Адміністративно-правовий статус органів державної виконавчої служби України

Размещено на http: //www. allbest. ru/

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Спеціальність 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Адміністративно-правовий статус органів державної виконавчої служби України

Сіверін Дмитро Володимирович

Харків 2014

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Харківському національному університеті внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор, академік НАПрН України

БАНДУРКА Олександр Маркович, Харківський національний університет внутрішніх справ, радник ректора.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук СТАРОДУБЦЕВ Андрій Андрійович, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, професор кафедри державно-правових дисциплін юридичного факультету;

кандидат юридичних наук, доцент РУДОЙ Катерина Миколаївна, Одеський державний університет внутрішніх справ, професор кафедри адміністративного права та адміністративного процесу.

Захист відбудеться 30 вересня 2014 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.700.01 у Харківському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, просп. 50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, просп. 50-річчя СРСР, 27.

Автореферат розісланий 27 серпня 2014 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Л.В. Могілевський

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Своєчасність та якість примусового виконання рішень судів та інших державних органів висвітлює рівень дієвості публічної влади в країні, оскільки від цього безпосередньо залежить виховання громадян у дусі поваги до Закону. Особливого значення в цьому аспекті набуває діяльність державної виконавчої служби України, яка безпосередньо організовує та здійснює примусове виконання рішень судів та інших органів. Необхідність чіткого виконання міжнародних рішень стосовно входження Української держави до міжнародних організацій і органів, європейської спільноти, а також імплементації до українського законодавства міжнародних норм права потребує перегляду діяльності державної виконавчої служби України.

За таких умов від чітких дій державної виконавчої служби України залежить імідж держави, її спроможність виконувати добровільно взяті на себе обов'язки у правовій сфері. Саме державна виконавча служба, відновлюючи порушені права та свободи, має забезпечити невідворотність майнової та юридичної відповідальності.

Слід зауважити, що кардинальні політичні та соціально-економічні зміни в Україні зумовили необхідність оновлення пріоритетних напрямів діяльності державної виконавчої служби України, що, у свою чергу, привело до суттєвих структурних перетворень, які вплинули на її адміністративно-правовий статус.

Наведене вимагає не лише з'ясування місця та ролі органів державної виконавчої служби України в системі органів публічної влади, але й визначення змісту адміністративно-правового статусу останніх в умовах євроінтеграційних процесів. виконавчий адміністративний правовий статус

Теоретичну основу роботи становлять праці вчених-юристів, які досліджували проблеми розвитку науки адміністративного права, зокрема: В. Б. Авер'янова, О. М. Бандурки, Ю. П. Битяка, А. С. Васильєва, О. П. Гетманець, С. М. Гусарова, С. Ф. Денисюка, О. В. Джафарової, Т. Є. Кагановської, С. В. Ківалова, Т. О. Коломоєць, В. К. Колпакова, К. Б. Левченко, О. І. Миколенка, А. Т. Комзюка, О. М. Музичука, О. П. Рябченко, К. М. Рудой, О. Ю. Синявської, А. А. Стародубцева, М. М. Тищенка, Х. П. Ярмаки та ін.

У наукових дослідженнях з адміністративного права вивченню проблеми вдосконалення адміністративно-правового статусу органів державної виконавчої служби приділялась певна увага. Дослідники вивчали в основному загальні питання статусу державного виконавця (Л. В. Крупнова, А. М. Авторгов), правовий статус державної виконавчої служби як суб'єкта публічної фінансової діяльності (Г. В. Стаднік), організаційно-правові засади діяльності державної виконавчої служби України (А. І. Перепелиця), діяльність суб'єктів виконавчого провадження (Р. В. Ігонін), механізм примусових заходів виконавчого провадження (Б. М. Гук), адміністративну відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця (К. В. Шкарупа), форми та методи діяльності державної виконавчої служби (Ф. В. Бортняк), генезис, проблеми та напрями вдосконалення управління державною виконавчою службою в Україні (С. М. Шандрук). Їх наукові напрацювання покладені в основу формування підходу до вивчення адміністративно-правового статусу органів державної виконавчої служби.

Отже, науковий доробок учених у досліджуваному напрямі стосувався здебільшого проблем розвитку загальнотеоретичних категорій або окремих аспектів діяльності органів державної виконавчої служби. Саме тому актуальність нашої наукової роботи ґрунтується на потребі вдосконалення адміністративно-правового статусу органів державної виконавчої служби, адже ефективність діяльності останньої є однією зі складових теоретико-правової моделі побудови ефективного захисту у сфері публічно-правових та приватно-правових відносин.

Таким чином, недостатність теоретичних напрацювань щодо названої проблематики, наявність правових і організаційних прогалин актуалізували проведення комплексного дослідження адміністративно-правового статусу органів державної виконавчої служби та обумовили вибір теми дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження відповідає Закону України від 17 березня 2011 р. № 3166-VI «Про центральні органи виконавчої влади» та плану науково-дослідної роботи кафедри адміністративного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ, а також темі науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Харківського національного університету внутрішніх справ, зареєстрованих в Українському інституті науково-технічної і економічної інформації на 2014-2018 рр. (№ДР 0113U008197).

