Адміністративно-правова відповідальність за правопорушення у сфері банківської діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 342.922:336.71(477)

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

Адміністративно-правова відповідальність за правопорушення у сфері банківської діяльності

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

кандидата юридичних наук

Чернов Микола Миколайович

Запоріжжя - 2015

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Класичному приватному університеті, м. Запоріжжя.

Науковий керівник - кандидат юридичних наук, доцент АПАРОВ Андрій Миколайович, Київська державна академія водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, завідувач кафедри правосуддя.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАПрН України ТИЩЕНКО Микола Маркович, Криворізький факультет Національного університету «Одеська юридична академія», професор кафедри цивільно-правових дисциплін;

доктор юридичних наук, доцент МАКАРЕНКО Олександр Юрійович, Криворізький економічний інститут ДВНЗ «Криворізький національний університет», завідувач кафедри права.

Захист відбудеться «09» червня 2015 р. о 9⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 17.127.09 у Класичному приватному університеті за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70б, ауд. 124.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Класичного приватного університету за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70б, ауд. 114.

Автореферат розісланий «08» травня 2015 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Н. О. Армаш

адміністративний банківський відповідальність стягнення

Анотація

Чернов М. М. Адміністративно-правова відповідальність за правопорушення у сфері банківської діяльності. - На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Класичний приватний університет, Запоріжжя, 2015.

Дисертація присвячена розгляду адміністративно-правового регулювання у сфері банківської діяльності, аналізу банківської діяльності як його об'єкта, характеристиці суб'єктів, якими є держава, НБУ, клієнти банку та органи, які мають право розглядати адміністративні правопорушення в цій сфері й накладати адміністративні стягнення.

Охарактеризовано адміністративно-правову відповідальність та розкрито її специфіку (відповідальність за КУпАП, банківським законодавством, нормативно-правовими актами НБУ; заходи, які мають економічний та адміністративний характер).

Визначено підстави адміністративно-правової відповідальності за правопорушення в банківській сфері та юридичні склади правопорушень, що пов'язані з недотриманням норм вітчизняного законодавства, й інші адміністративні правопорушення.

Ключові слова: адміністративно-правове регулювання, адміністративні правопорушення банків, адміністративно-правова відповідальність, сфера банківської діяльності, статті КУпАП, склад адміністративного правопорушення.

Аннотация

Чернов Н. Н. Административно-правовая ответственность за правонарушения в сфере банковской деятельности. - На правах рукописи.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Классический приватный университет, Запорожье, 2015.

Диссертация посвящена рассмотрению административно-правового регулирования в сфере банковской деятельности, анализу банковской деятельности как его объекта, характеристике субъектов, которыми является государство, НБУ, клиенты банка и органы, имеющие полномочия рассматривать административные правонарушения в этой сфере и накладывать административные санкции.

Установлена специфика банковского регулирования, которая определяется как регулирование на государственном и ведомственном уровне; преимущественно подзаконными нормативно-правовыми актами; отдельных банковских отношений - финансово-правовыми, административно-правовыми нормами и нормами хозяйственного и гражданского права.

Охарактеризована административно-правовая ответственность и раскрыта ее специфика (ответственность по нормам КУоАП, банковского законодательства, нормативно-правовых актов НБУ; мероприятия, которые имеют экономический и административный характер).

Определены основания административно-правовой ответственности в сфере банковской деятельности и юридические составы правонарушений, которые имеют как общие составные, характерные всем административным правонарушениям, так и специфические.

Проанализированы составы правонарушений, которые прямо связаны с законностью банковской деятельности, а также осуществлен комплексный анализ составов банковских правонарушений в сфере оборота ценных бумаг и фондового рынка и раскрытия информации о ценных бумагах.

Осуществлена классификация статей КУоАП, устанавливающих ответственность за административные правонарушения в сфере банковской деятельности.

Обоснованы предложения по усовершенствованию банковского законодательства: унификация терминов банковского и гражданського законодательства, устранение противоречий между банковским и хозяйственным законодательством в отношении субъекта ответственности за правонарушение и др.

Ключевые слова: административно-правовое регулирование, административные правонарушения банков, административно-правовая ответственность, сфера банковской деятельности, статьи КУоАП, состав административного правонарушения.

Summary

Chernov M. Administrative liability for the offenses in banking activity. - Manuscript.

Dissertation on the receipt of scientific degree of candidate of sciences from state administration after speciality 12.00.07 - Administrative law and process; financial law; informative law. - Classic Privat University, Zaporizhzhia, 2015.

Dissertation is devoted to the review of the administrative and legal regulation in banking, to the analysis of banking as its object, to the characteristics of the subjects, which are the State National Bank, bank customers and authorities and who are entitled to consider administrative offenses in this area and imposed administrative penalties.

The characteristics of administrative and legal liability and its specificity (responsible for the CAO, banking legislation, regulatory legal acts of the NBU, measures that have economic and administrative nature) is presented.

The grounds of the administrative liability for violations of banking and legal structure offenses relating to failure to comply with national legislation and other administrative offenses are defined.

Key words: administrative regulation, administrative offences of banks, administrative liability, banking, CAO article, the composition of an administrative offense.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження зумовлена місцем і значенням банківської системи в економіці держави та необхідністю недопущення правопорушень у цій сфері, формування стабільного правового банківського режиму, мінімізації ризиків прояву протиправної діяльності, яка може загрожувати інтересам вкладників і кредиторів.

