Адміністративно-правове регулювання професійного розвитку працівників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний вищий навчальний заклад

"Запорізький національний університет"

Міністерства освіти і науки України

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Адміністративно-правове регулювання професійного розвитку працівників

Єфремова Марина Юріївна

Запоріжжя - 2015

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Національній академії внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України.

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор Кузьменко Оксана Володимирівна, Національна академія внутрішніх справ, начальник кафедри адміністративного права і процесу;

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, доцент Миронюк Роман Вікторович, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, професор кафедри адміністративного права, процесу та адміністративної діяльності ОВС;

кандидат юридичних наук Германюк Маргарита Олегівна, Запорізький національний університет, старший викладач кафедри адміністративного та господарського права.

Захист відбудеться "23" червня 2015 року о "1000" годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.07 Запорізького національного університету за адресою: 69600, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 74, корп. 5, кім. 202-б.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Запорізького національного університету (м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66-а, корп. 2, кім. 101).

Автореферат розісланий "22" травня 2015 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради П.С. Лютіков

Анотації

Єфремова М.Ю. Адміністративно-правове регулювання професійного розвитку працівників. ? Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Запорізький національний університет, Запоріжжя, 2015.

Дисертація присвячена дослідженню адміністративно-правового регулювання професійного розвитку працівників. Особлива увага приділяється напрямам та принципам професійного розвитку працівників, сутності державної політики у сфері професійного розвитку працівників.

Розкрито зміст поняття та елементів механізму адміністративно-правового регулювання професійного розвитку працівників. Визначено повноваження та компетенцію суб'єктів адміністративно-правового регулювання професійного розвитку працівників, а також сутність методів адміністративно-правового регулювання професійного розвитку працівників. Запропоновано зміни та доповнення до нормативно-правових актів щодо адміністративно-правового регулювання професійного розвитку працівників та шляхи вдосконалення адміністративно-правового регулювання професійного розвитку працівників.

Ключові слова: методи професійного розвитку працівників, працівник, професійне навчання, професійний розвиток, роботодавець, суб'єкти професійного розвитку працівників.

Ефремова М.Ю. Административно-правовое регулирование профессионального развития работников. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Запорожский национальный университет, Запорожье, 2015.

Диссертация посвящена исследованию административно-правового регулирования профессионального развития работников. Особое внимание уделяется направлениям и принципам профессионального развития работников, сущности государственной политики в сфере профессионального развития работников.

Осуществлено разграничение правовых категорий "профессиональное развитие работников" и "профессиональное обучение работников".

Аргументировано, что государственная политика в сфере профессионального развития работников ? это систематическая, организованная и целенаправленная деятельность публичной администрации, которая направлена на создание благоприятных условий для социально-экономического развития, повышения конкурентоспособности субъектов в сфере профессионального развития работников, удовлетворения их нужд путем применения законодательно закрепленной системы мер. В то же время выяснено, что основными задачами государственной политики в сфере профессионального развития работников являются: 1) разработка, принятие, реализация государственных программ, планов профессионального развития работников; 2) содействие повышению конкурентоспособности рабочей силы на рынке труда; 3) содействие повышению качества и конкурентоспособности товаров (работ, услуг) путем эффективного использования кадрового потенциала и обеспечения надлежащего уровня квалификации работников; 4) определение правового статуса сторон, органов и организаций, заинтересованных в участии в формировании и реализации государственной политики по подготовке кадров и профессионального развития работников; 5) обеспечение соответствия профессиональной подготовки современным и перспективным требованиям рынка труда, потребностям инновационного развития экономики, граждан и общества в целом; 6) создание безопасных условий труда, устранение причин аварий и несчастных случаев на производстве, обусловленных некомпетентностью работников. правовий адміністративний професійний

Предложено под механизмом административно-правового регулирования профессионального развития работников понимать взаимосвязанную систему элементов, которые регулируют общественные отношения между субъектами в сфере профессионального развития работников на основании административно-правовых норм. Выделены элементы механизма административно-правового регулирования профессионального развития работников, а именно: система правовых актов; организационно-структурные формирования; правоотношения, возникающие между субъектами в сфере профессионального развития работников; правовое сознание; правовая культура; законность.

Выяснено, что субъектами административно-правового регулирования профессионального развития работников является совокупность организационно-структурных образований, которые наделены властными полномочиями и на законных основаниях осуществляют свою деятельность в сфере профессионального развития работников с целью удовлетворения публичных интересов в данной сфере, а также юридические и физические лица, которые непосредственно организовывают и проводят профессиональное обучение работников на собственных объектах.

Определено, что методы административно-правового регулирования профессионального развития работников ? это совокупность способов и средств целенаправленного властно-организующего влияния со стороны юридически властных субъектов на работодателей и работников, соответствующих характеру и объему их полномочий и компетенции по реализации задач и функций в сфере профессионального развития работников, а также особенностям управляемых объектов.

Автором предложены пути совершенствования административно-правового регулирования профессионального развития работников.

Ключевые слова: методы профессионального развития работников, работник, профессиональное обучение, профессиональное развитие, работодатель, субъекты профессионального развития работников.

Ephremova M. Yu. Administrative regulation of professional development of employees. - Manuscript.

Thesis for earning a candidate's degree in legal sciences with a specialization in 12.00.07 - administrative law and process; financial law; informational law. - Zaporizhzhia National University, Ukraine, Zaporizhzhia, 2015.

