Размещено на http: //www. allbest. ru/

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Спеціальність 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Адміністративно-правові відносини у сфері страхування

Жук Олександра Олександрівна

Харків 2014

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Харківському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, старший науковий співробітник КОВАЛЬСЬКА Віта Володимирівна, Міжнародний університет бізнесу і права, професор кафедри адміністративного права та процесу.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор ПЄТКОВ Сергій Валерійович, Класичний приватний університет, професор кафедри конституційного, адміністративного і фінансового права;

кандидат юридичних наук СТАМАТІНА Марина Владиславівна, заступник Харківського міського голови з питань правового забезпечення.

Захист відбудеться 29 вересня 2014 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.700.01 у Харківському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, просп. 50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, просп. 50-річчя СРСР, 27.

Автореферат розісланий 27 серпня 2014 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Л. В. Могілевський

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

страхування адміністративний правовий відповідальність

Актуальність теми. У своєму повсякденному житті учасники суспільних відносин - фізичні та юридичні особи - постійно так чи інакше стикаються з певними ризиками, які загрожують їх життю та здоров'ю, репутації, матеріально-фінансовому благополуччю, виробничому процесу тощо. Спрогнозувати чи запланувати події, що несуть у собі такі ризики, дуже важко (а в низці випадків - узагалі неможливо), передбачити ж їх наслідки, котрі можуть завдавати як прямих, так і непрямих втрат, іще складніше. Намагаючись вирішити цю проблему, суспільство створило механізми, які певним чином дозволяють управляти ризиками та мінімізувати влив їх негативних наслідків на учасників суспільних відносин. Таким механізмом є страхування, роль якого в Україні загалом недооцінюється.

Слід констатувати, що вітчизняна сфера страхування й досі перебуває на стадії формування та розвитку. Так, остаточно не вирішено питання, пов'язані з процедурами утворення, реорганізації та ліквідації страхових компаній, недостатньо детально регламентовано порядок притягнення до адміністративної відповідальності страховика, існує низка проблем у регламентації обов'язкового державного страхування. Означене призводить до того, що не завжди страховики можуть виконати свої зобов'язання (сьогодні існують проблеми масових невиплат, затримки виплати або безпідставна відмова у виплаті), що підриває довіру з боку суспільства й держави до страхування загалом. Деякі новостворені страхові компанії ставлять за мету лише максимізацію прибутку, використовуючи надання страхових послуг лише як спосіб її досягнення; крім того, відомі факти створення компаній для здійснення певних операцій, у зв'язку з чим вони працюють впродовж лише незначних періодів, а отже, актуальним залишається й питання контролю за страховою діяльністю компаній. У зв'язку з цим, одними із актуальних наукових та практичних завдань, які потребують вирішення, є з'ясування ролі та місця адміністративно-правових відносин у сфері страхування, визначення особливостей державного регулювання безпосередньо страхової діяльності, окреслення гарантій страхової діяльності та контролю за даною діяльністю з боку держави, створення механізму захисту прав споживачів страхових послуг, виокремлення шляхів удосконалення адміністративно-правових відносин у сфері страхування.

Проблема правовідносин, у тому числі адміністративних, була предметом наукового пошуку таких правників, як: В. Авер'янов, О. Андрійко, Г. Атаманчук, О. Бандурка, Д. Бахрах, В. Бобкова, Ю. Битяк, А. Васильєв, I. Голосніченко, С. Гусаров, Є. Додін, Р. Калюжний, С. Ківалов, Ю. Козлов, Л. Коваль, В. Ковальська, В. Колпаков, І. Коліушко, А. Комзюк, В. Копейчиков, М. Косюта, О. Кузьменко, Є. Курінний, М. Марченко, М. Мичко, О. Музичук, П. Недбайло, В. Нерсесянц, Н. Нижник, М. Орзіх, О. Остапенко, С. Пєтков, П. Рабінович, В. Селіванов, О. Синявська, О. Скакун, Ю. Старилов, М. Стаматіна, В. Сухонос, Ю. Тихомиров, О. Харитонова, В. Цвєтков, В. Шкарупа, М. Якимчук та ін.

Проблеми функціонування сфери страхування у своїх працях розглядали такі зарубіжні та вітчизняні науковці, як В. Базилевич, В. Борейко, О. Василик, В. Кравченко, В. Куценко, О. Максимчук, М. Мних, Л. Момотюк, Б. Надточій, В. Плиса, В. Райхер, В. Ройко, А. Свириденко, В. Фурман, С. Юрій, М. Яковчук та ін. Однак більшість питань, пов'язаних із характеристикою системи та структури адміністративних відносин, зокрема у сфері страхування, залишились поза увагою вчених.

Таким чином, необхідність удосконалення адміністративно-правового регулювання відносин у сфері страхування, відсутність комплексних наукових досліджень у цій царині, недосконалість законодавства із захисту прав споживачів страхових послуг, правового закріплення державного регулювання діяльності страхових компаній починаючи з моменту їх утворення і закінчуючи їх ліквідацією обумовлюють актуальність і вказують на необхідність здійснення комплексного дослідження адміністративно-правових відносин у сфері страхування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження відповідає напрямам наукового забезпечення реалізації Указу Президента України «Про заходи щодо вдосконалення інвестиційної діяльності в Україні» від 11.11.2009 р. № 912/2009, розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Стратегії реформування системи захисту прав споживачів на ринках фінансових послуг на 2012-2017 роки» від 31.10.2012 р. № 867-р та «Про Стратегію розвитку системи управління державними фінансами» від 01.08.2013 р. № 774-р, п. 17 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011-2014 роки, затверджених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 27 грудня 2010 р. (протокол № 10).

