Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

УДК 351.74 : 342.922

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Організаційно-правові засади взаємодії міліції та національної гвардії України у сфері охорони громадського порядку

Спеціальність 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Жбанчик Андрій Васильович

Дніпропетровськ - 2015

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, доцент Комісаров Олександр Геннадійович, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, начальник кафедри тактико-спеціальної підготовки.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, старший науковий співробітник Шопіна Ірина Миколаївна, Львівський державний університет внутрішніх справ, професор кафедри адміністративного права

кандидат юридичних наук, доцент Юнін Олександр Сергійович, Харківський національний університет внутрішніх справ, докторант докторантури та ад'юнктури

Захист відбудеться 01 квітня 2015 р. о 9-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.727.02 Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ за адресою: 49000, м. Дніпропетровськ, просп. Гагаріна, 26.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ за адресою: м. Дніпропетровськ, просп. Гагаріна, 26.

Автореферат розісланий 26 лютого 2015 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради В. С. Березняк

АНОТАЦІЯ

Дисертація присвячена дослідженню сучасних правових проблем взаємодії міліції та Національної гвардії України у сфері охорони громадського порядку. У процесі дисертаційного дослідження з'ясовано сутність взаємодії міліції та Національної гвардії України у сфері охорони громадського порядку, проаналізовано поняття громадського порядку як об'єкта впливу міліції та Національної гвардії України, висвітлено правову основу їхньої взаємодії.

Досліджено сучасний стан взаємодії міліції та Національної гвардії України, а також роль та місце комплексного використання сил та засобів у цій взаємодії. Надано класифікацію форм і методів взаємодії міліції та Національної гвардії України у сфері охорони громадського порядку, здійснено їх характеристику, визначено особливості взаємодії міліції та Національної гвардії України в умовах ускладнення оперативної обстановки.

Ключові слова: міліція, Національна гвардія України, взаємодія, форми взаємодії міліції та Національної гвардії України, громадський порядок, охорона громадського порядку, комплексне використання сил та засобів, ускладнення оперативної обстановки.

Диссертация посвящена исследованию современных правовых проблем взаимодействия милиции и Национальной гвардии Украины в сфере охраны общественного порядка. В процессе диссертационного исследования выясняется сущность взаимодействия милиции и Национальной гвардии Украины в сфере охраны общественного порядка, анализируется понятие общественного порядка как объекта влияния милиции и Национальной гвардии Украины, раскрывается правовая основа их взаимодействия.

Исследуются научные подходы к пониманию понятия «общественное место», выясняется его значение для разграничения понятий «общественный порядок» и «общественная безопасность». Синтезирован ряд общих признаков, характерных для практического взаимодействия милиции и Национальной гвардии Украины в сфере охраны общественного порядка. Проанализировано состояние административно-правового регулирования Военной организации и сектора безопасности государства, выделена система нормативно-правовых актов, которые составляют правовую основу взаимодействия милиции и Национальной гвардии Украины. Рассмотрена сущность категорий «координация» и «взаимодействие» и их использование в современной административно-правовой науке.

Ключевые слова: милиция, Национальная гвардия Украины, взаимодействие, формы взаимодействия милиции и Национальной гвардии Украины, общественный порядок, охрана общественного порядка, комплексное использование сил и средств, осложнения оперативной обстановки.

This research focuses on contemporary legal issues cooperation between the militia and the National Guard of Ukraine in the field of public order. In the course of the research the author has revealed the essence of cooperation between the police and the National Guard of Ukraine in the field of public order, the notion of public order as receptors militia and the National Guard of Ukraine, and highlighted the legal basis for interaction.

The modern state of cooperation between the militia and the National Guard of Ukraine, as well as the role and place of the integrated use of capabilities in this interaction have been studied. There is the classification of the forms and methods of cooperation between the militia and the National Guard of Ukraine in the field of public order, and characteristic of their peculiarities of cooperation between the militia and the National Guard of Ukraine in terms of complexity of situation.

Keywords: militia, National Guard of Ukraine, interaction, form of cooperation between militia and National Guard of Ukraine, public order, public safety, integrated use of capabilities, complications of operational situation.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

взаємодія міліція національний гвардія

Актуальність теми. Розбудова правової соціальної держави, яка здійснюється в Україні, пов'язана з подоланням соціальних та економічних протиріч, що негативно впливають на стан охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки. Негативні зміни у стані правопорядку свідчать про те, що правоохоронним органам все ще не вдається знайти адекватні перехідному стану суспільства засоби протидії правопорушенням, забезпечити надійний захист від протиправних посягань. Так, лише у першій половині 2014 року в Україні зареєстровано 39059 злочинів проти життя та здоров'я особи, 6151 злочин проти громадського порядку та моральності, 5236 злочинів проти громадської безпеки, 11453 злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, 13609 злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян.

Ускладнення соціально-політичної обстановки наприкінці 2013 - на початку 2014 року, яке призвело до трагічних для українського суспільства наслідків, активізувало пошук організаційно-правових рішень щодо вдосконалення Воєнної організації та сектора безпеки держави. Небезпека для територіальної цілісності України, загроза її державному суверенітету, провокування силового сценарію та дестабілізація ситуації в країні, порушення її миру і спокою зумовили відтворення у системі Міністерства внутрішніх справ за європейською моделлю військового формування з правоохоронними функціями - Національної гвардії України (далі - НГ України).

Практичні заходи з відтворення НГ України включають оновлення форм та методів її взаємодії з міліцією у сфері охорони громадського порядку як в умовах мирного часу, так і в умовах запровадження правового режиму надзвичайного та/або воєнного стану й вимагають науково обґрунтованих пропозицій для їх удосконалення. При цьому оновлення системи взаємовідносин між міліцією та НГ України у сфері охорони громадського порядку передбачає врахування позитивного досвіду внутрішніх військ МВС України у контексті реформування Воєнної організації та сектора безпеки держави.

