Размещено на http://www.allbest.ru/

Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВА ОХОРОНА ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ

Шиленко Михайло Вікторович

Київ 2014

АНОТАЦІЯ

охорона природний публічний адміністрація

Адміністративно-правова охорона природних ресурсів

Шиленко М.В. - На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», Київ, 2014.

Дисертацію присвячено адміністративно-правовій охороні природних ресурсів. Сформовано поняття адміністративно-правової охорони природних ресурсів, класифіковано принципи охорони природних ресурсів, а також розкрито адміністративно-правовий статус суб'єктів публічної адміністрації, що беруть участь в охороні природних ресурсів. У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що виявляється у визначенні адміністративно-правової охорони природних ресурсів.

З'ясовано поняття та зміст механізму адміністративно-правової охорони природних ресурсів. Розкрито структуру механізму адміністративно-правової охорони природних ресурсів та охарактеризовано форми, методи та процедури адміністративно-правової охорони природних ресурсів.

Значна увага приділяється міжнародному досвіду визначення адміністративно-правової охорони природних ресурсів у Франції, Сполучених Штатах Америки, Великобританії та інших.

Обґрунтовано і запропоновано удосконалення законодавства щодо адміністративно-правової охорони природних ресурсів.

Ключові слова: адміністративно-правовий статус, адміністративно-правова охорона, адміністративна відповідальність, повноваження, принципи, природні ресурси, процедури охорони природних ресурсів, методи, форми охорони природних ресурсів.

АННОТАЦИЯ

Административно-правовая охрана природных ресурсов

Шиленко М.В. - На правах рукописи.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Открытый международный университет развития человека «Украина», Киев, 2014.

Диссертация посвящена административно-правовой охране природных ресурсов. Сформировано понятие административно-правовой охраны природных ресурсов, классифицированы принципы охраны природных ресурсов, а также раскрыт административно-правовой статус субъектов публичной администрации, участвующих в охране природных ресурсов. В диссертации приведены теоретическое обобщение и новое решение научной задачи, которая выражается в определении административно-правовой охраны природных ресурсов.

Соискателем предложено авторское определение административно-правовой охраны природных ресурсов, как совокупность административно-правовых элементов административно-правовой охраны, осуществляемая субъектами публичной администрации, которые направлены на защиту природных ресурсов и восстановления нарушенных прав и законных интересов физических и юридических лиц, государства и общества в целом в этой сфере на основе реализации административно-правовых норм с возможностью применения мер административного принуждения и привлечения виновных за нарушение административно-экологических норм к административной ответственности.

С позиции науки административного права, диссертантом выявлено, что принцип приоритетности обеспечения публичной администрацией прав на безопасную окружающую природную среду, экологическую безопасность и поддержание экологического равновесия на территории Украины является не только ведущим принципом в сфере охраны природных ресурсов, но и весомым принципом в системе общего административного права.

Раскрыта система субъектов публичной администрации, которые осуществляют охрану природных ресурсов, к которым автор относит различные учреждения и их должностных лиц по критерию обязанности по осуществлению охраны природных ресурсов.

Обращено внимание на механизм административно-правовой охраны природных ресурсов, как систему мер государственного управления и предоставления административных услуг по охране природных ресурсов субъектами публичной администрации.

Раскрыто понимание административной процедуры охраны природных ресурсов, как установленный законодательством порядок производства, стадий, этапов и действий, предназначенных для рассмотрения и решения субъектами публичной администрации административных дел с целью обеспечения охраны природных ресурсов, сохранения природного многообразия для нормального функционирования гражданского общества и государства. Административные услуги в сфере охраны природных ресурсов, как конкретные административно-процессуальные действия органов публичной администрации, осуществляются по инициативе субъекта обращения, направленного на удовлетворение его публичного интереса и эффективной охраны различных видов природных ресурсов, сохранения охраняющих природных ресурсов.

Предложено внедрить обязательное страхование экологических рисков проектов, которое должно осуществятся с привлечением средств страховых компаний; признание части правонарушений, наносящих наибольший вред природным ресурсам, административными правонарушениями, обосновывая данное положение теми опасными последствиями, которые может повлечь их совершение. Доказывается необходимость создания Национального экологического фонда. Предлагается ввести налогообложение эколого-опасной продукции. Обосновывается необходимость использовать лизинг, как нетрадиционный рыночный источник финансирования природоохранной деятельности. Предлагается внедрить финансовую систему достаточности информации для отечественных и зарубежных инвесторов.

Ключевые слова: административно-правовой статус, административно-правовая охрана, административная ответственность, полномочия, принципы, природные ресурсы, процедуры охраны природных ресурсов, методы, формы охраны природных ресурсов.

ANNOTATION

Administrative protection of natural resources

Shylenko M. - On the manuscript.

Dissertation for the degree of Candidate of Sciences in specialty 12.00.07 - administrative law and procedure; finance; information law. - Open International University of Human Development "Ukraine", Kyiv, 2014.

Dissertation is devoted to administrative protection of natural resources. Formed the concept of administrative and legal protection of natural resources, classified the principles of conservation of natural resources, and disclosed the administrative status of public administration involved in the protection of natural resources. The dissertation presented theoretical generalizations and new research problem solving, as reflected in the definition of administrative protection of natural resources.

Found out the concept and content of the mechanism of administrative and legal protection of natural resources. The structure of the mechanism of administrative and legal protection of natural resources and characterized forms, methods and procedures of administrative and legal protection of natural resources.

