Адміністративно-правові засади забезпечення виборчих процесів в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

УДК 342.9

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Адміністративно-правові засади забезпечення виборчих процесів в Україні

Спеціальність 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

ПРОЩИН ВІТАЛІЙ СЕРГІЙОВИЧ

Дніпропетровськ - 2015

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.

Науковий керівник: кандидат юридичних наук Легеза Євген Олександрович, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, доцент кафедри адміністративного права, процесу та адміністративної діяльності органів внутрішніх справ.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, доцент Журавльов Дмитро Володимирович, ВНЗ «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», професор кафедри цивільного, господарського та кримінального права;

кандидат юридичних наук Солдатова Валерія Дмитрівна, Харківський національний університет внутрішніх справ, викладач кафедри кримінального права та кримінології.

Захист відбудеться 01 квітня 2015 р. о 11-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.727.02 Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ за адресою: 49000, м. Дніпропетровськ, просп. Гагаріна, 26.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ за адресою: м. Дніпропетровськ, просп. Гагаріна, 26.

Автореферат розісланий 26 лютого 2015 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради В. С. Березняк

АНОТАЦІЯ

У дисертації уточнено поняття виборчого процесу, надано загальну характеристику та виокремлено особливості цього правового явища. Сформульовано поняття та наведено ознаки виборчої системи. З'ясовано сутність та особливості сучасної моделі управління виборчими процесами в України як способу забезпечення виборчих прав громадян. Охарактеризовано адміністративно-правове регулювання виборчих процесів в зарубіжних країнах та можливості використання цього досвіду в національному виборчому законодавстві. Визначено поняття та ознаки організації управління виборчими процесами як засобу забезпечення політичних прав громадян. З'ясовано сутність, роль, місце, компетенцію та повноваження суб'єктів державного управління виборчими процесами в Україні. Уточнено методи, форми та механізми державного управління виборчими процесами. Сформульовано поняття та виявлено особливості кадрового забезпечення виборчих процесів в Україні, визначено напрями його вдосконалення. З'ясовано сутність та особливості адміністративної відповідальності за порушення загальнообов'язкових правил у сфері забезпечення виборчих процесів. Надано пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення адміністративно-правових засад забезпечення виборчих процесів в Україні.

Ключові слова: виборчий процес; управління виборчими процесами; адміністративно-правове регулювання; суб'єкти управління виборчими процесами; методи, форми та механізми управління виборчими процесами.

Диссертация является одной из первых попыток комплексно, с использованием современных методов познания, с учетом новейших достижений науки административного права исследовать проблемные вопросы административно-правовых основ обеспечения избирательных процессов в Украине и сформулировать авторское видение путей их решения. В диссертации уточняется понятие избирательного процесса, предоставляется общая характеристика и выделяются особенности этого правового явления. Под избирательным процессом следует понимать комплекс нормативных и организационно-управленческих мер, урегулированных нормами административного права, по реализации конституционно провозглашенного права граждан избирать и быть избранными в органы государственной власти и местного самоуправления, который осуществляется в строго определенных избирательных процедурах и в оговоренный законодателем срок.

Проанализировано административно-правовое регулирование избирательных процессов в зарубежных странах и обоснована возможность использования данного опыта в национальном избирательном законодательстве.

Выясняются сущность, роль, место, компетенция и полномочия субъектов государственного управления избирательными процессами в Украине. Если для всех видов избирательных комиссий государственное управление избирательными процессами является главной задачей и основным направлением осуществления управления в соответствующей сфере, то для других субъектов государственного управления эта деятельность является не основной, а скорее вспомогательной по подготовке и проведению соответствующей избирательной кампании в узко указанном сегменте урегулирования вопросов по организации выборов в органы государственной власти и органы местного самоуправления.

Ключевые слова: избирательный процесс; управление избирательными процессами; административно-правовое регулирование; субъекты управления избирательными процессами; методы, формы, механизмы управления избирательными процессами.

In the dissertation the concept of the electoral process is clarified, the general characteristic is given, features of this legal phenomenon are distinguished.

The concept is formulated and features of the electoral system are defined. Essence and features of the modern model of election administration in Ukraine are found out, as a way of ensuring citizens voting rights. The administrative regulation of electoral processes in foreign countries and the possibility of using this experience in national electoral legislation are characterized. The concept and characters of the election administration as means of ensuring political rights are identified. Nature, role, location, jurisdiction and powers of the entities of state administration of elections in Ukraine are investigated. Methods, forms and mechanisms of the election administration are specified. The concept is formulated and the peculiarities of staffing electoral process in Ukraine and areas for improvement are identified. Essence and features and administrative responsibility for violation of mandatory rules in the field of electoral processes are found out. Proposals and recommendations for improving the administrative and legal framework to ensure the election process in Ukraine are given.

Keywords: election process; election administration; administrative regulation; subjects of the election administration; methods, forms and mechanisms of election administration.