Ці завдання вирішують шляхом правового регулювання у сфері банківської діяльності, зокрема встановлення адміністративно-правової відповідальності за правопорушення. Вона визначена КУпАП, передбачена банківським законодавством, нормативно-правовими актами Національного банку України та Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Адміністративно-правова відповідальність настає за порушення банківського законодавства, нормативно-правових актів НБУ або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, порядку подання фінансової звітності та ведення бухгалтерського обліку при ліквідації банку, за незаконне розголошення або використання інформації, що становить банківську таємницю, протидію тимчасовій адміністрації або ліквідації банку, здійснення банківської діяльності без банківської ліцензії; правопорушення на фондовому ринку.

Питання адміністративно-правової відповідальності активно та ґрунтовно вивчають науковці, які спеціалізуються на адміністративно-правовій відповідальності у сфері банківської діяльності. Важливе методологічне значення для дослідження правової природи інституту адміністративно-правової відповідальності за банківське правопорушення мають праці фахівців у галузі теорії адміністративного права: В. Авер'янова, О. Андрійко, С. Алфьорова, І. Аземши, А. Апарова, А. Баришнікова, Ю. Ващенко, О. Вовчака, О. Гетманець, І. Дудки, І. Д'яконової, А. Єпіфанова, І. Заверухи, Д. Кирилюка, Л. Кльоби, О. Любунь, С. Лобозинської, О. Макаренка, А. Мороз, В. Міщенко, А. Монаєнка, В. Миронова, О. Олейника, О. Орлюк, С. Осадчук, І. Попова, М. Плотнікової, А. Селіванова, М. Тищенка, В. Храпкіної, В. Чернадчука, Т. Чернадчук та ін. Правопорушення у сфері банківської діяльності розглядають з позицій матеріального права, реалізація норм процесуального права не викликає наукових дискусій.

Проте особливості відповідальності за банківські правопорушення ще не стали предметом комплексного дослідження; немає однозначності в юридичній літературі щодо базових дефініцій банківського законодавства; недостатньо вивченим є склад банківських правопорушень, зокрема у сфері обігу цінних паперів, електронних платіжних систем тощо. Дослідження адміністративно-правової відповідальності ускладнене тим, що норми права у сфері банківської діяльності встановлені розрізненими та несистематизованими правовими актами, існують колізії між КУпАП і банківським законодавством та нормативно-правовими актами НБУ щодо суб'єкта правопорушення, видів і розмірів адміністративних санкцій. Урахування пропозицій учених дасть змогу виробити ефективні механізми вдосконалення українського законодавства у сфері адміністративно-правової відповідальності за банківські правопорушення.

Отже, вибір теми дисертації зумовлений її актуальністю в сучасних умовах та не розробленістю в юридичній науці.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційну роботу виконано відповідно до теми науково-дослідної роботи Класичного приватного університету «Актуальні проблеми адміністративно-правового регулювання діяльності публічної влади в Україні» (номер державної реєстрації 0108U008955). У межах виконаної теми особисто здобувачем обґрунтовано й запропоновано авторські визначення термінів: банківський договір», «банківська операція», «банківська послуга»; узагальнено специфіку правопорушень, здійснених спеціалізованим структурним підрозділом банку, що проводить окремий вид професійної діяльності на фондовому ринку; запропоновано зміни до КУпАП та банківського законодавства, що будуть сприяти ефективній діяльності в банківському секторі.

Мета й задачі дослідження. Метою дослідження є комплексне дослідження правової природи адміністративно-правової відповідальності за правопорушення у сфері банківської діяльності та розробка нових теоретичних положень і науково-практичних рекомендацій щодо внесення змін до чинного законодавства України щодо притягнення до адміністративно-правової відповідальності за правопорушення у сфері банківської діяльності.

Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання:

- дослідити сутність банківської діяльності як об'єкта адміністративно-правових відносин;

- визначити зміст і суб'єкт адміністративно-правового регулювання у сфері банківської діяльності;

- з'ясувати поняття, правову природу, істотні ознаки адміністративно-правової відповідальності за правопорушення у сфері банківської діяльності;

- виявити специфіку адміністративно-правової відповідальності за правопорушення у сфері банківської діяльності;

- визначити юридичний склад правопорушень у сфері банківської діяльності;

- проаналізувати правопорушення у сфері банківської діяльності, що можуть бути вчинені універсальним або спеціалізованим банком;

- дослідити правопорушення, що можуть бути вчинені спеціалізованим структурним підрозділом банку, який проводить окремий вид професійної діяльності на фондовому ринку.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини, що виникають у зв'язку із застосуванням адміністративно-правової відповідальності за порушення законодавства у сфері банківської діяльності.

Предмет дослідження - адміністративно-правова відповідальність за правопорушення у сфері банківської діяльності.

Методи дослідження. У ході дослідження використано сукупність сучасних методів і прийомів теорії наукового пізнання, а саме: системний, формально-логічний та метод контент-аналізу - для аналізу правових норм банківського законодавства з урахуванням їхньої сталості, визначеності, обґрунтованості; з'ясування сутності та змісту спеціальних законів і нормативних актів НБУ; дослідження адміністративно-правових відносин у сфері банківської діяльності (підрозділи 1.1, 1.2); структурно-логічний та порівняльно-правовий, класифікації й групування - для дослідження питанняадміністративної відповідальності за вчинення банківських правопорушень (підрозділи 2.1, 2.2); логіко-семантичний, порівняння, абстрагування, аналізу й синтезу, а також статистичний - для дослідження проблем складу правопорушення (підрозділи 3.1, 3.2).