Додатковим спонукальним мотивом дослідження є та обставина, що у ході європейської інтеграції України система охорони громадського порядку має змістити акценти своєї роботи на зв'язок із населенням та посилення соціальної функції, що у сукупності із викладеним робить дослідження організаційно-правових засад взаємодії міліції та НГ України у сфері охорони громадського порядку надзвичайно актуальним та таким, що потребує підсиленої уваги з боку вчених і практиків.

Теоретичним підґрунтям дослідження стали роботи В.Б. Авер'янова, С.М. Алфьорова, О.М. Бандурки, І.П. Голосніченка, Ю.В. Дубка, В.О. Заросила, Р.А. Калюжного, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, О.Г. Комісарова, В.В. Конопльова, С.Ф. Константінова, О.П. Коренєва, М.В. Корнієнка, Є.Б. Кубка, В.М. Куліша, Є.В. Курінного, Т.П. Мінки, В.І. Олефіра, В.М. Плішкіна, Д.В. Приймаченка, Т.О. Проценка, С.Г. Стеценка, І.М. Шопіної, Х.П. Ярмакі, О.Н. Ярмиша та інших вчених, якими розроблені концептуальні засади та здійснена характеристика суспільних відносин, що формуються у процесі охорони громадського порядку і громадської безпеки.

Безпосередньо діяльність міліції та НГ України у сфері охорони громадського порядку ставала об'єктом досліджень А.В. Басова, Є.В. Білозьорова, С.Г. Брателя, О.К. Волоха, А.П. Головіна, В.А. Грабельникова, О.В. Джафарової, Я.М. Когута, І.М. Копотуна, О.В. Кривенка, С.О. Кузніченка, М.В. Лошицького, О.М. Музичука, Ю.С. Небеського, А.С. Поклонського, А.В. Сергєєва, А.В. Серьогіна, А.С. Спаського, О.І. Ульянова, Д.П. Цвігуна, В.М. Цикалевича, С.О. Шатрави, О.С. Юніна, О.Г. Яреми та інших вчених. У їхніх працях розглянуто особливості адміністративно-правового регулювання та управління діяльністю у сфері охорони громадського порядку, специфіку функціонування окремих підрозділів міліції у цій сфері, участь громадян в охороні громадського порядку, діяльність органів внутрішніх справ в особливих умовах тощо. Водночас питання щодо сутності взаємодії міліції та НГ України у сфері охорони громадського порядку окремо не розглядалося. Зокрема, недослідженими залишаються загальні теоретичні засади взаємодії між ними, форми та методи їхньої спільної діяльності, особливості охорони ними громадського порядку у звичайних та особливих умовах. Наведене не лише зумовило вибір теми дослідження, а й свідчить про її актуальність як для характеристики правових основ взаємодії міліції та НГ України, так і для визначення нових підходів щодо її розвитку та вдосконалення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота спрямована на реалізацію основних положень законів України «Про міліцію», «Про Національну гвардію України», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування органів внутрішніх справ», Стратегії розвитку органів внутрішніх справ України та Концепції першочергових заходів реформування системи Міністерства внутрішніх справ, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.10.2014 № 1118-р.

Дисертацію виконано відповідно до п. 3, 6, 8, 9, 16, 22, 23 додатка 10 Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 років, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29.07.2010 № 347, та у межах загально-університетської наукової теми «Актуальні проблеми забезпечення безпеки та правопорядку в Україні» (державний реєстраційний номер 0112U003548), затвердженої 28.05.2012.

Тема дисертації затверджена Вченою радою Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ 29 березня 2005 року (протокол № 7), уточнена 21 жовтня 2014 року (протокол № 2).

Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягає у з'ясуванні сутності організаційно-правових засад взаємодії міліції та НГ України у сфері охорони громадського порядку та розробці науково обґрунтованих рекомендацій для її вдосконалення. Виходячи із поставленої мети, у роботі вирішено такі задачі:

– визначити сутність та зміст поняття «взаємодія міліції та НГ України у сфері охорони громадського порядку»;

– розкрити структуру взаємодії міліції та НГ України у сфері охорони громадського порядку, систематизувати нормативно-правові акти, які її регулюють;

– визначити форми і напрями взаємодії міліції та НГ України у сфері охорони громадського порядку;

– охарактеризувати громадський порядок як об'єкт спільного впливу міліції та НГ України;

– надати оцінку комплексному використанню сил і засобів міліції та НГ України як основній формі охорони громадського порядку в сучасних умовах;

– розкрити особливості взаємодії міліції та НГ України в умовах ускладнення оперативної обстановки;

– окреслити зарубіжний досвід взаємодії поліції з іншими підрозділами охорони правопорядку та військовими формуваннями;

– обґрунтувати рекомендації, реалізація яких дозволить вдосконалити взаємодію міліції та НГ України у сфері охорони громадського порядку.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають під час охорони громадського порядку.

Предмет дослідження - організаційно-правові засади взаємодії міліції та Національної гвардії України у сфері охорони громадського порядку.

