесу і права, завідувач кафедри адміністративного, кримінального права та процесу.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, старший науковий співробітник Шопіна Ірина Миколаївна,

Державний науково-дослідний інститут МВС України, начальник 2-го науково-дослідного відділу науково-дослідної лабораторії проблем правового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ;

кандидат юридичних наук, доцент Юнін Олександр Сергійович, Харківський національний університет внутрішніх справ, докторант докторантури та ад'юнктури.

Захист відбудеться 25 жовтня 2014 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 67.135.03 у Міжнародному університеті бізнесу і права за адресою: 73039, м. Херсон, вул. 49-ї Гвардійської дивізії, З 7-А.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Міжнародного університету бізнесу і права за адресою: 73039, м. Херсон, вул. 49-ї Гвардійської дивізії, 37-А.

Автореферат розісланий 22 вересня 2014 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.В. Маліков

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

адміністративний правовий персональний дані

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку нашої держави все частіше виникають проблеми технологічної й правової взаємодії суб'єктів сучасного суспільства як суспільства інформаційного. Стратегія розвитку інформаційного суспільства в Україні підкреслює особливу значимість адміністративно-правового регулювання в створенні потрібних темпів й якості його розвитку й функціонування.

Обов'язковими умовами формування правової держави, а також створення демократичної й ефективної системи управління справами країни, підвищення рівня освіти, культури є інформаційний потенціал суспільства, що відповідає найвищим вимогам науково-технічного прогресу. Рівень правової захищеності людини перебуває в прямій залежності від формування і реалізації інформаційної політики держави, що забезпечує прямі й зворотні зв'язки між державою й громадянським суспільством.

Важливими умовами формування громадянського суспільства є розширення участі громадян у управлінні державою, посилення контролю за діяльністю всіх галузей влади, включення громадян у процес прийняття важливих державних рішень. Визначальною умовою суспільної контрольної діяльності виступає відкритість органів влади, оскільки інформація про їх діяльності служить предметом аналізу й оцінки громадськості.

Одержання офіційної інформації являє собою спосіб збільшення прозорості діяльності органів влади й тому на державі лежить обов'язок -забезпечити систематичний доступ громадян до всіх документів, які за законом є суспільним надбанням.

Необхідно забезпечити соціальним й економічним суб'єктам адекватну оцінку обстановки й своєчасне прийняття рішень на основі інформації, наданої органами державної влади й місцевого самоврядування. Здійснення повноцінної соціальної взаємодії між людиною, інститутами громадянського суспільства й державою можливо тільки на основі інформаційної відкритості органів влади.

Адміністративно-правове регулювання процесів формування і реалізації інформаційної політики органами державної влади є одним з основних факторів підвищення ефективності діяльності держави на всіх рівнях: державному, регіонів України й муніципальному. Крім того, необхідність розвитку нормативного забезпечення інформаційних відносин у суспільстві й удосконалювання адміністративно правового регулювання використання інформаційних технологій забезпечує підвищення ефективності управління.

Великий внесок у розробку проблем адміністративно-правового регулювання процесів формування і реалізації державної інформаційної політики внесли дослідники різних сфер знань, у тому числі: І.В.Арістова, А.А. Баранов, Є.О. Бережний, К.І.Бєляков, В.Д. Гавловський. В.О. Горобцов, М.В. Гуцалюк, М.С. Демкова, В.В. Жигалюк, І.М. Ібрагімова, Р.А. Калюжний, О.М. Клтоєв, А.М. Куліш, А.С.Ластовецький, О.В. Литвиненко, А.І. Марущак, А.В. Пазюк, В.М. Паламарчук, О.В. Сахаренко, О.П. Угровецький, В.С. Цимбалюк, В.О. Шамрай, М.Я. Швець, І.М. Шопіна, С.О. Янішевський, Ю.В. Яцишин та ін.

Втім, адміністративно-правове регулювання процесів формування і реалізації державної інформаційної політики комплексно не досліджувалося ні в адміністративному, ні в інформаційному праві, особливо з урахуванням кардинальних змін, що відбувалися в українському суспільстві протягом останніх років.

Оскільки правова наука оцінює складні суспільні відносини й наступне їх можливе регулювання, дослідження правовідносин у сфері адміністративно-правового регулювання реалізації інформаційної політики має бути спрямовано на виявлення таких особливостей суспільних відносин, які можна піддати адміністративно-правовому впливу; визначити його своєрідність, правовий режим об'єктів, захист прав суб'єктів названих відносин.

Зв'язок робот з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом науково-дослідних робіт Міжнародного університету бізнесу і права на 2010-2014 рр. за темою «Стратегічні напрямки та пріоритети розвитку ринків в умовах інтеграції та глобалізації» (номер державної реєстрації 010911002937). Особистий внесок дисертанта полягає у формуванні пропозицій і рекомендацій по удосконалюванню правової бази та формування системи адміністративно-правового регулювання процесів формування і реалізації державної інформаційної політики.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обгрунтування теоретико-методичних засад вдосконалення нормативно-правової бази та формування системи адміністративно-правового регулювання здійснення інформаційної політики органами державної влади.

