Організаційно-правові засади первинного фінансового моніторингу

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

УДК 347.734 (477)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ПЕРВИННОГО ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ

Спеціальність 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

СКРИПКА ОЛЕНА ЮРІЇВНА

Дніпропетровськ - 2015

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Собакарь Андрій Олексійович, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, професор кафедри тактико-спеціальної підготовки.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Куліш Анатолій Миколайович, Сумський державний університет, декан юридичного факультету;

кандидат юридичних наук, доцент Христинченко Надія Петрівна, Інститут права ім. князя Володимира Великого Міжрегіональної академії управління персоналом, завідувач кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства.

Захист відбудеться 31 березня 2015 р. об 11-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.727.02 Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ за адресою: 49000, м. Дніпропетровськ, просп. Гагаріна, 26.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ за адресою: м. Дніпропетровськ, просп. Гагаріна, 26.

Автореферат розісланий 26 лютого 2015 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради В. С. Березняк

АНОТАЦІЯ

Дисертація є одним із перших в Україні комплексних монографічних досліджень, у якому з'ясовано сутність і зміст правової природи первинного фінансового моніторингу, встановлено особливості його організації та сформульовано науково обґрунтовані рекомендації для його вдосконалення.

У роботі охарактеризовано національну систему запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Сформульовано визначення поняття «первинний фінансовий моніторинг». Визначено принципи та предмет первинного фінансового моніторингу, основні завдання і функції його суб'єктів, особливості регулювання і нагляду за їх діяльністю. Висвітлено правовий статус працівника суб'єкта первинного фінансового моніторингу, відповідального за його проведення. Систематизовано зарубіжний досвід організації та здійснення первинного фінансового моніторингу. Встановлено закономірності правових відносин, що виникають під час взаємодії суб'єктів первинного фінансового моніторингу з правоохоронними та іншими державними органами. Обґрунтовано пропозиції для вдосконалення правових актів, що регулюють здійснення первинного фінансового моніторингу, та практики діяльності відповідних суб'єктів.

Ключові слова: запобігання, легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, протидія, фінансова система, первинний фінансовий моніторинг, фінансування тероризму, фінансування розповсюдження зброї масового знищення.

Диссертация представляет собой одно из первых комплексных монографических исследований в Украине, в котором устанавливаются сущность и содержание правовой природы первичного финансового мониторинга, особенности его организации и формулируются научно обоснованные рекомендации для усовершенствования антилегализационного законодательства и практики его реализации. В работе детально охарактеризована национальная система предупреждения и противодействия легализации (отмыванию) доходов, полученных преступным путем, финансированию терроризма и финансированию распространения оружия массового уничтожения.

Сформулировано определение понятия «первичный финансовый мониторинг», под которым предлагается понимать совокупность мероприятий, осуществляемых определенными в законе субъектами, направленных на раннее выявление информации о высокой вероятности использования субъекта для легализации (отмывания) доходов, полученных преступным путем, финансирования терроризма и финансирования распространения оружия массового уничтожения.

Обоснована целесообразность классификации функций субъектов первичного финансового мониторинга на: организационно-управленческие; контролирующие; аналитические; информационные; предупредительные.

Охарактеризованы элементы правового статуса сотрудника субъекта первичного финансового мониторинга, ответственного за его проведение. Акцентируется внимание на необходимости повышения требований к деловой репутации и квалификации данных лиц, усовершенствования их ответственности за нарушения антилегализационного законодательства и правил деловой этики, в том числе и введения дисквалификации как вида административного взыскания.

Ключевые слова: предупреждение, легализация (отмывание) доходов, полученных преступным путем, противодействие, финансовая система, первичный финансовый мониторинг, финансирование терроризма, финансирование распространения оружия массового уничтожения.

The thesis is one of the first comprehensive monographic studies in Ukraine, which establishes the nature and the content of the legal nature of primary financial monitoring. It also highlights the specific features of its organization and formulates scientifically grounded recommendations for its improvement.

The paper characterizes national system of prevention and counteraction to legalization (laundering) of proceeds gained by criminal methods, terrorist financing and financing of mass destruction weapon distribution.

The definition of the «primary financial monitoring» concept is stated. The principles and the subject of primary financial monitoring, the main objectives and functions of its subjects, particularities of the regulation and supervision of its activities are defined. The legal status of employee - the subject of primary finance monitoring, responsible for its implementation is revealed. Foreign experience of the organization and implementation of primary financial monitoring is adjusted.

The regularities of legal relations arising from the interaction of the primary finance monitoring subjects with law enforcement and other government organs are identified. Proposals for legal acts perfection, regulating the implementation of primary financial monitoring, and practices of the respective subjects are grounded.

Keywords: prevention, legalization (laundering) of the proceeds gained by criminal methods, counteraction, financial system, primary financial monitoring, terrorism financing, financing of mass destruction weapon distribution.

первинний фінансовий моніторинг злочинний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах світової фінансової кризи зростає частка тіньових, злочинних коштів, власники яких намагаються надати їм законного походження. Наслідком є проникнення таких коштів до різних галузей економіки, зокрема до кредитно-фінансового й банківського секторів; крім того, зростає ймовірність використання таких коштів терористичними угрупованнями. Проблема легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансування тероризму набуває глобальних масштабів та викликає стурбованість світової спільноти. Для України вона ускладнюється надзвичайно гострою політичною кризою, тривалим існуванням тіньового ринку капіталів, переважна кількість яких зберігається поза кордонами нашої держави.