This research focuses on the administrative and legal regulation of professional development of employees. Special attention is given to areas and principles of professional development of employees, nature of public policy in the professional development of employees.

The content of the concept and elements of administrative and legal mechanism for regulating the professional development of employees. Defined authority and competence of the administrative regulation of professional development of employees and the nature of administrative and legal methods of regulating the professional development of employees. The proposed amendments to the legal acts which regulated the administrative and legal regulation of professional development workers and ways to improve administrative and legal regulation of professional development of employees.

Key words: methods of professional development of employees, employee training, professional development, employers, agents of professional development of employees.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Одним із важливих компонентів людського розвитку є освіта, яка розширює можливості людини у сфері набуття знань і професійних навичок, формує людський капітал, підвищує якість життя та слугує джерелом економічного зростання. У рамках теорії людського капіталу освіта є об'єктом інвестицій, спрямованих на підвищення продуктивності праці для збільшення виробництва товарів та послуг, а також доходу, який отримують працівники. Для України на етапі становлення ринкової економіки надзвичайно важливо усвідомлювати вирішальну роль людських ресурсів в економічному будівництві. Трудовий потенціал суспільства визначається здатністю до праці кожної особи і значною мірою залежить від професійного вибору та успішності здобуття або зміни професії. Фактором, що сприяє фаховому самовизначенню, реалізації здатності до праці та кар'єрному зростанню є дієва система професійного розвитку, який є науково обґрунтованою системою взаємопов'язаних економічних, соціальних, психологічних і педагогічних заходів, спрямованих на активізацію процесу професійного самовизначення, вдосконалення професійних здібностей, інтересів, можливостей та інших чинників, що впливають на професійний рівень під час безпосереднього здійснення трудової діяльності.

Постійна потреба в професійному розвитку обумовлена необхідністю пристосуватися до змін зовнішнього середовища, нових зразків техніки і технологій, стратегій і структури організації, завдань з опанування додаткових видів діяльності. Так, наприклад, сьогодні більше 60,0 % опитаних японських менеджерів на перше місце серед своїх завдань ставлять розвиток людських ресурсів, тоді як уведення нових технологій - 30,0 %, а просування на нові ринки - близько 10,0 %.

Таким чином, актуальність дослідження професійного розвитку працівників зумовлена негативними тенденціями, що спостерігаються в нашому суспільстві, а саме: браком цілеспрямованої державної стратегії і політики у сфері професійного розвитку працівників, зокрема, з урахуванням як галузевої специфіки, так і особливостей господарської діяльності великих, середніх і малих підприємств з метою забезпечення високої конкурентоспроможності національної робочої сили; незабезпеченістю підприємств методичними матеріалами щодо організації процесу навчання кадрів на підприємстві; незаінтересованістю і фінансовою неспроможністю роботодавців забезпечувати професійну підготовку, перенавчання і підвищення кваліфікації своїх кадрів; низьким рівнем стимулювання професійного розвитку працівників; відсутністю єдиної системи професійних кваліфікацій і стандартів із професійної підготовки; відсутністю інфраструктури щодо професійної підготовки кадрів на підприємствах. Наявність зазначених негативних тенденцій зумовлює необхідність дослідження адміністративно-правового регулювання професійного розвитку працівників.

Питання адміністративно-правового регулювання професійного розвитку працівників у різні часи були об'єктами досліджень широкого кола як зарубіжних, так і вітчизняних вчених, таких як: С. Аржиріс, Д.П. Богиня, І. С. Бондар, В. Брокбенк, Дж. Грехем, М.М. Дрозач, П. Друкер, О. Є. Левченко, Д. Парсон, В. І. Савченко, М.В. Семикіна, Г.В. Щекін, Л.М. Щербак та інші. Проблеми професійного розвитку працівників досліджували такі зарубіжні науковці, як: М. Амстронг, О. Бессейр, Дж. Ботерф, Р. Боятцис, П. Зарифьян, П. Лоуренс, Дж. Хант.

Значну роль у проведенні дослідження відіграли наукові праці відомих вітчизняних і зарубіжних дослідників адміністративного права і процесу, зокрема: В.Б. Авер'янова, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, В.М. Бевзенка, Ю.П. Битяка, В.М. Гаращука, М.О. Германюк, І.П. Голосніченка, Є. В. Додіна, А.П. Клюшніченка, Л.В. Коваля, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, О.П. Коренєва, О.В. Кузьменко, Р.В. Миронюка, Ю.О. Тихомирова тощо.

Однак детальне вивчення теоретико-правових засад, механізму, форм та методів адміністративно-правового регулювання професійного розвитку працівників та шляхів його удосконалення у вітчизняній науці не проводилося, а окремі статті, монографії мають загальний описовий характер.

З огляду на це, безумовно, існує потреба в поглибленому науковому дослідженні питань, що стосуються адміністративно-правового регулювання професійного розвитку працівників в Україні.

Зв'язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до Постанови Верховної Ради України "Про Програму діяльності Кабінету Міністрів України" від 11 грудня 2014 року, Указу Президента України "Про Стратегію державної кадрової політики на 2012-2020 роки" від 01 лютого 2012 року № 45/2012, Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Концепції державної системи професійної орієнтації населення" від 17 вересня 2008 року № 842; Плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ на 2014 рік.

