Адміністративно-правове регулювання енергопостачання в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Державний вищий навчальний заклад

«Запорізький національний університет»

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

Адміністративно-правове регулювання енергопостачання в Україні

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

кандидата юридичних наук

Коробкін Валерій Валерійович

Запоріжжя, 2015

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Запорізькому національному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Кузьменко Оксана Володимирівна, Національна академія внутрішніх справ, начальник кафедри адміністративного права і процесу;

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Берлач Анатолій Іванович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри адміністративного права;

кандидат юридичних наук Куразов Юсуп Хамзатович, Бердянський інститут державного та муніципального управління Класичного приватного університету, доцент кафедри адміністративного, господарського та фінансового права.

Захист відбудеться «27» квітня 2015 року о «10⁰⁰» годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.07 Запорізького національного університету за адресою: 69600, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 74, корп. 5, кім. 202-б.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Запорізького національного університету (м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66-а, корп. 2, кім. 101).

Автореферат розісланий «27» березня 2015 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради П.С. Лютіков

Анотація

Коробкін В. В. Адміністративно-правове регулювання енергопостачання в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Запорізький національний університет, Запоріжжя, 2015.

Дисертацію присвячено аналізу сутності та змісту адміністративно-правового регулювання енергопостачання в Україні. Визначено ознаки та поняття «енергопостачання», терміни «безпека енергопостачання» та «гарантоване джерело енергопостачання». З'ясовано вимоги до систем енергопостачання, розкрито основні завдання адміністративно-правового регулювання у сфері енергопостачання та сутність адміністративно-правових засобів. Обґрунтовано принципи державної політики щодо розвитку адміністративно-правового регулювання енергопостачання. Визначено механізм та методи адміністративно-правового регулювання відносин у сфері постачання енергоресурсів. Розкрито систему суб'єктів адміністративно-правового регулювання енергопостачання в Україні та надано пропозиції щодо вдосконалення діяльності деяких із них.

Запропоновано напрями вдосконалення методів адміністративно-правового регулювання в Україні. Обґрунтовано пропозиції з удосконалення енергетичного законодавства в цій сфері.

Ключові слова: адміністративно-правове регулювання, господарсько-торговельна діяльність, державна політика, договір, енергетична стратегія, енергетичне законодавство ЄС, енергопостачання, закон, методи, механізм, нормативно-правові акти, суб'єкт енергопостачання.

Аннотация

Коробкин В. В. Административно-правовое регулирование энергоснабжения в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Запорожский национальный университет, Запорожье, 2015.

Диссертация посвящена анализу сущности и содержания административно-правового регулирования энергоснабжения в Украине. В результате проведенного исследования сформулирован ряд новых научных положений и выводов, имеющих важное теоретическое и практическое значение для сферы поставки энергетических ресурсов.

В работе представлен генезис административно-правового регулирования энергоснабжения в Украине: от имперского, советского, постсоветского периодов до настоящего времени - европейского периода.

Доказано, что энергоснабжение состоит из двух аспектов: технологического и правового. Установлены основные требования к системам энергоснабжения: надежность, обеспечение качества, обеспечение безопасных условий энергоснабжения, возможность увеличения энергоснабжения, обеспечение экономичности энергоснабжения.

Определены признаки и понятие энергоснабжения. Сформулированы термины «безопасность энергоснабжения» и «гарантированный источник энергоснабжения».

В работе раскрыта система субъектов энергоснабжения, приводится их классификация, отмечено, что административно-правовое регулирование в сфере энергоснабжения осуществляется субъектами, которые наделены полномочиями в данной сфере и обеспечивают реализацию задач по осуществлению государственной политики в сфере энергоснабжения, субъектами хозяйственной деятельности независимо от их ведомственной принадлежности и форм собственности, занимающимися поставкой энергоресурсов, а также субъектами хозяйственной деятельности, которые осуществляют централизованное диспетчерское (оперативное) управление энергоснабжающими организациями. Сформулированы предложения по совершенствованию деятельности некоторых из них.

Детально исследована сущность административно-правовых средств, сделан вывод о том, что прямое управление энергоснабжением основано на применении обязательных для субъектов хозяйственно-торговой деятельности, занимающихся энергоснабжением, государственных заказов, государственных санкций, лицензий, разрешений, квот, установлении норм и стандартов, регламентирующих требования к качеству и надежности энергоснабжения.

Выделены основные задачи административно-правового регулирования в сфере энергоснабжения. Сформулированы принципы государственной политики по развитию административно-правового регулирования энергоснабжения, предложено закрепить в Законе Украины «Об электроэнергетике» принцип обеспечения права бытовых потребителей на поставку им электрической энергии определенного качества по четко сравнимым, прозрачным и обоснованным ценам, что будет способствовать приведению этого закона в соответствие с законодательством ЕС.

Подробно исследован механизм и методы административно-правового регулирования отношений в сфере энергоснабжения и предложена классификация административно-правовых норм. Отмечено, что административно-правовые отношения, возникающие при действии механизма административно-правового регулирования отношений в сфере энергоснабжения, имеют особенности.

Предложены направления совершенствования методов административно-правового регулирования в Украине. Сформулированы предложения по совершенствованию энергетического законодательства в сфере энергоснабжения, отмечено, что система энергоснабжения требует перехода от прямых директивных методов управления к более логичным и эффективным формам управления.