Much attention is paid to international experience defining administrative protection of natural resources in France, the United States, Britain and others.

Proved and proposed legislation for improving the administrative and legal protection of natural resources.

Keywords: administrative and legal status, administrative and legal protection, administrative responsibility, authority, principles, natural resources, procedures, methods, forms of protection of natural resources.

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини «Україна»

Науковий керівник кандидат юридичних наук Іванищук Андрій Анатолійович, Дніпровський районний суд м. Херсона, заступник голови суду

Офіційні опоненти

доктор юридичних наук, професор Галунько Валентин Васильович, Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», директор Інституту права та суспільних відносин

кандидат юридичних наук, доцент Чомахашвілі Олена Шотаєвна, Київський університет права НАН України, завідувач кафедри конституційного, адміністративного, господарського права та процесу

Захист відбудеться на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.139.01 у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини «Україна» за адресою: 03115, м. Київ, вул. Львівська, 23

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна” за адресою: 03115, м. Київ, вул. Львівська, 23

Учений секретар спеціалізованої вченої ради С.О. Короєд

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Однією з основних умов інтеграції України до стандартів країн-учасниць Європейського Союзу є розбудова демократичної, правової держави, на яку покладено обов'язок забезпечення охорони навколишнього природного середовища, як необхідної складової існування людини, в тому числі природних ресурсів та континентального шельфу.

Охорона природних ресурсів має провідне значення для розвитку сільського господарства нашої країни, підвищення добробуту нації, поліпшення умов життя населення, охорони здоров'я та відпочинку.

Проблема взаємодії людського суспільства та природи стала однією з найважливіших проблем сучасності. Становище, яке складається у відносинах людини з природою, в багатьох випадках є критичним, так як посилюється засуха, наступає пустеля і вичерпуються водні запаси в південних регіонах країни, запаси корисних копалин, погіршується стан ґрунтів, повітряного басейну, ускладнюється боротьба зі шкідниками сільськогосподарських культур практично на усій території України.

Інтенсивний розвиток промисловості та сільськогосподарської діяльності призводить до швидкого вичерпування багатств, які природа накопичувала протягом мільйонів років, вкрай негативно впливаючи на навколишнє природне середовище. Це одна з причин глобальної екологічної кризи, що загрожує сьогодні людству. А це вимагає правильного раціонального та ефективного використання природних багатств, розробки заходів щодо збереження, охорони та поліпшення природних ресурсів.

Сьогоднішню екологічну ситуацію в Україні можна охарактеризувати як кризову, яка сформувалася протягом тривалого періоду нехтування охороною природних ресурсів.

Низький рівень еколого-правової свідомості суспільства призвели до значної деградації довкілля України, надмірного забруднення поверхневих і підземних вод, повітря і земель, зменшення народжуваності та збільшення смертності, а це загрожує вимиранням і біологічно-генетичною деградацією народу України.

Окремі аспекти адміністративно-правової охорони природних ресурсів були предметом дослідження вчених-юристів, як у галузі адміністративного, так і екологічного права: В.Б. Авер'янова, В.І. Андрейцева, Г.В. Атаманчука, Ю.П. Битяка, Г.Ю. Бистрова, С.О. Боголюбова, Г.І. Балюк, В.І. Борейко, А.П. Гетьмана, В.В. Галунька, І.П. Голосніченка, А.І. Єлістратова, В.А. Зуєва, А.А. Іванищука, З.Д. Іванової, О.С. Йоффе, В.Б. Ісакова, Р.А. Калюжного, Т.С. Кичилюк, В.В. Костицького, Н.Р. Кобецької, М.В. Краснової, В.І. Курила, С.В. Ківалова, М.І. Козюбри, А.М. Колодія, О.С. Колбасова, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, В.В. Копєйчикова, Є.В. Курінного, В.А. Ліпкана, Я.М. Магазинера, М.М. Марченка, П.Є. Недбайла, В.С. Нерсесянца, М.П. Орзіха, І.М. Пахомова, О.О. Погрібного, Л.Л. Попова, В.В. Петрова, П.М. Рабіновича, К.А. Рябець, В.М. Селіванова, М.В. Сторожева, О.Ф. Скакун, О.Ф. Фрицького, Є.О. Харитонова, О.Ш. Чомахашвілі, В.В. Цвєткова, В.К. Шкарупи, В.О. Юсупова, В.М. Яковлєва, М.К. Якимчука та ін.

Однак вище зазначені та деякі інші вчені безпосередньо проблему адміністративно-правової охорони природних ресурсів не досліджували, а зосереджували свою увагу та більш загальних, спеціальних чи суміжних викликах.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом науково-дослідницької роботи кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Інституту права та суспільних відносин Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» на тему: «Адміністративно-правове регулювання суспільних відносин» (номер державної реєстрації 0107U008696) та у відповідності до основних напрямів державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, затверджених Постановою Верховної Ради України від 05.03.1998 № 188/98-ВР, Закону України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 577-р, а також інших напрямів наукових досліджень Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» в контексті удосконалення в нашій державі адміністративного та екологічного законодавства на межах їх стику.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України і досягнень адміністративно-правової та еколого-правової наук, узагальнення юридичної практики визначити концептуальні положення адміністративно-правової охорони природних ресурсів, виявити прогалини в адміністративно-правовій охороні зазначеної сфери і на цій основі запропонувати пропозиції та рекомендації щодо удосконалення діючого законодавства, підвищення ефективності його практичної реалізації.

Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:

- сформулювати поняття адміністративно-правової охорони природних ресурсів;

- виявити принципи адміністративно-правової охорони природних ресурсів;

- розкрити адміністративно-правовий статус суб'єктів публічної адміністрації, які здійснюють охорону природних ресурсів;

- сформулювати поняття та розкрити зміст механізму адміністративно-правової охорони природних ресурсів;

- розкрити форми адміністративно-правової охорони природних ресурсів;

- з'ясувати методи адміністративно-правової охорони природних ресурсів;

- розкрити процедури адміністративно-правової охорони природних ресурсів;

- здійснити аналіз зарубіжного та міжнародного досвіду адміністративно-правової охорони природних ресурсів;

- сформулювати напрями удосконалення адміністративно-правової охорони природних ресурсів;

- розробити пропозиції щодо вдосконалення законодавства та адміністративної діяльності публічної адміністрації стосовно охорони природних ресурсів.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають під час забезпечення публічною адміністрацією охорони природних ресурсів.

Предметом дослідження є адміністративно-правова охорона природних ресурсів в Україні.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є сукупність загальнонаукових і спеціальних дослідницьких методів і прийомів наукового пізнання. Узагальнення явищ і процесів при здійсненні адміністративно-правової охорони природних ресурсів базується на системному аналізі правових дефініцій та категорій.

У ході дослідження використано систему методів наукового пізнання. За допомогою діалектичного методу з позиції сукупності теорiї держави і права та теорії адміністративного права визначено юридичну природу адмiнiстративно-правової охорони природних ресурсів (пiдроздiли 1.1, 1.2); метафізичний метод дозволив дослідити поняття механізму адміністративно-правової охорони природних ресурсів (пiдроздiл 2.1); системно-структурний метод дозволив здійснити комплексний аналіз механізму адміністративно-правової охорони природних ресурсів(пiдроздiли 1.3, 2.1).

У повній мірі був використаний загальнологічний метод дедукції (підрозділи 1.1, 1.2). Широко у дисертації використовуйся метод класифікації (розділ 1.2). Методи аналізу та синтезу були використані в усіх розділах дисертації, а саме найбільше: метод аналізу був використаний у підрозділах 1.3, 2.2, 2.3, 3.1, а метод синтезу - 1.1, 2.1. Формально-логічний та аналітико-синтетичний методи використані для дослідження форм, засобів та процедур адміністративно-правової охорони природних ресурсів та виявлення недоліків законодавства у цій сфері з метою надання пропозицій щодо удосконалення охорони природних ресурсів (розділ 2, 3).

Метод порівняльного правознавства застосовано для вивчення зарубіжного досвіду у сфері охорони природних ресурсів (підрозділ 3.1).

Усе дослідження адміністративно-правової охорони природних ресурсів здійснювалося із використанням формально-догматичного методу (підрозділи 1.1, 1.3, 2.1, 2.2, 2.3) та тлумачення змісту чинного законодавства (підрозділи 2.2, 2.3, 2.4).

Пошук напрямів удосконалення законодавства у сфері охорони природних ресурсів здійснювався за допомогою раціонального методу (підрозділ 3.1), правового експерименту (підрозділ 3.2) та правового прогнозування (підрозділ 3.2), також останній метод використовувався при дослідженні механізму адміністративно-правової охорони природних ресурсів (підрозділ 2.1). Також став у нагоді метод індукції (підрозділ 3.2).

З допомогою функціонального методу автор розглядав вплив адміністративно-правової охорони на суспільні відносини з метою їх упорядкування та стабілізації (підрозділ 1.3).

Емпіричну базу дослідження склали положення Конституції України, міжнародних договорів, законів і постанов Верховної Ради України, Указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, розпоряджень Міністерства екології та природних ресурсів, нормативних актів Державної служби України з питань охорони навколишнього природного середовища та інших центральних органів виконавчої влади, а також вивчення й узагальнення правозастосовної практики. У формулюванні висновків і пропозицій дисертант ґрунтувався на загальнотеоретичних наукових працях, розробках фахівців в галузі адміністративного права, а також загальної теорії держави і права, конституційного, цивільного, екологічного та інших галузей права.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є вагомим в Україні дослідженням, яке присвячене аналізу теоретичних засад та механізму реалізації адміністративно-правової охорони природних ресурсів в Україні. Наукову новизну дослідження характеризує ряд положень та висновків, запропонованих особисто дисертантом:

- вперше запропоновано авторське визначення адміністративно-правової охорони природних ресурсів, як сукупність адміністративно-правових елементів адміністративно-правової охорони, що здійснюється суб'єктами публічної адміністрації, які спрямовані на захист природних ресурсів та відновлення порушених прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, держави й суспільства в цілому у цій сфері на основі реалізації адміністративно-правових норм з можливістю застосування заходів адміністративного примусу та притягнення винних за порушення адміністративно-екологічних норм до адміністративної відповідальності;

- вперше, з позиції науки адміністративного права, виявлено, що принцип пріоритетності забезпечення публічною адміністрацією прав на безпечне навколишнє природне середовище, екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України є не тільки провідним принципом у сфері охорони природних ресурсів, але й вагомим принципом у системі загального адміністративного права;

- отримало подальшого розвитку система суб'єктів публічної адміністрації, які здійснюють охорону природних ресурсів, до яких віднесено різноманітні установи та їх посадових осіб за критерієм обов'язку щодо здійснення охорони природних ресурсів;

