Поняття и види форм публічного адміністрування у сфері освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поняття и види форм публічного адміністрування у сфері освіти

Забезпечення належної організації діяльності публічної адміністрації у сфері освіти є необхідною умовою розвитку цієї важливої галузі суспільства. Для України, де останні десятиліття не припиняється реалізація політичних, економічних і соціальних реформ, значимість ефективних форм публічного адміністрування у сфері освіти є надзвичайно високою. Проблеми викликані важливістю реформування сфери освіти, інтенсивністю проведення реформ, інтеграцією в освітній європейський простір і недосконалістю адміністративно-правового регулювання форм діяльності органів публічної адміністрації у сфері освіти.

Актуальність теми полягає в необхідності розкриття сутності форм публічного адміністрування у сфері освіти, встановлення логічного зв'язку між формами публічного адміністрування органів публічної адміністрації у сфері освіти й інших суб'єктів із делегованими повноваженнями.

Юридична наукова література насичена надбаннями вітчизняних учених щодо проблем виконавчої влади та публічного адміністрування у сфері освіти. Загальні питання форм діяльності публічної адміністрації досліджувалися в працях В.Б. Авер'янова, О.Ф. Андрійко, Ю.П. Битяка, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, В.К. Колпакова, О.В. Кузьменко, Т.П. Мінки, Д.В. Приймаченка, О.П. Рябченко та ін. Окремі проблеми адміністрування у сфері освіти вивчалися такими вченими: Н.Л. Губернською, М.Н. Курко, С.О. Мосьондзом, В.М. Савіщенко, К.А. Постолом, М.О. Русіним та іншими. Разом із тим комплексно проблематика форм публічного адміністрування у сфері освіти не вивчалася.

Мета статті полягає в здійсненні наукового аналізу поняття «форми публічного адміністрування» й розкритті змісту, особливостей і видів форм публічного адміністрування у сфері освіти.

Публічна адміністрація передбачає не тільки чітку визначеність і детермінованість її компетенції, а й наявність чіткого механізму її реалізації в практичній діяльності, який виражається в певних діях, що сприймаються як такі, що містять владні приписи. Вони являють собою, по-перше, чітко виражені в реальній

дійсності вольові положення держави; по-друге, дії, що йдуть від конкретних суб'єктів і відображають публічні інтереси; по-третє, дії, які реально відчувають фізичні та юридичні особи. Викладена позиція дає змогу визначити сутність і здійснити видову класифікацію такої юридичної категорії, як форми публічного адміністрування (форми діяльності публічної адміністрації) та методи публічного адміністрування (методи діяльності публічної адміністрації) [1, с. 152].

Варто зазначити, що в науці адміністративного права до кінця не склалося єдиного розуміння поняття «форми публічного адміністрування». Так, Ю.П. Битяк [2, с. 81] уважає, що формою публічного адміністрування є зовнішній вияв конкретних дій, які здійснюються органами виконавчої влади для реалізації поставлених перед ними завдань. Т.О. Коломоєць форми публічного адміністрування характеризує як волевиявлення виконавчо-розпорядчого органу, посадової особи, здійснене в рамках режиму законності та компетенції для досягнення адміністративно-правової мети, вираження в зовнішньому вигляді конкретних дій суб'єктів публічного адміністрування, які здійснюються в процесі їхньої діяльності й спрямованості на реалізацію адміністративних функцій [3]. А.С. Гук форми публічного адміністрування визначає як зовнішнє вираження однорідних за своїм характером і правовою природою груп адміністративних дій публічної адміністрації, здійснене в рамках режиму законності й компетенції для досягнення адміністративно-правової мети - публічного забезпечення прав і свобод людини та громадянина, нормального функціонування громадянського суспільства й держави [4, с. 81]. В.К. Колпаков під формами публічного адміністрування розуміє зовнішнє вираження (зовнішнє оформлення) діяльності суб'єкта публічної адміністрації щодо реалізації своїх функцій у межах установленої компетенції [5]. О.В. Кузьменко вважає, що під формою публічного адміністрування варто розуміти зовнішньо виражену дію суб'єктів публічної адміністрації, що здійснюється в рамках їхньої компетенції для виконання поставлених перед ними завдань і тягне за собою певні наслідки [1, с. 153].