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні поняття, сутності, принципів та особливостей адміністративно-правових відносин у сфері страхування, а також в окресленні шляхів їх розвитку та вдосконалення.

Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні задачі:

- визначити поняття, структуру та значення адміністративно-правових відносин у сфері страхування;

- з'ясувати принципи адміністративно-правових відносин у сфері страхування;

- вивчити та розробити пропозиції щодо удосконалення механізму нормативно-правового регулювання адміністративно-правових відносин у сфері страхування;

- надати характеристику правам, обов'язкам та відповідальності страхових компаній;

- з'ясувати адміністративно-правові засади організації діяльності страхових компаній;

- охарактеризувати гарантії діяльності страхових компаній;

- сформулювати шляхи вдосконалення контролю у сфері страхування;

- узагальнити зарубіжний досвід регулювання відносин у сфері страхування та з'ясувати можливості його використання в Україні;

- надати пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення адміністративно-правових відносин у сфері страхування.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають з питань адміністративно-правового регулювання у сфері страхування.

Предметом дослідження є адміністративно-правові відносини у сфері страхування.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження стали сучасні загальні та спеціальні методи наукового пізнання. Основними методами дослідження стали формально-логічний, діалектичний, системно-структурний, статистичний, порівняльно-правовий, а також методи історичного та догматичного аналізу. Зокрема, формально-логічний метод використовувався при визначенні основних понять, які обумовлені темою дослідження (підрозділи 1.1, 1.2); порівняльно-правовий метод застосовувався для вивчення і розроблення шляхів удосконалення нормативно-правового регулювання адміністративно-правових відносин у сфері страхування (підрозділ 1.3); за допомогою діалектичного методу розглянуто розвиток страхування в Україні під кутом зору адміністративно-правового регулювання відповідної діяльності (підрозділ 1.1). Із використанням методу аналізу і синтезу визначено права, обов'язки та відповідальність страхових компаній (підрозділ 2.1), перелік гарантій діяльності страхових організацій (підрозділ 2.3) та шляхи удосконалення контролю у сфері страхування (підрозділ 3.1). Логіко-семантичний та компаративний методи використовувались для визначення шляхів удосконалення чинного адміністративного законодавства та практики його застосування у сфері контролю за страховою діяльністю (підрозділ 3.1). Методи класифікації, групування, документальний аналіз використовувались для характеристики зарубіжного досвіду у сфері страхування та можливості його використання з метою вдосконалення державного регулювання відносин у сфері страхування (підрозділ 3.2). Використання зазначених методів дозволило провести всебічний аналіз страхової діяльності у статиці та динаміці. Системний аналіз було покладено в основу виділення різноманітних принципів, форм та видів державного регулювання страхової діяльності. Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації становлять наукові праці фахівців у галузі філософії, загальної теорії держави і права, теорії управління та адміністративного права, а також інших галузевих правових наук, у тому числі зарубіжних.

Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють адміністративно-правові відносини у сфері страхування. Дисертант звертався також до законодавства деяких зарубіжних держав, досвід яких може бути використаний в Україні. Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практики страхових компаній в Україні, політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є однією з перших спроб комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень науки адміністративного права визначити недоліки формування та функціонування адміністративно-правових відносин у сфері страхування в Україні та запропонувати дієві шляхи їх вирішення.
В результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

вперше:

- запропоновано поняття «адміністративно-правові відносини у сфері страхування», під яким запропоновано розуміти врегульовані нормами адміністративного права суспільні відносини, що виникають між представниками державної влади і суб'єктами, які займаються або мають на меті займатися страховою діяльністю з приводу допуску до такої діяльності, контролю у сфері надання страхових послуг та захисту прав споживачів таких послуг;

- запропоновано власний підхід до розмежування цивільно-правових та адміністративно-правових відносин у сфері страхування, у зв'язку з чим акцентовано увагу на тому, що принциповим для розмежування таких відносин є їх суб'єктний склад: у цивільно-правових відносинах у сфері страхування мова йде про відносини на підставі угоди між страховиком та фізичною або юридичною особою у сфері надання страхових послуг, а в адміністративно-правових відносинах ідеться про врегульовані нормами чинного законодавства відносини між страховиком та державою з приводу визначення порядку та умов діяльності у сфері страхування, контролю за такою діяльності, а також захисту прав споживачів страхових послуг;

- обґрунтовано необхідність здійснити систематизацію та кодифікацію законодавства, що регулює сферу страхування, зокрема запропоновано прийняти Кодекс України про страхування;

удосконалено:

- характеристику механізму адміністративно-правового регулювання суспільних відносин у сфері страхування, у зв'язку з чим наголошено, що такий механізм включає в себе сукупність заходів, спрямованих на врегулювання організаційно-правових засад утворення та функціонування страхових компаній в Україні, що надають або мають на меті надавати страхові послуги, задля забезпечення максимальної ефективності та законності їх функціонування на відповідному ринку (ринку страхових послуг);

- перелік принципів адміністративно-правових відносин у сфері страхування, до якого запропоновано включити: а) принцип рівності; б) принцип відкритості та прозорості діяльності страховика; в) принцип пропорційності; г) принцип відповідальності; д) принцип законності; є) принцип ефективності та результативності;