Ключевые слова: административно-правовое регулирование, хозяйственно-торговая деятельность, государственная политика, договор, энергетическая стратегия, энергетическое законодательство ЕС, энергоснабжение, закон, методы, механизм, нормативно-правовые акты, субъект энергоснабжения.

Annotation

Korobkin V. V. Administrative and legal regulation of energy supply in Ukraine. - Manuscript.

Thesis for earning a candidate's degree in legal sciences with a specialization in 12.00.07 - administrative law and process; financial law; informational law. - Zaporizhzhia National University, Ukraine, Zaporizhzhia, 2015.

Thesis discusses and analyzes administrative and legal regulation of energy supply in Ukraine. Attributes and components of terms «energy supply», «safety energy supply», «certified source of energy» are defined. Requirements for the energy supply system are determined, basic missions of administrative and legal regulation in the sphere of energy supply and essence of administrative methods are disclosed. Principles for development of administrative and legal regulation of energy supply state policy in Ukraine are summarized and determined under the analysis of legislative and normative acts in the energy field. Mechanism and methods of energy supply system are analyzed. The system of subjects of administrative and legal regulation of energy supply in Ukraine is disclosed. Proposals to improve the energy legislation in this area are grounded.

Key words: administrative and legal regulation, trading activities, state policy, contract, energy strategy, EU energy legislation, energy supply, law, methods, mechanism, legal acts, subject of energy supply.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Ефективне і надійне енергопостачання споживачам, у тому числі приватним господарствам - один із найбільш важливих критеріїв для забезпечення високого рівня економічного добробуту суспільства, енергетичної безпеки держави. Політична та економічна незалежність держави багато в чому визначається наявністю енергетичних ресурсів, їх виробництвом, постачанням, кількістю та якістю. Питання забезпечення енергоресурсами сьогодні набуває гостроти з урахуванням загроз енергетичній безпеці держави, пов'язаних зі збройною агресією Російської Федерації. Одним із шляхів ефективного і надійного постачання енергоресурсів споживачам є розвиток адміністративно-правових відносин в енергетичній галузі, а саме у сфері енергопостачання.

Україна, беручи Європейський вектор розвитку, повинна забезпечити виконання зобов'язань щодо гармонізації українського законодавства з нормами ЄС у сфері енергетики, розвиток конкурентоспроможних, прозорих і недискримінаційних енергетичних ринків на основі правил та стандартів ЄС шляхом проведення регуляторних реформ, формування політики щодо нормативно-правової бази відповідно до стандартів ЄС з метою досягнення значного прогресу, зокрема вдосконалення технологій у сфері виробництва енергії, її транспортування, постачання та кінцевого споживання.

Актуальність теми зумовлена необхідністю визначення прогалин в енергетичному законодавстві стосовно енергопостачання, проведення наукових досліджень щодо адміністративно-правових відносин у сфері постачання енергоресурсів з тим, щоб запропонувати власне бачення шляхів вирішення основних проблем адміністративно-правового регулювання енергопостачання в Україні та визначити напрями вдосконалення адміністративно-правових засобів забезпечення енергопостачання в Україні.

Науково-теоретичною основою для виконання дисертаційної роботи стали наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених у галузі загальної теорії права, адміністративного права, теорії управління: В. Б. Авер'янова, О. М. Бандурки, В. М. Бевзенка, А. І. Берлача, Ю. П. Битяка, І. Л. Бородіна, В. О. Заросила, Р. А. Калюжного, В. В. Коваленка, Т. О. Коломоєць, В. К. Колпакова, А. Т. Комзюка, С. Ф. Константинова, О. В. Кузьменко, Ю. Х. Куразова, П. С. Лютікова, В. І. Олефіра, Д. В. Приймаченка, О. П. Рябченко, О. Ф. Скакун та ін.

Під час проведення дослідження вивчались праці О. А. Городова, П. Д. Гуйвана, С. М. Корнєєва, В. К. Мамутова, Н. В. Мица, К. Л. Осипчука, С. О. Свіркова, Б. М. Сейнароєва, Є. С. Щапіна, В. С. Щербини, що присвячені проблемам господарсько-правового забезпечення функціонування енергетичного ринку України та господарсько-правової відповідальності, а також М. М. Агаркова, О. І. Амоши, С. Я. Вавженчука, О. М. Суходоля, О. А. Шатило, які провели дослідження у сфері правового регулювання постачання енергоресурсів.

При цьому в більшості сучасних наукових праць адміністративно-правове регулювання енергопостачання в Україні комплексно не вивчено, хоча воно має важливе наукове й практичне значення. Комплексні монографічні роботи, присвячені даному питанню, відсутні. Актуальність і важливість досліджуваних питань, а також недостатність наукових розробок із зазначеної проблематики обумовили вибір даної теми дисертації.

Зв'язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до п. 6. розділу 3 Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011-2015 роки, затверджених постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 24 вересня 2010 року № 14-10, а також відповідно до розділу 13 «Науково-технічне та кадрове забезпечення» Енергетичної стратегії України на період до 2030 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 року № 1071.

Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягає в тому, щоб на основі аналізу вітчизняних і зарубіжних наукових, науково-публіцистичних джерел, вітчизняного і міжнародного законодавства й узагальнень практики його реалізації визначити сутність, зміст та адміністративно-правовий аспект енергопостачання, а також сформулювати відповідні пропозиції щодо вдосконалення законодавства та практики його застосування в зазначеній сфері. правовий адміністративний енергопостачання

Для досягнення поставленої мети в дисертації вирішуються такі основні задачі:

– здійснити теоретичне узагальнення ґенези адміністративно-правового регулювання енергопостачання в Україні;

– визначити поняття «енергопостачання» та його зміст;

– визначити сутність та зміст адміністративно-правового регулювання енергопостачання в Україні;

– охарактеризувати зміст державної політики щодо розвитку адміністративно-правового регулювання енергопостачання в Україні;

– обґрунтувати поняття механізму адміністративно-правового регулювання енергопостачання в Україні;

– розкрити нормативно-правове забезпечення енергопостачання в Україні;

– визначити та охарактеризувати систему суб'єктів адміністративно-правового регулювання енергопостачання в Україні та встановити специфіку повноважень основних суб'єктів адміністративно-правового регулювання енергопостачання;

– визначити методи адміністративно-правового регулювання енергопостачання в Україні;

– вивчити зарубіжний досвід адміністративно-правового регулювання енергопостачання і можливості його використання в Україні;

– визначити напрями вдосконалення адміністративно-правового регулювання енергопостачання в Україні.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають в процесі адміністративно-правового регулювання енергопостачання в Україні.

Предмет дослідження становить адміністративно-правове регулювання енергопостачання в Україні.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять сучасні загальні та спеціальні методи наукового пізнання, теоретичні розробки вітчизняних і зарубіжних вчених, на основі яких досліджено проблему в єдності її соціального змісту і юридичної форми. Основним методом, який застосовано під час дослідження, є загальнонауковий діалектичний метод, який використано в процесі аналізу чинного законодавства щодо адміністративно-правового регулювання енергопостачання (розділи 1-3). У роботі також застосовано конкретні методи наукового пізнання. За допомогою порівняльно-правового, логіко-семантичного та історико-правового методів досліджено генезис адміністративно-правового регулювання енергопостачання, а також поняття та ознаки «енергопостачання» (підрозділи 1.1, 1.2). Завдяки логіко-семантичному методу поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.2, 1.3, 1.4, 2.1, 2.4). Порівняльно-правовий метод дав можливість дослідити нормативно-правові засади забезпечення адміністративно-правового регулювання енергопостачання в Україні (підрозділ 2.2). Шляхом застосування методів класифікації і групування досліджено форми та методи діяльності суб'єктів щодо адміністративно-правового регулювання енергопостачання в Україні (підрозділи 2.3). Порівняльно-правовий метод дозволив проаналізувати зарубіжний досвід адміністративно-правового регулювання енергопостачання в Україні (розділ 3). Системний та функціональний методи використано для визначення напрямів удосконалення адміністративно-правового регулювання енергопостачання в Україні (розділ 3). За допомогою соціологічного, статистичного методів і методу документального аналізу опрацьовано відповідні нормативно-правові акти та розроблено наукові рекомендації щодо вдосконалення норм, які регулюють енергопостачання в Україні. Ці методи наукового пізнання застосовувались у взаємозв'язку.

Нормативною основою роботи є Конституція України, закони України, акти й розпорядження Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, а також відомчі нормативно-правові акти, які регулюють відносини у сфері адміністративно-правового регулювання енергопостачання в Україні. Науково-теоретичне підґрунтя дисертації становлять наукові праці фахівців у галузі загальної теорії держави і права, теорії управління й адміністративного права, інших галузевих правових наук.

Емпіричну базу дослідження становлять політико-правова публіцистика, довідкові видання та статистичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших комплексних досліджень адміністративно-правового регулювання енергопостачання в Україні.

У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень і висновків, що мають важливе теоретичне й практичне значення та запропоновані особисто здобувачем. Основні з них такі:

вперше:

– визначено специфічні ознаки поняття «енергопостачання», а саме: здійснення господарської діяльності із забезпечення різними видами енергії та палива, а також здійснення торговельної діяльності (окремими суб'єктами енергопостачання, що продають та купують енергію на ринку енергії України на підставі договору); використання процесів виробництва і передачі енергії; наявність суб'єкта господарсько-торговельної діяльності, що зобов'язується надавати (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси; наявність договору, а саме зафіксованих в спеціальному правовому документі на підставі угоди зобов'язань учасників господарських відносин (сторін), спрямованих на обслуговування (забезпечення) їх господарської діяльності (господарських потреб), що ґрунтуються на оптимальному врахуванні інтересів сторін і загальногосподарського інтересу;

– запропоновано уточнити термінологічний ряд у цій сфері, зокрема: «енергопостачання» визначити як господарсько-торговельну діяльність з використанням процесів виробництва і передачі енергії щодо забезпечення споживача всіма видами енергії та енергоносіїв, необхідними для його нормальної роботи, за допомогою комплексу технічних засобів передачі та розподілу видів енергії на підставі договору; «безпеку енергопостачання» - як забезпечення надійного та безперебійного постачання енергоносіїв з гарантованих джерел енергопостачання в необхідних обсягах споживачам при належному технічному супроводженні (дотриманні мінімальних стандартів безпеки постачання); «гарантоване джерело енергопостачання» - як місце видобутку, передачі, транспортування енергоносіїв, у якому зосереджено обсяги енергоносіїв необхідного балансу потужності та якості енергії і забезпечено їх безперебійне постачання;