Серед багатьох інструментів подолання цього негативного для країни явища особливо виразно виділяється фінансовий моніторинг як найефективніший захід з мінімізації та реальної протидії організованій злочинності, корупції та легалізації «брудних» грошей. Так, завдяки цілеспрямованій діяльності Державної служби фінансового моніторингу України (далі - Держфінмоніторинг) протягом 2014 року було підготовлено 774 узагальнені матеріали до Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної фіскальної служби України, Служби безпеки України щодо фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією коштів, на суму 267,4 млрд. грн., а також з учиненням інших злочинів, визначених Кримінальним кодексом України, на суму 52,6 млрд. гривень. Не менш значущою є роль фінансового моніторингу у визначенні та блокуванні доходів осіб, які фінансують тероризм або публічно закликають до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу, зміни меж території або державного кордону України (зокрема, виявлено та заблоковано кошти на загальну суму 2,05 млрд. гривень). Водночас виключно державним органам не під силу подолати злочинність у сфері фінансів, тому існує об'єктивна необхідність у проведенні первинного фінансового моніторингу, суб'єктами якого мають виступати фінансово-кредитні інститути та спеціально призначені для цього суб'єкти. Останні мають безпосередній контакт з особами, які можуть здійснювати операції з легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, точно ідентифікувати та досліджувати діяльність таких осіб, вести облік підозрілих операцій та відомостей про їх учасників.

Зважаючи на те, що первинний фінансовий моніторинг як один з ефективних способів забезпечення економічної безпеки держави та усунення будь-яких можливостей легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, отримав поширення, визначення його сутності та особливостей, підстав, змісту та процедур має велике як теоретичне, так і практичне значення.

Науково-теоретичне підґрунтя дисертації склали праці вчених-юристів відповідних галузевих наук, зокрема: В.Б. Авер'янова, О.Ф. Андрійко, А.І. Берлача, Ю.П. Битяка, Л.К. Воронової, В.М. Гаращука, О.П. Гетманець, Є.В. Додіна, С.В. Ківалова, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, О.В. Копана, О.Є. Користіна, С.О. Кузніченка, О.В. Кузьменко, А.М. Куліша, О.П. Рябченко, Л.А. Савченко, А.О. Собакаря, С.Г. Стеценка, Н.П. Христинченко та ін.

Попри те, що різні аспекти фінансового моніторингу як правового явища комплексного характеру розглядалися в роботах Л.І. Аркуші, А.С. Беніцького, М.В. Бондаревої, С.А. Буткевича, Л.В. Воронової, В.П. Головіної, Ю.В. Дубка, В.П. Ємельянова, Л.М. Касьяненко, А.О. Клименка, І.В. Коломієць, І.Є. Мезенцевої, Л.В. Новікової, Є.В. Павліченко, С.В. Симов'яна, Л.М. Чуніхіної та інших учених, проблематика організації та здійснення первинного фінансового моніторингу в наукових працях згаданих учених висвітлювалась фрагментарно і на фундаментальному рівні не досліджувалась. Саме тому комплексне дослідження організаційно-правових засад первинного фінансового моніторингу в сучасних умовах набуває виняткової гостроти й актуальності. Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота спрямована на реалізацію основних положень Стратегії розвитку системи запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму на період до 2015 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.03.2011 № 190-р, пунктів 2 і 3 Плану заходів на 2014 рік із запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 25.12.2013 № 971.

Дослідження виконано відповідно до пунктів 82, 89 додатку 6 Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 років, затвердженого наказом МВС України від 29.07.2010 № 347, а також у межах загально-університетської наукової теми «Актуальні проблеми забезпечення безпеки та правопорядку в Україні» (державний реєстраційний номер 0112U003548), затвердженої 28.05.2012. Тема дисертації затверджена Вченою радою Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ 31 січня 2013 (протокол № 5). Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України та практики його реалізації визначити організаційно-правові засади первинного фінансового моніторингу і розробити науково обґрунтовані пропозиції та рекомендації щодо їх вдосконалення.

Вказана мета зумовлює постановку та вирішення таких задач:

? охарактеризувати національну систему запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму;

? з'ясувати сутність та розкрити правову природу первинного фінансового моніторингу;

? визначити принципи та предмет первинного фінансового моніторингу;

? уточнити коло суб'єктів первинного фінансового моніторингу та їх функції;

? запропонувати шляхи вдосконалення правового статусу працівника суб'єкта первинного фінансового моніторингу, відповідального за його проведення;

? окреслити систему органів державного регулювання і контролю за діяльністю суб'єктів первинного фінансового моніторингу та шляхи її оптимізації;

? систематизувати зарубіжний досвід організації та здійснення первинного фінансового моніторингу;

? визначити особливості взаємодії суб'єктів первинного фінансового моніторингу з правоохоронними та іншими державними органами;

? виробити конкретні пропозиції та рекомендації, спрямовані на вдосконалення організаційно-правових засад здійснення первинного фінансового моніторингу.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що формуються під час здійснення первинного фінансового моніторингу.