виборчий право державний компетенція

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Важливим конституційним правом громадян України є право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати та бути обраними до органів державної влади й органів місцевого самоврядування. Таке право є результатом еволюційного розвитку суспільства та реалізується через відповідні виборчі процеси, які забезпечують безпосередньо процедуру виборів та підсумкове обрання особи як до вищих органів державної влади, так і органів влади на місцевому рівні.

Виборчі процеси як демократичні процедури, що забезпечують реалізацію норм виборчого права, суб'єктивних прав і юридичних обов'язків його учасників, постійно перебувають у центрі уваги всього суспільства. Це обумовлюється їх політичною значущістю та фундаментальністю для розвитку окремо взятого регіону та всієї країни. Від якості адміністративно-правового забезпечення кожного виборчого процесу залежить ефективність державного управління, рівень політичної активності та відповідальності його учасників, оскільки в умовах становлення правової держави та плюралістичної демократії зростає його роль і значення як легітимного способу формування персонального складу виборних державних і муніципальних органів влади відповідно до результатів волевиявлення виборців.

Незважаючи на нормативне закріплення численних вимог щодо врегулювання організаційно-правових засад здійснення виборчих процесів, реальний стан у цій сфері постійно наштовхується на критику з боку пересічних громадян, громадських організацій, політичних партій та засобів масової інформації. Про недосконалість відповідних процесів свідчить і кількість зафіксованих порушень при проведенні процедури виборів (так, наприклад, на виборах Президента України, що відбулися 25 травня 2014 року, було зафіксовано 694 порушення виборчого законодавства на всій території України), і періодичні дебати народних обранців з приводу вдосконалення виборчого законодавства, і численні обговорення виборів та відповідних виборчих процесів на науково-практичних національних та міжнародних конференціях, форумах, круглих столах. Сьогодні важливим суспільно-політичним питанням порядку денного є модернізація виборчих процесів, що включає удосконалення методів і форм державного управління виборчими процесами, покращення кадрового забезпечення виборчих процесів в Україні, вдосконалення забезпечення виборчого процесу; створення ефективної системи організаційно-правового забезпечення діяльності виборчих комісій різного рівня тощо.

Науково-теоретичним підґрунтям дисертації є праці В.Б. Авер'янова, С.М. Алфьорова, О.М. Бандурки, Ю.П. Битяка, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, Є.В. Додіна, Д.В. Журавльова, О.М. Ільницького, Р.А. Калюжного, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, В.В. Копєйчикова, О.В. Кузьменко, В.І. Курила, Є.О. Легези, І.О. Лугового, М.І. Малишка, Р.С. Мельника, В.П. Нагребельного, Р.М. Опацького, В.П. Пєткова, В.Ф. Погорілка, Є.В. Сердюка, О.Ю Синявської, В.Д. Солдатової, В.І. Співака, М.І. Ставнійчук, В.А. Стукаленка, В.Я. Тація, О.Ю. Тодики, Ю.О. Фрицького, Х.П. Ярмакі, О.Н. Ярмиша та ін. Проте, незважаючи на значну кількість наукових праць, присвячених процедурам та правовій реалізації виборчих прав громадян, засади адміністративно-правового забезпечення виборчих процесів в Україні не стали предметом комплексного наукового дослідження, а велике коло питань, пов'язаних з організацією виборів до державних органів та органів місцевого самоврядування, потребує подальшого наукового дослідження та конкретизації.

Таким чином, важливість адміністративно-правових засад забезпечення виборчих процесів в Україні, необхідність дослідження теоретично-практичних проблем виборчих процесів, недосконалість правового регулювання у цій сфері обумовлюють актуальність обраної теми дисертації. Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011-2015 роки, затверджених постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 24.09.2010 № 14-10, та у межах загально-університетської наукової теми «Актуальні проблеми державотворення, правотворення та правозастосування» (державний реєстраційний номер 0112U003550), затвердженої 28.05.2012.

Тема дисертації затверджена Вченою радою Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ 22 грудня 2011 (протокол № 4).

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у розкритті сутності адміністративно-правових засад забезпечення виборчих процесів в Україні та розробці науково-обґрунтованих рекомендацій для їх удосконалення.

- розкрити зміст основних теоретико-правових категорій, що стосуються забезпечення виборчих процесів в Україні;

- охарактеризувати сучасну модель управління виборчими процесами в Україні;

- здійснити аналіз адміністративно-правового регулювання виборчих процесів на національному й міжнародному рівнях;

- розкрити зміст організації управління виборчими процесами та коло відповідних суб'єктів державного управління;

- надати характеристику методам, формам та механізму державного управління виборчими процесами;

- охарактеризувати сучасний стан правового регулювання кадрового забезпечення виборчих процесів в Україні;

- уточнити зміст та особливості адміністративної відповідальності за порушення загальнообов'язкових правил у сфері забезпечення виборчих процесів; розробити пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення адміністративно-правового забезпечення виборчих процесів в Україні.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі забезпечення виборчих процесів в Україні.

