Суди загальної юрисдикції як суб’єкти адміністративного права

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

УДК 342.56

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

СУДИ ЗАГАЛЬНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ ЯК СУБ'ЄКТИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА

12.00.07 -- адміністративне право і процес

АВДЄЄНКО ЄВГЕН ВАЛЕРІЙОВИЧ

Харків -- 2015

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент ПАНОВ Ігор Олексійович, Харківський національний університет внутрішніх справ, доцент кафедри загальноправових дисциплін факультету права та масових комунікацій.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, доцент КОМЗЮК Володимир Трохимович, Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, професор кафедри державно-правових дисциплін;

кандидат юридичних наук, доцент ЗУЙ Валентина Василівна, Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, доцент кафедри адміністративного права.

Захист відбудеться 23 квітня 2015 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.700.01 у Харківському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, просп. 50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, просп. 50-річчя СРСР, 27.

Автореферат розісланий 21 березня 2015 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Л. В. Могілевський

АНОТАЦІЯ

Дисертацію присвячено аналізу сутності та ролі судів загальної юрисдикції у системі суб'єктів адміністративного права. Визначаються поняття та особливості суб'єктів адміністративного права. Характеризуються особливості судів загальної юрисдикції як суб'єктів адміністративного права. Визначається роль адміністративно-правових норм для функціонування судів загальної юрисдикції. На основі аналізу законодавства та наукових джерел визначається система завдань та функцій судів загальної юрисдикції. Здійснена їх класифікація за різними ознаками. Досліджуються зміст, структура та особливості компетенції судів загальної юрисдикції. Визначаються адміністративні повноваження судів, їх голів, заступників голів, апаратів та пленумів. Аналізуються система юридичних гарантій забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції та окремі аспекти їх реалізації. Визначаються зміст та особливості юридичної відповідальності судів загальної юрисдикції та суддів. З урахуванням національного та зарубіжного досвіду сформульовано пропозиції щодо удосконалення адміністративного законодавства, яке регламентує діяльність судів загальної юрисдикції в Україні. Ключові слова: суб'єкт адміністративного права, судова влада, судова система, суд загальної юрисдикції, адміністративні повноваження, юридичні гарантії, юридична відповідальність.

Диссертация посвящена анализу сущности и роли судов общей юрисдикции в системе субъектов административного права. Определяются понятия и особенности субъектов административного права, приводится их классификация. Характеризуются особенности судов общей юрисдикции как субъектов административного права. Определяется роль административно-правовых норм для функционирования судов общей юрисдикции. Выяснено, что административно-правовое регулирование деятельности судов общей юрисдикции охватывает такие аспекты их функционирования: создание, реорганизацию и ликвидацию судов, назначение судей на должности, их перемещение и увольнение, формирование состава аппарата суда, определение правового статуса судов; закрепление границ полномочий судов и судей, порядок рассмотрения и разрешения административных дел; контрольно-надзорные процедуры; отношения по поводу привлечения судей к ответственности. Сформулированы предложения по совершенствованию административного законодательства, регламентирующего деятельность судов общей юрисдикции в Украине. Анализируется зарубежный опыт правового обеспечения и организации деятельности судов общей юрисдикции и возможности его использования в Украине. Ключевые слова: субъект административного права, судебная власть, судебная система, суд общей юрисдикции, административные полномочия, юридические гарантии, юридическая ответственность.

Dissertation is devoted to analysis of essence and role of regular courts in the system of subjects of Administrative Law. The work defines notion and peculiarities of subjects of Administrative Law. It characterizes peculiarities of regular courts as subjects of Administrative Law. The work defines role of administrative-legal norms in functioning of regular courts. Based on analysis of legislature and scientific sources, it asserts system of tasks and functions of regular courts. The dissertation also conducts their classification on the basis of different features. The work researches content, structure and peculiarities of regular courts' jurisdiction. It defines administrative authorities of courts, their heads, head's assistants, judicial offices and plenums. The dissertation analyses system of legal guarantees for supporting regular courts' activity and specific aspects of their realization. The work defines content and peculiarities of legal liability of regular courts and judges. Taking into consideration national and foreign experience, the dissertation formulates propositions for enhancement of administrative legislature that regulate activity of regular courts in Ukraine.