Досягнення вказаної мети передбачає розв'язання таких задач:

дослідити теоретичні аспекти теми та сформулювати визначення поняття «адміністративно-правове регулювання здійснення інформаційної політики»;

сформувати концепцію адміністративно-правового регулювання формування і реалізації інформаційної політики органами державної влади;

- обґрунтувати визначення адміністративно-правового режиму інформаційного забезпечення;

удосконалити нормативно-правові засади правового регулювання діяльності суб'єктів права відносно використання державного інформаційного ресурсу;

розробити класифікацію форм і методів державного управління в процесі реалізації інформаційної політики на правові й неправові;

- удосконалити класифікацію адміністративно-правових режимів інформаційних ресурсів за доступністю;

розвинути нормативно-правові засади захисту персональних даних;

обґрунтувати пропозиції із забезпечення адміністративно-правового регулювання системи взаємодії органів влади й недержавних інформаційних служб із приводу використання державних інформаційних ресурсів.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають при формуванні й реалізації державної інформаційної політики.

Предметом дослідження є адміністративно-правові засади здійснення інформаційної політики органами державної влади.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження склав комплекс загальнонаукових і спеціальних юридичних методів пізнання. У ході дослідження застосовувалися такі загальнонаукові методи, як діалектичний, системно-структурний, формально-логічний. Діалектичний метод дозволив розглянути відносини в сфері адміністративно-правового регулювання здійснення інформаційної політики органами державної влади з погляду оцінки переваг і недоліків різних підходів до вирішення цього питання, демонстрації змін у моделі адміністративно-правового регулювання досліджуваних відносин залежно від впливу на них сукупності внутрішніх і зовнішніх факторів. Формально-логічний метод надав можливість охарактеризувати концепцію адміністративно-правового регулювання здійснення інформаційної політики з позиції його конкретного нормативного змісту. Використання системно-структурного методу забезпечило вивчення адміністративно-правового регулювання здійснення інформаційної політики у державному управлінні як системи, виявило основні його елементи, продемонструвало об'єктивно існуючий взаємозв'язок між ними. Формально-правовий і порівняльно-правовий методи дали можливість проаналізувати чинне законодавство на предмет його відповідності сучасним вимогам здійснення інформаційної політики, виявити ряд недоліків адміністративно-правового регулювання й сформулювати пропозиції по їх усуненню. За допомогою порівняно-історичного методу вдалося показати еволюцію підходів до адміністративно-правового регулювання здійснення інформаційної політики на різних етапах розвитку юридичної науки.

Теоретичну основу дисертаційного дослідження склали роботи вчених з проблем правового регулювання здійснення інформаційної політики, практичні роботи вчених, що досліджували інформаційне право,

досвід закордонних країн у побудові ефективної системи інформаційного суспільства.

Нормативною базою дослідження є Конституція України, закони України, зокрема Господарський кодекс (ГК) України, Цивільний кодекс (ЦК) України, Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП), Закон України «Про інформацію», інші нормативно-правові акти з питань адміністративного, інформаційного та іншого матеріального та процесуального законодавства, міжнародні договори.

Емпіричну основу дослідження склали матеріали міністерств та інших органів виконавчої влади з питань інформації та одержані дисертантом дані з моніторингу правових актів, дані про судову практику, іншу адміністративно-правову практику.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у обгрунтуванні теоретико-методологічних засад вдосконалення адміністративно-правового регулювання відносин у процесі формування та реалізації інформаційної політики органами державної влади, виробленні і обгрунтуванні пропозицій і рекомендацій по удосконалюванню норм адміністративного і інформаційного законодавства і практики його застосування.

Внаслідок проведеного дослідження отримано й виносяться на захист нижченаведені положення й висновки, що мають наукову новизну:

вперше:

сформована загальна концепція адміністративно-правового регулювання формування і реалізації інформаційної політики органами державної влади на основі виділення інформаційної політики у самостійний об'єкт правовідносин, визначення сутнісної характеристики інформаційної функції держави і її основних властивостей й ознак;

- обгрунтовано визначення адміністративно-правового режиму інформаційного забезпечення як системи прав, обов'язків й адміністративної відповідальності, пов'язаної з його створенням, використанням й актуалізацією (супроводом), що обумовлює підвищення ефективності прийнятих рішень за умови забезпечення достовірності й повноти інформації, її своєчасного доведення до всіх зацікавлених осіб, а також за умови організації погодженості управлінських рішень територіально відокремленими учасниками переговорів у режимі реального часу; доступу широкого кола користувачів (громадян, юридичних осіб, громадських організацій й об'єднань) до джерел колективних інформаційних ресурсів у сфері їх професійної діяльності, освіти, науки, культури, права й т.д.

удосконалено:

- нормативно-правові засади правового регулювання діяльності суб'єктів права відносно використання державного інформаційного ресурсу. Зокрема запропоновано: включення визначення поняття

«інформаційний ресурс» у законодавчі акти (зокрема у Закон України «Про інформацію»), що не тільки забезпечить можливість вільного використання діючих нормативних актів, які так чи інакше використовують названу категорію, але й дозволить вирішити ряд завдань у сфері державного управління інформаційною сферою взагалі й інформаційним ресурсом зокрема; законодавче закріплення права на безкоштовне одержання державного інформаційного ресурсу в електронному вигляді; внесення змін у Кодекс України про адміністративні правопорушення щодо адміністративної відповідальності за недозволене копіювання документів, невірне зберігання оригіналів у державних і муніципальних архівах і бібліотеках;

класифікацію форм і методів державного управління в процесі реалізації інформаційної політики на правові й неправові. До правових форм пропонується віднести ліцензування, звернення, складання переліків обов'язково надаваної інформації й реєстрів інформаційного ресурсу, заборону на поширення певної інформації, до неправових - фінансово-економічне забезпечення й технологічне забезпечення державного управління. До правових методів пропонується віднести: адміністративний примус в інформаційній сфері, застосовуваний при встановленні й притягненні до адміністративної відповідальності; адміністративний нагляд за здійсненням послуг в інформаційній сфері; до неправових - методичне забезпечення управління державним інформаційним ресурсом; облік і реєстрацію державного інформаційного ресурсу й установлення методик і критеріїв оцінки його вартості; економічне стимулювання формування й використання державного інформаційного ресурсу; уніфікацію використовуваних інформаційних технологій для координації управління державним інформаційним ресурсом;

