Размещено на http://www.allbest.ru/

Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата

юридичних наук

АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ В ІНФОРМАЦІЙНІЙ СФЕРІ УКРАЇНИ

Нечипорук Юлія Михайлівна

Київ 2014

АНОТАЦІЯ

інформаційний сфера адміністративний порушення

Адміністративна відповідальність за правопорушення в інформаційній сфері України

Нечипорук Ю.М.- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», Київ, 2014.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню адміністративної відповідальності за правопорушення в інформаційній сфері України. Розкривається сутність інформаційної сфери та її основних складових. Зазначено недоліки та шляхи вдосконалення правового регулювання інформаційних відносини. Значна увага приділяється аналізу юридичного складу інформаційних правопорушень.

Зазначено види існуючих інформаційних правопорушень та запропоновано низку нових складів, а також нові критерії та види їх класифікацій. Розглядається система органів, що мають право притягувати до адміністративної відповідальності у разі порушення інформаційного законодавства. Проаналізовано сам порядок притягнення до адміністративної відповідальності за їх вчинення. А також детально розглянуто питання співвідношення адміністративної з іншими видами юридичної відповідальності та запропоновано внесення змін до існуючих нормативно-правових актів.

Ключові слова: складові інформаційної сфери, інформаційне правопорушення, адміністративна відповідальність в інформаційній сфері, інформаційне законодавство, санкції за порушення інформаційного законодавства, суб'єкти провадження у справах про інформаційні правопорушення.

АННОТАЦИЯ

Административная ответственность за правонарушения в информационной сфере Украины

Нечипорук Ю.М. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Открытый международный университет развития человека «Украина», Киев, 2014.

Диссертация посвящена комплексному исследованию административной ответственности за правонарушения в информационной сфере Украины. В работе раскрывается сущность информационной сферы и таких ее основных составляющих, как: информация, информационная политика, информационные правоотношения, информационная инфраструктура и информационная деятельность.

Указаны недостатки и пути совершенствования правового регулирования информационных отношений. Значительное внимание уделяется анализу юридического состава информационных правонарушений.

Раскрываются виды существующих информационных правонарушений и предложен ряд новых составов, а также новые критерии и виды их классификаций. Рассматривается система органов, имеющих право привлекать к административной ответственности в случае нарушения информационного законодательства. Проанализированы сам порядок привлечения к административной ответственности за их совершение.

В работе предложен авторский подход к классификации административных правонарушений в информационной сфере, предусмотренных Кодексом Украины об административных правонарушениях (далее - КУоАП), в зависимости от объективной стороны. Исходя из критерия, следует различать такие виды: 1) правонарушения, состоящие в невыполнении определенных действий, предусмотренных законом; 2) правонарушения, действия которых ведут к изменению информации; 3) правонарушения, заключающиеся в нарушении условий и правил, установленных законодательством.

Также предложен авторский подход к классификации административных правонарушений по сфере их распространения. Согласно данному критерию целесообразно различать правонарушения в сфере информационной безопасности государства, в сфере предоставления услуг связи и телекоммуникаций, в сфере предоставления рекламных услуг, в сфере защиты авторского и смежного права, в сфере архивного дела, в сфере нарушения порядка использования информации специальными лицами, в сфере деятельности средств массовой информации, в сфере незаконного доступа к информации, в сфере статистики.

В работе отмечается целесообразность дополнения КУоАП рядом статей, устанавливающих ответственность за нарушение информационного законодательства. В частности такими статьями, как: 92-2 «Нарушение законодательства в издательском деле», 148-6 «Нарушение Правил предоставления и получения программных услуг», 186-7 «Нарушение рекламного законодательства», 211-7 «Разглашение сведений, составляющих врачебную, адвокатскую, нотариальную или иную профессиональную тайну», 211-8 «Нарушение правового режима конфиденциальной информации» (одновременно декриминализировать ч. 1 ст. 182 УК Украины) и изложить в ст. 212-5 «Нарушение порядка учета, хранения и использования документов и других носителей информации, содержащих конфиденциальную информацию, являющуюся собственностью государства» в новой редакции.

Подробно исследованы вопросы соотношения административной ответственности с другими видами юридической ответственности за правонарушения в информационной сфере. А также уделено значительное внимание вопросу порядка и органам, осуществляющим привлечение к административной ответственности за правонарушения в информационной сфере Украины.

Диссертант также отмечает необходимость принятия Информационного кодекса Украины. Его значение для совершенствования информационного законодательства заключаться в упрощенном доступе граждан ко всему массиву информационного законодательства, где определяются единые подходы и принципы, предоставляется исчерпывающий перечень субъектов информационной деятельности; в отдельном разделе предоставлялся бы полный перечень возможных информационных нарушений и ответственность за их совершение.

Ключевые слова: составляющие информационной сферы, информационное правонарушения, административная ответственность в информационной сфере, информационное законодательство, санкции за нарушение информационного законодательства, субъекты производства по делам об информационных правонарушениях.

SUMMARY

Аdministrative responsibility for offenсes in the information sector of Ukraine

Nechyporuk Y.M.- Manuscript

Dissertation for Scientific Degree of Candidate of Law. Specialization: 12.00.07 - Administrative Law and Process; Financial Law; Informational Law. - Open International University of Human Development “Ukraina”, Kyiv, 2014.

The thesis is devoted to multicenter study of administrative responsibility for offenses in the information sector of Ukraine. The main identity components of the information sphere are revealing in the work. Faults and methods of improvements of legal regulation of information relations are also disclose in the work. Primary focus is on examination of legal composition of information offence. Types of existing information offences are described, new types are proposed, as well as new criteria and types of its classification. System of borders which have the right bring to administrative responsibility in case of information offenses are describes.