- характеристику напрямків організації діяльності страхових компаній в адміністративно-правовому аспекті, до яких віднесено наступні: по-перше, це процес державного регулювання порядку утворення страхових компаній та їх допуск на ринок страхових послуг, який здійснюється шляхом ліцензування; по-друге, створення та функціонування системи контрольно-наглядових органів, які спостерігають за законністю діяльності страховиків; по-третє, посилення відповідальності за порушення законодавства про надання страхових послуг та визначення механізмів відшкодування збитків; по-четверте, прийняття порядку розкриття інформації про страхові компанії, їх фінансовий стан та діяльність у сфері страхування, захисту персональних даних споживачів страхових послуг та іншої конфіденційної інформації; по-п'яте, вдосконалення системи перестрахування;

- класифікацію напрямів державного регулювання у сфері страхування, до них віднесено такі: приведення вітчизняного страхового законодавства у відповідність до законодавства ЄС, а також принципів та стандартів Міжнародної асоціації страхового нагляду; удосконалення системи контролю за діяльністю учасників ринку страхових послуг; введення податкових стимулів для розвитку страхування життя та пенсійного страхування; запровадження ефективної системи інформування потенційних споживачів страхових послуг; забезпечення механізмів формування страхових резервів страховиками на випадок виникнення кумулятивних ризиків; удосконалення механізму захисту прав споживачів страхових послуг;

дістали подальшого розвитку:

- механізм удосконалення інституційної інфраструктури у сфері захисту прав споживачів на ринку страхових послуг стосовно координації діяльності державних регуляторних органів, зокрема координації здійснення контролю за дотриманням законодавства в зазначеній сфері; створення системи державних та солідарних гарантій для споживачів страхових послуг на випадок неспроможності страхових компаній виконувати взяті на себе зобов'язання; уточнення повноважень органів державного регулювання сфери страхування у врегулюванні спорів між страховиком та споживачами страхових послуг;

- з'ясування призначення контролю у сфері страхування, яке полягає в забезпеченні стабільності діяльності суб'єктів, що надають страхові послуги в Україні, шляхом спостереження (моніторингу) за процесами та явищами, що відбуваються у ній, виявлення тих, що мають на неї негативний (деструктивний) вплив, та усунення їх, а також вживання відповідних заходів контролюючими органами щодо уникнення чи обмеження протизаконних дій з метою захисту прав споживачів страхових послуг;

- характеристика зарубіжного досвіду регулювання відносин у сфері страхування, та наголошено, що на сьогодні найбільш розвинутими є ринки страхових послуг США, Японії та Великобританії, чому сприяли такі фактори, як досконала законодавча база та багаторічний досвід, наявність міцних фінансово незалежних та конкурентоспроможних страхових компаній, їх високий професійний рівень та ділова репутація.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертаційному дослідженні висновки і пропозиції можуть бути використані у:

- науково-дослідній діяльності - для подальшого опрацювання проблемних питань, що виникають між страховиком та державою і регулюються нормами адміністративного права;

- правотворчості - в ході розроблення чинного адміністративного законодавства, яке регулює відносини у сфері надання страхових послуг в Україні;

- правозастосовній діяльності - з метою вдосконалення практики як державних органів влади, що регулюють та контролюють ринок страхових послуг, так і безпосередньо страхових компаній (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у практичну діяльність СК «ПРОВІДНА» від 29.07.2014 р.);

- навчальному процесі - під час підготовки підручників і навчальних посібників з курсу «Адміністративне право», вони вже використовуються в ході проведення занять із зазначених дисциплін у Харківському національному університеті внутрішніх справ. Їх враховано також у навчально-методичних розробках, підготовлених за участю автора (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у навчальний процес Харківського національного університету внутрішніх справ від 18.04.2014 р.).

Апробація результатів дослідження. Підсумки розроблення проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки були оприлюднені дисертантом на міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях, семінарах, круглих столах, зокрема: «Особливості нормотворчих процесів в умовах адаптації законодавства України до вимог Європейського Союзу» (Херсон, 2014), «Факторы и условия модернизации современной юридической науки» (Симферополь, 2014), «Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку» (Запоріжжя, 2014).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено в п'яти статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, та у двох тезах наукових повідомлень на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які об'єднано у вісім підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить192 сторінки. Список використаних джерел складається із 200 найменувань і займає 18 сторінок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено її зв'язок з науковими планами та програмами, розкрито мету і задачі, об'єкт і предмет, методи дослідження, окреслено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено відомості щодо апробації результатів дослідження та публікації.

Розділ 1 «Теоретична характеристика адміністративних відносин у сфері страхування» складається з трьох підрозділів, у яких вивчено та проаналізовано теоретичні і правові засади адміністративно-правових відносин у сфері страхування.

У підрозділі 1.1 «Поняття, структура та значення адміністративно-правових відносин у сфері страхування» на підставі аналізу становлення механізму правового регулювання страхової діяльності проілюстровано трансформацію відповідних правовідносин від цивільно-правових до адміністративно-правових та з'ясовано їх співвідношення.

Визначено поняття «страхування» та «страхова діяльність», доведено, що страхова діяльність є об'єктом адміністративно-правового регулювання. З метою більш повного усвідомлення сутності та ролі адміністративно-правових відносин у сфері страхової діяльності розглянуто поняття та сутність адміністративних відносин та елементи адміністративно-правових відносин, а також визначено роль, яку дані відносини відіграють у страховій діяльності. Запропоновано авторське визначення поняття «адміністративно-правових відносин у сфері страхування», проаналізовано їх структуру та особливості.