Отже, узагальнюючи вищенаведені визначення форм публічного адміністрування, ми пропонуємо під формами публічного адміністрування у сфері освіти розуміти зовнішньо виражену діяльність органів публічного адміністрування у сфері освіти щодо реалізації своїх завдань і функцій у межах установленої компетенції та виділити їх ознаки:

1) вони є способом зовнішнього вираження діяльності органів публічного адміністрування у сфері освіти та її посадових осіб;

2) залежать від змісту компетенції органів публічного адміністрування у сфері освіти;

3) реалізуються в межах завдань і функцій органів публічного адміністрування у сфері освіти й за встановленими адміністративними процедурами.

Як зазначає В.К. Колпаков, адміністративно-правова наука, відповідно до потреб практики функціонування розгалуженої системи публічної адміністрації, створила класифікаційні групи цих форм на підставі двох критеріїв. Перший критерій - наслідки (правовий ефект) застосування тієї чи іншої форми. За цим критерієм форми публічного адміністрування поділяють на: а) правові форми; б) неправові форми. До правових належать форми, використання яких спричиняє виникнення юридичних наслідків. Це, наприклад, прийняття нормативних та індивідуальних актів перебування правових норм, укладання адміністративних договорів, здійснення реєстраційних та інших юридично значущих дій. До неправових належать форми, які безпосередньо юридичного значення не мають. Це, наприклад, проведення ревізії, наради, надання консультації тощо. Другий критерій - спосіб реалізації методів публічного адміністрування. За цим критерієм форми публічного адміністрування поділяють на: 1) прийняття нормативних актів, або встановлення норм права, або адміністративна правотворчість; 2) прийняття ненормативних актів, застосування норм права, прийняття індивідуальних актів, прийняття актів застосування норм права, адміністративне розпорядництво; 3) укладання адміністративних договорів; 4) учинення реєстраційних та інших юридично значущих дій; 5) здійснення організаційних дій; 6) виконання матеріально-технічних операцій [5].

Здебільшого в науці адміністративного права стосовно форм публічного адміністрування більшість учених (Ю.П. Битяк, Б.М. Габрічидзе, Т.О. Коломоєць, С.Г. Стеценко, О.І. Остапенко, В.О. Серьогін, О.Н. Ярмиш та інші) підтримує критерій поділу форм на види відповідно до настання правових наслідків.

У юридичній літературі існують й інші підстави класифікації форм публічного адміністрування, проте найбільш поширеними є дві класифікації: по-перше, за значенням наслідків, які виникають у результаті використання тієї чи іншої форми (наявності правового ефекту); по-друге, за ступенем правової регламентації процесу їх застосування [7].

С.Г. Стеценко до зовнішніх проявів конкретних дій органів виконавчої влади, які спричиняють юридичні наслідки, зараховує видання нормативних актів управління, видання індивідуальних актів управління, укладання адміністративних договорів, здійснення юридично значущих дій.

При цьому зазначається, що здійснення юридично значущих дій - це підзаконні дії органів виконавчої влади чи їхніх посадових осіб, що призводять до певних юридичних наслідків, серед яких можна виділити реєстрацію, ліцензування, атестацію, акредитацію тощо [6, с. 166-168].

С.В. Ківалов також пропонує виділити чотири основні правові форми державного управління, а саме:

1) видання нормативних актів управління;

2) видання індивідуальних актів управління;

3) укладення адміністративних договорів;

4) учинення юридично значимих дій.

У цьому контексті вчинення юридично значущих дій розглядається як діяльність, що здійснюється на підставі законів та інших підзаконних нормативних актів і спрямована на виникнення певних юридичних наслідків. До таких дій зараховано державну реєстрацію, видання офіційних документів, ліцензування, складання адміністративного протоколу тощо [8, с. 176-178].

