Правове забезпечення службової інформації в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 34:002(477)(043.3)

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СЛУЖБОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ В УКРАЇНІ

Жмур Наталія Володимирівна

Київ - 2015

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному авіаційному університеті

Науковий керівник доктор юридичних наук, доцент

Сопілко Ірина Миколаївна,

Національний авіаційний університет, професор кафедри конституційного і адміністративного права

Юридичного інституту

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Берлач Анатолій Іванович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри адміністративного права Юридичного факультету

кандидат юридичних наук

Татарникова Кристина Геннадіївна,

Київський міжнародний університет,

доцент кафедри публічно-правових дисциплін Юридичного інституту

Захист відбудеться “22” липня 2015 р. о “14.00” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.062.16 у Національному авіаційному університеті за адресою: 03058, м. Київ, пр. Космонавта Комарова, 1

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Національного авіаційного університету за адресою: 03058, м. Київ, пр. Космонавта Комарова, 1

Автореферат розісланий “19” червня 2015 р.

В.о. ученого секретаря спеціалізованої вченої ради В.М. Вишновецький

АНОТАЦІЯ

Жмур Н. В. Правове забезпечення службової інформації в Україні. -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 -- адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. -- Національний авіаційний університет. -- Київ, 2015.

Дисертацію присвячено теоретичним та правовим проблемам забезпечення службової інформації в Україні. У роботі визначено поняття “службова інформація” та виокремлено основні ознаки службової інформації.

Охарактеризовано стан національного законодавства та міжнародно-правові стандарти у сфері службової інформації. Виокремлено основні недоліки нормативно-правового регулювання суспільних відносин у сфері службової інформації в Україні. Класифіковано основні наукові підходи щодо удосконалення правового забезпечення службової інформації в Україні та запропоновано необхідність розроблення та ухвалення пакета нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини в сфері інформації з обмеженим доступом: Закону України “Про інформацію з обмеженим доступом”, Стратегії захисту інформації з обмеженим доступом, Доктрини захисту окремих видів інформації з обмеженим доступом, зокрема службової інформації, та зрештою -- Інформаційного кодексу України, де окремим розділом закріпити основні положення забезпечення інформації з обмеженим доступом, у межах якого розкрити концептуальні засади нормативно-правового регулювання суспільних відносин у сфері службової інформації України.

Ключові слова: інформація, інформація з обмеженим доступом, службова інформація, державна таємниця, службова таємниця, Доктрина захисту службової інформації в Україні.

АННОТАЦИЯ

Жмур Н. В. Правовое обеспечение служебной информации в Украине. -- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 -- административное право и процесс; финансовое право; информационное право. -- Национальный авиационный университет. -- Киев, 2015.

Диссертация посвящена теоретическим и правовым проблемам обеспечения служебной информации в Украине. В работе определено понятие “служебная информация” и выделены основные признаки служебной информации.

Охарактеризовано состояние национального законодательства и международно-правовые стандарты в сфере служебной информации. Выделены основные недостатки нормативно-правового регулирования общественных отношений в сфере служебной информации в Украине, среди которых: отсутствие унифицированного нормативно-правового акта в сфере служебной информации; доминирование подзаконных нормативно-правовых актов по законам; коллизии и конкуренция между нормами законов и подзаконных нормативно-правовых актов в этой сфере; декларативность закрепленных норм без указания на механизм их реализации; наличие многочисленных субъективных, абстрактных понятий, которые могут толковаться неоднозначно; неунифицированность терминологии и отсутствие легальных дефиниций базовых понятий в сфере служебной информации.

Классифицированы основные научные подходы по усовершенствованию правового обеспечения служебной информации в Украине: 1) разработка отдельных законов, регулирующих правоотношения, предметом которых являются непосредственно отдельные виды информации с ограниченным доступом, в том числе и служебная информация (законы Украины “О служебной информации”, “О коммерческой тайне” и т.п.); 2) разработка нормативно-правового акта, в рамках которого раскрывается содержание, система и особенности правового режима информации с ограниченным доступом в целом и служебной информации в частности (законы Украины “Об информации с ограниченным доступом” или “О государственных секретах” и т.п.); 3) принятие Информационного кодекса Украины, в рамках которого предусмотреть раздел, посвященный информации с ограниченным доступом и служебной информации в частности; 4) разработка ведомственных подзаконных нормативно-правовых актов, регулирующих общественные отношения в сфере служебной информации (Приказ МВД Украины “О служебной информации в органах внутренних дел Украины”, Приказ ГФС Украины “О служебной информации в ГФС Украины”) и др.

Аргументируется необходимость разработки и принятия пакета нормативно-правовых актов, регулирующих общественные отношения в сфере информации с ограниченным доступом, а именно: Закона Украины “Об информации с ограниченным доступом”, Стратегии защиты информации с ограниченным доступом, Доктрины защиты отдельных видов информации с ограниченным доступом, в частности служебной информации, и в конечном итоге -- Информационного кодекса Украины, где отдельным разделом закрепить основные положения обеспечения информации с ограниченным доступом, в рамках которого раскрыть концептуальные основы нормативно-правового регулирования общественных отношений в сфере служебной информации Украины.