- отримало подальшого розвитку розуміння механізму адміністративно-правової охорони природних ресурсів, як системи заходів з державного управління та надання адміністративних послуг щодо охорони природних ресурсів суб'єктами публічної адміністрації;

- удосконалено поняття форми адміністративно-правової охорони природних ресурсів, як зовнішнього прояву однорідних за своїм характером і правовою природою груп адміністративних дій управлінської діяльності та надання адміністративних послуг, здійснене в рамках режиму законності та компетенції для досягнення адміністративно-правової мети - публічного забезпечення адміністративно-правової охорони природних ресурсів, нормального функціонування громадянського суспільства та держави;

- удосконалено поняття методу адміністративно-правової охорони природних ресурсів, як сукупність правових засобів і способів, прийомів, які застосовують органи публічного управління для забезпечення регулюючого впливу норм адміністративного права на охорону природних ресурсів, екологізацію суспільних відносин і забезпечення екологічної безпеки;

- отримало подальшого розвитку розуміння адміністративної процедури охорони природних ресурсів, як встановлений законодавством порядок провадження, стадій, етапів та дій, призначених для розгляду і розв'язання суб'єктами публічної адміністрації адміністративних справ з метою забезпечення охорони природних ресурсів, збереження природної багатоманітності для нормального функціонування громадянського суспільства та держави;

- отримало подальшого розвитку розуміння адміністративні послуги у сфері охорони природних ресурсів, як конкретної адміністративно-процесуальної дії органів публічної адміністрації, що здійснюється за ініціативою суб'єкта звернення, спрямованого на задоволення його публічного інтересу та ефективної охорони різних видів природних ресурсів, їх збереження;

- отримали подальшого розвитку пропозиції щодо удосконалення адміністративно-правової охорони природних ресурсів в частині впровадження обов'язкового страхування екологічних ризиків проектів із залученням коштів страхових компаній; визнання частини правопорушень, які наносять найбільшу шкоду природним ресурсам, як адміністративне правопорушення, обґрунтовуючи дане положення тими небезпечними наслідками, які може спричинити їх вчинення; створення Національного екологічного фонду; введення оподаткування еколого-небезпечної продукції; застосовування лізингу, як нетрадиційне ринкове джерело фінансування природоохоронної діяльності; впровадження фінансових схем, достатньої інформації для вітчизняних і зарубіжних інвесторів;

- удосконалено законодавство у сфері адміністративно-правової охорони природних ресурсів, зокрема запропоновано прийняти авторський проект закону України «Про Національний екологічний фонд України», який має стати правонаступником розрізнених існуючих фондів охорони навколишнього природного середовища, в якому розроблено принципи, форми, методи та адміністративні процедури його діяльності, запропоновано внести зміни до Податкового кодексу України щодо уведення «податку на продукт» (оподаткування екологічно-небезпечної продукції), внести зміни до Закону України «Про фінансовий лізинг», в якому передбачити можливість товарного кредитування, яке б дозволило без значної фінансової напруги суб'єктам господарювання відновлювати виробничі екологічної фонди та закупати майно екологічного призначення, Закону України «Про страхування» щодо запровадження цілеспрямованого екологічного страхування екологічно небезпечних об'єктів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки і пропозиції, отримані здобувачем, можуть бути використані:

- у науково-дослідній сфері - положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки питань адміністративно-правової охорони природних ресурсів;

- у правотворчості - в результаті проведеного дослідження сформульовані пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства, що регулює охорону природних ресурсів (Лист Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи від 03.09.2014);

- у правозастосовній діяльності - використання одержаних результатів дозволить при застосуванні адміністративно-правової охорони природних ресурсів покращити ефективність практичної діяльності органів публічної адміністрації і місцевого самоврядування, а також окремих громадян з метою охорони природних ресурсів (Акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у практичну діяльність комунального підприємства по догляду за зеленими насадженнями Святошинського району м. Києва від 14.05.2014);

- у навчальному процесі - матеріали дисертації можуть використовуватись під час проведення занять з дисциплін «Адміністративне право», «Конституційне право», «Екологічне право», «Аграрне право», «Земельне право» при підготовці відповідних підручників, навчальних посібників, курсів лекцій (Акт впровадження у навчальний процес Інституту права та суспільних відносин Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» від 09.04.2014).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювалися на кафедрі конституційного, адміністративного та фінансового права Відкритого Міжнародного Університету розвитку людини «Україна», де була виконана дисертація, та висвітлювалися у ході роботи двох міжнародних науково-практичних конференцій: «Актуальні проблеми правознавства» (Київ, 2013), «Актуальні проблеми правознавства у сфері інформаційного суспільства» (Київ, 2014).

Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено у 9 публікаціях, серед яких: 5 наукових статей, із них 4 статті опубліковано у наукових фахових виданнях України, 1 стаття в іноземному виданні, 3 тези доповіді на науково-практичних конференціях та 1 у співавторстві навчальний посібник.

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається із вступу, 3 розділів, що містять 9 підрозділів, висновків. Повний обсяг дисертації складає 205 сторінок комп'ютерного тексту. Робота містить також список використаних джерел із 184 найменувань і 3 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, її зв'язок з науковими планами, визначається мета і завдання роботи, основні методи дослідження, його об'єкт і предмет, викладається наукова новизна одержаних результатів, визначається практичне значення результатів роботи та їх апробація, особистий внесок автора роботи та публікації.