Мета і задачі дослідження. Мета дисертації полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації визначити сутність, значення та складові адміністративно-правового статусу органів державної виконавчої служби, особливості реалізації окремих елементів статусу у правовідносинах і на цій основі виробити пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання та підвищення ефективності його практичної реалізації. Зазначена мета дослідження зумовлює постановку та вирішення наступних задач:

- визначити місце та особливості діяльності органів державної виконавчої служби України у системі суб'єктів публічної адміністрації;

- поглибити поняття та виокремити структурні елементи адміністративно-правового статусу органів державної виконавчої служби України;

- охарактеризувати правові засади діяльності органів державної виконавчої служби України;

- розкрити завдання та функції органів державної виконавчої служби України;

- визначити шляхи вдосконалення організаційної структури органів державної виконавчої служби України;

- розкрити зміст компетенції органів державної виконавчої служби України;

- визначити особливості юридичної відповідальності посадових осіб органів державної виконавчої служби України;

- узагальнити зарубіжний досвід щодо організації діяльності органів державної виконавчої служби та можливість його адаптації в Україні;

- сформулювати рекомендації щодо змін і доповнень до чинного законодавства, спрямованих на вдосконалення адміністративно-правового статусу органів державної виконавчої служби.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини у сфері діяльності органів державної виконавчої служби України.

Предмет дослідження становить адміністративно-правовий статус органів державної виконавчої служби України.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання, застосування яких обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їхнього соціального змісту та юридичної форми. Використання структурно-логічного методу дозволило визначити місце органів державної виконавчої служби в системі суб'єктів органів публічної адміністрації (підрозділ 1.1). Логіко-семантичний метод уможливив вивчення понятійного апарату, зокрема таких понять, як «статус», «правовий статус», «адміністративно-правовий статус», «принципи», «функції», «компетенція», «юридична відповідальність» тощо (підрозділи 1.2, 2.1, 2.3, 2.4). Використання історико-правового методу дозволило дослідити процеси становлення органів державної виконавчої служби України (підрозділ 1.1). Порівняльно-правовий метод застосовувався для визначення організаційної структури, правових засад діяльності органів Держаної виконавчої служби (підрозділи 1.3, 2.2), а також аналізу зарубіжного досвіду організації діяльності органів державної виконавчої служби та вироблення шляхів удосконалення правового регулювання їхньої діяльності (розділ 3). Методи класифікації, групування використовувалися для виділення окремих елементів (завдань, функцій, повноважень) адміністративно-правового статусу органів державної виконавчої служби (підрозділи 1.2, 2.1, 2.3, 2.4). Компаративний, статистичний методи та метод документального аналізу використовувалися для формування відповідних шляхів удосконалення діяльності органів державної виконавчої служби (розділ 3).

Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації становлять праці фахівців у галузі філософії, загальної теорії держави і права, теорії управління та адміністративного права, інших галузевих правових наук, у тому числі зарубіжних дослідників. Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, законодавчих і підзаконних нормативно-правових актах, які регламентують діяльність органів державної виконавчої служби щодо реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів відповідно до законів України. Дисертант звертався також до законодавства деяких зарубіжних держав, досвід яких щодо примусового виконання рішень судів в органах державної виконавчої служби може бути використано в Україні.

Інформаційною базою дослідження є політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали. Емпіричною базою - узагальнення практичної діяльності органів державної виконавчої служби України.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є однією з перших спроб комплексно, з використанням сучасних методів пізнання та врахуванням новітніх досягнень науки адміністративного права дослідити особливості адміністративно-правового статусу органів державної виконавчої служби України та сформулювати авторське бачення шляхів її вдосконалення. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

вперше:

- виокремлено загальні, спеціальні та особливі принципи діяльності органів державної виконавчої служби України, а саме: 1) загальносистемні принципи діяльності державної виконавчої служби, що властиві для всіх органів публічної влади; 2) спеціальні принципи, що притаманні лише органам державної виконавчої служби; 3) особливі принципи, які регламентують діяльність органів державної виконавчої служби щодо реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів відповідно до законів України;

- органи державної виконавчої служби з урахуванням того, що вони: створені з метою безпосереднього здійснення конкретного виду державної діяльності; виконання діяльності, що характеризується чітко визначеною державною спрямованістю, цілями, завданнями та функціями, певним обсягом компетенції; реалізують свою діяльність з допомогою визначених державою форм і методів; мають певну організаційно-правову форму, внутрішню структуру і зовнішні зв'язки, віднесено до органів публічної адміністрації;

- після створення окремого центрального органу виконавчої влади - державної виконавчої служби України обґрунтована необхідність удосконалення низки адміністративно-правових норм, які регулюють суспільні відносини щодо реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів відповідно до законів України;

удосконалено:

