Актуальність теми. Засоби адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян у сфері запобігання та протидії корупції мають велике значення в контексті сучасного розвитку України як демократичної і правової держави. У галузі адміністративного права України на сучасному етапі відбуваються серйозні структурні зміни. Ці зміни торкаються і механізмів державного гарантування основних прав і свобод людини і громадянина. У період великої кількості проявів корумпованості в органах державної влади України актуальним є питання вдосконалення засобів адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян у сфері запобігання та протидії корупції.

Проблема вдосконалення державного управління у сфері боротьби з корупцією об'єктивно існує в усіх державах, але вирішення цієї проблеми в різних державах здійснюється по-різному. Безспірним є факт, що засоби адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян у сфері запобігання та протидії корупції є ключовими факторами, які не тільки дають змогу протидіяти корупційним правопорушенням у сфері державного управління, але й здійснювати профілактичну функцію з метою усунення навіть можливостей для здійснення таких протизаконних дій.

Незважаючи на те, що проблематика адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян у сфері запобігання та протидії корупції була досліджена у роботах таких українських вчених, зокрема: В.Д. Гвоздецького, О.З. Захарчука, О.З. Жовніра, І.О. Ієрусалімової, Н.В. Камлика, Я.В. Лазура, К.М. Левківського, М.І. Мельника, Є.В. Невмержицького, Н.Р. Нижник, В.І. Олефіра, О.В. Олійника, О.І. Плужніка, А.О. Селіванова, С.С. Серьогіна, С.С. Рогульського, І.І. Яцківа, а також деяких російських науковців, зокрема: І.В. Безрукова, Н.І. Костенко, А.В. Куракіна, В.А. Ларіна, В.Л. Романова, А.В. Фадєєва, багато питань у цій сфері ще залишаються невирішеними. Так, до них, зокрема, належить проблема засобів адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян у сфері запобігання та протидії корупції. Крім того, до сьогодні не розкрита система гарантій адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян у сфері запобігання та протидії корупції, не досліджені належним чином особливості її структурних елементів.

Викладене свідчить про необхідність і доцільність дослідження особливостей засобів та гарантій адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян у сфері запобігання та протидії корупції як важливої наукової проблеми, яка потребує вирішення.

Зв'язок роботи з науковими, програмами, планами, темами. Тема дисертації відповідає Пріоритетним напрямам розвитку правової науки в Україні на 2011-2015 роки, затвердженим постановою Загальних зборів НАПрН України від 24 вересня 2010 року, Плану заходів з виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України та Стратегії сталого розвитку "Україна - 2020" у 2015 році, затвердженому Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015 року № 213-р.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі комплексного аналізу теоретичних положень та чинного законодавства України з'ясувати особливості засобів адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян у сфері запобігання та протидії корупції, порядку та гарантій їх реалізації, а також вивчити прогресивний досвід зарубіжних країн у сфері запобігання та протидії корупції.

Для досягнення вказаної мети дослідження було визначено й вирішено такі основні задачі:

– проаналізувати історично-правовий аспект розвитку прав та свобод людини і громадянина щодо протидії та недопущення корупції;

– з'ясувати зміст поняття "засоби адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян у сфері запобігання та протидії корупції";

– здійснити класифікацію прав і свобод громадян у сфері запобігання та протидії корупції;

– здійснити загальну характеристику гарантій адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян у сфері запобігання та протидії корупції;

– охарактеризувати суб'єктів правовідносин з адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян у сфері запобігання та протидії корупції;

– здійснити класифікацію гарантій адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян у сфері запобігання та протидії корупції;

– проаналізувати особливості заходів адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян у сфері запобігання та протидії корупції в зарубіжних країнах, а саме в Російській Федерації, Сполучених Штатах Америки та деяких країнах Європи.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, пов'язані із засобами адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян у сфері запобігання та протидії корупції.

Предметом дослідження є засоби адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян у сфері запобігання та протидії корупції.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту та юридичної форми. Діалектичний метод наукового пізнання дав змогу розглянути особливості правового забезпечення прав і свобод громадян у сфері запобігання та протидії корупції. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат досліджуваної проблематики (підрозділи 1.2, 2.1). Історично-правовий метод дав можливість проаналізувати розвиток прав і свобод громадян у сфері запобігання та протидії корупції (підрозділ 1.1). Порівняльно-правовий метод використано для аналізу зарубіжного досвіду забезпечення прав і свобод громадян у сфері запобігання та протидії корупції (підрозділи 3.1, 3.2, 3.3). Системно-структурний метод було застосовано під час дослідження класифікації прав і свобод громадян у сфері запобігання та протидії корупції (підрозділ 1.3), класифікації гарантій адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян у сфері запобігання та протидії корупції (підрозділ 2.3), суб'єктів правовідносин з адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян у сфері запобігання та протидії корупції (підрозділ 2.2).