Предметом дослідження є адміністративно-правові засади забезпечення виборчих процесів в Україні.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування спрямовується системним підходом, що надало можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми, здійснити системний аналіз адміністративно-правових засад забезпечення виборчих процесів. Крім того, в роботі було застосовано елементи філософсько-юридичних методів: аксіологічного, онтологічного, синергетичного тощо. Маючи на меті багатоаспектний розгляд такого правового явища, як виборчий процес, враховуючи багатогранність спектра досліджуваних проблем, пов'язаних із забезпеченням виборчих процесів, у дисертації використовувалися як загальнонаукові, так і конкретно-наукові методи. Важливе місце серед них посідають: формально-юридичний, використаний при вивченні правового статусу виборчих комісій в Україні та інших суб'єктів управління виборчими процесами (підрозділи 1.1, 1.3, 2.2); формально-логічний, що знайшов своє застосування як основа для критичного аналізу та визначення дефініцій (підрозділи 1.1, 2.3, 3.1); історичний метод, використаний у процесі дослідження історичних аспектів становлення сучасної моделі управління виборчими процесами в Україні (підрозділ 1.2); порівняльно-правовий, застосований у процесі аналізу системи законодавства у сфері державного управління виборчими процесами зарубіжних країн, розгляді відповідних їх моделей управління виборчими процесами та розробки конкретних пропозицій щодо вдосконалення адміністративно-правових засад забезпечення виборчих процесів в Україні (підрозділи 1.2 1.3, розділ 3); структурно-функціональний, застосований при дослідженні функцій та компетенції суб'єктів управління виборчими процесами (підрозділи 1.3, 2.2); системно-структурний, використаний для виявлення внутрішніх характеристик системи виборчих комісій та зовнішніх зв'язків з іншими публічними інститутами (підрозділи 2.1 - 2.3).

Нормативно-правовою основою дисертаційного дослідження є Конституція України, законодавчі та підзаконні нормативно-правові акти, які визначають правові засади організації виборчих процесів в Україні.

Інформаційну основу дослідження складають узагальнення практики застосування суб'єктами виборчих процесів норм законів та підзаконних нормативно-правових актів, політико-правова публіцистика, довідкові видання.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняній юридичній науці адміністративного права комплексних монографічних досліджень адміністративно-правових засад забезпечення виборчих процесів в Україні. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. До найбільш значущих належать:

уперше:

- надано визначення поняття «кадрове забезпечення виборчих процесів», під яким запропоновано розуміти систему взаємопов'язаних, цілеспрямованих, нормативно визначених організаційно-управлінських заходів щодо з'ясування наявних потенційних особистих, ділових і моральних якостей кандидатів на зайняття вакантних посад у відповідних виборчих комісіях, інших суб'єктах управління виборчими процесами, яке здійснюється з метою високоякісного забезпечення у майбутньому існуючих виборчих процесів;

- комплексно охарактеризовано особливості напрямків діяльності виборчих комісій з організації та регулювання діяльності виборчих процесів, до яких віднесено: 1) нормотворчу діяльність; 2) матеріально-технічне забезпечення виборчих процесів; 3) консультативно-методичне забезпечення виборчих процесів; 4) кадрове забезпечення; 5) інформаційне забезпечення виборчих процесів;

- з позиції організаційно-правового забезпечення окремих виборчих процедур та виборчих етапів здійснено співвідношення виборчих процесів, які забезпечують порядок обрання народних депутатів України, Президента України та депутатів місцевих рад;

удосконалено:

- зміст поняття «виборчий процес», під яким запропоновано розуміти комплекс нормативних та організаційно-управлінських заходів, урегульованих нормами адміністративного права, з реалізації конституційно проголошеного права громадян обирати та бути обраним до органів державної влади та місцевого самоврядування, який здійснюється у чітко визначених виборчих процедурах та в обумовлений законодавцем термін;

- види методів державного управління виборчими процесами, до основних з яких належать методи переконання, заохочення та примусу; охарактеризовано їх специфічні риси;

- дефініцію такої категорії, як «організація управління виборчими процесами», під якою слід розуміти врегульовану діяльність виборчих комісій з приводу підготовки та проведення виборів, підрахунку голосів і оприлюднення результатів відповідної виборчої кампанії, яка проводиться для забезпечення виборчого права громадян України, з метою реалізації гарантованих прав громадян обирати та бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

дістало подальшого розвитку:

- теоретичні уявлення про особливості виборчого процесу, до яких належать такі: 1) спрямованість виборчого процесу на реалізацію конституційного права громадян обирати та бути обраними до органів державної влади і місцевого самоврядування; 2) йому притаманний всеукраїнський або регіональний характер; 3) реалізацію виборчого процесу покладено на відповідних суб'єктів; 4) виборчий процес являє собою юридичну діяльність його суб'єктів, яка забезпечується комплексом послідовних виборчих дій та процедур; 5) норми права, що регламентують виборчий процес здебільшого мають процесуальний та процедурний характер; 6) гарантією належного забезпечення виборчого процесу є передбачені процедури оскарження певних дій або бездіяльності учасників виборчого процесу;

- основні напрями забезпечення існуючих в Україні виборчих процесів, до яких необхідно віднести: 1) удосконалення організації навчання персоналу; 2) забезпечення та вдосконалення навчально-методичного процесу; 3) забезпечення кадрового добору членів виборчих комісій різного рівня; 4) належна матеріально-технічна база, яка б повністю сприяла забезпеченню організації та проведенню відповідних виборчих процесів;

- доктринальне формулювання понять «методи державного управління виборчими процесами», «форми державного управління виборчими процесами» та «механізм державного управління виборчими процесами».