Доведено, що значення адміністративно-правових відносин у сфері страхування полягає в тому, що вони опосередковують процес відносин страховиків або суб'єктів, що прагнуть набути статусу страховика, з компетентними органами державної влади з принципових питань організаційно-правового характеру щодо здійснення діяльності з надання страхових послуг, а також захисту прав споживачів таких послуг.

У підрозділі 1.2 «Принципи адміністративно-правових відносин у сфері страхування» зазначено, що необхідність подальшого вдосконалення суспільних відносин у сфері страхування потребує глибокого вивчення цілої низки питань теорії адміністративного права, одним із яких є питання про систему принципів формування, функціонування та реалізації зазначених відносин.

Опрацювання юридичної наукової літератури, присвяченої визначенню поняття «принципи», «принципи права», «принципи адміністративного права», дозволило визначити, що загалом принципи - це загальні, керівні (основні, головні, відправні, вихідні теоретичні, загальні нормативно-керівні, спрямовуючі) положення, на яких ґрунтується певна теорія чи практична діяльність. Акцентовано увагу на тому, що принципи адміністративно-правових відносин у сфері страхування ґрунтуються на об'єктивно існуючих закономірностях існування та розвитку ринку страхових послуг і системи державного управління в цілому і виражаються у формі науково обґрунтованих тверджень, переконань, вимог, правил. Дисертантом запропоновано визначення поняття «принципи адміністративно-правових відносин у сфері страхування».

Визначено та охарактеризовано такі принципи адміністративно-правових відносин у сфері страхування: а) принцип рівності; б) принцип відкритості та прозорості діяльності страхової організації; в) принцип пропорційності; г) принцип відповідальності; д) принцип законності; є) принцип ефективності та результативності.

У підрозділі 1.3 «Нормативно-правове регулювання адміністративно-правових відносин у сфері страхування» акцентовано увагу на характеристиці механізму нормативно-правового регулювання адміністративно-правових відносин у сфері страхування. Проаналізовано науково-теоретичні підходи до характеристики понять «правовий механізм», «адміністративно-правовий механізм». Розкрито сутність механізму адміністративно-правового регулювання відносин у сфері страхування.

На основі аналізу нормативно-правової бази, що регулює діяльність страхових компаній як суб'єкта адміністративно-правових відносин, зроблено висновок, що до основних видів адміністративно-правових відносин за участю страхових компаній належать ліцензування та видача дозволів на їх діяльність, нагляд та контроль за їх діяльністю з боку державних органів, чітка регламентація підстав та умов ліквідації страхових компаній, порядок притягнення до адміністративної відповідальності. Визначено особливості кожного із названих видів адміністративно-правових відносин за участю страхових компаній.

Запропоновано авторське визначення поняття «нормативно-правове регулювання адміністративно-правових відносин у сфері страхування», відповідно до якого головними цілями такого регулювання є: 1) виявлення недоліків на ринку страхових послуг; 2) підтримка ефективних і впорядкованих сегментів ринку; 3) захист споживачів ринку страхових послуг; 4) стабілізація страхової системи й підтримка довіри й упевненості в її стабільності.

Розділ 2 «Адміністративно-правовий статус страхових компаній» складається з трьох підрозділів, у яких вивчено та проаналізовано права, обов'язки і відповідальність страхових компаній, організацію та гарантії їх діяльності.

У підрозділі 2.1 «Права, обов'язки та відповідальність страхових компаній» наголошено, що характерною особливістю адміністративного права є величезна різноманітність суб'єктів адміністративно-правових відносин, і страхові компанії не є винятком. Підкреслено, що поняття «страхова компанія» дозволяється включати у свою назву лише тим юридичним особам, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Встановлено, що коло учасників відносин у сфері страхування досить широке; зроблено висновок про те, що головними суб'єктами страхової справи та відповідно адміністративно-правових відносин, пов'язаних із її здійсненням, є страхові компанії. Проаналізовано їх правове становище, визначено сутність та особливості страхових компаній як суб'єкта адміністративно-правових відносин.

Окрему увагу приділено характеристиці понять «статус», «правовий статус», «соціальний статус», «адміністративно-правовий статус», а також визначено їх співвідношення. Наголошено, що правовий статус, незалежно від того, нормами якої саме галузі права він регламентований, являє собою комплексну категорію, що відображає юридичне (правове) становище суб'єкта в системі певних суспільних відносин, зокрема тих, що опосередковують страхову діяльність.

Запропоновано авторське визначення поняття адміністративно-правовий статус страхових компаній. Доведено, що права, обов'язки та відповідальність є одними з основних елементів адміністративно-правового статусу страхових компаній. Наголошено, що сьогодні немає єдиного нормативно-правового акта, який би закріплював більш-менш повний перелік основних прав та обов'язків страхових компаній. Окремі нормативні приписи про їх суб'єктивні права та юридичні обов'язки включені в цілу низку нормативно-правових актів різної юридичної сили, що значно ускладнює визначення обсягу правосуб'єктності страхових компаній в адміністративних та інших правовідносинах.

Визначено поняття «права страхових компаній», «обов'язки страхових компаній», «відповідальність страхових компаній». Права страхових компаній класифіковано у дві групи: загальні та спеціальні. Охарактеризовано кожну із запропонованих груп прав страхових компаній. Окреслено основні обов'язки страхових компаній та запропоновано запровадити адміністративну відповідальність за невиконання окреслених обов'язків.