Ураховуючи розроблений правовою доктриною термінологічний матеріал, зазначимо, що ми дотримуємося думки стосовно того, що в нашому контексті формами публічного адміністрування у сфері освіти є правові та неправові.

Погоджуючись з О.В. Кузьменко, ми можемо наголосити, що застосування органами публічної адміністрації у сфері освіти тієї чи іншої форми багато в чому визначається її компетенцією, характеристиками об'єкта впливу, поставленою метою, прагненням отримати той чи інший конкретний результат. Форми публічного адміністрування, як правило, передбачені й певною мірою регламентовані адміністративно-правовими нормами. Вони найчастіше містяться в законах і підзаконних актах, що визначають компетенцію того чи іншого суб'єкта владних повноважень (положення про той чи інший орган, посадові інструкції, правила тощо). Форми публічного адміністрування прямо чи опосередковано обумовлені тими юридичними приписами, за допомогою яких держава регулює діяльність публічної адміністрації [1, с. 153].

Ураховуючи вищезазначене, пропонуємо до правових форм публічного адміністрування сферою освіти зарахувати нормативно врегульовані дії органів публічного адміністрування (їхніх посадових осіб), які породжують правові наслідки й реалізуються під час виконавчо-розпорядчої та публічно-сервісної діяльності.

У свою чергу, неправові форми публічного адміністрування сферою освіти - це нормативно врегульовані дії органів публічного адміністрування (їхніх посадових осіб), які не породжують правових наслідків і спрямовані на організаційне забезпечення здійснення виконавчо - розпорядчої та публічно-сервісної діяльності уповноваженими суб'єктами у сфері освіти.

Отже, підсумовуючи вищенаведене, можемо зазначити, що формами публічного адміністрування у сфері освіти є зовнішньо виражена діяльність органів публічного адміністрування у сфері освіти щодо реалізації своїх завдань і функцій у межах установленої компетенції. Особливостями форм публічного адміністрування у сфері освіти є те, що вони є способом зовнішнього вираження діяльності органів публічного адміністрування у сфері освіти та її посадових осіб; залежать від змісту компетенції органів публічного адміністрування у сфері освіти; реалізуються в межах завдань і функцій органів публічного адміністрування у сфері освіти й за встановленими адміністративними процедурами.

Проведене дослідження дає змогу виділити такі форми публічного адміністрування освітою: адміністративна правотворчість органів публічного адміністрування у сфері освіти (видання нормативних актів публічного адміністрування); видання індивідуальних актів публічного адміністрування; укладання адміністративних договорів; здійснення юридично значущих дій (установча діяльність; реєстраційна діяльність; ліцензійна діяльність; акредитація; видання сертифікатів; інституційний аудит; моніторинг якості освіти); провадження організаційних дій; виконання матеріально-технічних операцій.

Список використаних джерел

публічний адміністрування освіта

1. Адміністративне право України. Загальна частина: курс лекцій / В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко, І.Д. Пастух, О.В. Горбач та ін.; за ред. В.В. Коваленка. Київ, 2011.395 с.

2. Битяк Ю.П. Адміністративне право України: підручник. Київ: Юрінком Інтер, 2005. 540 с.

3. Коломоєць Т.О. Адміністративне право України. Академічний курс: підручник. Київ: Юрінком Інтер, 2011.576 с.

4. Гук А.С. Адміністративні форми та методи публічного врядування. Актуальні проблеми державного управління. 2013. №1 (43). С. 78-83.

5. Колпаков В.К. Поняття форм публічного адміністрування. URL: http://applaw.knu.ua/index.php/item/46-ponyattya-form-publichnoho - administruvannya-kolpakov-v-k.

6. Стеценко С.Г. Адміністративне право України: навчальний посібник. Київ: Атіка, 2007. 624 с.

7. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: підручник. Київ: Юрінком Інтер, 2003. С. 184-265.

Размещено на Allbest.ru