Науково-теоретичною базою даного дослідження є наукові праці фахівців у галузі адміністративного права і процесу, теорії та історії держави і права, конституційного права, інших галузей юридичної науки, а також філософії, соціології та соціальної психології щодо засобів адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян у сфері запобігання та протидії корупції.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших в науці адміністративного права комплексним науковим дослідженням проблематики засобів адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян у сфері запобігання та протидії корупції. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто автором, що характеризуються науковою новизною, мають теоретичне та прикладне значення. До найбільш значущих із них належать такі:

вперше:

– сформульовано авторське визначення поняття "гарантії адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян у сфері запобігання та протидії корупції" як основних засобів та заходів, за допомогою яких забезпечуються права та свободи громадян у випадках порушення цих прав у зв'язку з вчиненням конкретних корупційних правопорушень;

– доведено доцільність класифікації гарантій адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян у сфері запобігання та протидії корупції на загальні та спеціальні. До системи загальних гарантій адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян належать політичні, економічні, соціальні та ідеологічні гарантії. До спеціальних гарантій належать в основному юридичні адміністративно-правові гарантії;

– встановлено, що адміністративно-правове забезпечення є найбільш дієвим засобом реалізації та захисту прав і свобод громадян, тому що воно характеризується можливістю швидкого реагування громадян на порушення їхніх прав, меншими строками розгляду питань щодо порушення прав і свобод громадян, тобто певною мірою воно є гнучкішим порівняно з іншими засобами правового забезпечення прав і свобод громадян, що у сфері запобігання та протидії корупції є дуже важливим фактором;

удосконалено:

– наукові підходи щодо засобів адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян у сфері запобігання та протидії корупції;

– поняття "правовідносини з адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян у сфері запобігання та протидії корупції", якими є конкретні суспільні відносини, що регулюються нормами різних галузей права, суб'єкти яких є взаємопов'язаними правами та обов'язками, що гарантуються державою. Суб'єкти цих правовідносин - це громадяни з однієї сторони та посадові особи органів державної влади та місцевого самоврядування - з іншої;

– наукові підходи щодо використання зарубіжного досвіду в процесі реформування адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян у сфері запобігання та протидії корупції, зокрема, стосовно принципу публічності або відкритості всіх документів, які стосуються діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування;

набули подальшого розвитку:

– історично-правовий аналіз розвитку забезпечення прав і свобод громадян у сфері запобігання та протидії корупції;

– питання класифікації прав і свобод громадян у сфері запобігання та протидії корупції;

– проблема систематизації суб'єктів правовідносин з адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян у сфері запобігання та протидії корупції;

– пропозиції щодо реформування уповноважених органів державної влади у сфері запобігання та протидії корупції в контексті адміністративно-правової реформи.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації положення можуть бути використані:

– у науково-дослідній роботі - для подальшого дослідження теоретичних та практичних проблем реалізації засобів адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян у сфері запобігання та протидії корупції;

– у правотворчості - для вдосконалення законодавства у сфері запобігання та протидії корупції;

– у правозастосовній діяльності - для вдосконалення діяльності уповноважених суб'єктів у сфері запобігання та протидії корупції, в тому числі і судів під час провадження у справах у сфері запобігання та протидії корупції;

– у навчальному процесі: матеріали дисертації можуть бути використані в юридичних та інших навчальних закладах при викладанні навчальної дисципліни "Адміністративне право України", при написанні підручників, монографій, науково-практичних посібників, розробці методичних рекомендацій, а також під час викладу лекційного матеріалу та проведення семінарських занять.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації апробовані автором на засіданні кафедри адміністративного, фінансового, інформаційного та європейського публічного права ДВНЗ "Ужгородський національний університет", а також на трьох науково-практичних конференціях: "Вплив права та закону на сучасний розвиток суспільства": матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Ужгород, 2012 р.); "Верховенство права та правова держава": матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Ужгород, 2013 р.); "Реформування законодавства України та розвиток суспільних відносин в Україні: питання взаємодії": матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Ужгород, 2014 р.).

Публікації. Основні положення дисертації викладені у 5 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, у тому числі в одному зарубіжному виданні, а також у 3 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що включають дев'ять підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 203 сторінки. Список використаних джерел налічує 201 найменування і займає 36 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, висвітлено її зв'язок з науковими програмами, планами та темами, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання, методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача, наведено відомості про апробацію результатів дисертації, публікації, а також структуру роботи.