У підрозділі 2.2 «Організація діяльності страхових компаній: адміністративно-правовий аспект» наголошено, що поняття «організація» визначається за допомогою термінів «координація», «узгодження», «забезпечення». На підставі аналізу зазначених термінів визначено поняття «організація діяльності страхових компаній».

У контексті організації страхової діяльності розглянуто: процедуру створення страхових компаній; нормативно-правове закріплення видів страхової діяльності, яку дозволяється здійснювати на території України; підстави, порядок та умови ліцензування страхової діяльності; процедури утворення спілки, асоціації та інших об'єднань для координації своєї діяльності. Підкреслено, що на українському страховому ринку діють два основні типи страхових компаній: кептивні - створені міністерствами, відомствами, потужними фінансово-промисловими групами для обслуговування ризиків своїх підприємств та створені на приватному капіталі, що функціонують на конкурентній основі. Крім того, на ринку України здійснює свою діяльність національна страхова компанія «Оранта», головним засновником якої виступає Фонд державного майна. У дисертації охарактеризовано кожен із типів страхових компаній.

Доведена необхідність удосконалення інституційної інфраструктури у сфері захисту прав споживачів у сфері страхування стосовно координації діяльності державних регуляторних органів, зокрема координації здійснення контролю за дотриманням законодавства у зазначеній сфері; створення системи гарантій для споживачів страхових послуг на випадок неспроможності страхової компанії виконувати взяті на себе зобов'язання; уточнення повноважень органів державного регулювання у сфері страхування у врегулюванні спорів між страховими компаніями та споживачами страхових послуг.

У підрозділі 2.3 «Гарантії діяльності страхових компаній» проведено аналіз змісту та особливостей гарантій діяльності страхових організацій. Встановлено, що будь-яка гарантія - це умова, обставина, засіб, наявність яких є запорукою реальної можливості існування, здійснення чогось. Відповідно правові гарантії - це законодавчо закріплені засоби охорони суб'єктивних прав громадян і організацій, способи їх реалізації, а також засоби забезпечення законності та охорони правопорядку, інтересів особистості, суспільства і держави.

Проаналізовано нормативно-правові гарантії діяльності страхових компаній та гарантії організаційно-правового характеру. Окреслено коло суб'єктів - гарантів страхової діяльності в Україні. Наголошено, що спеціально уповноваженим суб'єктом, який покликаний втілювати в життя загальну державну політику в галузі страхування, є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. З'ясовано особливості діяльності зазначеного державного колегіального органу.

Наприкінці підрозділу зазначено, що гарантії діяльності страхових компаній перебувають на стадії свого формування і мають низку недоліків та прогалин, які необхідно усунути з метою забезпечення їх (гарантій) більшої ефективності та надійності. Зокрема запропоновано уточнити правовий статус Нацкомфінпослуг, яка згідно з її функціональним призначенням фактично є органом виконавчої влади, а за діючим законодавством таким не є.

Розділ 3 «Напрямки вдосконалення адміністративно-правових відносин у сфері страхування» складається з двох підрозділів, у яких визначено шляхи вдосконалення контролю у сфері страхування, охарактеризовано зарубіжний досвід регулювання відносин у сфері страхування та запропоновані можливості його використання в Україні.

У підрозділі 3.1 «Шляхи удосконалення контролю у сфері страхування» зазначено, що в нашій державі немає професійних агентств із визначення рейтингів страхових компаній, що свідчить про недостатній рівень розвитку страховиків і низький рівень вимог до них з боку державних наглядових органів. Доведено необхідність удосконалення контролю в зазначеній сфері.

У підрозділі проаналізовано теоретичні підходи до визначення понять «контроль», «державний контроль» та «нагляд», на підставі чого визначено поняття «державний контроль у сфері страхування», сутність якого полягає в забезпеченні стабільності діяльності суб'єктів, що надають страхові послуги в Україні, шляхом спостереження (моніторингу) за процесами та явищами, що відбуваються в ній, виявлення тих, що мають на неї негативний (деструктивний) вплив та усунення їх, а також уживання відповідних заходів контролюючими органами щодо уникнення чи обмеження протизаконних дій із метою захисту прав споживачів страхових послуг.

На підставі аналізу нормативно-правових актів, які закріплюють порядок та умови контролю у сфері здійснення страхової діяльності, зроблено висновок про розпорошеність норм, що регламентують досліджуваний напрям контролю. Означене ускладнює або взагалі унеможливлює формування чіткого уявлення про принципи досліджуваного контролю, його форми та методи, суб'єктів, об'єкт та предмет, основні вимоги, що ставляться до порядку його здійснення. Доведено необхідність розроблення нової редакції Закону України «Про страхування».

У підрозділі 3.2 «Зарубіжний досвід регулювання відносин у сфері страхування та можливості його використання в Україні» основну увагу приділено характеристиці організації страхової діяльності в таких державах, як Німеччина, Франція, США, Швейцарія, Японія, Великобританія, Ізраїль, Польща та Росія. Наголошено, що сучасний етап розвитку світової економіки та міжнародних відносин, процеси ринкової трансформації національної економіки, входження України до системи світових господарських зв'язків зумовлюють необхідність розвитку страхового ринку з урахуванням світового досвіду та національної специфіки. Для цього потрібно здійснити проведення наукового дослідження міжнародного ринку страхування та розробити на основі його результатів механізми ефективного використання світового досвіду в галузі страхування для подальшого розвитку ринку страхування України.