- поняття адміністративно-правового статусу органів державної виконавчої служби, ієрархічне становище яких у системі органів публічної адміністрації визначається сукупністю адміністративно-правових норм, що закріплюють призначення, функції, організацію діяльності, компетенцію та юридичну відповідальність посадових осіб, які працюють у цих органах;

- визначення та перелік елементів адміністративно-правового статусу органів державної виконавчої служби, серед яких: основна мета діяльності, завдання, функції та принципи діяльності органів державної виконавчої служби (цільовий блок); правові приписи, що регламентують порядок утворення, реорганізацію, ліквідацію органу, його структуру, лінійну і функціональну підпорядкованість (організаційно-структурний блок); компетенцію; юридичну відповідальність працівників органів державної виконавчої служби України;

- розуміння поняття юридичної відповідальності посадових осіб органів державної виконавчої служби як застосування до правопорушника, який вчинив протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дію чи бездіяльність), передбачених санкцією юридичної норми заходів державного примусу, які виражаються у формі певних обмежень;

дістали подальшого розвитку:

- підстави класифікації органів державної виконавчої служби залежно від характеру виконуваних функцій на: 1) галузеві, які реалізують основні функції органів державної виконавчої служби; 2) функціональні (по роботі з персоналом, фінансово-економічні тощо), які виконують функції забезпечення; 3) загального керівництва, які виконують функції загального керівництва;

- обґрунтування розподілу функцій органів державної виконавчої служби на зовнішні та внутрішні. До зовнішніх функції органів державної виконавчої служби віднесено: кадрові, фінансові, матеріально-технічні, інформаційні, контрольні, соціально-побутові, взаємодії та представництва. До внутрішніх - планування, організації роботи, організації взаємодії структурних підрозділів, організації роботи консультативних та дорадчих органів, обліку та контролю тощо;

- розуміння компетенції органів державної виконавчої служби як складової адміністративно-правового статусу, що вказує на їх місце та роль у системі органів публічної адміністрації і визначена як сукупність нормативно визначених цілей та завдань, а також необхідних для їх виконання державно-владних повноважень (прав та обов'язків);

- позиція, що правові норми, які визначають компетенцію органів державної виконавчої служби чи їх посадових осіб, повинні чітко й лаконічно встановити права й обов'язки з тією метою, щоб, по-перше, надати їм можливість ефективно і в повному обсязі реалізувати свої функції, самостійно вирішувати конкретні життєві ситуації, по-друге, встановити межі наданих державою владних повноважень;

- характеристика правового регулювання діяльності органів державної виконавчої служби.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес, зокрема висновки та пропозиції, що містяться в дисертації, можуть бути використані:

- у науково-дослідній сфері - в ході подальшого розроблення теоретико-правових питань адміністративно-правового статусу органів державної виконавчої служби;

- у правотворчій сфері - з метою вдосконалення чинного адміністративного законодавства, особливо тієї його частини, яка регулює відносини у сфері реалізації державної політики органами державної виконавчої служби щодо організації примусового виконання рішень судів та інших органів відповідно до законів України;

- у правозастосовній діяльності - для покращення практичної діяльності органів державної виконавчої служби щодо забезпечення прав та свобод громадян (акт впровадження у практичну діяльність Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області від 11.12.2013 р.);

- у навчальному процесі - під час викладання дисциплін «Адміністративне право», «Судові та правоохоронні органи України», а також при підготовці лекцій і навчальних посібників з даної тематики (акт впровадження в навчальний процес ХНУВС від 20.11.2013 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення й висновки дисертації обговорювалися на науково-практичних конференціях: «Адміністративне право України: сучасний стан та шляхи розвитку» (Харків, 2012), «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених» (Харків, 2012) та міжнародних науково-практичних конференціях: «Актуальні питання правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні» (Харків, 2012), «Стратегічні напрямки розвитку правової системи України» (Львів, 2013).

Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено у п'яти наукових статтях, з яких чотири опубліковано у фахових виданнях України, одна - в іноземному науковому виданні, а також у тезах чотирьох доповідей на міжнародних науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які об'єднують дев'ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 210 сторінок, з них 187 сторінок - основний текст, 23 сторінки - список використаних джерел (219 найменувань).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено її зв'язок із науковими планами та програмами, окреслено мету й задачі, вказано на об'єкт і предмет, методи дослідження, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено відомості щодо апробації та публікації результатів дослідження.

Розділ 1 «Загальна характеристика адміністративно-правового статусу органів державної виконавчої служби України» складається з трьох підрозділів, у яких визначено місце та особливості діяльності органів державної виконавчої служби в системі органів публічної адміністрації, з'ясовано сутність і структуру їх адміністративно-правового статусу та проаналізовано правові засади діяльності органів державної виконавчої служби України.