Розділ 1 «Теоретико-правові засади адміністративно-правової охорони природних ресурсів» містить три підрозділи, в яких досліджено поняття адміністративно-правової охорони природних ресурсів, виявлені принципи адміністративно-правової охорони природних ресурсів та встановлено адміністративно-правовий статус суб'єктів публічної адміністрації, які здійснюють охорону природних ресурсів.

У підрозділі 1.1 «Поняття адміністративно-правової охорони природних ресурсів» взято за основу широке трактування адміністративно-правової охорони, системи способів, прийомів та засобів, закріплених у законодавстві України, що здійснюються компетентними державними органами у процесі виконавчо-розпорядчої діяльності органами публічної адміністрації, яка направлена на попередження порушень та відновлення порушеного права на основі реалізації адміністративно-правових норм, а також із можливістю застосування заходів адміністративного примус та притягнення винних до адміністративної відповідальності. На цій основі доведено, що адміністративно-правова охорона природних ресурсів забезпечується здійсненням у таких напрямках:

по-перше, правотворчої діяльності у сфері охорони природних ресурсів, як форми владної діяльності держави, що спрямована на формулювання чи санкціонування законів та підзаконних нормативно-правових актів, за допомогою яких у діючу систему права з охорони природних ресурсів запроваджуються нові, змінюються чи скасовуються існуючі;

по-друге, правореалізаційної діяльності у сфері охорони природних ресурсів, як діяльності публічної адміністрації, направленої на виконання адміністративно-правових норм шляхом безпосереднього виконання, видання індивідуальних і нормативних актів до моменту виконання, укладення адміністративних договорів з метою збереження у первородному стані окремих компонентів природних ресурсів, їх екологічного балансу та інше;

по-третє, правоохоронної діяльності у сфері охорони природних ресурсів, як один із напрямів владно-розпорядчої діяльності, в якій охоронний інструмент держави впливає на поведінку суб'єктів правовідносин за допомогою використання дозволів, приписів, заборон, контролю за їх додержанням та реалізації адміністративної відповідальності, а саме: попередження і припинення протиправних посягань на природні ресурси; відновлення становища, яке існувало до порушення права на природні ресурси; застосування штрафних санкцій; притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності та створення умов для притягнення винних до інших видів юридичної відповідальності; захист від суб'єктів владних повноважень; запобігання екологічно шкідливим наслідкам використання природних ресурсів та інше.

Підрозділ 1.2 «Принципи адміністративно-правової охорони природних ресурсів» присвячений аналізу спеціальних принципів адміністративно-правової охорони.

Дисертантом визначено, що принципи адміністративно-правової охорони природних ресурсів є різновидом принципів адміністративного права та загальних принципів охорони природних ресурсів, вихідними, основоположними, об'єктивно зумовленими засадами організації державного управління публічною адміністрацією та надання адміністративних послуг у сфері реалізації громадянами їх екологічних прав, їх охорони, виявлення та припинення їх порушень та притягнення винних осіб до відповідальності для нормального функціонування громадянського суспільства та держави.

Усі принципи адміністративно-правової охорони природних ресурсів поділяються на загальні та спеціальні принципи. Загальні принципи мають фундаментальне значення для всієї галузі адміністративного права, та спеціальні принципи, що сформувалися відповідно до національних адміністративних традицій державного управління у сфері адміністративно-правової охорони природних ресурсів.

Наприкінці підрозділу здобувач доводить, що спеціальними принципами адміністративно-правової охорони природних ресурсів є: принцип правового забезпечення суб'єктами публічної адміністрації раціонального та ефективного використання природних ресурсів; принцип пріоритетності забезпечення публічною адміністрацією прав на безпечне навколишнє природне середовище, екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України; принцип рівності охорони усіх природних ресурсів суб'єктами публічної адміністрації; принцип оптимального поєднання екологічних і економічних інтересів суспільства щодо охорони природних ресурсів; принцип охорони державними органами, що мають повноваження у сфері охорони природних ресурсів, територій та об'єктів, які мають підвищену екологічну цінність; принцип забезпечення контролю публічною адміністрацією за раціональним та ефективним використанням природних ресурсів суб'єктами господарювання; принцип сталого розвитку як основи гармонійного розв'язання соціальних, економічних та екологічних проблем при використанні інноваційних засобів охорони природних ресурсів; принцип доступності та достовірності екологічної інформації для фізичних та юридичних осіб, що надається суб'єктами публічної адміністрації; принцип забезпечення публічною адміністрацією комплексності і контрольованості здійснення програм охорони природних ресурсів; принцип міжнародного екологічного співробітництва між органами публічної адміністрації, що мають повноваження у цій сфері.

Підрозділ 1.3 «Адміністративно-правовий статус суб'єктів публічної адміністрації, які здійснюють охорону природних ресурсів» присвячений розкриттю суб'єктивних прав і юридичних обов'язків, правосуб'єктності та адміністративної відповідальності осіб, які здійснюють охорону природних ресурсів.

Дисертантом виявлено, що за суб'єктами ієрархічності та спеціалізації суб'єкти публічної адміністрації, які здійснюють охорону природних ресурсів, поділяються на: Кабінет Міністрів України, як вищий орган виконавчої влади в аналізованій сфері, Президент України, як гарант екологічних прав громадян та адміністративного впливу на вищих посадових осіб публічної адміністрації, які здійснюють охорону природних ресурсів; Міністерство екології та природних ресурсів України, як провідний центральний орган виконавчої влади у сфері охорони природних ресурсів; Центральні органи виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується через Міністра екології та природних ресурсів України (Державна служба геології та надр України, Державне агентство водних ресурсів України, Державне агентство екологічних інвестицій України, Державне агентство земельних ресурсів України, Державна екологічна інспекція України); органи прокуратури у сфері охорони природних ресурсів; органи місцевого самоврядування у сфері охорони природних ресурсів; громадські об'єднання, які у своїх статутних документах визначають охорону природних ресурсів основним чи важливим об'єктом діяльності.