Key words: subjects of Administrative Law, judicial authority, court system, regular court, administrative authorities, legal guarantees, legal liability.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Державне та громадське життя є динамічним і потребує постійного розвитку правового регулювання всіх правовідносин, вдосконалення всіх сфер суспільного життя, зокрема й системи правосуддя. На сьогодні судова система України перебуває на стадії реформування, яке має на меті перегляд ролі суду в державі, посилення захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів громадських об'єднань, інших юридичних осіб. У діяльності судів загальної юрисдикції існує низка невирішених правових та організаційних проблем, переважна більшість з яких пов'язана із поступовим становленням системи судочинства в Україні. Така ситуація проявляється в практичній неспроможності судів загальної юрисдикції забезпечити повний, своєчасний та неупереджений розгляд і вирішення всіх категорій справ. Як і будь-яке реформування, вдосконалення діяльності судів загальної юрисдикції в першу чергу потребує покращення правового регулювання їх функціонування, усунення прогалин та колізій у чинному законодавстві. При цьому, особливого значення набуває вдосконалення адміністративного законодавства, яке покликане регулювати як організаційні засади побудови та функціонування судової системи, так і процесуальні аспекти розгляду та вирішення окремих справ. Сказане стосується необхідності визначення ролі та місця судів загальної юрисдикції в державі, конкретизації їх завдань, оптимізації системи та структури. Потрібно переглянути компетенцію судів загальної юрисдикції, конкретизувати їх адміністративні повноваження. Необхідно вдосконалювати також взаємодію судів загальної юрисдикції між собою та з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадськістю. Потребують перегляду та удосконалення юридичні гарантії забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, закріплення механізмів їх реалізації. При цьому дуже важливо здійснювати реформування судової системи України з урахуванням національних здобутків у цій сфері та позитивного зарубіжного досвіду. Дослідження адміністративно-правового статусу різних державних органів, в тому числі судів здійснювало досить багато вітчизняних та зарубіжних науковців, таких як: В. Авер'янов, О. Андрійко, О. Бандурка, Д. Бахрах, В. Бевзенко, Ю. Битяк, С. Бондар, А. Борко, Л. Виноградова, І. Голосніченко, С. Гусаров, С. Денисюк, В. Зуй, С. Ківалов, О. Клюєв, Т. Коломоєць, В. Колпаков, А. Комзюк, В. Комзюк, А. Куліш, Р. Куйбіда, К. Левченко, І. Марочкін, Р. Мельник, О. Миколенко, О. Музичук, А. Неугодніков, В. Олефір, І. Панов, Ю. Педько, О. Синявська, Ю. Старілов, О. Угровецький, Н. Хаманьова, Ю. Шемшученко та ін. Проте, незважаючи на велику кількість праць, присвячених правовому регулюванню діяльності судів, багато аспектів у цій сфері потребують додаткового вивчення. Це стосується, зокрема визначення місця та особливостей судів загальної юрисдикції у системі суб'єктів адміністративного права.

Таким чином, необхідність удосконалення правових та організаційних засад діяльності судів загальної юрисдикції, недостатня розробленість теоретичних положень та недосконалість правового регулювання у цій сфері обумовлюють актуальність дослідження особливостей судів загальної юрисдикції у системі суб'єктів адміністративного права України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до Пріоритетних тематичних напрямів наукових досліджень і науково-технічних розробок на період до 2015 року, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.2011 р. № 942, Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011-2015 pp., затверджених постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 24.09.2010 р. № 14-10, пп. 13.7, 17.3, 19.5 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011-2014 рр., затверджених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 27 грудня 2010 р. (протокол № 10), Комплексної науково-дослідної теми Харківського національного університету внутрішніх справ «Правоохоронна функція української держави» (державна реєстрація № 0113U00819).

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України, узагальнення практики його реалізації, міжнародного досвіду організації та функціонування судової влади визначити сутність та особливості судів загальної юрисдикції у системі суб'єктів адміністративного права, виробити пропозиції щодо шляхів удосконалення їх діяльності.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі основні задачі:

- розкрити поняття та особливості суб'єктів адміністративного права;

- охарактеризувати особливості судів загальної юрисдикції у системі суб'єктів адміністративного права;

- опрацювати правові засади забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції та визначити місце серед них адміністративно-правового регулювання;

- визначити завдання та функції судів загальної юрисдикції як суб'єктів адміністративного права;

- окреслити компетенцію судів загальної юрисдикції, визначити їх адміністративні повноваження;

- визначити юридичні гарантії забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції як суб'єктів адміністративного права та шляхи їх реалізації; з'ясувати особливості та види юридичної відповідальності судів загальної юрисдикції як суб'єктів адміністративного права;

- надати пропозиції та рекомендації, спрямовані на удосконалення адміністративного законодавства, яке регламентує діяльність судів загальної юрисдикції в Україні, оптимізацію їх системи та структури; окреслити можливості використання зарубіжного досвіду правового забезпечення та організації діяльності судів загальної юрисдикції в Україні.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають з питань адміністративно-правового забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції.

Предмет дослідження становлять суди загальної юрисдикції у системі суб'єктів адміністративного права України.