У підрозділі 1.1 «Місце та особливості діяльності органів державної виконавчої служби у системі органів публічної адміністрації» здійснено історичну періодизацію становлення та формування органів державної виконавчої служби України. Підкреслено, що проблема примусового виконання рішень судів та інших органів поступово набула нового змісту, оскільки виконавче провадження є кінцевою стадію реалізації правозахисної функції держави.

Доведено, що органи державної виконавчої служби України належать до органів публічної адміністрації з урахуванням наступних ознак: створені з метою безпосереднього здійснення конкретного виду державної діяльності; виконують діяльність, що характеризується чітко визначеною державною спрямованістю, цілями, завданнями та функціями, певним обсягом компетенції; реалізують свою діяльність за допомогою визначених державою форм і методів; мають певну організаційно-правову форму, внутрішню структуру і зовнішні зв'язки. Визначено особливості діяльності державної виконавчої служби України: 1) створена для примусового виконання рішень судів та інших органів, є правоохоронним органом; 2) метою створення є захист прав, свобод та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, сприяння втіленню законів у життя та зміцненню авторитету судової системи та держави в цілому; 3) порядок створення та функціонування урегульовано нормами адміністративного права; 4) для реалізації завдань та функцій щодо примусового виконання рішень судів та інших органів наділена публічно-владними повноваженнями; 5) зв'язаність органів державної виконавчої служби України межами, підставами та способом реалізації своїх повноважень, що визначені законами України «Про виконавче провадження», «Про державну виконавчу службу»; 6) функціонує у складі Міністерства юстиції України, є центральним органом виконавчої влади; 7) територіальні підрозділи органів виконавчої служби України мають подвійне підпорядкування.

У підрозділі 1.2 «Сутність та структура адміністративно-правового статусу органів державної виконавчої служби України» з'ясовані основні підходи до розуміння понять «статус», «правовий статус органу публічної адміністрації», «адміністративно-правовий статус органів державної виконавчої служби України». Це дало змогу поглибити розуміння адміністративно-правового статусу органів державної виконавчої служби України та запропонувати власне визначення останнього.

Надано перелік елементів адміністративно-правового статусу органів державної виконавчої служби, серед яких: основна мета діяльності, завдання, функції та принципи діяльності органів державної виконавчої служби (цільовий блок); правові приписи, що регламентують порядок утворення, реорганізацію, ліквідацію органу, його структуру, лінійну і функціональну підпорядкованість (організаційно-структурний блок); компетенція; юридична відповідальність працівників органів державної виконавчої служби України.

Особлива увага приділена принципам діяльності органів державної виконавчої служби України. Запропонована класифікація та визначення останніх.

У підрозділі 1.3 «Правові засади діяльності органів державної виконавчої служби України» визначено основні підходи до розуміння поняття «правове регулювання». Наголошено, що існування великої кількості несистематизованих правових актів ускладнює належне застосування норм, які регулюють суспільні відносини щодо примусового виконання рішень судів та інших органів.

Підкреслено, що правове регулювання діяльності органів державної виконавчої служби України здійснюється шляхом запровадження і реалізації загальнообов'язкових правил, які встановлюються і охороняються державою для закріплення і регулювання відносин, що виникають і розвиваються в процесі примусового виконання рішень судів та інших органів.

Доведено, що правове регулювання діяльності органів державної виконавчої служби забезпечується значною кількістю нормативних актів, які відрізняються один від одного за багатьма ознаками - назвою, юридичною силою, порядком прийняття, набранням чинності тощо. Система правового регулювання діяльності органів державної виконавчої служби становить сукупність законів та підзаконних нормативних актів, які створюють правове поле для її належної реалізації.

Розділ 2 «Зміст адміністративно-правового статусу органів державної виконавчої служби України» містить чотири підрозділи, в яких проаналізовано завдання й функції органів державної виконавчої служби України, окреслено їх організаційну структуру, досліджено компетенцію та охарактеризовано особливості притягнення до юридичної відповідальності посадових осіб зазначених органів.

У підрозділі 2.1 «Завдання та функції органів державної виконавчої служби України» наголошено, що в демократичному суспільстві засобом вирішення спорів у будь-якій сфері є звернення з позовом до суду, а органи державної виконавчої служби є інструментом, через який здійснюється реалізація прийнятого судом рішення. Адже постановлене судом рішення може залишитися тільки декларацією, якщо воно не буде доведене до логічного завершення, іншими словами, виконане державним виконавцем.

Зауважено, що визначальними елементами адміністративно-правового статусу органів державної виконавчої служби Україні є їх завдання та функції, оскільки саме від них залежать функціональне призначення органу, його предмет відання та сфера поширення його компетенції.

Виокремлено та досліджено основні завдання органів державної виконавчої служби України: реалізація державної політики у сфері організації примусового виконання рішень; внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері виконання рішень; забезпечення своєчасного, повного і неупередженого виконання рішень у порядку, встановленому законодавством; здійснення освітньо-роз'яснювальної роботи з питань виконання рішень. При цьому зазначено, що державна політика постає складним процесом, у якому виділяються три аспекти: формування державної політики, прийняття стратегічних і оперативно-тактичних державно-політичних рішень та реалізація державної політики. При цьому на процес формування державної політики впливають не тільки органи державної влади, а й елементи громадянського суспільства, окремі громадяни.