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є одним із перших комплексних досліджень проблематики адміністративно-правової відповідальності за правопорушення у сфері банківської діяльності. Основні результати, які мають елементи новизни, полягають у такому:

уперше:

- запропоновано розгляд адміністративних правопорушень у сфері банківської діяльності з позицій комплексного підходу, як тих, що можуть бути вчинені універсальним чи спеціалізованим банком, так і тих, що можуть бути вчинені спеціалізованим структурним підрозділом банку, який проводить окремий вид професійної діяльності на фондовому ринку;

- вказано на необхідність узгодження нормативно-правових актів НБУ щодо визначення суб'єкта відповідальності у сфері банківської діяльності (ними визначені в одних випадках лише фізичні особи, в інших - і банк як юридична особа);

удосконалено:

- класифікацію банківських правопорушень на дві групи: 1) ті, що можуть бути вчиненні універсальним чи спеціалізованим банком; 2) ті, що можуть бути вчинені спеціалізованим структурним підрозділом банку, який проводить окремий вид професійної діяльності на фондовому ринку;

- поняття про органи, які мають повноваження розглядати справи про правопорушення у сфері банківської діяльності та накладати адміністративні стягнення;

набуло подальшого розвитку:

- дослідження банківської діяльності як об'єкта адміністративно-правового регулювання;

- знання про суб'єкт адміністративно-правової відповідальності у сфері банківської діяльності;

- дослідження адміністративно-правової відповідальності у сфері банківської діяльності, яке включає як загальну характеристику адміністративно-правової відповідальності, так і визначення її особливостей у банківській сфері;

- узагальнення специфіки правопорушень спеціалізованого структурного підрозділу банку на фондовому ринку, зумовлену особливістю родового та безпосереднього об'єкта, предметом протиправного посягання, об'єктивною стороною, суб'єктним складом, елементами суб'єктивної сторони правопорушення;

- поняття особи, яка притягується до відповідальності: в КУпАП такою завжди є фізична особа (спеціальний і загальний суб'єкт), а в банківському законодавстві та нормативно-правових актах НБУ - крім фізичної (посадових та інших осіб), також банк як юридична особа.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес у:

- науково-дослідній сфері - основні положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшого вивчення проблемних аспектів адміністративно-правової відповідальності за правопорушення у сфері банківської відповідальності;

- правотворчості - висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, можуть бути використані для підготовки й уточнення відповідних законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів України;

- правозастосовній діяльності - використання одержаних результатів буде сприяти вищій ефективності адміністративно-правового регулювання в банківському секторі (довідка про впровадження УБОЗ ГУ МВС України в Одеській області від 17.09.2014 р. № 32/2166);

- навчальному процесі - результати дослідження використовують у Класичному приватному університеті під час викладання таких навчальних дисциплін: «Фінансове право», «Банківське право», «Адміністративна відповідальність» (довідка про впровадження від 25.04.2014 р. № 12-14).

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження доповідались та обговорювались на Міжнародній науково-практичній конференції «Право як ідея врегулювання: рівень ефективності та способи його підвищення» (м. Харків, 2012 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання матеріального та процесуального права: історія, сучасність, майбутнє» (м. Одеса, 2012 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Формування правової держави в Україні: проблеми та реалії» (м. Запоріжжя, 2012 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми національного законодавства» (м. Кіровоград, 2012 р.).

Публікації. Результати дослідження викладено в 10 наукових працях, з яких: 5 - статті в наукових фахових виданнях України, 1 - стаття в зарубіжному виданні, 4 - матеріали конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що містять сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 218 сторінок, з них основний текст - 188 сторінок, список використаних джерел (253 найменування) - 30 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми; визначено її зв'язок з науковими програмами, планами, темами; вказано мету й завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; наведено відомості щодо апробації та публікацій.

Розділ 1 «Адміністративно-правове регулювання у сфері банківської діяльності» містить два підрозділи.

У підрозділі 1.1 «Банківська діяльність як об'єкт адміністративно-правового регулювання» визначено, що таким об'єктом є широкий спектр банківських операцій, угод, послуг, що здійснюються за умови отримання банківською установою банківської ліцензії; система суспільних відносин у сфері банківської діяльності; банківська система; а також діяльність на ринку цінних паперів. Законодавчо встановлено, що адміністративне регулювання включає: 1) реєстрацію банків і ліцензування їх діяльності; 2) встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків; 3) застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру; 4) нагляд за діяльністю банків; 5) надання рекомендацій щодо діяльності банків.

Банківську діяльність визначено як діяльність особливого виду юридичної особи, що спрямована на забезпечення інтересів держави, суспільства, особи та одержання прибутку. Її поділяють на основну (надання кредитів, здійснення операцій тощо) і допоміжну (забезпечення сприятливих та безпечних умов функціонування банківської системи: інформатизація, охорона, система безпеки тощо); розглядають у широкому (уся сукупність можливих банківських операцій) і вузькому розумінні (діяльність, яку може здійснювати лише банк, а не інші фінансові установи).

Визначено інші об'єкти в банківській сфері: гроші, цінні папери, валютні цінності, дії фізичних та юридичних осіб (здійснення платежів, операції з іноземною валютою, купівля-продаж цінних паперів), банківська інформація, яка є банківською таємницею.