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі досягнень науки адміністративного права та норм чинного законодавства України, вітчизняного та зарубіжного досвіду, а також узагальнень практики його застосування здійснити аналіз адміністративно-правового регулювання професійного розвитку працівників в Україні, а також сформулювати відповідні пропозиції щодо вдосконалення вітчизняного законодавства та практики його застосування у зазначеній сфері.

Мета дослідження зумовила вирішення таких задач:

- визначити професійний розвиток працівників як об'єкт адміністративно-правового регулювання;

- розкрити сутність напрямів та принципів професійного розвитку працівників;

- з'ясувати зміст державної політики у сфері професійного розвитку працівників;

- охарактеризувати елементи структури механізму адміністративно-правового регулювання професійного розвитку працівників;

- здійснити характеристику правової основи механізму адміністративно-правового регулювання професійного розвитку працівників;

- розкрити зміст повноважень та компетенції суб'єктів адміністративно-правового регулювання професійного розвитку працівників;

- навести та розкрити зміст форм та методів адміністративно-правового регулювання професійного розвитку працівників;

- виокремити чинники, що визначають ефективність адміністративно-правового регулювання професійного розвитку працівників;

- узагальнити міжнародний досвід адміністративно-правового регулювання професійного розвитку працівників;

- розробити конкретні пропозиції з удосконалення національного законодавства та практичні рекомендації щодо адміністративно-правового регулювання професійного розвитку працівників.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері професійного розвитку працівників.

Предметом дослідження є адміністративно-правове регулювання професійного розвитку працівників.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту та юридичної форми.

За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат публічного адміністрування, зокрема визначено сутність термінів "принципи професійного розвитку працівників"; "державна політика у сфері професійного розвитку працівників"; "суб'єкти адміністративно-правового регулювання професійного розвитку працівників"; "методи адміністративно-правового регулювання професійного розвитку працівників"; "ефективність адміністративно-правового регулювання професійного розвитку працівників" (підрозділи 1.2, 1.3, 2.1, 2.4, 3.1). Під час розкриття сутності напрямів та принципів професійного розвитку працівників було застосовано діалектичний метод (підрозділ 1.2). Системно-структурний, структурно-функціональний методи застосовані для дослідження механізму адміністративно-правового регулювання професійного розвитку працівників (підрозділи 2.1, 2.2). Порівняльно-правовий метод дав змогу дослідити правову основу механізму адміністративно-правового регулювання професійного розвитку працівників та виробити пропозиції з удосконалення законодавства, яким урегульовано досліджувану сферу, а також проаналізувати міжнародний досвід адміністративно-правового регулювання професійного розвитку працівників (підрозділи 2.1, 2.3, 2.4, 3.2). За допомогою соціологічного, статистичного методів і методу документального аналізу визначено недоліки існуючої системи професійного розвитку працівників (розділ 1). Здійснено анкетування громадян України щодо сучасного стану системи професійного розвитку працівників (300 осіб) (розділ 1).

Комплексне використання вказаних загальнонаукових та юридично-галузевих методів забезпечило дослідження особливостей адміністративно-правового регулювання професійного розвитку працівників та вирішення теоретичних і практичних завдань, що були поставлені автором.

Нормативною основою дослідження є Конституція України, закони України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України, а також відомчі нормативно-правові акти‚ що регулюють сферу професійного розвитку працівників.

Емпіричну базу дослідження становлять: а) статистичні дані Міністерства освіти і науки України, Міністерства соціальної політики України за 2013-2014 роки; б) результати соціологічного опитування (300 осіб) щодо сучасного стану системи професійного розвитку працівників; в) політико-правова публіцистика, довідкові видання та статистичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших в Україні комплексним дослідженням, що присвячене теоретичним та практичним проблемам адміністративно-правового регулювання професійного розвитку працівників, у результаті якого автором запропоновано теоретично та практично значущі наукові концептуальні положення, а саме:

уперше:

- наведено дефініції таких понять: "принципи професійного розвитку працівників"; "державна політика у сфері професійного розвитку працівників"; "суб'єкти адміністративно-правового регулювання професійного розвитку працівників"; "методи адміністративно-правового регулювання професійного розвитку працівників"; "ефективність адміністративно-правового регулювання професійного розвитку працівників";

- обґрунтовано необхідність затвердження "Концепції державної політики у сфері професійного розвитку працівників на 2015-2020 роки" (проект розроблено автором і представлено в додатках до дисертації);

- здійснено розмежування таких правових категорій, як "професійний розвиток працівників" та "професійне навчання працівників";

- запропоновано класифікувати принципи професійного розвитку працівників залежно від їх спрямування на: 1) загально-професійні; 2) професійно-організаційні; 3) особистісно-професійні;

удосконалено:

- теоретичні підходи щодо розуміння таких правових категорій, як: "атестація працівників", "професійний розвиток працівників", "професійне навчання працівників", "мета державної політики у сфері професійного розвитку працівників", "механізм адміністративно-правового регулювання професійного розвитку працівників", "трудовий договір";

- наукові положення щодо елементів системи професійного розвитку працівників та напрямів професійного розвитку працівників;

дістали подальшого розвитку:

- визначення завдань державної політики у сфері професійного розвитку працівників;

- чинники ефективності адміністративно-правового регулювання професійного розвитку працівників;

- сформульовано та доведено необхідність конкретних пропозицій щодо внесення змін та доповнень до нормативних актів України, а саме: Кодексу законів про працю України, Законів України "Про професійний розвиток працівників" та "Про місцеві державні адміністрації".