Методи дослідження. Методи дослідження обрані з урахуванням поставлених в роботі мети та задач дослідження, його об'єкта та предмета. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність загальних та спеціальних методів і прийомів наукового пізнання. Системний підхід до їхнього застосування дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми, здійснити ґрунтовний аналіз особливостей судів загальної юрисдикції у системі суб'єктів адміністративного права. За допомогою логіко-семантичного методу та методу сходження від абстрактного до конкретного проаналізовано та вдосконалено понятійний апарат (підрозділи 1.1, 2.2-2.5). Системно-структурний метод дозволив визначити роль та місце судів загальної юрисдикції у системі суб'єктів адміністративного права, проаналізувати та визначити шляхи оптимізації системи та структури судів України (підрозділи 1.2, 3.2). Для дослідження місця судів загальної юрисдикції у системі суб'єктів адміністративного права, адміністративно-правових засад діяльності судів загальної юрисдикції, особливостей юридичної відповідальності судів загальної юрисдикції використовувались методи аналізу та синтезу (підрозділи 1.2, 1.3, 2.5). З метою визначення можливостей використання зарубіжного досвіду правового забезпечення та організації діяльності судів загальної юрисдикції в Україні використовувався порівняльно-правовий метод (підрозділ 3.3). Методи групування, класифікації, системно-функціональний, системно-структурний використані з метою визначення завдань, компетенції, адміністративних повноважень судів загальної юрисдикції, юридичних гарантій забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, особливостей юридичної відповідальності судів загальної юрисдикції (підрозділи 2.1-2.5). Для формування пропозицій щодо удосконалення адміністративного законодавства, яке регламентує діяльність судів загальної юрисдикції в Україні, використовувався метод документального аналізу (підрозділи 1.3, 2.1, 2.3, 2.4, 3.1).

Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали загальнотеоретичні наукові праці, розробки провідних фахівців у галузі теорії управління, конституційного права, адміністративного права та процесу, кримінального, цивільного та господарського процесів, інших галузевих правових наук. Нормативною базою наукового дослідження стали загальні та спеціальні нормативні джерела: Конституція України, законодавчі акти, міжнародні нормативно-правові акти, ратифіковані у встановленому законом порядку, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, підзаконні нормативно-правові акти. Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності судів загальної юрисдикції, політико-правова публіцистика, довідкові видання.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексних досліджень місця та особливостей судів загальної юрисдикції у системі суб'єктів адміністративного права України. У результаті проведеного наукового дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Зокрема:

вперше:

- визначено особливості судів загальної юрисдикції як суб'єктів адміністративного права, які полягають в тому, що вони: наділені організаційно-розпорядчими повноваженнями щодо організації діяльності суду; складаються з суддів, робота яких прирівнюється до проходження державної служби; уповноважені приймати нормативні та індивідуальні управлінські рішення; наділені контролюючими повноваженнями як у сфері внутрішньоорганізаційних відносин, так і щодо інших учасників управлінського процесу; застосовують заходи дисциплінарного впливу; розглядають та вирішують питання, що випливають зі звернень громадян чи суб'єктів владних повноважень; розглядають та вирішують справи про адміністративні правопорушення згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення; розглядають та вирішують адміністративні справи відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України; реалізують іншу організаційно-управлінську діяльність;

- аргументовано, що адміністративними повноваженнями судів загальної юрисдикції як органів державної влади, є права та обов'язки щодо: провадження у справах про адміністративні правопорушення, що перешкоджають нормальному функціонуванню судів; взаємодії з іншими судами, органами державної влади та органами місцевого самоврядування; контрольно-наглядова діяльність; дисциплінарна практика;

- встановлено, що адміністративно-правове регулювання діяльності судів загальної юрисдикції охоплює такі аспекти їх функціонування: створення, реорганізацію та ліквідацію судів; призначення суддів на посади, їх переміщення та звільнення; формування складу апарату суду; визначення правового статусу судів; закріплення меж повноважень судів та суддів; порядок розгляду та вирішення адміністративних справ; контрольно-наглядові процедури; відносини супроводу притягнення суддів до відповідальності;

удосконалено:

- визначення поняття адміністративних повноважень судів загальної юрисдикції, під яким запропоновано розуміти сукупність закріплених у законодавстві прав та обов'язків спеціальних суб'єктів, за допомогою яких вони здійснюють внутрішньоорганізаційне управління діяльністю судів, реалізують передбачені адміністративним законодавством права та обов'язки у зовнішніх відносинах;

- систему завдань судів загальної юрисдикції, виходячи з їх поділу на процесуальні та організаційні;

- зміст та систему юридичних гарантій забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, які запропоновано поділити на дві групи: функціональні, які сприяють прийняттю обгрунтованого та неупередженого рішення у справі; забезпечувальні, які створюють для суддів належні умови роботи;

дістали подальший розвиток:

- пропозиції щодо визначення напрямів подальшого вдосконалення адміністративно-правового законодавства, що регулює діяльність судів загальної юрисдикції, серед яких: приведення чинного законодавства України у відповідність до міжнародних стандартів; забезпечення безперешкодного доступу до правосуддя та неупередженої процедури розгляду справ; вдосконалення кадрової політики щодо суддів та апарату суду, удосконалення процедур розгляду та вирішення адміністративних справ; запровадження нових форм та методів управлінських процедур у судах; покращення взаємодії судів між собою та з органами державної влади і місцевого самоврядування;

- класифікація завдань судів загальної юрисдикції, які об'єднані за видом судочинства, інстанціями, юрисдикцією, джерелами права;

- визначення основних ознак адміністративних повноважень, які полягають в тому, що вони: належать спеціально визначеним суб'єктам органу державної влади; закріплені у відповідному нормативно-правовому акті; характеризують можливості посадових осіб щодо здійснення загального управління певним органом чи підрозділом; мають спеціальну процедуру передачі від одного суб'єкта до іншого;