Очерчено содержание, назначение и структура проекта доктрины защиты служебной информации в Украине. Доктрина защиты служебной информации -- это совокупность концептуальных идей и взглядов на цели, задачи, принципы, методы, организационно-функциональный механизм защиты служебной информации с целью обеспечения информационной безопасности личности, общества и государства в контексте международного сотрудничества. Доктрина защиты служебной информации в Украине состоит с преамбулы, разделов и эпилога. В преамбуле следует изложить основные причины, цели, задачи принятия этого нормативно-правового акта на основании характеристики современного состояния защиты служебной информации с описанием международных тенденций в этой сфере. Первый раздел должен содержать общие положения и раскрывать: содержание основных понятий (служебная информация, государственная тайна, профессиональная тайна, система защиты служебной информации, объекты защиты служебной информации, субъекты защиты служебной информации и т.п.); принципы защиты служебной информации; объекты и субъекты защиты служебной информации. Второй раздел раскрывает сущность и содержание угроз (проблем) защиты служебной информации, их источники, содержание, виды. В третьем разделе целесообразно обозначить государственную политику защиты служебной информации: приоритетные направления государственной политики в сфере защиты служебной информации; задачи государственной политики в сфере защиты служебной информации. В четвертом разделе под названием “Система защиты служебной информации Украины” следует определить: сущность и содержание системы защиты служебной информации; правовую основу деятельности субъектов защиты служебной информации; функции системы защиты служебной информации; методы защиты служебной информации; материально-техническое и финансовое обеспечение их функционирования. В пятом разделе очерчены сущность сотрудничества Украины с международными организациями и другими странами в сфере служебной информации. Шестой раздел призван закрепить цель, задачи, принципы контроля над выполнением Доктрины, а также виды юридической ответственности за нарушение законодательства в сфере служебной информации

Ключевые слова: информация, информация с ограниченным доступом, служебная информация, государственная тайна, служебная тайна, Доктрина защиты служебной информации в Украине.

SUMMARY

Zhmur N. V. Legal security service information in Ukraine. -- Manuscript.

Thesis for a Candidate's degree in Law in specialty 12.00.07 -- Administrative law and procedure; financial law; information law. -- National Aviation University. -- Kyiv, 2015.

The thesis is devoted to theoretical and legal problems of support service information in Ukraine. The paper defines the notion of “service information” and singled out the main features of the service information.

Characterizes the state of national legislation and international legal standards in the service information. Author determined the main shortcomings of the legal regulation of social relations in the service information in Ukraine.

Classified basic scientific approaches to improving legal support service information in Ukraine and suggests the need for the development and adoption of a package of legal acts regulating social relations in the field of classified information, namely the Law of Ukraine “On classified information” -- Security Strategies classified information -- Doctrine protect certain types of classified information, including proprietary information, and eventually -- information Code of Ukraine, where a separate section to fix the main provisions providing classified information within which reveal the conceptual foundations of legal regulation of social relations in field service information Ukraine.

Key words: information, classified information, service information, state secret, official secret, Doctrine protection of service information in Ukraine.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Становлення і розвиток інформаційного суспільства в Україні в умовах глобалізації та входження в єдиний європейський простір визначає пріоритет інформаційно-комунікаційних технологій та сучасних засобів зв'язку у відносинах публічного управління, що стосуються реалізації публічно-владних функцій, спрямованих на забезпечення прав, свобод громадян, прав та законних інтересів юридичних осіб органами державної влади та органами місцевого самоврядування. Вказане здійснюється на тлі збільшення можливостей громадян контролювати діяльність владних структур різного рівня чи впливати на покращення їх робот, що, у свою чергу, визначає постійне удосконалення усіх сфер і напрямків їх діяльності, в тому числі - інформаційної складової. Зазначене детермінує постійний перегляд чинного інформаційного законодавства.

Разом з тим, рівень розвитку інформаційно-телекомунікаційних технологій та засобів зв'язку, а також наукового та законодавчого забезпечення існуючих інформаційних відносин, зокрема в сфері службової інформації далекий від досконалого. Залишаються законодавчо невизначеними поняття службової інформації, критерії віднесення відомостей до такої інформації, співвідношення службової інформації з іншими видами інформації з обмеженим доступом, інституційно-функціональний механізм її захисту тощо.

За вказаних умов дослідження правового забезпечення службової інформації в Україні є актуальним для сучасної юридичної науки, що й обумовило вибір означеної проблематики у якості теми дисертації.

Теоретико-методологічну основу дослідження становлять праці відомих вчених, науковий пошук яких здійснювався у галузях інформаційного права, адміністративного права, кримінального права, конституційного права, цивільного права, теорії держави та права: І. В. Арістова, В. Ю. Баскаков, А. І. Берлач, В. М. Брижко, С. Т. Гончарук, В. І. Гурковський, С. Ф. Джерджа, Р. А. Калюжний, В. К. Колпаков, Б. А. Кормич, О. В. Копан, О. В. Кохановська, І. Ю. Крегул, Г. М. Красноступ, О. В. Кузьменко, В. А. Ліпкан, С. Я. Лихова, Ю. Є. Максименко, А. І. Марущак, П. Є. Матвієнко, Н. Б. Новицька, А. М. Новицький, О. В. Олійник, В. Д. Павловський, Є. В. Петров, О. Е. Радутний, О. П. Рябченко, О. П. Світличний, І. М. Сопілко, В. Ю. Степанов, К. Г. Татарникова, В. С. Цимбалюк, М. Я. Швець, О. В. Шепета, Р. Б. Шишка тощо.