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані:

- у науково-дослідній сфері - як основа для подальшої розробки теоретико-правових питань адміністративно-правового забезпечення виборчих процесів (акт впровадження Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 21.05.2014);

- у правотворчості - для підготовки й уточнення низки законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів з питань адміністративно-правового забезпечення виборчих процесів;

- у правозастосовній діяльності - для покращення практичної діяльності суб'єктів державного управління виборчими процесами;

- у навчальному процесі - при викладанні у вищих юридичних закладах освіти навчальної дисципліни «Адміністративне право», а саме у процесі підготовки та внесення змін до робочих програм і планів, при підготовці навчально-методичних видань (акт впровадження Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 16.05.2014). Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми, отримані узагальнення і висновки були оприлюднені дисертантом на науково-практичних конференціях: «Правові засоби забезпечення та захисту прав людини: вітчизняний та зарубіжний досвід» (Луганськ, 2012); «Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку» (Суми, 2012).

Публікації. Основні положення та результати дисертації викладено в дев'яти наукових працях, серед яких сім наукових статей, опублікованих у фахових наукових виданнях України та іноземних держав, та дві тези доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які включають вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатка. Загальний обсяг дисертації становить 193 сторінки, з яких 169 сторінок основного тексту. Список використаних джерел включає 182 найменування і займає 19 сторінок, додаток викладено на 5 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено її зв'язок з науковими програмами, планами й темами, мету та задачі, об'єкт, предмет і методи дослідження, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, апробацію результатів та публікації за темою дисертації.

Розділ 1 «Виборчий процес як предмет адміністративно-правового регулювання» містить три підрозділи. У підрозділі 1.1 «Поняття та загальна характеристика виборчого процесу» сформульовано поняття «виборчий процес», «виборча процедура», робиться висновок стосовно співвідношення цих понять. Наголошено на тому, що виборчий процес - це реалізація конституційно проголошеного права громадянина обирати та бути обраним до органів державної влади та місцевого самоврядування, що здійснюється у чітко визначених виборчих процедурах та в обумовлений законодавцем термін.

Підкреслено, що виборчому процесу притаманні такі особливості (ознаки): 1) спрямованість виборчого процесу полягає в реалізації конституційного права громадян обирати та бути обраними до органів державної влади та місцевого самоврядування; 2) йому притаманний всеукраїнський або регіональний характер; 3) реалізацію виборчого процесу покладено на відповідних суб'єктів; 4) виборчий процес являє собою юридичну діяльність, яка забезпечується комплексом послідовних виборчих дій та процедур; 5) норми права, що регламентують виборчий процес, здебільшого мають процесуальний та процедурний характер; 6) гарантією належного забезпечення виборчого процесу є передбачені процедури оскарження певних дій або бездіяльності учасників виборчого процесу.

У підрозділі 1.2 «Сучасна модель управління виборчими процесами в Україні» зазначено, що забезпечення відповідного функціонування та взаємодії складових виборчих процесів, які мають місце в Україні, необхідно здійснювати в трьох напрямках: виборча система > види виборів > управління відповідними виборчими процесами. Адже всі ці елементи виборчих процесів тісно пов'язані між собою. Зроблено висновок про те, що виборча система впливає на моделі управління виборчими процесами.

Встановлено, що на сучасному етапі розвитку державності в Україні існують три різновиди виборчих процесів: виборчий процес з приводу обрання Президента України; виборчий процес з обрання народних депутатів України та виборчий процес з приводу обрання депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів.

Аналізуючи сучасні моделі управління виборчими процесами в зарубіжних країнах, у яких застосовуються незалежна, урядова та змішана моделі, зроблено висновок, що Україні притаманна незалежна модель управління, яка передбачає створення незалежного державного органу управління - Центральної виборчої комісії, що не належить до жодної з гілок влади.

У підрозділі 1.3 «Міжнародна практика адміністративно-правового регулювання виборчих процесів» проаналізовано та узагальнено зарубіжну практику нормативно-правового регулювання управління виборчими процесами.