The order of call to account for administrative responsibility is analyzed in the work. The question of correlation between administrative responsibilities with other types of legal responsibilities is detalized and new amendments to the ruling legislative documents are also recommended.

Keywords: legal liability in the information sector, disciplinary liability in the information sector, border of proceedings on the cases of information legal offences, extra-contractual liability in the sector of information, contractual legal responsibility in the information sector, penalties for violations of information legislation, the subjects of the cases of informational offense.

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини «Україна»

Науковий керівник доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАПрН України,заслужений діяч науки і техніки України Стеценко Семен Григорович, Інститут кримінально-виконавчої служби, перший заступник начальника з навчально-методичної роботи

Офіційні опоненти

доктор юридичних наук, професор Арістова Ірина Василівна, Сумський національний аграрний університет, завідувач кафедри адміністративного та інформаційного права;

кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник Шатковський Ярослав Миколайович, Верховний Суд України, науковий консультант управління забезпечення діяльності судової палати з господарських справ

Захист відбудеться на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.139.01 у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини «Україна» за адресою: 03115, м. Київ, вул. Львівська, 23

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна” за адресою: 03115, м. Київ, вул. Львівська, 23

Учений секретар спеціалізованої вченої ради С.О. Короєд

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сьогоднішній день ознакою сучасного розвитку інформаційного суспільства є зростання значущості інформації у суспільних відносинах та розвиток інформаційних технологій. З одного боку, глобальна інформатизація сприяла впровадженню в життя одного із задекларованих прав людини - права на доступ до широкого спектра інформації, а з іншого боку, виникненню основної проблеми: скоєння значної кількості адміністративних правопорушень в інформаційній сфері. Причинами такого збільшення правопорушень в інформаційній сфері є: створення глобального інформаційного простору; збільшення та розвиток інформаційно-комунікативних технологій; можливість користування як національними, так і світовими інформаційними ресурсами.

Забезпечення ефективного розв'язання проблеми протидії правопорушенням в інформаційній сфері та притягнення до адміністративної відповідальності за їх вчинення неможливо без всебічного наукового роз'яснення різних її аспектів. Комплексне дослідження питання співвідношення адміністративної відповідальності за правопорушення в інформаційній сфері з іншими видами юридичної відповідальності необхідно для визначення дієвих способів та шляхів для застосування відповідних санкцій щодо осіб-порушників закону. Важливо також проаналізувати та визначити недоліки правового регулювання інформаційних правовідносин, а також відсутність єдиного підходу до ряду дефініцій у сфері інформації. Вивчення системи органів, що здійснюють притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення в інформаційній сфері, надасть можливість для оптимізації розподілу їх повноважень.

Науково-теоретичною базою дослідження стали загальнотеоретичні праці вітчизняних та зарубіжних фахівців як адміністративного, так і інших галузей права: В.Б. Авер'янова, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, Є.В. Додіна, С.В. Ківалова, Л.В. Коваля, О.Л. Копиленка, В.А. Копилова, А.Т. Комзюка, Д.М. Лук'янця, С.О. Мосьондза, В.І. Олефіра, В.Ф. Опришка, О.В. Петришина, П.М. Рабіновича, А.О. Селіванова, С.Г. Стеценка, Я.М. Шатковського, Ю.С. Шемшученка та ін.

Дисертантом використовувалися роботи, авторами яких є українські та зарубіжні дослідники з інформаційного права: І.В. Арістова, О.А. Баранов, І.Л. Бачило, В.М. Брижко, О.А. Гаврилов, Е.О. Дідоренко, Р.А. Калюжний, Б.А. Кормич, О.В. Кохановська, В.М. Лопатін, А.В. Марущак, В.Я. Настюк, М.М. Рассолов, І.М. Сопілко, Р.В. Тарасенко, М.Я. Швець, В.С. Цимбалюк та ін.

Особливості правового регулювання інформаційних правовідносин досліджувалися у працях таких науковців: Ю.П. Бурила, О.О. Леонідової, О.В. Логінова, А.В. Полушкіна, А.В. Стрельникова, Л.В. Туманової, В.О. Шамрая та ін.

Нині у вітчизняній науці адміністративного та інформаційного права відсутні комплексні наукові дослідження, присвячені проблемам підстав та порядку притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення в інформаційній сфері. Зазначене й зумовило актуальність даної проблематики та вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом науково-дослідницької роботи кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Інституту права та суспільних відносин Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» на тему: «Адміністративно-правове регулювання суспільних відносин» (номер державної реєстрації 0107U008696). Дисертаційне дослідження спрямовано на виконання Законів України «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки» від 09.12.2007 р. 537-V та «Про доступ до публічної інформації» від 03.01.2011 р. № 2939-VI; розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні» від 15.05.2013 №386-р та пункту 6 «Проблеми юридичної відповідальності та протидії правопорушенням в інформаційній сфері» розділу «Правове забезпечення інформаційної сфери України» пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011-2015 рр., затверджених НАПрН України від 24.09.2010 р. № 14-10.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка науково обґрунтованих висновків і рекомендацій щодо вдосконалення процесу притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення в інформаційній сфері України.

Для досягнення цієї мети поставлено такі задачі:

- здійснити аналіз змісту поняття «інформаційна сфера» та її складових;

- проаналізувати етапи та особливості розвитку інформаційного законодавства та визначити шляхи його удосконалення;

- охарактеризувати та визначити специфічні ознаки юридичного складу адміністративних правопорушень в інформаційній сфері;

- детально розкрити заходи адміністративної відповідальності за правопорушення в інформаційній сфері;

- визначити особливості провадження у справах про адміністративні правопорушення в інформаційній сфері;

- запропонувати шляхи вдосконалення співвідношення адміністративної відповідальності з іншими видами юридичної відповідальності за правопорушення в інформаційній сфері.