Методи дослідження. У дисертації використано сукупність методів наукового пізнання. Основним серед них є діалектичний метод, що дозволив виявити закономірності у змісті суспільних відносин, пов'язаних із взаємодією міліції та НГ України (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1). За допомогою логіко-семантичного методу виявлено ознаки та сформульовано визначення поняття взаємодії міліції та НГ України у сфері охорони громадського порядку, уточнено дефініції категорій «громадське місце», «форма взаємодії», «ускладнення оперативної обстановки» (підрозділи 1.1, 1.3, 2.1, 2.2). Порівняльно-правовий метод дозволив дослідити досвід законодавства інших держав світу, що регулює спільну діяльність міліції (поліції) і воєнізованих формувань в охороні громадського порядку, та визначити можливості його використання в Україні (підрозділ 2.2). Методи аналізу та групування використовувалися для класифікації громадських місць, з'ясування системи нормативно-правових актів, що регулюють взаємодію міліції та НГ України у цій сфері, а також форм взаємодії (підрозділи 2.2, 2.3, 2.4). Соціологічний метод застосовано для з'ясування стану охорони громадського порядку силами міліції та НГ України, а також практики взаємодії між зазначеними суб'єктами (підрозділи 1.3, 2.2, 2.3). Застосування функціонального методу дозволило встановити напрями вдосконалення правового регулювання та організації взаємодії міліції та НГ України у сфері охорони громадського порядку (підрозділ 2.4).

Нормативною основою дослідження є Конституція України, законодавчі та підзаконні акти, що регулюють суспільні відносини у Воєнній організації та секторі безпеки держави, нормативно-правові акти МВС України. При розробці пропозицій для вдосконалення організаційно-правових засад взаємодії міліції та НГ України у сфері охорони громадського порядку використовувалося перспективне законодавство, а також позитивний досвід країн СНД, Європейського Союзу, Сполучених Штатів Америки.

Емпіричну основу дисертації склали узагальнення результатів діяльності міліції та НГ України щодо охорони громадського порядку за 2005-2014 роки, аналіз наукових публікацій, довідкових видань, даних офіційної статистики тощо; опитування 346 працівників міліції та 238 військовослужбовців НГ України із Дніпропетровської та Івано-Франківської областей, Автономної Республіки Крим; інтерв'ювання 54 начальників (старших інспекторів, інспекторів) відділів (секторів) охорони громадського порядку з десяти ГУМВС, УМВС України в областях; тексти загальнонаціональних, регіональних та галузевих планів (у тому числі планів комплексного використання сил та засобів 14 територіальних органів внутрішніх справ), програми, які визначають спільні для міліції та НГ України завдання та шляхи їх реалізації, а також власний досвід здобувача, набутий під час роботи щодо початкової підготовки працівників міліції, у тому числі підрозділів спеціального призначення.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є одним із перших в Україні комплексних досліджень організаційно-правових засад взаємодії міліції та НГ України у сфері охорони громадського порядку. На основі проведеного дослідження у роботі сформульовано ряд наукових положень, висновків, пропозицій, що відображають її наукову новизну, зокрема:

уперше:

- відносини взаємодії міліції та НГ України у сфері охорони громадського порядку стали об'єктом наукового дослідження на рівні дисертації;

- сформульовано авторське визначення поняття «взаємодія міліції та НГ України у сфері охорони громадського порядку» як врегульована адміністративно-правовими нормами, погоджена за метою, часом, місцем, силами і засобами діяльність міліції та НГ України, під час якої досягається виконання спільних завдань, покладених на них у сфері охорони громадського порядку;

– запропоновано при визначенні сфери спільної діяльності міліції та НГ України розглядати охорону громадського порядку у вузькому (спеціальному) розумінні як стан суспільних відносин, що виникають під час перебування людей у громадських місцях, та здійснено класифікацію правовідносин охорони громадського порядку: за змістом обов'язку, додержання якого передбачається; за змістом права, реалізація якого відбувається; ті, що стосуються діяльності окремих суб'єктів охорони громадського порядку;

– обґрунтовано необхідність удосконалення положень законів України «Про міліцію» та «Про Національну гвардію України» в частині регулювання спільної діяльності міліції та НГ України, Статуту патрульно-постової служби міліції щодо унормування взаємодії сил охорони правопорядку, прийняття окремого нормативно-правового акта, що визначатиме порядок організації взаємодії міліції та НГ України, розробки типового плану взаємодії між цими органами;

удосконалено:

– класифікацію та уточнено ознаки громадських місць шляхом використання критеріїв їх класифікації за: призначенням; періодичністю використання; кількістю осіб; сутністю події; категоріями обліку;

– систематизацію нормативно-правових актів, які складають правову основу взаємодії міліції та НГ України у сфері охорони громадського порядку, з їх розподілом на: ті, що регулюють організацію взаємодії у звичайній обстановці та за умов її ускладнення; визначають порядок реалізації комплексних форм охорони громадського порядку;

– розподіл взаємодії міліції та НГ України у сфері охорони громадського порядку за спрямуванням;

– характеристику форми взаємодії органів внутрішніх справ та НГ України у сфері охорони громадського порядку, основними з яких визначено: спільне планування та проведення заходів щодо охорони громадського порядку; усунення причин та умов, що сприяють вчиненню протиправних дій у сфері охорони громадського порядку; сумісне вжиття заходів з охорони громадського порядку; проведення спільних наукових досліджень; вжиття заходів щодо удосконалення правової бази діяльності у сфері охорони громадського порядку;

– окремі складові планів комплексного використання сил і засобів органів внутрішніх справ, положення документів, що визначають роботу патрульних дільниць та функціонування зон охорони громадського порядку;

дістало подальшого розвитку:

теоретико-методологічні підходи до розуміння сутності категорій «громадський порядок», «громадська безпека», «громадське місце», «охорона громадського порядку», «сфера громадського порядку»;

систематизація принципів взаємодії міліції та НГ України у сфері охорони громадського порядку;

методи і прийоми несення служби з охорони громадського порядку міліцією та НГ України;

положення щодо організації взаємодії міліції та НГ України за умов запровадження надзвичайних адміністративно-правових режимів та проведення антитерористичної операції;

висвітлення зарубіжного досвіду взаємодії поліції з іншими підрозділами охорони правопорядку та визначення напрямів його впровадження в Україні;