Здійснено аналіз міжнародно-правових нормативних актів, що містять міжнародні виборчі стандарти у сфері регулювання виборчих процесів. Звідси зроблено висновок, що визнані світовою спільнотою авторитетні міжнародні та регіональні організації здійснюють адміністративно-правове регулювання міжнародних виборчих процесів на основі: 1) норм-принципів (декларацій); 2) матеріальних норм; 3) процедурно-процесуальних норм. Підкреслено, що прийняті міжнародно-правові стандарти виборчих процесів у першу чергу мають рекомендаційний характер, проте набувають обов'язкового характеру з моменту приєднання нашої держави до відповідного міжнародного акта, який містить певні вимоги з приводу забезпечення виборчих процесів, та його ратифікації Верховною Радою України.

Виокремлено основні напрями адміністративно-правового регулювання виборчих процесів у більшості демократичних країн світу (Німеччина, Франція, Чехія, Швеція та ін.), основними з яких є: а) забезпечення вільних демократичних виборчих процесів (періодичність виборів, рівне виборче право, таємність голосування, доступність і прозорість тощо); б) забезпечення демократичного процесу виборів від підготовчого етапу до чесного підрахунку голосів та відповідного оприлюднення результатів проведення виборчої кампанії; в) забезпечення політичного плюралізму (повага до громадян, політичних партій та громадських організацій, рівні можливості доступу до засобів масової інформації в ході передвиборчої кампанії) тощо.

Розділ 2 «Державне управління виборчими процесами в Україні» містить три підрозділи. У підрозділі 2.1 «Організація управління виборчими процесами як засіб забезпечення виборчих прав громадян» наголошується на тому, що на виборчі комісії (Центральна виборча комісія, окружні, територіальні, дільничні виборчі комісії), залежно від виду виборчого процесу, покладається обов'язок з організації та проведення відповідної виборчої кампанії. Зроблено висновок про те, що організація управління виборчими процесами з приводу підготовки та проведення виборів Президента України, народних депутатів України та до органів місцевого самоврядування здійснюється за трирівневою системою виборчих комісій, в основу яких покладено ієрархічний, територіальний та колегіальний принципи діяльності цих органів.

Визначено поняття «організація управління виборчими процесами», під яким слід розуміти врегульовану діяльність суб'єктів управління щодо здійснення підготовчих та організаційних заходів, спрямованих на забезпечення приведення виборчих процесів у відповідність із вимогами чинного законодавства з метою реалізації громадянами свого активного і пасивного права.

Підкреслено, що основними напрямами діяльності виборчих комісій з управління виборчими процесами є: 1) нормотворча діяльність; 2) матеріально-технічне забезпечення виборчих процесів; 3) консультативно-методичне забезпечення виборчих процесів; 4) кадрове забезпечення; 5) інформаційне забезпечення виборчих процесів.

У підрозділі 2.2 «Суб'єкти державного управління виборчими процесами в Україні» здійснено характеристику виборчих комісій та виокремлено притаманні їм ознаки: 1) є уповноваженими державою суб'єктами, які здійснюють державне управління виборчими процесами; 2) головним їх завданням є організаційне забезпечення з підготовки, проведення та встановлення остаточних результатів виборчих кампаній; 3) не належать до жодної з гілок влади; 4) є колегіальними органами; 5) рішення виборчої комісії, прийняте в межах її повноважень, є обов'язковим для виконання усіма суб'єктами виборчого процесу, органами державної влади та органами місцевого самоврядування, посадовими і службовими особами цих органів, підприємствами, закладами, установами, організаціями та їх посадовими особами, засобами масової інформації, їх власниками, посадовими особами та творчими працівниками, об'єднаннями громадян.

На підставі аналізу чинного виборчого законодавства зроблено висновок, що, окрім виборчих комісій, суб'єктами державного управління виборчими процесами є Міністерство юстиції, Національний банк України, Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство закордонних справ України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення та інші, які певним чином сприяють організації проведення виборів. З'ясовано, якщо для всіх виборчих комісій державне управління виборчими процесами є головним завданням та основним напрямом здійснення управління у відповідній сфері, то для інших суб'єктів державного управління ця діяльність є не основною, а скоріше допоміжною з приводу забезпечення підготовки та проведення відповідної виборчої кампанії у вузько зазначеному сегменті врегулювання питань з організації виборів до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

У підрозділі 2.3 «Методи, форми й механізми державного управління виборчими процесами та їх удосконалення» під методами державного управління виборчими процесами запропоновано розуміти передбачену нормативно-правовими актами систему способів і засобів, які застосовуються уповноваженими суб'єктами державного управління виборчими процесами з метою здійснення підготовчих та організаційних заходів відповідно до норм як національного, так і міжнародного законодавства, спрямованих на забезпечення проведення виборів, їх результативності, а також реалізації інших виборчих процесів.

Зроблено висновок, що форми державного управління виборчими процесами - це виражена зовні діяльність органів, які здійснюють державне управління виборчими процесами в межах чинного законодавства та в рамках їх компетенції, з метою забезпечення проведення існуючих виборчих процесів відповідно до вимог чинного законодавства.