Отже, держава за допомогою виконання рішень суду та інших органів (посадових осіб) завершує процес захисту суб'єктивних майнових і особистих немайнових прав громадян та юридичних осіб шляхом їх фактичної реалізації у порядку виконавчого провадження, встановленого законом.

Функції органів державної виконавчої служби України класифіковано на зовнішні та внутрішні. До зовнішніх функцій віднесено: кадрові, фінансові, матеріально-технічні, інформаційні, контрольні, соціально-побутові, взаємодії та представництва. Зовнішні функції являють собою групи дій, за допомогою яких органи державної виконавчої служби України упорядковують суспільні відносини відповідно до визначеного чинним законодавством призначення їх діяльності.

До внутрішніх функцій віднесено: планування, організації роботи, організації взаємодії структурних підрозділів, організації роботи консультативних та дорадчих органів, обліку та контролю тощо.

У підрозділі 2.2 «Організаційна структура органів державної виконавчої служби України» наголошено, що успішна реалізація завдань та функцій органів державної виконавчої служби України багато в чому залежить від її оптимальної структури.

Залежно від характеру виконуваних функцій органами державної виконавчої служби виокремлено три види структурних підрозділів: 1) галузеві, які реалізують основні функції органів державної виконавчої служби; 2) функціональні (по роботі з персоналом, фінансово-економічні тощо), які виконують функції забезпечення; 3) загального керівництва, які виконують функції загального керівництва.

Наголошено, що ефективність діяльності органів державної виконавчої служби можлива тільки за умови, що вони будуть діяти як єдине ціле з належною координацією, внутрішніми зв'язками, взаємодією між окремими елементами, відповідними прийомами і методами досягнення узгоджених цілей і мети, тобто органи державної виконавчої служби мають діяти як єдина система суб'єктів і об'єктів управління.

Обґрунтовано, що організаційна структура органів державної виконавчої служби України являє собою складне, ієрархічно побудоване, багатофункціональне утворення державно-правового характеру, що виконує комплекс завдань з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).

У підрозділі 2.3 «Компетенція органів державної виконавчої служби України» наголошено, що компетенція органів державної виконавчої служби є складовою адміністративно-правового статусу, що визначає їх місце та роль у системі органів публічної адміністрації і може бути визначена як сукупність нормативно визначених цілей та завдань, а також необхідних для їх виконання державно-владних повноважень (прав та обов'язків).

Доведено, що правові норми, які визначають компетенцію органів державної виконавчої служби чи їх посадових осіб, повинні чітко й лаконічно встановити права й обов'язки з тією метою, щоб, по-перше, надати їм можливість ефективно і в повному обсязі реалізувати свої функції, самостійно вирішувати конкретні життєві ситуації, по-друге, встановити межі наданих державою владних повноважень. Чітке визначення меж повноважень органів державної виконавчої служби сприяє зміцненню законності та службової дисципліни. Посадові особи органів державної виконавчої служби не повинні ані ухилятися від реалізації своєї компетенції, ані виходити за її межі.

У підрозділі 2.4 «Юридична відповідальність посадових осіб органів державної виконавчої служби України» розглянуто загальні визначення поняття юридичної відповідальності, наведено основні види юридичної відповідальності посадових осіб органів державної виконавчої служби.

Наголошено, що урегульованість процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб органів державної виконавчої служби України сприяє нормальній роботі органів державної виконавчої служби у сфері підтримання службової дисципліни, зменшує вірогідність порушень дисциплінарної практики посадовими особами, що наділені дисциплінарною владою в органах державної виконавчої служби.

Доведено необхідність прийняття Закону України «Про Дисциплінарний статут державної виконавчої служби України», яким повинно бути визначено сутність службової дисципліни, обов'язки державних виконавців органів Державної виконавчої служби стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників тощо.

Розділ 3 «Шляхи удосконалення реалізації адміністративно-правового статусу органів державної виконавчої служби України» складається з двох підрозділів, у яких проаналізовано зарубіжний досвід організації діяльності органів державної виконавчої служби та запропоновано шляхи удосконалення правового регулювання їх діяльності.

У підрозділі 3.1 «Зарубіжний досвід діяльності органів, що здійснюють повноваження, пов'язані із виконанням судових рішень, та його адаптація до вітчизняної правової системи» з урахуванням характерних ознак та форм перерозподілу власних повноважень органів, що здійснюють повноваження, пов'язані з виконанням судових рішень, здійснено їх групування у централізовані та децентралізовані системи виконавчого провадження.

Наголошено, що вирішення проблем виконання судових рішень має бути комплексним. Усебічне реформування діяльності органів державної виконавчої служби сприятиме підвищенню ефективності діяльності єдиного в Україні органу примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) - державної виконавчої служби України, зміцненню її організаційно-правової структури і, як наслідок, забезпеченню гарантій захисту прав і охоронюваних законом інтересів громадян та юридичних осіб у процесі виконавчого провадження.