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані у:

- практичній діяльності - під час реалізації державної політики з питань професійного розвитку працівників (акт впровадження Управління персоналу, діловодства, контролю та спецроботи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України від 06.05.2015);

- навчальному процесі - під час підготовки навчально-методичних матеріалів з навчальних дисциплін "Адміністративне право України", "Державне управління" (акт впровадження Національної академії внутрішніх справ від 16.03.2015);

- нормотворчій та правозастосовній діяльності - під час підготовки матеріалів щодо вдосконалення норм чинного законодавства у сфері професійного розвитку працівників, у тому числі інвалідів (акт впровадження Міністерства соціальної політики України від 28.04.2015).

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження, його основні висновки й рекомендації оприлюднені на 5 науково-практичних конференціях: "Дотримання прав людини в пріоритетах держави і суспільства" (м. Київ, 20 квітня 2013 р.); "Права та свободи людини в контексті модернізації Конституції України" (м. Київ, 23 січня 2014 р.); "Публічна адміністрація та адміністративне право в сучасних умовах (м. Київ, 23 квітня 2014 р.); "Адміністративне право України в умовах євроінтеграції" (м. Київ, 25 квітня 2014 р.); "Проблемні питання адміністративно-правової протидії корупції" (м. Київ, 20 лютого 2015 р.).

Публікації. Основні положення роботи знайшли відображення у п'яти наукових статтях, опублікованих у виданнях, що визнані як фахові з юридичних дисциплін, у тому числі в одному зарубіжному науковому виданні, а також у п'яти тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять дев'ять підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 220 сторінок. Список використаних джерел налічує 215 найменувань і займає 14 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертації, розкрито зміст і стан наукового опрацювання проблеми; висвітлено зв'язок із науковими програмами, планами, темами; визначено мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; наведено дані щодо їх апробації та впровадження, а також щодо публікацій, структури та обсягу роботи.

Розділ 1 "Теоретико-правові засади адміністративно-правового регулювання професійного розвитку працівників" складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 "Професійний розвиток працівників як об'єкт адміністративно-правового дослідження" стверджується, що професійний розвиток працівників є одним з етапів становлення особистості, під яким автор розуміє систематичне закріплення, вдосконалення і розширення працівником кола отриманих у процесі професійного навчання знань, умінь та навичок, необхідних для його відповідності займаній посаді та якісного виконання професійних обов'язків.

Автором здійснено аналіз існуючих концепцій професійного розвитку працівників. Визначено, що, незважаючи на розбіжності у змісті існуючих концепцій, їх єдність полягає, по-перше, у виокремленні проміжновікового періоду в кожного працівника, який характеризується наявністю певної мети та завдань для її досягнення; по-друге, у положенні про те, що чим більше періодів свого професійного розвитку проходить працівник, тим більш кваліфікованим та незамінним для роботодавця він стає.

Зазначається, що система професійного розвитку працівників складається з таких елементів, як професійне навчання працівників та атестація працівників. Дані дефініції наведено автором у дисертаційному дослідженні.

На основі проведеного інтерв'ювання у роботі виокремлено та охарактеризовано зовнішні і внутрішні чинники, що впливають на якість професійного навчання.

У підрозділі 1.2 "Напрями та принципи професійного розвитку працівників" визначено, що напрямами професійного розвитку працівників є: 1) розроблення поточних та перспективних планів професійного навчання працівників; 2) визначення видів, форм і методів професійного навчання працівників; 3) розроблення та виконання робочих навчальних планів і програм професійного навчання працівників; 4) організація професійного навчання працівників; 5) добір педагогічних кадрів та фахівців для проведення професійного навчання працівників безпосередньо у роботодавця; 6) ведення первинного та статистичного обліку кількості працівників, зокрема тих, які пройшли професійне навчання; 7) стимулювання професійного зростання працівників; 8) підвищення кваліфікації, атестація працівників безпосередньо у роботодавця або в навчальних закладах та здійснення заходів щодо підвищення професійного рівня працівників; 9) міжнародна співпраця з обміну досвідом задля покращення професійної підготовки та майстерності працівників під час виконання поставлених завдань; 10) персональне консультування працівників. Водночас автором розкрито зміст зазначених напрямів професійного розвитку працівників, що дало можливість визначити головні проблеми, які ускладнюють їх реалізацію, та запропонувати шляхи їх вирішення.

Наведено та розкрито зміст принципів професійного розвитку. Автором зазначено, що принципи професійного розвитку працівників залежно від їх спрямування поділяються на: а) загально-професійні; б) професійно-організаційні; в) особистісно-професійні. Зміст зазначених принципів автором розкрито в роботі.

У підрозділі 1.3 "Державна політика у сфері професійного розвитку працівників" автором наведено дефініцію "державна політика у сфері професійного розвитку працівників" та розкрито її зміст.