– визначено основні методи адміністративно-правового регулювання енергопостачання: захист прав споживачів та інтересів господарюючих суб'єктів (здійснення інформаційно-роз'яснювальної роботи, проведення перевірок фактів порушень, викладених у зверненнях, заявах і скаргах споживачів, безпосередньо на місцях, здійснення контролю за дотриманням умов і правил підприємницької діяльності в електроенергетиці природними монополіями, розроблення правил користування електроенергією, недопущення зловживань монопольними структурами); ліцензування діяльності з передачі та постачання енергії, виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях; сертифікація та стандартизація (продукції, робіт, послуг); регулювання цін та встановлення тарифної методології (антимонопольна політика, державний нагляд та контроль за діяльністю);

удосконалено:

– наукові положення щодо такого методу адміністративно-правового регулювання як ліцензування, який зафіксовано законодавцем у ст. 2 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». Наголошено на прийнятті законопроекту, що регулював би особливості ліцензування у сфері енергопостачання в цілому;

– наукові положення щодо діяльності суб'єктів адміністративно-правового регулювання енергопостачання в Україні, які запропоновано класифікувати на загальні (Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України), основні (Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (Міненерговугілля України), Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (Мінекономрозвитку України), Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (Мінрегіон України) (стосовно питань погодження схем теплопостачання), Комітет з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки Верховної Ради України, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії (Держенергонагляд), Міністерство закордонних справ України (МЗС України), Міністерство внутрішніх справ України, районні та обласні ради - органи місцевого самоврядування та виконавчі органи рад, місцеві державні адміністрації) та додаткові (державне підприємство «Енергоринок», державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго», ПАТ «Укргідроенерго», Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», НАК «Нафтогаз України», а також інші суб'єкти господарської діяльності незалежно від їх відомчої належності та форм власності, що займаються постачанням енергоресурсів (електричної енергії та теплової енергії при централізованому теплопостачанні), а також суб'єкти господарської діяльності, що здійснюють централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління енергозабезпечуючими організаціями);

– пропозиції щодо вдосконалення діяльності деяких суб'єктів адміністративно-правового регулювання енергопостачання в Україні, а саме: НКРЕКП, МЗС України, районних та обласних рад, компанії «Нафтогаз України»;

набули подальшого розвитку:

– теоретичні положення з визначення механізмів адміністративно-правового регулювання енергопостачання та принципів формування державної політики у сфері енергопостачання, їх впровадження з урахуванням кращих зарубіжних практик;

– теоретичні положення з визначення механізмів державного регулювання розвитку відновлювальної енергетики з урахуванням світового досвіду та імплементації норм міжнародного законодавства в законодавчу базу держави;

- теоретичні положення з визначення методів адміністративно-правового регулювання енергопостачання, під якими слід розуміти способи, прийоми та засоби безпосереднього та цілеспрямованого впливу на суспільні відносини, що складаються у сфері постачання енергоресурсів з метою здійснення функцій щодо забезпечення вдосконалення законодавчої та нормативної бази, ринкових перетворень, оптимізації тарифної та цінової політики, диверсифікації джерел та маршрутів транспортування енергоносіїв, оптимізації структури споживання енергоносіїв, реалізації заходів із захисту прав споживачів, запобігання порушенням енергетичного законодавства, їх припинення та притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні таких правопорушень.

Практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес і можуть бути використані у:

- науково-дослідній сфері - для подальшого дослідження проблем у сфері адміністративно-правового регулювання енергопостачання в Україні. Результати дослідження відображені в науково-практичних матеріалах для студентів, слухачів та ад'юнктів, використані під час підготовки та проведення науково-практичних семінарів, конференцій у Національній академії внутрішніх справ (акт впровадження Національної академії внутрішніх справ від 18.03.2015);

– правотворчості - для вдосконалення чинного законодавства щодо адміністративно-правового регулювання енергопостачання в Україні, зокрема Законів України «Про електроенергетику», підзаконних нормативно-правових актів НКРЕКП тощо;

– правозастосовчій діяльності - теоретичні положення, висновки та рекомендації можуть використовуватись суб'єктами адміністративно-правового регулювання енергопостачання в Україні, зокрема НКРЕКП, МЗС України, органами місцевого самоврядування та виконавчими органами рад, НАК «Нафтогаз України» під час процедур ліцензування діяльності з передачі та постачання енергії, виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, сертифікації та стандартизації (продукції, робіт, послуг);

– навчальному процесі - під час підготовки підручників, навчальних посібників і проведення занять із дисциплін «Адміністративне право», «Актуальні питання адміністративного права». Значна частина матеріалів дослідження вже використовується в процесі проведення практичних і семінарських занять із зазначених дисциплін, зокрема в навчальному процесі Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі (акт впровадження Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі від 05.03.2015).

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження, його основні висновки й рекомендації оприлюднені на 4 міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях, круглих столах, зокрема: «Історія, сучасний стан та перспективи досліджень» (м. Київ, 13-14 грудня 2013 р.); «Реформування законодавства України та розвиток суспільних відносин в Україні: питання взаємодії» (м. Ужгород, 28-29 березня 2014 р.); «Особливості розвитку законодавства України у контексті євроінтеграційних процесів» (м. Донецьк, 6-7 червня 2014 р.); «Правова держава: напрямки та тенденції її розбудови в Україні» (м. Одеса, 13-14 червня 2014 р.).