Проте науковий пошук вказаних та інших вчених був спрямований переважно на дослідження загальних проблем розвитку інформаційних відносин, сутності і змісту адміністративно-правового регулювання суспільних відносин, формування основ адміністративного процесу, гарантій законності публічно-владної діяльності.

Таким чином, необхідність проведення комплексного дослідження визначена недостатністю у розробках на теоретичному рівні проблеми правового забезпечення службової інформації в Україні, що пояснює актуальність обраної теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Проведене дослідження виконано відповідно до основних положень Закону України “Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки”, Стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні, схваленої Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 травня 2013 року № 386-р, Концепції розвитку електронного урядування в Україні, схваленої Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2010 року № 2250-р, Національного плану дій на 2013 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 роки “Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава”, схваленої Указом Президента України від 12 березня 2013 року № 128/2013, Указу Президента України № 398/2014 “Про інформаційно-аналітичний центр” від 12 квітня 2014 року, Указу Президента України № 449/2014 “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2014 року “Про заходи щодо вдосконалення формування та реалізації державної політики у сфері інформаційної безпеки України”“ від 1 травня 2014 року, Постанови Кабінету Міністрів України від 28 листопада 2012 року № 1134 “Про запровадження Національної системи індикаторів розвитку інформаційного суспільства”, Рекомендацій парламентських слухань на тему: “Законодавче забезпечення розвитку інформаційного суспільства в Україні”, схвалених Постановою Верховної Ради України від 3 липня 2014 року № 1565-VII.

Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягає в тому, щоб спираючись на досягнення сучасної юридичної науки, норми чинного законодавства і практику правозастосування, визначити сутність та особливості правового забезпечення службової інформації в Україні і з урахуванням отриманих результатів надати науково обґрунтовані пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства.

Зазначена мета зумовила постановку і розв'язання таких основних задач:

- встановити рівень наукової розробленості проблеми формування належного правового забезпечення службової інформації у вітчизняній правовій доктрині;

- обґрунтувати поняття та основні ознаки службової інформації;

- узагальнити стан національного законодавства у сфері службової інформації;

- визначити міжнародні стандарти у сфері службової інформації;

- виокремити основні недоліки правового забезпечення службової інформації;

- здійснити класифікацію основних наукових підходів щодо удосконалення правового забезпечення службової інформації;

- з урахуванням отриманих теоретичних результатів та аналізу чинного законодавства обґрунтувати необхідні зміни у правовому забезпеченні службової інформації в Україні.

Об'єктом дослідження виступають суспільні відносини у сфері службової інформації.

Предметом дослідження є правове забезпечення службової інформації в Україні.

Методи дослідження. У роботі використовуються загальнонаукові методи пізнання об'єктивної дійсності, що базуються на діалектичному підході до об'єкта, який досліджується, а також окремі спеціальні методи наукового пізнання. За допомогою логіко-семантичного методу й методу сходження від абстрактного до конкретного поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.2, 3.2). Застосування порівняльно-правового методу дозволило проаналізувати міжнародні стандарти у сфері службової інформації (підрозділ 2.2). Методи класифікації й групування використовувалися для дослідження основних підходів щодо удосконалення правового забезпечення службової інформації (підрозділи 3.1). Формально-правовий і діалектичний методи застосовані при дослідженні стану наукової розробленості проблеми правового забезпечення службової інформації та вітчизняного законодавства у сфері службової інформації (підрозділи 1.1, 2.1). Структурно-функціональний метод сприяв виокремленню службової інформації з-поміж інших видів інформації з обмеженим доступом та характеристиці її ознак (підрозділ 1.2). Шляхом використання методу документального аналізу опрацьовано відповідні нормативно-правові акти та розроблено наукові рекомендації щодо вдосконалення нормативно-правового регулювання суспільних відносин у сфері службової інформації (підрозділ 3.2).

Нормативною базою дисертації є Конституція України, чинні законодавчі й інші нормативно-правові акти, які регулюють суспільні відносини у сфері службової інформації. Науково-теоретичне підґрунтя дисертації становлять наукові праці фахівців загальної теорії держави і права, інформаційного права, адміністративного права, кримінального права, інших галузевих правових наук.

Емпіричною основою дослідження є політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є однією із перших системних досліджень з теоретичних і практичних питань правового забезпечення службової інформації в Україні.