стратегічні напрямки реформування системи МВС України.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що викладені в роботі висновки і пропозиції можуть бути використані у:

– науково-дослідній діяльності - для подальших наукових досліджень діяльності органів внутрішніх справ у сфері охорони громадського порядку (акт впровадження Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ результатів дослідження від 24.10.2014; акт впровадження Науково-дослідного центру (НДЦ) службово-бойової діяльності Національної гвардії України від 25.10.2014);

– правотворчості - для вдосконалення чинного законодавства та розробки нових нормативно-правових актів, які регулюють питання охорони громадського порядку;

– правозастосуванні - для удосконалення форм та організації взаємодії міліції та НГ України (акт впровадження в діяльність в/ч № 3036 Національної гвардії України від 10.11.2014);

– навчальному процесі - при викладанні навчальних дисциплін «Адміністративна діяльність в ОВС», «Організація і тактика діяльності міліції громадської безпеки», «Тактико-спеціальна підготовка», що викладаються у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ та інших вищих навчальних закладах МВС України (акт впровадження Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 24.10.2014).

Апробація результатів дисертації. Основні ідеї, положення та висновки, узагальнені та сформульовані у дисертації, розглядалися на засіданнях кафедри адміністративного права, процесу та адміністративної діяльності ОВС Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, оприлюднювалися на міжнародних, всеукраїнських та інших науково-практичних конференціях, семінарах та круглих столах, зокрема: «Актуальные вопросы охраны общественного порядка при проведении международных спортивно-массовых мероприятий» (Донецьк, 2008), «Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави» (Одеса, 2010), «Актуальні проблеми правоохоронної діяльності та юридичної науки» (Дніпропетровськ, 2013), «Актуальні проблеми службово-бойової діяльності органів внутрішніх справ» (Сімферополь, 2013), «Актуальні проблеми службово-бойової діяльності органів внутрішніх справ» (Сімферополь, 2014).

Публікації. Основні результати дослідження, положення і висновки дисертації викладено у шести наукових статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях України, одна з яких опублікована у зарубіжному виданні, та п'яти тезах доповідей на науково-практичних конференціях і семінарах.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, які об'єднують вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дослідження становить 246 сторінок, з яких основний текст - 179 сторінок. Список використаних джерел складається з 258 найменувань і займає 29 сторінок. Додатки викладено на 37 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено її зв'язок з науковими програмами, планами, темами, мету і задачі дослідження, об'єкт, предмет, методи дослідження, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено дані щодо апробації та опублікування результатів дослідження, його структури та обсягу.

Розділ 1 «Теоретико-правові основи взаємодії міліції та Національної гвардії України у сфері охорони громадського порядку» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Стан наукової розробленості проблеми охорони громадського порядку в Україні» здійснено аналіз нормативно-правових актів, які містять поняття «громадський порядок», «охорона громадського порядку», «сфера громадського порядку», розглянуто основні наукові підходи до розуміння цих та пов'язаних із ними категорій. Сформовано авторське визначення поняття «громадський порядок як об'єкт впливу міліції та НГ України».

Узагальнено наукові підходи до розуміння сутності категорії «громадський порядок». За даними авторського дослідження, 87% респондентів погодилися з тезою про те, що міліція та НГ України не повинні охороняти всі відносини, що формуються у суспільстві, а 80% наголосили на доречності узгодження термінології, яка використовується у законодавстві про охорону громадського порядку. Констатовано, що досліджувана проблематика є достатньо розробленою, а питанням, пов'язаним із охороною громадського порядку й особливостями його забезпечення у різних сферах суспільства та різними суб'єктами, присвячено чимало наукових робіт, що детермінувало плюралізм наукових поглядів на зазначені питання.

Акцентовано увагу на розгляді категорії «громадський порядок» у широкому і вузькому (спеціальному, спеціально-юридичному, «міліцейському») розумінні. Виокремлено систему ознак, за якими можливий розгляд категорії «громадський порядок» у вузькому розумінні: 1) він є системою суспільних відносин, характерних для певного етапу розвитку суспільства; 2) врегульовується як правовими, так і іншими соціальними нормами (норми моралі, звичаї, традиції, правила); 3) є об'єктом правової охорони (переважно забезпечується адміністративно-правовими та кримінально-правовими засобами); 4) забезпечує регулювання поведінки людей у процесі їх соціальної взаємодії (спілкування), створення умов для реалізації фізичними та юридичними особами законних інтересів; 5) характеризується наявністю просторово-часових меж у виникненні, розвитку, зміні та припиненні відповідних суспільних відносин (громадські та інші місця, конкретний період часу); 6) включає у себе групи інших суспільних відносин: громадську мораль, громадський спокій; 7) є мірою визначення відповідності поведінки людей вимогам соціальних норм, що її регулюють.

Наведено авторське розуміння поняття «громадський порядок» у вузькому розумінні як врегульованого нормами права та іншими соціальними нормами стану суспільних відносин, що виникають під час перебування людей у громадських місцях, та класифікацію правовідносин, що складають зміст громадського порядку у вузькому розумінні: 1) за змістом обов'язку, додержання якого передбачається; 2) за змістом права, реалізація якого відбувається; 3) стосовно діяльності суб'єктів охорони громадського порядку, насамперед органів державної влади.

Узагальнено наукові підходи до розуміння поняття «громадське місце», висвітлено його значення для розмежування понять «громадський порядок» та «громадська безпека».

Підрозділ 1.2 «Ґенеза проблеми взаємодії міліції та Національної гвардії України у практиці охорони громадського порядку та адміністративно-правовій науці» присвячений розгляду діяльності міліції та НГ України та їх взаємодії у сфері охорони громадського порядку. Проаналізовано результати діяльності МВС України у сфері охорони громадського порядку за 2009-2014 роки, акцентовано увагу на недоліках у зазначеній діяльності та напрямках їх подолання. Зазначено спільність і відмінності завдань у сфері охорони громадського порядку, які ставляться перед міліцією та НГ України в системі МВС України.