Об'єктом дослідження виступають суспільні відносини, що складаються в процесі притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень в інформаційній сфері України.

Предметом дослідження є адміністративна відповідальність за правопорушення в інформаційній сфері України.

Методи дослідження. Методологічну основу складають загальнонаукові та спеціальні методи пізнання. Методи аналізу та синтезу застосовується у всіх розділах наукового дослідження, зокрема під час вивчення складів адміністративних правопорушень в інформаційній сфері та відповідальності за їх вчинення (підрозділ 2.2). Порівняльно-правовий метод використовується для здійснення аналізу складів правопорушень в інформаційній сфері (підрозділ 2.1). Формально-юридичний метод застосовується при вивченні та аналізі змісту правових норм, що регулюють інформаційні правові відносини (підрозділ 1.2). Діалектичний метод використовується при дослідженні сутності інформаційної сфери, в якій можливо вчинення інформаційного правопорушення (підрозділ 1.1).

За допомогою історичного методу в роботі проаналізовано шляхи прийняття норм, що регулюють відносини в інформаційній сфері на різних етапах розвитку України (підрозділ 1.2). Використання системного підходу та системно-структурного методу за допомогою аналізу та синтезу дає змогу розглянути види юридичної відповідальності за порушення законодавства про інформацію як окремо, так i в сукупності, таким чином виявляючи повну картину даних про стан правозастосовної практики у цьому напрямку (підрозділ 2.2). Загальні висновки дисертації та шляхи вдосконалення реалізації адміністративної відповідальності за інформаційні правопорушення обґрунтовано за допомогою формально-юридичного методу та методу системного аналізу національного законодавства та практики його застосування (підрозділ 3.1).

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження визначається тим, що автор комплексно, з використанням сучасних наукових методів розробив ключові засади підстав притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення в інформаційній сфері України, зокрема:

вперше:

- сформульовано авторські визначення термінів:

- інформаційне правопорушення - це протиправне, суспільно шкідливе (небезпечне), винне (умисне або з необережності) діяння (дія або бездіяльність) деліктоздатного суб'єкта, яке посягає на відносини, які виникають у процесі одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, тобто в процесі її обігу;

- адміністративна відповідальність в інформаційній сфері - це специфічне реагування держави на інформаційне правопорушення, що посягає на відносини, які виникають у процесі одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації (в процесі її обігу), яке полягає в застосуванні уповноваженим компетентним органом або посадовою особою передбаченого законом стягнення до суб'єкта правопорушення (як фізичної, так і юридичної особи);

- наведено класифікацію видів правопорушень в інформаційній сфері України. За першим критерієм (залежно від об'єктивної сторони) доцільно виокремлювати такі види: правопорушення, що полягають у невиконанні певних дій, передбачених законом; правопорушення, дії яких призводять до зміни інформації; правопорушення, що полягають у порушенні умов і правил встановлених законодавством. За другим критерієм (залежно від сфери поширення) варто розрізняти правопорушення у сфері інформаційної безпеки держави; у сфері надання послуг зв'язку і телекомунікацій; у сфері надання рекламних послуг; у сфері захисту авторського і суміжного права; у сфері архівної справи; у сфері порушення порядку використання інформації спеціальними особами; у сфері діяльності засобів масової інформації; у сфері незаконного доступу до інформації; у сфері статистики;

удосконалено:

- зміст адміністративної відповідальності за правопорушення в інформаційній сфері шляхом аналізу норм КУпАП, що дало змогу виокремити та класифікувати значну кількість складів правопорушень в інформаційній сфері. Акцентовано увагу на доцільності доповнення КУпАП новими статтями, а саме: ст. 92-2 «Порушення законодавства у видавничій справі»; ст. 148-6 «Порушення Правил надання та отримання програмних послуг»; 186-7 «Порушення рекламного законодавства»; ст. 211-7 «Розголошення відомостей, що становлять лікарську, адвокатську, нотаріальну або іншу професійну таємницю»; ст. 211-8 «Порушення правового режиму конфіденційної інформації»;

- визначення сутності такої категорії інформації з обмеженим доступом, як службова інформація. Запропоновано внесення змін до ст. 212-5 КУпАП та викладення її у такій редакції: «Порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших носіїв інформації, які містять службову інформацію, яке призвело до розголошення такої інформації»;

- зміст предмета правопорушення статті 51-2 «Порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності» КУпАП шляхом доповнення її такими об'єктами як: «комерційна таємниця» та «наукові відкриття»;

- норму статті 4 Закону України «Про інформацію», в якій визначені такі види суб'єктів інформаційних правовідносин як фізичні особи, юридичні особи, об'єднання громадян та суб'єкти владних повноважень. На переконання дисертанта, даний перелік суб'єктів підлягає деякому вдосконаленню, зокрема, це стосується такого суб'єкта як об'єднання громадян. Це пояснюється тим, що у випадку їх реєстрації відповідно до законодавства об'єднання громадян теж є юридичною особою;

набули подальшого розвитку:

- розуміння сутності інформаційної сфери, що проявляється у тому, що це сфера, в межах якої відбувається постійний обіг інформації, який здійснюється суб'єктами (державними органами, фізичними та юридичними особами) за допомогою дій, які носять інформаційний характер, використовуючи при цьому різноманітні інформаційні технології, засоби та механізми з метою задоволення інформаційних потреб;

- усвідомлення характерних рис адміністративних правопорушень, що виявляється у специфічних елементах їх складу, зокрема: об'єкті (інформаційних правовідносинах, яким завдається шкода внаслідок невиконання відповідними суб'єктами своїх встановлених обов'язків) та предметі (інформація, яка представлена в будь-якій формі та збережена на будь-якому носії, відомості, дані, знання, таємниця та засоби збереження самої інформації).