У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень і висновків, що мають важливе теоретичне й практичне значення і запропоновані особисто здобувачем. Основні з них такі:

вперше:

- обґрунтовано необхідність розроблення та ухвалення Доктрини захисту службової інформації, яка має бути закріплена у нормативно-правовому акті, що визначає мету, завдання, принципи, методи, організаційну-функціональний механізм захисту службової інформації, її зміст і спрямованість на забезпечення інформаційної безпеки особи, суспільства і держави в контексті міжнародного співробітництва та надано проект структури даного акта;

- виокремлено загальні та особливі (іманентні) ознаки службової інформації. Загальними ознаками є ті, що притаманні усім видам інформації з обмеженим доступом, в тому числі і службовій інформації. Особливими (іманентними) названо лише ті ознаки, що розкривають специфіку інформації як службової та дозволяють її ідентифікувати як таку;

- здійснено класифікацію основних наукових підходів щодо удосконалення правового забезпечення службової інформації в Україні та вказано про їх формування на підставі застосування наукового методу сходження від загального до конкретного;

удосконалено:

– поняття службової інформації як суспільно значимих відомостей та/або даних, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, створені чи одержані суб'єктами владних повноважень у межах компетенції, передбаченої чинним законодавством, з метою реалізації покладених на них завдань і функцій;

– визначення стану національного законодавства у сфері службової інформації, що дало змогу виокремити основні проблеми правового забезпечення службової інформації;

дістали подальшого розвитку:

– положення щодо встановлення рівня наукової розробленості проблеми формування належного правового забезпечення службової інформації у вітчизняній правовій доктрині, що дозволило зазначити наступне: інститут правового забезпечення службової інформації перебуває на етапі формування та становлення; лише окремі теоретичні та практичні аспекти забезпечення службової інформації побіжно розглядаються в процесі дослідження інформації з обмеженим доступом, права на доступ до інформації та інформаційної безпеки, хоча при цьому службова інформація є предметом дослідження як загальнотеоретичних, так і галузевих юридичних наук;

– пропозиції щодо удосконалення правового забезпечення службової інформації в Україні, серед яких необхідність розробки та ухвалення пакету нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини в сфері інформації з обмеженим доступом: Закон України “Про інформацію з обмеженим доступом”, Стратегія захисту інформації з обмеженим доступом, Доктрина захисту окремих видів інформації з обмеженим доступом, зокрема службової інформації, Інформаційний кодекс України;

– визначення міжнародних стандартів у сфері службової інформації, основними характеристиками яких є: наявність спеціально створеної інституції, щодо розроблення, впровадження стандартів безпеки інформації та здійснення загального контролю за дотриманням вимог національного законодавства у цій сфері; закріпленість концептуальних засад забезпечення службової інформації в межах нормативно-правового акта, який урегульовує суспільні відносини в контексті доступу громадян до інформації; розмежування службової інформації та державної таємниці як відомостей, що мають різну суспільну значимість, та відповідно заходи захисту; наявність кримінальної та адміністративної відповідальності за розголошення інформації, яка становить службову інформацію; відсутність уніфікованої термінології для відомостей, що становлять собою службову інформацію; визнання службової інформації видом інформації з обмеженим доступом та ін.;

– положення щодо недостатньої законодавчої урегульованості службової інформації, у зв'язку з чим обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки та пропозиції, які містяться у дисертації, можуть бути використані:

у правотворчості - для вдосконалення нормативно-правових актів, що регулюють інформаційній відносини у сфері службової інформації, при розробленні й затвердженні проекту Інформаційного кодексу України та інших законодавчих і підзаконних актів, а також при гармонізації українського інформаційного законодавства до міжнародно-правових стандартів;

у правозастосуванні - при реалізації норм нормативно-правових актів, що регулюють інформаційні відносини у сфері службової інформації;

у науково-дослідній діяльності - для проведення подальших досліджень проблем правового забезпечення службової інформації;

у навчально-методичному процесі - при підготовці підручників та навчальних посібників із таких дисциплін, як “Інформаційне право”, “Інформаційна безпека”, “Основи національної безпеки”, “Адміністративне право”, а також при викладанні зазначених дисциплін;

у правовиховній сфері - для підвищення рівня правової освіти населення, правової та професійної культури працівників публічних інституцій України.

Апробація результатів дослідження. Висновки і положення дисертації обговорювалися на засіданні кафедри конституційного та адміністративного права Юридичного інституту Національного авіаційного університету.

Підсумки розроблення проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення та висновки оприлюднені дисертантом на науково-теоретичних конференціях: “Правова доктрина та юридична практика: досвід і перспективи розвитку” (м. Київ, 25 березня 2014 року); “Юридична наука і практика: виклики часу” (м. Київ, 12 березня 2015 року).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки відображено у восьми наукових публікаціях, з яких шість статей - у наукових фахових виданнях, з яких дві статті - у зарубіжних наукових виданнях, дві тези - у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, які містять шість підрозділів, висновків і списку використаних джерел (260 найменувань) на 29 сторінках. Повний обсяг дисертації становить 194 сторінки, з них загальний обсяг тексту 165 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, ступінь наукової розробки проблеми, вказано на зв'язок роботи з напрямами наукових досліджень, визначено мету і задачі дослідження, його об'єкт, предмет, використані методи, висвітлено наукову новизну роботи, її значення у правотворчій, правозастосовній, науково-дослідній та навчально-методичній діяльності, наведено дані про апробацію і публікації результатів дослідження, відображено структуру дисертації.

Розділ 1 “Теоретико-правові засади службової інформації в Україні” складається з двох підрозділів.