Предметом дослідження є організаційно-правові засади первинного фінансового моніторингу.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження стали філософські, сучасні загальні та спеціальні методи наукового пізнання. Їх застосування зумовлено системним підходом, що дозволяє проаналізувати проблеми в єдності їх соціального змісту та юридичної форми. Структурно-логічний метод надав змогу окреслити економіко-правовий феномен легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, та визначити систему протидії цьому явищу в Україні, систематизувати принципи первинного фінансового моніторингу (підрозділи 1.1, 1.3). За допомогою функціонального методу визначено функції суб'єктів первинного фінансового моніторингу, охарактеризовано взаємодію між ними та правоохоронними і державними органами (підрозділи 2.1, 3.2). Логіко-семантичний метод сприяв визначенню поняття «первинний фінансовий моніторинг» та розкриттю його змісту (підрозділ 1.2). Аналіз і синтез використовувалися під час окреслення організаційно-правових засад первинного фінансового моніторингу, з'ясування його ролі та місця в антилегалізаційній системі (підрозділи 1.1, 1.3). За допомогою статистичного методу та документального аналізу проілюстровано особливості реалізації правового статусу працівника суб'єкта фінансового моніторингу, регулювання і нагляду за діяльністю таких суб'єктів (підрозділи 2.2, 2.3). Методи класифікації та групування застосовувалися для визначення адміністративно-юрисдикційних повноважень суб'єктів первинного фінансового моніторингу (підрозділ 2.1). Порівняльно-правовий метод використано під час дослідження зарубіжного досвіду організації та здійснення первинного фінансового моніторингу (підрозділ 3.1). Системно-структурний метод наукового пізнання використовувався для характеристики взаємодії суб'єктів первинного моніторингу з правоохоронними та іншими державними органами (підрозділ 3.2).

Нормативною базою дисертації є Конституція України, законодавчі акти України, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постанови Верховної Ради України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, нормативні акти центральних органів виконавчої влади.

Для розробки пропозицій щодо вдосконалення інституту фінансового моніторингу використовувалися законопроекти України, законодавство зарубіжних країн, а також рекомендації міжнародних організацій у зазначеній сфері.

Емпіричну базу дослідження становлять: дані Держфінмоніторингу, інших суб'єктів державного фінансового моніторингу та правоохоронних органів за 2010-2014 рр.; матеріали опитування 456 працівників правоохоронних органів; аналіз наукових публікацій і довідкових видань щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним з перших монографічних досліджень, у якому комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень правничої науки визначено організаційно-правові засади первинного фінансового моніторингу, а також шляхи їх удосконалення. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових концептуальних наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

уперше:

– розкрито правову природу первинного фінансового моніторингу, яка знаходить свій прояв у: покладанні в його основу потреби реалізації публічного інтересу в галузі економічної безпеки держави; правовому унормуванні статусу суб'єктів моніторингу та його процедури; правовому характерові моніторингового результату; можливості застосування заходів державного примусу для припинення підозрілих фінансових операцій;

– у структурі предмета первинного фінансового моніторингу виокремлено процеси утворення, розподілу та використання фондів грошових коштів і фінансових результатів, що відбиваються в системі показників обліку та звітності, з метою виявлення, запобігання та відвернення можливих порушень у фінансовій діяльності суб'єктів господарювання відповідно до встановлених актами фінансового права нормативів;

– розширено критерії кваліфікації суб'єктів первинного фінансового моніторингу шляхом їх поділу на: фінансові установи (банки і небанківські установи); суб'єкти господарювання; спеціально визначених суб'єктів первинного фінансового моніторингу; фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб;

удосконалено:

– методологію здійснення нагляду і контролю за діяльністю суб'єктів первинного фінансового моніторингу шляхом уточнення змісту прокурорської перевірки діяльності суб'єктів первинного фінансового моніторингу та змісту рішень, які можуть бути прийняті за її результатами;

– правовий статус працівника суб'єкта первинного фінансового моніторингу, відповідального за його проведення, через конкретизацію порядку та форм реалізації покладених на нього функцій, визнання дискваліфікації як можливого заходу впливу на порушення ним вимог антилегалізаційного законодавства;

– механізм взаємодії суб'єктів фінансового моніторингу з правоохоронними та іншими державними органами шляхом уточнення його особливостей, напрямів здійснення, координаційної ролі Держфінмоніторингу та підрозділів Генеральної прокуратури України, викладення методологічної основи інформаційної взаємодії між ними;

дістало подальшого розвитку:

? характеристика законодавчої, інституційної, інструментальної та інформаційної складових національної системи запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму;

? характеристика таких спеціальних принципів первинного фінансового моніторингу, як: достовірність фінансової інформації; запобігання конфлікту інтересів; інформаційна прозорість; ініціатива та активність у виявленні ризикованих фінансових операцій; компетентність та персональна відповідальність працівника суб'єкта первинного фінансового моніторингу, відповідального за його проведення;

? розробка напрямів впровадження зарубіжного досвіду організації та здійснення первинного фінансового моніторингу в Україні під час удосконалення законодавства, діяльності підрозділів фінансової розвідки (ПФР), взаємодії суб'єктів первинного фінансового моніторингу з правоохоронними та іншими державними органами.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес у:

– науково-дослідній сфері - результати дисертації можуть бути основою для подальшого розроблення проблематики ефективного здійснення первинного фінансового моніторингу (акт впровадження Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 24.10.2014);