Відзначено, що відносини у сфері страхування в зарубіжних державах піддаються ретельнішому адміністративно-правовому регулюванню, ніж в Україні. Поширення страхового шахрайства на теренах України має високий ступінь латентності з різних причин, серед яких необхідно назвати небажання страховиків звертатись до правоохоронних органів після виявлення страхового шахрайства, а також у зв'язку з відсутністю терміна «страхове шахрайство» як у науці адміністративного права, так і в українському законодавстві.

На підставі аналізу зарубіжного досвіду у сфері страхування запропоновано напрями удосконалення державного регулювання страхової діяльності.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання - визначення поняття, сутності, принципів та особливостей адміністративно-правових відносин у сфері страхування, а також окреслено шляхи їх розвитку та вдосконалення. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети.

1. Визначено поняття, сутність та значення адміністративно-правових відносин у сфері страхування. Під адміністративно-правовими відносинами у сфері страхування запропоновано розуміти врегульовані нормами адміністративного права суспільні відносини, що виникають між представниками державної влади і суб'єктами, які займаються або мають на меті займатися страховою діяльністю, з приводу допуску до такої діяльності, контролю у сфері надання страхових послуг та захисту прав споживачів таких послуг. Значення адміністративно-правових відносин у сфері здійснення страхової діяльності полягає в тому, що вони опосередковують процес відносин страховиків або суб'єктів, які прагнуть набути статусу страховика, з компетентними органами державної влади та їх посадовими особами з принципових питань організаційно-правового характеру щодо діяльності з надання страхових послуг.

2. З'ясовано принципи адміністративно-правових відносин у сфері страхування. Визначено, що принципами адміністративно-правових відносин у сфері страхування є відправні начала, незаперечні вимоги (позитивні зобов'язання), які ставляться до поведінки учасників цих відносин з метою забезпечення їх нормальної реалізації, а також гармонійного поєднання індивідуальних, групових громадських та державних інтересів. Інакше кажучи, вони є своєрідною системою координат, у рамках якої розвивається ринок страхування, і одночасно вектором, який визначає напрямок його розвитку.

3. Вивчено та надано пропозиції щодо вдосконалення механізму нормативно-правового регулювання адміністративно-правових відносин у сфері страхування. Нормативно-правове регулювання адміністративно-правових відносин у сфері страхування визначено як сукупність нормативно-правових актів, норм права різної галузевої належності, метою яких є закріплення правил як утворення страхових компаній і подальшої їх діяльності, так і порядку надання послуг у сфері страхування.

Запропоновано прийняти Кодекс України про страхування, в якому слід конкретизувати понятійно-термінологічний апарат у даній сфері; посилити ефективність роботи компетентних контролюючих органів державної влади за такими напрямками, як: запобігання шахрайству, банкрутству страховиків, грубому порушенню ними зобов'язань перед страхувальниками тощо; вдосконалення системи перестрахування шляхом створення та регламентування діяльності перестрахової біржі або перестрахового бюро, що дозволить знизити необґрунтований рівень перестрахування за кордоном; удосконалення інституційної інфраструктури у сфері захисту прав споживачів у сфері страхування стосовно координації діяльності державних регуляторних органів, зокрема координації здійснення контролю за дотриманням законодавства в зазначеній сфері; створення системи гарантій для споживачів страхових послуг на випадок неспроможності страхової компанії виконувати взяті на себе зобов'язання; уточнення повноважень органів державного регулювання у сфері страхування щодо врегулювання спорів між страховими компаніями та споживачами страхових послуг.

4. Надано характеристику прав, обов'язків та відповідальності страхових компаній. Встановлено, що правове становище страхових компаній як суб'єктів адміністративних правовідносин полягає в тому, що вони для отримання права на здійснення страхової діяльності повинні виконати обов'язкові вимоги держави в особі її компетентних органів і посадових осіб, а також дотримуватися їх протягом провадження такої діяльності. Доведено, що права страхових компаній - це їх можливості, передбачені варіанти поведінки, до яких страхові компанії можуть звертатися, перебуваючи в тих чи інших правовідносинах. Встановлюються ж (або передбачаються) ці можливості об'єктивним правом, тобто фактично діючим законодавством. Під обов'язками страхових компаній запропоновано розуміти необхідну поведінку, таку, що вимагається від суб'єкта. Зауважено, що основним та найбільш загальним обов'язком усіх учасників суспільних відносин є необхідність реалізовувати свої права, свободи та законні інтереси належним чином, тобто так, щоб вони не порушували встановлений у державі правопорядок. Якщо ж суб'єкти, зокрема страхові компанії, не виконують своїх обов'язків,у тому числі здійснюють свої права з порушеннями, до них можуть бути застосовані заходи державного впливу.

Запропоновано посилити відповідальність за порушення законодавства про надання страхових послуг та визначити механізми відшкодування збитків.

5. З'ясовано адміністративно-правові засади організації діяльності страховика. Під організацією діяльності страховика запропоновано розуміти сукупність визначених на нормативно-правовому рівні вимог і заходів, дотримання та здійснення яких є необхідною умовою забезпечення ефективного управління діяльністю страхових компаній та, як наслідок, підвищення якості надання ними страхових послуг щодо захисту законних інтересів споживачів даних послуг.

Запропоновано забезпечити механізми формування страхових резервів страховиками на випадок виникнення кумулятивних ризиків.