У підрозділі 1.1 “Рівень наукової розробленості проблеми формування належного правового забезпечення службової інформації у вітчизняній правовій доктрині” розглядається генезис вітчизняних та зарубіжних наукових робіт, присвячених окремим засадам службової інформації, що дало можливість дійти висновку про недостатню розробленість цієї тематики у правовій доктрині; стихійний та фрагментарний характер наукових розвідок у цій сфері. Зазначено, що інститут службової інформації перебуває на етапі становлення. Серед сучасних наукових розробок відсутнє системне монографічне дослідження проблеми правового забезпечення службової інформації. Окремі теоретичні та практичні засади забезпечення службової інформації розглядаються в рамках питань інформації з обмеженим доступом, права на доступ до інформації та інформаційної безпеки побіжно. У зв'язку з чим в наукових джерелах акцентується увага, насамперед, на незаконному наданні інформації статусу службової інформації, що негативно впливає на стан реалізації права на доступ до інформації. Однак інші проблеми у сфері службової інформації так і не знайшли адекватного розгляду.

У підрозділі 1.2 “Службова інформація як вид інформації з обмеженим доступом” здійснено аналіз наукових підходів щодо визначення поняття “інформація” та “службова інформація”. Вказано на відсутність нормативної регламентації поняття “службова інформація”, а також на наявність низки понять, що застосовуються як синонімічні.

Ретроспективний аналіз радянських доктринальних джерел, присвячених окремим аспектам службової інформації, дозволив вказати про переважне використання терміну “службова таємниця”. За часів незалежності України в чинному законодавстві було закріплено термін “конфіденційна інформація, що є власністю держави”.

Необхідність адаптації національного законодавства до міжнародних стандартів обумовила ухвалення Закону України “Про доступ до публічної інформації”, де вперше інформацію з обмеженим доступом було класифіковано на таємну, конфіденційну та службову, а також закріплено чіткий перелік інформації, що може становити службову інформацію.

Дослідження наукової думки та норм чинних нормативно-правових актів у цій сфері, а також врахування норм законів України “Про інформацію”, “Про доступ до публічної інформації” та ряду підзаконних нормативно-правових актів, відповідно до яких визначається перелік відомостей, що становлять службову інформацію в системі конкретного державного органу чи органу місцевого самоврядування, дозволило виокремити загальні та особливі (іманентні) ознаки службової інформації.

Загальними ознаками є ті, що притаманні усім видам інформації з обмеженим доступом, в тому числі і службовій інформації. Особливими (іманентними) названо лише ті ознаки, що розкривають специфіку інформації як службової та дозволяють її ідентифікувати як таку. Акцентується увага, що особливі (іманентні) ознаки службової інформації діалектично взаємопов'язані з загальними ознаками та лише у своїй органічній сукупності надають можливість вирізнити її з-поміж інших видів інформації за змістом.

На підставі виділених загальних та спеціальних (іманентних) ознак запропоновано поняття службової інформації. Додатково обґрунтовано, що поняття “службова інформація” на відміну від понять “конфіденційна інформація, що є власністю держави” чи “службова таємниця” є ширшим і охоплює будь-які відомості, отримані службовою особою у зв'язку з виконанням нею службових обов'язків, що можуть належати як державі, так можуть перебувати у власності інших осіб, а також охоплюють приватні та публічні відомості.

Розділ 2 “Правові основи забезпечення службової інформації” складається з двох підрозділів.

У підрозділі 2.1 “Національне законодавство у сфері службової інформації” досліджуються стан нормативно-правового регулювання суспільних відносин у сфері службової інформації.

Національне законодавство у сфері службової інформації було класифіковано на кілька рівнів. Вказано, що на першому рівні правову базу у сфері службової інформації складають нормативно-правові акти, що встановлюють загальні засади права особи вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію. На другому рівні містяться нормативно-правові акти, що визначають концептуальні засади захисту інформації з обмеженим доступом загалом та окремих її видів, а також порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що перебуває у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес. На третьому рівні перебувають підзаконні нормативно-правові акти, в яких деталізовано загальні засади прийому, реєстрації, розгляду запитів на публічну інформацію, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інституційно-функціональний механізм захисту службової інформації; до четвертого рівня віднесено відомчі нормативно-правові акти, що встановлюють переліки інформації, яким надається гриф “Для службового користування”, порядок прийому, реєстрації, розгляду запитів на публічну інформацію та відшкодування запитувачами фактичних витрат на копіювання та друк документів, порядок складання і форми подання запитів на публічну інформацію, розпорядником якої є конкретна інституція, забезпечення функціонування та ведення системи обліку публічної інформації у конкретному відомстві.

Дослідження зазначених вище актів надало можливість дійти висновку про його неефективність. Констатовано, що нині не визначено порядок роботи з документами, що містять службову інформацію, доступу осіб до відомостей, що становлять службову інформацію, а також засади контролю за порядком поводження з документами, які містять службову інформацію.

Вказано, що негативно на рівень забезпечення службової інформації впливають також й кадрові проблеми забезпечення службової інформації, серед яких: інформаційна некваліфікованість посадових та службових осіб, що знаходить свій прояв у відсутності спеціальних знань, умінь та навичок володіння інформаційно-телекомунікаційними технологіями та засобами зв'язку; незнання чи недостатнє знання засад нормативно-правового регулювання суспільних відносин у сфері службової інформації, відсутність знань, вмінь та навичок його тлумачення, а також небажання слідкувати за змінами і доповненнями до нього; відсутність якісної фахової юридичної підготовки серед посадових та службових осіб; плинність кадрів, особливо серед керівників окремих органів державної влади тощо.