Виходячи з традиційного підходу поділу форм державного управління виборчими процесами на правові та неправові, розширено їх види. До правових форм державного управління віднесено: 1) прийняття нормативно-правових актів органами, які здійснюють державне управління виборчими процесами; 2) застосування (виконання) передбачених нормативно-правовими актами приписів відповідними суб'єктами виборчих процесів. До неправових форм державного управління віднесено: 1) організаційні дії, спрямовані на забезпечення нормального робочого циклу (проведення нарад, здійснення контролю та обліку, взаємодія із засобами масової інформації тощо); 2) матеріально-технічні операції.

Підкреслено, що механізм державного управління виборчими процесами - це система нормативно-правових та організаційних методів забезпечення своєчасного й оперативного здійснення організаційно-управлінських заходів відповідно до норм як національного, так і міжнародного законодавства з метою підготовки, проведення виборів, а також забезпечення їх результативності.

Розділ 3 «Проблеми вдосконалення засад забезпечення окремих видів виборчих процесів в Україні» містить два підрозділи. У підрозділі 3.1 «Проблеми кадрового забезпечення виборчих процесів в Україні» наголошується на тому, що одним із чинників, який впливає на якісну підготовку та проведення виборчих процесів, є людський (кадровий) фактор, і тому на сьогодні є доволі гострою проблема кадрового забезпечення виборчих процесів, яка полягає у невідповідності фахівців займаним посадам, браку кадрів, які вміють працювати в сучасних умовах і можуть якнайкраще впоратися з новими викликами політичного життя, відсутності належної підготовки якісного кадрового потенціалу, плинності кадрів, недостатності фінансування тощо.

Сформульовано визначення поняття «кадрове забезпечення виборчих процесів», під яким запропоновано розуміти систему взаємопов'язаних, цілеспрямованих, нормативно визначених організаційно-управлінських заходів щодо з'ясування наявних потенційних особистих, ділових і моральних якостей кандидатів на зайняття вакантних посад у відповідних виборчих комісіях, інших суб'єктах управління виборчими процесами, яке здійснюється з метою високоякісного забезпечення у майбутньому існуючих виборчих процесів.

На підставі дослідження чинного виборчого законодавства та компетенції виборчих комісій сформульовано завдання кадрового забезпечення виборчих процесів, окреслено роль та значення кадрової політики державних органів управління виборчими процесами, наголошено на принципово важливому факторі - науково обґрунтованому визначенні реальних кадрових потреб кожного із суб'єктів державного управління виборчими процесами, умов і механізму добору й формування професійно підготовленого резерву кадрів для забезпечення діяльності виборчих комісій.

На думку автора, до основних напрямів кадрового забезпечення існуючих в Україні виборчих процесів необхідно віднести: 1) удосконалення організації навчання персоналу; 2) забезпечення та вдосконалення навчально-методичного процесу; 3) забезпечення кадрового добору членів виборчих комісій різного рівня; 4) належна матеріально-технічна база, яка б повністю задовольняла вимоги щодо забезпечення організації та проведення відповідних виборчих процесів.

У підрозділі 3.2 «Проблеми адміністративної відповідальності за порушення загальнообов'язкових правил у сфері забезпечення виборчих процесів» сформульовано поняття «правопорушення у сфері забезпечення виборчих процесів», під яким слід розуміти суспільно шкідливе, протиправне, винне діяння (дію чи бездіяльність), яке перешкоджає визначеному державою порядку проведення виборчих процесів і забезпеченню народного волевиявлення, за яке чинним законодавством установлено адміністративну відповідальність у виді штрафу.

Визначено особливості адміністративної відповідальності за порушення загальнообов'язкових правил у сфері забезпечення виборчих процесів, а саме: 1) суб'єктами цих правопорушень є як громадяни, так і посадові особи відповідних державних органів, юридичні особи, працівники засобів масової інформації, кандидати на обрання, спостерігачі; 2) протоколи про адміністративні правопорушення за порушення загальнообов'язкових правил у сфері забезпечення виборчих процесів мають право складати посадові особи органів внутрішніх справ, члени громадських формувань з охорони громадського порядку й державного кордону, а також посадові особи Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, її представники в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі в частині порушення порядку ведення передвиборної агітації, агітації під час підготовки і проведення референдуму, порядку участі в інформаційному забезпеченні виборів з використанням електронних (аудіовізуальних) засобів масової інформації; 3) справи про порушення загальнообов'язкових правил у сфері забезпечення виборчих процесів розглядаються виключно судами; 4) відповідальність за проступки у цій сфері передбачається незалежно від настання шкідливих наслідків; 5) за вчинення адміністративного проступку в зазначеній сфері суспільних правовідносин законодавством передбачено єдине адміністративне стягнення - штраф.

Виокремлено основні види адміністративних правопорушень у сфері забезпечення виборчих процесів, до яких слід віднести такі: 1) порушення, що посягають на встановлений порядок волевиявлення громадян; 2) порушення, що посягають на встановлений порядок ведення передвиборчої агітації; 3) порушення, що посягають на встановлений порядок здійснення виборчої кампанії; 4) порушення, що посягають на встановлений порядок управління виборчим процесом.