Узагальнено та синтезовано ряд спільних ознак, характерних для практичної взаємодії міліції та НГ України у сфері охорони громадського порядку: 1) урегульованість нормами права (підзаконний характер, відповідність законам та підзаконним актам); 2) об'єктивна зумовленість та необхідність взаємодії; 3) наявність декількох (двох чи більшої кількості) суб'єктів; 4) узгодженість дій (заходів, рішень) у меті, місці, часі, методах, способах; 5) наявність процесуальних властивостей (стадій, етапів); 6) існування як загальної (для усіх учасників взаємодії), так і конкретної мети; 7) здійснення впливу на певний об'єкт (правовідносини, сфери, групи правопорушень тощо); 8) неантагоністичний характер (переважно позитивна взаємодія).

Розглянуто сутність категорій «координація» і «взаємодія» та їх використання у сучасній адміністративно-правовій науці. Наголошено, що основними відмінностями між ними є: предмет спільної діяльності (для координації - загальні для правоохоронних органів завдання, для взаємодії - самостійні); мета (для координації - сприяння узгодженим діям суб'єктів боротьби, для взаємодії - вирішення конкретного завдання, зумовленого певною ситуацією); сутність взаємовідносин (для координації - наявність елементів підпорядкування єдиному центру, а для взаємодії - ні).

Надано авторське визначення поняття «взаємодія міліції та НГ України у сфері охорони громадського порядку».

У підрозділі 1.3 «Правові основи взаємодії міліції та Національної гвардії України у сфері охорони громадського порядку» проаналізовано стан адміністративно-правового регулювання Воєнної організації та сектора безпеки держави, виділено систему нормативно-правових актів, що складають правову основу взаємодії міліції та НГ України.

Правовою основою взаємодії міліції та НГ України у сфері охорони громадського порядку запропоновано вважати сукупність нормативно-правових актів, якими регулюється їх спільна діяльність у процесі виявлення, припинення та запобігання правопорушенням і злочинам, виконання інших завдань, які детерміновані режимами їх функціонування та станом оперативної обстановки.

Встановлено розгалужену систему суб'єктів нормотворення у сфері охорони громадського порядку. Наголошено, що такий стан негативно впливає на ефективність взаємодії міліції та НГ України. Виділено інші недоліки правового регулювання взаємодії міліції та НГ України у сфері охорони громадського порядку: 1) неузгодженість норм, що визначають спільну діяльність цих суб'єктів у сфері охорони громадського порядку; 2) відсутність підстав залучення міліцією військовослужбовців НГ України до охорони громадського порядку; 3) відсутність розмежування повноважень міліції та НГ України при виконанні завдань з охорони громадського порядку; 4) неврегульованість специфіки їхньої взаємодії в особливий період.

Виявлено тенденцію до узагальнення визначення можливості спільної діяльності міліції та НГ України у сфері охорони громадського порядку шляхом використання категорій «беруть участь», «разом здійснюють заходи», «залучають», «взаємодіють», «сприяють» при врегулюванні діяльності міліції та НГ України за звичайних умов і надмірної конкретизації повноважень міліції та НГ України в особливий період. Зроблено висновок, що в цілому взаємодія міліції та НГ України є об'єктивно визначеною необхідністю і прямо передбачена законодавцем.

Розділ 2 «Організація взаємодії міліції та Національної гвардії України у сфері охорони громадського порядку та її удосконалення» складається з п'яти підрозділів.

Підрозділ 2.1 «Форми взаємодії міліції та Національної гвардії України у сфері охорони громадського порядку» присвячений розгляду питань практичного застосування правових та неправових форм і методів взаємодії міліції та НГ України у сфері охорони громадського порядку. Встановлено, що характерною рисою «взаємодії» є її спрямування на позитивне функціонування взаємодіючих суб'єктів. Зазначено, що така взаємодія є позитивною лише в тому випадку коли кінцевою метою є отримання результату, який дозволяє вирішити поставлені завдання. Зроблено узагальнення, що у ході взаємодії міліція та НГ України здійснюють взаємний позитивний вплив один на одного та на сферу діяльності (охорону громадського порядку), підвищуючи ефективність своєї діяльності.

Підкреслено, що основним критерієм визначення форми взаємодії є функціонально-операційний аспект спільної діяльності, за якого вона (форма) як зовнішній прояв взаємодії враховує у своїй основі насамперед характер тих функціональних операцій, які узгоджено здійснюються міліцією та НГ України у сфері охорони громадського порядку.

Зроблено висновок, що ознаками взаємодії міліції та НГ України у сфері охорони громадського порядку є: 1) зовнішній прояв діяльності суб'єктів у сфері охорони громадського порядку; 2) відбиття найбільш суттєвих закономірностей взаємодії; 3) урегульованість нормативно-правовими актами; 4) прояв у конкретних діях (реалізація функцій).

Основними формами взаємодії міліції та НГ України у сфері охорони громадського порядку є: 1) спільне планування та проведення заходів щодо охорони громадського порядку; 2) усунення причин та умов, що сприяють вчиненню протиправних дій у сфері охорони громадського порядку; 3) сумісне здійснення заходів; 4) проведення спільних наукових досліджень; 5) вжиття заходів щодо удосконалення правової бази діяльності у сфері охорони громадського порядку. За кожним із визначених напрямів окреслено конкретні заходи, що можуть здійснюватися міліцією та НГ України з метою практичної реалізації взаємодії.