- пропозиції щодо запровадження в державі дієвого механізму забезпечення гарантій незалежності суддів, що захистить їх від неправомірного тиску з боку органів державної влади чи їх посадових осіб, покращення рівня матеріального та грошового забезпечення суддів;

- характеристика судових систем інших держав, що дозволило дійти висновку, що кожна з них має свої особливості, які зумовлені історичним досвідом, адміністративно-територіальним поділом, кількістю справ певної категорії, тощо, у зв'язку з чим визначено перспективні шляхи його адаптації в Україні.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:

– у науково-дослідній сфері - основні положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки проблем адміністративно-правового регулювання діяльності судів загальної юрисдикції в Україні;

– у правотворчості - в результаті дослідження сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до нормативно-правових актів, які регулюють діяльність судів загальної юрисдикції;

– у правозастосовчій діяльності - використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність судів загальної юрисдикції України;

– у навчальному процесі - матеріали дисертації може бути використано під час проведення занять та підготовки навчальної літератури з дисциплін «Судові та правоохоронні органи України» та «Адміністративне право» (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в навчальний процес Харківського національного університету внутрішніх справ від 25.02.2014 р.).

Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено на науково-практичних конференціях: «Кримінально-правові та кримінологічні засади протидії корупції в Україні» (Харків, 2013); «Впровадження нового Кримінального процесуального кодексу України в правоохоронну діяльність та навчальний процес: досвід та шляхи удосконалення» (Харків, 2013); «Сучасні проблеми правового, економічного та соціального розвитку держави» (Харків, 2013). Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у п'яти статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях України та наукових періодичних виданнях інших держав, та у трьох тезах наукових повідомлень на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів‚ поділених на одинадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 191 сторінка. Список використаних джерел складається із 203 найменувань і займає 20 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

суд загальний юрисдикція право

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, визначаються її зв'язок із науковими програмами, планами та темами, об'єкт, предмет, мета, задачі, науково-теоретична база та методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ 1 «Загальна характеристика судів загальної юрисдикції як суб'єктів адміністративного права» присвячено аналізу сутності та особливостей суб'єктів адміністративного права; визначенню ролі та місця судів загальної юрисдикції у системі цих суб'єктів; характеристиці правових засад забезпечення їх діяльності та місця серед них адміністративно-правового регулювання.

У підрозділі 1.1 «Поняття, особливості та види суб'єктів адміністративного права» суб'єкта права визначено як учасника правовідносин, який безпосередньо або через уповноваженого предстаника реалізує в них закріплені в правових нормах права та обов'язки.

Зроблено висновок, що система суб'єктів адміністративного права визначається змістом відносин, які виникають в діяльності органів державної влади чи їх посадових осіб з реалізації завдань і функцій держави. Встановлено особливості суб'єкта адміністративного права. Суб'єкта адміністративного права визначено як індивідуальну чи колективну особу, яка має закріплені в чинному законодавстві адміністративні права та обов'язки, вступає в адміністративні правовідносини з метою їх реалізації та несе відповідальність у випадку порушення прав чи законних інтересів інших учасників правовідносин. Здійснено класифікацію суб'єктів адміністративного права.

У підрозділі 1.2 «Особливості судів загальної юрисдикції у системі суб'єктів адміністративного права» проаналізовано основні риси судів, які характеризують їх як суб'єкта владних повноважень.

Визначено, що основними характеристиками судової влади є такі: це діяльність із здійснення правосуддя та пов'язана з нею організаційно-управлінська діяльність; здійснюється системою спеціальних державних органів; реалізується у чіткій відповідності до чинного законодавства; повноваження даних органів закріплені у відповідних нормативно-правових актах.

З'ясовано, що термін «суд» може вживатися в таких значеннях: орган державної влади; суб'єкт, який здійснює правосуддя; суддя одноособово чи колегія суддів.

Зазначається, що особливості судів загальної юрисдикції як суб'єктів адміністративного права випливають з їх адміністративно-правового статусу, який включає сукупність елементів, що характеризують повноваження судів на здійснення правосуддя, у тому числі в адміністративних справах, реалізацію організаційно-управлінської діяльності та державно-владних повноважень.

У підрозділі 1.3 «Правові засади забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції та місце серед них адміністративно-правового регулювання» аналізується система нормативно-правових актів, які становлять правову основу діяльності судів загальної юрисдикції, а також визначається роль адміністративно-правових норм для організації роботи судів загальної юрисдикції. Нормативно-правові акти, що регулюють діяльність судів загальної юрисдикції, класифіковано за сферою правового регулювання та юридичною силою. Надано ґрунтовні пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства, що визначає правові засади функціонування судів загальної юрисдикції.

Розділ 2 «Адміністративно-правовий статус судів загальної юрисдикції України» присвячено аналізу змісту основних елементів адміністративно-правового статусу судів загальної юрисдикції України, а саме: завдань, функцій, компетенції, юридичних гарантій забезпечення діяльності та юридичної відповідальності.