Розділ 2 «Механізм адміністративно-правової охорони природних ресурсів» складається з чотирьох підрозділів і присвячений розкриттю його складових елементів.

Підрозділ 2.1 «Поняття механізму адміністративно-правової охорони природних ресурсів» присвячений дослідженню змісту та поняття механізму адміністративно-правової охорони природних ресурсів.

Визначено, що до структури правового механізму входять наступні елементи (засоби): норми адміністративного права, об'єктивно виражені в законах та інших нормативних актах; адміністративно-правові відносини; акти застосування норм адміністративного права; акти тлумачення норм адміністративного права; правосвідомість та правова культура громадян у сфері екологічної безпеки; законність, як чинник безумовного виконання усіма фізичними і юридичними особами екологічного законодавства і тим самим забезпечення екологічної безпеки громадян.

Доведено, що на межі стику норм адміністративного та екологічного права можна говорити про нову якісну категорію юриспруденції - адміністративно-екологічні норми, реалізація яких здійснюється через засоби адміністративного права - виконання, дотримання, застосування.

У підрозділі 2.2 «Форми адміністративно-правової охорони природних ресурсів» зазначено, що за характером і правовою природою форми адміністративно-правової охорони природних ресурсів поділяються на: видання нормативно-правових актів; видання індивідуальних адміністративних актів; укладення адміністративних договорів; вчинення інших юридично значущих адміністративних дій та здійснення матеріально-технічних операцій.

Юридичною природою адміністративного договору у сфері охорони природних ресурсів є правовий акт щодо застосування норм адміністративного права, в якому реалізується компетенція органів публічної адміністрації стосовно забезпечення екологічної безпеки. Суть договору полягає в упорядкуванні існуючих адміністративно-правових відносин, розмежуванні та фіксуванні прав та обов'язків сторін, які приймають участь в охороні природних ресурсів.

Підрозділ 2.3 «Методи адміністративно-правової охорони природних ресурсів» присвячено дослідженню методів охорони природних ресурсів як наступного елементу механізму адміністративно-правової охорони природних ресурсів.

Дисертантом доведено, що методами правової охорони природних ресурсів можна вважати юридичні способи, прийоми, заходи, за допомогою яких держава встановлює межі дозволеної поведінки суб'єктів права у їхньому взаємозв'язку з природою в процесі використання природних ресурсів. У результаті вивчення законодавчих актів здобувач прийшов до висновку, що в основному диспозиція норм, спрямованих на охорону природних ресурсів носить чітко імперативний характер, тобто ці норми є категоричними та зобов'язуючими.

У підрозділі 2.4 «Процедури адміністративно-правової охорони природних ресурсів» обґрунтовано, що адміністративна процедура охорони природних ресурсів в аналізованій сфері пролягає у встановленому законодавством порядку провадження, стадій, етапів та дій, призначених для розгляду і розв'язання суб'єктами публічної адміністрації індивідуальних адміністративних справ з метою забезпечення охорони природних ресурсів, збереження природної багатоманітності для нормального функціонування громадянського суспільства та держави.

Встановлено, що адміністративні процедури можна класифікувати на юрисдикційні та неюрисдикційні, заявні та втручальні (позитивні та негативні), безспірні (непозовні) та спірні (позовні) процедури.

Провідною адміністративною процедурою є адміністративні послуги та частина публічно-сервісних послуг, які надаються публічною адміністрацією і надання яких пов'язане з реалізацією владних повноважень. Основним законом, що регламентує надання адміністративних послуг в Україні, є Закон України «Про адміністративні послуги».

Застосування адміністративних процедур для охорони природних ресурсів відіграє важливе місце. А сама процедура являє собою окрему процесуальну дію, що здійснюється відповідними державними органами та за порядком і у послідовності, визначеними законодавством України для забезпечення охорони природних ресурсів.

Розділ 3 «Напрямки вдосконалення адміністративно-правової охорони природних ресурсів» складається з двох підрозділів, у яких висвітлюється зарубіжний та міжнародний досвід визначення адміністративно-правової охорони природних ресурсів, аналізуються можливості удосконалення законодавства щодо адміністративно-правової охорони природних ресурсів України.

У підрозділі 3.1 «Зарубіжний та міжнародний досвід адміністративно-правової охорони природних ресурсів» доводиться, що найсуттєвішими перешкодами для реалізації існуючого законодавства є низький рівень фінансування природоохоронних програм, недостатність наукових досліджень у цій сфері, а також незадовільний рівень наукових розробок екологічно ощадливих технологій, нехтування вітчизняним і зарубіжним передовим досвідом..