Публікації. Основні положення роботи знайшли відображення у 7 наукових статтях, опублікованих у виданнях, що визнані як фахові з юридичних дисциплін, у тому числі в одному зарубіжному науковому виданні, а також у 4 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять десять підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 243 сторінки. Список використаних джерел налічує 232 найменування і займає 28 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв'язок із науковими планами й програмами, мета і завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження, розкривається наукова новизна й практичне значення одержаних результатів, наводяться дані щодо апробації результатів дисертації і публікацій.

Розділ 1 «Теоретико-правові засади адміністративно-правового регулювання енергопостачання в Україні» складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Ґенеза адміністративно-правового регулювання енергопостачання в Україні» встановлено, що у розвитку адміністративно-правового регулювання енергопостачання історично склалося чотири періоди. Імперський (1885-1917 роки) характеризується зародженням електрогосподарства, технічно-поліцейським наглядом за безпечним користуванням електрикою і дотриманням цивільних законів у частині купівлі-продажу електроенергії. У радянський період (1918-1991 роки) відбувається монополізація енергетики, регулювання адміністративно-правових відносин у сфері енергопостачання виключно нормативно-правовими актами, у пострадянський (1992-2013 роки) - становлення та розвиток національного законодавства в енергетичній сфері, розвиток оптового ринку електричної енергії України, створення та вдосконалення ринків інших енергоносіїв. Для європейського періоду (з 2014 року - до теперішнього часу) характерне узгодження енергетичної політики із зобов'язаннями України в рамках Асоціації між Україною та ЄС; утвердження ринкових принципів регулювання енергетичного сектору та функціонування енергетичних ринків.

У підрозділі 1.2 «Поняття та зміст енергопостачання» наведено специфічні ознаки поняття «енергопостачання».

Встановлено, що під енергопостачанням слід розуміти господарсько-торговельну діяльність із використанням процесів виробництва і передачі енергії щодо забезпечення споживача всіма видами енергії та енергоносіїв, необхідними для його нормальної роботи, за допомогою комплексу технічних засобів передачі та розподілу видів енергії на підставі договору.

Доведено, що зміст енергопостачання складається з двох аспектів: технологічного та правового. Встановлено основні вимоги до систем енергопостачання: надійність, забезпечення якості, забезпечення безпечних умов енергопостачання, можливість зростання енергопостачання, забезпечення економічності енергопостачання.

У підрозділі 1.3 «Сутність та зміст адміністративно-правового регулювання енергопостачання в Україні» доведено, що адміністративно-правове регулювання у сфері енергопостачання здійснюється суб'єктами, які наділені повноваженнями в даній сфері та забезпечують реалізацію завдань щодо здійснення державної політики у сфері енергопостачання, суб'єктами господарської діяльності незалежно від їх відомчої належності та форм власності, що займаються постачанням енергоресурсів (електричної енергії та теплової енергії при централізованому теплопостачанні), а також суб'єктами господарської діяльності, що здійснюють централізоване диспетчерське (оперативне-технологічне) управління енергозабезпечуючими організаціями.

Визначено, що основними завданнями адміністративно-правового регулювання у сфері постачання енергетичних ресурсів є створення сприятливих умов для ефективного постачання енергетичних ресурсів, забезпечення прозорості і відкритості, захисту прав та інтересів споживачів та якісне постачання енергії, відсутність безпосереднього втручання у господарську діяльність суб'єктів господарювання.

Сутність адміністративно-правових засобів полягає в прямому управлінні енергопостачанням, заснованому на застосуванні обов'язкових для суб'єктів господарсько-торговельної діяльності, що займаються енергопостачанням, державних замовлень, державних санкцій, ліцензій, дозволів, квот, встановленні норм і стандартів, які регламентують вимоги до якості та надійності енергопостачання.

У підрозділі 1.4 «Державна політика щодо розвитку адміністративно-правового регулювання енергопостачання в Україні» визначено основні принципи державної політики щодо адміністративно-правового регулювання енергопостачання в Україні: державне регулювання відносин у сфері енергопостачання, конкурентоспроможність; додержання єдиних державних норм, правил і стандартів усіма суб'єктами відносин, пов'язаних із передачею, постачанням енергії; забезпечення відповідальності енергопостачальників та споживачів; додержання законодавства всіма суб'єктами відносин, пов'язаних із постачанням енергії; підвищення надійності та безпеки енергопостачання.

Розділ 2 «Механізм адміністративно-правового регулювання енергопостачання в Україні» складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 «Поняття механізму адміністративно-правового регулювання енергопостачання в Україні» визначено, що механізм адміністративно-правового регулювання відносин у сфері енергопостачання - це сукупність організаційно-правових засобів регулювання правових відносин, які виникають у зв'язку з передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, державним наглядом за безпечним виконанням робіт на енергетичних об'єктах незалежно від форм власності, безпечною експлуатацією енергетичного обладнання і державним наглядом за режимами споживання енергії, а також із централізованим диспетчерським управлінням.

Запропонована класифікація адміністративно-правових норм механізму адміністративно-правового регулювання відносин у сфері енергопостачання за такими критеріями: за предметом правового регулювання; за функціями права; за засобом правового впливу; за методом правового регулювання; за характером участі в правовому регулюванні.