У підрозділі 2.1 «Завдання та функції судів загальної юрисдикції» зазначається, що під завданнями судів загальної юрисдикції необхідно розуміти визначені законодавством види робіт, які повинні реалізовуватися ними в сфері захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань, держави, залучених до процесуальної діяльності.

Визначено систему завдань судів загальної юрисдикції України, яка побудована на основі їх поділу на процесуальні та організаційні.

На основі аналізу чинного законодавства та наукових джерел визначено основні функції судів загальної юрисдикції.

У підрозділі 2.2 «Компетенція судів загальної юрисдикції» визначаються зміст та структура компетенції судів загальної юрисдикції, під якою пропонується розуміти сукупність закріплених у законодавстві їх повноважень (прав та обов'язків), шляхом реалізації яких вони здійснюють правосуддя.

Зроблено висновок про необхідність внесення змін до чинного законодавства та закріплення в ньому основоположних прав та обов'язків судів загальної юрисдикції, систематизувавши їх за прийнятими у науці адміністративного права принципами поділу.

У підрозділі 2.3 «Адміністративні повноваження судів загальної юрисдикції» з'ясовуються зміст та система адміністративних повноважень судів загальної юрисдикції, які визначено як сукупність закріплених у законодавстві прав та обов'язків спеціальних суб'єктів, за допомогою яких вони здійснюють внутрішньоорганізаційне управління діяльністю судів, реалізують передбачені адміністративним законодавством права та обов'язки у зовнішніх відносинах.

З'ясовано, що основними ознаками адміністративних повноважень є те, що вони: належать спеціально визначеним суб'єктам органу державної влади; закріплені у відповідному нормативно-правовому акті; характеризують можливості посадових осіб щодо здійснення загального управління певним органом чи підрозділом; мають спеціальну процедуру передачі від одного суб'єкта до іншого.

Визначено адміністративні повноваження голови суду, його заступників, апарату суду, пленуму.

Зроблено висновок, що адміністративними повноваження суду як органу державної влади є його права та обов'язки, які реалізуються у сфері: провадження у справах про адміністративні правопорушення, що перешкоджають нормальному функціонуванню судів; взаємодії з іншими судами, органами державної влади та органами місцевого самоврядування; контрольно-наглядові повноваження.

У підрозділі 2.4 «Юридичні гарантії забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції» аналізуються юридичні гарантії незалежної та самостійної діяльності судів загальної юрисдикції.

Визначено, що під гарантіями забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції необхідно розуміти систему заходів та умов, спрямованих на забезпечення безпеки, незалежності та самостійності суддів при здійсненні правосуддя в усіх категоріях справ.

Охарактеризовано систему юридичних гарантій забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції та запропоновано їх класифікацію.

У підрозділі 2.5 «Особливості юридичної відповідальності судів загальної юрисдикції» проаналізовано правові засади притягнення судів загальної юрисдикції та суддів до юридичної відповідальності.

Зроблено висновок, що юридична відповідальність судів загальної юрисдикції може бути як у позитивному, так і в негативному аспекті.

Юридичну відповідальність в позитивному аспекті визначено як усвідомлене, сумлінне виконання суб'єктом своїх обов'язків, що отримало позитивну оцінку від держави. Ця відповідальність характеризується такими ознаками: суспільно корисна діяльність суб'єкта; усвідомлене дотримання законодавства та виконання обов'язків; супроводжується позитивною реакцією з боку держави. Визначено основні ознаки юридичної відповідальності в негативному аспекті, які полягають в такому: підставою є вчинення певного правопорушення; забезпечується державою; проявляється в застосуванні до порушника певних заходів державного примусу; вид та міра покарання за таке правопорушення визначаються законодавством.

Проаналізовано особливості конституційної, дисциплінарної, адміністративної, кримінальної та цивільної відповідальності судів загальної юрисдикції.

Визначено, що суб'єктами юридичної відповідальності у сфері правосуддя є як суди в цілому, так і окремі судді. Перші можуть бути притягнуті до конституційної, адміністративної та цивільної відповідальності. Судді можуть бути суб'єктами конституційної, дисциплінарної, адміністративної, кримінальної та матеріальної відповідальності.

Розділ 3 «Шляхи удосконалення адміністративно-правового регулювання та організації діяльності судів загальної юрисдикції України» присвячено узагальненню вітчизняного та зарубіжного досвіду, що може бути використаний для удосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності судів загальної юрисдикції.

У підрозділі 3.1 «Удосконалення адміністративного законодавства, яке регламентує діяльність судів загальної юрисдикції в Україні» аналізується чинне законодавство, яке регулює діяльність судів загальної юрисдикції, та надаються пропозиції щодо його удосконалення.

Зроблено висновок, що адміністративно-правове регулювання діяльності судів загальної юрисдикції охоплює такі аспекти їх функціонування: створення, реорганізацію та ліквідацію судів; призначення суддів на посади, їх переміщення та звільнення; формування складу апарату суду; визначення правового статусу судів; закріплення меж повноважень судів та суддів; порядок розгляду та вирішення адміністративних справ; контрольно-наглядові процедури; відносини супроводу притягнення суддів до відповідальності.