– правотворчості - висновки та пропозиції, що містяться в дисертації, можуть бути використані для вдосконалення чинного законодавства, зокрема, положень законів України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», «Про боротьбу з тероризмом», а також підзаконних нормативно-правових актів, що регламентують діяльність Держфінмоніторингу;

– правозастосовній сфері - використання одержаних результатів дозволить підвищити ефективність діяльності суб'єктів первинного фінансового моніторингу, а також їх взаємодію із правоохоронними та іншими державними органами (акт впровадження в діяльність Одеської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 24.07.2014);

– навчальному процесі - положення й висновки дисертації знайшли застосування при викладанні дисциплін «Адміністративне право», «Адміністративна діяльність в ОВС», «Адміністративна відповідальність», «Протидія ОВС нелегальній міграції», «Тактико-спеціальна підготовка», а також при підготовці лекцій і навчальних посібників із даних дисциплін (акт впровадження Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 24.10.2014).

Апробація результатів дисертації. Основні ідеї, положення та висновки, узагальнені та сформульовані у дисертації, розглядалися на засіданнях кафедри адміністративного права, процесу та адміністративної діяльності ОВС Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, оприлюднювалися на міжнародних, всеукраїнських та інших науково-практичних конференціях, семінарах та круглих столах, зокрема: «Правова система держави: проблеми формування та перспективи розвитку» (Одеса, 2012), «Бюджетно-податкова реформа як каталізатор соціально-економічного розвитку в Україні» (Ірпінь, 2012), «Фінансове право у ХХІ столітті: здобутки та перспективи» (Ірпінь, 2012), «Проблемы развития финансовой системы Украины в условиях глобализации» (Сімферополь, 2013), «Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави» (Одеса, 2013), «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених» (Харків, 2013), «Правові реформи в Україні: проблеми та перспективи» (Київ, 2013), «Правова держава: історія, сучасність та перспективи формування в умовах євроінтеграції» (Дніпропетровськ, 2013), «Проблемы правоохранительной деятельности и образования» (Бєлгород, 2013).

Публікації. Основні положення дисертації викладено у п'яти наукових статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях України, одна з яких опублікована у зарубіжному виданні, та дев'яти тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що включають вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дослідження становить 237 сторінок, з яких основного тексту - 184. Список використаних джерел складається з 256 найменувань і займає 33 сторінки. Додатки викладено на 20 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначається її зв'язок із науковими планами та програмами, мета і задачі, об'єкт і предмет, методи дослідження, розкривається наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, наводяться відомості про апробацію результатів дисертації та публікації. Розділ 1 «Методологічні засади первинного фінансового моніторингу» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Загальна характеристика національної системи запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму або розповсюдженню зброї масового знищення» встановлено, що останніми роками грошові кошти або інше майно, які мають злочинне походження, стали використовуватися для підкупу державних службовців, незаконного обігу зброї, «замовних» убивств, скоєння інших тяжких злочинів, що зазвичай характерні для організованих груп і злочинних організацій, та ін. В Україні такі злочини спричиняють особливо негативні наслідки, оскільки фактично є передумовою для корупції та встановлення залежності органів публічної адміністрації від злочинних угруповань усередині країни.

У національній системі запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму виокремлено законодавчу (що репрезентована антилегалізаційним законодавством), інституційну (яку складають суб'єкти державного та первинного фінансового моніторингу, правоохоронні та інші державні органи, уповноважені вживати заходів у цій сфері), інструментальну (сукупність економіко-математичних та фінансово-правових способів і прийомів протидії легалізації злочинних доходів) та інформаційну (комплекс заходів, спрямованих на забезпечення інформаційної взаємодії державних органів, які в межах своєї компетенції вживають заходів щодо боротьби з легалізацією злочинних доходів) складові.

У підрозділі 1.2 «Поняття, сутність і зміст первинного фінансового моніторингу» первинний фінансовий моніторинг розглянуто як підсистему фінансового моніторингу з урахуванням його цільового призначення як спеціального кримінологічного заходу та характеру способів його здійснення як субінституту фінансового права. Первинний фінансовий моніторинг запропоновано розглядати як сукупність заходів, здійснюваних спеціально визначеними у законі суб'єктами, спрямованих на раннє виявлення інформації про підозрілих осіб, які можуть здійснювати фінансові операції з легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, та/або фінансування тероризму.

Проведено розмежування первинного фінансового моніторингу з економічними засобами протидії легалізації «брудних» коштів, технологіями управління фінансами і фінансовим моніторингом за: функціями; нормативно-правовою основою; характеристикою інструментарію, що застосовується для їх здійснення; порядком документального оформлення.

Проаналізовано структуру фінансових правовідносин, пов'язаних зі здійсненням первинного фінансового моніторингу, з позицій суб'єктів, методу правового регулювання, об'єкта і предмета, спрямованості. Встановлено тотожність правовідносин, що виникають під час здійснення первинного фінансового моніторингу, з іншими фінансовими правовідносинами: бюджетними, податковими, кредитними і валютними.

Констатовано, що правова природа первинного фінансового моніторингу знаходить свій прояв у: покладанні в його основу потреби реалізації публічного інтересу в галузі економічної безпеки держави; правовому унормуванні статусу суб'єктів моніторингу та його процедури; правовому характерові моніторингового результату; можливості застосування заходів державного примусу для припинення підозрілих фінансових операцій.