У підрозділі 3.2 «Напрямки розвитку правового регулювання діяльності органів державної виконавчої служби України» сформульовано конкретні пропозиції щодо внесення змін до чинного законодавства та рекомендації стосовно вдосконалення правового регулювання діяльності органів державної виконавчої служби, в тому числі й на державному рівні.

Зокрема запропоновано вжити ряд заходів, які будуть спрямовані на покращення розвитку правового регулювання діяльності органів державної виконавчої служби, а саме: удосконалення та впровадження нових форм організації управління органами державної виконавчої служби, зміцнення матеріально-технічної бази, підвищення інформатизації роботи державних виконавців, створення системи заходів з підвищення та вдосконалення професійного рівня державних службовців, оптимізації виконавчого провадження.

Наголошено, що з метою створення умов для кваліфікованого методичного супроводу діяльності примусового виконання повинні вживатись заходи щодо: 1) започаткування та проведення кодифікації законодавства, що регулює примусове виконання, з метою видання систематизованої збірки нормативних актів; 2) продовження формування реєстру судової практики за результатами розгляду судами справ з конкретних питань примусового виконання; 3) забезпечення видання методичних збірок з актуальних напрямків примусового виконання.

Особливо наголошено на організації підвищення професійної підготовки працівників органів державної виконавчої служби та створенні умов для належної мотивації державних виконавців. З цією метою запропоновано три напрямки: перший - проходження навчання та підвищення кваліфікації в учбово-методичних центрах, другий - проходження стажування, третій - направлення на навчання до вузів, із якими украдено відповідні угоди.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової задачі - визначення сутності, змісту та значення адміністративно-правового статусу органів державної виконавчої служби та особливостей реалізації окремих його елементів, у результаті чого отримано такі результати.

1. Визначено місце та особливості органів державної виконавчої служби в системі суб'єктів органів публічної адміністрації з урахуванням наступних ознак: створені з метою безпосереднього здійснення конкретного виду державної діяльності; виконують діяльність, що характеризується чітко визначеною державною спрямованістю, цілями, завданнями та функціями, певним обсягом компетенції; реалізують свою діяльність за допомогою визначених державою форм і методів; мають певну організаційно-правову форму, внутрішню структуру і зовнішні зв'язки.

2. З'ясовано сутність та структуру адміністративно-правового статусу органів державної виконавчої служби. До елементів адміністративно-правового статусу органів державної виконавчої служби віднесено: основну мету діяльності, завдання, функції та принципи діяльності органів державної виконавчої служби (цільовий блок); правові приписи, що регламентують порядок утворення, реорганізацію, ліквідацію органу, його структуру, лінійну і функціональну підпорядкованість (організаційно-структурний блок); компетенцію; юридичну відповідальність працівників органів державної виконавчої служби України.

Адміністративно-правовий статус органів державної виконавчої служби визначено як правову категорію, що характеризує її місце в системі органів публічної адміністрації, визначає межі діяльності її працівників щодо інших суб'єктів виконавчих правовідносин.

3. Доведено, що правове регулювання діяльності органів державної виконавчої служби забезпечується значною кількістю нормативних актів, які відрізняються один від одного за багатьма ознаками - назвою, юридичною силою, порядком прийняття, набранням чинності тощо. Система правового регулювання діяльності органів державної виконавчої служби становить сукупність законів та підзаконних нормативних актів, які створюють правове поле для її належної реалізації. Таким чином, усю нормативну базу, якою керуються органи державної виконавчої служби під час здійснення своїх повноважень, можна поділити на зовнішню, яка розробляється формально за межами центрального органу виконавчої влади, але остання має пряме відношення до її створення, безпосередньо розробляючи або беручи участь у розробленні проектів тих чи інших нормативних актів, і внутрішню, тобто відомчу нормативну базу, яка розробляється Міністерством юстиції України та державною виконавчою службою України і її територіальними органами з метою реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) відповідно до законів України.

4. Виокремлено основні завдання органів державної виконавчої служби: реалізація державної політики у сфері організації примусового виконання рішень; внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері виконання рішень; забезпечення своєчасного, повного і неупередженого виконання рішень у порядку, встановленому законодавством; здійснення освітньо-роз'яснювальної роботи з питань виконання рішень.

Функції органів державної виконавчої служби класифіковано на зовнішні та внутрішні. До зовнішніх функцій органів державної виконавчої служби віднесено: кадрові, фінансові, матеріально-технічні, інформаційні, контрольні, соціально-побутові, взаємодії та представництва. До внутрішніх - планування, організації роботи, організації взаємодії структурних підрозділів, організації роботи консультативних та дорадчих органів, обліку та контролю тощо.