У підрозділі 2.2 “Міжнародно-правові стандарти у сфері службової інформації” охарактеризовані міжнародно-правові стандарти у сфері службової інформації.

На підставі аналізу міжнародних нормативно-правових актів у сфері службової інформації встановлено, що в розвинених країнах наявна спеціально створена інституція, завданням якої є розроблення, впровадження стандартів безпеки такої інформації та здійснення загального контролю за дотриманням вимог національного законодавства у сфері охорони інформації з обмеженим доступом загалом та службової зокрема, а також відсутній спеціальний нормативно-правовий акт, відповідно до якого упорядковуються суспільні відносини у сфері службової інформації. Хоча тенденційним є наявність проектів законів про службову таємницю чи службову інформацію.

Концептуальні засади забезпечення службової інформації в більшості країн здійснюється нормативно-правовим актом, який урегульовує суспільні відносини у сфері доступу громадян до інформації. Однак кожна країна має власну термінологію для відомостей, що становлять службову інформацію: “офіційні акції або відомості” (США), “відомості, що не підлягають розголошенню” (Латвія), “інформація для внутрішнього користування” (Естонія), “конфіденційна інформація” (Данія), “службова таємниця” (Казахстан, Білорусь, Болгарія, Польща, Швейцарія) тощо.

Здебільшого службова інформація визнається видом інформації з обмеженим доступом, яка поділяється на певні види залежно від ступеня можливих збитків, що завдаються у зв'язку з її розголошенням чи втратою. Розмежування ж службової та державної інформації здійснюється за критерієм суспільної значимості.

Констатовано, що міжнародно-правові стандарти у сфері службової інформації корелюються з системою міжнародних стандартів з управління інформаційною безпекою, до яких належать такі стандарти, як ISO/IEС 27001:2005, ISO/IEC 27002:2007, ISO/IEC 15408, ISO/IEC 17799. Впровадження цих стандартів в правову систему Україні здійснюється повільно.

У розділі 3 “Напрями підвищення ефективності правового забезпечення службової інформації в Україні” проаналізовано перспективи розвитку нормативно-правового регулювання суспільних відносин у сфері службової інформації в Україні.

У підрозділі 3.1 “Шляхи удосконалення правового забезпечення службової інформації в Україні” досліджено пропозиції науковців щодо удосконалення правового забезпечення службової інформації в Україні, систематизація яких дозволила виокремити декілька наукових підходів у цій сфері, серед яких як розроблення законів, де визначено концептуальні засади інформації з обмеженим доступом в цілому чи законів, де окреслено особливості правового режиму окремих видів інформації з обмеженим доступом, у тому числі службової інформації.

Найбільш популярною серед науковців є точка зору щодо необхідності ухвалення Інформаційного кодексу України, в межах якого необхідно передбачити розділ, присвячений інформації з обмеженим доступом взагалі та службовій інформації, зокрема. Не менш поширеним серед дослідників є науковий підхід щодо розробки в кожному відомстві підзаконного нормативно-правового акту, що регулює суспільні відносини у сфері службової інформації, ураховуючи специфіку функціонування відомства, завдань і функцій, покладених чинним законодавством. Зазначено про те, що кожен із запропонованих підходів має свої переваги та недоліки.

Запропоновано розробити та ухвалити пакет нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини в сфері інформації з обмеженим доступом: Закон України “Про інформацію з обмеженим доступом”, Стратегію захисту інформації з обмеженим доступом, Доктрину захисту окремих видів інформації з обмеженим доступом, та зрештою -- Інформаційний кодекс України, в якому запропоновано окремим розділом закріпити основні положення забезпечення інформації з обмеженим доступом, а також розкрити концептуальні засади нормативно-правового регулювання суспільних відносин у сфері службової інформації України. Відстоюється позиція, що Закон України “Про інформацію з обмеженим доступом” має містити норми, що закріплюють основні засади системи інформації з обмеженим доступом. Стратегія захисту інформації з обмеженим доступом в Україні визначатиме інституційно-функціональний механізм її захисту. В межах Доктрин слід окреслювати концептуальні засади та механізм забезпечення найбільш важливих видів інформації з обмеженим доступом.

У підрозділі 3.2 “Доктрина захисту службової інформації у чинному законодавстві: зміст, структура та призначення” доведено, що у вітчизняному законодавстві відсутній нормативно-правовий акт, в якому б визначались засади розроблення, погодження, подання для затвердження та виконання доктрин, а також зміст їх розділів.