класифікація адміністративно-правових режимів інформаційних ресурсів, які запропоновано розділити за критерієм доступності: режим вільного доступу (або загальний режим), що включає в себе: режим інформаційних ресурсів, віднесених до суспільного надбання; режим масової інформації; режим виключних прав на об'єкти інформаційних ресурсів, режим «єдиного вікна» й т.д.; режим обмеженого доступу (або спеціальний режим), що включає в себе адміністративно-правові режими відомостей, що підлягають охороні в режимі державної таємниці, і конфіденційної інформації;

дістали подальший розвиток:

- понятійно-категоріальний апарат правової науки, а саме: дано визначення поняття «адміністративно-правове регулювання здійснення інформаційної політики», що являє собою систему способів і факторів, що забезпечують необхідні умови для формування й задоволення інформаційних потреб користувачів (споживачів) інформації, включаючи

забезпечення інформаційних потреб вищих органів державної влади, а також інформаційний контроль, що виражається в якості, методах і формах забезпечення інформаційної політики держави;

нормативно-правові засади захисту персональних даних, а саме розроблено пропозиції з усунення правової прогалини: визначення підстав адміністративної відповідальності роботодавців при порушенні ними адміністративно-правового режиму таємниці приватного життя працівників. Зокрема запропоновано до Закону України «Про захист персональних даних» ввести норму, що зобов'язує працедавців брати письмову згоду працівників на контроль за телефонними переговорами, електронними повідомленнями й іншими подібними діями, здійснюваними працівниками на робочому місці в робочий час із використанням технічних засобів роботодавця;

пропозиції із забезпечення адміністративно-правового регулювання системи взаємодії органів влади й недержавних інформаційних служб з приводу використання державних інформаційних ресурсів й умов поширення інформаційних продуктів і послуг.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості, їх застосування: у науково-дослідницькій сфері - матеріали дослідження можуть стати підґрунтям для подальшого розроблення питання адміністративно-правового регулювання процесів здійснення державної інформаційної політики; у правотворчій сфері - сформульовані в роботі пропозиції можуть бути використані при вдосконалюванні законодавства України в інформаційній сфері; у навчальному процесі - положення і висновки дисертаційного дослідження можуть використовуватися під час підготовки навчальних посібників для студентів і викладання лекцій з навчальних курсів «Адміністративне право України», «Інформаційне право України». Результати дослідження також можуть знайти своє застосування в практичній юридичній роботі, у тому числі в правозастосовній діяльності органів держави.

Апробація результатів дисертації. Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки й пропозиції дисертаційної роботи оприлюднювалися на наукових і науково-практичних конференціях: «Юридична наука та правоохоронна діяльність» (м. Дніпропетровськ, 2011 р.) та «Актуальні проблеми діяльності органів внутрішніх справ» (м. Кіровоград, 2008 р).

Публікації. Основні висновки та положення дисертаційного дослідження викладені у 6 статтях, що опубліковані у наукових фахових періодичних виданнях з юридичних наук, затверджених МОН України, і 2 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, поділених на дванадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг роботи становить 181 сторінку.

Список використаних джерел складається з 147 найменувань і займає 14 сторінок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обгрунтовано актуальність теми дисертації, визначено її зв'язок з науковими планами та програмами, розкрито мету і задачі, об'єкт і предмет, методи дослідження, окреслено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено відомості щодо апробації результатів дослідження та публікації.

Розділ 1 «Теоретичні засади адміністративно-правового регулювання процесів формування та реалізації державної інформаційної політики» складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Інформаційна функція органів державної влади» з'ясовано сутність поняття «інформаційно-правова політика» у зв'язку з чим обґрунтовано її подвійне значення, яке полягає у тому, що з одного боку - це особлива форма вираження державної інформаційної політики, діяльність органів влади, спрямована на створення механізму ефективного правового регулювання процесу інформатизації, а також засіб закріплення й здійснення політичного курсу країни в справі становлення інформаційного суспільства. З іншого - інформаційно-правова політика -один з видів правової політики як родового інтеграційного поняття й тому її суть тісно пов'язана з визначенням правової політики взагалі.

Запропоновано розрізняти інформаційно-правову політику й державну інформаційну політику. Визначено поняття «функція» та обґрунтовано, що функції держави - це наповнені особливим змістом основні напрямки її діяльності, які виражають і конкретизують її сутність і соціальне призначення в суспільному житті. Розкрито перелік основних функцій держави.

З метою визначення поняття «інформаційна функція органів державної влади» проаналізовано такі поняття, як «інформаційне забезпечення», «інформатизація», «інформаційна функція», «влада», «органи державної влади», «функції держави», «функції виконавчої влади», «функції органів влади». Обґрунтовано необхідність розробки Концепції інформаційно-правової політики та запропоновано її структуру.

У підрозділі 1.2. «Розвиток адміністративно-правового регулювання процесів формування та реалізації інформаційної політики держави» акцентовано увагу, що процес інформатизації організує соціально-економічні й науково-технічні оптимальні умови, при яких найбільше повно задовольняються інформаційні потреби різних суб'єктів права, а також реалізуються їхні права на основі створення й використання інформаційних технологій і ресурсів.