Встановлено, що об'єктом адміністративно-правового регулювання є банківські правовідносини, які можна поділити на публічно-правові та приватно-правові. Публічно-правові правовідносини (банківський нагляд, банківський контроль, ліцензування банківських операцій, притягнення до відповідальності) регулюють імперативні норми, які мають адміністративний характер і визначають відносини між НБУ й банками в процесі здійснення їх діяльності; приватно-правові (кредитні угоди, депозитні рахунки) правовідносини регулюють переважно норми цивільного, господарського та підприємницького права. Приватно-правове регулювання банківських відносин має такі ознаки: 1) їх обов'язковим суб'єктом повинні бути фізичні або юридичні особи; 2) відносини між банками й клієнтами (фізичними та юридичними особами) регулюють на засадах диспозитивності. Таким чином, для правової природи регулювання правовідносин у банківській сфері характерні поєднання публічно-правових та приватно-правових засад.

Відзначено, що в правовідносинах між банками та клієнтами переважні права має банк, права клієнта обмежені (зокрема, це право на отримання інформації щодо умов майбутнього договору, право вимоги щодо їх дотримання). Для правовідносин між банками характерні горизонтальний рівень, рівність сторін у здійсненні прав та виконанні обов'язків. Відносини між НБУ та банками мають управлінський, розпорядчий характер (регулювання процедури та порядку державної реєстрації й ліцензування діяльності банків, отримання банками відповідних дозволів на здійснення певних банківських операцій, банківський нагляд).

Правове регулювання у сфері банківської діяльності здійснюється Конституцією України та сукупністю спеціальних законів, підзаконних актів вищих органів державної влади, нормативно-правовими актами НБУ, міжнародними (насамперед, Базельськими) угодами у банківській сфері. Наголошено на недостатній урегульованості банківського законодавства, певній розрізненості та неналежної систематизованості, об'ємності, відсутності кодифікації та закріплення в чинному спеціальному законодавстві основних засад банківської діяльності, оптимального визначення основних категорій і положень, великому обсязі підзаконних актів. В Україні не розроблена державна концепція розвитку фінансово-банківської та грошово-кредитної сфер економіки, що відповідає сучасному фінансовому стану.

У підрозділі 1.2 «Зміст та суб'єкти адміністративно-правового регулювання у сфері банківської діяльності» визначено суб'єктів адміністративно-правового регулювання в цій сфері. Ними є держава, НБУ, комерційні банки, клієнти банку - фізичні і юридичні особи; органи, які мають законодавчо визначені повноваження розглядати справи про порушення у сфері банківської діяльності та накладати адміністративні стягнення (суди, Держфінінспекція, НБУ, Нацкомфінпослуг, НКЦПФР). Зокрема, вказано на організаційну, стабілізаційну, координаційну, аналітичну, методологічну, інформаційну функції державного регулювання в банківській сфері.

Здійснено класифікацію суб'єктів адміністративно-правового регулювання у сфері банківської діяльності. За критерієм наявності права розглядати справи про адміністративні правопорушення й накладати адміністративні стягнення у сфері банківської діяльності вказаних суб'єктів можна поділити на дві групи: 1) ті, які такого права не мають (комерційні банки, банківські об'єднання, клієнти банку - фізичні та юридичні особи); 2) ті, які наділені цим правом (органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення: суди, Держфінінспекція, НБУ, Нацкомфінпослуг, НКЦПФР). За критерієм добровільності участі у сфері банківській діяльності вказаних суб'єктів можна поділити на дві групи: 1) фізичні та юридичні особи як клієнти банку, банківські об'єднання; 2) інші суб'єкти, участь яких у банківській діяльності імперативно визначена законодавством (суди, Держфінінспекція, НБУ, Нацкомфінпослуг, НКЦПФР). За критерієм наявності владних повноважень у сфері банківської діяльності вказано вищезазначені групи.

Суб'єкти адміністративно-правових відносин у сфері банківської діяльності мають як широкі, законодавчо визначені права, так і обов'язки, особливостями яких є: їх законодавче закріплення; тісний взаємозв'язок із суб'єктивними правами; покладання на конкретно визначених право-дієздатних фізичних та юридичних осіб; чітка визначеність міри належної поведінки зобов'язальної особи, головним є обов'язок утримуватися від неправомірних дій та не порушувати банківського законодавства.

Виявлено, що значна кількість правовідносин у сфері банківської діяльності має виражений адміністративно-правовий характер; її владні суб'єкти, реалізуючи відповідну державну політику, мають право застосовувати адміністративні засоби впливу щодо інших учасників банківських правовідносин.

Розділ 2 «Загальна характеристика адміністративно-правової відповідальності у сфері банківської діяльності» включає два підрозділи.

У підрозділі 2.1 «Поняття адміністративно-правової відповідальності за правопорушення у сфері банківської діяльності» встановлено, що за правопорушення у сфері банківської діяльності може накладатися фінансова, цивільна, кримінальна, податкова відповідальність. Часте застосування фінансової відповідальності за правопорушення у сфері банківської діяльності зумовило появу думки деяких науковців про виокремлення в складі юридичної відповідальності самостійної фінансової відповідальності та її підвидів: банківської, бюджетної, податкової. У юридичній літературі існує дискусія щодо видів адміністративно-правової відповідальності: одні вчені пропонують визнати як самостійні фінансову, податкову, бюджетну, валютну, банківську відповідальність; другі - вважають зазначені види відповідальності підвидами адміністративно-правової; треті - визнають підвидами фінансової відповідальності податкову бюджетну, валютну, банківську відповідальність. Проаналізовано співвідношення, специфіку, критерії розмежування адміністративно-правової, фінансово-правової, банківської відповідальності.