З'ясовано, що вдосконалення адміністративного законодавства, що регулює діяльність судів загальної юрисдикції, необхідно здійснювати за такими напрямками: приведення чинного законодавства України у відповідність до міжнародних стандартів; забезпечення безперешкодного доступу до правосуддя та неупередженої процедури розгляду справ; вдосконалення кадрової політики щодо суддів та апарату суду; удосконалення процедур розгляду та вирішення адміністративних справ; запровадження нових форм та методів управлінських процедур у судах, покращення взаємодії судів між собою та з органами державної влади і місцевого самоврядування.

У підрозділі 3.2 «Оптимізація системи та структури судів загальної юрисдикції» розглянуто судову систему України, структуру судів загальної юрисдикції та надано пропозиції щодо їх удосконалення.

Судову систему України визначено як сукупність усіх судів України, об'єднаних спільною метою здійснення правосуддя, що може диференціюватися залежно від юрисдикції, території та стадії розгляду справи.

Охарактеризовано побудову судової системи України за принципами територіальності, інстанційності та спеціалізації.

Надано ґрунтовні пропозиції щодо вдосконалення структури судової системи України. Зроблено висновок, що з метою покращення процесу судочинства, забезпечення прийняття більш обгрунтованих рішень доцільно розглянути та вирішити питання щодо виокремлення в місцевих загальних судах в окремі палати чи інші підрозділи суддів, які спеціалізуються на окремих категоріях справ (цивільні, кримінальні, адміністративні).

У підрозділі 3.3 «Можливості використання зарубіжного досвіду правового забезпечення та організації діяльності судів загальної юрисдикції в Україні» проаналізовано особливості правового та організаційного забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції в інших державах та розглянуто можливості використання їх досвіду в Україні.

Аналіз особливостей судових систем інших держав дозволив дійти висновку, що кожна з них має свої особливості, які зумовлені історичним досвідом, адміністративно-територіальним поділом, кількістю справ певної категорії, тощо.

З урахуванням зарубіжного досвіду обґрунтовано необхідність перегляду та оптимізації судової системи України, конкретизації засад взаємодії судової та інших гілок влади, перегляду складу та повноважень органів суддівського самоврядування.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання - визначення сутності та особливостей судів загальної юрисдикції у системі суб'єктів адміністративного права України, вироблено пропозиції та рекомендації щодо удосконалення їх діяльності.

Аргументовано, що особливостями суб'єкта адміністративного права є таке: це індивідуальна чи колективна особа; є учасником адміністративних правовідносин; має визначені адміністративно-правовими нормами права та обов'язки; реалізує дані права та обов'язки в адміністративних правовідносинах; несе відповідальність за порушення норм адміністративного законодавства. Сформульовано визначення суб'єкта адміністративного права - це індивідуальна чи колективна особа, яка має закріплені в чинному законодавстві адміністративні права та обов'язки, вступає в адміністративні правовідносини з метою їх реалізації та несе відповідальність у випадку порушення прав чи законних інтересів інших учасників правовідносин. Зроблено висновок, що суб'єкти адміністративного права поділяються на: індивідуальних, до яких належать: громадяни, іноземці, особи без громадянства, державні службовці, особи з іншими спеціальними статусами (фізичні особи - підприємці, особи, які відбувають адміністративне стягнення, тощо); колективних, до яких належать: юридичні особи, громадські об'єднання, органи державної влади, органи місцевого самоврядування.

Встановлено, що особливості судів загальної юрисдикції як суб'єктів адміністративного права полягають в тому, що вони: наділені організаційно-розпорядчими повноваженнями щодо організації діяльності суду; складаються з суддів, робота яких прирівнюється до проходження державної служби; уповноважені приймати нормативні та індивідуальні управлінські рішення; наділені контролюючими повноваженнями як у сфері внутрішньоорганізаційних відносин, так і щодо інших учасників управлінського процесу; застосовують заходи дисциплінарного впливу; розглядають та вирішують питання, що випливають зі звернень громадян чи суб'єктів владних повноважень; розглядають та вирішують справи про адміністративні правопорушення згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення; розглядають та вирішують адміністративні справи відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України; реалізують іншу організаційно-управлінську діяльність.

Визначено, що особливості судів загальної юрисдикції як суб'єктів адміністративного права випливають з їх адміністративно-правового статусу, який включає сукупність елементів, що характеризують повноваження судів на здійснення правосуддя, у тому числі в адміністративних справах, реалізацію організаційно-управлінської діяльності та державно-владних повноважень. Крім того, адміністративно-правовий статус визначає мету та завдання судової діяльності, місце судів у системі органів державної влади, форми та методи їх роботи та інші аспекти, що мають значення для повної та ґрунтовної характеристики.