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації положення, висновки та пропозиції можуть бути використані:

? у навчальному процесі - для проведення занять із навчальних дисциплін «Адміністративне право» та «Адміністративний процес України» та підготовки відповідної навчально-методичної літератури (акт впровадження Інституту кримінально-виконавчої служби від 10 червня 2014 р.);

? у науково-дослідній роботі - для подальшого здійснення наукових розроблень, присвячених підставам притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення в інформаційній сфері України;

? у правотворчості - для підготовки нормативно-правових актів, спрямованих на вдосконалення процедури притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення в інформаційній сфері;

? у правозастосуванні - для вдосконалення практики застосування норм чинного законодавства щодо притягнення до відповідальності за інформаційні правопорушення (акт впровадження Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області від 30 липня 2014 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано самостійно. Всі сформульовані у ньому положення та висновки обґрунтовані дисертантом на підставі особистих теоретичних і практичних досліджень.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи, теоретичні та практичні висновки доповідалися на засіданнях кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», де була виконана дисертація, а також на наукових і науково-практичних конференціях: «Право як ефективний суспільний регулятор» (м. Львів, 6-7 квітня 2012 р.); «Право та суспільні відносини: умови та способи гармонізації» (м. Харків, 22-23 червня 2012 р.); «Тенденції та пріоритети реформування законодавства України» (м. Запоріжжя, 30 червня 2012 р.); «Формування правової держави в Україні: проблеми та реалії» (м. Запоріжжя, 23-24 листопада 2012 р.); «Головні напрями систематизації та вдосконалення законодавства України» (м. Київ, 20-21 жовтня 2012 р.); «Сучасна роль права та закону у процесі врегулювання суспільних відносин» (м. Харків, 08-09 грудня 2012 р.); «Теоретичні та практичні проблеми переформатування громадянського суспільства в сучасній Україні» (м. Київ, КНЕУ імені Вадима Гетьмана, 10 червня 2014 р.); спільний круглий стіл Асоціації правників України, Комітету з інтелектуальної власності та рекламного права та Комітету з питань телекомунікацій, інформаційних технологій та Інтернету щодо обговорення актуальних питань захисту прав інтелектуальної власності (м. Київ, 5 серпня 2014 р.).

Публікації. Основні положення і висновки дисертації опубліковано в тринадцяти наукових працях, з яких п'ять - наукові статті у наукових фахових виданнях України, одна стаття - в іноземному виданні, сім - тези доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Структура дисертації відображає мету та завдання дослідження. Робота складається зі вступу, двох розділів, які містять шість підрозділів, висновків та списку використаних джерел (205 найменування). Повний обсяг дисертації становить 204 сторінок, з яких основний зміст 170 сторінки, список використаних джерел 20 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, вказано на її зв'язок із науковими програмами, планами, темами, охарактеризовано основні методи дослідження. Визначено мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, сформульовано положення, що містять наукову новизну, висвітлено практичне значення одержаних результатів, наведено дані про апробацію результатів дослідження.

Перший розділ «Інформаційна сфера як об'єкт адміністративної науки» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Поняття, структура та сутність інформаційної сфери» проаналізовано структуру, сутність та складові інформаційної сфери. На основі системно-структурного аналізу інформаційної сфери дисертант визначає такі складові, як: інформація, інформаційна політика, інформаційні правовідносини, інформаційна інфраструктура та інформаційна діяльність.

Сучасний рівень розвитку інформаційного суспільства впливає на внутрішню та зовнішню політику держави. Інформаційна сфера виявляє високий рівень складності щодо правового регулювання внаслідок багатьох причин: до об'єктів правового регулювання внесена зовсім недавно; інформація присутня в усіх сферах суспільного життя; відсутність систематизації нормативно-правових актів; відсутність єдиної термінології в різних законодавчих актах України; постійний розвиток технічних засобів для зберігання, поширення та використання інформації.

Інформація як об'єкт регулювання має свої особливості, а саме: значущість інформації залежить від її змісту; інформація може бути надана на будь-яких носіях, відповідно до цього й у різних формах; інформація може знаходитися у володінні, користуванні, розпорядженні як однієї особи, так і невизначеного кола осіб; право на інформацію закріплюється та гарантується законами України; зміст інформації має відповідати нормам законів. Державну інформаційну політику розробляють і запроваджують органи державної влади загальної компетенції, а також відповідні органи спеціальної компетенції.

У підрозділі 1.2 «Адміністративно-правове регулювання відносин в інформаційній сфері» досліджується сукупність правових норм, що регулюють відносини в інформаційній сфері, та зазначена їх класифікація; проаналізовані недоліки інформаційного законодавства та запропоновані шляхи його вдосконалення.

Інформаційне законодавство має низку недоліків: відсутність кодифікованого джерела при наявності значної кількості нормативно-правових актів, що регулюють інформаційні відносини; відсутність систематизації правових актів; неузгодженість понятійного апарату; відсутність вчасного законодавчого реагування на швидкий розвиток технічних засобів і техніки, що зумовлює розбіжності в розумінні багатьох термінів; відсутність єдиної класифікації правопорушень в інформаційній сфері.