Проаналізовано історію правового регулювання процесу інформатизації в України, яка бере свій початок з 60-х рр. XX ст. Окремо зосереджено увагу сучасному етапі розвитку правового регулювання процесу інформатизації, що відзначений появою й реалізацією державних цільових програм, які, у свою чергу, сприяли не тільки конкретизації заходів, позначених у раніше прийнятих концептуальних документах, але й створили основу для формування нових доктринальних положень у сфері інформатизації. Доведено, що на сучасному етапі розвитку державного й муніципального управління розробка автоматизованих інформаційних систем і впровадження інформаційних технологій як і раніше є одним із пріоритетних напрямків.

Доведено, що процеси інформатизації активно йдуть на всіх рівнях, заходи, що забезпечують розвиток інформаційно-комунікаційних технологій, здійснюються або заплановані до реалізації різними державними, регіональними й відомчими програмами. Проаналізовано зміст зазначених програм.

Запропоновано визначення поняття «адміністративно-правове регулювання процесу інформатизації».

У підрозділі 1.3. «Загальна характеристика системи адміністративно-правого регулювання процесів формування та реалізації державної інформаційної політики», з'ясовано зміст поняття «державна інформаційна політика», «державне управління інформаційною сферою» та «правова інформація».

Доведено, що адміністративно-правове регулювання інформаційних відносин у соціальній сфері, насамперед, повинне бути пов'язане з інформаційним забезпеченням створення належних умов життя людини, включаючи її безпеку. У зв'язку з чим розглянуто питання інформаційного забезпечення реалізації концепції «сталого розвитку» України, тобто як збалансованого розвитку людини й природи.

З'ясовано, що адміністративно-правове регулювання, насамперед, повинне бути спрямоване на діюче інформаційне забезпечення функціонування основних інститутів влади, адже ефективність державного управління в цілому досягається врегулюванням процедур інформаційного забезпечення й інформаційної взаємодії органів всіх галузей державної влади по горизонталі, усередині галузей - по вертикалі, включаючи органи місцевого самоврядування..

Зроблено висновок про те, що інформаційне забезпечення державного управління являє собою системне, багатоаспектне, комплексне адміністративно-правове явище. Доведено, що адміністративно-правове регулювання використання інформаційних технологій у діяльності вищих державних органів влади й управління явно недостатньо, особливо в напрямку генерації стратегічних цілей (доктрин), а також вибору обгрунтованого курсу країни, аналізу й

розробки сценаріїв розвитку суспільства й миру, які сприяли б попередженню кризових ситуацій. Запропоновано власне вирішення зазначеної проблеми шляхом внесення відповідних змін до законодавства та розробки стратегії інформаційного забезпечення зовнішньополітичної діяльності України.

У підрозділі 1.4. «Адміністративно-правовий режим реалізації інформаційної політики» визначено, що інформаційне забезпечення державного управління - це системна сукупність методів, засобів і концепцій, призначених для забезпечення інформацією користувачів (споживачів) інформації.

З метою визначення поняття «адміністративно-правовий режим», охарактеризовано наукові підходи до характеристики поняття «правовий режим», зміст, специфіка й особливості якого визначаються залежно від характеристик правового явища, стосовно до якого встановлений правовий режим. Доведено, що адміністративно-правовий режим інформаційного забезпечення - це система прав, обов'язків й адміністративної відповідальності, пов'язана з його створенням, використанням й актуалізацією (супроводженням). Окреслено недоліки адміністративно-правового режиму інформаційного забезпечення та запропоновано шляхи їх усунення.

З'ясовано критерії ефективності інформаційного забезпечення державного управління на зовнішньому й внутрішньому рівнях.

Розділ 2. «Об'єкти та суб'єкти адміністративно-правового регулювання процесів формування та реалізації інформаційної політики органами державної влади» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Інформаційна політика як предмет адміністративно-правового регулювання» з'ясовано зміст поняття «установча управлінська процедура», наголошено, що інформаційний простір - це складний динамічний об'єкт, що непередбачено реагує на керуючий вплив, тому що в ньому можуть бути присутні приховані для суб'єкта державного управління об'єкти й зв'язки, які вкрай складно, а часом і неможливо виявити й урахувати при плануванні й реалізації керуючих впливів. Тому об'єктом державного управління можуть бути тільки інформаційні технології, інформаційні мережі й системи, інформаційний ресурс.

Зроблено висновок, що адміністративно-правове регулювання використання інформаційних технологій, по-перше, забезпечує надання державних послуг не тільки інформаційної спрямованості, але й інших державних соціальних послуг у сфері освіти, охорони здоров'я, культури й т.д.; по-друге, дозволяє здійснювати внутріорганізаційне управління на більше сучасній основі: підвищити швидкість доведення рішень до виконавців, проконтролювати хід і результат виконання рішень, вжити необхідних заходів.

Виокремлено та охарактеризовано три основні складові інформаційної політики, які є безпосереднім предметом адміністративно-правового регулювання: безпосередньо інформація, інформаційні технології та інформаційний ресурс.

У підрозділі 2.2. «Адміністративно-правові режими інформаційних ресурсів» наголошено, що під правовим режимом в адміністративному праві розуміється особливий порядок правового регулювання, що встановлений державою, містить у собі певні юридичні й організаційні засоби, використовувані для закріплення соціально-правового стану об'єктів впливу й забезпечення їх стійкого функціонування.