Доведено, що основними завданнями державної політики у сфері професійного розвитку працівників є: 1) розроблення, прийняття, реалізація державних програм, планів професійного розвитку працівників; 2) сприяння підвищенню конкурентоспроможності робочої сили на ринку праці; 3) сприяння підвищенню якості і конкурентоспроможності товарів (робіт, послуг) шляхом ефективного використання кадрового потенціалу та забезпечення належного рівня кваліфікації працівників; 4) визначення правового статусу сторін, органів та організацій, зацікавлених в участі у формуванні та реалізації державної політики щодо підготовки кадрів та професійного розвитку працівників; 5) відображення європейських вимог, що засновані на міжнародних стандартах та закладені в основу освітньої діяльності; 6) створення безпечних умов праці, усунення причин аварій і нещасних випадків на виробництві, зумовлених некомпетентністю працівників та халатним ставленням до виконання обов'язків.

Аналіз положень державної політики у сфері професійного розвитку працівників дає можливість стверджувати, що сучасна сфера професійного розвитку працівників потребує негайного прийняття змістовної та аргументованої Концепції державної політики у сфері професійного розвитку працівників на 2015-2020 роки, в якій би було відображено основні тенденції розвитку досліджуваної сфери (проект розроблено автором і представлено в додатках до дисертації).

Все вищеперераховане необхідно закріпити в Законі України "Про професійний розвиток працівників", в окремому розділі "Державна політика у сфері професійного розвитку працівників".

Розділ 2 "Механізм адміністративно-правового регулювання професійного розвитку працівників" складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 "Структура механізму адміністративно-правового регулювання професійного розвитку працівників" досліджено сутність механізму адміністративно-правового регулювання професійного розвитку працівників та наведено визначення даного поняття. Визначено, що до елементів механізму адміністративно-правового регулювання професійного розвитку працівників належать: 1) система правових норм; 2) організаційно-структурні формування; 3) правовідносини, які виникають між суб'єктами в сфері професійного розвитку працівників; 4) правова свідомість; 5) правова культура.

У підрозділі 2.2 "Правова основа механізму адміністративно-правового регулювання професійного розвитку працівників" здійснено детальний аналіз законів України, якими урегульовано відносини у сфері професійного розвитку працівників, а саме: Конституції України, Кодексу законів про працю України, законів України "Про професійний розвиток працівників", "Про освіту", "Про професійно-технічну освіту", "Про зайнятість населення", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про вищу освіту", "Про організації роботодавців, їх об'єднання, права і гарантії їх діяльності", "Про соціальний діалог в Україні" та інші.

Доведено, що прийнятий 12 січня 2012 року Закон України "Про професійний розвиток працівників" є фундаментальним підґрунтям для розвитку сфери професійного розвитку працівників, разом із тим даним нормативно-правовим актом не враховано велику кількість теоретичних та практичних моментів, які потребують правового регулювання. Саме тому автором було запропоновано доповнити зазначений акт статтями: "Завдання підрозділу з питань професійного навчання працівників"; "Права та обов'язки роботодавця щодо професійного розвитку працівників"; "Права та обов'язки працівника щодо професійного розвитку". Водночас запропоновано внести зміни до ст. 21 Кодексу законів про працю України та викласти дефініцію "трудовий договір" таким чином: "трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, підпорядковуватися трудовому розпорядку, а також у разі необхідності, викликаної особливостями виконуваної роботи, проходити професійне навчання, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін, а також у разі проходження професійного навчання працівником гарантувати йому незмінні умови праці як під час навчання, так і після його закінчення".

У підрозділі 2.3 "Суб'єкти адміністративно-правового регулювання професійного розвитку працівників" автором запропоновано власне тлумачення поняття "суб'єкти адміністративно-правового регулювання професійного розвитку працівників".

У роботі досліджено компетенцію та структуру всіх перелічених суб'єктів. Особливу увагу приділено Міністерству соціальної політики України, Міністерству освіти і науки України, Міністерству культури України, Державній службі зайнятості України, Державній інспекції навчальних закладів України, Державній інспекції України з питань праці, Національному агентству України з питань державної служби. Детально розглянуто їх структуру та компетенцію.

Аргументовано необхідність доповнити Закон України "Про професійний розвиток працівників" розділом "Повноваження та компетенція суб'єктів професійного розвитку працівників", та включити до нього такі статті: "Поняття суб'єктів професійного розвитку працівників"; "Повноваження та компетенція Кабінету Міністрів України"; "Повноваження уповноважених центральних органів виконавчої влади у сфері професійного розвитку працівників"; "Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій у сфері професійного розвитку працівників"; "Повноваження органів місцевого самоврядування"; "Повноваження керівників підприємств, установ, організацій та інших категорій роботодавців у сфері професійного розвитку працівників". Автором виокремлено перелік повноважень, якими наділені зазначені суб'єкти в досліджуваній сфері. Водночас зазначається, що на місцевому рівні адміністрування сфери професійного розвитку працівників на сьогоднішній день, на жаль, немає як нормативно-правових актів, які б визначали порядок організації, здійснення професійного навчання працівників на місцевому рівні, так і регіональних навчальних програм професійного розвитку. Саме тому запропоновано доповнити ст. 24 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" пп. 14, 15, 16, де передбачити повноваження даних органів на регіональному рівні в досліджуваній сфері.

У підрозділі 2.4 "Методи адміністративно-правового регулювання професійного розвитку працівників" здійснено тлумачення поняття "методи адміністративно-правового регулювання професійного розвитку працівників".