6. Охарактеризовано гарантії діяльності страхових організацій. Гарантії діяльності страхових організацій запропоновано розглядати у вузькому розумінні (тобто суто юридичному), тобто розуміти їх як сукупність заходів нормативно-правового й організаційно-правового характеру, спрямованих на забезпечення повноцінної та безперешкодної діяльності суб'єктів у сфері надання послуг із страхування.

Запропоновано створити систему державних та солідарних гарантій для споживачів страхових послуг на випадок неспроможності страхових компаній виконувати взяті на себе зобов'язання та прийняти порядок розкриття інформації про страхові компанії, їх фінансовий стан та діяльність у сфері страхування, захисту персональних даних споживачів страхових послуг та іншої конфіденційної інформації.

7. Сформулювало шляхи вдосконалення контролю у сфері страхування. Підкреслено, що контроль як одна зі складових управління становить собою систему моніторингу процесу функціонування керованого об'єкта з метою оцінювання аргументованості й ефективності прийнятих управлінських рішень, виявлення відхилення від цих рішень і здійснення відповідного коригування дій з урахуванням ризиковості операцій. Доведено, що запорукою ефективного контролю у сфері страхування є: по-перше, наявність якісного нормативно-правового підґрунтя, на підставі, порядку та в межах якого має відбуватися контроль; по-друге, наявність відповідної організаційно-інституційної складової, тобто створення системи контролюючих органів і посадових осіб; по-третє, наявність чітких форм та методів контролю, які нададуть можливість вчасно вживати відповідні заходи щодо уникнення чи обмеження протизаконних дій з метою захисту прав споживачів страхових послуг.

8. Узагальнено зарубіжний досвід регулювання відносин у сфері страхування та з'ясовано можливості його використання в Україні. Визначено основні позитивні аспекти в питанні розбудови та функціонування ринку страхових послуг, які Україні доцільно перейняти у високорозвинених країн Заходу та Сходу з метою ефективного розвитку власної галузі страхування. По-перше, це необхідність здійснення систематизації та кодифікація страхового законодавства. При цьому слід зауважити, що система страхового законодавства Великобританії та США у даному питанні не можуть бути зразком, оскільки в цих країнах діє англосаксонська правова система, де значна роль як джерелу права належить судовому прецеденту, у той час як в Україні - державі із континентальною правовою системою - судовий прецедент не визнається джерелом права. Натомість система страхового законодавства Великобританії є яскравим прикладом того, що її становлення і розвиток - це тривалий процес, котрий вимагає як урахування досвіду минулих років, так і залучення новітніх досягнень наукової та практичної діяльності. По-друге, підсилення державного контролю за законністю та прозорістю здійснюваних страховими компаніями фінансових операцій. По-третє, встановлення більш жорсткої юридичної відповідальності за порушення страхового законодавства, в тому числі відповідальності посадових осіб страхових компаній. По-четверте, підвищення обізнаності населення з найбільш важливими питаннями у сфері страхування, зокрема із сутністю та призначенням страхування, порядком та наслідками його здійснення, обсягом прав та обов'язків страховиків і страхувальників.

9. Запропоновано низку пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення адміністративно-правових відносин у сфері страхування:

а) обґрунтовано необхідність на рівні відповідного законодавчого акта витлумачити значення поняття «страхова діяльність», адже відсутність у чинній правовій базі України офіційного визначення поняття страхової діяльності, незважаючи на те, що даний термін широко використовується в нормативно-правових актах, які регулюють страхову діяльність, слід вважати прогалиною;

б) доведено, що слід здійснювати більш масштабне та глибоке впровадження адміністративно-правових принципів у відносини у сфері страхування. Це має підвищити рівень ефективності та стабільності функціонування ринку страхових послуг, забезпечити законність і прозорість відносин та процесів, що в ньому відбуваються. Запропоновано закріпити на рівні відповідного закону основне коло принципів, на яких повинні будуватися організація та провадження діяльності у сфері страхування, а також пов'язані із цим відносини між страховими компаніями і представниками державної влади;

в) доведено необхідність уточнити правовий статус Нацкомфінпослуг України, яка згідно з її функціональним призначенням фактично є органом виконавчої влади, а за діючим законодавством таким не є;

г) доведено необхідність розроблення нової редакції Закону України «Про страхування» та Закону України «Про Фонд гарантування страхових виплат за договорами страхування життя».

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Жук О. О. Організація діяльності страховика: адміністративно-правовий аспект / О. О. Жук // Адміністративне право і процес. - 2014. - № 2 (8). - С. 159-166.

2. Жук А. А. Пути совершенствования контроля в сфере страхования / А. А. Жук // Адміністративне право і процес. - 2014. - № 1 (7). - С. 293-299.

3. Жук О. О. Гарантії діяльності страхових організацій [Електронний ресурс] / О. О. Жук // Форум права. - 2014. - № 1. - С. 175-180. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-1/09hajovc.pdf.

4. Жук О. О. Права та обов'язки страхових компаній, як елемент їх адміністративно-правового статусу / О. О. Жук // Право та державне управління. - 2014. - № 1-2. - С. 23-27.

5. Жук О. О. Зарубіжний досвід у сфері страхування та можливості його використання в Україні / О. О. Жук // Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. - 2014. - № 2. - С. 215-218.

6. Жук О. О. Питання класифікації прав страхових компаній / О. О. Жук // Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (м. Запоріжжя, 2014 р.). - Запоріжя : Запоріз. міськ. громад. орг. «Істина», 2014. - С. 91-92.