У підрозділі докладно розглянуто адміністративно-правові режими інформаційних ресурсів, серед яких особливої уваги приділено таким, як: пільгові й обмежувальний правові режими, режим обмеженого доступу, адміністративно-правовий режим інформації (інформаційних ресурсів), адміністративно-правовий режим службової таємниці, адміністративно-правовий режим професійної таємниці, адміністративно-правовий режим таємниці приватного життя, адміністративно-правовий режим комерційної таємниці.

Окрему увагу приділено характеристиці адміністративно-правового режиму конфіденційної інформації у зв'язку з чим наголошено, що захист прав України на інформацію, що перебуває в адміністративно-правовому режимі державної таємниці, забезпечується як в адміністративному порядку, так й у судовому, при цьому судове засідання повинне бути закритим. Розкрито недоліки адміністративно-правових режимів інформаційних ресурсів та запропоновано можливі способи їх усунення.

У підрозділі 2.3. «Особливості адміністративно-правового статусу суб'єктів державного управління в процесі формування і реалізації інформаційної політики, форми і методи їх діяльності» надано визначення поняття «державні органи», під якими запропоновано розуміти органи державної влади й управління України, органи державної влади й управління регіонів України й інші державні органи, утворені відповідно до Конституції України й іншого законодавства України.

Окреслено обсяг компетенції кожного державного органа виконавчої влади або органа виконавчої влади регіону України по здійсненню розпорядження, володіння або користування державним інформаційним ресурсом та охарактеризовано напрямки їх взаємодії. Встановлено, що основну роль у системі адміністративно-правового регулювання в сфері застосування інформаційних технологій сьогодні, належить Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації.

Доведено, що адміністративно-правове регулювання використання інформації необхідно створювати по двох напрямках: по-перше, відповідно до її адміністративно-правового режиму доступу; по-друге, на підставі правил відкритості, вільного доступу до неї.

З метою розмежування понять форм і методів державного управління в умовах використання інформаційних технологій охарактеризовано такі поняття, як «форми державного управління» та «методи державного управління»

Серед форм державного управління в процесі формування і реалізації інформаційної політики виокремлено такі як: ліцензування, звернення, забезпечення доступу до публічної інформації, запит. Окрему увагу приділено аналізу неправових форм державного управління у зазначеній царині.

Методи державного управління в умовах використання інформаційних технологій, визначено, як характер волевиявлення суб'єктів державного управління в інформаційній сфері у відношенні до інших учасників даних правовідносин. Серед методів діяльності суб'єктів державного управління в умовах використання інформаційних технологій виділено наступні: методичне забезпечення управління державним інформаційним ресурсом; облік і реєстрацію державного інформаційного ресурсу й установлення методик і критеріїв оцінки його вартості; економічне стимулювання формування й використання державного інформаційного ресурсу; уніфікацію використовуваних інформаційних технологій для координації управління державним інформаційним ресурсом; адміністративний нагляд за станом і функціонуванням державного інформаційного ресурсу України.

Розділ 3. «Напрями удосконалення адміністративно-правового регулювання здійснення інформаційної політики органами державної влади» складається з п'яти підрозділів.

У пїдроздШ 3.1. «Реалізації інформаційної функції органів державної влади у формі системи «електронна держава»», проаналізовано такі поняття, як «електронна держава», «електронний уряд», «електронне державне управління», тощо. На підставі чого запропоновано визначення поняття електронна держава - це спосіб організації державної влади, що ґрунтується на інтернет-технологіях й інформаційній інфраструктурі й призначений для надання інформації й інформаційних послуг державними й муніципальними органами різним суб'єктам, для того щоб підвищити прозорість роботи державних і муніципальних структур і надати населенню можливість інтерактивної участі в прийнятті рішень.

Охарактеризовано співвідношення термінів «електронна держава» й «електронний уряд». Встановлено, що електронний уряд забезпечує не тільки більш зручний доступ громадянам до державної інформації й послуг, можливість участі в демократичних інститутах суспільства, але й підвищення якості цих послуг.

Розкрито теоретичні підходи до становлення та розвитку «електронної держави». Наголошено, що перехід до електронного державного управління («електронного уряду», «електронної держави») -характерна тенденція сучасного етапу реформування органів державної влади України. Запропоновано способи формування ефективної «електронної держави».

У підрозділі 3.2. «Система адміністративно-правового регулювання діяльності органів виконавчої влади у сфері інформаційної політики» на підставі аналізу процесу удосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності органів виконавчої влади в умовах використання інформаційних технологій, зроблено висновок про те, що цей процес є одним зі стратегічних напрямків підвищення ефективності роботи виконавчої влади на всіх рівнях управління: державному, регіонів України й муніципальному. При цьому адміністративно-правове регулювання діяльності органів виконавчої влади в умовах використання інформаційних технологій варто розглядати з погляду системного підходу, тобто досліджувати адміністративно-правове регулювання діяльності органів виконавчої влади в умовах використання інформаційних технологій неможливо без визначення його системи.

Визначено поняття «система». Окреслено фактори, що ускладнюють побудову системи адміністративно-правового регулювання діяльності органів виконавчої влади в умовах використання інформаційних технологій. До основних із них віднесено занадто активну зміну структури органів виконавчої влади та розрив між системою державних виконавчих органів і системами муніципальних виконавчих органів.

З метою удосконалення системи адміністративно-правового регулювання діяльності органів виконавчої влади у сфері інформаційної політики проаналізовано законодавство, конкретні кримінальні справи, пресу, практику діяльності державних і муніципальних виконавчих органів у досліджуваній сфері.