У підрозділі 1.3 «Принципи та предмет первинного фінансового моніторингу» розглянуто його базові засади та охарактеризовано показники фінансової діяльності, щодо яких він здійснюється.

Встановлено похідність принципів первинного фінансового моніторингу від базових засад фінансового права, фінансового моніторингу та контролю, а також їх взаємозв'язок із принципами протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом, та/або фінансуванню тероризму. Принципи первинного фінансового моніторингу розглянуто як систему правил, якими керуються суб'єкти його здійснення при вимірюванні, оцінці та реєстрації фінансових операцій і фіксації їх результатів у повідомленнях до органів контролю та нагляду держави. Виокремлено й охарактеризовано загальні (властиві фінансовому моніторингу в цілому) і спеціальні (специфічні для первинного) принципи первинного фінансового моніторингу.

Предметом первинного фінансового моніторингу визначено процеси утворення, розподілу та використання фондів грошових коштів і фінансових результатів, що відбиваються в системі показників обліку та звітності, з метою виявлення, запобігання та відвернення можливих порушень у фінансовій діяльності суб'єктів господарювання відповідно до встановлених актами фінансового права нормативів. Ці процеси відображаються в інформації про зміст діяльності фінансової установи та її фінансовий стан, репутацію, а також про те, чи була ця установа об'єктом застосування заходів впливу з боку органу, що здійснює регулювання та нагляд за її діяльністю у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму.

Розділ 2 «Організація та здійснення первинного фінансового моніторингу» містить три підрозділи. У підрозділі 2.1 «Система суб'єктів первинного фінансового моніторингу та їх функції» здійснено характеристику системи суб'єктів цього моніторингу, а також висвітлено їх завдання та основні напрями діяльності.

З урахуванням положень чинного законодавства встановлено, що система суб'єктів первинного фінансового моніторингу складається із: фінансових установ; суб'єктів господарювання; спеціально визначених суб'єктів первинного фінансового моніторингу; фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб. Встановлено, що основним суб'єктом первинного фінансового моніторингу є банківські установи (96,4 % надісланих повідомлень), решта повідомлень надіслана небанківськими установами (3,6 %). Серед останніх найактивнішими є страхові установи - понад 80 %, професійні учасники фондового ринку - 14,3 %, інші суб'єкти господарювання, що надають фінансові послуги, - 4,3 %, суб'єкти господарювання, які проводять лотереї, - 1,1 %, нотаріуси - 0,26 % та інші ? 0,12 % відповідно.

Висвітлено роль індивідуальних суб'єктів первинного фінансового моніторингу (фізичних осіб - підприємців, нотаріусів, адвокатів, аудиторів) й уточнено особливості реалізації ними антилегалізаційних обов'язків. Виявлено низку прогалин щодо правового регулювання здійснення первинного фінансового моніторингу такими суб'єктами, як нотаріуси та адвокати. Зокрема, вдосконалення потребують питання: надання відповідними органами документів, що підтверджували б наявність достатньої фінансової діяльності клієнта, а також підтверджували фінансовий стан клієнта незалежно від того, є він фізичною чи юридичною особою; систематизації масиву підзаконних нормативних документів із цього питання, прийнятих Міністерством юстиції України та Держфінмоніторингом, закріплення у нормативних актах особливостей діяльності цих суб'єктів первинного фінансового моніторингу; внутрішнього контролю нотаріальних контор і адвокатських формувань з урахуванням особливостей їх функціонування, основних напрямів діяльності, клієнтської бази та рівня ризиків, пов'язаних із клієнтами та операціями.

Функції суб'єктів первинного фінансового моніторингу поділено на: організаційно-управлінські; контролюючі; аналітичні; інформаційні; запобіжні.

Підрозділ 2.2 «Правовий статус працівника суб'єкта первинного фінансового моніторингу, відповідального за його проведення» присвячено розкриттю елементів правового статусу цих осіб. Установлено, що такий правовий статус детально регламентований нормативно-правовими актами. Зокрема, це стосується їх правосуб'єктності: кваліфікаційні вимоги, у тому числі й щодо ділової репутації кандидата, порядок призначення, функції, завдання та повноваження, відповідальність.

Охарактеризовано функції працівника суб'єкта первинного фінансового моніторингу, відповідального за його проведення (далі - працівника): навчально-методичні, консультаційні, контрольні, реєстраційні, прийняття рішень, координаційні, превентивні й допоміжні.

Запропоновано викласти порядок реалізації функцій працівника суб'єкта первинного фінансового моніторингу у вигляді службового регламенту, в якому слід навести структурно-логічну схему прийняття і реалізації рішень про: повідомлення Держфінмоніторингу та правоохоронних органів про фінансові операції, стосовно яких є мотивовані підозри, що вони можуть здійснюватися з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, та/або фінансування тероризму; надання інформації на запити Держфінмоніторингу та відповідних правоохоронних органів; надання керівнику суб'єкта господарювання подання про зупинення проведення фінансової операції, якщо її учасником або вигодоодержувачем за нею є особа, яку включено до переліку осіб, пов'язаних зі здійсненням терористичної діяльності, або щодо якої застосовано міжнародні санкції.