5. Залежно від характеру виконуваних функцій органи державної виконавчої служби класифіковано на три види структурних підрозділів: 1) галузеві, які реалізують основні функції органів державної виконавчої служби; 2) функціональні (по роботі з персоналом, фінансово-економічні тощо), які виконують функції забезпечення; 3) загального керівництва, які виконують функції загального керівництва.

6. Визначено, що компетенція органів державної виконавчої служби є складовою адміністративно-правового статусу, що визначає їх місце та роль у системі органів державної виконавчої служби і може бути визначена як сукупність нормативно визначених цілей та завдань, а також необхідних для їх виконання державно-владних повноважень (прав та обов'язків).

Доведено, що правові норми, які визначають компетенцію органів державної виконавчої служби чи їх посадових осіб, повинні чітко й лаконічно встановити права й обов'язки з тією метою, щоб, по-перше, надати їм можливість ефективно і в повному обсязі реалізувати свої функції, самостійно вирішувати конкретні життєві ситуації, по-друге, встановити межі наданих державою владних повноважень. Чітке визначення меж повноважень органів державної виконавчої служби сприяє зміцненню законності та службової дисципліни. Посадові особи органів Державної виконавчої служби не повинні ані ухилятися від реалізації своєї компетенції, ані виходити за її межі.

7. Юридичну відповідальність посадових осіб органів державної виконавчої служби визначено як застосування до правопорушника, який вчинив протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дію чи бездіяльність), передбачених санкцією юридичної норми заходів державного примусу, які виражаються у формі певних обмежень.

До ознак юридичної відповідальності працівників органів державної виконавчої служби віднесено наступні: вона є одним із елементів правового статусу посадової особи органу державної виконавчої служби; зумовлена характером організаційно-службового становища посадових осіб у відповідному органі державної виконавчої служби, що наділені як внутрішніми, так і зовнішніми владними повноваженнями; виникає лише в межах службово-трудових відносин; її зміст залежить від виду службової діяльності чи характеру виконуваних службових завдань; характеризується підвищеним ступенем відповідальності, що виражається, в першу чергу, у встановленні підвищених санкцій за правопорушення, пов'язані з виконанням службових завдань; з одного боку, вона є засобом впливу на неправомірну поведінку посадових осіб державної виконавчої служби, з іншого - виступає формою захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб у державі від неправомірних дій посадових осіб; наявність спеціальних заходів відповідальності за службові правопорушення; можливість одночасного притягнення посадової особи за вчинення правопорушення до дисциплінарної та кримінальної відповідальності (дисциплінарної та адміністративної; дисциплінарної та матеріальної); відповідальність настає: по-перше, за правопорушення, вчинені посадовою особою особисто; по-друге, за дії підлеглих їй по службі осіб.

8. Сформульовано рекомендації щодо змін і доповнень до чинного законодавства, спрямовані на вдосконалення адміністративно-правового статусу органів державної виконавчої служби.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Сіверін Д. В. Місце та особливості органів державної виконавчої служби у системі суб'єктів органів публічної адміністрації / Д. В. Сіверін // Європейські перспективи. - 2012. - № 3. Ч. 2. - С. 116-120.

2. Сіверін Д. В. Сутність та структура адміністративно-правового статусу органів державної виконавчої служби / Д. В. Сіверін // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2012. - № 2 (57). - С. 332-342.

3. Сіверін Д. В. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності працівників державної виконавчої служби : деякі питання сьогодення / Д. В. Сіверін // Наше право. - 2012. - № 3. Ч. 3. - С. 43-48.

4. Сіверін Д. В. Завдання та функції органів державної виконавчої служби: сучасний стан та перспективи / Д. В. Сіверін // Форум права. - 2012. - № 3. - С. 677-682 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2012-3/12cdvctp.pdf.

5. Сиверин Д. В. Компетенция органов государственной исполнительной службы Украины: вопросы теории и практики / Д. В. Сиверин // Социально-гуманитарный вестник юга России. - 2013. - № 4 - С. 256-261.

6. Сіверін Д. В. Щодо питання структури правового статусу державної виконавчої служби України / Д. В. Сіверін // Стратегічні напрямки розвитку правової системи України : матеріали всеукр. наук.-практ. конф. (м. Львів, 28 січ. 2012 р.). - Л. : Центр правничих ініціатив, 2012. - Ч. 2 - С. 63-65.

7. Сіверін Д. В. Місце державної виконавчої служби України в системі органів виконавчої влади / Д. В. Сіверін // Актуальні питання правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (м. Харків, 2-3 лют. 2012 р.). - Х. : ГО «Асоціація аспірантів-юристів», 2012. - Т. 1. - С. 98-100.

8. Сіверін Д. В. Питання кадрового забезпечення в діяльності органів державної виконавчої служби: питання сьогодення / Д. В. Сіверін // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених : матеріали наук.-практ. конф. (м. Харків, 25 трав. 2012 р.). - Х. : ХНУВС, 2012. - С. 78-81.