Доведено, що діяльність державних і муніципальних органів по формуванню єдиної інформаційної системи повинна визначатися спеціальними правовими нормами, які повинні не тільки визначати права й обов'язки державних і муніципальних органів по створенню єдиних державних і муніципального інформаційних ресурсів, але й регламентувати організацію доступу до цієї інформації, а також регулювати створення єдиної системи нормативно-правової документації, що забезпечує стандартизацію й уніфікацію протоколів, інформаційних технологій і систем..

У підрозділі 3.3. «Адміністративно-правове регулювання доступу до відомостей про діяпьності органів влади» проаналізовано наявні проблеми забезпечення права на доступ громадян до інформації про

діяльність органів влади й надання якісних державних і муніципальних послуг населенню.

Наголошено, що одним з найбільш перспективних напрямків забезпечення інформаційної відкритості діяльності органів влади є розвиток і використання глобальних інформаційних мереж й у першу чергу мережі Інтернет. Запропоновано способи більш ефективного правового регулювання використання мережі Інтернет з метою вдосконалення доступу до відомостей про діяльності органів влади

Доведено, що держава повинна гарантувати надання фізичним й юридичним особам вільний доступ до відомостей про діяльності органів влади. При цьому необхідно враховувати конституційний принцип вільного одержання, поширення й використання інформації й забезпечувати правова рівність всіх суб'єктів інформаційної взаємодії..

Запропоновано удосконалити інформаційну інфраструктуру у важкодоступних місцях, сільській місцевості, тощо.

У підрозділі 3.4. «Адміністративно-правове регулювання діяльності органів законодавчої влади в умовах використання інформаційних технологій» визначено, що інформаційно-правове забезпечення діяльності законодавчих органів - це комплекс заходів, спрямований на збір, обробку, накопичення, зберігання, пошук, поширення інформації, призначеної для суб'єктів законодавчої діяльності.

Охарактеризовано законодавчу діяльність у сфері збору й обробці інформації, формуванні інформаційного ресурсу. Встановлено ряд проблем, пов'язаних з недоліками роботи сайту Верховної Ради, що обмежує можливості громадян по реалізації своїх прав у сфері законодавчої діяльності.

Доведено, що розвиток адміністративно-правового забезпечення законодавчої діяльності найближчим часом може розвиватися у напрямку застосування соціально-правового моделювання й методу інтеграції концепцій експертів як найбільш перспективних методів діяльності. На підставі аналізу закордонного досвіду запропоновано впроваджувати різні інноваційні технології у виборчий процес з метою формування ефективної законодавчої влади у державі.

У підрозділі 3.5. «Адміиістративно-правове регулювання діяльності судових органів в умовах реалізації інформаційної політики» відзначається, що адміністративно-правове регулювання діяльності судових органів в умовах використання інформаційних технологій являє собою регулювання внутріорганізаційних питань адміністративно-правовими способами й засобами. У судовій системі є безліч проблем, які зважуються на основі адміністративно-правових методів і засобів.

У підрозділі підтримано позицію вчених, що судова реформа повинна бути спрямована на те, щоб підвищити довіру населення до судових органів, а також підвищити відкритість і прозорість їх діяльності. Судова

система без належного інформаційного забезпечення втрачає незалежність від сторонніх впливів.

Встановлено, що важливим напрямком удосконалення діяльності судових органів в умовах реалізації інформаційної політики є вдосконалення якості розміщення інформації про діяльність судів на їх офіційному сайтах. Акцентовано увагу, що адміністративно-правові відносини між користувачами й судовими органами ґрунтуються на організаційно-забезпечувальних заходах щодо доступу до інформаційного ресурсу судів. Такі заходи містять у собі регулювання роботи інтернет-сайтів судових органів, а також організацію безпосередньої взаємодії прес-служби й засобів масової інформації.

Аналіз адміністративно-правового регулювання діяльності судових органів в умовах реалізації інформаційної політики інших держав дозволив переконатись у ефективності активного впровадження інформаційної системи електронного правосуддя, що дозволяє підвищити рівень інформаційної взаємодії судових органів і ЗМІ, у тому числі в мережі Інтернет.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення і запропоноване нове вирішення важливого науково-прикладного завдання, яке полягає у обґрунтуванні правових засад щодо вдосконалення нормативно-правової бази та формування системи адміністративно-правового регулювання здійснення інформаційної політики органами державної влади.

Основними теоретичними та практичними результатами дослідження є наступні положення та пропозиції.

1. На підставі аналізу сутнісної характеристики інформаційної функції держави і її основних властивостей й ознак обґрунтовано важливість виділення інформаційної політики у самостійний об'єкт правовідносин, на основі чого сформована загальна концепція адміністративно-правового регулювання формування і реалізації інформаційної політики. Інформаційна функція держави полягає в тому, щоб сприяти формуванню інформаційного суспільства, підвищенню якості життя населення шляхом усілякого впровадження інформаційних технологій у життя суспільства й держави при одночасному створенні умов для повноцінного захисту прав всіх суб'єктів, що беруть участь у здійсненні інформаційної політики.

2. Адміністративно-правове регулювання процесів реалізації інформаційної політики визначено, як систему способів і факторів, що забезпечують необхідні умови для формування й задоволення інформаційних потреб користувачів (споживачів) інформації, включаючи забезпечення інформаційних потреб вищих органів державної влади, а також інформаційний контроль, що виражається в якості, методах і формах забезпечення інформаційної політики держави. Розвиток системи функціонування державного регулювання процесів реалізації інформаційної політики здійснюється з метою підвищення ефективності життєдіяльності держави й суспільства.