З'ясовано специфіку адміністративної, кримінальної і дисциплінарної відповідальності працівника. Акцентовано увагу на службово-адміністративному характері їхньої відповідальності, що полягає в одночасному порушенні як функціональних обов'язків, так і юридичних заборон, установлених кримінальним чи адміністративним законодавством. Водночас доведено доцільність застосування до осіб, відповідальних за проведення фінансового моніторингу, в разі невиконання або неналежного виконання вимог антилегалізаційного законодавства такого заходу адміністративного примусу, як дискваліфікація (від 6-ти місяців до 3-х років). За даними авторського соціологічного опитування, цю пропозицію підтримують 87 % опитаних респондентів.

У підрозділі 2.3 «Особливості регулювання і контролю діяльності суб'єктів первинного фінансового моніторингу» розкрито специфіку реалізації суб'єктами фінансового моніторингу регулюючих та наглядових повноважень. Зокрема, доведено, що систему органів державного регулювання і контролю за діяльністю суб'єктів первинного фінансового моніторингу утворюють: Національний банк України; Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (контроль за роботою фондових бірж, компаній з управління активами та інших професійних учасників ринку цінних паперів (крім банків); Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (контроль за діяльністю страховиків (перестраховиків), ломбардів та інших фінансових установ); Міністерство фінансів України (контроль за діяльністю суб'єктів господарювання, які проводять лотереї або будь-які інші азартні ігри, суб'єктів господарювання, які здійснюють торгівлю дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням та виробами з них, аудиторів, аудиторських фірм тощо); Міністерство юстиції України (контроль за роботою нотаріусів, адвокатів та інших осіб, які надають юридичні послуги); Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації України (контроль за роботою операторів поштового зв'язку); Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (контроль за роботою товарних та інших бірж, що проводять фінансові операції з товарами); Державна служба фінансового моніторингу України (контроль за роботою інших суб'єктів первинного фінансового моніторингу, для яких законодавством не визначено органи державної влади, що здійснюють регулювання та контроль їх діяльності).

На підставі аналізу системи і компетенції органів державного фінансового моніторингу запропоновано комплекс заходів щодо оптимізації їхньої роботи з контролю за діяльністю суб'єктів первинного фінансового моніторингу. Розділ 3 «Шляхи вдосконалення системи первинного фінансового моніторингу» складається з двох підрозділів. У підрозділі 3.1 «Зарубіжний досвід організації та здійснення первинного фінансового моніторингу» систематизовано досвід здійснення цього різновиду фінансового моніторингу та обґрунтовано шляхи його впровадження в Україні. Визначено, що міжнародні зусилля, які останнім часом докладаються до розробки дієздатних стратегій боротьби з відмиванням грошей і припиненням фінансування тероризму, об'єднують цю роботу в різних, але пов'язаних між собою аспектах. Одним із важливих елементів цих стратегій є діяльність підрозділів фінансової розвідки (далі - ПФР), які являють собою державні органи, відповідальні за одержання, аналіз і подальшу передачу компетентним органам фінансової інформації про підозрілі (сумнівні) операції. Боротьба зі злочинами, пов'язаними з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму, є невід'ємною умовою забезпечення цілісності фінансових систем, але для успіху цієї діяльності традиційні методи правоохоронних органів повинні підкріплюватися участю самої фінансової системи, у тому числі запровадженням принципів «знай свого клієнта» і направленням до ПФР відомостей про підозрілі (сумнівні) операції. Зарубіжний досвід свідчить, що вибір тих чи інших засобів боротьби з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, зумовлений передусім особливостями системи управління в цілому. Водночас будь-які заходи в цій галузі будуть неефективними без співробітництва з боку самих фінансових інституцій. Це передбачає розробку фінансовими установами власних програм із перешкоджання відмиванню злочинних доходів, включаючи: вироблення стратегії, процедур внутрішнього контролю, у тому числі порядку призначення на керівні посади і приймання нових працівників на лінії роботи, пов'язані з перевіркою дотримання законності, що дозволяє забезпечити високий рівень їх благонадійності; програми безперервного навчання службовців; функції аудиту з перевірки надійності системи тощо.

Доведено, що основними засадами розбудови антилегалізаційної системи мають бути: системність і комплексність національного антилегалізаційного законодавства; посилення ролі фінансової системи у цій сфері; створення спеціально уповноваженого органу для збирання й оброблення інформації - спеціального органу фінансових розслідувань (ПФР); удосконалення взаємодії між фінансовими установами та правоохоронними органами; міжвідомча взаємодія та міжнародне співробітництво тощо. Підрозділ 3.2 «Взаємодія суб'єктів первинного фінансового моніторингу з правоохоронними та іншими державними органами» розкриває специфіку взаємодії суб'єктів первинного фінансового моніторингу як об'єктивно зумовлену і визначену нормативно-правовими актами форму співробітництва між ними, іншими суб'єктами фінансового моніторингу, правоохоронними та іншими державними органами з метою забезпечення функціонування антилегалізаційної системи. До особливостей зазначеного виду взаємодії віднесено: специфічність сфери виникнення відносин взаємодії; існування специфічних нормативних джерел регулювання - угод (договорів), протоколів, меморандумів; міжвідомчий характер; включення до системи взаємодії суб'єктів приватного сектора; визначення особи, безпосередньо відповідальної за організацію координації і взаємодії під час первинного фінансового моніторингу; наявність надвідомчих координаційних структур, що забезпечують виконання спільних завдань. Виокремлено основні напрями такої взаємодії: участь у розробці та реалізації щорічних планів заходів із запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму; інформування правоохоронних органів, визначених законодавством, про фінансові операції, стосовно яких є підозри, що вони пов'язані, стосуються чи призначені для фінансування тероризму; сприяння проведенню уповноваженими представниками Держфінмоніторингу перевірок діяльності суб'єкта щодо дотримання антилегалізаційного законодавства; використання узагальнених матеріалів щодо фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення; участь у роботі спільних комісій та робочих груп, обмін досвідом у цій сфері, у тому числі шляхом проведення нарад, семінарів, конференцій тощо.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та запропоновано нове розв'язання наукового завдання щодо вдосконалення організаційно-правових засад здійснення первинного фінансового моніторингу. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень та висновків. Основні з них такі:

1. З урахуванням суспільної небезпечності запропоновано легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та розповсюдження зброї масового знищення розглядати у контексті загроз національній безпеці, а запобігання та протидію цим явищам визнати пріоритетним напрямом не лише органів державної влади, а й приватного сектора економіки, залученого до проведення операцій з фінансами та іншими активами.

2. У національній системі запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму виокремлено законодавчу (що репрезентована антилегалізаційним законодавством), інституційну (яку складають суб'єкти державного та первинного фінансового моніторингу, правоохоронні та інші державні органи, уповноважені вживати заходів у цій сфері), інструментальну (сукупність економіко-математичних та фінансово-правових способів і прийомів протидії легалізації злочинних доходів) та інформаційну (комплекс заходів, спрямованих на забезпечення інформаційної взаємодії державних органів, які в межах своєї компетенції вживають заходів щодо боротьби з легалізацією злочинних доходів) складові.

3. Первинний фінансовий моніторинг розглянуто як підсистему фінансового моніторингу з урахуванням його цільового призначення як спеціального кримінологічного заходу та характеру способів його здійснення як субінституту фінансового права. Правова природа первинного фінансового моніторингу знаходить свій прояв у: покладанні в його основу потреби реалізації публічного інтересу в галузі економічної безпеки держави; правовому унормуванні статусу суб'єктів моніторингу та його процедури; правовому характерові моніторингового результату; можливості застосування заходів державного примусу для припинення підозрілих фінансових операцій.

4. Базовими засадами первинного фінансового моніторингу визнано принципи, які розподілено на загальні (властиві фінансовому моніторингу в цілому) і спеціальні (підконтрольності й підзвітності суб'єктів первинного фінансового моніторингу відповідним суб'єктам державного фінансового моніторингу; достовірності фінансової інформації; запобігання конфлікту інтересів; інформаційної прозорості; ініціативи та активності у виявленні ризикованих фінансових операцій; взаємності обміну фінансовою інформацією; єдності й порівнянності методів спостережень, збору, обробки, зберігання і поширення отриманої інформації; компетентності та персональної відповідальності працівника суб'єкта первинного фінансового моніторингу, відповідального за проведення фінансового моніторингу).

Предметом первинного фінансового моніторингу визначено процеси утворення, розподілу та використання фондів грошових коштів і фінансових результатів, що відбиваються в системі показників обліку та звітності, з метою виявлення, запобігання та відвернення можливих порушень у фінансовій діяльності суб'єктів господарювання відповідно до встановлених актами фінансового права нормативів.

5. До суб'єктів первинного фінансового моніторингу віднесено: фінансові установи; суб'єктів господарювання; спеціально призначених суб'єктів первинного фінансового моніторингу; фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб. Доведено, що основним суб'єктом первинного фінансового моніторингу є банківські установи.

Функції суб'єктів первинного фінансового моніторингу поділено на: організаційно-управлінські (визначення системи, порядку, структури фінансового моніторингу, його виконавців, їхніх завдань, функціональних обов'язків, форм і засобів); контролюючі (ідентифікація і верифікація клієнта, який здійснює фінансову операцію, перевірка видів його діяльності, зіставлення з останніми предметами фінансової операції, стосовно якої здійснюється фінансовий моніторинг); аналітичні (аналіз фінансової операції, встановлення її відповідності ознакам ризикованої, економічно невиправданої або незвичайної для практик клієнта); інформаційні (виявлення та надання Держфінмоніторингу інформації про ознаки наявної або ймовірної сумнівності фінансової операції, а також для її перевірки засобами названих органів); запобіжні (безпосереднє та опосередковане запобігання легалізації злочинних доходів).

6. Наголошено на необхідності удосконалення правового статусу працівника суб'єкта первинного фінансового моніторингу, відповідального за його проведення, шляхом розробки типового службового регламенту, в якому, крім загальних положень, кваліфікаційних вимог, посадових інструкцій, слід передбачити структурно-логічну схему прийняття та реалізації рішень про: повідомлення Держфінмоніторингу та правоохоронних органів про фінансові операції, до яких є мотивовані підозри, що вони можуть здійснюватися з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, та/або фінансування тероризму; надання інформації на запити Держфінмоніторингу та відповідних правоохоронних органів; надання керівнику суб'єкта господарювання подання про зупинення проведення фінансової операції, якщо її учасником або вигодоодержувачем за нею є особа, яку включено до переліку осіб, пов'язаних зі здійсненням терористичної діяльності, або щодо якої застосовано міжнародні санкції.