Системний аналіз правових норм, що регулюють відносини в інформаційній сфері, дозволив їх класифікувати залежно від сфери їх поширення, а саме:

- у сфері інформаційної безпеки держави;

- у сфері надання послуг зв'язку і телекомунікацій (включає такі складові, як: інформатизація, телекомунікація, поштовий зв'язок та користування радіочастотним ресурсом України);

- у сфері надання рекламних послуг;

- у сфері захисту авторського і суміжного права;

- у сфері надання архівних та бібліотечних послуг;

- у сфері діяльності засобів масової інформації;

- у сфері статистики.

Інформаційне законодавство має бути спрямовано на забезпечення низки вимог: на дотримання проголошених у Конституції України принципів про право на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації у будь-який законний спосіб; на рівність всіх суб'єктів інформаційних відносин; на узгодженість національних та міжнародних норм; на дотримання заходів інформаційної безпеки; на створення правових, економічних, організаційних умов для розвитку інформаційних технологій; на чітку систематизацію правопорушень в інформаційній сфері; на протидію вчинення інформаційних правопорушень.

Дисертант наголошує на необхідності прийняття Інформаційного кодексу України. Його значення для вдосконалення інформаційного законодавства полягатиме у спрощеному доступі громадян до всього масиву інформаційного законодавства, де б визначалися єдині підходи i принципи, надавався б вичерпний перелік суб'єктів інформаційної діяльності, в окремому розділі наводився б повний перелік інформаційних порушень та відповідальність за їх вчинення.

Другий розділ «Адміністративна відповідальність за правопорушення в інформаційній сфері: сучасні проблеми та шляхи їх вирішення» складається із чотирьох підрозділів.

Підрозділ 2.1 «Адміністративні правопорушення в інформаційній сфері та їх характерні риси» присвячено правовому аналізу юридичного складу правопорушень, що вчиняються в інформаційній сфері, наведені критерії їх класифікації, зазначені особливі риси та запропоновано доповнити КУпАП низкою нових складів.

Елементи складу правопорушень в інформаційній сфері мають особливі риси, зокрема: безпосереднім об'єктом виступають ті конкретні суспільні відносини, яким завдає або може завдати шкоди особа, винна у порушенні правових приписів у процесі створення, збирання, одержання, використання, поширення, зберігання, охорони та захисту інформації (тобто, в процесі обігу інформації); більшість порушень пов'язані з невиконанням відповідними суб'єктами своїх встановлених обов'язків; суб'єктами можуть виступати фізичні особи - громадяни; фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності; посадові та службові особи, а також і юридичні особи незалежно від форми власності; предметом правопорушень виступає інформація, яка представлена в будь-якій формі та збережена на будь-якому носії (відомості, дані, знання, таємниця), а також засоби її збереження; у правопорушеннях разом із терміном «інформація» використовуються такі дефініції, як «відомості» та «дані».

Дисертант пропонує два критерії класифікації інформаційних правопорушень. Відповідно до першого критерію (за об'єктивною стороною) доцільно розподілити правопорушення в інформаційній сфері, що представлені в КУпАП, на три групи:

- правопорушення, що полягають у невиконанні певних дій, передбачених законом (об'єктивна сторона даної категорії правопорушень полягає у таких діях: у неподанні інформації; у розголошенні, перекручуванні відомостей та інформації; відмові в наданні інформації; ненаданні інформації; незаконному розголошенні або незаконній передачі інформації; несвоєчасному розкритті та поданні інформації; незаконному поширенні інформації; неподанні відповідної інформації);

- правопорушення, дії яких призводять до зміни інформації (суб'єкт правопорушення виконує різноманітні дії, які призводять до зміни та перекручення інформації, в результаті чого інший суб'єкт не отримує необхідної, повної та достовірної інформації; ці дії полягають у приховуванні та перекручуванні даних; наданні недостовірної інформації);

- правопорушення, що полягають у порушенні умов і правил, встановлених законодавством (в адміністративній сфері особа зобов'язана діяти за чітко встановленими правилами і виконувати всі приписи законів; об'єктивна сторона правопорушення полягає у ряді різноманітних дій, в результаті яких порушується законодавство).

Критерієм для другої класифікації є сфера поширення. В даному випадку необхідно розрізняти правопорушення: 1) у сфері інформаційної безпеки держави (ст. 188-31; 212-2; 212-5 КУпАП); 2) у сфері надання послуг зв'язку і телекомунікацій (ст. 144, 145, 146, 147, 148-1, 148-2, 148-3, 148-4, 148-5, 148-6, 188-7 КУпАП); 3) у сфері надання рекламних послуг: ст. 186-7; 4) у сфері захисту авторського і суміжного права (це порушення прав інтелектуальної власності та порушення, що вчиняються у сфері кінематографії): ст. 51-2, 92-2, 164-6, 164-7, 164-8, 164-9, 164-13 КУпАП). 5) у сфері архівної справи (ст. 92-1 КУпАП); 6) у сфері порушення порядку використання інформації спеціальними особами, яку, на думку автора, доцільно поділити на такі підгрупи: а) порушення норм виборчого законодавства (ст. 212-8, 212-9, 212-10, 212-11, 212-13, 212-14, 212-20 КУпАП); б) порушення, що призводять до зміни інформації (ст. 41-3, 53-2, 82-3, 91-4, 166-6); в) порушення, що полягають у невиконанні умов і правил, встановлених законодавством (ст. 116-3, 156-1, 172-8, 185-11, 212-1, 212-3 КУпАП); г) порушення, які вчиняються на фондовому ринку (ст. 163-5, 163-6, 163-9, 163-11 КУпАП); д) порушення порядку подання інформації та виконання рішень Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень (ст. 166-4); е) порушення у сфері захисту прав дітей (ст. 184-2 КУпАП); є) порушення у сфері правильного введення військового обліку (ст. 211-2, 211-4, 211-5, 211-6 КУпАП); 7) у сфері діяльності засобів масової інформації (ст. 186-6 КУпАП); 8) у сфері незаконного доступу до інформації (ст. 211-7, 211-8, 212-6, 195-5, 173-1, 148 КУпАП); 9) у сфері статистики (ст. 186-3 КУпАП).