Зроблено ряд узагальнень, що стосуються окремих форм взаємодії: взаємодія не є абстрактною, вона завжди має предметний характер, який знаходить своє відображення у конкретних формах спільної діяльності; форми взаємодії міліції та НГ України у сфері охорони громадського порядку взаємопов'язані з єдиним комплексом заходів боротьби зі злочинністю; вони сприяють її ефективності у розв'язанні завдань у сфері охорони громадського порядку.

У підрозділі 2.2 «Комплексне використання сил та засобів міліції і Національної гвардії України як основна форма охорони громадського порядку» встановлено найбільш дієвий захід щодо спільної практичної реалізації завдань міліції та НГ України у сфері охорони громадського порядку.

Акцентовано увагу на плануванні комплексного використання сил та засобів охорони громадського порядку (єдиної дислокації). Наголошено, що основною формою взаємодії міліції та НГ України у сфері охорони громадського порядку є виконання спільних заходів із забезпечення громадського порядку, зокрема спільне патрулювання.

Встановлено, що сутність комплексного використання сил органів внутрішніх справ полягає в тому, що, виконуючи свої безпосередні обов'язки, вони одночасно в районі свого поста і маршруту вирішують загальні завдання патрульної служби міліції у сфері охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю. Розстановка сил різних служб органів внутрішніх справ здійснюється з урахуванням місць і часу їх безпосередньої роботи. У результаті забезпечується оптимальне використання всіх наявних сил, максимальне перекриття патрульними нарядами території міст та інших населених пунктів.

Висвітлено вимоги, що висуваються до плану єдиної дислокації: 1) актуальність; 2) комплексність; 3) стабільність; 4) реальність; 5) конкретність; 6) своєчасність розробки. Розглянуто основні етапи розробки такого плану, а також його зміст. Зроблено висновок, що він є основним документом із організації несення служби органів внутрішніх справ у сфері охорони громадського порядку. Доведено, що комплексне використання сил та засобів є основною формою організації несення служби підрозділів міліції у сфері охорони громадського порядку, а також організації взаємодії міліції з іншими суб'єктами охорони громадського порядку під час такої діяльності.

У підрозділі 2.3 «Особливості взаємодії міліції та Національної гвардії України в умовах ускладнення оперативної обстановки» розглянуто окремі аспекти організації спільної діяльності і взаємодії міліції та НГ України в умовах надзвичайних правових режимів.

Акцентовано увагу на доцільності введення надзвичайного правового режиму при усуненні загрози та якнайшвидшій ліквідації особливо тяжких наслідків надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру з метою нормалізації обстановки, відновлення правопорядку при спробах захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу шляхом насильства, для відновлення конституційних прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, створення умов для нормального функціонування органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших інститутів громадянського суспільства.

Узагальнено явища (події) у сфері охорони громадського порядку, що можуть виступити як підстави введення надзвичайних правових режимів: 1) виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру із тяжкими наслідками (стихійного лиха, катастрофи, особливо великих пожеж, застосування засобів ураження, пандемій, панзоотій тощо); 2) здійснення терористичних актів; 3) виникнення міжнаціональних і міжконфесійних конфліктів, блокування або захоплення окремих особливо важливих об'єктів або місцевостей; 4) виникнення масових безпорядків; 5) спроби захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України; 6) масовий перехід державного кордону з території суміжних держав; 7) необхідність відновлення конституційного правопорядку і діяльності органів державної влади.

Завдання, що ставляться перед міліцією та НГ України в умовах, що ускладнюють оперативну обстановку, поєднано у групи: 1) організація здійснення заходів щодо рятування людей, забезпечення громадського порядку та безпеки, збереження майна у разі стихійного лиха, аварії, пожеж, катастроф і здійснення заходів щодо ліквідації їх наслідків; 2) забезпечення високої бойової та мобілізаційної готовності; 3) участь у інших заходах із забезпечення надзвичайного правового режиму.

Проаналізовано завдання та обов'язки міліції та НГ України в умовах, що ускладнюють оперативну обстановку. Визначено особливості організації їх діяльності та взаємодії.

Підрозділ 2.4 «Удосконалення взаємодії міліції та Національної гвардії України у сфері охорони громадського порядку» присвячений узагальненню способів вирішення виявлених проблем взаємодії міліції та НГ України у сфері охорони громадського порядку.

Наголошено, що метою удосконалення взаємодії міліції та НГ України у сфері охорони громадського порядку є створення стійкого об'єднання, яке здатне ефективно вирішувати поставлені задачі, забезпечувати громадський порядок та безпеку, захищати громадянина та суспільство.

Сформовано розуміння, що основні напрями удосконалення взаємодії міліції та НГ України у сфері охорони громадського порядку - це групи функціонально визначених об'єднаних єдиною метою дій, реалізація яких здійснюється шляхом співробітництва цих суб'єктів. Запропоновано у найширшому розумінні чотири основні напрями удосконалення зазначеної взаємодії, а саме: 1) нормовстановчий; 2) профілактичний; 3) нормозастосовний; 4) нормоохоронювальний.

Зазначено, що важливим аспектом удосконалення взаємодії міліції та НГ України у сфері охорони громадського порядку є внесення змін до нормативно-правової бази як організації взаємодії, так і сфери охорони громадського порядку. Запропоновано: 1) спільне вивчення практики застосування законодавства щодо охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю та правопорушеннями з метою розробки єдиних рекомендацій для його використання, виявлення недоліків та прогалин і підготовки пропозицій щодо їх усунення; 2) обмін інформацією про практику виконання нормативно-правових актів з питань охорони громадського порядку та проблем, які при цьому виникають, пропозиціями та рекомендаціями щодо їх вирішення; 3) створення робочих груп за ініціативою органів, обов'язком яких є організація взаємодії, для підготовки нових законопроектів, пропозицій про зміни і доповнення законодавства; 4) направлення законопроекту, підготовленого одним суб'єктом, до інших з метою опрацювання щодо зауважень та пропозицій з питань, які стосуються їхньої компетенції; 5) спільне обговорення керівниками відповідних органів законопроектів, що стосуються питань взаємодії, охорони громадського порядку та вироблення узгоджених рішень.