3. Запропоновано визначення адміністративно-правового режиму інформаційного забезпечення як системи прав, обов'язків й адміністративної відповідальності, пов'язаної з його створенням, використанням й актуалізацією (супроводом), що обумовлює підвищення ефективності прийнятих рішень за умови забезпечення достовірності й повноти інформації, її своєчасного доведення до всіх зацікавлених осіб, а також за умови організації погодженості управлінських рішень територіально відокремленими учасниками переговорів у режимі реального часу; доступу широкого кола користувачів (громадян, юридичних осіб, громадських організацій й об'єднань) до джерел колективних інформаційних ресурсів у сфері їх професійної діяльності, освіти, науки, культури, права й т.д.

4. Доведено, що використання інформаційних технологій у державному управлінні є предметом адміністративно-правових відносин, а самі інформаційні технології, будучи елементом інформаційного середовища, поряд з інформаційним ресурсом, являють собою один з об'єктів державного управління. Адміністративно-правове регулювання реалізації інформаційної політики органами державної влади з використанням інформаційних технологій: по-перше, забезпечує надання державних послуг не тільки інформаційної спрямованості, але й інших державних послуг (у сфері освіти, охорони здоров'я, культури й т.д.); по- друге, дозволяє здійснювати внутріорганізаційне управлення на сучасній основі: підвищити швидкість доведення рішень до виконавців, проконтролювати хід і результат виконання рішень, вжити необхідних заходів.

5. Встановлено, що інформаційні ресурси є багатоаспектним об'єктом правового регулювання, що має особливе значення для формування повноцінного й ефективного державного управління. Специфічна роль інформаційного ресурсу при здійсненні державної діяльності обумовлює його положення як об'єкта державного управління, а діяльність суб'єктів права відносно використання державного інформаційного ресурсу - як об'єкта адміністративно-правового регулювання. Обґрунтовано, що включення визначення поняття «інформаційний ресурс» у законодавчі акти (зокрема у Закон України «Про інформацію») не тільки забезпечить можливість вільного використання діючих нормативних актів, які так чи інакше використовують названу категорію, але й дозволить вирішити ряд завдань у сфері державного управління інформаційною сферою взагалі й інформаційним ресурсом зокрема.

Наголошено, що адміністративно-правове регулювання використання інформаційного ресурсу має ряд невирішених проблем, зокрема, відсутня детальна регламентація можливості надання інформаційного ресурсу на платній основі. У зв'язку із цим вважаємо необхідним законодавче закріплення права на безкоштовне одержання державного інформаційного ресурсу в електронному вигляді. Недостатність контролю в сфері використання державного інформаційного ресурсу обумовлена також відсутністю адміністративної відповідальності за недозволене копіювання документів, невірне зберігання оригіналів у державних і муніципальних архівах і бібліотеках. Запропоновано внести в Кодекс України про адміністративні правопорушення необхідні зміни.

Адміністративно-правові режими інформаційних ресурсів запропоновано розділити по доступності: режим вільного доступу (або загальний режим), що включає в себе: режим інформаційних ресурсів, віднесених до суспільного надбання; режим масової інформації; режим виключних прав на об'єкти інформаційних ресурсів, режим «єдиного вікна» й т.д.; режим обмеженого доступу (або спеціальний режим), що включає в себе адміністративно-правові режими відомостей, що підлягають охороні в режимі державної таємниці, і конфіденційної інформації. Адміністративно-правовий режим конфіденційної інформації у свою чергу ділиться на адміністративно-правові режими комерційної таємниці, таємниці приватного життя, службової таємниці, професійної таємниці та інсардерської інформації. Адміністративно-правові режими інформаційних ресурсів також можна розділити за формою вираження: режим документованої інформації й режим електронного документа.

Доведено необхідність усунення правового пробілу: визначення підстав адміністративної відповідальності роботодавців при порушенні ними адміністративно-правового режиму таємниці приватного життя працівників. Так, у Законі «Про захист персональних даних» установлена обов'язкова згода працівника на обробку його даних роботодавцем (оператором персональних даних). За аналогією з даною нормою потрібно ввести норму, що зобов'язує працедавців брати письмову згоду працівників на контроль за телефонними переговорами, електронними повідомленнями й іншими подібними діями, здійснюваними працівниками на робочому місці в робочий час із використанням технічних засобів роботодавця.

Обґрунтовано, що, незважаючи на те, що Конституція України й інші нормативні акти гарантують свободу доступу до інформації для громадян, нерозвиненість інформаційної інфраструктури й найчастіше висока вартість користування інформаційними мережами у важкодоступних, сільських місцевостях, недостатня комп'ютерна грамотність створюють серйозні обмеження реалізації даного права.

Таким чином, адміністративно-правове регулювання доступу до відомостей про діяльності органів влади містить у собі формування організаційно-правової, технологічної основи інформування населення. У першу чергу необхідно забезпечити стандарти якості надання інформації державними й муніципальними органами, а також адміністративно-правові заходи щодо ліквідації цифрової нерівності.

Встановлено, що ефективність адміністративного забезпечення використання інформаційних технологій у законодавчій діяльності значною мірою залежить від ефективності взаємодії всіх суб'єктів законодавчої діяльності. Підвищити ефективність такої взаємодії доцільно на основі досвіду створення системи міжвідомчої електронної взаємодії в системі виконавчої влади. Адміністративно-правове регулювання діяльності судових органів в умовах використання інформаційних технологій містить у собі процес інформатизації судових органів, установлення регламентів по здійсненню інформаційних функцій судовими органами, судової статистики й кадрового забезпечення судів з метою забезпечення вільного доступу до інформації про діяльність судових органів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Топіха С. М. Інформаційна функція держави / С. М. Топіха // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». -Спеціальний випуск. -2013. -С. 94-97.