Адміністративно-правову відповідальність досліджено на засадах визнання її як різновиду юридичної відповідальності, що має як її загальні ознаки, так і специфічні, зумовлені галузевими особливостями. Визначено такі підстави адміністративно-правової відповідальності у сфері банківської діяльності: 1) фактичні (вчинення адміністративного правопорушення); 2) юридичні (наявність адміністративної норми щодо правопорушення); 3) процесуальні (наявність процесуальних норм, які забезпечують реалізацію адміністративно-правової відповідальності).

Обґрунтовано, що поняття адміністративно-правової відповідальності варто визначати за істотними ознаками: юридичною природою правопорушення; видом застосовуваних юридичних норм та юридичного стягнення, його наслідками. До них віднесено: специфічну форму правового реагування з боку держави на певну категорію протиправних правопорушень; прояв як засобу охорони встановленого державою правопорядку у сфері державного управління; застосування заходів відповідальності у разі винного протиправного діяння, визначеного як адміністративне правопорушення; притягнення до відповідальності уповноваженими компетентними органами; реалізація лише за правопорушення шляхом застосування особливих санкцій - адміністративних стягнень.

Визначено, що адміністративна відповідальність у сфері банківської діяльності встановлена КУпАП, банківським законодавством, нормативно-правовими актами НБУ. Заходи адміністративно-правової відповідальності накладаються широким колом суб'єктів, що наділені відповідними повноваженнями законом. До них належать, зокрема, суди (судді) (ст. 221 КУпАП); органи Держфінінспекції (ст. 234-1 КУпАП); НБУ (ст. 234-3 КУпАП); Нацкомдержпослуг (ст. 244-16 КУпАП); НКЦПФР (ст. 244-19 КУпАП).

У підрозділі 2.2 «Особливість адміністративно-правової відповідальності за правопорушення у сфері банківської діяльності» проаналізовано класифікацію заходів впливу НБУ на банки, яка має місце в науковій літературі, запропонований їх поділ на: примусові й непримусові; заходи попереднього реагування та примусові заходи впливу; попереджувальні, заходи припинення і заходи відповідальності. Здійснено авторську класифікацію заходів впливу, визначених Законом України «Про банки і банківську діяльність». Основну увагу приділено порядку й процедурі накладання штрафної санкції НБУ; зазначено уповноважених осіб, які мають право складати адміністративні протоколи; суттєві аспекти розгляду справ про адміністративні правопорушення; зміст постанови, її оскарження, виконання.

Запропоновано класифікацію правопорушень, за які застосовують штрафні санкції НБУ до банків, на:

1) порушення вимог нормативно-правових актів НБУ (щодо: своєчасного подання статистичної звітності або подання недостовірної статистичної звітності; залучення коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку та дострокового його погашення; відкриття відокремлених підрозділів банку; недотримання банком умов для здійснення інвестиції або здійснення інвестиції без письмового дозволу НБУ; порушення інших вимог нормативно- правових актів НБУ);

2) порушення вимог щодо подання достовірної інформації та відомостей (насамперед, недостовірної інформації, неподання інформації, документів (копій документів) і письмових пояснень з питань діяльності банку на письмову вимогу уповноваженої посадової особи НБУ або уповноважених НБУ осіб щодо проведення перевірки тощо);

3) порушення, які мають економічний характер (порушення банком порядку формування обов'язкових резервів та економічних нормативів регулювання діяльності банків; недотримання банком розміру резервування коштів за договором про залучення уповноваженим банком депозиту, кредиту (позики) в іноземній валюті від нерезидента; порушення встановлених НБУ значень лімітів загальної (довгої, короткої) валютної позиції банку).

Проаналізовано види та розміри (мінімальний і максимальний обсяги) штрафних санкцій. Розглянуто питання про можливе використання категорії податкової соціальної пільги для визначення розміру штрафних санкцій за правопорушення у сфері банківської діяльності.

Здійснено аналіз інших заходів адміністративного характеру, які застосовують до банку-правопорушника: тимчасова, до усунення порушення, заборона використання власником істотної участі в банку права голосу придбаних акцій (паїв); тимчасове, до усунення порушення, відсторонення посадової особи банку від посади; позбавлення генеральної ліцензії на здійснення операцій із валютними цінностями; віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного; відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку.

Виходячи з того, що питома вага банків, до яких запроваджені заходи наглядового реагування, не сягає навіть 0,5%, можна стверджувати, що НБУ проводить пасивну політику в цьому напрямі, його дії є неефективними.

Розділ 3 «Підстави адміністративно-правової відповідальності за банківські правопорушення» включає три підрозділи.

У підрозділі 3.1 «Загальна характеристика юридичних складів правопорушень у сфері банківської діяльності» подано класифікацію адміністративних правопорушень у сфері банківської діяльності залежно від критерію: 1) за специфікою діяльності: правопорушення, що можуть бути вчинені спеціальним чи універсальним банком, і правопорушення спеціалізованого структурного підрозділу банку, який проводить окремий вид професійної діяльності на фондовому ринку; 2) за суб'єктом правопорушення: ті, що можуть бути вчинені лише посадовими особами банку, і ті, що можуть бути вчинені як спеціальним, так і загальним суб'єктом; 3) за об'єктивною стороною: ті, які вчиняються внаслідок незаконних дій, та ті, що вчиняються як незаконними діями, так і бездіяльністю; 4) за суб'єктивною стороною: ті, що характеризуються наявністю вини у формі умислу, та ті, що вчиняються як у формі умислу, так і необережності; 5) за підставою притягнення до адміністративної відповідальності: ті, за якими адміністративні стягнення накладаються за статтями КУпАП, і ті, за якими адміністративні стягнення накладаються банківським законодавством і нормативно-правовими актами НБУ.