Розділ 1 "Соціально-правова характеристика забезпечення прав і свобод громадян у сфері запобігання та протидії корупції" складається з трьох підрозділів, присвячених дослідженню історично-правового аспекту розвитку прав і свобод громадян у сфері запобігання та протидії корупції, характеристиці поняття і сутності прав і свобод громадян, які реалізуються у сфері запобігання та протидії корупції, класифікації останніх.

У підрозділі 1.1 "Розвиток прав і свобод громадян у сфері запобігання та протидії корупції: історично-правовий аспект" зазначається, що історично-правовий аналіз дає змогу відстежити формування та зміцнення правого забезпечення прав і свобод громадян у сфері запобігання та протидії корупції, визначити закономірності вказаного процесу і виділити серед них загальні, притаманні більшості держав, і окремі, характерні лише для деяких з них.

Незалежно від ефективності заходів з боротьби з корупцією, незалежно від рівня правосвідомості громадян корупція має здатність зростати і набувати нових форм. За радянських часів значно поширилася побутова корупція, елементи якої і сьогодні перешкоджають належному розвитку прав і свобод громадян у сфері запобігання та протидії їй.

У підрозділі 1.2 "Поняття і сутність прав і свобод громадян, які реалізуються у сфері запобігання та протидії корупції" зазначено, що необхідність визначення поняття та сутності прав і свобод громадян, які реалізуються у сфері запобігання та протидії корупції, обумовлена наявністю численних концепцій та думок, що сформувалися в юридичній думці та відсутністю єдиної точки зору на феномен прав людини у досліджуваній сфері. Різноманітність існуючих підходів до вказаної проблематики сприяє невизначеності у розумінні прав і свобод громадян, наявності їх численних класифікацій, суперечностям у правозастосовній практиці.

На основі аналізу нормативних джерел та концептуальних підходів до досліджуваної проблематики можна сформулювати визначення прав і свобод громадян, що реалізуються у сфері запобігання та протидії корупції, як можливості реалізації громадянами їхніх вимог щодо надання певних, гарантованих Конституцією і законами України благ з боку органів державного управління, органів місцевого самоврядування, правоохоронних та інших компетентних органів.

У підрозділі 1.3 "Класифікація прав і свобод громадян, які реалізуються у сфері запобігання та протидії корупції" зазначається, що системність будь-якого впливу на суспільні відносини, в тому числі й пов'язані із правовим забезпеченням прав і свобод людини у сфері запобігання та протидії корупції, потребує визначення тих елементів системи, вплив на які може призвести до її приведення у бажаний стан.

Ефективне реформування законодавства України про запобігання та протидію корупції відповідно до провідних європейських стандартів сприятиме подоланню корупції, економічному зростанню, покращенню умов життя громадян, підвищенню прозорості ведення бізнесу в Україні.

Розділ 2 "Гарантії адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян у сфері запобігання та протидії корупції" складається з трьох підрозділів, в яких здійснено загальну характеристику гарантій адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян у сфері запобігання та протидії корупції; проаналізовано суб'єктів правовідносин з адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян у сфері запобігання та протидії корупції; охарактеризовано класифікацію гарантій адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян у сфері запобігання та протидії корупції.

У підрозділі 2.1 "Загальна характеристика гарантій адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян у сфері запобігання та протидії корупції" зазначено, що у державах створені і функціонують засоби і механізми забезпечення прав та свобод людини, відновлення порушених прав і відшкодування шкоди, заподіяної особі. При цьому існують найрізноманітніші засоби та механізми, за допомогою яких здійснюється такий захист, що залежить від рівня розвитку демократії, від традицій держави, її прогресивності, економічного розвитку та інших факторів. Встановлення та реалізація гарантій адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян у сфері запобігання та протидії корупції є прерогативою держави, і вона несе відповідальність за недоліки в їх здійсненні. Суспільна активність громадян є невід'ємною гарантією адміністративно-правового забезпечення їх прав у сфері запобігання та протидії корупції, і підвищення правової свідомості громадян може стати поштовхом до подолання корупції.

У підрозділі 2.2 "Суб'єкти правовідносин з адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян у сфері запобігання та протидії корупції" наголошується, що правовідносинами з адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян у сфері запобігання та протидії корупції є конкретні суспільні відносини, що регулюються нормами різних галузей права, суб'єкти яких є взаємопов'язаними правами та обов'язками, що гарантуються державою.