Аналізуючи зміст статті 51-2 «Порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності» КУпАП, дисертант наголошує, що диспозиція зазначеної статті не повністю збігається із статтею 420 Цивільного кодексу України. Тому вважаємо за потрібне внести зміни до статті, доповнивши її такими об'єктами, як комерційна таємниця та наукові відкриття.

Підрозділ 2.2 «Адміністративна відповідальність як вид адміністративного примусу в інформаційній сфері» присвячений аналізу видів адміністративних стягнень, що накладаються за вчинення інформаційних правопорушень, суб'єктам інформаційних правопорушень та досліджується система органів, що здійснюють регулювання інформаційної сфери.

Адміністративний примус - це вид державного примусу, який застосовується відповідними органами державної влади до фізичних та юридичних осіб з метою запобігання, припинення та притягнення до відповідальності.

У своїй роботі дисертант зазначає, що адміністративна відповідальність в інформаційній сфері - це специфічне реагування держави на адміністративне правопорушення, що посягає на відносини, які виникають у процесі одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, яке полягає в застосуванні уповноваженим органом або посадовою особою передбачених законом стягнень до суб'єкта правопорушення (як фізичної, так і юридичної осіб).

В інформаційній сфері до осіб-порушників застосовуються такі види санкцій: штраф; конфіскація; попередження; відшкодування збитків; виправні роботи та анулювання дії ліцензії суб'єкта господарювання; подання до суду справи про анулювання ліцензії на мовлення, призупинення дії ліцензії суб'єкта господарювання; скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання, ліквідація суб'єкта господарювання; обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання.

Аналізуючи склади правопорушень відповідно до запропонованої вище класифікації, дисертант обґрунтовує необхідність доповнення КУпАП низкою складів нових правопорушень, розкриваючи їх юридичний зміст, зокрема:

1. У сфері надання послуг зв'язку і телекомунікацій статтею 148-6 «Порушення Правил надання та отримання програмних послуг» та викласти у такій редакції: «Порушення порядку поширення інформації, що не відповідає дійсності та щодо якої законодавством встановлені особливі режими на її розповсюдження, навмисне створення перешкод у передачі та прийманні програм інших телеорганізацій та недотримання вимог державних стандартів і технічних параметрів телерадіомовлення»,

- тягне за собою накладання штрафу на посадових осіб та фізичних осіб - суб'єктів господарської діяльності від 80 до 250 нмдг.

2. У сфері надання рекламних послуг статтею 186-7 «Порушення рекламного законодавства» у такій редакції: «Здійснення рекламодавцем замовлення, виробництво, розповсюдження продукції реклами, що не відповідають вимогам законодавства, та недотримання вимог щодо змісту реклами»,

- тягне за собою накладання штрафу від 110- 200 нмдг.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладання адміністративного стягнення, передбачені частиною першою цієї статті,

- тягнуть за собою накладання штрафу в розмірі від 250-300 нмдг.

3. У сфері захисту авторського і суміжного права статтею 92-2 «Порушення законодавства у видавничій справі» та викласти у наступній редакції: «Виготовлення, розповсюдження та оприлюднення інформації, що заборонена законодавством України суб'єктами, що здійснюють видавничу діяльність»,

- тягне за собою накладання штрафу від 110- 200 нмдг.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладання адміністративного стягнення, передбачені частиною першою цієї статті,

- тягнуть за собою накладання штрафу в розмірі від 250-300 нмдг».

Підрозділ 2.3 «Особливості провадження у справах про адміністративні правопорушення в інформаційній сфері» присвячений розгляду системи органів, що уповноважені порушувати справи та притягувати до відповідальності за інформаційні делікти. В роботі виділено деякі особливості здійснення провадження відповідно до запропонованої в попередніх підрозділах класифікації правопорушень за сферою їх поширення.

Адміністративне провадження за порушення норм інформаційного законодавства, на погляд автора, доцільно поділити на дві групи: перша група - це адміністративне провадження, яке здійснюється відповідно лише до норм КУпАП, та друга група - провадження, що здійснюється відповідно до норм, що встановлюють адміністративну відповідальність в інших нормативно-правових актах.

В інформаційній сфері порушувати справи та притягувати до адміністративної відповідальності наділено значне коло уповноважених осіб (органів внутрішніх справ, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, органів Антимонопольного комітету України, Державного агентства України з питань кіно, Національної ради, органів Служби безпеки України, Голова, заступник голови, секретар, інші члени виборчої комісії, комісії з референдуму та низка інших). Особливості виявлення деяких категорій порушень полягає у проведенні перевірок уповноваженими на те особами відповідних органів (сфера телекомунікацій та рекламна сфера). В більшості випадків предмет доведення стосується факту порушення умов, правил, ліцензій та послуг, передбачених законодавством.

Основними заходами, спрямованими на покращення порядку здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення в інформаційній сфері, мають стати такі:

- закріплення запропонованих дисертантом підстав притягнення до адміністративної відповідальності в КУпАП;

- визначення всіх суб'єктів інформаційних правопорушень;

- зазначення системи видів адміністративних стягнень, враховуючи й нормативно-правові акти, що регулюють інформаційні відносини;

- чіткий розподіл повноважень органів, що здійснюють управління в інформаційній сфері.