Визначено, що юридичні склади правопорушення у сфері банківської діяльності мають типові складові, характерні для будь-якого адміністративного правопорушення: об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкт, суб'єктивну сторону. До їх загальних ознак віднесено: відповідальність за нормами КУпАП, банківським законодавством, нормативно-правовими актами НБУ; спільність родового об'єкта правопорушення. У межах родового об'єкта розрізняють видовий об'єкт, ним є відокремлена група суспільних відносин, спільних для деяких проступків. За критерієм видового об'єкта всі банківські правопорушення можна поділити на такі групи: 1) правопорушення у сфері ведення банківської звітності та інформування НБУ; 2) порушення порядку здійснення банківських операцій; 3) порушення ліцензійних умов; 4) невиконання вимог НБУ; 5) порушення економічних нормативів. Адміністративні правопорушення у сфері банківської діяльності індивідуалізуються в КУпАП за безпосереднім об'єктом правопорушення, конкретними суспільними відносинами, на які посягає окремо взяте правопорушення, поставлене під охорону закону. Відзначено, що об'єкт адміністративного правопорушення не тотожний його предмету, під яким визначають конкретні речі, щодо яких вчинено правопорушення.

Особливостями способів вчинення правопорушень у сфері банківської діяльності, їх спільними ознаками є попередня підготовленість; порушення порядку здійснення банківської діяльності; здійснення правопорушень під прикриттям законних банківських операцій, договорів, угод; латентний характер правопорушень. Вчинення більшості з правопорушень у сфері банківської діяльності є неможливим без вивчення та оцінювання обстановки в банківському секторі, створення умов, що будуть сприяти правопорушенню, вжиття заходів безпеки.

За суб'єктивною стороною правопорушення у сфері банківської діяльності характеризуються наявністю вини як у формі умислу, так і у формі умислу й у формі необережності. Відзначено існуючу колізію між статтями КУпАП і нормативно-правовими актами НБУ щодо суб'єкта правопорушення у сфері банківської діяльності. Згідно з КУпАП, до відповідальності можуть бути притягнуті керівники та посадові особи банків, за нормативно-правовими актами НБУ - також і юридичні особи.

Виявлено особливості адміністративного правопорушення в зазначені сфері: 1) його вчинення пов'язане з порушенням порядку здійснення банківської діяльності чи конкретних банківських операцій, договорів, угод, встановленого банківським законодавством і нормативно-правовими актами НБУ; 2) посягання на економічні інтереси держави й суспільства у сфері грошового обігу; 3) у більшості випадків корисливий, усвідомлений, обміркований характер правопорушення; 4) визначення суб'єкта правопорушення за нормами КУпАП фізичної особи (спеціальний і загальний суб'єкт), а за банківським законодавством та нормативно-правовими актами НБУ - і фізичної особи й банку як юридичної особи.

У підрозділі 3.2 «Правопорушення у сфері банківської діяльності, що можуть бути вчинені універсальним або спеціалізованим банком» встановлено, що до правопорушень, які можуть бути вчинені універсальним чи спеціалізованим банком, належать:

1) правопорушення, що прямо пов'язані із законністю здійснення банківської діяльності, а саме правопорушення, склад яких встановлений ст. 166-5 «Порушення банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку» та ст. 166-8 «Порушення порядку зайняття діяльністю з надання фінансових послуг» КУпАП;

2) правопорушення, що пов'язані з процедурою ліквідації банку й передбачені ст. 166-7 «Протидія тимчасовій адміністрації або ліквідації банку» КУпАП, частинами третьою, четвертою ст. 166-6 «Порушення порядку припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця»;

3) правопорушення у сфері функціонування електронних платіжних систем, передбачені ст. 163-14 «Порушення порядку здійснення операцій з електронними грошима» та ст. 166-20 «Порушення законів України та нормативно-правових актів Національного банку України щодо здійснення нагляду (оверсайту) платіжних систем розрахунків».

Встановлено позитивне значення включення до КУпАП ст. 166-6 (частини третя, четверта), за якою притягуються до адміністративної відповідальності всі особи, залучені до припинення юридичної особи (таким чином відбулося розширення суб'єктного складу правопорушень щодо вчинення неправомірних дій під час процедури ліквідації банку); ст. 163-14, за якою встановлено адміністративну відповідальність за порушення порядку здійснення операцій з електронними грошима, та ст. 166-20, за якою встановлено адміністративну відповідальність за порушення вітчизняного законодавства та нормативно-правових актів НБУ у сфері здійснення нагляду (оверсайту) платіжних систем і систем розрахунків. Включення цих статей до КУпАП відіграє запобіжну роль щодо можливих правопорушень у новій банківській сфері - застосування електронних грошей у платіжній системі України.

У підрозділі 3.3 «Правопорушення банків на фондовому ринку» визначено, що до правопорушень, що можуть бути вчинені спеціалізованим структурним підрозділом банку, який проводить окремий вид професійної діяльності на фондовому ринку, якщо їх класифікувати за сферою правопорушення, належать: 1) правопорушення, що пов'язані з виданням, обігом, розкриттям інформації про цінні папери; 2) правопорушення, за яке встановлена відповідальність за недотримання вимог керівного органу у сфері обігу цінних паперів та фондового ринку; у разі класифікації за юридичною підставою притягнення до адміністративної відповідальності на: 1) порушення законодавства про банки й банківську діяльність, передбачені КУпАП; 2) порушення законодавства про банки та банківську діяльність, передбачені банківським законодавством і нормативно-правовими актами НБУ; 3) правопорушення у сфері банківської діяльності, передбачені іншими законами України.