Показано, що адміністративно-правові відносини, що виникають під час дії механізму адміністративно-правового регулювання відносин у сфері енергопостачання, мають деякі особливості: відносини складаються у сфері управління, тобто в повсякденній практичній реалізації завдань і функцій держави щодо здійснення управління господарською, адміністративно-політичною сферою; у відносинах однією зі сторін обов'язково є орган виконавчої влади (державного управління), орган місцевого самоврядування або громадська організація, наділена державно-владними повноваженнями; відносини у сфері енергопостачання - це особливий зв'язок між їх учасниками, один з яких за даних обставин має право вимагати від іншого такої поведінки, яку передбачено адміністративно-правовою нормою; відносини можуть виникнути за ініціативою будь-якого суб'єкта енергопостачання, згода іншої сторони не є обов'язковою умовою для їх виникнення.

У підрозділі 2.2 «Нормативно-правове забезпечення енергопостачання в Україні» запропоновано нормативно-правові акти у сфері енергопостачання класифікувати за їх юридичною силою: Конституція України; міжнародно-правові акти; закони та кодекси; постанови Верховної Ради України; укази і розпорядження Президента України; постанови Кабінету Міністрів України; нормативно-правові акти центральних та місцевих органів влади.

Сформульовано принцип забезпечення права побутових споживачів на постачання їм електричної енергії певної якості за чітко порівнюваними, прозорими й обґрунтованими цінами та запропоновано закріпити його в Законі України «Про електроенергетику», що сприятиме приведенню цього закону у відповідність до законодавства ЄС.

Для забезпечення високого рівня захисту прав та інтересів споживачів енергоносіїв запропоновано ввести в енергетичне законодавство термін «безпека енергопостачання» та термін «гарантоване джерело енергопостачання».

Наголошується, що потребує правового регулювання питання діяльності операторів системи передачі. Загальні положення щодо діяльності операторів системи передачі мають бути визначені в Законі України «Про електроенергетику» та конкретизовані у підзаконних нормативно-правових актах Національної комісії з регулювання енергетики України, як це передбачено Директивою 2003/54/ЄС.

У підрозділі 2.3 «Система суб'єктів адміністративно-правового регулювання енергопостачання в Україні» запропоновано суб'єктів адміністративно-правового регулювання енергопостачання в Україні поділити на загальні (ті, що визначають загальні засади державної політики та визначають «вектор» діяльності всіх органів влади); основні (ті, що безпосередньо створені для забезпечення реалізації державної політики у сфері адміністративно-правового регулювання); додаткові (ті, що сприяють діяльності основних суб'єктів адміністративно-правового регулювання).

Надано пропозиції щодо вдосконалення діяльності деяких суб'єктів адміністративно-правового регулювання енергопостачання в Україні, а саме:

-НКРЕКП: обмеження монопольного впливу постачальників енергоресурсів і суміжних послуг та забезпечення вільного доступу до мереж нових учасників енергоринку, забезпечення балансу інтересів держави, суб'єктів природних монополій та споживачів товарів (послуг), що виробляються (надаються) суб'єктами природних монополій; розробка та у подальшому прийняття законопроекту, який би врегульовував особливості ліцензування в електроенергетиці та сфері теплопостачання; визначення та узагальнення в одному документі існуючого досвіду правого регулювання ліцензування, усунення існуючих на сьогоднішній день недоліків у правовому регулюванні, а також закріплення нових норм щодо захисту прав споживачів, послуг суб'єктів природних монополій;

- МЗС України: активізація діяльності щодо представлення позиції України в міжнародних організаціях, формування стратегічних ініціатив у сфері енергетики та екології на міжнародному рівні, відстоювання інтересів енергетичного сектору України при реалізації проектів розвитку транскордонної енергетичної інфраструктури, регіональних енергетичних ринків, проведення попередніх консультацій та переговорних процесів стосовно шляхів диверсифікації джерел поставок енергоресурсів в країну та їх експорту на зовнішні ринки;

- районні та обласні ради - органи місцевого самоврядування та виконавчі органи рад, місцеві державні адміністрації: забезпечення реалізації Енергетичної стратегії в межах своєї компетенції, зокрема шляхом розробки та затвердження планів (схем) розвитку місцевих систем енергозабезпечення, узгодження інвестиційних планів комунальних енергетичних компаній, реалізації потенціалу енергозбереження та енергоефективності, відновлюваної енергетики на місцевому рівні;

– компанія «Нафтогаз України»: пряме впровадження міжнародних стандартів у нафтогазовій галузі України для ліквідації технічної відсталості та ізоляції від міжнародних ринків, реалізація проектів з нарощування власного видобування нетрадиційного газу; формування системи нормативно-технічного регулювання нафтогазової галузі; створення координаційної ради як замовника аналітичних розробок та незалежних експертиз, спрямованих на розробку і впровадження нормативних документів системи регулювання нафтогазової галузі.

У підрозділі 2.4 «Методи адміністративно-правового регулювання енергопостачання в Україні» визначено, що під методами адміністративно-правового регулювання енергопостачання слід розуміти способи, прийоми та засоби безпосереднього та цілеспрямованого впливу на суспільні відносини, що складаються у сфері постачання енергоресурсів з метою здійснення функцій щодо забезпечення вдосконалення законодавчої та нормативної бази, ринкових перетворень, оптимізації тарифної та цінової політики, диверсифікації джерел та маршрутів транспортування енергоносіїв, оптимізації структури споживання енергоносіїв, реалізації заходів із захисту прав споживачів, запобігання порушенням енергетичного законодавства, їх припинення та притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні таких правопорушень

Розкрито основні методи адміністративно-правового регулювання у сфері енергопостачання, а саме: захист прав споживачів та інтересів господарюючих суб'єктів; ліцензування діяльності з передачі та постачання енергії, виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях; сертифікація та стандартизація у сфері енергопостачання; регулювання цін та встановлення тарифної методології (антимонопольна політика, державний нагляд та контроль за діяльністю).