Констатовано, що на сьогодні у нашій державі є сформована судова система та законодавство, що повною мірою регулює її функціонування. Діяльність судів регулюється сукупністю різних за юридичною силою законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, що мають як комплексний характер, так і визначають окремі аспекти функціонування судів. Проте, як і будь-яка сфера правового регулювання, судова діяльність не позбавлена певних недоліків. У зв'язку з цим зроблено висновок, що на сьогодні потребують уточнення та більш детального закріплення в нормативно-правових актах завдання кожного виду судів загальної юрисдикції, їх повноваження, організаційна структура. Зазначається, що необхідно чітко розмежувати повноваження між всіма видами судів загальної юрисдикції України. Крім того, доцільно окремо виділити та закріпити адміністративні повноваження суддів загальної юрисдикції та правові засади внутрішньоорганізаційних процесів у них.

Аргументовано, що завдання судів загальної юрисдикції - це визначені законодавством види робіт, які мають реалізовуватися ними в сфері захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань, держави, залучених до процесуальної діяльності. Запропоновано класифікацію завдань судів загальної юрисдикції України за видом судочинства, інстанціями, юрисдикцією, джерелами права. Визначено систему завдань судів, до яких віднесено: процесуальні загальної та конституційної юрисдикції; організаційні: фіксація процесуальної діяльності; діловодство; підвищення кваліфікації суддів; фінансово-економічне забезпечення процесуальної діяльності; матеріально-технічне забезпечення діяльності судів.

Доведено, що чинне законодавство визначає лише процесуальні функції судів загальної юрисдикції, тобто напрямки їх діяльності щодо розгляду та вирішення окремих категорій справ. Усі ж інші функції (внутрішньоорганізаційні, контрольні, тощо) в них не закріплені.

Наголошується на доцільності внесення змін до чинного законодавства та закріплення в ньому основоположних прав та обов'язків судів загальної юрисдикції, систематизувавши їх за прийнятими у науці адміністративного права принципами поділу.

Адміністративні повноваження судів загальної юрисдикції запропоновано визначати як сукупність закріплених у законодавстві прав та обов'язків спеціальних суб'єктів, за допомогою яких вони здійснюють внутрішньоорганізаційне управління діяльністю судів, реалізують передбачені адміністративним законодавством права та обов'язки у зовнішніх відносинах. Визначено групи основних адміністративних повноважень голів судів, їх заступників, пленумів, апарату суду. Визначено, що основними ознаками адміністративних повноважень є такі: належать спеціально визначеним суб'єктам органу державної влади; закріплені у відповідному нормативно-правовому акті; характеризують можливості посадових осіб щодо здійснення загального управління певним органом чи підрозділом; мають спеціальну процедуру передачі від одного суб'єкта до іншого.

Обґрунтовано, що чинний Закон України «Про судоустрій і статус суддів» доцільно доповнити положеннями про повноваження голів судів з організації взаємодії з іншими судами, контролю за ефективністю управлінських процесів у суді, за громадською думкою з питань якості надання судом послуг, вжиття заходів щодо їх покращення.

Під гарантіями забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції запропоновано розуміти систему заходів та умов, спрямованих на забезпечення безпеки, незалежності та самостійності суддів при здійсненні правосуддя в усіх категоріях справ. Запропоновано всі гарантії забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції поділити на дві групи: 1) функціональні, які сприяють прийняттю обгрунтованого та неупередженого рішення у справі (недоторканність та імунітет судді; самостійність та незалежність судів; незмінюваність судді; порядок здійснення судочинства, визначений процесуальним законом, таємниця ухвалення судового рішення; заборона втручання у здійснення правосуддя; відповідальність за неповагу до суду чи судді; рівність усіх громадян перед законом і судом; обов'язковість судових рішень тощо); 2) забезпечувальні, які створюють для суддів належні умови роботи (окремий порядок фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установлений законом; належне матеріальне та соціальне забезпечення судді; функціонування органів суддівського самоврядування; інформаційне та кадрове забезпечення судів; визначення основних засад взаємодії судів між собою та з органами державної влади та місцевого самоврядування).

Виявлено доцільність перегляду та більш чіткого визначення підстав всіх видів юридичної відповідальності суддів, детальнішої регламентації гарантій незалежності суддів при розгляді справ щодо них, визначення процедури притягнення до відповідальності. Зроблено висновок, що необхідно переглянути систему стягнень, що можуть застосовуватися до суддів. Особливо це стосується дисциплінарних стягнень, які доцільно диференціювати залежно від суті та тяжкості дисциплінарного проступку.

Аргументовано, що адміністративно-правове регулювання діяльності судів загальної юрисдикції охоплює такі аспекти їх функціонування: створення, реорганізацію та ліквідацію судів; призначення суддів на посади, їх переміщення та звільнення; формування складу апарату суду; визначення правового статусу судів; закріплення меж повноважень судів та суддів; адміністративні процедури вирішення окремих адміністративних справ; контрольно-наглядові процедури; відносини супроводу притягнення суддів до відповідальності.

Доведено, що вдосконалення адміністративно-правового законодавства, що регулює діяльність судів загальної юрисдикції, необхідно здійснювати за такими напрямками: приведення чинного законодавства України у відповідність до міжнародних стандартів; забезпечення безперешкодного доступу до правосуддя та неупередженої процедури розгляду справ; вдосконалення кадрової політики щодо суддів та апарату суду, удосконалення процедур розгляду та вирішення адміністративних справ; запровадження нових форм та методів управлінських процедур у судах, покращення взаємодії судів між собою та з органами державної влади і місцевого самоврядування.