9. Сіверін Д. В. Реформування органів державної виконавчої служби: питання сьогодення / Д. В. Сіверін // Адміністративне право України: сучасний стан та шляхи розвитку : матеріали наук.-практ. конф. (м. Харків, 27 квіт. 2012 р.). - Х. : ХНУВС, 2012. - С. 217-219.

АНОТАЦІЯ

Сіверін Д. В. Адміністративно-правовий статус органів державної виконавчої служби України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Харківський національний університет внутрішніх справ. - Харків, 2014.

Дисертацію присвячено дослідженню особливостей адміністративно-правового статусу органів державної виконавчої служби в умовах адміністративної реформи. З'ясовано місце та особливості органів державної виконавчої служби в системі суб'єктів органів публічної адміністрації. Визначено сутність, структуру та особливості адміністративно-правового статусу органів державної виконавчої служби України. Проведено аналіз правового регулювання діяльності органів державної виконавчої служби. Розкрито зміст адміністративно-правового статусу органів державної виконавчої служби України. Визначено основні завдання та функції органів державної виконавчої служби. Вивчено та проаналізовано організаційну структуру та компетенцію органів державної виконавчої служби. Встановлено особливості юридичної відповідальності працівників органів державної виконавчої служби. Визначено напрямки розвитку правового регулювання діяльності органів державної виконавчої служби України, в тому числі можливості використання в Україні зарубіжного досвіду діяльності органів, що здійснюють повноваження, пов'язані з виконанням судових рішень.

Ключові слова: адміністративно-правовий статус, органи державної виконавчої служби, публічна адміністрація, правове регулювання, завдання, функції, компетенція, юридична відповідальність.

АННОТАЦИЯ

Сиверин Д. В. Административно-правовой статус органов государственной исполнительной службы Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Харьковский национальный университет внутренних дел. - Харьков, 2014.

Диссертационное исследование посвящено теоретическим проблемам определения административно-правового статуса органов исполнительной службы Украины, которая обеспечивает реализацию государственной политики в сфере организации принудительного исполнения решений судов и других органов (должностных лиц) в соответствии с законами. Раскрыты особенности функционирования органов исполнительной службы в системе субъектов органов публичной администрации.

Охарактеризовано правовое регулирование деятельности органов государственной исполнительной службы Украины. Определено, что систему правового регулирования деятельности органов государственной исполнительной службы составляет совокупность законов и подзаконных нормативных актов, которые создают правовое поле для её надлежащей реализации. Всю нормативную базу, которой руководствуются органы государственной исполнительной службы при осуществлении своих полномочий, классифицировано на внешнюю, которая разрабатывается формально за пределами центрального органа исполнительной власти, и внутреннюю, то есть ведомственную нормативную базу, которая разрабатывается Министерством юстиции Украины, государственной исполнительной службой Украины и ее территориальными органами в целях реализации государственной политики в сфере организации принудительного исполнения решений судов и других органов (должностных лиц) в соответствии с законами Украины.

Исследовано содержание административно-правового статуса органов исполнительной службы Украины, определены его особенности и структура. Под административно-правовым статусом органов исполнительной службы Украины предложено понимать иерархическое положение в системе органов публичной администрации, которое определяется совокупностью административно-правовых норм, закрепляющих назначение, функции, организацию деятельности, компетенцию и юридическую ответственность должностных лиц, работающих в этих органах.

Охарактеризованы основные задачи и функции органов исполнительной службы Украины, их организационная структура и компетенция. Рассмотрены особенности юридической ответственности должностных лиц органов исполнительной службы Украины.

Определены пути совершенствования административно-правового статуса органов исполнительной службы, в том числе возможности использования в Украине зарубежного опыта деятельности органов, осуществляющих полномочия, связанные с исполнением судебных решений.

Сформулированы конкретные предложения и рекомендации по совершенствованию законодательства, которое определяет административно-правовой статус органов исполнительной службы Украины.

Ключевые слова: административно-правовой статус, органы государственной исполнительной службы, публичная администрация, правовое регулирование, задачи, функции, компетенция, юридическая ответственность.

SUMMARY

Siverin D. V. Administrative-legal status of the state executive service of Ukraine. - Manuscript.

Thesis for a candidates degree by specialty 12.00.07 - administrative law and process; financial law, informational law. - Kharkiv National university of internal affairs. - Kharkiv, 2014.

The thesis investigates the features of administrative and legal status of the state executive service under administrative reform. The place and features of the state executive service in the system of public administration. The essence, structure and features of the administrative and legal status of the state executive service of Ukraine. The analysis of the legal regulation of executive public service. The content of administrative and legal status of the state executive service of Ukraine. The main objectives and functions of the state executive service. Studied and analyzed the organizational structure and competence of the state executive service. The peculiarities of the legal responsibility of the state executive service. The directions of the legal activity of the state executive service of Ukraine, including the possibility of using foreign experience in Ukraine of bodies exercising powers relating to enforcement.

Key words: administrative and legal status, the state executive service, public administration, legal regulation, objectives, functions, jurisdiction, legal responsibility.

Размещено на Allbest.ru

...