Акцентовано увагу на запровадженні професійного навчання військовослужбовців НГ України у сфері охорони громадського порядку як перспективному напрямку взаємодії міліції та НГ України. Запропоновано структуру навчання: 1) заходам забезпечення особистої безпеки, умовам та правовим підставам застосування сили у сфері охорони громадського порядку; 2) методам охорони громадського порядку; 3) тактиці охорони громадського порядку; 4) створення процедури допущення до самостійного несення служби військовослужбовців НГ України зі спільним визначенням уповноваженими особами міліції та НГ України достатності рівня їх підготовленості - введення кваліфікаційного екзамену.

Підрозділ 2.5 «Зарубіжний досвід взаємодії поліції з іншими підрозділами охорони правопорядку та шляхи його використання в Україні» присвячено розгляду поліцейських систем держав світу та існуючих моделей систем забезпечення внутрішньої безпеки. Встановлено, що більшість моделей спрямовані на охорону громадського порядку, є інтегрованими, «помірковано децентралізованими», «комбінованими». Наприклад, 70% роботи поліції Польщі спрямовано на профілактику, оскільки такий підхід до роботи практично завжди позитивно сприймається громадянами (поліції довіряє 72% населення). Оцінка роботи поліції на 60% залежить від думки місцевого населення, на 20% - від оцінки своєї роботи самими поліцейськими і ще на 20% - від показників роботи. Зроблено висновок, що у переважній більшості країн ЄС, СНД, у США діє складна система охорони громадського порядку; поліція зазначених держав має спеціалізовані підрозділи з охорони громадського порядку; до охорони громадського порядку все частіше долучають військові сили, які взаємодіють із поліцією; особливу роль у забезпеченні охорони громадського порядку відіграють спеціалізовані військові поліцейські формування зі значними повноваженнями - «жандармерії»; простежується дублювання адміністративної функції (охорона громадського порядку) поліції і «жандармерії»; компетенція «жандармерії» розповсюджується на значну територію країни, включаючи й сільську місцевість.

Визначено напрями врахування позитивного досвіду взаємодії поліції з іншими підрозділами охорони правопорядку: унормування ролі НГ України як правоохоронного органу щодо виконання таких міліцейських функцій, як профілактична, забезпечення безпеки дорожнього руху; поширення компетенції НГ України на населені пункти, розташовані в сільській місцевості.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає у з'ясуванні сутності взаємодії міліції та НГ України у сфері охорони громадського порядку та розробки науково обґрунтованих рекомендацій для її вдосконалення. У результаті дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення правових та організаційних засад взаємодії міліції та НГ України, найсуттєвішими з яких є такі:

1. Взаємодія міліції та НГ України у сфері охорони громадського порядку є врегульованою адміністративно-правовими нормами, погодженою за метою, часом, місцем, силами і засобами діяльністю міліції та НГ України, під час якої досягається виконання спільних завдань, покладених на них у сфері охорони громадського порядку.

Громадський порядок як об'єкт впливу міліції та НГ України являє собою врегульований нормами права та іншими соціальними нормами стан суспільних відносин, що виникають під час перебування людей у громадських місцях, на які вони спільно, у межах своєї компетенції впливають, використовуючи правові засоби.

2. Ознаками взаємодії міліції та НГ України у сфері охорони громадського порядку є: наявність декількох (двох чи більше) суб'єктів; об'єктивна зумовленість та необхідність взаємодії; узгодженість дій (заходів, рішень) у меті, місці, часі, методах, способах; наявність процесуальних властивостей (стадій, етапів); існування як загальної (для усіх учасників взаємодії), так і конкретної мети; здійснення впливу на певний об'єкт (правовідносини, сфери, групи правопорушень тощо); як правило, неантагоністичний характер (переважно позитивна взаємодія); урегульованість нормами права (підзаконний характер, відповідність законам та підзаконним актам). 3. Взаємодія міліції та НГ України структурно забезпечена. Організаційні структури взаємодії міліції та НГ України будуються у межах штатної чисельності МВС України та НГ України з урахуванням принципу «єдиної дислокації».

Єдина дислокація - це узгоджена розстановка сил та засобів органів внутрішніх справ і громадськості за єдиним комплексним планом з метою ефективного їх використання в охороні громадського порядку, об'єктів народного господарства, а також забезпечення безпеки дорожнього руху на території населеного пункту, району.

4. До планування за єдиною дислокацією висуваються вимоги: актуальності; комплексності; стабільності; реальності; конкретності; своєчасності розробки. Під час планування застосовуються поняття «координація» та «взаємодія», основними відмінностями між якими є: предмет спільної діяльності (для координації - загальні для правоохоронних органів завдання, для взаємодії - самостійні); мета (для координації - сприяння узгодженим діям суб'єктів боротьби, для взаємодії - вирішення конкретного завдання, зумовленого певною ситуацією); сутність взаємовідносин (для координації - наявність елементів підпорядкування єдиному центру, а для взаємодії - ні).

5. Основними формами взаємодії міліції та НГ України у сфері охорони громадського порядку є: спільне планування та проведення заходів щодо охорони громадського порядку; усунення причин та умов, що сприяють вчиненню протиправних дій у сфері охорони громадського порядку; сумісне здійснення заходів; проведення спільних наукових досліджень; вжиття заходів щодо удосконалення правової бази діяльності у сфері охорони громадського порядку.