З'ясовано, що методам адміністративно-правового регулювання сфери професійного розвитку працівників притаманні такі особливості: а) вони реалізуються в процесі правового регулювання й виражають владно-організаційний (тобто керуючий) вплив публічної адміністрації на відповідні керовані ними об'єкти; б) ці методи органічно пов'язані із цільовим призначенням публічної діяльності як особливого виду практичної реалізації завдань і функцій держави у сфері професійного розвитку працівників; в) вони слугують засобами здійснення суб'єктами публічного регулювання професійного розвитку працівників їх компетенції й повноважень; г) зміст управлінського впливу залежить від специфіки сфери професійного розвитку працівників і конкретного об'єкта, щодо якого застосовується метод правового регулювання; д) методи мають організаційний характер та забезпечують певний порядок у досліджуваній сфері правового регулювання; е) ці методи опосередковуються в адміністративно-правових формах і виявляються у правових актах управління, а порядок їх застосування визначається у спеціальному законодавстві; є) вони мають специфічну природу публічно-правового впливу на об'єкти управління, тобто можуть здійснювати прямий виконавчо-розпорядчий вплив ? через адміністративну нормотворчість і розпорядництво, або непрямий ? шляхом морального чи економічного стимулювання, регулювання.

Запропоновано авторське визначення поняття "метод професійного розвитку працівників" та наведено класифікацію цих методів.

Розділ 3 "Шляхи вдосконалення адміністративно-правового регулювання професійного розвитку працівників" складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1 "Перелік чинників, що визначають ефективність адміністративно-правового регулювання професійного розвитку працівників" досліджено поняття "ефективність адміністративно-правового регулювання професійного розвитку працівників".

Запропоновано перелік основних чинників, які впливають на ефективність адміністративно-правового регулювання професійного розвитку працівників. З'ясовано, що чинники ефективності адміністративно-правового регулювання професійного розвитку працівників поділяються залежно від: 1) спрямованості на: а) чинники, які визначають необхідність професійного розвитку працівників: серйозна конкуренція на різних ринках в умовах глобалізації економіки; бурхливий розвиток нових інформаційних технологій; системне, комплексне вирішення питань управління людськими ресурсами і всіх стратегічних завдань на основі єдиної програми діяльності організації; необхідність розробки стратегії та організаційної культури організації; участь усіх лінійних керівників у реалізації єдиної кадрової політики і вирішення стратегічних завдань організації; наявність широкої спеціалізованої мережі консультаційних фірм з різних напрямів розвитку людських ресурсів; б) чинники, які впливають на успішний розвиток кар'єри: сприятливий випадок; раціональний підхід до вибору напряму професійної діяльності; можливості, надані соціально-економічним статусом сім'ї; добре знання своїх сильних і слабких сторін; чітке планування; професійне вдосконалення, зростання професіоналізму; 2) сфери впливу на: а) зовнішні (наприклад, якість нормативно-правового регулювання професійного розвитку працівників, активність ринку праці, постійна професійна конкуренція, змінна кон'юктура ринку праці, швидкий розвиток новітніх технологій тощо); б) внутрішні (наприклад, професіональна підтримка, внутрішньоорганізаційна атмосфера, стимулювання мотивації, професійна мобільність, професійне вигорання, міжособистісні професійні зв'язки, цілеспрямованість тощо).

У підрозділі 3.2 "Міжнародний досвід адміністративно-правового регулювання професійного розвитку працівників" приділено увагу здійсненню професійного розвитку працівників таких держав, як Російська Федерація, Республіка Білорусія, Республіка Болгарія. Водночас акцентовано увагу на досвіді таких економічно високо розвинутих країн, як Сполучені Штати Америки, Японія, Нідерланди, Королівство Іспанія, Королівство Бельгія. Слід відзначити, що, за результатами проведеного автором опитування, 86,4 % респондентів вважають, що при організації та здійсненні професійного розвитку працівників потрібно звертати увагу та запозичувати позитивний та передовий міжнародний досвід, 8,6 % опитаних вважають, що цього робити не потрібно, а 5,0 % утримались від відповіді.

На основі проведеного аналізу міжнародного адміністративно-правового регулювання професійного розвитку зазначених країн було сформульовано низку пропозицій щодо запозичення позитивного досвіду та вдосконалення цього виду регулювання в Україні. Зокрема, було запропоновано запозичити досвід Японії в частині, що стосується, по-перше, створення роботодавцем на підприємствах спеціальних фондів з метою фінансування програм професійного розвитку працівників; по-друге, підвищення роботодавцем мотиваційної складової у свідомості працівника шляхом надання соціально-економічних гарантій, усвідомлення працівником необхідності постійного професійного розвитку; по-третє, запровадження дієвих механізмів державної підтримки роботодавців щодо професійного розвитку працівників (наприклад, надання податкових пільг). Проаналізувавши організацію та здійснення професійного розвитку працівників у Нідерландах, можемо зазначити таке: удосконалення кадрової політики роботодавців можна досягти завдяки створенню на українських підприємствах спеціалізованих структурних підрозділів ? навчальних центрів, діяльність яких була би спрямована на здійснення професійного розвитку працівників. При цьому позитивні сторони запропонованої зазначеної ініціативи є як для роботодавця (наприклад, професійний розвиток винятково за необхідними напрямами, контроль за якістю отримання додаткових знань, умінь та навичок у процесі професійного навчання, економічність тощо), так і для працівника (наприклад, економія часу, можливість отримання системи додаткових знань, умінь та навичок без відриву від робочого місця тощо). Водночас у Республіці Болгарії широкого розповсюдження набуло положення щодо можливості укладення договору між роботодавцем та працівником з приводу обов'язкового проходження професійного навчання, що, на думку автора, є також доречним впровадити у сфері професійного розвитку працівників.