Зроблено висновок про необхідність перегляду та нормативного закріплення порядку та обсягу фінансового та матеріально-технічного забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції згідно з європейськими стандартами.

Зазначається, що необхідним є запровадження в державі дієвого механізму забезпечення гарантій незалежності суддів, що захистить їх від неправомірного тиску з боку органів державної влади чи їх посадових осіб, покращить рівень матеріального та грошового забезпечення суддів. Разом з тим, доцільно підвищити вид та розмір покарання за вчинення суддею корупційного правопорушення чи посадового злочину.

Наголошується на необхідності уточнення правових норм, пов'язаних зі строками розгляду справ, розмежуванням компетенції судів загальної юрисдикції за ланками судової системи та за інстанціями, вдосконаленням процедури розгляду справ.

Обґрунтовано необхідність закріплення в Законі України «Про судоустрій і статус суддів» правових норм щодо більш детального визначення гарантій безперешкодного доступу до правосуддя, покращення процедури відбору кадрів на посади суддів, перевірки їх знань та навичок, збільшення фінансування, запровадження нових форм та методів адміністративної діяльності та процедур їх реалізації.

З метою звільнення голови суду від вирішення ряду організаційних питань, що прямо не стосуються здійснення правосуддя, запропоновано апарат суду в особі його керівника передати у підпорядкування Державної судової адміністрації України чи її управлінь, залежно від місця суду в судовій системі Украхни. Крім того, з урахуванням сучасних вимог щодо запровадження в судах електронного документообігу необхідно переглянути склад апарату суду та внести зміни з метою збільшення кількості фахівців з інформаційних технологій та скорочення штату працівників канцелярії. Пропонується також переглянути посади, які належать до категорії державних службовців.

Встановлено, що з метою покращення процесу судочинства, забезпечення прийняття більш обгрунтованих рішень доцільно розглянути та вирішити питання щодо виокремлення в місцевих загальних судах в окремі палати чи інші підрозділи суддів, які спеціалізуються на окремих категоріях справ (цивільні, кримінальні, адміністративні).

Аналіз судових систем інших держав дозволив дійти висновку, що кожна з них має свої особливості, зумовлені історичним досвідом, адміністративно-територіальним поділом, кількістю справ певної категорії тощо. Наголошено, що у процесі реформування судочинства в Україні доцільно врахувати позитивний досвід зарубіжних держав, що стосується спеціалізації судів. Зокрема враховуючи досвід Франції, пропонується розглянути питання щодо віднесення господарських спорів до компетенції загальних судів. З урахуванням зарубіжного досвіду надано пропозиції щодо перегляду та оптимізації судової системи України, конкретизації засад взаємодії судової та інших гілок влади, перегляду складу та повноважень органів суддівського самоврядування.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Авдєєнко Є. В. Поняття та види завдань судів в Україні / Є. В. Авдєєнко // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. - 2013. - Вип. 95. - С. 116-118.

2. Авдєєнко Є. В. Система юридичних гарантій забезпечення діяльності судів / Є. В. Авдєєнко // Форум права . - 2014. - № 2. - С. 6-11. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/FP_index.htm_2014_2_3.pdf

3. Авдєєнко Є. В. Адміністративні повноваження судів / Є. В. Авдєєнко // Наше право. - 2014. - № 8. - С.69-74.

4. Авдєєнко Є. В. Можливості використання зарубіжного досвіду правового забезпечення та організації діяльності судів в Україні / Є. В. Авдєєнко // Європейські перспективи. - 2014. - № 7. - С.121-127.

5. Авдеенко Е. В. Особенности судов как субъектов административного права Вестник Волгоградской академии МВД России. - 2014. С.26-30.

6. Авдєєнко Є. В. Щодо змісту компетенції судів в Україні Кримінально-правові та кримінологічні засади протидії корупції в Україні : матеріали науково-практичної конференції МВС України, Харківський нац. ун-т внутр. справ; Кримінологічна асоціація України. - Х.: Золота миля, 2013. - С.27-30.

7. Авдєєнко Є. В. Юридичні гарантії забезпечення діяльності судів Впровадження нового Кримінального процесуального кодексу України в правоохоронну діяльність та навчальний процес: досвід та шляхи удосконалення : матеріали наук.-практ. конф., м. Харків, 5 квіт. 2013 р. / МВС України, Харк. нац. ун-т внутр. справ. Х. : ХНУВС, 2013. - С.436-438.

8. Авдєєнко Є. В. Завдання судів в умовах подальшого реформування судоустрою в Україні / Є. В. Авдєєнко // Сучасні проблеми правового, економічного та соціального розвитку держави: тези доп. Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Харків, 22 листопада 2013 р.) / МВС України, Харк. нац. ун-т внутр. справ. - Х., 2013. - С.70-71.

Размещено на Allbest.ru