Розділ 3 «Напрями вдосконалення енергопостачання в Україні» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1 «Зарубіжний досвід адміністративно-правового регулювання енергопостачання» визначено, що система енергопостачання вимагає переходу від директивних методів управління до більш логічних та ефективних форм управління, а саме:

- удосконалення механізмів адміністративно-правового регулювання енергопостачання та формування державної політики у сфері енергопостачання, її впровадження з урахуванням кращих зарубіжних практик;

- використання переважно економічних важелів регулювання відносин у даній сфері, що практично підтвердили країни з розвинутими ринковими інституціями;

- впровадження інформаційного забезпечення управління, логістичного модулювання, аудиту як на державному, так і на місцевому рівні;

- запровадження досвіду цінової та фіскальної політики країн-членів ЄС;

- вдосконалення механізмів державного регулювання розвитку відновлювальної енергетики з урахуванням світового досвіду та імплементації норм міжнародного законодавства в законодавчу базу держави.

У підрозділі 3.2 «Удосконалення адміністративно-правового регулювання енергопостачання в Україні» наголошено, що постачання та використання відновлюваних джерел енергії є одним із найбільш важливих напрямів енергетичної політики України. Запропоновано для збільшення обсягів використання відновлюваних джерел енергії в енергетичному балансі України передбачити заходи:

– формування державної системи моніторингу процесу розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива;

– підвищення рівня достовірності статистичної інформації стосовно показників розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива в Україні;

– удосконалення механізму фінансування заходів, які спрямовані на розвиток сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива і потребують державної підтримки.

Встановлено, що реалізація напрямів політики підвищення рівня надійності та ефективності енергопостачання має забезпечуватися шляхом розроблення і впровадження високоефективних технологій та устаткування для транспортування, розподілу і споживання енергоресурсів; широкого застосування систем обліку та засобів регулювання споживання енергетичних ресурсів в усіх галузях економіки та в комунально-побутовій сфері; формування енергозберігаючого світогляду у суспільстві.

Наголошено, що диверсифікація маршрутів та джерел поставок енергетичних ресурсів, постачальників енергетичних технологій на енергетичний ринок України має стати пріоритетом енергетичної політики.

Висновки

У результаті проведеного наукового дослідження автором запропоновано нове вирішення наукового завдання, що полягає в аналізі сутності та змісту адміністративно-правового регулювання енергопостачання в Україні. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети. Основні з них такі:

1. Наведено авторське визначення специфічних ознак поняття «енергопостачання», а саме: здійснення господарської діяльності із забезпечення різними видами енергії та палива, здійснення торговельної діяльності; використання процесів передачі енергії; наявність суб'єкта господарсько-торговельної діяльності, що зобов'язується надавати (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси; наявність договору, а саме зафіксованих в спеціальному правовому документі на підставі угоди зобов'язань учасників господарських відносин (сторін), спрямованих на обслуговування (забезпечення) їх господарської діяльності (господарських потреб), що ґрунтуються на оптимальному врахуванні інтересів сторін і загальногосподарського інтересу.

2. Сформульовано авторське визначення «енергопостачання», під яким слід розуміти господарсько-торговельну діяльність з використанням процесів виробництва і передачі енергії щодо забезпечення споживача всіма видами енергії і енергоносіїв, необхідними для його нормальної роботи, за допомогою комплексу технічних засобів передачі та розподілу видів енергії на підставі договору.

Надано авторське визначення терміна «безпека енергопостачання» та терміна «гарантоване джерело енергопостачання». Безпека енергопостачання - це забезпечення надійного та безперебійного постачання енергоносіїв з гарантованих джерел енергопостачання у необхідних обсягах споживачам при належному технічному супроводженні (дотриманні мінімальних стандартів безпеки постачання). Гарантоване джерело енергопостачання - це місце видобутку, передачі, транспортування енергоносіїв, у якому зосереджено обсяги енергоносіїв необхідного балансу потужності і якості енергії та забезпечено їх безперебійне постачання.

3. Доведено, що зміст енергопостачання складається з двох аспектів: технологічного та правового. Визначено вимоги, що пред'являються до будь-яких систем енергопостачання як у правовому, так і технологічному аспектах: надійність, забезпечення якості, забезпечення безпечних умов енергопостачання, можливість зростання постачання енергоносіїв, забезпечення економічності енергопостачання.

4. Встановлено, що сутність адміністративно-правових засобів полягає в прямому управлінні енергопостачанням, заснованому на застосуванні обов'язкових для суб'єктів господарсько-торговельної діяльності, що займаються енергопостачанням, державних замовлень, державних санкцій, ліцензій, дозволів, квот, встановленні норм і стандартів, які регламентують вимоги до якості та надійності енергопостачання.

5. Сформульовано основні принципи державної політики щодо розвитку адміністративно-правового регулювання енергопостачання: державне регулювання відносин у сфері енергопостачання; додержання єдиних державних норм, правил і стандартів усіма суб'єктами відносин, пов'язаних із передачею, постачанням енергії; забезпечення відповідальності енергопостачальників та споживачів; додержання законодавства всіма суб'єктами відносин, пов'язаних із постачанням енергії; підвищення надійності та безпеки енергопостачання, забезпечення права побутових споживачів на постачання їм електричної енергії певної якості за чітко порівнюваними, прозорими й обґрунтованими цінами.