7. Доведено, що систему органів державного регулювання і контролю за діяльністю суб'єктів первинного фінансового моніторингу утворюють: Національний банк України; Міністерство фінансів України; Міністерство юстиції України; Міністерство економічного розвитку і торгівлі України; Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку; Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг; Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації України; Державна служба фінансового моніторингу України.

Запропоновано комплекс заходів щодо оптимізації роботи органів державного регулювання і контролю діяльності суб'єктів первинного фінансового моніторингу, серед яких: запровадити систематичне проведення аналізу ефективності функціонування системи фінансового моніторингу в державі; підвищити ефективність регулювання і контролю за суб'єктами первинного фінансового моніторингу з урахуванням оцінки ризиків у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму; унормувати порядок вжиття заходів для недопущення формування статутних фондів відповідних суб'єктів первинного фінансового моніторингу за рахунок коштів, джерела походження яких неможливо підтвердити; запровадити чіткий механізм перевірки бездоганної ділової репутації осіб, які здійснюють управління та контроль за суб'єктами первинного фінансового моніторингу; організувати проведення навчання представників спеціально визначених суб'єктів первинного фінансового моніторингу; підготувати методичні рекомендації для суб'єктів первинного фінансового моніторингу, зокрема щодо виявлення підозрілих операцій, особливостей подання інформації до Держфінмоніторингу та ідентифікації учасників фінансових операцій, в основу яких покласти результати аналізу вітчизняної та зарубіжної практики; інтегрувати інформаційні системи суб'єктів первинного фінансового моніторингу, забезпечивши їх захист і можливість санкціонованого доступу.

8. Вивчення, узагальнення й поширення передового зарубіжного досвіду запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму або розповсюдженню зброї масового знищення є безпосереднім завданням суб'єктів фінансового моніторингу та методологічною основою побудови національної антилегалізаційної системи. Доведено, що в Україні можуть бути враховані такі його аспекти: посилення ролі фінансової системи у запобіганні та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом; значне поширення електронних форм взаємодії між суб'єктами протидії цим явищам; створення та функціонування ПФР; приділення уваги вирішенню питань підготовки кадрів для державних органів, що протидіють цим злочинам; навчання осіб, відповідальних за проведення моніторингу, сучасним формам і методам діяльності; стимулювання приватного фінансового сектора до взаємодії з правоохоронними та контролюючими органами у цій сфері.

9. Визначено особливості взаємодії суб'єктів первинного фінансового моніторингу з правоохоронними та іншими державними органами, до яких віднесено: специфічність сфери виникнення відносин взаємодії; існування специфічних нормативних джерел регулювання - угод (договорів), протоколів, меморандумів; міжвідомчий характер взаємодії; включення до системи взаємодії суб'єктів приватного сектора; визначення особи, безпосередньо відповідальної за організацію координації і взаємодії під час первинного фінансового моніторингу; наявність надвідомчих координаційних структур, що забезпечують виконання спільних завдань; функціонування єдиної державної інформаційної системи у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму як засобу забезпечення такої взаємодії.

10. Обґрунтовано доцільність внесення змін до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», включення до неї переліку принципів фінансового моніторингу та доповнення даного Закону статтею 29 «Прокурорський нагляд».

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Бурдонова О. Ю. Антилегалізаційне законодавство : міжнародні ініціативи та національний досвід / О. Ю. Бурдонова // Південноукраїнський правничий часопис. - 2011. - № 4. - С. 28-30.

2. Бурдонова О. Ю. Система первинного фінансового моніторингу : сучасний стан і перспективи розвитку 2012. - № 3. - С. 73-77 Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2012-3/12bojipr.pdf.

3. Бурдонова О. Ю. Особливості правового статусу спеціально визначених суб'єктів первинного фінансового моніторингу / О. Ю. Бурдонова // Учен. зап. Таврич. нац. ун-та им. В. И. Вернадского. Сер. «Юрид. науки». - 2013. - Т. 26 (65). - № 1. - С. 361-366.

4. Бурдонова О. Ю. Співробітництво суб'єктів первинного фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом / О. Ю. Бурдонова // Наук. вісн. Дніпроп. держ. ун-ту внутр. справ : зб. наук. пр. - 2013. - № 2 (66). - C. 311-315.

5. Скрипка Е. Ю. Административная ответственность за нарушение антилегализационного законодательства Украины / Е. Ю. Скрипка // Legea i viata. - 2014. - № 5/3. - С. 107-110.

6. Бурдонова О. Ю. Фінансовий контроль в Україні : проблеми здійснення та шляхи вдосконалення / О. Ю. Бурдонова // Зб. наук. пр. Наук.-досл. ін-ту фін. права за 2012 р. - К. : Алерта, 2012. - С. 16-17.

7. Бурдонова О. Ю. Податковий контроль в Україні : сучасний стан і перспективи розвитку / О. Ю. Бурдонова // Зб. наук. пр. за матеріалами круглого столу та наук.-практ. Інтернет-конференції. - К. : Алерта, 2012. - С. 39-41.