2. Топіха С. М. Використання інформаційних технологій як предмету адміністративно-правового регулювання / С. М. Топіха // Митна справа. -Спеціальний випуск. -Ч. 2. -2013. -С. 215-219.

3. Топіха С. М. Особливості адміністративно- правового статусу суб'єктів державного управління в умовах використання інформаційних технологій / С. М. Топіха // Наука і правоохорона. - № 1.-Ч. 2.-2014.-С. 163-169.

4. Топіха С. М. Електронна держава як основна форма реалізації інформаційної функції держави на сучасному етапі / С. М. Топіха // Наука і правоохорона. - № 2. - Ч. 2. - 2014. - С. 201-206.

5. Топіха С. М. Адмінісграіивно-нравове регулювання діяльності органів законодавчої влади в умовах використання інформаційних технологій / С. М. Топіха // Актуальні проблеми держави і права. - № 73.-2014.-С. 196-199.

6. Топиха С. В. Административно-правовое регулирование доступа к ведомостям о деятельностях органов власти / Право и политика. -Специальньїй вьіпуск. - 2013. - С. 62-67.

7. Топіха С. М. Адміністративно-правові режими інформаційних ресурсів / С. М. Топіха // Юридична наука та правоохоронна діяльність: Матер. міжвуз. наук.-практ. конф. ад'юнктів, курсантів, студентів та слухачів (13 травня 2011 року). - Вип. 12 - 2011. - Дніпропетровськ : Дніпроп. держ. ун-твнутр. справ, 2011.-СІ 50-153.

8. Топіха С. М. Щодо питань інформаційної функції органів державної влади / С. М. Топіха // Актуальні проблеми діяльності ОВС: матеріали науково-практичного семінару (м. Кіровоград, 29 квітня 2008 р.). - К.: Вид-во Кіровоград, юрид. ін.-ту ХНУВС, 2008. - С. 142-145.

АНОТАЦІЯ

Топіха С. М. Адміністративно-правові засади здійснення інформаційної політики органами державної влади. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07- адміністративне право і процес, фінансове право, інформаційне право. - Міжнародний університет бізнесу і права, Херсон, 2014.

Дисертація присвячена визначенню сутності та особливостей адміністративно-правових засад здійснення інформаційної політики органами державної влади. Досліджуються теоретичні аспекти здійснення інформаційної політики органами державної влади та формулюється визначення поняття «адміністративно-правове регулювання здійснення інформаційної політики».

Сформульовано концепцію адміністративно-правового регулювання формування і реалізації інформаційної політики органами державної влади. Визначено та охарактеризовано адміністративно-правові режими інформаційного забезпечення.

Удосконалюються нормативно-правові засади правового регулювання діяльності суб'єктів права відносно використання державного інформаційного ресурсу. Розроблено класифікацію форм і методів державного управління в процесі реалізації інформаційної політики на правові й неправові. Удосконалено класифікацію адміністративно-правових режимів інформаційних ресурсів за доступністю. Встановлюються нормативно-правові засади захисту персональних даних. Обґрунтовуються пропозиції із забезпечення адміністративно-правового регулювання системи взаємодії органів влади й недержавних інформаційних служб із приводу використання державних інформаційних ресурсів.

Ключові слова: інформація, інформаційні ресурси, інформаційна політика, управлінські процедури, адміністративно-правове забезпечення, суб'єкт адміністративного права, правове регулювання, адміністративно-правові режими.

АННОТАЦИЯ

Топиха С. Н. Административно-правовьіе основьі осуществления информационной поли гики органами государственной власти. --

Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесе; финансовое право; информационное право. - Международньїй университет бизнеса и права, Херсон, 2014.

Диссертация посвящена определению сущности и особенностей административно-правовьіх основ осуществления информационной политики органами государственной власти. Исследуются теоретические аспекти осуществления информационной политики органами государственной власти и формулируетея определение понятия «административно-правовое регулирование осуществления

информационной политики». Отмечено, что информационная функция государства состоит в том, чтобьі способствовать формированию информационного общества, повьшіению качества жизни населення путем всяческого внедрения информационньїх технологий в жизни общества и государства при одновременном создании условий для полноценной защитьі прав всех субьектов, участвующих в осуществлении информационной политики.

Сформульована концепция административно-правового

регулирования формирования и реализации информационной политики органами государственной власти на основе вьіделения информационной политики в самостоятельньїй обьект правоотношений, определения сущностной характеристики информационной функции государства и его основньїх свойств и признаков.

Определеньї и охарактеризованьї административно-правовьіе режимьі информационного обеспечения. Доказано, что административно-правовой режим информационного обеспечения - зто система права, обязанности и административной ответственности, связана с его созданием, использованием и актуализацией (сопровождением).

Совершенствуются нормативно-правовьіе основи правового регулирования деятельнОсти субьектов права относительно использования государственного информационного ресурса. Разработана классификация форм и методов государственного управлення в процессе реализации информационной политики на правовьіе и неправовьіе. Обосновьівается, что в правових форм можно отнести лицензирования, обращения, в частности в виде запросов, составление перечней обязательно предоставляемой информации и реестров информационного ресурса, запрет на распространение определенной информации, а к неправовьш - финансово-зкономическое обеспечение и технологическое

Размещено на Allbest.ru

...