Зарубіжна практика свідчить, що основою всієї системи захисту природних ресурсів в економічно розвинутих країнах є активний вплив державного регулювання, де значні пріоритети надаються економічному стимулюванню та підтримці підприємництва, що розвивається в напряму екологізації суспільного виробництва. Практика підприємницької діяльності та світовий досвід підтверджують можливість реалізації еколого-економічних цілей з використанням таких регулятивних механізмів, як: 1) пряме державне регулювання (нормативно-правові, адміністративно-контролюючі і заохочувальні заходи, пряме регламентування та ін.); 2) економічне стимулювання через застосування ринкових механізмів; 3) змішані механізми, які поєднують вищезазначені підходи. Поряд з цим діє чіткий механізм фінансового забезпечення такого регулювання (внутрішні нагромадження, кошти бюджетних фондів, вітчизняні й зарубіжні екологічні інвестиції, кредити, цільові гаранти та ін.). Велике значення надається також діям громадських екологічних організацій, екологічній культурі, освіті, вихованню і просвітництву.

Дисертантом наголошено, що правове регулювання охорони водних ресурсів у Франції пов'язане з соціальним поняттям якості життя, рівнем екологічної свідомості і освіти населення, відображенням у чинному законодавстві об'єктивних потреб охорони навколишнього середовища.

Україна як член ООН є суверенною стороною багатьох міжнародних природоохоронних угод і разом з іншими країнами світу продовжує активно працювати над завданнями щодо врятування нашої планети від екологічного лиха.

Здобувач зазначає, що міжнародний досвід та особливості адміністративно-правової охорони природних ресурсів у різних країнах світу, а саме: Франції, Сполучених Штатах Америки, Великобританії та інших країн визначають, що механізм охорони природних ресурсів однозначно потребує відповідного правового, фінансово-економічного, організаційного та інформаційного забезпечення на відповідних рівнях держави для забезпечення охорони природних ресурсів.

Дисертант серед важливих моментів у регулюванні охорони природних ресурсів виділяє відповідну побудовану систему органів публічної адміністрації, що може бути сформована за різними принципами та з використанням певних особливостей менталітету певного народу. Також важливим є фінансування природоохоронних програм з єдиного центру, перегляд системи стягнень з питань, що стосуються охорони природних ресурсів.

У підрозділі 3.2 «Удосконалення законодавства України у сфері адміністративно-правової охорони природних ресурсів» зазначено, що для нашого суспільства необхідним є проведення реформування у сфері охорони природних ресурсів.

Дисертант наголошує, що реформування законодавчого поля повинно здійснюватись у трьох основних напрямках: організаційно-правовий аспект; удосконалення економічної бази місцевих органів управління; розширення фінансової автономії органів місцевого самоврядування.

Доцільним є впровадження обов'язкового страхування екологічних ризиків проектів із залученням коштів страхових компаній та рекомендувати банкам при наданні кредитів під реалізацію інвестиційних проектів запровадити рейтинги ставок кредитів залежно від екологічного ризику проектів.

Практичне запровадження запропонованого еколого-економічного інструментарію, який спирається на міжнародні визнані правові норми та екологічні стандарти, має сприяти виникненню економічної зацікавленості в суб'єктів господарювання щодо впровадження природоохоронних та природо-відновлювальних заходів, а також врахування фактору ресурсозбереження на діючих виробництвах та при будівництві нових виробництв.

Здобувачем обґрунтовано необхідність частину адміністративних правопорушень, які наносять найбільшу шкоду природним ресурсам, визнати як злочини у кримінальному законодавстві, обґрунтовуючи дане положення значними суспільно-небезпечними наслідками, які може спричинити їх вчинення.

ВИСНОВКИ

Відповідно до мети та завдань дисертаційного дослідження, на основі здійснення аналізу теорії права, теорії адміністративного права, національного, міжнародного і зарубіжного законодавства, новітніх досягнень адміністративно-правової науки й узагальнення юридичної практики, автором наведено теоретичне узагальнення й нове розв'язання наукового завдання щодо вдосконалення адміністративно-правової охорони природних ресурсів та запропоновано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій. Основні з них такі:

1. Виявлено, що об'єктами адміністративно-правової охорони природних ресурсів є самі природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Встановлено, що метою адміністративно-правової охорони природних ресурсів є збереження природних ресурсів, запобігання екологічно шкідливим наслідкам їх індивідуального використання та використання у сфері виробництва, збереження у первородному стані окремих рідкісних компонентів природного середовища, його екологічного природного балансу. На цій основі зроблено висновок, що адміністративно-правова охорона природних ресурсів - це сукупність адміністративно-правових елементів адміністративно-правової охорони, що здійснюється компетентними державними органами та спрямована на охорону природних ресурсів від протиправних дій та відновлення порушених прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, держави й суспільства в цілому на основі реалізації адміністративно-правових норм з можливістю застосування заходів адміністративного примусу та притягнення винних до адміністративної відповідальності.

2. Виявлено, що принципи адміністративно-правової охорони природних ресурсів є різновидом принципів адміністративного права, вихідними, основоположними, об'єктивно зумовленими засадами організації державного управління публічною адміністрацією у сфері реалізації громадянами їх екологічних прав, їх охорони, виявлення та припинення їх порушень та притягнення винних осіб до відповідальності для нормального функціонування громадянського суспільства та держави.

3. Розкрито адміністративно-правовий статусу суб'єктів публічної адміністрації, які здійснюють охорону природних ресурсів. Їх місце та роль у державному управлінні окреслені певними правовими рамками, визначаються Конституцією України, законами України та іншими підзаконними нормативно-правовими актами у відповідності до наданих прав та покладених на них обов'язків і на підставі яких здійснюється необхідна охорона. За суб'єктами ієрархічності та спеціалізації здійснено класифікацію суб'єктів публічної адміністрації, які здійснюють охорону природних ресурсів. При цьому доведено, що Міністерство екології та природних ресурсів України - це провідний центральний орган виконавчої влади, який здійснює регулювання сфери охорони природних ресурсів шляхом формування та забезпечення реалізації державної екологічної політики, забезпечує роботу державної екологічної інформаційної системи; затверджує нормативи, правила, берє участь у розробці стандартів щодо регулювання використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища від забруднення та інших шкідливих впливів; здійснює державну екологічну експертизу; керує заповідною справою, ведє Червону книгу України; координує роботу інших спеціально уповноважених органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів; здійснює міжнародне співробітництво з питань охорони навколишнього природного середовища та ін.