Попри відмінності в структурі та змісті розділів нормативно-правових актів з назвою “Доктрина” (укази Президента України “Про Національну доктрину розвитку освіти” від 17 квітня 2002 року, “Про Воєнну доктрину України” від 15 квітня 2004 року, “Про Національну доктрину розвитку фізичної культури і спорту” від 28 вересня 2004 року, “Про Доктрину інформаційної безпеки України” від 8 липня 2009 року), їх дослідження дозволило зробити такі висновки: доктрина затверджується винятково указом Президента України, тобто становить собою підзаконний нормативно-правовий акт; у доктринах визначено систему концептуальних засад вирішення конкретної проблеми у чітко визначені часові параметри; з метою виконання основних напрямів державної політики, направлених на розв'язання проблеми, визначених у доктрині, ухвалюються постанови Кабінету Міністрів України, де конкретизуються заходи, суб'єкти та строки реалізації запланованих Доктриною напрямів; здебільшого структурно доктрини має розділи, в яких визначено актуальність проблеми, на розв'язання якої вона спрямована, а також її зв'язок з іншими проблемами; причини виникнення проблеми та обґрунтування необхідності її розв'язання; значення термінів, які вживаються в доктрині; мету та завдання доктрини; принципи розв'язання проблеми; основні напрями державної політики, направлені на розв'язання проблеми; інституційно-функціональний механізм розв'язання проблеми; фінансові та матеріально-технічні засади розв'язання проблеми; міжнародне співробітництво у сфері розв'язання проблеми; контроль за реалізацією закріплених у доктрині положень.

Надано визначення поняття “доктрина захисту службової інформації” як сукупність концептуальних ідей і поглядів на мету, завдання, принципи, методи, організаційну-функціональний механізм захисту службової інформації з метою забезпечення інформаційної безпеки особи, суспільства і держави в умовах міжнародного співробітництва.

Запропоновано структуру Доктрини захисту службової інформації в Україні. Виокремлено шість розділів цього нормативно-правового акта: “Загальні положення”,”Зміст та види загроз захисту службової інформації”, “Державна політика захисту службової інформації”, “Система захисту службової інформації України”, “Міжнародне співробітництво у сфері захисту службової інформації”, “Контроль за виконанням Доктрини захисту службової інформації в Україні”.

службовий інформація доктрина стандарт

ВИСНОВКИ

У результаті проведення наукового дослідження запропоновано нове вирішення наукового завдання, що полягає у визначенні стану правового забезпечення службової інформації в Україні та розробленні пропозицій щодо подальшого його удосконалення. Сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеного завдання.

1. Окреслено рівень наукової розробленості проблеми формування належного правового забезпечення правового забезпечення службової інформації у вітчизняній правовій доктрині, що дало змогу констатувати: службова інформація є предметом дослідження як загальнотеоретичних, так і галузевих юридичних наук, кожна з яких розкриває той аспект службової інформації, що відповідає її специфіці; нині окремі теоретичні та практичні засади забезпечення службової інформації побіжно розглядаються в рамках питань інформації з обмеженим доступом, права на доступ до інформації та інформаційної безпеки; інститут службової інформації перебуває на етапі формування та становлення; відсутнє системне монографічне дослідження, присвячене комплексному розгляду службової інформації; при окресленні проблем службової інформації в наукових джерелах акцентується увага, насамперед, на незаконному наданні інформації статусу службової інформації, що негативно впливає на стан реалізації права на доступ до інформації.

2. Надано визначення поняття “службова інформація” та виокремлено її основні ознаки. Службова інформація -- це суспільно значимі відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, створені чи одержані суб'єктами владних повноважень у межах повноважень, передбачених чинним законодавством, задля реалізації покладених на них завдань і функцій.

Виокремлено загальні та особливі (іманентні) ознаки службової інформації. До загальних ознак віднесено: можливість збереження на матеріальних носіях або відображення в електронному вигляді; визначеність в законодавчому порядку обмеженого режиму доступу; особлива цінність в силу невідомості її іншим суб'єктам; встановлення юридичної відповідальності за порушення законодавства у цій сфері. Особливими (іманентними) ознаками названо: створено або отримано доступ до неї суб'єктами владних повноважень винятково на законних підставах; створено або отримано доступ до неї суб'єктами владних повноважень у зв'язку з необхідністю реалізації покладених завдань і функцій; здійснення суб'єктами владних повноважень в межах своєї юрисдикції необхідних заходів щодо забезпечення її безпеки; створення чи отримання доступу до конкретної інформації обмежується юрисдикцією конкретного суб'єкта владних повноважень; не є державною таємницею; взаємопов'язаність з іншими видами інформації з обмеженим доступом.

3. Досліджено стан національного законодавства у сфері службової інформації та констатовано його неефективність у зв'язку з відсутністю уніфікованого нормативно-правового акта у сфері службової інформації; домінування підзаконних нормативно-правових актів порівняно із законами; наявність колізій та конкуренції між нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів у цій сфері; декларативність закріплених норм без вказівки на механізм їх реалізації; наявність чисельних суб'єктивних, абстрактних понять, що можуть тлумачитись неоднозначно; відсутність єдиної термінології та закріплення базових понять у сфері службової інформації.

4. Визначено міжнародні стандарти у сфері службової інформації: наявність спеціально створеної інституції, завданням якої є розроблення, впровадження стандартів безпеки інформації та здійснення загального контролю за дотриманням вимог національного законодавства у сфері охорони інформації з обмеженим доступом загалом та службової зокрема; відсутність спеціального нормативно-правового акта, відповідно до якого упорядковуються суспільні відносини у сфері службової інформації; закріпленість концептуальних засад забезпечення службової інформації в межах нормативно-правового акта, який урегульовує суспільні відносини в контексті доступу громадян до інформації; розмежування службової інформації та державної таємниці як відомостей, що мають різну суспільну значимість, та відповідно заходи захисту; наявність кримінальної та адміністративної відповідальності за розголошення інформації, яка становить службову інформацію; службова інформація визнається видом інформації з обмеженим доступом, яка, своєю чергою, розрізняється на певні види залежно від ступеня можливих збитків, що пов'язані з її розголошенням чи втратою.