Обґрунтовано, що принцип забезпечення права побутових споживачів на постачання їм електричної енергії певної якості за чітко порівнюваними, прозорими і обґрунтованими цінами повинен бути закріплений у Законі України «Про електроенергетику» та сприяти приведенню цього закону у відповідність до законодавства ЄС.

6. Визначено, що механізм адміністративно-правового регулювання відносин у сфері енергопостачання - це сукупність організаційно-правових засобів регулювання правових відносини, які виникають у зв'язку з передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, державним наглядом за безпечним виконанням робіт на енергетичних об'єктах незалежно від форм власності, безпечною експлуатацією енергетичного обладнання і державним наглядом за режимами споживання енергії, а також із централізованим диспетчерським управлінням.

Запропоновано класифікацію адміністративно-правових норм механізму адміністративно-правового регулювання відносин у сфері енергопостачання за кількома критеріями: за предметом правового регулювання - на конституційні, цивільні, господарські та інші; за функціями права - на регулятивні та охоронні; за засобом правового впливу - на зобов'язуючі, уповноважуючі, забороняючі; за методом правового регулювання - на імперативні та диспозитивні; за характером участі в правовому регулюванні - на матеріальні та процесуальні.

7. Визначено, що потребує правового регулювання питання діяльності операторів системи передачі. Загальні положення щодо діяльності операторів системи передачі мають бути визначені в Законі України «Про електроенергетику» та конкретизовані у підзаконних нормативно-правових актах Національної комісії з регулювання енергетики України, як це передбачено Директивою 2003/54/ЄС.

8. Надано пропозиції щодо вдосконалення діяльності суб'єктів адміністративно-правового регулювання енергопостачання в Україні, а саме: НКРЕКП, МЗС України, районних та обласних рад - органів місцевого самоврядування та виконавчих органів рад, місцевих державних адміністрацій, компанії «Нафтогаз України».

Запропоновано внести зміни до Конституції, якими визначити статус регуляторів, порядок призначення їхнього керівництва, та ухвалити закон «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП)», з визначенням статусу, принципів діяльності, завдань, повноважень, структури й організації НКРЕКП, у тому числі порядку призначення і звільнення її членів, їхніх прав і обов'язків, гарантій забезпечення діяльності Комісії.

9. Сформульовано авторське визначення методів адміністративно-правового регулювання енергопостачання як способів, прийомів та засобів безпосереднього та цілеспрямованого впливу на суспільні відносини, що складаються у сфері енергопостачання.

Розкрито основні методи адміністративно-правового регулювання у сфері енергопостачання: захист прав споживачів та інтересів господарюючих суб'єктів; ліцензування діяльності з передачі та постачання енергії; сертифікація та стандартизація у сфері енергопостачання; регулювання цін та встановлення тарифної методології (антимонопольна політика, державний нагляд та контроль за діяльністю).

10. Запропоновано напрями вдосконалення енергопостачання в Україні: постачання та використання відновлюваних джерел енергії та вдосконалення механізмів державного регулювання розвитку відновлювальної енергетики, використання переважно економічних важелів регулювання відносин у даній сфері; впровадження інформаційного забезпечення управління, логістичного модулювання, аудиту як на державному, так і на місцевому рівні; запровадження досвіду цінової та фіскальної політики країн-членів ЄС та імплементації норм міжнародного законодавства в законодавчу базу держави.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Коробкін В. В. Окремі аспекти генези адміністративно-правового регулювання енергопостачання в Україні / В. В. Коробкін // Митна справа. - 2013. - № 6. - Ч. 2. - К. 2. - С. 125-131.

2. Коробкін В. В. Щодо визначення поняття енергопостачання : нормативно-правовий аспект / В. В. Коробкін // Право і суспільство. - 2014. - № 1. - С. 124-129.

3. Коробкин В. В. Государственная политика энергоснабжения в Украине / В. В. Коробкин // Legea si viata. - 2014. - № 3. - С. 107-111.

4. Коробкін В. В. Поняття механізму адміністративно-правового регулювання енергопостачання в Україні / В. В. Коробкін // Юридичний науковий електронний журнал. - 2014. - № 1. - С. 78-81.

5. Коробкін В. В. Сутність енергопостачання в Україні : адміністративно-правовий аспект / В. В. Коробкін // Порівняльно-аналітичне право. - 2014. - № 1. - С. 166-169.

6. Коробкін В. В. Методи адміністративно-правового регулювання енергопостачання в Україні / В. В. Коробкін // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Юридичні науки». - 2014. - № 5. - Т. 2. - С. 148-152.

7. Коробкін В. В. Нормативно-правове забезпечення енергопостачання в Україні / В. В. Коробкін // Вісник Запорізького національного університету. Юридичні науки. - 2014. - № 3. - С. 218-226.

8. Коробкін В. В. До питання про розвиток адміністративно-правового регулювання енергопостачання за роки незалежності України / В. В. Коробкін // Юридичні науки : історія, сучасний стан та перспективи досліджень : матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Київ, 13-14 грудня 2013 року). - К. : Центр правових наукових досліджень, 2013. - Т. 2. - Частина ІІ. - С. 15-18.

...