Здійснено аналіз складів правопорушень у сфері обігу цінних паперів, що містить у глава 12 КУпАП, за які до відповідальності можуть бути притягнуті комерційні банки. До специфіки правопорушень на фондовому ринку віднесено таке: додаткова відповідальність за нормативно-правовими актами НКЦПФР; особливий предмет правопорушення (цінні папери та їх похідні). Проблемним аспектом притягнення до адміністративної відповідальності за ці правопорушення є суперечність між санкціями, що встановлені КУпАП, і спеціальним законодавством.

Зроблено висновок, що діяльність банків у сфері обігу цінних паперів є недостатньо розвинутою, має значні недоліки, не може конкурувати з аналогічною практикою банків на ринку цінних паперів у європейських країнах.

Висновки

1. Банківська діяльність є об'єктом адміністративно-правового регулювання, яке здійснюється як державою (законодавче, методологічне, аналітичне, організаційне, стабілізаційне, інформативне забезпечення), так і НБУ (державна реєстрація та ліцензування, банківський нагляд, збереження банківської таємниці, порядок і процедура подання фінансової та статистичної звітності щодо роботи, операцій, платоспроможності, ліквідності, застосування адміністративних заходів впливу, адміністративних заходів примусу, наявності процедури адміністративного оскарження рішень, здійснення валютного контролю).

Банківська діяльність як об'єкт адміністративно-правового регулювання є системою постійно здійснюваних банківських операцій, угод (договорів), послуг, які не є тотожними за своєю правовою природою.

Основні відмінності між банківською операцією й банківським договором полягають у такому: банківську операцію регулюють норми банківського законодавства, вона повинна відповідати його імперативним вимогам, мати публічний характер, здійснюватися банківською установою; банківський договір регулюється цивільним законодавством, укладається диспозитивно, забезпечує, у більшості випадків, приватні інтереси фізичної та юридичної особи. Запропоновано банківський договір визначати як такий, що укладається на основі використання різних типових (стандартизованих) формулярів, між фізичною чи юридичною особою й банком, істотні умови якої встановлені банківською установою та приймаються до виконання другою стороною; банківську операцію - як сукупність взаємопов'язаних, імперативно встановлених банківським законодавством дій, об'єктом яких є переведення по рахунках грошових коштів; банківську послугу - як різноманітні дії на ринку фінансових послуг, що здійснюються банківською установою за визначену плату та дорученням клієнта і є різновидом його підприємницької діяльності.

Загалом банківська діяльність здійснюється на основі її регулювання нормами конституційного, фінансового, банківського, цивільного, підприємницького, господарського права. Зазначене регулювання потребує більш тісного узгодження цих норм; усунення аналогічного змісту норм цивільного та господарського права у сфері банківської діяльності; а також гармонізації диспозитивного методу регулювання банківських угод і імперативного методу правового регулювання порядку надання кредитів.

2. Змістом адміністративно-правових відносин у зазначеній сфері є права і обов'язки суб'єктів банківської діяльності, які мають адміністративно-правовий характер. Держава, в особі уповноваженого органу, є активним учасником адміністративно-правового регулювання у сфері банківської діяльності, забезпечує своїми заходами, насамперед законодавчо й організаційно, стабільність та ефективність функціонування банківського сектору; недопущення й припинення неправомірних діянь. НБУ як особливий центральний орган управління банківською системою регулює діяльність банків другого рівня. Правовідносини між НБУ та комерційними банками будуються на принципах влади й підпорядкування. Правовідносини між клієнтами та банками виникають на визначених законом підставах, а саме: 1) у зв'язку з реалізацією ними законодавчо визначених прав та виконання обов'язків; 2) у разі невиконання ними імперативно встановлених банківським законодавством обов'язків та порушення банками (їх посадовими особами й іншими особами) охоронюваних законом прав фізичних та юридичних осіб в цій сфері. Органи, які, відповідно до законодавства, розглядають справи про правопорушення у сфері банківської діяльності, є активними учасниками зазначених адміністративно-правових відносин, що зумовлено: 1) їх відповідним статусом у структурі органів державної влади та реалізацією державної політики; 2) регулюванням діяльності в межах, визначених законодавством; 3) застосуванням ними з метою виконання покладених на них завдань імперативних методів впливу в системі підпорядкованих їм органів, у тому числі можливістю застосовувати заходи адміністративного примусу.

3.Адміністративно-правова відповідальність є різновидом юридичної відповідальності, має державно-владний характер, здійснюється уповноваженими органами, застосовується до особи, винної в здійсненні правопорушення, яке визначене відповідними нормами КУпАП. Адміністративним правопорушенням може бути визнано правопорушення не тільки безпосередньо норм адміністративного права, але й норм інших галузей права (банківського, податкового, земельного, житлового, фінансового, господарського, бюджетного).

Адміністративно-правова відповідальність за правопорушення у сфері банківської діяльності має свою специфіку, зумовлену: 1) особливостями правової природи норм адміністративного права, їх застосуванням за правопорушення у сфері державної влади й управління; 2) підставою адміністративно-правової відповідальності в банківській сфері - правопорушеннями встановленого порядку управління банківською системою України; 3) її визначенням як КУпАП, так і банківським законодавством, нормативно-правовими актами НБУ; 4) негативними наслідками майнового, організаційного, морального характеру.