Підрозділ 2.4 «Шляхи удосконалення адміністративної деліктології в контексті інформаційної сфери України» містить дані стосовно співвідношення адміністративних деліктів з іншими видами правопорушень.

Дисертантом зазначається, що адміністративним деліктом в інформаційній сфері, крім шкоди інформаційного характеру, завдається ще й майнова, що є підставою для притягнення до позадоговірної цивільно-правової відповідальності. Договірна цивільно-правова відповідальність настає за порушення не абсолютних, а відносних правовідносин, які виникли між сторонами цивільно-правових договорів, що мають відношення до інформації та інших інформаційних об'єктів. Тобто, договірна цивільно-правова відповідальність та адміністративна застосовуються за різні, не пов'язані між собою правопорушення в інформаційній сфері.

Настання матеріальної відповідальності поряд із адміністративною за одне й те саме протиправне діяння в інформаційній сфері можливо тоді, коли протиправна поведінка суб'єкта інформаційних відносин, майнова шкода та причинний зв'язок між ними як елементи складу трудового майнового правопорушення одночасно виступають відповідними елементами складу адміністративного проступку. В інформаційній сфері дисциплінарна відповідальність як відповідальність працівника перед роботодавцем загалом настає за порушення трудової дисципліни, яке проявляється у невиконанні чи неналежному виконанні працівником своїх трудових обов'язків інформаційного характеру, що призводить до порушення внутрішньоорганізаційних трудових інформаційних правовідносин. У тих випадках, коли невиконання чи неналежне виконання трудових обов'язків працівником призвело до порушення також зовнішніх стосовно роботодавця інформаційних відносин можливо настання поряд із дисциплінарною й адміністративної відповідальності.

Шляхи удосконалення адміністративних деліктів у контексті інформаційної сфери полягають у таких діях:

1. Поряд із криміналізацією правопорушень, пов'язаних із розголошенням відомостей, що становлять нотаріальну та адвокатську таємницю, у разі якщо відповідні діяння заподіяли тяжкі наслідки або істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам особи, доповнити КУпАП ст. 211-7 «Розголошення відомостей, що становлять лікарську, адвокатську, нотаріальну або іншу професійну таємницю» такого змісту:

«Розголошення відомостей, що становлять лікарську, адвокатську, нотаріальну або іншу професійну таємницю, особою, якій відповідні відомості стали відомі у зв'язку з виконанням професійних або службових обов'язків, якщо це не заподіяло тяжких наслідків або істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам особи,

- тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до ста нмдг.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення за порушення, передбачені частиною першою цієї статті,

- тягнуть за собою накладення штрафу від ста до двохсот нмдг».

2. Щоб забезпечити юридичний захист конфіденційної інформації не лише про фізичну особу, а й поширити його на інші можливі види конфіденційної інформації, запропоновано декриміналізувати ч. 1. ст. 182 КК України та водночас доповнити КУпАП ст. 211-8 у такій редакції:

«Незаконне збирання, зберігання, використання, поширення або зміна конфіденційної інформації, в тому числі персональних даних, без згоди на те уповноваженої особи та/або з порушенням встановлених нею порядку та/або умов, якщо за це не передбачена відповідальність відповідно до інших статей цього Кодексу або КК України,

- тягне за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до п'ятдесяти нмдг, а на посадових та фізичних осіб - суб'єктів господарської діяльності в розмірі від сорока до ста нмдг.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення за порушення, передбачені частиною першою цієї статті,

- тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від п'ятдесяти до двохсот нмдг, а на посадових та фізичних осіб - суб'єктів господарської діяльності в розмірі від ста до трьохсот нмдг».

3. У зв'язку із неузгодженістю понятійного апарату статей КУпАП, КК України та ст. 21 Закону України «Про інформацію», враховуючи впровадження у чинне законодавство такої категорії інформації за обмеженим доступом, як службова інформація, запропоновано ст. 212-5 КУпАП викласти в такій редакції:

«Порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших носіїв інформації, які містять службову інформацію, яке призвело до розголошення такої інформації,

- тягне за собою накладення штрафу на громадян від тридцяти до вісімдесяти нмдг, а на посадових осіб - від п'ятдесяти до ста нмдг.

Умисне розголошення або збирання з метою розголошення відомостей, що становлять службову інформацію, за відсутності ознак злочину,

- тягне за собою накладення штрафу на громадян від вісімдесяти до ста п'ятдесяти нмдг, а на посадових осіб - від ста до двохсот нмдг».

Дисертант зазначає, що притягнення до відповідальності за вчинення інформаційних правопорушень є необхідною передумовою реалізації гарантії права на інформацію і полягає у притягненні до дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної та кримінальної відповідальності.

ВИСНОВКИ

У висновках дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється у формулюванні основних засад удосконалення адміністративної відповідальності за правопорушення в інформаційній сфері України.

1. Побудова розвинутого інформаційного суспільства є складною діяльністю, яка включає не лише організаційно-технічні заходи, а й ефективне правове забезпечення інформаційної сфери. Проблеми в цій сфері необхідно розглядати в трьох аспектах: правовому (вдосконалення існуючої нормативної бази, що спрямована на забезпечення балансу інформаційних прав людини, суспільства і держави та попередження інформаційних правопорушень); технічному (вдосконалення засобів передачі та збереження інформації, а також створення, збереження, використання і поширення інформаційних ресурсів економічного, екологічного, фінансового, інформаційного й іншого призначення); ідеологічному (виховання поваги та свідомості осіб до охоронюваних законом суспільних відносин). Ефективне функціонування інформаційного суспільства та протидія інформаційним правопорушенням залежить не лише від дієвої законодавчої бази, а й від стабільної співпраці органів державної влади з його населенням та міжнародними організаціями.