Запропоновано доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення статтею 212-21, виклавши її в такій редакції: «Нецільове використання бюджетних коштів у сфері забезпечення виборчих процесів в Україні - тягне за собою припинення державного фінансування, повернення до Державного бюджету коштів, використаних не за цільовим призначенням, накладення штрафу на посадових осіб від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання - удосконалення адміністративно-правових засад забезпечення виборчих процесів в Україні. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети.

1. Виборчий процес - це комплекс нормативних та організаційно-управлінських заходів, урегульованих нормами адміністративного права, що спрямовані на забезпечення реалізації конституційно проголошеного права громадян обирати та бути обраними до органів державної влади і місцевого самоврядування, який здійснюється у чітко визначених виборчих процедурах та в обумовлений законодавцем термін.

Виборчий процес складається з певних виборчих етапів, до яких належать: 1) попередній виборчий етап; 2) етап голосування; 3) підсумковий виборчий етап. У свою чергу виборчі етапи складаються з виборчих процедур. До попереднього виборчого етапу належать такі виборчі процедури: 1) оголошення про початок передвиборчої кампанії; 2) висування кандидатів на виборні посади; 3) утворення виборчих комісій; 4) реєстрація кандидатів на виборні посади; 5) складання списків виборців, їх перевірка та уточнення; 6) ведення передвиборної агітації. Етап голосування включає в себе такі процедури: 1) голосування; 2) підрахунок голосів виборців. Підсумковий виборчий етап складається з таких процедур, як: 1) встановлення результатів виборів та оприлюднення результатів виборчої кампанії; 2) припинення повноважень окружних та дільничних виборчих комісій; 3) оголошення про закінчення виборчої кампанії.

2. Сучасна модель управління виборчими процесами в Україні характеризується незалежністю їх організації від інших органів публічного адміністрування, про що свідчить функціонування окремого незалежного державного органу в цій сфері - Центральної виборчої комісії, яка не належить до жодної з гілок влади, що визначено на законодавчому та підзаконному рівнях.

3. Здійснено аналіз адміністративно-правового регулювання виборчих процесів на національному й міжнародному рівнях, на підставі чого міжнародні виборчі стандарти запропоновано поділяти на такі блоки: 1) міжнародні стандарти щодо правового статусу національних і міжнародних спостерігачів; 2) міжнародні стандарти щодо визначення прав та обов'язків держави у виборчому процесі; 3) міжнародні стандарти щодо правосуб'єктності громадян у виборчому процесі; 4) міжнародні стандарти щодо визначення правил поведінки кандидата й партій у виборчому процесі; 5) міжнародні стандарти щодо організації виборчих процесів; 6) міжнародні стандарти щодо безпосереднього проведення виборчих процесів (вимоги до самого процесу голосування й підрахунку голосів); 7) міжнародні стандарти щодо фінансування виборчих процесів.

До основних напрямів адміністративно-правового регулювання виборчих процесів у більшості демократичних країн світу (Німеччина, Франція, Чехія, Швеція та ін.) слід віднести: а) забезпечення вільних демократичних виборчих процесів (періодичність виборів, рівне виборче право, таємність голосування, доступність та прозорість тощо); б) забезпечення демократичного процесу виборів від підготовчого етапу до чесного підрахунку голосів та відповідного оприлюднення результатів проведення виборчої кампанії; в) забезпечення політичного плюралізму (повага до громадян, політичних партій та громадських організацій, рівні можливості доступу до засобів масової інформації в ході передвиборної кампанії) та ін.

4. Під організацією управління виборчими процесами слід розуміти нормативно врегульовану діяльність суб'єктів управління виборчими процесами щодо здійснення підготовчих та організаційних заходів, спрямованих на забезпечення проведення виборів, з метою реалізації громадянами свого активного і пасивного виборчого права.

Відповідно до чинного законодавства організація управління виборчими процесами з приводу підготовки та проведення виборів Президента України, народних депутатів України та до органів місцевого самоврядування здійснюється за трирівневою системою виборчих комісій, в основу яких покладено ієрархічний, територіальний та колегіальний принципи діяльності цих органів.

5. Надано характеристику методам, формам та механізму державного управління виборчими процесами. Методи державного управління виборчими процесами визначено як передбачену нормативно-правовими актами систему способів, засобів, які застосовуються уповноваженими суб'єктами державного управління виборчими процесами з метою здійснення підготовчих і організаційних заходів відповідно до норм як національного, так і міжнародного законодавства, спрямованих на забезпечення проведення виборів, їх результативності, а також реалізації інших виборчих процесів.

Форма державного управління виборчими процесами - це зовнішньо виражена дія органів, які здійснюють державне регулювання виборчими процесами в межах чинного законодавства та в рамках їх компетенції, з метою забезпечення проведення існуючих виборчих процесів відповідно до вимог чинного законодавства.

Механізми державного управління виборчими процесами - це система нормативно-правових та організаційних методів забезпечення своєчасного й оперативного здійснення організаційно-управлінських заходів відповідно до норм як національного, так і міжнародного законодавства з метою підготовки та проведення виборів, а також забезпечення їх результативності.