4. Аналіз адміністративно-правової відповідальності дав змогу виявити такі її істотні ознаки за банківським законодавством і нормативно-правовими актами НБУ: її застосування до більшого кола суб'єктів правопорушення, ніж це визначено статтями КУпАП; притягнення до відповідальності, в основному, керівників банку та його посадових осіб, а також посадових осіб інших юридичних осіб; притягнення до відповідальності фізичних осіб-підприємців лише в окремих передбачених випадках; слід також звернути увагу на певну суперечність між різними нормативно-правовими актами НБУ щодо суб'єкта правопорушення (за Положенням про порядок накладання адміністративних штрафів, затвердженим постановою Правління НБУ від 29.12.2001 р. № 563, штраф накладають лише на спеціального й загального суб'єкта, за Положенням про застосування НБУ заходів впливу за порушення законодавства, затвердженим постановою Правління НБУ від 17.08.2012 р. № 346, штраф накладають і на банки як юридичну особу); розмежування завдань НБУ щодо адміністративних правопорушень: в справах про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 163-12, 166-8, 166-9, 188-34 КУпАП, це складання протоколів про адміністративні правопорушення та надсилання їх місцевим судам; а щодо справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 163-14, 166-5, 166-6 (частини третя, четверта) КУпАП, - складання протоколів та розгляд справ і накладання адміністративних стягнень.

5. Під адміністративним банківським правопорушенням потрібно розуміти протиправне, винне діяння банківської установи (її керівників, посадових осіб, інших осіб, які можуть бути об'єктом перевірки НБУ, працівників), що полягає в порушенні встановленого порядку здійснення банківської діяльності, за яке КУпАП, банківським законодавством та нормативно-правовими актами НБУ передбачено відповідальність. Банківські правопорушення доцільно класифікувати на дві групи: 1) ті, що можуть бути вчинені універсальним чи спеціалізованим банком; 2) ті, що можуть бути, вчинені спеціалізованим структурним підрозділом банку, який проводить окремий вид професійної діяльності на фондовому ринку.

Загальним об'єктом адміністративних правопорушень у сфері банківської діяльності, визначених главою 12 КУпАП, є суспільні відносини, що регулюються та охороняються адміністративним законодавством України. Родовим об'єктом - суспільні відносини, що врегульовані законодавством у фінансовій сфері. Безпосереднім об'єктом є ті конкретні суспільні відносини, щодо яких здійснено правопорушення у сфері банківської діяльності.

Суб'єкт зазначених банківських правопорушень спеціальний і загальний. Існує суперечність між статтями КУпАП та банківським законодавством і нормативно-правовими актами НБУ щодо суб'єкта правопорушення у сфері банківської діяльності. За КУпАП, штраф застосовують лише до фізичних осіб (спеціального і загального суб'єкта), за банківським законодавством (зокрема, ст. 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 11 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні») і нормативно-правовими актами НБУ (п. 9.1 Положення про застосування НБУ заходів впливу за порушення законодавства, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.08.2012 р. № 346) - і до банку як юридичної особи.

Обґрунтовано необхідність усунути цю колізію в українському законодавстві. Потрібно визначити в КУпАП склади правопорушень, за які юридична особа (банк), може бути притягнута до відповідальності з конкретизацією адміністративного стягнення, які застосовуються до них. Накладання адміністративного штрафу на банк як юридичну особу буде сприяти покращенню стану банківської фінансової дисципліни.

6. До правопорушень, які можуть бути вчиненими універсальним чи спеціалізованим банком, віднесено: а) правопорушення, що прямо пов'язані із законністю здійснення банківської діяльності; б) правопорушення, що пов'язані з процедурою ліквідації банку; в) правопорушення, що передбачені у сфері функціонування електронних платіжних систем.

Їх спільними ознаками є таке: родовий об'єкт правопорушень; бланкетний характер диспозицій вказаних статей; однаковий характер здійснення правопорушення (корисливість, обміркованість, усвідомленість, здійснення з метою отримання прибутку); правопорушення можуть бути як разові, так і тривалі; наявність загального та спеціального суб'єкта; суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу й необережності, так і у формі умислу.

Адміністративні правопорушення у сфері банківської діяльності індивідуалізуються в КУпАП за безпосереднім об'єктом правопорушення.

Існує необхідність законодавчої конкретизації об'єкта правопорушення ст. 166-5 КУпАП, яка визначена некоректно, будь-які правопорушення у сфері банківської діяльності є протиправними, незаконними. Більш прийнятним є виділення й зазначення в назві статей найбільш небезпечних для стабільності банківської системи адміністративних правопорушень. У зв'язку із цим пропонується викласти назву ст. 166-5 КУпАП в наступній редакції: «Порушення законодавства щодо надання банківських послуг або здійснення ризикових банківських операцій зі свідомим не уникненням або неусуненням умов, що призвели до збитку законним інтересам вкладників або інших кредиторів банку».

Повинна бути усунена колізія щодо розміру штрафу між ст. 166-5 КУпАП, якою передбачено накладання штрафу на керівника банку та інших осіб, які можуть бути об'єктом перевірки НБУ, та ч. 1 п. 9 ст. 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність», якою закріплено лише граничний розмір штрафу.

Варто доповнити диспозицію ст. 166-7 КУпАП «Протидія тимчасовій адміністрації або ліквідації банку» таким чином: після слів «…документів» словами «або невиконання законних вимог посадових осіб тимчасової адміністрації або ліквідаційної комісії».

...