6. Як об'єкт спільного впливу міліції та НГ України громадський порядок є системою суспільних відносин, характерних для певного етапу розвитку суспільства; врегульовується як правовими, так і іншими соціальними нормами (норми моралі, звичаї, традиції, правила); є об'єктом правової охорони (переважно забезпечується адміністративно-правовими та кримінально-правовими засобами); забезпечує регулювання поведінки людей у процесі їх соціальної взаємодії (спілкування), створення умов для реалізації фізичними та юридичними особами законних інтересів; характеризується наявністю просторово-часових меж у виникненні, розвитку, зміні та припиненні відповідних суспільних відносин (громадські та інші місця, конкретний період часу); включає у себе групи інших суспільних відносин: громадську мораль, громадський спокій; є мірою визначення відповідності поведінки людей вимогам соціальних норм, що її регулюють.

7. З урахуванням змін в оперативній обстановці взаємодія міліції та НГ України у сфері охорони громадського порядку може бути трансформована у спільне виконання завдань функціональної підсистеми охорони громадського порядку та забезпечення безпеки дорожнього руху Єдиної державної системи цивільного захисту України.

Умовами, які ускладнюють оперативну обстановку, є закріплені в законодавстві явища реальної дійсності, які містять загрозу життю і безпеці громадян, інтересам суспільства або держави, навколишньому середовищу і характеризуються загибеллю людей та значними матеріальними збитками, масштабністю і часом їх розповсюдження, а також генезисом їх виникнення та надзвичайним адміністративно-правовим режимом їх регулювання.

В умовах ускладнення оперативної обстановки міліція спільно з НГ України та іншими суб'єктами цивільного захисту здійснює: організацію заходів з рятування людей, охорони їх безпеки, забезпечення охорони громадського порядку, збереження майна; підтримку високої бойової готовності; виконання всіх передбачених правовими нормами задач та заходів щодо забезпечення правових режимів, які запроваджуються; забезпечення порядку в'їзду та виїзду, обмеження свободи переміщення територією, на якій встановлено надзвичайний стан; обмеження руху транспортних засобів та їх огляд; обмеження окремих видів торгівлі (зброєю, алкогольними напоями); тимчасове вилучення у громадян зареєстрованої вогнепальної зброї та боєприпасів; вислання порушників громадського порядку, які не є жителями даної місцевості, до місця проживання або за межі місцевості, на території якої запроваджено надзвичайний стан; запобігання паніці серед населення тощо.

8. У більшості країн світу у сфері охороні громадського порядку поліція взаємодіє зі спеціалізованими військовими поліцейськими формуваннями зі значними повноваженнями або забезпечує залучення до охорони громадського порядку військові сили, які взаємодіють із поліцією.

НГ України потребує реформування з урахуванням тих пріоритетних завдань, які сьогодні стоять перед міліцією, посилення ролі НГ України у сфері охорони громадського порядку та законодавчого закріплення її можливості виконувати певні міліцейські функції (охорона громадського порядку, профілактика) у сільській місцевості та населених пунктах міського типу, розташованих у сільській місцевості.

9. Основними напрямами удосконалення взаємодії міліції та НГ України у сфері охорони громадського порядку є заходи щодо: 1) спільного вивчення практики застосування законодавства щодо охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю та правопорушеннями з метою розробки єдиних рекомендацій для його використання, виявлення недоліків та прогалин і підготовки пропозицій щодо їх усунення; 2) обмін інформацією про практику виконання правових актів з питань охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю та правопорушеннями і проблем, які при цьому виникають, пропозиціями та рекомендаціями щодо їх вирішення; 3) створення робочих груп за ініціативою органів, обов'язком яких є організація взаємодії, для підготовки нових законопроектів, пропозицій про зміни і доповнення законодавства; 4) направлення законопроекту, підготовленого одним суб'єктом, до інших з метою опрацювання щодо зауважень та пропозицій з питань, які стосуються їх компетенції; 5) спільне обговорення керівниками відповідних органів законопроектів, що стосуються питань взаємодії, охорони громадського порядку та вироблення узгоджених рішень.

10. Перспективним напрямком взаємодії міліції та НГ України у сфері охорони громадського порядку є запровадження професійного навчання військовослужбовців НГ України. Навчання має включати: 1) набуття навичок забезпечення особистої безпеки, вивчення умов та правових підстав застосування сили у сфері охорони громадського порядку; 2) набуття навичок охорони громадського порядку; 3) вивчення тактики охорони громадського порядку; 4) створення процедури допущення до самостійного несення служби військовослужбовців НГ України зі спільним визначенням уповноваженими особами міліції та НГ України достатності рівня їх підготовленості - введення кваліфікаційного екзамену.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ автором ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Жбанчик А. В. Основні підходи до розуміння громадського порядку як об'єкта впливу міліції та внутрішніх військ МВС України / А. В. Жбанчик // Науковий вісник Дніпроп. держ. ун-ту внутр. справ. - 2010. - № 4. - С. 180-188.

2. Жбанчик А. В. Поняття «громадські місця» та їх класифікація / А. В. Жбанчик // Право і суспільство. - 2011. - № 1. - С. 138-142.

3. Жбанчик А. В. Правові основи взаємодії міліції та внутрішніх військ МВС України у сфері охорони громадського порядку / А. В. Жбанчик // Вісник Запоріз. юрид. ін-ту Дніпроп. держ. ун-ту внутр. справ. - 2011. - № 3 (56). - С. 126-135.

4. Жбанчик А. В. Основні підходи до розуміння взаємодії міліції та внутрішніх військ МВС України у сфері охорони громадського порядку / А. В. Жбанчик // Вісник Запоріз. нац. ун-ту : зб. наук. праць. Юридичні науки. - 2011. -№ 3. - С. 119-126.