Правовідносини з адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян у сфері запобігання та протидії корупції мають свої характерні ознаки: в основному регулюються нормами адміністративного права; їх суб'єктами є громадяни з однієї сторони та посадові особи органів державної влади та місцевого самоврядування - з іншої; ці правовідносини виникають, змінюються і припиняються у сфері реалізації громадянами своїх прав і виконання обов'язків та у сфері реалізації компетенції органів державної влади і місцевого самоврядування; в таких правовідносинах право одного суб'єкта правовідносин відповідає обов'язку іншого; прозорість та законність даних правовідносин створює умови для належної їх гарантованості державою, а невідповідність таких правовідносин вимогам закону передбачає притягнення винних осіб до юридичної відповідальності.

У підрозділі 2.3 "Класифікація гарантій адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян у сфері запобігання та протидії корупції" зазначено, що гарантії адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян у сфері запобігання та протидії корупції доцільно поділяти на загальні та спеціальні. До системи загальних гарантій адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян належать політичні, економічні, соціальні та ідеологічні гарантії. До спеціальних гарантій належать в основному юридичні адміністративно-правові гарантії. Найбільш поширеним є поділ юридичних гарантій на нормативні, інституційно-організаційні та організаційно-правові. Можливі й інші критерії поділу на види гарантій адміністративно-правового забезпечення прав і свобод громадян, однак на сьогодні немає такої класифікації, яка б дала змогу структурувати гарантії з урахуванням всіх можливих критеріїв.

Розділ 3 "Закордонний досвід забезпечення прав і свобод громадян у сфері запобігання та протидії корупції" складається з трьох підрозділів, в яких охарактеризовано досвід Російської Федерації у сфері запобігання та протидії корупції; проаналізовано досвід держав-членів Європейського Союзу у сфері запобігання та протидії корупції; охарактеризовано забезпечення прав і свобод громадян у сфері запобігання та протидії корупції в США.

У підрозділі 3.1 "Досвід Російської Федерації у сфері запобігання та протидії корупції" зазначено, що боротьба з корупцією в Російській Федерації декларується як пріоритетний напрям здійснення державної політики, що водночас підтверджується динамікою розвитку національної правової бази та міжнародного співробітництва в цій сфері. Однак у сфері реалізації проголошеної антикорупційної політики існують серйозні проблеми. У теорії права російські науковці мають вагомі здобутки, проте не виробили єдиного підходу до розуміння поняття корупції.

За останні декілька років рівень корупції в Російській Федерації, згідно з офіційними повідомленнями, знизився, однак і досі залишається стабільно високим. Завдяки створеним законодавчим передумовам на території Російської Федерації формуються й діють незалежні громадські організації, покликані здійснювати громадський контроль за поширеністю корупції, протидію їй та сприяти притягненню винних осіб до відповідальності. З іншого боку, говорити про високу ефективність протидії корупції, насамперед серед високопосадовців, на практиці в умовах цілком очевидної кризи демократичних інститутів у країні останнім часом не доводиться.

У підрозділі 3.2 "Досвід держав-членів Європейського Союзу у сфері запобігання та протидії корупції" зазначено, що найбільш прогресивними є антикорупційні механізми, що запровадженні у скандинавських країнах, таких як Швеція та Фінляндія. Натомість серед держав-членів ЄС найбільш корумпованими вважаються Латвія, Литва та Італія.

Проаналізувавши особливості антикорупційної діяльності в провідних європейських державах, можна констатувати, що найвищий рівень ефективної протидії корупції можливий за умови поєднання таких факторів:

1) чіткої, послідовної, реальної, а не декларативної державної антикорупційної політики, зокрема встановлення жорсткого кримінально-правового механізму відповідальності осіб, які вчинили корупційне правопорушення;

2) високого рівня розвитку правосвідомості та громадянського суспільства;

3) наявністю високого рівня соціально-економічного забезпечення населення.

У підрозділі 3.3 "Забезпечення прав і свобод громадян у сфері запобігання та протидії корупції в США" зазначено, що корупція в США розглядається у найширшому її прояві, тобто вона не зводиться до примітивного хабарництва, а може існувати в таких завуальованих формах, як лобізм, фаворитизм, протекціонізм, внески на політичні цілі, традиції переходу політичних лідерів та державних службовців на посади почесних президентів корпорацій та приватних фірм, інвестування комерційних структур за рахунок державного бюджету.

Дотримання прав та свобод людини в процесі боротьби з корупцією у США є достатньо успішним. Це зумовлено високим рівнем законодавчих антикорупційних конструкцій, застосуванням прогресивних організаційних заходів, розвинутим рівнем правосвідомості населення США та незалежною судовою системою. Діяльність виконавчої гілки влади в США перебуває під пильним контролем законодавців, які постійно створюють спеціальні комітети з розслідування тих чи інших напрямів діяльності чиновників.

Висновки