4. Визначено, що до структури правового механізму входять наступні елементи: норми адміністративного права, об'єктивно виражені в законах та інших нормативних актах; адміністративно-правові відносини; акти застосування норм адміністративного права; акти тлумачення норм адміністративного права; правосвідомість; правова культура; законність. Виявлено, що масив законів, підзаконних нормативно-правових актів, а також адміністративних договорів можна узагальнити поняттям правовий акт публічної адміністрації, що розглядається у двох значеннях, як односторонньо-владні приписи суб'єктів публічної адміністрації чи разом із спільними рішеннями суб'єктів публічної адміністрації, що тягнуть юридичні наслідки, й адміністративні договори.

5. Зроблено висновок, що форми адміністративно-правової охорони природних ресурсів - це зовнішній прояв однорідних за своїм характером і правовою природою груп адміністративних дій управлінської діяльності, здійснене в рамках режиму законності та компетенції для досягнення адміністративно-правової мети - публічного забезпечення адміністративно-правової охорони природних ресурсів, нормального функціонування громадянського суспільства та держави. Визначено, що за характером і правовою природою форми адміністративно-правової охорони природних ресурсів поділяються на такі види: видання законів та підзаконних нормативно-правових актів; видання індивідуальних адміністративних актів; укладення публічних адміністративних договорів; вчинення інших юридично значущих адміністративних дій; здійснення матеріально-технічних операцій.

6. Доведено, що методами правової охорони природних ресурсів можна вважати юридичні способи, прийоми, заходи, за допомогою яких держава встановлює межі дозволеної поведінки суб'єктів права у їхньому взаємозв'язку з природою в процесі використання природних ресурсів. У результаті вивчення законодавчих актів можна стверджувати, що в основному диспозиція норм, спрямованих на охорону природних ресурсів, носить чітко імперативний характер, тобто ці норми є категоричними, зобов'язуючими.

7. Визначено адміністративну процедуру, як юридично значиму та законодавчо закріплену частину адміністративного процесу, яка являє собою окрему процесуальну дію, що здійснюється за певним порядком та у визначеній послідовності та спрямована на досягнення певного правового результату. Зроблено висновок, що адміністративна процедура охорони природних ресурсів - це встановлений законодавством порядок провадження, стадій, етапів та дій, призначених для розгляду і розв'язання суб'єктами публічної адміністрації індивідуальних адміністративних справ з метою забезпечення охорони природних ресурсів, збереження природної багатоманітності для нормального функціонування громадянського суспільства та держави.

8. Доведено, що з метою фінансового забезпечення надійного джерела для кредитування та фінансування цільових екологічних програм та проектів, управління екологічними зборами є необхідність створення Національного екологічного фонду, який має стати правонаступником розрізнених існуючих фондів охорони навколишнього природного середовища та природних ресурсів зокрема. Визначені адміністративно-правові засади діяльності такого фонду. Шляхом розширення бази оподаткування (введення податку на екологічно небезпечний продукт) винайдено джерело фінансування охорони природного середовища, відшкодування збитків, нанесених фізичними і юридичними особами в аналізованій сфері. Запропоновано адміністративно-правовий механізм фінансування екологічних програм за рахунок публічних недержавних фондів, а також лізингових програм та цілеспрямованих цільових лізингових і страхових інституцій.

9. Розроблено та запропоновано Верховній Раді України прийняти авторський проект закону України «Про Національний екологічний фонд України», який має стати правонаступником розрізнених існуючих фондів охорони навколишнього природного середовища, в якому розроблено принципи, форми, методи та адміністративні процедури його діяльності. Дохідна база зазначеного фонду буде формуватися за рахунок зборів за спеціальне використання природних ресурсів та забруднення довкілля в Україні, кошти в рахунок погашення країнами-кредиторами боргів, за умови фінансування природоохоронних заходів за визначеними міжнародними пріоритетами (так звана "екологічна конверсія боргів").

Запропоновано внести зміни до Податкового кодексу України щодо введення «податку на продукт» - ввести оподаткування еколого-небезпечної продукції (податок на нафтопродукти, природний газ, вугілля, лако-фарбову продукцію, пестициди, синтетичні пральні речовини, акумулятори, автошини, озоноруйнуючі речовини та ін.). Визначено, що зазначений податок має цільовий характер і має використовується виключно на відновлення природних ресурсів та відшкодування екологічних збитків, нанесених фізичним і юридичним особам. Обґрунтовано внести зміни до Закону України «Про фінансовий лізинг», в яких передбачити можливість товарного кредитування, яке б дозволило без значної фінансової напруги суб'єктам господарювання відновлювати виробничі екологічні фонди та закупати майно екологічного призначення. Також аргументовано внесення змін до Закону України «Про страхування» щодо запровадження цілеспрямованого екологічного страхування екологічно небезпечних об'єктів (трубопроводів, залізничних та автомобільного транспорту, який перевозить небезпечні вантажі та тощо).

...