2. За період незалежності України прийнято великий масив нормативно-правових актів, що регулюють інформаційні правовідносини. Найбільш суттєвими недоліками правового регулювання відносин в інформаційній сфері є: наявність колізій та конкурентність актів законодавства; неузгодженість понятійно-категоріального апарату; наявність значної кількості актів, що ускладнює їх правову реалізацію та контроль за їх виконанням; відсутність кодифікованого джерела.

На сьогоднішній день розвиток інформаційного суспільства України потребує вдосконалення інформаційного законодавства, що полягає у врегулюванні інформаційних відносин на державному рівні та створенні дієвого правого механізму, який би здійснював захист законних прав фізичних та юридичних осіб та виконання покладених на відповідних суб'єктів обов'язків.

Для створення розвинутого інформаційного суспільства в нашій країні необхідно серед іншого привести у відповідність до норм Європейського Союзу національне інформаційне законодавство.

3. Характерними рисами правопорушень в інформаційній сфері є: вчинення правопорушення в сфері обігу інформації; відсутність системи порушень та їх закріплення в єдиному законодавчому акті; відсутність єдиного розділу в КУпАП, в якому розміщені всі порушення в інформаційній сфері; розподіл на дві групи: правопорушення, які передбачені в КУпАП, та правопорушення, що закріплені в інших нормативно-правових актах. А також елементи складу порушення, які мають низку особливих ознак: об'єкт - суспільні відносини, шкода яким завдається в процесі порушення норм інформаційного законодавства; об'єктивна сторона полягає у порушенні положень нормативно-правових актів; предметом є інформація, яка представлена в будь-якій формі та збережена на будь-якому носії (відомості, дані, знання, таємниця); а також й засоби її збереження; суб'єкти - відповідальність несуть особи, які мають доступ до інформації (на законних або незаконних підставах). На думку дисертанта, в законодавстві необхідно чітко зазначити, що юридична особа може бути суб'єктом адміністративного правопорушення (зокрема, інформаційного) та нести адміністративну відповідальність. Також необхідно пам'ятати, що юридична особа може виступати як загальним, так і спеціальним суб'єктом правопорушення.

4. Адміністративна відповідальність в інформаційній сфері - це застосування до осіб, що вчинили інформаційні правопорушення, адміністративних стягнень уповноваженими на те посадовими особами на підставах, встановлених нормами чинного законодавства, що полягають у настанні негативних наслідків для осіб-порушників. КУпАП не містить вичерпного переліку стягнень, які можуть накладатися на винних суб'єктів. Штрафні санкції для суб'єктів господарювання передбачені в різних правових джерелах. Зокрема, дана обставина і ускладнює процес притягнення до відповідальності винних осіб.

5. Процедура притягнення до відповідальності та розгляду справи, крім загальних засад, що передбачені в КУпАП, регулюється й рядом інших законодавчих актів. Адміністративні стягнення накладаються великою кількістю органів, яким таке право надане законодавством України. При чому накладати стягнення для таких органів не є їх основною функцією (наприклад, Національна рада України та Антимонопольний комітет України). Правовим недоліком є відсутність вичерпного переліку стягнень, що накладаються на осіб-порушників.

6. Інформаційні правовідносини у зв'язку із багатогранністю за своєю правовою природою регулюються нормами різних галузей права: адміністративного, цивільного, трудового та кримінального. Відповідно кожна галузь права має власні засоби (види) відповідальності, які застосовуються для виявлення правопорушень, що здійснюють посягання на інформаційні правовідносини. Адміністративним правопорушенням у інформаційній сфері поруч зі шкодою інформаційного характеру, яка полягає у дезорганізації роботи елементів інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури, завдається ще й майнова (що є підставою для притягнення до позадоговірної цивільно-правової відповідальності). Адміністративним правопорушенням в зазначеній сфері, коли об'єктом його порушення виступають інформаційні правовідносини не лише цивільно-правового, а й конституційного, трудового, адміністративного характеру, може бути завдана й моральна шкода, яка дає підставу для настання цивільно-правової відповідальності. Таким чином, при взаємодії зазначених видів юридичної відповідальності забезпечується комплексний захист абсолютних цивільних правовідносин в інформаційній сфері від адміністративних правопорушень. Договірна цивільно-правова відповідальність настає за порушення не абсолютних, а відносних правовідносин, які виникли між сторонами цивільно-правових договорів, що мають відношення до інформації та інших інформаційних об'єктів (договір про надання інформаційних послуг, ліцензійні договори про використання об'єктів права інтелектуальної власності тощо). Отже, договірна цивільно-правова відповідальність та адміністративна застосовуються за різні, не пов'язані між собою правопорушення в інформаційній сфері. Адміністративне правопорушення в інформаційній сфері може спричинити й матеріальну відповідальність, що регулюється нормами трудового права. Матеріальна відповідальність в інформаційній сфері настає тоді, коли особа, що спричинила шкоду, перебуває з потерпілим від адміністративного правопорушення в трудових відносинах, а шкода виникає внаслідок порушення майнових прав потерпілої особи на інформаційні об'єкти. В деяких випадках, коли дисциплінарним проступком працівника завдається шкода зовнішнім інформаційним правовідносинам (наприклад, відносини щодо надання суб'єктом владних повноважень публічної інформації), то виникає можливість одночасного застосування дисциплінарної та адміністративної відповідальності.

...