Автором виокремлено основні недоліки організації та здійснення професійного розвитку працівників у розрізі міжнародного досвіду зарубіжних країн, а також запропоновано кроки, що сприятимуть роботодавцям в організації та здійсненні професійного розвитку працівників у межах української держави.

Висновки

У дисертації запропоновано нове вирішення наукового завдання, що виявляється у розкритті сутності, основних ознак, механізму адміністративно-правового регулювання професійного розвитку працівників, виокремленні шляхів удосконалення адміністративно-правового регулювання професійного розвитку працівників. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети. Основні з них такі:

1. Здійснено розмежування правових категорій "професійний розвиток працівників" та "професійне навчання працівників". Професійний розвиток працівників - це систематичне закріплення, удосконалення і розширення кола отриманих у процесі професійного навчання знань, умінь та навичок, необхідних для його відповідності займаній посаді та якісного виконання професійних обов'язків. Професійне навчання працівників - це організована, планомірна діяльність працівників, спрямована на свідоме, міцне і глибоке опанування системи знань, умінь та навичок з метою їх розвитку шляхом формування у працівників високого професіоналізму, професійної майстерності в умовах постійних політичних, економічних, соціальних змін, а також забезпечення високої продуктивної праці.

2. Запропоновано під принципами професійного розвитку працівників розуміти основоположні, керівні ідеї, які спрямовані на визначення та встановлення закономірностей професійного розвитку працівників шляхом урахування чинників особистісного, психологічного, організаційного, професійного характеру з метою підвищення професійних якостей окремого працівника чи трудового колективу.

3. Аргументовано, що державна політика у сфері професійного розвитку працівників ? це систематична, організована та цілеспрямована діяльність публічної адміністрації, яка спрямована на створення сприятливих умов для соціально-економічного розвитку, підвищення конкурентоспроможності суб'єктів у сфері професійного розвитку працівників, задоволення їх інтелектуальних потреб шляхом застосування нормативно визначеної системи заходів.

4. Аргументовано необхідність прийняття змістовної Концепції державної політики у сфері професійного розвитку працівників на 2015-2020 роки (проект розроблено автором і представлено в додатках до дисертації).

5. Механізм адміністративно-правового регулювання професійного розвитку працівників ? це взаємопов'язана та взаємозалежна система елементів, які спрямовані на врегулювання суспільних відносин між суб'єктами у сфері професійного розвитку працівників.

6. З'ясовано, що суб'єктами адміністративно-правового регулювання професійного розвитку працівників є сукупність організаційно-структурних утворень, які наділені владними повноваженнями та на законних підставах здійснюють свою діяльність у сфері професійного розвитку працівників з метою задоволення публічних інтересів у зазначеній сфері, а також юридичні та фізичні особи, які безпосередньо організовують та здійснюють професійне навчання працівників на власних об'єктах.

7. Визначено, що методи адміністративно-правового регулювання професійного розвитку працівників - це сукупність способів та засобів цілеспрямованого владно-організуючого впливу з боку юридично владних суб'єктів на роботодавців та працівників, що відповідають характеру й обсягу їх повноважень та компетенції з реалізації завдань і функцій у сфері професійного розвитку працівників, а також особливостям керованих об'єктів.

8. Метод професійного розвитку працівників ? це сукупність специфічних способів (прийомів) та засобів, які використовують керівники, роботодавці по відношенню до своїх працівників під час виконання ними своїх професійних обов'язків з метою підвищення рівня їхньої кваліфікації, продуктивності праці, трудового потенціалу.

9. Здійснено класифікацію методів професійного розвитку працівників залежно від: 1) місця реалізації: а) на робочому місці; б) поза робочим місцем; 2) мети: а) професійне навчання; б) надання професійної допомоги працівникові; в) здійснення контролю за якісними та кількісними показниками працівника; 3) сфери застосування: а) виробнича; б) невиробнича; 4) способу організації: а) самостійні; б) підшефні; 5) кількості учасників: а) індивідуальні; б) колективні.

10. Визначено, що ефективність адміністративно-правового регулювання професійного розвитку працівників може розглядатись як у широкому, так і вузькому значеннях. Так, у широкому значенні - це результат цілеспрямованої, свідомої, систематизованої діяльності органів публічної адміністрації, що спрямована на забезпечення організації процесу надання системи знань, закріплення умінь та навичок працівником у процесі навчання, необхідних для його відповідності займаній посаді та якісного виконання професійних обов'язків; у вузькому ? це кінцевий результат закріплення та якісного використання працівниками системи знань, що проявляється у здатності використовувати уміння та навички під час виконання професійних обов'язків.