5. Виокремлено основні наукові підходи щодо удосконалення правового забезпечення службової інформації: 1) розроблення окремих законів, що регулюватимуть правовідносини, предметом яких є безпосередньо окремі види інформації з обмеженим доступом, у тому числі й службова інформація (закони України “Про службову інформацію України”, “Про комерційну таємницю” тощо); 2) розроблення нормативно-правового акта, в межах якого розкривається зміст, система та особливості правового режиму інформації з обмеженим доступом загалом та службової інформації зокрема (закони України “Про інформацію з обмеженим доступом” чи “Про державні секрети” тощо); 3) ухвалення Інформаційного кодексу України, в межах якого передбачити розділ, присвячений інформації з обмеженим доступом та службовій інформації зокрема; 4) розроблення відомчих підзаконних нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у сфері службової інформації (Наказ МВС України “Про службову інформацію в органах внутрішніх справ України”, Наказ ДФС України “Про службову інформацію в ДФС України”) тощо.

6. Надано пропозиції щодо удосконалення правового забезпечення службової інформації в Україні, серед яких необхідність розроблення та ухвалення пакета нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини в сфері інформації з обмеженим доступом: Закону України “Про інформацію з обмеженим доступом”, Стратегії захисту інформації з обмеженим доступом, Доктрини захисту окремих видів інформації з обмеженим доступом, зокрема службової інформації, та зрештою -- Інформаційного кодексу України, де окремим розділом закріпити основні положення забезпечення інформації з обмеженим доступом, у межах якого розкрити концептуальні засади нормативно-правового регулювання суспільних відносин у сфері службової інформації України.

7. Визначено зміст, призначення та структуру Доктрини захисту службової інформації в Україні. Доктрина захисту службової інформації в Україні складається з преамбули, розділів та епілогу. У преамбулі викладено основні причини, мету, завдання прийняття цього нормативно-правового акту на підставі характеристики сучасного стану захисту службової інформації з окресленням міжнародних тенденцій у цій сфері. Перший розділ “Загальні положення” містить загальні положення та розкриває такі питання: зміст основних понять (службова інформація, державна таємниця, професійна таємниця, система захисту службової інформації, об'єкти захисту службової інформації, суб'єкти захисту службової інформації тощо); принципи захисту службової інформації; об'єкти та суб'єкти захисту службової інформації. Другий розділ “Зміст та види загроз захисту службової інформації” має розкривати сутність та зміст загроз (проблем) захисту службової інформації, їх джерела, зміст, види. У третьому розділі “Державна політика захисту службової інформації” доцільно окреслити державну політику захисту службової інформації: пріоритетні напрями державної політики у сфері захисту службової інформації; завдання державної політики у сфері захисту службової інформації. У четвертому розділі “Система захисту службової інформації України” слід визначити: сутність та зміст системи захисту службової інформації; правову основу діяльності суб'єктів захисту службової інформації; функції системи захисту службової інформації; методи захисту службової інформації; матеріально-технічне та фінансове забезпечення їх функціонування. П'ятий розділ “Міжнародне співробітництво у сфері захисту службової інформації” має розкривати сутність співробітництва України з міжнародними організаціями та іншими країнами у сфері службової інформації. Шостий розділ “Контроль за виконанням Доктрини захисту службової інформації в Україні” покликаний закріпити мету, завдання, принципи контролю за виконанням Доктрини, а також види юридичної відповідальності за порушення законодавства у сфері службової інформації.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Жмур Н. В. Захист службової інформації: стан вітчизняного законодавства / Н. В. Жмур // Підприємництво, господарство і право. -- 2013. -- № 7. -- С. 158--161.

2. Жмур Н. В. Поняття та ознаки службової інформації: аналіз юридичної доктрини / Н. В. Жмур // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія “Право”. Спецвипуск. Том 1. - 2013. -- С. 23--27.

3. Жмур Н. В. Анализ Украинского законодательства в сфере защиты служебной информации / Н. В. Жмур // International law and Integration Problems (elmi-analitik ve praktiki jurnal). -- 2013. -- № 3(35). -- С. 161-167.

4. Жмур Н. В. Международно-правовые стандарты защиты информации: отдельные аспекты / Н. В. Жмур // Legea si Viata. -- 2014. -- № 2/2 (266). -- С. 90-93.

5. Жмур Н. В. Службова інформація та державна таємниця: аспекти співвідношення / Н. В. Жмур // Митна справа. -- 2014. -- С. 136--141.

6. Жмур Н. В. Нормативно-правове регулювання суспільних відносин у сфері службової інформації: напрями удосконалення / Н. В. Жмур // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія “Юридичні науки”. -- 2014. -- Випуск 6-2. -- Т. 1 -- С. 161--164.

7. Жмур Н. В. Міжнародні стандарти інформаційної безпеки: окремі аспекти / Н. В. Жмур // Правова доктрина та юридична практика: досвід і перспективи розвитку : наук.- теорет. семінар (м. Київ, 25 березня 2014 р.). -- К., 2014. -- С. 46-47.

Размещено на Allbest.ru

...