7. Жук О. О. Окремі питання характеристики обов'язків страхових компаній / О. О. Жук // Особливості нормотворчих процесів в умовах адаптації законодавства України до вимог Європейського Союзу : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (м. Херсон, 2014 р.). - Херсон : Херсон. держ. ун-т, 2014. - С. 130-132.

АНОТАЦІЯ

Жук О. О. Адміністративно-правові відносини у сфері страхування. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Харківський національний університет внутрішніх справ. - Харків, 2014.

Дисертацію присвячено аналізу сутності, змісту та особливостей адміністративно-правових відносин у сфері страхування. Охарактеризовано поняття, сутність та значення адміністративних відносин у сфері страхування. Розкрито сутність страхової компанії як суб'єкта адміністративно-правових відносин. Охарактеризовано принципи адміністративно-правових відносин у сфері страхування. Визначено права, обов'язки та відповідальність страхових компаній. З'ясовано адміністративно-правові засади організації діяльності страховика. Охарактеризовано гарантії діяльності страхових організацій. Визначено шляхи вдосконалення контролю у сфері страхування. Узагальнено зарубіжний досвід організації страхування та з'ясовано можливості його впровадження в Україні. Надано пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення адміністративно-правових відносин у сфері страхування.

Ключові слова: адміністративно-правові відносини, страхування, нормативно-правове регулювання, страховик, страхова компанія, адміністративно-правовий статус, гарантії, контроль, ліцензування, відповідальність.

АННОТАЦИЯ

Жук А. А. Административно-правовые отношения в сфере страхования. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Харьковский национальный университет внутренних дел. - Харьков, 2014.

Диссертация посвящена анализу сущности, содержания и особенностей административно-правовых отношений в сфере страхования. Охарактеризованы понятие, сущность и значение административных отношений в сфере страховой деятельности. Предложено определение понятия «административные отношения в сфере страховой деятельности» как урегулированных нормами административного права и законодательства общественных отношений, возникающих между представителями государственной власти (компетентными государственными органами и должностными лицами) и субъектами, которые занимаются или имеют целью заниматься страховой деятельностью, по поводу ее лицензирования и при осуществлении контроля за законностью ее проведения другими, с целью защиты прав и законных интересов потребителей страховых услуг.

Раскрыта сущность страховой компании как субъекта административно-правовых отношений. Установлено, что правовое положение страховых компаний как субъектов административных правоотношений состоит в том, что они для получения права на осуществление страховой деятельности должны выполнить обязательные требования государства в лице его компетентных органов и должностных лиц, а также соблюдать данные требования в течение производства этой деятельности.

Охарактеризованы принципы административно-правовых отношений в сфере страхования. Определено, что принципами административно-правовых отношений в сфере страхования являются отправные начала, неоспоримые требования, которые относятся к поведению участников этих отношений с целью обеспечения нормальной реализации последних, а также гармоничного сочетания индивидуальных, групповых и общественных интересов. Иными словами, они являются своеобразной системой координат, в рамках которой развивается рынок страхования, и одновременно вектором, определяющим направление его развития.

Определены права, обязанности и ответственность страховых компаний. Выяснены административно-правовые основы организации деятельности страховщика. Под организацией деятельности страховщика предложено понимать совокупность определенных на нормативно-правовом уровне требований и мероприятий, соблюдение и осуществление которых является необходимым условием обеспечения эффективного управления деятельностью страховых компаний и, как следствие, повышение качества предоставления ими страховых услуг по защите имущественных интересов физических и юридических лиц.

Охарактеризованы гарантии деятельности страховых организаций. Определены пути усовершенствования контроля в сфере страхования. Сделан вывод, согласно которому залогом эффективного контроля в сфере страхования являются: во-первых, наличие качественной нормативно-правовой основы, на основании, в порядке и в пределах которой должен происходить контроль; во-вторых, наличие соответствующей организационно-институциональной составляющей, то есть, должна быть создана система контролирующих органов и должностных лиц; в-третьих, наличие четких форм и методов контроля.

Обобщен зарубежный опыт организации страхования, а также выяснены возможности его внедрения в Украине. Сформулированы предложения и рекомендации по совершенствованию административно-правовых отношений в сфере страхования.

Ключевые слова: административно-правовые отношения, страхование, нормативно-правовое регулирование, страховщик, страховая компания, административно-правовой статус, гарантии, контроль, лицензирование, ответственность.

SUMMARY

Zhuk A. A. Administrative and Legal Relations in the Field of Insurance. - Manuscript.

Dissertation for candidate of law degree by specialty 12.00.07 - Administrative Law and Process; Financial Law; Information Law. - Kharkiv National University of Internal Affairs. - Kharkiv, 2014.

Dissertation is devoted the analysis of essence, maintenance and features of administrative legal relations, in the field of insurance. A concept, essence and value of administrative relations, is described in the field of insurance. Essence of insurance company is exposed as to the subject of administrative legal relations. Principles of administrative legal relations are described in the field of insurance. Certainly rights, duties and responsibility of insurance companies. Administrative legal principles of organization of activity of insurer are found out. The guarantees of activity of insurance organizations are described. Certainly ways of improvement of control in the field of insurance. Generalized foreign experience of organization of insurance and possibilities of his introduction are found out in Ukraine. Suggestions and recommendations are given in relation to perfection of administrative legal relations in the field of insurance.

...