11. З'ясовано, що чинники ефективності адміністративно-правового регулювання професійного розвитку працівників поділяються залежності від: 1) спрямованості на: а) чинники, які визначають необхідність професійного розвитку працівників; б) чинники, які впливають на успішний розвиток кар'єри; 2) сфери впливу на: а) зовнішні; б) внутрішні. Зокрема, за результатами проведеного нами анкетування, на думку працівників, найбільш істотними зовнішніми факторами, що впливають на перспективи розвитку системи професійного навчання в Україні, є: 1) глобалізація економіки, що супроводжується посиленням академічної та трудової мобільності, що вимагає порівнянності кваліфікацій працівників - 20,0 %; 2) застарілість чи необхідність модернізації низки професій, виникнення нових професій - 15,0 %; 3) інновації та розвиток нових технологій, що призводять до швидких змін у промисловому виробництві, економічній та соціальній сфері, в тому числі підвищення екологічних вимог до виробництва (енергозбереження та альтернативні джерела енергії, "зелені технології" тощо) - 15,0 %; 4) інтернаціоналізація у сфері освіти - 8,0 %; 5) економічні кризи і загроза безробіття - 20,0 %; 5) негативні демографічні тенденції - 12,0 %; 6) розвиток корпоративних систем підготовки кадрів - 5,0 %; 7) інше - 5,0 %. Водночас, що стосується внутрішніх факторів, які впливають на стан і розвиток системи професійного навчання, то результати анкетування такі: 1) державні програми розвитку пріоритетних галузей економіки та регіонів країни - 30,0 %; 2) масовізація і доступність вищої освіти і, як наслідок, зниження престижу і затребуваності середньої професійної освіти, й одночасно тенденція заміщення робочих кадрів і кадрів середньої ланки на робочих місцях, які не потребують такої високої кваліфікації, кадрами з вищою освітою - 25,0 %; 3) інерційність системи середньо-професійної освіти і повільний темп становлення нової парадигми професійної освіти, що відповідає завданням постіндустріального суспільства, заснованого на знаннях - 15,0 %; 4) "старіння" викладацького складу освітніх організацій і відсутність у значної частини працівників компетенції, необхідної для модернізації підготовки кадрів - 15,0 %; 5) незадовільний за цілою низкою показників стан матеріально-технічної бази освітніх установ ? 15,0 %.

12. З метою вдосконалення нормативно-правового регулювання сфери професійного розвитку працівників запропоновано внести зміни та доповнення до таких нормативно-правових актів:

_ Закону України "Про професійний розвиток працівників": у ч. 1 ст. 3 замінити словосполучення "державне управління" на "публічне управління"; доповнити статтею "Завдання підрозділу з питань професійного навчання працівників"; Розділом "Правовий статус суб'єктів професійного розвитку працівників", до якого включити такі статті: "Права та обов'язки роботодавця щодо професійного розвитку працівників"; "Права та обов'язки працівника щодо професійного розвитку"; Розділом "Повноваження та компетенція суб'єктів професійного розвитку працівників" та включити до нього такі статті: "Поняття суб'єктів професійного розвитку працівників"; "Повноваження та компетенція Кабінету Міністрів України"; "Повноваження уповноважених центральних органів виконавчої влади у сфері професійного розвитку працівників"; "Повноваження обласних, районних державних адміністрацій та Київської міської державної адміністрації у сфері професійного розвитку працівників"; "Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері професійного розвитку працівників"; "Повноваження керівників підприємств, установ, організацій та інших категорій роботодавців у сфері професійного розвитку працівників";

_ Закону України "Про місцеві державні адміністрації": ст. 24 доповнити такими пунктами: п. 14 " - розробляє регіональні поточні та перспективні плани професійного навчання працівників для різних категорій працюючих"; п. 15 " - бере участь у реалізації регіональних поточних та перспективних планів професійного навчання працівників для різних категорій працюючих"; п. 16 " - забезпечує підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників безпосередньо без відриву від роботи або в навчальних закладах, як правило, не рідше ніж один раз на п'ять років".

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Ефремова М.Ю. Понятие и классификация факторов, определяющих эффективность административно-правового регулирования профессионального развития работников / М.Ю. Ефремова // Legea ?i via?a. - 2014. - № 5/2. - С. 90-94.

2. Єфремова М.Ю. Концептуальні підходи до правового розуміння категорії "професійний розвиток працівників" / М.Ю. Єфремова // Митна справа. - 2014. - № 1 (91). - Ч. 2. - кн. 2. - С. 3-8.

3. Єфремова М.Ю. Міжнародний досвід адміністративно-правового регулювання професійного розвитку працівників / М.Ю. Єфремова // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія "Юридичні науки". - 2014. - № 1. - С. 124-130.

4. Єфремова М.Ю. Напрямки професійного розвитку працівників / М.Ю. Єфремова // Вісник Запорізького національного університету. Юридичні науки. - 2014. - № 2. - С. 128-134.

5. Єфремова М.Ю. Державна політика у сфері професійного розвитку працівників / М.Ю. Єфремова // Вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія "Право". - 2014. - № 8. - С. 84-87.

6. Єфремова М.Ю. Проблемність узгодження змісту понять "професійний розвиток працівників" та "професійне навчання працівників" / М.Ю. Єфремова // Дотримання прав людини в пріоритетах держави і суспільства: програма міжвузівського науково-практичного семінару (м. Київ, 20 квітня 2013 року). - Київ: НАУ, 2013. - С. 4.

...