6. На підставі характеристики сучасного стану правового регулювання кадрового забезпечення виборчих процесів в Україні кадрове забезпечення виборчих процесів запропоновано розуміти як систему взаємопов'язаних, цілеспрямованих, нормативно визначених організаційно-управлінських заходів щодо визначення наявних потенційних особистих, ділових і моральних якостей кандидатів на зайняття вакантних посад у відповідних виборчих комісіях, інших суб'єктах управління виборчими процесами, яке здійснюється з метою високоякісного забезпечення у майбутньому існуючих виборчих процесів.

7. Особливостями адміністративної відповідальності за порушення загальнообов'язкових правил у сфері забезпечення виборчих процесів є: 1) суб'єктами цих правопорушень є як громадяни, так і посадові особи відповідних державних органів, юридичні особи, працівники засобів масової інформації, кандидати на обрання, спостерігачі; 2) протоколи про адміністративні правопорушення за порушення загальнообов'язкових правил у сфері забезпечення виборчих процесів мають право складати посадові особи органів внутрішніх справ, члени громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону, а також посадові особи Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, її представники в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі в частині порушення порядку ведення передвиборної агітації, агітації під час підготовки і проведення референдуму, порядку участі в інформаційному забезпеченні виборів з використанням електронних (аудіовізуальних) засобів масової інформації; 3) справи про порушення загальнообов'язкових правил у сфері забезпечення виборчих процесів розглядаються виключно судами; 4) відповідальність за проступки у цій сфері передбачається незалежно від настання шкідливих наслідків; 5) за вчинення адміністративного проступку в зазначеній сфері суспільних правовідносин законодавством передбачено єдине адміністративне стягнення - штраф.

8. До основних напрямків удосконалення адміністративно-правового забезпечення виборчих процесів запропоновано віднести такі: 1) більш детальне врегулювання правового статусу національних спостерігачів у межах окремого нормативно-правового акта, який би визначав права та обов'язки національних спостерігачів, механізм їх реалізації, відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх обов'язків, контроль за діяльністю національних спостерігачів; 2) визначення гарантій рівного доступу до джерел інформації в ході ведення виборчої кампанії учасників виборчого процесу та механізму реалізації цих гарантій; 3) встановлення прозорих і детальних процедур щодо контролю за фінансуванням суб'єктів виборчого процесу та механізму його здійснення; 4) удосконалення норм Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Запропоновано доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення статтею 212-21, виклавши її в такій редакції: «Нецільове використання бюджетних коштів у сфері забезпечення виборчих процесів в Україні - тягне за собою припинення державного фінансування, повернення до Державного бюджету коштів, використаних не за цільовим призначенням, накладення штрафу на посадових осіб від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Прощин В. С. Загальна характеристика виборчого процесу в Україні / В. С. Прощин // Наука і правоохорона. - 2011. - № 3 (13). - Ч. 2.- С. 102-107.

2. Прощин В. С. Сучасна модель виборчих процесів в Україні / В. С. Прощин // Наука і правоохорона. - 2011. - № 4 (14). - Ч. 2. - С. 31-34.

3. Прощин В. С. Теоретико-правові засади управління виборчими процесами Актуальні проблеми права: теорія і практика. - 2012. - № 24. - С. 391-398.

4. Прощин В. С. Центральна виборча комісія як суб'єкт державного управління виборчими процесів в Україні 2013. - № 6. - Ч. 2. С. 372-377.

5. Прощин В. С. Щодо кадрового забезпечення виборчих процесів в Україні / В. С. Прощин // Наука і правоохорона. - 2014. - № 2. - Ч. 2. - С. 94-98.

6. Прощин В. С. Активное и пассивное избирательное право: международно-правовой опыт Право и политика. - 2013. - Спецвыпуск. - С. 44-48.

7. Прощин В. С. Финансирование деятельности политических партий как субъектов избирательного процесса в зарубежных странах / В. С. Прощин // Право и закон. - № 1. - 2014. - С. 41-45.

8. Прощин В. С. Щодо питання дослідження сучасного стану адміністративно-правового регулювання виборчих процесів та процедур, які склалися в Україні / В. С. Прощин // Правові засоби забезпечення та захисту прав людини: вітчизняний та зарубіжний досвід : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. науковців, аспірантів, студентів (м. Луганськ, 5-6 квітня 2012 р.) ; за ред. проф. Л.І. Лазор. - Кн. 3. - Луганськ : Східноукраїн. нац. ун-т ім. В. Даля, 2012. - С. 129-132.

9. Прощин В. С. Науково-теоретичне обґрунтування поняття виборчого процесу в Україні / В.С. Прощин // Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку : зб. матеріалів V Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Суми, 19-20 травня 2012 р.). - Ч. І. - Суми : ТОВ «Друкарський Дім «ПАПІРУС», 2012. - С. 172-175.

Размещено на Allbest.ru